Кровавой каплей счастья моего земного
И сталью ледяною в ножнах тонкой плоти
Сочится время так болезненно и снова
Клокочет боль в изорванной аорте…
На ветках каждодневно зреют города
И по Эйнштейну расстояньем прорастают
Все магистрали, будто грязная вода
Блестят асфальтом и деревьями мелькают.
Клокочет страсть, вновь вырываясь из груди
Летит туда, где бурю лаской успокоят
Где время перестанет вдруг ползти
На миг, накрыв все первобытною волною.
И ледоколы по израненной судьбе
Вновь создают извечные изломы
Вдруг легким паром вырывая из груди
Привычку ожиданья и истому.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=205414
дата надходження 11.08.2010
дата закладки 11.08.2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 11.08.2010
НТТР/:
Я зникаю в дощi. Так легко розчиняються руки, як з цукру. Такi легкi сльози.
Вiдчуваю обтiчнiсть свого тiла. На дощi -- холодна обтiчнiсть, на твоєму тiлi --
гаряча обтiчнiсть. Н2О безупинно змочує волосся і я, просочуючись глибокою
синню, втрачаю остаточно будь-яку зовнiшню симпатичнiсть. Займаю у цiй
тотальнiй зливi свою динамiчну нiшу, форма якої постiйно залежить вiд
характеру моїх рухiв. Пiдстрибую i, перш нiж хляпнутись вже мокрими кедами в
калабанi, схоплюю момент невагомостi i розтягую його як завгодно довго.
Застиглi краплини виглядають прозорими кулями. Ситцевi сутiнки, концентричнi
кола i я серед мiльярдiв куль. Мiльярди нагострених жал. Мiльярди шансiв
вмерти__ I в наступний момент вривається гучна музика, щось ривкове зi
С.К.А.Й., i ударною хвилею зносить весь дощ пiд укiс.
Водянi канати вриваються в землю, темнi пасма волосся обплутують змiями плечi,
вуха, щоки, i в кеди стрiмко вливається порцiя жалючого холоду. I в мене з
грудей вириваїться захват. Лягаю на брукiвку. Одна лiнiя. Link.
www.dosc y misti.if.ua. Красиво. Хочу стати фiнiшем польоту очманiлих фей.
Талiю огортають бруднi потоки, а окремi краплини падають просто в горло. Ти
лягаєш на брукiвку поруч. Пiдсуваєшся зовсiм близько, лягаєш на мене i
накриваєш полами мокрої чорної шкiряної куртки. Два наркомани. Як ми можемо
витримати нараз таку нескiнченну кiлькiсть доз? Холоднi уколи. Ти притуляєшся
щокою до моєї щоки i я чую, як тремтять твої м'язи. Стрiмко паде дощ. Припиняєш
тремтiти на момент. I ми одночасно закриваємо очi. Момент надвагомостi. I ти
можеш розтягувати його як завгодно довго. "До ста вiчностей, до ста вибухiв у
головi..." А потiм вкрай здирається завiса, тече агресивне "Полинове поле", я
хочу дихнути, але ти лежиш на моїй груднiй клiтцi. I я хапаю мокрим ротом
повiтря, аж поки очi не наповнюються танцюючими метеликами. Вiдчуваю лише дотик
важкої куртки i твою долоню, яка стиснула мої пальцi. I падаю. Калабанi.
Вiд'єднання вiд Internety. Ми обоє прокидаємося в раю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=204779
дата надходження 07.08.2010
дата закладки 07.08.2010
Это Интернет. Здесь абстрактны лица.
Стало быть, «female» это просто «mail».
Я хотел считать. Ты хотела сниться.
Кто-то не умел. Кто-то не имел.
Левое крыло сделано по схеме.
Правое крыло подарила ты.
Я - в твоей душе, ты - в моей системе
Ночью жгли костры, строили мосты.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=199119
дата надходження 03.07.2010
дата закладки 06.08.2010
Ти-попіл на згарищі моїх почуттів,
Пекуча сіль на моїй рані.
Ти думаєш, якби кожен робив те що б хотів,
Ми всі давно були б в Нірвані.
Але утіхи світського життя,
Лише спочатку дають тобі таку бажану насолоду,
А потім забирають в тебе сили,почуття,
Рештки волі і свободу.
Ти можеш знайти там кохання,
Кохання,але не любов,
А з ним прийде розчарування,
Розкаяння,сльози і кров.
І коли ти станеш обставин тихою рабою,
Що робити будеш ти?
Ти жалкуватимеш за колишньою собою,
За дитинством і за покровом чистоти.
