Всі питання прості
До млості,
Відповів би,
Якби хотів,
Та сьогодні
Іду у гості,
До дощів.
Прагнуть росту думки -
В дорогу.
Замакітрився небу грім,
Тож до обрію,
Як до Бога,
Якщо хочете,
То ходім…
Там зібралися хмари в купу,
Доторкнутися треба хмар.
Йду. За мною бадьоро тупа
Час,гортаючи календар.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667630
дата надходження 22.05.2016
дата закладки 29.05.2016
Затонулі,
Записники,
Які залишались
Порожніми
До останнього
Слова
В шибеницях
Сонце
ґвалтує
Палаючі
Степи,
Палаючі
істоти
Відчиняють
Находу
Вікна
Двері
Зіскакують
Униз
За ці три
Роки
Мандрівок
У
Психоделічні
краї
Я не написав
Жодного
Слова
Жодним
Чином
жодного
Рядка
Усе
Дихає
Та не
Показує
Цього,
Усе
Мелиться
В жорнах
Прожерливих
-
Кара
Ікара
Ікара
Кара
Кара Ікара
(Ікарова стріла)
Кара
Ікара
Ікара
Кара
Кара Ікара
(Ікарова
Стріла)
Стоптав
Делі
Далі
Делі
Далі
Стоптав
Делі
Далі
Далі
Делі
може ти
Розчиниш
Ножем
Лискучим
Мою
Самітницьку
Оболонку
Може
Ти
Отримаєш
Серце
Якщо
Проріжеш
Добрячий
Шмат шкіри
Може
Ти
Зіб’єш
Постійно
Втікаючий
Дороговказ
Може
Ти привласниш
власну
Душу
Якщо
Пірнеш
Пірнеш
Пірнеш
Якщо
Пірнеш
Пірнеш
Пірнеш
якщо
Пірнеш
Пірнеш
Пірнеш
Якщо
Пірнеш
Пірнеш
Пірнеш
Головою
Головою
Головою
Головою
Голловою
Головою
В паломницький
Екстаз
Екстаз
Екстаз
Самокат
До дупи
Самокат
На дупі
Самокат
Самокруткою
Тікає
Вниз
Джек
Фігачить
Джеми
Джек
Фігачить
Слепом
Керуак
Я
Люблю
Тебе,
Мужиик!
Затонулі
Записники
До останнього
Слова
В шибеницях
Сонце
ґвалтує
Палаючі
Степи
Всі вливають
В горлянки
Сніги
З алкоголем
Кого
не люблять
Той
Горить
Кого
Не люблять
Завжди
Спить
Кого
Не люблять
Той
Горить
Кого не люблять
Завжди спить
Не люблять?!
Кого?!
Кого
Не люблять?
Не люблять?!
Кого?!
Не люблять?
Керуааквмирає
Керуак
Кидає
Камінь
Вниз
Керуак
Вмирає
Керуак
Вмирає
Кидаючи
камінь вниз
бідний хлопчик
плаче
бідний
хлопчик
плаче
промовляючи
через
сльози
«КЕРУАК
Вічний
Бомж!
Я люблю
Тебе
Мужик!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=433943
дата надходження 27.06.2013
дата закладки 02.07.2013
Відпущення всіх розірваних горлянок
У небо,
Розігріваючи залізо,
Я таврую свої ключиці
Листами
Майже знищених янголів
Міста моїх внутрішніх в’язнів
Розкладаються,
Наче
Плоть
Висвітлених
Здохлих
Сірників,
Коли
Здобуду
Право
Дихати
Сповна,
Закрию
Очі,
Уявляючи,
як
я
переходжу
Сонце
зі всіх
сторін
Малих
і
Великих океанів
закрию очі,
уявляючи,
що
єдиний,
хто
справді
чогось
вартий
це Безрукий
Диявол,
який
вносить в Тишу
Відгомін
Зігнулих
Зітнутих
Голів
Лісу,
що
зупинився,
Як
Подорожній
Зі схованим ножем
У моїх грудях,
Що застряг
наче
Птах,
Вирваний
З скінченнодиких берегів
і на відпущення всіх розірваних
горлянок у небо
мені даться
Остання
Година
я заспіваю
свій
Останній
Меланхолійний гімн
я кричатиму
я скользитиму
Танцем Божевілля
по
Колінах Однодення,
коли
спуститься з гір Гроза
Темно-блакитних
Поминань
я розтрачу
всі бажання,
які ще в своїй голові
не зачав
кину Жереб
у Череп Смерті
і знову
Міста
Моїх Внутрішніх В’язнів
займатимуть
почесне місце
в могильних списках
і знову
янголи
розкладуться,
ставши
нескінченними
листами
покинутозавиваючого
Творця
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=434889
дата надходження 02.07.2013
дата закладки 02.07.2013
«…А в нас, у Дубліні, уже весна!»
