"До розлуки - не кроки, до неї завжди - небажання,
як для віхоли вистачить лиш неприсутність тепла.
Для здобутку знання - як основа -слугує незнання.
В оборону, чи в напад мурується вище стіна."-
серед твОго знання непохитного - моє "нестерпно",-
приголомшене "може" поборене твоїм "проте".
Я бунтую так нелогічно й знову так надаремно,-
завше слово твоє барикадами моє візьме.
Серед наших розмов стільки правди, і, звісно,- твоєї,
стільки снів і питань, і на диво припущень - моїх.
Стільки віри у "треба", що не долучитись до неї
навіть той, хто без віри, послухавши б твою - не зміг.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=355091
дата надходження 04.08.2012
дата закладки 04.08.2012
Пора найкраща - юність золота,
Коли так легко стеляться літа.
І мрії в серці квітнуть осяйні
І ще думки не визріли сумні.
Ще мало вами пройдено доріг,
А от шкільний позаду вже поріг!
Чимало часу - одинадцять літ
Ви тут навчались, пізнавали світ.
Вели дискусії про вічне і земне
Й не вірили, що швидко час мине.
Той час минав під маминим крилом,
ЇЇ зігрітий ласкою й теплом.
Та вже дитинства безтурботні сни
На жаль, минулись в розпалі весни.
І хоч-не-хоч, а треба торувати
Стежину власну з батьківської хати.
І з вдячністю вклонитись вчителям,
Вклонитись рідним нивам і гаям
І йти життям, проте й не забувати
Стежок отих до батьківської хати.
І пам"ятати завжди й повсякчас
Про школу рідну, що зростила вас.
І вчителів, і друзів, і батьків
Не забувати з відстані років.
Нехай тала́нить вам у майбутті,
І хай збуваються всі мрії золоті.
Лишень збагніть на стежці до мети:
Життя прожить - не поле перейти!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=335016
дата надходження 04.05.2012
дата закладки 04.05.2012
Я сховаюся в цьому дощі,
Я втечу в нього дуже надовго,
Крізь зашторені вікна душі
Хочу чути його лише гомін.
Не стежки тут, а бистрі річки,
Не проміння – бурхливі потоки.
Все стікає, змиває, збіжить,
Огортає плащами спокій.
І хоч папороть тут не знайти,
І вже вереснем віє здалека –
Десь по той бік дощів – є ти,
На краю у дощів – веселка.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=331532
дата надходження 19.04.2012
дата закладки 19.04.2012
Він – осінь. Сни його – багряні
Ще давній спогад бережуть.
Та гасне за гірким туманом
Весняних мрій нестримна суть.
По листю крапотять провини,
Шкребе по серцю самота.
У небі ключ… Не журавлиний.
У даль відносить він літа…
І не проси ночами слізно
У Бога зустрічі із ним.
Не клич його. Він – осінь пізня.
Твоя ж душа – як цвіт весни.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=319517
дата надходження 06.03.2012
дата закладки 06.03.2012
Не друг, не чоловік, і не коханець…
Ніхто… Ніхто! - Далекий і чужий.
Та снів моїх ти мимоволі бранець,
Хоч скарб для мене надто дорогий.
Не мій… А я твоя… На серці грати.
Тавро болюче, невигойний знак.
Але ніхто про це не буде знати,
І навіть ти. Навіщо? Краще так.
Ятриться рана і не заживає,
І кров її - корали на губах
Цілують тих, кого на мить кохають,
А потім я втікаю – дикий птах.
І знову в сон я падаю. Вмираю…
І воскресаю… і зірвусь в політ!
Стежини дикі приведуть до раю,
В який мене так не пускає світ.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=273406
дата надходження 03.08.2011
дата закладки 11.08.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 02.08.2011
Не мати слів - це також трохи мудрість.
Коли ж речитативом йде життя -
без лірики зародиться лиш грубість.
І з прози вже не буде вороття...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=272818
дата надходження 30.07.2011
дата закладки 31.07.2011
Я буду жити!
Сьогодні,завтра,якщо пощастить,
Доки життя буду я любити,
Допоки серце в грудях стукотить.
А як не стане місця для любові,
І як настане холод у душі,
Вважайте,мертва я сьогодні,
І від сьогодні - назавжди.
Бо без любові ми холодні,
Самі з собой насамоті
Вбиваємо свою частину долі,
тому стаємо геть мертві.
Без любові місяць,зорі,
Геть не потрібнії вони.
Та без любові щастя й волі
Тобі ніколи себе не знайти.
Та без любові, вірять,
що немає болі...
Без болі - в тілі вже нема душі!
(с)Тасія Тес
Київ 2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=268457
дата надходження 04.07.2011
дата закладки 04.07.2011
Забракло слів.
Щемить –
а я мовчу.
Запалюю свічу
і медитую.
Щоб імені
не згадувати всує –
сумую під Вівальді
і гірчу…
Студене небо
хмуриться кошлато.
