Час уже втрачений
всі рани пробачено
а ти залишився таким самим
без висновків розуміння
і самотності
ще далі від тої романтики
яка захована у джунглях перфекціонізму
обходячи десятими дорогами тих хто каже що
у твоїх віршах занадто багато
банальних дієслів
ідіоти ці рядки лиш
ви можете назвати віршами
марення у темних коридорах
самотніх покинутих під*їздів
страх приходить від безіменних графіті
на стінах душ твоєї божевільні
ховаючи те що давно вже забуте колись...
p.s ...і кимось простішим за тебе
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=342550
дата надходження 07.06.2012
дата закладки 08.06.2012
За що мене ти так караєш,
Чому мене не підпускаєш,
І відійти не дозволяєш,
Бо біля себе лиш тримаєш.
До тебе хочу полетіти,
Туди де спогади і мрії,
Тебе я хочу обійняти,
І не можу більш чекати
Щоб побачити тебе,
І сказати все що хочу,
Все що можу і не можу,
Все це тільки для тебе.
Своє серце, душу й тіло,
Все для тебе віддаю,
І любов палку свою, залишаю я назавжди
У твоїх руках на щастя.
Хай тебе вона зігріє,
І ніколи не зітліє,
І іскра що пролетить,
Хай не згасне ні на мить.
Мине рік, та це для мене
Що для тебе один день,
І кохання не зів'яне,
Серце б'ється день у день.
Неважливо як там далі,
Чи зустрінемось чи ні,
І хоч небо буде проти,
Та одружимося ми.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=262406
дата надходження 30.05.2011
дата закладки 30.05.2011
Вспыхнул сентябрь и погас, как свеча,
Всю запоздалую роскошь отняв у свиданий.
Как он раздарит коллекцию чар?
Не отгадаем.
Грустно, коль ждёшь, а к тебе не придут,
Будто забыв наши тайны, все клятвы и были.
Больно и горько, когда предадут,
Словно убили.
Нет, никакому забвенью не лечь
Камнем веков на признания гордого взгляда,
Хоть и не будет в дальнейшем тех встреч.
Ну и не надо.
Бродят дожди сиротливо, бранясь.
Чайки усердней зовут, осеняют, скандалят,
Чуя, что нота любви унеслась
В зыбкие дали.
Где-то в гитару ударили зло:
Слёзы открыто упали со струн без остатка,
С робкой мольбою, чтоб всем повезло
В этой загадке.
Все листопады мне в ноги легли,
К отсветам звёзд, подмешав лоскутки в позолоте.
Вы не ищите любви той углИ.
Нет, не найдёте.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=257161
дата надходження 02.05.2011
дата закладки 06.05.2011
Хитається дерева гілка...
Я скоро тебе забуду.
І світ перевернеться тільки
та іншими стануть люди.
Одинадцятибальний вітер...
Чому твої очі близько?..
...Штовхає, збиває із ніг він...
...Обличчя твоє, кожна риска...
Лікуюся часом, і лікар
виводить мене вже усюди.
Хитається дерева гілка...
Я скоро тебе забуду.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=251457
дата надходження 03.04.2011
дата закладки 24.04.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 10.04.2011
Я серед люду лиш людина,
Із власним баченням життя,
Я неочікувана днина –
У світ закохане дитя.
Я серед ночі зацвітаю,
Бо сонце – мені талісман,
І щастя у руці тримаю –
із ним – я чистий океан.
Я серед люду лиш людина,
Але мій шлях не навмання,
Душа – найкраща полонина,
Кохання – то моє ім’я…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=190002
дата надходження 16.05.2010
дата закладки 09.04.2011
Зачем живём? ... Вопросом этим
Не раз ведь задавался ты,
Не торопился ты с ответом
И уходил из суеты ...
Зачем живём? ... Чтобы учиться
У жизни этой каждый день,
Рожать детей, любить, жениться
Весной охапкой чтоб сирень ...
Зачем живём? ... Чтоб мир увидеть
С волшебной, чудной стороны,
Чтоб страсть познать, чтоб ненавидеть
И ночью чтоб цветные сны ...
И чтобы Родиной гордиться,
И эти строки чтоб писать,
И вдруг внезапно измениться
И прекратить кому-то врать ...
Даже в просторах Интернета
Ответ ты ищешь очень зря,
Ты от рассвета до рассвета
Живи любовью и любя
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=251528
дата надходження 04.04.2011
дата закладки 04.04.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 29.03.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 29.03.2011
В цій казці вона не була Попелюшкою,
То участь красивих - із бруду в принцеси,
Таким, як вона не дають головної ролі,
І щоб прожити вони грають комедійні п*єси.
До таких, як вона не прискаче принц на коняці,
Хай радіє і чуть гарнішому за коня,
Таким, як вона не дарують прикрас з діамантів,
Не присвячують пісень, не саджають ромашок поля.
Вона не буде в 22 директором салону хутра,
І цього літа знову не поїде у Єгипет чи Канари,
І вкотре не піде на побачення "на осліп",
Бо нік "Красуня", то про душу, та хіба ж хто знає?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=238421
дата надходження 02.02.2011
дата закладки 15.03.2011
кричи - не кричи, здесь останутся жить только тени,
и пагубных доз в этих стенах превышен лимит.
рискни не упасть перед миром, стирая колени,
ничто не забыто, поверь, и никто не забыт.
дотла сжечь мосты невозможно, наверное, сразу
и спрятавшись где-то вдали от родных берегов,
поддаться все смогут нелепо слепому экстазу,
сдержаться тот сможет, кто к счастью еще не готов.
без смысла и слов исчезать на который уж вечер,
дышать чьим-то миром, мечтать о несбыточных снах..
не нужно так много. ты просто лишь выпрями плечи
и знай, что в запасе еще не одна есть весна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=244343
дата надходження 01.03.2011
дата закладки 12.03.2011
Это не только буквы,
Это не чувство ритма,
Это большие муки,
Это душа побита.