(Конан О’Тулл)
Дивлячись на калюжі майбутньої весни
Подумав ненароком, що
Я теж каменяр. Мурую з цегли слів
Своє творіння – храм Істини
Чи то свого життя безглуздого
Понурий мавзолей…
Крім слів, цеглинами важкими
Кладу помилки у підмурки.
Крапки моїх фраз шумерських
Зрозумілих хіба що глині
Летять крізь тунелі сансари
До білого світла в кінці.
Десь там нірвана –
Між квітами кульбаби
Та польотом джмеля.
Стою серед весняного міста.
Запаліть мені смолоскипом вірша
Хоч якесь світло на світлофорі!
Хочу перейти цю дорогу метафор
Які летять шаленими автомобілями
Асфальтом моєї сірої речовини
З розбитої вулиці Арістотеля
На вулицю Платона-філософа.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=401853
дата надходження 17.02.2013
дата закладки 24.02.2013
Дощовий день сумно зазирав в калюжу.
- Це моє свічадо – говорив він перехожим.
Але його ніхто не чув.
Дощ награвав чудернацьку мелодію – пожовкле листя було йому клавесином, запилене павутиння - скрипкою, сірий асфальт – невибагливим слухачем.
Дощ зазирав у свічадо, але воно чомусь так і лишалося брудною калюжею.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=214620
дата надходження 06.10.2010
дата закладки 02.11.2010
Це наче вічне полювання на життя,
коли женешся за своїм завітним щастям.
Коли не можеш упіймати хвилю сам,
а просиш в вітра допомоги так невчасно.
Коли рукою робиш мітку на землі,
щоб повернутись ще раз в це знайоме місце.
Але вертаєшся - а люди вже не ті,
і не туди летить осіннє впале листя.
У вихор гаміру гукнеш: "Агов, це я"...
Та не озветься жодна тінь. Тебе не знають.
Таке-от вічне полювання на життя:
поки женешся...то роки кудись зникають...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=217032
дата надходження 19.10.2010
дата закладки 19.10.2010
Ви завжди поруч,
З вами раджусь я
І повертаюсь
В втомлені роки,
Бо дуже мало
Була з нас сім*я,
Мої далекі,
Молоді батьки.
Немає в тому
Вашої вини,
Що розділила
Доля вас навік.
Жорстока смерть
Постала з глибини -
Безсилий перед нею
Чоловік.
Я ще малим відчув
Той перший біль -
Прощався з батьком,
Ще його й не взнав,
І навіть згадки
Стерлися звідтіль,
Лиш смуток
На роки запам*ятав.
Уражені тим смутком
Назавжди,
З хворобою важкою
Впереміш,
Я втратив вас,
Матусю, молодим...
Знов доля в плечі
Застромила ніж.
Та рана не зажила
Дотепер -
Її лікую
На могилках в вас
І в той же день,
Коли з вас хто помер,
Я в церкві подаю
На парастас.
Багато років
Промайнуло вдаль,
Лишивши після себе
Лиш згадкИ,
Я не забув вас!
Пережив, на жаль,
Мої далекі,
Молоді батьки!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=196924
дата надходження 21.06.2010
дата закладки 21.06.2010
. Львов: 50˚ сев.шир.‚ 24˚ вос. дол.
Я живу на 50-й параллели
И, быть может, мне ужасно надоели
Зимний ветер‚ снег‚ суровая природа
И дожди… Дожди‚ идущие полгода…
Климат очень здесь у нас континентальный
И мороз зимой не сильный‚ но реальный…
В жизни только раза два я видел море ;
Здесь глазам не разгулятся на просторе…
Здесь холмы…Холмы покрытые лесами…
Цвет зеленый переплелся с небесами…
Старые дубы‚ березы‚ сосны‚ ели…
Как же вы мне все смертельно надоели !
Я хочу на берегу жить океана‚
Там‚ где небо без единого изъяна
Голубое и сливается в едино
С океаном… Это мне необходимо…
Я, быть может, белый пляж хочу и даже
Очень девочку красивую на пляже…
Чтоб любить ее под солнцем и луною‚
Чтобы в чувства окунуться с головою !
Чтобы яркое тропическое солнце
Разожгло огонь в моем холодном сердце‚
Чтобы нежная прохлада океана
Потушила это дьявольское пламя !
