Я прийду ще до тебе...Можливо...У котрий з разів?..
Я тихенько присяду Янгеликом,очі зцілую.
Розійшлися навіки...Як ти і хотів й не хотів.
Я вже зовсім не та.Я на хмарах вже вкотре ночую...
Я прийду ще до тебе...Торкнуся до твого лиця.
Ти мене не відчуєш.Та так і потрібно.Ти віриш?
Буду вірна тобі.Буду тільки твоя...Лиш твоя...
Розійшлися з тобою.Між небом й землею...Ти мрієш,
Що могла б цілувати тебе?Ти б мене відчував.
Я не стала би Янголом.Жила б в твоєму будинку.
Не літала до тебе.Ти б каву варив.Цілував.
Та не сталося так.Прилетіла до тебе на хвильку.
Це мої фотографії в тебе.Альбом вже старий.
Я такою була?Я могла відчувати?Сміятись?
Ти на них такий рідний,красивий,такий молодий.
Ми могли так сидіти і так...Довго так обніматись...
Я не раз прилечу.Та побач мене!Прошу!Благаю!
Ось метелик малий!Подивись!Це твоє Янголя!
Хочу бути живою!Ти бачиш мене!Відчуваю!
Я торкаюсь тебе!Я торкаюсь до твого лиця!
Ти не бачиш мене.Подивися фільм"Янголів місто".
Скільки раз я робила,щоб він з тої полиці впав!
Ти відчуєш мене!Я ще тут.Тільки де моє місце?
Між землею і небом...Допоки мене ти кохав...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=502174
дата надходження 30.05.2014
дата закладки 30.05.2014
У кімнаті затишно і тихо.
Атмосфера радості й тепла.
А в кутку ялинка - скромна втіха,
Що із лісу в хату забрела.
І вогнями радісно заграла.
Незабаром прийде Новий Рік.
І надії наші прикрашала:
Хай добро з ним стане на поріг.
У каміні затріщали дрова.
За столом сиділи я і ти.
І літала тиша тимчасово.
Ми хотіли від усіх втекти.
Я до тебе ніжно прихилилась.
Ти чомусь захвилювався у цей час.
Ти сказати й слова не осміливсь.
Та нічого. Вогник, щоб не згас.
Та для чого тут слова високі,
Коли ти зі мною, любий мій!
Тобі рада, ніж словам солодким.
Тільки розуміть мене умій...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=388740
дата надходження 30.12.2012
дата закладки 02.01.2013
Народилась я у ХХ столітті,
Коли живуть не знаючи турбот,
Сьогодні всі одягнені і ситі.
Про голод, смерть яка настигла всіх
Розповідала мені лише бабуся
Я знаю це лише за переказами людей.
Я долі вдячна, що мене матуся
Зростила коли про війну не було вістей.
Коли смерть косила всих у 33-ім,
У 46-ім добивала тих,
Хто вистояв та вижив при багнеті,
Хто виборов спокійну долю для своїх.
Живу у ХХІ столітті,
Про голод знаю тільки від старих
Я вдячна Богові , що живу спокійно
Й не думаю про те, як завтра жить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=343067
дата надходження 10.06.2012
дата закладки 10.06.2012
Роки біжать і зморшки вже на тілі,
думки літають нижче ніж колись,
а очі, все ж, вдивляються у вирій,
і в подумках, з птахами б пронестись.
Думки про вічне душу вже не гріють,
та інколи, в житті, буває навпаки.
Старенькі люди, сидячи на лавці, мріють,
зжимаючи при цьому руки в кулаки.
І згадують, коли були малими.
Шаленство долі, простота думок.
Могли собі дозволить бути злими
і першими зробить на зустріч крок.
Але реальність правила диктує сміло
і люди всі стають, з роками, вже не ті,
бо забувають, з часом, як могли уміло
шалені мрії втілювать з наснагою в житті.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=343061
дата надходження 10.06.2012
дата закладки 10.06.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 08.06.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 08.06.2012
Мої очі-загадково чудесні.
То сміються,то плачуть,
Сумують в журбі.
Випромінюють світло небесне,
Усміхаючись ніжно тобі.
А коли не до сміху буває
І щось так біля серця щемить,
То відразу сльоза набігає
І на віях росою блищить.
Та від блиску того-мої очі гарніші.
В них веселка нараз виграє...
Немає для тебе у світі миліших-
Ти втопив у них серце своє.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=342746
дата надходження 08.06.2012
дата закладки 08.06.2012
Дай силу все перетерпіти,
В вогні горіти й не згоріти...
Із попелу на світ повстати,
Щоби оновленою стати.
Не плакати, як залишають;
Сміятись, коли всі ридають...
Спокійним бути, як кричать
І правду знати, де мовчать.
Дай силу все перетерпіти,
Чужому щастю порадіти,
Чужому горю співчувати,
Щоби оновленою стати.
Не падати, коли штовхають;
Не сумувать, як покидають,
Вернутися, коли покличуть,
І дякувать, як горя зичуть.
Дай силу все перетерпіти,
В огні любові не згоріти,
Із попелу на світ повстати,
Щоби оновленою стати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=342735
дата надходження 08.06.2012
дата закладки 08.06.2012
Кущ калини посадила мати
Біля хати, недалеко від вікна,
Щоб могло її дитятко міцно спати,
Щоби доля завше світлою була.
Щоб дала калина міць ,здоров’я, силу,
Дарувала вроду, щастя, радість і добро,
Щире серце й вдачу справедливу,
Щоб її маля минало люте зло.
Як калина ранньою весною,
Щоб і доня її пишно розцвіла –
Вітер грався б русою косою
І пестив, налиті свіжістю уста.
Очі щоб були, як синь озерця,
Чорні брови – вигнутий шнурок.
Щоб із личка не зникав ніколи
Рум’янець достиглих ягідок.
Щоб співала, наче соловейко,
Що всю ніч кохану розважа …
Посадила мати кущ калини,
Біля хати, недалечко від вікна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=342730
дата надходження 08.06.2012
дата закладки 08.06.2012
У всіх народів на Землі
скрізь і завжди буває –
людина лине в вишину,
як тільки виростає.
Хоч ненька й відпускає в вись,
щемить біля серденька,
бо назавжди для неї ти –
кровиночка рідненька.
І як би високо тебе
не піднімали б крила,
для мами ти на всі часи
її дитина мила.
Й хоч твої скроні сивина
сніжком вже притрусила,
ти залишаєшся « малим» -
така матусі сила.
Поки живуть твої батьки,
допоти й ти – дитина -
їхня надія, радість, біль,
їх світло, їх родина.
Куди б тебе не занесли
вітри чи громовиці,
вертайсь частіше до батьків,
де росяні травиці.
Схили ти голову свою
до мами на коліна,
й помолиться вона в душі
за дочку чи за сина.
Подяку Богові складе
за твій політ удалий
й за ті роки, що на плечах
неначе квіт опалий.
З любові й ніжності вона
сльозу проллє напевно,
відпустить знов тебе у вись
й чекати буде ревно
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=342729
дата надходження 08.06.2012
дата закладки 08.06.2012
Нас слухала ніч розвісивши вуха,
їй як і мені було цікаво…
твої очі і слова заснути
не давали,
та й не хотілося…
Життя як на долоні… крок за кроком,
всі радощі й образи,
мої ламані і кинуті на вітер фрази,
ти запам’ятала все…
А я втікав… і закрившись
власним егоїзмом, мовчки
сидів опустивши голову…
десь за вікном титрами бігли рядочки,
і небо оловом
на плечі…
думав, що втечу від себе й стане легше…
…але ні …
Спасибі…за все, за те що ти є,
за порятунок, за терпіння і кохання,
за посмішку щиру і теплу зрання…
спасибі…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=342723
дата надходження 08.06.2012
дата закладки 08.06.2012
Історія для мене
Вірш відповідь діду Миколаю
Я також «дідом» був на сайті
І трохи більш, як Миколай,
Учився сам, стояв на варті,
Щоб не паплюжили мій край.
Щоби межу, яка в державі,
Ніхто змінити не зумів,
Я не шукав у віршах слави,
Мене читати не просив.
І далі житиму з народом,
За мову йтиму до кінця,
Я буду чистим перед родом,
Не втрачу я свого лиця.
Історії мене навчали,
Тепер вивчаю сам її,
Бо в цій науці є підвали,
Та варто лиш знайти свої.
Коли ж нам вказують здалеку,
На їх вказівки я плюю,
Я збережу свого лелеку
І мову ту, яку люблю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=342724
дата надходження 08.06.2012
дата закладки 08.06.2012
Порив не завжди з розумом приходить…
От хочеться чогось, щоб здивувати люд.
Манить, звичайно, етикетка, оболонка,
А в середині – будь що будь!
До лікаря потрапив дуже рано –
Не поталанило, вкусив великий пес.
Зате із щепленням на все життя хвороба –
Я буду лікарем в халаті білім теж!
А ще, хотів би бути депутатом,
Робити для людей добро.
Як вдасться, буду літаком літати
І матиму броньоване авто.
Тоді мене ніхто вже не дістане….
Юрба наївна, нагло розступись!
Мене поети культові зуміють оспівати.
Як добре, що такі в нас завелись!
А люд у сірості не завше розуміє
Хто справді чинить всім добро.
Минуть роки, історики розкажуть
Як генії приходять у народ.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=342722
дата надходження 08.06.2012
дата закладки 08.06.2012
Престижна вулиця, що зветься Шовковична,
Нагадує про вирубаний гай...
Екскурсія щоденна - вже як звичка -
Та про історію не забувай.
У ракурсі буденної рутини
І Шоколадний - непомітний дім,
Довженко жив - теж видатна людина...
Та перехожим, певно, байдуже хто він.
Ідуть, задихавшись, по Шовковичній,
А ти стоїш - і все це спогляда...
Мабуть, для тебе шлях цей також звичний -
То вниз, то вверх дорога проляга...
P.S. Вірш Євгена Юхниці читайте тут:
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=342168
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=342712
дата надходження 08.06.2012
дата закладки 08.06.2012
Ми розлучились, так і не зустрівшись.
Пішло минуле у зворотній бік,
Але сьогодні ти явилась віршем
І душу спогад полум’ям обпік.
І я – не я стою на перехресті,
Немов одвічний слова пілігрим.
Ми вже зустрітись маємо нарешті,
Та недостатньо ще для цього рим.
О, творчі дні, повік благословенні!
Ласкаве сонце, небо голубе...
Я кожну мить знаходжу у натхненні
Хоча б маленьку часточку тебе.
08.06.12
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=342709
дата надходження 08.06.2012
дата закладки 08.06.2012
А я заплуталась в житті...
Хоча здавалось - все так просто.
Мене лякають ночі й дні,
І замкнутість, і вільний простір.
Чого я прагну - вже не знаю,
Усе змішалось в голові.
Приходиш - я цілую, пригортаю
Або жену тебе і знов чекаю
Твого приходу. Справа не в тобі.
Це просто дні такі: буденні, сірі.
Цей дощ... Цей стан... Набридло все мені.
Якби ж то зникнути у темній прірві...
2005 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=342706
дата надходження 08.06.2012
дата закладки 08.06.2012
Ідеш,то йди!Неволити не буду
І не заплачу(Господи,прости!)
Твоя любов,жорстокіша за Вуду,
На трупах мрій звела свої мости
До мого серця,краплею отрути
Розбавила ночей п'янких нектар!..
А я не вміла правду осягнути
І до землі спуститися із хмар...
І заблукала в нетрях безпросвітних,
І не вернула поспіхом назад...
Моя любов залишилась у квітні,
Твоя втекла в холодний листопад.
І погляд твій залишив безнадію-
Без зайвих слів він все мені сказав.
Ідеш,то йди...Тримати не посмію,
Хіба що блисне зрадницьки сльоза...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=275368
дата надходження 16.08.2011
дата закладки 06.12.2011
Мій світлий друг, Тобі – вітання!
У цей святковий день я знов
Не можу стримати бажання
Засвідчити свою любов!
Ти – така сонячна людина!
Притягує тепло Твоє.
Хоч простодушний, як дитина,
Таким лишайся, як Ти є!
Бо випромінюєш собою
Невичерпаний оптимізм.
Нехай обходить стороною
Безбарвних сутінків цинізм.
Коли летять події, люди,
Життя з прискоренням тече,
Так важко роздивитись чудо
У хибних сутностях речей!
Ти заслуговуєш на щастя
Не штучне і крихке, як скло,
А істинне, живе, природне,
Одразу не збагнеш його.
Бо справжнє щастя – це метелик,
Що раптом сяде на плече…
Якщо не затамуєш подих,
Брутально схопиш, - він втече.
Я зичу щиро і невпинно
Від всього серця, як ніхто,
Аби метелик цей чарівний
На день бував разів по сто,
Щоб дихав Ти на повні груди,
Щоб вільним був, неначе птах,
Щоб не відчули близькі люди
Спустошеність в твоїх очах.
Стереотипи геть! Бажаю
Парадоксального злиття –
Гармонії душі і серця!
Це – квінтесенція життя!
16 липня 2011р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=286802
дата надходження 17.10.2011
дата закладки 17.10.2011
Ти блукаєш серед двох субстанцій,
а між ними істина лежить.
Питання - відповіді.Все як завжди.
і час спливає, і зникає вмить
усе набуте, дзеркало надії -
то погляд, то мої слова...
Все що є тут, невплинно плине
кудись вперед, а я - одна.
В мені сліди якогось звіра,
а за спиною два крила...
були.. а нині кудись зникли.
Усе пощезло...я одна...
Розбите вмить все на шматочки,
Ілюзія - ось що лиш є.
Вона прикрасить сірі будні.
А може, все й життя моє.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=130814
дата надходження 21.05.2009
дата закладки 28.08.2011
Не треба слів, бо очі все сказали
вони неначе дзеркало думок,
єдиний порух губ коханих,
а очі вже пішли в танок.
Відкриють все, кохаєш, плачеш,
чи пестишся неначе янголя,
чи злишся може, чи страждаєш,
або радієш як дитя.
Бездонні очі світ у них сховався,
у них як на долоні почуття
в них варто на хвилину зазирнути,
і вже впадаєш в забуття.
Небесний колір, блиск кристалів
любові спрага нелюдська,
злість, чи втома за всі дні робочі
не промовчать про все розкажуть очі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=274250
дата надходження 09.08.2011
дата закладки 09.08.2011
Ти закриваєш своїочі і тікаєш з цього світу
Ти намагаєшся втекти, втекти туди де нас нема
Єдиний твій кордон з тутешнім світом
Це музика і сильні в ній слова
Твоя шалена мрія привід для чужого сміху
Тобі плюють влице і в спину б,ють ножа
І всі царі цього брудного світу
Тебе женуть підземлю бо ти є не така
Ти робиш те як каже твоє серце
В тобі панує воля до життя
Щодня з царями борешся до смерті
Й з двобою ти виходиш ледь жива
А вдомати ховаєшся в своєму світі
І серце гріє течого так важко досягти
Та зробиш ти усе що б твоя мрія змогла жити
Бо головне бажання, яке живе в тобіє не така
Ти робиш те як каже твоє серце
В тобі панує воля до життя
Щодня з царями борешся до смерті
Й з двобою ти виходиш ледь жива
А вдомати ховаєшся в своєму світі
І серце гріє течого так важко досягти
Та зробиш ти усе що б твоя мрія змогла жити
Бо головне бажання, яке живе в тобі
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=274248
дата надходження 09.08.2011
дата закладки 09.08.2011
Чом же ти, Доле, такая зрадлива,
Вразила серце моє полохливе?!
Сльози в очах та невинна душа,
Вилились смутком в рядочки вірша.
Біль та страждання пекучої зради,
В серці шалено шукають поради,
Муки відчужень та морок журби -
Тихо завмерли в краплинах сльози...
В сльзи з кришталю, полине душа,
Чиста та вільна майне в небеса,
Ритми страждання, втративши герци,
Хвилею зникнуть в блакитних озерцях,
Звуки, чаруючу скрипку покинуть,
Ніжністю пісні смуток поглинуть,
Душу вблагає безкрайня краса,
Що благодаттю зійде в небеса...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=274243
дата надходження 09.08.2011
дата закладки 09.08.2011
Я йду у вічність. Йду й не повернуся.
Той час з тобою - дивний світлий сон.
Я йду у вічність. Йду, але клянуся:
"З тобою лишусь ранішнім теплом!"
Не жди мене. Я був я є з тобою.
У серці твому, серці і очах.
Не плач за мною синьою росою,
Назавжди я в твоїх зостався снах.
Згадай про мене ніччю голубою.
Згадай в ту мить, коли почуєш раз,
Як дощ заплаче тужно за грозою -
Згадай про мене...І забудь про нас.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=274241
дата надходження 09.08.2011
дата закладки 09.08.2011
Кому присвячуєш ти сльози,
Коли так серденько болить?
Навіщо ти так любиш грози,
Якщо від блискавки тремтиш?
Кому даруєш ніч, безсонність?
Кому присвячені думки сумні,
Якщо ти любиш так самотність?
Якщо ти завжди в самоті...
Навіщо та мета єдина?..
Навіщо сльози і слова?...
Запамятай, що ти — людина!
Й для когось ти — усе життя!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=265775
дата надходження 18.06.2011
дата закладки 18.06.2011
Чого все так стається, чому однин страдає, а другий сміється.
Щому життя таке несправедливе, чому воно таке жахливе.
Ніхто на це відповіді не дасть.
Чому не дасть?
Один сміється, не думає про погане, а інший
вбиває себе, знищує і все проклинає.
Проклинає за те, що народився, і живе.
Краще не жити, і тяжкої муки не переносити.
Для чого муки, як можна померти і все забути.
Забути, що ти існував, плакав і страдав.
Страдав від душевної болі, і від сліз, які були на долоні.
Ніхто ніколи не згадає, що могло би бути,
якби люди все могли забути.
Забути, що ображали, забути, що проклинали.
Все забути, ніхто не взмозі.
І для того, потрібно просто вмерти,
тебе забудуть, ніхто навіть в думках не згадає,
що ти жив, робив, прощав, любив.
Тоді все забувають, тому що життя триває, а той хто помер,
нехай спочиває, тому що він щасливий,
бо біди і горя не знає.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=264966
дата надходження 14.06.2011
дата закладки 14.06.2011
Усміхнися. Так, щоб бачила тебе.
Твої уста і усмішку прекрасну,
Дивися - все навколо розцвіте
Все через ту зорю на небі ясну.
Твоє життя таке красиве
І без мене...
В твоїм житті і так усе цвіте,
Ти пам"ятаєш як були щасливі?
Але сьогодні щось уже не те.
Усміхнися. Вона так тобі пасує
Бездонна усмішка твоя...
Закохана й така мрійлива
Колись вона була й моя...
Життя таке невпинне, щоб чекати
На тебе...
На те щастя, що було
Нам двом уже давно не подолати
Дороги, до якої йшли удвох.
Усміхнися. Ми ніколи не будемо разом.
