: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 14.10.2013
Я не пишу віршів
Лише новини/днини
В думках: проституція, чи Конституція
Треба нашкрябать ізнов: аналітику, чи то, пак політику
Треба забути про лірику
Згадати про клірику
День відо дня видаємо послання народу
Скільки ж довкола того бидла та зброду
Усе споживають/ковтають, жують/поглинають
Наївно міркують, що все про все знають
Депутати/каземати/солдати/стріляти
Не почути/відчути/кричати/страждати
Написати вірша: розтоптати/забути/прогнати
У нас час прогнили всіх поезій гармати
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=410331
дата надходження 19.03.2013
дата закладки 13.05.2013
Я так боюсь остаться без тебя,
Ходить одной в такой большой квартире.
Пить кофе, и, футболку теребя,
Не замечать помехи в радио эфире.
Я так боюсь остаться вдруг одной -
Без рук твоих, без темных глаз, без дыма.
Я б сразу стала столь бедна душой,
Что и бездомные б гроша не попросили.
Я так боюсь всего, где я одна.
Рассветов, завтраков, ночей. Пустой подушки.
Боюсь, когда в ответ мне - тишина,
И вместо двух, стоит одна моя лишь кружка.
Я так боюсь.. всего. Когда ты злишься.
Когда ругаешься, а после в тишине сидишь.
Я тихо жду, когда ко мне ты возвратишься,
И взглядом душу с пепла возродишь.
И мне хоть волком вой, но дай к тебе прижаться.
Щекой к щеке. Плечом к плечу. Душою в душу.
Я перестану мигом страху поддаваться.
И никогда уже с тобой не струшу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=353222
дата надходження 27.07.2012
дата закладки 27.07.2012
Хочеш вижити - навчись боротись, лицемірити, зраджувати чи брехати.
Господь посадив тебе на ланцюг, надто короткий, одомашнений, хатній.
Ще з перших ранкових полюцій і до цигарки, тютюн якої ти сплюнеш
пихато в останнє.
Він дав кожному з нас по тварюці, навчив одних просто перепихатись,
інших - займатись коханням.
Тебе ж вирощують, наче планктон, в умовах техногенних, штучних.
Примушуючи вірити, що ідеали-це рок-зірки та політики.
Ходиш в кіно, театри, на вибори, мітинги, влаштовуєш путчі,
ховаєшся за їхніми спинами..
А все для чого? Щоб просто тебе «помітили».
Якщо не сечею, то слиною.
Тобі важко заснути, ще важче –прокинутись.
Ти виснеш мегабайтом пам’яті у чужій мережі.
Ми, друже, всі тут покинуті. Ми тут всі «на межі».
Ти ж як гієна - глузуєш з слабких, шукаючи сильних.
Існуєш майже в ідилії поряд з ними.
Повір, це вроджена схильність, це в генах.
Бо коли револьвер у твоєму роті - розмовляти можеш лише голосними.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=344028
дата надходження 14.06.2012
дата закладки 16.06.2012
Люблю Єсєнінські вірші.
Що мироточать і стікають
любов*ю, вигнанці із раю,
що він свідомо залишив...
І Маяковського набат
люблю, що віє завірюху
в буремнім серці, загріба
руками жар і в душу дмуха...
Люблю Чайковського: розкрив
і щиро положив на ноти
він руської душі надрив,
звабливість праведної цноти...
Багато ще чого люблю...
в надбаннях Руської культури
є місце величі й жалю,
і пристрасним самотортурам...
Але люблю передусім
я Україну. Серце плаче,
що двісті тридцять голосів
цих Шариків, синів собачих,
готові все продать: і нас,
і верби тихі наддніпрянські,
Карпати, Крим, хатИ селянські
за нафту і дешевий газ!
Чому, скажіть, себе забувши
(адже мотиви не ясні)
продАли Мову - нашу душу,
наче зарізали вві сні?
Хіба культура їх турбує?
Вони свої на цій землі?
Та ні! Скоріш продать трубу, і
захапать золото й рублі!