Я хочу жить в старой хижине с бамбука‚
И проснувшись от таинственного звука‚
Я хочу бродить ночами под луною‚
Взяв‚ конечно‚ эту девочку с собою…
Видно это не зависит от природы…
Видно дело только в степени свободы…
Дело в том‚ как этот мир воспринимаешь‚
В том‚ что хочешь ты и что ты получаешь…
Даже здесь‚ зимой‚ а может быть весною
Можно встретится с безумною мечтою .
Пусть идут дожди‚ и пусть метут метели‚
Здесь мой дом – на 50-й параллели…
25.02.99р. Corvin
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=196804
дата надходження 20.06.2010
дата закладки 21.06.2010
- Эй, Чудак-человек, иди-ка сюда! Сядь и молчи! Будешь молчать?
- ...
-Отлично. Принят. Ставлю печать.
- ...
- Может быть сок? Или коньяк?
- ...
- Нет? Я дурак? Хм, вот как!..
- ...
- Может ты прав...В затхлом кафе пить среди бело дня - мало ума...
Ладно, молчи, знаю, дурак, но она...Она мне сниться той, моей, ты знаешь?..
А впрочем, откуда тебе, Чудак-человек, знать?
Ну что ты сидишь? Пора наливать...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=196883
дата надходження 21.06.2010
дата закладки 21.06.2010
Жила собі, не бідувала
Порядна й дуже чесна пара.
Два сина – Микола та Сергій-
Вінець їх сподівань, надій.
Сергій із ранку тільки встане –
У всьому бачить він погане.
Миколка радий був усьому.
Завжди сміявся без утоми.
СвятА – батькам випробування,
Бо у синів нема єднання.
Один все плаче й вередує,
Другий - радіє й галасує.
Ось Новий рік не за горами.
І щоб уникнуть вдома драми
Стали батьки думать –гадать,
Що ж дітям в свято дарувать.
Щось треба їм подарувати,
Щоб їх емоції зрівняти.
РазОм вони, щоб веселились,
А не кричали й не сварились.
То ж довго думали-гадали,
Складне питання все рішали.
І розв”язок знайшли задачки:
Подарувати їм конячки.
Сергійку - гарну, дерев”яну –
Іграшку, словом, бездоганну.
Миколці – кізяку, мовляв,
Щоб радість меншу виявляв.
В святкову ніч, як і хотіли,
Батьки задумане здійснили.
Вдоволені пішли спочити,
Щоб вранці разом порадіти.
Та вранці чують плач Сергійка.
От невгамовний парубійко!!!
-Чом не жива, а дерев”яна-а-а?!!
І не крас-и-и-ива, і пога-а-ана!!!
І серед цього горя, плачу –
Миколчин сміх (така от вдача).
-В мене конячка й немалА!!!
Жива!!! Та тільки утекла.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=196142
дата надходження 17.06.2010
дата закладки 17.06.2010
Просто что-то внутри сломалось
И разбились в душе зеркала
Тебя нет… Я одна потерялась!
Ты ушел… Я опять умерла!
Твоя жизнь, грозовою тучей,
Проплыла над моей судьбой,
И слезами, до боли жгучей
Затопила мечты лишь Тобой!
А судьба-подруга смеялась,
Не впервой ей любовь убивать.
Сердце стало... что-то сломалось
Ты ушел… Я привыкла терять!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=193849
дата надходження 05.06.2010
дата закладки 17.06.2010
Я крепкий кофе пью с корицей
И слушаю какой-то блюз.
Я помню твой ванильный вкус.
И мне практически не спится.
Всё бросить и рвануть бы в Ниццу,
Чтоб жизнь не так казалась дном.
Всего лишь в имени одном
Всё счастье может уместиться.
Тобой смогла я так плениться,
Себя закрыв в глухой коробке.
Как будто выбитые пробки –
Во мне без_светие теснится.
В груди мой свет устал томиться
И биться с сердцем в унисон.
My heart will never more go on –
Ему пришлось остановиться.
Мне с мёртвым сердцем не ужиться.
Как будто всё в последний раз:
Мы слушаем какой-то джаз
И крепкий кофе пьём с корицей…
24.04.2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=186003
дата надходження 24.04.2010
дата закладки 17.06.2010
Серед країн прекрасних й незбагненних,
Серед земель могутніх і гарячих,
Стоїть така проста й така священна
Країна моїх радостей дитячих.
Тут ясне сонце мене будить зранку,
Й чарують золоті його тони.
А вона вдягає вишиванку,
І віночок сплетений з весни.
І дерева прикашає цвітом,
І співає з ніжністю пісні,
А яка вона прекрасна літом,
У неї очі незбагненно-чарівні.