Громів розкати –
вісники грози.
Мольфари вміють
зречено чекати
на зимних скелях
пагонів лози…
дивитись тут:
http://www.youtube.com/watch?v=go7wlUOC5dg
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=268127
дата надходження 02.07.2011
дата закладки 02.07.2011
Чи то на втіху жінці, чи на горе
Мужчину Бог пустив у грішний світ.
Й відтоді на усіх земних просторах
Такий чудний поширився їх рід.
Живуть мужчини горді, як Нарциси,
В любові вірні (та лише собі)
І мускулисті, стани-кипариси,
Таких не оминути у юрбі.
То зачіску поправить, то комірчик,
Годину вибиратиме піджак,
Захоплено розкаже, наче віршем,
Який він на всі сторони мастак.
Мужчина-бос роздасть усім команди:
"Піди туди", "знайди" і "принеси".
І краще мовчки, нащо ті поради,
Як ти у нього тільки для краси.
Цікавий тип - мужчина-калькулятор :
Кожна копійка в домі має лік,
У банк додасть, тобі можна й відняти,
Для себе, мабуть, інший буде вік.
Мужчина-свято - повна протилежність :
Живе сьогодні, завтра - як буде,
В кишенях вітер, а в душі - безмежність,
То тут, то там і світ під ним гуде.
Заманює мужчина-Казанова :
І компліменти, й вогники в очах,
І серенади, й квіти під порогом,
Й "носитиму довіку на руках".
Та тільки б стрів спокусливіше личко -
І як метелик на новий пилок.
І не спиняй, така вже в нього звичка,
Що просто не живеться без жінок.
Можна зустріти й "маминого сина" :
Турбується, і любить, й береже.
Але не просто втримати мужчину :
На варті його мама, стереже.
Митець-мужчина в хмарах десь літає,
Життя йому - суцільний мрій політ,
Кохана ніжну Музу нагадає,
В тонах рожевих заіскриться світ.
А є мужчина, кажуть, Ідеальний :
Цигаркам - бій і алкоголю - ні,
І тещу поважає без вагання,
І з іншими гуляє лиш вві сні.
І гарний він, на заздрість Аполону,
І пристрасний, і ніжний, і палкий,
І поруч нього в венах кров холоне...
Та чи існує нині отакий?..
Але який не був би він, Мужчина,
Як любиш усе рідне, все своє...
І посмішка, як на вустах у сина...
Ми любим вас такими, як ви є.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=267820
дата надходження 30.06.2011
дата закладки 30.06.2011
Не тримайте образ
З поламаним крилом не полетиш,
Зі зламом у душі ще тяжче жити,
Коли клянешся,що ніколи не простиш,
То будеш аж довік в душі тужити.
Пробач,яка б образа не була,
Віддай свій гнівний суд на осуд Богу,
Щоб спокій рівноваги ти знайшла,
Тримати зло в собі даремно й ні до чого.
Як легко жити,скинувши тягар,
Пробачивши собі й усьому світу,
Звільнившись від минулого примар,
Ти звільнишся від болісного гніту...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=255586
дата надходження 23.04.2011
дата закладки 23.04.2011
Я можу щоночі до Тебе приходити в снах
Й кохати безумно.
Палати вогнем і згоріти у Твоїх руках
Тобі вже не сумно?
Я можу щодня прилітати до Тебе в думки,
В них жити роками...
Злітати...торкатись устами Твоєї руки.
Кохай до безтями!
Я хочу морозом Тебе малювати на склі.
Щоб бачили хмари.
Я можу себе відродити на ТвОєму тлі.
Я-Твоя примара.
Я хочу щомиті вмирати від Твоїх очей...
Забути про світло.
Торкнутись до ніжних,гарячих, до сильних плечей.
Й воскреснути вітром.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=237494
дата надходження 28.01.2011
дата закладки 28.01.2011
Мрії, як небо, неосяжні.
Вони звабливі наче океан.
Ти віриш в них і думаєш, що справжні.
А потім розумієш - це обман.
Ти йдеш за ними вірно і відкрито,
Надієшся на щирість і красу...
А розум тьмариться і вже не піддається,
Лиш хоче вмить вернутись в самоту.
Туди де жив ти без ілюзій
І чітко бачив правду і брехню.
Та пізно вже і правди вже не буде,
І, насліпо, за мрією ти йдеш в пітьму...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=229586
дата надходження 18.12.2010
дата закладки 18.12.2010
Ну хто для мене ти? - уявний образ,
який зникає з променем в вікні.
А хто ж для тебе я? - забутий вираз.
От тільки згадка є - мої тобі вірші.
І павутина часу в'яже старість.
Мабудь прогавили уже часи,
щоб зводити, не тільки руйнувати
й без того незбудовані мости...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=223625
дата надходження 21.11.2010
дата закладки 21.11.2010