Коли цукор осяде на дно
І розчиниться в теплому чаю –
Знай, мені вже давно все одно,
Як ти сяєш веселкою раю.
Як же вчасно я це зрозумів,
Що самому лишитись – не мука,
Коли зорі на небі самі,
Коли в чаю розчиниться цукор!
Я навчився без тебе іти
І змирився – нема тебе збоку.
Твої очі, до раю мости,
Вже не сліплять упевнені кроки.
Бо байдужий до тебе, повір
І мені все одно де ти зараз!
А вночі, коли місяць вгорі,
Ніби цукор в душі твої чари…
24.12.2022 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=969241
дата надходження 25.12.2022
дата закладки 25.12.2022
Падає сніг. Наше подвір’я
Біліше від білого нині.
Сумно, коли дорослі не вірять
Навіть маленькій дитині.
Сумно, коли світом крокує
Вигода і лицемірство.
Падає сніг, віхола віє,
Холод розгулює міцно.
Білу вуаль кликала гріти
Чорна земля, – задрімала.
Падає сніг, сонце не світить,
Тільки за горами спалах.
Так і душа. Одяг біліший
Навіть від першого снігу.
Тільки під ним сховано інше:
Чорне, пошматане лігво.
27.11.2022 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=966771
дата надходження 27.11.2022
дата закладки 27.11.2022
Колись я помру від старості,
А швидше – від самоти,
Коли у життєвих заростях
Розлюбиш раптово ти.
Коли в середині осені
Знайдеться причина, то
Ти можеш такі відносини
Порвати, немов листок.
І хоч я живий ще, начебто –
Холодне давно чоло,
Якщо перестанеш бачити
В зіницях моїх тепло.
Коли я тебе не втримаю
За руку від холодів
Всією у серці силою –
Сама розлюби тоді!
01.11.2022 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=964455
дата надходження 01.11.2022
дата закладки 02.11.2022
Вітер ласкаво холодним дощем
Жовті ліси обіймає.
Літо коротке, побудь з нами ще,
Ми не нагрілись до краю!
Осінь – неначе душевне ярмо,
Сум пролітає між нами.
Ранок і вечір холодні, немов
Дихають майже снігами.
Як було добре нам дихати без
Цього осіннього суму!
В холоді тому – чекаю тебе,
Блакитнооку красуню…
18.09.2022 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=960171
дата надходження 18.09.2022
дата закладки 19.09.2022
Хвилюватися тут не варто,
Тільки рух – уперед і прямо!
Бо в любові – нема фальстарту,
І запізнень – нема так само.
Звідусіль нам взаємність лине;
Це мистецтво велике, звісно –
Не дивитись котра година,
Щоб не думати що запізно.
Це як сума усіх інерцій, –
Тут немає чого боятись! –
Що любов у твоєму серці
Хоче наче колись буяти…
31.08.2022 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=958235
дата надходження 31.08.2022
дата закладки 01.09.2022
Хіба це можливо: достукатись там,
Де зроду тебе не очікують?
Зневіра вбиває, а ще – самота
Під шкіру впивається змійкою.
Закоханість варта десятка хвороб, –
Хіба це найкраща порадниця?
Шукаю в тобі я недоліки, щоб
Довіку від них заховатися.
Хотів написати тобі. Але ні.
Мовчиш; як завжди маєш рацію!
Напевне, твоя нелюбов – це мені
Мотивація?
28.06.2022 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=951749
дата надходження 28.06.2022
дата закладки 04.07.2022
Кожен день – це пошуки
Тебе у інших.
Сум – прийшов до висновку:
Писати вірші.
Може, хтось і висміє, –
Не маєш сили!
Бо багато в світі є
До болю милих.
Та не треба будь-кого,
Як серце любить.
Бо єдиний висновок –
Єдині губи!
Ти так рідко дивишся
Кудись на мене…
Жаль, давно забулися
Любовні сцени.
Очі пахнуть кавою,
А руки раєм!
Жаль, не гріє лавою
Любов навзаєм…
20.06.2022 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=951041
дата надходження 20.06.2022
дата закладки 22.06.2022
То все – дофаміну викид.
Яка там любовна тяга!
То лиш від притуги ліки
І для перемін відвага.
Тому на душі незвично
І серце немов дуріє!..
Реакція біохімічна
Привела до ейфорії.
Бо рівень серотоніну –
Неначе у тебе розлад!
Та ці тимчасові зміни
Говорять, що ти – доро́сла…
21.06.2022 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=951113
дата надходження 21.06.2022
дата закладки 22.06.2022
Тепла весна. День золотий.
«Гради» по місту стріляють.
Дівчинка юна, років п’яти,
Щось до руїн промовляє.
Сонце весняне гріє її,
Тільки її не до сонця.
Більше немає в неї сім’ї,
Більше не «татова доця».
Із-під завалів мами рука…
Більше не «мамине чудо»!
Скільки би маму ту не чекав –
Мами вже з нею не буде.
«Сонечко, прошу, ти не світи –
Більше тебе не чекаю.
Де мені, сонце, далі іти?
Тата і мами немає!..»
Дівчинці юній тут не до гри,
Світ на куски розвалився!
Майже усе місто горить.
Місто горить який місяць…
05.05.2022 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=946965
дата надходження 05.05.2022
дата закладки 05.05.2022
Зали́шився про щастя тільки спогад.
І мріятись не може при зорі.
Невинні діти – сотнями до Бога,
Живих мільйони, в кого дім згорів…
Чи ми такі у Бога невезучі,
Що маємо сусідами потвор?
Учора нам боліла сильно Буча,
Сьогодні – прямо в душу Краматорськ.
А завтра – знову залпи над полями,
І у містах – тривоги канонад…
Із нами Бог. І перемога з нами.
Проте – як ж висока та ціна!
10.04.2022 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=944597
дата надходження 10.04.2022
дата закладки 11.04.2022
В мене пафосу в серці – нуль.
І натхнення нема ні грама.
Коли гине дитя від куль,
А з дитиною – тато, мама.
Лиш картина в очах німа:
От би вам все оце – навзаєм!
Тим у кого душі нема.
Хто бомбить і у нас стріляє.
Бо росія – це чисте зло.
ви усі – це пусті невдахи!
вам би кулю усім в чоло!
Пішли нах*й!!!
19.03.2022 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=942765
дата надходження 19.03.2022
дата закладки 19.03.2022
Твоє Ім'я звучить - * Ти, яко Бог*,
Артистратиг, Твоє звання під Небом.
Одна, та варта тисяч перемог,
Бо ти Денницю ту́рнув поміж ребер.
Не зрадив Ти, Того, хто все створив,
Не слухав мову льстиву й недолугу,
Ти скинув те чудовисько згори,
Ми просимо - прийди на допомогу.
Бо з давнішніх - давен, Ти - Захисник,
Ти Покровитель любого нам Міста,
Стань серед нас, бо наші вояки,
Так потребують допомоги... Звісно,
Ми вистоїм!!! Здаватись не зруки.
Ми - Українці! Кров у нас не скисла.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=941463
дата надходження 02.03.2022
дата закладки 02.03.2022
Ти мені подаруй лиш сигнал,
Я тебе не ображу, хорошу!
Я на тебе, моя неземна,
Все ніяк надивитись не можу.
Я і так наче рай обікрав –
Вже ніколи цей гріх не відмолю!
Ти, насправді, синонім добра.
Я набутись не можу з тобою.
Коли зірка вечірня зійде
Над моєї душі небокраєм –
Ти прийди, мій солодкий едем.
Я тебе усім серцем чекаю.
15.02.2022 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=940341
дата надходження 15.02.2022
дата закладки 15.02.2022
Коли холод у душу віє,
Коли серце скував мороз –
Твої очі ховають вії,
Та у них – все-одно добро.
І в мені проростають зерна,
І спадає з душі ярмо
Коли ніч заглядає темна
У найдальші кутки думок.
Коли віхола свище люто,
Непроглядно сніги метуть –
Ти не можеш зі мною бути,
А проте – все-одно ти тут.
10.01.2022 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=936551
дата надходження 10.01.2022
дата закладки 10.01.2022
(екзистенційне)
Не думай, що я опустив свої руки, –
У мріях красуються айстри!
Це просто байдужий у двері постукав
Не-настрій.
Осіння депресія каменем впала
Посеред холодного грудня.
Мені тебе, ластівко, зараз так мало
У будні!..
Тіла один одного з святом вітають,
Душа ж – у шкарпетках подертих…
Ніхто в цьому світі мене не чекає
Крім смерті.
22.12.2021 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=934653
дата надходження 22.12.2021
дата закладки 24.12.2021
У вечір, коли за вікном сніг лапатий мете,
Ти поглядом грієш, віконцями справжнього раю.
Привіт, моя пташко! Як швидко ти, мила, ростеш,
Я днів рахувати веселих твоїх не встигаю!
У твоїх очах моє серце. У твоїх руках
Уся моя радість, найкращі коштовності світу!
Для мене ти будеш до смерті Принцеса, яка
У мрії, що збулись усі, найтепліше одіта.
14.12.2021 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933889
дата надходження 14.12.2021
дата закладки 14.12.2021
Привіт, давній друже! Приємність яка,
Побачити друга старого!
Я в місті новому повік заблукав,
Томить одинока дорога…
Та годі про мене! Мій друже, радій –
Волосся у тебе без диму!
Ти геть не змінився! Такий, як тоді,
Коли ми були молодими!
Час дуже багато у нас відібрав,
За всі попередні заслуги.
Ну, як ти? Я скучив! Чудова пора,
Побачити давнього друга!
Життя нас рознесло, бурхлива ріка,
Та кращого друга немає!
…Як жаль, що з тобою я лиш у думках
І наше минуле минає…
24.11.2021 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931921
дата надходження 24.11.2021
дата закладки 24.11.2021
Мрії, мов коридори,
Трудяться нам за фахом.
Хай твої очі-зорі
Сяють Чумацьким Шляхом!
Сонце в тобі ночує,
Ласки безмежний трепет…
Ти можеш більше, чуєш?
Чуєш, я вірю в тебе.
Всесвіт душі без міри,
Серце тепла без краю:
Ти неповторна, віриш?
Більше таких немає.
22.11.2021 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931685
дата надходження 22.11.2021
дата закладки 22.11.2021
(фон: F. Paterlini - Frozen River, Part II)
Видишь, сердце сгорело, лежит у ног,
Окончательно одичало.
Охладело от грубости и упало
От нехватки нежности на сапог.
Видишь, сердце счернело от нелюбви,
Ведь его тебе было мало.
Так по - детски влюбившись не понимало,
Что уйти впредь не хватит сил.
НЕ НУЖДАЮСЬ В ТЕБЕ.
Шучу.
Но о взаимности ведь не просят...
Я без сердца встречаю осень.
И все никак лгать не научусь.
Нет, не надо мне врать, что ты
Был открытостью моей тронут.
Бессердечные ведь не могут
Боль понять не своей души.
Не печалься и не грусти…
Кто же знал, что любить опасно?
Отстраненный и безучастный
Из судьбы моей уходил.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928856
дата надходження 24.10.2021
дата закладки 25.10.2021
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 18.10.2021
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 17.10.2021
Як зима настане, і вітри холодні
Обів'ють довкола – ти собі згадай:
У тобі, насправді, радості безодня.
У тобі наснага – чиста, як вода.
У тобі палають святом понеділки.
У тобі співають щастям солов'ї!
Все у цьому світі гарне рівно стільки,
Скільки є любові в погляді твоїм…
14.10.2021 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927963
дата надходження 14.10.2021
дата закладки 14.10.2021
Багряніє у осені сад,
Пожовтіли зажурені клени.
Ти забула усе, що казав.
Ти не згадуєш більше про мене!
Там, де вчора блистіла роса –
Завтра паморозь буде ясніти.
Ти забула усе, що казав,
Ніби жовтень слова мої витер.
Я ж тобі тільки все це сказав! –
Коли ранок у небо постукав,
Прохолодна осіння сльоза,
Обпікає хвилину розлуки…
Падолист розгулявся. Хоча –
Я чудово тебе розумію!
Бо зі мною проводити час
Не найкраща осіння затія.
14.10.2021 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927964
дата надходження 14.10.2021
дата закладки 14.10.2021
Настрій такий набіг:
Місто – це шум і камінь!
Добре, коли собі
Ми віч-на-віч з думками.
Сум у очах німих –
Нас тут таких без міри!
Не обізлюсь на тих,
Хто у любов не вірить.
Зорі мої близькі,
Тільки терпіння мало;
Не бережу покій:
Наше життя – це спалах!
Щастя у тому є,
І від богів таланти –
Думати як поет,
Мріяти як романтик…
27.09.2021 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926393
дата надходження 27.09.2021
дата закладки 27.09.2021
[i]Хлипав дощ… так сумував за літом…
(От романтик наш дивакуватий!)
Досить вже холодним моросити –
Треба Осінь лагідно стрічати![/i]
Свої краплі теплі, життєдайні,
Подаруй під хвою, на грибниці,
У Лимані гриб – хіба що сниться,
Хай ростуть біленькі в ріднім краї!
[i]Ми під настрій з Осінню зберемось
В парк багряний – достигає глід мій…
Вересневі ніжні хризантеми
Освіжившись, яскравіше квітнуть.[/i]
Подивись в Її вогненні очі:
Пристрасть в них, натхнення для поета,
Злата шарм – і ти уже в тенетах,
Літа більше, мрійнику, не хочеш…
[i]Сонце блисне на краплини в косах,
Заблищать, мов кетяги рум’янці –
Знаю: ти, диваче, сам попросиш,
Щоб не гаснув з Осінню роман цей.[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925605
дата надходження 19.09.2021
дата закладки 19.09.2021
Усе в цьому світі – мов квітка, –
Тримається лиш на одному:
Немов допомога нізвідки,
Як серед чужинців – удома;
Неначе вода у пустелі,
Чи серед пилюки коштовність;
Заплакані очі – веселі,
Кишені убогого – повні, –
Любов! Безкорисна і щира.
Не просто до друга чи квітів, –
Сам Бог її в серці розширив
На все, що є в тлінному світі.
19.09.2021 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925608
дата надходження 19.09.2021
дата закладки 19.09.2021
Писати навіки покинув,
Наче ту звичку-вино.
Я ж не поет ні хвилини! –
Цинік, прагматик і сноб.
Кажеш, то все ностальгія?
Ти тут права, загалом.
Одначе, нічого не вдію, –
Втікати від себе – зло!
Те, що всередині мене,
Як би його не гнобив,
Наповнює серце і вени,
Мов, після зливи гриби!
Мрії у юності, де ви?
Ночі взаємності, де?
...Вечором, ранньо-липневим,
Ерато у гості іде...
11.07.2021 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=919259
дата надходження 11.07.2021
дата закладки 13.07.2021
[i]А я і є клубок із протиріч,
Без фальші (що сьогодні неможливо!)
Ворона, яка любить темну ніч,
Гордячка, фантазерка, особлива…[/i]
Ґатунок поведінки – стиль дивацтв:
Для білої ворони зграя – підступ.
Енергія та світла голова –
Є все… та не приймає «Іншу» місто…
[i]Життя-вигнання… одинокість мрій…
Замо́к душі з нена́вистю оточень.
Ич, обступили… оглашенний рій –
І заклювати, білу пташку хочуть![/i]
Їх стадне гасло – «Бути, як усі!»
Ймовірно, звикли до стереотипів!
Клеймо несхожості – складний носій,
Любов шаблонів не для смолоскипу.
[i]Мій білий колір – їх несприйняття,
Нормальний стан для чорних рис пернатих.
От тільки творчість – фарбами в життя –
Поезія дає мені літати![/i]
Розкрию віршем різнобарвний світ,
Стихійність серця, враження малюнків.
Тому мистецтво – крил моїх політ,
У ньому бачу чистоту стосунків.
[i]Формальність зневажаю та шаблон:
Характер мій не вписується в рамки,
Цнотливо-чудернацький стиль ворон –
Чиєсь життя… мозаїка уламків.[/i]
Штовхають, злі… палає серце-хмиз,
Щоразу біль нестерпний зводить тіло.
Юнацький пил, понищений людьми…
Я ж – не загроза, люди, просто б і л а!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915865
дата надходження 04.06.2021
дата закладки 04.06.2021
Не ожило серце серед травня, –
Чи минулась юності пора…
Що мені дає оте писання?
Відбирає спокій кожен раз!
І писати – зовсім не охота.
У зневірі меркнуть чудеса!
Гул буденний знищує поета,
Наче і ніколи не писав…
24.05.2021 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914829
дата надходження 24.05.2021
дата закладки 26.05.2021
Я тихо іду, (зупиняється набраний біг)
Від болю кохання вперед на знекровлену відстань,
Уже не шукаю гріховних чи праведних істин
Бо все, у що вірила, я зачинила в собі.
Припалені крила нагадують часто про шлях:
Політ до небес переймає невсидливий вітер
І там ти безжально із долі своєї нас витер,
Ясна́ блискавиця украла любов у очах.
Окремо життя обтирає в крутих берегах
З тобою на вічність спинитися врешті не хочу,
(В лукавстві і фальші блукають густі поторочі)
Віднайде любов в позахмарному просторі птах.
Із часом минуле, як сонце нездійснених мрій
Заходить за гори і нишком влягається спати,
Спокійно душі, більше серце не буде страждати
Пробачила все, відпустила. Не мій ти, не мій.
Л.Г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=905287
дата надходження 19.02.2021
дата закладки 09.04.2021
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 08.04.2021
Коли моє серце скує нестерпимою мукою,
І душу, раптово, накриє пронизливий щем,
Тоді я у сни і в думки твої тихо постукаю,
І ти, як колись, захистиш мене сильним плечем.
Коли небеса над тобою чорнітимуть хмарою,
І зливи, холодні, безжально, вмиватимуть світ,
Мій вогник веселий знайдеш, і прилинеш примарою
Так, ніби й не було розлуки у тисячу літ.
А поки,- ховай почуття свої болем загострені,
Історії наші сховай у сторінках книжок.
Колись, ти зустрінеш мене у безмежному просторі...
Колись, я тебе відшукаю в сузір`ї зірок...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=905291
дата надходження 19.02.2021
дата закладки 19.02.2021
Затишшям увінчалась хуртовина.
Мороз-художник на віконнім склі
Малює сріблом квіти неземні.
Панує вечір. Заховалась днина —
Втекла на захід крізь тунель пурпурний —
Попробуй, відшукай її сліди,
Не попрощалась ввічливо… Іди!
Та й настрій був у неї не гламурний.
Вкривають тіло плед і светр з лами…
Парує чай із липи на столі,
Камін витріскує свої жалі,
Іскриться неповторними зірками.
І випромінює тепло хатина.
Блакитний місяць виглянув крізь млу.
Я Вами дихаю, для Вас живу.
А, що сніги?.. То зграя лебедина.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904960
дата надходження 15.02.2021
дата закладки 16.02.2021
Ползет под ребра дымкою
проснувшийся рассвет...
Всю ночь была в обнимку я
с любимым!.. – Жаль, во сне...
Вдвоем считали звездочки
в неведомых мирах...
Одной судьбою-лодочкой
парили в облаках...
Вдруг рассвело... забрезжило
туманностью густой...
Исчезла сказка нежная...
а с ней... любимый мой...
Сквозь занавески лучиком
рассеялся мой сон...
А милый этим утречком...
в другую был влюблен...
Душа накрылась буднями...
Прохлада там... озноб...
печаль за счастьем лютая...
соленых слез потоп...
10.02.2021 г.
Фото из инета.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904308
дата надходження 10.02.2021
дата закладки 11.02.2021
Скільки б часу вітер не відніс,
Скільки би моментів не злетіло!.. –
А твоє таке невчасне «ні»
Каменем живе в моєму тілі.
Хай птахами носяться літа,
У минуле відлітає зграя…
Може, і твоє яскраве «так»
Все ще мене радісно чекає?
Лиш не гріє дух омана ця;
Був би я художником, поетом!
Ти мені любов не обіцяй,
Тільки підкажи, хороша, де ти…
11.01.2021 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900975
дата надходження 11.01.2021
дата закладки 11.01.2021
А світ це щось значно ширше
Ніж стіни моєї кімнати.
Давай ми з тобою повіримо
Ніби здатні ще відчувати.
І хтозна можливо завтра
Загояться в ребрах діри
Бо в днях цих зимово – сірих
Так бракне тепла та віри...
Без почуттів зимно й слизько
Без них весни ждати всує.
Хай щось позаземне й світле
Невіру в любов загоїть.
Вночі коли значно легше
Відчути холод планети
Єдине що нас зігріватиме
Падіння на двох та злети.
Бо світ це щось значно більше
Ніж стіни твоєї кімнати.
Давай ми з тобою вдамо
Ніби вміємо відпускати...
Щоб в час коли все ж прийдеться
Нам двом роз’єднати руки
Змогли б не тілами - серцями
Зцілитися від розлуки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900666
дата надходження 08.01.2021
дата закладки 10.01.2021
Здається, світ весь обмілів,
Притих без тебе.
Ти привітати не посмів —
Болить між ребер.
Плелись сніжинками думки —
Загрались в лего,
Своєї не подав руки.
Пишалось его?
Не відспівались почуття,
Словами вбиті,
На роздоріжжі каяття —
Найкращі миті? 3/01/21
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900196
дата надходження 04.01.2021
дата закладки 04.01.2021
Холод наскв0зь пробирал…
До кости!..
Ветер взвывал, как шакал…
- Где кресты…
Праздничный в небе салют…
Рождество!..
- Только вот их не зовут
в торжество…
Нет больше снов… нет шагов...
нет вражды…
Нету тепла от их слов!
- Лишь следы…
Клеилось что-то… рвалось…
Много тем…
В душах кричащий вопрос…
- Ну зачем?!
Слышен наверно салют…
Голос… смех…
Из-под креста не сбегут…
- Плоти грех…
Зрители из тишины…
Столько тел!..
Главного все лишены…
- Кто хотел?!!
Поднялись душеньки их
в синеву...
Список желаний утих…
- Не живут…
3.01.2021 г.
Фото из инета.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900166
дата надходження 03.01.2021
дата закладки 03.01.2021
Вечірнє сонце тішить плечі,
Тепло скидає промінцями,
Малює обрій олівцями,
Яріє небо каганцями —
Пусті слова тут недоречні.
Присіло раптом на водичку,
Голубить хвилі невгомонні —
Такі бентежні та солоні,
Зникає в їхньому полоні,
Рум’янці слабшають на личку.
А ти казав — любов між нами
Навіки, бо така — остання.
Зникали в мареві вагання,
Як захід поміняв убрання,
Ми розгубилися між снами. 11/12/20
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897815
дата надходження 11.12.2020
дата закладки 11.12.2020
Я стихи отвыкаю писать...
Перестала распахивать душу...
- Отыщу... в том, что есть... райский сад!..
И не буду судьбу свою рушить.
В чувствах милого струны глухи...
Не зажегся костер пылкой страсти...
Не царапали сердце стихи...
Не заметил... что был со мной счастлив.
Я оставлю тоску среди звезд!..
Отвернусь от пустого безумства...
Веру искреннюю смоет дождь...
- Смоет к милому теплые чувства...
Пусть уносят мечту облака...
Буря стихнет и высохнут лужи...
Замок строили мы из песка...
- Не нужна... то и он мне не нужен...
8.12.2020 г.
Фото из инета.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897625
дата надходження 08.12.2020
дата закладки 09.12.2020
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=rhj3e5spFso
[/youtube]
Вже повільніші твої кроки,
Втрачаєш, осінь, ти права.
Уже не матимеш мороки,
Пройши уже твої "жнива".
Комусь чомусь не угодила,
Бо надто ранньою була.
І нас за носа ти водила,
Бо обіцяла ще тепла.
Та раптом землю снігом вкрила,
Загнала зашпори гілкам.
Мабуть, зимі ти так годила,
Та ми пробачим помилкам.
Не будем лаяти за сльози,
За сум осінній без причин.
Ти пам"ятаєш оті грози,
Що ти кидала між хмарин?
Та все ж була ти бездоганна,
Ще кілька днів цвіла весною.
Ти все робила так старанно,
Я задоволена тобою!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896491
дата надходження 28.11.2020
дата закладки 28.11.2020
Судьбу шагами мерила...
Уже прошла так много!
- Живем мы все здесь временно...
Мы все здесь... ненадолго.
Так быстро таяли те дни,
где мы касались к счастью...
К несостоявшейся любви...
с неутолимой страстью!..
Ушли в неведомый архив
картинные рассветы...
И день ушел, что был дождлив...
И тот... где мы согреты...
Улыбки теплые... слова...
рука в руке... надежды!..
Ушло все будто в никуда...
- Осталась в прошлом нежность...
И письма откровенные...
Хранимые секреты...
И мы вдвоем... влюбленные...
дающие обеты...
Давно был праздничный салют...
Потухли фейерверки...
Мечты находят свой приют...
- Но далеко от сердца!
Забыл любимый обо мне...
Ничто не повторится...
- Воскреснет время... лишь во сне...
а память... рвет страницы...
* * *
Годами жизнь измерена...
Осталось в прошлом много...
- Живем мы все здесь... временно...
Мы все здесь ненадолго...
28.11.2020 г.
Фото из инета.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896500
дата надходження 28.11.2020
дата закладки 28.11.2020
Колись була закохана, гаряча,
У погляді – чуттями пломеніла.
Але, мабуть, така у мене вдача,
Весь світ тепер холодний, сніжно-білий –
Так за кохання ти моє віддячив.
Кришталь студений ліг на голі плечі,
На шиї – засрібліли діаманти,
Лиш холодом спинила кровотечу,
(І не було в Сеньйори варіантів!)
Мій спокій – це суцільна холоднеча.
У кризі почуття живуть заснулі,
А сльози, що кипіли безборонно,
Перетворились в сяючі бурулі.
Тепер із них коштовна ця корона.
Вона – єдина згадка про минуле.
Більш не шукай в очах моїх прозорих
Емоцій, світла, що раніш горіли,
Вже наді мною їм не взяти гору.
І стережися зимний погляд, милий, -
Враз зраджена краса зітре на порох.
… Той сніг тепер в душі, у серці й тілі,
Бо я – Сеньйора…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895585
дата надходження 20.11.2020
дата закладки 20.11.2020
Цей ранок осінній проснеться в тумані
І мжичкою вкриє посохлу траву,
Пройме холодочком дерева заспані,
Які ще гілками тримають пітьму.
Бо нею від холоду вкутались й вітру,
І голі-голісінькі сплять у тишІ,
Сховавши весь смуток у сіру палітру
Відтінків потусклих, сухих споришів.
І навіть, горобчик сховався під стріху,
Сидить у кубельці й тихенько мовчить,
Адже у погоду таку не до втіхи –
Скоріше б цю зиму холодну прожить.
А там би весняний і сонячний ранок
Його розбудив би ласкавим теплом,
І він з задоволенням сів би над ганком
І радо б співав над відкритим вікном.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895446
дата надходження 19.11.2020
дата закладки 19.11.2020
Весну так хочеться вернуть,
Політ душі у ритмі скерцо!..
Та це бажання лиш маршрут
З зупинки «Осені» до «Серця».
Сріблиться бісером років,
Вуаллю тонких павутинок.
Рахує кожен грам боргів,
Весни не зібраних обжинок.
А як хотілося б ізнов
Пробігти вулицями щастя,
За руки радо, без розмов
Рясних дощів прийнять причастя.
Лежати в пахощах трави,
Обнявши сонячний серпанок,
Пірнути в хмари вікові,
Вдягнувши свитку забаганок.
І світлом серця запалать,
Пройти удвох шипи тернові
Аби на осінь прочитать
Любов в зіницях волошкових.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895249
дата надходження 17.11.2020
дата закладки 17.11.2020
Минає ніч і день, і весни теж.
Вчепившись поглядом в ліхтар,
Метелик рветься і зліта...
А потім кожна з веж,
Розсиплеться в піски.
Не ті, не той, не та.
За вітром той пісок - на дно морів -
Перлиною до ніг колись.
І збудуться, як не збулись,
Рожеві нагорі,
Омріяні казки,
Бо мрією сплелись
Оті, отой, ота.
11.05.18.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=792414
дата надходження 20.05.2018
дата закладки 14.11.2020
Чи зверне́ увагу той на вуха,
В кого перед носом, скажем, лось?
Так і з нами – зверху показуха,
А під серцем – протилежне щось.
Та усім керує тільки віра.
Тобто можеш бути ти ніким,
Не примітним з вигляду і сірим –
А в душі – запалені зірки!
І ті зорі, вічні сувеніри,
Не погаснуть навіть у труні.
Коли ти не просиш, просто віриш,
То ніхто тобі не скаже ні…
03.11.20 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894881
дата надходження 13.11.2020
дата закладки 13.11.2020
Чи зверне́ увагу той на вуха,
В кого перед носом, скажем, лось?
Так і з нами – зверху показуха,
А під серцем – протилежне щось.
Та усім керує тільки віра.
Тобто можеш бути ти ніким,
Не примітним з вигляду і сірим –
А в душі – запалені зірки!
І ті зорі, вічні сувеніри,
Не погаснуть навіть у труні.
Коли ти не просиш, просто віриш,
То ніхто тобі не скаже ні…
03.11.20 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894881
дата надходження 13.11.2020
дата закладки 13.11.2020
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=V-dyb9N87jU
[/youtube]
Спустіло ластівки гніздо,
Осиротіла ніби хата.
О, як було це так давно!
Хто у цій тиші винуватий?
Безлистий клен сумує мовчки,
Згадав найкращі свої дні.
Шепоче вітер щось листочкам,
Їм не до втіхи - мовчазні.
Пора осіння неласкава,
Наводить сум такий гіркий.
Лиш залишилася уява,
Що розбавляє гніт німий.
Грайливий вітер не сумує,
Раз-по-раз стукає в вікно.
Можливо, так він щось віщує,
Та що там буде - все одно.
Лиш кущ калини, як відрада,
Горить на зло усім вітрам.
Одна хатина безпорадно
Все стерпить і болючий шрам.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894716
дата надходження 12.11.2020
дата закладки 12.11.2020
[i]А я тебе так довго виглядала
В осінню мряку у зарюмсанім вікні,
В таємних силуетах-тінях на стіні,
Ти був зразком для мене, ідеалом.[/i]
Здавалось, мав ти наді мною силу:
Як тільки в усмішці здригалися вуста,
Я забувала, що вже осінь і сльота,
Назустріч йшла… ні, бігла… ні – летіла…
[i]Як та любов з коштовної піали,
Натхненний дощ нічний у творчості митця,
Ми певно думали, він буде без кінця –
І в зливу почуттів удвох пірнали…[/i]
… Осінні краплі падали-ридали,
Без сил стихали у багні сирих узбіч,
Коли назавжди йшла в осінню слізну ніч
Від тебе та, що довго виглядала…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893675
дата надходження 01.11.2020
дата закладки 09.11.2020
Сонце заломлює руки —
Хмара біжить навпростець,
А навздогін чути звуки —
Хлеще її вітерець.
Щось бубонить надвечір’я —
Світло згубило від дня.
Тихо прийде на подвір’я
Осінь, як літу рідня.
Перефарбує листочки
В лисячий колір — краса!
Перетанцює таночки
І полетить в небеса.
Зірка зірвалась у висі —
Губить у леті вогонь,
Гори замріяні, лисі,
Небо спиваюсь з долонь.
Місяць чекає на нічку,
Щоб засіяти вгорі.
Доки роситься травичка,
В мандри зібрались вугрі —
Аж у Саргасові води,
Щоби продовжити рід.
Чайок звучать хороводи…
В просторі — кожного слід. 7/10/20
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893802
дата надходження 03.11.2020
дата закладки 07.11.2020
[i]Червоніє калина в Лимані
в нотках осені золоче́ної…
а рум’янець, мов в нареченої,
якій милий зізнався в коханні.
Зашарілася та для поета,
у натхненні - ві́ршами писана…
в розкіш віт тендітно нанизані
полум’яні намисто й браслети.
Сонце пестить, закохано, милу
в калино́во-червленій заграві,
обіймає промінням яскравим,
мов до шлюбу веде небосхилом…[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890237
дата надходження 30.09.2020
дата закладки 04.10.2020
Верни мені море і острів Крилатий,
Де тільки нас двоє й круті береги.
Ми будемо щастя у бризах спивати —
Врятуй наші мрії й мене від нудьги.
Пірнати захочем у води глибинні,
Себе рятувати — свій внутрішній світ.
А наші бажання — прості, безневинні —
Пташиних вервечок тремкий переліт.
На кінчиках хвиль позбираєм лелітки,
Нехай засіяють у душах вони
У повній гармонії, радощів злитки…
Верни мені острів і море верни! 29/09/20
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890311
дата надходження 01.10.2020
дата закладки 01.10.2020
Дякую доле, що в небо високе
Вільна злітає душа
Й сонце усміхнене і жовтооке
Осінь мою прикраша.
Дякую доле за світло у темінь,
Променем вказаний шлях.
Світом блукаю усе ж недаремно –
З вірою правди в очах.
Дякую доле, що в щасті крізь сльози
Серце торкає скрипаль
День, що минув в незначній перемозі -
Запис в життєву скрижаль.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890120
дата надходження 29.09.2020
дата закладки 29.09.2020
Скулит, в кустах запрятавшись, собака...
Беда сковала намертво клешней...
- Торчит в глубокой ране железяка!..
Воткнул верзила... не нашлось камней...
Хотел тот недоумок посмеяться...
Себя считает выше и сильней...
Умело дарит испытаний адских...
Гордится хитростью своих затей.
Душа его в пыли и в полумраке...
Проходит жизнь впустую... вся в грехах...
- Не чувствует боль раненой собаки...
Не видит слез с отчаяньем в глазах...
Вершит злодей юродивый безумство...
Осуществляет над живыми казнь...
- Нет в сердце доброты... простого чувства...
В далеком детстве не вложила мать.
Собака под кустом едва дышала...
Запрятала себя от всех людей!..
Еще пожить несчастной... веры мало...
- Но если подыхать ей... то скорей...
Боль нестерпимая преследовала с детства...
Безумцев много рассыпают бед...
От них треклятых... никуда не деться!..
- Никто ей не поможет... не спасет...
26.09.2020 г.
Фото из инета.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889791
дата надходження 26.09.2020
дата закладки 28.09.2020
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=barrz_wrg-E[/youtube]
Шматочок літа поселю у серці,
Спиватиму ковтками до весни.
Хай для наснаги буде це джерельце,
Що нагадає про тепло мені.
Коли нагрянуть зимні буревії,
Дерева сніг закида по плече,
Не буду піддаватись настальгії,
Зимова ця фантазія втече.
Згадаю я про теплий тайничок,
Візьму із нього трошки літа.
І оживе у скрипці знов смичок,
Проллється тут мелодія пригріта.
І поверне мене у край щасливий,
Без сліз, вагання. метушні,
І радості відчую цілу зливу,
Що в час важкий - підтримка для душі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889842
дата надходження 26.09.2020
дата закладки 26.09.2020
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=dAbn_puM70U[/youtube]
Ну ось і знову ми у казці,
Ну як живе там їжачок?
Він по знайомій ходить стежці,
Чимало має колючок.
Не думав він про цю пригоду-
Удача яблучко дала.
Не втратив він таку нагоду,
В осінній день його спасла.
В той час цей сад був колоьровим,
Пухнаста ковдра розцвіла.
До цього він ( їжачок) не був готовим,
Була надія так мала.
Поніс те яблучко в коморку,
Ні-ні, не буде смакувать.
Навіть ніякого доторку...
Хотіння треба вгамувать.
Ще довго ним він милувався,
Дививсь на нього залюбки,
Своїм терпінням дивувався,
Нехай позаздрять їжачки.
Свою хатинку укрив листям,
Хай буде тепло їм обом.
Один лиш вітер дуже злився,
Хотів у них вчинить погром,
Та де не взявся дрібний дощик,
І крила вітру намочив.
А їжачок згадав про плащик,
Що від дощу обох укрив...
---------------------------------
А що було далі?
До їжачка прийшли ось гості,
Солодко яблучко те пахло...
Далі ще буде.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889584
дата надходження 24.09.2020
дата закладки 24.09.2020
В тумане слышен гулкий выстрел...
То шум охотничьей стрельбы...
- Кого-то кто-то там обидел...
Лишил единственной судьбы...
У человеческой породы
так мало нежности... тепла...
- Для злости - полная свобода!
Совсем исчезла доброта...
Из тела выветрилась совесть...
Душа желает крови... битв...
По венам движется жестокость...
- Сын божий... захотел убить.
Хоть в бренном теле мало силы,
он хитростью копал могил!..
- Вершину мира смог осилить...
но Зверя в сердце... не сгубил.
* * *
В тумане слышен гулкий выстрел...
То шум охотничьей стрельбы...
- Кого-то кто-то там обидел...
Не слышал боль... испуг... мольбы...
22.09.2020 г.
Человеческая цивилизация уничтожила 83% диких животных и около половины всех видов растений на Земле.
(Исследования ученых).
Фото из инета.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889428
дата надходження 22.09.2020
дата закладки 22.09.2020
Довгою хвилею вкрився пісок —
Води наносять йому макіяж,
Пахне вологою пінний чубок,
Сонце вготовило теплий масаж.
Звуки сплітаються — стогне причал,
Чайка спонтанно торкнулась весла.
Ти відпливаєш, бо зникнув запал,
Довгою хвилею котиться мла.
Бризом впивалися наші вуста,
Шали емоцій, чуттів водограй.
Кажуть, кохання — то річ не проста…
Не повернути утрачений рай. 19/09/20
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889399
дата надходження 22.09.2020
дата закладки 22.09.2020
Осінь юна, справжня, жовтоока,
По землі упевнено іде,
Десь повільно, десь чеканить кроки,
Вкоротила трохи білий день.
То присяде на старім пеньочку
І намокне під рясним дощем,
З пригоршні сійне для нас грибочків,
Ще й прикриє листяним плащем.
Молока націдить в сонні хмари,
Щоб розбавить неба синяву,
Збудить рань густим сирим туманом,
Пропливе листочком по ставу.
Вітер принесе його з діброви
Й сколихне зненацька падолист.
Незабаром жовтень жовтобровий,
Тож птахи у вирій подались.
7.09.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888540
дата надходження 12.09.2020
дата закладки 12.09.2020
[i]Я – полум’я, так часто некероване,
Як блискавка спалахую й горю,
На пристрасті душевній сфокусована,
В життєвих бурях міцно загартована –
Стаю на прю…
Емоцій шквал… тепло… потоки полум’я…
Одвічний бунт в душі стрімких пожеж,
Розпечене повітря влітку полудня,
Розбурхана душа моя заголена
Пала без меж…
Для тебе – Сонце я завжди жагуче,
Жарина… феєрверк… або підпал.
Я – спрага, що так часто тебе мучить,
А може попіл… теплий та тріскучий…
Кохання шал…
Енергія вогню та насолоди,
В моїх очах – проміння перелив,
Обпалених чуттів безмірний подив,
Невміло хтось багаття так розводив –
Не загасив…
Очищення я, а не руйнування…
Рубаю зопалу, за мною – дим.
Стихія змін та магія бажання,
І свічки романтичне полихання
У царстві рим.[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888465
дата надходження 11.09.2020
дата закладки 11.09.2020
[color="#0004ff"][i][b]Ховається літо в росисті жоржини,
А ночі серпневі – солодкі ожини.
Дарма, що чорнющі,
хай падають в душу,
ховають від світу спокуту цілющу.
