Штампує небо в День любові
Картки залюбленим, поштові.
Летять в повітрі валентинки,
Шукають рідні половинки.
Окрилює любові сила,
За поштаря - дух Валентина
Розкішно розпускає крила -
Закоханим всміхнеться днина,
У День Святого Валентина!
14.02.25
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1033197
дата надходження 14.02.2025
дата закладки 15.02.2025
Ні у чому українці не шукали користі
І нікому не учинили пакостей, горя й зла.
Ми тяглися до миру взагалі переконливо.
А тепер - війна, безліч боргів, зміни в темних ділах...
Ми не зваблювалися повік смутними мріями,
Не бажали надмірного і нічого чужого.
Із якого краю чекати нам ще лиходіїв!
Підживитись бажають усі, і навіть - вельможні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1033266
дата надходження 15.02.2025
дата закладки 15.02.2025
Повсіда́лись на хма́рі
Такі́ ю́ні діди́,
Ще вітри́ їм гойда́ють
Чо́рні й сві́тлі чуби́,
Сті́льки ро́ків мину́ло,
Як на Не́бо пішли́,
Упійма́ли їх ку́лі
Від госте́й із москви́.
Як вони́ там крича́ли,
Коли́ Ки́їв не впа́в,
Коли́ Су́ми встоя́ли,
І Херсо́н наш встоя́в.
Коли́ дро́ни леті́ли
На моско́вські хати́,
Ма́ло що не злеті́ли
Із тих хма́р у ставки́ …
Коли́ та́нки погна́ли
У росі́йські степи́
Діди́ пі́сню співа́ли
Про коза́цькі чуби́.
Діди́ пі́сню співа́ли
Аж внизу́ горі́в степ
Москалі́ утіка́ли
Бо то гімн, а не ре́п
Бря́нськ, Сама́ра пала́ють
У вогні́ вже Кузба́с
Діди́ вже налива́ють,
Їм вже ви́пити час.
Вже Євро́па відчу́ла,
Що коза́цтво живе́
Спи́ни вже розігну́ла
Ду́хом ще оживе́
При́йдуть ні́мець з францу́зом
Плі́ч-о-плі́ч з козако́м
І не бу́де вже глу́му
Над німе́цьким ставко́м …*
Як вони́ там крича́ли,
Коли́ Ки́їв не впа́в,
Коли́ Су́ми встоя́ли,
І Херсо́н наш встоя́в.
Коли́ дро́ни леті́ли
На моско́вські хати́,
Ма́ло що не злеті́ли
Із тих хма́р у ставки́ …
Коли́ та́нки погна́ли
У росі́йські степи́
Діди́ пі́сню співа́ли
Про коза́цькі чуби́.
[i]* натяк на Мюнхенську змову
Присутня допомога SUNO[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1033267
дата надходження 15.02.2025
дата закладки 15.02.2025
Повсіда́лись на хма́рі
Такі́ ю́ні діди́,
Ще вітри́ їм гойда́ють
Чо́рні й сві́тлі чуби́,
Сті́льки ро́ків мину́ло,
Як на Не́бо пішли́,
Упійма́ли їх ку́лі
Від госте́й із москви́.
Як вони́ там крича́ли,
Коли́ Ки́їв не впа́в,
Коли́ Су́ми встоя́ли,
І Херсо́н наш встоя́в.
Коли́ дро́ни леті́ли
На моско́вські хати́,
Ма́ло що не злеті́ли
Із тих хма́р у ставки́ …
Коли́ та́нки погна́ли
У росі́йські степи́
Діди́ пі́сню співа́ли
Про коза́цькі чуби́.
Діди́ пі́сню співа́ли
Аж внизу́ горі́в степ
Москалі́ утіка́ли
Бо то гімн, а не ре́п
Бря́нськ, Сама́ра пала́ють
У вогні́ вже Кузба́с
Діди́ вже налива́ють,
Їм вже ви́пити час.
Вже Євро́па відчу́ла,
Що коза́цтво живе́
Спи́ни вже розігну́ла
Ду́хом ще оживе́
При́йдуть ні́мець з францу́зом
Плі́ч-о-плі́ч з козако́м
І не бу́де вже глу́му
Над німе́цьким ставко́м …*
Як вони́ там крича́ли,
Коли́ Ки́їв не впа́в,
Коли́ Су́ми встоя́ли,
І Херсо́н наш встоя́в.
Коли́ дро́ни леті́ли
На моско́вські хати́,
Ма́ло що не злеті́ли
Із тих хма́р у ставки́ …
Коли́ та́нки погна́ли
У росі́йські степи́
Діди́ пі́сню співа́ли
Про коза́цькі чуби́.
[i]* натяк на Мюнхенську змову
Присутня допомога SUNO[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1033267
дата надходження 15.02.2025
дата закладки 15.02.2025
Повсіда́лись на хма́рі
Такі́ ю́ні діди́,
Ще вітри́ їм гойда́ють
Чо́рні й сві́тлі чуби́,
Сті́льки ро́ків мину́ло,
Як на Не́бо пішли́,
Упійма́ли їх ку́лі
Від госте́й із москви́.
Як вони́ там крича́ли,
Коли́ Ки́їв не впа́в,
Коли́ Су́ми встоя́ли,
І Херсо́н наш встоя́в.
Коли́ дро́ни леті́ли
На моско́вські хати́,
Ма́ло що не злеті́ли
Із тих хма́р у ставки́ …
Коли́ та́нки погна́ли
У росі́йські степи́
Діди́ пі́сню співа́ли
Про коза́цькі чуби́.
Діди́ пі́сню співа́ли
Аж внизу́ горі́в степ
Москалі́ утіка́ли
Бо то гімн, а не ре́п
Бря́нськ, Сама́ра пала́ють
У вогні́ вже Кузба́с
Діди́ вже налива́ють,
Їм вже ви́пити час.
Вже Євро́па відчу́ла,
Що коза́цтво живе́
Спи́ни вже розігну́ла
Ду́хом ще оживе́
При́йдуть ні́мець з францу́зом
Плі́ч-о-плі́ч з козако́м
І не бу́де вже глу́му
Над німе́цьким ставко́м …*
Як вони́ там крича́ли,
Коли́ Ки́їв не впа́в,
Коли́ Су́ми встоя́ли,
І Херсо́н наш встоя́в.
Коли́ дро́ни леті́ли
На моско́вські хати́,
Ма́ло що не злеті́ли
Із тих хма́р у ставки́ …
Коли́ та́нки погна́ли
У росі́йські степи́
Діди́ пі́сню співа́ли
Про коза́цькі чуби́.
[i]* натяк на Мюнхенську змову
Присутня допомога SUNO[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1033267
дата надходження 15.02.2025
дата закладки 15.02.2025
Домашній підступний мисливець,
Спіймав невеличку синичку,
У пташки поранене крильце,
Хіба я дозволю загинуть?
Берусь до роботи завзято,
Моє зрозуміле завдання,
Геть котик, не можна до хати!
Заллю ось ще йодом, тримайся.
Зернятка підкину, є фрукти,
Отут відпочинь у хустині...
Триденні тяжкі процедури,
Відтак з'ясувались шкідливі.
На ранок дивлюся вже пізно,
Її відпускати на волю...
Взялась рятувати, навіщо?
Щоб стрілась вона із пітьмою?
*****
І стільки живу не доходить,
Просту зрозумій же ти догму!
Добро не завжди йде на користь,
Не лізь з ним... допоки не просять.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1033256
дата надходження 15.02.2025
дата закладки 15.02.2025
Сидели у берега
два рыбака.
От роду им больше пяти лет
слегка.
Их удочки без поплавков
и крючков.
Какой мог улов быть?
Совсем никакой!
Смеялись утята над ними
— кря-кря.
Лягушки смеялись вот так вот
— ква-ква.
И рыбки смеялись,
смеялась вода.
Рыбачат они каждый день у пруда.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1033254
дата надходження 15.02.2025
дата закладки 15.02.2025
Хоча зима в обіймах білих з лютим,
іскрить морозом, інеєм мережить,
радію теплим спогадам я, любий,
до серця твого лине шлях безмежний.
Крізь зимний вітер, віхоли бентежність,
крізь світу кручі, клекіт безупинний.
Хай навіть темний крук за мною стежить,
я знов спішу, й ніхто мене не спинить.
Як подих першоквіту із-під снігу,
як сонця музика, душі торкнуся.
Лютнева трісне незабаром крига,
і наближається весняна Муза.
Дзвінкоголосо розіллються співи,
дозрілі, як моя любов крізь роки.
І юний Лель заграє на сопілці...
Я поруч вже, ти чуєш мої кроки?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1033158
дата надходження 14.02.2025
дата закладки 14.02.2025
* * *
Торгує нами час за нелюбов.
За щастям в черзі люду більше стало.
Когось із глини сонця ліпить Бог,
А інші темні, - їм усього мало.
І дрібнять нас роки, гріхи, думки.
В молитві таїмо ще серця скриток.
Ще тліють віршів щирих дні – рядки,
Де стигне попіл болю в білий смуток.
14.02.2025
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1033173
дата надходження 14.02.2025
дата закладки 14.02.2025
* * *
Торгує нами час за нелюбов.
За щастям в черзі люду більше стало.
Когось із глини сонця ліпить Бог,
А інші темні, - їм усього мало.
І дрібнять нас роки, гріхи, думки.
В молитві таїмо ще серця скриток.
Ще тліють віршів щирих дні – рядки,
Де стигне попіл болю в білий смуток.
14.02.2025
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1033173
дата надходження 14.02.2025
дата закладки 14.02.2025
Гей, виродки, ви з народження загрузли в погані!
Ланцюг ваших дій, вирішень, втілювань виявлений.
Людські закони ви порушели злодіяннями.
Потік жадібності, користолюбства виважений...
Тому не омити вам від погані своє нутро,
Не очистите серце від моря смуту, лукавства.
Покайтеся, "люди"! Не врятує хитрості синдром!
...Злочинні задуми знищують народ і державу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1033061
дата надходження 13.02.2025
дата закладки 14.02.2025
Жінок довкола багато,
Та тільки вабить єдина,
Вона, мов зоряне сяйво,
Коли погода мінлива.
Кирпата, часом нестерпна,
Маленька бестія, вихор,
Смішлива, ніжна, сердечна,
Якщо про неї лиш стисло.
Йому хтось скаже, навіщо,
Дивись на себе, ти ж красень,
Людських не чує насмішок,
Знайшов кохання він справжнє.
Музична композиція створена за допомогою ШІ
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1033030
дата надходження 13.02.2025
дата закладки 13.02.2025
Коли загляне у вікно свята надія,
Твоя зворушлива любов мене зігріє,
Розтане холод у душі і зникне смуток,
Таке багатство на землі - це зовсім круто.
Тепло і ніжність, і краса - це наше кредо,
Перебираєм світ думок, рятунок де ти?
Та наша сила вся у нас в серцях, назовні,
Включай тепло і вимикай шляхи мінорні.
Чим більше сонця буде в нас, тож все для блага,
З життя вже скелею зійде́ тяжка облава,
Зміцнієм подихом одним і буде світло!
Зціли́ться серце і душа, і наше тіло!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1033027
дата надходження 13.02.2025
дата закладки 13.02.2025
Обіймемось, як віття дерев,
попри гучність зловтіхи і рев.
Словом теплим і дотиком світла
розірвемо накинуту сітку,
бо ми створені для перемог,
бо тримає за руку нас Бог.
Обіймемось крізь стіни і простір.
Зникнуть, вірте, кривавії монстри.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1032223
дата надходження 03.02.2025
дата закладки 12.02.2025
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=09pAtYsXH68[/youtube]
В житті буває солодко і гірко,
Солодким нас не балує воно.
Для кожного у нього своя мірка.
Ми все це розумієм, терпимо.
Не знаємо ми часто, що робити,
Як подолать душевну гіркоту,
Як настрій цей нестерпний припинити?
Можливо, тут винити самоту?
Тече з очей непрохана сльоза,
І серце розболиться так від болю.
( В житті буває так ні раз, ні два ),
Дамо сльозам пролитися уволю.
На ранок, ніби все перемінилось,
І не така була велика та біда.
Чому ж тоді шалено серце билось,
Сльоза в той час була така гірка?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1032900
дата надходження 11.02.2025
дата закладки 12.02.2025
У ни́х забра́ли дім.
Жорсто́кий горизо́нт.
Чужа́к живе́ у нім.
Насни́вся вра́нці сон.
І ті́шиться ве́сь час,
Що про́сто за ніщо́
Забра́в у ко́гось дім
Так метраже́м за сто́ …
Ти во́рога в приці́л
Ува́жно так шука́й,
Бо це Дніпро́, не Ніл,
Бо пропаде́ твій край …
Коли́сь це все було́
Таки́м був ці́лий Льві́в
Зросі́йщене хамло́
Зроби́ло з мі́ста хлів …
Врива́лося у ні́ч
Диви́лось як живу́ть
Да́лі звича́йна річ -
На пі́вніч всіх жену́ть
Тепе́р звича́йна річ -
Не зга́дують уже́
Се́ред смерте́й і свіч
Моско́вські всі кліше́ …
Бага́тий го́рдий світ
На то все до́вго зри́ть
Йому́ не до болі́т
Його́ це не боли́ть
Поду́малося враз
Ті, що наві́ки там
Їм що, спини́вся час
З життя́ - суці́льний хлам …
Дити́нство на́че жах,
І ю́ність під матю́к,
І все життя́ лиш страх:
Як жи́ти між гадю́к …
Ти во́рога в приці́л
Ува́жно так шука́й,
Бо це Дніпро́, не Ніл,
Бо пропаде́ твій край …
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1032816
дата надходження 10.02.2025
дата закладки 11.02.2025
Поглянь у вічі, там бринить краса
Де поселились щирість і кохання,
Прекрасна казка - чарівна весна,
Це неповторні, трепетні зізнання.
У них вся ніжність і безмежний світ,
Що зародився ще тоді з колиски
І скільки не пройшло б життєвих літ -
В душі я продивляюся всі диски.
Де так багато радощів тепла
І мрій, які збагачені любов'ю,
В моїй душі завжди звучить весна
Де ми навіки з'єднані з тобою.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1032859
дата надходження 11.02.2025
дата закладки 11.02.2025
У кожного власний сценарій життя,
Побачити хочеться долі красу́,
Та тільки омріяність, часом в'язка́,
Болото затягне... роки промайнуть.
А простір так любить мінливість живу,
Поспіти б за рухом відвічних планет,
Спроваджуй химеру солодку... п'янку,
Хіба це життя? Заваля́щий проєкт...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1032862
дата надходження 11.02.2025
дата закладки 11.02.2025
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=VaARIN2ubJE[/youtube]
Зимі не довго панувати:
Лишився крок, а, може, два.
Не може довго існувати,
На зміну їй прийде весна.
І потечуть струмки із снігу,
Земля прокинеться від сну.
Зими не лишиться і сліду,
І все гучніше серця стук.
Весна загляне у люстерко:
Чи гарний вигляд вона має?
Заб"ється сильно чиєсь серце,
Коли у ній кохану свою взнає.
Розправить пишні коси в квітах,
Ще раз погляне на свій стан.
Красуней бути - треба вміти.
Вона це вміє, є талант.
Весна іде - птахи за нею,
Радіє ніби увесь світ.
Краса співзвучна із душею,
Обох їх люблять за цей збіг...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1032633
дата надходження 08.02.2025
дата закладки 10.02.2025
Босоногой по полю пройдусь,
Наберу ароматов охапку.
В звон церковный я вдруг окунусь,
Поднимая взор к небу с приглядкой!
Дым туманный окутал рассвет,
Лучик солнца пробил неба шляпку.
Красотою залит белый свет —
Все идут в Божий дом спозаранку!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1032419
дата надходження 05.02.2025
дата закладки 07.02.2025
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=ta3-EK4ESx0[/youtube]
Любов - тендітна ніжна квітка,
Не любить холод і вітри.
Приходить раз в житті нізвідки,
І має здібності цвісти.
Впусти у серце пагінець,
І доглядай, як ти умієш.
Щоб не зламав її вітрець,
Убережи від вітровіїв.
Укутай сонячним промінням,
Щоб зберегти тепло в морози.
Ти покажи своє уміння,
І відверни дощі і грози.
Любов оцінить ці старання,
Дивись - розкрився вже листок.
Ти не спіши, притиш чекання,
Настане швидко час бруньок.
А на світанні чудо - квітка,
Своїм здивує ніжним цвітом.
Буяє ніжна квітка в січні,
Таке буває, ще й не рідко...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1032297
дата надходження 04.02.2025
дата закладки 07.02.2025
Приснилася весни мелодія.
То, мабуть, так душі хотілось,
Щоб знов весняне сонце сходило
І зігрівати заходилось
Дерева, що дрижать від холоду,
Бруньки, коріння занімілі,
Душі хотілось, як замолоду,
Заповнить піснею пробіли.
В години хмурі і жорстокі
Вона завжди весну чекала,
Готова все терпіти, поки
Квітучі дні не наставали.
Дай Боже, знов весни діждатись,
Почути пісню світанкову
І солов'їної кантати
Зіркову чудо-постанову.
Душа жадає, як ніколи,
У сонячнім зігрітись колі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1032458
дата надходження 06.02.2025
дата закладки 07.02.2025
Мати земля моя чорноброва
А батько сивий - сивий Дністер.
Зростила мене солов'я мова
П'ю, як воду з небесних віддер.
Ясен Місяць споглядав з синіх гір
В дубовій колисці колисав.
Возносив до висот - ясних зір
І, зорями казку малював.
А батьківська хата у садочку
Мов мати в цвіті яблунь, вишні.
Зустрічала калина у віночку
Зігрівала мої дні колишні.
Зростала я у квітучих садах
Злітала вище хмар у мріях.
Цвіла, як мальва ружа у піснях
В розмаю, як квітка лелія.
Стрічала сонечко у небесах
Першу зірку у літній вечір.
Кружляла над землею наче птах
Слухала розмови лелечі.
Ходила за зелен гай у поля,
Де дзюрчить польова криниця.
Милувалась божим раєм здаля
І пила красу ,як водицю.
Сіяла яре зерно на ріллі
Збирала у снопи колоски.
Натхнення ,сили брала від землі
До ніг стелились маки квітки.
На панській горі був садочок
Наливали, там ябка петрівки.
А я бігала у той куточок,
Нарвать на варення, і булки.
Душі ,так часом не вистачає
Того раю дитинства краси.
Душа поміж Галактик шукає
Земне тепло мальву із роси.
А так хочеться знову у казку
Там, де матуся, тато і брат.
Відчути їхню любов і ласку
Зігрітись сонечком в сто карат.
Піти у рай літечка босоніж
Плакати від опіку кропиви.
Слухати шум вітрів у бездоріж
І зростати, як дуб щаслива.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1032463
дата надходження 06.02.2025
дата закладки 07.02.2025
Скільки загадок... Видимо-невидимо розгадок.
Відображення своє в воді, властивість дзеркала,
Тінь і багато чогось ще... Марковірність - нащадок.
Місце пребування душі не буде "перекладом"...
В когось у крові, в серці, у плоті... Але живе в нас.
І вона не покидає вночі. Ми дихаємо.
Світ уяв живе, охоплює наше життя, як сказ.
Мозок - це орган душі та, навіть є і будинком.
Мозок - безсмертя духу, механізм усіх людських дій.
"Психе" по грецьки це означає душа. ...Названо.
...Розповідь йде по нервах, виникають сигнали мрій.
Всі накази керують організмом лиш бажання.
Не працює мозок, тож зникає повна свідомість,
Зупиняється розум і вся душевна діяльність.
Тут природа махне людям прощально без сиптомів,
Зневажаючи фахів і звань. Така є реальність!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1032403
дата надходження 05.02.2025
дата закладки 07.02.2025
А мене зачарувала снігова краса,
Мов художниця торкнулась влучно полотна,
У мереживо із срібла одягла сади,
Притрусила сніжним квітом зморені луги.
Виграє на білих вітах: до-ре-мі-фа-соль,
Неповторно та майстерно виконана роль,
Як же можна так уміло відобразить світ?
Я милуюся красою уже безліч літ.
Та вона зачарувала парки та ліси
І ще вкинула кришта́лю сміло до води,
Захопила у обійми дорогі місця,
Забавляється чаклунка дивно, мов дитя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1032431
дата надходження 06.02.2025
дата закладки 06.02.2025
Зима прийшла, цілує місто в тиші,
сніжинками торкаючись легенько.
Чарівною народжується... втіха.
Цей Божий день у серці ніжно тенькнув.
Нарешті, скинута завіса сіра:
туманів і дощів етюди мокрі.
Небесні сакви снігом сіють,
Який кружляє, виробляє рокер,
малює феєрверки у повітрі,
забілює дахи авто й будинків...
Старанно день лютневий пише титри,
розгладжує землі старі морщинки.
(Рокер - складна фігура у фігурному катанні.)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1032460
дата надходження 06.02.2025
дата закладки 06.02.2025
Вітерець весняний повіває,
Соловей шле привіт у піснях
І над Стиром,
Над Стиром сіяє
Древній Луцьк славне місто в вогнях.
А берізки такі закосичені,
Липи й клени в ранковій росі.
Ця любов,
Ця любов не позичена -
Місто мрії в весняній красі.
Лучеськ мій, - місто долі моєї,
Мабуть, кращого в світі нема.
Бо кохаю,
Кохаю весною,
Восени й коли прийде зима.
Місто мрії і долі - чудесне,
У смарагдовій тоне імлі.
І над Стиром
Весна уже красна,
Повертаються в край журавлі.
Славні люди у нас на Волині
І лучани привітні усі.
Ми такі,
Ми такі завжди й нині,
Бо живемо в любові й красі.
Примітка - перша згадка про Луцьк - 1085 рік.
Його давня назва - Лучеськ.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1032465
дата надходження 06.02.2025
дата закладки 06.02.2025
Ось лютий вже крокує за вікном
І красу неповторну дарує.
Він збирає друзів за столом,
Твоєю піснею нас чарує.
Вже життя срібнить твої скроні,
Прокладає до любові шлях.
Зігріє ніжно на осонні
І звучить піснею у полях.
Ти твориш добро для всіх людей,
Твій чудовий голос полонить.
Ти наповнений творчих ідей,
А твоя скрипка мило звучить.
Ми тебе, Олег, нині вітаєм,
Бажаєм здоров'я і добра.
Твої світлі сторони ми знаєм,
Щоб Богородиця тебе вела.
Прямуй в свої омріяні далі,
Лови чудну мелодію життя.
Іди по життєвій магістралі,
Далі зачаровуй людські серця.
© Віктор ВАРВАРИЧ
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1032080
дата надходження 02.02.2025
дата закладки 02.02.2025
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=iX3TdsZUKR8[/youtube]
Як повернуть весни цвітіння,
Про це я думала не раз.
Та часто мучило сумління,
Давно пройшов цвітіння час.
Вдихнуть повітря ніжної весни,
Коханням дивовижним захворіти.
Доріжка, щоб у край той повела,
І ще хоч раз минуле пережити.
Замріяна, нестерпна ця душа,
Завжди бажає те, що неможливе.
Хай люди тут подумають - чудна,
А я скажу собі - мені важливо.
Поверненню повірю я, чи ні,
Та свою душу й серце заспокою...
Вже осінь догорає у тиші,
Зима думки укрила сивиною...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1031823
дата надходження 29.01.2025
дата закладки 29.01.2025
Сучасність... Ось і ми стали свідками війни,
Мішенями, захисниками різних рішень,
Де тисячі життів обірвано в "хмарні" дні.
...У чому криється причина збройних зіткнень!?
Чи зникне в світі загроза знищення націй?
Чи буде вічно існувать війна під небом?
Я спробую вам відповісти без сенсацій,
Щоб запобігти вдовиних літ на планеті.
Де море пролитої крові від гніву й зла,
Де ворожнеча, ненависть чинять розправу...
Захоплюють чужі території, як тля,
І ринки збуту сировини величаві.
Війна - руїни, пограбування вантажне
І знищення цивільних, мирних... Дітей малих.
В суспільстві з'являється і купа продажних.
Війна - справа не Бога, це злочин рук людських.
Розв'язують політики і глобалісти.
Вони усувають своїх так конкурентів.
В житті криються корені усіх конфліктів,
Де "ржаві уламки" не ждуть свого арешту.
...Коли зникнуть у державі хижацькі клани,
В минуле підуть тяжкі всі нещастя
І влада відповідальність свою в тумані
Не скине на хлопчачі змужнілі зап'ястя!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1031723
дата надходження 28.01.2025
дата закладки 28.01.2025
Не мовчіть солов'ї,не ховайте
Ви в туманах свої голоси,
Ви розправивши крила співайте
Україну в піснях вознесіть.
Ми соловушки хочемо
щоб ви мир напророчили,
Щоб і нам так співалося
Від зорі до зорі,
Настрій нам піднімайте,
В душу віру вселяйте
І разом ми все зможемо.
Переможемо!!! Переможемо!!!
Не мовчіть! Нехай ваші пісні
Дають силу,надію і віру,
Що настануть,прийдуть переможні ті дні
І надалі життя буде мирним.
Ми соловушки хочемо
щоб ви мир напророчили,
Щоб і нам так співалося
Від зорі до зорі,
Настрій нам піднімайте,
В душу віру вселяйте
І разом ми все зможемо.
Переможемо!!! Переможемо!!!
Навіть серед руїн нехай спів ваш луна,
Навіть там де вогонь до небес,
У нас справа одна, у нас доля одна
Перемога - то наш інтерес.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1031630
дата надходження 26.01.2025
дата закладки 27.01.2025
Імпровізує січень колажі,
туманом зверхньо ранок зустрічає,
а хтось рятується пахучим чаєм,
бо спліну лізуть довгі метражі.
Спадають краплі. Світлофор - живий,
і світла колір миготить невпинно.
Дерев старих намокли голі спини,
давно не має снігових завій.
Зусюди ж вистачає зимних слів.
Блукає світом сонна напівправда,
а з неба сіється пригіркла мряка,
І невідомість пнеться межи днів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1031587
дата надходження 26.01.2025
дата закладки 26.01.2025
Зірка з небосхилу
розливала сяйво…
Освітила милу
і любов… що зайва…
Та дівча не чує…
горниться до хлопця…
Він її цілує…
- Та не має серця…
Згубляться в дорозі…
долі розминуться…
Буде лити сльози
молода матуся…
24.01.2025 р.
Фото з інету.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1031418
дата надходження 24.01.2025
дата закладки 25.01.2025
Як невдача больно б’є,
ранять повороти!..
- Завжди в тебе вихід є!
Стрінеш щастя дотик…
Знайде янгола стріла
серденько дівоче…
дасть пташиного крила…
обігріє сонцем…
мрій шовкових принесе…
- Їх знайдеш у зорях!..
Посміхайсь, дівча, на все,
що дарує доля!
25.01.2025 р.
Фото з інету.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1031467
дата надходження 25.01.2025
дата закладки 25.01.2025
Я чорні коси заплітаю
І в карі очі заглядаю.
Любові випиваю ковток
І дарую букет із зірок.
Ти моє серце полонила,
Сумну душу розвеселила.
З тобою на крилах літаю
І ловлю щастя у розмаю.
А твої вуста медові,
Прагнуть палкої любові.
Будем разом до світання,
Ми пізнаєм мить кохання.
Щасливі, люба із тобою,
Сховаєм мрії під вербою.
Сонечко зігріє нас теплом
І яскраво світить під вікном.
© Віктор ВАРВАРИЧ
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1031478
дата надходження 25.01.2025
дата закладки 25.01.2025
Нарешті дочекалися зими,
Що так давненько десь собі блукала,
Вже замітає снігом всі стежки,
Ох, чарівна, яка вона бажана.
Панно створила, ніби пелюстки
Мереживом укрила ікебани,
А почорнілі зморені листки
Легенько приховала у тумані.
Будівлі, мовби юрти снігові
Яскраво прикрашають милу днину,
Які казкові миті неземні,
Що тихо відображують хвилину.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1031334
дата надходження 23.01.2025
дата закладки 25.01.2025
Біля віконця, задумлива в тиші,
Ніжно голубило місяця сяйво,
Запах солодкий квітучої вишні,
Слідом розвіяв у просторі янгол.
