Я тобі не потрібна. На жаль чи на щастя - не знаю.
Просто я з тих людей, котрі вірять в щось довго й дарма.
Мені не все одно, що ти скажеш: "Пробач, не чекаю".
Але інколи в світі нікого, крім тебе, нема.
Може, краще байдужість й одвічні старання забути?
Я не знаю, занадто загублена в своїх думках.
Просто іноді все, що потрібно, - то голос твій чути.
Просто інколи хочу назавжди втонути у снах.
Я тобі не потрібна. Ти думаєш, досі не знаю?
Я лиш та, що завжди допоможе, тебе зрозуміє.
Тут так просто й банально. Я знаю, що вже втрачаю.
А від тебе натомість лиш холодом й тишею віє.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=343916
дата надходження 14.06.2012
дата закладки 24.01.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 31.10.2014
А кулі?
Кулі тут не винні …
Їх випуска лиш той,чий янгол охоронець
Сам себе розіп’яв на грішній спині
І зрізав крила свої тай на гельютині
Щоб кинуть їх у той вогонь
Де ще серця є духом сильні
І ангел помираючи та все ж з надією сказав
- Молюсь за Вас. То ж будьте вільні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=473997
дата надходження 21.01.2014
дата закладки 29.01.2014
Занадто скромна, щоби розкидатися віршами,
Занадто тиха, щоб кричати про свій біль,
Вона рясніла по-дівочому сльозами,
І думала про сонце в заметіль.
Смішна до крайнощів, немов мала дитина,
Наївна й щира, наче почуття,
Вона була до безконечності красива,
Допоки душу розїдала гіркота.
Вона не відала, як жити їй на світі,
Кому повідати свою малу весну,
Й хоч молодість її була без квітів,
Та серце її пахло наяву.
Яка важка й нестерпна їй реальність,
Який обмежений та гамірний їй день,
А на устах – невимовлена спраглість,
А на душі – мільйон неспіваних пісень.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=462139
дата надходження 22.11.2013
дата закладки 29.01.2014
Ты можешь не искать сейчас причину
Своих уходов за стальную дверь
Глупо держать неверного мужчину
Поранилась и поняла теперь
Слова водой уплыли за течением
Осталась память в два фотоальбома
И чьим бы ты не стал сердцебиением
Уже не буду ждать как прежде дома
Убито горе крепкими словами
Застыло небо серым потолком
Спасибо Господу за то что было с нами
Я улыбнусь глотая горький ком
Такая ложь бывает раз в пол века
Зачем мы в этом городе нашлись
Глупо держать чужого человека
С которым по любви но разошлись
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=456235
дата надходження 23.10.2013
дата закладки 27.10.2013
Абсолютно спокійна. Від страху не лізу на стіни,
Не стрибаю з четвертого поверху свого трагізму.
Навіть дивно закохана в свої вже звичні руїни.
І не б'юся в істериках з смаком твого фаталізму.
Я не брешу, що все ж відпустила твоя нереальність,
Не пірнаю в минуле, не дряпаю більш підвіконня.
Та й відверто якщо, ти - моя небанальна банальність.
Навіть рада тепер, що для тебе одвічно стороння.
Це давно не самотність. Це просто тотальна залежність.
Всі минулі роки я викашлюю в кожну застуду.
Ти вмістився в мою персональну пекельну безмежність.
Абсолютно спокійна. Колись я тебе (не) забуду.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=448897
дата надходження 13.09.2013
дата закладки 18.10.2013
І якби ти був книгою, я би читала з кінця.
Виривала сторінки, щоб ти не почався ніколи.
Ти як п'ять ложок цукру у склянку солодкої коли.
Було б добре вже знати: для тебе не та і не ця.
А якщо ти мов фільм, я б лишила на паузі вічність.
І не треба вже кінотеатрів чи телеекранів.
Хай би йшов ти без титрів із нашої битви титанів,
Я б заплющила очі на всяку безглузду трагічність.
А якби ти був віршем, то ти би лишився без рим.
Потонув би в верлібрах, згубився десь поміж складами,
Чи рядками, чи строфами, тільки б не дихати "нами".
Я благаю тебе: перетворюйся швидше у дим.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=450312
дата надходження 20.09.2013
дата закладки 12.10.2013
Ти ніколи не вміла лиш бути ляльково-тендітною,
Бо у тебе завжди землетруси душевних світів.
Ти б воліла лишитися римою, хай непомітною,
Та такою, яка б не вбивала твоїх відчуттів.