Рожеві полотна у час надвечір’я –
на холод.
Пора обростатися пір’ям…
Чекати у полі лелек,
на вожа́ка.
З людьми я людина,
а з птахами – птаха.
З людьми закільцьована
пташка у кліті,
А тут я остуджую душу в зеніті,
А тут самота не така вже й полинна,
За подих любові нікому не винна.
Торкнуся крильми до небес,
до заграви..
А потім людиною,
потім у трави.
[i][/i][/b]
[color="#0004ff"][/color][/i][/color]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888314
дата надходження 09.09.2020
дата закладки 09.09.2020
Сьогодні опади… і дощ з очей рясниться.
Прогноз невтішний – довго полива.
Яскравий блиск у них немовби вицвів,
Лиш смуток в запечалених зіницях –
Напівжива.
В очах блищало сонце, як була щаслива.
Той погляд зберігає силует,
Що сповнений коханням нефальшивим…
Чому ж тепер перетворили зливи
Любов – в скелет?
Буремні шквали звали грім та блискавицю…
На серці – слід не одного рубця.
А по сосні біжить сльоза – живиця,
Все це мені щоночі буде сниться,
І без кінця…
… Прогноз сьогодні обіцяє світлу днину –
Пустилися хмарки навтікача.
Душа не зронить більше ні сльозини,
Навіки непосильну ношу скине –
Бо вибача…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887872
дата надходження 04.09.2020
дата закладки 04.09.2020
Розчинюсь у ранковім тумані,
Заховаю там внутрішнє я.
Єство має незвідані грані,
В кулачок в нім зібгалась душа.
Серце б’ється у такт беззупинно,
В грудях щемом нестерпно пече.
Почуваюсь в тумані дитинно,
Мимовільно шукаю плече.
Ту рушійну підтримку в майбутнє,
Що, як сонце, ясніє вгорі.
Що завжди є в кінцевому сутнє,
А без нього ми так - митарі.
Правда, - в борг не дається кохання
І любов не приходить сама.
Правда й те, то - надія остання
І Господь її дав недарма.
25.08.20
світлина автора: Валентина Ланевич
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886967
дата надходження 25.08.2020
дата закладки 26.08.2020
(Осіннє рондо.)
[i]Мов подих вітру теплого – осінній сум звучить.
Він – скрізь: у дивних спогадах пожовклих верховіть,
У смутку сонця, неба, у скрипі тополинім –
Збігає час… у літа є лічені хвилини.
Горобина достигла вже, яскраво пломенить,
Пташиний ключ готується в омріяну блакить.
Столітній дуб озвався неквапом до ялини:
- Час не спинить. Не літо – роки летять невпинно...
Мов подих вітру…
Хмарки зібрались купкою, стемніло - і за мить,
Повітря пахне хвоєю… грибами … бо мрячить.
Пустунка - осінь квітне – вся айстрово - жоржинна –
Привітне літо з двору та провести повинна.
Прощання з другом сонячним всамітнить, схолодить…
Мов подих вітру…[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886956
дата надходження 25.08.2020
дата закладки 26.08.2020
Зайнялися поля світлоносними квітами літа,
Розлилися медами в ароматах липневого дня…
Моя сонячна квітко, небесами любові зігріта,
Наче сонцю самому ти земна й безперечна рідня.
Променистість твою осягаю і серцем, і оком.
Виднокіл аж до краю щось забуте давно розбудив…
В неозорості сонць зупиняється мить й ненароком
Ти знаходиш початки досконало-зворушливих див.
Усміхнулось чомусь… прокотилося літеплим плином,
Розлилося в душі соковитим погідливим світлом,
Мов маленьким пташам пролітаєш над полем невпинно…
І не сталось нічого - просто соняхи квітнуть у світі…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844922
дата надходження 13.08.2019
дата закладки 12.08.2020
***
Час протинає шкіру
гострим-прегострим жалом.
Бачила близько прірву,
мало туди не впала.
Втрималася, вернулась.
Висіпнули за руки.
Репнула чорна куля
повна-преповна муки.
Тільки стиснуло груди
аж до німого крику,
наче на ляльці вуду
хтось ворожив предико.
Очі звела до неба:
Боже, тримай щосили!
Жала стирчать із ребер
там, де змарнілі крила.
Час, час усе злікує.
Шкірою сині вени.
Прірвами все, що всує.
Дякую, що без мене...
Дякую, Боже милий,
за кожний подих нині!
Тихо лікую крила
там, на болючій спині...
20.06.20 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885664
дата надходження 11.08.2020
дата закладки 11.08.2020
Ти знову мене залишаєш
Не плач, серце, тихо…
Мільйон перехресть поміж нами
О, світе не дихай!
Снує павутиння розлука
Не йму у це віри,
Порожня домівка заплаче
Під голос Земфіри.
Міста незнайомі, будинки
Малює нам доля,
Нічого змінити не можна
Розлука – сваволя.
Прощальні слова обнадії
Вустами шепочеш
Та серце солодких обіймів
Втрачати не хоче.
Я буду терпляче чекати,
Бо я таки сильна
І відстань нічого не варта,
Душа ж наша вільна.
Літатиме в небі щоночі
Кордонів немає
І крильми закриє напасті,
Бо серце кохає.
Л.Г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884512
дата надходження 31.07.2020
дата закладки 31.07.2020
Збери проміння місячне в долоні,
Втопи у ньому всі свої жалі –
Дощитимуть напівпрозорі й сонні
Короткі сни, до болю замалі.
Ковзни з плечей гарячою рукою.
Нехай єдиний раз, але ковзни...
Здаються краплі ртуттю боязкою –
Солона ніч – сріблясті ковзани.
Збери в долоні миті невловимі,
Піском крізь пальці, стрілками вперед ,
Вертатись щоби спомином за ними,
Вдихаючи серцебиття амбре.
Зі збірки "Смарагдова скрижаль"
2019р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877482
дата надходження 27.05.2020
дата закладки 28.07.2020
Ми стрілися знов, де альтанка соснова і літо,
Вже й липовий чай у горнятку склянім виграє…
Світиться диво твоє - запалені сонечком квіти,
Щоби тьохнуло серце в красі й чиєсь, і моє,
Щоб раптом зайшлося воно аж до щастя, до схлипу
Від задуму Майстра й плодів цих щоденних турбот.
Улюбленець сонях край стежки всміхається липню,
Неначе живий вказівник на квітчасто-зелений город.
Розмова між буднів вже схожа на крихітне свято…
Так пахне чебрець,обійнявшись з листком полуниці,
Подих тамується: дзвінко співає пташа біля хати,
І п’ є журавель прохолоду з низької криниці.
Й подумає кожна: літа не вертають спочатку,
Летять аж за обрій, де сонце сідає хутенько…
…А на гойдалці поруч щебече біляве дівчатко,
Що блакиттю очей дуже схоже на тебе, маленьку…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883563
дата надходження 21.07.2020
дата закладки 23.07.2020
Як описати радість незбагненну?
Коли проснувшись вранці, до зорі
Ти чуєш сам, як дихають легені
Теплом голубленої матінки землі.
Ідеш по стежці… Так ішов би завжди!
На цім святім зеленім вівтарі
Листають між розкішних стебел слайди
В перлинах трав досвітні косарі.
В бентежних звуках, як клепають коси
Звучать дитинства батьківські пісні.
Гортає вітер запашні покоси,
Коли дрімають промені у дні.
Молитву сонця в серце зачерствіле
Несе із поля колотистий шовк,
Вливається природи вічна сила
У стерпле тіло кожен тихий крок.
Ідуть роки веселі, змолоділі
Лани дарують їм медовий цвіт,
Колишуть душу ніжні неба хвилі
І це єднання: ти й безмежний світ!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882325
дата надходження 10.07.2020
дата закладки 23.07.2020
Безсилий гнів
Від слів холодних, кинутих недбало,
Розсипавсь мороком й полинув геть у даль.
Не треба слів…
Байдужістю Ви все мені сказали,
та дріб’язкова вже ця незначна деталь…
Німа печаль,
Що підступила з чорними птахами,
Гуртом знялася й відлетіла в чужину.
Пустий причал,
У світі, де ми трепетно кохали,
Думки невтішні я подалі віджену.
А час іде…
Загублене життя в торішнім листі
відшукано, але то справа непроста…
Зірву з грудей
із Вас – дешевовартісне намисто
і відчуватиму все з чистого листа…
З нуля життя
почну тепер сама в чужому місті
щезає слід дешево-штучних намистин.
і в небуття
відійде з Вас підроблене намисто -
не каяття...а пізні декілька сльозин.
(Картина Витушко Євгенія "Осінь".)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883268
дата надходження 19.07.2020
дата закладки 21.07.2020
[youtube]https://youtu.be/4Vi-LeU3kKg[/youtube]
[i][b][color="#760980"]До тебе так непросто долетіть,
хоч лічишся найближчою зорею.
Коли прокинусь у ранкову мить.
тобою марю крізь нічну кирею.
Як ти встаєш – то за тобою й день,
мої уста ти ніжно так цілуєш,
на вулиці й у хаті – нітелень…
Лиш птаство в лісі! Ти його ґвалтуєш.
Зігрієш душу – і уже добро:
воно насправді лагідно бадьорить,
нехай, хоч біс й ударить під ребро,
усе гучніше гам стає надворі.
О сонечко! Моя свята зоря!
Світи ж у душу, дасть Бог, не востаннє…
І лине заклик владний з вівтаря:
"Люби мене до краю, до заклання,
бо я твоє – одвіку – божество,
твоя зоря – і перша, і остання,
життя твого безмежне торжество,
незвідане,
невимовне
кохання".[/color]
[/b]
20.07.2020
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883444
дата надходження 20.07.2020
дата закладки 21.07.2020
Я хочу, чтоб был бы Бог...
Очень добрый и всесильный...
Кому нужно, чтоб помог...
Чтобы шли невзгоды мимо...
Чтобы мир совсем не знал
боли жуткой и страданий...
Чтоб никто не умирал...
- Каждый жил без испытаний!..
Оберегом был бы крест...
Зло проигрывало в споре...
Счастья много... до небес!..
- Чтоб совсем исчезло горе!
Будто воздух доброта!
Для всего - основа жизни...
Сердцем каждым принята!..
- Мир чтоб был безукоризнен!..
И животные повсюду
не боялись бы людей...
Теплотой объяты будут...
- Диких не было б совсем!..
Солнце каждому лучом
согревало мысли... душу...
- Не был кто-то палачом...
Не хотел чего-то рушить...
Я хочу, чтоб был бы Бог...
Сильный... необыкновенный...
Вот бы был бы... Вот бы мог...
- Был Спасителем Вселенной!..
* * *
Был бы, правда, с нами Бог...
Каждый знал, что защищенный...
- И мне маленькой помог...
Чтоб не знала слез соленых...
Я хочу, чтоб был бы Бог...
Вот бы был бы... Вот бы мог...
20.07.2020 г.
Фото из инета.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883395
дата надходження 20.07.2020
дата закладки 20.07.2020
ШМАТОЧОК РАЮ
Була в селі. То й є шматочок раю.
Там – воля всім: дощам, вітрам й мені.
Дерева шлях услід благословляють
Й лягають квіти всі разом до ніг.
Радіють враз і хвіртка, і сусіди,
У кожній шибці – щастя промінець.
Претензій менше стало у Феміди,
Упав в траву безсило камінець.
Вітаю кожну квітку особисто,
Звільняю від сусіда-бур’яну.
І дороге зі спогадів намисто
Веде в дитинства пору весняну.
Бринить сльоза, немов роса на вітрі,
Лелека витер враз її крилом.
Летить кудись, розрізавши повітря,
А з ним летить надія над селом.
Коса співає милу серцю пісню,
Ще косарі живуть в моїм селі.
Боюся думки: що буде … опісля
На цій святій, без сумніву, землі?
А поки – йду по стежці цього раю,
Ціную мить ціннішу над усе.
Цим сонцем й небом так себе втішаю,
Іду поміж усміхнених осель.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881743
дата надходження 05.07.2020
дата закладки 10.07.2020
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=4wPNUXpuIys[/youtube]
Новий день узяв початок з ранку,
Хай надія буде на добро.
А життя підніме вище планку,
Хай скрипить і пишеться перо.
А життя подасть вже нові теми,
Та такі, щоб так хотілось жить.
Й медом вже запахнуть хризантеми,
Щоб в житті нікого не гнівить.
Хай навчить того, що не уміли:
Співчувать, прощати і любить.
І нікого ображать не сміли,
Бо життя коротке - тільки мить..
Ні краплинки смутку, ні печалі,
Бо на те дароване життя.
Щоб слова ніколи не мовчали,
Щоб від них сміялися вуста.
Новий день на це благословить,
Щоб у діях всі добро відчули,
Хіба важко буде це зробить?
У біді, щоб друзів не забули,..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882108
дата надходження 08.07.2020
дата закладки 08.07.2020
Пересікаючись між небом і землею
Залиш усі слова для темноти
Хай ті, що будуть жити після тебе
Побачать сенс - для чого і куди.
Нехай вони відчують всю ту втрату,
Той стан, той жаль, той пік невороття...
Коли земля ще котиться по колу
Та знає вже, що прийде до кінця.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881493
дата надходження 02.07.2020
дата закладки 03.07.2020
Утопилось серце в погляді твоїм,
Пташкою тріпоче, ти, - єдиний мій.
Манить у бездонність щиро пілігрим,
В глибині темній не злічено стихій.
Воля і відвага, ніжність і краса,
Усмішка душевна торкає лиця.
Промінчик лукавий в кутику згаса,
Іскорки в зіницях ловлять на живця.
Задивилась в очі, в них життя виток,
Хитнулась на зустріч, туди б, хоч на крок.
Наливає хлібом в полі колосок,
А любов у грудях - в терпимість зарок.
30.06.20
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881297
дата надходження 30.06.2020
дата закладки 03.07.2020
Створив Бог день... створив Бог ніч та й став відпочивати.
Відпочив день, відпочив два й почав знов міркувати: « А що
коли отак щодня нічого не робити? У кого вчитися тоді будуть
мої всі діти? Однаковісінькі всі дні, одна в одну всі ночі. Як-
що одне і те ж щодня, чи радість мають очі?..»
Він став творить… Ой дні ж які! Веселі та бадьорі. А працьо-
виті всі які… буденні є й святкові. Кожному дню торбинку дав.
Своє хай поскладає. Коли на Землю день прийде, своє й пороз-
сіває.
То ж стали розсипать сніги зимові дні сріблисті. Весняні ніж-
ністю цвітуть в смарагдовому листі. Ой, як видзвонюють в гаях
дні теплі літні, Божі… До ніг схиляються в плодах осінні дні по-
гожі.
Дарує кожен день своє, що дав Господь в торбину, тому всі ма-
ємо щодня веселу світлу днину. Якщо гірчить… не Боже то.
Бог гіркоти не має. Він лиш щасливі, добрі дні на землю посилає.
І ночі зоряні, ясні, для нас вогнями сяють. То ж дякуймо й радій-
мо всі, бо швидко ж так минають…
Наш Бог – невтомний є Творець! Нам є чому радіти. Коли вчи-
мося в Бога ми – в нас вчаться наші діти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881358
дата надходження 01.07.2020
дата закладки 03.07.2020
Я в бреду от лунной ночки...
Так распелся соловей!..
- В сердце миленький мой - прочно!..
Радость у судьбы моей...
Взгляд с небес читает мысли...
Знает все мои мечты!..
Знает все, что было смыслом
всех желаний завитых...
К небесам стремилось тело...
Рай запрятан средь светил...
Сон... иль явь... душа взлетела!
- Милый крылья подарил...
Пусть уйдет туманной дымкой
череда прохладных дней...
- Счастье в сердце... невидимкой...
От всего давно важней...
Я в бреду от лунной ночки...
Под ребро разлился свет!..
Звезды в небе... то - цветочки...
- Жаль, что миленького нет...
2.07.2020 г.
Фото из инета.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881457
дата надходження 02.07.2020
дата закладки 03.07.2020
Наче небо волошко́ве пошептом
Лиш мені повідало секрет,
Що тебе із серця мого, золото,
Вже ніхто повік не забере.
Ти – ковток едему, моя втіха! Ти
Не повіриш, але я відчув
Що в твоєму світі легше дихати –
Наче холодок після дощу!
Ти зоря. Ти світиш, не холонучи,
Ясним сяйвом полчищ одкровень
І любов до тебе моя поруч, чи
У тобі любов моя живе!
І Амур трагедією, драмою,
Прямо в серці пише олівцем…
Відчуваєш? – я про тебе думаю.
Ти ж повинна відчувати це.
29.06.2020 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881178
дата надходження 29.06.2020
дата закладки 29.06.2020
Залишися в мені тільки пам'яттю, загадкою
Тільки кроком одним, що ніяк не зроблю
Моїм сірим дощем, моїм криком і натяком
Залишися вогнем, що ніяк не спалю.
Будь зі мною неначе ти один серед тисячі,
Будь туманом який опянить
І коли мене знову поглине тишею
Будь маяком, що в мені задзвенить.
Навіть небо тебе бачить скрізь, а я гублюся,
Ким сьогодні ти будеш для мене скажи?
Ти приходиш щодня, а би менше я плакала
І лишаєш там свої думки.
І здалося мені наче губи цілуєш ти,
Наче пестиш волосся моє.
Я шукаю тебе серед сотень ілюзій
Серед тих, що не знають себе.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879382
дата надходження 11.06.2020
дата закладки 12.06.2020
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=iqxPhi-SGvc[/youtube]
Душа і серце це - єдине,
Та довірятися кому?
Коли душа до когось лине,
То серце скаже: я мовчу.
Чому це різні в них думки,
Хто більше з них життя це знає?
Мабуть, підкажуть тут роки,
Та швидко час усе ж минає.
Це час розставить все на місце,
І маєм те, що могло буть.
Чого ж мовчало тоді серце,
Невже, у цьому була суть?
А що на це тут скаже й розум?
Учитель й він в потрібний час.
І тут душа полине в роздум:
Надіюся, що час врятує нас...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879109
дата надходження 09.06.2020
дата закладки 09.06.2020
Сьогодні знову я тебе, любов, –
Як і учора! – знову не побачив.
На серці бите скло, і так, неначе
Це ти усе розбила, так, немов
Відсутністю втопила у журбі –
Сьогодні знову! Боже, вже у соте
В ту саму рану серце поколоти –
У сотий раз удалося тобі.
Уже й черешня ніжністю цвіте;
Не вирішити цю сумну задачу,
Як я тебе ніколи не побачу
І як не запитаю більш про те,
Чи серце ще відроджується, бо
Воно ожити може, наче квіти
І чи побачу ще тебе до літа?..
Сліпа любов – це істинна любов!
Ти знаєш, ти ж не знаєш головне! –
Як ти комусь потрібна до боління,
Що ти комусь Венера і Афіна,
Що день цей також згасне і мине,
А завтра – знову туга до небес
І завтра хтось чекатиме так само
На зустріч із любов’ю до нестями
І, може, він зустріне ще тебе.
29.05.2020 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877815
дата надходження 29.05.2020
дата закладки 29.05.2020
Душа співає в тремтливім леті,
Із вуст гарячих слова палкі.
Немає кращих на всій планеті
За ті, що в серці, як мед, п’янкі.
Ти мій коханий, ти мій єдиний,
Як легкокриле ім’я твоє.
Пухом кульбабки, зором незримим,
Ніжно торкаєш, щастя, - ти є.
Дякую долі за зустріч ранню,
В осінню пору тепла посів.
Вливавсь у мене новою гранню,
Вулканним вихром із почуттів.
Пила всеціло твою нестримність
Та віддавала свою до дна.
Вплітаю стрічку у часу плинність,
Зоріють букви - любе ім’я.
19.05.20
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876506
дата надходження 19.05.2020
дата закладки 24.05.2020
[b]Торкаючись промінням до землі
Дарує день нови́й усім світанок.
Колише вітер жито на стеблі,
А всюдисущі гомінкі джмелі
У пахощах п’янких збирають ранок…
Роса в промінні сонця виграє
На маках, що вквітчали щедро поле.
Така краса – життєвий зміст дає –
Співає серце в почуттях моє,
А сонце гріє небо захололе…
Краса світанку в полі у жнива...
Від сну щойно прокинулась природа:
В духмяних квітах сонце ожива,
Буяє пахощами вся трава,
Спів жайворонка – справжня насолода…
Розіллється таке тепло в душі
Під відчуттям природного спокою.
Так світанко́ві пишуться вірші –
В житах, у чебреці та спориші,
А мак лоскоче ніжно під щокою…[/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877131
дата надходження 24.05.2020
дата закладки 24.05.2020
Нежно-розовый рассвет
прикоснулся к щечке...
И оставил теплый след
под моим сердечком...
Вспомнился вдруг крыльев взмах!..
Мы... счастливой парой...
на пушистых облаках
сладко целовались...
Звезды, Солнце и Луна
будто в колыбели
нас кружили на волнах!..
С завистью глядели...
Ненаглядного ладонь -
часто так бывало...
обжигала, как огонь!..
Сердце... трепетало!..
- Там душа была единой...
В небесах - оазис!..
Жадность губ... касаний иней
отбирали разум...
Дух захватывал лишь взгляд!..
Покрывалом шепот...
- Мы познали райский сад...
жар любви высокой...
* * *
Нежно-розовый рассвет
прикоснулся к щечке...
- Ранит миленького след!..
Под моим сердечком...
Грусть косой холодною
больно режет мысли...
- Больше мне... влюбленною...
не коснуться к выси....
21.05.2020 г.
Фото из инета.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876709
дата надходження 21.05.2020
дата закладки 21.05.2020
Під сиворунну мряку дощову
Розсмакувати твій солодкий голос!..
І відпустити смутку тятиву -
Нехай летить печаль за видноколо.
І в погляді втопитися, немов
Камінчик у прозорому джерельці!
Хай будуть ніжність, музика й любов,
Нехай весна проклюнеться у серці
І зацвіте духмяно, як айва́,
Розкриливши п'янке пелю́стя травню.
Прислухайся, як дихає трава
В небесну гладь, так лагідно і плавно...
І як вібрують разом в унісон
Серцеві ритми, і думки, і мрії,
Як цей легкий травневий напівсон,
Мов легіт, обціловує нам вії...
Й дарма, що цвітом трусить без жалю
За вікнами такий невчасний вихор,
Ти просто знай, що я тебе люблю -
Так солодко, так лагідно, так тихо.
[i]Світлина з інтернету.[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876433
дата надходження 18.05.2020
дата закладки 19.05.2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 15.05.2020
Солнышко в окошко,
сквозь цветы гардин,
тянет мне ладошки...
- Есть тепло средь льдин!..
Прикоснулось к телу...
дрожь среди ресниц...
- Вдруг мечты взлетели
в небо!.. Рай для птиц...
Растревожив веру -
жизни кровоток...
И надежд потерю -
воздуха глоток...
Посмотрю на небо...
широка река!..
- Мне самой взлететь бы
к птицам в облака!..
Плоть летать не может...
может лишь душа...
- Где-то милый тоже
хочет в небеса...
Солнышко в окошко,
сквозь цветы гардин,
даст тепла немножко...
нежности средь льдин...
9.05.2020 г.
Фото из инета.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875288
дата надходження 09.05.2020
дата закладки 10.05.2020
Ты ушла от меня.
И мой мир иссяк, погрузился в ночную бездну.
Как ты там без меня? Лишь подай мне знак.
Я стою один, а вокруг лишь мрак.
Я стою один. Сам себе чужак.
Неужели позволишь исчезнуть?
Ты ушла от меня.
И мой внутренний свет будто бы забрала с собою.
Растеряв себя у всех на глазах
Я искал тебя в моих собственных снах.
Я искал тебя в родинках на щеках.
А тот…Не я…И вправду тебя укроет?
Ты ушла от меня.
И с тех пор зима навещала меня все чаще.
Как ребенок боялся я засыпать…
Я боялся правду тебе сказать.
Я боялся сознаться себе, ведь врать
Безусловно намного проще.
Ты ушла от меня.
Словно бы душа твоя не способна на состраданье.
А мне бы в волосы – солнце твои упасть...
На всего – лишь вечность тебя обнять.
Чтоб хоть как-то выжить, суметь принять…
Нет, мне не нужно твое раскаяние.
Да, тебе чУжды мои признания.
Но стих – с тобою мое прощание.
…(Очередное мое прощание)…
Ведь я люблю тебя все отчаянней,
Мое родное воспоминание.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874838
дата надходження 06.05.2020
дата закладки 06.05.2020
І ми згубились, там серед людей -
Банальних, божевільних, трохи злих
Шукали доброти і теплоти,
А стали так похожими на них.
Де наші душі сховані в слова,
Серед мільйонів вже не віднайти
Дивлюсь у очі тиха пустота,
А ти казав, що в світі ніц біди.
Поглянь тепер... Війна в мені іде,
Що можу я ще в собі зберегти?
Коли до прірви тільки один крок,
А вже ніхто не подає руки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874002
дата надходження 30.04.2020
дата закладки 30.04.2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 27.04.2020
Не снись мені, бо вже боюся спати.
Там вільна я і завжди при тобі.
Всі почуття відверті та банальні.
Не снись. Не варто. Не лякай душі.
Не снись мені весняними ночами,
З волосся нестушуй сакури квітки.
Нехай печаль закінчиться очима
Цілуючи холодні голоси.
Не снись мені, таким моїм і рідним.
Так мало знаю. Тільки однину,
Де паралельно ходять божевільні
Шукаючи одну на двох весну.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872706
дата надходження 20.04.2020
дата закладки 20.04.2020
Обходила милого
дальней стороной...
- Солнце погасила я!..
Залила слезой...
Ласково-ванильные
таяли слова...
И душа безкрылая...
больно падала...
Так ему поверила!..
Но любовь... обман!..
Отобрал доверие...
Искромсал роман...
Собрала обиды все,
как дары его...
- Белый свет не виден мне!..
Слышу только боль...
Сердце мое сильное
вдруг накрыла мгла...
От него... любимого...
не уберегла!..
Пусть туман застелет все!
И запрячет ночь...
- Я попалась с верой в сеть...
Разорвать невмочь...
* * *
Счастье обходила я
дальней стороной...
- Так теряла милого...
Ссорилась с судьбой...
4.04.2020 г.
Фото из инета.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870661
дата надходження 04.04.2020
дата закладки 05.04.2020
Пробач мені, що довго не писала,
Що всі слова застрягли в тишині.
Просто в одну хвилину стало мало
Повітря - не наповнились думки.
Пробач, що не на Ви мої звертання,
Що ніжність досі є в моїх руках,
Що кожен день стою перед прощанням
І знову завтра - буде не для нас.
Пробач, що десь в душі недолюбила.
Глибоких, вірних...Тут таких нема.
Пробач, що я так пізно написала,
А що сказати знову не знайшла.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870753
дата надходження 05.04.2020
дата закладки 05.04.2020
Люди - шкатулки, люди - криві скринькИ,
Що зберігаєте під вашими замками?
Скільки зосталося світла отам, на дні,
У душах - рахвах всіяних камінцями?
Люди - шкатулки, люди - криві скриньки,
Що ви ховаєте, там, під дахами - спинами?
Скільки зосталось в вас віри у світлі дні,
А скільки надій вже назовсім, назавше згинуло?
Скільки лишилося темряви, пилу й сліз?
Чиїм страхам ви дозволили вас замкнути?
Вас зсередини спустошує ваша ж злість
І вам наразі іще цього не збагнути.
В кому із вас був прихований щастя зміст?
Чому його ви так легко змогли забути?
Люди - шкатулки скрізь носять з собою ніж,
Щоб їх ніхто та ніколи не зміг відімкнути.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870805
дата надходження 05.04.2020
дата закладки 05.04.2020
А нам би на острів, подалі від люду,
Де тільки природа дівоча і ми.
Для тебе веселкою, любкою буду —
Тобі прихилю я край неба грудьми.
А нам би на острів — втішатися вітру,
На хвилях здійматись у час перемін,
Розлити у душах ранкову палітру…
Мрійливі світлини… Тріскоче камін.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870574
дата надходження 03.04.2020
дата закладки 03.04.2020
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=FkUnNi9HtCs[/youtube]
Літають іскорки маленькі,
Немов посланці із небес.
Вони невидимі, дрібненькі,
Керує з неба ними Зевс.
Літають вільно, хаотично,
Не просто так, є ціль одна.
У них завдання романтичні,
Ця десь сховалась таїна.
Бажають іскру запалити
У незнайомих двох серцях,
Щоб довго- довго у них жити,
Всміхнеться щастя на вустах.
І цей дарунок Прометея,
На світі вічно буде жить,
Цвісти в серцях, немов лілеї,
Ну як же ним не дорожить?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870508
дата надходження 03.04.2020
дата закладки 03.04.2020
Залишайся для себе людиною.
Захисти все, що там ти знайшов.
До останньої думки минулого
Не втрачай, те за чим довго йшов.
Всі слова вже не пошепки - прокричи,
Щоб почула твій голос хоча би раз
Я стою там сама у твоїй темноті
І зв'язані руки для нас.
Я ще чую твій видих - такий тяжкий.
І я знаю, що часу в нас сім хвилин.
Я благаю лишайся людиною
Ти насправді найбільше цього хотів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853873
дата надходження 06.11.2019
дата закладки 26.03.2020
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=QSgvQ9Rn3rM[/youtube]
Краєчок знайшла раю,
На сонячній поляні.
Я сонечка збираю,
В пригоді мені стануть.
Пухнасті, як курчатка,
Як сонця промінці.
Як в хусточках дівчатка,
Жовтенькі на лиці.
Стебельце у них ніжне,
Кульбабками зовуть.
Вони так дивовижні,
Мій настрій бережуть.
Вони літать ще вміють,
Як час такий прийде,
Відразу посивіють,
Вже й личенько бліде.
Кульбабки - сонце раннє,
Вітають новий день.
На сонце схожі справжнє,
Яке ми вранці ждем...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869434
дата надходження 26.03.2020
дата закладки 26.03.2020
1.Принишкли зорі, гай замовк –
вже ніч стояла,
А унизу співав струмок
трава не в’яла.
Дрімала стомлена земля,
стелила роси,
А з неба місяць, ген, здаля
струмочок просить:
Приспів:
Пливи, струмочку поміж трав
у море синє,
Не полишай своїх забав,
мій любий сину,
Пливи, струмочку день і ніч,
неси водицю,
Дозволь у дзеркало твоє
та й подивиться.
2.А на горі, а на крутій
росла смерека,
Почула теж слова оті,
бо ж недалеко,
Мов зачарована, стоїть,
на воду косить
І ловить звуки голосні,
й струмочок просить.
Приспів.
Ганна Верес (Демиденко)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869236
дата надходження 24.03.2020
дата закладки 25.03.2020
Коли зірка вріжеться вечірня
У самотні закутки душі
Найсвітлішим золотом-промінням –
Просто знай,
ми досі не чужі.
Коли тиша звуками вбиває,
Або шумно так, що голова
Наче переїхана трамваєм –
Просто знай,
трапляються дива!
Коли дощ у очі ліпить палко,
А від вітру небо голубе
Розірвалось на дрібні кавалки –
Просто знай,
я згадую тебе.
20.02.2020 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865478
дата надходження 20.02.2020
дата закладки 20.02.2020
Ти можеш, звичайно, мовчати.
Повік не подати сигналу.
Моя чарівниця крилата –
У тобі терпіння чимало!
Моя юна фея хороша.
Мене ж – заспокоїть і слово!..
Бо рідко про що-небудь прошу,
А чесно сказати – ніколи.
Дай знати! Чи ніжне волосся
Приховує щастя намисто,
Чи сонце на обрії досі
Таке ж як і ти променисте?..
У серце, від роду хоробре,
Гроза-ностальгія насуне.
Дай знати, чи в тебе все добре,
Моя синьоока красуне!
18.02.2020 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865252
дата надходження 18.02.2020
дата закладки 18.02.2020
У серці вмістити космос,
Що гріє тебе щомиті…
Любов – це не так і просто
У цьому важкому світі.
Та кожен любити вміє.
Любов – це для серця квіти!
Це ноша, що болем ниє
І радість, легка як вітер.
Любов – як чарівна маска,
Що красить усе в людині.
Ненависть – її фіаско,
Взаємність – її вершина.
Ти, друже, багато втратив,
Якщо не відчув взаємність
І все таки, варто знати,
Любив – отже не даремно.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863315
дата надходження 01.02.2020
дата закладки 01.02.2020
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=km5IPEhRaI8
[/youtube]
Це осінь загляда в моє вікно,
А я чекаю віхол листопада.
Твого листа знайду я всеодно
Між листям, що опало серед саду.
Знайти мені його не буде важко,
Відчую в ньому подихи весни -
Розквітлу білу восени ромашку.
Нехай позаздрять цвіту полини.
Упала з неї крапелька роси,
Неначе обпекла мене сльозою.
Це осінь гірко плакала, не ти,
Холодною торкнулася водою.
Підставила долоню, щоб зігріть -
Мурашки поповзли по моїм тілі.́.
Хотіла холодок цей приглушить,
Чи пожаліть сльозу цю запізнілу.
Чому ти плачеш, осене, спинися?
Твого я хочу так іще тепла.
Життя таке прекрасне - озирнися!
В моїм ти серці ще не відцвіла...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848256
дата надходження 15.09.2019
дата закладки 15.09.2019
Привіт...
Ну ось настав той час.
Зустрінь прошу ту осінь, як мене
З сумним єством, але все ж пригадай
Як я люблю...
Як хтось любив тебе...
І ароматом схожим, як колись
В оселі завари духмяний чай
Хай пахне в серці сонцем і теплом,
Щоб ми завжди верталися в наш рай.
І у цім спокої та тиші обійми -
Нехай побачу цілісність і такт,
Як люди прагнуть жити між людьми,
Щоб моя осінь знов відчула смак.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848115
дата надходження 13.09.2019
дата закладки 15.09.2019
Неначе сльоза у красі,
Неначе у радості стогін:
Поезія – це не для всіх! –
Це завжди для когось одного…
Так само є правда у тім, –
Підказує внутрішній голос! –
Ми любимо все у житті,
Коли закохались у когось.
Тут призма нехитра така,
Проста, мов на голову злива,
Що душу, коштовний стакан,
Наповнює хтось особливий…
08.08.2019 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844467
дата надходження 08.08.2019
дата закладки 09.08.2019
Неначе сльоза у красі,
Неначе у радості стогін:
Поезія – це не для всіх! –
Це завжди для когось одного…
Так само є правда у тім, –
Підказує внутрішній голос! –
Ми любимо все у житті,
Коли закохались у когось.
Тут призма нехитра така,
Проста, мов на голову злива,
Що душу, коштовний стакан,
Наповнює хтось особливий…
08.08.2019 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844467
дата надходження 08.08.2019
дата закладки 09.08.2019
Кольорові згадки, мов забута пісня,
Нагадали серцю про минулі дні.
Як же було добре! І любов колишня
Наче в позолоті радості магніт…
У думках солодких цілу ніч не спиться,
Ніби повернулись квіти у гаї!
Що ж так серцю добре, аж горять зіниці,
Звідки стільки щастя у душі моїй?
Для натхнення квітень – вірогідно, сила,
Тільки у цвітінні голос мій притих.
Тільки це, напевне, не весна зігріла –
А про тебе згадка, це всеціло ти!
23.05.19 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836605
дата надходження 26.05.2019
дата закладки 26.05.2019
Ти мені дала привід
Самого себе запитати:
Ніжність – синонім любові,
Чи просто її доплата?
І раз мова йде про дебет,
Так може то просто здача?
Бо стільки її, як в Тебе,
Ніжності – я не бачив.
І раз мова йде про гроші,
Так може в любовному звіті
Лиш Ти, ласкаво-хороша,
Багатша за всіх у світі?
18.04.2019 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833249
дата надходження 18.04.2019
дата закладки 19.05.2019
Про таке тільки мріють. Про це навіть зорі співають.
І не має різниці що твориться там, за вікном.
Наче диво із див, ніби іскорка світла із раю,
Проростає у серці в теплі і надії зерно.
Проростає у серці любов. Це стара аксіома,
Що із нею поводитись треба, неначе з дитям
І, напевне, тепер буде в серці усе по новому,
Адже ти стільки часу чекала на ці відчуття.
Проростає у серці любов. А коріння і пагін
Згодом тьму принесуть незліченну для серця скарбів!
Лиш, на жаль, моя фея, не я буду в центрі уваги,
Коли ти вибиратимеш долю казкову собі…
18.05.19 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835951
дата надходження 18.05.2019
дата закладки 19.05.2019
Накриває дорогу і ліс
Білий сніг, мов шматочки паперу
І сліди на холодній землі
Заховались, закрилися двері.
Вихваляється час не простий,
Що зима розгулялася знову…
Як дорогу до тебе знайти,
Моє щастя за білим покровом?
В такий холод блукав не один.
Чую відповідь – свист буревію:
Не шукай під снігами сліди –
Я ж у серці жаринкою грію!
05.01.2019 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820272
дата надходження 05.01.2019
дата закладки 05.01.2019
Коли втратив силу незрадний, весняний талан.
Коли помахала єхидно «па-па» вища ліга…
Депресіє, ти запізнилася. Нащо прийшла? –
Якщо засніжило, що й в душу насипало снігу.
Уже й не впізнати те місце, де квітли сади.
Буває так холодно, що про тепло і не мрієш!
Стоїш і чекаєш. Тремтиш – абсолютно один,
Кому яке діло, що в тебе на серці біліє.
Для того, щоб стати, мабуть, не потрібна рука –
Не хочеться бути заручником умислу злого.
Вмирає романтик у світі, де все напоказ,
Крім справжнього.
11.12.2018 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817184
дата надходження 11.12.2018
дата закладки 17.12.2018
А знаєш, я більше не вірю в ніЯку любов
Її не існує для мене віднині.
Моє серце тепер лишень переганяє кров
Не шукаючи винних.
А знаєш, мені так бракує всьогО тебе
Вже всоте відрікаюсь писати цьогО віршА
Ранком знаходячи десятки причин
Щоб до настання ночі згубити їх всіх в словах.
А знаєш, я вже не чекаю від світу див
Твого приїзду до мене чи хоча би дзвінка
Бо очікування вбивають. Ти мене надломив.
Я ледь-ледь жива.
Знай,мені цілоденно бракує твоїх плечей...
Ніяково обіцяю собі нарешті забути про втрату.
Та між плечима твоїми стиснулась моя кімната
Кожен вигин стіни й кожна дошка її крива.
А знаєш, я більш не шукаю ніякої любові
Бо любов - то заплющені очі, то тріщина на вустах.
Ти ж мене запевняв що не викличеш болі...
То була брехня...
Бо ти добре знав, що викличеш сльози
Що любов твоя - мною випрохана в Творця.
А я потребую тебе далеко не розумом
А я потребую тебе переважно щодня...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814362
дата надходження 18.11.2018
дата закладки 21.11.2018
Сьогодні мою ніч прикрасить дощ
В обіймах зацілує, певне, сум
Укриє одіялом пустота
І розмовляти прийде самота
Про все, про все, що ти уже забув.
Сьогодні моє серце на шматки
На дріб'язки, відтінки наших днів
Хіба не ти мені пообіцяв
Хороший сон із присмаком вітрів.
Сьогодні вже не буде, як колись
Не впаде перший сніг
Нам стане жаль
Що не знайшли у собі пари слів
Щоб розказати, як болить печаль.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812594
дата надходження 04.11.2018
дата закладки 09.11.2018
Я більшого щастя не знаю,
Ніж ти, моя юна зоря.
