Сьогодні в нас із чаєм тет-а-тет.
Лиш я і чай. У склянку ллю кохання.
Нема нікого. я і чай . Ми є.
У нас побачення. Але,нажаль, останнє.
Любов солодку випила до дна.
На згадку не лишила і заварки.
Порожньо в склянці. Винна в цьому я.
Кого я зможу полюбити завтра?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=176015
дата надходження 07.03.2010
дата закладки 02.09.2012
Кажеш:"Це танго,мила,
треба дивитися в очі".
(тобі пасуватимуть крила,
якщо ти цього захочеш).
"Можеш мені сказати
все,що вважаєш вагомим",
краще ,мабуть,не питати,
що тобі ще невідомо.
Тільки б мені зрозуміти-
хто з нас чекає пробачення?
"Треба уже полюбити,
інше-не має значення".
Скільки приховано правди
в лініях наших рук?..
(кілька вульгарних жартів
стиснеш в куточках губ).
Може я ще й не любила,
звідки тобі про це знати?
(хтось забере твої крила,
ти ж не посмієш літати)
Так,з твого верхнього ярусу
легко дивитись у вічі.
Танго не має пауз,
Справжнє-триває вічно.
Боже,як тихо стало,
ти не мовчав ще досі.
я ж тобі все сказала,
танцюю неначе боса!
"Це було танго.Слухай,
стало таким все млявим",
з болем читаю в рухах-
я тобі вже нецікава.
Різко розправиш плечі
(тобі б пасували крила).
ти ж не згадаєш цей вечір?
божеякялюбила
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=178406
дата надходження 18.03.2010
дата закладки 01.03.2012
Кіно уже давно не чорно-біле,
На шпальтах - ніби прірва від новин.
Але любов неначе застаріла,
І в правилах у неї все іде без змін.
Хтось відкриває зорі та комети,
хтось покоряє космос і думки.
Але любов в трамваї без білета
Так само їздить вже котрі роки.
Шкода, зупинок клятий рейс не має,
І не по карті прокладався шлях.
Чимало є таких "чому?" й "не знаю",
Та відповідь шукайте по очах!
Із сотні правил - сотню пам'ять губить,
Та знай - вони ж не вищі від мети.
Біда, напевно, - як тебе не люблять,
Та прикро більш - коли не любиш ти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=300444
дата надходження 16.12.2011
дата закладки 27.12.2011
Вечір обгорнутий ниткою нерва,
В тиші бринить неспокій.
Тягнуться гіллям до Бога дерева,
Стукають у передпокій.
Господи, скільки гілок наболілих,
Мертвих, терпких, нелюбих.
Ти не забув, як ми в тебе просили
Доброго лісоруба?
Зглянься, бо кров не пульсує у жилах.
Ми не радіємо сонцю.
Боже, хіба ж ми у тебе просили
Тління в сухій оболонці?
Наша кора зачерствіла і груба,
Листя щоночі сниться...
...Боже, це пісенька лісоруба?..
Швидше, будь ласка, швидше!
Вечір обгорнутий ниткою нерва,
В тиші бринить неспокій.
Тягнуться руки крізь мертві дерева,
Стукають у передпокій.
Господи, скільки думок наболілих,
Мертвих, терпких, нелюбих.
Ти пам"ятаєш, я в тебе просила...
...Можеш про це забути?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=176370
дата надходження 09.03.2010
дата закладки 06.10.2011
А віриш, мені здалося -
відкинув у бік Бог п’яльця,
занурив в моє волосся
твої невагомі пальці.
твоїми вустами втішно
залишив на шкірі рани.
і те, що не стало віршем
зрослося його нитками.
слова розімкнули коло
в провалля зійшли луною,
але візерунки долі
не стали для тебе мною.
хай п’яльця знайде і вирве
орнаментів мертві квіти,
бо ти не заповнив прірви -
собою її поглибив.
я знаю, що стане гірше -
тому вчусь тримати спину.
а віриш – немає сліз вже,
лише роздирають рими…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=267327
дата надходження 27.06.2011
дата закладки 20.07.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 30.03.2011
Невже ти не бачиш, що він догоряє,
А сірість зимова примножує втрату?
Кохає без тями, без віри кохає...
Ти надто жорстоку придумала плату...
Невже ти не знаєш, як ріже по серцю,
Як важко зі збитих колін підійматись?
Навіщо на рану червоного перцю?
Тепер йому годі на що сподіватись...
Він довго тримався, він діяв – розумно...
А серце не камінь, йому не байдуже.
Ти просто погралась, тобі було сумно,
А він закохався не просто, а – дуже...
27.02.2011 року
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=245156
дата надходження 05.03.2011
дата закладки 19.03.2011
Незаймана. За тридцять. Не страшна.
Привітна, у повазі на роботі.
Кумедна, щира, деколи смішна.