Вона в полях позолотить колосся,
Вечірню в небі запалить зорю,
А травам порозчісує волосся
І порошепоче: “ світе, я люблю!”
І знову вітер мчить у даль стежиною,
Голублячись до неї в світлу мить.
А іноді він зве її єдиною,
І між гірських зникає верховіть.
Вона ж стоїть заквітчана калиною,
Стоїть у синьо-жовтому вбрані.
І називає себе просто Україною,
І ніжно посміхаєтся мені.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=121401
дата надходження 15.03.2009
дата закладки 16.06.2010
Прости нас, Господи за те, що народились,
Прости нас, Господи, що дихаєм, живем,
Прости за те, що ми від Тебе віддалились,
Прости за те, що володієм ми мечем…
Прости нас, Господи за правду і неправду,
Прости нас, Боже, бо однакові вони,
Прости за те, що поважаєм честь і славу,
Прости за те, що ми готові до війни…
Прости за розум нас і за красу та силу –
Вони ж бо світом цим керують і тепер,
Прости за те, що коли бачимо могилу,
Ми, Боже, згадуємо зовсім не Тебе…
Прости нас, Господи, бо все для нас так просто,
Прости нас, Господи, бо все для нас складне,
Прости за те, що все у Всесвіті відносно,
Прости за те, що це стосується й Тебе…
Прости за істину і за її відсутність,
Прости, бо істини не знає з нас ніхто,
Прости за те, що не читаємо ту мудрість,
Яку назвали “Словом Божим” вже давно…
Прости нас, Господи, бо ми не знаєм хто Ти,
Прости нас , Боже, – ми не впевнені тепер…
Ми бачимо плоди великої роботи…
Прости нас, Боже, – нам сказали Ти помер…
26.04.99p. Corvin
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=195712
дата надходження 14.06.2010
дата закладки 16.06.2010
Мечта женщины - быть женщиной мечты.
Э. Севрус
____________________________________________________
Ви - щось не домовляєте…
Чому?
Ви ще не пробачаєте –
Йому…
Той день коли вологою долонею
Ви грали музику для почуттів – сумну…
І Ваші срібні кільця не дають
Заплющити очей…вони беруть в полон…
Між променів багаття мене звуть
Ті рухи пальців…їх таємна суть…
Не зупиняйтеся!...Та грайте – ще!...
Щоб я не мав можливості – казати…
Щоб я мовчав!…бо більше в тиші є -
Чого людині треба наздогнати.
Кохання – ще не все, що в мене є…
Я – над-кохання вигадав що миті,
Де поряд – грають пальці саме те,
Що знаю лише я!...та тільки діти…
Коли зупинитесь і Ви – не буде й світ -
Стрибати в час хвилинами щодення…
Щось - втратить людство…щось не буде більш
Мені давати силу і натхнення…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=180716
дата надходження 30.03.2010
дата закладки 16.06.2010
І знову пропустив. Бракує вічно часу,
Затримати твій погляд на вечір у руках,
Що душу обпікає, – душі немає спасу!.. –
Я знову пропустив, що є в твоїх думках.
А ти усе чекаєш. А я все поспішаю,
Ні крихти відпочинку, ні крапельки жалю
І вкотре – без різниці! – ці вияви лишаю,
Притім не розумію, що сам себе палю…
А ти іще хвалиш. Мене! – і без покори
Усе-одно поета підносиш, мов святе…
О ні, це не вірші – математичні твори,
Де царить тільки розум, а ще, можливо, те
Що зовсім не поет. Я відтінь егоїста! –
Який і вірші прагне на вічність обректи…
Ти вірно полюбила простого романіста,
Який, на жаль, не може любити так, як ти…
31.05.2010 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=195802
дата надходження 15.06.2010
дата закладки 16.06.2010
Закрой окно,
Сквозняк тебя продует.
Все решено
И спорить мы не будем.
Пора идти,
Давай с тобой прощаться!
Мы не смогли, мы не смогли остаться.
Закончив все, закончив наши песни,
Когда никто не тянет с нами вместе...
С тобою мы поем чужие ноты.
Украв любовь,
Мы вновь виним кого-то.
Прощай, мой друг!
И я тебя прощаю.
Быть может, вдруг,
Я даже заскучаю.
Когда-нибудь,
Вновь сквозняком продуясь,
Я улыбнусь,
Вновь о тебе подумав...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=195797
дата надходження 15.06.2010
дата закладки 16.06.2010
Олесі Рикмас :-)
Я знову п’ю з твоїх зіниць росу,
І вірю, і не вірю в ціль етапів…
Шукав, по-правді, зовнішню красу,
А разом з тим – на внутрішню натрапив.