Коли твоя усмішка сяє.
Коли твої очі горять.
Найбільша у світі приємність,
Найкраще за тисячу днів –
Коли ти так просто, взаємно,
Всміхаєшся щиро мені.
У мене бажання єдине,
У мене прохання одне:
Щоби твої очі невинні
Торкались частіше мене…
04.10.18 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809209
дата надходження 07.10.2018
дата закладки 08.10.2018
Бракує слів, чи досвіду, чи літ,
Щоб в повній мірі висказатись хто Ти.
Моє ласкаве щастя на землі.
Моє пухнасте серце в позолоті.
А знаєш, я попробую, однак,
Пробач, якщо не вийде ненароком!
Моя фіалка синьо-весняна.
Моє покірне сонце синьооке.
Мій ідеально-ніжний архетип.
Мій юний спокій і душевний галас.
Мені ж достатньо, знаєш, аби Ти
Всього-лишень була
і посміхалась.
30.06.18 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797645
дата надходження 30.06.2018
дата закладки 01.07.2018
Постукав дощ в прочинене вікно.
Як добре, що від мене ти далеко!
Як добре, що це стук, а не дзвінок –
Дзвінок у двері, що так часто кликав.
Як добре, що це дощ. Всього лишень.
Як добре, що тебе я не побачу!
І хай дощем залитий цілий день –
В душі усе ще сонячна удача.
Бо дощ мине. Негода – не порок
І зовсім скоро теплота настане.
Як добре, що ми більше не удвох!
І як погано…
14.06.18 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795650
дата надходження 14.06.2018
дата закладки 15.06.2018
Вечоріє. Легкий вітерець, наче дихає море.
Юний хлопець сімнадцяти років у тихім саду
Перший раз про кохання красуні відверто говорить,
Що і небо схилилося, місяць всі зорі роздув…
О, які це слова! Що заслухались квіти і трави,
Навіть різні комашки притишились сповіді цій!
Лиш красуні цей мед як невдала, нещира вистава,
І стійка недовіра у неї на юнім лиці.
«Не кажи що так любиш, – у відповідь каже несміло. –
Не кажи, що довіку любов, – відрізає дівча. –
Чула я вже слова твої вчора, коли вечоріло,
Тільки іншій звучали вони з тим же блиском в очах…»
21.05.2018 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=792655
дата надходження 21.05.2018
дата закладки 22.05.2018
У житті тимчасові падіння відчуває, напевно, що кожен.
За зимою – весна, та не тішить, що це біла прийшла полоса.
Я, здається, недавно помер. Написати і слова не можу!
І ловлю себе часто на думці, що не я всі ті вірші писав.
Як же так? Де натхнення і муза? Я не маю у кого спитати.
Шлях до себе – вузенька дорога, не така очевидна тропа.
А тим часом душа висихає, замість серця – слухняний солдатик
І буденність вбиває щохвилі молодечий, вчорашній запал…
17.05.18 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=792110
дата надходження 17.05.2018
дата закладки 18.05.2018
Чуєш, мій рідний:
Пора просинатись...
Весна на долонях заснула ще взимку
Вона так боялась тобі розказати
Що щастя немає, коли поруч тихо.
Коли не смієшся з її милих жартів
Обіймами душу її ти не грієш
Коли звечорілі світи на світанку
Стають несподівано надто засірі.
Коли за вікном - листопад, а у серці
Малиновим спогадом гріються душі
І їй вже нестрашно ходити без сонця
По темних провулках застиглої думки
Чуєш, мій рідний:
Пора просинатись...
Зустріти її несподівано просто
Заглянь у ті очі - їй є що сказати
В тім домі без тебе до смерті запусто...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786511
дата надходження 07.04.2018
дата закладки 11.04.2018
Споконвіку рушник у пошані...
Вишивають світанки їх ранні.
До схід сонця встає й моя ненька,
Вишиває на щастя... Дрібненько.
Чорнобривці, любисток та м'ята
Зігрівають, мов батьківська хата.
Вишиває матуся... їх цвіт.
А у нім - кольоровий весь світ!
Золотиста тут нитка й блакитна.
Нехай доленька буде привітна!
Цим веселим матусиним цвітом
тішить душу рушник взимку й літом.
Чорнобривці, любисток та м'ята
Зігрівають, мов батьківська хата.
Вишиває матуся... їх цвіт.
А у нім - кольоровий весь світ!
Ясні, сонячні дні в рушникові.
Скільки радості, ласки й любові!
Всього роду є сила у ньому,
Захистить і поверне додому.
Чорнобривці, любисток та м'ята
Зігрівають, мов батьківська хата.
Вишиває матуся... їх цвіт.
А у нім - кольоровий весь світ!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784298
дата надходження 25.03.2018
дата закладки 31.03.2018
Хочешь знать, как все это было
Расскажу, невелик секрет
Она в три ему позвонила
И сказала спокойно " Привет"...
Он молчал, что ответит не зная
И когда я сошел с ума
Может, карма у нас такая
Если порознь, то без ума.
Помолчал, он спросил с упрёком
Разве делают так друзья?
Ты прости, я ушла ненароком
Больно было, и я ушла.
Две минуты молчали оба
Как забыть, что забыть нельзя
Я хотела сказать так много
Но сейчас в голове - пустота.
Не виню тебя, ты ведь знаешь
Я всю жизнь тебе позволял
Уходить и потом не писать
Всё пройдет, и ты снова захочешь
Мне "Привет" этой ночью сказать.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781269
дата надходження 09.03.2018
дата закладки 10.03.2018
[i]Біднесенький мій ліс, він зовсім задубів.
Він ждав мене і думав про розлуку.
Ліна Костенко[/i]
Наснилися весняні міражі,
І біла вишня з бджолами на віттях.
Старенький млин мотає на межі
Людські дороги у нові століття.
Біжу у нерозбубнявілий ліс,
Зозулею ку-кукаю: Прокинься!
З десяток засоромлених беріз
Сукенки поправляють на колінцях.
Мій сонний ліс! Пора уже! Весна!
Тягни до сонця крони задубілі.
Поскрипує невиспана сосна –
Їй, певно, сняться білі заметілі.
Зимові сни – кіно старе й німе.
Весну́ стрічаймо – хай розквітне диво!
Якесь пташа, сіреньке і мале
Своїм «цвірінь» увесь ліс розбудило.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779011
дата надходження 25.02.2018
дата закладки 25.02.2018
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=UydjGQOtOh4[/youtube]
Скотилось сонечко за обрій,
На землю вечір завітав.
Його чекають, бо він добрий,
Усіх до себе пригортав.
Земля тихесенько зітхала,
Це відпочить прийшла пора.
Блаженний час, вона дрімала...
Чекала сну і дітвора.
Люлі, люлі Янголятко,
В вікно заглядує он сон.
Ти ще щасливий, спи, малятко.
Віддайся сну, дитя, в полон.
Он з неба місяць кинув промінь,
Зірки на небі засвітив.
Вже затихає людський гомін.
Щасливий сон всіх сполонив.
Тобі, маленький, треба спати.
Втомились ніженьки за день.
Матуся буде колихати.
Он входить щастячко, дзень-дзень...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=778217
дата надходження 21.02.2018
дата закладки 24.02.2018
Я завжди залишуся з тобою
Тихим шелестом оплаканих надій
Співом сірих птахів з сновидінь
Я зостануся з тобою навіть вітром...
Десь за сотню й тисячу століть
Рідні очі буду я шукати
Щоб без тебе марно не блукати
Тінню непрожитих наших днів...
P. S. Є люди, згадуючи яких, виникає бажання подарувати їм весь світ.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777851
дата надходження 19.02.2018
дата закладки 19.02.2018
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718635
[i] продовження
[/i]
О світе прекрасний, ти більший, аніж у вікні.
Та зорі тьмяніють… їм важко забуть незабутнє?
Ще вчора рожевим світанком гойдалися сни,
Ще вчора у небо я линула птахом могутнім.
Та небо без сонця – і я не знаходжу доріг,
Блукаю без світла у зорянім всесвіті тихо…
Скотилось до ніг моїх світло твоєї зорі,
Та сонце в мені ще… і я шепочу йому: Дихай!
Слова-заклинання над тлінням небесних вогнів…
Навіщо лунає мелодія срібного суму?
Знов падають зорі… та я не знаходжу вже слів.
Торкаюся неба - впускаю в свою лагуну…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773560
дата надходження 26.01.2018
дата закладки 27.01.2018
Відгори в мені, чуєш?
Хоч я й боюся твоєї втрати,
Мов неминучої власної «страти»
На площі Ринок, посеред лиць
Убивць, що жадібно ждуть розплати
За помилкИ, про які не варто
Казати вголос…чи бодай знати…
Та я жадаю тієї втрати,
Я потребую тієї втрати,
Бо серця світ розіб’ється навпіл,
Якщо вдивляючись в «спраглий» натовп
У нім помічу й твоє між лиць…
Тож відгори в мені, відгори.
Знаю, не віриш в можливість втрати
І в своїх вчинках не бачиш зради,
Й нехай… Очима у небосхил…
І вже не ранить ні ти, ні натовп,
Ні навіть те, що тобі начхати.
Перед очима – лиш небосхил,
Перед твоїми – лиш хмари з вати
Й той день,як вперше мене зустрів…
Львів ж звісно зовсім не винуватий,
Що попід тінню його дахів
Не випрохавши тієї втрати
Я стану неквапом задихатись
Тут, в місті колій й старих будівль.
Та ти не чуєш…і все гориш…
Ти все продовжуєш блазнювати
Й те світло в тОбі знедавна слабне
Й лягає в сутінки долілиць…
Так, ти продовжуєш дорікати
За помилкИ, про які не варто
Навіть уголос… бо й це болить.
Я так жадаю тієї втрати,
Я так прохаю тієї втрати,
Мене ж не чують ні ти, ні храми,
Ані вчорашня іще блакить.
Ми стали гніву твогО рабами,
Бач, дим здіймається догори?..
...Він так хронічно і бездиханно,
Він так неспинно та неослабно
Немовби вічність в мені горить…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758059
дата надходження 31.10.2017
дата закладки 01.11.2017
Напевне, все, що можна уявити –
І навіть ві́рші! – ну куди ж без них,
Секунди днів, турботами залиті,
Найлегші мрії і найважчі сни,
Усе, що маю, все, що є в природі,
Сніги лютневі, квіти запашні,
Холодна мряка чи травневі води,
Везучі – і не надто – довгі дні –
Усе Тобі. Падіння мої, рани
І кожен крок для того, щоби Ти
В майбутньому, коли весна настане,
Змогла до краю неба дотягтись.
25.10.2017 р.
́
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757128
дата надходження 25.10.2017
дата закладки 25.10.2017
Досхочу настрибалось малятко
І в куточок собі утекло.
Просто ніч, і пора уже спатки,
Просто змучилось юне тепло.
Тільки Ти, моя пташко, не бійся –
Завтра сонце зігріє Тебе.
Завтра усмішок буде ще більше,
Завтра рай задощить із небес!
Засинай же. До завтра, розваги!
Хай насниться весна у піснях.
Бо найбільше у всесвіті благо –
Знати щастя своє на ім’я.
(Міленці,
15.09.2017 р.)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750707
дата надходження 15.09.2017
дата закладки 16.09.2017
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=YT71ktbRvDg[/youtube]
Дерева у саду, не в позолоті,
Але чомусь притишені, мовчать.
Невже, вони піддАлися дрімоті:
Зручніше буде осінь так стрічать?
Зітхне в зажурі дуб, такій знайомій.
Лиш де-не-де впаде зів"ялий лист.
Прекрасний ти в мовчанці нерухомій!
Все ж журишся....Навколо подивись.
Он мальви, чорнобривці і жоржини..
Хіба хвилює їх осіння ця журба?
Ти скажеш, що на квітах цих сльозини?
Не думай так, хороший, то - роса...
Невже, у смутку винні хризантеми,
Що білі- білі, як торішній сніг?
Не треба, ти відкинь оці проблеми.
Вони у мене викликають сміх.
Ця квітка, не весняна, а осіння.
Дарує людям радість у ці дні.
В очах її не бачу я тужіння.
Можливо, десь далеко в глибині..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749634
дата надходження 07.09.2017
дата закладки 07.09.2017
Мій єдиний, не дивись на мене, наче ти - безмежно закоханий.
Не варто вірити словам, які знають тільки брехню
Настане день і ми будемо бачити світ в єдиному кольорі
Живитись ілюзією марного почуття
Жити хвилиною і нарешті слухати це дурне серце, що вміє знати.
За мить до смерті лиш збагну, кого не варто було відпускати...
В думках я буду сумніватися, а чи потрібно йти тільки вперед?
Знаєш, мій рідний, не забудь, що люди теж вміють літати
Поза зоною чужих і неможливих меж...
І коли навчусь ходити боса по снігу, без холоду
Прийди, справдити, чи без тебе я досі ще дихаю
Уже стало зовсім не боляче, знай...
З криком та слізьми, просинаючись більше не вірити...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748521
дата надходження 31.08.2017
дата закладки 31.08.2017
Я тримаю місяць в долонях
Відвертаючись від любові.
Та вона все ніяк не гасне…
Серце - хворе та непідвласне,
Воно точно з тобою в змові.
Я тримаю місяць в долонях
І він коле й як ти,не гірш.
Та любов лиш міцніє з часом
І підштовхує раз за разом
Впасти ницьма до твоїх ніг.
Так, він коле й як ти, не гірш!
Зоставляють червоний слід
Вщент роздряпані рогом скроні,
А щоки мокрі й чомусь солоні…
Тій любові вже п’ятий рік...
Я тримаю місяць в долонях
Сподіваючись знов і знов,
Що любов щодо тебе згасне.
Сповідаючись піднебесній
Я зціляюсь від тих розмов...
Бо ж без місяця у долонях
Коле засвітла те безсоння,
Б’є у груди, а потім в скроні!..
В непідвласнім мені полоні
Впаду ницьма тобі на шлях.
Я тримаю місяць в долонях
Сподіваючись знов і знов,
Що любов ота все ж погасне...
…Сповідаюся піднебесній
І нашіптую молитов…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=742031
дата надходження 14.07.2017
дата закладки 17.07.2017
Що я роблю вночі? Чом світло горить у вікнах?
Інколи пишу вірші, часом ковтаю ліки,
Буває смакую чай, зелений і трішки лайму...
Глухо гуде рингтон... в когось біда нагальна...
Слухавку, чимскоріш, беру - відповісти мушу,
Потрібні б знайти слова, щоб відігріти душу.
Що я роблю вночі? Що вам за діло, сусіди?
Світло в вікнах моїх чиїсь розганяє біди.
Нехай побіліє ніч, що найтемніша під ранок,
В присмерки протиріч - світло з по-під фіранок.
Що я роблю вночі? Тихо читаю молитву,
- Го́споди, благослови, в но́чі виграти битву.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=740367
дата надходження 03.07.2017
дата закладки 06.07.2017
Моїм почуттям затісно в оцім вірші,
Вони наїжачились й віднедавна не знають куди б подітися.
Не знаходячи прихистку в власному серцевому гаражі
Бездоглядними дітьми живуть в надії хоч колись зігрітися.
Моїм почуттям так тісно в оцім вірші,
Що вони задихаються, не вміщаючись між буквами чи пробІлами.
З самого початку, на початку гаснучи…Не наприкінці.
Вони існують так й не знайшовши прихистку: наїжаченими та збайдужілими .
Моїм почуттям затісно й там збоку, в грудях.
Наполягають наважитись та очам, що навпроти – відкритися.
Але кожного надвечір’я підступає не знати звідки страх,
Навшпиньки прокрадається, позбавляючи змоги, хоч частково зцілитися.
Моїм почуттям не тісно лишень в піснях.
Мелодія самовільно розповсюджується по всіх внутрішніх пустотах,
Вона віднаходить на свій розсуд єдино правильний шлях
І надихає знову й знову співати, не зважаючи на той страх анітрохи.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=740363
дата надходження 03.07.2017
дата закладки 03.07.2017
[img]https://pp.userapi.com/c836125/v836125008/5186c/31RPzeZniw4.jpg[/img]
Так хочеться зими на півстоліття
Без паузи відлиги і тепла.
Нехай мороз тріщить, немов лахміття,
Що догорає в полум’ї дотла.
Нехай тріщить по закуткам й щілинам,
Хай вимерзне вся нечисть і сльота.
І, може, лиш тоді простить провини
Земля обітована і свята.
Хай щезнуть всі запроданці огидні,
Куми, свати і всякий їхній збрід.
Хай замете усі нажитки видні
І пропаде ганебний того слід.
Хоча і рівність вигадка поетів,
Блукаючий утопії маяк,
Та прірви ті глибокі і нестерпні.
І як тут не озлобитись, ну як?
Не втримався. І в ярості всесильній,
Що ніби пес зірвався із цепів,
Бунтарський дух оскаженілий, синій,
Туманом сів від моря до степів.
Вдихнули всі цей присмак "бути вільним".
Але чому всі стали мов кроти?
Такі чутливі, аж до божевілля.
Проте не бачать справжньої біди.
Немає змін від псевдореволюцій,
Від світлих помаранчевих ідей
І обіцянок всіх, немов пилюка.
(То ширма для засліплення людей).
І знову скажуть: "Стадо ідіотів!
Народ цей, певна річ, що пропаде".
А де вожді і вірні патріоти,
Які б вели обвуглених людей?
Вони горіли в полум’ї воєннім,
Пізнали невідступний страх біди,
Тверділи світлі душі їх щоденно
В ілюзії людської доброти.
Душилась віра в натовпі безлюднім,
Бо всі здавалось статуї німі.
Коли кричало тіло повне люті,
Весь світ ховався знову в тишині.
Та вихід є - зима на півстоліття!
І хай вирує вічна мерзлота!
Бо, може, лиш тоді земля зуміє
Почати все із чистого листа.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=740122
дата надходження 01.07.2017
дата закладки 01.07.2017
І торкнеться до мене уперше земний чоловік,
У якого в очах мерехтить перламутрова хвоя,
І притулить долоню свою до тремтливих повік,
І від доторку сего забудуся, де я і хто я…
І трава оживе під ногами, волога й густа,
І в аркані зійдуться над нами старі осокори.
«Я не згуба тобі, чоловіче, я древня вода,
Що з правіку тече й напуває смарагдові гори».
І торкнеться до мене удруге і скаже: «Бери,
Ці реліктові храми тобі залишаю у спадок…».
І сплетуться між нами всі запахи і кольори,
І солоною цівкою піт побіжить між лопаток.
І гірським полонинам забракне п’янкої роси,
Щоби спрагу мою втамувати й вогонь загасити…
І зіллються між нами вібрації і голоси,
І почнуть мироточити пальців його сталактити.
І торкнеться до мене утретє земний чоловік,
І промовить: «Ти згуба для мене, ти лік мені, жінко,
Бо коли я торкаюсь пелюстя тремтливих повік,
Твої очі стікають в долоні небесним барвінком…».
І в гортані його застрягають солодкі слова,
Перестиглими сливами тріскають, скапують в душу…
«Я трава, чоловіче, я дика шовкова трава,
На фісташкових віях росу передсвітню ворушу».
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739407
дата надходження 26.06.2017
дата закладки 26.06.2017
Вже не болить? Скажи, переболіло?
Гортає пам’ять зустрічі спішні.
Якось нараз у серці заясніло,
Без тебе довго тягнуться так дні.
Здригаюсь від дзвінка знов мимоволі,
Шукаю цифри поглядом, що вряд.
Сльоза викочує надії долі,
Ти, там, де пекло нині, ти - солдат.
І уклякаю перед образами,
В молитві тихій голову хилю.
Всевишній, вбережи, що є між нами!
Без нього згину й я! Люблю! Молю!
22.06.17
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738920
дата надходження 22.06.2017
дата закладки 22.06.2017
Замучила сезонна алергія.
Тополі пух, пилок, – не головне.
Я від недуги збутися не вмію
І це, чомусь, залякує мене.
Яка це насолода – просто знати
Що Ти, десь там, всміхаєшся кудись
І я відверто хочу забагато,
Щоб Ти була такою назавжди.
Ти просто будь, моя п'янка спокусо.
Насправді, я щасливий дотепер
І алергії зовсім не боюся!
Лякаюсь лиш відсутності
Тебе.
19.06.2017 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738628
дата надходження 20.06.2017
дата закладки 21.06.2017
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=R70EFSQuSw8
[/youtube]
Твої руки - мої крила, ти - мій світ, мої вітрила.
Автор: Лілія Стащишин
--------------------------------------------------------
В тобі живе чарівний якийсь світ,
А руки мають ніжність сокровенну.
Притягує сердешний дивоцвіт.
Лиця прикраса - усмішка блаженна.
Люблю, коли всміхаєшся мені.
І непомітно втома десь зникає.
І я щаслива, це- найкращі дні.
Та серце до кохання не звикає.
Воно і в будні, як маленьке свято.
З тобою не узнаю серця біль.
Невже це все, з якоїсь казки взято?
В душі моїй ця ніжна заметіль.
Ти - тепле сонце, ніжне вечорове.
Воно не спалить у спекотні дні.
Хмільний напій солодкий малиновий,
Що до смаку завжди душі моїй.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738693
дата надходження 21.06.2017
дата закладки 21.06.2017
Замучила сезонна алергія.
Тополі пух, пилок, – не головне.
Я від недуги збутися не вмію
І це, чомусь, залякує мене.
Яка це насолода – просто знати
Що Ти, десь там, всміхаєшся кудись
І я відверто хочу забагато,
Щоб Ти була такою назавжди.
Ти просто будь, моя п'янка спокусо.
Насправді, я щасливий дотепер
І алергії зовсім не боюся!
Лякаюсь лиш відсутності
Тебе.
19.06.2017 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738628
дата надходження 20.06.2017
дата закладки 20.06.2017
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=SJwUwUxpWvo[/youtube]
Сонце хилиться за обрій.
Вечоріє... Ніч.
В пелені легкій, прозорій
Пада спека з пліч.
Спочиває і природа,
Рій думок десь зник.
Насолоджуюсь...Свобода.
Чом це вітер стих?
Зіпсується знов погода,
Дощ, як із відра?
Пропадає насолода...
Чи дощів пора?
Поміж хмарами блиснуло,
Прокотився грім...
Прохолодою війнуло..
То ж чекати змін.
Розібравсь шалений вітер,
Загнуздав хмарки.
Це його короний витвір..
Видно вже й зірки.
Кілька крапель в спраглу землю
Капнути вдалось.
Хвилювалась я даремно..
Може, так здалось?
Десь далеко, там за лісом,
Гуркіт долина...
Ледь зітхнула річка сплеском...
Тихо засина...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=736986
дата надходження 08.06.2017
дата закладки 15.06.2017
Знайти собі місце,
допоки рида скрипаль,
Допоки торкаюсь, вливаюсь
у музику ночі.
Хай мовчки, та все ж –
як співзвучно щемить печаль…
О що серцю відстань?
Стеліться шляхи пророчі.
І хто я така
в цей ожиново-смутний час?
Розкреслюю тишу
на грані ридань і зойку.
О грай же до ранку,
щоб вогник в очах не згас.
Болить… розчиняюсь...
І схлипує ангел збоку.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=737527
дата надходження 12.06.2017
дата закладки 15.06.2017
Звідсіля мені аж ніяк не дотягнутися до тебе
Ані найзворушливішим співом, ані грою у дві руки…
Так, ти ще муляєш десь під шкірою, десь всерЕдині мЕне,
Але світ без тебе (віднедавна) знову стає своїм.
Звідсіля мені аж ніяк не достукатися до тебе
Ані найгучнішими вибухами ,ані тишею навздогін…
В тебе бУла сила – силенна виправдань. А у мене…
Всього – навсього любов, що не потребувала когось взамін.
Звідтіля тобі анічогісінько не потрібно було від мене
Ані найменшого дотику вій, чи тим паче губ…
Ти хоч помітив, що мої очі жевріли дивлячися на тЕбе
І небо там – таки глибшало…й не розуміло самЕ чому?..
…Але після всього звідтіля тобі не наблизитися до мене
Попри якнайкращі спроби, попри віру в успішність спроб.
Бо для тебе любов - то поняття досі тілесне й заразом дешеве,
А для мене (по правді) найбільший у світі скарб.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=737091
дата надходження 08.06.2017
дата закладки 09.06.2017
Коли за гори сонце сяде,
А день розтане в сірій млі,
У Бога я прошу поради,
Як жить на грішній цій землі?
Як пробачати зраду й підлість,
Як полюбити ворогів,*
Та, як знайти у серці стійкість,
І як приборкати свій гнів?
Як поселить у черствих душах,
Росток маленький доброти?
Щоб розцвіла у добрих сходах
Маленька квітка теплоти...
Не поливать її сльозами,
В промінні сонячнім купать.
Любити так, ніби востаннє.
Серця любов"ю напувать...
Важка занадто ця задача,
Достукать важко до сердець.
Даремно мрію про удачу:
З сердець не вирвать бур"янець.
-------------------------------
Тут мова йде про особистих ворогів, не політичних.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=735422
дата надходження 28.05.2017
дата закладки 28.05.2017
Травень панує босий.
Хмари лиш де-не-де.
Як же приємно просто
Дихати теплим днем!
Сяє весняне сонце.
Пахне цвітіння садів.
…Радісно серцю – хто це
Юність душі розбудив?
Більше не гріє спокій –
Я уже й не чекав
Що через стільки років
Ти, як тоді, близька!
14.05.2017 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733460
дата надходження 14.05.2017
дата закладки 14.05.2017
Де зорі згасають
жоржинами обрій цвіте.
Піддавшись спокусі,
розтану у світлі розмаю.
І граю промінням –
а й справді воно золоте…
Нарешті я справжня!
Хай вітер мій одяг знімає.
Нарешті я дика!
Вплітаю в волосся жасмин,
До стану латаття,
ступаю у нетрі – царівна!
Співай, дикий вовче.
Кровить хай мій страх із судин,
Іскриться з очей, шаленію –
мовчіть перші півні!
Схиляються трави
і падають зорі до ніг,
Навшпиньки ступаю –
цвітуть по слідах орхідеї.
Кружляю по колу,
мов відлік часів вікових,
У місячне сяйво руно уплітає Медея.
Під місяцем повним
танцюю у сяйві спокус,
Хай рвуть струни ельфи –
не смій підвестися нерівня.
Бо я відтанцюю, відплачу,
а ще… відсміюсь,
Допоки світанок,
допоки іще я царівна…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732250
дата надходження 07.05.2017
дата закладки 07.05.2017
Яблуні цвітуть блідо-рожево,
Вибухнувши в чисту голубінь!
І пливе таке солодке мрево
Від отих божественних пахтінь!
Синє тло і лагідні пастелі,
Мов художник пробує мазки…
Десь-колись вітри-віолончелі
Забринять, зриваючи разки
Яблуневоквітного намиста, ─
І така здійметься білизна,
Неземна, неторкана, перлиста,
Ніби крила струшує весна!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731766
дата надходження 03.05.2017
дата закладки 04.05.2017
Вітре-вітре, весняно-ласкавий,
Обіймає твій подих лице.
Хоч буваєш ти правда лукавий
І тепло тоді в грудях не те.
Не мені ти даруєш усмішку
І цілуєш медово вуста.
Необачно потрапила в клітку,
Крізь щілини тіка марнота.
Ти ж безпечно забавлений грою,
Ніби, те, що було, й не було.
Пестиш тіло моє, я не встою,
Майне думка: "Мій Боже, за що?"
01.05.17
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731374
дата надходження 01.05.2017
дата закладки 02.05.2017
Люби мене! Люби мене, милий! Кохай!
Хоч би заспану ніч розривали гармати.
Хоч би степом курився у димці курай,
Відбивали чечітку покрівлею "Гради".
Люби мене! Люби мене, милий! Кохай!
Хоч би за тьохканням куль і не чутні слова.
Хоч би хлюпав на ящик залишений чай,
В час, як від вибухів мін, земля стала хитка.
Люби мене! Люби мене, милий! Кохай!
Хоч війна геть обпалює злістю бо душі.
Хай черствіють ворожі серця, а ти, знай,
Наші, сила любові, лиш зробить мужніші!
11.04.17
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728254
дата надходження 11.04.2017
дата закладки 12.04.2017
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=XvtzhdLTCaw
[/youtube]
Усі ми люди, зовсім різні,
І думка в кожного своя.
В одних віршах хвилює ніжність,
Душа таких, немов рідня.
Читаєш, думаєш, радієш,
Бува сльоза враз запече,
Бо ти людину зрозумієш,
Підставиш словом їй плече.
І розцвіта душа, як квітка,
До сонця тягне пелюстки.
Таке бува у нас нерідко,
Хоча бувають й колючки.
Слова по тілу, наче бритва.
За що триматись, щоб встоять?
Тут допоможе хай Молитва,
Цей негатив з душі, щоб знять.
Не оскверняйте душу словом,
Назад повернеться підчас.
Нехай було це випадково,
Та Бог спасе від слів тих нас...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728294
дата надходження 11.04.2017
дата закладки 11.04.2017
Мрії мої побожні
Майже нічого не значать.
Бачу тебе у кожній..,
А все ж – я тебе не бачу.
Може, ті мрії пустка?
Може, то шлях недобрий?
Вернути тебе не просто –
Ти полетіла за обрій.
І все-таки – я не проти
Бачити майже в кожній
Погляду твого дотик,
Губи твої тривожні…
24.03.2017 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725343
дата надходження 24.03.2017
дата закладки 24.03.2017
Мої зранені вірші хотіли більшого.
Але ж ти і не думав про це, авжеж?
Моє тіло прохало обіймів-одеж
І очей твоїх кольору моря стихійного.
Розхвильовані зв'язки кричали про це
Та тобі було байдуже до волань тих!
Плечі ж... спрагло жадали твоїх долонь
І торкань, тих, що вміло зціляли серце.
Твої зігнуті плечі - предтечі втечі
Та й у серці -не бУло вогню. Моє ж...
Тіло вже не гасило в собі пожеж
Й споглядало сліпо на кровотечі.
Мої зранені вірші всміхались більше би,
Якби ти так й не став однією з втрат.
Отією... з незмірно важких утрат,
Що беззмінно в мені оживатиме віршами.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721826
дата надходження 05.03.2017
дата закладки 06.03.2017
Тіло моє – весни вмістилище,
Вітер збиває з ніг!
Видно, сезон зими закрили вже,
Довшими стали дні.
Стягую нерви, як шнурівками, –
В’яжу в тугі вузли…
Пружно бринить асфальт автівками,
Води летять углиб.
Сонце – млинець пухкий, умочений
В білі вершки хмарин.
Давні сліди зимових злочинів
Стерли за ніч вітри.
Але на те й весна-цілителька:
Латка до латки – й світ!
Серцем вертаю знов до витоків,
Думка – швидкий болід.
Далі і далі – вгору сходами,
Вище хіба що сни!..
Вкотре на цій землі відродимось
Пролісками весни.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720274
дата надходження 25.02.2017
дата закладки 02.03.2017
Скоро осінь холодна, зубаста, картата,
Відчуваю її, хоч не видно в біноклі…
«Сьо ти писесь, – донька запитала у тата, –
І цому твої очі моклі?»
Тато витер сльозу, обійняв, наче ненька,
Взяв на руки мале чудо зіткане з раю…
Як, ну як пояснити дитині маленькій? –
Лиш вона його окриляє!
16.08.2016 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717482
дата надходження 10.02.2017
дата закладки 10.02.2017
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=h1Pdd65De8U
[/youtube]
Як тільки сонечко заграє,
Всміхнуться хмарки з висоти,
У мене сумнівів немає:
Мені всміхаєшся це ти.
Це день новий приносить радість.
Нові збудовані мости.
І хай зника душевна слабкість.
Не бійсь, по них сміливо йди.
У круговерті днів буденних,
Дай мріям знову розцвісти.
Серед проблем отих щоденних,
Яскаву зірку засвіти.
І понеси мені назустріч,
Назло морозам і вітрам.
Вони тікатимуть урозтіч,
Коли світитиме лиш нам.
І ти побачиш, як зимою
Розкриють очі всі квітки..
Запахне ніжною весною,
Коли зі мною поряд ти...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716585
дата надходження 06.02.2017
дата закладки 06.02.2017
Ти знаєш, попрощатися прийшла
Босоніж, щоб тебе не розбудити:
Сьогодні віють західні вітри
Немов, все знають... Хочуть зупинити
Чи захистити просять пам'ять ту
Яка їм наспівала сподівання
Мріють вони, що все скоро мине -
А серце прагне вічного вигнання...
Правда - у тім, ти - найдорожчий мій,
Що ми йдемо шляхами не під силу:
Налякана блукаю поміж слів
Які для нас умить стали жахливі...
Чому мені ти дався узнаки?
І світ темніє, наче скоро - осінь?
Проймає біль і крає тишину:
А квіти вже посохли у волоссі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715248
дата надходження 30.01.2017
дата закладки 30.01.2017
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=WCGzGl85CSg[/youtube].
Повільно ніч іде на спад.
Знов сонце небо освятило.
На небі новий йде розклад:
Воно вже зорі розгубило.
Земля розкрила ледь повіки,
Із квітів випила росу.
Роса для неї - справжні ліки:
Вони підтримують красу.
Жахнулись хмари з переляку.
Вогнем зайнявся горизонт.
Нема ніякого натяку,
Що знов здолає землю сон.
Прокинувсь ліс; проміння грає.
Про щось шепочеться листва.
Цей літній ранок обіцяє,
Відчуть земного божества.
Промінчик сонячний торкнувся,
Мого ще сонного лиця...
Це просто ти мені всміхнувся...
Та казці цій нема кінця....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713750
дата надходження 22.01.2017
дата закладки 24.01.2017
Сховай цей страх в шухляду з - під троянд
Й не пий свій чай з холодним мокрим вітром
Тобі, напевно, боляче за двох
Перед оцим зухвалим, хитрим світом
...Не йди...
Зостанься в цих очах бодай на день
Не спалюй все, що я відклала потай
Залиш свій голос у моїм дощі
Щоб я без тебе вже під ним не мокла...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714126
дата надходження 24.01.2017
дата закладки 24.01.2017
Надворі - ніч... Застав себе поспати:
Зимовим ранком закохайся в день
Не час сьогодні відлік рахувати:
Затамуй подих, відпочинь від меж.
Гортай дороги... Побувай за гранню...
Набий на моїм тілі тайний код -
Щоб тільки ти умів мене читати
По нотах страху заспаних вікон...
Й мовчи. Як вмієм. Приходи до себе
По краплі знов свій світ діли на наш:
Ти надто довго говорив словами,
Не поринавши почуття в екстаз...
Надворі - ніч... Застав себе поспати:
А я чекатиму тебе до десяти,
Щоб розпізнати десь на заднім плані
Усі закриті та приховані сліди....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712403
дата надходження 15.01.2017
дата закладки 16.01.2017
Є час для родинного затишку, світла й тепла,
Вітального слова, обіймів і рідного кола,
Коли закосичена хата, мов біла сова,
Кошлатим крилом пригортає і кличе до столу.
І простору робиться більше, і згустки вогнів
Крізь матову шибку сочаться назовні медами.
Несуть благодать ці святочні усміхнені дні,
Як східні царі, що приходять в оселю з дарами.
І ось тобі золото, ладан і мирт запашний,
І пригорщі білого снігу, як вовна, густого…
Від першого слова розписаний шлях твій земний:
Із глини – у попіл, із попелу – в небо, до Бога.
А поки – радієш, хапаєш кожнісіньку мить,
У колі тісному тобі, як у космосі, вільно!..
І щось ностальгійними нотками в серці щемить,
Коли ти прокручуєш пам’ять, мов кадри із фільму.
А в ній стільки світла, тепла й лімітованих див!
Тому і чекаєш між буднів родинного свята,
Допоки у Вічності час тебе не розщепив,
Як атом.
[img]http://s02.yapfiles.ru/files/1029484/_derevnya.gif[/img]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711219
дата надходження 10.01.2017
дата закладки 10.01.2017
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=w2-rXk5Il_g[/youtube]
Пливе по річці соломинка.
Чому одна серед води?
Ти почекай лише хвилинку.
Невже рятуєш від біди?
Спішиш комусь на допомогу,
Де вже, здавалося б,- кінець?
Як відчуваєш ти тривогу
Отих знедолених сердець?
Які зневірились у всьому,
В яких ще трохи - і чужі.
Допоможи й тому живому,
Хто думає, що на межі.
Пливи, маленька соломинка.
Не маєш права горювать!.
Нехай в очах горять іскринки:
Така вже доля - рятувать..
Подай стражденному підпомогу,
Тримайсь на хвилях, не зникай.
Вкажи невірному дорогу,
І на спасіння віру дай...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710159
дата надходження 04.01.2017
дата закладки 05.01.2017
Чим пахнуть перші дні Нового року?
Смачним імбирним пряником в руці,
Кислинкою грейпфрутового соку,
Багрянцем журавлини в молоці…
Морозним трунком лісової хвої
Із нотками солодких мандарин,
Екзотикою кави запашної,
Заморською гірчинкою маслин…
Шампанським золотистим і грайливим,
Молочним шоколадом на фользі…
А ще – таким простим і добрим дивом,
Якого так очікуємо всі!..
І світлими надіями на щастя,
На звершення, гармонію і мир,
На те, що рік прожити вкотре вдасться
З близькими і потрібними людьми.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709881
дата надходження 02.01.2017
дата закладки 03.01.2017
( фон: Max Richter - Andante - Reflection (End Title) )
Тебе ведь совсем не больно.
Ты долго к этому шел.
Не вечность, а лишь случайность,
Вот, что ты во мне нашел.
Нет, не было больно!
Знаешь, я долго к этому шла.
Не преданность , а неверность
Вот, что я в тебе нашла.
Тебя мне не слышно,вовсе,
Внутри растет глухота.
Особенно этой ночью
Молчаньем во мне слышна.
Во мне нет любви... И точка.
Сгорела давно, дотла!
Любить, словно падать в пропасть…
С тобой я в нее сползла.
В душе той болело, очень!
Ведь знаешь, что я лгала.
Скучаю. Но ты вдруг просишь,
Чтоб я лучше впредь врала…
Не чувствовать боли, вовсе.
Вот то, чего ты желал.
Не стоило. Между прочим,
Ты так ее и не познал.
А мне бы с разбегу в пропасть!
Но только, чтоб не толкали.
Утратив всю силу воли
Отдаться своей печали...
А знаешь, я впредь не стала
Тебя ко мне возвращать.
Психолог сказал – усталость
(Не стоило посещать).
...
Ведь я не любила после
Момента, когда ушла.
В ту зиму молила Бога,
Тебя чтобы не ждала.
Чтоб Он гнев усыпал снегом
Внутри моего нутра.
В декабрь ты канул в небыль.
И боль от меня ушла.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708238
дата надходження 24.12.2016
дата закладки 25.12.2016
Я вчора була цілий світ.
Сьогодні... Як сніжинка,
Що впала як засохлий цвіт
В закинуту хатинку.
Я вчора була всіх принцес
Гарніша на планеті!
Та див немає. І чудес...
І я в чужій кареті...
Ще вчора була Янголя,
Малесеньке і рідне.
Босоніж йду як те маля,
Обідране і бідне.
А навкруги так ліпить сніг!
Так захотілось дива!
Ти вчора був у моїх ніг...
Чи нині я?.. Щаслива?..