Ти і сам розумієш чому.
Зупинися. Й згадай, що дарувала
Своє щастя тобі одному...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=264792
дата надходження 13.06.2011
дата закладки 13.06.2011
Моя жизнь - это море иллюзий,
что раскрыты глазами теперь.
Я надеялась, верила в чудо,
но захлопнулась с выходом дверь...
Только тени остались друзьями...
Никого, никого, пустота...
Кто же знает, как жить со слезами,
из холодными будто со льда?!
Все же время не вылечит боли,
да оставит рубцы от ножа.
И не важно кому, сколько крови,
растеряла когда-то душа?
Для кого отдавала себя?, -
для друзей настоящих в кавычках...
Что под маскою в ночь без следа
уходили, забрав даже спички...
А теперь понимаю, что дружбу,
как любовь, слишком трудно найти...
Все же верить в прекрасное нужно,
к своей цели уверено идти!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=264776
дата надходження 13.06.2011
дата закладки 13.06.2011
Растрачивая жизнь по мелочам,
Я пропустила где-то часть истории.
Проходит время, стрелками стуча,
И практика совсем не по теории.
Система уравнений - мы вдвоем,
Любовь решает все, как метод Гаусса.
Проходит время быстро, день за днем,
Но я себя поставила на паузу.
И вот - стою на каменном мосту,
А снизу льется время водопадами...
Простите же меня за простоту,
Но кажется, что это все, что надо мне.
И это - финиш! Кто сказал - нельзя
Расхохотаться пред лицом трагедии?
Финита ля комедия, друзья,
Финита ля комедия.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=263571
дата надходження 06.06.2011
дата закладки 06.06.2011
Что за мода щипать душу за волоски
И варить жижу острых стремлений?!
Не подать в горе крепкой, надёжной руки,
Но носить гордо звание «Гений»!
Напоказ выставлять все прыщи без стыда…
(где же тяга улучшиться в важном?!)
И зачем начинать каждый стих с буквы «Я»,
Зарываясь, для вида, в бумажном?
Не признав тяжесть ноши надежду иметь,
Что, мол, всё утрясётся, всё будет!
Не внедряться в житейскую круго и верть,
Всё равно от того не прибудет!
Наслаждайся, пока в состоянии ты
Титул «Гения» гладить надменно,
Но когда не подарят фанаты цветы
Умирать ты начнешь постепенно.
11:32
06.06.11
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=263570
дата надходження 06.06.2011
дата закладки 06.06.2011
Дорослий син - і у тривозі мати,
Доросла донька - батькова сльоза.
Великий світ вам буде відкривати
Останній дзвоник, як весни гроза.
І ви такі уже дорослі діти,
Яким дитячі ще наснились сни.
Не зможете до краю зрозуміти:
Чому сумливі очі у Весни?
Бо це вона, немов би рідна мати,
У літо проводжає осяйне.
І кожен рік вас буде виглядати,
І кожен раз запитувать мене:
-А як там син, чи все у доньки добре?
- А чи вони на правильнім путі?
-Чи їхнє серце - щире і хоробре -
Не збилося у нелегкім житті?
Я відповім: -Ти не хвилюйся, Весно,
Вони свій вибрали давно справдешній путь.
Живуть відкрито, людяно і чесно,
І у вершини зоряні ідуть.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=261250
дата надходження 23.05.2011
дата закладки 23.05.2011
Посміхніться! Вам не личить сум!
Я розумію: час такий невтішний –
Там обдурили, узяли на глум,
Хоч не грішив, а вирок – Грішний!
Ми з вами все зумієм пережити,
Забудьте про печаль негайно!
І тут не треба вміти ворожити –
Я знаю й так: Все буде файно!
Посміхніться! Вам не личить сум!
Бо ми ж народжені для щастя люди,
Нехай під звуки весняних струн
Сонцесяйна радість задзвенить усюди!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=258738
дата надходження 10.05.2011
дата закладки 10.05.2011
Доквітли майже білосніжні вишні.
І цвіт їх той - моїх очей роса,
Бо вже тепер під статусом "колишня"
Мене зболіла повністю душа.
Пройшли дощі, та тільки ті, що з неба.
То так в житті ставалось вже не раз.
Тільки тепер складніший вдвічі ребус
За невблаганний мушу розв'язати час.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=258734
дата надходження 10.05.2011
дата закладки 10.05.2011
Ранок мовчав. І навіть гріло сонце.
Лечу у Львів, а з серцем щось не так.
Колись лише писалося про стронцій,
А нині знаю я його на смак.
Прості слова. Правдиві. І болючі.
А в долі міцно стиснутий кулак,
Вона тепер не просто по обличчі,
А в с́амім серці залишає знак.
Високий замок...Правда ж, символічно?
Вже й портретист збирається іти,
А в м́оїм серці плаче тихо відчай,
Бо то востаннє бачимося ми.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=258729
дата надходження 10.05.2011
дата закладки 10.05.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 09.05.2011
На могилі загиблої матері плаче юнак,
І ті сльози його невеселі курган оросили…
«Знай матусю, в цей день я б сміявся – ти дай тільки знак,
Та немає тебе, як немає в мені більше сили.»
На могилі загиблої матері траур постав:
«Боже, мамо, це так роздирає мій дух, мою волю!..
У скорботному журі, під звук тогосвітніх октав,
Більше я собі жодних утіх тут земних не дозволю.»
На могилі загиблої матері голос гіркий:
«Я, матусю, давно розучився леліяти мрію,
Я пізнав гіркоту! Світ гіркий… (Світ – так ось ти який!)
А без тебе я – тінь, а без тебе я тихо дурію.»
На могилі загиблої матері хвиля ридань:
«А недавно я, мамо, красуню зустрів нетутешню.
Вона райська, свята!.. – я покину її, це як дань,
Що без тебе мені не пізнати кохання черешню.»
На могилі загиблої матері біль з-під повік,
Бо немає легкого в розлуці – у вічнім арешті…
Він упав на могилу безсилий, заснувши навік,
Щоб в едемських садах прокидатись щасливим нарешті.
07.05.2011 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=258434
дата надходження 08.05.2011
дата закладки 09.05.2011
Вечір гасить останнє проміння,
Вечір дивиться у вікно -
Хтось відверто йому радіє,
А комусь... а комусь все одно.
Вечір серпень колоссям колише,
Напуває росою світ.
Хтось в цей вечір казку напише,
Ну а хтось... хтось складе заповіт.
Хтось прийде, хтось піде,
Тільки Вечір залишиться в вечір цей
Й дивуватиметься безмежно
Як відносно усе для людей...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=258651
дата надходження 09.05.2011
дата закладки 09.05.2011
Тихо і холодно в серці,
Ледве здригнулись вуста.
А на душі, як у церкві:
Холод й німа пустота.
Щось задзвеніло у вухах,
Може, хтось кликав мене…
Той, хто ніколи не слухав,
Той, хто, як мить, промайне…
Очі закрились зненацька,
Та не змінився пейзаж:
Темряви образ дивацький
І мовчазний епатаж.
Грали на двох одну п’єсу,
Наче бездарні таланти,
Наче німі поетеси,
Що не скупились на жарти.
Ми на землі цій герої.
Нас не здолає зневіра.
Ми – як грабіжники з Трої,
Ми – наче загнані звірі.
Тихо і холодно в серці…
І вже ніхто не покличе.
А на душі, як у церкві:
Плакати вголос не личить…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=258611
дата надходження 09.05.2011
дата закладки 09.05.2011
Цвітуть дерева сніжно у Сокалі:
Каштани, яблуні та ніжна алича,
А там - над Бугом - вишня у коралях
Із вітром грає чемно у квача.
Скрізь жаби кумкають у хорі жвавім,
Життя вирує буйно навкруги...
Лиш річка плине в Віслу величаво -
І хай як хочуть заздрять вороги.
Повсюди сонце, лагідність, чування
Життя вирує буйно навкруги,
Весна повітря звабила коханням
І так уперто тягне на луги.
Цвітуть дерева сніжно у Сокалі,
Дівчата в далечі собі ідуть.
Я хочу жити і радіти далі,
Щоб гарно оспівати цю красу!
01.05.2011 року Сокаль
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=258071
дата надходження 06.05.2011
дата закладки 06.05.2011
Чорне на білому. Смішно і слізно.
Чорне на білому. Мить.
Краще, мабуть, би була я маркізою –
Часто сльоза вже бринить.
Чорне на білому. Тихі озерця.
Чорне на білому. Страх.
Нащо мені ви поранили серце?
Завжди смуток в очах.
Чорне на білому. Жовті троянди.
Чорне на білому. Біль.
Я брала участь тоді в маскараді,
А сипали на рану сіль.
Чорне на білому. Краще померти.
Чорне на білому. Гріх.
Всі були впевнені, що я безсмертна,
А розколола життя, як горіх.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=258047
дата надходження 06.05.2011
дата закладки 06.05.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 06.05.2011
Я летіла з вітром. Небокрай
Мене ніжно обіймав за плечі.
Я сказала: душу забирай...
І спустилась пакувати речі.
Я втекти хотіла від думок,
Що були тобою оповиті.
Залишився лиш останній крок.
Лиш останній! Як його зробити?
Позбулась давно тілесних ран,
Залишились поряд лиш духовні.
Не потрібен знову нам обман,
Ми пусті... хоч чаші наші повні.
Ти пішов. Пішла туди і я.
Ти пробач, що ще живе кохання.
Дарував це ж ти йому життя...
Хоч послав тепер його в заслання.
Відпусти! Благаю відпусти!
Мою душу... в літні снігопади.
Бо не здатна я тягар нести.
Бо не здатна пробачати зради.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=197313
дата надходження 23.06.2010
дата закладки 05.05.2011
Я не сама, але самотня,
Та не боюся бруду й плям.
Зі мною поряд – шепіт жовтня.
Шукаю справжній віри храм.
Невже загублена вже стежка
В країну мильних бульбашок?
А все вмістилося на флешку
В два гігабайти? – Просто шок!
Чомусь таке все швидкоплинне,
А ми марнуємо життя.
Живем по справжньому – хвилини...
Не знаєм віри, каяття...
Бажаєм гроші, гроші, гроші...
Ну а про душу, хто згадав?
Чи пам’ятає хто хороше?
Чи бруду лиш великий став?
Навіщо жити так? – Питаю.
Кому ви молитесь щодня?
Всі хочуть втрапити до раю?
Чи вигідно продать життя?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=200433
дата надходження 11.07.2010
дата закладки 05.05.2011
Нехай позаду лютий грім,
А спереду - пуста дорога,
Нехай загублений мій дім,
Лякає блискавка стонога,
Нехай збиває вітер з ніг,
А в небі всюди чорні хмари,
Нехай один я не поліг,
Не впав ще, витримав удари,
Нехай пронизав тіло дощ,
Й водою очі заливає,
Нехай самотністю всіх площ,
Порожні милі провіває,
Нехай на спині все життя,
У сумці спогади пачками,
Нехай немає вороття,
І кроки міряю роками,
Нехай так холодно ввесь день,
Натерли люто втрати й сльози,
Нехай рядками із пісень
Я зберігаю шквальні грози,
Нехай все змокло і погнило,
Та струни криються іржею,
Нехай в навушниках спинило
Годин мелодію із нею,
Нехай позаду гніт провини,
Однак я бачу промінь світла,
Нехай воно від фар машини,
Але надія вже розквітла...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=257825
дата надходження 05.05.2011
дата закладки 05.05.2011
Не знаю я, що коїться зі мною,
Болить душа, а серце мліє й мліє.
Я плачу, та чомусь не за тобою,
Тепер твоя любов мене не гріє.
Не знаю я, що коїться зі мною,
Для мене білий день уже не милий.
З журбою обійнялись як з сестрою,
Мене ж бо приголубити безсилий.
Не знаю я, що коїться зі мною,
Я наче сплю всі дні оці та ночі.
Криваві сльози ллються мов рікою,
І мокрі і холодні мої очі.
Любов пройшла, невже вона погасла?
Болить душа, а серце мліє й мліє.
А чи люблю тебе, чи це всього лиш маска?
Я зрозуміти це не в силі, не зумію.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=257849
дата надходження 05.05.2011
дата закладки 05.05.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 05.05.2011
Коли вже сил нема:
І підвестися годі,
Щоб йти життєвим шляхом до кінця.
Мене рятує Віра…
У природі,
Не має сил міцніших чим вона.
Як на шляху моїм
Зимова хуга,
Закриє безпросвітно путь…
На цей випадок,
Також маю друга -
Надією її зовуть!
Є ще одна
У мене таємниця.
Як в жилах стигне
Збайдужіла кров…
Тоді мені найбільша рятівниця –
Моя безмежна і палка Любов.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=257819
дата надходження 05.05.2011
дата закладки 05.05.2011
Очі твої сірі з розуму звели,
І тієї ночі спати не дали,
Я їх бачу знову, знову, повсякчас,
Та коли побачу я насправді вас?
Я їх бачу знову, в серці так щемить,
Їх чарівну вроду і душа болить,
Хочу бачить очі вранці, вдень й вночі,
Не дають ті очі спокою мені.
Погляд очей сірих, палить мов вогонь,
Пронизає душу, палить аж до скронь,
Очі твої сірі дивляться на зорі,
Та одна з мільйонів то є твоя доля...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=257795
дата надходження 05.05.2011
дата закладки 05.05.2011
Ти не забудеш тої юної краси,
Як в небі ранковім згорало півсвіту,
Й на платті твоєму краплинки роси,
Змішались з шампанським і доторком літа.
Як стукало серце:"Це твій випускний!"
А отже,напевне, ти стала доросла,
Попереду в тебе дорога до мрій,
Чи в квітах вона?Чи осотом поросла?
Школо рідненька,як ти без нас?
Непрохані сльози в очах всього класу,
А як ми без тебе? Не дасть бо вже час,
В дитинство вернутись жодного шансу.
Ось сонечко ясне на небі зійде,
Зустрінем його ми, взявшись за руки,
А потім своїми шляхами підем,
Понісши в серцях жаль від розлуки...
Ти не забудеш тої краси,
Мить запальна зворушить душу дівочу,
Ти неї нікому не віддасиш,
Сховавши у пам`яті юність квітучу...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=214909
дата надходження 08.10.2010
дата закладки 04.05.2011
Врочиста мить, лунає гімн святковою,
Панує тиша у рядах випускників,
І лише стукіт сліз, що падають додолу,
Виказує печаль вчорашніх школярів.
Стою, а спогади зринають знову:
Ще перший дзвоник, перші вчителі,
І перше покарання за розмови,
Уроки, списування, перші помилки.
Сусід по парті, ручка із чорнилом,
Ще перші погляди, симпатія, любов.
Ще сотні зошитів, диктантів і помилок,
Дзвінки й уроки, що повторюються знов.
А зараз – знову, наче першачки,
У білих бантиках і фартухах,
Колись усміхнені, сьогодні ми
Вже розтираєм сльози по щоках.
Востаннє сумно так лунає дзвоник,
Довкола плачуть друзі, вчителі;
І розумію я, що не верну ніколи
Уже прожиті золоті шкільні роки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=103589
дата надходження 18.11.2008
дата закладки 04.05.2011
Цій весні (як тобі) не забракло розплетених кіс…
За вологим волоссям – сліди усамітнених вишень…
Верховіттям дерев знову ранок у небо уріс,
Позмагавшись з берізкою – хто з них сьогодні стрункіший…
Хтось такий же, як ти. Розглядає розкуте гілля.
На черешні (як спогад) лишивши рубці - в нагороду…
Це не блиск на воді. Просто вечір духмяний. Й здаля
Твої очі нагадують талу стривожену воду…
Ще з тієї весни, до якої не встиг прирости…
Й прихилитись принадно, зустрівши останній світанок…
То не війни чужі – то твої вічно юні хрести,
Простягають (як руки) до сонця роз’ятрені рани…
В неба сни - підвісні. Вони пильно вдивляються (в ніч)…
Так дивились й тоді, коли квітів вмирало багато…
Ти живеш. У думках. У веснянках мінливих сторіч…
Я не знала тебе. Але буду завжди пам’ятати…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=257606
дата надходження 04.05.2011
дата закладки 04.05.2011
Твої слова прекрасно розумію,
Те саме я недавно говорив.
Я думав, що піднятися зумію
Над тими, хто говорить - "Ти не жив,
Й не міг ніколи щастя ти відчути,
Бо у житті нікого не кохав,
І важко вже тепер тобі збагнути,
Як уловити непостійність барв".
Здавалося, що дурість говорили,
Що то лиш фраза, взята із газет,
Хіба то не вони мене топили,
Коли не зрозуміли той куплет?
Ти ж памятаєш той короткий віршик
Де я уклав всю душу й почуття,
Вони ж сказали, що напевно гірших
Віршів не бачили за все життя.
Я їм давно уже простив, бо треба
Прощати слабших і вперед іти
Тоді лиш можна досягнути неба,
Того, що вбереже від пустоти.
І я простив ту дівчину цікаву,
Котра так приголомшила мене.
Вона сказала, що птахи літають,
Й уваги не звертають на земне.
Що часто важко зрозуміти того,
Хто нам говорить речення прості.
І що учителі високого й складного
Насправді просто бовдури пусті.
І я був вчителем, який у цьому світі
Прекрасного нічого не створив,
І у думок великім розмаїтті
Своє маленьке щастя загубив.
Усе життя ганявся за вітрами,
Які так уловити й не зумів -
Завжди вони ховались за горами,
За скелями банальних почуттів.
Ті почуття - найбільша в світі сила,
Вони прекрасні, вічні і живі
Й дають тобі невидимі ті крила,
Котрі несуть у виміри нові.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=257594
дата надходження 04.05.2011
дата закладки 04.05.2011
Пробач, що не пишу тобі нічого,
Хоч в голові багато є думок.
Немає там, мабуть, тебе одного
Та ти до мене ближче вже на крок..
Пробач, що не кажу як я сумую
І не провожу поряд масу днів..
Я, мабуть, про це дуже пожалкую
Як ангел мого щастя відлетить..
Пробач, що так далеко, та тримаю..
Хоч мала б бути поряд кожну мить..
Ти відкриваєшся мені, а я ховаюсь,
Колись і в мене, - в серці защемить..
Пробач, що не пишу тобі нічого,
Бо на душі, чомусь, рими сумні
І я боюсь зізнання лиш одного:
"Щоразу гіршими стають вони.."
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=257405
дата надходження 03.05.2011
дата закладки 03.05.2011
А ти, як завжди, не прийшов,
Хоч я весь день тебе чекала.
В житті мене ти не знайшов –
Я все життя тебе шукала.
Ти не помітив як прийшла я
І як закінчилось усе це.
Ти не дізнавсь про те кохання,
Що заполонило моє серце.
Мене ти, звісно, позабудеш,
Бо я для тебе – тільки мить.
Зі мною ти уже не будеш,
Тому й сльоза моя бринить.
Не треба посмішок лукавих,
Вони всі кануть в забуття.