Сердце рвалось на части,
Это лишь ощущение
Только минуты счастья,
Дальше лишь порожение.
Не исключая льстивость,
Полное понимание,
Это так сердце билось,
Это не рук дрожание.
Как быстро сохнут слёзы,
Как заживают раны,
Камень в душе - обоза
Боль таит временами.
Голову вниз опуская,
Хочешь подняться выше,
У пропасти самого края
Хочешь к себе быть ближе.
Любишь и ненавидишь,
Себя порвёшь на части,
Не будь его ты ниже,
Ты ведь единой масти.
Сердце стучит без ритма,
Жизнь потеряла смысл,
Только душа разбита,
Буквы то вверх, то вниз...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=236703
дата надходження 24.01.2011
дата закладки 28.02.2011
Коридорами времени
Я бегу вслед за теми,
Что оставили бременем
Нити в душе моей.
Повороты, углы, закоулки,
В тупике нет дверей,
Странно, пусто и гулко,
Я бегу все быстрей.
Скользкий путь под ногами,
Словно лёд тысяч слёз,
Голоса за глухими стенами,
Словно в небе грозы.
Коридорами времени
В бесконечность и дальше
Вы не слышите песни
Без обманчивой фальши?
По дороге и в небеса, ввысь
Я сорвусь, рассыпаясь радугами
Это странная длинная жизнь,
Что наполнена дивными снами…
Коридорами времени
Я бегу все быстрее…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=242304
дата надходження 20.02.2011
дата закладки 22.02.2011
Старий театр живе без декорацій,
Під шепіт глядачів: пішов... прийшла...
За шторами цілунків і овацій
Дуелі тіней, ставки смерті, гра...
Ляльки на сцені, завчені прокляття,
На вальс виходиш, а фінал – стриптиз.
Ой, що ж це ви сьогодні? Вже й без плаття?
Не одягайтесь, вам і так... на біс...
У режисера усміх Мони Лізи,
І ти від себе в захваті – гори!
Знімай корону, крила і... білизну,
Усім нарозтвір душу покажи.
Під занавіс розіграних комедій
Застигнеш мовчки, давлячись слізьми.
Зриває вітер тюлі, штори, пледи...
Спинити все так просто:
вийди з гри.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=216285
дата надходження 15.10.2010
дата закладки 14.12.2010
Любовь моя, без помощи твоей
Мне не понять, что сделалось со мною,
Зачем одна в толпе чужих людей
Я пред тобой терзаюсь немотою?
Хочу сказать – слова нейдут на ум,
Хочу уйти – не в силах оторваться,
Зачем же, власть, утратив над собой,
Не в силах больше обуздаться?
Рассудок прав: он мне твердит своё,
Но что мне голос трезвых размышлений,
Коль пред тобой всё существо моё
Бессильно упадает на колени.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=227081
дата надходження 07.12.2010
дата закладки 07.12.2010
Дождь играет осенним небом,
Под ногами струится сталь,
Листья желтые пахнут снегом,
Перелетные птицы - в даль.
По проспектам неуловимо
Над толпою летит печаль.
Мысли над головою, мимо -
Перелетные птицы вдаль.
Струны рвутся и намокают -
Куплю новые, мне не жаль.
Полетят звуки новой песни
Перелетными птицами вдаль.
Мне мечтать бы о скорой вьюге
Или сдернуть с души вуаль,
Только думаю все о птицах.
Перелетных. И вижу даль...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=222999
дата надходження 18.11.2010
дата закладки 18.11.2010
(песня)
І
Опять пришла зима,
Закружил снежинок белый хоровод,
Но сердцу хочется тепла.
И накануне Новый год.
Зачем мне этот холод?
Зачем мне этот Новый год?
Ведь рядом, милый, нет тебя
И в моём сердце теперь лёд.
Припев:
Замерзаю я без твоей любви
И пронзает сердце дрожь.
Я опять одна встречаю этот Новый год.
Но зачем? Ты ведь не придёшь.
ІІ
Ёлочка блестит яркими огнями,
А за окном вьюга и мороз.
Я вспоминаю наше расставанье
И сердца боль, и горечь слёз.
Зачем расстались? Ведь мы любили.
Зачем она тебе? Ведь рядом была я.
Наверное, твои чувства небыли такими,
Чтобы сердце горело в пламени огня.
Припев:
ІІІ
Теперь между нами расстоянья
И ты, наверное, не вспомнишь
Моих рук нежные касанья
И губ моих, когда ты спишь.
Теперь она тебя согреет,
Теперь она твоя звезда,
Но, может быть, хоть в этот вечер
Их тепло ты вспомнишь вновь!
Припев: (2 раза)
(10 апреля 2009 года)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=222472
дата надходження 16.11.2010
дата закладки 16.11.2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 10.11.2010
Ты мне никто! Ни друг и не любимый
И сердца моего ты не терзай!
Ты мне никто,но ты-неповторимый,
Единственный на свете,так и знай!
Ты не звонишь,не ходишь на свиданья,
Любовью не смущаешь ты меня!
Зачем тогда внутри меня рыданья,
И сердце слепнет,словно от огня?
Ты мне никто! Рассветом и закатом
Тебя,увы,не назовёшь.
Ты мне никто! Но снова,как когда-то,
Я прихожу в тот дом,где ты живёшь.
Я не хочу с тобою быть,ты слышишь?
Не для меня ты,это знаю я.
Но знать хочу,кем ты сегодня дышишь,
Кто заменил сейчас тебе меня?
Ты мне никто,не друг и не любимый.
Но я прошу: стань им,ты нужен мне!
Сейчас никто, ты-мой неповторимый!
Приди реально,а не лишь во сне!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=218203
дата надходження 25.10.2010
дата закладки 25.10.2010
Ну, что ж... Привет! Мы виделись недавно...