В квартирі – щонеділі, щосуботи...
Гірші за злиднів – довгі вихідні.
Вони їй серце тонно виїдають.
Живе одна, окремо від рідні.
Під вечір – сум... Але й не докучають.
Вона кохала. Дуже. Він любив...
Заміж – зарання... Що ж вона чекала?
Замок цнотливості. Два роки – і розрив.
Що це за скарб? Для кого зберігала?
Спочатку – так! Хотілось – королів.
Та після чверті віку – попустило...
Ще зо три роки – сором не велів.
Тепер би й рада... Вже й сама б просила...
Але коханий – вже давно в сім’ї.
Інколи бачить… з дітьми, біля школи.
Кохає – іншу… І тепер її
Вбиває фраза – «Я ні з ким – ніколи».
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=246972
дата надходження 14.03.2011
дата закладки 19.03.2011
Музу этих строчек зовут Марийка, а иллюстрирует это стихо фотография Виктории и она из Львова.
"Какая же красивая у меня тёзка! Как я!" - сказал я ей.
"О, ми такі!" - відповіла вона мені українською.
фотограф: Ярина Федьків.
[i]Мне, видимо, останется жалеть,
Что в жизни ты была, а не приснилась,
Что сердце, переставшее болеть,
Сдалось надежде и чуть-чуть открылось.
Сто лет (мне кажется) я счастья не ищу,
Чего ж с тобой я на него надеюсь,
И почему вдруг у судьбы прошу
Той неизбежности, где я и ты,
где МЫ есть?[/i]
Фотография опубликована с резрешения
её: http://www.poetryclub.com.ua/author.php?id=14586
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=188269
дата надходження 07.05.2010
дата закладки 17.02.2011
Налий вино і запали свічки.
Дістань насичені світлинами альбоми.
Перегорни сторінки, як роки,
Візьми найкраще фото у долоні.
І притисни до серця, до душі,
Згадавши миті, що провів з тобою.
Крізь сльози прочитай його вірші,
Прости йому все те, що він накоїв.
Зроби ковток червоного вина,
І посміхнися обраній світлині.
І хтозна, може є й твоя вина,
Що ти у нім, а він в тобі понині.
І очі в очі розкажи йому,
Без гордощів – правдиво і сумлінно,
Що розірвало золоту струну.
Він вибачиться, ставши на коліно...
Яскраві спогади світлина збереже.
Було і пролетіло не спинити.
Зіткнулись, два характери. Невже
Не повернути і не відновити?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=204460
дата надходження 05.08.2010
дата закладки 05.12.2010
Моя любов ,моє кохання ,
Моя ти перша і остання .
Не та якою повен світ –
А та коли ти інвалід,
Любов до гробу , лебедина,
І сіль життя -
а не малина ,
як то у першу шлюбну ніч ,
Коли кохання віч-на-віч,
А потім коханій дитині,
Не скласти різне в триєдине.
Любов , це не щоденно квіти -
Це до кінця все притерпіти.
Кохання ще коротший шлях ,
В роки складається по днях.
Така вона ,таке воно -
Життя , і про любов кіно
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=221932
дата надходження 13.11.2010
дата закладки 13.11.2010
Ти така, як усі, а я сподівався...
Ти така, як усі, я такій віддавався.
Я таку тебе брав на кохання - поруки…
Мов рентген, бачив я твої праведні муки.
Ти така, як усі, і благаю не треба...
Ти така, як усі, не очікуй від неба,
Не проси небеса, щоб сльозами умились,
Простирадлом другим до тебе схилились.
Ти така, як усі, я в тобі помилявся.
Ти така, як усі, але є щось від Феї.
Лиш одній я тобі на колінах поклявся,
пам"ятаєш тоді у міській галереї?
Ти така, як усі, а я сподівався…
Ти така, як усі і навіщо я здався?
І чому я за тебе молився до Бога?
Ти така, як усі, як розмита дорога….
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=221953
дата надходження 13.11.2010
дата закладки 13.11.2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 28.10.2010
..Он вспомнит о ней,
с ароматом вишневого чая,
над чашкою вдруг разорвется
молчания нить,
когда /на последнем глотке/
он поймет, что скучает
и что аромат ее
должен был в сердце
хранить..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=112077
дата надходження 16.01.2009
дата закладки 28.10.2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 27.10.2010
Я так хотел, чтоб все было иначе,
/когда мы обитали где-то в марте/
не думать, что молчанье - это значит,
что ты лишь "просветляешься" Баккарди..
Вот линия Судьбы слегка размыта,
слезой твоей, на ангельской ладони.
Пускай уж все "мирское" позабыто,
я думаю, мы сможем что-то вспомнить..
Нельзя терять пол-вечности вчерашней,
сегодня "Апокалипсис" pre-party..
