Коли народиться у нас той Ататюрк,
Коли хтось поведе вперед країну?
Ми все вбираємось в убранка** від кутюр,
Проте й надалі ми майструєм домовину.
Коли нас виведуть з глибокого багна?
Коли той Мустафа у нас постане?
Бо сил брехню вже слухати нема,
Терпіння помаленьку рідне в'яне.
Коли ми станем й підемо в життя -
Гуртом, щоб не ховатись поодинці
Щоб ту неправду знищити з лиця,
Щоби не битись за містечко на зупинці??
Коли вкарбуємо у пам'яті ім'я
Як це з Кемалем сталося у турків?
Коли найкраще побудуємо буття,
Щоби не бути схожими на тих придурків.
Коли це станеться? Можливо вже пора
Вставати й чухати затерплі спини!
Опора - воля ця озброєна в перо,
А дії в прогресивності хай линуть!
*Мустафа Кемаль Ататюрк (тур. Mustafa Kemal Atatürk, Газі Кемаль Мустафа), ім'я при народженні — Алі Різа оглу Мустафа (тур. Ali Rıza oğlu Mustafa), до 1934 Мустафа Кемаль Паша) (19 травня 1881 — †10 листопада 1938) — видатний державний і політичний діяч Туреччини, турецький генерал; перший президент Туреччини; лідер Турецької війни за незалежність проти поділу колишньої Османської імперії після 1-ї Світової війни.
**(полонізм) - одяг
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=240489
дата надходження 11.02.2011
дата закладки 29.03.2011
Мороз, хурделиця гуляють вперто на шляху
І хто б подумати з нас міг, що скоро гірше буде.
Учора сильний дощ холодний все періщив по даху,
А позавчора сонечко світило, наче вперше.
Сьогодні сніг і хмари. Сонце легко де-не-де
Проб'є ті мури грубі й невимовно неприступні,
Лиш Бог сюди дорогу істинну до нас знайде
Й покаже щиро шлях до правди всемогутній.
А все сліпить й іскриться сріблом на слизькім шляху,
Примерз старий асфальт до пуху і бордюру,
Лиш вітер завива невпинно в кожному кутку
І вперто сердиться б'ючи шибками здуру...
12.02.2011 року Львів
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=240603
дата надходження 12.02.2011
дата закладки 29.03.2011
Так хочу сьогодні напитись Тобою,
Відчути Твій подих, п'янкий аромат.
Від погляду твого я нині сп'янію -
Для себе ж я стану неначе той кат.
Я хочу любити тебе лиш такою
І бачити в снах цих найкращих своїх,
Люблю твої руки я гладить рукою
Та лиш через тебе лишаюсь живим.
12.02.2011 року Львів
Цикл "Валентинів день"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=240723
дата надходження 13.02.2011
дата закладки 29.03.2011
Не зволь, кохана, ангела в собі убити,
Не зволь занепастити зібране життя.
Тебе я хочу назавжди любити,
Бо Ти моя душа і щире каяття.
Тебе лиш хочу бачити до скону
І пригорнуть до серця, мила, назавжди.
Люблю тебе солодку і гірку, солону -
Ти лиш без мене у майбутнє не піди.
Я хочу бачить Твій звабливий погляд,
Шукати затишку у серденьку Твоїм,
Постійно бути із Тобою поряд,
Щоби кохати навіть у часи гіркі.
Я пригорну Тебе й ніколи не відпущу,
Постану з мертвих, щоби жити у Тобі...
Без Тебе я до смертоньки себе замучу -
З Тобою ж я сіятиму, мов сонечко вгорі...
12.02.2011 року Львів
Цикл "Валентинів день"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=240726
дата надходження 13.02.2011
дата закладки 29.03.2011
Modlę się za Tobą, miły dziadek
I tęsknię w samotności cały czas...
Nie ta okazja i tragiczności przypadek...
Zapomniał o radości... Tak ponuro w nas.
Modlę się za Tobą, miły dziadek
I łzy spadają cicho... Tylko twarz
Radością nie wyleje się skrzydłami...
Poleciałbym za Tobą prosto Tam...
07.03.2011 roku Lwów
Я молюся за Тебе, милий діду,
Сумую у самотності весь час...
Не та нагода... У трагічності загину...
Забув про радість... Так понуро в нас.
Я молюся за Тебе, милий діду,
І сльози опадають тихо... Лиш лице
У радості ніколи не розпрямить крила -
Так хочеться в Раю побачити Тебе...
07.03.2011 року Львів
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=245967
дата надходження 09.03.2011
дата закладки 29.03.2011
Приїхав в дев'яностім в Україну,
Від Гарварду відрікся. Ти привик
Писать історію правдиво в кожну днину -
Твій індіанський дух ніколи не принишк.
Ти знав історію свого народу
І сорок сім прадавніх поколінь,
Яким постійно серце це співало оду...