А я скучаю что-то без тебя.
Так неумело влезла в твои планы
и в жизни снова просто чехарда.
Опять ждала... А стоит ли об этом?
Мне хочется с тобою помолчать.
Вот осень шлет чуть влажные приветы,
когда на небе сумрачная гладь.
Тебя искала? Знаешь ли, навряд ли...
Ты просто сон? Не думаю, что так...
Но только сонно мучаю тетради,
пишу стихи и в мыслях кавардак...
В глаза дай гляну! Что же ты краснеешь?
Твердишь: "Влюбилась..." Ну и, что с того?
Я босиком по брошенным аллеям
бегу вперед, не видя никого.
Кричишь: "Постой!", но я уже не услышу,
лишь пронесусь по сердцу ветерком...
Все так же дождь играется на крышах
и ты остался где-то далеко...
© Зеленоглазая, 2010
Из цикла "Искра... Рожденье костра..."
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=217378
дата надходження 21.10.2010
дата закладки 21.10.2010
А знаешь,как больно дышать?
Как больно дышать и не верить...
Куда-то скрываясь бежать,
Закрыв за собою все двери.
Казалось бы , больно любить,
Но жить не мечтая больнее...
По небу, как облако плыть,
Спустится с небес не умея.
А знаешь,как больно не ждать.
Ни слова...Я слов не жалею.
А знаешь,как трудно дышать?
Как-будто дышать не умею...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=217193
дата надходження 20.10.2010
дата закладки 20.10.2010
.
"За городом вырос пустынный квартал
На почве болотистой, зыбкой.
Там жили поэты - и каждый встречал
Другого надменной улыбкой"
(А. Блок)
Хто ми? Плебеї між аристократів, що пишуть чудернацькі ті вірші́?
Скажіть, а вас народ читає, браття? Лиш чесно. Так? Від щирої душі?
Сине́кдохи, ана́пести, октави, верлібри, тріолети, да́ктиль, ямб...
Ви у вікно загляньте - для забави. Сміли́віше. Погляньте, хто ж це там.
Там люди повертаються з роботи - мозо́лі на руках і сум в очах:
Пригноблені, замучені, в турботах - на що́ їм ті манірні "ох" та "ах"?
Там той народ, що не бував в Європі, Америці, Єгипті, островах -
І в грядці копирсається в суботу, аби було щось з'їсти на столах.
Там той народ, що не купує книжок, бо одежину дітям тре' cкоріш,
Котрий шукає в магазинах знижок - зароблений цінує кожен гріш.
Він думає, що буде на вечерю, бо вже давно зарплату не дають.
А ви йому - про ямби і хореї... Невже у цьому ваша вища суть?
Простіші будьте, й вас тоді полюблять. Про вічність марите? Та це - дарма,
Бо, окрім ві́ршів, треба мати в грудях ще й серце, що любов'ю обійма.
А ви загрузли в чварах, у болоті, у копирсаннях власної душі -
А той народ, що ходить на роботу, він вас цікавить? Чесно? Не грішіть...
04.09.2010 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=209753
дата надходження 07.09.2010
дата закладки 19.10.2010
Я за тобою сумую,
кожен день на пальцях я рахую
кожну мить без тебе задихаюсь
й об чужі слова зненацька спотикаюсь
я надіюсь скоро зустріч буде наша
скоро будем із одної чаші
дихати надіятись радіти
і дивитися на світ мов Божі діти
Кожна мить ця буде неповторна
Кожне слово зачіпає жорна
Кожна міміка чи жести пантоміми
Є для нас потрібні і без зміни
Я вважаю ми повинні бути разом
Хоч це розумію не одразу
Я надіюсь що ти також цього хочеш
Й душу ти мою легенько залоскочеш
Озирнусь і скажу я чекала,
Кожен день на пальцях рахувала
І твої листи я розгортала
І між слів кохання я шукала
Я все розумію…світ цей грозний
Заздрість,щирість і чужі слова
Все що я втрачала відшукала
Та для тебе половинку віднайшла
Лиш тобі її дарую і римую
Цю сльозу маленьку й подих слів
Крапельку тепла яку знайду я
Ось тримай в серденько положив
І для мене світ весь цим відкрив
І простори і сади й гаї
Всі що є на світі ось на цій землі
Я прийму від тебе і скучаю
Та про зустріч нову забуваю
Коли ,коли, коли всі дні оці пройдуть
І нас з тобою поруч легесенько зведуть
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=215892
дата надходження 13.10.2010
дата закладки 13.10.2010
Кохання не запхати у науку,
Її не втримать в серці назавжди -
Ти приречеш його лише на муки -
Іди за почуттями і не жди!
Кохання - чистий щебіт соловейка -
Стрімка ріка, що заливає береги -
Це вірність лебедів та щастя канарейки...
Ти тільки мить чудову збережи...
11.10.2010 року Львів (ЛМР)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=215785
дата надходження 13.10.2010
дата закладки 13.10.2010
Мой милый, глупый и родной,
Зачем глаза виновно прячешь?
Я не хочу любой ценой
Искать ключи к дурной задаче.
Пускай ответ не тороплю,
Пусть нервным сердца есть биенье.
Когда-то прямо к алтарю
Произнесу твое прощенье.
Ведь это там, - в семнадцать лет,
Возможно, все и излечимо,
В моих глазах лишь вопль: «Привет!..
Значима я, иль незначима?..»
Пронзило нас на мостовой
От двух дорог одно стеченье.
…Мой милый, глупый и родной,
В твоих руках мое спасенье.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=215675
дата надходження 12.10.2010
дата закладки 12.10.2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 12.10.2010
Город сонный вуалью разлуки окутан,
дождь по окнам стучит, залетая в сердца.
Я считаю тебя в пустоте по минутам,
а на правой руке яркий отблеск кольца.