В житті ти прагнеш тільки слави,
А я – сміюся над життям.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=257168
дата надходження 02.05.2011
дата закладки 02.05.2011
Ти бачив у мені віки,
Я бачила в тобі минуле.
До осені, коли зустрілись ми
Віки в мені давно заснули.
Ти бачив у мені вогонь,
Я бачила в тобі майбутнє.
Я змила кров уже з долонь,
Й усе хотіла позабути.
Вогонь лиш серце мені пік,
І кров зверталась у долонях,
Вогонь згасив минулий вік,
Лиш попіл пофарбував скроні.
Ти бачив у мені дитя,
Я бачила в тобі сучасність.
Сучасність стала нам життям,
Дитинства свічка давно згасла.
Ти бачив у мені усе,
Що лиш хотів в мені побачить,
Акторська усмішка пливе
І маска закриває маску.
Ти не побачив тільки сліз,
Пролитих через тебе в танку.
Ти не побачив тільки кіс,
Обрізаних для тебе зранку.
Ти не побачив тільки ран,
Якими кровоточить серце,
Ти не побачив тільки зваб,
Відкинутих заради тебе.
І скільки ночей, скільки днів
Ти не помітив як проходять,
І як у серці тане гнів,
Коли ненависть відходить.
Ти мені душу роз’ятрив,
І тепер стала вона слабкою.
Скільки пісень і скільки снів
Облитих щирою сльозою!
Забудь же все. Не знай нічого.
Лиш про одне молю:
Ніколи! Чуєш, більш ніколи
Не ставай на чужому шляху!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=257162
дата надходження 02.05.2011
дата закладки 02.05.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 02.05.2011
Нелегке це в житті заняття -
Все просто лише в повісті,
Вершити суд не по поняттях,
А кожен раз по совісті.
І важко в цім житті до скону
Знайти межу суворості,
Найважчий суд не по закону,
Найважчий суд - по совісті.
У наслідків завжди причини
І всі живуть тривогами,
Прощ́ення просимо в людини,
А пр́ощення у Бога ми.
Нехай наш світ і не хороший,
Не всім нам ставляться погруддя,
Не все вирішують лиш гроші,
Коли існує Правосуддя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=256818
дата надходження 30.04.2011
дата закладки 30.04.2011
Останні дні..качелі..метеори..
Застрягли в пам"яті несказані слова..
Тремтять в руках ще не світивші зорі..
І дощ..він все по капельці змива..
За кадром хтось співає про любов..
Куліси..ніші..очі і софіти..
Я тихо гасну..вогник не прийшов..
Не суджено було мені горіти..
Глухі кути і люди без розмов..
Пусті клітинки..зошити горіли..
Мій сенс пішов..а з ним і час..пішов..
В якому ми сльозами руки гріли..
Красивий дим..і попіл сподівань..
Не плачу більше..бо сказали - сильна..
І змучена..від вічності чекань..
Не з мелодрами..опера - не мильна..
Весь світ в руках..ну а точніше - з рук..
Впав на асфальт комусь/чомусь під ноги..
І тріснув..це був мій останній звук..
Людини яка збилася з дороги..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=256708
дата надходження 29.04.2011
дата закладки 29.04.2011
Була мить щастя, може й не одна,
А може жодної, пітьма-життя,
У жерлі вулканічнім тане лід-вода –
Любов до тебе, о моє буття,
Коли час зійде нанівець,
Коли скажу тобі "Пробач...",
Сльоза остання – це кінець.
"Я йду, життя. P.S. Не плач..."
Увись із білими пелюстками злечу.
Із персиковими запахами у вихорі
У ніжнім танці закручусь
Під дзвони вітру і пташині хори.
І чи повіриш цього разу,
Коли спитаюся "Чи сумуватимеш і ти?",
І чи пробачиш цей невдалий жар-образу?
Та у рядкові вже три крапки – час іти...
Коли час зійде нанівець,
Коли скажу тобі "Пробач...",
Сльоза остання – це кінець.
"Я йду, життя. P.S. Не плач..."
Ірпінь
27.04.11́
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=256693
дата надходження 29.04.2011
дата закладки 29.04.2011
Чому мені шепоче небо,
Якщо для всіх воно мовчить.
Коли блукаю тихим степом,
І той мені щось гомонить.
Мені співає дзвінко річка,
Веселі ноти награє.
В розкішних пахощах смерічка
Здоров'я й сили надає.
Зі мною грає літній вітер,
У ніг листочками шумить.
Нектаром пахнуть маки-квіти,
Їх аромат мене п'янить.
А я іду з відкритим серцем
І задивляюсь навкруги.
Неначе бачу все уперше.
Сміюсь,не знаючи туги.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=256013
дата надходження 25.04.2011
дата закладки 25.04.2011
Непотрібно в житті сумувати,
непотрібно шукати причин,
адже болю на світі багато,
наче тисячі бархатних вин...
та людина щасливою бути неможе,
біль з собою несе в майбуття,
бо думає,що небуде цікавим,
без болю буденне і сіре життя...
як ми можем когось судити,
звідки право ми маєм на це,
як ми можем когось вивчати,
коли навіть незнаєм себе...
тисячі раз задавав я питання,
що потрібно людині в житті?
та жодний неміг відповісти,
навіть слова сказати мені...
йдуть роки,минають століття,
людина вивчає майже усе,
та єдине, хвилює людину,
що ніяк невивчить себе!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=256027
дата надходження 25.04.2011
дата закладки 25.04.2011
Мов тихий біль, твій ледь вловимий шепіт
без докору… рукою по плечу.
За цей у серці невимовний трепет -
весною яблуневою плачу.
Давай під небом будемо мовчати.
Цвіт яблунь, ніби клаптики з життя.
Якби ж у щасті віднайти початок,
якби ж…йому немає вороття.
Дорога пише на скрижалях світу,
Повік межа… рукою по плечу.
Я за кохання в білій звабі цвіту
весною яблуневою плачу.
(до вірша використано фото С.Гордієнка)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=256011
дата надходження 25.04.2011
дата закладки 25.04.2011
Лечу до тебе піснею,
Я музика твоя.
Цвіту для тебе вишнею,
Від пахощів п'янка.
Горю для тебе зіркою
В просторих небесах.
Пливу до тебе річкою
В широких берегах.
Впаду до рук краплинкою,
Частинкою дощу.
І синьою хмаринкою
В очах твоїх втоплюсь.
Схилюсь до тебе віткою,
До вушка доторкнусь.
І прошепочу з ніжністю,
Що я тебе люблю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=256009
дата надходження 25.04.2011
дата закладки 25.04.2011
В моїй душі бринять чарівні струни.
Дзвінкі вони і дивно-голосні.
Я звуки їх ніколи не забуду,
Бо це найкращі є пісні.
А перша – то є ненька-Україна,
Бо саме тут з’явилась я на світ,
І тільки тут пишається калина
Хитаючи на гронах білий цвіт.
Лиш тут так соловейко заспіває,
Що аж від пісні серце защемить,
І понад лугом, понад тихим гаєм
Мелодія чарівна полетить.
Бринить і друга – то несхитна віра
В Творця життя, і неба, і землі.
Він з нами поруч кожную хвилину,
І долі наші у Його руці.
Струна ще й третя – музика прекрасна.
Вона ясніша, ніж з небес зоря.
Із нею разом віднайду я щастя,
Крокую з нею стежкою життя.
Струна четверта – то крилата мрія.
До Австрії веде мене вона.
Летить туди душа моя незрима,
Допоки пісня радісна луна.
Хай музики сія зоря незгасна,
Хай голос мій над Віднем задзвенить,
Нехай почує світ увесь прекрасний,
Як палко моє серденько горить!
Нехай почує рідна Україна,
Як заспівала я на тій землі,
І серед віт червоної калини
Затьохкають зі мною солов’ї.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=252694
дата надходження 09.04.2011
дата закладки 25.04.2011
Згорає сіре фото, палає твоє небо,
Гарячий поцілунок, як данина, потреба.
Малюєш синіх ящірок, ти, на брудному склі,
І ти, буваєш грішною, лише в чужому сні.
Розкидані теорії, поламані надії,
Спаплюжені бажання і нездійсненні мрії.
І кава із корицею, і запах його тіла,
Ти все втоптала в землю, сама так захотіла.
Для чого нарікаєш, на фатум і на долю,
Сама того хотіла, сама обрала волю.
Далі кохаєш образ, який колись створила,
Чому це почуття, у зародку не вбила?
І хай тепер ридають, відьомські твої очі,
І хай пропадуть безвісті, оті жадані ночі.
Нема для тебе в світі, чистого кохання,
Ну, що ж, ти обіцяла, що це було в останнє.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=255974
дата надходження 25.04.2011
дата закладки 25.04.2011
А ти не думав просто вмерти,
Для того, щоб почати жити,
Щоб не приносить більше жертви,
Щоб за кохання не платити.
Тиж більше не живеш для себе,
Тиж більше не живеш для світу,
А просиш, порятунку в неба,
Щоби не жить більше для звіту.
Тобі обридли сірі маски,
Лукаві очі і чиїсь думки,
І хочеться тобі якоїсь ласки,
А навкруги, лишень чужі вовки.
Хоча, ти знаєш, вмерти це ж банально,
Сьогодні важче вміти виживати,
А суїцид, це вже не актуально,
Ти краще, спробуй біль, в собі здолати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=255975
дата надходження 25.04.2011
дата закладки 25.04.2011
Христос воскрес, Христос воскрес!
Лиш той, хто вірить – переможе.
Нехай зійде до вас з небес
Благословення Боже.
Нехай у місті і селі
Прийде весни хмільне цвітіння.
Найбільше свято на землі –
Христове Воскресіння.
Святий вогонь прийшов з небес,
Душа не знатиме спокуси.
Вже дзвони б’ють – Воскрес! Воскрес!
Славімо всі Ісуса.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=255633
дата надходження 23.04.2011
дата закладки 23.04.2011
я наречена, чуєшь? наречена!
по білу сукню їду вже в салон.
твоя колишня, а його - дружина.
і штамп у паспорті, обов"язки, закон.
пробач, що не твоя кохана.
пробач, що не з тобою зараз я.
пробач, що стала небажАна.
пробач, що я уже давно не я.
я наречена, чуєш? наречена!
фату давно приміряла собі.
твоя коханка, а його - істИна.
я не залишусь вірною тобі.
пробач, що з ним тепер щаслива.
пробач, що він моє життя.
пробач, що зв"яла наша слива.
пробач, що прошу каяття.
я наречена, чуєш? наречена!
і список гостей складено давно.
твоя минула, а його - проблема.
ось хепі-енд у драмі нашого кіно.
ти не пробачиш, знаю, не пробачиш.
і будеш виглядати з-за кутка.
ти в білій сукні, у фаті мене побачиш.
триматиме мене його рука.
ти не пробачиш, знаю, не пробачиш.
занадто добре знаю тебе я.
і гірко-гірко так заплачеш,
бо буду над-щаслива й не твоя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=255354
дата надходження 22.04.2011
дата закладки 22.04.2011
Коли серце тремтить у пітьмі..
Коли лезом просічують дні..
Коли туга украде печаль..
Коли погляд пронизує даль..
Коли душу рве на шматки..
Коли поруч-лиш чорні квітки..
Коли морок сповза зі стін..
Коли в хаті розкидано тмін..
Коли руки закуті в кайдани..
Коли люди всі пахнуть обманом..
Коли вечір украде думки..
Коли чуєш глухі дзвінки..
Коли мрії розтоптані вщент..
Коли один пам'ятаєш фрагмент..
Коли скрегіт нігтів по шкірі..
Коли друзі чужі мов звірі..
Коли світ не готовий до бою..
Коли барви до дна повні болю..
Коли крик серед гомону чути..
Коли просто не хочеш бути..
Коли ходиш на цвинтар сама..
Коли хочеться пити до дна..
Коли камінь-твій вічний тягар..
Коли падаєш з холоду в жар..
Коли пишеш й немає рим..
Коли радість прозора як дим..
Коли привидом видно туман..
Коли ти не зі мною ,а сам..
Коли віриш а надій нема..
Коли в свято ходиш сумна..
Коли плачеш щиро й відверто..
Коли напис на дереві стерто..
Коли ніхто тебе не чека..
Коли вмираєш-й ніхто не зна..
Коли могила порожня й глибока..
Коли ненависть б'є прямо в око..
Коли крок до бездни лишився..
Коли в житті просто втомився..
Коли сама йдеш додому..
Коли світло лиш в сонці одному..
Коли жертвою молиш прощення..
Коли з крові зробилось варення..
Коли серце належить пітьмі... -
Так хочеться признатись в коханні мені...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=255201
дата надходження 21.04.2011
дата закладки 21.04.2011
Йде до кінця земне життя Ісуса,
Гонінь, скорбот немало Він зазнав.
Та все перетерпів, не похитнувся –
Життєвий приклад нам Він показав.
На Тайній Вечері Він зі смиренням
Апостолів навчав і ноги вмив.
При цьому дав ученикам веління,
Щоб більший з них би меншому служив.
Не називав Апостолів рабами,
Земне служіння з Ним вони пройшли.
І друзями вони для Нього стали,
Божественну науку прийняли.
Пречистим Тілом й Кров’ю причащає
Апостолів-учеників Він тут.
«Приймаючи Святі Дари, - повчає,-
До вічності відкриється вам путь».
Не розуміючи Христа науки,
І Юда теж Святі Дари прийняв,
Не мав він покаяння і покути,
Нечистий дух у ньому владу мав.
Одним Дари в спасіння послужили,
Для Юди осуд був лише від Них.
Там одинадцять набирались сили,
Зостався Юда в намірах лихих.
У Гефсиманії Господь молився,
Щоб витерпіти смертний час тяжкий.
Кровавий піт з чола Його котився,
Був у молитві наш Господь стійкий.
І Ангел укріпив Його у силах,
Апостолів зморив, на жаль, там сон.
Раптово мить розлуки наступила:
Із поцілунком Юди зло прийшло.
І повели Христа немов злочинця
Із вартою старанно, як в бою.
Настали допити, биття, в’язниця
І мук багато в п’ятницю страсну.
Понтій Пилат бажав Христа пустити,
Він в Праведнику не знайшов вини.
Сильніше крик юрби став голосити:
«Ісуса засуди та розіпни!»
Обвинувачення з юрби лунали:
«Назарянин Царем Себе назвав,
Хай вмре, не хочемо Його ми влади,
Лиш кесар щоби нами управляв».
Пилат вагався та рішив: так бути
Тому, що люд настійливо просив.
Ісуса присудив він розіпнути,
Розбійника Варавву ж відпустив.
Виснажливим Христос йшов на Голгофу,
Останній шлях скорбот Його проліг.
Не було сил нести вже Хресну ношу
І Симон Киринейський там поміг.
Між двох розбійників Його розп’яли:
Що зліва насміхався із Христа,
Та голос був: «Ми по ділам дістали,
Бійся Бога!» - чулось з правого хреста.
І той, що справа мовив до Ісуса:
«Мене Ти в Царстві Своїм пом’яни!» -
До Сина Божого він так звернувся,
Що постраждав із ними без вини.
Тут милосердя Боже відбувалось,
Воно розбійника у рай ввело,
Того, кому лиш каятись лишалось,
Благих бо діл у нього не було.
Пречиста Діва при Хресті страждала,
Дивилася на Сина, що терпів.
Вона у серці співпереживала,
На плач Її сповна немає слів.
Тут при Хресті нас Мати всиновила,
Коли сказав Христос такі слова:
«Мій ученик буде Тобі за сина, -
А Іоану, - Мати це Твоя».
Розп’ятий на Хресті Христос молився,
За кривдників благав Отця Свого.
Йому подали оцет, щоб напився,
Та, скуштувавши, Він не пив його.
В час хресних мук природа співстраждала
Творцю всього, хто людям дав буття.
Роздерлася завіса, темно стало,
Із шумом потряслася там земля.
З вінком терновим на Хресті розп’ятий
Христос – і невимовні тут слова.
Коли настав обідній час дев’ятий –
Віддав дух в руки Бога і Отця.
Пройшов Ісус Христос земне служіння,
Страждав, терпів і розіп’ятий був
Заради роду людського спасіння,
Вознесений до Себе притягнув.
20.04.2011р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=255192
дата надходження 21.04.2011
дата закладки 21.04.2011
Споглядати за мізерними постатями
з балкону було цікаво, здавалося що
всі вони рухаються за розкладом
який складаєш ти.
Прохолодний вітер навіював дивний настрій
розуміння всього і неосяжності буття.
Під вікном сусіднього будинку
мотюкався двірник, і засипав піском
якусь темну пляму на асфальті.
Там живе мій друг, він зрозумів усе,
але вже не поділиться ні з ким.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=255176
дата надходження 21.04.2011
дата закладки 21.04.2011
На шляху до правди дві зупинки,
Я народжуюся, потім моя смерть,
І між ними кольорові є картинки,
Життя по спіралі іде в круговерть.
Трохи відбувалося але навмання,
Інколи я бачив світло своє далеко,
Крутилася і не зупинялася земля,
Серед таких різних, я лише дехто.
Очі відкрию свої я раніше за всіх,
Ні не один є такі ж зі мною схожі,
Чути як більшість навколо у сміх,
Бідні ніколи не стануть вельможі.
Була та мить ми лишились німі,
Хтось захотів піти далі, до волі,
Але в словах всі сказали сумні,
Кращої треба сьогодні нам долі.
Так загорівся, горить цей вогонь,
Своїм теплом гріє душу людини,
Стало й мені, відчуваю з долонь,
Час вже іти показав на годинник.
17.04.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=255063
дата надходження 20.04.2011
дата закладки 20.04.2011
Тепер не знаю, що робити,
Чи взагалі тут варто жити.
Неспокій, сум і це прокляття,
Якби мені цього завзяття.
А "нас" вже може і не бути,
Як ці думки усі збагнути?
Зламалась доля на частини,
Немає поруч половини.
Не варто жити, лише сльози,
Мене стрічають на порозі.
Нема до кого прихилитись,
Нема води щоби напитись.
Німа, я буду мовчи жити,
Не буду більше я любити.
Хай все згорить, хай світ зірветься,
Кохання серця не торкнеться.
Бо коли лиш почну кохати,
То завжди треба вибирати,
Ділити світ на ці частини,
Що серце ранять щохвилини.
Німа, і не скажу ні слова.
Пуста до краю й ця розмова.
Простіть усі, кого любила,
Кому я боляче зробила,
Прощайте всі, піду до неба,
Бо більше жити так не треба.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=252018
дата надходження 06.04.2011
дата закладки 06.04.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 05.04.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 31.03.2011
У світі дивних відчуттів
У світі мрій і сподівань
І не зрівнянних почуттів
В ві сні міражних навівань.
В своєму світі від усіх
Відгородилась я давно
І списки мрій твоїх й моїх
Читаю в снах як у кіно.
Надіюсь що прийде весна
Розтопе лід в душі моїй
І зацвіте як сад вона
Веселкою всміхнеться їй.
