Ярослава Ткач: Вибране

She said: gray...

Тобі я ніжність постелю…

Тобі  я  ніжність  постелю
на  ложі  соннім  та  духмянім.
Зірками  випишу  "люблю"
в  рубінах  вуст  -  на    кожній    грані..

Хочу  твого  тремтіння  знов  -
в  чеканні  хвилі  насолоди,
без  непотрібних  вже  розмов,
в  простому  поклику  природи,

в  простому  зові  почуттів,
бажань,  що  стримувать  несила,
в  пожежі  дотиків  і  слів,
в  польоті  тіней  швидкокрилих!..

Не  озирнувшись  ні  на  мить,
не  завагавшись  ні  на  йоту,
ми  в  ніч  дорогою  відкрить
підем  -  закохані  істоти.

Любов  пізнаєм  до  кінця.
Бери  ось,  пий  мене,  будь-ласка!
Для  тебе  серце  по  вінця
налите  щастям  -  під  зав'язку.

Мене  ти  вип'єш  -  і  хмільна,
заснеш  до  самого  світанку,
квітучо-ніжна,  мов  Весна,
царівна  днів,  ночей  і  ранків...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=302811
дата надходження 28.12.2011
дата закладки 11.04.2012


Володимир Шинкарук

В очах моїх – хмари

В  очах  моїх  –
хмари,
В  душі  моїй  –
вітер.
Я  йду  по  зірках,
Як  по  гострих
жаринах...
Хапає  мене
За  опущені
плечі
Настояний
на  спогадах
вечір.
І  марно  думати
Про  втечу.
Від  себе
Мені
Не  втекти,
Навколо  тіні,
мов  чорні  коти,
І  сіріють  хрести
На  покинутій  церкві,  –
Легше  жити,
Чи  легше
вмерти?..
Чи  є  в  нас
польоту
нагальна  потреба?
Та  ми  піднімаємо
погляд  у  небо
Мабуть,  тому,
щоб  стати
Вищими...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=292900
дата надходження 13.11.2011
дата закладки 14.11.2011


Ярочка

Дослухаˊюся…

Я  чую  тебе,  я  не  сплю  ще.
Ти  про  що?  Незабаром  ранок.
Відпочинь…  і  очка  заплющуй.
Моє  завтра  тебе  не  застане.
Моє  завтра…  його  вже  не  буде.
Інша  жінка  ітиме  гордо,
Іншу  жінку  затягнуть  будні.
То  не  я!  Не  осуджуй…  Добре?
Трепет  вій…  і  краплина  з  ока
Відчувають  тебе  безсловесно  –
Криком  нервових  волокон,
Зойком  самотніх  весен.
Дослухаˊюся…  Й  ненароком
Не  вчеплю  навіть  тінь  прозору.
Щоб  через  тисячу  років
Ще  чекати  очей  твоїх  порух.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=285049
дата надходження 08.10.2011
дата закладки 03.11.2011


Я все ще та*

божевільна

Я  зрозуміла  вранці  вчора,
що  дихати  не  можу  вільно.
І  я  не  те,  щоб  зовсім  хвора,
проте  вже  трохи  божевільна.
Не  варто  плакати  від  болі.
Не  можна  вити  від  тривог:
мені  не  лікар  не  дозволив  –
мені  заборонив  сам  Бог.
Бо  я  не  зможу  зупинитись  
сльозами  душу  свою  дерти.
Не  в  силах  за  життя  вхопитись,
я  в  криках  можу  і  померти.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=217062
дата надходження 19.10.2010
дата закладки 31.10.2011


кохананірвана

Танго із присмаком кави

Це  танго  лише  для  двох.
Тут  місця  для  третіх  немає.
Сьогодні  ти  просто  -  бог.
Так  дико.  Так  гостро.  Я  знаю

Твій  кожен  наступний  жест,
Як  зіграну  всоте  виставу.
Ще  крок.  Очі  в  очі.  Протест.
Це  танго  із  присмаком  кави.

Вогонь.  Дотик  серця.  Двобій.
Кидаю  тобі  бумерангом
Свій  погляд.  Тримай.  Шаленій
У  ритм  божевільного  танго.