Ты меня обвенчал, может даже в насмешку,
что любила тебя я сильнее, чем жизнь,
но в игре оказалась лишь маленькой пешкой,
только разум упрямо твердил мне: "Держись!"
В лабиринтах потерь мы расстались однажды,
или просто душа заблудилась опять.
Снова память любви затирается сажей,
но как прежде, тебя продолжаю искать.
© Зеленоглазая, 2010
Из цикла "Никому и ни о ком"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=215541
дата надходження 11.10.2010
дата закладки 11.10.2010
Вовтузилось тіло, тремтіли долоні,
Торкалися груди холодного скла.
Залишилась пам'ять в пустому вагоні.
Уривок, випадок щасливий життя.
Взяла покривало і міцно стиснула.
І знов притулилася до мокрого скла.
" Ні, пам'ятаю, я Вас не забула,
Та тільки не згадую Ваше ім'я".
Ваш подих, терпкі і палкі поцілунки...
На згадку кулончик маленький і все...
Не хай це були нетривалі стосунки,
Та раз у житті буває таке.
Той самий вагон і місце те саме,
Та тільки в цей раз я їду одна.
О, як би хотіла зустрітися з Вами,
Згадати як пахнуть ваші уста.
Ви, мабуть, з-під Львова, важко згадати,
Усе випадковість такий собі збіг.
Писала б листи, та куди відправляти?!
Адреси ні імені час не зберіг!
Постукав хтось в двері, вона відчинила,
Підлога побігла кудись із- під ніг.
Завмерла, повисла на шиї безсила...
Усе випадковість, такий собі збіг!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=215243
дата надходження 10.10.2010
дата закладки 10.10.2010
Я себя не уроню, даже если падать буду
На тебя, из ниоткуда прямо в звонкую броню,
Отражаясь громким визгом, отголоском или свистом,
Колосками и любистком простодушного «люблю»,
Оголтелого «не буду», и нигде и сразу всюду
Свет собою заслоню, на тебя себя роняя.
Ты же знаешь я какая. Вот такая простота я,
Что похуже воровства. Отчураешься родства?
Отчураешься я знаю, и душа моя большая
Надо мною вырастая, бьется о броню ества,
В миллион разбившись душек,
Будет спать в углах подушек, где ночует голова
Твоя хмельная – не моя и не чужая,
И не добрая, не злая на погожие слова.
Если, на тебя роняясь я в тебе не потеряюсь,
Я тобою приземляясь, вдруг, сама себя найду.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=215203
дата надходження 09.10.2010
дата закладки 09.10.2010
Вдохновение от: Дари Кюри http://stihi.ru/2010/10/09/602
- Ну, как дела?
- Ты знаешь, всё нормально.
Ответ стандартный, даже не смешно.
Как вариант, скорее оптимальный,
для титров неудачного кино.
- Ну, как дела?
- Наверно, всё прекрасно!
И вроде правда, нет ни грамма лжи.
Всегда боролась ты за постоянство,
естественность и сказочность души.
- Ну, как дела?
- Всё в жизни, как обычно...
Смахнешь слезу невидимо с ресниц.
Ответ звучит, как будто по привычке,
цитатой ненаписанных страниц.
- Ну, как дела?
- Да вроде всё нормально...
Всё хорошо, но стынет в чашке чай.
Чего-то не хватает. Как банально...
Да и не спится снова по ночам.
© Зеленоглазая, 2010
Из цикла "Черно-белый мир"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=215159
дата надходження 09.10.2010
дата закладки 09.10.2010
Куди тобі?
Чого ти ще чекаєш?
Зібгався світ,
як звір перед стрибком.
І дихаєш, як молишся,–
не знаєш,
де сон, а де уже – не сон.
До берега,
де зорі – як предтечі,
до берега,
де може оживу,
візьми мене,
візьми мене, лелече,
і понеси напитися вогню.
Омліє небо
в вічному чеканні,
омліє серце,
канувши в ріку.
Пошерхлими губами,
як востаннє,
шепну тобі, згораючи:
люблю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=214852
дата надходження 07.10.2010
дата закладки 07.10.2010
Те SMS летить, пронизуючи простір,
Здавлось б, кілька слів - і більш нічого,
Та вміючий читати - прочитає,
І той, хто серцем не сліпий - побачить.
Два слова... Між рядків їх помічаєш,
І смайлик ставити тут зовсім недоречно,
Все можна стерти, бо слова не вічні,
Лиш те, що в серці житиме повік.
Пишу тобі маленьке SMS ,
В душі пишу, але не відправляю.
Абонент бо - поза зоною досяжності,
Не фізичної, але почуттєвої.
10.09.2007
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=206828
дата надходження 19.08.2010
дата закладки 07.10.2010
зря ты думаешь, что печаль
можно выкурить до утра,
или выкрасить в белый цвет,
или вынести за порог.
задрожав, отгорит свеча,
всё уснёт. и уснут снега,
и подушка уснёт, и плед,
будто пёс у хозяйских ног.
и почувствуешь ты тогда,
как в тебе умирает ночь,
как танцуют внутри тебя
только пыль и опилки снов,
и как рушится «навсегда»,
и как сложно ему помочь,
и как сердце твоё дробят
иглы памяти, гвозди слов.
и захочется утопить
то, что было с тобою до,
и разбиться о скалы дней,
что в тебе рождены молчать.
мальчик мой, тяжело любить,
когда боль разрывает, но
я ведь знаю, что ты сильней,
лучше пачкай строкой тетрадь,
только горечь впускать не смей
и не дай ей плодить чертей,
и позволь мне тебя обнять
да подольше бы, поскорей…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=214364
дата надходження 04.10.2010
дата закладки 04.10.2010
За світлий смуток – дякую тобі.
Спасибі за мінорний спокій сну,
за осінь листопадову в журбі,
в туманах гай, що мріє про весну.