Ти ніколи не вміла ще бути казково-щасливою,
Бо сама - ураган, без якого не жити тепер.
І якби ти могла, то би впала на вірші лиш зливою,
Поки хтось розривав би частинки твоїх атмосфер.
Ти ніколи не вміла. Ніколи вже, мабуть, не вмітимеш
Просто йти назавжди, не чекати нікого й ніяк.
Ти горітимеш. Так, ти занадто яскраво горітимеш
І для когось ти станеш спасінням, неначе маяк.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=423881
дата надходження 10.05.2013
дата закладки 29.05.2013
Коли болить,- то що тоді до світу.
І скільки крику в серці, там де зліва.
Кричить душа моя несамовито,
А я відчути так і не зуміла...
Коли затерпло все, й закам'яніло,
І тільки мить до пристані отрути.
О, скільки крику, болю в серці скільки...
І зрад терпких без сонної покути...
Коли болить, то що тоді до віршів?
Вони мене народжують спочатку.
А якби я не жи́ла ними більше?
Хіба б зуміли рими промовчати?
Коли болить, то вірші, мов розрада,
Хай плаче світ, і я із ним заплачу.
Хіба буває все й ось так відразу?
Прощаю все, та віршів не пробачу...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=329129
дата надходження 09.04.2012
дата закладки 06.04.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 23.02.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 04.02.2013
Знаєш, через десять років ми, здається, з тобою
будемо як равлики... Кожна обросте домівкою, чоловіком та
красиви дітьми.
Я дзвонитиму тобі зранку, щоб запросити на прогулянку
до овочевого ринку і ми, як звично, натомість підемо у кав'ярню.
Там в чашці заварюватимуться слова, долоні торкнуться скатертини
й затерпнуть.
-"Я дуже добре пам'ятаю вечірній вокзал, волоцюгу на пероні
та камеру схову, в якій залишила тоді своє серце...
Нестерпний біль у втомлених скронях, навпіл роздертий квиток.
Холодну, засмічену людьми вулицю, будинки розбиті судомами,
уривчасте дихання порожніх авто.
Пам'ятаю, що була надто тихою.
Що часто застрягала у ліфті, засинала в порожньому ліжку
до смерті втомлена.
Я разів сто підходила до телефону і обіймала слухавку.
Самотність стурбованою кішкою точила об душу
кігті, бо все що міг ти...
Давно зробив."
Знаєш,через десять років ми з тобою розіб'ємось,
наче фарфорові статуетки під час землетрусу так,
що краще буде придбати нові, ніж склеювати рештки...
Може, я нарешті наберусь сміливості та віддам свою нирку
на благодійність. А ти готуватимеш смачні млинці і в твоєму
туалеті постійно лежатиме книжка Ремарка.
Знаєш, так справді буває. Хтось пліснявіє на дивані перед телевізором,
інший жує тютюн та колекціонує раритетні марки,
а когось о 8мій вечора вбивають з гвинтівки біля свого ж під'їзду.
Знаєш, через десять років наврядче щось зміниться.Не сподівайся марно.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=283582
дата надходження 30.09.2011
дата закладки 22.01.2013
Безмірно тихо у них сьогодні в спальні, що можна почути думки.
Буває ж так, коли пристрасть втрачає свою актуальність.
А ліжко стає холодним й пустим.
Не так випрані шкарпетки, не такі смачні обіди,
Неважливо, де ти була, коли і з ким,
У що вдягнена, чому приймаєш заспокійливе та худнеш...
Чому багато палиш, вкотре надто зблідла?
Навіщо усе, що зараз-так складно, хоча донедавна було простим.
Куди зникають монотонно будні.
Картаєш себе за втрати. Рвеш сумління докорами на шматки.
Якщо тобі дають парашут - потрібно неодмінно стрибати,
Якщо заходиш до клітки з левом - спробуй довіритись
і годувати його з руки.
Тоді не буде вологих від сліз подушок,
через те, що нічого ніколи не зароджувалось під серцем.
Вивертаєш на виворіт від безпорадності душу
і від цього вона болить ще дужче, болить нестерпно.
Немає сенсу повертатись додому,бо там
вкотре тільки голодна кішка і ненаситно
порожній холодильник.
Набридло постійно дзвонити знайомим,
може, нарешті хоч хтось тебе розважить та втішить.
Коли так лячно від усвідомлення, що ніжність не
компенсуєш грішми... І справді потрібен він,
не такий як попередні всі, інший.