Зорі поблискують, нібито в кожній,
Світла частинка й остання надія,
Кошик наповню, здіймається промінь,
Швидко створивши із щастя сузір'я.
Певно щораз недаремно малюю,
Знаки майбутні, як обрис по небу,
Диво приходить заглянувши в душу,
Хочеться жити заради моменту.
Музична композиція створена за допомогою ШІ
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1031409
дата надходження 24.01.2025
дата закладки 25.01.2025
На засніженім вікні
Дивна прохолода,
Ніби сонця промінці
Кинула природа.
Ох, зимова дивина -
Зва́блива сніжинка,
Чарівливо неземна
Снігова краплинка.
Чом заплакала краса
Серед холоднечі?
Може скрапує роса
На зимові речі?
Та у відповідь мені,
Дивиться сніжинка,
О́браз милий на вікні -
Снігова краплинка.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1031194
дата надходження 21.01.2025
дата закладки 24.01.2025
Поспішав Микола вранці,
Телефон забув удома.
Затремтіли чомусь пальці,
І насунулась утома.
На роботі хвилювався,
Падали із рук папери.
Звісно, дядько ловив ґави,
Плакала його кар'єра.
У думках: "Не бУло б грому!
Щось летіли чорні круки".
На авто - й мерщій додому.
Телефон узяв у руки.
Повідомлень два. Читає.
Написала перша Таня:
- Подзвони. Люблю.(Коханка).
Вже Микола ледве дише.
- Не хвилюйсь, - дружина пише,
Подзвонила я ще зранку.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1031411
дата надходження 24.01.2025
дата закладки 24.01.2025
Поспішав Микола вранці,
Телефон забув удома.
Затремтіли чомусь пальці,
І насунулась утома.
На роботі хвилювався,
Падали із рук папери.
Звісно, дядько ловив ґави,
Плакала його кар'єра.
У думках: "Не бУло б грому!
Щось летіли чорні круки".
На авто - й мерщій додому.
Телефон узяв у руки.
Повідомлень два. Читає.
Написала перша Таня:
- Подзвони. Люблю.(Коханка).
Вже Микола ледве дише.
- Не хвилюйсь, - дружина пише,
Подзвонила я ще зранку.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1031411
дата надходження 24.01.2025
дата закладки 24.01.2025
Поспішав Микола вранці,
Телефон забув удома.
Затремтіли чомусь пальці,
І насунулась утома.
На роботі хвилювався,
Падали із рук папери.
Звісно, дядько ловив ґави,
Плакала його кар'єра.
У думках: "Не бУло б грому!
Щось летіли чорні круки".
На авто - й мерщій додому.
Телефон узяв у руки.
Повідомлень два. Читає.
Написала перша Таня:
- Подзвони. Люблю.(Коханка).
Вже Микола ледве дише.
- Не хвилюйсь, - дружина пише,
Подзвонила я ще зранку.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1031411
дата надходження 24.01.2025
дата закладки 24.01.2025
Кажуть, що у вітра дуже гарні крила.
Справді так.
Крила, мов вітрила. Він літати вміє
по садах.
Гонить хвилю в полі. Мов у синім морі
ходить тут.
Пісеньку співає. Гарну таку знає:
"Ш-ш-ш-у-у-у-х-х..."
Край доріг ромашку погойдать неважко.
Сколихне.
Злякається зайчик - й стрімголов тікати.
Дожене!
Синій хвилі в річці сили дасть, щоб швидше
попливла.
На місточку сяде - відпочинуть дружні
два крила.
Як у небі зорі знов засяють ясні,
полетить.
На траві шовковій під високим дубом
вітер спить.
А як зранку сонце промінці розсипле,
золоті,
шепотом розбудять молоді берізки.
Що тоді?
Полетить наш вітер знов, куди захоче.
Він мастак.
Кажуть, що у вітра дуже гарні крила.
Справді так!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1031341
дата надходження 23.01.2025
дата закладки 24.01.2025
Суть небесних явищ пращури здавна не знали.
В кожному знанні є щось не пізнане - повір'я.
...Ніч, десятки іскр яскравих люди помічали.
Глибина знань видає за істину - "прозріння"...
"Кожна падаюча зірка - це є смерть людини".
З часом пошуки вичерпуються. Є відповідь.
В цьому неминуща чарівність балаканини.
Космос. Розгадка в природі проста... Дослідження.
Крім зірок і планет, там сам океан - неясний.
Вічний та не дремний і для нас невідомий світ.
Не обняти його, ні закути. Він не власний...
І " падіння зірок"- людської фантазії зміст.
Глиби, каміння, пил не загасять нашу свічу.
Дрібні космічні тіла у земній атмосфері...
І ми бачимо чітку суть явищ - сяйво "дощу".
Просто, навіть ясно - це метеорів прем'єра.
Всесвіт... Зірки - великі тіла подібні Сонцю.
Деякі - більші, інші - менше. Живі світила!
Світ, не має якихось меж рухів охоронця.
Він буде завжди не пізнаним, як Божа сила.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1031419
дата надходження 24.01.2025
дата закладки 24.01.2025
Слова В. Фесенко
Музика і виконання ШІ
У родючій і красивій живемо державі,
Ми тобою, Україно, гордимось по праву!
Пам’ятаємо - ми діти козацького роду,
Нашій єдності й любові нема переводу.
Україно! Сонце сходить, умийся росою,
Щоби серце і обличчя світились красою!
Чисте небо, ясні зорі світяться над нами
На своїй рідній землі - тут ми є панами!
Об’єднаємо Карпати і Чорнеє море,
Хай панує всюди мир – нам не треба горя!
Україно! Сонце сходить, умийся росою,
Щоби серце і обличчя світились красою!
Всі ми, браття – українці за мир і свободу!
Збережемо для нащадків здобутки народу.
Як ромашки ген зоріють у хлібному полі,
Нехай щастям так іскриться кожна наша доля!
Україно! Сонце сходить, умийся росою,
Щоби серце і обличчя світились красою!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1031246
дата надходження 21.01.2025
дата закладки 22.01.2025
И в шутку и всерьёз...
Почему-то в облаках
Солнце спряталось так быстро.
У народов снова страх
- Апокалипсис вдруг близко.
Миллионы километров
Солнце ведь всегда от нас.
Страх от солнечных "моментов".
Не расплавит мир в сей час?
Облака закрыли Солнце
И укутали скорей, (1)
Но вдруг в маленьком оконце
Луч порхнёт как воробей.
Что-то странно и тревожно,
Хоть бери не верь глазам.
Доверять науке можно
- Без обмана "по ушам".
Миллионы километров
Луч летел, летит в сей час.
Оказалось правды нет в том.
Может есть такой приказ?
Обмануть народы с детства,
Взрослым правды не давать,
Накормить обманом, лестью,
В "стойле" чтобы всех держать...
Почему-то в облаках
Солнце спряталось так быстро,
Поплыло' как на волнах,
Значит Солнце рядом, близко.
(1) - солнце укутанное облаками
сверху, снизу и со всех сторон.
03.01.2025.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1031096
дата надходження 19.01.2025
дата закладки 19.01.2025
Я зиму обійму руками,
І додому стежку прокладу.
Спинюсь біля отчої брами,
В кошик свої мрії покладу.
В горах сховаю тривогу,
Яку закутають сніги.
Знову вийду на дорогу,
Втечу від сильної хуги.
Зустріну зимові світанки
І вип'ю кавусі на зорі.
Відкрию у мрію фіранки,
Наберусь сил на синій горі.
Далі піду я світами
І пізнаю людську мораль.
Прийду до своєї мами,
І знову на свою магістраль.
© Віктор ВАРВАРИЧ
Автор картини: Roman Savchak
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1030948
дата надходження 17.01.2025
дата закладки 18.01.2025
Знов квітнуть яблуні... їх пишний цвіт
наш тішить зір і душу звеселяє.
Цілує сонце, ясне, золоте,
пелюстку кожну й ніжно зігріває.
Приніс знов вітер тонкий аромат,
і легка радість ллється у серденько.
Люблю дивитись, як квітує сад,
із сонечком прокинувшись раненько.
Розсипалися промені ясні
по цвіту ніжному й по зелен-листі.
А на гілках виспівують птахи,
їх голоси, мов нотки-роси чисті.
Отак і ми на цій Святій землі
в любові скупані, теплом зігріті.
Є квіткою тут і людське життя,
й цвіте воно єдиний раз у світі.
Знов квітнуть яблуні... їх пишний цвіт
наш тішить зір і душу звеселяє.
Цілує сонце, ясне, золоте,
пелюстку кожну й ніжно зігріває.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1031017
дата надходження 18.01.2025
дата закладки 18.01.2025
Завелася теща зранку,
Бо зібралась прати,
Враз до зятя приступила,
Стала верещати:
-Заявити всі підозри
В мене є мотиви:
Витрясла із твоїх джинсів
Три презервативи.
Ще були ключі і гроші,
І якась записка…
Що, нема чого сказати?
Не розтулиш писка?
Злидень ти, бабій, гуляка,
Бігаєш по барах,
За такі гріхи я хочу,
Щоб ти спав на нарах!
Розгубився зять і ледве
Вставив своє слово:
-Не знімав я свої джинси,
В них - цілодобово.
Тут дружина в хату вбігла:
-Дякую, матусю,
Випрала мої штанюльки,
Бо я не зберуся.
В мами щелепа відвисла,
Стала враз зелена:
Як у тому ’’Ревізорі’’ –
Була німа сцена…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009877
дата надходження 30.03.2024
дата закладки 18.01.2025
А жінку образити просто,
Відступить безмовно подалі,
Душі так журливо і млосно,
Мов кинули квіти прив'ялі.
Хотіла б забути дні, прикрі,
Та серце не вміє мовчати,
Неначе пробігли вразливі,
Похмурі відчужені хмари.
Ти знаєш, отам під снігами,
Вже о́брис чекає рожевий,
Написана доля зірками,
Ці знаки нікому не стерти.
Бузок як розквітне духмяний,
Зігріє теплом і сумлінно,
Розвіє душевні тумани,
Додавши привітних усмішок.
Музична композиція створена за допомогою ШІ
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1030873
дата надходження 16.01.2025
дата закладки 18.01.2025
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=e-RP1ng5doY[/youtube]
Кохання любить неможливе,
Колись почула це в кіно.
Ці почуття, неначе злива,
В чуже все ж стукає вікно.
В надії все ще - відгукнеться,
Чужа душа, це не твоя.
А щось підказує: минеться,
А ми все ж віримо - моя.
Слова підібрані, що треба,
Розтане швидко від них лід.
Але йому вони не треба,
Мовчанка злісна їм услід.
І йде розмова двох сердець:
Одне сліпе, чи глухувате,
І всі старання - нанівець,
Либонь, на щедрість небагате.
А друге в мріях усе мліє,
Хіба завжди це буде так?
Воно чекати дурне вміє...
Кохання жде, немов жебрак...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1030771
дата надходження 15.01.2025
дата закладки 18.01.2025
Знов історія вчить, людям показує шлях
Справедливого перетворення світу!?
Перетворення суспільства на наших очах.
...Перестроїти людину, горем - вбити!
Тож заміна ненадійного строю - не все...
Усвідомлення всіма війни, смеркання,
Своїх прав і свобод там, де це зло їх пасе.
Дні, неначе соти з межею світання.
Чинодрали розпинають нашу державу
І порушують Закон, святі порядки.
Мають панування, вшир велично лукавлять
І загострюють злочини, різні страти!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1030932
дата надходження 17.01.2025
дата закладки 18.01.2025
Усе життя він кланявся землі, воді,
Старому світу щедрої криниці.
Щоразу заглядав в її зіниці,
Для нього обереги - і земля, і дім.
А інколи той "пристрій" смуток огортав,
Чомусь здавалось, що косилось сонце.
Ставав якимось зовсім безборонним,
Блищав вужем здалека гордовитий став.
- Дивак ти, дерев'яний журавлю, дивак.
Тобі не хочеться селом літати?
Ось так простоїш вічно біля хати? -
кричали чорні галки, -
- ти немов закляк.
Здригався журавель вві сні, вночі тремтів.
І плакав гірко вдень, курликав важко.
Хоч синь так кликала печальну пташку -
Ось тут народжений, тому й не полетів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1030938
дата надходження 17.01.2025
дата закладки 18.01.2025
Зако́ханий у ві́денські розва́ги,
Хова́ючись за ба́тьківські звитя́ги,
Чекаєш на дару́нки щедрі до́лі,
Втіша́єшся від розбиша́ки - во́лі …
А по́тім поверта́єшся до Льво́ва -
Який так ва́бить го́ре - музика́нтів,
В поло́ні мрій і чарівного сло́ва
Сміятись над хале́пою тала́нтів …
У ньому зустріча́єш ти Софі́ю -
Таку прекра́сну, ду́малося, мрі́ю.
Пережива́єш. Їй всього п’ятна́дцять років.
Заради неї короле́ву ста́виш збо́ку …
Вона з тобо́ю. Ти уже літа́єш.
Фанта́зіями ду́́шу й серце кра́єш …
Останні фо́ринти мов ві́тер проліта́ють.
І ро́ки ... ро́ки теж потро́хи утіка́ють …
Вона не ви́терпить. Такі́ життя сюже́ти.
Втече́. Полю́бить по́льського поета.
Це не найгі́рше. Десь їй буде кра́ще.
Життя сонети. Не назве́ш іна́кше.
І що ж ти зро́биш, пане Станісла́ве?
І як здолаєш цю свою гірку́ несла́ву?
А я не зда́мся, я вклоню́ся Мельпоме́ні,
Слова́ зі сце́ни полетя́ть в світ незліче́нні …
В моїм театрі гра́ють пе́ршою виста́ву
Того́, кому нада́ла ти, Софі́є, перева́гу.
"Ти ду́маєш, що отруї́ла гра́фську кров?
Диви́ся, тут на сце́ні оживе́ любо́в …
Вона з тобо́ю. Ти уже літа́єш.
Фанта́зіями ду́́шу й серце кра́єш …
Останні фо́ринти мов ві́тер проліта́ють.
І ро́ки ... ро́ки теж потро́хи утіка́ють …
[i]Музичне прочитання з допомогою ШІ[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1030953
дата надходження 17.01.2025
дата закладки 18.01.2025
[b]Я[/b] згадала осінні часи,
[b]К[/b]оли зоряна пані в тумані
[b]П[/b]оходжала в лаштунках краси
[b]О[/b]бережно, крокуючи в далі.
[b]С[/b]рібні роси світилися так,
[b]Т[/b]іні падали ніжно на сукню,
[b]У[/b] її дивовижних очах
[b]К[/b]рім усмі́шки - було також сумно.
[b]А[/b] із неба сіяли зірки
[b]Л[/b]егко й дивно у вальсі кружляли,
[b]А[/b] в гаю хризантем пелюстки
[b]Н[/b]адавали все шарму й вражали.
[b]І[/b] немовби у казці чи в снах
[b]Ч[/b]истота навкруги неймовірна,
[b]У[/b] природі здавалось - весна
[b]В[/b]еличаво всміхалась сузір'ям.
[b]І[/b] за чарами зоряний шлях
[b]К[/b]ожну мить вже порушував тишу,
[b]Н[/b]айдорожча та рідна земля
[b]О[/b]бійме і мене заколише.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1030985
дата надходження 18.01.2025
дата закладки 18.01.2025
Щось не зупиняються війни і кроваві чвари.
Гинуть люди... Видно - заповіді Божі не діють.
А безглузда надія на райське життя - примари.
Воля чужини манлива, для бідних - безнадійна.
Як показує сьогодні "практика" й наше буття,
Шахраї, злочинці не бояться "Божого суда".
Не лякає таких уява страху і каяття.
Треба з них запитати сурово: нащо нам сутінь!?
Необхідно вести нам непримиренну боротьбу
Проти чуждих суспільству явищ, діячів чорних справ.
Треба знешкодити соціальні корні зла юрби,
Що харчуються злочинами. ...Хапуг треба карать!
Випускати під залог - це самообман для людей.
І на це возлагають надії крадії самі
Тож життя, не казка! ...Воно значно складніше буде!
Крок не вірний може спотворити чутливість рік змій.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1030760
дата надходження 15.01.2025
дата закладки 15.01.2025
Ніч утримує штурвал,
Зорі плавають у шалі.
Почуттів накрив нас вал
На далекому причалі.
Відбулось щось - не збагну,
Трапила в сітки облуддя -
У тобі тону, тону,
Защеміло серце в грудях.
Застелили полотно -
Снять тумани блідолиці.
Погружаюся на дно -
Через товщі йду водиці -
Для морської всеодно,
Одинокої левиці. 13.01.25
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1030748
дата надходження 15.01.2025
дата закладки 15.01.2025
Слова В. Фесенко
Музична композиція ШІ
Біжать роки, летять роки -
Весняних квітів пелюстки.
Грайлива сонячна вода...
Душа, як завжди, молода!
Короткий молодості час.
Поглянь - дорослі діти в нас.
Здається - ми ще не жили -
Любуйся - внуки підросли.
Біжать роки, летять роки…
Уже старенькі в нас батьки.
Збігáють зливою літа,
Душа, як завжди, молода!
Осінь у двері заглядає…
Давно уже батьків немає.
То ж бережімо кожну мить, .
Що так безжалісно летить...
Біжать роки, летять роки…
Обірвані з календаря листки.
Зимова змерзлая вода...
Душа, як завжди, молода!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1030579
дата надходження 12.01.2025
дата закладки 15.01.2025
Прокинулась вранці, хтось ніжно шепоче,
Як ніби відчула, що серце дівоче,
Всміхнулася стиха, а то чарівниця,
Зима завітала до нас білолиця.
Створила свій образ краси неповторний,
Багато в нім звуку та є і мінорний,
Ох, дивна красуня, обручка з кришта́лю
Торкається вітів, немовби роялю.
Поглянула сміло, ще шарму додала
Та гарно природу пером розписала,
Майстерно неначе художниця вміла,
Всміхнулась привітно та й знов полетіла.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1030683
дата надходження 14.01.2025
дата закладки 15.01.2025
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=F
xfCF60WTS4[/youtube]
Сховалось сонечко за хмари,
Віщує щось зимовий день.
Пухнасті хмари, як отари,
Одні у спокої лишень.
Зимова тиша ледве диха,
Сховавсь між гіллям вітерець,
Щоб не зробить якогось лиха,
Звести все може нанівець.
Усі зморились у чеканні,
Як відгадать зими загадку?
Узнать про все - було бажання.
(Яка ж тут буде все ж розв"язка?)
Вже вечір тулиться до хати,
А змін ніяких, впав терпець.
Всім надоїло вже чекати.
Та де ж той сніг,не буде вже.
Погасло світло у кімнатах,
Усі вже сплять солодким сном.
Давно чекали з снігом свята.
Та хто це стукає в вікно?
Знялася раптом завірюха,
Ну накінець, вже дочекались.
І тиша стала враз відсутня,
До свята цього готувались.
У вікна стукало Різдво,
Піднявся галас, сміх і гам.
Це свято в хати увійшло,
Усе це чули тут і там.
На зло триклятим ворогам...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1030634
дата надходження 13.01.2025
дата закладки 15.01.2025
Зима відпочиває цьогоріч,
У неї свій курорт крутий під сонцем.
Ні снігу, ні морозу, ніби з пліч
Скидає нам тепло щодня. Чи сон це?
Їй, певно, вітамін потрібен Dе:
Лежить кокетка і не панікує,
Що на деревах іній не росте.
Взяла в оренду раптом акваскутер,
На морі з вітром швидко понеслась.
Байдужа й безтурботна краля стала.
В колекції - за слайдом знову слайд...
Що ще творитиме в такому стані?
10. 01. 2025 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1030636
дата надходження 13.01.2025
дата закладки 15.01.2025
Якщо припустимо на сотню років,
Кохання зникло на планеті зовсім,
Серця, покинуті каміння купи,
А душі, пилу у пустелі смуги.
Поникли люди, крижані пейзажі,
І квіти мляві, неживі насправді,
Робота, справи та нудьга бездушна,
Затихла внутрішня тривога, буря.
Навіщо жити? Почуття відсутнє,
Обійме холод і пітьма майбутнє,
Для кого жити? Тут холодна брама,
Навколо давить лиш сумна заграва...
О, Боже! Дякую тобі за щастя,
Відчути квітня незвичайний запах,
Трави смарагдове буяння раннє,
І пташки щебет у барвистий травень.
За вечір тихий і світанок славний,
За річку, поле де веселка бавить,
За серце й душу, що горять в любові,
За ве́сни й зи́ми, за деньки казкові!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1030737
дата надходження 14.01.2025
дата закладки 15.01.2025
В бутіку крутім вродлива
Ходить дама довго.
- Щось хотіла б особливе.
Не знайду нічого.
Я бувала за кордоном.
Там взуття прекрасне.
Що у вас із дорогого,
Щоб і модне, й класне?
Маю сумочку. До неї
Щось би прикупила.
Крокодилове взуття десь
Я б купить хотіла.
Продавець учула дивне,
Уточнити просить:
- Лиш скажіть, який же розмір
Крокодил ваш носить?
12.01.2025
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1030627
дата надходження 13.01.2025
дата закладки 15.01.2025
Останній будинок тримався уперто:
Із дахом розбитим, без вікон, дверей,
Хоч оркам вдалося безжально так стерти
Усе навкруги хаотичним вогнем.
Одні лиш руїни та вирви глибокі,
Кругом попелища та чорна зола,
Згоріли, здиміли дерева високі,
Під ними зітліла зелена трава.
Деінде здіймався із кіптяви вгору
Від чадного диму тонкий черв’ячок,
Та смородом з попелу бризкав нагору,
Іще недотлілий дощенту дрючок.
Вцілілий будинок – єдиний у місті,
Потрапив під дроном в його об’єктив.
Той дім показали з екранів у вістях,
Що вистояв й град, та вогонь не зломив.
Один лиш будинок… Один на руїнах..
Іще донедавна тут місто було…
І зболена ранами наша країна
Тримається, б’ється, щоб знищити зло.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1030743
дата надходження 14.01.2025
дата закладки 15.01.2025
Голівуд у вогні
Ніхто не знає звідки подує вітер?...
Звідки прийде до людей горе, біда.
Що принесе нам Венера і Юпітер?...
Який шматок землі покриє вода?...
У вогні горить, і палає Голівуд
Шальний вітер спалює рай на землі..
Америка нині стала на божий суд :
Заможні , бідні великі і малі.
Лос Анжелес ,Малібу до тла згорає
Вітер дме сто кілометрів в годину.
Кара божа : від страху люд виїзжджає
пекло на землі в цей час ,в цю хвилину ?...
Апокаліпсис в штаті Каліфорнія
Полум'я пожирає все на путі.
Без світла, і звязку, хаос - агонія...
І вогонь показує свою лютість.
На пагорбах лісових скель Голівуду
Заможні віли все у попіл горить.
Океан поруч , води нема повсюду
В огні згорає до хребта все за мить.
Вітер потужним язиком спалює все
У вогняній пастці люди та звірі.
Магазини, лікарні, школи все живе...
Чорні ночі від диму, а дні сірі
На фестивалі зірок " Золотий глобус"
Хтось із знатних акторів сказав : фразу.
-"Що відсутній між них Бог" - сміявся Томус
Аплодував зал і наніс образу.
Окутав Америку полум'яний звір
Стелиться стіною чорний - чорний дим.
Без Бога, ні до порога у вогні мир...
Кого винити, коли в лихого грим ?...
Згоріло у Голівудських зірок майно
Життя стерте у попіл з лиця землі .
З польоту пташиного немов у кіно
Сонце сходить у пожарищі,в імлі.
М.Чайківчанка.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1030606
дата надходження 13.01.2025
дата закладки 13.01.2025
Слова В. Фесенко
Музична композиція ШІ
Біжать роки, летять роки -
Весняних квітів пелюстки.
Грайлива сонячна вода...
Душа, як завжди, молода!
Короткий молодості час.
Поглянь - дорослі діти в нас.
Здається - ми ще не жили -
Любуйся - внуки підросли.
Біжать роки, летять роки…
Уже старенькі в нас батьки.
Збігáють зливою літа,
Душа, як завжди, молода!
Осінь у двері заглядає…
Давно уже батьків немає.
То ж бережімо кожну мить, .
Що так безжалісно летить...
Біжать роки, летять роки…
Обірвані з календаря листки.
Зимова змерзлая вода...
Душа, як завжди, молода!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1030579
дата надходження 12.01.2025
дата закладки 13.01.2025
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=Kj-3TayH_vI[/youtube]
От весна уперта, все з зимою грається.
В почуттях відверта: догодить старається.
Снігу зима кине - раптом вийде сонце.
Сніг швиденько гине, і вода в долоньці.
Що зимі робити, як весну здолати?
Може, попросити: Досить в жмурки грати?
Та весна не слуха, грається, сміється.
Пада зима духом... Скоро це минеться?
Вітер чеше коси молодій берізці.
Де б ще взяти роси, щоб помити ніжки?
Раптом щось згадає і дощем заплаче.
Та зима не вірить: хоче одурачить.
І двобій триває. Хто ж тут переможе?
Ми це добре знаєм, що зима все зможе.
Всі тебе чекаєм з снігом, подарунки...
Тут весна безсильна, хоч вона й чаклунка.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768464
дата надходження 28.12.2017
дата закладки 10.01.2025
Минув самообман, немов опале листя,
Обірване розлюченим вітриськом.
Летить мерщій стара труха зі хрипо-свистом,
Замітивши іще гарячий присок
Від полум'я зотлілої давно любові.
Упала сіра пелена додолу,
Яку відчули на світанку навіть збої.
Нове проміння грає вранці соло.
Блискучий день мені дарує білі крила,
Прозріння світлосяйне - і не лячно,
І сірі очі без обману заіскрились.
Лише б не стати, бо сліди гарячі.
Збій - утоптана земля.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1030399
дата надходження 10.01.2025
дата закладки 10.01.2025
Твоїми руками прикриюсь від страху,
Немовби сховаюсь у зливу під дахом
З'єднаюсь з думками і ніжно з душею,
А смуток і розпач лишу за межею.
Теплом і любов'ю твоєю зігріюсь,
Втілю у життєвість ту радісну мрію,
Пташиною стрімко злечу до сузір'я,
А потім щаслива вернусь на подвір'я.
І спокій із миром - оце справжнє щастя,
Немов подружились споріднені браття,
Фортецею стали, як мила родина,
Відчути ці блага лиш може людина.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1030157
дата надходження 07.01.2025
дата закладки 10.01.2025
Красу збираю я із трав,
Немов мелодію октав,
Вкладаю магію в рядки,
Мандруйте в світ мої думки.
Туди де спокій є завжди
Та, щоби мудрістю зрости,
Сплітати всю любов у твір,
Злітати пташкою до зір.
Торкнутись образно хмарин,
Завмерти в ніжності хвилин,
Впіймати подих у рядок
Та повернутись до думок.
Збираю я нектар з квіток,
Переплітаю де листок,
Росу ранкову неземну
Вбираю з радістю весну.
Як розмаїте все життя,
Бо я у нім, немов дитя,
Частинка ніжної краси,
Ось, бачиш, грають всі ази.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1030305
дата надходження 09.01.2025
дата закладки 10.01.2025
Не могла свекруха спати:
Дійшла в хату звістка,
Що синочка не годує
Молода невістка.
Зранку в гості подалася
(Хіба ж будеш спати)?
І на кухні у каструлі
Стала заглядати.
Борщ насипала невістка
В велику тарілку,
Додала сметану, зелень,
Курячу гомілку…
Куштувала це свекруха,
Плямкала губами:
-Подавати борщ вчорашній
Ти навчилась в мами?
-Ваш синочок їсть нормально,
Так, як усі люди,
Борщ не тільки був вчорашній,
А й завтрашній буде.
Їжте, мамо, не спішіть так,
Щоби не вдавились,
Бо варити борщ на три дні
Я у вас навчилась!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011174
дата надходження 17.04.2024
дата закладки 10.01.2025
Був ще з ночі злий, сердитий
Іннокентій на дружину,
Придирався до дрібничок,
Тарабанив безупинно:
-Я вважав - ти жінка мудра,
Апетитна, як сосиска,
Думав: ти - цукрова пудра,
А насправді, ти - редиска.