Що ж ти так робиш?! Взяв й пішов.
Ні поцілунку навіть.
Так поглумилася любов,
Ще й покормила пам'ять.
В уста ще вчора цілував,
Кормив мене з тарілки.
Сьогодні вітер майстрував
Крильцятка біля хвіртки.
Щоб полетіла і знайшла!
Щоби якось впросила!
Та цілий світ я обійшла.
Та всі зносила крила!
А ти... Закривсь на сто замків.
Від мене щоб сховатись...
На крила зшию сто дзвінків,
Щоб в небі не штовхатись.
Бо Янголи всю ніч летять.
Просила їх шукати
Тебе завжди!.. Що ж гомонять?..
Що ти... Зробив вже й грати.
Щоби до тебе не прийшла.
Щоби... Не залетіла.
Ти не журись... Я вже пішла...
Я... Вірить в щастя сміла...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707611
дата надходження 20.12.2016
дата закладки 20.12.2016
Знаєш,
Я почала переживати,
Що ти досі малюєш мої картини
Може, тобі пора вставати зранку
І відчувати, що ти – незалежний,
Пити гарячу та несолодку тишу
І вірити, що сьогодні для тебе - це сонце,
Я з тобою лишилась споглядати,
Як наш рижий кіт нерівно буде блукати
І шукати в твоїх долонях спокій,
Як я, ще недавно…
Він сумує за тобою справжнім,
Таким веселим і сильним,
Таким неспроможним на зраду,
Таким до біса рідним…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707508
дата надходження 20.12.2016
дата закладки 20.12.2016
Сосни дивляться сни, які віщі немовби у жриць...
Заколисує вітер – дерева вклоняються світу.
Я тебе не віддам, охоронцю моїх таємниць,
ми доглянемо вдвох несміливий росток первоцвіту.
Заколисуй мене ніжним шепотом древніх легенд,
химороддям думок, безбережжям солодкої рими.
Я боялася. Так! – що довірливе серце - ущент!
Чи боюся тепер? Так! – пройти нерозважливо мимо.
В сонних нетрях лісів заблукала сполохана тінь
перелесника чи невідкритого міфами духа.
Соснам тепло у лігві своїх вікових сновидінь.
На твоєму плечі сплю я...
дихаю з соснами –
слухай...
16.11.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701134
дата надходження 17.11.2016
дата закладки 21.11.2016
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=AL2zzX84HCs
[/youtube]
За твором A.Kar-Te http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701034
Дякую за ідею, Олю.
-------------------------------------
Так, зима надворі розкошує.
Біла завірюха за вікном.
Але знаю: ти мене почуєш.
В час такий зігрію я теплом.
Тільки ти зумій мене почути,
Я далеко, але завжди твій.
Те, що відбулось, зумій збагнути.
Та не покидай про зустріч мрій.
На вікні троянди білосніжні.
І від них все ж запахом війне.
Ти торкнись вустами обережно
І відчуй, як я люблю тебе.
Тільки знай: зима це не надовго.
Завірюхам теж не довго буть.
Прошу: не залиш мене самого,
Хай троянди в серці розвітуть.
А коли проклюнеться підсніжник,
І весна надасть про себе знать,
Повернусь до тебе, Моя Ніжна.
Тож не смій мене ти забувать...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701061
дата надходження 17.11.2016
дата закладки 17.11.2016
Намагався читати тебе, як розгорнуту книжку,
Поміж аркушів білих шукав різнобарвні думки:
Десь була ти серйозною, десь несерйозною трішки,
Проте теплі на дотик були геть усі сторінки.
Я читав як в дитинстві ти гралась із сонячним зайцем,
Як ходила між вишень стежками на отчий поріг,
Як сварила кота, що не хтів повиватися, пальцем
Як пекла із піску полунично-ванільний пиріг.
Я читав оповідки про перше кохання велике,
Про гарячі обійми, цілунки, мов липовий мед.
І про щастя, що в ніч на Купала кружлялося тихо,
І про осінь, що мокла сльозами та кутала в плед.
Я обачно гортав із цікавістю кожну сторінку,
Углядавсь у рядки і у те, що було між рядків –
Бачив мудру, розважливу, милу і лагідну жінку,
Чув стук доброго серця, душі благородної спів.
Прочитав тебе впоперек, вздовж і по діагоналі.
Констатую: добротний, чіткий і захопливий текст.
Ти пиши себе, знай, я читаю тебе і надалі,
А читати тебе – мій стійкий безумовний рефлекс.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699169
дата надходження 07.11.2016
дата закладки 08.11.2016
[i]Хотілось щось миролюбиве, тихе,
Та знову – вітер, буря! Чи не тому,
що надворі – хуга? Та Бахові фуги,
певен, вгамують ті хуги...
[/i]
[youtube]https://youtu.be/DquxPwY91MI[/youtube]
[i][b][color="#b900d6"][color="#5702ab"]Збуди в мені вітер,
щоб лінощі витер,
щоб в степ вільним вихором я полетів,
щоб всі сухостої –
старезні устої –
ущент поламати… Й гілля – поготів.
Збуди в мені бурю –
прийдешнього гуру....
сміття щоб дощенту навіки змести –
в нерівнім двобої
з рутинним собою
стежки торувати мені до мети…
Збуди розум світлий –
нема того цвіту,
щоб глянуть на землю з величних висот,
не кожну смітину,
бодай хоч стеблину,
укмітить на мапі небесних щедрот…
Буди!.. Та не збурюй
у серці зажуру,
що ниці пороки не може простить...
Злостивців огріхи
віддам не для втіхи –
щоб не поверталась та пакісна мить.
Збуди в мені вітер!
Збуди в мені бурю!
Збуди в мені святість!
Збуди, та – не збурюй…
Збуди
добре в серці –
мене розбуди…[/color][/color][/b]
23.10.2016[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696309
дата надходження 23.10.2016
дата закладки 04.11.2016
Знаєш, чекати тебе
У цих рожевих стінах -
Так важко…
Ці багатогранні нерівності
Заносять в мій світ
Чужі шторми:
Я не знаю, чи не буде
Замало вічності?
Чи приручить хтось
Наші зухвалі вітри?
Знаєш, чекаю тебе,
Незважаючи на розбіжності…
Альтруїзмом твоїм
П’янію, неначе вином
Я стала на два кроки ближчою
Ти - на вісім від мене відійшов…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694179
дата надходження 13.10.2016
дата закладки 15.10.2016
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=z9u3F3AX3fU
[/youtube]
Пливе корабликом листочок.
Несе його стрімка ріка.
Куди спішиш, клена синочок?
Твого не видно маяка.
Пливеш в незвідані ти далі..
Не знаєш, де буде причал.
А течія несе все далі...
Тримай міцніше свій штурвал!..
Пливи, поки ще вітер в спину.
Не озирайся вже назад.
Мандруй до мрії безупинно,
Поки не сипе снігопад.
А я стою, думки обсіли.
Дивлюсь тобі, листочок, вслід.
Бажаю я: хай хватить сили
Удачно закінчить похід...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691045
дата надходження 27.09.2016
дата закладки 27.09.2016
Не відпускай мене, прошу не відпускай,
Приший до себе сірими нитками,
Нерівно і широкими стібками,
Я звикну, стану мудрою з роками,
І ми пізнаємо удвох поняття "Рай",
Але прошу, мене не відпускай...
Не вір мені, коли скажу: "Я йду!"
Тримай за руку, посади в темницю,
Чи в клітку золоту як диво-птицю
Печаль моя, вона тобі насниться,
Покаже сон і сльози, і біду,
Але не вір, коли скажу: "Я йду!"...
Тримай щосили, хочеш — дорікай,
Пручатимусь — затисни у обіймах,
Борись за мене в ілюзорних війнах,
Та ні на мить, прошу, не відпускай!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690071
дата надходження 21.09.2016
дата закладки 23.09.2016
Можлива раз в мільйон така подія, –
Це порівняти можна з міражем.
Оце так зустріч! Як Ти? Молодієш!
І навіть голос – як медовий джем.
Приємно, коли Ти, травнева квітка,
Радієш, наче знов хтось полюбив!
У Тебе все чудово? Тоді звідки
Ці ледь помітні пахощі журби?..
21.09.16 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690078
дата надходження 21.09.2016
дата закладки 23.09.2016
Можлива раз в мільйон така подія, –
Це порівняти можна з міражем.
Оце так зустріч! Як Ти? Молодієш!
І навіть голос – як медовий джем.
Приємно, коли Ти, травнева квітка,
Радієш, наче знов хтось полюбив!
У Тебе все чудово? Тоді звідки
Ці ледь помітні пахощі журби?..
21.09.16 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690078
дата надходження 21.09.2016
дата закладки 21.09.2016
Награє на еоловій арфі вітрець-віртуоз,
(Поринаю у світ медитації плавно... піано...)
Трішки сонця - у душу, хмарини зловісності -повз,
Оминаю тривоги свої - непримітні капкани.
Упірнаю метеликом світлим у магію трав,
Огортає-п'янить пеленою затишшя меліса...
Чуєш, віро моя, пошматовані крила розправ!
Безнадіє, нашкодила вдосталь уже! йди до біса!
Незрівнянна мелодія - витвір умілих майстрів -
Цінний лік від нудьги, еліксир від сердечних порізів.
Затихають жалі... Грає музика вічних вітрів...
Слухай, друже, її... Релаксуй, як і я!
...Take it easy...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689089
дата надходження 16.09.2016
дата закладки 16.09.2016
Якщо скажу, що ти - в мені,
Ти не повіриш,
А я лиш божеволію дарма
Ти скажеш так жорстоко
Так, як вмієш
Ти вибрала - живи тепер одна…
Якщо скажу, що я люблю,
Ти не повіриш,
Любов дається сильним без вини:
А я – слабка…
І все, що тільки вмію -
Ховатись і крізь простір мовчки йти…
Якщо скажу, без тебе, наче в пеклі,
Ти не повіриш у мої слова
Я і сама собі часто не вірю,
Бо бачу - в світі вижила брехня…
Якщо скажу, що вічність - все ж можлива,
Що є варіант загубитися у ній,
Ти не повіриш. Більше не повіриш
Моїм словам, хоч як би не хотів…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=688607
дата надходження 15.09.2016
дата закладки 15.09.2016
Руці – краплини щирості,
Очка – коштовні опали.
Як же словами викласти
Як ми тебе чекали!
Спи, солодкий ангелику,
Маминим раєм обвийся.
Ти прийшов до нас здалеку
І по дорозі втомився…
(Доньці)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=643588
дата надходження 13.02.2016
дата закладки 26.08.2016
Руці – краплини щирості,
Очка – коштовні опали.
Як же словами викласти
Як ми тебе чекали!
Спи, солодкий ангелику,
Маминим раєм обвийся.
Ти прийшов до нас здалеку
І по дорозі втомився…
(Доньці)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=643588
дата надходження 13.02.2016
дата закладки 26.08.2016
Там де ніч пахне цвітом липи,
Де по парах – уже не гра.
Де до дна аромати випив
І сп'янів як у перший раз.
Там, куди не дають білетів, –
Де й доріг, як таких, нема!
Де від щастя – до неба злети,
Що й противитися дарма.
Там, де золотом сяє руно,
Де не чули про слово «лють»,
Де до неба – один цілунок,
Де до раю – одне «Люблю!»
Там від радості не втомились.
Там де хочеться ще і ще!..
Там зустрів я кохання миле –
Синій проліс твоїх очей.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682764
дата надходження 09.08.2016
дата закладки 26.08.2016
Там де ніч пахне цвітом липи,
Де по парах – уже не гра.
Де до дна аромати випив
І сп'янів як у перший раз.
Там, куди не дають білетів, –
Де й доріг, як таких, нема!
Де від щастя – до неба злети,
Що й противитися дарма.
Там, де золотом сяє руно,
Де не чули про слово «лють»,
Де до неба – один цілунок,
Де до раю – одне «Люблю!»
Там від радості не втомились.
Там де хочеться ще і ще!..
Там зустрів я кохання миле –
Синій проліс твоїх очей.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682764
дата надходження 09.08.2016
дата закладки 26.08.2016
Заблукала у лісі,
і броджу між болотних трав.
Мені б стежку…
й не чути б,як голосно птаха квилить.
І забути буденне твоє:
Привіт, не впізнав.
Мені б трішечки неба,
аби темінь оцю осилить.
Кілометрами сосни
до неба біжать знов і знов.
То це казка чи сон?
Бо я стала менша від гнома.
І волоссям прив’язана
міцно до центру основ.
Чую поруч не птаха,
то квилить моя утома.
А вгорі біжать сосни,
і сонце украв дивний гном.
Мої зв’язані крила німіють,
прошу не треба…
Мені б голос твій чути…
кругом лиш пітьма й багно.
Серед всіх «мені б…»
вибираю лиш трішечки неба…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685412
дата надходження 23.08.2016
дата закладки 24.08.2016
Не турбуй мою душу даремно,
Все, що було між нами - забудь.
Я давно не твоя - це вже певно,
Докорінно різниться наш путь.
Пам’ятаєш, чекала на ласку,
На любов, щоб зігріла, сумну.
Ти ж на груди поставив бо праску,
Ще чекав - на коліна впаду.
Кулю цілив прямісінько в серце,
Чи ж ти думав - ошуканка я?
Я - кохала, кохання те - стерте,
Не твоя я тепер, не твоя.
23.08.16
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685260
дата надходження 23.08.2016
дата закладки 23.08.2016
Боже!
– Мовчи!
Бо чомусь мені стало так важко.
Жар полонив,
Тіло палить - неначе вогнем,
Я ще не давно, торкалась душею те серце -
Серце, яке зчарувало правдивим слівцем.
Боже!
– Мовчи!
Я сьогодні не в силі кричати.
Тільки мене, придають мої власні думки,
Котяться сльози від рідної вже пустоти,
І навіть їх, я не в змозі уже витирати.
Боже!
– Мовчи!
Я благаю…
Мені так погано.
Крутиться світ.
Я б зійшла, як зупинка була б.
Може у всьому виною моє власне пекло,
Голос який просто зник, погубивши життя.
Боже!
– Мовчи!
Якщо виживу - ми поговоримо.
+40 градусів і повітря вже майже нема.
Як скажи сталося в світі якому я вірила,
Як я живу, коли поруч лишень тишина?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683927
дата надходження 15.08.2016
дата закладки 17.08.2016
+ Олеся Шевчук
(фон: Olafur Arnalds - Broken)
Згадуй мене…
Не втрачай ні на мить сонця багряного спогаду.
Він приносить сезон дощів,
Залишає по собі пустку.
Як тонули в коханні, пам’ятаєш,в саду?..
Розділяли на двох смутку чи відчаю частки.
Потребуй мене,як тоді в саду
Захлинайся моїми цілунками,
Бо вони приносять потрібний захист,
Ти під ними, мов під обладунками.
Я звабливо співала для тебе блюз,
Ти ж зціляв мене диво – жартами
І здавалось,що в світі немає сліз…
Адже поруч ти, адже разом ми.
Повернись лицем,зможеш?
Хоча б в цю мить
Відшукай попід Сонця спогадом.
Нагадай: любов гріє, а не болить,
Що не виживеш тільки розумом!
Відшукай,щоб дізнатись: в мені сидить
Лиш твоя любов чорним вороном!
Але тіла торкаються яструби
Найбридкішим для мене дотиком!
Ти в мені розростаєшся,б’єш крильми!
Сам…стаєш вже наступній спогадом.
Серденько задихається під грудьми
Без обіймів із чорним вороном.
Тіло нагло зваблюють яструби
Так байдУже і відпрацьовано.
У душі моїй – пустка не першу мить.
У ній – темно…Та й в твоїй - чорно там,
Бо ти згадуєш все що зі мною …
...Спить наше сонце багряного спогаду...
Знаєш точно без тебе – мені болить.
І за це тобі,знаю, соромно.
Моє серце зчорніло попід грудьми
Без обіймів із чорним вороном.
А твоє щось шукає поміж людьми
І все дивиться в мою сторону.
Згадуй мене…
Не втрачай ні на мить сонця багряного спогаду.
Я повертаю тебе - тобі,
Найпершому твому ворогу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684239
дата надходження 17.08.2016
дата закладки 17.08.2016
Все схоже так на тебе, що аж важко…
Ходити поруч цих твоїх людей,
Затерпла у чеканні моя сповідь
І сонце стало трепетно-скупим.
Все схоже так на тебе, аж до болі…
Ковтаю всі думки і почуття,
Завмерло серце, стукає поволі
І розум божеволіє дарма.
Все схоже так на тебе... Все знайоме…
Ось ті слова, які казав мені
Їх хтось чужий поніс чужій її,
А я все згадую наші теплі розмови.
Все схоже так на тебе…
Все - ще ранить…
Прикриті очі зводжу в небеса,
Голос захриплий майже у благанні
Попросить мить минулого тепла,
Зірветься вкотре зранена душа,
Щоб написати, як без тебе не жила…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683540
дата надходження 13.08.2016
дата закладки 14.08.2016
Там де ніч пахне цвітом липи,
Де по парах – уже не гра.
Де до дна аромати випив
І сп'янів як у перший раз.
Там, куди не дають білетів, –
Де й доріг, як таких, нема!
Де від щастя – до неба злети,
Що й противитися дарма.
Там, де золотом сяє руно,
Де не чули про слово «лють»,
Де до неба – один цілунок,
Де до раю – одне «Люблю!»
Там від радості не втомились.
Там де хочеться ще і ще!..
Там зустрів я кохання миле –
Синій проліс твоїх очей.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682764
дата надходження 09.08.2016
дата закладки 10.08.2016
…Я вчилась вас любити -
Не змогла…
Не стало часу
Чи душі не стало
В обірваних словах шукала шанс,
Але і шансу на любов замало.
…Я вчилась вас любити -
Попри все…
Я стала Вам найкращою в мовчанні
Розгадувала океан думок,
Які згубились в безвісних блуканнях.
…Я вчилась вас любити -
Як свій світ
Якому не хватає потепління,
Я вірила у щастя, а не гріх,
І потонула -
У ілюзіях хотіння.
…Я вчилась вас любити -
Та не так…
Не так, як нам написано любити.
Я вчилась, бути вірною собі,
А Ви змогли за мить мій всесвіт вбити.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680310
дата надходження 27.07.2016
дата закладки 27.07.2016
Кавою пахне... й ванільними мріями,
Ще не порушено звичний уклад речей,
У скронях пульсує: чи ж ми посміємо
Світло здобути посеред чужих ночей?
Спека і тиша... й нестерпно солодко,
Приторність в кожному з порухів вій...
Ніжність торкнулась нас палко та коротко,
Як без дощу до землі буревій...
Душі спустошені (в себе ж не сіємо)
Спрагу вгамовують поміж чужих віршів...
У скронях пульсує: чи ж ми посміємо
Разом втекти в край цілющих дощів...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677647
дата надходження 12.07.2016
дата закладки 13.07.2016
Вона пахне
морською свіжістю
і J’adore,
і волосся її
вилискує,
ніби глянець…
В час, коли
надвечір’я змінює
свій декор
і ховає
за обрій сонця
палкий рум’янець,
вона входить
у літню спеку,
як гострий ніж,
розтинає
нагрітий прострір,
пульсує нервом…
І багряно кровить
небес
ножовий поріз
на густий і зелений
морок
старого дерева.
У відчинені вікна
протяги
хрипло дмуть,
і полощуть
солоні бризи
вуаль фіранок…
Вона пахне J’adore
і сниться
вночі йому:
на безлюдному пляжі
кутається в серпанок…
Мов простромлена
списом сонця
на тлі піску,
бронзовіє
і манить сяйвом
густа засмага…
І спиває до дна
поставу
її тонку
шоколадних
його очей
ненаситна спрага.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676129
дата надходження 04.07.2016
дата закладки 05.07.2016
[img]http://data.whicdn.com/images/24563186/original.jpg[/img]
Все, що сказати колись тоді я тобі не встигла,
Спить у пташиних гніздах, спить у дубовій кроні.
Руки твої алебастрові – моя холодна
стигма,
Як в альбіносів очі запалені, завжди –
червоні.
Простір навколо – шалена розкручена дзиґа,
Що аквареллю змиває з кісткових снів кальцій.
Ти залишаєш
відбитки пальців
на моїх книгах
Ти залишаєш
відбитки книг
на моїх пальцях.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662595
дата надходження 28.04.2016
дата закладки 16.06.2016
Божевільний антракт... омертвіле мовчання завіс.
Ні ковточка снаги... слів зневажливо стоптані крихти.
Крізь тумани життя Бог тебе мені, милий, приніс.
Пив тепло із очей, а сьогодні тікаєш від них ти?
Дике танго думок... темні покручі планів-невдах.
Йду кудись навмання. Сліпо. Змучена... знічена... Де я ?
Заблукала душа, наче білий стривожений птах,
Поміж вбитих надій на руйновищі Пантікапея.
Сірі привиди грифів над містом забутих богинь
Непомітно ширяють, як вірна міфічна сторожа.
Якщо хочеш, мене серед тіней античних покинь,
Але знай, що тебе відректися ніколи не зможу!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666611
дата надходження 17.05.2016
дата закладки 14.06.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 14.06.2016
Загострена ніжність... Весна...
У цю хуртовину зі цвіту
У спогадах щемно зрина
Твоя коханкова сюї́та...
Мелодію лагідних слів,
Що пестила душу так ніжно,
На жаль, зберегти не зумів,
Зустріли весну вже порі́зно...
Загострена ніжність... Пройде...
Лиш спомином впадуть пелюстки...
І спокій душа віднайде
Посеред холодної́ пустки...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659348
дата надходження 13.04.2016
дата закладки 13.04.2016
Я безсилий у цьому, напевно.
Коли ти свій нахнюпила ніс.
Темний сум набігає мені –
Навіть хмари збираються темні!
А проте, кожен сумнів погасне,
Серце в грудях будильником б’є,
Ніби сонце ласкаве встає! –
Коли ти усміхаєшся ясно…
17.03.16 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=652242
дата надходження 17.03.2016
дата закладки 18.03.2016
Руці – краплини щирості,
Очка – коштовні опали.
Як же словами викласти
Як ми тебе чекали!
Спи, солодкий ангелику,
Маминим раєм обвийся.
Ти прийшов до нас здалеку
І по дорозі втомився…
(Доньці)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=643588
дата надходження 13.02.2016
дата закладки 13.02.2016
Не боюся ранку, самоти і змови,
Не страшні пороші, холод і мороз…
Усміхнись, красуня! Юна і чудова,
Схожа на принцесу із країни Оз.
Ти моє казкове ластів’я покірне,
Хай едемом пахнуть кучері густі!
Ти ж така хороша, мила і чарівна
Що бракує в серці місця для чуттів…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633590
дата надходження 05.01.2016
дата закладки 07.01.2016
Зима – осінній сум приберегла
І не втішають снігові концерти.
Як мало треба серцю для тепла!
А як багато, щоб образу стерти.
Непросто передбачити біду.
Нехай вона буде неначе пір’я!
Як легко підкорити словом дух!
А як же важко втримати довір’я.
Як легко полюбити: раз – і все!
На серці квіти, у очах салюти!
До неба радість душу піднесе…
А як же важко потім це забути.
01.12.15 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=625322
дата надходження 01.12.2015
дата закладки 03.12.2015
Ну що почуття зараз варті високі?
Тим більше коли сирота ти в ці дні.
Миле дівча вісімнадцяти років
Тихо говорить коханому: «Ні…»
І справа не в тім, що вона не любила,
Якийсь він… тихий. Нудний і простий.
А їй тільки б волю, жадання і крила!
Та що він їй дасть, романтичні листи?
Вона вже й навмисне ходила до інших
І ще не один раз торочила: «Ні…»
Ну що, сироті, залишалося більше?
Змирився. І скоро віддався війні.
…А люта війна! Всюди зриви і кулі,
В холодних ровах захищаючи тил –
Недовго тримало за серце минуле,
Недовго писав романтичні листи.
Не вижив.
Поліг.
Від руки лиходія
Пішов без взаємності, зник сирота.
…А десь через місяць, мов іскра надії,
На свіжій могилі хтось видряпав: «Так…»
17.10.15 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=613937
дата надходження 17.10.2015
дата закладки 19.10.2015
Я - вільна птаха в океані неба
Лечу в просторів лазурову синь -
Душі для щастя більшого не треба,
І ти зі мною до небес полинь.
Крильми зачерпну волі в піднебессі,
Шалений лет серед химер-хмарин.
Свободи дотик - бажане збулося,
І поруч, вітре-друже, ти один.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=609076
дата надходження 24.09.2015
дата закладки 25.09.2015
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=PB7eB0dpkRE
[/youtube]
Не моя вина, що надворі осінь,
Що роки у вирій віднесли вітри.
А в очах твоїх вже відцвівша просинь.
До зими недовго: майже за дверми.
Не моя вина, що пройшло кохання,
І в очах тепер став не той вже світ.
А було ж колись в них замилування,
Жаль, що залишився тільки пустоцвіт.
Бачиш? Ранки затягло туманами,
Серце нишком квилить і душа болить.
Нелюбов, як ржа облягає плямами.
Колючками гострими рани всі ятрить.
Ніби птах підбитий, що не має шансу.
І щоб знов злетіти: всі думки дарма.
Скільки там лишилось нам з тобою часу?
Чуєш? Он у двері стукає зима..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=606126
дата надходження 12.09.2015
дата закладки 12.09.2015
Заблукала мрія у думках,
Розплела мої русяві коси,
На вуста печаткою ліг страх,
Вже весна, на серці - осінь...осінь.
Плаче небо весняним дощем,
Вітер тихо бавиться травою,
Туга душу обвила плющем,
Одинока поряд із тобою...29.04.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=603570
дата надходження 01.09.2015
дата закладки 02.09.2015
Земний мій рає, ти моя любове,
Скільки тобі присвячено пісень.
Стрімголов, в небо передсвітанкове,
А піді мною дзвони "дзень" та "дзень".
Пливу лебідкою у Всесвіт сивий,
Чіпляюсь тілом зіркових вогнів.
Запалюють ті в серці цвіт червлений,
Що гонить жар, щоб в венах клекотів.
І не питай:" Що ж було поміж нами?.."
Ви такі різні, як то янь і інь.
Твою духовність я пила роками
Та гріх із ним підняв мене у синь.
18.08.15
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=600573
дата надходження 18.08.2015
дата закладки 21.08.2015
Серпневі ночі – мов білет в едем,
Дарують прохолоду і спочинок;
Радіє літу серце молоде –
Усе йому нагадує єдину…
А літні дні – як надлишок краси;
А в тебе очі – небо в океані!
А в тебе губи – мед і еліксир
І руки в тебе лагідно-духмяні.
Цілунок твій – мов вибух із ожин,
Твої обійми – мов до неба дотик!..
О чим, скажи, я в тебе заслужив
Прихильність і таку п’янку охоту?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=600526
дата надходження 18.08.2015
дата закладки 20.08.2015
До задушної серцю жари
Пробивається в синь надвечір’я.
Пасма сірі спуска із гори,
Ті звисають донизу ганчір’ям.
І біжать під затишний карниз,
Де воркує голубка в печалі.
Скоро осінь пошле падолист,
Впише в душу прийдешні скрижалі.
Розворушить минулого сон,
Втисне в нього гроно горобини.
Не будуй собі з величі трон -
Зникнуть може любої хвилини.
16.08.15
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=600085
дата надходження 16.08.2015
дата закладки 17.08.2015
І мов все добре, але щось не те.
Ви скажете: хіба так може бути?
Якщо для серця радість – це святе,
Так звідки в ньому сум узявся лютий?
І наче все чудово, як завжди,
І сонце світить, і довкола літо…
То хто ж тоді печаль ту породив,
Нестримний і такий пекучий смуток?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=599181
дата надходження 12.08.2015
дата закладки 13.08.2015
В далекім кутку підсвідомості плаче душа
Німого солдата, що зморений сумом і боєм,
В очах все ще сила (насправді ж, худий як вішак),
Й надія на янгола з неба на те, що їх двоє.
А ж він серед поля один! Безпілотний літак
Кружляє – і все; він щось інше побачить не скоро
І хоч на поверхні розплились у щасті вуста –
Це все просто награно ним, препоганим актором.
Він просто за грабом посохлим сховався на мить,
Від кожного звуку здригаються губи і брови.
Зі сходу паршивий стрілець з кулемета гатить,
А він же один! Він німий! Він не скаже і слова!
Тим часом за ним вже почали шукати солдати –
Брати з батальйону, куди ж заподівся німий…
А він все молився: «Мені хоч би ніч дочекатись», –
До янгола-друга з худими, як руки, крильми.
І він дочекається! Так! Його стрінуть героєм!
І слава його рознесеться по мирній землі!
Він буде не сам, а із янголом, радісні, двоє! –
Невидимий янгол – і він, – у сосновій труні…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=597744
дата надходження 04.08.2015
дата закладки 04.08.2015
Ти маєш це, мила, знати.
Як трави, дощі і роси,
Як ягоди, ніч і м’ята,
Як літо, зима і осінь…
Як ріки, і сад, і квіти,
Весна, небеса, і скали
І навіть старі і діти
І ,зрештою, я – немало! –
Як всім нам без тебе
важко.
Душа за тобою просить!
Без тебе ми, як мурашки,
Маленькі, та сильні досі.
Без тебе і світу мало,
В чеканні надію стерши…
Хіба ти цього не знала,
Що ти в цьому світі перша?
21.07.15 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=595116
дата надходження 21.07.2015
дата закладки 23.07.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 29.06.2015
Усе тече, ганяється кудись…
Хіба стрімке життя – це наша школа?
Постій-же, літо, досить, зупинись,
Чекай секунду.
Роздивись навколо:
Поглянь, який світанок золотий!
Які яскраві аромати раю
І як старі дерева і сади
Біля квіток ніскільки не вмирають!
А як всю ніч закохані стоять!
Яка любов їх ніжна,
щира,
рання,
Як тепла річка, гори чи поля
Нагадують про вічне,
Про кохання.
Ця тиха хвилька вічністю несе.
Стривай же, літо!
Чи, скажи, куди ти?
…Бо так злетить життя, любов і все,
Якщо не зупинятись, щоб
дивитись.
25.06.2015 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=589821
дата надходження 25.06.2015
дата закладки 25.06.2015
...коли маєш один хребет на двох
все навкруги здається не таким уже й безпомічним
змучений квітень лягає дощем на твої рамена
є дні коли особливо далекий Бог
все ще йде по воді несучи в собі переможні знамена
і не треба
казати що душа твоя темний льох
навіть якщо вона напрочуд чужа і студена...
твої очі трохи темніші за цей світ
і жодне з небесних світил не в праві своїм світлом
цілувати твої одкровення
коли від безвиході б`єшся обличчям об лід
кров застигає поверх води благословенням...
прийде час і ти шукатимеш слід
від минулих імен на які ти відгукнувся
бо сьогодні заквітнуть сади
там де вчори ти необачно спіткнувся...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=574541
дата надходження 15.04.2015
дата закладки 15.04.2015
Как долго ты меня прождал!
Вот ветер воет у калитки.
Листает листья как журнал,
Чтоб вычеркнуть везде ошибки.
Как долго я тебя ждала!
Здесь дождь перебирает пряжу,
В которой осень зеркала
Перетирала на продажу.
Как мне тебя доцеловать,
Да так,чтобы устать немножко...
Я о тебе смогла мечтать.
Все звезды для тебя в лукошко
Пособирала.Отдаю!
Ты самый лучший в целом свете.
Ведь я тебя...Я так люблю!
Как любят Ангелы...И дети...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=568850
дата надходження 23.03.2015
дата закладки 25.03.2015
Ти говори... Кричи, кидай словами...
А я сплітатиму їх в павутину,
В сувої скручу, і у світ з саква́ми
Спроваджу з лихом їх на самотину...
Ти говори, про що мовчав віками,
А я твій біль віночком заквітчаю,
І за водою разом із гріхами...
Замолю їх, лілеями замаю...
Ти говори, а як забракне сили,
Й не буде місця у душі тісній,
Твої слова одягну в свої крила...
Замовкну я... ти ж не мовчи... не смій...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=555103
дата надходження 27.01.2015
дата закладки 18.03.2015
Мати пере пелюшки
із сіренької ба́єчки,
не оджавши,
розвішує на шнурки
лелечі:
уже поспіль другі сутки –
уночі,
удень і увечір,
вповива́ють усе небо – сутінки
із м`якої баєчки:
стікають-обка́пують
неоджа́ті пелюшки
на горо́ди і лужки́,
на дороги і стежки
поспіль другі сутки…
завтра випустять лелеки
шовкові шнурки –
розлетяться-розвітряться пелюшки,
сіренькі, із баєчки:
ви́ясниться сонце, зрадіє земля,
після купелю умито всміхнеться Маля
15.03.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=566835
дата надходження 15.03.2015
дата закладки 15.03.2015
О, яке чекання ніжністю сповите!
Стільки в серці жару, як нема ніде.
Стало яскравіше сонечко світити –
То моя кохана вже до мене йде.
Приходи скоріше, мов обійми літа,
Моя синьоока радість на землі!
Сяє все довкола променистим квітом,
Ніби то Всевишній сам того звелів.
Я тебе, тендітну, притулю до себе
І затихнуть тут же всі думки лихі.
Як з тобою добре! Ніби і не треба
Завтра воювати їхати на схід.
(22.02.2015р.)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=561604
дата надходження 22.02.2015
дата закладки 22.02.2015
Серце пташкою рветься на волю
До весняного сонця, безмежжя.
Все скидає кайдани поволі
Льодяні, щоб ожити нарешті.
В піднебессі кружляють надії
Наче птах, що вернувся додому,
І зустрівши в душі ясність мрії,
З крил скидають пір'їнами втому
Від зимового сну. Сподівання
Проростають в душі пагінцями,
Першим цвітом, що пахне коханням.
Загорнулись серця пелюстками...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=561297
дата надходження 21.02.2015
дата закладки 22.02.2015
Я ─ бірюза,
інкрустована
в перстень весни,
камінь
солоного моря
і вільного вітру…
Ніч розчинила в мені
свої кавові сни,
темні прожилки вплела
у яскраву палітру.
Я ─ німфаліда небесна,
що снить на плечі
літа
з відтінком шафранним
густої засмаги…
Крил моїх цятки ─
розтоплений віск
на парчі,
море збирає його
у смарагдові фляги.
Я ─ на осінній долоні
ще теплий бурштин,
пам’ять застигла в мені,
мов скрипуча цикада…
Час перемеле на жорнах
роки,
наче млин,
тільки моя таємниця
йому непідвладна.
Я ─ намистинка прозора
з ґердану зими,
криги уламок
у серці ображенім Кая…
Вирви мене,
якщо зможеш,
візьми й розломи!..
Розум забуде про все.
А душа?
Пам’ятає.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=560833
дата надходження 19.02.2015
дата закладки 19.02.2015
О, як же нам усім тоді везло!
Такі хвилини називають раєм!
Не так давно ми всі були разом,
А зараз уже деяких немає.
О, скільки було сяючих годин
І відчуттів безмежності моментів!..
Усе пройшло. І лиш вряди-годи
Думки печальні накривають тентом.
Чому болить у згадках голова?
Чому минуле так багато значить?
…Сиджу собі і згадую про Вас.
Про тих, кого вже більше не побачу.
13.01.2015 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=551194
дата надходження 13.01.2015
дата закладки 13.01.2015
У підніжжі гори росла квітка мала,
Каро-око дивилась на дужу велич,
У захопленні щирім молилась, цвіла
І здавалося їй, що захищена справді
Від сонця, від бурі й грози,
Що ніколи не будуть їй страшні вітри.
Та гора гордовито дивилась на неї з гори,
Що їй було до того, що діється там унизу,
У тієї малечі, котра дихання легке своє
Вплела в шумний стогін її, розчинилася в ньому,
У неспокої прагнула серцем - серце відчути,
Щоб позбутись тривог, теплотою упившись.
Прагнула, Господи, чом душа її все ще спрагла!
Ще блукає в просторах незримих земних
І розкритий бутон її - тіло, що розтоплений віск
В злеті стогне: візьми! Пригорни!
11.01.15
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=550661
дата надходження 11.01.2015
дата закладки 13.01.2015
Підкори недовіру-ніжністю,мікросвіт же-зціли любов'ю.
Зашпаклюй у ній макротріщинку,зашліфуй її надлюбов'ю!
Внеможливлюй своє відторгнення,щоб прижитись на рівні серця.
Зігноруй всі слова відчуження розчинившись в очах-озерцях!
Знівелюй рівноденник дотиком об'єднавши кордони миром;
Увігнавшись червневим сонечком...вглиб...блокадним її ефіром...
Не піддайтесь зніяковілості під прицілом "знавців" з зеніту!
Любіть ніжно,без тіні зверхності...
Осягнувши дарунок світу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=548819
дата надходження 04.01.2015
дата закладки 04.01.2015
[img]http://jijour.com/wp-content/uploads/2011/12/pozdorovlennya-na-rizdvo.jpg[/img] [img]http://jijour.com/wp-content/uploads/2011/12/novorichni-pozdorovlennya.jpeg[/img] [img]http://jijour.com/wp-content/uploads/2011/12/virshi-vitannya-na-rizdvo.jpg[/img]
Гірські вітри збудили заметіль,
Крильми тріпоче лебідь білоперий!..
Сніжинно-візерунчасті химери
Злітаються роями звідусіль.
На блискітками вкритій білизні́
Слідів чужих присипані мережки...
За стріху зачепились, мов сережки
Бурульки кришталево-осяйні.
Так прибрано і чисто ─ все до свят:
І затишок, і щедрість, і турбота.
Припудрилась ялинка біля плота,
Чекає на різдвяний маскарад...
Коли строкаті вервиці вогнів
І дощику вплетуться в пишні віти,
І голосом карпатської трембіти
Святе Різдво озветься вдалині.
Важким був рік: і відчаю, і втрат
Йому не бракувало... Дай же, Боже,
Забрати у Новий усе хороше,
Що приведе з собою низка свят!
І запалити в кожному вікні
Зорю пресвітлу віри і надії!
Хай заметуть ці щедрі сніговії
Обпалені війною чорні дні...
Нехай новонароджене Дитя
Благословить кожнісіньку родину,
Чиї батьки й сини в тяжку годину
Стоять на варті миру і життя!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=547488
дата надходження 30.12.2014
дата закладки 30.12.2014
Осінній дощ... Туман... І подих літа
десь під волоссям - Вашими вустами...
А серце калата, що аж півсвіту,
здається, чує... Лячно... Як востаннє,
торкаєтесь холодними руками...
Хмелієте, шепочете про долю...
Отямившись, з північними вітрами
зникаєте... вдихнувши в груди волю...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=536214
дата надходження 11.11.2014
дата закладки 17.11.2014
Не испить весь родник, что отыщешь в пустыне.
Утолишь свою жажду и к другому пойдешь.
Только в жизни ты будь настоящим мужчиной,
Не забудь слова клятвы, коль кому-то даешь.
Всемогущее солнце убивает источник.
Долго будет пустыня изнывать от жары,
Так неверность любовь, словно шашель, источит.
Коль слова твои были хуже талой воды.
Только разница в том, что песку есть спасенье:
Ночь закроет крылом жгучий солнечный луч.
Только, что умерло, не вернется рожденьем,
Что узнало когда-то боль сердечную, грусть...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=537261
дата надходження 16.11.2014
дата закладки 17.11.2014
Розтала ніч, в історію пішла.