В  безумстві  парфумів  й  вина
Закоханий,  скажеш:  "Лукава..."
А  я  посміхнусь  і  наллю  собі  кави.
-  Звикай,  любий.  Танго  -  це  гра.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=234823
дата надходження 14.01.2011
дата закладки 30.10.2011


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 30.10.2011


Наталка Кольоровісни

Мы боимся друг друга коснуться…

Мы  боимся  друг  друга  коснуться  -
Словно  после  подобного  действия
На  планете  вулканы  проснутся
И  начнутся  стихийные  бедствия.

Мы  боимся  внезапных  свиданий,
Будто  спрятано  в  них  что-то  пошлое.
Но  мы  точно  с  тобою  не  станем
Ворошить  позабытое  прошлое.

Опасаемся  взглядом  столкнуться  -
Ни  к  чему  роковые  аварии.
И  от  нежности  б  нам  увернуться
В  нашей  светской  словесной  баталии.

Мы  боимся  друг  друга  коснуться  –
Мы  за  мир  на  Земле,  благоденствие.
Из-за  нас  никогда  не  начнутся
Никакие  стихийные  бедствия.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=273383
дата надходження 03.08.2011
дата закладки 26.10.2011


Наталка Кольоровісни

Мені не хочеться любові

Мені  не  хочеться  любові.
Набридло  серце  оголяти.
Нейрони  чи  навряд  готові
Дарма  мільйонами  вмирати.

Мовчання,  тиша,  власний  простір  –
На  ці  дрібниці  маю  право.
І  не  ділити  з  кимось  постіль,
І  пити  наодинці  каву.

Мені  вже  не  кортить  кохання:
Обіймів,  пестощів,  цілунків.
І  надокучили  зітхання  
Від  романтичних  подарунків.

В  тобі  давно  не  потопаю,
Хоча  колись  здалась  без  бою
Я  про  одне  лишень  благаю:
-  Мій  некоханий,  дай  спокою.

Мені  не  хочеться  любові,
У  тім  раю  чи  пеклі  жити.
Мої  нейрони  не  готові
Себе  задурно  дати  вбити.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=273015
дата надходження 01.08.2011
дата закладки 26.10.2011


Андрій Бабич

Дикунка…

Дикунка…  Просто,  -  навіжена…
Таких  давно  нема  на  світі.
Не  пригорнулася  до  мене,  
А  в  шкіру  увігнала  кігті.
Не  просто,  ніжно  цілувала:  
Без  солі  б,  з’іла  і  без  перцю.
Тебе,  якраз,  -  не  вистачало
Моєму  змученому  серцю.
Ще  не  прочитана  сторінка,  -  
Злетіла  птахою  у  небо…
Ти  не  дикунка.  Просто,  -  жінка,
Яку  –  не  відпущу  від  себе…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=273454
дата надходження 04.08.2011
дата закладки 09.10.2011


Адель Станіславська

Втома

Шкаралупки  поїджених  днів
нагромадила  гіркою  втома,
безпритульна,  без  власного  дому
зазирає  вже  навіть  до  снів...
Гризуном  тишу  ночі  січе,
шарудить  там  в  надії  поживи,
ніч  її  оминає  квапливо,
прихиливши  мене  на  плече.
А  на  ранок  із  крапель  дощу
осінь  настрій    мені  виплітає...    
Це  минеться,  усе  бо  минає...  -
я  заплаканій  їй  шепочу.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=285147
дата надходження 09.10.2011
дата закладки 09.10.2011


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 21.07.2010


Григ

Лiхтар i зорi

Травнева    ніч    розквітнула    над    містом.
Зірки    привітно    сяяли    з    небес.
А    ліхтарі    над    містом,    як    намисто,
Торочили    про    начебто    "прогрес".

Вони    дивились    трохи,    мабуть,    зверхньо
На    прибрану    у    темряву    поверхню.
Вони    живились    жадібно    напругою.
Вони    були    над    зорями    наругою.

Вони    старанно    зверху    мерехтіли,
Вони    зірки    затьмарити    хотіли...
Та    вимкнув    миттю    хтось    в    мережі    струм.
І    впав    на    місто    ліхтаревий    сум.

Хвальки    замовкли,    потьм"яніли,    згасли.
Були    нікчемні    у    прогресу    гасла.

А    нам    з    безодні    вже    мільйони    літ
Несуть    зірки    свій    променистий    світ!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=201122
дата надходження 15.07.2010
дата закладки 17.07.2010