Де ж той цукор заховався?
Погляд - хижої вовчиці,
І в душі твоїй, і в тілі –
Суміш хрону і гірчиці.
-Вам не вгодиш,- каже жінка,
Здатні всі критикувати!
Щоб відчути смак солодкий,
Треба знати, де лизати.
Я - лікер солодкий в пляшці,
А ти бачиш лише тару,
Я не жінка, я - цукерка,
Суміш меду і нектару!
І хоч я - пахуча квітка,
Піду геть з цієї хати,
Доведеться мені, бідній,
Іншого джмеля шукати!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011741
дата надходження 24.04.2024
дата закладки 10.01.2025
Поміч в нас гуманітарна –
В дійсність перетворить мрію:
Тут всім бідним пропонують
Одяг, крупи і олію.
-Треба, мамо, нам туди йти,-
Попросила мала Люда,-
Миттю ця гуманітарка
Допоможе добрим людям.
Я учора подивилась -
Тьоті в татовім планшеті
Зовсім голі: одна в туфлях,
Друга - в білому береті.
Вони мерзнуть біля ліжка,
Одна з них - така худенька,
Нема ковдри, щоб укритись,
Простирадло - й те тоненьке.
Третя чухалася в ліжку,
Бо її кусали блохи,
На ногах були у неї
З візерунками панчохи.
Ми попросимо на пункті
Для жінок цих одежину,
Щоб змогли вони зігріти
Свої груди, ноги й спину.
В школі вчителька казала –
Треба всім допомагати,
Буде це приємно тьотям
І радіти буде тато!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1012111
дата надходження 29.04.2024
дата закладки 10.01.2025
У сусіда поселилась
Молоденька квартирантка,
При знайомстві похвалилась,
Що вона вже аспірантка.
Сперло дихання в Андрія,
Коли речі її слухав,
Бо слова всі наукові
З висновками лізли в вуха.
Вже від неї він дізнався,
Що Галактика є вічна,
А людині повсякденно
Треба мислити логічно:
-Логіка допомагає
Досягти, чого не знаєш,
Я думки твої читаю,
І скажу, чого бажаєш.
Облизав ти свої губи,
Та мене цим не зурочиш,
Витріщивсь на мої груди –
Значить, молока ти хочеш!
-Боже мій, яка дурепа,-
Зачепило так Андрія,-
Жив без логіки весь час я
І збувалась моя мрія.
В селі Люська - всім відома,
Душу поглядом лоскоче,
Без логічної науки
Завжди знає, що я хочу!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1013225
дата надходження 15.05.2024
дата закладки 10.01.2025
Вела часто стежка Гриця
В двір, де Тома проживала,
Була щедра молодиця –
Смачні страви готувала.
Повечерявши добряче
(Гриць любив такі моменти),
Мова лилася рікою –
Томі сипав компліменти:
Що вона, як зірка в небі,
І одна така єдина,
Розуміє все, як треба,
Що його це половина.
Філософію розводив,
Згадав класиків відразу,
Пригортав до серця Тому
І повторював цю фразу:
-Любить чоловік очима,
Коли випаде нагода,
А жінки вухами люблять –
Так придумала природа.
Тут зітхнула тяжко Тома,
Очі підвела до неба:
-А от кролик, всім відомо,
Завжди любить тим, чим треба!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1013679
дата надходження 21.05.2024
дата закладки 10.01.2025
Чоловік завівся зранку:
-В тебе тільки гульки й танці!
Вірю я словам сусідки,
Що у тебе три коханці!
Жінка - десь в рожевих мріях,
Мовчки слухає, зітхає…
-Що таке коханець, мамо?-
П’ятирічний син питає.
Мама тихо обізвалась:
-Хай тобі відомо буде,
Що коханці, мій синочку,
То найкращі в світі люди.
Тато крутиться, як білка,
Все зробити не встигає,
І йому в роботі часто
Добрий дядьо помагає.
Загадково посміхалась,
Гладила голівку сина,
Бо той, як дві краплі схожий
На коханця Валентина.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1015459
дата надходження 14.06.2024
дата закладки 10.01.2025
Пітьма нічна просунулась у вікна,
З безсонням парно річкою лилась.
Моїм кружляли, ніби хмари, світом.
Впивалася нахабно в простір мла.
Нову примара розгортає книжку.
Гортаю думкою зотлілий день,
А ліхтарі замерехтіли нишком,
Зіркам сигналізуючи лишень.
Де ж істина? Заплуталась? В печалях?
Заснула, може, у рясних снігах?
Вже скоро ранок на човні причалить,
Знайде мене, забуту у світах.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1030188
дата надходження 07.01.2025
дата закладки 10.01.2025
Зима сюрпризами грішила,
Підкине снігу та морозу,
Лишень обвикнеш і відлига,
Немовби з іншого сезону.
Ось тільки лебедям нарешті,
Подібні зміни до вподоби,
Гніздечко звили в очереті,
Навіщо дальні перельоти.
Ця заводь дуже полюбилась,
Пливуть так пафосно, красиво,
Не б'ються трепетно їх крила,
Бо людям вірять, як не дивно.
Весну б діждатися, та разом,
Зустріти знову перелітних,
Почути пісню зі світанком
І миті тішиться привітній.
Музична композиція створена за допомогою ШІ
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1030253
дата надходження 08.01.2025
дата закладки 10.01.2025
Скульптор вирвав чорний камінь із скелі,
Із холодної і онімілої.
Обламав йому кути невеселлі
І надав він камню контури тіла,
Вміло залізною волею різця
Та на гранях непокірної глиби
Вивів мужні риси обличчя бійця:
М'язи, зморшки, навіть вигини ліній...
Майстер переніс влучно в твердий камінь
Вилиці малюнок і чоло та ніс.
Очі в погляді добрі, не лукаві.
Рот сказати бажаючий правди зміст...
Залишилось груди мечем розсікти,
Тремтливе серце витягти із них...
У безликості нам їм'я не знайти.
Світ палає, зростають межі війни...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1030184
дата надходження 07.01.2025
дата закладки 10.01.2025
Безсонна ніч і самотиння
Обсновуються павутинням -
Довкруж не видко краю, дна -
Непробивна, глуха стіна.
У серці біль і сумовиння.
В пітьму вмурована, одна,
Потрапила у багновиння -
Планетні лиха, віруси, війна. 9.01.25
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1030371
дата надходження 09.01.2025
дата закладки 10.01.2025
Пливе Земля у просторі, мов пташка,
а в пташки є надійні два крила.
Пливе Земля у просторі, мов пташка,
та в пташки є гніздечко - це Земля.
А що в Землі насправді є? Погляньмо,
яка у неї світла є краса!
Тут ти і я, поля, гаї і ріки,
над нею є прозорі небеса.
Цвіте Земля для нас, зігріта сонцем,
усіх нас радує вона щодня.
Тут тепле літо є і щедра осінь,
зима морозна і в цвіту весна.
Бог Землю береже - я твердо знаю,
бо це Його горошина ясна.
Чи збережем себе ми в цьому раю?
Якою є насправді нам ціна?
Пливе Земля у просторі, мов пташка,
а в пташки є надійні два крила.
Пливе Земля у просторі, мов пташка...
колискою для всіх нас є вона.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1030323
дата надходження 09.01.2025
дата закладки 10.01.2025
Заплела верба у коси
Неймовірний квіт мімози,
Стала стильна, ніби пані,
Сяє й грається в тумані.
Загадкова, неповторна,
Статна дама, дуже модна,
Має смак - не відібрати,
Вміє дійсно спокушати.
А калина на узбіччі
Запалила дивні свічі,
Заглядає скрізь навколо
Та співає ніжне соло.
Клен кружляє в водевілі,
Його рухи такі смілі,
Поглядає на ту пані,
Що ховається в тумані.
Новизна створила шоу,
Персонажів чути мову,
Дивний світ у веремії -
Казка грає на подвір'ї.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1028704
дата надходження 17.12.2024
дата закладки 18.12.2024
Заплела верба у коси
Неймовірний квіт мімози,
Стала стильна, ніби пані,
Сяє й грається в тумані.
Загадкова, неповторна,
Статна дама, дуже модна,
Має смак - не відібрати,
Вміє дійсно спокушати.
А калина на узбіччі
Запалила дивні свічі,
Заглядає скрізь навколо
Та співає ніжне соло.
Клен кружляє в водевілі,
Його рухи такі смілі,
Поглядає на ту пані,
Що ховається в тумані.
Новизна створила шоу,
Персонажів чути мову,
Дивний світ у веремії -
Казка грає на подвір'ї.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1028704
дата надходження 17.12.2024
дата закладки 18.12.2024
Білить зима дерева,
Білить у колір білий.
Осінь взяла перерву,
Чи набереться сили?
Зимні прибігли коні.
Б'є по землі копито.
Вії підняли сонні
Кущики ватою вкриті.
Білить зима старанно,
Кучері в'є на гіллі.
Ранок морозить вправно,
Осінь замерзла тільки.
27.11. 2024 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1028742
дата надходження 17.12.2024
дата закладки 18.12.2024
Білить зима дерева,
Білить у колір білий.
Осінь взяла перерву,
Чи набереться сили?
Зимні прибігли коні.
Б'є по землі копито.
Вії підняли сонні
Кущики ватою вкриті.
Білить зима старанно,
Кучері в'є на гіллі.
Ранок морозить вправно,
Осінь замерзла тільки.
27.11. 2024 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1028742
дата надходження 17.12.2024
дата закладки 18.12.2024
В моїм домі вікно,
Як життєве кіно,
Я у нього завжди виглядаю,
Я дивлюсь на стпежки,
Мої мрії й думки:
Ніби промені Сонця стрибають.
Найсвітліше вікно
У дитинстві було:
Хоч огорнуте смутком й печаллю,
Не вернули стежки
Мого тата з війни,
Я про нього усе уже знаю.
В роки юні вікно
Мені радість несло:
Були мрії і дружба, й кохання:
Сини й донька росли,
І співали роки,
І надії були, й сподівання.
Та однієї весни не минула біди:
Умивалась з вікном я сльозами,
Мій загинув синок,
Від жахливих думок:
Віру втратила я й сподівання...
Кожну ніч, кожен день:
У вікні, як тулель,
Де просвіток шукати не знала,
Зникло світло й тепло,
Потемніло вікно,
І кінця тому й краю немає.
А сьогодні вікно
Усміхнулось добром,
Й сонце радо мене привітало:
У вікно загляда
Знов черешея моя:
Я онуків своїх зустрічаю.
Заіскрилось вікно,
(Як в дитинстві було)
Ожили знов мої сподівання.
Засвітились стежки,
Мої мріЇ й думки,
І розмови цілющі, й єднання.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1028806
дата надходження 18.12.2024
дата закладки 18.12.2024
Встали рано – на світанку,
Сестри Ліда та Оксанка.
Вчора ще до сну їх тато
З комірчини вніс до хати
Ждану усіма корзинку –
Ту, в якій була ялинка.
Поки мама доньок зранку
Чаклувала над сніданком,
Дві сестри, зібравши сили,
Ялинчатко прикрасили –
Іграшки й гірлянди діти
Їй повісили на віти.
Біля вбраної ялинки
Пострибали дві хвилинки
Потім поколядували –
Настрій пречудовий мали.
А як мама зготувала
Їжу дітям, їх позвала,
В зал, де чула шум, зайшла,
Доньок там вона знайшла.
Глянула на деревце –
Наче писане яйце!
З несподіванки присіла –
Гарно вбрали його, вміло!
Ненька плеснула в долоні,
Прокричала: «Молодці!»
Подала на кухні доням
Свіжі з рисом голубці.
І Оксанка, й Ліда жваво
З’їли те, що зготувала
Мама із любов’ю їм.
Весело було усім!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1028762
дата надходження 17.12.2024
дата закладки 18.12.2024
Ось грудень крокує по землі,
Снігами поля засипає.
Розсипає сріблом по ріллі,
Тебе з ювілеєм вітає.
А роки швидко промайнули,
І сьогодні твій вже ювілей.
У зрілість вони повернули
Та збагатили нових ідей.
Ти став дорослим мужчиною
І відважно крокуєш вперед.
Ще недавно був дитиною,
А тепер мудрий, як Архімед.
Бажаєм тобі щастя і добра,
І хай буде прямою дорога.
І щоб до Бога тебе привела,
Хай розвіється сіра тривога.
Хай Господь-Бог тобі помагає,
І довгих років тобі додає.
Хай Мати Божа оберігає,
А ми щасливі, що ти у нас є.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1027740
дата надходження 02.12.2024
дата закладки 18.12.2024
Сніги. Морози.
Тюльпани. Рози.
Плавучі риби.
Полотна - шиби.
Листки на вітті,
У розмаїтті,
Сріблясто-білі,
Закрижанілі.
Штрихи криштальні,
Світи дуальні.
Художник - іній,
Розкішних ліній.
У рамці - диво,
Краса наживо! 12.12.24
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1028760
дата надходження 17.12.2024
дата закладки 18.12.2024
Г-рудень голубить забуті тумани,
Р-ясно і густо вляглися старі,
У-смішка зимна. Суцільним обманом
Д-ихає простір на землю-таріль.
Н-і, не розсипала зимонька бісер.
Е-х, потерпи, щоб пройти лабіринт.
В-ипрями спину, підтримає кисень.
І-гри грудневі - запущений ринг.
Т-руться тумани журбою і сумом,
У-пряж ілюзій порветься, як нить.
М-ла тимчасова зникне у думці,
А-нгел крилатий усе засріблить.
Н-іжно пригорне засмучену душу.
И-ч, затуманило, - звіє за мить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1027811
дата надходження 03.12.2024
дата закладки 05.12.2024
Ось грудень крокує по землі,
Снігами поля засипає.
Розсипає сріблом по ріллі,
Тебе з ювілеєм вітає.
А роки швидко промайнули,
І сьогодні твій вже ювілей.
У зрілість вони повернули
Та збагатили нових ідей.
Ти став дорослим мужчиною
І відважно крокуєш вперед.
Ще недавно був дитиною,
А тепер мудрий, як Архімед.
Бажаєм тобі щастя і добра,
І хай буде прямою дорога.
І щоб до Бога тебе привела,
Хай розвіється сіра тривога.
Хай Господь-Бог тобі помагає,
І довгих років тобі додає.
Хай Мати Божа оберігає,
А ми щасливі, що ти у нас є.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1027740
дата надходження 02.12.2024
дата закладки 05.12.2024
Я цвіт розкидаю на листі,
Тона калини ті барвисті,
Сплету мережку кольорову,
Додам росу ще світанкову.
Заграють барви в ній яскраві,
Чарівний образ у вуалі,
Проснеться трепетна природа -
Душі найвища насолода.
Дивлюсь, милуюся красою,
Немовби зоренька весною,
Тона калини ті барвисті
Бринять чарівністю на листі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1027900
дата надходження 05.12.2024
дата закладки 05.12.2024
Приємні миті листопаду,
Дарують цю осінню красу.
Співають гарну серенаду,
Все роблять швидко і завчасу.
Ти посеред краси мандруєш,
Ловиш оцю загадкову даль.
Життєві картини малюєш
І долаєш свою магістраль.
Твої кроки стають міцніше
І ти йдеш до світлої мети.
Твоє серце стає добрішим,
Бажаєм до ста літ тобі йти.
Долаєш круті перешкоди,
Завше робиш добро для людей.
Не спиняєшся за погоди,
Ти наповнений мудрих ідей.
А сьогодні тебе ми вітаєм,
Бажаємо щастя, міцної волі.
Ти крокуй оксамитовим гаєм
Та сій добро у пшеничнім полі.
Хай Господь-Бог поряд крокує,
Оптимізму тобі додає.
Хай Божа Мати мир дарує,
А ми щасливі, що ти в нас є.
© Віктор ВАРВАРИЧ
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026391
дата надходження 12.11.2024
дата закладки 12.11.2024
Ця жінка, ніби осінь золотава.
Ще світла, гарна, щира і ласкава.
Вона така, як осінь ця казкова.
Душа її – феєрія квіткова.
приспів
Місто нині в листя стоголоссі.
То між вулиць ходить – бродить осінь.
І на серці знов журба чи жаль.
Йде – блукає тихо містом досі
Жінка – осінь, гарна жінка – осінь.
У очах її чомусь печаль.
Ця жінка – осінь, пані загадкова.
Вона, як тиша щемна, світанкова.
Хоча життя біжить, як літня злива.
В задумі йде, але в душі щаслива.
Ця жінка – осінь серцем не зміліла.
Така красива, добра, ніжна, мила.
Вона, як леді, стильна і чарІвна.
Іде собі у осінь, мов царівна.
12.11.2024
може буде пісня
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026381
дата надходження 12.11.2024
дата закладки 12.11.2024
Як зрозуміти упорядкований всесвіт?!
...Бездумне життя, догми, думки, енергія.
Яка сутність людської природи і серця.
Чому людські істоти полюбляють нелад,
Наносять шкоду собі. державі, суспільству?
Що може допомогти цього уникнути?
Кому потрібно наше життя ще і тіло!
...Палає світ і ниви топче кат ще й нині.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026386
дата надходження 12.11.2024
дата закладки 12.11.2024
Постійні утиски і заборони мови,
І протягом століть укази й лінгвоцид,
Бо як вогню боялись українське слово,
Лякав систему кожен енергійний слід.
То ж мова пращурів - це, безумовно, зброя.
Репресії вчиняли гідним носіям.
У боротьбі важкій пролито стільки крові!
Але не знищили святий наш мовний храм.
Допоки є народ, то є і рідна мова.
І знову йде за Незалежність боротьба.
Плекаймо вистраждане українське слово.
Як берегтимо - відійде війна й журба.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025186
дата надходження 26.10.2024
дата закладки 29.10.2024
Не чекай, коли осінь постукає в двері
Та на скроні твої упаде жовтий лист,
На малюнку життя, мов на білім папері
Знов думки у небесся тихенько знялись.
Як птахи полетіли у вирій і згодом
Нагадали мені щекотливі часи,
Мов мережка вплелася привабливим родом,
Забринівши у серці світанком роси.
А ти просто живи, насолоджуйся світлом,
В нім багато печалі та чарів неменш,
Бачиш серце твоє ожило та вціліло,
Бо краса та добро досягли в світі веж.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1024096
дата надходження 12.10.2024
дата закладки 12.10.2024
Ген мурали, написані кулями,
Височать на Лиманському напрямку.
І розбитими плямами бурими
Зрять у простір покинуті засідки.
Час від часу кургани насипані
Вглибині ворушились під ордами.
І ковтала земля вражі цвинтарі,
І стогнала під лютими бомбами.
Бачиш: небо димами затягнуте –
З неоліту пожежі не бачені.
Території, кров’ю просякнуті, –
Це міста наші, поки ще втрачені.
Знову цвинтарю бути ворожому
Між курганами і териконами!
Бо козацькії душі – сторожею!
Бо козацькії лики – іконами!
https://www.youtube.com/watch?v=LOoM7dA4PY0
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006580
дата надходження 23.02.2024
дата закладки 14.09.2024
Актуальная версия не претендующая
на истину в последней инстанции.
Свет "отключают" на планете
- Божественный, нетленный Свет.
Жить хорошо на белом свете
Когда войны, обмана нет.
Но не стоит "Игра" на месте
Касаясь Духа и Души,
Ведь в симуляторе мы вместе
И в тоже время мы одни.
Клубок распутать помогает
Божественный, нетленный Свет;
Обман и зло разоблачает
Десятки, миллионы лет.
И новый уровень сегодня
Сложней, яснее чем вчера.
Не всё то свет, что очень модно,
Не в рифму слог в "Что, где, когда?"
Свет "отключают" на планете
Не те, кто этот Свет "включал"
И каждый за себя в ответе
- На чьей он стороне "играл"?
30.06.2024.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1017571
дата надходження 14.07.2024
дата закладки 14.07.2024
Актуальная версия не претендующая
на истину в последней инстанции.
Свет "отключают" на планете
- Божественный, нетленный Свет.
Жить хорошо на белом свете
Когда войны, обмана нет.
Но не стоит "Игра" на месте
Касаясь Духа и Души,
Ведь в симуляторе мы вместе
И в тоже время мы одни.
Клубок распутать помогает
Божественный, нетленный Свет;
Обман и зло разоблачает
Десятки, миллионы лет.
И новый уровень сегодня
Сложней, яснее чем вчера.
Не всё то свет, что очень модно,
Не в рифму слог в "Что, где, когда?"
Свет "отключают" на планете
Не те, кто этот Свет "включал"
И каждый за себя в ответе
- На чьей он стороне "играл"?
30.06.2024.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1017571
дата надходження 14.07.2024
дата закладки 14.07.2024
Моя Вкраїно, рідна, дорога,
Ти - моя ненька, я - твоя дитина,
Тут народилась, у сім'ї зросла
Мене чекає завжди тут стежина.
Твої сади та розкоші алей
Мені дарують кожен день наснагу,
Здається часом, що святий Орфей
Тамує у спекоту свою спрагу.
Його пісні та їх чарівний спів
Лунають і лишають свої струни,
Неначе феєричний світ полів
Сягають до найвищої фортуни.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1016749
дата надходження 04.07.2024
дата закладки 04.07.2024
Че́сна істота
Самиця богомола
Жриця кохання
Дивне озеро...
А жабеня знайшлося
Щоби кумкати
Приповз додому
Собаки теж сміються
Тільки хвостами
Стара яблуня
Червоний капелюшок
Дятел-трудівник
Лев є цар звірів
Поки не проснулася
Його левиця
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1014137
дата надходження 27.05.2024
дата закладки 29.05.2024
Алкоголізм
Хронічний, запійний
Руйнує, розриває, вибиває
Асфальтна хвороба - супутня недуга
Пияцтво
Дидактичний сенкан
Укладається не за певною кількістю складів, а згідно зі змістовими і синтаксичними вимогами до кожного рядка. Такий твір – це п’ятирядковий неримований вірш, що складається за заданим алгоритмом із одинадцяти слів.
Цей різновид сенкану розвився у практиці американської школи з дидактичною метою як спосіб підвищення креативності учнів та як ефективний прийом розвитку образного мовлення, який дозволяє швидко отримати результат. З кінця 90-х років дидактичний сенкан поширився і на пострадянському педагогічному простірі (Україна тощо).
Повністю: https://uk.m.wikipedia.org/wiki/%D0%A1%D0%B5%D0%BD%D0%BA%D0%B0%D0%BD
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1014216
дата надходження 28.05.2024
дата закладки 29.05.2024
Прощавай, мила весно,
До наступного року,
Згодом ніжність воскресне
Та почую знов кроки.
Ті легкі, незрадливі,
Мов душа моя чиста,
Де купались щасливі
В росах зелені листя.
Перші паростки тихо
Оживуть і заграють,
Відійде в далеч лихо,
Знову шепіт: чекаю...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1014220
дата надходження 28.05.2024
дата закладки 29.05.2024
Трава на стежинах незабутих
Вже захлинулась кров'ю людською.
Із вікон, що хрест - нахрест забитих
Несе тишею геть неживою...
Мов мертво... Ні людей, ні скотини,
Лиш чути трави дихання густе.
Дорога, безповідно-пустельна,
Людські безхатні двори... Щось росте.
Я далі йду і бачу руїни,
Де тиша льодяна звільнила гнів.
...Лежить яма глибока в долині,
Лиш обгоріла цеглина на дні.
Росте з краю вирви трава, мов дива...
Мутніста, м'ясиста і пекуча
Та темно-густа "жива" кропива.
...Раніш тут церква стояла звучна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1014277
дата надходження 28.05.2024
дата закладки 28.05.2024
Влада людини робить над собою усе,
Що їй заманеться... Це і не бути людьми,
І жити без правди. Куди мета їх несе?
Не потрібні таким у світі злагода й мир.
Вже якого не стало на цієї Землі.
Тут немає вже чесного, хто не загинув.
Тож історію творять "божки" в синій імлі.
Люд планети сьогодні, мов хижі тварини.
Мають злобу, ворожнечу до інших людей.
З поглядом вимірюють кроваві дороги.
Небо у купоросі вже стає день у день
І нормальній людині хтось лізе під ноги.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1014278
дата надходження 28.05.2024
дата закладки 28.05.2024
Мудрий вигляд був сьогодні
В другокласника Марата,
Гордо вчительці промовив:
-Я приніс світлину тата.
Вчителька Марія Львівна
На Марата подивилась:
-А навіщо? -здивувалась,-
Тобі, хлопче, щось наснилось?
-Ви ж самі сказали вчора:
-Завдаєш мені мороки!
Хочу бачити дебіла,
Який робить ці уроки!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009329
дата надходження 24.03.2024
дата закладки 28.05.2024
Автослюсар Іннокентій
На Марію зирив боком,
На її нову машину
Поглядав недобрим оком.
Все бажав, щоб клята ’’Хонда’’
Перестала гальмувати,
Притягли щоб залізяку
В його двір ремонтувати.
А приватний лікар мріяв
(І ця думка душу гріла),
Щоб квітуча ця Марія
Вже нарешті захворіла.
І провізор бажав Мані,
Щоб не йшла на дискотеку,
А з своїми болячками
Завертала у аптеку.
Тільки в злодія Андрія
Були наміри хороші:
Від душі бажав Марії,
Щоб водились в неї гроші.
Завжди щоб душа співала,
Через втрату не страждала,
Щоб здоров’я добре мала,
Всього цінного надбала!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009151
дата надходження 22.03.2024
дата закладки 28.05.2024
В ліжку ввечері дружина,
Як завжди, відпочивала,
І статтю якусь в газеті
Дуже мудру прочитала.
-Поясню тобі, Миколо,
Як у світі нам живеться:
Весь достаток у країні
У середньому береться.
Тридцять тисяч в депутата,
І твоїх чотири взяти,
Все надвоє розділити:
По сімнадцять - чим не свято?
Вчитель не навчив нічого
(Уже є одна догана),
А взяли середній рівень –
То й успішність непогана.
Прокурор завжди їсть м’ясо,
А народ сухі галети,
Все змішати, то виходить,
Що їмо ми всі котлети.
-То це що ж тоді в нас буде?-
Став Микола міркувати,-
Всім відома Галька встигла
Із селом всім переспати,
А ти чесна, мені вірна,
Про сім’ю плекаєш мрії,
А в середньому, виходить,
Що обидві ви - повії!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008963
дата надходження 20.03.2024
дата закладки 28.05.2024
Правило життя
Безоплатний сир бере
Йно друга миша
Дід переплутав
Корвалол з віагрою
Встало сердечко
Важке дитинство
Коли зі смачненького
Лиш аскорбінка
Успішні люди
На кісточках порядних
Появляються
Доброту й чесність
Більше за всіх цінують
Тільки шахраї
Мінливий настрій
То добренький як удав
То злющий мов пес
Правдонька буття
Папуас папуасу
Друг товариш й корм
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1014138
дата надходження 27.05.2024
дата закладки 27.05.2024
Шляхи завчасно знає доля,
Потому дбає про підказки,
В дорогу ангел й сили вдосталь,
Чомусь так рідко ми їй вдячні.
Скоріш летиш у сиві далі,
Закривши очі пеленою,
Коли нахлинуть темні хмари,
Згадаєш боженьку з журбою.
Отак придавить душу простір,
Захочеш крикнути від болю,
Життя проходить певний оберт,
Не смій на відчай дати згоду!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1014148
дата надходження 27.05.2024
дата закладки 27.05.2024
Чарівна перлина моя,
Огортаєш душу теплом.
Полонить краса твоя,
Малюю цікавий альбом.
Ти квітка неземної краси,
Що так тривожить серце моє.
Твоя врода з срібної роси,
Ти віддаєш кохання своє.
Ніжно мене обіймаєш,
Спопеляєш душу мою.
Кажеш, що палко кохаєш,
З тобою наче у раю.
Ти птаха, що мило співає,
І мелодія коханкова.
Твоя усмішка звеселяє,
Ти привітна і гонорова.
© Віктор ВАРВАРИЧ
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1014009
дата надходження 25.05.2024
дата закладки 25.05.2024
Христос Воскрес, радійте всі люди,
Хай слава Богу лине до небес.