Закидывай нам что-нибудь в загашник -
все, что осталось. Завтра - мне не хватит..
Средь прочего "гори в аду" всплывает,
я улыбаюсь - так неактуально.
Вчера так просто все воспринималось,
сейчас - мы в полной заднице, буквально.
..Последних три часа - мир изувечен.
/Все люди - словно "смертники в экстазе"/
Я вижу вдалеке вторую вечность..
Хаос, по-умолчанию, прекрасен!
****
Мигание, за плотностью тумана,
сознание волною будоражит,
"маячит" сердцу надпись на экране -
"Люблю тебя.." -
мне Ад уже не страшен..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=110640
дата надходження 05.01.2009
дата закладки 27.10.2010
Ты придешь этой сказочной ночью,
Обнимая теплые ливни.
Позову тебя - ты отзовешься,
Не вдвоем каждый миг будет длинным.
Пусть художница-осень подарит
Хлопья листьев на наших дорогах.
Кто-то счастье на память оставит,
И утонут все листья в тревогах.
За окном не устанет движенье,
Дождь-старик по ночам часто плачет.
Его слезы - твое вдохновенье,
Капли грусти на окнах он прячет.
И в холодной, замерзшей постели
Одеялом, как льдом, накрываюсь,
А в квартире танцуют метели,
Их поймать я ладонью пытаюсь.
Где ты, осень, зачем ты
Сгорела?
Нету плена твоих желтых
Листьев...
Я вернуться к тебе так
Хотела,
Я писала тебе сотни
Писем...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=218140
дата надходження 25.10.2010
дата закладки 26.10.2010
Сьогодні осінь вперше завітала
У мою душу, кинувши крилом
Своїм легким довкола...
Я так давно її чекала,
І дні-години рахувала,
І навіть спати не могла...
Ви не кажіть мені: "Ще літо,
Ти краще ним насолодись,
Знов в літню казку повернись,
Де ти кохала..."
Це відчуття, мов прохолода,
Коли вже за вікном дощі,
Але ще туга ллється з серця
І легко пишуться вірші.
Сьгодні грає літня пісня,
Летять слова за небокрай,
Та відчуваю: осінь поруч,
Ти тільки трохи почекай...
Вона сьогодні народилась,
Не думайте - я не брешу!
І вже тепер ні краплі літа
У неба більше не прошу!
І буде хтось кіно знімати
Про щастя літнє восени,
Та знайте - буду я тримати
Цю осінь в серці до весни...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=206996
дата надходження 20.08.2010
дата закладки 22.10.2010
...А ты - Игрок
Невидимых баталий,
...А ты - Игрок,
Забывший о Любви,
...А ты - Игрок,
Но вылит не из стали,
...А ты - Игрок
Из каменных глубин.
Игра твоя - уже отнюдь не карты,
Не лотерея и не домино.
Игра твоя - удачное паденье кармы,
И не вернешься ты к тому, что было так давно.
...А ты - Игрок,
Но мне уже не жалко.
...А ты - Игрок,
И рядом ни души.
...А ты - Игрок,
С тобою быть так сладко,
...А ты - Игрок,
И в чувствах клясться не спеши.
Возможно, я - всего-то лишь страница,
И вот, пора уже ее перелистнуть.
И в голове твоей - лишь мыслей вереница,
И шепчет кто-то в тишину: "Забудь!"
...А ты - Игрок
И не снимаешь маски.
...А ты - Игрок,
И уж не обессудь.
...А ты - Игрок,
И я смываю краски.
Но ты - Игрок,
И шепот лишь: "Забудь!"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=203857
дата надходження 01.08.2010
дата закладки 22.10.2010
Расскажите же, кому стихи он дарит!
Расскажите же, о ком сегодня он грустит!
Расскажите же, кого в свой плен заманит,
Расскажите же, кому ошибки все простит...
Пусть украдкою шепнёт на ушко ветер,
Пусть заботливо печаль сотрет с лица,
Пусть сегодня он меня прогонит,
Но я знаю: будем вместе до конца!
И дороги нас, и страны разделяют,
И на улицах не встретиться никак,
Только ангелы нас с неба умоляют:
"Будьте вместе сквозь тумана полумрак!"
Расскажите же, кому он пишет строчки,
Расскажите же, чем дышит он сейчас,
Но не думайте, мы с ним - не одиночки,
Даже смертью больше не разлучишь нас!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=203087
дата надходження 28.07.2010
дата закладки 22.10.2010
Я каждый день писала письма
И отправляла в никуда.
Туда, где даже не читали
Мои уставшие слова.
Туда, где никогда не пели,
Туда, где никого не ждут,
Туда, где раньше отпевали,
Но больше песен не поют.
И каждый день я клею марки
На этот беленький конверт,
И каждый миг я вновь надеюсь,
Что все-таки придёт ответ
Проходят, тикают секунды,
Скрипят в руке карандаши,
А я все так же пишу письма,
Все так же рядом ни души.