Потрібен сильно.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=285834
дата надходження 12.10.2011
дата закладки 22.01.2013
Кімната топилась від цитрусових променів,
що прорізались з вікон і падали на паркетну підлогу.
Вона сиділа на ліжку,гаряча і стомлена.
І якби була наймізерніша змога,
ви могли б почути як вона плаче...
Чекала,перебираючи в голові
слова головні
про наболіле,про те,що далі немає
жодної крихти сили
терпіти.
Серце билось метеоритом.
Скроні,наче мости,зводило в єдине.
Так минула майже година… він прийшов.
Cміливий і голий як палець,
зі свіжим парфумом,який вона йому дарувала,
щоб потім тільки ним і дихати.
Темний,ніби вилитий іспанець
з усіма своїми манірними примхами.
Істеричний тет-а-тет,
діалог з ним,наче солоне танго.
В душі виконував прелюдію,ніби на нервах,струнний квартет.
Чорт забирай!Це нестерпне життя із законами бумерангу!
Поділ на касти,династії,ранги...
Коли вона читала в голос Дереша,мама вибивала з рук книжку
і називала його слова єрессю.
Купленою на базарі за безцінь та знижку.
Так і він ніколи ніде не був й нічого далі власного носа не бачив...
І,ніби в намул,засмоктувало її кожне з сотень побачень.
Мабуть,він просто надто багато значив,щоб бути ніким.
Вона нехтувала,брехала,давала йому гроші...свої або ж поцуплені з дому.
Щоб всупереч усьому
просто бути з ним.
Було багато сліз,розірваних блузок,поламаних ребер,викиднів...
Вона обрізала до м'яса нігті,тричі на день їхала з глузду.
А він,хтивий боягуз,полохливий цербер,її,мов непотріб,назовні викинув.
Треба було частіше ходити до церкви
І молитись не пошепки,а молитись криками!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=256720
дата надходження 29.04.2011
дата закладки 22.01.2013
Коли до повернення можна лічити вже дні,
Коли зовсім трохи лишилось до звичного щастя,
Так хочеться просто мовчати, без "так" або "ні",
Любити цю тишу і римами гріти зап'ястя.
Коли замість вічного чаю все ж п'єш шоколад
І просто радієш, бо врешті не холодно в руки,
Тоді розумієш, що сказане навіть навгад
Не є випадковим і не прирікає на муки.
Коли відчувається літо десь там, у душі
З'являється віра в химерні для тебе ще речі,
Уже відпускаєш цю осінь й одвічні дощі,
Сезонні турботи, що завжди лягають на плечі.
Коли не дратують кордони або області
І дихати вже, як на диво, нерешті простіше,
Тоді очевидно, що поруч тепер - саме ті.
А з ними спокійно і все ж, якщо чесно, тепліше.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=392740
дата надходження 15.01.2013
дата закладки 21.01.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 09.01.2013
Я не змінилась. І далі вранці не встигаю зібратись
П*ю часто каву і не йду, коли просять зостатись
Не бігаю по ранках і їм, коли інші це робити бояться
Я не змінилась - та маю сьогодні уже зізнатись.
Так, не змінилась - ті самі очі, усмішка...
Той самий погляд на світ, на людей й зовсім трішки
Зникла наївність, самотність не зовсім пуста -
Я не змінилась, але я вже не та.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=372893
дата надходження 23.10.2012
дата закладки 19.11.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 19.11.2012
Останній вечір й сльози на очах.
Чому так важко попрощатись з вами?
Щасливі діти, і похмурі мами
Уже танцюють свій останній вальс!
В юрбі, у галасі почую голос Ваш-
О перша вчителько, о нене рідна,
Лише добра навчили Ви мене...
І усміхаєтесь, як завжди Ви привітна.
А далі ще-стоять мої батьки
І однокласники мене пильнують
Усе як завжди-хоч й не на віки...
Сьогодні це востаннє, більш не буде.
Заплачу знову, знову обійму
Чому так важко розпрощатись з вами?
Ви стали Всі мені немов брати й батьки
О любі мої, дайте ж на вас гляну!
В останнє ми сьогодні всі зібрались
В останнє чую ваш веселий сміх
Так дайте ж знову я на вас погляну
В останнє...Все закінчилось...
Заждіть...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=289038
дата надходження 27.10.2011
дата закладки 19.11.2012
Не поспішай мене переконати,
Що встиг пізнати гіркоту розлук,
Що насолоди ти не зміг пізнати, -
Тремтіння пам'ятаю твоїх рук.