Сійте добро і любов повсюди,
Сталось предивне чудо із чудес.
Нехай морок розвіється в країні,
Згинуть вороги нашого народу.
Нехай зчезнуть ординців сірі тіні,
Українці отримають свободу.
Нехай вернуться додому сини,
Обіймуть сім'ю і всю родину.
Нехай будуть мирними наші сни
І не лякає війна дитину.
Нехай Божественне світло сяє
І просвітлює кожну людину.
Нехай люд Божу любов пізнає,
Буде щасливий кожну хвилину.
Нехай піснеспів летить в небеса,
Ангели радіють разом з нами.
Нехай світом летить Божа краса
Й до любові відчиняться брами.
© Віктор ВАРВАРИЧ
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1012497
дата надходження 04.05.2024
дата закладки 04.05.2024
Вийдеш на вулицю, ох, і краса,
Ніжно розсипала щастя весна,
Білі стоять абрикоси в рядках,
Мов наречені в розкішних вінках.
Дивне творіння так грає без меж,
Поряд квітник гармонує вже теж,
Милі примулки, мов зорі з небес,
Наче створили квітковий котедж.
Ох, веремія весняна бринить,
Глянеш навколо і хочеться жить,
Знову кружляє в повітрі краса,
Тихо всміхаються нам небеса.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1012308
дата надходження 02.05.2024
дата закладки 03.05.2024
Я тихо зайду в кімнату,
Побачу твої вже сни,
Кохана, пробач солдату,
Який не зберіг весни́...
І знову в нічному колі
Де суть нагадала все,
Оголені наші долі
Зіжмакались, як плісе.
Розгладити серце хоче
До ніжних душі глибин,
Як море воно хлюпоче,
Змиваючи часу плин.
Я тихо зайду в кімнату,
Побачу твої вже сни,
Кохана, пробач солдату,
Який не зберіг весни́...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010099
дата надходження 02.04.2024
дата закладки 02.04.2024
Між зіркових диво-свіч
Воском скрапує у ніч
Вічність.
Порох струшує із пліч
Галактичних протиріч
Цінність.
Обіцяє потойбіч
Сонце ранку віч-на-віч
Світлість.
День новий готує спіч,
Кинув зпересерддя в піч
Сірість.
Між зажурених сторіч,
Пелена злітає з пліч -
Зрілість.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010096
дата надходження 02.04.2024
дата закладки 02.04.2024
Вербовий котик
Пилком лоскоче ніздрі.
Весна в повітрі.
31.03.24
P.S. Світлина автора.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009977
дата надходження 31.03.2024
дата закладки 31.03.2024
З'явилися грошенята в нашого Олекси,
став додому приносити мармелад та кекси.
Не любив, скажу по-правді, Олесь працювати,
а тут раптом помітили, що щось став міняти.
Він учора своїй тещі приніс паляницю,
дав дружиноньці Галині на нову спідницю.
На бублики - малій доні, сину - на сорочку,
із сусідом розмовляє тихо у садочку.
Згадав добрий син Олекса і про свого тата,
привітав з днем народження молодшого брата.
А сьогодні він розчулив сусідку Марію,
їй подарував новенький подрібнювач "Мрію".
Знає Галя, дякуючи кумі за відвертість,
зрозуміти лиш не може, за що така щедрість?
За що такі подарунки, й Марія не знає,
це вона гніденьку Мію знов три дні шукає.
Тут спокійний лиш Олекса, бо йому відомо,
навчив циган конячину вертатись додому.
Нема чого й хвилюватись. Прибіжить до хати.
Вже не вперше доводиться її продавати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009969
дата надходження 31.03.2024
дата закладки 31.03.2024
— Опять умудрилась испачкать лицо
И в пятнах каких то твоё пальтецо.
Нельзя на прогулку тебя выпускать —
Бросает дочурке с обидою мать.
— Как грязная хрюшка, один к одному,
Тебя я, Маруся, никак не пойму.
Учу аккуратной быть, день ото дня
Чтоб также эффектно смотрелась, как я.
Умыться до блеска, сверкать чистотой
По лужам не прыгать! Рецепт тут простой.
Умывшись Маруся из ванной идёт
И с гордость маме своей выдает:
— Ну вот, я теперь эталон красоты!
Такая же чистая хрюшка, как ты!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009978
дата надходження 31.03.2024
дата закладки 31.03.2024
Весняні барви душу веселять,
Так невтомно крокують у життя.
Впіймати своє щастя норовлять,
А смуток зіштовхують в забуття.
В переливах чудового світанку,
Вималювують новітні сторінки.
Забувають вчорашню, милу бранку,
У світле майбутнє летять залюбки.
Вітром гойдають оголені клени,
Колишуть сполохані твої думки.
І тчуть ці загадкові гобелени
Та зачиняють до серця всі замки.
У просторі міської водевілі,
Наші думки шпацерують вперед.
Малюють твої скроні побілілі,
Огортають зранену душу у плед.
© Віктор ВАРВАРИЧ
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009903
дата надходження 30.03.2024
дата закладки 30.03.2024
Молода невістка Дарка,
Що робити - знає,
Кожен день у хаті сварка,
Бо свекруха лає.
-Дам пораду,- каже Дарка
Тихим, ніжним тоном,-
Буде добре вам спочити,
Мамо, за кордоном.
Десь в Італії, чи в Польщі
(Наших там багато),
І для вас там проживання
Буде справжнім святом.
Тут свекруха перебила,
Бомбою зірвалась:
-Люди добрі, ви почуйте,
Що я дочекалась!
Мої нерви ти сьогодні
Довела до краю!
Як я там сваритись буду?
Я ж мови не знаю!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009692
дата надходження 28.03.2024
дата закладки 30.03.2024
А ти невтомно, друже, молись,
І хай молитва не стихає.
І нашому Отцю поклонись,
Хай слава Господу лунає.
Хай молитва снаги додає,
Любов'ю повнить наші серця.
Хай тебе до світла проведе,
До нашого небесного Отця.
Ісус завжди Богу молився,
Слова молитви нам передав.
Щиро у небеса дивився,
Вічну славу у Отця пізнав.
Ми всі із вами Божі діти,
Він за наші гріхи сина віддав.
Будем в Божім Царстві радіти,
Ісус за нас свою кров пролляв.
© Віктор ВАРВАРИЧ
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009818
дата надходження 29.03.2024
дата закладки 30.03.2024
Тут десь взялась куслива Муха,
Влетіла в хату й загула.
Та це не Муха - Цокотуха,
Це та, що з досвідом була.
Літала Муха довго в хаті,
Всіх діставала тут і там.
( Та я не буду вам брехати)
Це надоїло і Котам.
Котам залазила у вуха,
У ніс, у очі, то у шерсть
Така була в неї житуха,
Що і забула слово ЧЕСТЬ.
За нею бігали, ганялись,
У милі всі Коти були.
Зморились, трохи закуняли,
І тут не зчулися, коли...
Заснула Муха край вікна,
Щаслива так ота хвилинка.
Приснився сон про Павука,
Цікава ця була картинка.
Павук до неї женихався,
І обіцяв фату надіть.
Бо так у неї закохався,
Не може він без неї жить.
І так, і сяк до неї й боком,
Раділа Мушка ця дурна.
Але проснулась ненароком...
Де Павучок? Вона одна..
Але одне він не збрехав,
Красиво вкутав повутинням,
Сидів він поруч і зітхав,
А очі так були невинні.
Ну що робить? Кохать, чи з"їсти?
Мабуть, що з"їти.. То ж був сон.
Ну треба їй в халепу влізти,
А сон - неписаний закон.
Та тут незвідки взявсь Комар,
Почув він Мушки гучні крики.
І павутиння розірвав,
І допоміг звільнитись з лиха...
Комар і Муха одружились,
Щаслива в них була сім"я.
Вона лиш тільки роздивилась,
Що Павучок їй не рівня...
---------------------------------------
Павук розкине свої сіті,
А потм вип"є усю кров.
Ну треба ж так зробить уміти,
Щоб обдурити цю любов..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009806
дата надходження 29.03.2024
дата закладки 30.03.2024
Мамо, - каже мала Ната,
можна запитати,
чи не бачила ти часом
тарганів у тата ?
Розкажи мені - бувають
таргани з рогами?
Де живуть і що їдять,
чи є вони між нами?
А ті роги виростають
у малих чи старих?
Хочу знати я, матусю,
цікавинки про них.
- Дивне твоє запитання…
Вже й не пам’ятаю,
коли вивели цих істот
із нашого краю.
А чому тебе цікавлять
ці дрібні комахи?
Є у тебе, доню, киця,
ще й папуги – птахи.
- Треба мені розібратись…
Важливе питання
тривожило мене вночі,
ще й сьогодні зрання!
З татом вчора шепталася
мама мого друга.
І поводилась нечемно,
мов давня подруга.
Тітка корчила гримаси,
сварилися вони…
Тату вона нагадала
старі його таргани !
В. Ф.-23.02. 2024
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009823
дата надходження 29.03.2024
дата закладки 30.03.2024
Ходять люди звичним кроком
Я ходжу завжди підскоком
Цим, чомусь, усіх турбую —
Лячно їм що враз впаду я.
Виховательці Марині
І сусідці у хустині,
Мамі, татові, бабусі.
Я ж скакати не боюся.
А боюся — не скакати
І поганий настрій мати.
Не співати, не радіти.
Як без цього можуть діти?
Без химер, без див казкових,
Розмальовок кольорових?
Хоч дорослі можуть легко,
Бо дитинство їх далеко.
І коли його лишили,
Радощі усі згубили.
Я ж усе це берегтиму,
Як жаринку невгасиму.
Заховаю на прийдешнє
Все у схованки тутешні.
Вигадки складу в шухлядки,
Про моменти гарні згадки
В дуплах, що знайду в гайочку,
Витівки складу рядочком
У бабусі на горищі,
У рибальські черевища,
Що у діда в комірчині,
Покладу всі мрії нині.
По кишенях вдосталь сміху,
Щоб була я з ним довіку.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009827
дата надходження 29.03.2024
дата закладки 30.03.2024
Я люблю тебе, мово,
Ти привабливість краю,
В тебе соло чудове,
Ніби ніжність розмаю.
Ти розкішна і чиста,
Мовби промінь весни
Та бриниш, наче листя
Чи краплинки роси.
Можеш дивно всміхнутись,
Кинуть чари земні,
Згодом знову вернутись
У краї гомінкі.
Розповісти про вічність
І любов, і добро
Та у всьому є ніжність
І душевне тепло.
Глянуть можеш у очі,
Засіять, як зоря,
А в феєрію ночі
Зародить почуття.
Я люблю тебе, мово,
Ти привабливість краю
І твоє рідне слово,
Мов повітря вдихаю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009864
дата надходження 30.03.2024
дата закладки 30.03.2024
Наїлась Муха м"яса всмак,
Лежить,на сонечку дрімає.
А Кіт питає так і сяк,
Теж скуштувати щось бажає.
Де ти знайшла, брехуха, м"ясо,
У хаті тільки ж сухарі?
Муха не чує, в неї свято,
Чомусь у білім жупані?
Комар і Муха одружились,
Тепер у них міцна сім"я.
В Кота і вуса опустились,
Чому не знаю про це я?
Хазяїн радий був за нас,
Забув закрити холодильник.
Ми там сиділи цілий час,
А вечір був там романтичний.
А Кіт це слухав,текли слинки,
У животі щось гуркотіло.
Трусились всі у нього жилки,
Йому так їсти захотілось.
Повів неспішно він бровою,
Розправив кігті враз свої.
Тепер ти будеш вже вдовою,
Комар - це відповідь брехні.
Лизнув Комарика швиденько,
У животі аж загуло...
Чи хтось повірить побрехеньці,
Чи так було, чи не було?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009513
дата надходження 26.03.2024
дата закладки 26.03.2024
Зла свекруха метушиться,
На невістку сичить Ганку:
-Та коли ж ти нажерешся?
Запихаєшся вже зранку!
Знаю, що ваш рід ледачий,
За роботу не береться…
Ти скотину годувала,
Чи нехай вона загнеться?
Іч, допалася до миски,
Своє черево трамбує,
А худоба ще не їла,
І тебе це не хвилює!
Це не вплинуло на Ганку
(Мама кожен день не в дусі),
І, доївши запіканку,
Дала відповідь свекрусі:
-Ваш синочок дорогенький,
Міцно спить і вас не чує,
Не хвилюйтеся за нього,
Коли встане - нагодую.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009511
дата надходження 26.03.2024
дата закладки 26.03.2024
[b]П[/b]овір мені, не знала більш часів,
[b]А[/b] серце не щеміло так, як зараз,
[b]Л[/b]иш прокидаюсь від тривог і снів,
[b]А[/b]ле за що, така нам люди кара?
[b]Є[/b] звісно і недоліки у нас,
[b]У[/b] цім житті без помилок не можна,
[b]В[/b]ійни жахіття, невгамовний час,
[b]О[/b], та на що іще вона спроможна?
[b]Г[/b]нобить усе, схиляє до землі,
[b]Н[/b]емає порятунку, лиш безсилля,
[b]І[/b] як народу вижити тоді,
[b]М[/b]ені, тобі, де взяти всім зусилля?
[b]О[/b]бпечені та зморені украй,
[b]Я[/b]к далі бути, та у серці віра,
[b]К[/b]расу, добро Вкраїни не віддам,
[b]Р[/b]оса і сльози змиють дії звіра!
[b]А[/b] рідна ненька витре очі враз,
[b]Ї[/b]ї зцілить тепло, що так єднає,
[b]Н[/b]і, не зламати, є любов у нас,
[b]А[/b] це та сила, що перемагає!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009506
дата надходження 26.03.2024
дата закладки 26.03.2024
Літо. Ніч. Вікно відкрите.
Біля компа Стас сидить.
Комарі кусають - ситі,
Напились крові умить.
- Задовбали, гади, тіло!
Батько каже:
- Спати ляж.
Вимикай скоріше світло.
Де вкусили, там - помаж.
Стас вже ліг у ліжко. Тихо.
Маззю змазав - все мине.
Раптом - світлячок-комаха...
- Тато, тато, що за лихо?
Певне, я - якийсь невдаха.
З ліхтарем знайшли мене.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009457
дата надходження 25.03.2024
дата закладки 25.03.2024
Діє в історії життя - диктатура партії...
Це не благанний "закон", що для "порятунку" людства.
Влада й держава. як апарат примусу армії...
Змінюють властивості духу. ...Люди стають злющі!
"Зносить" волю, активність, розум, свідомість людини.
І собі спорудили ідола, боввана свого...
Люд стає навколішки, ниць припадає - гне спину.
...Моляться "молі", роблять тату її на тілі свому.
У народу, яка забрала світлі думки й віру...
І майструє з себе бога, втілює уявлення
Про обмежених в існуванні і потрібності війн!
Щоб майдани обезлюднили, як і свідки явищ...
Кожній владі потрібна маніпуляція людьми,
Це пояснює вже чимало історичних фактів...
Не викликають вони і сумніву в сучасну мить.
...Вчитись треба жити без агресії і без атак!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009451
дата надходження 25.03.2024
дата закладки 25.03.2024
Сидить Ряба́ на тухлих яйцях.
Хто підлість цю тут зміг зробить?
Чимало є таких в цих кадрах,
Як хитруна оце зловить?
Сидить вона вже дуже довго,
Вже третій місяць ось пішов.
Сумує, їй так дуже тоскно,
А в попереку, як кілок.
І Півень десь злиняв давно,
Пасе сусідню білу курку.
Оце я бачила в вікно,
І ще наспівує їй Мурку.
До мене прийде раз у місяць.
Питання завжди: Ну вже скоро?
І знову десь біжить по східцях,
До мене він так дуже строгий!
Отак і молодість проходе,
Діток чомуь і бог не дав...
Аж бачить суне по городу,
Що так це буде, хіба знав?
Увесь побитий, кривоногий,
ЇЇ так жалість тут взяла.
Він був красивий, гоноровий...
Сльоза від жалості текла...
Обняв він Рябу й теж заплакав,
( Та так було не в перший раз)
Свою провину визнавав,
І кілька ніжних ляпнув фраз..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009442
дата надходження 25.03.2024
дата закладки 25.03.2024
Щось тривожне скрипить
Дуб кремезний в гаю.
Неповторності мить
Я душею сприйму.
Спів на вітті пташок,
Перших квітів кружок.
Ще пожухлий лужок,
Де малий потічок.
Дзюркотить поміж трав,
Та й біжить в далину.
Щоб в путі не блукав,
Біжить в шир, й в глибину.
Горизонт перед ним
Загорівся вогнем.
Вечір крався між тим,
Баским нісся конем.
Стелив сутінь кругом
На принишклій землі.
Зір приніс під крилом,
В світі ми не одні.
23.03.24
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009283
дата надходження 23.03.2024
дата закладки 25.03.2024
Мудрий вигляд був сьогодні
В другокласника Марата,
Гордо вчительці промовив:
-Я приніс світлину тата.
Вчителька Марія Львівна
На Марата подивилась:
-А навіщо? -здивувалась,-
Тобі, хлопче, щось наснилось?
-Ви ж самі сказали вчора:
-Завдаєш мені мороки!
Хочу бачити дебіла,
Який робить ці уроки!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009329
дата надходження 24.03.2024
дата закладки 25.03.2024
Жалілася Мурка
старому коту:
- забери до себе,
бо я тут помру!
Віддали мя’ замуж
в якусь конуру…
Скрізь, куди не глянеш,
лахміття старе -
із кожної дірки
мишатина пре !
Забери, благаю,
від цього Васька .
У нього нас троє -
натура така !
Про нас він не дбає,
а лише товче…
Облізає шубка,
шкура аж пече!
Сама не рішуся,
а мо’ не приймеш?
Зміни в обстановці -
я змінилась теж…
Надіюсь, залишу
оту конуру.
Тобі цілу ферму
котят приведу !
В.Ф.- 08.03. 2024
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009349
дата надходження 24.03.2024
дата закладки 25.03.2024
А тобі сьогодні п'ятдесять,
Що дарують цікаві моменти.
Життєві миті твої біжать,
Будують новітні фрагменти.
А ти так невтомно крокуєш
На свою життєву вершину.
Чудову картину малюєш,
І виокремлюєш перлину.
Ти вже сформував свої думки,
Упорядкував життєві дні.
Долаєш труднощі - залюбки,
Розвіюєш дні такі сумні.
Багато досяг на магістралі
І ти вже пізнав правдиву суть.
Крокуєш наче по спіралі,
Продовжуєш свій нелегкий путь.
Тож крокуй до своєї мети,
Роби своє життя цікавим.
Я бажаю щастя віднайти
І бути тобі хлопцем бравим.
© Віктор ВАРВАРИЧ
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009363
дата надходження 24.03.2024
дата закладки 25.03.2024
Вірний оберіг у моєї хати,
Дорога земля та рідненька мати,
Святості стежки, що ведуть в садочок,
Чорнобривців світ радує рядочок.
Ніжності та сил вкладено багато,
В осінь чарівну яскравіє злато,
Скільки нам іще подарує світла,
Щоб країна вся радістю розквітла.
І прийдешній день, щоби посміхнувся,
Смуток у душі назавжди забувся,
Ранішня роса, щоб скропила ноги
Та відчули знов звуки перемоги!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009226
дата надходження 23.03.2024
дата закладки 24.03.2024
Актуальная версия происходящих
и планирующихся в современном
мире глобальной элитой событий
непретендующая на истину
в последней инстанции.
Понять политику несложно.
Она всегда на шаг вперёд,
Являясь изначально ложной
Людей к "Сусанину" ведёт.
Политика - "шальная пуля"
И "снайпера в ней глаз-алмаз".
Кому-то лишь набилась гуля,
А кто-то ляжет на "канвас".
Политик - не случайный ветер
- Законы, деньги, связь в "кино".
За зло своё потом ответит,
Ведь он не слабое звено.
Система закрутила гайки
- Социализм, капитализм.
Две лини тельняшки-майки
Уводят плавно в сатанизм.
И потому внедряют войны
И пландемии - корень зла.
Голодомор, химтрейлы чтобы
Скорей загнать мир в лагеря.
Сценарий жёсткого захвата
И превращения в овец
- Расчеловечить безвозратно,
Чтоб был уже не молодец.
На Бога поднимают руки.
"Вы - боги" - так сказал Христос.
Кому-то стих - пустые звуки
Иль крик души сигнала "sos"...
Политика - программа серых
- Ловушка - кроличья нора.
Хотят в Сибирь отправить белых
И потому идёт война.
26.02.2024.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009268
дата надходження 23.03.2024
дата закладки 24.03.2024
Благодарю на белом свете
За свет, уют, любовь, тепло.
Благодарю, что радость встретил
И материнское добро.
Прошёл свои уроки жизни,
Но время не вернёшь назад;
Сказал и слышал укоризны,
Однажды был душевный ад.
В час испытаний понимаешь
- Даётся выбор на Земле.
С весною вместе расцветаешь.
Жаль, мир готовится к войне.
Сердца людей пленяет ворог
- Готовят страны на убой.
Ведь каждый в этом мире дорог
- Конечно с доброю душой.
Вселенной утро наступает
Напоминают нам волхвы
И каждый лично выбирает
- Пойдёт ли в царство он любви?
Вот снова радуга сияет,
В две стороны её края,
Сердца любовью наполняет
И расцветает вновь земля.
Февраль - март 2024.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009263
дата надходження 23.03.2024
дата закладки 24.03.2024
Ночі німі не тішать,
Серце скимить в розлуці.
Знов загубились вірші,
Зорі не балакучі.
Лущиться сірим небо,
Ця одинокість - трута.
Все, що найбільше треба,
Голос твій рідний чути.
Ковзає ніч до ранку,
Пурпурна скибка блисне.
Ти в мені до останку,
Знаю, що ненавмисне.
Дике звивання ночі
Душу, здається, нищить,
Я найсильніше хочу,
Любий, до тебе ближче.
Впоперек нам дороги,
І не для нас вокзали...
В серце влилась тривога.
Сонну мене, мов жалить.
Знаєш, ніяк не можу
Вкотре одна заснути.
Знову молюся Богу,
Поруч щоб просто був ти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009243
дата надходження 23.03.2024
дата закладки 23.03.2024
Обіцяла Зіна - Риті:
- Все! Зав'язую! Не п'ю!
Рита зводить брови бриті:
- Що це скоїлось? Чому?
- Та у п'ятницю з роботи
Дуже змучена прийшла:
Гад-начальник, ці турботи,
А колеги - викид зла!
Тож стомилась, як собака,
І осіла вдома я:
З'їла з куркою салатик,
Теплу ванну прийняла
І під ковдрочку пірнула...
Звичку знаєш отаку:
Там до серця пригорнула
Трішки - пляшку - коньяку...
Рита мружить очі п'яно:
- Завинило чим хмільне?!
- Жах! В той вечір в ресторанах -
В ковдрі! - бачили мене...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009248
дата надходження 23.03.2024
дата закладки 23.03.2024
На просторах Інтернету
Скаче Галя, мов кобила.
Звідки в неї тая сила,
Дошкуляти всім поетам?
Норовиста і скажена,
Загордилась критиканка.
Їй би чвари, навіженій,
Бо смакує, ніби манну.
Зранку скаче і до ночі:
То алюром, то галопом.
Бережися, - можеш лопнуть!
Жаба давить, сліпнуть очі,
Бо в поетів є сонети,
Акровірші, тавтограми,
А у Галі - "вінегрети",
Наче з дуба впала "дама".
Доскакалась на порталах,
Видаляють язикату,
Заборонені їй батли.
Іподром чекає Галю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009206
дата надходження 22.03.2024
дата закладки 23.03.2024
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=gDs0JNVnDoo[/youtube]
Щастя - це стан душі
НЕ ІСНУЄ ШЛЯХУ ДО ЩАСТЯ.
ЩАСТЯ - ЦЕ І Є ШЛЯХ.
---------------------------------
Про щастя усі мріємо, ждемо.
Воно не там, далеко за горою.
Так часто поряд з нами є воно,
Так жаль, що ми не бачимо його.
Щасливі мають інший стан душі,
І серце б"ється, стук гучніше.
І наміри в житті в них не скупі,
З такими жити нам зручніше.
Щасливого узнаєм по обличчю,
Їх радість осяває все навкруг.
Усі проблеми стануть, як дрібниці,
Коли з тобою поряд вірний друг.
Сміємося - даруєм іншим ми тепло.
І з ними ми відчуєм інший світ.
Сміємося всім ворогам на зло.
З такими розпускає життя цвіт.
Від щастя можна плакати й сміяться,
І хай за ваше щастя люди порадіють.
Щасливими назавжди залишаться,
Це - значить жить, вони любить уміють.
Умій любить того, який тебе не любить.
Твою любов ніхто не зможе відмінить.
І ця любов багато нас научить,
Бо за нелюбов, ти вмієш щастям відплатить..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009089
дата надходження 21.03.2024
дата закладки 22.03.2024
Васько Блоха - у нас кумир,
Найкращий і найшвидший,
Без нього наш спортивний двір,
Не став би самий ліпший !
У школі Вася - рекордсмен,
Бо раз, на фізкультурі,
Сто метрів він, в один момент,
Пробіг - рекорд в натурі !
Коли стояв він в день ясний,
Готуючись до старту,
Сусідський півень в двір шкільний
Забіг... Тож не до жарту,
Бо цьо́го півня, за хвоста,
Недавнішньої днини,
Впіймав Блоха, не просто так,
А вискуб три пір'їни !
Їх вставив в головний убір,
В убра́ння індіанця,
А потім, вийшовши у двір,
Тим пір'ям хизувався !
А півень ще тоді не спав -
Вони з Блохою стрілись
Та ко́гут Васю не чіпав,
В "індєйця" - лук і стріли !
А тут - тут доленьки презент !
Васько "НА СТАРТ" схилився ...
Відкрився тил ... Один момент
І ко́гут не збарився !
Команда "МАРШ" ! В єдину мить,
Васько, як та пружина,
Зривається і з місця мчить
Бо спорт - це ж поєдинок !
Та півень ще на старті встиг
Спортсмена клюнуть дзьобом,
А потім Васю він настиг
І ЩЕ додав до того !!!
Дзьоби́ще в когута як сталь,
Тож мало не здавалось !
Блоха, як міг тікав ... На жаль
Від півня - все ж дісталось !
Той когут гордо походжа́в,
В дворі - король законний !
Ще й груди колесом держав,
І гребінь - як корону !
Васько, неначе дикий звір,
До фінішу домчався !
Фізрук спинив секундомір
І аж за серце взявся ...
На дві десятих наш рекорд
Побив рекорд району !
Портрет Блохи - аж на біг борд !
Ще й грамоту - додому !
Сестричка Васі - мілкота,
На ній і написала :
- Якби не півень без хвоста,
Рекорду б не бувало !
[b][i]Зі слів внучка, записано правильно.
Підпис / Родвін /
[/i][/b]
19-20.03.2024 р.
Ілюстрація : https://png.pngtree.com/png-clipart/20220116/original/pngtree-a-little-boy-chased-by-a-rooster-png-image_7103619.png
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009048
дата надходження 21.03.2024
дата закладки 21.03.2024
В дорогу проводжала ти мене,
А серце, знаю, билось безупину,
Твоє найкраще дороге лице
Все поглядом проводило дитину.
Схвильована ковтала ту сльозу,
Яку ховала у куток подалі,
Невже я зможу пережить грозу?
І що в чеканні та які моралі...
Такі хвилини щемні та тяжкі,
Їх пережить не кожен міг, не в силі,
А так хотілось, щоби знов легкі:
Всміхнулись нам і всі були щасливі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009046
дата надходження 21.03.2024
дата закладки 21.03.2024
Сріблясті води привітно гомонять
І так прудко біжать в невідому даль.
Упіймати юну весну норовлять,
З туманом вистеляють сіру вуаль.
У первоцвіт одягнулась долина,
Яскравими барвами сяють поля.
Від снігу звільнилася полонина,
Лелечий клекіт лине із віддаля.
Сині гори заховались в тумани,
А промені сонця полонять серця.
Панянки одягають кардигани,
Які пасують до світлого лиця.