Хіба тим карликам кремлівьким,
що в себе задушили всіх,
потрібно щастя українське?
Та не брешіть, адже це гріх!
Хіба в кремлівських басурманів
лишилась Руськая душа ?
Та ні! Бажання Бути Паном
єдине їх не полиша!
Люблю я ніжно Руську душу...
Як любите її і ви.
Але хіба Украйну мушу
робить колонієй Москви ?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=342198
дата надходження 06.06.2012
дата закладки 06.06.2012
Маю захриплий голос: сім цигарок за ранок…
Втратити зміст – означає колись його мати.
Лялька на дзеркалі пише «люблю» помадою,
Ляльки немає… лишилося щось пора_не_не.
Лялька – то очі великі й носик кирпатий...
Може, заб’ємо на все, зриваємося в Карпати!
Там не знайдуть, не згадають, як звуть, не покличуть…
Знаєш, смереки не вміють брехати в обличчя.
Тільки ніхто не зуміє відчути… ніколи, ніхто,
Як тобі холодно у непорожній кімнаті.
Час має здатність завжди безжально минати.
...Боже, постав у поштову скриньку квиток…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=294585
дата надходження 20.11.2011
дата закладки 22.05.2012
Тепер, мій хороший, настав час пожинати те, що
ми з тобою раніше посіяли.
Серце відбиває у грудях квікстеп. Я сиджу,
палю совість
у салоні чужого авто.
Дивлюсь як дим, торкаючись скла,
розпускається вгору віялом.
Сум вкотре наводить свій драматичний курок,
бо іноді від твоїх слів так болить, що аж лоскотно.
Посміхаюсь з повними очима терпіння та сліз,
роблю несміливий крок, мовляв
"я на хвилинку, припудрити носика".
За минулим не треба посилати гінця,
воно сутуло сидить тінню на перилах твого під'їзду.
Скільки між нами фільмів, на нервах зіграних до кінця,
Не любов, а мистецький шедевр.
Скільки розмов, подарунків, незабутніх поїздок...
Знаєш, саме те, що ми з тобою настільки різні
триматиме нас поряд forever
and ever
and ever.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=307364
дата надходження 18.01.2012
дата закладки 09.05.2012
Ліниво прокидаєшся, босоніж ідеш до вікна,
а за ним- глазурований молочним дощем Будапешт.
Господи, якби ти знав...
яку нісенітницю у своїх пакунках несеш,
яким непотребом забиваєш тутешні вітрини...
Я тут з нічев'я зіп'юсь або просто загину.
Мені в печінках сидять
ці вузлуваті вулички, гамірний люд та книжкова розпуста.
Звідси якщо їхати, то не додому, а тільки з глузду.
Усі мої дні тут з'єднює в єдине старий телефонний дріт
і декілька байдужих(неодмінно твоїх)
вдавано привітних слів на ньому, декілька важких
приречено фатальних зітхань(моїх).
Як звично-переступиш поріг,а за ним-
завжди голодний кіт та втома.
Господи, річ зовсім не в тому
що ця любов, наче привид самого Гудіні,
вправно вислизає
з кайданів терпіння та одержимої звички.
До мого серця ти загубив ключі.
Завіса. Оплески, переповнений по вінця зал глядачів.
Ехом рве тишу мінорна терція.
А ти знову приходиш до мене вночі,
злодієві ж достатньо тільки відмички.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=323944
дата надходження 21.03.2012
дата закладки 09.05.2012
Одного разу йому доведеться тебе забути.
І ти,
наче восьмирічне дитя, мамою в черзі до каси залишене,
відчуватимеш всередині панічний страх, нестерпний смуток,
запитий наосліп тишею.
Йому доведеться спакувати валізи,
забрати свого геніального Уелша та зубну щітку.
І ти, наче собака, приручена. Будеш готова віддати
останнє, готова на рештки, непотріб, мізер.
Тільки, щоб на пальці як і раніше була обручка,
щоб він обіймав тебе й, соромлячись, нишком плакав.