Я дякую за полум”я бажань,
побачення на різних берегах,
за щирість непрошептаних зізнань
і віщих сліз розлуки на очах,
ночами ненаписані листи,
неходжену стежину через сніг
в наш рідний гай, де невагомо ти
блукаєш у мінорі снів моїх...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=214386
дата надходження 04.10.2010
дата закладки 04.10.2010
Ходит тень по осколкам любви..
От порезов.. и сердечко в крови.
Даже если бы посыпали соль,
Шла отчаянно, не чувствуя боль..
Отчего же ей не смотришь в глаза?
Нет! Не слезы... это просто роса..
Омывающая любящий взгляд,
Чтоб прозрела и вернулась назад..
Закалилась!То в воде, то в огне.
Полюбила! А её - видно нет!
Вот и ходит одиноко любовь..
Издавая звон сердечных оков.
© Copyright: Любовь Иванова 2, 2009
Свидетельство о публикации №1907075300
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=214339
дата надходження 04.10.2010
дата закладки 04.10.2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 02.10.2010
Холодний протяг усе життя мріяв грати на скрипці. Вона була тут, поруч, в темному закіптюженому куточку комірчини.
- Так – думав він – лише здається що вона поруч, насправді недосяжно далеко. Старий футляр надійно оберігав її. Від кого? Я ж зовсім не холодний, ну хіба що інколи.
Дійсно, весняної пори він боязко дотикався залізних защіпок, ніжно шепотів в темряву слова кохання. Коли було спекотно – обвівав арештантку медовим диханням літа. Але восени ставало сумно і ... протяг мріяв. А чом би й ні? Кожен має право на мрію. Раз за разом в його уяві поставала тендітна тонка шия, округле гладке тіло і голос – високий , чистий, що легко лине до небес. Протяг уявляв як ніжно доторкнеться струн і вони забринять як вранішні краплі роси, як ніжно проведе тілом, як смичком, і скрипка з любов’ю і пристрастю відповість йому.
Спливали роки, а мрія так і залишилася мрією. Скрипка, нікому не потрібна, самотньо тулилася до стіни. Аж ось, одного дня відчинилися двері. І до кімнатки зайшла дівчина.
Протягу здалося що він бачив її... Так... Так...це ж вона... колись... залишила тут свою маленьку скрипку. Залишила і пішла ... надовго.
Протяг затаївся і чекав. Чекав, що ось нарешті він побаче маленьку, тендітну красуню, зізнається їй в коханні. І вона, вона.
Дівоча рука невпевнено потягнулася до футляру. Ось клацнула одна защіпка, друга.
Швидше, швидше – прошепотів протяг. Дівчина смикнулася. Повела плечима відганяючи прохолоду. Протяг причаївся, забився в шпарину і звідти вже спостерігав за володаркою скрипки. Та нарешті дістала... що це, а де ж омріяна красуня. Де тоненькі струни? Лише одна мляво звивалася вздовж гладкого тіла, тоненької шиї.
А як же моя мрія ?!!
Дівчина затиснула скрипку підборіддям, рукою погладжуючи маленький корпус. Підтягнула єдину струну, яка на диво залишилася цілою після того давнього татового концерту. Він вирішив проявити свої музичні здібності. Схопивши дитячу скрипку виконав соло. Вдаючи що це гітара. Струни перелякано пищали під важкою чоловічою рукою. А пальці щипали. Смикали їх. Ось не витримала одна струна, друга... залишилася єдина і та втратила свій звичний голос. Пальці стукали по лакованим бокам, як по барабану. П’яний голос виводив військовий марш.
Нарешті концерт скінчився.
І скрипка назавжди залишилася одна в старому потертому футлярі... одна зі своїм маленьким. Нікому не потрібним горем.
Протяг тихо плакав в своїй шпарині. Він оплакував свою нездійснену мрію.
- Невже я ніколи не доторкнуся до неї – стогнав він. Невже отак. На цьому все і скінчиться? Протяг наблизився. Зітхнув і рвучко вилетів з кімнати
Скрипка глухо застогнала усім тілом. Футляр зачинився. Клацнула одна защіпка, друга. Повна Темрява. В Чорній пітьмі яскравими були лише спогади і кохання. Кохання до холодного протягу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=213929
дата надходження 02.10.2010
дата закладки 02.10.2010
Усі ми закохані в дні
Весна прийшла
Сонце змінило електровогні
В душах, в серцях
В землю недавно пішли
Водою сніги
І те що шукали знайшли
Бажань сліди
Я щиро вірю у чари весняних днів
Тіло від радості тане немає слів
Неба блакить огортає душу мою
Пропали навіки печалі я міцно стою!!!
Ніжно далі синіють
Наш день прийшов
Теплі вітри тепер гріють
У венах кров
Немає коли сумувати
Життя іде
Розбило залізні грати
Й зове мене
Мчить електричка назустріч вечірній зорі
Серце базжалісно палять чарівні огні
Нарешті я упіймав із життям резонанс
І знаю що все це сповна, а не аванс!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=182024
дата надходження 06.04.2010
дата закладки 30.09.2010
Складна арифметика долі -
Нема панацеї в життя...
Та сутінок правди доволі,
В нім подиху мрій, каяття.
Безглузді в істот сподівання!,
Не знайдені досі ніде...
Проте буде жити бажання,
Плисти крізь людські зазіхання,
Допоки свій шлях віднайде...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=175606
дата надходження 05.03.2010
дата закладки 30.09.2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 30.09.2010
Она не светом была покорена
И не отравленная мерзкой тьмой,
Она только себе всегда верна
И принадлежит навек себе самой.
Свою боль за смехом умело пряча,
Две жизни разные склеила в одну
Днем она, свободная, ищет удачу,
А ночью тоскливо воет на луну.