(кінець травня-початок червня)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=204282
дата надходження 04.08.2010
дата закладки 05.08.2010
Пальци теряют кожу
Губы кусаешь до крови
Силы уходят из тела
Больше не ставишь условий.
Просто пройти удержаться..
Пусть уж давно нету мочи
А ты танцуй, улыбайся..
Ты ведь сама это хочешь..
Бег по углям против ветра
Это как раз в твоем стиле
Плыть по течению безбедно
Не требует лишних усилий..
Нежных и страстных прелюдий
Сладких до рвоты обманов
Только смотри осторожней
Штопай душевные раны
Реж на куски рви на клочья
Клей суперклеем, шей нитью..
Ты среди неба без крыльев
Кто слишком слаб – не смотрите…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=204044
дата надходження 02.08.2010
дата закладки 02.08.2010
Рвалась душа, роняя тело на пол
в осколки дней, разбитых суетой.
Из потолка мир растлённый капал,
лужей гнили растекаясь подо мной.
А в отражении этой лужи я все видел:
И был там плен, стен холод, тьма...
Но более всего там ненавидел –
отраженье самого себя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=204010
дата надходження 02.08.2010
дата закладки 02.08.2010
Ми пишем сторінки життя,
яке так палко хочемо прожити...
Та все нам не знайти буття,
в нереалізованому світі...
Між нами довгі паралелі,
які не скоро перейти...
Які малюємо свідомо,
відгородившись від усіх...
І все жаліємось богам,
на цю пусту одноманітність...
Все забуваючи про те,
Що ми самі творці цих ліній...
02,08,2010
22,25
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=204040
дата надходження 02.08.2010
дата закладки 02.08.2010
Он зовет тебя, и ты идешь
Внимая вновь его святую ложь,
Ты ступаешь несмело во тьму
Все в слезах… отдаваясь ему…
Тихо шепчешь «Душу держи!»
Сердце, подставляя под ножи
И уже выбрав нелегкий путь,
Ты не можешь теперь свернуть.
Утопая в темноте его глаз
Ищешь свет, но лишь он угас,
Ты одна и любви горький яд
Тебя тянет к нему, снова, в ад…
Его губы – как сладкий мед
Твое тело тянут все вперед,
Его руки - покрепче оков
Держат в сердце твою любовь.
Жизнь оставив свою в цепях,
Ты несешь ему ключ в руках
И соблазн, испивая до дна,
Ты его… Ты теперь не одна!
«Вот он! Демон твой воплоти»
Шепчет сердце твое в груди
Он украл твою душу и рад,
Что не может отдать назад.
Он забрал твои мысли, мечты,
Чтобы не знать внутри пустоты,
Чтобы ты, любовь свою даря
Ему светила в аду, как зоря.
Но ты также ступаешь во тьму
Все в слезах… доверяя ему…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=203576
дата надходження 30.07.2010
дата закладки 30.07.2010
Бывают дни, бывают ночи,
бывают синие дома.
Бывает так, что очень хочешь
убить тебя..убить себя...
Детей не радуют улыбки,
дорога к пропасти ведет,
и не стыдно за ошибки
...ворона мрачная бредет.
Желанье СВЕТА быть с тобою,
мое желанье - дом в снегах,
желанье МИРА - все святое,
но где святость там и прах.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=200659
дата надходження 12.07.2010
дата закладки 13.07.2010
больше нет ничего - пустота
и ничто не тревожит слух
и насквозь глядит темнота
тишиной всё сужая круг
и не слышны больше шаги
и ничто не тревожит тьму
раствориться бы мне в пустоте
да никто не поверит тому
и никто не нарушит ход
и не вырвет уже из кольца
что сужается всё сильней
и предчувствует близость конца
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=199265
дата надходження 04.07.2010
дата закладки 04.07.2010
А що сказати
А що сказати,коли все вже сказано
Що написати і куди це лист дійде?
Хіба ти вірив в те,що мною було згадано
Хіба колись ти знав,що це таке?
А що робити,коли йти не хочу
І стримати теж не кричить душа,
І може ти колись захочеш,
Прийти туди,де була та зима.
І може щось ти зможеш поміняти
А я пробачу знов,заплачу й обніму
І стане нам обом найкраще
І знову ми підем разом до сну
А що сказати коли все вже сказано,
Що написати і куди цей лист дійде?
Хіба ти зможеш щось тут поміняти,
Хіба весна минула,ше прийде?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=199127
дата надходження 03.07.2010
дата закладки 04.07.2010