Весняне тепло серця зігріває,
Ніжно лоскоче котики на вербі.
А пташиний спів людей звеселяє,
Із дитячим сміхом губиться в юрбі.
©: Віктор ВАРВАРИЧ
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009006
дата надходження 20.03.2024
дата закладки 21.03.2024
Поет щоденно малює,
Ці загадкові картини.
Любов'ю в серці вібрує,
Звільняє нас від рутини.
Його слово огортає,
Людські душі, ніжним теплом.
Інколи народ повчає
І гуртує всіх за столом.
Єднає закохані серця,
Ясним світлом осяює шлях.
Наливає щастя до вінця,
Летить у мрію на кораблях.
Формує новітні сторінки,
Видає цікаві ідеї.
Вірші викладає у збірки,
Зберігає їх, як трофеї.
©: Віктор ВАРВАРИЧ
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009042
дата надходження 21.03.2024
дата закладки 21.03.2024
Мене запросивши у свій дім,
Жадаєш побачить хазяйку?
Отямся, бо станеться лиш збій,
Відколи впускаєш бунтарку.
Нікому не хочу годити,
Усе зрозуміла з роками,
Душа розцвіла як жоржини,
Та вкрилась, мов ружі шипами.
Відтак в почуттях розберуся,
Бо ставлюсь до цього з сумлінням,
Не жінка потрібна "матуся"
Я хочу кохану в обіймах.
//////////////////////////
Тож різко, немов блискавиця,
Він гримнув, й здалося їй ніжно...
Отак ось, зненацька з'явилась,
І стало в оселі цій світло...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009060
дата надходження 21.03.2024
дата закладки 21.03.2024
На стовпі висить об"ява,
Когось будуть вибирать.
А куди, ніхто не знає,
Та від страху всі тремтять.
Всі зібралися, чекають,
Ось промовив старший Слон,
Його силу давно знають,
Він понизив раптом тон.
День народження в Вовка,
Мусим з святом привітати,
Побажать йому добра,
Подарунок відіслати.
Любить він м"ясне і сало,
Дарма те, що зараз піст.
Раптом Лиска прокричала:
Їсти сало - це не гріх.
А Свиня сиділа збоку,
Погляд кинули на неї.
Взагалі-то я не проти,
Тільки ж зве мене своєю.
Я - улюблена Кума,
Бо хрестила вовченят.
Може, вибрати Кнура?
Як це можна? Я ж рідня!
В лісі гвалт, шаленний крик.
Довго думали - Слона.
Але він давно вже зник,
Довго гнались, та дарма.
Всі зраділи тоді звірі,
Стали пити, танцювать.
Але все було там в міру,
Може Вовчик завітать.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009062
дата надходження 21.03.2024
дата закладки 21.03.2024
У лісі Вовк зібрав Громаду,
Сказав суворо він усім:
Це Лев надав мені посаду,
Щоб повідомив я усіх.
Про вас я буду піклуватись,
Тільки смирненькі, щоб були.
І навіть можем побрататись,
Лиш зрозуміть мене змогли.
Узнайте, що я полюбляю,
І що куштую на обід,
І чесно всім вам заявляю:
Зі мною вам не буде бід.
Коли поїм - люблю поспати,
Мене тоді так клонить сон.
Прошу мене не турбувати,
Це вимагає цей сезон.
У лісі тиша, всі в увазі,
Ну що робить з Вовком оцим?
Та раптом чують у цім часі,
Тут суне Лев страшний такий.
Він чув ці Вовчі настанови,
І лють його така взяла.
Коли сказав цей Лев промову -
В кущі Громада подалась.
А швидше всіх тікав Вовчисько,
Бо він боявся більше всіх.
А Лев почув, що щось нечисто:
Як Вовк права украсти зміг?!.
А Вовк кричить: Рятуйте! Лихо!
( Ще й хвіст набрався реп"яхів )...
Хтось шепотів на вухо тихо:
Це лихо сам собі зробив...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008967
дата надходження 20.03.2024
дата закладки 20.03.2024
Сидить Баран, щось зажурився,
Чи Бараниху свою жде?
Недавно тільки оженився,
А вже життя таке складне.
Без неї їсти й спать не можу,
Весь час виглядую з комори.
Чи щось не трапилось - тривожусь,
Хоч сніг, чи дощ іде надворі.
Та раптом вчув чийсь стукіт ніжок,
Невже це люба вже іде?
Дивлюсь - в вухах нема сережок,
Когось під ручку в дім веде.
Це поряд з нею йде Козел,
Так файно приодітий.
І враз Баран тут онімів,
Що тут йому робити?
Нащо кричать і гвалт робить,
І звать на допомогу?
Тут роги можуть підсобить,
Він же Баран чотирирогий.
Тікав Козел, не озирався,
Проклята ця година.
А потім довго усміхався:
Хіба вона єдина?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008971
дата надходження 20.03.2024
дата закладки 20.03.2024
Вже сердитий зранку Толя,
На дружину знов кричить.
Не зварила їсти Оля,
Як змія тепер сичить.
В хаті бруду по коліна,
Не помиті тарілки.
Що це в нього за дружина,
На умі - чоловіки.
- Хай я сам робить не можу,
Бо не має часу стільки.
Людям відмовлять не гоже,
Кличуть випити горілки.
На хрестинах, іменинах
Мені гостем бути личить.
- Не ходив хоча б ти нині.
- Раз не піду на родини, -
Тоді більше не покличуть.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008973
дата надходження 20.03.2024
дата закладки 20.03.2024
Епоха бідності пройшла,
Тепер живем, кайфуєм.
Та якось в гості все ж прийшла.
Присіла, нагодуєм...
-------------------------------
На сніданок, що у нас?
Каша із брехнею.
А на друге - кислий квас,
Трохи сельдерею.
На обід вода із крану,
Борщ із кропивою.
На вечерю лиш оману,
З кабачковою ікрою.
А вночі ніяк не спиться,
Шлунок просить їсти.
Що йому тут відповісти?
У каструлі тільки кістки.
А коли примусить сон,
Трішечки поспати,
Крім холодних макарон,
Як все уладнати?
А на завтра? Кислий борщ,
Плава десь морквинка.
Більш нічого? Ну той що ж..
Капа в борщ гірка сльозина..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008870
дата надходження 19.03.2024
дата закладки 19.03.2024
Раз брехня пройшлася лісом:
Захворів чомусь Ведмідь.
Це торкнулось вуха Лиски,
Може, вспію на обід.
Ось Лисиця довгонога,
Спішить Друга виручать.
Взяла швидко в руки ноги,
Треба, мабуть, поспішать.
Захворів Ведмідь на ноги,
Все лежить, не п"є, не їсть.
Чи це правда, бо небога,
Нас дурити має хист?
Так подумала Лисиця
І попхалася у гості.
Мо" смачненьке щось поїсть
(Глядь - в каструлі якісь кості).
Запросив він гостю сісти.
Почалася в них розмова:
Про погоду, болячки.
На каструлю - погляд знову.
Крім кісток, там ще й клики.
У думках був холодець,
Так хотів його зварити.
Нарубав я он дровець,
Треба ніж ще нагострити.
Та чому ж ми мовчимо?
Треба ніжки, хоч чиїсь,
Лиска глянула в вікно.
Ведмідь встав, на ноги звівсь.
Як тікать, в вікно, чи в двері,
Чогось ноги вже тремтять.
Хоч Лисичка була вчена,
Може все -таки догнать.
Я тебе чекав давно,
Треба й ратиці свіженькі.
Та чиї ж? Це все одно.
Лиска тут тікать швиденько.
Довго гнавсь Ведмідь за нею,
Все ж вдалось схватить за хвіст...
У цій байці є ідея:
Як не кличуть - то не лізь...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008861
дата надходження 19.03.2024
дата закладки 19.03.2024
Кульбабки маленька квітка,
Тендітна, запахла медом,
Як сонечко тепла, ніжна.
Відрада весни напевно.
Вона потішить нам душу,
Запросить бджілку у гості,
Приємно нашому слуху,
Вокал на квіточці жовтій.
Отак проходиш садочком,
Цвітуть черешні та вишні,
Земля дарована Богом,
Покрита золотом нині.
Лиш пройде пора цвітіння,
Злетять стрімкі парасольки,
Лишиться одне коріння,
Насіння ж далі розносить.
Вітрець підніме угору,
Й розвіє по всьому світу,
Нове продовження роду,
Посходить тепер на зміну.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008771
дата надходження 18.03.2024
дата закладки 18.03.2024
У житті біда, чи горе
Щохвилини може статись,
І, покаявшись, у церкву
Вже пора йти сповідатись.
Все обдумала зарані,
Всі події пригадала,
На гріхи свої минулі
Аж три зошити списала.
Де була я, що робила –
То для батюшки загадка,
А про кожен вибрик в мене –
То така приємна згадка!
Кожен гріх такий солодкий…
Гріє душу думка втішна:
Не піду сьогодні в церкву,
Ще побуду трохи грішна!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008765
дата надходження 18.03.2024
дата закладки 18.03.2024
Кур багато на подвір"ї,
Але Півень в них один.
Мають Кури гарне пір"я,
Півень має шість дружин.
Всіх однаково він любить,
Тут подумала одна:
Вона зможе, усе зробить,
Буде краща всіх жона.
Призадумалась на хвильку,
Треба фарбу десь дістать.
Іще бажано біленьку,
Щоб була їй так під стать.
Чепурилась в перукарні,
Стала біла, як хотіла.
Збулись мрії всі захмарні,
Всі ідеї були смілі.
Ось з"явилася у двір,
Така пишна і поважна.
Півень глянув - остовпів:
Де взялась ця білосніжна?
Роздивлявся так і сяк,
Може, з нею замутить?
Курці кинув він натяк.
Чи удасться це зробить?
Тут із будки виліз Цуцик,
Потягався, позіхав.
До білявки знайшов ключик,
Тут не так щось - помічав.
Десь він бачив цю красуню,
Нюх не зраджує його.
Я завісу цю розсуну,
І доб"юся тут свого.
Він погнав Її до річки.
Став водою обливать.
Стало вже знайоме личко,
Швидко фарбу обмивать.
Мокра Куриця злиняла,
Ділась десь її краса,
І Рябою знову стала...
Пес розкрив всі чудеса...
-----------------------------
Півень довго оце думав:
Фарба з розуму звела?
Добре, що себе він стримав,
Це б сміялось пів села...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008762
дата надходження 18.03.2024
дата закладки 18.03.2024
Півень в сауні помився,
Розпушив старанно пір"я.
У люсте́рко подився,
Він спішить, в нього весілля.
Причепив біленьку квітку,
Все зробив так, як годиться.
Не забув ще зрізать кігті,
Може, це ще пригодиться.
Взув він чоботи красненькі,
Вгледів кілька дірочок.
Дуже жалко, що старенькі,
Десь позбувся й підошов.
Вийшов, став він на подвірЇ,
Стоять Курочки всі в ряд.
(Гладить вітер його пір"я),
Вбрався ніби на парад.
Де ж моя тут, хіба знає?
Роздивився серед всіх..
Бачить - Ря́ба шкандибає.
Між Курьми роздався сміх.
Пір"я вирване з хвоста,
Гребінь колір свій змінив.
Це моя, чи не моя?!
Пес Бровко так похрестив.
Тепер черга вже твоя,
Сказав Пес лукаво Півню.
Буде Курка ця вдова.
І вчинив, як завжди, бійку.
Все тут вирішив Господар:
Схватив Півня за хвоста.
Тепер буде вже робота:
В смак наїмся холодця...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008773
дата надходження 18.03.2024
дата закладки 18.03.2024
Так якось дивно ти наснилася мені,
Наче зібралися в єдину, всі стежини.
І думки сполохано залебеділи…
Хіба між нами є моя одна провина?
Дороги наші розметало ще тоді,
Як ніжна юність бурним штормом вигравала.
І я відчалив, наче тії кораблі,
Котрі не хочуть знати тихого причалу.
Тепер – цей сон… Через завісу скількох літ?!
Юності так й не сходженими берегами…
Чом пам'ять нас у минуле повертає ?
Чи доля прикололася, жартує з нами ?
Чому душа неначе розпростертий птах ,
Що відірвався від землі в веснянім злеті ?
Цей дивний сон, яскравий незабутній сон
Він, наче пісня, мов відлуння на планеті !
В.Ф. - 10.03. 2024
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008706
дата надходження 17.03.2024
дата закладки 17.03.2024
В Гната виникла ідея,
Цілу ніч не дає спать.
Не проста була ця тема:
Жінці правду всю сказать?
Подивився - міцно спить,
Щось придумать і збрехать?
Правду взнає, то влетить.
Чомусь ноги вже тремтять.
--Запросила кума вчора.
Буде квасить огірки.
Бо вона давно так хвора...
Кум стоїть під ворітьми.
Він нервує, і все курить:
- Довго ще тебе чекать?
А як жінку він розбудить,
Що тоді мені сказать?
Повернулась жінка на бік,
Очі хитрі, солоденькі:
-Погладь спинку, чоловік,
Бачить ноги він пухкенькі.
--Справа, бачиш, ще й така,
Кум втопивсь недавно в річці,
Плаче з відчаю кума,
Її сльози так невтішні.
Треба ж їй допомагать,
Ти поспи ще до обіду...
Чує знову: -Довго ждать?
Гнат утратив враз довіру.
Жінка всочила з розбігу,
--Що ти будеш ще брехать,
Над кумою взяв опіку?..
В жінки руки вже сверблять..
В хаті вибухнув цунамі,
Полетіло все вверх дном,
Про розбірки в селі знали,
Рятували всім селом..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008686
дата надходження 17.03.2024
дата закладки 17.03.2024
Війна
Давно біда прийшла ця в Україну.
А другий рік то все суцільний жах,
Міста і села, мирні люди гинуть
І мужні хлопці в бойових рядах.
Вірус смерті Україну нищить,
Безглуздо скаженіють москалі.
Та з нами друзі,З нами сам Всевишній,
І дух,і сила нашої землі.
Народ,що любить волю - не здолати.
Нехай затямлять вічні вороги
Наш час прийшов,пора перемагати
І віддавати ворогам борги.
І переможемо! Сил вистачить у нас.
І буде наша вільна Україна
Для всіх народів на Землі дороговказ.
І з нею Бог,що смертю смерть зупини.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008643
дата надходження 16.03.2024
дата закладки 17.03.2024
Приснився сон сьогодні Вані,
Що він кудись із ранку йде.
І щоб сказати, має плани,
Ніяк собі він це не втне.
Відчув, зморився він так дуже,
З обличчя піт уже стіка.
Аж бачить кум незвідкись суне,
Тікати треба від гріха.
Куди б від нього тут сховатись?
Та кум його давно уздрів.
- Спішиш до Галі, щоб добратись?
І кулака в лице вліпив.
Тут почалася така драка...
Хіба Іван цього хотів?
Промазав бідний неборака...
За чуба жінку він схватив...
--Прокинься, ледарю нещасний,
Он кури дивляться в вікно.
Ти навіть битися нездатний,
Тебе корова жде давно.
Тебе хазяйство все чекає,
А я ще трішечки посплю.
Бо в мене сил чомусь немає.
А кум наварить хай борщу...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008572
дата надходження 16.03.2024
дата закладки 16.03.2024
Що таке часи і хвилини під час нашого сну?
Це уривок фази, декількогодинний період...
Відпочинок спокійний, рівний, що дає глибину
Ритму діяльності притаманій людині й звіру...
Сон швидкий і парадоксальний необхідний тілу,
Організму нормальній істоті у цій блакиті.
Сон - це відновлення мозкового тонусу й сили.
Розвиток зору, зміцнення пам'яті, відродитись...
Це припливи творчої активності наших клітин,
Спазми шлункові, які виникають у години
Відчуття голоду, неспокою та гірких сльозин.
Сон і неспання - це причина показників зміни...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008509
дата надходження 15.03.2024
дата закладки 16.03.2024
Чи хочу від тебе щось? Звісно, що хочу –
Торбину обіймів, цілунків букет,
Глек вітру - для крил, щоб неслась я у лет,
Міх зір, від яких би світилися очі.
Чи хочу від тебе щось, ти не питайся,
Приходь в мої дні і у ночі вливайся.
Тримай моє серце в долонях любові -
І в Києві стольнім, і в левовім Львові.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008540
дата надходження 15.03.2024
дата закладки 16.03.2024
П’ятикласниця Марійка
Щире й добре серце має,
До бабусі часто в гості
По дорозі забігає.
Баба скаржиться на ноги,
Що по світі вже не носять,
Шия й рученьки німіють,
Допомоги спина просить.
Довго слухала Марійка,
Пальцем по столі водила,
На бабусю подивилась
І свій висновок зробила:
-Треба тобі, бабцю, заміж
Вийти за якогось діда,
Бо не я, а він сьогодні
Допоможе в твоїх бідах.
Більш не зможе він нічого,
Хай по хаті сновигає
Й при нагоді на ніч спину
Фастум-гелем натирає.
І тобі приємно буде
Перед дідом тим стогнати,
То ж, бабусю, уже завтра
Починай його шукати.
Принц ногами вже не дійде –
То приїде у кареті,
Не хвилюйсь: як тут не буде –
То знайдемо в Інтернеті!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008570
дата надходження 16.03.2024
дата закладки 16.03.2024
Ніч торкала зірками лице
Та повір, що думки не про це,
Бо проникнув у се́рденько біль,
Що вірвався до нас звідусіль.
Так болить, пробиває до сліз,
Де не підеш жахіття там скрізь,
Боронять, любі хлопці, наш край,
Щоб всміхнувся вже мирний розмай.
Як же важко здолати шляхи,
По яких пролітають страхи,
Знову день - стоголоссям кричить:
Як жахіття оце зупинить?
Та збираємо силу в кулак,
Єдність, віра - це правильний знак,
Поєднаємо силу й любов,
Обіймемо Вкраїну крилом!
І засяє, як в мирні часи
Та краса, що плекали завжди́,
Через сум і болючі роки -
Знаю, з гідністю зможем пройти!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008559
дата надходження 16.03.2024
дата закладки 16.03.2024
Козел купив баян собі,
Зібрались усі Друзі.
Були у музиці слабі,
Тому були в напрузі.
Присіли поруч і чекають,
То не біда, що всі глухі.
Хіба про це хтось отут знає?
Не скажуть люди і лихі,
(Такі в житті бувають).
Настала тиша, всі мовчать,
А дехто з них куняє,
Пора вже гру оту почать.
Щось рипав мляво музикант,
Бо знав погано ноти.
Усі тут крикнули: Талант!
Окрім Кози - навпроти.
Вона продовжила концерт,
Поправила спідницю,
(Лише спитала про десерт)
Коли це все скінчиться.
І довго мекала вона,
Терпіння всіх забрала.
Чия ж вона була жона,
Не Вовка - генерала?
Тривав у лісі цей концерт,
Аж раптом Вовк з"явився.
Коза питала про десерт,
Не їй він все ж судився...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008565
дата надходження 16.03.2024
дата закладки 16.03.2024
Він все життя її кохав, усе життя про неї мріяв,
Та Бог їм шансу не давав, щоб втілити його надію.
А він все вірив і любив і вдень і в снах він нею марив,
Уже й обручку їй купив, щоб бути вже, нарешті, в парі.
Вона трояндою цвіла, вона лише для нього квітла,
Вона ковтком життя була, промінчиком тепла і світла.
І ось, настав той день весни, розсіялися в небі хмари,
Щасливі й радісні вони, закохані, нарешті в парі.
Нехай весна в душі цвіте, не дивлячись на скроні сиві,
Нехай кохання їх святе, живе, і додає їм сили.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007863
дата надходження 08.03.2024
дата закладки 15.03.2024
Люсі хочеться кохання,
Ніжну пісеньку мугиче,
А в Миколи інші плани –
Риболовля його кличе.
-Вже весна надворі, Колю,
Ластівка гніздо звиває,
Ти послухай, вечорами
Соловейко як співає.
А в твоїх розмовах тільки
Вудки, неводи і верші…
Скажи краще, що подумав,
Як мене побачив вперше?
І зітхнув Микола тяжко:
-Це було біля вертепу.
Якби ж я тоді подумав,
То не мав би цю халепу!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008388
дата надходження 14.03.2024
дата закладки 15.03.2024
Старий козел навчав малого:
- У чаті сайту будеш блогер.
Рогами всіх коли до болю,
Копитами топчи по колу,
Бо ти найкращий після мене,
Хоча іще поки зелений.
Отрути більше під віршами,
Налий поетам без підстави.
...Аж раптом тут з'явивсь хазяїн.
- Соціопатів цих я знаю,
То ж видаляю всіх, блокую,
Нехай тепер десь метикують.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008503
дата надходження 15.03.2024
дата закладки 15.03.2024
Примчалась Муха з перегною,
Вмостилась зручно на Слоні.
І здивувала всіх метою,
(Вона ж живе весь час в брехні)
Що вона вища від Слона,
Що ніби Слон її боїться,
Хоч в нього тонна є вага,
І пропонує: Подивіться!
І швидко скочила на спину,
Усі розкрили тут роти.
Її ідеям нема спину,
Як не боїться висоти?
Вона дістала так його,
Упав в багнюку і качався.
Була хвилинка тут всього,
Отак із нею розквитався.
Та де ж та ділася стобреха?
із бруду ледве виповзла.
А всі сміялися: Невдаха!
Нащо за носа нас вела?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008483
дата надходження 15.03.2024
дата закладки 15.03.2024
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=cNP_SYoYqNc[/youtube]
Спада тепло, крадеться прохолода,
Вуалью огорнуло почуття.
Чи винувата в цім така погода?
Повільно наступає забуття.
Холодне й непривітне так лякає,
В P.S. нам хоче пояснити.
Чому усе пройшло нам нагадає,
Його вже не заїсти й не запити.
Війне колись весняним вітерцем,
Відкриється минулого сторінка.
Запахне не полинню - чебрецем,
Зігріє не забута ще усмішка.
В реальний світ повернемося знов,
І в метушні життєвих довгих днів,
Всі зникнуть тягарі невинних тих оков,
Які той час подарувати так зумів...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008487
дата надходження 15.03.2024
дата закладки 15.03.2024
Закохайся в очі, душу й тіло,
Лишень би серце твоє тремтіло.
А ти відчуй тепло "любих" долонь,
Нехай у душу променить вогонь.
Нехай привітні і милі світанки,
Виконують всі твої забаганки.
Хай сонечко привітно обіймає,
Твоє серце від любові співає.
І нехай дзеркальні, теплі роси,
Вмивають твої духмяні коси.
Хай милозвучно лунають пісні,
Радій юній, закоханій весні.
Нехай новий день щастя дарує,
А в твоїм серці любов вібрує.
Живи і радій кожній миті,
Лови мрії у синій блакиті.
©: Віктор ВАРВАРИЧ
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008471
дата надходження 15.03.2024
дата закладки 15.03.2024
Якось астролог,щось не догодив тирану-царю...
А вони,як відомо, не люблять церемонитись з ними.
За "традиціями" розправитись рішив за Зорю...
Вбити він наказав, не здолав своєї гордині ницість!
- Ти так добре, їй-богу, провіщуєш долі людей -
З цими словами можновладець звернувся до астролога,
Вже готуючись катові подати знак смутком очей...
- Тож, скажи, скільки залишилось жити тобі згідно долі! -
І відчувши, щось недобре та зле відповів звездар:
- Ваша величність, зірки показали і загибель мою,
А загину за три дні до вашої смерті, мій цар! -
... Виявилось цілком досить цього, щоб приручити "змію".
Почала піклуватись вона про здоров'я його,
Як про власне своє! Ясніє німбом щасливим небосхил.
...Є перо, папір і ще - трохи сил і в серці вогонь.
Мудрість астролога увічнює розум і велич могил...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008383
дата надходження 14.03.2024
дата закладки 14.03.2024
Я закохався в красиві очі,
Які поряд зранку і до ночі.
Від тебе спокою я немаю,
Від палкої любові згораю.
Я заглядаю в очі пророчі,
Цілую п'янкі вуста дівочі.
І ніжно тебе так обіймаю
Та шепочу слова, що кохаю.
З тобою на крилах літаю,
Спиваю любов серед гаю.
І ловлю цю закохану мить,
Твій голос мою душу сріблить.
А ти вселила в мене надію
Своїм серцем тебе я зігрію.
Подарую тобі сподівання,
Ми будемо разом до світання.
© Віктор ВАРВАРИЧ
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008369
дата надходження 14.03.2024
дата закладки 14.03.2024
Прокинусь вранці, кава на столі,
А я така збентежена й щаслива,
Рядочків пара в милому листі,
Що я кохана, ніжна і красива.
Торкнулась серця любляча рука
І дотик залишила на папері,
Мені говорить радісно душа,
Через хвилинку ти зайдеш у двері.
Поглянеш, наче промінь навесні
І почуття зігріють, як ніколи,
Ти подаруєш світ той, що в тобі,
Навік, з'єднавши неповторні долі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008371
дата надходження 14.03.2024
дата закладки 14.03.2024
Молоді дружини вчора
(До роботи ще не брались),
Після шлюбу на заняття
У психолога зібрались.
Тут було одне питання:
-Що чекаєте у шлюбі?
Опишіть модель взаємин,
Щоб були кохані й любі.
Більшість пише, щоб дитятко
Ще не ніс у дім лелека,
А свекруха клята й свекор
Десь в селі були далеко.
Щоб щасливо проживали
Молоді в своїй квартирі,
Милий час щоб не проводив
В пивнім барі, чи у тирі.
Не задумуючись, Алла
Дуже швидко написала:
-Щоб сім’я була нормальна –
Є закон оригінальний:
Я не знала б звідки гроші
Регулярно прибувають,
А коханий щоб не паривсь,
Де й куди вони зникають.
Буде все в нас ідеально:
І відносини, й стосунки,
Доки в мого чоловіка
Будуть кошти на рахунку.
Тут психолог чухав лоба –
Прояснилася причина:
Зрозумів, чом до банкіра
Утекла його дружина!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008199
дата надходження 12.03.2024
дата закладки 13.03.2024
Плела рядки у нічку милих снів,
Із осені найкращих пелюстків,
Нанизувала тихо я любов
З далеких і близьких мені розмов.
Вплітала чорнобривців кольори,
Як зорі у небессі вмить зійшли
І ніжність незабудок голубу,
Але між ними смуток і тугу.
Складала я листочок до листка,
Щоби душа торкнулася рядка
І мир запанував на всій землі
Та зажили усі в добрі й теплі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008194
дата надходження 12.03.2024
дата закладки 13.03.2024
Вася йде уже у школу,
Всі уроки - на зубок.
Та чомусь пішов по колу,
Десь узявся тут дружок.
--Що та школа, толку мало,
Ми ж з тобою не святі.
Підем краще грать в футбола...
Василь став знов на граблі.
Це було не раз, він знає,
Якось вибрехавсь тоді,
Що тепер сказать - гадає.
Міркував Василь собі.
Прогуляв він всі уроки,
Та явивсь додому вчасно,
Було добре все допоки,
Спав іще їх батько смачно.
Як прокинувсь, то питає:
-Що навчився ти у школі?
Що сказать, йому не знає.
Не минуть лихої долі!
- Наший вчитель втік з уроків,
З нами грав він у футбол.
Натерпілись з ним, морока!
Він на полі раптом впав.
Грать не може, а береться.
Ось такий слабкий гравець.
Ще й схватило його серце,
Гра пішла вся нанівець.
Ми водою обливали,
Бачим - синій в нього ніс...
Справа кепська - повтікали...
Розбирає батька злість.
Раптом чують - стук у двері,
Вчитель в гості ось прийшов,
Були справи справді кепські:
Батько ремінь знов знайшов...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008109
дата надходження 11.03.2024
дата закладки 13.03.2024
Знімає ранок з ночі кльошне плаття,
На схід жбурляє, в сонячне багаття,
Спаливши до останньої жаринки,
На згадку залишаючи іскринки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008227
дата надходження 12.03.2024
дата закладки 13.03.2024
Мозок - це наша "країна" думок і свідомості.
На якій дуже багато загадкових білих плям...
Мозок - " мапа"речовини клітин невідомності.
...Він безмежний у своїй складності озвучених гам!
