-Піду, мамо, я у церкву,-
Каже зранку донька Майя,-
Причащатись, сповідатись,
Бо гріхів доволі маю.
-У нас батюшка слабенький,
Візьми, доню, валідолу,
Бо почує, що ти кажеш –
Так і гепнеться додолу.
Я торік як сповідалась,
Він за серце аж хапався,
А щоб я за все призналась –
На той світ вже б перебрався.
Ми з тобою, доню, пара,
Маємо гріхів немало,
Ще попового інфаркту
Тільки нам не вистачало!
Ще загнеться, не дай, Боже,
То куди вже правду діти?
Сповідь тут не допоможе –
В пеклі будемо сидіти!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836977
дата надходження 30.05.2019
дата закладки 19.08.2024
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=9z0MidZNeBU[/youtube]
Із вересу дзвіночків
Варили в давнину
Ель, що солодший меду,
П‘янкий – куди вину!
Вони варили й пили,
І у благій марі,
Не покидали днями
Осель з-попід землі.
Повстав король Шотландський,
Приніс в їх дім війну,
І піктів розгромивши
Гнав наче дичину.
Червоними горами
Гнав милями усіх,
Тіла малі їх кидав –
Мерців, і ще живих.
Прийшло в країну літо,
Червоним верес став,
Та як його варити,
Ніхто тепер не знав.
В могилах, мов дитячих,
Що на вершинах гір,
Лежали пивовари
Під небом повним зір.
Король в червоний верес
Заїхав літнім днем,
Гул бджіл і плач кроншнепів
Селили в душу щем.
Король у гніві їхав,
Як тінь, бліде чоло,
Його – увесь цей верес,
А еля не було!
Та ось його васали,
Гуляючи в горах,
Під скелею, що впала
Знайшли малих невдах.
Ті, видерті зі схову
Терпіли мовчки все,
Син і старенький батько –
Останні з піктів це.
З коня король дивився
Униз, на шкідників
І карликів смуглявих,
Немов очима їв.
Над морем, край обриву,
Їх темний силует –
«Життя вам подарую,
За випивки секрет».
Стояли син і батько,
Високий і низький
Довкіл червоний верес,
І знизу гул морський.
І дзвінко батько каже,
За море голосніш:
«Є слово наодинці,
Король почує лиш».
«Життя старі цінують,
А честь – річ незначна,
Секрет продав би радо»,
До короля луна.
Був тихим його голос,
Та ясний і дзвінкий:
«Секрет продав би радо,
За сина страх лиш мій».
«Життя так мало значить,
І смерть для молодих,
І честь продати важко,
Як син побачить гріх.
Схопи його, величний
І кинь на глибину,
І я секрет відкрию
Дарма, що присягнув».
Вони схопили сина,
Опутали всього,
І хтось один, з розмаху,
Удаль жбурнув його,
І в море тіло впало,
Мов хлопчик то малий,
А батько був на кручі,
Останній пікт живий.
«Сказав тобі я правду
Боявся сина я,
Не брив ще бороди він,
Міг вибрати життя.
Тепер тортури марні,
Пали, кидай зі скель,
Піде разом зі мною
Наш вересовий ель.
Мій переклад і текст оригіналу тут https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008815
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1019152
дата надходження 04.08.2024
дата закладки 04.08.2024
***
Зэковской дратвою сшита империя,
Скроена люто секирой палаческой.
Верят в царя ¬¬– больше в Бога чем веруют.
Слабых гнобят, перед сильными плачутся.
***
Каменный век в бездорожье запутало,
Средь людоедов и кровосмесителей.
В племени рабском вранье стала удалью,
Скотство – обыденным, честь – непростительной.
***
Кто эти «русские»? Чудь белоглазая,
Эрзя и мокша, чьи корни утеряны.
Рой саранчи по московии лазает,
Множатся пустоши, строятся теремы.
***
Гор и равнин племена инородные,
Век коротают, неволей озлоблены.
Власть ненавидя, меняют на оды ей,
Рай в коммуналке, подачки от гоблинов.
***
Пайку жирней получает оприччина,
Тайные вежды с мозгами казенными
Гробить смутьянов их дело привычное
В мерзлой земле сгинут истины зерна.
***
Челядь придворная, подлые прихвостни,
Мерзостям власти найдут оправдания.
Трудятся ртом и стараются высосать
Все, чем кормушка способна одаривать.
***
Бельма завистливы, хмелем закопчены,
Рыщет умишко «украсть иль напакостить?».
Ворь государева заняла вотчины,
Нищие духом обмануты благостью.
***
Греет нутро глистяное, болезное,
В каждый клоповник кремля глашатание.
Дескать, «в Европу с войною полезем мы,
Помним дедов, воевавших там раннее».
***
Бряцают ржавым железом воители,
Рекруты в бой, командиры за спинами.
Родины сказ : «По-геройски умрите вы,
В чуждых краях. И грехи будут списаны».
***
С воплем «ура» как заведено гадами,
В бой побегут по-ордынски неистово.
Если ж по морде получат негаданно,
Шустро и молча сбегают, обдристаны.
***
Вшивые вылупки семя медвежьего,
Столько веков понапрасну истратили.
Силой дикарской кичаться по прежнему.
Плевую жизнь посылают по матери.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=969986
дата надходження 02.01.2023
дата закладки 11.06.2024
Стікає кров з хреста
На невигойні рани. —
Й Бог творить чудеса
Із людськими серцями.
Якщо болить душа,
З очей стікають сльози, —
Покликуй до Творця!
Поможе знести грози.
Бог поруч є завжди.
Ні, Він не відвернувся!
З небес до нас зійшов,
Щоб кожен посміхнувся. (Лк.2:10)
...З солдатом ділить чай,
Сидить із ним в окопах.
Невидимим щитом
Стоїть на поворотах.
Із сиротою Він
Проводить дні і ночі,
Безмовно утира
Заплаканії очі.
Бог вбогим дає хліб,
З біди їх вириває.
Зневажених людьми
Господь не забуває.
Він втомлених кріпить,
Знеможених зміцняє.
Хто просить, тому Бог
Дива Свої являє.
Чим зміряти Любов?
І як Її збагнути?
Ти зможеш Ту Любов, —
(Прислухайся!), — почути.
🌿
"Покликуй до Мене і тобі відповім, і тобі розповім про велике та незрозуміле, чого ти не знаєш!" (Єр.33:3. Біблія)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1015101
дата надходження 09.06.2024
дата закладки 09.06.2024