Туманний ранок сонце обіцяє…
Привіт, любов! Ти де, ти де була?
Чому не відкликалася навзаєм?
І я чекав. Чекав і не любив.
Хіба то так любов свою чекають?
А у життя, мов по дощі гриби,
Ішли усі, що також не кохали.
А втім, тепер, мов райдуга мені
Пролилось світло на тенета темні:
Не ждіть, не ждіть любові у житті –
Любіть самі, без думки про взаємність.
11.11.2014 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=536227
дата надходження 11.11.2014
дата закладки 11.11.2014
Осінь і Львів... Таємниче побачення,
Сховане світлом нічних ліхтарів.
Він дарував їй жоржини небачені,
І від очей її, стриманий, млів.
Що так дивились на нього закохано,
Синню вели у любов-небеса.
Так листопадом ввірвалась непрохано
В днів круговерть її ніжна краса.
Брала в полон поцілунками ніжними,
Пестила тіло "бабИним" теплом.
В ложі з туману кохалися пристрасно,
Наче нікого крім них не булО.
Одна на двох терпкуватість кавовая...
Листок осінній.., як дотик руки.
Пристрастю ніжною та їх розмовою
Осінь у Львова в душі назавжди.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=533322
дата надходження 29.10.2014
дата закладки 31.10.2014
Я не признаюсь,
що буває лячно,
Коли торкаєтесь мене словами
У ніжність вбраними...
Так необачно
Захоплюватись Вами
до нестями...
Я не признаюсь,
що тремтить серденько,
Як лиш до Вас пригорнуся думками,
І як, щоб не сполохати,
тихенько
Милуюсь нишком Вашими руками...
Я не признаюсь,
як від Вас я млію,
У слабкості своїй стаю вразлива...
Я не признаюсь...
Хоч і розумію,
Від Вас це приховати неможливо...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=529062
дата надходження 10.10.2014
дата закладки 18.10.2014
Ти - живиця життя,
моє світло в похмуру пору.
Не відпускай!
Я ж без тебе помру,
зникну, згасну зорею,
щезну в туманності Андромеди.
Я не знаю й сама, якому закону
підкоряються ті відчуття,
що мотуззям тримають
і розум, і тіло.
Скільки б час не тікав
та з безсонний ночей
я до тебе спішу
у безмовному леті,
щоб торкнутись тебе,
заворожено глянути в вічі.
Хай то буде й неправильно тричі,
я, до кінчиків нігтів, - твоя
і твій дух у мені,
в моїм серці навіки.
І кипить на припоні
в окропі душа -
до твоєї душі припадає
та впивається нею,
губкою вбираючи тепло твоє,
обіймає тебе, твою душу
і заковтує медовицю -
первинну спокусу.
15.10.14
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=530139
дата надходження 15.10.2014
дата закладки 17.10.2014
Ніколи б не подумав, що ця осінь
Мене до написання спонукне.
Жовтіє листя… Ні, це не здалося…
Насправді, це пригнічує мене.
Пригнічує, і так, що не заснути,
Й депресія осіння – не вина…
Зі сходу болем і війною чути.
Болить на всю країну ця війна.
06.10.2014 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=528185
дата надходження 06.10.2014
дата закладки 08.10.2014
Ім'ям впала на дно підселивши у серце ломку,залишивши залежність!
Кохання ж звернуло вбік...
Однобічно украла любов-незнайомку й від'єднавшись інертністю
Радість зігнала з щік.
І на дні поселившись всміхалась своїм здобутку,по-дитячому тішилась!
Серце ж стиснув твій нік!
Ангел в сльозах сховавсь в продірявлену вщент коробку,
В ту серцеву коробку,що мав я по лівий бік...
Опустившись на дно ангел тихо читав молитву,
Затуливуши долонями діри моливсь,не втік...
Поміж нами минуло німих пів року.
А я й досі ношусь лиш з тобою по лівий бік!
Нема спраги в пустих “люблю”,що промовиш з фальшю,
Хоч й в обтяженім серці штрих код із твоїм ім'ям!
Ми не зможем зізнатись,що дико пасуєм щастю!
І за слабкість оцю вдвох поплатимось сум'яттям...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=513765
дата надходження 27.07.2014
дата закладки 27.07.2014
Забувається все. Обсипаються стіни і стеля,
Заростають дороги і в’януть торішні сади,
Не цікаві нікому тепер ні геройські дуелі,
Ані мрії палкі, перші ластівки сяючих див.
Затирається пам'ять, забулися звуки від кроків
І припали пилюкою дні, мов сніги на траву.
…Ти до мене прийди! Моя втіхо така синьоока,
Я ж про тебе одну пам’ятатиму, скільки живу…
25.07.14 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=513457
дата надходження 25.07.2014
дата закладки 25.07.2014
Скільки добрих довкола і гарних!..
Скільки ж теплих думок в голові!
Тільки в цьому і козир кохання,
Що вже кращих не треба повік.
Образ милих на серці – то воля.
Їхня врода – й у іншій красі!
Бо коли когось любиш до болю –
То любов відчуваєш до всіх.
Так і я.
Хоч і очі-карати
Огортає дрімучий туман…
Ти дозволь мені хоч сумувати,
Коли бачити змоги нема.
21.07.2014 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=512622
дата надходження 21.07.2014
дата закладки 21.07.2014
Мило всміхаються літу сади,
Ягідні грона червоні…
Стежкою, де ще ніхто не ходив,
Щастя молотить у дзвони.
Сонце випалює смуток на прах,
Небова гладь ясно-синя!..
Ні.
Щось не радує літня пора,
Мучить пекуче сумління.
Зорі немовби срібляста орда,
Палиться місяця скиба…
В травах духмяних, фруктових садах,
Вітер висвистує «Вибач».
Як же вказати прощення тобі?
В серці любов полум’яну…
Хай хоч рядки примітивні, скупі
Щирим пробаченням стануть.
07.07.2014 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=510010
дата надходження 08.07.2014
дата закладки 11.07.2014
Який же серцю липень преблизький!
Змиває все, що травень не накоїв…
Так ніжно, утішаючи думки,
Схиляє сонце дух до супокою.
Душа дрімає, кошеня руде.
У тебе очі – мов медові ріки!
А я все повертаюся в той день,
Коли із них наситився довіку.
І буде ще багато теплих днів,
І будуть раєм задихатись ночі!..
Лиш твої очі,
радісно-сумні,
Уже ніколи нам не напророчать.
04.07.2014 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=509202
дата надходження 04.07.2014
дата закладки 05.07.2014
...скидай свій спокій у прірву
наче одіж яка до дірок зношена
багряні пожежі осені сняться щоночі сліпим
і лягає під ноги небо наче трава скошена
бо що таке час?..
тільки відстань яка до кінця не пройдена ніким...
вростай у спокусу свого серця корінням голосу
повзи змією крізь тінь чужого тепла
йди по кладці вірності що тонша від волосу
люби так як вміє любити земля...
і не буде тобі смутку витканого із неволі розуму
бо скажеш і розійдеться перед тобою річка...
обом треба перш за все простору
в одному ліжку...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=506343
дата надходження 20.06.2014
дата закладки 20.06.2014
Поспіло літо
штруделем вишневим,
Заполунило солодко вуста,
І манить вечір
ложем перкалевим,
Співають колиханку
небеса...
Убралась ніч
у сукню з матіоли,
Пахниться перед юною вербою...
Мої ж думки
летять за видноколи,
Туди...
де буду пахнути тобою...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=504459
дата надходження 11.06.2014
дата закладки 11.06.2014
Коли найвища цінність – це людина,
За що ж тоді змагаються живі?
Єдина Україна – чи єдина? –
Коли триклятий ворог – майже свій.
До нападу готуємося знову,
Хоч від зими зостались ще синці…
Війна – жахливе слово – вже не слово,
Як постріли ворожі – прямо в ціль.
Була б у нас протриматися змога,
А там все-рівно здужає добро…
І все таки я вірю в перемогу.
Я вірю в свій нескорений народ.
12.05.2014 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=498557
дата надходження 12.05.2014
дата закладки 12.05.2014
Сади біліють. Все довкола біле.
І аромат – медовий і п’янкий
Так лагідно від повсякдення зцілить
Що, мабуть, лиш в Едемі ще такий.
Сади біліють. Ніби чиста казка! –
Черешня в цвіті – біла, неземна
Та вишні вицвіт подає підказку
Що найгарніша зараз – це вона…
А яблуні! Якщо цвітіння мало,
То їх це не стосується – ні-ні!
…Чи ж то Ти знов про зиму нагадалась,
Що так сади біліють, наче сніг?
25.04.14 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=494939
дата надходження 25.04.2014
дата закладки 26.04.2014
Ніжно-ніжно сонце щоки залоскоче,
Мов цілує милий в самий перший раз...
Задивився вкотре у бездонні очі
Повні раювання і солодких фраз.
Не згоріти тому, хто горить коханням,
І не потонути в морі почуттів…
Не ховай же очі! – повні раювання,
Де б ти не дивилась у своїм житті.
20.03.2014 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=487004
дата надходження 20.03.2014
дата закладки 20.03.2014
Сумує чудовий друг.
І сум його – ціле горе!
Говорить: «Мабуть, помру,
Ну що те кохання творить!
Як вирватись із оков?..»
О, ні, не сумуй, мій друже,
Ще буде тобі любов,
Удачлива! – і не дуже…
Ти лиш пам’ятай одне,
І що би там не казали:
Коли почуття неземне
То й цілого світу мало.
Люби! Догорай до тла!
До дна молодого серця,
Бо є для кохання пора –
Це ніжні твої сімнадцять…
17.03.2014 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=486353
дата надходження 17.03.2014
дата закладки 18.03.2014
Пелюстками резервними впав порятунком в траву...
Закотившись упевненим сонечком в килим під небом...
Пелюстками-надіями відгодував...в тім впізнавши потребу...
Пелюстками відновлення впав недоречно в траву...
Так й не давши нагоди сховатись в пригорнуте небо...
Пелюстками змужнілими взяв й обгорнув...в тім знайшовши потребу...
Пелюстками гарячими впав в обгорілу траву...
Ледь віддаленим опіком впав на росу попід небом...
Пелюстками-затримками перекормив....Чи була в тім потреба?..
Пелюстками сумнівними впав на вже зблідлу траву...
Так й не давши нагоди зіткнутись віч-на-віч із небом...
Пелюстками сезонними впав й відвернув...в тім згубивши потребу...
Пелюстками зрадливими впав в худорляву траву...
На залитий наївністю килим упав спраглим медом...
Пелюстками залишення утворив кут...хоч й не було потреби...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=481655
дата надходження 24.02.2014
дата закладки 24.02.2014
Для зрадників – лиш пекло і безодня,
А для свобідних – небеса і Бог.
Оплакує майдан небесну сотню,
Готуючись до нових перемог.
Загиблим кричимо: «Героям слава!»,
Хоча вони вже чути не будуть.
Закінчується зекова вистава,
Йому тепер не вижити, мабуть.
Не забариться перемога, буде! –
І не кажіть, що хтось дарма поліг.
Стріляв скотина снайпер в шию, груди,
Однак душі прострелити не зміг.
22.02.2014 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=481145
дата надходження 22.02.2014
дата закладки 23.02.2014
Нічого крім болю у серці немає,
Нічого крім болю,нічого окрім...
Сльозами багряними прапор ридає згубивши синів...
Нічого крім болю у серці немає,
Нічого крім болю,нічого окрім...
Гріхами кривавими прапор вкриває від вбивств земляків...
Нічого крім болю у серці немає,
Нічого крім болю,нічого окрім...
Новинами давлячись світ завмирає від правдо-шматків...
Нічого крім болю у серці немає,
Нічого крім болю,нічого окрім...
Ударами-втратами серце шматує...не злічиш кусків...
Нічого крім болю у серці немає,
Нічого крім болю,нічого окрім...
Протестами віра по серцю блукає...надіючись змін...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=480736
дата надходження 20.02.2014
дата закладки 20.02.2014
[img]http://img-fotki.yandex.ru/get/6623/110243660.0/0_9279f_a315846f_XL[/img]
Тримайся за небо,
за нитку ворсистої пряжі,
за промені перші -
тонкі наконечники стріл!
Крадеться весна,
синьооке дівча в камуфляжі,
і душу твою
привідкриту бере під приціл.
А зброя у неї -
то світлом налиті гранати,
то кулі посріблені
свіжих ранкових дощів,
любовний полон
і жадані невидимі ґрати,
отрута солодка
духмяного цвіту й кущів.
Тримайся за небо,
розширюй межу горизонту,
і дихай вільніше,
із вітром п'янким в унісон!
Краденься весна,
окупантка з південного фронту,
дивись, не проспи!
І не здайся в солодкий полон.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=477791
дата надходження 07.02.2014
дата закладки 07.02.2014
(+ Дід Михалич)
Паперова дівчинка ділить з олівцем
Плин думок надтріснутих,вигорілих вщент,
Спалених зухвалістю із байдужих вуст…
В понеділок заново в сні твоїм з’явлюсь.
Паперова дівчинка,ніжна і п’янка...
Я щодня з’являтимусь у твоїх думках…
На стежках засніжених не лишу слідів.
У вівторок увірвусь знов до твоїх снів.
Паперова панночка,лагідна й крихка…
Голубливим почерком обняла листка
Монохромну райдугу вклавши між рядків…
В середу опівночі не торкнусь до снів…
Паперова дівчинка,паперові крила…
Про життя задумалась-в небо полетіла...
Поміж хмар блукатиму-відшукай тепер...
Повернусь у сни твої-тільки у четвер.
Паперова дівчинка зовнішньо-мовчить,
А якщо прислухатись-внутрішньо дрижить…
Вичавленим спокоєм спинить водограй...
Та укотре в п’ятницю-першою за край…
Паперова дівчинка зовсім не слабка…
Тільки від фальшивості ломить ще листка…
Обпаливши впевненість-не примножить страх.
І в суботу-видалюсь... лиш реальність-в снах…
Паперова дівчинка…паперові дні…
Лиш листки й затримують почуття тонкі…
Паперовим запахом доплюсуюсь в світ…
У неділю віднімусь…Замкнений відсік…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=474373
дата надходження 22.01.2014
дата закладки 25.01.2014
Розривати себе на шматочки у грудні -
Якось так нелогічно і зовсім незвично.
Прокидатися повністю десь пополудні.
Замикати у собі себе герметично.
Зберігати всі мрії в закритих конвертах.
І наклеїти марку - усе естетично.
Осінь перетворила мене в інтроверта.
Зиму ж я відчуваю не так драматично.
Наступати на ті ж самі граблі утретє -
Виглядає знайомо і, мабуть, епічно.
Хоч ми всі живемО на тій самій планеті,
Наші Всесвіти різні (хоча б генетично).
У навушниках знову торішні акорди -
Я цю зиму сприймаю лише фонетично.
Вже пора залишати невдалі кросворди.
Зовні тихо. Всередині все хаотично.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=465874
дата надходження 13.12.2013
дата закладки 14.12.2013
Павутинням надлишкових фраз,
Сплутаних роз'яснень і пробачень
Обволік і ввів в чарівний транс...
Місяць в повні підморгнув неначе...
Павутинням надлишкових дій,
Сплутаних обов'язків і функцій
Обснував...Не розпізнати крій...
Місяць в повні зістрибнув із кручі...
Павутинням зайвих вже торкань обгорнув...
Розбухле тістом місто знітилось...
Із ревнощів намисто місяцю на шию одягнув...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=465861
дата надходження 13.12.2013
дата закладки 14.12.2013
«Ти завжди тримав при собі свою втому.
Давай, зупиняйся і засинай».
С.Жадан
...тримай при собі свою втому невагому мов сніг
у підземних течіях пам'яті води чорні як смоли
часом думаєш що віра твоя то є твій оберіг
та насправді частіше ворог...
винюхуй в повітрі зиму яка прокладає шлях
до твого знесиленого ранку
вирощуй терпіння бо коли випаде шанс
любити
світ схопить тебе за горлянку...
і навіть тепло яке ти знаходиш у вікнах навпроти
мов досвід що пахне чужим іменем
свідчитиме проти тебе
допоки
неможливість відчувати те про що говориш
стане спогадом...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=464298
дата надходження 05.12.2013
дата закладки 05.12.2013
У місті надто тісно падолистам.
Ввірвавшись несподівано у мій листОпад,
Ти знову прикидаєшся туристом,
А я говорю, як завждИ, невпОпад.
Розширюєш мої зіниці мимоволі
Й ковтками п'єш мою наївність шоколадну.
Нам під дощем не треба парасолі -
З тобою поруч навіть буря безпорадна.
У тобі все: твердий характер, сила волі.
У мені: лише трішки ніжності в долонях,
Що підіймає вище всяких хмарочосів.
Ти знову зникнеш. Може, ненавмисно.
Мені ж без тебе знову буде тісно.
Куди замкну я мрії-альбатроси?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=460617
дата надходження 15.11.2013
дата закладки 17.11.2013
Якби твої губи були еліксиром –
Я пити б не став їх, здається.
Я краще б дивився, спокійно і щиро
Як ти собі просто смієшся.
Якби твоє тіло було цілим світом –
Я жити би в ньому не прагнув.
Я краще у дощ неласкавого літа
У теплі думки тебе вдягну.
Якби твої очі були океаном –
Я плавати в них би не вчився.
Я став би єдиним хто мирно, кохана,
Навіки б у них утопився.
Якби твої руки були золотими –
Обійми б мені не світили…
О Боже, чому ми так рідко із тими
Кого до душі полюбили?
Якби. О якби ж то із тими нам бути
Кому зізнаємось в коханні!..
Якби ж ти змогла хоч увагу звернути
На мої скупі потурання.
30.10.2013 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=457698
дата надходження 31.10.2013
дата закладки 09.11.2013
Я вас побачу.
Виступить із тіні
Велике щастя, а яке просте!
Поміж негод і
студеней осінніх
Я вас побачу. Завтра.
Тет-а-тет.
Побачу вас!
Та завтра в мене свято!
Фанфари щастя,
феєрверки мрій,
Палку весну мені ця
осінь злата
Дарує
у нерадісній порі
І вже не треба
майського розмаю,
І вже не листя жовте
у журбі
І навіть холод ночі
зігріває,
Коли про вас я думаю собі.
Я вас побачу
завтра,
юна панно:
Такого ще
зі мною
не було!..
А післязавтра – знову сірий ранок
Туманом ударятиметься в скло.
27.09.2013 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=451411
дата надходження 28.09.2013
дата закладки 29.09.2013
В повітрі павутинки-дельтаплани
Кружляють, наче спогади про літо.
Вони, немов одвічні магеллани,
Пливуть у подорож навколо світу.
На кожній лавочці колумб-листочок
Америку раптово відкриває.
Вже літо перекинуло місточок.
Вже осінь гладдю парки вишиває.
Вже холод проникає у щілини,
Збираючи в кишеню теплі днини,
Й занурюється в хуртовину снів.
Жовтіють вже зелені оксамити.
Розкидані повсюди теплі миті
Літають, як в думках мільйони слів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=450318
дата надходження 20.09.2013
дата закладки 23.09.2013
Спекотне літо майже надоїло,
Ніде не заховатись від тепла…
Мале дівча, так ніжно і невміло,
Зриває квіти без краплини зла.
Мале дівчатко, крихітні долоні –
Велике серце, хоч не на виду,
І так ті мальви, білі і червоні,
В її руках ще кращі ніж в саду.
Вона зриває мальви і, неначе,
Сама як сонце серед квітів тих.
Ну що там їй, ще юній і дитячій,
До варварства і вандалізму злих?
Спекотне літо гріє недаремно;
Побільше б нам таких спекотних днів!..
Мале дівчатко квітів оберемок
Несе для тата. Радісне. Мені.
(Донці, коли народиться-2)
28.07.2013 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=440004
дата надходження 28.07.2013
дата закладки 28.07.2013
Припинені кроки
Важкої піхоти...
Лиш вітер кружля манівцем...
Розкидані нотки...
Облізлі обгортки
Учора ще вартих людей...
Загострені кігті
Увіп'яті в ніжні
Зап'ястя живих кругляків...
Обвітрені лікті...
Розгублені вісті
Забутих землян-вояків...
Зневажені мрії...
Відіграні дії
В спектаклі не власнім-чужім...
І вітер змокріє сховавшись на віях...
Принісши дарунок із змін...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=435553
дата надходження 06.07.2013
дата закладки 07.07.2013
Місяцю-воїне,серця вибоїни
В поле кульбабок штовхни...
Серця вибоїни,місяцю-воїне,
Сміхом зірчастим зціли.
Місяцю-воїне,струни розстроєні
Ти на нюанс підтягни.
Струни розстроєні,місяцю-воїне,
відредагуй і зміцни.
Місяцю-воїне,впадь сонцем згоєним,
На зблідлий струмінь тужби.
Впадь сонцем згоєним й ніжністю воїна
Згладь елегійні сліди...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=433200
дата надходження 23.06.2013
дата закладки 23.06.2013
І серед ночі на небі хрустить шкарлупа яйця,
Виплітаючи макраме густого дощу.
Скільки блискавок не лишалося б до кінця,
Я тебе із очей своїх не відпущу.
Вкотре шукання тебе вигорає іржею в кранах,
Сухість у горлі вимолює в кранів подачку.
Ліктекусання в постільних пустельних барханах,
Робить із мене голодну чеканням хижачку.
Виживуть сильні, і Дарвін таки був правий,
Власне, тому я чекаю тебе, прикусивши лікті.
Я ж бо без тебе прісна, як рис без приправи,
З острахом – в ліжку, з радістю – у конфлікті.
Ми загубились в кишенях кінокартини,
Відстань між кадрами виріжу, перегризу!
А серед ночі на небі тріскають яйцеклітини,
І проливають запліднену жахом грозу.
Ти ж не з домашніх, надто багато рому,
Тебе не купиш порцією борщу.
Та скільки б ще не вдаряли ці спазми грому,
Я тебе з вій своїх не відпущу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=429463
дата надходження 05.06.2013
дата закладки 05.06.2013
Приспала душу... і в буденну круговерть…
Із дня у день... відомий кожен крок…
Враз зустріч поглядів... усе йде шкереберть…
Відчула серцем... він для неї – рок…
Життя вже навпіл… відлік – його очі…
Він став мелодією її днів…
Лиш ним одним вже марила щоночі…
Летіла водоспадом почуттів…
Серця кохались… пестились слова…
Торкались потаємних струн душі…
Наповнювались пристрастю тіла…
Та це був крок до прірви… до межі…
Та все ж літала… прагнула… ліпила…
Незчулась… як ВІН – істина життєва…
Не сонце… Він… для неї став світилом…
Вона ж для нього… Муза лиш миттєва…
І рвались струни… дощ в душі періщив…
Мовчанням по обличчю так шмагав…
І сни… які колись, здавалось, віщі…
Не снились вже… і сенс життя пропав…
Сніжило знову… і душа ридала…
Але той погляд… їй здаватись не давав…
Не була поруч… але все ж кохала…
Хоч він "коханою" вже іншу називав…
Вона ним лише сумно милувалась…
Таким далеким… і близьким таким…
А в серці безнадійно сподівалась…
Знов запалити… почуттям палким…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=429598
дата надходження 05.06.2013
дата закладки 05.06.2013
Стелить сонце з роси покривало,
Цідить світло у гамірнім гаю.
Твоє серце моє вчарувало,
Ранок добрий, дозволь, привітаю!
І пошлю поцілунок гарячий,
Обпікає давно він бо душу.
Хоч буває лиш дощик незрячий,
В пару до нього кохання впишу.
Ти прийми нас обох на гостину,
То нічого - шумно трішки від нас.
Ми любові своєї часточку,
В дім несемо, повернувшись в анфас.
04.06.13
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=429285
дата надходження 04.06.2013
дата закладки 04.06.2013
Закинувши у вакуум серця -
До мінімуму звели коливання,
Обмежились байдужим співчуттям,
Обмежились стороннім спогляданням…
Ми помістили в вакуум серця:..
Розсортувавши порціями ласку,
Даруючи лишень мізерну частку
І крадучи вже стерті відчуття…
Ми увімкнули вакуумний стан,
Без кнопки «Викл.»!
Рух-односторонній.
Живемо в світі дикі...
Електронно торкаємось знайомого плеча…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=422536
дата надходження 03.05.2013
дата закладки 03.05.2013
Ти не внось до мене в сни-своїх зітхань.
Порошком дрімоти-я присплю печаль,
Порошком спокою-втихомирю біль.
І не стане солі,там,на дні морськім…
Ти не внось до мене в сни-своїх бажань.
Заколишу миром-спроби до повстань,
Зодягну весь обрій в атмосферний сміх.
І зліплю із цукру велетнів морських…
Не принось до мене в сни-своїх проблем.
Залоскочу осінь,відміню тандем!
Розфарбую смуток в теплі кольори...
Лиш не смій вриватись в мої диво-сни!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=418656
дата надходження 15.04.2013
дата закладки 15.04.2013
Порожня ніч,
Колюча ,щемна...
Ця знахабніла,дика тьма
Мене в полон взяла!
Даремно й безжалісно мене трима...
Свинцева ніч
І зблідлі очі...
Важкі думки у тілі цім
І вирватись від них не взмозі!
Прохід закритий в всесвіт снів...
Усе навколо вже дрімає,сопе,
а решта-кволо сплять...
Давно вже сонечко не сяє,
Лягло між хмарок спочивать.
А я не здатна,я в тривозі...
Думки,мов дзвоники бринять.
Мене зсередини щось гложить,
Щось хоче жили розірвать!
А що,як я вже не прокинусь
Собою,завтра,в часі цім?
В чужому просторі опинюсь,
На зламі полюсів?!
А що,як я вже не прокинусь
Й залишусь в дивнім напівсні...
Чи ти замітиш цю підміну
В реальному житті?
Чи ти зумієш розпізнати
Серед мільйон гримас
Мою збіднілу душу-латку
Без гриму і прикрас?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=418186
дата надходження 13.04.2013
дата закладки 14.04.2013
Зорі сяють не тільки за ясної ночі -
Вдень їх просто не видно, та все ж вони є.
Так і щастя не завжди кидається в очі,
Після темряви сонце зазвичай встає.
Ти ж не знаєш, що буде там, за поворотом:
Чи впадеш до землі, чи змахнеш кволо крильми,
І піднявшись, відкриєш новіші широти, -
Хеппі-енди бувають не тільки у фільмах.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=417879
дата надходження 12.04.2013
дата закладки 13.04.2013
І знову світ біжить по тому ж колу –
Життя стрімкого дивна круговерть…
Ось сонце з неба дивним ореолом
Теплом весну наповнило ущерть.
Вже скоро зацвітуть кокетки-вишні,
Зазеленить під росами трава…
А потім літо в мріях заколише
Під зорями небесних покривал…
За літом – осінь зажурить дощами,
За осінню – зима знов на порі…
Так день за днем!.. І знову все так само:
Приблудиться весна в календарі…
9 квітня, 2013р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=417386
дата надходження 10.04.2013
дата закладки 10.04.2013
Я теж чекаю світлої весни,
П'янких вітрів і пишного розмаю.
Гірська ріка штовхає валуни,
Остання крига тріскає з одчаю,
Ніби прозоре витончене скло,
Од вітру хмари скорчили гримасу.
Гірких жалів на серце налягло
І дні батожить повелитель часу,
Як табуни, вже й ліку їм нема,
Такі невтішні видались прогнози,
Та все ж чекаю: видихне зима
Свої терпкі непрохані морози.
Ще буде сад божественно цвісти,
Пташина пісня випурхне над плаєм.
І хтось дверима рипне, може й ти...
Так обмаль віри. А душа...чекає.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=416988
дата надходження 09.04.2013
дата закладки 10.04.2013
Вона завжди любила латте із корицею,
Нові враження та шоколад із горіхами.
Вона завжди любила тебе, а по п'ятницях,
Вірші пишучи, гралася новими римами.
Вона завжди любила в погану погоду
Смакувати згущонку і печиво з чаєм.
Вона слухала твоє мовчання у трубці,
Хоч здогадувалась, що воно означає.
Вона завжди любила яскраві емоції,
Чай без цукру та щирість без домішок заздрості.
Вона завжди любила тебе і поезію.
І готова любити тебе аж до старості.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=413904
дата надходження 30.03.2013
дата закладки 31.03.2013
Зацукровані снігом вітрини крамниць.
Твоя псевдолюбов і сьогодні німа.
Рахувати півподихи своїх зіниць.
Так набридло скучати. Без тебе - зима.
І щоранку складати в колекцію сни,
У яких від учора дефектів нема.
Дочекатися хочу цієї весни.
Так набридло чекати. Без тебе - зима.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=413186
дата надходження 28.03.2013
дата закладки 28.03.2013
Це серце металеве, певне, чуть…
Трояндова ця ніжність на лиці
Не загориться так, як очі ці
Блакитні. Прохолодні. А печуть…
Чекала я… Нарешті підійшов!
Напевне, запитати – чом байдужа?
Та в той же час запроменіла ружа…
І наче в серці розійшовся шов…
О, небо голубе.
Чи я тебе ждала?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=412042
дата надходження 24.03.2013
дата закладки 24.03.2013
Якщо далечінь нерозмінна на тисячу літ,
і дикі моря не засохли від браку терпіння,
то, може, і нам не зав’яжеться сірий цей світ,
що радісним був і таким безтурботним первинно.
Якщо глибина не міліє на денці очей,
І сонця тепла вистарчає на вичахлі квіти.
То дай же мені ще зігрітись, коли не пече,
А потім я все заберу й без повернення піду.
Якщо півжиття буде мало, щоб стерти сліди
Любові, чи то, швидше, просто хмільної отрути.
То нащо тоді це наївне чиєсь «назавжди»?
Нема «назавжди», так як нам не судилося бути.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=411470
дата надходження 22.03.2013
дата закладки 23.03.2013
Ми мимохіть навчилися любити
Й не розбереш тепер-де правда,де брехня.
Утихомирювати почуття,глушити,
Холодністю знеструмлювать серця...
Ми мимохіть навчились забувати
Й зживатися з логічністю думок;
Ще в зародку кохання убивати
І власноручно нажимать курок!
Ми залюбки навчились не зважати
На прагматизм бажань наших і мрій,
Адже так страшно інший шлях обрати,
Коли довкола копії людей...
Ми розівчились вірити у чудо
Й не довіряєм серцю-лиш очам.
Та всеодно блукаєм,мов приблуди:
Снуєм,існуєм...тільки не живем!!
Ми розівчились падати й вставати,
як у дитинстві...й знов вдихать життя...
Ми із запізненням навчилися встигати
Й спішити у майбутнє навмання...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=411512
дата надходження 22.03.2013
дата закладки 23.03.2013
А вона ж така чиста, що, здавалось, роса на губах,
І така по зіниці закохана у твої теплі руки.
Кожен злет її слів виривався на волю, мов птах,
Що готовий за тебе віддатись на всі земні муки.
Це жертовна любов, що бере менше, ніж віддає,
До нестями глибока, пахуча, як м’ятні чаїнки.
Коли їй досить віри у те, що ти просто є,
І що часом питаєш, чи не мерзнуть у неї пір’їнки.
Але ти своїй Єві домальовував пристрасть Ліліт,
А вона ж кожним порухом вій молила розради.
І тепер ти ходитимеш вашими вулицями, як кришнаїт,
Тільки що, замість крапки на лобі – сліди від її помади.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=409662
дата надходження 16.03.2013
дата закладки 16.03.2013
Сатинове небо стало надміру вологе, дихає дощем,
Дитинно плаче скляний світ, мов приречений на мовчання-втому.
Іди додому. Відсьогодні небо не лікує більше твій щем.
В нього теж є вихідні. І певно, саме час поставити кому.
Просто втомилось від чужих рук, щоденних прокльонів, дорікань,
Його судомить од нестерпно-солоних сліз, що не мають управи,
Пахне загубленою весною, меланхолійним духом трав,
Небо забагато знає таємниць і часом плаче молитвами.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=409338
дата надходження 15.03.2013
дата закладки 15.03.2013
Все можливо. З кожним те і станеться –
Те, чого в думках не відібрати.
Рози в серці, хоч душа хурделиться,
Сльози, хоч на серці вічне свято.
Так, можливо! Все буває з вірою:
Хмара снігу над квітучим раєм,
І зоря далека в сонця виграє...
Лиш одне на світі не буває.
Швидше буде райдуга під місяцем,
А у грудні загуркочуть громи
І ці львівські, коротенькі вулиці
Стануть мені найріднішим домом.
Швидше сонце добротою випалить, –
Ранньою весною це й не диво!..
Тільки твоя усмішка у відповідь
Неможлива.
12.03.2013 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=408455
дата надходження 12.03.2013
дата закладки 15.03.2013
Дороги одягнули мереживні манжети,
Нап'ялили дерева пуховики із ранку,
Стоять скрізь сонні хати у снігових кашкетах,
І навіть слід вчорашній свою змінив огранку.
В бурулькових цимбалах видзвноює вітрисько,
І мляво позіхають під ковдрою садки,
Бавовняні хмаринки дрімають дуже низько-
Що можна їх дістати й попрЯсти на нитки'.
І зігріває мрії гарячий чай духм'яний,
З реальності в реальність перетікає час...
Оця весна зимова ще дуже-дуже рання,
І сонечко у хмарах - розмайовий аванс...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=408274
дата надходження 12.03.2013
дата закладки 12.03.2013
Скотилось сонце на пів вулиці і нижче
на міліметрик підживилася трава.
Перемінився вітер і легенько свище,
гойдає гілля - новий дім гостя-шпака́.
На четверть пальчика зігрілася поверхня
і де-не-де на острівках посходив сніг.
Тремтить оманливо у лютому черешня -
бруньки так хочуть лоскотати дивний світ.
Світає скоро, а темніє вже пізніше...
А тихі сутінки - вже зрадили зимі!
Їх попросили новоро́джені із лісу,́
малі підсніжники із серцем весняним.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=404574
дата надходження 27.02.2013
дата закладки 27.02.2013
Несміло я сніжинками встелюсь
Й зігрію в цю зимову хуртовину
Твоє обличчя,руки...й надломлюсь...
Й всміхаючись розчинюсь і загину.
Несміло підкрадусь в твої думки
Непроханим й давно вже зайвим гостем.
Й твоя сторожа-викине надвір,мов ворога!
Брутально й надто просто...
І не насмілюсь більше я прийти.
Ні з спомином,ні з снігом,ні з дощами.
Забув,відкинув й вивів всі сліди.
Пробач,що залишаю зайві плями...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=404495
дата надходження 26.02.2013
дата закладки 27.02.2013
Мовчать холодні вікна. Сірий простір.
І де ж та далеч солов’їна?
Моя веснянко, завітай у гості,
Бо вже замерзла Україна!
Ти приходь з вербицею,
Задзюрчи водицею
Під цвітіння пролісків
Й буйство спориша.
Вмий нас сонцезливою,
Напої щасливою
Радістю весняною,
щоб цвіла душа!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=403655
дата надходження 23.02.2013
дата закладки 24.02.2013
…завжди є ті кому ти час від часу снишся
серця у них мов губка вбирають твій спокій
без’язикий крик риб твого серця
їх бентежить і досі...
більшість із них убивають навесні своїх коханців
із якими зими видались занадто тремтливими
раз на тиждень вони складають нехитрі пасьянси
їхні голоси вогкі немов земля
що переситилась зливами...
тобі від них нікуди не дітися
вони віднайдуть тебе у найдальшому кутику
просто завжди є ті
які сняться тобі
для того щоб заповнити твою щоденну нічну
акустику...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=403625
дата надходження 23.02.2013
дата закладки 23.02.2013
І сонце у небі кометою,
І час перелякано стрілкою…
Учора була я планетою,
Сьогодні знов стала піщинкою…
Вже дощ помирає краплиною…
Веселка упилася барвами…
Сьогодні я стала піщинкою…
А вчора літала над хмарами.
Яскраве — це сіре під маскою.
А сіре — не дружить з фальшивістю.
Учора я стала враз казкою.
Сьогодні – немає сміливості.
Учора — для когось я мріяла,
Назвалась чиєюсь усмішкою…
Учора… Учора я вірила…
І ніч тихо ластилась кішкою.
Сьогодні вже будні підкралися.
Сьогодні — забуті всі істини.
І тільки лиш мрії зосталися
На грані реальності — містики…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=402537
дата надходження 19.02.2013
дата закладки 21.02.2013
Комусь до кави не треба цукру,
Для когось спокій – метро в час пік.
Мені ж без тебе життя – то мука,
Одна година за цілий рік.
Хтось не чекає проходу буднів,
Комусь не треба високих слів.
Мені ж без тебе й сміятись нудно,
І все на світі мені «напів».
Мені без тебе холодне літо,
І захід сонця без тебе зблід.
…Комусь не треба для щастя квітів,
Комусь самотність – вже цілий світ.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=402031
дата надходження 17.02.2013
дата закладки 18.02.2013
Глянула на мене поглядом високим,
Гордим, але теплим, як липневий день.
Усміхнулась мила, – майже ненароком! –
А утім, від того, що весна іде.
А утім, від того, що і я всміхнуся.
Боже, це взаємність! Не любов, а все ж…
Обнімай скоріше, березень вернувся
І руйнує серце сотнею пожеж.
Десь на небі тихо молодість ридає,
Хоч у грудях подих все ще не зачах.
Завтра ти про мене більше не згадаєш,
Та сьогодні я лиш у твоїх очах...
11.02.2013 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=401175
дата надходження 14.02.2013
дата закладки 14.02.2013
Всі райдужні веселки кольори
Злилися у криваво-чорну пляму.
Й не вивести її й не відшкрябти…
З комедії-створила власну драму.
Пан Дальтонізм-зіграв зі мною жарт,
Злий жарт!
Без оплесків гучних й овацій.
Всі світлі фарби-кистями змішав
Й розмалював життя,без репетицій.
Й отак живу,мов комікса герой ліричний.
Й відпускаю сумні жарти,
Що й дірочки від бублика не варті.
І сміх не тішить з залу-горенить…
Мелодія фальшивить й ріже слух
Секундами забруднених вібрацій,
Де б кода мала бути-лине вступ,
Забарвлений сплетінням дисонансів.
Без диригента-грає все нутро!
І кожен орган відбиває ритми,
властиві лиш Йому.
Сльозу звело!
Натруджену і змоклую до нитки…
Без парасолі чи дощовика
(мінорно краплі душу омивають)
Стою під градом…
Й вперто визріва в думках моїх слова твої дурманом….
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=399472
дата надходження 09.02.2013
дата закладки 09.02.2013
...гнізда любові ніколи не бувають порожними
під час великого посту розлуки
не торкайся душею кожного
хай краще торкаються руки...
...кожна мрія рано чи пізно скидає крила
вкорінена в серце потреба вірити сякне
коли прийдеш ти на великий суд як докажеш що любила
якщо слів щоб описати любов завжди бракне?..
бо небо так довго було нерухомим що здавалось мертвим
і мандрівний птах задихався у ньому якщо відверто
коли коса спіткає камінь а камінь не спіткає землю
молися на смерть коли хочеш пізнати безсмертя...
бо по кожному слову залишається музика тиші
так як по кожній любові залишається страх
стиглий мов вишні
і ти їх їси
не виймаючи кісточок...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=397686
дата надходження 02.02.2013
дата закладки 03.02.2013
Сутулиться зими спина-осанка.
Під інеєм дерева – як воли…
Як найтемніша ніч перед світанком,
Так і кінець зими тріскуче злий.