Неозорий, дивовижний у зоряному світі.
Криє який у собі, унікальні всі здібності...
Це є орган знання й можливостей мати свій "вітер",
Де взаємини між людьми в основі його дії.
Мозок - це драма всесвіту, де сила його - порох...
Всі процеси відбуваються в ньому. ...Зов до бою!
Це історія запеклої боротьби поглядів,
Де - "розумію", "думаю"і "згадую" без болю!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008230
дата надходження 12.03.2024
дата закладки 13.03.2024
Ніч глибока. Сплять всі люди.
Місяць, зорі, тиша всюди.
З чоловіком жінка в ліжку,
Із-під ковдри - гарні ніжки.
Третя ночі. Сон солодкий.
Затрясла Сашка молодка,
Той спросоння став кричати.
А вона - іще штовхати.
-Олю, ти що божевільна?
- Ми радіти будем спільно.
Не болить уже голівка,
То ж погладь мою маківку.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008316
дата надходження 13.03.2024
дата закладки 13.03.2024
Шалена майстерня краси,
Неначе підступна відьма,
Тож інколи моді взнаки,
Що робить з собою жінка?
Хай буде присутня міра,
Панянка іскрить, мов зоря,
Людина, як Божа квітка,
У кожній родзинка своя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008286
дата надходження 13.03.2024
дата закладки 13.03.2024
Кожна людина є частиною родини,
Соціальної групи, нації, держави,
Врешті - світового співтовариства нині.
Ми, якщо бажаємо жити величаво...
Маємо досягти згоди, миру на Землі,
Розрізняти всезагальні етичні норми...
І осмислити смерть тих, хто за країну ліг!
Щоб не випливла десь там думка одинока...
Будівельні блоки життя - наші процеси!
Хоч вони внутрішньо завжди суперечливі.
Пізнавання, гармонія - "щедрість" не чесна.
...Всіх імперій чинодралів карати треба!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008148
дата надходження 11.03.2024
дата закладки 11.03.2024
Мова - не філософський бар'єр і не країни маштаб...
Ми не носим спекулятивний характер теорій.
Еволюція мови не синтезована, не пуста...
Мова кожна - камінь спотикання життя" мозолів".
Це етап людського суспільства, кожній, навіть держави.
Це найбільший імпульс є розуміння Батьківщини,
Повний рецепт буття народу - це інстинг виживання!
Мова - вершина процесу еволюції людини.
Вся передісторія її тут надійна, як світло...
І царина досліджень є від відомої точки.
Члени спільноти вже проходять мутації у світі...
Зраджують Україну, не дивлячись людям в очі!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007872
дата надходження 08.03.2024
дата закладки 10.03.2024
Захворіла наша Свинка,
Вже не їсть, не може спати.
Схоже,в неї оце "свинка,"
Треба Лікаря позвати.
Плачуть всі, що ж це робити?
Як їм Свинку врятувать?
Їй ще треба довго жити.
Стали всі тут міркувать.
Непростий, відомий лікар
Одягнув своє пенсне.
(Ледь звела Свиня повіки)
Він сказав їм : Все пройде.
Приписав хороші ліки,
Їсти моркву і буряк,
Лише ті що є на ринку,
А без ліків цих ніяк.
Ще на спинку треба "грязі",
Щоб хворобу цю убить.
Ще купити треба мазі,
Щоб не боляче ходить.
А для горла - молоко,
Можна їсти кашу манну,
Яйця свіжі і сметану,
Та ікру, що з баклажанів.
Як почула Свиня це,
Стала голосно так хрюкать:
Точно знає, що пройде,
Як за вушком будуть чухать...
Взбунтувався тут господар:
Де ж це гроші взять на все?
Взяв батіг, що був в коморі:
Тільки це її спасе....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007919
дата надходження 09.03.2024
дата закладки 10.03.2024
Цілий рік Микола мучивсь -
Біль сердечна довела,
Бо забрала розум Галя,
Що жила в кінці села.
Щодня човгав по бруківці
До стирання підошов,
Зрештою зібрався з духом –
В хату дівчини зайшов.
-Я все думаю, Галинко,
Як до тебе підійти,
Про кохання щось сказати,
Ключ до серця як знайти?
Дівка всілася гарненько,
Трішки блузку підняла,
Гладила живіт кругленький,
Колі відповідь дала:
-Десь читала, що кохання –
Це одне з найкращих див…
Поки ти, Миколо, думав,
То Петро вже все зробив!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008040
дата надходження 10.03.2024
дата закладки 10.03.2024
Живемо так, як ніби граєм ролі,
В одних - довготривалі, в інших, - ні...
У коміків вони - забавні і прикольні,
Різняться у акторів: трагічні і сумні.
Давайте поговоримо про ролі вічні,
А саме, від народження і протягом життя.
Цю роль виконує Вона уже трирічна,
Від матінки Природи таке її буття.
Ще в бантиках, а роль її - подружка.
Хлоп'я заплаче - вмить Вона втіша.
Пригорне, щось шепне йому на вушко
І затріпоче в хлопчика душа.
Із плином часу, роль її - кохана.
Вчарує ласкою, візьме в полон Вона.
Тоді закоханому - "море по коліна" -
Все їй позволить випити до дна.
Почесні ролі в матері й бабусі.
Присутні тут турбота і контроль,
Опіка, доброта, любов у їхнім дусі,
Вклонімося низенько їм за роль.
Спитаєте : - А друга сторонА медалі?
На ній також є сутність ця?
- Так, є ! Не менш значимі ролі:
Батька, воїна, коханого і дідуся.
Ось так живемо в ролях безкінечних...
Тоді ж у чому мудрість ця?
Жіночі, Чоловічі ролі - вічні
Й не будуть зіграні ніколи до кінця !
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007962
дата надходження 09.03.2024
дата закладки 09.03.2024
* * *
Живи, живи, бо ж завтра ще настане!
Живи, живи, вдихай нове життя!
Дивись вперед і байдуже, що рване
Твоє минуле. Ти почни з нуля!
Іще горить, але не догорає
Моє серденько, що так міцно спить.
Його зоря з туману виглядає,
В думках колише ту блаженну мить...
© Feelings and Emotions
28.02.2024
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007898
дата надходження 09.03.2024
дата закладки 09.03.2024
Я чула плакав дощ в гаю,
Розповідав про долю,
Він нагадав мені мою,
З'єднавшися з мольбою.
Могла так плакати душа,
Струну, торкавши кожну
І тихо в сутінках куща,
Лишавши мить спроможну.
А серце стукало, пекло́,
Так боляче дихнути,
А так хотілося б тепло́,
Щоб знов його відчути.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007912
дата надходження 09.03.2024
дата закладки 09.03.2024
Знов маятник брехні хитає сатана.
Безумець потоптав Господні всі основи…
Та неокупна кров, непрОщена вина.
Триває брані час – кінця шалені лови.
Це бій не на життя: не буде каяття,
І слів таких нема, щоб ступінь зла назвати.
У морі, на землі – не знайдуть укриття,
Прийшли сюди вбивать – отут їм і здихати.
Уже постав Арес – від пекла до небес,
І духу міць свята у грудях запалала.
Їх знищуйте, брати: час Істини воскрес:
Їх скільки б не лягло – все кари буде мало.
Ми ж не воліли зла: нам Миру і тепла,
Аби своїх дітей наляканих підняти,
Аби на цілий світ веселка зацвіла:
Свобода, правда, честь – і вічна наша Мати…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007504
дата надходження 04.03.2024
дата закладки 07.03.2024
Насолоджуючись в ліжку,
Муркотіла Валентина:
-Я екстрім люблю, коханий,
Уяви таку картину:
Викрала мене потвора,
Це - дракон п’ятиметровий,
Він живий, бридкий, зелений,
Не якийсь там паперовий.
Він потягне мене в замок
І почне репетувати,
Всякі непристойні речі
Враз почне пропонувати.
Ти почуєш мої крики,
Бо дракон вже почне вити…
Ситуація критична!
Що ти будеш тут робити?
Обізвавсь коханий мляво:
-Тут нема що вибирати:
Кинуся негайно в замок,
Щоб дракона врятувати!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007645
дата надходження 06.03.2024
дата закладки 06.03.2024
-Добре їсти в ресторані,-
Похвалився Вітя Грицю,-
Всіх люблю офіціанток:
І дівчат, і молодицю.
Страви вміло так підносять,
Ніжно в очі заглядають
(А не так, як жінка й теща,
Косі погляди кидають).
А коли вже розплатився,
Вирушаю йти до хати,
Чайові їм залишаю –
То готові цілувати.
-А мені більш до вподоби,-
Засвітились очі в Гриця,-
В спальному вагоні, друже,
Миловидні провідниці.
Усміхаються привітно,
Ні до кого не ревнують,
Після чаю, як годиться,
Іще й постіль пропонують!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007492
дата надходження 04.03.2024
дата закладки 06.03.2024
ГорІлиць приляжу на траву,
А небо! То ж нема й хмаринки,
Повік би дивилась на красу,
Де го́луби витати звикли...
Немов нашіптує хтось поряд,
Навіщо так вчинили люди?
Життя це щастя, а не жорна,
У вІйни ж ви безглуздо вгрузли...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007638
дата надходження 06.03.2024
дата закладки 06.03.2024
Світанок. Місяць округлився блідо.
Внизу рожева смуга розляглася.
У небо ніби фарбу сіру влито,
Недоля сунеться зі сходу ласо.
Земля сумує, і в окопах тускло,
Хоч напрямок весни нестримний, дійсно.
У боротьби не втрачений ще мускул,
Проміння кличе всіх лишень до дії.
У чорно-білий день пошерхли крони -
Свинцю сліди, і серце трохи тисне.
Утримує гілки міцний ще корінь,
Весна життя не піддається тиску.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007637
дата надходження 06.03.2024
дата закладки 06.03.2024
У весни є справжні крила,
Бо її любов - це сила,
Наділила й наші долі,
Щоб сіяли, мовби зорі.
Нам дарує серце миле,
Щоб вбирали все красиве,
Ніжну вроду світанкову,
Мудрість матінки чудову.
Все в гармонії, як треба,
Щоб думки торкались неба,
Радість сумнівам розрада
Та доречна всім порада.
Справедливо у природі,
На землі, в душі, в погоді,
І від нас завжди́ залежить,
Що кому й коли змережить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007527
дата надходження 05.03.2024
дата закладки 06.03.2024
Довго Курочка сиділа
У своїм гнізді.
Курчат виродить зуміла.
Півень: Чи мої?
Подивився, глянув скоса,
Що за чортівня?
У гніздо він всунув носа:
Ти ж моя жона!
Чом курчата ці індичі,
Як же ти посміла?!
Ти з Індиком позаочі
Зрадити зуміла?
Крик і гамір на весь двір,
Позбігались Кури.
Пішов швидко поговір,
День цей був похмурий.
Індик збоку споглядав:
Як він здогадався?
Чи Бровко це їх продав,
Спати ж укладався?
Пішла Курочка з гарему,
Поряд - Індюшата.
Як довести теорему?
За любов це плата?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007538
дата надходження 05.03.2024
дата закладки 06.03.2024
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 06.03.2024
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=W644cxOMUpk[/youtube]
Обірвалась струна в серці,
Скрипка вже не грає.
Чи любов була та з перцем,
Як любить не знає.
Довго грала скрипка скерцо,
В думках - допоможе.
Та кохання було вперте,
Просто тимчасове.
Не торкнули серця струни,
Даремно старались.
Воно звуків тих не чуло,
Чи просто всміхалось?
Ті чекали, сподівались,
Чи мелодія не та?
Та чекання обірвалось,
Мабуть, недарма.
Не таку воно чекало,
Тут нема кого винить.
Була музика невдала,
І не так вона дзвенить...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007375
дата надходження 03.03.2024
дата закладки 03.03.2024
Чортів
агресивних
спалюють,
інтенсивно
викорінюється
Ящур
рашизму...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007254
дата надходження 02.03.2024
дата закладки 02.03.2024
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 02.03.2024
Як добре, що можна у світі творити,
Красу малювати та ніжно любити,
Про все говорити душевно з тобою
І знатись поменше з печаллю й журбою.
На мить зупинитись, заглянути в очі,
Там щирість і ласка, мов промінь лоскоче,
Зануритись тихо в обійми і знову
Почути любови зворушливу мову.
Вдихнути наповну все щастя і долю,
Зустрітися поглядом рідним з тобою,
Відчути кохання найкраще, єдине,
Як подих весняний своєї дитини.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007234
дата надходження 02.03.2024
дата закладки 02.03.2024
Нам просто захотілося мовчати,
Й дивитися одне одному в очі,
Акваріум між нами, не образи,
Та рибки пропливають немов сонні.
Тож тиша огорнула, й дивна казка,
Відчули нині солодко зізнання,
У затишку душа сьогодні наша,
Вона втішає ніжністю кохання.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007194
дата надходження 01.03.2024
дата закладки 01.03.2024
Страшно далеко хтось неоново курить на небі...
Хмари купчасті подібні до "димних", великих гір,
Вкритих снігом, але лиш так виглядає при дневі...
Скрізь видно ці гребені білі і вершини ушир.
Та чим далі, тим менш чітко бачим риси картини...
Синювата імла окутала сталисту даль дна.
Вкрила вона похмурим сірим туманом годину...
Хмари, якими б не були, це одна речовина.
Всім потрібні для росту й життя ці краплини води.
Хмари кличуть пагони, щоб жили всі повноліття.
...Зачаровуйся, дихай! Дощику, лиш вчасно прийди!
І повік не стерти, не спалити буття у світі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007202
дата надходження 01.03.2024
дата закладки 01.03.2024
Юний березню, неотесаний,
Ще берізками нерозчесаний,
Не загладжений ніжно руками
Миловидної весни-мами
Принеси нам на крилах весняних
Радість мирну! Вістей довгожданих!
Хай колоситься земля, квітує
Людське шанування відчує.
Щоб замовкли тривоги, гармати,
Перестали ракети жахати...
Зазирни, обігрій кожну хату -
Будеш квітню достойним братом !
Нехай небо ясніє та грає,
Хороводи птахів щоб співали !
Переможно неси світлу днину
В українську щиру родину!
В.Ф. - 27.02.24
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007188
дата надходження 01.03.2024
дата закладки 01.03.2024
Вже весна ступила на поріг
І зігріває ніжним теплом.
Змила сніги із старих доріг,
Огорнула нас своїм крилом.
Повільно ступає по долині,
Розсіває милі першоцвіти.
Пробуджує бруньки на калині
І спонукає серце тремтіти.
Наповняє сріблом потічки
І з вітром водить хороводи.
Жене в долину бистрі річки,
Вона майстер прохолоди.
Пташок перша зустрічає,
Веселиться з ними в полях.
З першим днем весни вітає,
Вистеляє у мрії шлях.
Небо від сірих хмар звільняє,
Розбавляє сині кольори.
Вітер до танцю намовляє
І стрімголов летять із гори.
© Віктор ВАРВАРИЧ
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007138
дата надходження 01.03.2024
дата закладки 01.03.2024
[b]В[/b] снах привиділись сині красуні,
[b]О[/b]х, яка неповторна краса,
[b]Л[/b]ітом вкриють маніжно долоні,
[b]О[/b]бійнявши, як ненька-земля.
[b]Ш[/b]епіт милий та рідні мотиви,
[b]К[/b]рок за кроком вся радість життя,
[b]О[/b]берегом немов для дитини
[b]В[/b]лучно знов принесуть почуття.
[b]І[/b] в безмежжі пшениці та жита
[b]П[/b]ривітає мене легіток,
[b]О[/b]х, до болю чарівністю звита
[b]Л[/b]ітня магія дивоквіток.
[b]Я[/b] у захваті, я у полоні,
[b]З[/b]ачарована в милому сні,
[b]Н[/b]іжна казка на рідному лоні
[b]О[/b]хопила простори земні.
[b]В[/b]еличаво вальсує, вітає,
[b]У[/b]топаю у розкоші трав,
[b]Б[/b]ільш не бачила, кращого краю,
[b]А[/b] деінде пахучих отав.
[b]Ч[/b]ерез роки прилину, я знаю,
[b]У[/b] місця де мій всесвіт зростав.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007053
дата надходження 29.02.2024
дата закладки 29.02.2024
В сказку мне попасть охота.
Как только выйду за ворота,
Передо мною сто дорог.
Сегодня в сказку мне охота.
Субботний выдался денёк.
Пора на здешнее болото.
Там навестить своих друзей:
Живёт ли в той избушке кто – то?
На курьих ножках, без дверей?
Жила там бабушка - старушка:
Все звали попросту - ЯГА,
Пила настой из медной кружки.
И чародейкою слыла…
Один её сынок - в солдатах.
Другой вернулся с дальних стран.
Приедут в отпуск оба брата.
И это редкий вариант!
Солдат приехал вместе с братом.
Все гости съехались тотчас.
Стоит ДОМ новый вместо хаты…
И слёзы радости из глаз…
Гостей болото привлекает!
Вот на обед пришла пора.
А братья время не теряют:
Готовят суп из топора…
А суп ! Вкуснее не бывает!
В него добавлена душа…
Когда во рту твоём он тает…
Поймёшь! Как ЖИЗНЬ то ХОРОША!
24. 02. 2024.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007079
дата надходження 29.02.2024
дата закладки 29.02.2024
Із використання довільних звуків, спрямованих слів
Уявляти речі, ідеї, навіть, їх розуміти...
Виражати за допомогою синтаксису рядків
У логічні зв'язки думки, щоб голосно їх "погріти"....
Здатність така є у людини, та ще - в ранньому віці.
Будь-яка мова засвоюється дитиною легко...
Розуміє вона всі логічні зв'язки заповітні...
По Землі собівартість українського слова ллється!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006926
дата надходження 27.02.2024
дата закладки 27.02.2024
Лютий місяць, тяжкий і кривавий,
Сніг змішався з землею й металом,
Крові прагне диявол двоглавий,
Знову во́ронів кинув немало.
З люттю тою дивіться в самого,
Сажею крила покрились давно,
Бачить Всесвіт пихатість й жадобу,
Стрімко летітиме він у багно.
Соколи сміло зринуть у небо,
Воїни світла в битві завзяті...
Будемо жити з кращим сюжетом,
Вирок діжде́ться нелюд в Гаазі!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006909
дата надходження 27.02.2024
дата закладки 27.02.2024
Сиджу в печалі край вікна,
Тихенько стукає весна,
Тепло душевне віддає,
Говорить дивно: все твоє.
А я повірила в дива́,
Ось, бачу дихає трава
Та спів пташиний у гаю
І знов, радіючи стою.
Завмерла, наче на ту мить.
Моя душа до сліз бринить,
Немовби вдалий аргумент
Я відобразила момент.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006898
дата надходження 27.02.2024
дата закладки 27.02.2024
Як сиро, холодно у світі -
В тунелях безодні, пітьми -
Там, навіть, ангели крильми
Не можуть людство захистити.
Не знаємо, що буде далі -
Скотивсь у вирву білий світ,
І тільки сонця моноліт
Нам про прекрасне нагадає... 22.10.23
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006807
дата надходження 25.02.2024
дата закладки 26.02.2024
Обіймає холодом,
Сива, втомлена зима.
Небо сяє золотом,
В серці лунає струна.
Стривожені дні тікають,
У невідому синю даль.
Студені води змивають,
Вчорашню, змучену печаль.
Любов гоїть наші рани,
Омиває душу теплом.
Вже стихають урагани,
Сірий дощик втікає шклом...
В просторі шукаєм мрії,
Кохання вип'ємо до дна.
Пишемо миті в сувії,
Звучить музика неземна.
Життя невтомно малює,
Нам загадкові картини.
А любов вже домінує,
Звільняє нас від рутини.
© Віктор ВАРВАРИЧ
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006833
дата надходження 26.02.2024
дата закладки 26.02.2024
Ти розцвів, мов у січні білий бузок.
Серед снігу й неписаних літер
У зимовій холодній палітрі.
Мого серця ніжності мево і зойк.
Ти розцвів, мов у січні білий бузок.
Не зламали вітри і негода.
Я сердечну пишу тобі оду.
Чи впізнаєш мій почерк - любові крок.
Ти розцвів, мов у січні білий бузок
Чистотою думок - диво-сяйвом,
У душі моїй - сонячним майвом,
Як весняний узимку світла ковток.
09.01.2024р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006772
дата надходження 25.02.2024
дата закладки 26.02.2024
Вже знову розквітли каштани,
На нашій алеї у сквері.
Вони нас чекають коханий,
Ти тільки відкрий мої двері.
Ти лиш повернися, благаю,
Щодня я за тебе молюся.
Тобі там не легко - я знаю,
Коли ти мовчиш - я боюся.
Мовчання - то біль, невідомість.
Як довго, то так пече в грудях.
Я знаю війна - то жорстокість,
Вона несе горе всім людям.
Я вірю, що Ангел з тобою,
В бою він тебе захищає.
І може накриє собою,
Коли куля зла пролітає.
Нехай береже тебе Ангел,
Хай кулі тебе не торкають.
Я знаю настане, ще ранок,
Серця наші зустріч чекають
Автор Тетяна Горобець
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006779
дата надходження 25.02.2024
дата закладки 26.02.2024
Весняний день стоїть вже на порозі...
в торбинці радість він несе у світ,
то ж весело всміхається до сонця,
щоб дарувало нам свій ніжний цвіт.
А сонце ясне, щедрістю багате,
на землю сипле промінці ясні
і барвами усіх нас зігріває,
в смарагдовій розсипавшись траві.
І якби важко не було б в житті нам,
весняний день порадує теплом.
Неначе сонце, наша Україна,
зігріймо й ми її своїм крилом.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006770
дата надходження 25.02.2024
дата закладки 26.02.2024
Скажи, українцю, чи знаєш ти мову свою?
Вивчай, плекай, друже і створюй її, мов броню,
Бо це твоя сила і воля залізна твоя,
В ній все поєдналось: і небо, і ріки й земля.
Свята й дорога, найкраща, як ненечка-мати,
Здолає усе: жахи і тривоги, і грати,
В пекельнім бою, вона переможе, я знаю,
Це гідність земна всього найдорожчого краю.
Хвилююсь в душі, печалі виходять назовні,
Подалі жену болючі хвилини мінорні
Та мова моя дає мені сили, мов зброю,
Ми вистоїм знов і ще заспіваєм з тобою!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006290
дата надходження 20.02.2024
дата закладки 25.02.2024
Зимонька плаче гіркими сльозами,
Мабуть болять незагоєні рани,
Ріки створились від смутку й печалі,
Де відшукати гармонії грані?
Дивиться в небо - весняні вже хмари,
Може здалося, але ж не примари,
Дивно схилила свій образ в зажурі,
Знову думки зачепили похмурі.
Що тут робити? Ось, стукає зміна,
Вже не потрібна поміч каміна,
Скоро нам сонце всміхнеться, зігріє,
В кожного звісно давно така мрія.
Йди, мила зимо, на довгий спочинок,
Дай же зустріти найліпшу годину,
Радість відчути і миру, і сміху,
Буде скрізь затишок людям на втіху!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006638
дата надходження 24.02.2024
дата закладки 25.02.2024
Не листя устеляє шлях тернистий:
Багряне, мідне, каре, золоте.
То мрії биті опадають листям,
А ми по ньому, ніби босі йдем.
Болить нам, Боже! Де знайти причали
У бурі цій, що рве нас на шматки.
Минає осінь, зіткана з печалі,
Холодний дощ торкається руки.
Як нам радіти осені прийдешній,
Коли в окопах доньки і сини.
Бо рідної країни незалежність
Їм випало на долю боронить.
Там кожен день гримить запеклим боєм,
Й молитва наша лине до Творця.
Зросте вона міцним щитом любові
І стане оберегом для бійця.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006560
дата надходження 23.02.2024
дата закладки 25.02.2024
Нам лютневий день малює,
Гарні весняні картини.
Березень вже домінує,
Тче сріблясті наместини.
І посеред цієї пори,
Українська жінка крокує.
Так впевнено іде до гори,
Чарівну усмішку дарує.
В її очах щастя розквітає,
А серце огортає теплом.
Україна її вітає,
Сім’я збирається за столом.
Краса магічна - загадкова
Вона достойна пензля митців.
У неї привітна промова,
Її розум гідний мудреців.
Вона слабка і сильна одночас,
Гідна дочка нашої країни.
Над нею непідвладний сірий час,
Воскресає з сильної руїни.
В її серці живе палка любов,
Вона обіймає своїм крилом.
Одягає дитячі душі з обнов,
Співає колискову перед сном.
Хай квітує у серці кохання,
А ти будь щасливою завжди.
Хай милий цілує до світання,
Ти до своїх мрій впевнено іди.
©: Віктор ВАРВАРИЧ
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006738
дата надходження 25.02.2024
дата закладки 25.02.2024
Гриць сказав сьогодні жінці:
З кумом йду я на рибалку.
Нервував і гриз все нігті,
Потім викурив цигарку.
Приготуй мені сніданок,
Доки буду, я не знаю.
Та не думай про коханок,
Я від них давно тікаю.
Ще налий мені п"ять капель,
Бо надворі холоднеча.
Щось із ночі давить кашель,
А в душі знов порожнеча.
Подивилась жінка скоса:
Все узяв що для рибалки?
Щось важка твоя ця ноша,
А для чого взяв куфайку?
Гриць почухав чомусь носа,
Що ж отут йому збрехать?
Чи велика була доза?
Як зморюсь, то щоб поспать.
Раптом чує він дзвінок:
Любий, довго тебе ждать?..
Не обдуриш цих жінок,
Краще дома буду спать...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006473
дата надходження 22.02.2024
дата закладки 25.02.2024
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=X1jE8GE0zZ0[/youtube]
Людина щаслива своїм вмінням забувати.
Пам'ять завжди готова забути погане і пам'ятати тільки добре.
Варлам Шаламов
--------------------------------
Пам"ять сіє, як крізь сито
Друзів, що були у нас в житті.
В них душа завжди вікрита.
Ці були нам до душі.
З ними легко жити й просто,
Часто правду кажуть нам.
Не деруть ніколи носа,
Сум і радість пополам.
І нехай роки проходять,
Хіба пам"ять їх зітре?
В серці місце їм знаходим,
Пам"ять там про них живе.
Володіє нами пам"ять, не дає нам
можливості забути того, хто
колись нас робив щасливими..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006568
дата надходження 23.02.2024
дата закладки 25.02.2024
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=4n9Paeh95co[/youtube]
Любов не залежить від нашої волі,
приходить без нашої заслуги, щезає без нашої вини
(І. Франко).
------------------------------------
Якщо відкриєш в серце дверці,
Кохання впустиш, то і знай:
Якщо розіб"є тобі серце,
Ти не зважай на це - кохай.
Це ти дозволила ввійти,
В думках, що все так просто буде.
Коли ж розпустить пелюстки,
Нехай позаздрять тобі люди.
Рожевий цвіт не зірве вітер,
П"янять ці пахощі кохання.
Ти щасливіша в цьому світі...
Що буде далі? Хто це знає?
А далі будуть ягідки,
Плоди доспіли вже на часі.
Солодкі будуть, чи гіркі,
За них ми будемо все ж вдячні.
Цвіте кохання веселкове,
Знать, заслужили ми таке.
Воно найкраще - кольорове,
В серцях, як райдуга цвіте.
Якщо гірке, неначе терен,
Зумій його підсолодить.
За нього випий вина келех,
Бо що боліло - відболить.
Кохання часто робить спробу:
Зробить щасливим, чи втікти?
Якщо відкинеш з серця злобу,
Багато зможеш досягти.
Ти полюби, як сонце небо,
Вчись розуміти і прощай.
В коханні є така потреба.
Й тебе полюблять за це - знай!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006643
дата надходження 24.02.2024
дата закладки 25.02.2024
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=6hFLriHU-rg[/youtube]
Умили роси чудо-квітку,
Вона була у здивуванні,
В очах її всім було видно:
У неї місія - кохання.
І хто не йде - загляне в очі,
Чи хтось наважиться зірвать?
Чи зберегти її у змозі,
Комусь її подарувать?
Багато нею милувались,
Та крок пришвидчували свій.
Вона самотньою лишалась,
І не було ніяких змін.