В обійми радісно ввійду
В життя яскравого полон
Там спокій і любов знайду
Зійду як цар зійшов на трон.
На трон зійду свого життя
Розпоряджатись буду ним
І будуть ясні дні буття
Бо буду я гордитись цим.
Розправлю крила наче птах
Це буде яв а не міраж
Відступе зло здійсняться сни
В життя ввійде любов й кураж.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=250879
дата надходження 31.03.2011
дата закладки 31.03.2011
Якщо я, раптом, рано помру,
Я не хочу щоб мене поховали,
В місті де і народжували.
Я не хочу лягти у труну,-
Хочу щоб мене кремували.
Хочу щоб не було ніде сліз,
Щоб ніхто не бажав помирати,
Щоб мене пам'ятали не скрізь,
Я не знаю що ще побажати.
Хоча ні, почекайте, я знаю...
Хочу прийти до кожного з вас,
У вісні, якось раз, я бажаю,
Щоб сказати ближнім усім що кохаю.
Хочу щоб на плиті,
Було гарнеє моє фото,
Там, де я посміхаюсь усім,
Із трояндою біля рота.
Хочу щоб після мене було,
Значно краще, ніж було зі мною,
Біль, страждання, щоб все загуло,
З наступаючою весною.
Хочу, щоб усі мої вірші,
Друкувалися у книжках,
Щоб відчули їх читачі,
Тримаючі у руках.
Мрія моя буває, однак,
Я жива, і на випадок всяк,
Хочу, щоб ви знали заздалегідь,
Чого після смерті могла б я звеліть.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=250412
дата надходження 29.03.2011
дата закладки 29.03.2011
Чи має сенс життя, коли навколо
Не лине радісний, дзвінкий дитячий сміх,
Коли один сідаєш ти до столу,
Добра надбав... та роду не зберіг?..
Все в тебе є: робота, слава, друзі,
І добрих справ позаду немалий укіс...
А вдома ти, - як той лелека в лузі,
Як паросток, що крізь асфальт проріс.
Усі досягнення твої і всі заслуги
Не варті жодної дитячої сльози!..
Зійдуть на безцінь нелюдські потуги,
Як всохне пагін древньої лози.
Кому залишиш всі ці пишні статки,
Коли з життям твоїм загасне родовід?
І не гукне вже більш ніхто ніколи: «Татку!»
Ніхто ніколи не промовить: «Дід».
Стелилась ниточка від праотця Адама,
Та враз скінчилась. Ти – останній! Все!
Попереду безмежна чорна яма –
Твоєму роду забуття несе.
Настане мить, - і суд небесний грізно
Спитає з тебе, як закінчиш біг...
Ти зрозумієш все, та буде пізно, -
Поріс бур’яном батьківський поріг.
Ти жив, щоб жити, - для людей, для себе, -
Так, як повинен, але це – слова.
Забув чому, що на землі, під небом,
Є ще одна повинність – родова?!
Твій рід великий, але ти – єдиний!
Тож гілка дерева ПОВИННА розцвісти!
Життя це – діти, це - сім’я, - родина!
Це є ПОЧАТОК. І від цього - йти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=250285
дата надходження 28.03.2011
дата закладки 28.03.2011
У руці горнятко з закарпатським вином,у голові спогади про минуле,стару любов,нову любов,майбутню...Сигарета післякожної цитати...розчарованість у всьому...а особливо в собі...в самотності,в майбутньому...
У серці велика солодка запашна ...Дуля. Дуля це не дівчина це прикра мелодійна безодня з присмаком смерті.
Очікування кінця світу...або хоча б зла у своєму серці...ні те ні інше не обіцяє бути швидко...
У колонках рок. Мерлін співає про lайно і таке інше,Карна - не кохаю тебе...
Ніхто не прописався у душі лиш пропалена рана...ким?Собою старим пристарілим чоловіком який загинув для цього світу ....який молиться щоночі Джокеру про швидку смерть...
Кожен день в режимі очікування,ні хвилини щирості,маски уже надоїли...верстат не хочеться включати....
усе пропало
я для себе помер....\
сенс де ж він?нема ти його знищив як і все на світі,усі мрії дурне бажання,графоманство,.....
секс без бажання і любові....горох об стіну....
Сигарета ...дим ...гірке закарпатське вино....і у серці ніхто...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=250309
дата надходження 28.03.2011
дата закладки 28.03.2011
Болю мій, друже вірний, коли ти відпустиш,
чей же мало тих днів відгуло в небуття?
Годі мабуть уже позбирати докупи
клапті згадок усіх, ні хвилин каяття
за принесений смуток і прийнятий біль,
за зрадливу сльозу, що стікала квапливо,
за незґрабні потуги потрафити в ціль
на розпутті життя, між сум'яття розливом.
Ти не йдеш, не зникаєш, ти завжди на чатах,
колихаєш мої неспокійні тривоги...
Де шукати рятунку від пам'яті-ката,
що вертає на ту нескінченну дорогу
де на кожну хвилину лягає тягар
многотонних думок, що рояться невтомно...
І ніяк не збагну, це покута чи дар -
пульсувати , як серце, ритмічно, судомно.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=250289
дата надходження 28.03.2011
дата закладки 28.03.2011
Я не раз від старших чула
слово дивне – «податкова».
А ще чула про податки,
що це значить – невідомо.
«Розкажи мені, будь ласка, -
попросила я у тата, -
що ж таке є, цей податок?
Це цікаво мені знати».
«Донечко, - татусь промовив, -
це серйозне дуже слово.
Коли станеш ти доросла,
то його почуєш знову.
Зобов’язання серйозні
кожен має у державі.
Допомога громадянам -
ось мета цієї справи.
Вчасно сплачений податок –
це сиріткам допомога,
а також пенсіонерам
хоч мала, та все ж підмога.
А якщо матуся вдома
догляда мале дитятко,
тимчасово їй поможуть
вчасно сплачені податки.
А людина, що хворіє
і не може працювати!
Як не зробить це держава,
хто про неї буде дбати?
Ще – багато інших виплат
(соціальні – вони звуться)
багатьом допомагають
і з податків всі беруться.
Щоб надходили податки,
є державна установа,
що слідкує за порядком.
Вона зветься – податкова».
Ось тепер я зрозуміла,
що це за цікаве слово,
означають що «податки»,
і що значить «податкова».
Висновок зробить неважко,
це не ребус, не загадка:
щоб не було в вас нестатку,
вчасно сплачуйте податки!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=183022
дата надходження 10.04.2010
дата закладки 28.03.2011
Я сьогодні живу у світі податків,
Ця річ передається від предків до нащадків.
І кожен знає що це таке
І в Африці податки також є!
Ми платимо за що-небудь ПДВ
Ці гроші з нас податкова бере.
Беруть гроші,(Боже), навіть за те,
Що хтось на телефоні три кнопки нажме!
Але податки різні, в них різне призначення
Про це кожен день повідомляє телебачення.
Одні ідуть на військову оборону;
Ці гроші стягують суто по закону.
Інші ідуть на зарплату вчителям,
Другі на пенсію дідам і бабам…
Та в деяких випадках – це абсурдна річ.
Подумайте, як бабця плаче цілу ніч,
За те, що в неї «Волга» стара,
А за це «гребуть ще й кучу бабла».
Об’єм двигуна, такий як в «Тойоти».
Прикиньте, скільки бабці треба роботи,
Щоб сплатити гроші за свою машину…
І хочете щоб в неї серце билось без зупину?!
Ні, і не думайте. Я не виню нікого,
Просто, серце болить за дідуся старого,
Що день у день поле обробляє,
Та грошей у держави на нього немає.
Ну, годі про це! Поговорим інакше,
Все таки, життя стає краще
І знайте, що це заслуга податків,
Отже, в державі ще будуть порядки.
Мито ввели на імпорт товару,
Також і на все, що є на базарі.
Буде в нас внутрішній ринок рости
І впевненим кроком досягнемо мети.
Наша мета – попасти в Євро Союз,
І без податків не обійдемось тут.
Громадяни, прошу про це пам’ятати
І вчасно податки давати до сплати!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=154208
дата надходження 08.11.2009
дата закладки 28.03.2011
Із Натхненням я гарно знайома,
А Самотність – це муза моя!
Я із Втомою граю в пів тона...
Божевілля... можливо це Я !?!
Розквітаю палким я Коханням...
А сміюся в безмежжі Печалі...
Моя відповідь теж є проханням...
Безкінечної ніжної Далі.
Я із Вічністю граю у шахи,
А Мрійливість світанком чекаю...
Думи мої – палаючі птахи...
Я у відчаї Жалю зникаю...
Ось і ВСЕ!!!Я розкрила всі карти...
Чудернацький портрет... почуття...
Звеселили сумні мої жарти?!
То ж тепер відгадайте – ХТО Я ? ? ?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=189742
дата надходження 15.05.2010
дата закладки 26.03.2011
Знаєш...
А я скоро вже піду.
Знаєш...
Моя рана не болить...
Знаєш...
Що в вечірньому саду
Зорі падають в цю мить.
Чуєш...
То думки у самоті.
Чуєш...
Як сумують за тобой.
Чуєш...
Я зібралася летіть
Десь у Літо за Весной.
Бачиш...
Вже закінчилась Весна.
Бачиш...
Вже осінні кольори.
Бачиш...
Сенсу бути вже нема...
Тож ходімо до Зими.
Знаєш...
А я скоро вже піду.
Знаєш...
Моя рана не болить...
Знаєш...
Вже нема в душі ладу.
А колись ... була блакить...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=197978
дата надходження 26.06.2010
дата закладки 26.03.2011
Пекельна тиша - спонука до зради.
І я тікаю від своїх думок.
Мої моральні й естетичні "вади",
Дають надію на останній крок.
Я вирву сірість із чийогось серця.
І вічну смерть собі я оберу...
На прю я стану... з нею... в рівнім герці,
І все це буде в казці...наяву...
А ти збери... мої осінні речі,
І загнуздай, нарешті, всі думки.
І лиш пливи... пливи, але без течій...
З ім'ям моїм...
без мене...
навікИ.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=216627
дата надходження 17.10.2010
дата закладки 26.03.2011
Сімнадцята пігулка...щось зарано...
Та я уже готова!!Що ж ідем?
Чи встала я? Прокинулась?...Чи мало
я написала недописаних поем???
Я мабуть... навіть... попрощатись зможу...
Якщо тоді ще матиму слова.
Ображених всіх мною... перепрошу...
Якщо душа моя ще буде десь жива...
І біль такий, що аж вивЕрта душу...
У різні. Різні сторони вітрів...
Ну от до них...напевно...я і рушу...
Закінчивши цей блюзовий мотив...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=249822
дата надходження 26.03.2011
дата закладки 26.03.2011
Припікай почуття
Серед тисяч нервових закінчень
І заховуй свій світ
У провулках засніжених зим.
Уповільнюй життя -
Кожен день ніби тисячоріччя.
Щосекунди - політ,
Проживай, насолоджуйся ним!
Заримовані сни
Зачаровані небом світанки.
Вітражами застиг
Кожен дотик на шкірі твоїй.
На порозі весни,
Де вогнем розмальовані ранки,
Де тепло наче сніг,
Де на травах росинки із мрій.
Тільки тут, тільки ти.
Поруч вітер розпушує хмари,
А за обрієм час
Вже роздмухує полум"я дня.
Паралельні світи -
Наче кимось покинуті чари,
Хтось на небі не згас,
Як колись незгасатиму я.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=243556
дата надходження 26.02.2011
дата закладки 26.03.2011
Знов життя за життям і вже вкотре по колу, по колу,
Під уламками злив у пустелях розтрачених днів
Де ледь чутно захмарена ніч розплете колискову
Де знов тиша так гучно проллється на опіки снів.
Сіре місячне сяйво та відблиски ночі у вікнах
І дощі, неодмінно, розсипляться морем навкруг
І по місячній стежці можливо дістатись до світла
Тільки б вітер холодний на декілька подихів вщух.
Тільки б серце мовчало, щоб зорі теплом не лякати
Щоби пальцям по склу малювати або по душі
І в обіймах туману на рідній землі постояти
Щоби знову померти. А потім писати вірші...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=243555
дата надходження 26.02.2011
дата закладки 26.03.2011
ВОНА:Не хочу зустрічати весну...
Не хочу говорити з тишиною,
Не залишай мене сумну,
Не залишай мене із самотою.
Поговори...скажи,що ждеш,
Коли сонце ласково посміхнеться,
До мене милий ти прийдеш
І біль в моїй душі минеться.
ВІН:Не буде більш безсонних ночей
І зацвіте вишня у саду.
Торкнусь рукою я твоїх плечей,
Знайду тебе, мила, знайду...
Ти лишень зачекай,поки сонце зійде,
Щоб знайти в твоє серце дорогу,
Ти не плач,не тужи на весні...
Я вже поруч, біля твого порогу...
ВОНА:Обійму,поцілую уста,тисячі літ тебе я чекала,
А ти тримай моє серце в руках,
Щоб я більш від розлук не страждала...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=249781
дата надходження 26.03.2011
дата закладки 26.03.2011
Опустилися на землю чари ночі,
Втаємничені збудилися думки,
І малюють образи пророчі,
Віщі настанови на роки.
Натомились добре на роботах,
(Їм байдужа світу маячня)
Засинають люди у турботах,
У проблемах завтрашнього дня.
І приходить сон, до них до дому
В тиші розвантажити мізки,
Загоїти рани, зняти втому…
І так з року в рік в усі віки.
Та не всі вночі до сну охочі:
Прокидається під вечір хижий звір.
Світ пітьми, відкривши чорні очі,
Манить, кличе у пекельний вир.
І не сплять спокуса й пожадливість,
І не сплять усі людські гріхи.
Їм нестерпна будь-яка сонливість…
Шал утіхи «зносить їм дахи».
Треба їм усе, і все відразу.
Із прискоренням життя живуть.
І за ради вічного екстазу
На тортури совісті ідуть.
Зрештою, хіба для них тортури,
Смакувати солоди життя.
Шлях пройти від Бога і до Тори,
Золотого вибравши Тільця.
Два світи - дві протилежні суті:
День і ніч, вогонь й вода свята...
Всі вони Творцем у купі скуті -
На землі народжують життя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=249557
дата надходження 25.03.2011
дата закладки 25.03.2011
(з думкою про останні дні)
Відшуміло життя моє бурею
І на серце прийшла тишина,
Турбувався я часто зужурою,
На останок вона відійшла.
У подіях життя розпорошене,
Воєдино вони мов судьба,
Знав із малку, що все буде скошене,
Та здавалось, що цього нема.
Малювались в уяві фантазії
Про щасливе життя на землі,
Там були для біди лиш оказії,
Щось віщали мені журавлі.
Їхній голос нас кличе до іншого,
Про залишення рідних земель,
Про життя в небесах з Богом втішного,
Де постійний ясний Божий День.
Для відльоту наповнитись силами
Літком прагнуть усі журавлі,
Щоб не бути в польоті їм хилими,
Не марнують вони літні дні.
Журавлине «курли» лине осінню,
Як стихає пора гомінка.
Відшуміле життя вкрило просіддю,
Мій відліт сповіщає вона...
03.01.2011р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=232605
дата надходження 03.01.2011
дата закладки 25.03.2011
Життя бурлить, нестримно йде,
І кожна мить десь відлітає.
Проблеми різні день несе,
Та нас надія утішає.
Жадана впевненість в житті,
Що буде нам в майбутнім краще,
Що перейдуть журливі дні
І легше буде, а не тяжче.
Із планами гаряча юнь,
З яких лиш деякі здійсняться.
Та подихи її відлунь
Не раз в житті ще знадобляться.
Набути мудрість у літах –
І зрілість світлом запалає
У настановах та ділах
І прикладом допомагає.
08.11.2010р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=220834
дата надходження 08.11.2010
дата закладки 25.03.2011
Проносить нас ріка життя нестримно
Через пороги й різні береги.
Що буде в майбутті тепер не видно,
Нам чіткість сьогодення до снаги.
Проблеми виникають та зникають,
Їх вирішення радість нам дає.
Однак, турботи знову прибувають,
Минула радість згадкою стає.
Здається часом, що кінця немає
Постійний пошук щастя на землі.
Згадаймо як Ісус Христос навчає:
«Я є дорога, йдіть до Мене всі.
І віднайдете спокій душам вашим,
А істина дасть волю не грішить».
Керуймося дороговказом нашим,
Нехай нас суєта не тяготить.
Пройти скорботи й досягнути вічність –
Глибинний смисл наповнює буття.
За вчинки наші нас чекає звітність,
Їх змінює на краще каяття.
25.03.2011р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=249551
дата надходження 25.03.2011
дата закладки 25.03.2011
Чи то мій дар,чи то колючка в тілі..
Що діється в душі моїй?
Процес, якого не спинити,
Мов раб надмірних почуттів.
Здається, ніби рифми, рими
Самі приходять звідусіль,
А влесливі, лукаві музи
Виплескують їх на папір.
Минає час і сором десь зникає
Відвертість проситься на світ.
Наївний розум ставить запитання..
Та хто їх зрозуміє, відповість.
У хаосі думок, понять і суджень
Я хочу зберегти своє лице.
Пробач мою наївність, Боже,
Бо Ти дав право кожному на це.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=249500
дата надходження 25.03.2011
дата закладки 25.03.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 24.03.2011
Які ми схожі і які далекі!
Між нами відстань рівно в пів Землі.
У нас гніздяться, як і в вас, лелеки,
по вашому то - цуру, журавлі.
Ви, як і ми, віддавну мали Віру,
лиш ми свою змінили до пори,
ми Бога Сонця кликали - Ярило,
Аматерасу - кличуть острови.
І в нас, і в вас завжди любили воїв,
що лицарями були іздавна,
ми козаками звем своїх героїв -
в вас самураям честь дзвенить й хвала.
І в нас, і в вас смітив смертями атом,
у нас ховався за вишневий цвіт,
а зараз в вас гризе, мов звір, реактор
і сакури фатою дурить світ.
Тримайтесь, друзі! Поборіте лихо!
А ми підставим вірнеє плече.
Той океан чомусь прозвали Тихим,
а він так в серце голосно товче!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=249303
дата надходження 24.03.2011
дата закладки 24.03.2011
ПОГЛЯНЬ НА ДОЩ ВІН ТАК ТЕБЕ ГОЛУБИТЬ,
Я ЗНАЮ ТИ, ТАК ЛЮБИШ ВОДУ ЦЮ
ТЕБЕ ЦІЛУЄ ВІН, ТЕБЕ ВІН ЛЮБИТЬ
І ЦЯ ЛЮБОВ ДАРОВАНА СЛІПЦЮ.
А ТИ НЕ СПИ ВІДКРИЙ ЧАРІВНІ ОЧІ
КРАПЛИНКИ ВПАДУТЬ І В ТВОЇ УСТА.
Я В СНИ ТВОЇ ВЛІТАТИМУ ЩОНОЧІ
І ПОДИХОМ ДАРУЮЧИ ЖИТТЯ.