А втім, чарівність ранку не підводить,
Багряний круг з холодним язиком,
І срібло снігу ще не скоро в воду
Обернеться, щоб ринути струмком…
Бо все тече. Зима холодним кроком
Недовго вже ітиме по мені…
Чи ж ти зі мною, ангел мій високий,
У ці кінцево-зимні, люті дні?
29.01.2013 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=396624
дата надходження 30.01.2013
дата закладки 30.01.2013
Жадається кохання неземного
М’якому серцю – ну хоча б на мить!..
Любов сліпа. Однак, хіба до цього,
Коли весна у серці стугонить?
Коли сліпучим, радісним покровом
Вражає в несподівану пору…
В передчутті весняної любові
Перебува і мій молодший друг.
Він дихає не киснем, а ефіром:
Залюбленому духу всюди рай!
У нього замість квітів – срібна ліра,
А замість віршів – дивовижна гра…
Він всюди перший. Та хіба це треба,
Коли у серці дивосад густий…
Він виглядає красенем і Фебом
При тім, що він звичайний і простий!
І так весна та захвилює струни
У серці, дорогому як опал…
Чи ж ти забув, мій друже ніжно-юний,
Що ця любов розпачливо сліпа?
20.01.2013 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=394184
дата надходження 21.01.2013
дата закладки 21.01.2013
Відцвіла любов -
і розлетілась світом.
Притрусило сивим попелом
вуста.
Не втамує болю
і південний вітер,
може з часом зникне безвісти
зола...
Двоєдино ми згірчили
юні душі.
Нажилися вдосталь. Мрії
відбули...
У саду тепер навіщо
гупать грушам,
адже зав'язі немає
від
весни...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=393377
дата надходження 17.01.2013
дата закладки 17.01.2013
Чуєш, любий, шепочеться вітер,
Гілка стукає гулко в вікно.
Я душею ховаюсь в твій светер,
В серце ніжність вселилась давно.
І розгойдує мрію на плесі,
Помережану думки клеймом.
Власну сутність зв’яжу в перевеслі,
Якби змога втримати замком.
Рвуться кільця, пече поцілунок
На покусаних спраглих вустах.
Зір на небі, що в морі піщинок
Та твоя наймиліша однак.
17.01.13
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=393387
дата надходження 17.01.2013
дата закладки 17.01.2013
Гаразд...топчи безжально ніжні квіти,
Руйнуй,вирубуй цвіт в слабкім єстві
Своїм важким чугунним черевиком:
З ночі до ранку,з ранку до зорі...
Ні,не виню тебе!Ти маєш повне право
Їх позривати,знищити...й піти.
Вони без тебе-всеодно б зів'яли!
І не змогли б ніколи розцвісти...
Тому ступай...без сумніву й сміливо!
Слізний ліміт є вичерпаним вщент...
Сльози замерзли й обпікають груди.
Діагноз-безнадійний пацієнт.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=392665
дата надходження 15.01.2013
дата закладки 15.01.2013
Сьогодні непогода, що й несила
Дивитись у вікно, аж так сніжить!..
Сьогодні негідь. Певне, моя мила
Засумувала.
Плаче і мовчить.
А завтра знову сонце, знову спека,
Співає сад, і мрії у вині!..
А все тому, що мила, хоч далека –
Всміхається.
Дарма що не мені.
25.12.2012 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=387763
дата надходження 26.12.2012
дата закладки 26.12.2012
…перебинтуй на кухні крани щоб не кровоточили
не слухай голоси лякливих тіней
кожен змарнований день подібен злочину
твій страх - це лиш система поперечних ліній...
довгі вервиці чужого простору
ця набридлива тягуча фонетика
залишайся вірним ідилії дотику
між прірвою та берегом єдиний міст
твого життя поетика...
ніколи не втрачайся поміж слабкими
безпідставна любов це не завжди вирок
доленосні рішення найчастіше бувають терпкими
і якщо тобі одного разу випаде відпускати
то відпусти із миром...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=384681
дата надходження 13.12.2012
дата закладки 13.12.2012
Зацукроване дихання, солодкі кристалики сплять на легенях,
Хрускотять навіть вії від шестикутних крижаних пластівців.
Перемерзлу втому від себе не вигрієш в теплих кишенях,
Їй завжди дуже боляче дихати від тоненьких підшкірних рубців.
Привіт, грудень. Ти скусав аж до тріску поблідлі кутики вуст,
То твої на зап’ястях моїх переламані холодом пальці.
Заганяєш раптово в найтонші судинки свій розпач і хруст,
Скло розбитих сніжинок – під нігті, як вічно колючі блукальці.
Ну, давай познайомимось. Нам ще довго ділити цей простір на двох,
Тільки я не дозволю тобі цілувати фіранки, долоні та плечі.
Надто холодно, надто застудно ковтати твій сніжно – ангінний мох,
Це не прагнення вийти із себе, я лиш намагаюсь згубитись у втечі…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=382470
дата надходження 04.12.2012
дата закладки 06.12.2012
«Повертайся. Я тебе чекаю,
Як чекають літа солов’ї.
Кожен ранок ген за небокраєм
Виглядаю сад очей твоїх.
Інших я не помічаю, диво,
Бо ж без тебе мучуся, поглянь!
Хоч довкола кажуть, що красива
І нема броні від залицянь…
Нащо та розлука нам здалася,
Як від сліз не висохне щока.
Я тебе чекаю, повертайся.
Повернись і більше не зникай…
Моє серце – ось твоя оселя! –
Повертайся, милий. Прилітай.»
…Отакий-от зовсім невеселий
На могилі напис вицвітав.
02.12.2012 р.
Надихнула Оля Іващенко,
"На могильній плиті..."
На могильній плиті написано:
"Повертайся, я все прощу.
Я без тебе, як листя висохну,
І чорнітиму від дощу.
Я сама по землі блукатиму,
І від виснаження впаду.
Я до смерті тебе шукатиму!
Я шукатиму - і знайду..."
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=381956
дата надходження 02.12.2012
дата закладки 02.12.2012
Проникаю у твого мовчання фонеми,
Усвідомивши щирості всю необхідність.
Осінь недописала останні поеми,
У рядочках розсипавши гідність.
Відпускаю із пам"яті цілі фрагменти
Листопадних фантазій та мрій.
Осінь вже відкидає усі сентименти,
І чекає, що хтось скаже: "Стій!
Зачекай! Не губися! Не йди! Не втікай!"
Післязавтра зима, хоч цвітуть хризантеми.
Осінь йде. Не допивши цукрований чай.
А я знов проникаю у твого мовчання фонеми.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=381307
дата надходження 29.11.2012
дата закладки 01.12.2012
...листопад у безпорадно безлюдних районах
у снах своїх синів жевріє спогадом...
так холодно тільки тоді коли вперше дізнаєшся
яка насправді сльоза солона...
ніхто ніколи не поверне тобі ці смутки
ти втрачатимеш їх так як втрачає весна відлигу
коли прийде тиша і мовчки поцілує руки
на самому дні її погляду
знайдеш осад
який залишила розлука...
і якщо не чути нічого окрім власного серця
яке вросло у світ ідей та безпомилкових рішень
напрочуд легко дається
зрозуміти
що
листопадом осінь освячує зиму
нехитрий маневр безкомпромісного Бога
і якщо твої рани одного дня перетворяться
у риму
не тримай птаха вічності у долонях
ці птахи не бояться холоду
вони як і ти
здатні пережити під покровом слова
навіть найхолоднішу зиму...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=379803
дата надходження 23.11.2012
дата закладки 23.11.2012
Осіння погода: і дощ і туман…
Всі люди навколо насуплені й так.
А в дівчини очі не те що весна -
Виблискують щиро, хтось скаже: Смішна!
Не вірять ті люди у щирість очей,
А їй не байдуже, бо сильно пече.
Зневірені болем серця оживуть,
Як дівчина мовить: Пробач і забудь!
Куди не погляне - повсюди вже рай,
Якщо одинокий - ти спробуй, кохай!
Коли від розлуки стомлені очі -
Ну що ж - зустрічай гостей серед ночі.
А юна красуня - то ангел з небес,
Маленький промінчик казкових чудес,
Ніхто не помітив… самотньо іде,
Лиш вітер розвіяв волосся руде.
Він ніжно торкався тендітних плечей,
Як мама з любов'ю голубить дітей,
Тоді ще не знали та вірили в те,
Що доля навіки любов принесе.
Ангел - Олеся Шевчук
Вітер - Володимир Шевчук
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=379435
дата надходження 22.11.2012
дата закладки 22.11.2012
Умре зоря – народжується мрія,
Що точно зірка падає до ніг.
Так швидко в листопаді вечоріє,
А в інший вечір – то уже і сніг.
Мотає, наче розпис петриківський
Дивацькі візерунки заметіль.
Вибілює вузькі провулки львівські,
Як це буває часто у житті.
На серці в такі дні чомусь неспокій
(Хоча й в зимі можливі чудеса).
…А в тебе знов зачервонілись щоки,
Як я про тебе вкотре написав…
10.11.2012 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=377278
дата надходження 12.11.2012
дата закладки 12.11.2012
...сьогоднішня осінь багатослівна неначе верлібр
відсутність спокою ознака життєвої втоми
із пам'яттю ділимо ліжко воду та хліб
і здається ділимось всім
та тільки не болем...
вчорашні сліди немов непроявлені знімки
де душа у душі не змогла впустити коріння
чи буває у віршах занадто багато жінки?..
чи буває у жінки занадто багато терпіння?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=376362
дата надходження 08.11.2012
дата закладки 08.11.2012
Я милого узнаю по походке.
Он носит, носит брюки галифе.
Дмитриевич Ал
А я милого узнаю да по почерку...
Ах, писать он катрены виртуоз...
По плечу ему стихи... да и очерки...
Ну и песни... если вдруг пойдёт вразнос...
Зачем я вас, мой родненький, читала?
Зачем в стихах я полюбила Вас?
Ведь раньше я любви такой не знала...
Теперь в мечтах... Вы в профиль и анфас...
Вот милый мой пропал с поэтри клуба...
Без Музы он, как видно, просто сник...
В профайле лишь улыбка белозуба...
На память мне остался его ник...
А я милого узнаю да по почерку...
Ах, писать он катрены виртуоз...
По плечу ему стихи... да и очерки...
Ну и песни... если вдруг пойдёт вразнос...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=374846
дата надходження 01.11.2012
дата закладки 02.11.2012
Багато слів не треба -
це осінній світ,
перепеті́ї,
а навпроти
небо чисте.
Потрохи свіжим буде
твій вчорашній слід -
то горобці-малі
купаються
у листі...
У словниках усе написане
до нас.
Дороги встелено...
Лишається
відчути -
одне для кожного і завше
в перший раз
без слів (я впевнена)
ще можна
щось збагнути.
Так на секунду зупинитись
на межі
між тим, що мовою,
мабуть,
не поєднати...
І розчинитись у довготривалім
сні,
щоб невагомість
ця
ніколи
не кінчалась.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=372656
дата надходження 22.10.2012
дата закладки 22.10.2012
Подаруй мені крапельку осені,
Що блукає по скверах щовечора
Повз усі ліхтарі набурмосені,
І щоразу рятується втечею.
Подаруй мені крапельку ніжності,
Що закуталась в плед не від холоду,
Загубивши колишні розбіжності
На дні чашки кавового солоду.
Подаруй мені нові листопади,
Що кружляють алеями босими,
І занурюють серце у спогади,
Щоб торкнутися крапельки осені...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=371561
дата надходження 17.10.2012
дата закладки 18.10.2012
Наша осінь давно розлетілась по місту,
Підглядаючи сни крізь серпанки.
Ми закутали мрії в осінньому листі,
Щоб не змерзли, чекавши світанку.
Розмалюємо сни, як екслібрис думок,
Хоч між ними ще тисячі слів.
Зачинятиму вірші щодня на замок.
Осінь пише рецензії снів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=370418
дата надходження 12.10.2012
дата закладки 12.10.2012
Ну ось і все...
мрячить до болю в скронях...
Давно у жовтні вже не було блискавиці,
А привид сонця десь в твоїх долонях...
З-під вій - сльозами дощ в розширених зіницях.
Думки - на клапті спогади розвіяли,
Тяжіють хмарами минулого дрібниці...
Я п"ю з відразою... (хіба про це ми мріяли?)
Самотню каву без смакУ і без кориці...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=368081
дата надходження 02.10.2012
дата закладки 07.10.2012
На моїй шкірі пахнуть твої руки,
Твої вуста залишили сліди…
Яка ж нестерпна відстань у розлуки,
А все би мало бути назавжди.
Ти не питай: мені немає місця.
Клітинка кожна дихає ім’ям.
І кожну ніч мені твій образ сниться,
А все би мало бути тільки нам.
За горизонт ховаються бажання,
Горю вогнем, який мені дав ти…
Мовчи тепер. Погасла зірка рання.
А все би решта мало перейти…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=368955
дата надходження 06.10.2012
дата закладки 06.10.2012
(+ О. Шевчук + В. Шевчук)
Засніжило розмиті дороги,
По яких ми ішли удвох.
Поспішаючи на допомогу
Нам достирує пам'ять Бог.
Вже нема того мокрого бруду
І ця ожеледь теж мине.
Скоро ти мене геть забудеш,
А можливо і я тебе.
Мабуть правду говорять учені,
Що й в галактики є межа.
Засніжило шляхи кручені...
Лиш на серці і досі жар.
03.10.2012 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=368479
дата надходження 03.10.2012
дата закладки 05.10.2012
Твої вії
зі смаком ванілі,
мов попарно
метеликів змах.
Я тримаю
Тебе у руках
біля мрій,
що засніжено білі.
Поцілую
крізь дзвін заборон,
і як завше
любитиму більше...
Твій зіничний
натомлений сон
стерегтиму,
скраєчку підсівши.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=361621
дата надходження 02.09.2012
дата закладки 03.09.2012
Вічно самотня Осінь
Просить у всіх тепла…
Я під порогом босу
Вранці її знайшла.
Руки їй зігрівала
Ніжні, тонкі, бліді,
Вкутала покривалом
Ніжки замерзлі їй…
Пізно заснула в ліжку
Осінь моя руда…
Вранці цукерок трішки
Й теплого чаю дам.
Осінь всміхнеться мило,
Дякуючи за чай,
Й, сонячна вся, прихилить
Голову до плеча…
1 вересня, 2012р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=361565
дата надходження 02.09.2012
дата закладки 02.09.2012
Повінчані зорями...
Безтямно закохані...
І сплетені долями...
Повз мрії сполохані...
Секунди годинами...
Без любощів лестяться...
А мрії долинами...
Нарцисними пестяться...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=350089
дата надходження 13.07.2012
дата закладки 13.07.2012
Вже заспівали в садочках птахи –
Райські, либонь нетутешні.
Геть осоромлені співом таким
Почервоніли черешні.
Квіти під сонцем голівок своїх
Навіть на вечір не стулять.
Липа в пахучій рахує фаті
Скільки кувала зозуля.
Очі радіють від кількості див –
Безмір барвистого квіту!
…В спеку таку я й тебе полюбив
Позаминулого літа…
04.07.2012 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=348140
дата надходження 04.07.2012
дата закладки 04.07.2012
Невагомість думок. Тане вечір в глибокім бокалі.
Знову ніжка тремтить, а можливо, рука.
І потрохи вгорі небо вбране в блискучі кора́лі.
Як завжди самота обійме просто так...
Покохала тоді в заборонах, батьківських прокльонах.
Тільки наперекір не зуміла піти.
Знала точно душа - повертається згодом чудове,
і боролась за всіх, тільки карма - сліпа.
Вже давно тридцять п'ять, навіть сорок вже не за горами.
У батьківськім саду нишком вальс повести...
Огорнулася в плед, і блукає сама між світами,
в думах заздрить добром на дитяток сестри...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=347529
дата надходження 01.07.2012
дата закладки 01.07.2012
Що найбільше багатство, найвище добро у житті,
Ніж зіниці дітей, у майбутнє вузенький місточок?
Що є більшим од дива дитячої радості, і
Коли крихітні пальчики вас відпускати не хочуть?..
А обійми дитячі – це впевненість: все ж недарма!
Милі очка зігріють до сліз, це віконця едему.
Коли поруч із нами дитячого світу нема –
Чи тоді ми великі, дорослі, хіба ми ростемо?
Сотворити маленьке життя – от задача яка;
Не придумало небо для смертних гарнішого вчинку.
…А колись, може скоро, народиться й в мене донька,
Усміхаючись мамі і сонцю, маленька людинка…
12.06.2012 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=343548
дата надходження 12.06.2012
дата закладки 13.06.2012
"Любовь сильней разлуки, но разлука
длинней любви..."
И.БРОДСКИЙ
____________________________________________
...погляд який спотикається об глибину очей
втрачає можливість торкнутись чужих зіниць...
у сонячній частині серця чекає вістей
клапан який прокидається тільки тоді
коли память паде долілиць...
********
за що ти боровся сьогодні мій стомлений вечоре
сидиш біля мене і нишком крадеш мій спокій
який наче кров...теплом витікає із вени
твоя вірність - одна із численних утопій
де ми?..
якщо смикнути нитку загубиться голка
яка колить думки проникає крізь час...
все що має сенс для кожного із нас
в порівнянні складає каркас
і хто зрозуміє небо чому воно залишається холодним
чому слідом за пророками йдуть тільки бездомні собаки
та тіні людських сердець
той ніколи не буде голодним
бо справжня любов якою б ціною вона не давалась
і навіть якщо плата за неї -
останні кисневі ковтки
і тиха наче після шторму море безодня
яка витікає із тебе
а ти
у шухляду ховаєш масивні нотатники
щоб не допусти Господь
навіть найдрібніших літер
не торкнувся
вітер...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=340440
дата надходження 28.05.2012
дата закладки 28.05.2012
«щось давно уже
ти не співав,
мій пташе….»
(Валя Савелюк)
А чи можна пишатися власним, важким довголіттям?
Під цвітінням бузку, як і завше, у нашім дворі
Спочиває сивенький дідусь, усміхаючись дітям,
І радіє своїй дев’яностій весняній порі.
Хоча цвіту квітневого бачив старенький немало,
Зморшкувате чоло все ще в подиві ходу весни.
Сірі очі горять! – хоч від старості трохи запали,
А від мудрості стали як срібно коштовні вони.
В тих запалих очах ностальгія така сумовита,
Тільки маски неспокою він на обличчя не вдів.
«Я, нажаль, не зустріну свого дев’яностого літа…
Та, на щастя, умру під буяння травневих садів.»
13.05.2012 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=337124
дата надходження 13.05.2012
дата закладки 13.05.2012
щось давно уже
ти не співав,
мій пташе,
марніє
сонечко наше
на тлі
вселенських заграв
і свавільних
нестримних трав…
ві́дстань –
не доро́ги і не роки́,
чи навіть серце
недуже…
ві́дстань – недотик руки
і тон
байдужий
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=336093
дата надходження 09.05.2012
дата закладки 10.05.2012
Страшна війна між днів таких ясних,
Відміряла в життя зчорнілі роки…
У пам’яті розбурхано застиг
Ночей війни обстріляний неспокій.
Вона, жорстока, рахувала дні
Заплаканими від страждань очима,
І втратами нещасної рідні,
Загубленої за війни плечима…
І кроками солдатськими в бою,
І кулями, що в грудях, чи у скронях
Частину відняла війна свою
В життя – роки украла безсоромно…
29 квітня, 2012р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=335417
дата надходження 06.05.2012
дата закладки 07.05.2012
Ідуть дощі...
Настала осінь.
Салютів пелена.
А на душі-
тужливо зовсім.
Спасіння уві снах.
Та ні,не зовсім
в ній тужливо-
хоч трішки суму є.
Хоча-це зовсім
неважливо,бо
осінь настає...
Для когось зараз
дійсно осінь,
для іншого-весна.
А може ще в чиємусь
серці,на дні-
захована зима!
У кожного свої
турботи,щоденна
метушня.
Хтось поспішає
на роботу,а в
іншого-її нема.
Я впевнена,що
ще є літо у когось
на душі.
І що теплом
душі цієї-можна
зігріти цілий світ!
Кожна людина-
пора року,яка лиш?
Знає Бог.
Чому б нам
не спитати в нього?
Зробити перший крок?!
І враз,проб'ється
світло в серці,
в тужливу цю пору!
І запанує Бог у серці!
І неважливо-
в осінь чи в весну!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=334792
дата надходження 03.05.2012
дата закладки 03.05.2012
(Олесі Рикмас)
Ще ніколи так близько не був із бажанням завітним
Наш світанок життя, що так радістю дня заяснів;
Ще ніколи у квітні так тепло не було мені, –
Хай життя наше стане цим світлим і сонячним квітнем.
Двадцять п’ята весна як ніколи зелена-зелена.
Навіть всесвіт холодний зірвався подвійним теплом
І у серце надій – як ніколи! – надій намело…
Ти ж тепер наречена моя, ти моя наречена.
Ми з тобою, узявшись за руки, збудуємо нішу
Прислухаючись завжди до серця святих голосів.
Може Бог уже бачив подібних нам сотню разів,
А от я сумніваюсь, чи є наречена гарніша…
29.04.2012 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=334588
дата надходження 02.05.2012
дата закладки 02.05.2012
...кожен другий тепер якщо не геній то душевно хворий
стомлене сумління не спить і щось завше нотує
я часто бачу уві сні розкішне зелене поле
і ми разом по ньому мандруєм ...
а сьогодні я пізно ввечері виходила в місто
вдивлялась у сутінки наче в чужі невідомі широти
життя так стрімко почало набирати сили та змісту
і так буде тривати допоки
ти торкатимешся своїм поглядом моєї шкіри...
так відходять жалі опускаючи голови на стомлені руки
із серцями притихлими в жменях ховаючи зерна розбрату
часом здається що на душі висить тонна пилюки
від чужих сновидінь
і якщо ти сповідуєш тільки цифри та дати
віра твоя мертва гливка та холодна глибінь...
і не треба стіни за якою ховають безсилих
не треба чекати допоки завтрашній день
стиглий пагін до землі прихилить
щоб легше дістати плоди
своїх звершень мрійливості в замкнутій ночі
неминучість утоми сповідують очі жіночі
спокій рве сухожилля ілюзій твого часу
і залишають на лобі холодний піт
сни
ще й досі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=333428
дата надходження 26.04.2012
дата закладки 27.04.2012
Не хочу чути «Час загоїть рани».
До біса! Не лікує - злодій час.
З обличчям сірим, начебто пергамним,
Приходить спогад уночі до нас.
І в кожного своя над ліжком стеля
Давно вже стала схожа на мольберт.
Колишні втрати (нині – акварелі)
Смакує тиша знову на десерт.
Хай, з-під гардин, все ті ж приходять будні
Вже хто як вміє, так їх і прикрасить.
Та в кожнім серці є щось незабутнє,
Нам непідвладне, а тим більше, часу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=326384
дата надходження 30.03.2012
дата закладки 24.04.2012
У вчорашньому дні
Залишилося щось невловиме,
Щоб наснитись мені:
Рідне, трепетне і незрадливе.
Мамин погляд й печаль:
Серцю боляче, холодно, сумно...
В павутинні мовчань
Наших днів тихе-тихе відлуння.
Заколисують сни,
Почуття розфарбовують в ніжність.
Колискові пісні
Мамі вітром наспівує вічність.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=307829
дата надходження 20.01.2012
дата закладки 20.04.2012
Я вдячна, мамо, за великий світ,
Що вклала вже давно в мої долоні!..
За те, що Ти уже немало літ
Навчаєш жити зовсім юну доню...
Я дякую за той душі вогонь,
І за любов, що в серці запалила...
І за підтримку, мудрість сивих скронь,
За те, що вчиш, де чорне, а де - біле...
Спасибі, рідна! І Тобі нехай
Кує зозуля вічно сизокрила!!!
Перед Тобою я в боргу, це знай,
Бо Ти для мене щастя відмолила!..
17 квітня, 2012р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=331589
дата надходження 19.04.2012
дата закладки 20.04.2012
(Тарасу Слободі)
Опираючись часу бистрому –
Не здавайся, далека мріє!
Не для того ж на небі чистому
Сонце гріє…
Не для того тьмі край положено:
Все, що хочемо, те настане.
Ми ж насправді усе це можемо!..
Ми титани.
Не для того в душі покладено
На майбутнє усі надії.
Нам під силу усе загадане!
Тільки б дії…
___
"Найкращий час для дії – зараз!" (Наполеон Хілл)
12.04.2012 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=330039
дата надходження 13.04.2012
дата закладки 14.04.2012
(Валі Савелюк)
В очах
життєва сила
не згоря,
Якщо ці очі
звернуті
угору.
Не йде тут мова про
німу покору –
То все у грудях та
душа-зоря!
Я, знаєте,
з цікавості горю:
Душі в очах
не видно й
при потребі,
Як днем
не видно зір
на чистім небі,
Однак…
є спосіб
бачити
зорю
Не в ніч.
Не в ніч!
Душа –
зоря з імли,
То світанкове сяйво,
як поблажка!
Пробитись на поверхню
дуже
важко,
Коли ніхто не відає коли…
Така гучна,
як срібло на росі,
Настільки тиха,
як Велика Берта…
Це саме та
субстанція
відверта,
Яку ми так приховуємо всі.
А знаєте, от що таке
душа?
То совість,
чи,
скоріше,
засторога
Від грішного,
щоби боятись Бога?..
Чи,
може,
це багатство без гроша
Єдиного?
Бо зірку у імлі
В криниці й днем
побачиш
у глибокій…
Бо тільки та душа пізнає спокій,
Яка неспокій знала на землі.
06.04.2012 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=328275
дата надходження 06.04.2012
дата закладки 09.04.2012
Коли на груди ляже камінь -
не відвернуться Небеса:
зігріє сонце в неба храмі,
повірю знов у чудеса.
ПригОрне ясен світ ласкАво -
зі мною - небо.
Треба жить,
іти вперед бадьоро, жваво.
Усе мине.
Переболить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=322207
дата надходження 15.03.2012
дата закладки 16.03.2012
Я не знаю чому Бог такий подарунок зробив нам,
Що в подяку молитви замало і в вечір, і рано.
Відчуваю тепер, що уголос сказати повинна:
Ти найкращих мені в світі вибрав і тата, і маму.
Я не знаю чому мені так пощастило безмежно,
Не зрівняються з тим щоб усі хай багатства узяти.
Мені мама в життя необхідних дал́а застережень,
І ніколи у нім не здаватись - навчив мене тато.
Прошу, вислухай нині мене і Ти, Тату Небесний,
Сам ж сказав, що в молитві попрошу із вірою, - дасться.
Подаруй мамі з татом і довгі, і радісні весни,
Заслуговують в нас вони, рідні, і тільки на щастя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=322072
дата надходження 15.03.2012
дата закладки 15.03.2012
Зима. На краю провулку
Дівчинка років восьми:
Кришить для пташки булку,
Припрошує: «Ось, візьми!»
Пташка – сива голубка,
Крихти збирає з-під ніг.
Тепла, свіженька булка,
Хоча і холодний сніг.
Віддала останню жменьку:
«Голубко, живи, не вмирай!..»
Дівчинка втратила неньку,
Зберігши у серці рай.
12.03.2012 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=321293
дата надходження 12.03.2012
дата закладки 12.03.2012
"Я подумаю"-так завжди кажеш ти кожному з тих,
Хто так чи інак зазіхає на твою безмежну свободу.
Потім-тихо зникаєш.Безслідно.І справа не в них,
А в тихій ненависті до усього чоловічого роду.
Бо сталося так.Ти вже не той легковажний метелик,
Що раз пораз підпалює крила тонесенькі до вогню.
Вони надто крихкі для пригод небезпечно-веселих,
І вогонь тепер палить не їх,а зранену душу твою.
З метелика в лялечку.Сховатись у кокон від світу.
Приховати всі зайві емоції.Вбити усі почуття.
Аж допоки у душу твою не повернеться літо.
Аж доки відродишся ще раз до нової любові й життя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=320707
дата надходження 10.03.2012
дата закладки 11.03.2012
Хустиною голубить зимній вечір,
посипалися спогади, як мак…
Простоволоса днина обіцяла меду глечик,
та серце шепотіло «щось не так»…
Кулак стискається, згадавши теплу руку,
та Ви – не мій, а я відтак не Ваша!
Хто зна, а, може, після відстані й розлуки
ще божевільнішою стане зустріч наша?
Куди мені ховати свій відвертий погляд?
Все тяжче з кожним разом стримати себе!
А я по лікті зв’язана у нормах…
мене задушить той пекельний етикет…
І я мовчу. Лиш потайки в очах читаю –
Ваш погляд красномовніший Сократа…
Ви десь далеко. Поруч Вас немає…
Прошу лиш перед сном мене згадати…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=308345
дата надходження 22.01.2012
дата закладки 09.03.2012
Перламутрові мрії виблискують навіть вночі.
І думки проти течії - хочуть поринути в сни,
А натомість загубляться в спогадах, ніби дощі.
Їм набридли морози, вони так чекають весни...
Перламутрові мрії виблискують нині до ранку.
Кілометровим спогадам вчора не було ціни,
А сьогодні вони розчиняються срібним серпанком.
Перламутрові мрії шепочуть так ніжно: "Засни..."
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=319853
дата надходження 07.03.2012
дата закладки 08.03.2012
Маленька дівчинка, веселки доня.
В її очах - стрімких небес блакить.
Краплинки щастя - у її долонях.
На білих пелюстках роса тремтить.
Закохана у небо. Вірить в диво.
Замріялась під музику любові.
Їй сонце посміхається щасливо.
Вона ромашка, що живе у Львові.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=319553
дата надходження 06.03.2012
дата закладки 07.03.2012
Я розчинюся в тобі, мов грудочка цукру в гарячому чаї.
Поглинатиму віями погляд твій з-посеред інших, чужих.
Ніби кожен твій дотик гарячий на своїх губах відчуваю.
Затискаю в долонях колючі уламки емоцій гірких...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=317889
дата надходження 29.02.2012
дата закладки 01.03.2012
Ніхто так тебе не розбудить,
Як мрія – весняна, проста…
У вдиху здіймаються груди,
У ласці сміються вуста.
Вловимі ледь-ледь аромати
У душу зайдуть навпростець.
Голубить у променях м’яти
Едемський, легкий вітерець.
І так, то сміється то плаче
Весни переливчастий дзвін…
Чому ж ти подумала, наче
То я розбудив, а не він?
20.02.2012 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=315577
дата надходження 20.02.2012
дата закладки 22.02.2012
Я тут…
Маленька ніжна квіточка –
Я перший мамин цвіт,
Немов тихенька зірочка
Побачу теплий світ…
Я знаю…
Я знаю, що я дівчинка,
Маленькі рученята,
Русявії косички,
Блакитні оченята…
Я хочу…
Я хочу народитися,
Побачити весну,
І з матінкою рідною
Відчути цю красу…
Я чую…
Я чую своє серденько
І матінку свою,
І хоч іще не бачила,
Та так її люблю!
Я сміюся…
Так, сміюся, бо щаслива,
В мене є родина,
Я у матінки кохана –
Найкраща дитина.
Я мрію…
Я мрію прожити в любові
Маленька як зірка дитиночка
Співати пісні калинові –
В майбутньому ж я україночка!
Я знаю…
Лежала мама у палаті
І щось невпинно голосила,
І якась тьотя у халаті
Сердито кричала…просила…
Я не бачу…
Нічого не бачу, не дивлюся,
Та чую: лихо…лихо…лихо…
Мене вбила рідна матуся
І стало
Тихо…
Тихо…
Тихо…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=168812
дата надходження 29.01.2010
дата закладки 25.01.2012
Я не стану тебе чекати,
Зрозумій. Відпусти. Прости.
Відстань також будує грати, –
Не мости.
У твоєму тісному світі
Поки місця нема для двох.
Мої мрії – тобою спиті, –
Зверху мох.
Мої мрії втрачають мову,
Та колись я сягну мети.
Ще із нас хтось полюбить знову! –
Певне ти…
20.01.2012 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=307878
дата надходження 20.01.2012
дата закладки 20.01.2012
...здається вона починає втрачати невинність самотніх ранків...
кладе старі монети на очі усім привидам із дитинства
щоб вони міцно спали...
жити часом легше із тимчасових розрахунків
тимчасових коханців ...
більшість вважає тебе святим якщо ти зумів пережити вічність
хоча це насправді енний десяток холодних ночей...
і світло плаче сльозами воску на підсвічник...
розуміння часу і свободи - одна із найкорисніших панацей...
ти відчуваєш що кроки стають відважнішими а серце спокійнішим
по різні боки зими твоє серце і її сподівання
вона нікому насправді ніколи не присвячувала свої вірші
а тим паче тому кому говорила "останній"...
найчесніша брехня це своєчасне звільнення від заборон
складати слова у послідовності до бажання натовпу
на вулицях які бережуть її запах ще й досі крейдою намальований
кордон....
вона так наївно чекатиме
що сни обірвуться на твоїй подушці перш ніж
ти встигнеш їх зрозуміти...
і дивлячись крізь вікна автостанцій на зими
що так легко втрапляють у людські душі
вона не дозволить тобі померти на пів дорозі
до самого себе...
це так важливо вчитись з кожним роком
відчувати все менше непотрібу в своєму світі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=307017
дата надходження 16.01.2012
дата закладки 17.01.2012
Ген сизий вітер у травах блукає,
В свої долоні збирає росу,
І ніжні квіти з духмяним розмаєм
Вплітає вечір у пишну косу.
Й тягнуться довгі, обпалені віти,
Колишуть листям вечірні далі,
А попід вікнами сумирні квіти
Розстеляють пелюстки - коралі.
Марнує дні сонце у вічних забавах,
Вечірнє небо куштує малинку,
А десь павучки у смарагдових травах
В’яжуть із дощів тонку павутинку...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=283746
дата надходження 01.10.2011
дата закладки 14.01.2012
Львівське небо за нами плаче:
снігом, кров"ю, потім сльозами...
Як завше, невчасно закінчується чорнило...
А світу цинічно байдуже: любила чи не любила,
То просто січень. Січе. Так треба, то не за нами.
Нехай вже краще дощем. До щему, до божевілля.
А крила сьогодні білі.
А люди сьогодні злі.
В колонках, як завше, "Сплін"
і... "выхода нет", на жаль...
у тебе всюди межа
і марення про свободу.
В кайданах вільні не ходять.
Малюй собі світ. Вражай.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=306287
дата надходження 13.01.2012
дата закладки 14.01.2012
По тоненькой ниточке...
бледной верёвочке...
к лунному свету
в мир невесомости...
чудятся призраки
в млечном пути...
страшно не бойся
счастье на донышке
ангел не спит на груди...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=306108
дата надходження 13.01.2012
дата закладки 13.01.2012
Стежками забутих мелодій,
Коли вранці сонце зійшло,
Так тихо, неначе той злодій,
В життя моє щастя прийшло...
Навчило мене усміхатись,
Радіти безсніжній зимі,
Нічого в житті не боятись,
Любити усіх на землі...!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=305158
дата надходження 08.01.2012
дата закладки 08.01.2012
...природа Світла
для всіх єдина:
Зірка ти,
чи Людина…
(В.Савелюк)
Очищу душу, вивітрю оскоми,
Змахну росу освячену на віях...
Сліпучим снігом, ніжним, невагомим,
В душі осіла світла ностальгія.
Снують планети срібну павутинку,
Спадають з неба зоряні дощі-
Не знають зорі в вічності спочинку,
Блаженно світять в закутки душі.
Те світло стелить серцю теплу постіль,
Фарбує думи в лагідні пастелі!..
Отак і ти осяюєш мій простір,
В безмежний космос прочинивши двері.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=304424
дата надходження 05.01.2012
дата закладки 05.01.2012
а нема ні музики, ні поезії, все змінилося, дівчинко, все пропало
плакати марно, більше скажу тобі - плакати мало!
все загубилося, зникло, розсипалось... чи ж було?
де оті сили щоб бути і рватися всім на зло?...
як і в минулому: сльози, навушники, Вакарчук...
дівчинко, я не лукавлю, не скиглю і не гірчу,
градом хай сипляться іскри в очах, салюти:
те, що на небі скріплене - не роз"єднають люди.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=300449
дата надходження 17.12.2011
дата закладки 03.01.2012
Коли небо розстелить
розшитий зірками велюр,
де зімкнулись сузір'ями
дивні блискучі сплетіння,
спалахне сизий місяць,
неначе лляний абажур,
і на ковдру снігів
розіллє золоте мерехтіння.
Храбустітиме сніг,
мов хрумка гарбузова скоринка,
поміж блискіток білих
жеврітимуть пригорщі страз
і розпатлані віти
прихилить святкова ялинка,
обважніла від снігу
й таких розмаїтих прикрас!
Закружляє зима,
мов у вальсі легкім наречена,
білосніжного цвіту
натрусить у дзбанок душі
і така благодать потече
по розсипаних венах,
і такі легкокрилі
поллються із серця вірші!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=303057
дата надходження 29.12.2011
дата закладки 29.12.2011
Він по собі залишив тихий блюз
І делікатно - аромат парфумів...
За мною, може, ходить дежа-вю,
Бо вже не вперше в мене стільки суму...
Я й на підборах побіжу за ним
І хай про гордість в мене не питає!
Та сумнів є, чи дожену коли?
Бо його тінь весь час цілують далі...
А що, коли я не наздожену?
Коли він просочиться знов між пальців?
І в тім побачать всі мою вину,
Що він - це сніг - не з'явиться і вранці...
29 грудня, 2011р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=303076
дата надходження 29.12.2011
дата закладки 29.12.2011
О ні! Безжальна втома. Наче хитрий злодій,
Тихенько випиває мої почуття.
Усе минає. Серце плаче: "Годі!"
"Ще трохи", - каже розум. Забуті відчуття.
О так. Ми гралися в кохання. Ані слова.
Один лиш погляд. Наче мед солодкий.
Гарячий, наче кава. Наче хитра змова,
Один лиш погляд. Довгий і такий короткий.
О ні! Пекуча порожнеча. Сіль на рану.
Випалює зсередини і ззовні. Наче попіл,
Згорає все. У серці ж крига не розтане.
Лише у темряві почую німий докір.
О так. Безмовна втіха. У вечірній тиші
Лунає, наче колискова. Ніжність. Зорі.
Забудь усі тривоги. Спокій заколише.
Заплющуй швидше очі. Линуть сни прозорі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=302961
дата надходження 29.12.2011
дата закладки 29.12.2011
Михайлу Плосковітову
Міша, усі чекають на Твої нові вірші :)
Ще так ніхто не сумував за світом,
Як ти, коли відчула небуття…
Він був простим ремонтником взуття,
А ти була його яскравим літом.
Яскрава, красивіша за богиню.
Тебе любили всі без таємниць,
І тільки в тіні татових крамниць,
Поставив свою ятку темно-синю
Ремонтник, що по-справжньому кохає.
На тебе він дивився, і літав
Під звук любові радісних октав…
Та хто там на ремонтника зважає!
Та сталось так, що ти верталась з бару,
В компанії нових багатіїв,
Ремонтник у цей час обідав, їв,
Коли побачив над тобою хмару.
Один тебе схопив за коси тяжко,
А інший рот долонею закрив…
Ремонтник знав, що це крутий обрив –
Спішив на допомогу своїй пташці!
Вони хотіли ніжностей дівочих?
І тут один з багатіїв замовк,
Усе ще лютий, як голодний вовк,
Отримав шилом прямо межи очі.