Повільно роси опадали,
Котивсь до вечора вже день.
Чомусь любить всі не бажали.
Жила надія у душі лишень.
Та ось ішов один хлопчина,
Зірвав цю квітку й заховав.
Тепер здійсниться його мрія,
Яку давно він так чекав...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006748
дата надходження 25.02.2024
дата закладки 25.02.2024
В магазині Ганна встріла
Дорогу куму Уляну:
-Скипидару ось купила,
Виведу на сукні пляму.
-В мене теж була проблема,-
Підхопила тему Уля,-
Знають всі: люблю порядок,
Акуратна я й чистюля.
Кажуть, плями є й на сонці
(Вченим це вдалось відкрити),
Та ніяких плям у хаті
Я не можу потерпіти.
В шафі зразу розібралась,
Далі все ішло за планом:
Вивела я на дивані
Величезну жирну пляму.
Вона зранку і до ночі
Бовваніла серед хати
І мозолила всім очі -
Не хотіла десь зникати.
Що робити з цим диваном?
Враз закінчилася драма:
Вчора вигнала Івана –
І відразу зникла пляма!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005419
дата надходження 10.02.2024
дата закладки 25.02.2024
Премію отримав Рома –
Радість груди розпирала,
Дівчина кохана Тома,
Як та пташка щебетала:
-Місяць тому я вже склала
У валізи сукні й шорти,
І на днях переписала
Закордонні всі курорти.
На літак квитки вже завтра
Можемо ми замовляти,
А позавтра на Канарах
Будемо вже засмагати.
-В літаку боюсь летіти,-
Відхрестився зразу Рома,-
Катастрофи, всякі трощі,
Смерть раптова, або кома…
-Та не бійся, - каже Тома,-
Це відома всім картина:
Вип’єш коньяку пів пляшки –
Будеш спати, як дитина.
-Чого пертись на Канари?-
Міркував уголос Рома,-
Якщо є коньяк, горілка –
То курорт для мене - вдома!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006214
дата надходження 19.02.2024
дата закладки 25.02.2024
-Я до сина їздив в гості,
Був на виставці учора,
Вернісажем вона зветься,-
Кумові хвалився Жора.
-Там художник бородатий
Представляв свої картини,
І про образи й пейзажі
Торочив нам дві години.
За хвилину дружні шаржі
Показав, як малювати:
Хто хотів, то він за гроші
Міг усіх обдарувати.
От вже майстер! Вірте, куме,
В мене дух перехопило:
На очах у всіх присутніх
Із картини робить диво.
На портреті - гарний дядько,
Бачать всі: сміється, наче,
Мазнув пензлем біля рота –
І той дядько уже плаче !
Кум відразу розсміявся:
-Його фокус - як пружина!
Так майстерно часто робить
Дорога моя дружина.
Коли п’яний - я регочу,
Тут художник - моя Ніна:
Мазок віником по пиці –
І у мене - кисла міна!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006752
дата надходження 25.02.2024
дата закладки 25.02.2024
Тугою лютого лівосторонньою
Здавлює груди, відлунює ранами:
(Кажуть, для віку ще надто зарано те…)
Знову в метро йдуть ночами безсонними,
мами із дітьми… і звуть їх мадоннами.
Зорі рум’янило…
Тугою лютий зависне окопами,
Разом зі зливою слізно ридатиме,
Серце країни - з синами-солдатами.
гордість за подвиг щоденний охоплює:
у небезпеці - лишатись хоробрими,
з болем і втратами.
Вільним же мир і в неспокої сниться нам,
Сонячним зайчиком ллє підвіконнями.
З вірою - ликами грає іконними -
Пройдуть страхи, що зібрав між ключицями
Смуток… А має надією битися
Лівосторонньою…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006711
дата надходження 24.02.2024
дата закладки 25.02.2024
Ввірвалися до нас, лиш ранок кроки кволі
Робив, гадали, ми спимо без задніх ніг,
Прокинемось – здамо і верби й тополі,
Міста і села, лан, де сніг у січні ліг.
́
Але не сталось так це, як катам здавалось.
Дав Київ їм у ніс і квітів не підніс.
Два роки як війна іде. Та не зламалось
Ще вістря боротьби, не виріс компроміс.
Над нами Бог і Він тримає щит надійно.
Із нами правда, світ. Ми висвітлимо тьму
Промінням своїх душ. Любов, добро граційно
Зійдуть на п’єдестал і гідно трон займуть!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006667
дата надходження 24.02.2024
дата закладки 24.02.2024
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 24.02.2024
́́́В коси мої вплітала нічка свої зірки,
Щедро допомагала шлях цей важкий пройти,
Солодко пахла м'ята, дивно крутився світ,
Де ж загубилась казка в просині милих літ?
Тихо мене манила в спогади чарівні,
Де були ті хвилини, просто мов неземні,
Небо здавалось мирним, ваблячи нальоту,
Бавилося охоче, пестивши наготу.
Зорі сміялись ніжно, ніби очей краса,
Стукало серце втішно, мовби прийшла весна,
Ніч запалила свічі, сяйво земних вогнів,
Хто ж так зумів створити о́браз цих почуттів?́
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006467
дата надходження 22.02.2024
дата закладки 22.02.2024
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=JqpFhm-3HuI[/youtube]
Просльозилася зима,
Сльози витирає.
Чи є шанси, чи нема?
Та про щось гадає.
Так короткий оцей вік,
Швидко постаріла.
Де обіцяний твій сніг?
Про щось бурмотіла.
Довго спала у цю пору,
Дощі розсипала.
І не чула ту грозу,
Яка щось казала.
Позбирала усе збіжжя,
Куди тепер з ними?
Усім хватить отут місця.
Не йшла, шкандибала.
До весни піду у гості,
Чи на місяць, може, два.
Пожаліюсь - болять кості...
Взагалі, нащо весна?
Через річку, навпростець,
Чомусь тонка крига?
Я звела все нанівець,
Я у всьому винна.
Та поки зима все спала,
Були раді люди,
Вона всіх оберігала,
Було тепло всюди...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006387
дата надходження 21.02.2024
дата закладки 22.02.2024
Поезія і ти - для мене такі близькі,
Мої в ній почуття гарячі, пломенисті.
Поезія і ти - блакить небес і зорі
І стукіт серця б'є, неначе хвилі моря.
Поезія і ти - для мене не роздільні,
Поезія і ти - для мене крила вільні.
Без неї я одна, одна так, як без тебе.
Хоч в ній зима, весна і літнє, ясне небо.
Поезія і ти - допомагають жити,
Поезія і ти - водою не розлити.
І навіть коли дощ, то там живе кохання,
Коли метуть сніги, нема розчарування.
Поезія і ти - веду щодень розмову.
Поезія і ти - дарує мить казкову.
І як прийде весна в квітучому убранні,
Поезії й тобі віддам у дар кохання.
Автор Тетяна Горобець
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006413
дата надходження 21.02.2024
дата закладки 22.02.2024
Куйовдить вітер
Довіри квіти -
Серця тріпочуть в хуртовину зла.
Дорога у морози повела,
А їм так хочеться радіти...
Зриває вітер
Примерзлі квіти -
Хоч сонце світить, та тепла нема.
Накриє їх суворістю зима.
Вони безпечні - справжні діти.
Голубить вітер
Весняні квіти,
У русі кожному вирує шал -
Зібралися на сонця перший бал,
Милуються - не вміють скніти.
От нам би так зуміти... 2023-2024
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006466
дата надходження 22.02.2024
дата закладки 22.02.2024
[youtube]https://youtu.be/KmLpCwpGahw[/youtube]
Оце, сказати з дозволу, нещастя
Ще й досі президентом себе мнить
І мантрою цією копіпастить,
Рєшаючи вапроси всяких гидь.
Послухати його: таки-иий поважний!
Ну, просто незамінний дипломат!
І ця його поїздка епатажна
До Мюнхену – це, звісно ж, «шах і мат» :)
Усім, хто ветував фінансування
Для нашого озброєння! Бо зна-аав,
Що згодом розпочнеться постачання –
То ж скаже всім: «Це я-яя лобіював!»
Але насправді їхав він для того,
Щоб в Польщі попередити протест
Супроти беззаконня зернового,
Яке там чинить наш бариго-трест
Укупі із тамтешніми ділками,
Які контролювали той транзит.
А Путін скористався профспілками,
Надавши їм гарненький «депозит»;)
Наш Петрик теж знайомий із грошима –
Та ще й зірвати самміта хотів:
Щоб тему зброї відвести за ширму
На користь зернотрейдерів-кротів!
Петрунька! Охолонь же, ради Бога!
В країні Президент є лиш один!
І це – давно не ти, баран безрогий!
З нас досить цих комедій і картин!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006463
дата надходження 22.02.2024
дата закладки 22.02.2024
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=SNT1ue2wFqw[/youtube]
Очі не брешуть … Вони все скажуть … І хто любив, і хто грав …
Згодом доля покаже, хто в житті більше втратив …
-------------------------------------------------------------------
Слова, як подихи весни,
Примусять хвилюватись душу.
Якщо від серця йдуть вони.
Не просто сказані ці звуки.
Замінить музика без слів,
Тобі розкаже про любов.
Що так сказать ніхто не вмів,
Ти хочеш чути її знов.
Про почуття розкажуть очі,
Дарма, що колір бува різний.
Зачарувати вони взмозі,
Якщо в очей цей погляд світлий.
Дивіться в очі й посміхайтесь,
Не зачерствіє так душа.
Завжди такими й залишайтесь,
Душа не буде хай глуха...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006422
дата надходження 21.02.2024
дата закладки 21.02.2024
А людина є вільною,
Ниці створили кордони.
Мусить бути суспільною,
Кругом одні заборони.
Накладають важке ярмо
І хочуть щоб була рабом.
З сатанистами заодно,
В їхніх головах вітролом.
І наганяють на людей,
Страх до своєї свободи.
А ниций, хитрий фарасей,
Дурить з любої нагоди.
Цей світ і Бога не любить,
Не винонує закони.
І невинного засудить,
Створює свої канони.
Кругом брехня літає,
Корупція жахлива.
Світ любові не знає,
Вона у них зрадлива.
Зупиніться нечестивці,
Годі людей обкрадати.
Бо серед вас одні вбивці,
Вас усіх треба за ґрати...
© Віктор ВАРВАРИЧ
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006010
дата надходження 17.02.2024
дата закладки 17.02.2024
Тобою я і дихаю й живу,
Мій величавий і найкращий краю,
Роки тримаю, мовби тятиву,
В них найдорожча цінність в світі, знаю,
Твої ліси, діброви і сади
Захоплюють чарівністю розмаю
І неможливо просто так пройти,
Вони у саме серденько вражають.
Спинюсь на мить в розкішному квіту,
Душа співає дзвінко, ніби пташка,
Іду, щоб знову глянути в саду
Де в сукні білій ніжиться ромашка.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006009
дата надходження 17.02.2024
дата закладки 17.02.2024
Олігарх Ельдар Петрович
В ’’Мерседесі’’ додав газу,
Вирішив: негайно треба
Ще одну відкрити базу.
Та, що близько біля дому,
Продавала фарбу різну,
Посуд, вази кришталеві,
Всякі гвинтики залізні.
Підприємець часто злився -
Фірма збитків зазнавала:
При доставці посуд бився,
Фарба в банках засихала.
І не тішила торгівля
Там, де меблі продавали:
Покупці - народ примхливий,
Брак відразу виявляли.
Тут ідея допоможе
Вийти із важкої скрути:
Нова база в центрі буде
Продавати парашути.
І про брак ніхто не скаже,
Бо все буде шито- крито,
Не прийде спортсмен сваритись
З парашутом нерозкритим!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004998
дата надходження 05.02.2024
дата закладки 17.02.2024
Земля вздохнула вместе с нами
Теплом, любовью и добром
- За тучами и облаками
Весна вдруг с солнышком вдвоём.
Ещё весне конечно рано,
Но в гости можно и сейчас.
На сердце многих видит рану
И вопиющих слышит глас.
Зачем-то тьма накрыла Землю,
Зачем-то, словно, свет погас
И вспоминая Фату, Лелю
Вдруг слышит дъявольский приказ:
"Людей Земли загнать в "болото"
- Порядок Новый Мировой".
Рога, копыта спрятал кто-то
С козлиной, злобной головой...
Скорей рассвет пусть наступает
И мир в душе, в семье, в стране.
Весну пусть радость удивляет
И счастье в нашей стороне.
Под фотографий была надпись:
"Рассвет - это пробуждение людей
и природы, начало нового дня".
04.02.2024.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005026
дата надходження 05.02.2024
дата закладки 07.02.2024
Вини твоєї тобі вже не збутися, хоч молився...
Одного разу прийде у двері твої, "щирий" мольфар.
Із тих, хто пророчить все майбутнє по рисах обличчя...
Тож корені зла в тобі дуже глибокі. Зовсім - кошмар!
Ростки відплати чую ось-ось проростуть у суспільстві
І поведуть тебе на судилище, яке не снилось...
Заслухають там звинувачення про твоє свавілля.
А натворив ти беззаконня багато в кожній днині...
Тож за твоїми наказами вбивають мирних людей
І рушать все: хати, майно і могили... Слали нам смерть.
Вже не уникнути біди тобі злодію-шкуродер!
Хоч поклоняєшся духам і приносиш жертви тепер...
Вже печі палають вогнем, в котлах кипить, скиглить масло,
А поруч істоти, бісовські голови в них на плечах...
В одних руках мотузки, в інших - вили. Все без обману.
Тебе вони ждуть і всіх , хто створив в Україні цей жах.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005059
дата надходження 05.02.2024
дата закладки 07.02.2024
[b]Р[/b]озстелились поля
[b]І[/b] сумує земля
[b]Д[/b]е пройшли всі роки -
[b]Н[/b]е згасити думки.
[b]А[/b] душа так щемить,
[b]Т[/b]ихо стримує мить,
[b]А[/b]трибут відчуттів
[b]Н[/b]епомітно провів.
[b]А[/b] те світло в далі́,
[b]Й[/b]ого дивні вогні
[b]К[/b]личуть за́вжди мене,
[b]Р[/b]ік, як день промине,
[b]А[/b]ле з часом у світ
[b]Щ[/b]астя дихає вслід,
[b]А[/b]капелла творінь,
[b]С[/b]мак краси поколінь.
[b]Т[/b]ихо серце моє:
[b]О[/b]біймає, живе,
[b]Р[/b]озвіває печаль,
[b]О[/b]беріг, як вуаль.
[b]Н[/b]ебо мирне, святе,
[b]А[/b] все інше пройде!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005091
дата надходження 06.02.2024
дата закладки 07.02.2024
Повсюди липка павутина,
Вже реально заплутала світ,
Звичайно, що муха безсила,
Де царює павук лиходій...
Отак й загубилася квітка,
Розпусника в серце впустила,
Коханням гадала зігріта,
Та вчасно спізнала й прозріла.
Журилася врешті троянда,
Суцільна омана навколо,
Лиха сьогочасна бравада,
Збагнула, ізнову самотня.
Як жити зневірена зможу?
Неначе здавила мотузка,
Відчула немислиму втому,
Прийняти брехню, це ж отрута.
Р.S
Надалі знайомство в цілому,
Як в шахи, продумай завчасно,
Не вірю...як мантру повторюй,
Душею все ж грати занадто...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005120
дата надходження 06.02.2024
дата закладки 07.02.2024
Чумацький Шлях із зоряного пилу
Віками світить, як дороговказ.
На ньому місяць стрів зоринку милу
І щастям засіяв, немов алмаз.
На землю передав своє проміння
І запалив душевні каганці.
Кружляли мрії в яснім мерехтінні,
У золотім небесному вінці.
Ти подумки пройди оцю дорогу
Посеред неба, в долі на краю,
Забудь життєві труднощі, тривогу...
Повір — зустрінеш й ти зорю свою.
Музика - Олена Зеленська (2023 р.)
Аранжування - Роман Ракочий (2023 р.)
Спів - Олена Зеленська (2023 р.)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005175
дата надходження 07.02.2024
дата закладки 07.02.2024
Ти прямуй стежиною,
До одвічної мети.
Будь завше людиною,
До свого щастя лети.
Лови загадкові далі,
В яких мрії заховались.
Прожени сірі печалі,
Які мороком вклались.
Впорядкуй свої думки
І до світла ти прямуй.
Будь, як живильні струмки,
Любов всім людям даруй.
Картини свої малюй
І яскравих фарб додай.
Тепло людей ти відчуй,
Пізнаєш одвічний рай...
Живи в палкій любові,
Даруй радість і тепло.
Радій чужій промові,
Віджени від себе зло.
© Віктор ВАРВАРИЧ
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005089
дата надходження 06.02.2024
дата закладки 06.02.2024
[b]Р[/b]озстелились поля
[b]І[/b] сумує земля
[b]Д[/b]е пройшли всі роки -
[b]Н[/b]е згасити думки.
[b]А[/b] душа так щемить,
[b]Т[/b]ихо стримує мить,
[b]А[/b]трибут відчуттів
[b]Н[/b]епомітно провів.
[b]А[/b] те світло в далі́,
[b]Й[/b]ого дивні вогні
[b]К[/b]личуть за́вжди мене,
[b]Р[/b]ік, як день промине,
[b]А[/b]ле з часом у світ
[b]Щ[/b]астя дихає вслід,
[b]А[/b]капелла творінь,
[b]С[/b]мак краси поколінь.
[b]Т[/b]ихо серце моє:
[b]О[/b]біймає, живе,
[b]Р[/b]озвіває печаль,
[b]О[/b]беріг, як вуаль.
[b]Н[/b]ебо мирне, святе,
[b]А[/b] все інше пройде!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005091
дата надходження 06.02.2024
дата закладки 06.02.2024
Ще не прокинулись дива землі з-під снігу,
Але той плед вже лиже сонця штрих.
Скресає крига, мов знесилена Рогніда,
Вітрисько в лігві приспаний притих.
Вщухають кроки лютня, бо весна - назустріч,
В руках надію на життя несе.
Розтануть білі скрізь сніги й морозний хрустик,
Спаде зими пошкоджене пенсне.
Земля віддасть красу всю ніжних первоцвітів.
Зима немає сенсу, а чи лінь
Боротися. Бурулькам - сльози гірко лити.
Старанність марна, бо спішить теплінь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005004
дата надходження 05.02.2024
дата закладки 05.02.2024
[i]Слідами світової класики.
За мотивами твору
[b]Джованні Бокаччо
"ДЕКАМЕРОН"[/b]
День дев'ятий . Оповідка 5.
[/i]
* * *
Священник Джанні ді Бароло
Колись в Барле́тті проживав.
Приход убогий був та з цього
Ніколи він не горював...
Але, щоб якось все ж прожити,
Бароло мусив щось робити -
То він кобилу запрягав
Й по краю з гендлем мандрував.
По ярмарках, а то й базарах
Він їздив на своїй кобилі
По всій багатій Апулії*
І знався в крамі і товарах -
Де дешево - то щось купляв,
А де дорожче - продавав.
Десь недалеко від Таранті
В однім базарному селі
Він стрівся з П'єтро із Тресанті,
Той був баришник. На ослі
Він їздив теж ярмаркувати,
Товари й кросна купувати,
А потім вміло продавав.
І в тім - живу копійку мав !
Вони на ринку сонце стріли,
З них кожен добре справу знав,
Товари кожен розіслав,
Й люб'язно й мило говорили...
Про те, про се... про своє діло ...
Про що - ніхто не пам'ятав !
Немов раніш десь розлучились...
Священник П'єтро кумом звав -
Так міцно й славно подружились.
П'єтро у Джанні чаював,
Коли по справах був в Барлетті,
Вгощались дорогим спагетті,
В Тресанті Джанні ночував
І П'єтро радо частував...,
Від серця, мило і привітно,
Його усім, чим Бог послав.
А потім спать його поклав
Аж на солому, у повітку,
У ліжко кума не вложив -
Бо П'єтро дуже бідно жив !
Він мав будиночок в Тресанті,
В нім ліжко, де постіль він слав.
Ані балкона, ні веранди -
Лише́нь повітка для осла.
Вони з жоною в ліжку спали.
Для Джанні - місця бракувало !
Він мусив на соломі спать,
Біля́ кобили постіль слать !
Джемма́то сповнилась бажанням
В сусідки Зіти ночувать,
Щоби із П'єтро міг поспать
Священник із Барлетти Джанні.
- В постелі він, як гість щоб спав,
А не кобилу обнімав ! -
Джеммато - так дружину звали...
То чоловік лиш промовчав,
А в Джанні очі запалали,
Він посміхнувся і сказав :
- Кумо́ Джеммато, не турбуйся,
Бо я, як оком підморгну -
Кобилу в дівку оберну
В таку, що просто залюбуйся !
І сплю, як з жінкою, всю нічку.
А потім, знову - тільки чхну,
То враз в кобилу одверну
І запряжу у віз чи в бричку !
Свою кобилку я люблю
Тож біля неї пересплю !
Хазяйка дому здивувалась,
Але повірила йому...
Ще й чоловіку розказала
А по́тім мовить по тому́ :
- Якщо він вміє чарувати
Та ще й великий твій приятель,
То хай тебе навчить тих чар -
У нього ж - небувалий дар...!
Ти о́бернеш мене в кобилу.
Вдвох, на кобилі й на ослі,
Поярмаркуєш у селі,
Поті́м вернеш личину милу.
Подвійний зиск ми будем мать,
А втім - пора лягати спать !
Кум П'є́тро ніч крутився в ліжку
Джеммато навіть не змогла
Приспати любощами, ніжно...
Бо думка спати не дала.
Повірив П'єтро в ту дурницю,
Послухав жінку, як годиться,
Кумася став прохать навчить
Кобилу з жінки як зробить.
Хотів його відговорити
Приятель Джанні, та ніяк
Не піддається неборак -
До чарів хоче долучитись ...
Кортить кобилу свою мать
Й з ослом на пару гендлювать !
- То що ж, навчу вас, що робити,
Проснемось завтра ми, чуть світ,
Бо гриву важко сотворити...
Та найтрудніша штука - хвіст,
- Кум Джанні важно так промовив,
А потім ще додав два слова :
- Щоб хвіст гарнезний сотворить
Із ним прийдеться помудрить !
Його так тяжко приробити...
Для цього треба щось утнуть...,
А без хвоста ж - не обернуть !
Це важко навіть уявити...
Та раз вже взялись - не вернуть !
У нас все вийде, певен будь !
Джеммата з П'єтро знов не спали,
В постелі йорзали всю ніч...
На чудо так вони чекали,
Що з сонцем побрели навстріч,
До кума, дорогого Джанні,
Скоріш, щоб чари ті бажані
Перевтілили на кобилу
Джеммату - П'єтра жінку милу !
А Джанні, лиш в сорочку вдітий,
До них підвівся і сказав :
- Нікому б це не показав
Раніше я у цілім світі !
Лише́нь для вас, своїх кумів
Таїнство це розкрить посмів !
Коли ви так це забажали,
То я навчу, дивись сюди -
Щоб все, що ви запам'ятали,
Не принесло для вас біди,
Щоб без помилок чаклувати,
Не слід нічого мудрувати !!!
Я все вам зараз покажу,
Робіть лиш так, як я скажу !
- Ми згодні все робить по слову,
Лишень тобі я тут корюсь,
Джеммата мовила: - Клянусь !
- Клянусь і я...! - П'єтро промовив...
Тоді кум Джанні свічку взяв
Ткнув П'єтру в руку і сказав:
- Ну, от і добре, все чудово,
Я бачу - все до Вас дійшло -
Й додав, здригнувшися нервово :
- Язик у вас - не помело,
То щоб не сталося - ні слова !
Бо все розладить та розмова,
Дивіться добре, що чинить,
Й затямте все, що говорить !
Щоб не́ було - терпіть щосили !
Бо зойкнеш, крикнеш - нанівець
Зведеш всю справу і - кінець ...
Й не буде в вас тоді кобили .
Щоб кожен Господа благав
Про хвіст... До ладу щоб пристав !
Кум П'єтро, в руки свічку взявши,
Запевнив - буде все як слід !
Завмер він, дух затамуваши,
А від неспокою - аж зблід !
Отець звелів Джемматі милій :
- Нараз догола роздягнись,
Постань же рачки, міцно впрись !
Стій так, немов стоять кобили !
Тихенько стій, не озивайся.
Хоч хто би раптом не позвав,
Чи доторкнувся, чи злякав -
Ти навкруги не озирайся !
І щоб не сталося - мовчи !
Бо все розладить навіть пчих !
А сам до неї руки суне,
Ко́си гладить їй грайливо,
Говорить П'єтру : - Слухай, куме,
У нас розкішна буде грива !
В Джематти коси розплелися -
Так в шию Джанні їй вчепився
І примовля при цім слова:
- В кобили гарна голова...
А сам - мов кіт коло сметани,
Навкруг оголеного стану :
- В кобили будуть гарні ноги -
Каже Джанні : - щоб дороги,
Для неї легкими були...
І гладить - знизу догори...
Від дотику вона здригнулась,
Назад, легенько, подалась...
Неначе грізне щось почула.
Та виду все ж не подала...
А той вже груди її мацав,
По спині, як кобилу, ляскав,
А перса - повні і пругкі,
Та ще й привабливі такі...
Аж в нього встало щось незване,
Ще й з під сорочки вигляда,
Та добре - то не є біда,
Бо він же теж людина - Джанні !...
Тож Джанні й каже : - Певно будуть
У кобили гарні груди !
До живота він теж звертався,
Й до спини складно ворожив,
А щоб міцніший круп удався,
До стегон тихо шепотів :
- В Джеммати є красиві стегна,
В кобили буде сильний зад,
Бо це ж - кобила, не коза,
Ще й чистокровная, напевно...
Лишень хвоста зробить зосталось...
То він сорочку закотив,
За тичку свою, рослу, взявся
І прямо в дучку застромив,
Що зроблена для того діла...
- Хвіст буде гарний у кобили !
Врочисто Джанні заявив !
Джематті й втямити не вспіла !
Кум П'єтро, що уважно слухав,
Бо все хотів запам'ятать,
Вдивлявся і мотав на вуса,
Враз став обурено кричать :
- Панотче, стійте, зупиніться
Хвоста не треба, відступіться !
Та рідиво нараз стіка,
Те, що від нього рость людська...
Кум тичку витіг й важно мовить :
- Гей, П'єтро, що ж ти натворив?
Хіба ж мовчать я не велів ?
Була кобила вже готова,
Ти розкричався - нанівець
Ізвів всю справу і - кінець ...
Хвоста вже наново не втулиш ...
- Та добре зразу було там...
Хвоста того не треба... Чули ?
Мені б сказали : - Зроби сам...
Та й направляли його низько !
- Приріс би добре, там же близько,
Тому тобі я й не сказав,
Бо ти ж бо влучно б - не попав,
На перший раз. Не зміг би вставить !
Це діло тонке, любий куме -
Потрібен досвід, треба думать...
Не зміг ти б так, як я приставить !
Промовив Джанні : - Жаль... Не стати
Кобили гарній із Джеммати !
Почувши їхню суперечку,
Звелась Джематта й аж кипить !
На чоловіка, безперечним,
Сварливим голосом кричить :
- Який дурний ти, чоловіче,
Кажу тобі я прямо в вічі :
Ну де ж ти бачив, біднота́
Живу кобилу без хвоста ?
Та ти і так уже є бідний,
Дай Боже, щоб бідніший став,
Як ти із мене, без хвоста,
Кобилу робиш, жалюгідний !
Чого ти рота відкривав ?!!!
Хвоста не треба...? Ти сказав !
Словами чари ти розвіяв,
Тож про кобилу - тільки мріять...!
А я ж старалась, як могла ! -
Джематта вділась і пішла...
А П'єтро, з панотцем напару,
Скупивши гарного товару
Осла й кобилу запрягли
Бо часу га́ять не могли -
В Бітонто, Лечче, місті Барі*,
Вони завзято торгували,
А в Барі ж ярмарки - ой славні !...
Там П'єтро добрий гендель мав
Й ніколи більш не розмовляв
Він про кобилу з кумом Джанні.
Лише́нь одній Джанетті милій
Ще снились сни про хвіст кобили...
