Взглядов репликой беззвучной
нитями невидимыми
переплетены в едино
наши две души
(с) Селен
Передтривога одягнута в безкінечний рух міста. Їдуче бажання злізти з вершин монологу аби снопи слів збирались твоїми руками. Ранок, що пахне сканвордною пусткою сердечних в’язниць та знанням, що скоро їм бути вщент заповненими. Холодною завчасністю уявлянь тебе поруч вкорінююсь в тепловидну травневість і розливаюсь валер’янним чеканням на сиву околицю. Хтось молиться голосніше ніж я, хтось молиться…
Місто смакує виснаження і впивається чорними нігтями в спину минулого часу. Позіханням розвіюються блискітки твого наближення. Зніжене гудіння потягу, шкіра волає печінням, передаючи кволе тепло холодному одягу. Знаки – то кроки, кроки – то знаки…
Танення на твоєму плечі, ключі малюють відчинення й тьмяне світло. Титри розмов і сценарій єднань, з першої миті і до останньої…
Вперше дихання як безкінечне шепотіння про відсутність страху. Нахил зору зводиться до відчувань. Рання птаха застрягла в озброєній пізності, вміння траплятись різною лиш тобі. ..
Подорожник тіла твого прикладається на тілесність моєї рани. Проникаєш першим у сутінки й забираєш назавше дитинство. Відступ від надєднання до гри в найніжнішу мовчанку, де кров цятками в білість нового і сонного ранку…
Передтривога загорнута в ковдряні обійми… Спокій обранства на тлі спільнозавтрашності й холодавого сонця. Знаки – то кроки, кроки – то знаки… хтось завше тихіше молиться.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=426140
дата надходження 20.05.2013
дата закладки 28.05.2013
гуру чавить сироп із сонця,
гуру чавить сироп із часу
вік навчався не помилятись
високосністю в кожнім році.
в оці стиснув ламкі дерева,
бо з плачевністю ворогує,
бо з безсилля усі "напевно"-
міць безшумності в хворім гуру.
мур слухняності перезвучив
у палючих сиропах світла
захлинається часом гучно-
крізь очниці єство розквітло.
у розмотаній нитці зору
хворий гуру вдягнеться в чорне
і над квіткою, що зів'яне
краще пізно зійде
ніж рано...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=419585
дата надходження 19.04.2013
дата закладки 26.04.2013
Фрідріх ниткою
малює надквітку,
швидко обрамляючи іншианку
з кожного ранку
до зріділої ночі
Фрідріх замовчує коло порочне.
белькоче на вухо
прозорою ниткою,
квітку тче із свого іншианства,
ланцом здіймаючи куряву сходжень
ніби це схоже з безликістю танцю
вранці у роті із присмаком ночі-
в вісімку зігнуте
коло порочне.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=413005
дата надходження 27.03.2013
дата закладки 26.04.2013
Тебе уступив завершаю двобой
огарок раздора погашен
я волен отречься от спора с тобой
себя не сочтя проигравшим
ID: 323717
Рубрика: Вірші , Лірика
дата надходження: 21.03.2012 01:03:59
© дата внесення змiн: 26.03.2012 23:31:44
автор: Селен
Что толку в споре? Правда говорят,
что истина родится может.
И если мы с тобою так несхожи,
то помолчим. Молчанье, как обряд,
что посвящает нас с тобою в мудрецов.
Нам, чтоб понять друг друга
так, без лишней сотни слов,
и принимать как друга, как подругу
совсем не обязательно перечить.
Оставить спор - не значит проиграть.
Ведь так смешно минуты убивать,
оттачивая лишь искусство речи.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=325529
дата надходження 27.03.2012
дата закладки 14.11.2012
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=240965
Равновесие (осознанность)
Во мне падение и взлёт сравнялись на весах
ладонью левой обхватил незыблемую землю
а в правой без остатка уместились небеса
и внутренняя тишина звучащий мир приемлет
автор: Селен
Уравновешенность стихий и пустоты и тверди
являет признаки гармонии ума -
гармония не постучит сама.
Всплеск чувств - то будто кошку гладить против шерсти!
И хоть потребность есть во внутреннем молчаньи,
мы, как пятак, суемся с парой фраз
туда, где тишина не золото - алмаз!
Вот так всё портим глупым замечаньем.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=324537
дата надходження 24.03.2012
дата закладки 14.11.2012
Душа -
Столь шаткое название чего-то
Что не потрогать мне
И не измерить глазом
И что познать всегда стремится разум
Покуда жизнью буду я дышать...
Селен.
Что душу мерять \"на глазок\"?
Её измерили уже и в граммах.
А что до рук... Там столько шрамов,..
за то спасибо - видит Бог
чьи врачевать еще уместно,
а чьи давно пора в утиль.
Прошу прощения за грубоватый стиль,
но разуму там может быть и тесно.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=324427
дата надходження 23.03.2012
дата закладки 14.11.2012