Я знову п’ю з твоїх зіниць вогонь,
Не знаючи, що й ти з моїх надпила.
Бо люблю! Так, тебе! І що, либонь,
Ти теж мене шалено полюбила?...
Я знову п’ю з твоїх зіниць себе,
Не буде сліз, солоних як омари;
Чекаючи на небо голубе,
Ми дуже рідко згадуємо хмари…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=195708
дата надходження 14.06.2010
дата закладки 15.06.2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 15.06.2010
кров полуниць на колінах
літо
хвилясті пасма зліва
світом
блудить вона і ронить
насіння
по битому шклі біжить до
спасіння
хто він чому біля тебе
ходить
білі думки за спиною
виводить
тікай же до лісу бо надто
не він
та віриш тому і біжить
навздогін
криками сов розцвітає
єдине
губи солоні в обох
голос лине
прямо з душі однієї
на двох
тільки тримайся бо то є
твій бог
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=195459
дата надходження 13.06.2010
дата закладки 13.06.2010
Во дворе "Мерседес" наш,
Значит муж вернулся,
Поднимаясь на этаж,
Размышляла Люся..
Вот.. В прихожей на полу,
Брюки, туфли в куче,
С ванной еле слышен звук
От воды бегущей.
Мигом в ванную зашла,
Моет руки с мылом.
Мысль по ходу ей пришла,
Пошутить бы с милым..
Ловко, ручкой наугад,
Взяла за... яички..
И давай перебирать
Нежно, по привычке.
- Колокольчики мои,
Цветики степные!!!
Соскучилась, нету сил,
Мои золотые!!
И на кухню убежала,
Руки вытирая,
А там ее ожидала,
Картина такая..
Муж ест бутерброд с икоркой,
С колбасой и сыром..
- А кто в ванной.. там.. за шторкой?? -
Только и спросила!!
И на стул, он рядом был,
Не села - упала!!
Как её муж не просил,
Слова не сказала..
Что ты съежилась вся, сжалась?
Вижу - не до смеха!
Чего так перепугалась ..
Папа к нам приехал!!
© Copyright: Любовь Иванова 2, 2009
Свидетельство о публикации №1909013528
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=195468
дата надходження 13.06.2010
дата закладки 13.06.2010
Напевно, - грішу…
Від того – страждаю.
Сам знаю, що граю з вогнем.
У рай не спішу:
Навряд, там чекають
В обіймах мене…
А, може, колись
Рак свисне неждано,
Чи спуститься янгол з небес…
Молись, - не молись...
Та пізно чи рано :
Ти з Богом, чи – без?...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=181471
дата надходження 02.04.2010
дата закладки 08.06.2010
Грустно нам.
Ничего не исправить.
День умер.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=187643
дата надходження 04.05.2010
дата закладки 08.06.2010
Все мечты ушли на север.
Я хотел бы стать нормальным.
Вы меня сырого съели.
Я такой же аморальный
Как и был когда-то, люди.
Аппетита вам желаю!
Жрите автора, паскуды.
Вас сожрет собака злая.
Только автор очень жирный
Для худых ваших желудков.
А его худая лира -
Вынос мозга прям за будку.
Несварение заработать
Вам теперь простей простого:
Критикуй его за маты,
Критикуй его за слово.
Обсосите мне все кости,
Только лира не увянет.
Приходите ко мне в гости.
Вот кусок. Он в горле станет!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=188182
дата надходження 07.05.2010
дата закладки 08.06.2010
Жаль, - боль невысказанных слов
Мне, точно, - душу не излечит.
Такая, вот, она, - любовь…
Кого – щадит… Кого – калечит…
А ты - не скажешь: «Приходи…»,
Роднее завтра мне – не станешь…
Огонь, пылающий в груди,
Знай, брудершафтом – не обманешь...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=194553
дата надходження 08.06.2010
дата закладки 08.06.2010
Червона пляма на обличчях,
Смертельна рана на душі.
До неба чорний ворон кличе,
Хоча ми всі іще живі,
Чи може ні? А може вмерли
відколи стали ми німі,
перевертні будують перли
та продають їх Сатані
на нашім горі. Заплющ очі
і не шукай тут світла мить,
бо страх сказав заритись в землю,
чи замовчати на весь вік.
Крадуться сповіді до неба
Покинутих земних калік,
Хтось прирівняв себе до Бога,
Так виник новий світ рабів.
По колу рухається тіло
в кімнаті з чотирьох кутів.