И хоть душа ее покоя просит
Она остаётся только себе верна,
На сердце камень молча носит
Одна в этом мире... совсем одна…
А в одиночестве по вечерам
Встречая на небе первые огни
Она отдаётся своим мечтам,
Веря, что сбудутся все же они
И болью задыхаясь тихо плачет
Не от того, что так не может жить,
А чтобы не забыть, как много значит
Имея душу: плакать, верить и любить…
Серебром ночи она дышит и знает
На жизни две ее судьба, увы, одна
И вновь на сердце оковы одевает,
Эта холодная, проклятая луна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=212920
дата надходження 26.09.2010
дата закладки 26.09.2010
Словами мало що можна розказати, передати... вони - ніщо в порівнянні з нашими думками, почуттями...
Слова не гідні того, щоб ними описували найщиріші почуття, вони не здатні розказати те, про що мовчить серце, про що кажуть очі... Слова... вони більше приносять біль та розчарування... вони поступово вбивають, гнітять... А очі, очі... руки... ніжні руки скажуть про все... тиша, мовчання - це найбільший крик душі... Тільки це може передати весь зміст почуттів, всю повноту та щирість тих емоцій, переживань, піднесеності, щастя... Але ж ні, ні...!!! Ти все ж обрав слова... слова, якими можна вбити в один момент... встромити у серце як ніж, щоб потім рана нагадувала про тебе... про твій вибір - слово...
Тепер всі говорять... та мені байдуже.. я можу слухати... адже місце звільнилось... - тиша зникла...
25.09.10р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=212800
дата надходження 25.09.2010
дата закладки 25.09.2010
Я твiй янгол ,чи може я вiдьма,
Що злiтає у вирiї в нiч ?
Чи я сонце, що жарить опiвднi-
РозкалЕне, гаряче, мов пiч ?
Cнiг на голову та з заметiллю,
(цих питань намотався клубок),
Чи дитина, що грається з тінню,
Чи немiряних мрiй пастушок ?
Прийде час, твоє серце пiзнає,
Ким би я у життi не була.
Не помилиться той, хто кохає,
Бо кохання дарує дива.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=206949
дата надходження 20.08.2010
дата закладки 25.09.2010
Я ненавижу этот мир
С его жестокостью и фальшью.
Снаружи злато и сапфир,
А что в душе - не видно даже!
За этой маской бытия
Таятся черти и удавы.
И им плевать, что плачу я,
У них совсем другие нравы.
Так знайте, люди: мне плевать
На то, что вы там возомнили!
Я не хочу вас даже знать...
Спасибо! Вы меня убили!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=212476
дата надходження 23.09.2010
дата закладки 23.09.2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 23.09.2010
Я не хочу любить в мечтах
И доверять подушке тайны.
И все,что видела я в снах,
Пусть не окажется случайным.
Хочу любить и быть любима,
И в снег и в зной и гололед.
И жизнь прожить неповторимо,
И снова пусть весна придет.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=179525
дата надходження 24.03.2010
дата закладки 23.09.2010
Хочеться в рими
Думки всі укласти,
Хочеться в рими
І радість, і біль.
Хочеться в небо,
І з нього не впасти,
Хочеться бути
У долі твоїй.
На перехрестях
Любов не чекати,
Хай почуття це
Свій шлях віднайде.
Хочеться в рими
Все вилить страждання,
Хочеться в рими,
Туди, де ти є.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=212426
дата надходження 23.09.2010
дата закладки 23.09.2010
Ухопити б окраєць місяця,
золотавий, шалено хрумкий...
А над ранок тоді що залишиться,
як орлом пролетить день стрімкий?
Що залишиться? Кусень місяця
недогризений, дуже смачний
І дружина-зоря побіситься:
вкрали любого шмат значний!
Спати вляжеться зоря-матиця,
пожаліла його жона.
Десь за місяць новий вродиться,
а старого уже й нема!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=212301
дата надходження 22.09.2010
дата закладки 22.09.2010
Я боротимусь, що є сили,
Хоч не впевнена в тому, чи треба…
Ви мене вже не раз просили
Розібратись в своїх потребах.
Я за Вами в вогонь і в воду,
Я на Вас готова молитися.
Я за клітку продам свободу,
Тільки б з Вами удвох лишитися.
Хоч на мить на одинці з Вами…
Можна вголос, а можна й мовчки.
Мої очі для Вас рабами
Бути завжди і всюди хочуть.
Ви ж хоч часточку свого серця
Залишіть лиш мені єдиній.
Промінь істини хай проб’ється
З загадкового неба сині.
Ви мені дарували надію,
Ви мені дарували віру.
І тепер я лиш Вами мрію.
Я стаю одиноким звіром.
А так хочеться бути в парі.
Бути в парі, і тільки з Вами.
Свійсько-дикий шматок сафарі,
Не з людьми вже, і ще не з вовками…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=212254
дата надходження 22.09.2010
дата закладки 22.09.2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 19.09.2010
Я п'ю з твоїх долонь палке кохання
І мрію вічно про незнаний щем.
Лиш часу слушного чекаю для зізнання
Та мрій гарячих під чужим дощем...
А струмінь лине з серця той до неба,
Наповнює любов'ю гори і ліси.
Нам для кохання більшого не треба -
Лиш серце чисте та душі краси.
Нам лиш любитися до старості роками
І вірити в безсмертя наших душ
Та зорі рахувати між шляхами -
Ти лиш палкої миті криком не поруш.
18.09.2010 року Львів
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=211519
дата надходження 18.09.2010
дата закладки 18.09.2010
У мене на хаті порядку нема
А на вулиці сувора зима
До мене ти після школи зайдеш
І нам до чаю конфет принесеш
Я поставлю якесь кіно
Для тебе романтичну комедію
І налию до чаю вино
І зробим якусь невеличку трагедію
Після фільму посидимо
Я тобі свою пісню зіграю
Ти жартуючи скажеш ця пісня гамно
А потім скажеш тихенько кохаю
Ти включиш радіо нашого міста
А я знову піду чайник поставлю
І сяду разом з тобою на крісло
Моє серце просто від щастя стрибає
Мені треба піти в магазин
Бо я зараз на тиждень один
Треба щось їсти зварити
Ти поможеш, не треба й просити
Сядеш у мене уроки робити
Я добі не допоможу
Прийдется тобі самій все зубрити
Лише морально підтримати можу
Моя кітка по хаті ганяє
Вибачай якщо тобі мішає
Ти візьмеш її до себе на руки
І забудеш про світ науки
Ти збираєшся вже йти до дому
Поцілуєш мене на прощання
Завтра до мене прийдеш знову
Для мене ось це і є справжнє кохання
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=211540
дата надходження 18.09.2010
дата закладки 18.09.2010
Я и так уже очень твоя.