Я ТАК ПРОШУ ТЕБЕ НЕ СУМУВАТИ
Я Б НІЖНО ПРИГОРНУЛА ВЕСЬ ТВІЙ БІЛЬ
І ТИ Б ЗІ МНОЮ ЗНОВ ПОЧАВ ЛІТАТИ
І НАВІТЬ ТЕПЛОЮ ЗДАВАЛАСЬ ЗАМЕТІЛЬ.
КРАСИВИМ РАНКОМ Я Б ШЕПНУЛА : МИЛИЙ
А ТИ КРІЗЬ СОН ШЕПНУВ МЕНІ ЛЮБЛЮ
ЯКИЙ ЖЕ ТИ У МЕНЕ ВСЕ Ж КРАСИВИЙ
ТОБІ ВІРШОВАНУ ЛЮБОВ ДАЮ СВОЮ.
ПООБІЦЯЙ МЕНІ ХОЧА БИ СПРОБУВАТИ ЖИТИ
ПООБІЦЯЙ БО ТОЇ НОЧІ НЕ ЗАСНУ
ДИВИТИМУСЬ НА МІСЯЦЬ, А ТУЖИТИ
МЕНІ ВІРШІ ТВОЇ НІКОЛИ НЕ ДАДУТЬ
ТИ СПРОБУЙ ЧУЄШ, СПРОБУЙ, ОБІЦЯЄШ?
Я АНГЕЛІВ ТОБІ СВОЇХ. ЯК ТИ РОБИВ
ТИ КРАЩЕ ВСІХ, ТИ ЦЕ ПРЕКРАСНО ЗНАЄШ
ТОБІ Ж ПРО ЦЕ НІХТО НЕ ГОВОРИВ.
ПОБУТЬ ЗІ МНОЮ, ЧУЄШ, Я БЛАГАЮ
ЧИМ ДУЖ ТРИМАЮ РУКУ НА ВОГНІ
МОЖЛИВО Я ПО ІНШОМУ КОХАЮ
І ТИ КОХАЙ Й ВЖЕ ОЧІ НЕ СУМНІ.
ПРИСВЯЧУЮ НАЙКРАЩІЙ ЛЮДИНІ НА СВІТІ
FOR АNTUAN
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=249077
дата надходження 23.03.2011
дата закладки 23.03.2011
Я хочу вранці, в вирій полетіти.
З птахами разом, в перший свій політ
Якщо не зможу, змушу захотіти
Щоб не лишивсь, в неволі сивих літ.
ПокИ крило, ще сильне і надійне
Ще віра в тілі, не згасла і бринить.
Допоки море, спить собі спокійне
Поки ще серце, ідеєю горить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=248837
дата надходження 22.03.2011
дата закладки 22.03.2011
Відверто кажучи нема вже що й сказати
На перше листя віття чатує у вікні
Пускає сік спориш під крилами прим’ятий
Я на сирій землі немовби уві сні
І знаєш він мені миліший з кожним ранком
Розчинний напій барв
калюж ігристий блиск
В незмовну даль зове реальність-самозванка
Буди мене буди!
Зберусь
таки
колись
Верхів’я слів моїх! Прийми останнє слово
У дольній світ скорбот і горню височінь
Благословенний я із вдячністю готовий
Зніміти уві сні - найкраща смерть.
Амінь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=248695
дата надходження 22.03.2011
дата закладки 22.03.2011
Я знаю, що помру
Що зламаються крила
І знаю не зігріє
Моє тіло могила.
Стануть руки холодні
Мені очі закриють
Вперше ангели смерті
Свої двері відкриють...
Душу виймуть із серця
І загорнуть в долоні
Дикі демони з пекла
тепер я в їх полоні...
А мій ангел зламає
Об гріхи білі ноги
Віри більше немає
і нема допомоги...
Догорить в церкві ладан
Разом з ним і натхнення
Я не встиг попросити
В свого Бога прощення!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=222406
дата надходження 15.11.2010
дата закладки 22.03.2011
А дощ ллється сильніше, сильніше,
Дужі краплі об вікна гудуть,
Наче світу кінець уже ближче,
Й темні ангели скоро прийдуть…
Дощ змиває потоком великим
Усі тайни, весь пил із буття,
Ці потоки нестримні, як ріки,
Підіймають усі почуття…
Вітер гне зелень свіжу додолу,
Буйний має де силу подіть.
Дощ іде і сяга видноколу,
Шелестить за вікном і гримить…
Я так хочу в дощі цім сховатись,
Бігти босою в повінь його,
З вітром десь у степу поєднатись,
Захлинутись від сили його…
Проковтнути живлючі краплині,
Прорости в ньому паростком дня,
Щоб віддав мені всі свої сили,
Щоби вільна була і страшна!
Щоби грізно з дощем заблистіти,
Промайнути нестримним танком,
Хід думок своїх геть зупинити,
Одягтися в незримість його.
Хочу бути шаленою, злою,
Не ховати пристрасть свою.
Подружити кохання з пітьмою…
І кохатися в ній досхочу.
Дощ, навіщо ти мучиш уяву,
Нащо спокій мій змив і утік?
Як тепер просто бути – не знаю…
Дощ, ти знаєш, що ти чоловік?..
02.06.07
Полтава
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=248668
дата надходження 21.03.2011
дата закладки 21.03.2011
Сніги спливуть, розтане крига,
Перепливе весняна повінь,
Ще недочитана як книга
Життя неповторима повість.
І нерозвідані маршрути
Ще манять стежками любові,
А нерозкриті парашути
Ще муляють плече до крові.
Ще піняться у діжах вина
І в серці незбагненна просинь,
А невідмолена провина
У Бога прощення не просить.
Та вже підкралася неждано
Багата пишнотіла осінь,
Прийшла заслужена пошана
І перша непомітна просідь.
Чому, чому роки багряні
Все менше радості приносять,
А трави шовкові і п’яні
Все рідше по заплавах косять?
Усе складніші запитання
І більше хочеться покути,
Хай осінь, може ще і рання,
А вже ночами зиму чути.
Так хочеться усіх обняти,
Образи і гріхи простити,
Вже пізно принципи міняти
І долі іншої просити.
Не прогинав спини покірно,
Каміння не ховав десь скритно,
Якщо служив, то тільки вірно,
Якщо ненавидів – відкрито.
Нехай усім щастить і далі,
А ангели лише лелеять,
Хай крутяться життя педалі
І хай цвітуть усі алеї.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=248660
дата надходження 21.03.2011
дата закладки 21.03.2011
Так боляче давно вже не було
І важко дихати, й комок стоїть у горлі
І вже навіщо повторитися могло
Те, що забулося і те, що закувала в колі?
І лихоманить, й трусе, і болить
Все тіло і душа-це головне!
Я бачу, як у друзях людяність вже спить
Це почуття мене не покине
Друзів нема, тоді коли погано,
Коли твої проблеми летять помимо вух
І зрозумієш ти це пізно, або рано,
Для них страждання ваші, то порожній дмух
Це пусте місце, це нічого
Коли боляче саме тобі
Немає діла до тебе самого
Тим, хто обіцяв підтримати в біді
Вони всі кинуть навіть не спитавши:
"Може тобі потрібна допомога?"
Собі потрібно довіряти завжди
І співчуття чекати лиш від Бога!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=248649
дата надходження 21.03.2011
дата закладки 21.03.2011
Неповторному і непересічному,
юному мрійнику і поету вічному Василю Симоненку.
- Чи знаєш, що ти людина?
Питаєш кожного з нас.
Усмішка, очі - єдині,
Допоки вогонь не погас.
-Чи знаєш, що ти людина?-
Запитуєш цілий світ.
Твій був на землі єдиний
Високих думок політ.
І випливають з дитинства
Казками минулих днів
"Лебеді материнства"
Сонети щемливих слів.
Щоб вірно могли ми знати,
З дитячих вирісши літ,
Що можна в житті вибирати,
А що - вибирати не слід.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=248607
дата надходження 21.03.2011
дата закладки 21.03.2011
Здираю з себе плоть до крові.
Кричу у прірву забуття!
Іду до пекла проти волі,
Залишившись без каяття.
Холодне сонце обпікає.
Планети вряд стражами ждуть.
Людська надія помирає -
Смертельні вісники ідуть...
Цікавість, жадність вдовольняти...
Кінечний відлік старт почав.
Земля втомилася страждати.
Фатальній помсті час настав...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=248612
дата надходження 21.03.2011
дата закладки 21.03.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 21.03.2011
Ми майже поруч, майже поруч,
Але тебе не чую
Зову тебе собі на поміч,
А у думках серця малюю.
Ти знаєш мою саму більшу мрію?
Тобі її я розкажу,
Для тебе, лиш, її відкрию
Тобі, лиш, правду напишу...
Я хочу поруч завжди бути
У радості і в горі
Щоб перемоги всі здобути
Й зірвати з неба зорі.
Я хочу в сніг, у вітер й дощ
З тобою лиш гуляти
Щоб відчувало сонце площ,
Що ця любов не в чаті!
Хочу в одній квартирі
З тобою жити,
Щоб коли я забуду
Ти поливав всі квіти!
Хочу чекати на обід
Тебе з щасливими очима
Хочу, щоб знав увесь світ,
Що ти від мене хочеш сина.
Хочу щоб наші діти
На тебе й мене схожі були
Щоб ми навчили їх ходити
І щоб, як виросли-домівку не забули!
І постаріти, і померти
З тобою я бажаю
І щоб усе життя ти говорив:
"Люблю тебе...Кохаю!"
От тільки кому я вірш оцей писала?
Нема того кому б я це сказала!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=247482
дата надходження 16.03.2011
дата закладки 16.03.2011
Чого ти хочеш, поясни?
Чого ти сни мої тривожиш?
Чого мовчиш? Скажи! Скажи!
Отак мовчиш, потім голосиш!
Голосиш ти про те, що я...
Що я не хочу цих стосунків,
Про те, що я мале дитя,
Що я не бачу тих рахунків,
Які стоять поміж двох нас,
Які стоять і не пускають
Тебе до мене
Й серце крають!
Я прокрадуся, я ввірвусь
Я шлях знайду, я силу маю
Я просто знаю, що між нами
Є мочуття, що не вмирають!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=247484
дата надходження 16.03.2011
дата закладки 16.03.2011
Мені про тебе нагадало сонце
І розповів струмок дзвінкий
Твій вітер розчесав моє волосся
Серед дороги бачу образ твій
Тебе я слухала би вічність біля моря,
Де хвилі заховають голос твій,
Та ти зі мной,і я,там,поруч,
Вглядаюсь,бачиш вдалечінь,
Допоки сяде сонце,за обрій
Де ж ти,милий мій...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=247485
дата надходження 16.03.2011
дата закладки 16.03.2011
Мого дитинства край мрійливий,
Моєї пам'яті земля!
Знайомі, ніби друзі милі
Гаї тінисті і поля.
Бузкові присмерки палають,
Або ж ясні зимові дні –
Всім серцем я благословляю,
Дарую їм мої пісні.
А небо до нестями чисте!
І я благаю знов і знов:
"Зіграй же, акордеоністе,
Про юність, щастя і любов..."
В мені минулі дні і ночі
Живуть, немов солодкі сни.
Тут був і перший мій дзвіночок,
Тут був і вальс мій випускний.
Тут виріс я, змужнів та стрінув
натхнення, мов розлив ріки.
І вже зростають в Україні
моїх віршів рясні рядки.
А небо до нестями чисте!
І я благаю знов і знов:
"Зіграй же, акордеоністе,
Про юність, щастя і любов..."
Уздовж дороги скрізь – тополі,
Хоча в снігу, та все ж живі.
Я не шукаю іншу долю,
Ніж цей блакитний буревій.
Немов від чарів побілілі
Поля і луки, і гаї...
Мого дитинства краю милий,
Надії й спомини мої...
А небо до нестями чисте!
І я благаю знов і знов:
"Зіграй же, акордеоністе,
Про юність, щастя і любов..."
22. 02. 2004.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=247495
дата надходження 16.03.2011
дата закладки 16.03.2011
Я так хочу, щоб були почуті
З глибини всі мої молитВИ́
Щоб провини, без суду забуті
Не жадали у серці війни.
Я так хочу туди загляНУти
У те місце, де квітнуть сади
Щоби душу думками не псути
І не пити брудної води.
Хочу знати, хто править тим царством
Хто дав душу мені, дав ім"я.
Хто отрутою був, хто лікарством
Хто дозволив писати життя.
Я би став перед ним на коліна,
Я заплакав би наче дитя
І сказав би "Прости свого сина,
Тобі вічність, мені забуття!"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=247473
дата надходження 16.03.2011
дата закладки 16.03.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 15.03.2011
У кожного своя біда… Хтось страждає, через втрату кохання. Хтось через не здійснені мрії. Хтось…
Багато хто нарікає на життя… Багато хто звинувачує долю в своїх бідах. Багато хто…
Майже усі живуть з надією на майбутнє, де хто уявляє його, де кому воно сниться…
Люди настільки уявляють себе в майбутньому, що не помічають в теперішньому…
Життя летить, уявляючи майбутнє – без бід і нарікань, не помічаючи теперішнього, (яке завжди буде теперішнім)чи можна сказати, що ти жив так як хотів?
В кожному часі є свої позитиви, побач їх. Не звинувачуй нікого, по великому рахунку – ти майстер своєї долі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=247259
дата надходження 15.03.2011
дата закладки 15.03.2011
Це не день коли убили Ісуса,
І не третій день коли він воскрес,
Просто все стається так і покидає мене муза,
Звичайний світ в якому не буває чудес.
Ще кілька своїх тез, які я заримую знову,
Так те що залишилося каменем на душі,
З хрестом на грудях не знайшов свою Покрову,
І сила, та чи сильна залишилася в вірші.
Нашіптую і далі, ворочатимуся в безсонні ночі,
Згадую майбутнє і живу кожен божий день тепер,
Дзеркало внутрішнього світу кажуть очі,
Не переступив я недосяжний бар’єр.
І посадили до галер, грибу щосили, я підсів на весла,
Попереду загадкові заморські береги,
Мій криголам щойно із корабельні, вся крига скресла,
Лише в повітрі свистом музики співають батоги.
Ніяк тут без цинги, вода хлебче - солоне море,
Палюче сонце обпікає шкіру - засмага моряка,
А розум не замовкає, свої думки говорить,
Хто дасть свободу, напише волю для цього кріпака.
Така була йому довга дорога в жовті піски і дюни,
Шукав і більше не знаходив ранкову зорю,
В очах лиш проблиски самотньої красуні із тілом юним,
Запишу на папері сьогодні, а завтра спалю.
А тут: алюр три хрести - бігти вперед щосили,
Щоби побачити і розказати раніше за всіх про горизонт,
Але чому живим труну живі із задоволенням зробили,
Невже не можна було вчинити в душі ремонт?
Експромт у почуттях, любові, може й кохання,
Загадка: справді вона та єдина, а чи не вона,
Триматись за її долоні виникає щире бажання,
Дихати у її вітрила і сісти до її човна.
Ціна ж за волю - зворотній бік, реверс медалі,
Самотність називаю, шкребу ножем стіну,
Дурними жартами стираю з очей печалі,
Зі світом почав давно вже я партизанську війну.
Я знаю: засну сьогодні й мозок не знайде спокою,
Все що у день я думав, вночі пережує він,
Права півкуля лівій поплачеться на свою долю,
Лиш візерунки квітів це бачитимуть зі стін.
Надійні тіні не покидають мій дружній морок,
Коли у світі біль, хіба вам болить також?
І людяність ваша у пляшці, а хто засунув корок?
Насправді більшість худоба з цяцьками - пародія вельмож.
Тож не переходьте за огорожу далеко від корита,
До того берега не допливе простий плавець,
Для чого героєм бути, потрібна покірна свита,
Інша історія, де інші підуть під вінець.
Ламаю олівець, графітом пробиваю листка зошит,
І допиваю чай, я вибираю пакетоване молоко,
М’яч щойно взяв до рук і вже кидаю в кошик,
Невже так хоче виграти цей матч Юрко?
Знову пливу, річка, я за буйком, а вода така тепла,
Ще кілька метрів, пірнув, дістав до дна,
А там трава як водорості і їхні стебла,
Закутує мене собою зелена пелена.
Сумна історія, рожеві одягнули окуляри,
Люди чумні, будинки мохом поросли, гниє село,
Згустились знову над землею чорні хмари,
Дайте я стукну, може хтось почує по воді веслом.
Де ж слово яке буде для нас… тримайте зброю,
Розбудить свідомість, покаже вірний шлях,
Духовна пам’ять дорогою до бою,
Своє ім’я писатиму я на свій стяг.
І на полях, іду весною, по пояс проростають злаки,
Як кажуть: те що посієш пожнеш, отримаєш урожай,
Це все дороговкази, розмітка, інформаційні знаки,
Я не кажу зайве: просто право вибору вибирай.
14.03..2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=247241
дата надходження 15.03.2011
дата закладки 15.03.2011
Болить,невзмозі зупинити час
А я загублена в житті,
Давно немає і не буде нас
Тяжка розплата всамоті.
Я заплачу за те, що є
Й за кроки, що були невірні
А ти ввідай життя своє
Як не крути , а ми не рівня
Мабуть для тебе я живу
Нехай і біль руйнує серце
І Бога тихо я молю,
Жити для себе, як уперше
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=247238
дата надходження 15.03.2011
дата закладки 15.03.2011
Яке найбільше надбання
Сховаю я у світі злоби.
Всі царства світу не мої,
І для царів нема підмоги.
Для чого в світі живемо,
Очікуєм якої слави....
Коли йдемо у небуття –
Єдиний шлях, що всі зазнали.
Герої кануть в забуття,
Облишать наміри і мрії,
Відійдуть, мов гірський туман,
А праведні повік цвістимуть.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=247237
дата надходження 15.03.2011
дата закладки 15.03.2011
Я відчуваю силу Божою в руках,
У помислах своїх й думках.
Ця сила сходить з неба на усіх,
Знімає втому, біль і, навіть, гріх.
Любімо Господа всім серцем, люди.
Життя мінятиметься, кращим буде.
Сади розквітнуть і поля засіються,
Про Дім Господній в небі буде мріяться.
Нас жде Отець в одежах сяючих.
З любов’ю вірних Господу, стрічаючи.
Йому хвалу і славу будемо нести,
Щоби достойно в Царство Божеє ввійти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=247278
дата надходження 15.03.2011
дата закладки 15.03.2011
Марить весна у моєму волосі,
в'ються стежки під ногами - шляхи.
Тільки сьогодні спочатку здалося,
що не втекти мені більш від зими...
Та все гаразд! Льодоходи пірнають,
і не насниться водиці кошмар.
Зранку +5 і не замерзають
теплі краплини відчули вже жар.
Радісна злива пустилась над містом -
очі наповнились смаком життя.
В калюжі співає прозоре намисто,
вмить підійду і вдягну його я.