Світ божевілля прагне миру,
Ідиотично скалить сміх.
Червоний спогад на обличчях
не стерти в декілька століть.
Тепер жнемо ми на узбіччях,
Засіяних лиш мимохідь.
Натягнуті мов струни нерви,
Зламався другий олівець,
і покотились по паперу
багацько кров'яних тілець.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=194533
дата надходження 08.06.2010
дата закладки 08.06.2010
Замітає сніжижинками небо
Сірі очі у чорної кішки....
Вітер знає усе про тебе,
Часу зовсім, ну зовсім трішки.
Залишилась одна хвилина....
Тільки б встигнуть відкрити очі
Тільки б знову стати людиною
Щось лукаво у грудях муркоче.
Залишилось уже небагато,
Щоб востаннє зігрітись снігом
Щиро й віддано покохати
І роздерти обличчя сміхом.
І вдихнути на повні груди
Аромати п'янкої ночі.
Більш ніколи цього не буде
Бо застигли котячі очі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=160709
дата надходження 12.12.2009
дата закладки 08.06.2010
Мене болить. Той біль, неначе яд,
Все роз*їдає і повзе до серця.
Мене болить. Неначе слизький гад
ЗатИснув горло й вогнедише перцем.
Мене болить. На ранах свіжа сіль
Вбирає кров й пече невиносимо.
Мене болить і той нестерпний біль
Вже доїдає неслухнянне тіло.
Мене болить, що я іще живий,
А там вмирають від шматка тротилу.
Мене болить, що він вмер молодим,
А я життя марную посивілим.
Мене болить, що я досхочу їм.
А там дитя вмирає у пустелі.
Мене болить за мій батьківський дім,
Якого «закрутили» в «каруселях».
Мене болить, що тонуть кораблі,
Мене болить, як літаки палають,
Мене болить, що на святій землі
Донині кляті війни не вшухають.
Мене болить, що мучився Ісус,
Мене болить, коли палили Жанну,
Мене болить за бідність людських душ
І за убогість теж болить нестанно.
Мене болить, а значить - я живу,
Коли ще біль той серцем відчуваю.
Мене болить...А нащо я терплю?
Чому мовчу, й не бившись, помираю!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=194397
дата надходження 08.06.2010
дата закладки 08.06.2010
Это – енот. А ты чем гордишься?
ЧтО в жизни делал? Чего ты добился?
С природой покончив, в загаженный век
Гордо скажи всем : я -Человек.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=194267
дата надходження 07.06.2010
дата закладки 07.06.2010
Ну вот и финиш – мы у края,
До пропасти всего лишь шаг,
Глаза с улыбкой закрывая,
Мы делаем его во мрак.
Коря себя за нашу глупость,
Я жизнью за нее плачу,
Но рад я просто до безумства,
Что этот шаг нам по плечу…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=193645
дата надходження 04.06.2010
дата закладки 04.06.2010
Еще чуть-чуть и ночь польется с крыш рекою,
Еще чуть-чуть и лето будет плечи обнимать.
Ложатся мысли на бумагу ровною строкою
И хочется навстречу ветру окна открывать.
Уснули дивные пионы там, на грядках.
Часы меня все сном спешат околдовать.
Я с временем который раз играю в прятки,
Но буду вынуждена проиграть.
Сомкнулись длинные усталые ресницы,
Июньский дождь за окнами звучал
И небо озаряли светом чудные зарницы
И чай забытый одиноко остывал…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=192994
дата надходження 01.06.2010
дата закладки 04.06.2010
Поезія - це той дзвінкий струмок,
Що витікає з надр душі твоєї,
Це мрії у тлумаченні думок,
Що з вірою вселяються в надію!
Поезія - це струни відчуттів,
Це музика Вселенської любові,
Поезія - це скарб усіх віків,
Це діамант величиною в слово!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=193596
дата надходження 04.06.2010
дата закладки 04.06.2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 03.06.2010
Серце-серце,
Знову-джаз,
Знов дощить,і ріже вітер.
Серце-серце ти вже звикло
Бити в рванім ритмі час.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=156829
дата надходження 20.11.2009
дата закладки 03.06.2010
Закину крила так далеко,
Щоби їх більше не знайти.
Посеред снігу люта спека -
Перемогли тепер Чорти.
І своє пекло підіймають,
Руйнуючи наш крихкий рай.
Вони тепер, напевно, знають,
Що часу в них зовсім обмаль.
І я, викидуючи крила,
Блукаю помічі шука.
Так сталося, що я безсила,
Протистояти не змогла.
Не стало сили врятувати
Єдину і важливу ціль.