Щоб знав, як це...коли тобі в серце брудними словами лізуть.
Одного разу йому доведеться тебе згадати.
Перед сном, коли розум від спогадів болем ниє.
Як ніжно було до тебе торкатись, як солодко було цілувати тобі шию.
Він сидітиме на черствому ліжку, тримаючи у долонях важку від думок голову.
-"Я ненавиджу кожен сантиметр цього самотнього дому, це вбоге, порожнє
місто, я ненавиджу себе в ньому.Господи, мені без неї до кісток холодно.
В мені без неї більше нікому немає місця."
А ти, вся бліда й прозора, розчиняєшся вітром, коли
проходиш повз нього. За спиною, наче хтось повторює хором:
"Це ж кінець, ще трохи і титри."
А ти така ж норовлива, закохана, все ще
сидиш у авто вперто . Зрозумій, ти надто мертва, щоб бути з ним, живим.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=327784
дата надходження 04.04.2012
дата закладки 09.05.2012
кожна добра поетка мусить мати власного янгола,
час від часу робити дурниці, аби той не був без роботи
і сухою з води граційно вилазячи всоте
посміхатись і червоніти: невже це я була?
кожна добра поетка мусить палити.
цигарки, мости чи листи - то не так суттєво.
шкодувати опісля, ридати: янголи, де ви???
прилаштовувати на гордість бетонні плити.
кожна добра поетка мусить... писати!
хоча б іноді, так, для підтримки іміджу =)
аби янгол собі не думав: чого я тут сиджу,
їй же добре, в житті приватнім теплі пасати...
кожна добра (самі здогадайтесь хто) мусить мати мрію далеку,
бо як мрія близька, то не буде віршІв і прогресу.
...помирати від стресу, вдавати принцесу, втікати від пресу...
от... а кожен поганий янгол мусить мати власну поетку!
05.07.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=268746
дата надходження 05.07.2011
дата закладки 08.05.2012
спочатку я думав, що книга про нас
буде найтовстішою в світі книгою
із найтеплішою поезією про кохання
з чорно-білими фото наших сердець
коли я почав писати книгу про нас
зрозумів, що мені не вистачить слів
часу, паперу, чорнил усе описати
скласти до купи, видати, тобі прочитати
тепер я вже не пишу книгу про нас
не підбираю слова, не вертаю назад час
тепер я завжди поруч з тобою
книгу про нас напишем ми двоє
без слів
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=238051
дата надходження 31.01.2011
дата закладки 21.03.2012
Нірвана
За старою традицією,
Про своїх колишніх жінок говорю, наче про мертвих :
Або добре, або ніяк.
Саме тому вкрай мало про них говорю,
Акцентуючи увагу на інших речах.
Наприклад, на досить стабільному розкладі
Авіарейсів довжиною в понад тисячу кеме,
Хоча не зовсім розумію як
Можна вимірювати повітря, невже насправді
Янголи тільки тим і займаються, що біжать на
Короткі дистанції, часом це біг з перешкодами,
Бо потрібно перестрибувати хмари, трупи птахів,
Розчавлених випадковими боїнгами,
Цілі зграї людських душ, котрі блукають у міжчассі.
У коротких перервах між цим марафонським бігом,
Янголи разом з метеликам збирають квітковий пил,
Вдихають його з такою насолодою, ніби це клей,
Ніби це нікотин дійсності, ніби дихати це і є сенс життя.
Тим часом справжнім сенсом нашого животіння
Є розмови, довга артикуляція звуків, азбука Морзе
Горла, янголи ж думають, що мова створена для читання Біблії
Вони кажуть:
грішники, блядь, ви забули про пекло,
Ваші вени проступають на шкірі, наче старі фрески у храмах,
Викиньте свої серця, викиньтеся з вікна, авіарейси до Бога
Відвезуть вас за місцем призначення, покиньте
Ваші розмови, ваші коліна для того, щоб на них стояти, чуєте,
Грішники Аве Марію у ваших барабанних перетинках, відчуваєте,
Як пульсує велике серце голуба у ваших скронях, грішники,
блядь, візьміться за розум, бо порох ви і в порох повернетесь,
амінь, грішники.