* * *
* [b]Апулія[/b] - один із найрозвинутіших регіонів Італії, розміщений на півдні країни. Складається з провінцій Барі, Барлетта-Андрія-Трані, Бриндізі, Лечче, Фоджа, Таранто.
Столиця, адміністративний центр і найбільше місто - [b]Барі[/b].
22-29.01.2024 р.
Фото : https://xn----7sbb5adknde1cb0dyd.xn--p1ai/img/boccaccio/decamerone/big/90.jpg
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004729
дата надходження 02.02.2024
дата закладки 02.02.2024
Був Микола дуже грубий,
Часто гримав на дружину:
-Щоб жона корилась мужу!-
Повторяв їй без упину.
-Цей закон не я придумав:
Біблія про це сказала!
Щоб мені не огризалась,
Вище мене не скакала!
-Зрозуміла,- каже Галя,-
Потягнулася манірно,-
Все, що будеш вимагати –
Буде зроблено покірно.
І як тільки в гніві Коля
Посилає десь дружину,
Вона рада, очі сяють –
Вмить зникає за хвилину.
Задоволена приходить
(Зберігається інтрижка),
Чоловіку не перечить:
Біблія - найкраща книжка!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004537
дата надходження 31.01.2024
дата закладки 31.01.2024
В снопи зима складала сніг,
Химерні мчались білі коні,
Везли снопи у сніжне лоно.
Вітрисько розкрутив батіг.
Химерні мчались білі коні.
Свистів борвій, за ними біг.
На хвильку ніби занеміг,
Присів на льодянім ослоні.
Везли снопи у сніжне лоно.
Мабуть, відшліфував мороз,
Блискучий диво-віртуоз,
І раптом слідом знов погоня.
Вітрисько розкрутив батіг,
Він коней ляскав і періщив.
Неслись химерні через ріще.
Зимі сподобався забіг.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004549
дата надходження 31.01.2024
дата закладки 31.01.2024
У народів світу існує таке повір'я...
Той, хто вже забуває звичаї своїх батьків
Богом, людьми карається. Не має довір'я...
Він блукає в пітьмі, щоб його ніхто не зустрів.
В нашого народу є також люд гірш собаки...
Від батьків, які не дотримуються звичаїв
Родяться діти, на гріх-досаду - вовкулаки...
Люди ворожі, із людського роду - вигнанці.
Завжди незадоволені, вже фактів список зріс.
В день Святого Юрія виють вовками, страх ширять...
Бігають разом з іншими звірами по лісі.
Мають лише пасок на своїх кудлатих шиях.
В день зимового Миколи знову стають людьми...
У людській постаті вони не ходять до церкви
І з людьми не вітаються... Безбожні не на мить.
Очі червоні зі смутком, а душі підшерхлі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004461
дата надходження 30.01.2024
дата закладки 30.01.2024
Шафранове сонце, шипляче,
В обіймах пустелі, тремтяче,
Сповите маревом надії,
У небі лазурної мрії.
Грайливе спеки мерехтіння -
Любові тайної веління.
Назустріч долі - двох в пустелі -
Розлиті дивом акварелі.
Оази ефемерні танці,
Уяв, оманливих дистанцій,
У швидкоплинну тінь розмиті
Туманних хвиль солодкі миті.
Життя - облуд оптичних нарис:
Або міраж, або оазис. 16.01.24
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004458
дата надходження 30.01.2024
дата закладки 30.01.2024
Заховалося в туманах миле літо
Та той смуток я не знаю де подіти,
Помандрую у поля, що за рікою,
Там не раз ми зустрічалися з тобою.
Зупинюся на хвилину, пригадаю,
Аромати ще доносяться із гаю
Дивна пісня солов'їна все лунає,
Доторкається зманіжено розмаєм.
Задивлюся в синє небо та помрію,
А думками приближатиму подію,
Ту, що в серці залишила я навіки,
Перемога - ось і будуть справжні ліки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004427
дата надходження 30.01.2024
дата закладки 30.01.2024
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=YMDnwrdHxN8[/youtube]
Січе і злиться місяць січень,
Зі злості снігу накида.
Повільно, все - таки старіє:
На п"яти лютий наступа.
Від них ми чуємо погрози:
Не ждіть - не скоро ще весна.
Ми не повірим цим прогнозам,
Колись хоч раз нас підвела?
Вона прийде до нас раптово,
На зло морозам і вітрам.
Не побоїться слова злого,
Що віщувала зима нам.
Прийде повільним, тихим кроком
Вночі, щоб всіх не розбудить.
Землі торкнеться ненароком,
І теплим вітром прошумить..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004446
дата надходження 30.01.2024
дата закладки 30.01.2024
Мій любий, друже, хочеш ти поетом
Утиснутись в якусь богемну гать:
Щоб написати сяючим куплетом
Той зміст, що буде світові печать?
Повір, мій друже, просто це здається,
Повір, мій друже, зовсім це не так.
Поезія - не так, як серце б'ється,
Поезія - не вітер на дурняк!
Поет шуга поміж вітрами долі
Розхристаний з душею протиріч:
Завжди один - один у чорнім полі,
Страхи свої відбивши навсібіч!
Один завжди в юрбі голосослівних
Свій голос поневолевши в бемоль.
Щоби в ночі, в думках не підневільних
Плювати на скасовану вже роль!
Щоб мати те - завжди чого не малось -
Лиш думку, що тяжіє і злетить:
Бо тільки дурню якось удавалось
Зловити цю в житті прекрасну мить!
І плями знов не бачити на сонці
Й повірити у Бога сотий раз.
Про те, що з неба дивні охоронці
Тобі відкриють двері на Парнас!
А потім втратити цю мрію в людях,
Яким не треба помислу твого
З тим розумінням - що цього не буде...
Скажи, поете, хочеш ти цього???
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004406
дата надходження 29.01.2024
дата закладки 29.01.2024
Узкая дорога.
Счастья островок.
Жизнь все чаще й снова
Дарит нам урок.
Радует березка,
Шепчет нам река:
-Радуйся прогулке,
Все не навсегда.
Не рубай деревья,
Ветки не ломай.
Свой ты муравейник
Лучше украшай.
Вот вокруг дороги
Травы и луга.
Там над полем небо,
В небе том Луна.
Звезд глаза сияют,
Манят и зовут,
С неба нам моргают,
Падают, не ждут.
Вот смотри развилка,
Сердцем выбирай.
Вот сосновый бор,
Вот поляна й Рай.
Мох такой приятный,
Шишек там полно.
День такой душистый,
На душе тепло.
Возле леса речка,
Водичка журчит.
Ветер в камышах
Тихо так звучит.
Лилии прекрасны,
Кувшинки в воде.
Как же это мило,
Видеть их везде.
Кладка над водою.
Ивы стали в ряд.
Мы идем с тобою
Счастью нет преград.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004389
дата надходження 29.01.2024
дата закладки 29.01.2024
* * *
Здавалось, знаєш ти людину,
Душі проміння віддаєш...
Натомість - ніж встромляють в спину.
Ти падаєш, та знов встаєш,
Щоб далі йти, злітати вище
І вірити у чудеса.
Нехай б'є грім і вітер свище, -
Послухай тишу в небесах
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004394
дата надходження 29.01.2024
дата закладки 29.01.2024
Троянди квіти на віки – кохання скерцо.
Комусь дощами пелюстки, хтось коле серце.
Одним троянди пелюстки – предмет забави.
А іншим гострі колючки – об'єкт розправи.
Дарують квіти круглий рік – кохання повінь.
Для когось вірність є навік, комусь лиш повід.
Комусь троянди запашні, як милі діти.
Для когось, мов буденні дні – звичайні квіти.
Даруйте квіти від душі, даруйте жінці.
прихильність серцем докажіть, бо суть не в квітці.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004381
дата надходження 29.01.2024
дата закладки 29.01.2024
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=rCGJwKn1hJg[/youtube]
Парує борщик на столі,
Він так на пахощі багатий.
В нім інгредієнти всі прості,
Але без солі він ніякий.
Добавить щіпку в нього солі,
Зубок, можливо, й часнику,
І буде все тоді у нормі,
Замінить страву будь-яку.
А що за страви, що без перцю?
Скуштуєш - сльози потечуть.
Чи до вподоби перці серцю,
Якщо до сліз нас доведуть?
І плапчем ми тоді невільно,
З очей тече проста сльоза.
Її ми витремо неспішно,
Ніщо вона не нагада.
В житті все треба мати в міру,
Щоб не засмучувать серця.
Гіркої хай не буде й сліду,
Лиш, щоб від радості була...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004377
дата надходження 29.01.2024
дата закладки 29.01.2024
Були спантеличені від новини —
Є півні морські і морські є слони.
Є свинки, корови, є леви й коти
І зірку морську можна легко знайти.
І коник морський є і навіть їжак!
А мишок немає! Що з нами не так?
Якби ласкавішими люди були
Хоч раз би на море мишей відвезли.
Ми також лягли б як і ви на лежак
І мишами звались морськими б відтак.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004378
дата надходження 29.01.2024
дата закладки 29.01.2024
Нехай стихне ця клята війна,
Змовкнуть бойові барабани.
Нехай звучить пісня не сумна,
А ми скинем чорні сутани.
Нехай повернуться наші сини,
Додому, до своєї родини.
І не вмирають діти від війни,
Нехай квітують в полі жоржини.
Нехай колоситься житами,
Відновлюється наша земля.
Нехай зарубцюються шрами
І прилетить щастя звіддаля.
І нехай відроджується мова,
Мелодійно над краєм лунає.
Нехай буде радісна промова,
А серце від любові співає.
© Віктор ВАРВАРИЧ
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004251
дата надходження 28.01.2024
дата закладки 29.01.2024
Дарую вам свою любов,
немов промінчик сонця,
щоб висушила гіркоту
до крапельки, до донця.
Дарую вам свою любов,
мов теплоти краплину,
щоб немов сонця промінець,
зігріла кожну днину.
Хочу, лелека щоб кружляв,
веселка в небі квітла,
щоб добротою повнивсь світ,
щоб більше стало світла.
Щасливі щоб були всі дні,
до зір всміхався вечір,
солодкими щоб стали сни
у нашої малечі.
Даруймо всі свою любов,
нехай хоч і краплину.
Ті краплі - сонця промінці,
зігріють кожну днину.
Мільйони крапельок таких
освітлюють дорогу.
Їх теплота розтопить лід,
приблизить Перемогу.
Нехай любові ніжний цвіт
усі серця зігріє,
і Перемоги торжество
любов'ю заясніє.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004290
дата надходження 28.01.2024
дата закладки 29.01.2024
Між ними хуртовини і вогонь війни,
Неначе день марніє, вечір дригонить,
А темне ночі тло рве на частини сни.
Міцна ж не обривається чекання мить.
Мовчить лише смартфон, хоч гучність на всі сто.
Між ними хуртовини і вогонь війни.
Пече мороз. Ятрить журливий стрімко ток.
В молитві лине: " Господи, війну спини!"
А після бою рани, згарищ полини.
Когось бинтують знову. Стихло в бліндажі.
Між ними хуртовини і вогонь війни.
Зв'язок пропав, лиш недосяжності вужі
Звиваються у душах, а зима сніжить.
Далеко ще до пуп'янків тепла весни.
Як пережити студінь, гіркоту стежин?
Між ними хуртовини і вогонь війни.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004291
дата надходження 28.01.2024
дата закладки 29.01.2024
У кого що болить,
про те й гомонить
( народна мудрість).
Людині треба зовсім мало,
Щоб жити на своїй землі,
Щоб віра в завтра не пропала
Й кінець настав страшній війні.
Людині треба зовсім мало:
Пшеничний степ, трель жайворина,
Життя, щоб в радості тривало,
Хатина, сад, в дворі калина.
Людині треба зовсім мало,
Щоб гідність ту нести в собі,
Держава, щоб про неї дбала, -
Все по Законах, без журби.
Людині треба зовсім мало:
ПлатнЮ пристойну, лиш тоді
Вкраїнці не нАймитували б,
Трудились вдома,* як завжди.
Людині треба зовсім мало.
Хапугам,* злодіям - кончина...
Життя у барвах засіяло б,
Корупція навіки згине!
Людині треба зовсім мало:
Роздай мільйони в дитбудинки -
Дістанеш спокій небувалий,
Не пошкодуєш ні хвилинки.
* * *
Людині треба зовсім мало.
Тут скептики знайдуться звісно:
- Ти чесно заробив?
- Й чимало?!
Ну, не суди мене так злісно.
*Тут - трудитись в Україні.
* Хапуга - той хто бере хабар.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004317
дата надходження 28.01.2024
дата закладки 29.01.2024
Заметілі дмуть у труби -
Переметів - тьма!
Прикусило сонце губи -
Сяєва нема.
Витанцьовують поземки
Рок-н-ролу твіст,
Розлітаються сукенки
Під оркестру свист.
Снігокрутниця в запалі,
Мерзлих снів води,
Прокладає магістралі -
Замете сліди. 15.01.24
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004214
дата надходження 27.01.2024
дата закладки 27.01.2024
Серед загального замішання і хаосу в світі,
Серед зрадництва, боягузтва, наживи і відчаю...
Встав на захист люд благословенної землі й блакиті.
Встав не просто, мужньо, хоч героїв багато втрачає.
Бачимо ми суспільне обличчя кожне по-справжньому.
Поіменно, конкретно не лише владної людини
На планеті, яка криє в собі небезпеку щораз.
Нелюди такі стають джерелом нещастя понині...
Вибухи війн, "осмислений" геноцид, етнічні чистки -
Це здобутки соціального, економічного "раю".
Вік жорстокий закував крила волі в кайдани, стиснув...
І над безладдю гіркою владарює горе й втрати...
Де проста універсальна константа справедливості!?
Навіть вона перетворена на інструмент мук і зла.
Звідки всі віруси і нова нищівна зброя, злидні...
Ось хвороба лібералізму, яких вершин досягла!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003951
дата надходження 24.01.2024
дата закладки 26.01.2024
Літо огортає красою,
Випромінює тепло своє.
Я щасливий поряд з тобою,
Чуєш, світле сонечко моє.
Твої очі - синій океан,
Полонили серденько моє.
А палкі вуста немов дурман,
Ти віддаєш кохання своє.
З тобою в любов поринаю,
Випиваю кохання нектар.
У небі на крилах літаю,
Я аж хмелію від твоїх чар.
Коли ти поряд зірки сяють
І вказують нам до щастя шлях.
А солов'ї пісні співають
І квіти вітають нас в полях.
© Віктор ВАРВАРИЧ
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004059
дата надходження 26.01.2024
дата закладки 26.01.2024
Дуже радий, як ніколи,
Шестирічний Костя
На канікули приїхав
До бабусі в гості.
Лоскотала нюх хлопчини
Бабусина здоба,
Все було цікаве: птиця,
І в хліві худоба.
До бабусі притулився,
Їй поправив хустку:
-Коли, бабцю, ця телиця
Піде у відпустку?
І швиденько починає
Бабі торочити:
-Всі тварини від роботи
Мають відпочити.
Казав тато тьоті Люсі,
Щоб була здорова,
Розказав, що у відпустку
Йде його корова.
І сміявся: -Зараз в моді
Гостювати в мами,
Буде пастись на городі –
Все згідно програми.
А для тьоті Люсі будуть
Незабутні днини,
Тато довго не забуде
Райські ті години!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003995
дата надходження 25.01.2024
дата закладки 26.01.2024
Як розкішно ти йдеш, ніби всесвіт-богиня,
А накази даєш, наче справжня княгиня
І слова так твої ніжно грають на вітрі,
Милі чари бринять, як роса на палітрі.
Засріблилась краса, зачаровує диво,
Неземна благодать неповторна й красива,
Мовби вмить на листках відобразилась вічність,
Ох, маніжить вона, неймовірна ця ніжність.
Тихо дихає гай, ось обабіч долини,
Зачаровують світ неймовірні картини,
Я милуюся всім - дивна казка та й годі,
Стільки чарів земних у розкішній природі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003984
дата надходження 25.01.2024
дата закладки 26.01.2024
Привітний світанок мандрує,
Огортає наші душі красою.
Випить любові пропонує,
Пізнати щастя нам із тобою.
Купатись у сріблястих росах,
Омивати чарівні твої очі.
Блукати у свіжих покосах,
Цілувати п'янкі вуста дівочі.
Ніжно обіймати кохання,
Яке звеселяє наші серця.
Пити кавусю до світання,
Прямувати разом до кінця.
Ловити щастя під вербою,
Яке ніжно зігріває крилом.
Мандрувати разом з тобою,
Писати життєвий альбом.
© Віктор ВАРВАРИЧ
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003983
дата надходження 25.01.2024
дата закладки 25.01.2024
Чарівну істину про сенс життя
Нам щедро дарувала доля,
На двох у нас, одна зоря – любов,
Наче жайвір, над хлібним полем.
Приспів
А тиждень за тижнем
Клубочками в’ється,
А місяць за місяцем,
Як птахи осінні летять…
Миттєва хвилина
Не повторяється,
Років не вернеш назад.
Голубко моя, що наші роки?
Вони - птахи, що в ирій летять,
Що прожито нами - не повернеш,
В минуле шляху немає назад...
Приспів
А тиждень за тижнем
Клубочками в’ється,
А місяць за місяцем,
Як птахи осінні летять…
Миттєва хвилина
Не повторяється,
Років не вернеш назад
З тобою, любий, спокійно мені,
Ти - криця, як відчаєм сіє -
Відходять сумніви мої душі,
Коли укріпляєш надію.
Приспів:
Секунда в секунду
Година в годину,
Мов перевеслом – роки…
А ми удвох, коханий мій,
Допоки удвох ми -
Любов окриляє,
Й не буде навпаки !
В. Ф. - 25. 11. 2023
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004006
дата надходження 25.01.2024
дата закладки 25.01.2024
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=GksjOPEQxUw[/youtube]
Хто не вкусив в житті гіркого,
Не знатиме солодкого.
Не забувай цього простого,
Бо в ньому зміст - глибокий.
Як хтось уперше полюбив,
І взнав гірку розлуку,
То щось в житті ти пропустив,
Пізнав сльозу гірку, болючу.
Чи так це доля захотіла,
І принесла розлуку.
Вона розумна, неймовірна,
Тобі дала науку.
Це так тобі не повезло,
Бо ти у фальш повірив.
Ти не посмієш зробить зло,
Коли когось оціниш.
Удвох ви питимете чай,
Добавте солоденьке.
Свої чуття усі віддай,
Бо хоче так серденько...
Як прийде другий тобі шанс,
Не зрадь того, хто поряд.
Бо покарає колись час,
Рахунки часто зводить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004033
дата надходження 25.01.2024
дата закладки 25.01.2024
Цікаво...хто нам пише казку
Серед зими у ліхтарях?
Зітхає з кожним словом важко
У білій фарбі вся земля.
Хтось на пухкесенькій хмарині
Пустив холодних срібних ос.
Там біла панна у хустині
У хмари он ховає щось!
А з нею янголи маленькі
На небі трусять подушки.
Й летять пір'їночки тихенько
На ліс, на поле, на садки.
І так чарує панни врода,
Що я беруся за перо,
Зимову написати оду,
Щоб жодне слово не втекло.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003874
дата надходження 23.01.2024
дата закладки 24.01.2024
Земля укрыта покрывалом
Красивым, снежным, дорогим.
Вдруг доброты ей стало мало,
Земля взывает к Элохим.
Взывает к совести народной
Напавших - если совесть есть.
Угроза жизни углеродной,
Земле, природе. Просто жесть.
Зачем-то всё идёт по плану
Уничтожения Земли.
Быть может я не понимаю,
Так обоснуй и поясни?
Ведь в странах вновь "с цепи сорвались"
Химтрейлы, план - голодомор.
Утилизацией занялись.
Стучат проблемы в "каждый двор".
Чтоб отменить семью и детство,
Закрыть народы в лагеря.
"Сквозь снег" желают сделать вместо, (1)
Лишить свободы навсегда...
Земля под снежным покрывалом,
Есть страны - листьями полна.
Идут удары за ударом
Где ныне лето и зима.
(1) "Сквозь снег" - фильм - фантастика.
В фильме метафора поезда идеально
описывает современный мир
и классовое неравенство.
.
17.01.2024.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003853
дата надходження 23.01.2024
дата закладки 24.01.2024
Вот сорван розы пахнущий бутон.
Он радует и так приятен глазу,
но вряд ли тот цветка услышал стон,
кто, срезав стебель, ставил розу в вазу…
Мне скажут, что цветочки мы растим,
эстетику любя — мы ж любим радость!
Сей грех невинный мы себе простим,
порой душе сия приятна сладость,
и дальше будем рвать, себя любя…
Когда нет слов, в ходу цветов бутоны.
Поём и ввысь летим… цветы губя.
Нам слышать ни к чему растений стоны.
…Гляжу, уже совсем оборван куст,
он мёртв, колюч, безрадостен и пуст…
(февраль 2013 г.)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003813
дата надходження 23.01.2024
дата закладки 23.01.2024
Сидить Баран, щось зажурився,
Чи Бараниху свою жде?
Недавно тільки оженився,
А вже життя таке складне.
Без неї їсти й спать не можу,
Весь час виглядую з комори.
Чи щось не трапилось - тривожусь,
Хоч сніг, чи дощ іде надворі.
Та раптом вчув чийсь стукіт ніжок,
Невже це люба вже іде?
Дивлюсь - в вухах нема сережок,
Когось під ручку в дім веде.
Це поряд з нею йде Козел,
Так файно приодітий.
І враз Баран тут онімів,
Що тут йому робити?
Нащо кричать і гвалт робить,
І звать на допомогу?
Тут роги можуть підсобить,
Він же Баран чотирирогий.
Тікав Козел, не озирався,
Проклята ця година.
А потім довго усміхався:
Хіба вона єдина?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003575
дата надходження 20.01.2024
дата закладки 22.01.2024
Ледь припхавсь Рябко до хати,
Ноги аж гудуть.
Тепер можна вже й поспати...
Крадії ж це ждуть.
Умостився у хатинці,
Бачить дивний сон:
Підкрадаються чужинці,
Вже біля вікон.
Там господар міцно спить,
Храп чути надворі,
Його можуть розбудить,
Обкрадуть й комору.
Повернувсь на другий бік,
Що це маячня?..
Рябко скочив і побіг:
Злодій ловить півня.
Відібрав у нього півня,
Можна й подрімати.
Дістає так нетерпіння:
Яка буде плата?
Відкрив очі - чоловік,
Поряд дві лозини.
Довго чухав йому бік,
Щоб не спав у днину.
Вкрали яйця і курей,
Здоїли корову.
Що придумать для людей,
Чом пусті комори?
Сидить бідний мій Рябко
На мокрій ряднині...
На душі так боязко,
Синяки на спині...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003661
дата надходження 21.01.2024
дата закладки 21.01.2024
Я твої цілую руки, мамо,
Що вставала, люба, ти так рано
І молилась впевнено за мене,
Найдорожча, найрідніша нене.
Знаю, що просила у природи,
Сили і здоров'я та ще й вроди,
Вірних оберегів із-за ранку,
Дихання і радощів світанку.
Тяжко проводжала у дорогу
Та завжди чекала до порогу,
Янголя найкраще, найрідніше,
Хто ще може бути наймиліше?
Дякую, схиляюся низенько,
Люба, найдорожча моя ненько,
Буду пам'ятати світлу долю
Ніжно перевиту із журбою.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003565
дата надходження 20.01.2024
дата закладки 20.01.2024
Дріт, необережність і сталося несщастя...
Струм вдарив дівчину. Смерть була миттєвою.
Вже минуло чверть години. Не дише Настя.
Та лікарня спогадом пече всіх життєво.
Скільки чути слів хороших без затихання.
У той день ішла боротьба за людське життя.
Дівчині підримують штучне дихання.
...Не допустять її в сад вічного небуття!
Ось оголюють "ділянку"... Працює хірург.
Він бере до рук нерухоме, тихе серце,
Робить масаж: стиснення, розширення... Вдруге -
Стиснення, розширення... Все робить не вперше.
Так минає хвилина... Смерть не відступає.
...Пройшло більш години - лікарі не здаються
Серце через декілька хвилин оживає...
Факт торкнувся життя. Знанню всі віддаються.
Cor - скорочуватись ритмічно, чомусь не стало.
М'яз серцевий починає стріпуватися...
Небезпечно, коли його так "калатає".
Лікар - хірург " від Бога". Йде час рятування...
Електричний дефібрілятор - ось допомога.
І померла дівчина вже робить перший вдих...
З органами зв'язок відновлений, їй-богу!
Молоде тіло живе! Радіє людина...
Світло і любов палять ширми в невідомість.
На Землі танцюють вічний вальс життя і смерть.
Час початку - безсмертя роду є свідомість...
Головне - відчути щастя всіх живих без жертв!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003313
дата надходження 17.01.2024
дата закладки 19.01.2024
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=BQxeAq3bxjE[/youtube]
Час – це пісок. Життя – це вода. Слова – це вітер… Обережніше з цими компонентами… Щоб не вийшов – бруд…
Сенека
Час повільно йде і все минає,
Ми за ним слухняно теж ідем.
Уночі, чи вдень старієм,
І плечам ще важче з багажем.
Це роки́, що зовсім нас не красять,
І думки́ міняються - не ті.
Почуття повільно в серці гасять,
Не такі вже цінні, як тоді.
Що було солодким - інший смак,
І гірчать в душі тоді ці зміни,
Що уже не виправиш ніяк,
Час зробив нестерпні переміни.
І колись зимовими ночами,
Ти згадаєш неповторні дні.
Не забудеш їх, ти точно знаєш.
Мовчки ти подякуй тій весні.
А душа старіти все ж не може,
І нехай на скронях сивина,
Пам"ять, а не час тобі підкаже,
Що в житті весна буває лиш одна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003427
дата надходження 18.01.2024
дата закладки 19.01.2024
Жив у лісі за болотом
Добрий дядько-чарівник,
Вмів робити відвороти,
Щоби всякий нелюб зник.
Будь кого причарувати
Міг цей диво-чоловік,
Всі загадки розгадати
І продовжити ваш вік.
Вирушила у дорогу
Оля - дівка із села,
Уже вдень була у нього –
Свої плани принесла.
Сіла перед магом чинно
І розмову повела:
- Є у мене та причина,
Що до вас та й привела.
Хочу, щоб мене любили
Усі хлопці із села,
Табунами щоб ходили,
І щоб слава добра йшла.
Щоб всі бігали за мною
І не шкодували ніг,
Ішли в хату, не боялись,
Що високий в нас поріг.
Можете усе робити:
Брати вранішню росу,
І мене перетворити
У нечувану красу.
Маг добряче постарався:
Тут хоч сядь, кричи, чи плач,
І зробив із дівки швидко
Шкіряний футбольний м’яч.
Скільки через м’ячик-Олю
Було стоптано підків!
Бігають за ним по полю
Двадцять дужих мужиків.
Всі гамселили щосили
(Кожен влучно бити звик)!
-Якщо б’є, то, значить, любить,-
Каже мудрий чарівник.
То ж, дівчата, знайте міру:
Ходіть тихо, а не вскач,
Хто багато в житті хоче –
Буде, як футбольний м’яч!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003487
дата надходження 19.01.2024
дата закладки 19.01.2024
Очима ти сказав мені: люблю.
Душа складала свій тяжкий екзамен.
Мов тихий дзвін гірського кришталю,
Несказане лишилось несказанним.
Ліна Костенко
Зірчасте небо посміхалось з нами,
Мені здавалось, що я сплю.
Не шепотів, торкався скронь вустами.
Очима ти сказав мені: люблю.
Не знали ми, що там за рогом жде.
А доля готувала вже зигзаги.
Солоний смак лишився мюскаде,
Душа складала свій тяжкий екзамен.
Вокзал і рупор, і обійми ніжні.
Рукою помахала журавлю.
Й життя летіло. Чи були суміжні?
Мов тихий дзвін гірського кришталю.
Зірки, як завше, сяють угорі.
Минуло років стільки, як світанків.
Сніги, дощі, веселок кольори...
Несказане лишилось несказанним.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003493
дата надходження 19.01.2024
дата закладки 19.01.2024