Губи холодні, та серце гаряче,
я розплету від журби свої коси.
І від печалі я вже не заплачу -
радіє весна у моєму волосіі!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=244456
дата надходження 02.03.2011
дата закладки 14.03.2011
Просити – це великий гріх.
Мовчати – це найбільша мука.
Зірвати непокірний сміх,
Й чекати, що прийде розлука.
Спитати: «Чи моя любов
Оживе, доживе, оживає?»
І знати, що холоне кров
Без надії серце співає…
Сто доріг, обійшовши, не знаєш
Чи радіти приходу весни,
Чи сідати на потяг до раю,
Що прибуде опівночі в сни.
Чи в собі відчувати ілюзій
Повну чашу, зрадливих думок.
Та вони – не найкращії друзі,
Лиш життя – це повчальний урок.
Бути бідним, можливо, це краще,
Навіть, ліпше пізнать почуття.
Та багатому в світі найважче –
За любов не віддасть він життя!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=247022
дата надходження 14.03.2011
дата закладки 14.03.2011
В знайомих запахах завжди присутні звуки,
Які відлунням обертонових тіней
Примушують мовчати на людей,
Що тобі чесно тиснуть руки…
В знайомих запахах завжди присутні звуки.
В знайомих звуках відчуєш дотик,
Що воскрешає душу, гріє тіло –
Від нього все твоє життя згоріло.
Лишився лиш маленький іграшковий плотик…
В знайомих звуках відчуваєш дотик.
Від дотику воскресне спогад,
Коли безглуздість слів сягала апогею
А двоє все ходили над межею
Своїх недосконалих та кумедних вад.
Від дотику воскресне спогад…
У спогадах правдиві очі
Велично дивляться на залишки раба,
Який не вірив, що любов сліпа
І плакався на бога осінньої ночі.
У спогадах правдиві очі…
Підробити погляд неможливо.
Там є усе, що встигли промовчати,
Але ж нам краще цілувати грати
Власної тюрми… Оце так диво –
Підробити погляд неможливо…
Від погляду спадає крига
З відмерзлого клапана серця.
Ти тільки на мене не сердься!..
Кава, зірки, перечитана книга.
Від погляду спадає крига…
Але за мить прийде весна.
Знайомий запах чи щось більше?!
Порада тут лише одна:
Відкрийте серце – стане ліпше!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=247014
дата надходження 14.03.2011
дата закладки 14.03.2011
Моїм друзям-емігрантам присвячую з любов'ю.
Мовчки в'янули квіти, пелюстками тремтіли.
Вони тихо зітхали, вони жити хотіли.
Доля їх роз'єднала з глибоким корінням,
Вже ніколи не буде в них палкого цвітіння.
Так і люди, буває, коли вирвані з хати,
Тужать, журяться, плачуть і страждають багато.
Біль, що крає їм серце, важка, ніби олово,
Бо у краї дитинства пуповина захована.
Їм би стати раненько, коли небо сіріє,
Їм би вибігти з хати, пригадати надії.
Їм пройтися би шляхом від порогу до школи,
Та назад не вернутись, не вернутись ніколи.
Наче зірвані квіти вони в'януть, зітхають.
Облітають пелюстки, то роки їм минають.
Бо не може в чужині проростати коріння.
Може Бог допоможе, та дозріє насіння.
Сумно, важко та гірко про усе це писати.
Та ще важче людині на чужині страждати.
Добрим людям потрібно взять собі на замітку -
Не жадати зривати без потреби ту квітку.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=247000
дата надходження 14.03.2011
дата закладки 14.03.2011
Люблю весну – пору нових надій,
Яка вселяє віру у найкраще.
Вона дарує нам країну мрій –
Із нею ми здолаємо найважче.
До дна допито дні холодних чар.
В моїх очах уже квітує ніжність.
У юнім серці радість - ніби жар...
Озвучую рядком духмяну свіжість.
Лечу за небокраєм навздогін.
Думками дотягаюсь ген за хмари
І чую я світанку тихий дзвін.
Тривожать душу квітів дивні чари.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=246855
дата надходження 13.03.2011
дата закладки 13.03.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 13.03.2011
Скло, туманом холодним покрите,
Сріблом розлита волога на нім,
Подихом ніжно повільно зігріте
Скло у краплинах розмлілого поту.
Іскрами гра триває у бліках,
Ілюмінації шоу спливає у всім,
Слізьми краплини тремтять на повіках,
Стікши, лиш слід залишають польоту.
А за пеленою того дива з вологи
Розмиті образи уявного світу,
Й протяг, що звідти - поклик дороги,
Породжує в серці цікавість і млість.
І хмарки міражу ефектом вітрини
Приваблюють зразу узором із цвіту,
Орнаментром крапель й легкої провини -
Вони вже зникають, залишивши злість...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=246863
дата надходження 13.03.2011
дата закладки 13.03.2011
Ще зовсім, зовсім не готова
Зустріти те що ти готуєш
І хай це зараз лише слово
Кохання ж просто не відчуєш
А я чекаю, знов всміхаюсь
Тому, що бачу в зазеркаллі
У всьому що було, вже каюсь..,
А ти знов влаштувала раллі
Я вичерпалась, скільки часу
А ти від мене й не тікаєш
Що? Знову скорчила гримасу?
Мені ж не боляче ти знаєш
І скільки ж буде ще моментів
Воно? та ні, лиш тільки схоже
І мабуть вдосталь аргументів
Ну що ж тепер тобі не гоже?
Чому не дивишся у очі?
І що ховаєш за спиною..
Тобі віддам усі.. всі ночі
Аби лиш ти була зімною.
......
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=246852
дата надходження 13.03.2011
дата закладки 13.03.2011
Ти не Ромео, я не Джульєтта,
Бо я - Вона, а ти лиш Він.
І ймення нам "ніхто" в сонетах,
І не писав про нас Шекспір.
І тільки я, може й бездарно
Пишу про нас, пишу про них.
Я знаю, це можливо марно,
Бо прочитать ти їх не зміг.
Бо я пишу вірші нікому
І мій псевдонім є Ніхто.
Присвячені лише одному,
Моєму любому Нікому...
04.12.2008
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=246838
дата надходження 13.03.2011
дата закладки 13.03.2011
А у повітрі почула я весну
Співала вона тихо, мелодійно.
І все , що спало у саду спокійно
Прокинулося із п’янкого сну.
Дерева голі ще, не мають що вдягнути,
Та все ж приваблюють вони усіх людей.
І від оцих таких, здавалося б, простих речей
Не можу у ночі собі заснути.
Я ж чую, як колише вітер віти
І як тріпочуть крильцями птахи,
Я бачу, що не білі вже дахи,
Що вже зелені трави й ростуть квіти.
А у повітрі, ви, почули вже весну?
Співає вона тихо, мелодійно,
У душу проникає неспокійно,
Та будить все із зимовОго сну.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=246828
дата надходження 13.03.2011
дата закладки 13.03.2011
Я не зламаюсь! Ні я не зламаюсь!
Ітиму по пустелі своїх мрій…
Нехай і нездійсненних та тримаюсь
Я до кінця у пошуку надій…
Нехай байдужість вже заволоділа світом,
Та я ітиму з щирістю все ж до кінця
Душа моя хай розцвіте вишневим цвітом,
А серце хай пізнає каяття…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=246827
дата надходження 13.03.2011
дата закладки 13.03.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 13.03.2011
А можна...я щастячком ляжу на груди?
А можна...листочком приклеюсь до них?
А можна...я невидимкою буду,
Щоб кожної миті відчувати твій подих?
А можна...я буду крилом лебединим?
А можна...тебе піднесу до небес?
А можна...я піснею в серце полину,
Щоб нею зігріти тебе?
А можна...о півночі стану віршем?
А можна...тихенько ним ляжу у душу?
А можна...я стану весняним дощем?
І кожну краплинку тебе цілувати примушу!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=246669
дата надходження 12.03.2011
дата закладки 12.03.2011
Я ніколи не стану Вашим сенсом буття,
І , напевно, дарма тарабаню в ці дверці,
Все що можу, це вічне вручити життя
На папері у віршах, у серці...
______________________________________________
Я не вдала причина для Ваших думок,
І, звичайно, не варта уваги,
Не царівна, не вмію складати казок,
Та для Вас, певно, в списку "розваги"
Наче Ваш ідеал, але геть навпаки!
Що наївна та духом не сильна,
Я скоріше годжуся для Вас в кріпаки
Як рабиня -покірна ,та вільна.
Я не стану причиною Ваших думок,
Ані мрій, а тим більше страждання,
Бо земна, не така як царівни з казок,
Не найкраща для Вас й не остання..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=246574
дата надходження 12.03.2011
дата закладки 12.03.2011
Чому ви жорстокі, заплакані дні?
Хіба й так не видно, як гірко мені?..
Навмисно ви сипите гучні слова?..
Від них розкисає моя голова...
Жорстокий. Та ні, все природно... Проте
Ще досі від холоду в душу мете
Болючий обман. І зрадлива печаль.
Мене добиває від спогадів жаль...
Не йдете? Не знаю, не знаю чому
Все краще залишилось тільки йому.
Забута моя половина життя,
З якої не висохли ще почуття.
Смієтеся? Грішно вам, дні у сльозах,
Шукати покари в моїх помилках!
Нема каяття... А за що, хай там грець?!
Це тільки в мені ще не повний кінець...
За що ви? За що?.. Не будила я сну,
І вашого розкладу теж. Не збагну
Чому лиш у мене украли усе?
І хто мені знову це все принесе?
Ви лиш не судіть!.. Ви, заплакані дні...
Чудово вам видно, як гірко мені!
В свідомості – штиль, а у серці – гроза.
І, наче на зло, протікає сльоза,
Що викриє все, що тримала в собі
Й нізащо, повір, не сказала б тобі.
А далі би жила в обманливих днях,
І знову тонула б в солоних сльозах.
Ви, дні ви мої! Ви заплакані дні!
Верніть що по праву належить мені!
Не сійте обману, і замкнутих зрад,
І вже не давайте відомих порад,
У купу одну все життя не в’яжіть
І йдіть вже від мене! Назавжди... ідіть.
Впустіть на свій обрій проміння ясне,
Що врешті тепер обігріє й мене.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=246585
дата надходження 12.03.2011
дата закладки 12.03.2011
Він наче птах, що бачив свою долю,
Але тому не йде на перекір,
І бачучи фальшивість цеї ролі,
Усміхнений виходить у ефір.
Він наче камінь, що знаючи сценарій
Зневажив дикий ввесь сюжет,
Утім відмовившись від арій
Повільно котиться вперед.
Він наче Сфінкс, що вабиться до суті,
Висвітлює не шлях, а ціль,
І хоч деталі ним забуті,
Зате ще серце вічуває біль.
Він наче олень, що завмер в польоті,
Швидкий і вільний у лісах,
Дарма - капкан на повороті,
У серці ж цей солодкий страх!
Він наче ватра, що в широкім полі,
Все вітер задуває злий,
Це вічний бій у крейди колі
Дає відчути - він іще живий!
Він як людина, що бажає жити,
Та чути в собі почуття,
І доки вибір можна ще зробити,
То кожна мить - його життя!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=233226
дата надходження 06.01.2011
дата закладки 12.03.2011
Мов листя осіннє ангели падали,
Із неба спадали в той день,
Зорепадами небо ніч усю плакало,
Плакало небо і вдень.
Люди дивилися, щастям ділилися
Про добрий знак із небес,
А небо світилося, а потім лишилося
Без пір'я, без ангелів, без...
Печальний письменник рукою тремтливою
Писав про добрих людей,
Коли вони падали яскравою зливою,
Він був повен ідей,
Із чашкою кави він вийшов на ґанок,
До світлого світу свого,
Де зовсім без ангелів був теплий ранок,
Який так тішив його...
Мов листя осіннє ангели падали,
Бо їх підбили слова,
Не злість і не гріх їх ослабили,
А тільки правда сама,
Вони всі розбилися об сіре каміння,
Вони зрозуміли одне:
Й на мить не потрібні їхні творіння,
Без ангелів світ проживе...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=240187
дата надходження 10.02.2011
дата закладки 12.03.2011
Ангели плачуть тільки вночі,
За янтарними ширмами долі,
Їх сльози, їх зорі, їхні мечі,
Їхні знецінені ролі...
Їх видно раз́ом із північним ударом,
Їх треба ховати від світла в тіні,
Їхні серця оповиті пожаром,
Їх очі постійно в далекій імлі...
На світлі, мов люди, вони носять маски,
На світлі вони неначе живі,
Та їх постійно мучать поразки,
Та їхнє пір'я в невинній крові...
Тому кожен ранок вони в білій фарбі,
Вдягають німби - блакитні м'ячі,
Лишають сльози забрудненій кармі,
Ангели ж плачуть тільки вночі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=240183
дата надходження 10.02.2011
дата закладки 12.03.2011
Згорячи всім чистим серцем
Та потонучи в імлі,
Я втікаю в піднебесся,
Я втомився від землі!
Відвертаючись від сонця,
Я помолюся на ніч.
Я скажу останнє слово,
Скажу тільки віч-на-віч!
Наче в сні непереможний
Та водночас сам один,
Я волів би бути в рамках,
Не тікати від провин!
Але я не безкінечний,
Час прощатись назавжди,
Це лише сценарій втечі:
Скинув якір і лети!
П-Пів
Піди зі мною в рай!
Бо самому страшно..
Недосяжний край...
Край...
Я останньою сльзою
Залишу тобі алмаз,
Та піду повільно в небо
Без вагань і без прикрас.
Залишу закриті двері
І порожнього листа,
Залишу чорнильні плями
Вщент згорілого моста.
П-пів
Горячи всім чистим серцем,
Проклинаю кайдани,
Як мені при всій свободі
Відірватись від землі?
Неспроможний йти...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=244718
дата надходження 03.03.2011
дата закладки 12.03.2011
я підношу Вам квіти - улюблені...хризантеми...
червонясті ...із запахом меду на пелюстках.
лиш змахнувши сльозу Ви рішуче міняєте теми ,
щоб не бачили смутку у втомлених , рідних очах .
за широким столом , де плекали Ви наші долі,
на картинах життя , що не писані на полотні,
мимохідь я помічу ,як стислося серце від болю.
розлетілися ми. Ви ж - залишились одні.
відкриваючи широко двері в дитинство майнемо,
де у Вас на колінах сиділи такі ще малі...
я дарую сьогодні Вам,мамо,оці хризантеми,-
найдорожчій людині у серці і на землі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=245428
дата надходження 07.03.2011
дата закладки 07.03.2011
Нехай в цей день весни
Здійсняться всі Ваші надії
І хай збуваються хороші сни
Й не полишають Вас красиві мрії
Хай щастя Вам приносять діти
Й нехай будуть для Вас добром
І проростають як ті квіти
Під Вашим сонячним вікном
І в колективі тільки дружба
Нехай буде понад усе
І на заводі Ваша служба
Нехай хороше принесе
Бажаєм Вам весни в серцях
Нехай там завжди вона буде
І Ваш життєвий світлий шлях
Ніхто у світі не забуде
пес: єдиний мій вірш за 2006 рік, аж самому неприємно що таке писав. 7.03.2006р.
ну а це вже в 2010 в той самий період писав на +- ту ж тему.
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=199943
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=245258
дата надходження 06.03.2011
дата закладки 06.03.2011
Все навколо одне,
Ці примарливі й стомлені ночі,
Це лише перший крок,
А земля під ногами – пісок.
У заручниках снів,
Закриваються зморені очі,
Вже не видно зірок,
Не підкаже дороги пророк.
Темно-сірий асфальт,
Не рахує твоїх кілометрів,
І відлунням глухим,
Ти розвієшся серед людей.
Неприхований гнів,
Ти шукаєш живих серед мертвих,
Над повітрям сухим,
Що випалює серце з грудей.
Вже не буде “колись”,
Відчуття всі давно поховали,
Серед страчених мрій,
Ти знаходиш надії шматок.
Лише вчора пішов,
Хоч ніколи тебе не чекали,
На узбіччі не стій,
Це ж так легко! Життя – тільки крок!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=244270
дата надходження 01.03.2011
дата закладки 01.03.2011
Сутінки згустились; що тобі до цього?
Це ж моя дорога, мій крутий обрив!..
Вдосталь було щастя, жаль, лише німого,
А тепер, на лихо, сум заговорив.
…Я розчарувався. Підпалили крила
І горять без диму, а душа ж нова!..
Точно пам’ятаю – ти мене любила,
Тільки не згадаю за які слова.
08.02.2011 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=239774
дата надходження 08.02.2011
дата закладки 01.03.2011
Віє-віє дивним сном, добрим вітром,
Сіє промінь за вікном зерна світла,
Чом не спиться знов тобі, в травах, росах,
Як в дитинстві, як колись? Вже дорослий,
Вже зневірився не раз, так стомився,
Може досі весь цей світ двом нам снився,
Сипле сонцем в очі знов. Шквали, грози –
А насправді це лише чисті сльози…
Засинай, бо тільки в снах все насправді,
В снах ти вільний назавжди, тож не варто
Відпускати ніч тепер, їй тривожно,
Хоч лишатись разом вам вже не можна…
Ранок в зорях… Пригадай, біло-біло
Сніг останній пролетів і на крилах
Ніжний ангел опустився, сів спочити,
Треба вірити, а з тим – просто жити!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=244240
дата надходження 01.03.2011
дата закладки 01.03.2011
. "Всі ми з матінки-землі
Набираєм розум й вроду.
Чуєте дорослі та малі...
Земля - це суть всього народу..."
Під горою,
Під сосною
Світить небом
Джерело.
В джерелі тому водиця,
Не вода, а медівниця...
Та дорогу, як на зло,
Нині снігом
Замело.
В нім водиця
Молодицям
Посила красу й наснагу,
Вабить шкіру ніжну, смаглу,
Робить доброю душею -
Хоч сто літ любуйся
Нею.
Я би ніс цілющу воду
Для усього свого роду...
Але де знайти відро,
Щоб безмежне в нім було
Щастя для всього народу.
Дуже тяжко -
Розплескаю тільки
Воду...
Дуже важко,..
От несу в долонях воду
І в жару, і в непогоду...
Поливаю битий шлях,
А в грудях...
Затаївся сірий
Страх.
Звідки зло це принесло?..
Бо ж міліє джерело,
Пропадає тихо віра
І душа схожа на звіра.
Не душа, а вовче тло...
От таке в нас стало
Зло.
Джерело наше, як сонце,
Світить вірою в віконце.
В давнину... і нині знов...
У віконце, в наші душі,
Щоб на морі і на суші
У серцях була
Любов.
Любов...
... До чужого і до брата,
До сусіда, і до свата.
Щоб підтримка свого роду
Стала правилом для всіх.
Щоб пропав зазнайства гріх -
Гріх всього мого
Народу...
Вся надія на цю воду
І на мудрість від народу.
Щоб нам завтра повезло,
Щоб зламали кляте зло.
Ми надію в цьому маєм
Й вас до цього призиваєм.