Із того дня минуло більше року,
А я і досі згадую щодня
Оті схвильовані незграбні наші кроки, -
Як жовтень нас з тобою поєднав…
Дерева сріблом мені стежку посипають,
І кожен крок нагадує тебе,
Вони про нас одне єдине знають, -
Що ми обманюєм чомусь самі себе.
Так поспішав мене переконати,
Що вже не сам, що вже мене забув,
Та зрозумів - було не варто поспішати,
Я рада, що нарешті все збагнув.
Та вже не варто щось мені казати,
Твоя то справа, - не суддя тобі,
Не намагайся зустрічі шукати,
Тепер вже почуття залиш собі…
Тепер вже вірити тобі навряд чи буду,
Лишень Спасибі, що отак навчив кохати,
Я вже пробачила, та зраду не забути…
Не намагайся собі виправдань шукати...
13 января 2011
Copyright © Оля Тигра 2012 Все права защищены
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=378869
дата надходження 19.11.2012
дата закладки 19.11.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 19.11.2012
Не питай мене, прошу, про те, як живеться мені.
Доведеться брехати, що більше не в твому полоні.
Я не скажу тобі, що у місті вже згасли вогні.
Промовчу, що торкнутися хочу твоєї долоні.
Не питай мене більше, чи хочу бути з тобою.
Надто втомлена я від цих злих риторичних питань.
Я, напевно, вже стала чужою, може, й пустою,
Відчуваючи всю непотрібність тих моїх зізнань.
Не питай мене також про всю цю буденність і сни.
Не шукай в мені нових захоплень, бо їх там немає.
Тільки неупереджено й чесно усе поясни,
Розкажи, чому осінь нас вже так безжально вбиває.
Не питай мене краще, чи хочу там бути, де й ти.
Не кажи, що усе буде добре. Навіщо брехати?
Не пускай, не старайся ділити між нами світи.
Не питай, як я можу ще досі тебе так чекати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=378470
дата надходження 17.11.2012
дата закладки 18.11.2012
Я знаю, як інколи хочеться просто піти.
Забути усе, розбиваючи мрії об стіни.
І тишу ламати лиш криком, ділити світи.
Я знаю, як інколи просто потрібні ці зміни.
Я знаю, як страшно, коли дорогий хтось іде.
Нехай не назавжди: на тижні, на дні, на години.
А світло душі в таких випадках дуже бліде.
Я знаю, як надто повільно минають хвилини.
Я знаю вже, як це – дивитися у пустоту.
Улюблену осінь до болю в душі проклинати.
Знайти тимчасову розраду, чергову мету.
Я знаю, як хочеться просто більш не відпускати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=373445
дата надходження 26.10.2012
дата закладки 28.10.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 25.10.2012
Ти міг би бути значно щасливішим – навчитись мріяти, робити щось важливе.
Втрачати переконливість в сумліннях, знайти у комусь щось собі властиве.
Знайти тендітну і хазяйновиту. Без емоційну , радісну, вродливу,
Вона б тобі прала і готувала, а не писала віршики про зливу.
Я не практична. Я живу у мріях. Абстракції – єдине, що я маю.
Та й ти невірний. Ми не вмієм вічно. Нам треба втихомирюватись. Знаю.
Шукай ручних, бо ми занадто дикі. Це місто замале для творчих взлетів.
Ми створені для зрад, пісень і кави. А хтось брехав – ми пара для портретів.
Поділимо наш мінімальний всесвіт: чужий диван, п’ять гривень, Кока-Кола,
Татуювання, пірсинг , сигарети. Я ще одягнена, ну а душа вже гола.
Надійно пошукай, ту, що підійде. Ти вартий змін. Ти можеш так не жити.
Якщо ти приглянешся трохи глибше. Якщо її ти зможеш полюбити.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=350548
дата надходження 15.07.2012
дата закладки 23.10.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 23.10.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 16.10.2012
Такими ночами..хтось напивається до смерті..
І за слідами..
Між проводами..
Між тінями проспектів..
Ходить..
Бажання вмерти..
Такими ранками..хтось когось зустрічає..
Збирають пляшкИ..
Палять сірники..
Заходять випити чаю..
Мовчки..
Це щось означає..
Такими днями..хтось когось зраджує..
Ножами в плечі..
Як сни малечі..
Брехливу правду розказує..
І живиться..
Чиєюсь образою..
Такими вечорами..хтось вже чекає ночі..
Напитись до смерті..
Живі..відверті..
Ховають від Бога очі..
Ще б жили..