Та й вчитись не було ніколи лінь.
Ти став вивчати все про цю країну
І геноцид тебе навіки прикував,
Бо тридцять третій снився не годину
І ні хвилини думу цю не відпускав.
Почав писать "Скорботу" про Вкраїну
Й не рік писав її своїм чуттям,
Її плекав, немов свою дитину,
Бо фото жертв стояли у очах.
І написав Ти серцем цю прекрасну книгу,
Де правди списано не сотні сторінок.
Вже скресла лицемірства чорна крига,
На волю полетіли тисячі думок.
Проте вже не почуєш співу соловейка,
Лише землею притрусило на віки,
Однак у пам'яті ти будеш молоденький -
В душі Ти українцем залишаєшся завжди...
27.11.2010 року Львів
*Джеймс Ернест Мейс (англ. James Earnest Mace) (*18 лютого 1952 — †3 травня 2004) — історик, політолог, дослідник голодомору в Україні. Саме завдяки його дослідженням світ дізнався про Голодомор в Україні.
Народився 18 лютого 1952 р. у Маскогі (штат Оклахома, США). У 1973 р. закінчив Університет штату Оклахома. Пізніше отримав ступені магістра та доктора історичних наук в Університеті Мічигану (тема дисертації — «Національний комунізм у Радянській Україні 1919—1933 рр.»).
Ще у 1982 році на міжнародній конференції про Голокост і геноцид він заявив:
«Щоб централізувати повну владу в руках Сталіна, потрібно було вигубити українське селянство, українську інтелігенцію, українську мову, українську історію у розумінні народу, знищити Україну як таку. Калькуляція дуже проста і вкрай примітивна: нема народу, отже нема окремої країни, а в результаті — нема проблем».»
У 1986—1987 роках Джеймс Мейс був виконавчим директором комісії дослідників (юристів та істориків) при Конгресі США, які взялися дати оцінку Голодомору 1932—1933 років.
Дослідив архівні документи, зібрав свідчення людей, які в різні часи виїхали із України до Канади і Сполучених Штатів, опитав багатьох свідків, яким дивом пізніше вдалося вислизнути з обіймів Совєтів. Уже у 90-х роках, за незалежної України, він подарував 200 годин аудіозаписів безцінних свідчень Парламентській бібліотеці у Києві. За якийсь час виявилося, що дослідники не мають можливості ними користуватися, а плівки розкидані по підлозі, деякі з них безнадійно зіпсуті…
Мейс з обуренням згадував позицію декого з західних славістів, «совєтологів» й інших знавців радянського тоталітаризму, які відмовлялися визнати, по-перше, жахливу чисельність жертв цього комуністичного експерименту, а, по-друге, відповідальність за свою злочинну сліпоту — бо саме 1933-го офіційний Вашингтон визнав СРСР і встановив із ними дипломатичні зносини.
Починаючи з 1980-х років працював разом із Робертом Конквестом, автором книги «Жнива скорботи».
В 1993 переїхав із Сполучених Штатів в Київ (Україна), де жив і працював до самої смерті. Викладав на кафедрі політології у Києво-Могилянській академії. Помер 3 травня 2004, похований у Києві на Байковому кладовищі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=224922
дата надходження 28.11.2010
дата закладки 28.11.2010
Який із тебе патріот країни,
Коли ти голод заперечуєш весь час
І робиш боляче повсюди нині,
Брехню лепечеш, хлопче, повсякчас?
Та ти подумай і роззуй вже очі,
Одну лиш істину сьогодні зрозумій:
Тут голод був і хтось це нам пророчив
І це вже визнати хоч раз зумій!
Цей геноцид створили комуністи
І переселювали етноси, народ.
Усім колись прийдеться відповісти
За свОї вчинки і не винен тут Господь!
27.11.2010 року Львів
*Володимир Корнілов (13.07.1968) – український політик, директор українського філіалу інституту країн СНД, шовініст
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=224913
дата надходження 28.11.2010
дата закладки 28.11.2010
І знову сонце залива мою кімнату,
воно прийшло мене раненько привітати.
І знову сонце ллє своє проміння,
і знову я до нього серцем лину,
і знову сонечко мене цілує,
і знову сонечко мені любов дарує,
і я йому безмежно вдячна,
адже любов таке чарівне щастя:
вона окрилює,дарує неповторні миті
й для цього варто на цім світі жити!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=221383
дата надходження 10.11.2010
дата закладки 12.11.2010
Гарний теплий ранок,
прийшов до мене на сніданок.
Цей привабливий юнак
привітався ніжно так.
Зробив низький поклін,
швиденько сів за стіл.
Щиро я йому зраділа,
кави львівської зробила.
Посміхнувся він до мене,
ніжно пригорнув до себе,
й несподівано признався,
що у мене закохався.
Мені так тепло стало,
його всім серцем покохала.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=221350
дата надходження 10.11.2010
дата закладки 12.11.2010