Бо ж не даром нам дано
Наше вічне
Джерело!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=139729
дата надходження 02.08.2009
дата закладки 01.03.2011
Я не хотіла тебе вбивати,
Але не вміла прощати зла.
Але не вміла брехні прощати,
І зупинитися не змогла.
Летіли пулі метеоритом
І роз'їдали душі граніт,
А ти просив: "Дай хоч мить дожити,"
А я безжально шептала: "ні..."
Ти падав з відчаєм на коліна,
А я стояла сліпа від сліз...
Ніби сіре дубове поліно,
Не лізь у душу, в думки не лізь!
І тільки час все зумів спинити.
Моя лікарня - квиток на волю.
Я ж лиш хотіла тебе любити,
А ти завдав мені стільки болю.....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=152238
дата надходження 27.10.2009
дата закладки 22.02.2011
Моя Вітчизна - Україна,
Вона найкраща на землі.
І так, як мати, в нас єдина,
тому й дорожча всіх мені.
Найкраще небо з журавлями,
Річки, озера і поля,
Плакучі верби над ставками-
це все і є моя земля.
Чарівна пісня українська,
немов цілюще джерело,
неначе ласка материнська,
яка дає усім тепло.
Лани дозрілої пшениці,
І мова ніжна, чарівна.
Це те, чим можу я гордиться,
другої кращої нема!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=117966
дата надходження 24.02.2009
дата закладки 18.02.2011
Коли надворі злі морози
і в душу проситься печаль,
коли тремтять на віях сльози
й себе чомусь безмежно жаль...
Згадаю проліски весняні,
які синіші за блакить,
і твої очі незрівнянні,
які найкращі на весь світ.
Я притулюсь до тебе ближче
й приляжу на твоє плече...
Хіба є в світі що дорожче
й миліше над усе оце?!!
Своїм теплом мене зігрієш,
почую серця твого стук...
Щаслива тим, що розумієш,
з тобой не знаю серця мук..
А в ніч пурги, як вітер лютий
до нас постукає в вікно:
Йому ніколи не збагнути:
Дорожче всього це тепло!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=117598
дата надходження 22.02.2009
дата закладки 18.02.2011
Мені не жаль всіх тих, хто марно мріяв,
Усіх, хто неба так і не сягнув,
Хто миті у журбі роками міряв,
Хто мріяти знемігся і забув,
Хто в небо знявся, хто летів, боровся,
Кого тягнули рани до землі,
Хто на гіркий причал свій повернувся,
Кому зламали крила бурі злі,
Кому забракло у польоті сили,
На половині хто дороги став,
І тих, кого спокуси погубили,
Хто, долетів до сонця і упав…
Та жаль мені, так жаль мені безмірно
Лиш тих, хто і понині не літав,
Про крила хто ніколи і не мріяв,
Дивився вниз, не жив, а існував…
Та жаль часу, що провела не з тими,
Шукала правди, де її нема.
Що оточила стінами глухими
Своє життя, холодне, як тюрма…
Та жаль, що я запізно зрозуміла,
Що втрачені не повернуться дні.
Невже літати розучились крила? –
Вони поникли, сірі і сумні…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=241841
дата надходження 18.02.2011
дата закладки 18.02.2011
Життя відходить у світ далекий,
А щастя долі лиш у думках.
Гартує час всепоклоненний,
Що віддзеркалився і в нас.
А почалося все з зернини,
Що із любові посадили,
Як боронили від тварини,
І новій долі світ відкрили.
Та швидко світ пізнала-
Одна тут залишилась,
Любов не зберігала
І враз перемінилась.
Змінилися старі закони,
Забулись неньчині слова,
Друзями стали вже ворони-
Розпочалась нова пора.
Було так довго,та не вічно.
Й її чекав сумний похід,
Кінчалося життя трагічно,
А ще ж хотіла другий зліт.
Порозуміння та любові
Шукала як і всі колись,
Чекала мрії кольорові,
Та лише сльози полились.
Хотіла пам*ять залишити,
Зробити все,що не змогла,
І вирішила дні прожити
Немов дорога всім одна.
Старі закони повернула,
Чекала славного кінця,
Зловісні плани всі забула,
Чулися звуки від гінця...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=241467
дата надходження 16.02.2011
дата закладки 16.02.2011
Я Вам скажу: пишу я просто,
И мне помощница душа.
Стихи, быть может, и не броски,
Но отдыхают в них сердца.
Они наполнены весною,
Там слышны трели соловья.
И даже снежною зимою
Теплом стихов согрета я.
Я с ними плачу и страдаю.
Встречаю утренний рассвет.
Хочу - и в счастьи отдыхаю.
Верней друзей пока что нет!
Бывает дождь стучит по крыше,
И льются слёзы по стеклу,
Но боль становится всё тише:
Я в этот миг стихи пишу.
Стихам своим я доверяю
Свои сердечные дела.
Так вышло: много в них страдаю,
Но это жизнь! Она права!
Или от счастья вдруг пьянею
Сильнее тёрпкого вина...
Бывает тут же отрезвею:
В ошибке душу здесь виня.
Вот так шагаем славно вместе
НАДЕЖДА, ВЕРА И ЛЮБОВЬ...
И потому на голом месте
Родился ряд моих стихов...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=189944
дата надходження 16.05.2010
дата закладки 10.02.2011
Це відчуття …
Коли чогось не стало,
Та я за ним не побіжу.
Не простону, не закричу,
що мало.
Без слів, без болю відпущу.
Гуляло сонце…Все квітчало.
Пройшла ж його пора.
Мені не жаль ні мить не стало
На серце радість прилягла.
Усе змінилося раптово,
Хоч не значний це перехід,
Віддати треба шану Богу -
Усе стається так як слід.
Краплина падає додолу.
Земля дає смачнючий плід.
Відкриті оченька дитини
Штовхають сонця диск на схід…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=240146
дата надходження 10.02.2011
дата закладки 10.02.2011
Я хочу сьогодні померти,
Я хочу про все позабути,
Як пташка злетіти до неба,
Щоб трохи свободи вдихнути.
Як боляче жити у світі,
Кохати і миттю втрачать,
У серці печаль залишити,
А щастя у пам'ять сховать.
Та щастя так важко згадати,
Коли серце хоче ридати,
Коли в житті немає цілі,
Коли й сама я в безнадії.
Немов примара я безлика,
Нема душі, не чутно крику,
Бліда, похмура, непотрібна,
А день і ніч іде незмінно.
Іде. Минає рік за роком,
Змінився світ, а з ним і я,
Бо ще тече життя у венах,
Бо ще не час для небуття.
20.01.2005р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=121953
дата надходження 18.03.2009
дата закладки 31.01.2011
Людино! Ось ти родилася на світ
І перед тобою праведна дорога...
Тобі прожити треба сотню літ,
Щоб хоч на крок наблизитись до Бога.
Це персональна є твоя дорога,
Дорога у життєве майбуття...
Стежинаа, що веде до Бога,
Де буде звіт за прожите життя.
І в кожного своя дорога,
У кожного тернистий шлях.
Від материнського порога,..
А дальше все в твоїх руках.
І твій народ у цьому допоможе,
Життя дорогу вірно торувати.
І якщо ти не лінивий, то і може
Для потомків зможеш щось побудувати.
А якщо ти в дим пустив всі дні
І не оставив в світі свого сліду,
То час твій, як папір згорить в вогні
І по слідах твоїх ніхто не піде...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=216526
дата надходження 16.10.2010
дата закладки 29.01.2011
Весна! Любов заполонила всю планету.
Сіяло сонце і лунав дитячий сміх...
А ти от тільки вийшла з кабінету
І понесла у світ найтяжчий гріх...
Ти думала, що позбулась слідів любові
І знову будеш жити так само, як завжди...
Але сліди розтерзаної крові,
Уже зависли символом біди...
І кожну ніч ти чуєш тихий шепіт -
"Матусю, я теж бажаю у цей світ..."
І не спасає твій безглуздий лепет,
І сон цей йде до тебе стільки літ...
А ти шептала, що була молодою,
Не знала про життя у цьому світі,
Що так раптово зустрілася з бідою,..
Як з ясним громом у спекотнім літі.
Тепер стара ти шкандибаеш вулицями.
Опущене лице і очі у журбі...
Ідеш через чортополох ти манівцями
І вічно плач дитячий - горем у тобі...
Цей крик - "Ти мусиш жити і за мене...
Та нести тяжкий гріх цей у світи.
Даремно плачиш нині моя нене,
Бо в цьому вина... лише ти."
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=218915
дата надходження 29.10.2010
дата закладки 29.01.2011
Дорогі читачі, успішні поети...
Читайте з натхненням щоденно вірші.
Вкладайте у пам'ять найкращі куплети.
Пісню для серця, а світло - душі.
Свій час пропустіть крізь пошуків сито,
А сито хай Муза тримає в руках...
І не беріть з неї за творчість мито,
Щоб її не осилив підступності страх.
Не бійтесь розкрити творчості муки:
Плач серця... та крик своєї душі...
Без вагань віддайтесь в її ніжні руки -
І впадуть на папір прекрасні вірші.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=227234
дата надходження 08.12.2010
дата закладки 29.01.2011
Нехай лютують злі морози...
нехай вітри сніги метуть,
та не страшні зими погрози:
В моїй душі квітки цвітуть.
Мороз все більше шаленіє
Покрилась кригою земля.
Мене весь час, як сонце гріє
Твоя усмішка чарівна...
Нехай мороз шибки малює:
не скоро прийде ще весна,
та не страшні оці завії:
в моїй руці твоя рука.
А вітер більше, більше злиться
і кучугури наміта,
та тепле літечко дарує
очей чарівних синєва...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=118126
дата надходження 25.02.2009
дата закладки 21.01.2011
Накрила сном міста і села нічка,
Сипнула жменю зірочок у небо
І запалила місяць, наче свічку,
Щоб помолитись, Господи, до Тебе.
Ось вітер заховався під ялинку
І задрімав там якось ненароком.
Пробач прошу за всі погані вчинки,
Хай кожна помилка буде уроком.
Я не молю про золото і крам,
Я не благаю долі золотої.
Лише любов усіх на світі мам
Візьми до Себе і зроби святою.
А коли раптом в грудях запече
І страх загляне у зірниці-очі,
Підстав, благаю, батьківське плече,
Це все чого в цю мить, мій Боже, хочу.
Так ніжно й легко падають сніжинки
І гинуть від тепла чужих очей.
А прощення за всі гріховні вчинки
Летить і губиться серед пустих речей.
І неба синь, і нічка-українка
Покірно припадуть Тобі до ніг.
Німі слова із легкістю пір*їнки
Зворушать душу і впадуть у сніг......
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=112320
дата надходження 17.01.2009
дата закладки 21.01.2011
Я за вас відболю, відтерплю, відлечу, відкурличу,
Я за вас відмолюсь у німому звучанні століть.
Тільки б, рідна, ніколи не з'являлась печаль на обличчі.
Тільки, люба, не плачте. Тільки, мила моя, живіть.
Я від вас відведу оте вчора поранене літо.
Я за вас відпрацюю у вічності ваших полів.
І у вашім садочку найкращі посію квіти,
І мені не забракне для вас найтепліших слів.
Я вплету свою мрію сивиною у ваше волосся,
І від всіх негараздів собою ваш світ затулю.
Хай ще кілька хвилин до вас не приходить осінь,
Щоб ви зрозуміли відлуння слова ЛЮБЛЮ....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=141628
дата надходження 16.08.2009
дата закладки 20.01.2011
Розійшлися дві дороги, що вели у майбуття,
Дві дороги, дві тривоги, два поранених життя.
Розійшлися розлетілись у невідані світи
І вже більше не зустрілись, не судилось разом йти.
Ти колись ішов праворуч і тримав мій світ в руці,
А тепер зі мною поруч тільки сльози на лиці.
Ти колись ішов зі мною, а тепер тебе нема,
А тепер летить за мною із морозами зима.
І летять незграбні миті у незвідане буття,
Ми були єдинні в світі, а тепер час забуття.
Ти забудеш все сьогодні, я ж зловлю терпку цю мить,
Ще півкроку до безодні, тільки б в неї не ступить.
Тихо, тиша й більш нікого тільки сірі небеса,
Лихо дихає для когось, а в очах бринить сльоза.
І на крилах у тривоги ми зустрілися колись,
А сьогодні дві дороги розлетілись, розійшлись.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=111117
дата надходження 09.01.2009
дата закладки 20.01.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 13.01.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 13.01.2011
Учитель промайнуло в думці слово ,
Й погасло в безіменній сизій млі.
Я згадую тебе все знову й знову,
Ти мою юність засвітила на зорі.
Мене вела ти по казках до знань глибоких ,
I поведеш через життя у сизу даль,
Я не забуду твої строгі й ніжні очі,
В яких таїться щира радість і печаль.
Ти у серцях нам запалила віру в себе,
Відкрила душу й небокрай в далекий шлях.
Ми з радістю і смутком йдем до тебе,
Й ти завжди заспокоєш й втішиш нас.
Тож ми бажаєм довгих літ вам у здоров*ї,
Життя , щоб квітло , мов волошки у житах,
А ще палкої світлої любові,
Яку сьогодні ми даруємо для вас !!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=234456
дата надходження 12.01.2011
дата закладки 12.01.2011
Усе минає, радощі і горе,
Вчорашній день іде за горизонт,
Відходять кораблі у синє море,
Покинуть літаки аеропорт.
Вчорашній день не вернеться ніколи,
Вечірнє сонце не повернеться на схід.
І ти ідеш, як вітер через поле,
Не залишаєш за собою, навіть, слід.
Ну хто сказав, що рани час лікує?
Ну хто сказав, що завтра не болить?
Чом серце слів красивих тих не чує,
Як пташка б’ється і в грудях болить?
Чому слова, як мед, стають гіркими?
Чому від щастя на очах сльоза?
А рівний шлях є сходами крутими?
А ясний день заполонить гроза?
Прийде весна за сніжною зимою,
Я знову вранці вийду на поріг,
Щоб так, як вчора, стрітиться з тобою,
Та в полі я побачу лише сніг.
© Copyright: Виктор Гала, 2009
Свидетельство о публикации №1911277078
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=219170
дата надходження 30.10.2010
дата закладки 11.01.2011
Тобі немає місця у моєму раю,
Кричи, ламай об стіни кисті рук, то все дарма,
Бо я сюди нікого не впускаю.
- А це у тебе сльози чи роса?
Повір, тобі не варто тут бувати.
Короткі дні, відлига, вічний сніг.
Мій рай- зима, не навчена прощати,
Мій рай- байдужий, найсолодший гріх.
Не плач, мій друже, ти покрив мій рай сльозами
З надією цю зиму розтопить,
Та сльози ці просипались снігами,
А ти не в силах щось в мені змінить.
Душа - мій рай, холодний, неприступний,
Твої старання марні
Так захотіла я сама.
Мій друже, відступись, благаю,
Бо місця у душі моїй нема. ́́́́
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=233969
дата надходження 10.01.2011
дата закладки 10.01.2011
Прийду до Вас, і привітаю,
букетик квіток принесу,
і урочисто побажаю,
щоб зберегли свою красу.
Нехай бажань, великі ріки,
що пропливають наче час,
збуваються, і щоб навіки,
кохання радувало Вас.
Прийміть найкращі привітання,
в чарівний та прекрасний день,
і хай панують у Вас в оселі,
побільше сміху та пісень!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=226698
дата надходження 05.12.2010
дата закладки 06.01.2011
О, що то є – поезія життя!
Життя людського смутку і краси.
Тепла, любові відчуття
І на щоці гарячої сльози.
І біль, і радість у очах...
Чи може все душі приснитись?
Тримаєш щастя у руках
І просиш долю залишитись.
На мить, одну лиш тільки мить,
Таку мрійливу, нескінченну...
Душа, мов струни, забринить
Й вона десь зникне тихо й незбагненно.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=196719
дата надходження 20.06.2010
дата закладки 05.01.2011
Веде мене стежина крізь поля,
Де сонечко гуляє ще зрання.
Де кожен промінь золотистий
На колосці все гра імлистий.
Веде туди де зорі ясні
Освітлюють сади прекрасні.
Де кожний подих вітерця
Вдиха у все нове життя.
Веде не просто так гуляти,
Де можна гарно поспівати!
Веде до вічного тепла
До материного обійстя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=191204
дата надходження 22.05.2010
дата закладки 05.01.2011
Сміялось небо, бурмотіли хмари
Прийшла весна і всюди чувся сміх.
А ти стояла і чекала кари,
Страшної кари, за свій тихий гріх.
Ти думала це допоможе жити,
Ти думала, що виходу нема.
Холодні очі шепотіли: “вбити!”
А в серці лютувала вже зима.
Ти добре чула дикий крик благання:
“ матусю я для тебе все зроблю,-
цей дикий крик сильніший від кохання,-
ні....... не вбивай, я так тебе люблю!”
Застигла мить й чиясь рука зробила
Холодним рухом найстрашніший гріх.
Здригнувся світ , а ти безжально вбила,
Пекучий і німий дитячий сміх.
І серце в грудях наче зачерствіло,
Мов блискавка хвилина пізнання.
В цю тиху мить все стало зрозуміло
Й ти вийшла з кабінету навмання.
Сьогодні поглядом своїм лякаєш хмари,
І чують перехожі дикий сміх.
Мов навіжена просиш в неба кари
Страшної кари за свій тихий гріх.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=121399
дата надходження 15.03.2009
дата закладки 05.01.2011
Мої пісні ви легкокрилі,
у вас живе моя душа.
Ви все в думках моїх летіли
шукати крапельку тепла.
Летіть пісні понад полями,
летіть в незвідані світи,
в далекий вирій з журавлями:
назустріч щастю і весні.
Злітайте вище аж за хмари
туди, де вільний дух летить.
І там розсипте свої чари
й про мене вітру розкажіть..
Пісні складалися для нього,
але глуха його душа,
Бо навіть усміху ясного
так дочекатись не змогла.
Але вже світяться ось зорі
і місяць вийшов у блакить..
Та у небесному просторі
вже квітка щастя майорить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=130437
дата надходження 18.05.2009
дата закладки 03.01.2011
Натхнення час коли приходить,
то світлий час в моїм житті:
усе на другий план відходить,
і все навколо в забутті.
Душа у хмарах десь літає:
Вона уже не на землі.
Літа на крилах десь в розмаї,
земля ж далеко десь в імлі.
Проходять болі і печалі.
Душа тепер уже не та:
із нею ангели літають,
Коли вона у вись зліта.
Ловлю летючу мить життя,
І її чарами впиваюсь...
Це - неповторне відчуття:
В чарівних розкошах купаюсь...
стаю щасливою, чуткою,
стаю прозорою, легкою..
Душа все бачить і вчува....
Та інший це... не відчува...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=120695
дата надходження 11.03.2009
дата закладки 03.01.2011
Майбутні мами, народжуйте лише одну дитину,
Щоб все ваше тепло дісталось тільки їй,
Єдиній доці, чи єдиному своєму сину,
Будуйте лиш одній дитині світ казкових мрій.