И хоть времени мало прошло,
Но как с детства знакомы, и я
Не жалею, что лето ушло.
Лето мне подарило тебя.
Улыбаюсь я, вновь понимая,
Что живу лишь тобой, лишь любя.
Счастлива, когда ты обнимаешь.
Я люблю тебя... Слышишь? Люблю!
Хоть слова эти значили много
И впервые я их говорю,
Но утихла уж в сердце тревога.
Я люблю тебя. Знаешь, родной,
Я не в силах держать это в сердце.
Просто счастлива. Знаю, ты мой.
В сказку вдруг приоткрыли мы дверцу.
А мы связаны будто теперь
Одним счастьем, одною судьбою.
Ты откройся. Не бойся, поверь,
Ведь я рядом и буду с тобою.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=211475
дата надходження 18.09.2010
дата закладки 18.09.2010
Однажды, сказав: "Прощай..",
Ты не придёшь меня спасти,
Ты не придёшь развеять грусть
И не попросишь моей любви..
Но свежый ветер бьёться в окно,
Сонце на небе светит,
"А значит всё будет хорошо!"-
Кто-то чужой мне ответит..
И на душе станет легче..
Будто птицы вспорхнули..
Нежность во мне- вечна.
Сердце моё любит.
А значит я не такая,
А значит я - лутчше!
Жизнь во мне разцветает -
Маленький солнечный лучик:)
И за твоё счастье также молю у неба!
Пусть тебе станет уютней,
где б ты сегодня не был..
Я тебе улыбаюсь-
Пусть сердце твоё оттает!
Пусть больше не страдает..
И наверно уже не важно -
Хочешь ли знать обо мне.
Просто вспомни. Однажды.
Что был родным.. мне..
~ mystery~ for М.П
7 .12.2009
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=210484
дата надходження 12.09.2010
дата закладки 12.09.2010
Что такое счастье? Я помню, ты не раз спрашивала меня об этом, и каждый раз я придумывал тебе новую жизнь под данным условно-кодовым именем. Хотя, разумеется, с точки зрения социума, это не стояло даже близко с общепринятым пониманием данного слова.
"А хочешь - я подарю тебе город?"...
Ты тоже помнишь эту песню у Ночных Снайперов, правда? Хотя она никогда не была "нашей", мы даже вместе ее никогда не слушали. Просто она звучала в твоем и в моем плеере, порознь. А ты заглядывала в темные глаза мои:
- Что такое счастье?
Требовательно и чуть капризно. Кажется, порой, ты, как вампиры, пила суть этих жизней-сказок и от того глаза твои блестели ярче и звезднее. Мне было не жаль делиться своей душой, хотя ты всегда корила меня за излишний альтруизм. Но разве порывы сердца бывают нормированы? Зато смеялись мы всегда вместе: я - тихо, почти шепотом, а ты - во весь придуманный город или по меньшей мере в квартал настоящего. Рваные джинсы, такие же мысли, сумасшедшие серо-рыжие тени. А еще поезда, помнишь? Чуть позже, чем в полночь, наверное, около трех, хотя - это как посчитать. И дожди. Мы гуляли за руки, а они, как дети наших собственных мыслей, вокруг, маленькими чуть жестокими каплями.
А потом я говорил "до скорого" и оставлял тебя на перроне со своей тенью, а может - с моей, и с дождевыми каплями вместо слез на подбородке, со сказками - медом по горьким мыслям, по бессюжетной и немного неопределенной жизни. С ветрами долетали слова: о чудесах, не рожденных в полночь, о доме из живого дерева, которому совсем не больно, о корабле на краю света, чьих-то улыбках, внимательных взглядах, полете без крыльев и со скалы. Ведь что такое - счастье?
Я курил за пару тысяч километров, а ты плела ожерелья из ветра и сигаретного дыма. Иногда чужие губы касались твоих, а порой - моих щек, но за это, пожалуй, стоило винить только наше отчаянное одиночество, вино и те самые чужие губы, ласковые глаза, теплые (в отличие от моих) пальцы. Ты перечитывала мои сказки-жизни, а я - забывал, касаясь шепотом твоей кожи, дескать: а помнишь?
Отгремело. И годы, и гром. И волосы цвета пепла уже не по прихоти, а по старости. И морщины по лбу, как по коже деревьев. Только глаза неоправданно ясные, цвета сгоревшего неба. И крылья за спиной, как и жизнь, прожженые. Ночных Снайперов давно не слушаем, ни вместе, ни порознь, ни даже по радио - мода на правду давно прошла. Я чаще не сплю, оставляя тебя тет-а-тет с прошлым: пейте свой чай (раньше так поступали только китайские императоры, а теперь и ты, и оно), молчите о главном. Иногда приходишь ко мне, я - на крыльце, уже не кутаясь в плед: не спасают от холода серые в темную линию клетки. Что такое счастье - ты уже не спрашиваешь: растеряла и память, и девичью веру-наивность, и жизнь, мной придуманная, но твоя - уже за спиной. Кашляешь чаще. Читаешь мои стихи (про ангелов, помнишь?), гладишь по острым лопаткам. Где-то ждет смерть, я знаю. Она скучает по мне и фарфоровой маске с чернильными строками - сон. А ты ревнуешь.