Але сумні пісні співати
Не буду я, ти не проси.
Нам кажуть: "буде все інакше
І загориться світло скрізь".
Але душа у них пропаща,
В ній світло зовсім не горить.
Я позбираю всі ті думи,
Що сіяла по світу я.
Їх вперед себе нести буду,
Тепер це перша ціль моя.
І я, напевно, друзі, знаю
Накинуть нам вони ярмо,
Їх так багато зустрічають,
Готові дати їм будь що.
Вони сліпі й дурні, бо вірять
У їхні "праведні" слова.
Казати поперек не сміють,
Бо духу волі вже нема.
А нас, що так бажають волі,
Вони не розуміють геть.
І в кожнім нашім чеснім слові
Для себе бачать лише смерть.
Вони вже шиї підставляють,
Вже полюбивши те ярмо
І оди-пісні їм співають…
За що, брати? Скажіть, за що
Такая віра у Чортів тих,
Що пекло в рай наш принесли?
Я скидаю ці білі крила,
Бо сил не маюїх нести.
Я не підкорююся пеклу,
Я не підтримую Чортів.
Напевно, краще, браття, вмерти.
Коли тебе лишають крил.
09.02.2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=188878
дата надходження 11.05.2010
дата закладки 03.06.2010
Ну от настав кінець початку,
І я сміливо в голос промовляю:
Мені вже вистачає і достатку,
І бідності також вже вистачає.
Я криком шепчу і навзрид кричу
Що:- "я зрікаюсь цього світу"
І все я знову заново почну.
Та от нема минулого де діти.
Я стомлено у думах лад навожу.
Та безлад там панує процвіта.
І знаю я, що думать так негоже:
- «Не повернусь, а повернусь уже не та».
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=193288
дата надходження 02.06.2010
дата закладки 02.06.2010
Разгулялась свадьба в небольшом селе.
Мужики и бабы - все навеселе.
Развернул гармошку резвый мужичок.
Знай, рубай картошку и окорочок.
Стопка самонгонки - забирает дух.
Где-то матом звонким кроет всех пастух.
Ухватил коленку у невесты друг -
Стенкою на стенку все взметнулись вдруг.
И пошли в атаку, все вокруг кроша.
Эх, гуляет так вот русская душа!
Петь частушки рад бы, да из носа кровь...
Удалась же свадьба! Мир им да любовь.
За столом в окрошке спит мой старый друг.
Перебрал немножко и свалился вдруг.
На лужайке рядом куча спящих тел.
Кто нетрезвым падал, кто и так хотел.
И во всем раздолье тезвенький и чист
Нам про раны с солью бает гармонист.
Там судачат тетки про свою беду.
Что ж, дерябну водки и домой пойду.
Мужики и бабы - все навеселе.
Разгулялась свадьба в небольшом селе.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=193298
дата надходження 02.06.2010
дата закладки 02.06.2010
- Що там за вікном?
- Весна...
- Розквітає знов?
- Без нас...
- Сонце мабуть гріє?
- Хмари...
- Я про тебе мріяв...
- Марив...
- Що в твоїх очах?
- Читай...
- Там живе печаль?
- Ще та...
- Погляд у минуле?
- Може й...
- Краще б ти забула..
Зможеш?
- Що там у душі?
- Гроза...
- Плачеш у вірші?
- В сльозах...
- Що за ліки п,єш?
- Вино...
- Інший вихід є?
- На дно...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=193282
дата надходження 02.06.2010
дата закладки 02.06.2010
Ти прийшла? Почекай за дверима,
Не хвилюйся ти так, не втечу.
Просто є ще сьогодні десь рима,
Значить рано гасити свічу.
Ну і що, що я завжди самотній
Ну і хай завжди очі сумні.
Так, зате на подушці холодній
Дуже пишеться добре мені.
А ще краще присядь у куточку
Не дивись, що кусаю вуста.
А тебе у нічну б одягнути сорочку
І була б з тебе жінка ще та…
Ну розслабся і будь наче дома,
Та постав ти за шафу косу.
Ще одна залишилася кома,
Почекай, зараз чай принесу.
Ну чому ти якось так несміло?
Замість чаю принести води?
А у тебе нічого так тіло,
Не модель, але ще хоч куди.
Ти смієшся чи може здалося?
Ну вже досить дивитись так строго.
А у тебе красиве волосся
Та і я чоловік ще нічого.
Ти не звикла, що хтось каже пані?
Так звикай, маєш справу з поетом.
Мало місця для двох на дивані?
То нічого, ми ляжем «валетом».
Що? Залишишся аж до обіду?