Але..не хочуть..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=264870
дата надходження 13.06.2011
дата закладки 10.10.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 10.10.2012
Мовчи, мій любий! Просто це Париж.
Ти тільки тут все зможеш відчувати.
І від емоцій, може, ще й згориш.
Й любов не зможеш більш контролювати.
Мовчи, коханий! І Парижем дихай.
Всіма клітинами відчуй його тепло.
І намагайся зрозуміти мовчки стиха,
Що я люблю́ тебе, хоч що б там не було.
Мовчи, мій милий! Бо Парижу слів не треба.
Й без них він змінить наші почуття.
Не бійся лиш. Торкнися його неба.
Запам'ятай ти це на все життя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=351570
дата надходження 19.07.2012
дата закладки 09.10.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 18.09.2012
Ти питаєш мене, чи колись трепет рук ще згадаю,
Чи торкнуся устами Твоїх найрідніших зіниць.
А мені б тільки щастя, що творить кохання між нами,
А все інше- не варте незнаних отих таємниць.
Ти не знаєш, як довго я вітром вриватимусь в серце,
І ще скільки чекань відболить, а несказаних слів...
Мої мрії весняні для Тебе із мертвих воскресли,
Щоби ра́зом сьогодні весну запросити до снів.
І ніхто так не вміє руками торкатися неба,
І крім тебе не має кому розпогодити дощ.
Мені в світі нікого крім Тебе одного не треба.
Ти у світі один, це Тебе дарував мені Бог...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=341789
дата надходження 04.06.2012
дата закладки 12.08.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 09.08.2012
Ти знову між римами вкотре шукаєш пояснень,
А може не варто торкатись незнаних причин?
Я- та що була ́, коли зорі у небі погасли,
Щоб Ти зрозумів, що я краща із всіх величин.
Недавно Ти десь прочитав між моїми рядками,
Що знову страждаю від ненароджених ві ́ршів.
Ти просто відчуй- кожну риму і відстань між нами
І зрозумій, в цьому світі Ти є найцінніший.
А може не варто читати усю "писанину",
Не треба Тобі шукати між веснами осінь?..
Заховай десь під серцем (у снах) колючу тернину,-
Я Тобою живу, в мріях- Твої сірі очі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=351796
дата надходження 20.07.2012
дата закладки 30.07.2012
ви боялись раз не прокинутись? не розплющити вранці очей, які до третьої ночі знову страждали від яскравого світла монітору у темній кухні? не вдихнути повітря, трохи сухого й болючого, яке після чергової гулянки б’є в голову гірше, ніж шампанське? не відчути тепла ковдри, яку і так спихаєте набік у спекотні червневу ніч?
я ніколи нічого не боявся. свята віра у те, що все можна пережити, окрім самої смерті, допомагала не впадати у депресію і не колотись у самотній квартирі. надія на краще також дивним чином не згасала, хоч люди любили плювати мені в душу. я, звичайно, інколи вимивав нутрощі алкоголем, але отруйна слина їхньої печалі, заздрості і гордості виїдала там такі дірки, що залишалось лише збирати гроші на штучні водойми. але на це вже я знаходив сили не зважати, мабуть, через свою байдужість, яка належала до тих рідкісних почуттів, що, будучи абсолютно негативними, рятують наші душі. а може, через те, що так написано людині на лініях рук: переживати все, що не вбиває. і тут амінь.
але однієї ночі я не зміг зімкнути очей. спочатку хороша книга десь лоскотала мозок, а потім я, як донедавна модні ванільні дівчатка, дивився у засклене небо, ловлячи поглядом зірки. і вони не падали, і бажання не загадувалось. і вперше тоді мене охопило страшне відчуття: а що, як завтра я не прокинусь? може, світ і не помітить, може, на похорон прийдуть ті, що не побояться поганої погоди, може, моя дівчина за місяць знайде собі принца на білому мерседесі, про якого так мріяла в дитинстві, а може, і звичайного коня, що буде вже більш схожим на реальність. та суть не в тому. що буде зі мною? що буде, коли я… нема? коли я нема? чому нема – не дієслово? хоча так, не буде ж дії, жодної. не буде ж «я», не буде ж нічого. а нічого – це темрява? чому, коли закриваю очі, і пробую на смак це відчуття небуття, я бачу темряву? я ж не знаю, чи чорний колір туди пасуватиме. можливо, нема я буду в червоному. а може, синій? я не люблю його, але чи ж від щось залежить? що залежить від тебе, коли ти вже нема?