Бомжі у вологих підвалах падають на коліна і
Починають хреститися, далі читають Біблію вголос, гаряча
Вода тече каналізаційними трубами, на них приходить спасіння,
Сильним і світлим ударом легких наркотиків і алкоголю глушить свідомість.
І приходить нірвана, Господи.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=21715
дата надходження 28.01.2007
дата закладки 23.02.2012
я думала в тобі сила. здавався мені атлантом,
а ти при найменшій "trouble" спішив умивати руки.
ховався до себе в мушлю, і плакався мамі з татом,
що я забагато знаю і в мене емоцій - нулик,
що я не люблю мохіто і ходжу по хаті гола,
вмикаю на повну "Nigthwish", коли всі лягають спати,
що я не гламурна cучка, як ваша сусідка Оля,
і не продаюсь за "брюлік", хай в ньому і сто каратів.
коротше, я чудо в пір'ї, найбільша твоя помилка.
та, знаєш, мені байдуже, кого я і чим дратую.
зроблю собі чорну каву і з'їм шоколадку "Milka".
молись перед смертю, друже. я, може, тебе врятую...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=231234
дата надходження 26.12.2010
дата закладки 20.06.2011
Як правило, всі love story
Обриваються пустим «таксі визвати?».
А за ними ідуть нові,
Яким взагалі на минуле начхати.
Невже відсутність нічних «таксі подано!»,
Зробить цих жалюгідних homo sapiens
щасливішими, ЩАСЛИВІШИМИ!
Їм навітьу явлення не дано,
З заплющеними очима відчувати екстаз не спітнівши.
Їхнє щастя вміщується в декілька тисяч зелених,
І три нічних оргазми перед іржавим таксі.
А буває ж і по іншому, коли натомість слів брутальних,
Звучать теплі,ніжні, весняні,
Коли нічні прощання міняються на щирі обійми,
Відкритих, мабуть, найвідважніших у світі, сердець.
(Продовжити)
Щастя у філіжанці кави з двома ложечками цукру.
(Ти ж пам’ятаєш!? В тебе завжди була хороша пам'ять)
І круасан з абрикосовим джемом, найсмачніше…
З тобою навіть отрута солодка,
Скажімо, на смак яблучного варення!
Заходь в гості,обіцяю, буде смакота,
А шия твоя буде прохолодна зрання, як ти любиш,
І таксі сьогодні не працюють, і завтра ні, і ніколи…
Я буду з тобою пішки, будь-куди, навмання
Аби з тобою...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=202062
дата надходження 21.07.2010
дата закладки 02.10.2010
http://www.zaxid.net/newsua/2010/5/31/142321/
_________________________________________
…Малі рядки віршовано в катрени,
І голос ритму піддається сміло…
У класі вчитуються в тексти Демосфени,
Складають душу по частинкам в ціле…
І їхні очі, повні пустоти, вимолюють:
Навчи мене, наповни, зацікав!
А ти забрав, залишив дітей голими…
Костенко вилучивши із програм…
Ти згірш ґвалтівника і ката…
Не соромно топтати тут землі,
Де Ліна дихає…Й живі
Її слова, її гнівна розплата
За сховані в шухляду срібники…
Ти знай, мішок гнилої плоті,
Вона-вже вічна! Все одно знайдуть
Дітиська на перерві віршів стоси,
Полюблять їх. Тебе, знай, зацькують!
А совість-то скавчить, як пес пекельний…
І граєш ти на програній війні…
Заборони ще!… Драч, Павличко, Карий
Почнуть ввижатися у кожному вікні.
А я поможу…Знай же, коцур дертий,
Вся наша юнь - за мир і за знання!
І в мирі жиє люд, і весь він - із поетів!
Одну ти виключиш - народиться нова!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=194498
дата надходження 08.06.2010
дата закладки 13.06.2010