Все було тихо ,і зміни не входили в плани життя.Аж раптом,в одну мить,зненацька подув вітерець і захитав дерева,зашурхотіли листя.Він побачив в темряви зникаючу постать,то був її аромат.Ноги не слухались голови і самі вели за нею.Крок ставав все швидше.Через деякий час він вже біг ледь вгледюючи той таємничий сілует,те,що завжди манило,але він не знав,що це.І ось тепер,ця вирішальна мить була так близько,як ніколи,тоді це ставало сенсом життя,якоюсь вищою метою,за яку можна віддати все і навіть більше.В грудях билося божевільне серце,яке всю цю кашу і заварило.Вітер все дуще дув і дерева нагиналися,як покорні раби,зірвані листя шелестіли під ногами.Дихати ставало все ваще.
Він зупинився і впав долі.Серце не наче зараз вирветься крізь шкіру і впаде на прогрітий сонцем потрісканий асфальт.На якісь секунди вітер перестав ґвалтувати дерева.Почулися звуки не далеко.Він різко встав,а потім знов завмер,прислуховуючись,чи не почулось?Ні,знов звуки наче чавлять ногами апельсини,ні не зрозуміло,знов вітер.Він підходив блище,блище.Аж ось через гілочки,праворуч,він побачив ту червону сукню,котру бачив вже не раз.
-Так ось воно,що!Це любов!Нарешті!-і він влетів в хащі ламаючи гілки,розсуваючи непокорні бур'яни,серед яких була і кропива.-Кохання я до тебе йду!
-Я сру.-спокійно сказав ніжний голос з кущів.
Все навкруги стихло.І він застиг за велінням своєї цариці.
-Почекай мене на дорозі.Я зараз буду.-знов сказав той жіночий голос.
Він автоматично заднім ходом пішов назад,причому цей раз кропива вже не жалила йому ноги.Сівши на бардюр він чесав свої червоні ноги,і згадував свого діда,який казав,шо то полєзно.
З кущів впевнено доносився звук затоптування цитрусових.Теплий вітер задув запахом не свіжих апельсинів.Він терпів.
Через пару хвилин до нього вийшла вона.В своїй прекрасній сукні.
-А ти симпатичний хлопчик.Ходімо,я куплю свіжих апельсинів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=190027
дата надходження 17.05.2010
дата закладки 26.10.2010
Через нього, через погляд твій
Не можу я ніяк прийти до ладу
Очі твої кольору надій
Кольору чорного,гіркого шоколаду
В них так багато болю та жалю
Та є в них радість з присмаками свята
Та я більш за все люблю
Коли в них танцюють бісенята
Почуттів до тебе я не маю
Тож самолюбство ти своє не грій
Просто інколи мені не вистачає
Оченят твоїх, двох шоколадних мрій
Напевно досить…бо як занесе
Повідаю тобі я свій світогляд
Найголовніше все ж таки не це
Найголовніше твій чудовий погляд..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=195155
дата надходження 11.06.2010
дата закладки 27.06.2010
Недолюблена з дитинства,
Недозріла на свій вік
Я фізично недожінка,
Серцем недочоловік.
Не до мене всім навколо,
Та й мені до них не до...
Я ходила в недошколу -
Заклад не доведи Бог.
Потім ВУЗ, недоосвіта,
Я недОспеціаліст.
Може, недоодружитись?
Якщо досі не до сліз.
В недосвіті недолугім
Недоїжа, недолюди,
Знаю хтось колись полюбить
Недовірші мої грубі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=168628
дата надходження 28.01.2010
дата закладки 21.06.2010
І знову перекреслюю рядки.
Не те, не ті, не так… ще зовсім трохи.
Їм не судилось канути в віки,
А може, то були слова епохи?
Хто зна? Можливо, наче буревій,
Вони б вривались у чужі постелі.
І відбивались променем надій,
Прозрінням завмираючи на стелі.
Чи залітали б ранком у вікно.
Крильми-віршами билися об стіни.
Щоб не було байдужим все-одно!
Щоб воскресали у серцях руїни.
Безсмертне все, що з легкої руки!
Нехай лежать у тиші серед храму.
Поети! Не закреслюйте рядки!
Вони колись прокинуться вулканом.
Вони колись ще рватимуться в бій.
Піднімуть на вітрах свої знамена.
Не руш рядків, вбивати їх не смій!
Їм час прийде і вибухне арена!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=180277
дата надходження 28.03.2010
дата закладки 21.06.2010
Яркое платье и рыжие волосы,
искры в глазах и мерцанье огней,
длинная улица, громкие возгласы
все это снится наверное ей
Воздух пьянящий и старые хижины,
темные окна и воск от свечей,
длинный мужчина ужасно подстриженный
не заблудиться бы ,в мире страстей
Гордые птицы и жалкие вороны!
Жизни сценарий, безумство ролей,
Звезды на небе сияют над городом
не утонуть бы в пучине морей!
Милые лица и белые полосы,
Плотные шторы и скрип от дверей
Яркое платье и рыжие волосы
Как просыпаться не хочется ей!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=29656
дата надходження 15.09.2007
дата закладки 19.06.2010