я вірю в Бога. і тому неправильно робити із прислівника дієслово. але я все одно відкриваю електронний словник і пересвідчуюсь. шукаю значення. він видає мудрості: «бути відсутнім, бракувати, не вистачати, виходити з ужитку; проходити, минатися; не властивий, не притаманний кому-, чому-небудь, позбавлений чогось». і рій слів дзижчить в голові: я – відсутній; мене бракує близьким, не вистачає на роботі; я вийшов з ужитку – як смішно звучить. я пройшов, я минувся. уже не властивий цьому світові, не притаманний цій землі. і правильно таки казати, що мене нема. бо весь ряд вище перелічених слів переконує, що дія відсутня.
мене нема. моїх очей, носа, губ. вії не тремтять. руки не хапаються, ногами не рухаю. навіть хвоста, якого ніколи не було – і того нема. воно все гниє в землі, я перетворююсь на поживу черв’яків, потім – на часточку їхніх клітин. я – енергія. але ж мене нема. то, може, я тепер просто змінився? перейшов на інший рівень життя? а може, я вічний? закон збереження енергії стверджує саме це. але моє внутрішнє чуття стверджу страх. може, це страх перед невідомим, а може, це страх саме перед тим, що не можна пережити. страх перед «нема». і це вже не дія, це вже – кінець.
але поки ніч, я вмикаю на неповну гучність «forever young» і знову спостерігаю за зірками. одна падає, але як завжди здається, що мені здається. я чую людські голоси. я бачу комара на стіні. я відчуваю тепло ковдри і сухість повітря. я проникаю в самотність кімнати. я вірю в Бога і в сім кіл пекла. я вірю в те, що моя дівчина знайшла вже омріяного принца – в мені. і я знаю, чим відрізняється прислівник від дієслова. я живу. тож…
ви боїтеся раз не прокинутись? я не боюсь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=345890
дата надходження 24.06.2012
дата закладки 24.06.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 21.06.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 18.06.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 17.06.2012
Пакую валізи
Я їду до дому
Відкрилася віза
Та крапка на цьому
Вже годі блукати
Набридло до болю
Мчусь рейсом до хати
У власні простори
Не хочу сидіти
Весь вік не у себе
Зав`янути згодом
Як квітка під небом
Померти в степу
І землею закинуть
Де нерідна трава
Де чужі дні ітимуть
Ранок світлий настав
Та я все не радію
Вільний птах пролітав
На чужому подвірї
Все у небо дивлюсь
Ось,за мною приїдуть
Чую шепіт із вуст
Й з краю рідного вітер
Батьківщино моя!
Ти мене пам`ятаєш?
Пам`ятаєш слова?
Чи лиш дурно час гаю?!
Душу рву на стрічки!
Все,для тебе кохана.
Пролітають роки.
А я живу на поталу.
Ну усе аеропорт .
Є квиток вільна каса.
Двадцять друга нуль десять.
Вечір справжнього щастя.
Я радію сердечно.
Мов мале немовля.
Нарешті настане той вечір.
Той вечір,мого життя,
Усі мрії, були не досяжні.
Як зорі у вечірню пору.
Та залишитись людиною важче!
Ніж померти в зеленім степу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=313017
дата надходження 11.02.2012
дата закладки 03.06.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 02.06.2012
Так як було ніколи вже не буде...
Без тебе все по іншому іде...
Я думала швиденько все забуду
і біль моя в минуле відійде...
Я сподівалась,але помилилась...
Я не живу ,у мріях тільки ти...
У цьому світі я одна лишилась
і спокою без тебе не знайти...
Пройшла зима,усе буяє,квітне,
цвіте жасмин у нашому саду...
І лиш моя душа самітня...
Без тебе знову по саду іду...
Так як було ніколи вже не буде...
Не повернусь туди,де ми сміялись...
Я знаю-пройде час і я забуду...
Та скільки ще чекать зосталось?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=262014
дата надходження 27.05.2011
дата закладки 29.06.2011
Забути незабутнє неможливо,
та й дивно би було якби
ми забували те, що так хотіли
залишити у серці назавжди.
Забути незабутнє неможливо,
Це найпрекрасніші уривки із життя.
Інакше було би жахливо
Не пам”ятати ті чудові відчуття.
Забути незабутнє неможливо,
Коли обидва об”єдналися в одне серця.
Забути незабутнє неможливо…
Ту мить, коли, здавалось, існували тільки ти і я!
12.07.09 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=182420
дата надходження 07.04.2010
дата закладки 29.06.2011