На прохання свого друга, однокурсника з музичного училища, який зараз працює викладачем по класу духових інструментів в гімназії міста Шверіна (Німеччина) написав для його учнів простенький для виконання блюз. Кажуть, що сподобалось... Хочеться вірити. І хочеться, щоб друзі по сайту послухали і оцінили...і хочеться, щоб ще кому-небудь сподобалось...Може і слова якісь до ноток прилипнуть. Якщо треба буде - додам ще приспів...А як ні - ну то хоч настрій комусь може підійме... Надіюсь... І ще одне зауваження. Це просто демо-версія, без обробки звуку, тема проведена лише один раз. Далі оброблю, якщо буде інтерес. Бажаю успіху! З повагою. Сергій.
P.S. Версію із словами можна послухати за назвою "Вечірній блюз".
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=348878
дата надходження 08.07.2012
дата закладки 11.02.2013
Тихий вечір, літній вечір
На побачення нас кличе:
М’ята п’янить, серце щемить
Зупинись, чарівна мить.
Тихий вечір, літній вечір
Нас веде в казкову ніч:
Там, де тільки двоє:
там, де я з тобою
Залишимось віч-на-віч.
Там, де тільки двоє:
Там, де я з тобою
Залишимось віч-на-віч.
Приспів:
Вечірній блюз, кохання блюз
Двох сердець палкий союз.
Синій вечір, теплий вечір
Розсипа вгорі жаринки
З неба летять, наче хотять
Нас з тобою обвінчать.
Синій вечір, теплий вечір
Землю одяга в хітон.
Там, де тільки двоє,
Там, де ми з тобою,
Блюз нам грає саксофон.
Там, де тільки двоє,
Там, де ми з тобою,
Блюз нам грає саксофон.
ID: 349079
Рубрика: Вірші , Авторська пісня
дата надходження: 09.07.2012 05:48:33
© дата внесення змiн: 09.07.2012 05:49:53
автор: muzima29
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=349239
дата надходження 09.07.2012
дата закладки 11.02.2013
Оригінал - http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=393119
Ген за небокраєм сонечко сідає,
І приходить нічка чарівна.
А у синіх горах, на високім плаї,
Жде мене гуцулочка одна.
Приспів:
Я прийду до тебе мила через гори,
Принесу тобі у серденько весну.
Зацвіте моя любов на всі простори,
Коли я тебе до себе пригорну.
А у тебе очі, мов волошки, сині,
Чисті, як карпатських гір роса.
Полонила душу, там на полонині,
Чарівна гуцулочки краса.
Приспів:
Я прийду до тебе мила через гори,
Принесу тобі у серденько весну.
Зацвіте моя любов на всі простори,
Коли я тебе до себе пригорну.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=396300
дата надходження 28.01.2013
дата закладки 28.01.2013
(Чи то земля наша збідніла, чи, може, доля в нас така, що ми вокального дебіла сприймаємо за співака)
Ти зовні схожий на пінгвіна,
Та за нахабством, мабуть, теж,
Реве та стогне Україна
В твоїх амбіціях без меж.
Ти заявив авторитетно,
Що можна навіть і з бика,
Що платить грошики конкретні,
Створити зірку- співака.
І ти не ввів народ в оману,
А привселюдно доказав,
Узяв і сам з телеекрану
На всю країну заволав.
Перехрипів усе минуле,
Перепоганивши святе,
Бо більше, як тебе почула
Черешня в мами не цвіте.
Пішли відмінності в природі,
Уже, на жаль, таке бува,
Бо вже в садку та на городі
Не може жалить кропива.
Тобі ми хочем нагадати,
Бо, може, ти того не знав.
Що вміє соловей співати,
Орел ж ніколи не співав.
Якщо ти любиш Україну,
Якщо ти любиш рідний край,
Тебе ми просим, як людину:
Зроби добро нам - не співай!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=261588
дата надходження 25.05.2011
дата закладки 19.05.2012
Літа зозуля між столітніми дубами…
Сумувала, кувала, говорила та не з нами,
Зронила пір’їну, що летіла на землю,
Підкинула діточок своїх у чужу оселю.
Сіре пір’ячко впало, вмить всесвіт накрило.
Прекрасний світ, колишній її дім сумом оповило…
На гіллячку сіла, голівоньку схилила,
Нещасної дівчини долю гірку повторила.
Білим лебедем була - стала тепер сіра.
Не змірять суму душі, не існує така м́іра.
Кувала тихо пташка, листя підспів́ало,
Давню свою історію світу знову сповідала:
"Ішли дорогою чотири вільні долі
Там, попід лісом, при дорозі виросли тополі.
Бризками сонця заблищав холодний ранок,
Разом спостерігали - ніч змінює світанок.
Втім сімейне життя їм здавалося раєм,
Душу-чашу ніжністю по вінця залива. Ми знаєм…
На дорозі були і печалі, і радість
Повсякчас жили з ними і перемоги, і жалість.
Здавалося, ця казка буде жити вічно
Та маленькі тріщинки росли у ній пор́ічно.
У них було своє мале рожеве царство,
Але закралося у нього підле зр́адництво.
Усе трощило, ламало на своєму шляху.
Ворожка-ворона віщала, несла мені туѓу.
Скільки болю, нещасть і страждань пережили
Піднебесний чудо-замок зберегти не зуміли.
Чорнії хмари зібрались над головою
Вперше відчула себе беззахисною, малою.
Прекрасний лиш мій світ руйнувався на очах
І прийшлося рятуватися, тікати в попих́ах.
Дорогою ідуть три одинокі постаті,
Позаду лишилася губернія Радості.
Край дороги три ріки не повисихали
Сльози і плач, жадання смерті навкруг постих́а́ли.
В руках каміння замку. Чи повикидати
І понад степом, понад гаєм пісню простилати?
Хай усе іде до бісу. Що було те було.
Лиш цю сповідь чистеє небо одне і почуло..."
Довго-довго на землі в самоті ходила
Діточок маленьких, рідненьких з часом погубила.
Доленьку її зламали, як калину в лузі
Не т́ому життя присвятила, любі мої друзі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=244767
дата надходження 04.03.2011
дата закладки 04.03.2011
Душа моя обвітрена,
Обвуглена, обдощена,
Яскравою палітрою
Веселок запорошена.
Із крилами обдертими,
Які грішать і каються,
До сонця розпростертими,
Що зір ясних торкаються.
І росами, мов перлами,
Сіяють в Божій милості,
З оголеними нервами,
Що хворі надчутливістю.
Вітрами пошматована,
Знекровлена, обпечена...
Та небом зацілована
І на любов приречена!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=242932
дата надходження 23.02.2011
дата закладки 23.02.2011