А іншому ж ремонтника не треба!
З кишені найчорніший пістолет
(Та це ж падіння, а не вірний злет!)
Він витягнув, і вистрілив у тебе,
А захисник махнув удруге шилом…
Взуття ремонтник все життя латав,
Він за хвилину вже і не літав! –
Убив обох, щоб врятувати диво…
Ще так ніхто не сумував за світом,
Як ти, коли відчула небуття…
Він був простим ремонтником взуття,
А ти була його яскравим літом.
Стікала кров’ю, падала, молилась,
Дивилась на його брудне лице,
Ти плакала! – а втім, до чого це? –
Ти вижила, однак, сама лишилась.
28.12.2011 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=302895
дата надходження 28.12.2011
дата закладки 28.12.2011
така таємна вервиця
нанизана на час,
де слово слову молиться
сказаннями про нас.
у нарисах на бересті
не день, не два – віки,
у аркушевім шелесті
і в потиску руки.
у душ одна акустика –
себе переплести,
у них нечутна музика,
неписані листи.
нез'єднана, негадана,
прощальна – без чудес,
прошита зорепадами
одна в одну – навхрест.
в полонах і прогалинах,
в рятунках і піснях,
коли горить – то ладаном,
летить – на хоругвах.
самітниця і звабниця –
невипите вино,
їй без кінця вертатися –
давно, давно, давно...
і думами-баладами
чаїний крик нести,
що там, де буду падати,
одна безодня – ти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=302795
дата надходження 28.12.2011
дата закладки 28.12.2011
Ясні очі, усмішка дитяча.
Весь як СОНЦЕ - а кривда ж яка!
Проминуло кохання гаряче,
А лишилась лиш ГІРКОТА...
Я гадала, що сонце ласкаве,
І здавалось мені у ту мить,
Світло сонця таке різнобарвне
Квітки пагін не спопелить...
Я не знала, що СОНЦЕ жорстоке,
І гадала, що щирість є...
Що ж, тепер хай гірські потоки
Заберуть мою віру в людей...
Ясні очі, усмішка дитяча.
Весь як СОНЦЕ - а кривда ж яка!
Проминуло кохання гаряче,
А лишилась лиш ГІРКОТА...
І тягар мене той так тисне!
Чим розвіять свій біль і сум?
Може ти зробив ненавмисне,
Може все це з тяжкого сну?
Ні не сон, не уява примарна!
Бач, як очі лукаво світять,
І усмішка твоя негарна,
зла, підступна і непривітна...
Хай мій біль гіркота і мука
Переллються і в твою душу.
Знай, між нами навік розлука,
І забути тебе я мушу...
Може зараз звучить химерно,
Не відчуєш у серці болю,
Та пролинуть роки і поверне
інший хтось твою світлу долю...
Лиш тоді ти пізнаєш кривду,
Лиш тоді ти відчуєш мій біль,
Лиш тоді ти до мене прийдеш,
Уві сні припадеш до колін...
Ясні очі, усмішка дитяча,
Весь як СОНЦЕ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=292994
дата надходження 14.11.2011
дата закладки 27.12.2011
Знову твій голос, твій сміх, твої очі.
Якісь вони стали для мене байдужі.
Давно вже забула недоспані ночі.
Колись ти був рідний, а зараз - не дуже.
Ти знаєш, я довго чекала на тебе.
Сумні стали очі, немов постаріли.
Ні слова не скажу. Думки линуть в небо.
Із серця я вийму отруєні стріли.
Здається, що часу минуло багато,
А я все одно за тобою сумую.
Хай кажуть, що я принципова занадто,
Але ж я секунди без тебе рахую.
Я знаю, звучить все це, як божевілля.
Емоції рвуться, як біле намисто.
Так холодно. Снігом присипало гілля.
В думках, наче після дощу, чисто-чисто...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=302271
дата надходження 25.12.2011
дата закладки 25.12.2011
У сні біжу по золотому житі,
Вдивляючись у даль на незнайому тінь.
Чому біжу туди, де хмари сірим кольором покриті?
Біжу і відчуваю гостру біль.
Чому роса ранкова обпікає ноги?
Сумну мелодію співає вітер вдалині.
А моє серце б’ється швидко від знемоги
І руки опускаються,мов камені важкі.
Чому я вірю в те,що не існує?
Та тінь, нажаль, з’явилась і пішла.
Ніхто мій сон не розфарбує,
Як ти своїм коханням,якого вже нема.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=298923
дата надходження 09.12.2011
дата закладки 09.12.2011
Сьогодні перший білий сніг
Упав в розпечені долоні,
Він тихо стелиться до ніг...
Ти не кохав, тож ночі чорні
Затріпотіли між зірок
Напіврозпущеним клубочком
Заплакав щастя первісток
В моїх віршованих рядочках.
Сьогодні зорі заспівали,
Мов янголи чи пілігрими.
Вони, напевно, відчували
Усі мої натхненні рими.
Ти не кохав, тож першим снігом
Розсипалися зорі в снах.
Їх позбираю з тихим сміхом,
І знайду щастя у піснях.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=298558
дата надходження 07.12.2011
дата закладки 07.12.2011
Ти стояла,
а я –
очі в сторону
Все ховав
ні на що не надіючись…
Та нічого з собою
не діючи
Знову зводив,
і
бачив красу.
Ти дивилася ніжно і
з подивом,
А я ж майже
відвів
свою голову
І не знав,
чи то часом
не марево,
Відмикати цей вічний засув…
Ти стояла
і просто не зводила
З мене погляду,
юності
повного.
Чи ж ти бачила
ще когось
дивного
Хто б ховався від твоїх очей?
Я хотів підійти,
та все згадував,
Що красиві
не стануть
знайомитись
З диваком,
кому тільки лиш
марити,
А не ждати від долі гостей.
Ти хотіла
вже йти,
а я досі ще
Не наважившись
глянути вкотре так… –
Ні,
я погляд твій зовсім не витримав!
Але вголос
все-рівно
сказав…
Я сказав,
що
нехай мені сниться це,
Як байдужий,
коли мрія поруч ось,
Як не вмію
поводитись
дивлячись!..
І тоді ти сама підійшла.
07.12.2011 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=298515
дата надходження 07.12.2011
дата закладки 07.12.2011
Мамусю, я тепер зовсім від рук відбилася,
П"ю по вісім горняток кави, палю муратті,
Не навчилась просити у долі і крихти милості
А живу як виходить: двічі не помирати.
Я жахливо не пунктуальна, не знаходжу часу на сон,
Не навчилася рахувати гроші і час…
Підпускаю в інтимну зону не віп-персон,
І живу як по нотах – у стилі "ламаний джаз"…
Видихаю через кватирку клубками дим,
У минулім житті я напевно була драконом…
Пам"ятаєш, існує істина незникома:
Хто яскраво пала – помиратиме молодим…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=297441
дата надходження 02.12.2011
дата закладки 02.12.2011
вона насправді дуже самотня, та дівчинка, з нашого факультету...
їй хочеться говорити і стрягнуть в горлі слова,
і думає, якщо боляче, значить, іще жива…
і марить дрібками радості… і хоче тепла, та де там…
натомість гасне лампадкою, додолу повільно котиться,
і бавитися в існування у «лайках» на соцмережах…
а хочеться пригорнутись маленьким пухнастим котиком…
і хочеться полетіти… та надто вже тиснуть межі…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=296350
дата надходження 27.11.2011
дата закладки 27.11.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 19.11.2011
Ищу зазор между снегом и мной
И понимаю: одно и то же мы:
Снег горизонтальной лежит стеной,
Я с каждой смертью на жизнь моложе.
Ольга Арефьева
__________________________________________________
...заповнюючи собою нехитрі будні та час перед світанком
розмикаючи руки знаючи що це все ж таки востаннє
коли власна кров і плоть стає твоїм сніданком
а наступний вірш - всього навсього черговим повстанням
ти розплачуєшся з тишею одним єдиним франком...
цей страх прокинутися у чужому світі та чужій спальні
по той бік власного розуму та відображення
після півночі коли знімають всі маски карнавальні
кардинально змінюються душі та враження...
там де твій простір обривається на "до" і "після"
там де небо пересипається в долонях мов цукор
поміж усім хламом твого існування залишається пісня
і твій ангел невпинно волає у рупор
"чувак ти сам вперто лізеш на це гостре вістря"...
але як зупинити цю зиму яка у кожного із нас різна
як вивільнитись із густого туману та диму
ховатись за який уже настільки пізно
що не чіпляєшся за життя так як за риму
і цілуєш заплакані вікна так ніжно
що дивлячись на тебе я починаю розуміти
зима - це тоді коли ми суміжно
хочемо зігрітись але боїмось обпектись
об власні серця...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=294241
дата надходження 18.11.2011
дата закладки 18.11.2011
І знову чую кроки...кроки...кроки...
Вони відлунюють у тиші з болем,
Немов загублені тобою роки,
Несуться тихим перекотиполем.
Вони крізь морок дихають минулим,
Гортають днів прожиті сторінки...
І знову кроки спокій сколихнули,
Торкнули душу спогадом гірким...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=294221
дата надходження 18.11.2011
дата закладки 18.11.2011
…Там наші душі кволі і німі,
Розхристані всіма вітрами долі,
Замучені неспокоєм, самі,
Яким забракло дещо сили волі.
Поборені нікчемним співчуттям,
Запалені небаченим світилом.
Там душі поміж смертю і життям
З останніх сил розправлять в небо крила
І знайдуть свій далекий Оріон, -
Те вимріяне жадане обійстя.
Наткнувшись на гранітний бастіон,
Там наші душі знов відчують вістря,
А далі заніміють, заболять…
Зависнуть поміж небом і землею.
Там наші душі криком промовчать
Й на спомин нам напишуть епопею.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=290017
дата надходження 01.11.2011
дата закладки 04.11.2011
Сотий день ріже на шматки,
Тебе, мене вливає в домішки.
І ділить навпіл неподілені світи
Зарядами твоєї посмішки.
Тонами вантажені думки
Розрядами впиваються у скроні.
Я відчуваю, хочеш ти...
І я так хочу, тебе так хочу…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=290630
дата надходження 03.11.2011
дата закладки 04.11.2011
Ви можете не знати,
що сади
Весною квітнуть
для
людського ока…
То чом же знову
туга
сивобока
Скувала день,
і осені лади
Так швидко наступили, аж печаль?
Ви можете не знати,
тільки осінь,
Така чудова
і
пахуча
досі
Лишень тому,
що зазиває даль.
Не знаючи,
куди життя
тече,
Ви озирнутись можете –
напевне! –
Та хай вагання не
спиняє ревне
І ще –
тримає другове плече.
Живіть.
На схилах осені живіть!
Шукайте щастя
не
в чужих
тенетах,
А у душі-галактики
планетах,
У серці,
що для щастя –
цілий світ.
Ви ж можете не знати,
що душа
Творилася
із чистої любові…
То чом же зараз очі ці чудові
Горять так блідо, зовсім не спішать?
…Шукайте у душі
любові хіть.
Шукайте же
уважно
і
старанно,
Звертаючись до неї:
«Люба панно!..»
А віднайшовши – просто бережіть.
03.11.2011 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=290581
дата надходження 03.11.2011
дата закладки 03.11.2011
Знаешь, здесь некуда деться от ветра,
Некуда спрятать сердце, ты знаешь,
Девочка-скерцо, знаешь, что ты теряешь?
О.Арефьева
_______________________________________
...більше нічого непотрібно тільки б міцніше серце
встигнути повернутись додому коли ще усі сплять
дівчинка -скерцо дівчинка -скерцо
ти все відмолила...в душі твої більше немає
проклять...
загалом це скоріше схоже на пафос
тримати у собі лякливі тіні і жити під їхнім ім"ям
що буде коли доля все таки змінить ракурс
дівчинки - скрецо більше не буде там?..
закохані часто залишають коханих знаючи правду
що завтрашній день гострим лезом черкне плече
і кров потече зі смаком мармеладу
і кислотою губи їм пропече...
зрозумій чорні плаття ховають у собі тугу
їх приємніше знімати ніж одягати...
тебе бажає кожен другий
але не сміє на душу твою посягати...
дівчинка-скерцо стурбовано пише щоденник
дівчинка-скерцо лягає спати над ранок...
дівчинка-скерцо схожа до "одноденок"
вона із небагатьох завше цнотливих коханок...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=289858
дата надходження 31.10.2011
дата закладки 31.10.2011
Не ховай, мила, радості сліз у чудових своїх оченятах,
Що напоєні чистим теплом і наповнені щастям любові.
Ти така, як весна у раю! Ти така, що у інших дівчатах
Вже не бачу красиві уста, коли в тебе вони – пречудові…
Подивись: моя зірка зійшла; я освічений, леле, красою,
У якій твоя велич і ще твоя сила краси неземної.
Я віддам свою зірку тобі! – хай блищить золотою росою,
А ти просто живи і радій: такі очі – у тебе одної.
Ти ж така, як ласкаві дощі, що змивають самотність відтоді
Як я вкотре собі зрозумів: ти така, як едемова м’ята!..
В мене більшого щастя нема, і щось інше – омріяти годі,
Коли ти, в хвилі радості сліз, не ховаєш свої оченята.
27.10.2011 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=289040
дата надходження 27.10.2011
дата закладки 27.10.2011
Якби ти знав,яка вона крихка-
Ота любов,оспівана віками,
Коли згасає полум'я в руках
І крок стає безоднею між нами...
Якби ти знав,яка вона гірка-
Ота любов,здавалося б,невинна...
Вона,мов Брута зрадницька рука,
Холодний ніж тобі встромляє в спину...
І голос серця рветься,мов струна...
І вже не вирвеш жало це закляте!..
Якби ти знав...якби ж ти тільки знав...
То не посмів би в себе закохати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=287009
дата надходження 18.10.2011
дата закладки 18.10.2011
То нам обом даровано цей сніг-
Такий легкий,тендітно-непорочний,
Він,наче кіт улесливий приліг
До наших ніг і лагідно муркоче!
То нам обом посипався кришталь
З небес холодних прямо у долоні!..
І сивий місяць,згорблений скрипаль,
Нам написав найкращу із симфоній!
То нам обом снувала ця зима
Тонкі пейзажі в ніжнім оксамиті!..
То я тебе придумала сама,
Лишила в казку двері привідкриті...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=280347
дата надходження 13.09.2011
дата закладки 16.10.2011
І я пишу́.О, скільки я пишу́!..
Чи знає хто, чи краплю розуміє?
І тим свята, і знову тим грішу,
Бо зупинитись просто не посмію.
А ті вірші спроможні на дива:
Пророчать долю, серце розуміють.
Що б я без них робила, - не жила б,
Вони мені - й за радість, і надію...
Мені ти можеш будь-чим дорікнуть,
А їм не смій, вони мені як діти.
Вони за мене довше проживуть,
Вони зуміють вище полетіти...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=286030
дата надходження 13.10.2011
дата закладки 13.10.2011
И уходя, как уходят в чужую память...
И.Бродский
____________________________________
...когда больно смотреть на чужие раны
...когда осень касается листьями волос
возникает желание убежать
перманентно оставаясь теплой
память
вырывает птиц
времени ...
а на твоих руках
умирают пророки холода ...
я за то чтобы
каждое утро просыпаться ровно
в 07.00
и тенями бродить по городу
пить коньяк а вечером снотворное ...
я греть твои пальцы буду
мысленно
ибо каждое расстояние измеряется
чувственностью слова произнесенного
в тишине ...
диагноз - потеря себя ...
отойди
я не вижу ничего кроме
этой холодной осени
что слепым
рыжим
котенком
спит на моей груди...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=285823
дата надходження 12.10.2011
дата закладки 12.10.2011
А за вікном привіти шлють дощі.
І все ще є незмінним і пекучим.
Знав тільки Бог: пробачити чи ні,
А я не знала, що він нам озвучить.
А знаю все ж, що ти мене картав,
За вибір долі як судив жагуче.
Хто ж вибрав зависоких нам октав?
І як мене їх недосяжність мучить...
Та хто спитає, хто подасть руки?
Ти знаєш сам, як бути одиноким.
Той дощ в вікні лишив мені сліди
В душі твоїх невиправданих кроків.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=285672
дата надходження 11.10.2011
дата закладки 11.10.2011
Ніч-парасолька...
Розбитими вікнами
зиркає
в душу.
Не сколихну,
ні на мить не порушу
того
застиглого в часі
мовчання...
Тільки б ловити
вогкими
вустами
жадібно тепле
повітря між нами-
так,
ніби все у нас
майже востаннє.
Ніч-парасолька
сховала
мене від цинізму-дощу.
Хоч ти й лукавиш,
та я
не впущу
в душу свою
гострі бритви-слова...
Краще мовчи!
Я благаю,тихіше...
Слухай,як вітер
трави колише
і цвіркунами
гуде
голова!..
Ніч-парасолька
в душу мою
зорепаду натрусить,
відчай накриє
квітчастим
обрусом,
пилом
розвіє
задАвнений біль...
Вишні розквітли-
такі
безборонні,
сиплять
в мої захололі
долоні
цвіту п'янкого
рясну
заметіль!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=285378
дата надходження 10.10.2011
дата закладки 10.10.2011
У небі з’явилась новенька зоря,
Для доні моєї засвітить вона,
І місяць до себе її пригорнув,
Щоб ангелом завжди в дорозі цій був.
Із криків почнеться долина життя,
Стогнала від болю маленька і я,
Пробили сльозинки нічну тишину,
Ходи моя мила, тебе обійму.
Тремтить усе тіло, німіє душа,
Здається, свідомість покрила іржа,
Пульсує годинник в моїй голові,
Неначе лавина бушує в крові.
У муках нелюдських зачнеться життя,
У посмішці щастя розпилася я,
І тільце маленьке тримаю в руках,
Раніше сиділи ось так лише в снах.
Життя дуже дивне, мов вічна спіраль,
Де біль, там і радість, де сміх є печаль,
Стражання прийняла, забула усе
Коли, моя доню, тримаю тебе!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=284511
дата надходження 05.10.2011
дата закладки 05.10.2011
… Лазарь носится с постелью…
… Каин пестует печать…
… мне отказано молчать…
Н. Луцюк
***
ти зіграєш паяца,
примірявши плащ-антитезу.
на базарних підмостках –
дракони, кістки і ножі,
і кадило, роздуте
до стану святої пожежі,–
посміхайтесь, панове,
то смішно – любов в шатах лжі…
а розважившись трохи,
подайте – хто гріш, а хто – ляпас,
він – безумець, тож сам
у спокуті за вибрану роль...
гамівними сорочками
в'яжуться ті, що крилаті.
і виходить паяц,
щоб не чути, як плаче король.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=283940
дата надходження 02.10.2011
дата закладки 02.10.2011
Я кожен раз вмираю,
коли Ви
Проходите повз мене
збайдужіло.
Зелене літо
ще не побіліло,
А зранку запах
свіжої трави
Уже не той.
А Ви – ще досі ті! –
Із дня у день
велично і красиво
Минаєте мене,
а втім,
це диво,
Що кожен раз ці зустрічі прості
Банальні, передбачливі,
пусті
Приносять серцю
стільки насолоди
І знаю я,
повік
не вийдуть з моди
Блакитні очі,
як нектар густі,
Які на мене зовсім не течуть.
Ви знаєте,
а Ви
як чарівниця,
Що не одному стільки –
стільки сниться,
І не одному
в мимовільну путь
Красою барикаду возвели.
Ви знаєте,
а я Вас
не розлюблю,
Я швидше
сам себе
у цім погублю,
У цім гріху
із запахом смоли
Церковної.
Бо вроду молоду
Не обманути
ані на хвилину!..
А завтра я у сотий раз загину,
Коли повз Вас, байдужую, пройду.
27.09.2011 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=283081
дата надходження 27.09.2011
дата закладки 27.09.2011
Кричи. Втікай. Пручайся. Тихо стеж.
Життя твоє - справжнісінька арена.
От, тільки правда в тому, що усе ж
Увесь цей час ти думаєш про мене.
І я всміхаюсь знаючи як є:
Вже чийсь, чужий та, хай там як - «нічийний!».
Хтось з тебе поцілунки хтиві п’є,
І двері навстіж всі тобі відчинить.
Хтось підсолодить душу для краси.
(Дивись яка слухняна і смиренна).
Усе для тебе, так як ти просив!
Чому ж весь час ти думаєш про мене?
Чому ще й досі згадуєш той крок?
Весь оксамит торкань в імлі осінній…
Виходить, непомітно для обох
Ми стали у цім світі незамінні?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=282230
дата надходження 23.09.2011
дата закладки 23.09.2011
Невозможно придумать ответ,
А возможно не знать ответа.
На единственный твой «Привет»
Променяю «за так» полсвета…
Я смогу всех друзей забыть,
Красотою себя укрою.
Невозможно тебя не любить! –
…Но возможно не быть с тобою.
17.09.2011 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=281504
дата надходження 19.09.2011
дата закладки 19.09.2011
Вірш – звернення до людей,
прохання бути добрими,
вдячними.
Я тобі своє дарую Сонце,
Що ласкаво ніжиться в руці…
Ну, а ти за це в своїй долоньці
Принеси із моря камінці…
Я тобі своє дарую Щастя,
Що в очах грайливо миготить…
Ти ж мені зумій, неначе вдячність,
Піднести у дар веселу мить…
Я тобі своє дарую Диво,
Що цвіте в усмішці, як бузок…
Зрозумій, подяка – це важливо,
До Добра це величезний крок!..
17 вересня, 2011р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=281221
дата надходження 18.09.2011
дата закладки 19.09.2011
Лиш тиша і холодний спокій,
Два дивних стани у мені,
Душа літає десь за обрій,
Привчилась жити в самоті.
Тавро на серце ставить сонце,
Воно не гріє, лиш пече,
Хто був для мене охоронцем -
Тепер забрав надій плече...
Навколо все, як у пустелі,
Ганяє вітер лиш пісок,
Зжимає простір розмір стелі,
І мучить біль аж до кісток.
Засохло в мріях моє море,
По дні ступаю, чи біжу,
Розбило табір вдома горе,
Я знов забула про межу....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=280632
дата надходження 14.09.2011
дата закладки 16.09.2011
Як тихий струмок повесні оживав, забринів –
Влюбилася дівчинка в хлопця з сусіднього дому,
А потім дізналась, що жити їй – декілька днів…
І так написала, не кажучи й слова нікому:
«Не виживе Бог без Богині, інакше пітьма…
Ти мій диво-Бог! – Я повірила в Бога так пізно…
Хоч я іще пишу, а втім, мене майже нема,
Хоч ти не дізнаєшся, як я прощаюся слізно.
А розум тобою так легко, так сильно сп’янів!..
(Кохання в дванадцять немає, повторює ненька)
І навіть якби я прожила ще тисячу днів,
Ти й так не звернув би уваги – я надто маленька…
Вже завтра, як сонце зійде, то моє голубе
Заквітчане небо погасне, відчувши утому… –
І інші блакитні очата зустрінуть тебе,
Коли ти несміло й самотньо ітимеш додому…
Живи, мов за двох! Наче я в тобі також жива,
Живи і не думай, що завтра твоє не настане, –
Живи до ста літ. Вір у те, що стаються дива
І серце не знає осіннього, тільки весняне.»
…Як тихий струмок літом пісню дзвінку вигравав,
Одному красивому хлопцю набридло трагічне
І він не писав! Хоч і болю свого не ховав… –
У воду ступив, де ховалося небо і вічне.
14.09.2011 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=280612
дата надходження 14.09.2011
дата закладки 14.09.2011
Я забуду тебе, як помре почуття голосне;
Я забуду тебе, коли стишаться грому гармати;
Я забуду тебе, коли жайворон в небі засне,
А піснями на небі хмарини спроможуться стати.
Я забуду тебе, як дощі перестануть іти,
Коли сніг повесні просто тихо розтане без бруду
І на радіо зникнуть усі про кохання хіти, –
Я забуду тебе! Я ніколи тебе не забуду…
05.09.2011 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=278808
дата надходження 05.09.2011
дата закладки 05.09.2011
Я могла б розказати, як ніжно цвітуть хризантеми,
Як доспів виноград – з нього вийде солодке вино…
Все-одно за вікном мерехтять незакінчені теми,
А слова, що «все добре», за мене розкриті давно.
Я могла б розказати, як сонце сідає і знає,
Що і завтра йому, наче птахові, знов у політ…
Все-одно наше літо занадто повільно минає
І забути тебе я не зможу ще тисячу літ.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=278358
дата надходження 02.09.2011
дата закладки 02.09.2011
Я серця частку в амфори наллю –
Хай достигає, наче знані вина,
У вази, що зі срібла й кришталю,
Душі велику пригорщу я вкину.
І сонця з рос у чашу натрушу,
І клаптик неба… Все змішаю разом!
Досиплю зір (зберу зі споришу) –
Й цим асорті скроплю із віршів фрази.
25 серпня, 2011р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=276972
дата надходження 25.08.2011
дата закладки 25.08.2011
Ты будешь помнить каждый этот миг,
Все линии лица и запах кожи…
И тот огонь, что изнутри возник!
Зачем, судьба, ты сводишь непохожих?
Зачем чужих роднишь во все века,
Подбросив на ветру смеясь монетку?
И в этот раз не дрогнула рука.
Послала случай! Да, стреляешь метко.
Глаза в глаза и все преграды вон!
Уже никак нельзя нам друг без друга
Дышать, молчать не зная что потом,
Не ведая и тени от испуга.
Ты будешь помнить солнце в волосах
И эти плечи… помнить будешь тоже.
Наверно, знают лишь на небесах
Зачем судьба нам дарит непохожих.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=276906
дата надходження 25.08.2011
дата закладки 25.08.2011
О, Боже, сміх тай годі. Ну, скажіть.
Чи світ на вас мені зійшовся клином?
У вас, мабуть, говорить тільки хіть,
Яка завжди так до лиця мужчинам!
Я – жінка! Я жива. Така, як є!
Говорите тепер, що обізнались?
То що ж в ночі вам спати не дає?
А може правда, що усе ж злякались?
То поступіть же гідно, хоч тепер,
Коли уже для всього надто пізно.
Мені байдужі ваша лють і рев,
А рана заживе, вона ж наскрізна!!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=273076
дата надходження 01.08.2011
дата закладки 25.08.2011
...така легкість в душі
моя дівчинко ти не повіриш
есенцію вина та єлею введи у висохлі вени
ти щастя недоспаними ночами міриш
і від твоїх сліз розливається Сена...
така легкість в душі
моя дівчинко світло неси у долонях
і нехай звідусіль линуть прокляття
тягнися до сонця немов золотавий сонях
і буде тобі свято і білосніжне плаття...
така легкість в душі
моя дівчинко ти не повіриш
свавілля часом дорожче за срібло
і навіть якщо минуле тебе
випадково стріне
передай йому
червону нитку із свого зап"ястя
бо чужим серцям часом недостатньо
трьохденного смутку за ними
в пекучому оцті
коли споглядають очима скляними
фіксуючи біль на єдиній точці
така легкість в душі...
і байдуже що це всього навсього
чергова осінь...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=276333
дата надходження 21.08.2011
дата закладки 22.08.2011
Нині сонце смутне знов постукало променем в шибку,
Сколихнувши в мені ностальгічну печальну струну.
У солодких думках я промокла від щастя до нитки,
І чи збулось воно наяву, то й сама не збагну.
Мабуть, літа тепло зачепило у серці неспокій,
Наче вчора сама, – а сьогодні все зовсім не так.
Тільки сонце мені заглядає в вікно ненароком
І промінням своїм посміхається легко навзнак.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=273808
дата надходження 06.08.2011
дата закладки 06.08.2011
Тиха неувага так мені простима;
Ну куди кохання знову привело?
Фея-чарівниця з юними очима
Сіє в моє серце зорі і тепло.
Ні, вона принцеса! Молода княгиня
І на крилах юні щастячко несе…
А краса в зіницях, наче небо синя,
Може й не безмежна, та для мене – все.
І нехай у душу ще немає ходу –
Все-одно там світло, а не дика тьма.
Так, вона байдужа, – холодніша льоду! –
А утім, для мене гарячіш нема…
22.07.2011 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=271558
дата надходження 22.07.2011
дата закладки 23.07.2011
картонний журавлик тривожно курличе під стелею
і сняться йому вирії, ввижається небокрай,
поля, зеленим і жовтим розкішно встелені,
дерева з пишними кронами і їхня шорстка кора...
самотньо йому, картонному, висіти під абажуром,
душа його хоче простору. в паперу теж є душа?
в повітрі запахло осінню, журавлик зоряно журиться,
хоча йому і не велено краї свої залишать.
тужливі ключі під хмарами прямують кудись без компаса,
дороги їхні невидимі, куди летять - невтямки...
а мій журавлик малесенький, зі мною палить рукописи,
а ті горіти відмовились, бо писані від руки.
і сумно моєму пташкові, зібганому з картону,
ніколи там не опиниться, де з крилами побратими...
і можна таких журавликів в світах назбирать хоч тонну,
а мій мені найдорожчий, бо він у мене єдиний.
P.S. Величезне дякую Наталі Годун за музичний супровід!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=265972
дата надходження 19.06.2011
дата закладки 20.07.2011
кожна добра поетка мусить мати власного янгола,
час від часу робити дурниці, аби той не був без роботи
і сухою з води граційно вилазячи всоте
посміхатись і червоніти: невже це я була?
кожна добра поетка мусить палити.
цигарки, мости чи листи - то не так суттєво.
шкодувати опісля, ридати: янголи, де ви???
прилаштовувати на гордість бетонні плити.
кожна добра поетка мусить... писати!
хоча б іноді, так, для підтримки іміджу =)
аби янгол собі не думав: чого я тут сиджу,
їй же добре, в житті приватнім теплі пасати...
кожна добра (самі здогадайтесь хто) мусить мати мрію далеку,
бо як мрія близька, то не буде віршІв і прогресу.
...помирати від стресу, вдавати принцесу, втікати від пресу...
от... а кожен поганий янгол мусить мати власну поетку!
05.07.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=268746
дата надходження 05.07.2011
дата закладки 05.07.2011
Мене Господь до тебе на руках
Приніс, щоб не поранилась об стерня.
Щоб не блукала довго по стежках,
Які ведуть в нікуди, в безімення.
Вже образ чийсь у тиші відстояв,
Вже й розпачу гіркого наковталась.
Господь життям за руку вів, а я…
А я навіщось долі опиралась.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=267302
дата надходження 27.06.2011
дата закладки 27.06.2011
Лише вогні не гаснуть опівнічні,
самотній сад замовк під пахощ лип,
Здавалося, що мить триває вічно,
І темряви прозорий натяк зник.
У мальвах заквітчалась наша доля
В тремтінні об’єднались два життя
Я певна, це зовсІм не мимоволі,
що небо прагне знову вороття.
І я прийду, мов росяне намисто
прийду, немов до місяця зоря...
Надія заіскриться промениста
В твоїх руках щаслива стану я.
Кохання перепілкою злітає
І просить долю тихо: «Відпусти»
Без тебе і мене, повір, немає,
я знову жду із трепетом листи
і зустрічей під стогін верболозу,
для тебе дику відстань перетну...
Забудь про заздрість і чужі прогнози
Та принеси мені в вустах весну.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=266981
дата надходження 25.06.2011
дата закладки 25.06.2011
Витікає любов, наповняючи, – ми ж молоді!
Світ дарує, коли ми відкриті для всіх до нестями…
А мій день починається, мила, заледве тоді
Як у тебе з-під вій дві галактики сяють вогнями.
Мої мрії без тебе скупі, це пустельні піски;
Мої мрії з тобою – це все, що потрібно людині!..
Я б і може ще жив, розлетись білий світ на куски,
Тільки хай не згасають оті дві галактики сині.
24.06.2011 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=266826
дата надходження 24.06.2011
дата закладки 24.06.2011
Мамо, забери мене до себе!
(Плакало дівчатко синьооке)
Мамочко, рідненька, виглянь з неба,
Де ти є? Воно таке широке!
Може на отій сумній хмаринці,
Що, мов пташка, крила опустила?
Повернись, сумую наодинці,
Брат казав, до зірки полетіла.
Де та зірка? Я на неї хочу!
Я слухняна, мамо, відзовися!
З сумом зорі відвертали очі,
А по личку градинки лилися.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=265661
дата надходження 17.06.2011
дата закладки 24.06.2011
(Писалося з поетесою Галиною Леськів)
− Я знаю, что сегодня наверно не усну.
Пусть трижды сосчитаю в галактике планеты
И думать не устану про эту тишину…
Ведь песен больше нет. Ведь я не знаю где ты.
− Для того, хто чекає – на небесах хвала,
Бо з дерева кохання не опадає листя…
Бо значення немає, що відстань немала,
Якщо у серці стільки для перемоги місця.
10.06.2011 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=264362
дата надходження 10.06.2011
дата закладки 10.06.2011
…А можна про Вас написать? У лагідних запахах м’яти
Я хочу, щоб літо омріяне лило не дощ, а олію…
Я хочу до Вас підійти. У затінку тихо стояти
І мовчки дивитися й знати, що я у цю мить червонію…
А можна торкнутись руки? А можна, я Вас поцілую?..
Ні-ні, тільки пальчиків ніжних руки, у якій моє щастя!..
В цю мить я забуду про все – і навіть про доленьку злую,
Яка так наївно не знала, що все в мене – все в мене вдасться…
01.06.2011 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=262878
дата надходження 01.06.2011
дата закладки 01.06.2011
Для того, щоб милу знайти, вчив про космос і лоції;
Розлука пройшла. Зустріч каже: «Та ти не мастак!..»
Можливо, вертаються ще час від часу емоції,
Одначе: не з тими, не всі, не для цього, не так.
Піду. Із туманами, снами, думками і зливою…
Напевне, я впав, та на щастя упав на батут;
Я хочу щоб ти була вічно і всюди щасливою,
Однак: не зі мною, не зараз, не дико, не тут.
27.09.2010 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=213121
дата надходження 27.09.2010
дата закладки 31.05.2011
Стається усе точно так, як написано в мріях
І нащо томити думки у тісних таємницях;
Нема їх у ставленні, вчинках чи навіть у діях,
Бо вічний секрет – то душа, що сховалась в зіницях.
А ти така мила! Стійка, наче сум монолітів;
Ну що мені ребуси долі, шаради і тести…
Душа твоя виткана ангелом сивим із квітів
І скільки милуюсь тобою – очей не відвести.
23.12.2010 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=230748
дата надходження 23.12.2010
дата закладки 31.05.2011
Тріщинка, буває, нищить майже вічне,
Та нема єднання, як немає снів,
В смутку все буденне, навіть екзотичне,
А коли ми раді – свято триста днів…
Не мандрує світом, хто попав в неволю,
Як не може бути квітів без стебла…
Ні, нема кохання, як немає болю,
І немає болю, як нема тепла.
Я не вірю в долю, як немає віри,
Без болота дивні навіть комиші..,
Бо нема багатства, як немає міри
І цілунки прісні, як нема душі…
Ти мені повіриш, я тебе не зраджу;
Без дощу і сонця не буде полів…
А для поклоніння не потрібно хаджу, –
Як нема любові, то й не треба слів…
18.07.2010 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=201753
дата надходження 19.07.2010
дата закладки 31.05.2011
Краще ударити в груди коліном
Аніж в брехні в серці ніжити щем;
Краще обійми з холодним каміном
Ніж фамільярність з гарячим дощем.
Краще вже темрява (повна!) і свічка
Ніж ясний день без нічого в руках;
Краще зигзаг, барикади і річка
Аніж пряма, хоч і в сотні роках.
Краще – о небо! – всі успіхи ВПЕРТІ
Ніж ці ОХОЧІ поразка і крах;
Краще кохати святу… після смерті
Аніж живу, що примножує страх.
16.12.2010 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=229216
дата надходження 16.12.2010
дата закладки 31.05.2011
І в вічнім, палкім задзеркаллі моїх сновидінь
Брунатна романтика прагне зрости фаворитом,
Та знову втікає в реальність замріяна тінь
На ймення душа, прикриваючись бажаним митом…
Своє відображення криє в запиленні мрій,
Скидаючи більшість із них у сердечне провалля
І вкотре мені залишивши розвалений біль,
Вертає назад у брунатне своє задзеркалля.
1.09.2010 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=208942
дата надходження 02.09.2010
дата закладки 31.05.2011
Відбуяли сади ненавмисне,
Назбиравши життів сто валіз;
Хмара усмішок вкотре нависне,
Затуляючи промені сліз…
У зажурі – світанки холодні,
Не врятують ці сни від задух;
Залишаючи плоть у безодні
В небо лине замріяний дух…
Заплету неціловані хмари
Майже в кожне із їхніх життів
І при чому тут віра у чари,
Як я сам цього – сам захотів.
06.09.2010 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=209664
дата надходження 06.09.2010
дата закладки 31.05.2011
Твої очі небо; мої очі – море,
Мріє в них глибоке і прозоре дно…
Навіть не запитуй: знову погляд вгору,
Бо униз дивитись, мабуть, не дано.
Твої очі всесвіт; мої – безголосся,
Наче жмут невдалих і невчасних фраз…
Навіть не запитуй: то усе здалося, –
Залишився попіл від щасливих «нас».
Навіть не запитуй! Твої очі – роси,
Шовкові пелюстки пУрпурні вуста…
А моє кохання залишилось босе,
Ти не той, а шкода… Бо і я не та.
05.09.2010 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=209415
дата надходження 05.09.2010
дата закладки 31.05.2011
Краще просто мовчати, ніж падати в мові до гірших
І у променях критики знов засихати мов кріки…
Краще жити для себе, горіти, освічувать інших,
Аніж жити для інших і в тінях погаснуть навіки.
Краще сум, але мир, аніж раді як сонце солдати;
Хочу спати один! – а не з парою – вічно сумною…
Краще бути багатим, а славу на інших спихати,
Аніж в бідності всесвіт ганьбити дурною ціною.
13.09.2010 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=210720
дата надходження 13.09.2010
дата закладки 31.05.2011
«…Полюби і зрадь через хвилину,
Та хоч на хвилину полюби!»
В. Симоненко.
Щаслива ти? Тоді чому сльозина
Так болісно рум’янцем потече…
Чому без крил у ранці знову спина
І біль колишній не на жарт пече…
Для чого дум у серці ціла сотня,
Навіщо знов виходиш до Збруча…
Нещасна ти. Нещасна, бо самотня
І гордість нас так рідко вируча…
31.08.2010 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=208690
дата надходження 31.08.2010
дата закладки 31.05.2011
Ти на інших, мила, зовсім не похожа,
Очі як волошки, мрії наче дим,
Щічки точно м’ята, губи ніби рожа… –
Ну хіба ж не гарно бути молодим!
Я тебе нікому не віддам хорошу,
(Серце як веселка, сни – мов перший сніг)
Бо своє кохання високо підношу
Лиш коли тобі я падаю до ніг…
06.07.2010 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=199618
дата надходження 06.07.2010
дата закладки 31.05.2011
Скороспіла любов – мимолітна,
І промчить, наче автомобіль;
У коханні і старість привітна,
А в ненависті – й молодість біль…
Усміхається той наостанок,
Хто самого себе переміг;
Ти мені обіцяла світанок,
А я ніч пережити не зміг…
22.06.2010 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=197198
дата надходження 22.06.2010
дата закладки 31.05.2011
Він її поміж ранки невиспані
В юній вірності клявся на слово;
Він сказав: «Я не витерплю відстані»,
А вона відповіла: «Чудово…»
Його сльози душили, і подиву
Не зборола і царська опала;
Він сказав: «Я без тебе не виживу»,
А вона, як на зло, промовчала…
22.06.2010 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=197136
дата надходження 22.06.2010
дата закладки 31.05.2011
Я в твоїх зіницях вкотре молодію,
Знову вісімнадцять! досі на коні!
