Твій сон, далеких мрій озон - дорожчий квітів.
Відчуй тепло моїх - твоїх долонь. Ми неба діти.
Я тобі скажу на вушко: "Ти не одна на світі",
Відповідь прозвучала лунко: "Люблю коли ми просто діти"
Без турбот сміємось над життям - вперед ступаєм,
Рівнодушним робимо тертя. Наші душі кохають.
Я люблю коли ти не сама відчуваєш щастя,
Ти не любиш те коли я сам у собі зникаю...
Давай разом - Давай разом,
Вперед йти, посміхатись...
Давай разом - Давай разом,
З тобою я навчусь сміятись...
Ти та з, якою я себе щирим відчуваю,
Ти та з, якою без питань радість я шукаю.
Я не люблю цих пустих проблем, що життя міняють!
Я так люблю коли ти мене, міцно обіймаєш!
Сміюсь немов у перший раз. По землі ступаю
Радію, що пізнав тебе, світом щастя блукаю.
Як прекрасно знати те, що ти мене кохаєш,
Як чудово знати те, що я тебе кохаю...
Давай разом - Давай разом,
Вперед йти, посміхатись...
Давай разом - Давай разом,
З тобою я навчусь сміятись...
Подяка дівчинці на ймення ВікуХа...
Дякую Вікоо..:)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=255353
дата надходження 22.04.2011
дата закладки 12.05.2011
Старий альбом мені попався в руки:
Поблідли фото, зжовкли сторінки.
Здається, ніби з довгої розлуки
До мене знов прийшли мої батьки.
Веселі очі і щасливі лиця...
Ось я, маленький, в мами на руках.
І знову захотілось притулиться
І посмішку побачить на устах.
А тут - ялинка. Новорічне свято
І хлопчик-зайчик віршики чита...
А далі ще такий чубатий тато
Мою сестричку ніжно пригорта...
А з цих світлин так музика і ллється -
Я в школу йду з букетом в перший клас...
А тут Амур моє "поцілив" серце -
Я закохався, мабуть, перший раз...
Гортаю за сторінкою сторінку
І дихання частішає чомусь.
Змахну з очей непрохану сльозинку
І знов в далекі роки повернусь.
Тут дідусі з бабусями молодші,
Ніж я тепер. Невже це все було?
Як навесні зникає слід пороші,
Пропало все, наза́вжди перейшло,
І я в руках старий альбом тримаю...
На скронях - срібло: роки швидко йдуть.
Як шкода, що чарівних сил не маю,
Щоб хоч на мить минуле повернуть.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=197050
дата надходження 22.06.2010
дата закладки 16.09.2010
Я вдячна Богові за те,
Що дав повітря Він мені,
І дарував мені життя,
Щоб в цьому світі жила я.
За спів пташок і ясність дня,
За дощ і сніг, за втому сна,
За аромати квітів й трав,
За всі плоди, що Він нам дав.
За теплоту моїх батьків,
За затишок в домі моїм,
За їжі вдосталь, за любов,
Що плине з Неба знов і знов.
Я вдячна Богові за кожен крок,
Що роблю я в житті із Ним,
За всі страждання, що мені
Він допоміг знести.
Я вдячна Богові за те,
Що Він створив мені тебе.
Для мене ти живеш лише,
Де б ти не був, знай: ми одне.
13.08.10
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=208357
дата надходження 29.08.2010
дата закладки 29.08.2010
Те бурхливе кохання, наче річку по весні,
не могли зупинити греблі часу ніякі.
Але раптом так сталось, що один лишився я,
а у тебе у погляді з тих пір тремтить сльоза.
Ти для мене так багато значила в житті!
Світло свого серця даруватиму тобі!
Тож поклич, коли захочеться,
щоб в твої дивився очі я,
як тоді.
Як і ти, я втомився вже від буднів метушні.
Тьмяний вогник бажань іще пала в моїй душі.
Час сплива. Все змінилось.
Не змінився тільки я.
І такими ж лишилися до тебе почуття.
Ти для мене так багато значиш у житті!
Світло свого серця даруватиму тобі!
Тож поклич, якщо захочеться,
щоб в твої дивився очі я,
ЯК ТОДІ.
02.97
======================
Виконує - Володя Охріменко
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=191446
дата надходження 24.05.2010
дата закладки 17.08.2010
* * *
Тихо шепоче серце,
Ніжне, тонке, як скельце,
Мамине…Ти послухай
Серцем своїм, не вухом…
Вирушиш ти в дорогу -
Скаже тихенько: «З Богом…»
Не повернеш до хати –
«Буду завжди чекати…»
Ти досягнеш вершини –
«Сонце гаряче, сину…»
Ти упадеш в прокльоні –
«Ось мої руки, доню…»
Болем твій світ зірветься –
«Ось тобі, мила, серце…»
Самотньо – «Я тут, з тобою…»
Боляче – «Я загою…»
Й в останню свою хвилину:
«Господь, бережи дитину…»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=206355
дата надходження 17.08.2010
дата закладки 17.08.2010
Подаруй світло тим,хто потребує,
хто не живе,а лиш існує,
хто не стрічав тепла і ласки,
хто бачив маму лиш у казці...
Хто дім шукає й не знаходить,
хто по світам лиш ходить, бродить...
Тоді відчуєш,як прекрасно
подарувати людям ласку...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=206183
дата надходження 16.08.2010
дата закладки 17.08.2010