Зато смеемся мы всегда вместе.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=210430
дата надходження 11.09.2010
дата закладки 11.09.2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 11.09.2010
..Два крила. Це все,що треба,
Щоб політ здійснить у небо...
Від землі щоб відірватись,
Від людських очей сховатись...
..А тоді вже і не треба
Зайвих слів,думок..лиш небо..
Підхопити вітру подих,
Відчуттів збагнути нових..
І у танці закружляти
Разом з вітром.. утікати!
В сонця променях втопитись
За хмаринку зачепитись..
І летіти! просто неба..
Що ж іще для щастя треба?
Все в душі на волю рветься!
Серце трохи- й розірветься!
Сонце так манить далеке,
Он де і летять лелеки!
..Подивлюся я на них..
Щось в душі моїй щемить...
Хтось шепоче:"Не журись..
Полетиш і ти колись..."
..І з тих пір я все блукаю
Крила у політ шукаю....
~mystery~
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=210358
дата надходження 11.09.2010
дата закладки 11.09.2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 11.09.2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 10.09.2010
не дотяну до слова «остаюсь»,
не достаю до измерений точных,
предвидя прочный праведный союз,
я обращаюсь к прошлому. источник
достаточно уныл и однолик,
глаголющий о практике изъянов.
черпаю горстку истины из книг,
но в этих книгах как-то всё туманно.
и нечего в копилку собирать,
ни мудрости, ни толку, ни событий.
пестрит безумством синяя тетрадь,
а книга книг давно в шкафу забыта.
ты постарайся не ловить ворон,
и в то же время не тянуться к звёздам.
и никаких когда-то да потом,
чтоб никогда не прозвучало «поздно».
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=210328
дата надходження 10.09.2010
дата закладки 10.09.2010
щось нічого крім пафосу не виходить... і той не закінчений =)
Триває вечірня суміш, і вітер несе в долонях,
Метеликом сподівання сідає на теплі скроні.
Думки, як осіннє листя, з собою здіймуть лелеки.
А щастя ніколи близько, воно як завжди – далеко.
Сплітає картини простір, у рамах залізних скуті,
Ти руки підстав під дощ – нехай він розріже пута.
Годинник тебе лікує, що страх подолати легко.
А щастя завжди так близько, хоча водночас – далеко.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=209361
дата надходження 04.09.2010
дата закладки 05.09.2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 04.09.2010
Ти пишеш життя не чорнилом, а днями,
Ти пишеш життя не словами – ділами!
Ти пишеш портрет, і на нім свою душу,
Малюєш свій світ, як не хочеш – не мусиш…
Не мусиш і годі, навіщо той клопіт?
За тебе його намалює хтось потім!
І кожен свій внесок внесе в ту картину,
Тобі ж все одно, що там згасне, що злине…
Проте, не забудь, що отримаєш потім,
Спотворений лист а на нім сірий попіл,
Життя лиш твоє, всі відтінки і барви,
Засяють у ньому як іх змалював ти!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=200581
дата надходження 12.07.2010
дата закладки 30.08.2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 28.08.2010
В твоих глазах осколки древних молний
сжигали в пепел души на пути.
С тебя одной писались все иконы,
что тайны миры держат взаперти.
Была святой, как ангел в поднебесьи,
в костре сжигалась в лунную пору.
Слилась с ветрами на заре воскреснув
и вновь пришла на землю поутру.
Ты на метле, как раньше не летаешь,
не ходишь черной кошкой по дворам.
Теперь не стало той безумной стаи,
в которой ты гуляла по ночам.
Сейчас душа живет твоя стихами,
ты даришь счастье близким и родным.
Табличка есть "Не трогайте руками!",
погладить можно только лишь своим.
Но в миг, когда Он жизнь твою наполнил
сияньем ярким ветренной весной,
В глазах опять горят осколки молний -
ты стала ведьмой... грешной и святой...
© Зеленоглазая, 2010
Из цикла "Ведьма. Так звучит твоя доля"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=208196
дата надходження 28.08.2010
дата закладки 28.08.2010
Учись рвать нити как ленточку красную перерезать -
торжественно, не спеша, с улыбочкой;
любить - как кошку приманивать -
полушутя,
бросать,
так и не доиграв до конца,
неизменно выигрывать;
и плакать, и любить - только наигранно,
а играть талантливо -
до хрипотцы и нервного тика.
Умей обнимать одним захватом хлыста.
Умей чувствовать его, даже если никогда рядом не была.
Зови только туда, где сама счастлива была.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=208172
дата надходження 28.08.2010
дата закладки 28.08.2010
А давай втечем від світу
І підем на захід сонця,
Де гучні сурмИ трембіти,
Візьмем лиш тепло в долонці.
А давай втечем до моря,
Нас зустрінуть крики чайок.
Ти накличеш мені мОру,
Я ж тобі вкраду світанок.
А давай втечем на острів
Від обов'язків, законів.
Чи покличем тепло в гості
І наставимо вазонів.
А давай ти не відпустиш
Мою руку назавжди.
Не підеш кудись, не пустиш
У тенета самоти.
А давай не знать спочинку,
Віднайдем де неба край...
Ну давай хоч на годинку,
На хвилинку лиш, давай?!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=207909
дата надходження 26.08.2010
дата закладки 26.08.2010
Бува, життя така химерна річ,
Що й сам себе отак не знаєш...
Ти п'єш, ти куриш, ставиш могорич,
Працюєш, вчишся і кохаєш...
А щастя (радість) недалеко спить
І ти їх плавно всюди проминаєш,
Лиш час на місці клято не стоїть -
Й не раз його впусту марнуєш.
Однак невічно будеш на землі,
Колись й тебе потягне в землю...
Життя - це неповторно дика мить,
Яку не зрозуміли навіть Древні.
01.08.2010 року Львів
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=203844
дата надходження 01.08.2010
дата закладки 24.08.2010