А ще краще давай до вечері.
Та і я вже нікуди не піду.
Я на хвильку, закрию лиш двері…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=190919
дата надходження 21.05.2010
дата закладки 02.06.2010
У час коли не встигла Клота
Життєві нитки розплести
Обличчям вже я був в болоті
О скільки ж можна хрест нести?
Питав себе і темноту
Благав відкрити мені правду
Але Лахезіс путь не ту
Мені обрала іще змалку
Хіба ж я сам того хотів?
Але пізнав меч Немезіди
Атропу потім я зустрів
Та не вблагав... І відпустити
Вона надумала мене
Під сталлю правди Немезіди
А потім сон, пропало все
Але не в сні потрібно жити
І я пішов у темну ніч
І на колінах став благати
О зірко щастя, лиш поклич
Заради тебе і літати
Навчуся я і відірвусь
Бо там же небо в діамантах
І після втоми я уп’юсь
Бо є момент, а є і завтра
А там гляди обітована
У ніг простягнеться земля
І фатум мій, мов у нірвані
Хрестом розправить два крила
А далі шлях, у безкінечність
Новий і праведний закон
Це самообман, але безпечність
Душевна ставиться на кон
І тут лукаво мудрувати
Не думав я, а правду лив
І намагався упіймати
Богиню благородних сил
Бо цвях забитий в моє серце
Неопалима купина
І не потрібно крові з жертви
Відчути щоб тріумф кінця
Але у мене не виходить
Довкола безліч є прикрас
Над Віфлеємом зірка сходить
Зійду і я, та не для вас. 08.01.2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=192924
дата надходження 31.05.2010
дата закладки 02.06.2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 02.06.2010
Віч-на-віч…
Ти-чи-я, моя ніч
З ким скажи, пліч-о-пліч
Ти пройдеш, в тому річ
Без імен, без знамен, тільки ніч
Віч-на-віч.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=193210
дата надходження 02.06.2010
дата закладки 02.06.2010
Я цветы курил однажды.
А зачем и сам не знаю.
И сорвало напрочь башню.
До сих пор я не моргаю.
Страхи все проснулись разом,
Щекотать нервишки стали.
С широко открытым глазом,
Убеждал себя в морали.
Мысли мчались табунами.
Сердце сжалось в мелкий ком.
"...За горами за лесами... "
Неужели ждёт дурдом?
Ну когда ж меня попустит?
И попустит ли когда-то?
Вот лекарство против грусти!
Хоть в петлю влезай, ребята!
Наркоман - звучит ужасно.
Аж мурашки побежали.
Больше суток я напрасно
Бегал между гаражами... (31.05.2010)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=193088
дата надходження 01.06.2010
дата закладки 02.06.2010
В небесный мир летели
Обрывки стонов, фраз...
На полотне постели
Он сотворил оргазм.
Она смеялась звонко
В хрустальной тишине,
Отважная девчонка,
Шепча то "да", то "нет".
Они писали лаской
На тонких шлейфах душ.
Любви волшебной краски,
Победный счастья туш.
В ночи сплетались руки,
Искрилась негой страсть.
И в сладострастной муке
Им жаждалось пропасть.
Они творили песни,
Они творили свет.
Когда два сердца вместе,
Врагов творенью нет.
Любовь друг другу пели
Счастливых глаз огни.
На полотне постели
Создали жизнь они.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=190938
дата надходження 21.05.2010
дата закладки 21.05.2010
Їм боляче. Не кидай більше ниц
свої думки і погляди цнотливі;
твій місяць тихо входить у знак Діви
і витікає із чужих зіниць,
чи може рідних? - вчора ще, згадай,
вона просила розуміння й ласки,
а ти розказував їй денні казки,
які би уночі вели у рай.
Ти дав їй окуляри. Далебі
від їх рожевості ще й досі ріже очі.
Та спогади згодяться лиш на клоччя.
Їм боляче... а як тепер тобі?!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=190517
дата надходження 19.05.2010
дата закладки 21.05.2010
Від сміху і від сліз потроху відійшов
і йду навпомацки тепер і на удачу.
Ви на пісок мені змінили шовк;
не дочекаєтеся: більше не заплачу.
Плювали дружно всі на мій талант
і заздрили моєму безталанню.
Для вас я лиш сумний комедіант,
який овації зривав зітханням.
Він не кривлявсь, він жив, неначе грав,
до вас крізь сльози усміхавсь лукаво.
Бог не забув мене, бо Він мене не знав;
богам все знати також не цікаво.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=190936
дата надходження 21.05.2010
дата закладки 21.05.2010