Ти мені з роками повернеш надію,
Я лиш усміхнуся, просто… Або ні,
Обійму до болю! Повернулась, мріє!
Ти зі мною вип’єш вечір при свічах?.. –
Краще хай довкола все це постаріє,
Аніж постарію я в твоїх очах…
18.06.2010 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=196447
дата надходження 18.06.2010
дата закладки 31.05.2011
Когда нет слов... Не знаешь,что сказать друг-другу.
Молчи. Закрой глаза. Представь себе закат:
По небу тучи две катаются по кругу,
Подолом платьев (будто крыльями) шуршат.
Когда мечты вдруг забываются... бледнеют...
Когда сиренью пахнет воздух из окна.
Закрой глаза. Молчи... Пусть мысли опьянеют
От запаха цветов, от песен, от вина.
Когда нет слов... поверь ,- молчание ценнее.
Когда взлетают в небо ветры-журавли...
Лети же за мечтой, за птицами, смелее!
Лети туда, где тучи, словно - корабли.
Свидетельство о публикации №11105287698
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=262183
дата надходження 28.05.2011
дата закладки 29.05.2011
У саду, поміж квітів і трав, помирало дівча,
І так сумно її відпускати цей всесвіт у травні!..
Вона гасла як день, догорала, неначе свіча,
В тихім сумі собі нагадавши події недавні.
…А недавно вона іще бігала, гралась, росла!
А недавно вона ще любила… кохала недавно!
Вона літа ждала! Ніби вісника, наче посла..,
Разом з тим помираючи в світі повільно і плавно.
А недавно їй ще зізнавались в коханні!.. – Дарма…
А недавно іще вона знала, що житиме вічно!
…Вона тихо згасала, стихала душа, як сурма,
Лиш довкола в саду все розквітло на жах символічно.
24.05.11 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=261459
дата надходження 24.05.2011
дата закладки 25.05.2011
«…Бо розплачуся, як злива» - Антоніна Матвієнко.
Для мене твоя усмішка – це знак;
У травових очах – життя шалене.
…Ти радісна! Ти сяюча… Однак
Немає це відношення до мене.
Мені, насправді, щастя немале,
Коли ти у мені – себе впізнаєш.
…Гарнішаєш! Все дужчий шарм… Але
Ти поруч з тим і дальшаєш, згасаєш…
16.01.2011 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=235244
дата надходження 16.01.2011
дата закладки 18.05.2011
Она любила танцевать
Под звук дождя и шепот листопада,
А он любил лишь наблюдать
И любоваться ее взглядом…
Она будто ангел ночи
И состоит из загадок,
И только лишь взглядом, улыбкой
Оставляет в сердце осадок…
«Зачем же прячешь ты улыбку
Холодной осенней порой?
Ведь мы имеем право на ошибку,
Как на любовь и на покой…
А ты лишь тихо, шагом хрустальным
Пыталась скрыться в сумерках дождя,
А он ведь ждал под небом печальным
Обычной улыбки и только тебя…»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=165362
дата надходження 10.01.2010
дата закладки 17.05.2011
Я, возможно, когда-нибудь справлюсь и думать начну,
Что все это и так не имеет малейшего смысла…
Я хочу быть с тобой! – Долгожданную встретить весну, –
Вместо этого только зима над судьбою повисла.
В твоем сердце их не сосчитать: ни замков, – даже врат;
Я хочу быть в тебе! – а не «сбоку», тем более «между»…
Мои тихие чувства к тебе безответно горят,
Твои бурные страсти к другому питают надежду.
14.05.2011 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=259838
дата надходження 15.05.2011
дата закладки 16.05.2011
У Запоріжжі зацвітають рясно абрикоси
Солодко-п`яним цвітом ніжно-юної весни,
І крізь поезію краси до Хортиці навскоси
Величають хмарочоси замріяні пісні.
Сонцем розціловані золоті кульбабки,
Заколисані трави шепотом виру,
І малі квіточки, мов акварельні крАпки,
Приймають бджілок у свою квартиру.
І моє серце мов повінчане весною,
Та пелюстка тихо капне на зап’ястя,
І засліпивши місто ніжною красою,
Подарує всім таке маленьке щастя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=258411
дата надходження 08.05.2011
дата закладки 08.05.2011
На могилі загиблої матері плаче юнак,
І ті сльози його невеселі курган оросили…
«Знай матусю, в цей день я б сміявся – ти дай тільки знак,
Та немає тебе, як немає в мені більше сили.»
На могилі загиблої матері траур постав:
«Боже, мамо, це так роздирає мій дух, мою волю!..
У скорботному журі, під звук тогосвітніх октав,
Більше я собі жодних утіх тут земних не дозволю.»
На могилі загиблої матері голос гіркий:
«Я, матусю, давно розучився леліяти мрію,
Я пізнав гіркоту! Світ гіркий… (Світ – так ось ти який!)
А без тебе я – тінь, а без тебе я тихо дурію.»
На могилі загиблої матері хвиля ридань:
«А недавно я, мамо, красуню зустрів нетутешню.
Вона райська, свята!.. – я покину її, це як дань,
Що без тебе мені не пізнати кохання черешню.»
На могилі загиблої матері біль з-під повік,
Бо немає легкого в розлуці – у вічнім арешті…
Він упав на могилу безсилий, заснувши навік,
Щоб в едемських садах прокидатись щасливим нарешті.
07.05.2011 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=258434
дата надходження 08.05.2011
дата закладки 08.05.2011
Ти колись наслідив (пам*ятаєш?) у моїй душі.
Ти колись цілий всесвіт залишив мені в подарунок.
Де тепер ці ліси і моря?.. Там сьогодні дощі...
Куди зникли уста, що у снах залишили цілунок?
Ти колись відчував (чи забув?) стукіт серця (чи ні?).
Ти колись цілу вічність на мить лиш умів зупиняти.
Що навчився кохати колись ,не переч ти мені.
Бо цей дощ проливний не захоче тепер промовчати.
Ти колись (...пригадай...) дарував квітів цілі поля.
Ти колись і вінки із сузір'я вмів плести руками...
А для чого тепер ти на дощ мене знов проміняв?
Адже краплі дощу не говорять людськими словами...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=257182
дата надходження 02.05.2011
дата закладки 02.05.2011
Мы похожи на тех, кто встречается в поздних романах,
Не жалея себя провожая в пути поезда,
Кто читая на слух мудры строки Халила Джебрана,
Так бессовестно лгут безвозвратно прошедшим годам.
Редко смотрим в глаза, будто страшно вернуться наружу,
Обращаясь друг к другу на это холодное «Вы».
Посвящаем стихи непонятным вещам, так ненужным,
Подпадая в прицел безуспешной рутинной молвы.
Только время бежит, и угнаться за ним не под силу,
Эти письма уйдут в след бегущим ночным поездам.
Мы, читая на слух эти строки Джебрана Халила,
Понимаем одно: нужно верить, молиться и ждать.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=257060
дата надходження 01.05.2011
дата закладки 02.05.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 24.04.2011
(Дівчата, Ви два сонця!)
Я не заздрю дощу, що вмиває байдужі обличчя,
Він вилизує грим (довіряти ж бо маскам не вміє),
Як не вірю словам, що осколками душу калічать..,
Лиш достиглим очам, у яких народилася мрія.
Зупинятись не слід. Я не заздрю далеким дорогам;
Той хто вірить – не жде, задивляючись просто угору.
Не кидай фраз скупих у багаття моїх монологів –
Я воскресну ще з них! – та не заздрю, бо, мабуть нескоро.
18.04.2011 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=254743
дата надходження 18.04.2011
дата закладки 20.04.2011
Я не заздрю дощу, що вмиває байдужі обличчя,
Він вилизує грим (довіряти ж бо маскам не вміє),
Як не вірю словам, що осколками душу калічать..,
Лиш достиглим очам, у яких народилася мрія.
Зупинятись не слід. Я не заздрю далеким дорогам;
Той хто вірить – не жде, задивляючись просто угору.
Не кидай фраз скупих у багаття моїх монологів –
Я воскресну ще з них! – та не заздрю, бо, мабуть, нескоро.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=254740
дата надходження 18.04.2011
дата закладки 20.04.2011
Я не заздрю дощу, що вмиває байдужі обличчя,
Він вилизує грим (довіряти ж бо маскам не вміє),
Як не вірю словам, що осколками душу калічать..,
Лиш достиглим очам, у яких народилася мрія.
Зупинятись не слід. Я не заздрю далеким дорогам;
Той хто вірить – не жде, задивляючись просто угору.
Не кидай фраз скупих у багаття моїх монологів –
Я воскресну ще з них! – та не заздрю, бо, мабуть, нескоро.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=254737
дата надходження 18.04.2011
дата закладки 20.04.2011
Від цілунків не гинуть поети,
Від подряпин сильнішають сильні,
Від панянок не гнуться карети,
Сонцю квіти радіють й могильні…
А проте, від цілунків оскома
І подряпини явно смертельні,
Коли раптом, залишившись вдома,
Ми готуємо злість на пательні.
16.03.2011 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=247970
дата надходження 18.03.2011
дата закладки 19.04.2011
(Пробач ці продумані мрії, інших думок не лелію
Як окрім упертої віри: впевненість – істинна сила.
Я краще у тихому смутку ранком без диму протлію,
Ніж в радості буду горіти, й ти мене потім гасила…)
Від погляду, повного раєм, не захищають ні мури,
Ні навіть сповільнена зйомка зовсім невдалого дублю.
У тобі ще стільки любові, що заздрять неба Амури! –
Що я, обеззброєний нею, сам мимоволі полюблю…
(О.Р.)
14.04.2011 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=253847
дата надходження 14.04.2011
дата закладки 14.04.2011
Синхронно дощу хочу впасти асфальту на руки,
Щоб ти вже не зміг в переходах мене зупиняти,
Щоб очі не видали сивої злої розпуки,
А губи щоби не змогли про усе промовчати.
Під дихання нот, що вдаряються звуком до клавіш,
Коли музикант зачаровано тане в пасажах...
Я б зникла у них. І ти, мабуть, про це добре знаєш,
Бо губи мої вже ніколи про це не розкажуть.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=253822
дата надходження 14.04.2011
дата закладки 14.04.2011
Моя велич, стійка до сили,
Розтопилась під впливом ласки.
Перемогу ж оголосили? –
Та чомусь відчуття поразки…
За спиною розкрились крила
І душа як на зло розкрилась…
Ти хотіла цього, о мила? –
Ну тоді ти свого добилась.
07.04.2011 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=252526
дата надходження 08.04.2011
дата закладки 12.04.2011
Мені у руки човником пливи,
вхопивши вітру в груди як причастя.
На килимі зеленої трави,
волошки заглядають в очі щастям.
Цілуй мене на килимі трави,
під німбом неба у шматочках смальти,
вологу губ - нектар душі - злови,
щоб кров по жилах вирувала сальтом.
Читай мене між слайдами зітхань,
у вітражі очей блакитносяйнім,
із запалом, без культу, без вагань...
Цілуй цілунком першим, як останнім.
Люби мене на килимі бажань!
Під дотик пальців, щирими вустами.
Поціль у серце стрілами-бровами,
кохай...я ж так стомився від спіткань.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=253287
дата надходження 12.04.2011
дата закладки 12.04.2011
Не питай як я живу бо якось
Я живу собі сама та й годі.
Що між нами? Все лише здавалось.
Кажуть, відчай цьогоріч не в моді.
А я сильна. Я, дивись, сміюся.
У долонях ну, нарешті – щастя!
Не питай як я живу. Доб’юся!
Бо до цілі йду, як до причастя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=226818
дата надходження 06.12.2010
дата закладки 09.04.2011
І, все - таки, не руш мене, не руш!
Така вже є, ну, що поробиш, - вперта.
Так хочеться сховатися під душ,
Щоб всі обійми з тіла свого стерти.
В конвертик загорну тобі «Прощай»
Лише б у вічі криком промовчати:
Не руш мене! Не треба, не спиняй,
Неправда, що буває щось з початку.
Лиш непритомним спогадом спинюсь.
В двобій з думками кинусь навкулачки.
Не янгол, ні, такою лиш здаюсь.
Не руш мене! Я вже давно втікачка.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=242590
дата надходження 22.02.2011
дата закладки 09.04.2011
Я щаслива без жодних "але".
В день погожий чи сірий, як нині,
Між світами "було" і "буде"
Вибираю стояти на згині.
Я щаслива сьогодні й тепер
Не тому, бо щось сталось чудове,
Не тому, що хтось рани затер,
Просто так, без причин і умови.
Бо збагнула в хвилині одній,
Що жаліти себе - надлукаво.
Просто можна за різних подій
Жити гідно, сповна і яскраво.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=252190
дата надходження 07.04.2011
дата закладки 07.04.2011
Довго не могла заснути. Взагалі то зовсім не хотілося спати, та щось штовхало увійти в царство Морфея. На питання «навіщо» не знала відповіді, просто чула десь в голові нестерпне бамкання слова «треба», «треба»…
Довкола туман такий ніжний на дотик і солодкий на смак… Відчуття невагомості, блаженства, п’янкого спокою… Мабуть це рай…
Хтось взяв мене за руку, цей дотик схожий на цілунок коханої людини. Ні, це не цілунок. Це маленька ручка хлопчика, якого чомусь дуже погано видно. Ми йдемо, туман розсіюється. Я помічаю, що стою на краю хмаринки. Це точно рай… Дитячий сміх кришталевої чистоти змушує обернутися і… Це блаженство, маленькі ангелятка бавляться, регочуть, а мене «мурахи скобочуть» від тої краси.
- Що це?, - вирвалось у мене.
- Це місто Ангелів, - промовив таким самим кришталевим голосом, хлопчик, - Одні з них вже дорослі, інші ще маленькі. Їх чекали, кохали…
Аж раптом, все це зникло. Я знову на краю хмаринки і… Це просто неможливо. Бачу іншу хмару, на ній теж маленькі ангелятка, але усі маленькі. І, вони плачуть, брудні, худенькі, змордовані.
- О, Боже! Що це хлопчику?
- Це також місто Ангелів. От тільки всі вони нещасні. Вони померли в утробі, не родились. Батьки за їхні душі ніколи не молились.
Ось тут, помітила крила за його плечима, а потім очі – такі як у мене, світло зелені. Вони благали про пощаду, я все зрозуміла…
Сон обірвався. Я довго плакала благаючи прощення у своєї дитини, яку носила під серцем вже майже місяць і ледь не відправила до міста убитих ангелів.
Жінки! Будьмо матерями!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=250773
дата надходження 31.03.2011
дата закладки 31.03.2011
Я хотів би бути як ти, –
Я хотів би бути тобою;
Від самотності утекти,
Від пустелі до водопою.
Буть тобою, хоча б на мить,
Променистою, чарівною
І від тебе – себе любить!..
Але хто тоді буде мною?
29.03.2011 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=250478
дата надходження 29.03.2011
дата закладки 29.03.2011
Твоє серце святе не пропустить легенд про відваги,
Тільки в мене повірити, мила, так важко чомусь;
Я один не вартую у тебе похвал і уваги…
(А у небо без віри у себе все-рівно здіймусь.)
В мене вірна мета, і нехай це лиш пересторога,
І хоч в мене не вірить ніхто, мовляв я не росту
(І нехай мій діагноз сто раз «геній з комплексом бога»!) –
Доведу, що ці мрії не вміють довбти вхолосту.
(Бо ніхто не збудує стіни з недовір недолугих
І ніхто не затримає мрію – душі вітамін…
Обіцяю, що змінюся – кращим зроблюся за других,
Тільки ти залишайся, о мила, навіки без змін.)
01.03.2011 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=249511
дата надходження 25.03.2011
дата закладки 25.03.2011
Мені б лиш ворушити в темноті тепло з тобою,
ховати щастя у кишеню і нічну мелодію від цвіркунів.
О, як би то, тримаючись за руки свіжою весною,
мій стан в обіймах, наче лист пов’ялий, не зомлів?
Ах, як не датись божевіллю, як торкаються уста,
коли твій жаркий подих відчуваю біля шиї?
Твого плеча, що поруч, вже ніколи я не матиму доста,
і, ставши на поріг, я чую, як в душі щось ниє.
Бо не почула на прощання шепотом «кохаю»-
розбилась мрія – й ранили осколки кришталю.
І в платті я навзрид удома по дверях сповзаю,
бо давить горло мовчки сказане тобі «люблю»
А ти мовчав. А міг хоча би обманути «скучив».
А я все в’яну, як ота пахуча квітка без води!
Здуріти можна від твоїх обіймів штучних,
твоїх холодних губ, - одвічних діточок біди.....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=247735
дата надходження 17.03.2011
дата закладки 17.03.2011
(О.Р.)
Я б хотів щоб ти стала другою,
Щоби заздрили нам кити,
У житті моїм була смугою
Тільки білою, – тільки ти!
Трішки м’якшою, трішки тихшою,
Щоби легше сягнуть мети.
Я б хотів щоб ти була іншою..,
Та тоді будеш вже не ти.
15.03.2011 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=247321
дата надходження 15.03.2011
дата закладки 15.03.2011
Там, де біди піднімались вежами,
Ідуть дві Жінки: Муза і Поет.
Я – Жінка, тож повинна бути мужньою.
Спасибі вам за цей приорітет!
Коли караюсь, мучусь, бо не знаю
Наскільки вічним може бути світ,
Я – Жінка, тож повинна бути сильною,
Спасибі вам за чесний заповіт!
Коли струмок життя пересихає,
Вона – єдина, хто подасть води,
Я – Жінка, тож повинна бути вірною,
Щоб душі полином не поросли.
Коли нема ні віри, сподівання,
Що зробить Муза, коли ж Поет – Жінка?
Я – Жінка, я народжена з кохання,
Бо здатна теж на божевільні вчинки.
Та де ж мій принц на білому коні,
Який мене вірно візьме за руку?
А є лиш Муза й вогник вдалині.
Чужі молитви із чужої Мекки!
Куди, не знаю, і з якого краю,
Ідуть дві Жінки: Муза і Поет.
Я – Жінка. Я повинна бути Жінкою!
Та це, нажаль, не ваш приорітет.
03.03.11 21.15
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=245555
дата надходження 07.03.2011
дата закладки 07.03.2011
У записку заглибився хлопець, анонімну і зовсім малу:
«Ну чому ти, мій хлопчику милий, все не хочеш мене помічати?..
Я тобі прихилила провесінь, я до тебе підношу хвалу,
Тільки ти, тепле світло небесне, гордовито ховаєшся в лати.
Я тобі цілуватиму руки, ти, всміхаючись, душу облиш;
Я з тобою стрибну у провалля, помираючи, крилами стану.
Я осушу усі твої сльози!.. (ти відпишеш мені, чудо?) – лиш
Неможливого в світі не зможу: замінити у тебе кохану.»
07.03.2011 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=245578
дата надходження 07.03.2011
дата закладки 07.03.2011
Як у дрібницях – весь характер людини, так само в коротких, мимовільних віршах – уся поетова душа.
* * *
Твоє святе, пречисте сяйво немов невинне сонце-гало
І скільки б я не милувався – ти не притуплюєш мій зір..,
Бо пригубити твою ласку – і сто віків мені замало,
А очі щоби освітити – усе-одно забракне зір.
* * *
Я скасовую налаштованість
На гру виважену, на гру чесну:
Ти мою голлівудську зовнішність
Чомусь прийняла за небесну…
І тепер вся твоя піддатливість
Переслідує монотонно
(Хоч моя голлівудська зовнішність
Була прийнята незаконно)…
* * *
Підшукаю у серці вірності, нагодую теплом зіниці,
Бо запаси вже закінчилися від минулих коротких стріч.
Понадкушую в тіла ніжності, розграбую ці сни-скарбниці;
Ти гадаєш, я ще вагаюся? – Ні, кохана, не в тому річ…
* * *
Забутий небом ангел по райдузі зійшов,
Від туги поселився в очах твоїх охоче
І серце знов кохає, і розійшовся шов,
І більше повертатись на небеса не хоче…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=242968
дата надходження 23.02.2011
дата закладки 23.02.2011
Я не довго горів, я, можливо, устиг небагато,
Я ховався від слави, а втім, слава генію – тінь..,
Та раптово померкло бажання манери стакато
І ще швидше погасла охота даремних хотінь.
Я не довго горів… Ну й нехай! Я побачив доволі.
Може й прикладом став? – все-одно не простять мені ті,
Кому думи мої молоді не здавалися кволі,
Кому так, як мені, більше не пощастить у житті.
Для горіння шкідливий так само і надлишок масла;
Коли в спину штовхають – так важко під гору іти!..
Я не довго горів – моя зірка раптово погасла..,
Тішить тільки одне: всі забудуть – забудеш і ти.
18.02.2011 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=241884
дата надходження 18.02.2011
дата закладки 18.02.2011
Сутінки згустились; що тобі до цього?
Це ж моя дорога, мій крутий обрив!..
Вдосталь було щастя, жаль, лише німого,
А тепер, на лихо, сум заговорив.
…Я розчарувався. Підпалили крила
І горять без диму, а душа ж нова!..
Точно пам’ятаю – ти мене любила,
Тільки не згадаю за які слова.
08.02.2011 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=239774
дата надходження 08.02.2011
дата закладки 09.02.2011
Для чого взагалі мені твоя увага,
Якщо зі мною ти не думаєш про завтра
І нащо ті слова, хіба в словах наснага?..
(Коли вони – брехня, а не всесильна мантра.
Чужі ж слова – пустир, хоча такі вже гарні…)
Мені не до душі. І швидше небо зникне,
Скоріше на землі всі мрії будуть марні
Ніж я тебе віддам!.. Ніж я до тебе звикну.
06.02.2011 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=239341
дата надходження 06.02.2011
дата закладки 07.02.2011
Білосніжка буває різною
частіше – веселою й ніжною,
а рідше – у смутку, з віршами,
що плетені словом-рядками …
в цитатах – з думкою ємною
в малюнках – казково приємною
ласкавою, доброю, радісною
у щирих віршах без пафосною,
ще – милою…й зовсім не грізною
Білосніжка буває різною.
Білосніжка буває різною
до болю близькою і…грішною.
душевна, зваблива, лагідна…
(вуста, мабуть, ягідні-ягідні…)
словами – рани загоює
а критикою – обеззброює
на сайті – сестричка і подружка
із серцем гарячим, без сніжка…
Білосніжка ж буває різною
та найбільше – коханою й рідною.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=237608
дата надходження 29.01.2011
дата закладки 06.02.2011
Ти відводила очі і тихо душа моя в’яла,
Почуттями зривала ти серце (хто любить – сапер!)…
Ти не вірила в мене, сміялася, з іншим гуляла;
Ти забула мене!.. – Та згадала раптово тепер.
…А тепер все не так. Серце більше не ниє, не чахне;
Біля мене упевненість ангельська сяє теплом.
Біля мене усе!.. І хоч небо ще мріями пахне,
Від старання душі навіть аура йде на пролом…
Бо тепер все не так. Та любов – не релігія Вуду;
Біля мене тепер тільки успіх, і де б я не був, –
Біля мене усе! І хоч я зупинятись не буду,
Ти згадала мене… Тільки я от про тебе забув.
27.01.2011 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=237293
дата надходження 27.01.2011
дата закладки 28.01.2011
Ти навіть не знаєш, яке ти красиве диво,
Що правди не мовить хоч би високе дзеркало
І навіть у травні ще саду – не так щасливо,
Як серцю, що біля тебе у тиші цоркало.
Ти навіть не бачиш, як мої думки-солдати,
Пильнують красу, що ангелами леліяна…
Ти навіть не знаєш! Та, певне, не треба знати,
Яка ти насправді фея, яка омріяна.
11.01.2011 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=234275
дата надходження 11.01.2011
дата закладки 11.01.2011
Чом вогонь зіниць ледь-ледь жевріє?
Що тебе бентежить стільки літ?
Що у світі найсильніше? (– Мрії.)
Що найдивовижніше? (– Політ.)
Що бракує ще душі шаленій,
Щоб як слід розважитися? (– Піст.)
Хто і Бог, і зло зі смертних? (– Геній.)
Хто найщасливіший? (– Оптиміст.)
Запитань боятися не варто;
Відповідь – не ворог, – друг звертань!
Тільки та душа стійка, мов Спарта,
У якої світ – це світ питань.
10.01.2011 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=233998
дата надходження 10.01.2011
дата закладки 11.01.2011
Я не стану навколішки – й так на колінах мій дух
І літати – та ні! – бо й без цього літаю щоночі…
Краще серце, де лід, урятую від злісних задух,
Краще мрії утілю, які ще завчасу пророчі.
І хіба це завада – душа, від природи сумна,
Коли сни у долонях любові – мов ягода в джемі?..
Доказала ж мені твоя врода земна (неземна!),
Що і янголи милі існують на небі в едемі.
05.01.2011 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=233094
дата надходження 05.01.2011
дата закладки 05.01.2011
Ти чула, мовляв, я так плачу, що сонечко гасне.., –
Так знай: то не сльози! То, мила, досада ярма;
Мені не потрібне те дивне єднання прекрасне,
Мені б тільки віру у те, що це все – не дарма.
А чула, говорять, що я так влюбився (влюбила!),
Як геній в красу.., – ну так знай: це брехня, це обман!
Хоча, я би зміг, тільки дай мені впевненість, мила,
Що має продовження наш двогодинний роман…
29.12.2010 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=231968
дата надходження 29.12.2010
дата закладки 02.01.2011
Через брак неуваги гострої
Стався вимушений курйоз:
Я твої бутафорські настрої
Не сприймаю давно всерйоз.
У нестачі уваги порції
Я втечу у німецький Мальш,
Бо нещирі твої емоції
І в мені породили фальш…
20.12.2010 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=230122
дата надходження 20.12.2010
дата закладки 20.12.2010
Заростає в душі, там де рай цвів, повільно осот;
Фраза милої сонце закрила, раптово, мов хмара…
Ти сказала мені: «Народись через років п’ятсот,
Зрозумію тоді, любий, може з тобою ми пара.»
…А півтисячі літ пролетить, наче спалах зорі;
Інші сни-сподівання пророчать, мов дивляться в воду,
Інші діти – не наші! – до вечора мріють в дворі
Що й вони через років п’ятсот пострічають свободу…
А півтисячі літ пропливе, наче бистра вода;
Інші душі ходитимуть світом, де рай розпустився,
Буде мрії ступати стрімка і всесильна хода… –
Зрозумію тоді, як я сильно в тобі помилився.
04.12.2010 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=226435
дата надходження 04.12.2010
дата закладки 04.12.2010
До матері дівчинка тихо, мов в сні, щебетала:
«А правда, що люди від мрій підлітають як птиці?
А правда, матусю, думкам підкориться й «Ла Скала»,
Якщо спрагло пити із мрій отих, наче з криниці?..
А чесно говорять, що неба початок – то руки?
А вірні слова, що й слова зігрівають медово?
А правда, серцям не страшні барикади і бруки
І слово «розлука» – це тільки всього-лише слово?..»
25.11.2010 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=224476
дата надходження 25.11.2010
дата закладки 25.11.2010
Ти віриш, що життя ковтає куряву за мріями,
Мовляв, не все збувається і ми не ідеальні…
А я це заперечую! Поглянь, краса під віями
Коханої людини зазиває в далі-дальні…
Ти віриш, що минуле не пускає до прийдешнього,
Що згадки – це ув’язнення, в якому сум гуляє…
Ну звісно це не так! В житті нема нічого лишнього,
А те, від чого гіршає, насправді закаляє…
Ти віриш в те, що вірити не можна жодним видумкам
І навіть в серці полум’я в омані тихо гасне.
А я тобі зізнаюся, що вірю тільки сутінкам,
Бо тільки в напівтемряві ми бачимо прекрасне…
13.07.2010 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=200814
дата надходження 13.07.2010
дата закладки 20.11.2010
Я сумую за нею, вона мені сонце і світло,
Я у відчаї, в дикій зажурі цю тугу римую…
Вже і літо на фоні як вицвілі барви поблідло,
Тільки я все сумую, сумую, сумую, сумую…
Мені Бог не порадник, і навіть ця Піррова слава
(Як печалюсь, скучаю, журюсь, побиваюся, тужу)
Ні для чого, коли в її очі не світить заграва,
Ні для чого, коли я не бачу п’янку свою ружу, –
Бо сумую. О як би цей біль по житті обіграти!
Я гадав що літав, а насправді запродався граням,
Я гадав, що кохання свобода; отримав же грати..,
Ну коли вже воно перестане вбивати мовчанням…
01.07.2010 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=198947
дата надходження 02.07.2010
дата закладки 20.11.2010
Від раба, що прозвали генієм і розбитого в дрова ангела
Народилася крапля радості, розчиняючись у насназі
І під хмарами в невагомості моє щастя очима вивела
Написавши там: «Біля тата я – мов троянда у срібній вазі…»
Усміхайся же! – велич в радості не помилиться тут адресою.
Хай же світяться очка синіми диво-квітами і цим цвітом
Називаються!.. Називатиму свою крихітку лиш принцесою
І даватиму іншим приклад цей, як зріднилися весна з літом…
20.11.2010 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=223427
дата надходження 20.11.2010
дата закладки 20.11.2010
Ніколи світ не був таким, як в пафосній поезії,
Хоча, у філософії – також як у тенетах
І хто правіший: племена Південної Родезії,
Чи ситі академіки в просторих кабінетах?
…Хто пише не під пафосом. Бо той життя не знатиме,
Хто тільки розфарбовує по чорно-білій смузі…
Я впевнений, лиш той над нами вічно пануватиме,
Хто геній не примушує одружувать на музі.
16.11.2010 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=222618
дата надходження 16.11.2010
дата закладки 16.11.2010
Не сходить зоря для сліпих, – тільки зрячим!
Однак, смак тепла – не для зрячих – сліпим.
Хотіла мене чарувати… - нема чим?
Хотіла поранити словом тупим…
Не випустить слава з обіймів ласкавих
Того, хто цю славу байдужістю звав.
Хотіла зламати мене; тільки вивих!
Хотіла, щоб я об’єднав, – я порвав…
Хотіла... Одначе!.. – Не в юності справа;
Хотіла напитися славою – пий!..
Бо тільки незрячих голубить заграва,
Бо той добивається, хто не сліпий.
12.11.2010 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=221796
дата надходження 12.11.2010
дата закладки 13.11.2010
Тільки ти так кохання у серці умієш ховати,
Тільки так ти уся захищаєшся від ворогів…
Може це наші предки робили ще – білі хорвати? –
Коли поруч нема що кохать – ми кохаєм богів…
06.11.2010 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=220869
дата надходження 08.11.2010
дата закладки 09.11.2010
Осліпила радістю, заглушила криком
І зірвались всесвітом всі переконання;
Приручила кольором, напоїла звуком,
А по серцю молотом вдарило кохання…
Заселила юністю, приласкала літом,
Розлучила з відчаєм, кинула до неба
І тепер навіки тут подружились з світом,
Бо коли потрібні ми, то і нам все треба.
07.11.2010 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=220732
дата надходження 07.11.2010
дата закладки 07.11.2010
− Я кохаю тебе!
− Як же довго я слів цих чекала!
Я у сутінках віри ромашок зірвала мільйон…
− Ти прости! Зволікав…
− Я прощаю!
− Кохання кабала –
Серцю мила! – І серце для цього найкращий район…
− Ми ще юні?
− О так! Наша юність як світ неозора
І кохання в серцях наших вистарчить всім на землі…
− Ми одні?
− Ні! Ми двоє! Хоча… на планеті Пандора
Окрім нас тільки місяць спочив у вечірній імлі…
− Обіцяй, що кохання без меж, без турботи і віку…
− Обіцяю! В коханні немає зими, – так зігрій!..
− А ти чудо!
− Моя незрівнянна!
− Ми смуток-каліку
Обіграли в розгром за рахунок невиспаних мрій…
01.11.2010 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=219481
дата надходження 01.11.2010
дата закладки 01.11.2010
У коханні хлопець зізнавався тихо:
«Ти для мене – зорі, хоч на серці шрам;
Ти – моя богиня, що прогонить лихо;
Ти – мої світанки; Ти для мене – храм.
Ти для мене пісня. Ти – мої зіниці
Напуваєш раєм; рятівний мій круг…
Ти – весна шалена; книги на полиці.
Ти – моя пелюстка... Я ж для Тебе – друг.»
12.10.2010 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=215669
дата надходження 12.10.2010
дата закладки 12.10.2010
(Мимовільна екзистенція)
Хотіння – це вже майже половина,
Оспівування – більше, ніж політ,
Чекання – найчемнішая дитина
У випадку, як Вам сімнадцять літ…
Відречення – найбільше беззаконня,
Обійми – це наближення до крил,
Любов – як сон, хоча любов – безсоння! –
І сум для нас – це важкість сотні брил…
(Я не учу – я просто мимовільно
Романтику розписую віршем;
Можливо, хтось погодиться, що сильно,
Однак, мені не вижити книшем…)
06.10.2010 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=214730
дата надходження 06.10.2010
дата закладки 06.10.2010
Твої мрії – трикратний зум –
Відчувають далекі далі…
Огортає кошлатий сум,
Не співає душа в печалі.
Знову осені сум-струмок…
Не боюся із листя війська;
Ноутбук від вмовляння змок
І погода – така англійська…
Не спасе віртуальний фон,
Не відчути отак долоню..,
Надоїв мені телефон.
– «Через хвильку я передзвоню…»
22.09.2010 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=212280
дата надходження 22.09.2010
дата закладки 22.09.2010
Тепер я живу у Нарнії. У серці запахло м’ятою
І в небі з’явилась райдуга, та й очі – уже не стрази;
Цілує душа непізнане і осінь стала крилатою… –
Бо ти відповіла взаємністю уперше за всі ці рази.
Тепер – геть усе по іншому. І мрії – уже не вузлики;
Краса пише ті елегії, в яких зацвітають лози…
Не треба садів Едемових, не треба гучної музики… –
Бо ти не відвела погляду коли навернулись сльози.
17.09.2010 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=211375
дата надходження 17.09.2010
дата закладки 17.09.2010
У чистому небі – і мрії насичено сині;
Вони б умістились в фіалах очей говірких..,
Ти знаєш, а я ще не був щасливішим донині,
О так, тепер повно відмінностей – бозна яких!..
А в ніжних руках стільки ласки, що хочеться смерті
І перші цілунки такі ще – живі й боязкі!.,
Ти знаєш, у мене, наївного, мріяння вперті –
Мені б тільки болі забути: колишні, різкі…
Не треба дощів – так лякають ці хмари (як танки);
Не було би зливи – не було б тоді і ярів…
Ти знаєш, я вкотре у тобі стрічаю світанки,
Хоча, чомусь думав раніше, що й день догорів…
29.08.2010 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=208392
дата надходження 29.08.2010
дата закладки 29.08.2010
Бачиш генія у моїй душі, хоч насправді – лише каліку
Бог створив колись.., тільки вкотре ти проводжаєш мене до трону…
Я довіку тебе кохатиму.., хоч минатиму – теж довіку
І до скону лиш фотографію цілуватиму… – так, до скону!..
А на небі – все фіолетове; під ногами – мов рай зелено;
Серце проситься в задзеркалля – о яке же воно ледаще!..
Я у сумнівах помиратиму, хоч сміятимусь… – так, шалено!
І романтику подавлятиму.., та писатиму – якнайкраще…
25.08.2010 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=207753
дата надходження 25.08.2010
дата закладки 25.08.2010
Ніжна панно моЯ світлокрила,
Білий ангел в обіймах небес:
То не ти мою душу розкрила,
Не з тобою я серцем воскрес? ..
Ті конвалії білі в волоссі –
Це лиш спогад, вчорашній обман;
Я без тебе сумую ще й досі,
Не опав той кохання туман…
А у думці – невидима туга,
Очі сняться твої голубі;
Мав кохану.., – немає і друга,
А бажав просто щастя собі.
23.08.2010 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=207455
дата надходження 23.08.2010
дата закладки 24.08.2010
В твоїх очах герань. В моїх – лиш мила, мила
І тільки не питайся, чом весело мені;
Я не закрив очей, – то ти їх затулила,
Щоб я не бачив осінь, ті вибрики сумні…
А в небі досі синь. А в небі над гаями
Що чорні, наче вії, все та, все та герань…
Я не зімлів, о ні, – влюбився до безтями! –
Лиш тільки моє серце, прошу, не рань, не рань…
23.08.2010 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=207405
дата надходження 23.08.2010
дата закладки 23.08.2010
(Тарасе, Ти тут Перший Романтик)
Поглянь, кохана, все тут зацвіло
І навіть мрії – пахнуть живокостом…
В ванільні сни бажання занесло,
Таке велике – наче небо зростом…
Послухай, мила, шелестять ліси,
Нашіптують зіркам про перелази;
Я надіп’ю з очей твоїх роси,
Як ще не пив із Тебе всі ці рази…
Вдихни, голубко, аромат весни
(Ми вічні доти, доки є надія),
В моїх обіймах сотий раз засни,
Нехай єство укотре молодіє…
Відчуй, лебідко, мого серця стук,
Тобі до ніг упав, неначе Троя;
Ти панацея від душевних мук,
Що і в мені побачила героя…
15.08.2010 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=206096
дата надходження 15.08.2010
дата закладки 16.08.2010
(Олесі)
Червоніє вже літо мальвами,
Зажовтіло літо полями;
Напуває кохану барвами
І цілує теплом до нестями.
Піднімає на крилах радості,
Опускає на хмарах ласки,
Береже від сліпої старості
І гримує настрої в маски.
Обіймає палітрами пахощів
І наповнити сни поможе;
Захищає від вітру і заздрощів.., –
Бо на мене робиться схоже.
11.08.2010 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=205411
дата надходження 11.08.2010
дата закладки 11.08.2010
До вуха твою руку я, неначе дивну ракушку
Би притулив, заглянувши в обличчя те кохане;
А я б отак пів вічності на твою ясну усмішку
Дивився і не думав би, що завтра не настане.
Давай почну, а ти уже закінчиш все це речення,
А то без тебе втрачу я одвічну насолоду…
А я б отак пів вічності вдихав би це приречення,
Смакуючи на відстані секунди твою вроду.
І хай у цьому маренні нам недостатньо користі,
Хіба ж багато треба тут для радості людини?..
А я б отак пів вічності з тобою грався в повісті,
При цьому розуміючи, що в мене – пів хвилини…
24.06.2010 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=197646
дата надходження 24.06.2010
дата закладки 25.06.2010
Олесі Рикмас :-)
Я знову п’ю з твоїх зіниць росу,
І вірю, і не вірю в ціль етапів…
Шукав, по-правді, зовнішню красу,
А разом з тим – на внутрішню натрапив.
Я знову п’ю з твоїх зіниць вогонь,
Не знаючи, що й ти з моїх надпила.
Бо люблю! Так, тебе! І що, либонь,
Ти теж мене шалено полюбила?...
Я знову п’ю з твоїх зіниць себе,
Не буде сліз, солоних як омари;
Чекаючи на небо голубе,
Ми дуже рідко згадуємо хмари…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=195708
дата надходження 14.06.2010
дата закладки 15.06.2010