Самойленко Є.В.: Вибране

ЛУЖАНКА

Из детства…

́́Пахнет  утро  сиренью  и  мятою…
В  платье  новом  иду,  отутюженном!
Свежий  хлебушек  с  коркой  румяною
Хоть  бы  раз  донести,  не  надкушенным...

Греют  солнца  лучи,  как  соло́минки…
Слышу  ласточек    звон-щебетание:
Как  сидят  там  на  проводе  тоненьком
Навсегда  ведь  останется  тайною…

Жаркий  день  и  немного  удушливый,
Значит  дождик  уже  на  пороге…
Вот  так  счастье  –  бродить  по  лужицам
В  сапогах  на  босу́ю  ногу!

Плюшки  мамины,  ещё    пашу́щие
Разлились  на  весь  край  ароматами!
А  друзей  собралась  тьма-тьмущая…
Ну  и  что,  ведь  на  всех  хватит  нам!

Леденец  разделили  мы  поровну!..
Для  затей  теперь  время  настало  –  
Проследить  за  угрюмым  вороном
И  узнать,  где  у  радуг  начало.

Вечер  дышит  ночною  прохладою,
Только  нам  так  тепло  и  весело…
В  тихой  улочке  мама  с  тёть  Надею
Пленены    соловьиными    песнями…

Эти  тёплые  воспоминания
Словно  пледом  меня  укутали…
Не  тревожьте  моё  сознание  –  
Дайте  в  них  побродить  минуту  хоть.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713501
дата надходження 21.01.2017
дата закладки 25.05.2021


dovgiy

ЮНИЙ АНГЕЛ

ЮНИЙ  АНГЕЛ

Час  весни  над  світом  лине    стрімко,
В  пахощах    садів  п’янка  земля.
Тротуаром  йде  неквапно  жінка,
У  візку  пухкеньке  немовля.
Ще  сама  по  виду  зовсім  юна,
Ще  здається,  в  школу  би  іти
А  дивись:  звичайне  диво  збулось  –
Материнство  в  світ  змогла  нести.
Зупинилась,  нахилилась  ніжно
Над  своїм  заснулим  немовлям,
А  мені  привиділися  крила:
Ніби  це  не  жінка  –  янголя!
Це  ж  вона,  як  ангел  –  охоронець,
Богом  дана  цій  дитині  в  дар.
Щоб  був  захист,  була  їжа  й  поміч,
Щоб  не  гнобив  долю  зла  тягар.
Щоб  зросла  дитина  у  любові
Та  навчилась  всьому  для  життя,
Щоб  пізнала  всесвіт  в  ріднім  слові,
Щоб  любові  знала  почуття.
І  все  це  –  в  короткім  слові    МАМА;
І  все  це  –  у  жіночці  оцій.
А  вона  ж  іще  комусь  КОХАНА,
Чиясь    зірка  в  долі  непростій.
Їй  світити  в  небі  довгі  роки,
Їй  оберігати  все  життя
Всіх  своїх  від    необачних  кроків,
Дати  мудрість  для  цього  буття.
Час  весни  над  світом  лине  стрімко,
Материнством  сповнена  земля.
Йде  неквапно  тротуаром  жінка  –
Юний  ангел  поруч  з  немовлям.

02.06.2015  21:57

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=585162
дата надходження 03.06.2015
дата закладки 03.06.2015