Усе ваше тепло, всі ваші подарунки,
Ви віддаєте їй любов свою, усю себе,
У ліжечко як засинає казочка і поцілунки,
Маленьке щастячко що подароване з небес.
Нехай росте, приносить радість в поміч мамі,
Продовження себе, у ній своє життя,
Обійми всі дитиночці найкращій і коханій,
Всі щирі, всі сердечні лиш для неї почуття.
Як виросте буде матусі допомога,
Вже він або вона вертатиме тепло для вас,
І зникнуть смуток і печаль, зникне тривога,
Єдине чадо у сімї, радість для нас.
Майбутні мами, народжуйте лише одну дитину,
Нехай вона вам щастя принесе...
Коротким повідомленням: ваш син загинув,
Донечку вбили і життя закінчилось усе.
27,12,2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=231499
дата надходження 27.12.2010
дата закладки 03.01.2011
Так в чому ж суть отого Щастя, про яке так багато було сказано? Як навчитися быти щасливим і... взагалі, що це значить? Що ж таке, оте Щастя, яке визначає нашу долю?
А, ніби й добре все, але... Але.
Я знаю що таке Щастя! мВоно в мене було. І тепер через оце "але" я ніяк не можу його повернути... А все, здається, зовсім просто. Ну от щасливий собі і все на тому. Крапка.
А це прямо як у дитинстві, коли для щастя вистачало просто морозива. Хм... дитинство... Потім прийшло Щастя інше, від якого мліла душа і перехоплювало дух. Але це було вже не безтурботне відчуття чогось абсолютного...
Можливо, не варто було бігати з часом на випередки? А, хоча... що вже змінити? Життєву абетку написано і ... прочитано.
А час..? Можна скільки завгодно бігати за ним, а от примусити його бігати за собою - це і є оте Щастя. Чи не так? І у найщасливіщу мить вигукнути на "Хвилино, спинись!", а "Хвилино, будь!" - це і є дорослість, але все ж, по-дитячому Щаслива, або - навпаки.
Це абсолютне... бо ж не було тоді ніяких "але", а просто чисте абсолютне Щастя, чи сум... іншого не було. Чорне - чорне, біле - біле, - як життя. Хоча, ні. Життя - це чорно-біле полотно...зіткане з моментів минулого... зараз. Таке безкомпромісне... колись. От тоді модна авдчути Щастя, адже воно не суміш, а в чистому вигляді без "але"...таке і життя. От тобі і формула щастя.
Абсолютне життя = абсолютному щастю. Чи просто щастю...
Та не важливо. Ну от... знову впадаю в дріб"язок... А це ж... ЩАСТЯ! А це ж - МОЯ МРІЯ!
Чомусь все так сумно...і водночас, не зовсім.
Потрібно змінити тактику...
Не розмінятись суєтно і дрібно. ЖОДНИХ КОМПРОМІСІВ! І тоді - якщо жити - то не якосьЮ, а АБСОЛЮТНО. І тоді - якщо Щастя - то теж АБСОЛЮТНЕ, і сум також - абсолютний... Ні-ні... це не такий сум...
Якщо навчитись керувати собою, то він зможе перетворюватись у ЩАстя.
Пам"ятай : Абсолютне:життя=абсолютне:Щастя.
от така от математика життя дорослих. але, на жаль, мало хто хоче цьому вчитись...
00:12 16.12.10
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=230970
дата надходження 24.12.2010
дата закладки 24.12.2010
Понад дорогою одна, а то і дві,
Де купками, а де – коли рядками.
Ростуть і квітнуть мальви – вартові,
Пейзажі творять різнокольорами.
На зріст нівроку і стрункіш дівчат,
Заквітчані неначе наречені.
Милують око сотнями карат,
Неначе їх створив чарівний геній.
Так з року в рік, на протязі віків,
Вони в квіту лишаються без зміни.
Чарують розмаїттям кольорів,
Красуні мальви, квіти України.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=223316
дата надходження 20.11.2010
дата закладки 22.12.2010
В моїй душі-нестримний біль,
За всі розбиті сподівання
Усе,що є - це море сліз,
А вслід за ними лиш страждання
За тим,що вже не повернути
Ті найдорожчі миті щастя,
Ще б на хвилинку там побути
Та це можливо тільки в казці...
А ще - у світлих,тихих снах,
де все наповнено любов"ю
де не існує болю,втрат,
І сліз,пронизаних журбою...
Що залишається,крім мрії,
яка не згасне попри все?
Вже вкотре сумніви розвіє,
Та в серце радість принесе...
І тільки спогади мої,
Такі яскраві,незабутні,
Тепер зі мною назавжди,
бо прикрашають сірі будні...
Я ними дихаю,живу,
І серце з ними б"ється швидше,
Вони у снах і наяву,
І пам"ять мою не залишуть...́́́́
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=230480
дата надходження 22.12.2010
дата закладки 22.12.2010
Несказано між нами так багато…
А я боюсь признатися собі,
що кожна мить з тобою –
ніби свято,
котре собі намріяв у журбі…
Але молюсь,
аби воно тривало,
щоб не остигли
в буднях нам серця,
аби ніколи світло не згасало
В палких устах
і магії лиця…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=216206
дата надходження 15.10.2010
дата закладки 22.12.2010
Сивими ключами від`ячала осінь.
Відболіло листя у лісах давно.
Вже зима вітрами розплітає коси
І стукоче снігом у моє вікно.
Біла хуртовина землю обіймає.
Миготять пушинки – не злічити їх,
А у грубці вітер тужить і співає:
Мабуть, щось про холод і про білий сніг.
Ті зірнички срібні у танку кружляють.
Я крізь шибку бачу їх химерну гру:
То вони додолу раптом опадають,
То, немов на крилах, тягнуться вгору.
Так і ми, мій друже, у життєвім вирі
Часом не знаходим берега свого.
В парі з журавлями линемо у вирій,
Падаєм зірками в пошуках його.
Так і ми, мій друже, вже коли несила,
Хочем відпочити лиш єдину мить.
Хилимось, згорнувши стомленії крила,
Та по хвилі знову тягнемось в блакить…
Сивими ключами відлітають роки.
Вже розквітли мрії у душі давно.
Та, буває часом, чую ніжні кроки –
То дитинство стука у моє вікно…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=221870
дата надходження 13.11.2010
дата закладки 22.12.2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 21.12.2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 21.12.2010
Лишь тебе эти строки пишу,
Лишь тебе я их посвящаю.
Как ты дорог мне, я скажу,
Как скучаю и тихо таю.
Прочитаю ответ на письмо
И улыбка накроет волнами.
Без тебя мне родной не легко
И я снова и снова читаю.
Как мечтаю о встрече с тобой...
И я знаю...что не скоро, но все же
будет эта встреча у нас с тобой.
А пока не грусти, золотой,
Улыбнись, ведь это не трудно,
Подожди, поговори со мной
Этот миг, как мгновение чудо.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=230061
дата надходження 20.12.2010
дата закладки 20.12.2010
Світлані Підопригорі
Серед сірих однакових буднів зими
Ти стала частинкою літа.
І поміж туманів сліпих і німих
Малою краплинкою світла.
Барвистим метеликом, променем чистим,
Духмяним подихом вітру
І тихим, ледь чутним шелестом листя,
Ти стала частинкою літа.
Купальським вогнем і дівочим віночком,
Букетом із сонячних квітів,
Веселкою в небі, сріблястим струмочком —
Ти стала частинкою літа.
Блакитним небом умитим дощами,
Блідою ромашкою в житі —
Єдина, вродлива, тендітна, кохана —
Маленька краплиночка світла.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=212661
дата надходження 24.09.2010
дата закладки 19.12.2010
Пускає весна у свої володіння
Теплу, погожую днину,
Разом з весною земля вся радіє –
Це народилась дитина.
Травень розливсь ароматом бузковим
Та з солов’ями цвірінька.
Просто сталося диво казкове –
Це народилась жінка.
Ніч розпустила місячні коси
І розстелилась туманом…
Серце зустріло любов на дорозі –
Це народилась кохана.
Вітер розвіяв пелюстки тендітні,
Квітне суниця й ожина.
І розцвітає чаруюча квітка –
Це народилась дружина.
Всесвіт освячує нашу планету
Криком гучним немовляти.
Муза й натхнення великих поетів –
Це народилася мати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=211933
дата надходження 21.09.2010
дата закладки 19.12.2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 19.12.2010
Чому здається, що з тобою схожі?
Що маємо однакові думки?
Раніш ми бУли просто – перехожі,
А зараз стали зовсім навпаки.
Хоча між нами теж тільки слова,
Але вони нас позбавляють від турбот.
І сила слів цих в душах ожива,
Де вже не має місця для вигод.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=211572
дата надходження 19.09.2010
дата закладки 16.12.2010
ЇЇ слова, неначе світла пісня,
Що сповнена краси і самоти.
В них стільки болю, ніжності і смислу.
ЇЇ поезія, вона завжди на Ти
З народом, світом, небом,
З тим, що дише,
Живе, радіє, мучається, є…
Звичайні букви,
Але як колишуть,
І скільки свіжості –
Немов струмочок б’є.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=129381
дата надходження 09.05.2009
дата закладки 15.12.2010
Забути все й ніщо не пам'ятати
На ліжко впасти й просто не вставати
Частіше все так хочеться мені...
Змінити все й сюди не повертатись
Можливо, з кимось попрощатись
Побути варто знов на самоті...
Помріяти про те, чого не мала
Але всім серцем так бажала
Я хочу, ніби це в останній раз...
Прошу, не варто так зі мною
Я вже втомилася від болю
Втомилася благати вас...
Ну от і все...мене немає
Шкода лише своєї мами
Вона гордитися хотіла мною...
Давно живу вже без надії
Давно розбились мої мрії
Жорстокий світ... світ зла і болю...
Гордитися хотіла мною...
Пробач, пробач, будь-ласочка,мені
За дурні думки в голові...
Вже пізно щось там виправляти
Лишається лиш тільки виживати...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=213936
дата надходження 02.10.2010
дата закладки 15.12.2010
Я буду щаслива! В житті
І вічному, і земному.
Я буду щаслива, та ти
Не маєш заслуги у цьому.
І вірність свою, і любов
Я буду комусь дарувати.
І ніжність, і щирість розмов -
Все, що не хотів ти прийняти.
Складу на жертовник життя,
Назустріч піду новій ері
Й у вічність , а не в небуття
Відчиняться замкнені двері.
Я буду щаслива! В житті
У вічному. Та в земному
Я буду нещасна, бо ти
Не маєш заслуги у цьому.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=205840
дата надходження 14.08.2010
дата закладки 15.12.2010
Мама – це слово чарівне.
Мама – життя джерело.
Мама й дитятко наївне...
Недавно й давно це було
Ніжно з турботою співала
Мама кохані пісні.
Любов до життя прививала,
І снилось майбутнє у сні.
Було неймовірно казковим
Майбутнє в уяві моїй.
Незвичним таким, загадковим...
Я вірила мамі своїй!
Я вірю і зараз, хоч знаю –
Життя вже не зовсім таке.
І правду вже бачу. І уявляю.
Насправді життя не легке.
Та права не маю жалітись,
Бо в мене є головне.
Я мамі можу відкритись,
В наш час це є основне.
Якщо ти маєш людину,
Яка для тебе живе,
Яка у найгіршу хвилину
Захистить любов’ю тебе,
Тоді не дарма ти на світі!
Є в тебе надійне крило.
І це найпрекрасніші миті.
Найліпше що бути могло.
Та тяжко тому, хто не має
Матусі поруч з собою.
Він в спогадах просто згадає,
Як добре, що мама з тобою!
Ще тяжче тому, хто ніколи
Маму не знав і не чув.
Життя їх штрикає, як уколи.
Ніхто з них щасливим не був.
Із болем я вам співчуваю.
Побило, вас, бідні життя.
Ті суки, їх так називаю.
Зламали вам все майбуття.
Не знали ви ласки, любові,
Матусі не знали тепла.
Та сильні ви дуже. Ви жити готові
А я певно так не змогла б.
Тому, дуже вдячна я мамі.
За те, що зі мною завжди.
За очі, найкращі, ласкаві.
Без мами мені нікуди...
10.07.08
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=228866
дата надходження 15.12.2010
дата закладки 15.12.2010
НАША ГРУПА ВАС ЩИРО ВІТАЄ
З ЦИМ СВЯТКОВИМ І РАДІСНИМ ДНЕМ
І ВІД ЩИРОГО СЕРЦЯ БАЖАЄМ
ВАМ НЕ МАТИ НІЯКИХ ПРОБЛЕМ
ХАЙ В ТЕРНИСТОМУ ШЛЯХІ ЖИТТЄВОМ
ВСЕ НАЙЛЕГШЕ ЛИШ БУДЕ ДЛЯ ВАС,
ХАЙ ЗБУВАЮТЬСЯ МРІЇ МИТТЄВО
А НЕЗГОДИ ПРОХОДЯТЬ КРІЗЬ ЧАС
А ТАКОЖ ПОБАЖАТИ МИ ХОЧЕМ
БУТИ ГАРНОЙ, МОВ КВІТКА ЯСНА,
ЩО ВИБЛИСКУЄ В МІСЯЧНІЙ НОЧІ
КОЛИ ЗНОВУ ПРИХОДИТЬ ВЕСНА
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=197369
дата надходження 23.06.2010
дата закладки 13.12.2010
Тобі, моя мамо, дарую всі квіти
І кланяюсь знову і знову низенько,
Здоров,я бажаю сміятись, радіти,
І літочок довгих тобі, моя ненько.
Як щирою бути мене ти навчала,
Терпіння й уміння мені віддала,
Завзято завждИ нас усіх захищала
І матір’ю й батьком для нас ти була...
Хай сонце за обрій ще довго не сяде,
Хай хмари не тиснуть тебе до землі,
Тримайсь, моя нене, і добре все буде,
Ти нам ще потрібна, хоч ми й немалі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=174093
дата надходження 26.02.2010
дата закладки 13.12.2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 13.12.2010
З Днем народження ми Вас вітаєм,
І звичайно бажаєм завжди
Жити добре, і щастя безкрайньо
Шлях тернистий сміливо пройти!
Хай все зло обійде стороною,
І добро у душі лиш живе
Розминутись на завжди з журбою,
Хай господь Вас завжди береже!!!
Забудьте про те, що Вас завжди тривожить
Воно все мине й відійде в небуття,
І ще ми бажаєм моментів хороших
Які б наповняли все ваше життя!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=150770
дата надходження 18.10.2009
дата закладки 13.12.2010
Це - просто сон вже вивчено напам'ять.
Один сюжет. Одні і ті ж слова.
Його так, власне, просто розгадати,
Бо я його не раз пережила.
Та знов і знов, частіше і частіше,
Із року в рік в житті немає змін.
А хтось-таки про це колись напише.
Без натяку, без фальшу, без причин.
Так дивно, так цікаво, нерозгадано
Чиїсь слова вживуться у папір.
І знову, знову стане холодно,
Чи то від тіней, чи гарячих зір.
Не знаю я, чи зможу розказати
Увесь той сум усіх прожитих снів.
Я вже не маю права забувати
Прощань з видінь однакових складів.
То ж просто сон, що вивчився напам'ять.
Ні, це не вірш, а це ТВОЇ слова,
Якими вмієш подумки страждати,
Бо ти це все не раз пережила.
06.10.10. 20:53
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=214734
дата надходження 06.10.2010
дата закладки 07.12.2010
Присвячено моїй найкращій подрузі Фінковській Юлі!
Спасибі за все і за те,що ти завжди зі мною
Коли в серці мороз,а на щічці легенька сльоза
Коли ще один крок,вже давно оповитий пітьмою
Ти для мого життя,мов прозора цілюща роса
Ти-весна,неймовірно прекрасна та ніжна
В твоїм погляді стільки любові й тепла
Ти єдина така,тане сніг,тане лід,вже не сніжно
І полонить серця голос твій та краса
Ти мов сонце,яке згодом і зійде для когось
Наче зірка,яка сяє завжди на шляху
І прошу,залишайся назавжди собою
Я люблю та ціную тебе саме таку
Ти принцеса із мрій,із чарівної казки
Я обожнюю твори твої й ніжний спів
Вибач всі мої вчинки погані,будь-ласка
Бо насправді ціную тебе дуже-дуже,повір
А на дворі зима,сніг,мороз,дує вітер
Настрій зник і погода доволі проста...
Проте ні,з нею завжди в душі цвітуть квіти
Юля-лагідна,вічна та ніжна ВЕСНА!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=226205
дата надходження 03.12.2010
дата закладки 05.12.2010
Повсюду мягкие игрушки:
Медведи, пёсики и львы
От слёз промокшие подушки...
Ведь, ты одна теперь, увы.
Всё смотришь в зеркало большое
И ищешь правильный ответ
"Ну, что во мне есть не такое,
Чтоб слышать слово это"Нет"?
Его считая идеальным,
Винишь себя, одну себя...
Он первым был и не случайным,
Пошла на это лишь любя!
И дождь стихов, где бьёт всё градом:
Любовь, надежды и мечты.
Ты стала горьким шоколадом
В огромном мире пустоты.
Не хочешь видеть те игрушки:
Кидая их в большой кулёк.
Сухими будут впредь подушки -
Потух, твой первый уголёк.
© Copyright: Юрий Богатинский, 2010
Свидетельство о публикации №11012037627
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=226230
дата надходження 03.12.2010
дата закладки 03.12.2010
Цей вірш я дарую Оксаночці-корозлик,
яка першою прочитала мій перший вірш
у поетичному клубі.
Оксаночка, вітаємо тебе зі святом жінок
і весни.Хай збудуться всі твої мрії,
будь шасливою і коханою...радості
тобі в житті!!!
ось якою я і мої рідні уявляють тебе:
Як квітка чарівна ростеш у саду,
Але лиш без сонця ростеш , в холодку.
І птиці до тебе в садок прилітають
посидять, пошепчуть і знов відлітають.
У тебе багато так сонця й тепла
Й сама, як ромашка тендітна й струнка.
Ця квітка так схожа на сонце ясне,
що радість, чарівність і щастя несе.
А темної ночі, як місяць блукає,
Жмуточок проміння тобі посилає,
А зіроньки ясні й маленькі зірки
не можуть зрівнятись з такою, як ти.
Вночі солов"ї тобі пісні співають
Й найкращою квіткой тебе називають,
А теплий легенький пустун-вітерець
прошепче на вушко, що смутку кінець.
Найкращії квіти, дерева й кущі
схиляють до ніг твоїх віти свої...
хай завжди лунає твій радісний сміх
і радує він твоїх рідних усіх..
А з дому прилинуть біленькі лелеки.
Усі вони знають ,що ти так далеко...
На крилах тобі принесуть це вітання,
а ще від коханого світле кохання...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=120034
дата надходження 08.03.2009
дата закладки 03.12.2010