И кто-нибудь меня окликнет
И мое имя назовет,
Прижмет к себе и будет рядом -
Я дождалась! Ответ придёт!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=202200
дата надходження 22.07.2010
дата закладки 22.10.2010
Мы любим тех, кто нас не любит.
Мы губим тех, кто в нас влюблён.
Мы ненавидим, но целуем.
Мы не желаем, но берем.
Мы не хотим, но замечаем.
Мы так хотим лишь быть вдвоем.
Мы на звонки не отвечаем,
Но мысли только об одном.
Я вновь скажу, что все забыла.
Он со спокойствием уйдет
И вновь подумал: «Нет, любила!
Зачем сейчас она мне врет?»
Но я его звонков не слышу.
Ему боялась я сказать:
Вернись... ты мне, как воздух, нужен!
Я не хочу тебя терять!
Они играли в безразличье.
Они теряли счёт тех дней,
Когда она его любила,
Когда он думал лишь о ней...
Когда-нибудь придет и скажет,
Что отдал сердце он другой.
Она в ответ лишь улыбнется,
С улыбкою уйдет домой.
Ну а в душе ручьями слезы.
Ну а в душе – лишь боль обид.
Со мной теперь одни морозы...
Он никогда не позвонит...
Разрушила свое я счастье,
Когда могла с ним рядом быть.
«Люблю» ему сказать боялась...
О чём теперь тут говорить?
И он теперь ее забудет...
Мы так бессмысленно живем,
Ведь любим тех, кто нас не любит,
Ведь губим тех, кто в нас влюблен...
Лето 2009
***
Название и первые строчки взяты из интернета, а сама идея этого стиха - из жизни.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=202090
дата надходження 21.07.2010
дата закладки 22.10.2010
Холодные капли по стёклам стекают,
Холодные капли меня проклинают:
«Зачем, сердце глупое, дождь ты зовёшь?,
От глупой тоски своей вряд-ли уйдешь»
Холодные капли мне душу согрели,
Холодные капли ветрами летели.
И больше не жарко – ведь нету огня,
И ты уже больше не вспомнишь меня.
Тебя не зову, ни о чём не жалею,
В руках своё сердце от льда отогрею.
Холодные капли мне душу не рвут,
С собой за дождями меня позовут.
Дышала свободно, ждала и молчала…
Не хватит мне сил, чтоб начать всё сначала.
Наверно, тебя никогда не дождусь,
С холодными каплями к небу вернусь...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=202087
дата надходження 21.07.2010
дата закладки 22.10.2010
Так часто грусть меня съедает
И рвется сердце на куски,
Но время слёзы не стирает,
Оно стирает лишь мечты…
Я так боюсь признаться в чувствах,
Я так боюсь сказать «люблю»,
Ну а в душе моей так пусто,
Душа стояла на краю…
И как свеча, я догораю,
Я исчезаю, как туман,
Вновь ухожу, но не прощаюсь…
Похожа правда на обман.
Мосты последние сжигаем,
В ответ лишь слышим тишину,
Мы друг от друга убегаем,
Боясь сказать одно «люблю»…
Среди людей я одинока,
Меня наполнит пустота,
Она мне боль напоминала,
Она сожгла меня дотла.
Я чувствую, ты где-то рядом,
Все тот же близкий человек.
Тебя я провожала взглядом,
Когда ты уходил навек…
«С любимыми не расставайтесь»,-
Когда-то кто-то говорил.
«Когда уходите - прощайтесь».
Но ты прощаться не любил…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=201881
дата надходження 20.07.2010
дата закладки 22.10.2010
Сердце бьется в замерзшей груди,
Видно, солнце его растопило.
И сегодня в письме напишу,
Что тебя я когда-то любила.
Хоть не знаю, как это сказать,
А по пальцам стекают чернила,
Но сегодня смогу написать,
Что тебя я когда-то любила.
В тишине я черкну пару строк,
Вдруг порву его, кину в окошко,
Только что-то напомнит мне вновь,
Что любила тебя, будто кошка.
А в квартире всё так же темно,
И секунды летят, словно птицы,
Я сегодня тебе напишу,
Мой конверт в твою дверь постучится.
Что случилось, не знаю сама,
Может, просто теперь повзрослела.
Но сегодня тебе напишу,
Что сказать раньше очень хотела.
Разошлись все пути и дороги.
Знаю: встретимся в шумной толпе.
Улетели былые тревоги,
Полетел мой конвертик к тебе.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=201450
дата надходження 17.07.2010
дата закладки 22.10.2010
…А помните, когда-то из-за Вас
Мне было очень больно,
Ну а теперь свободная душа моя
И сердце бьется так спокойно!
Я не скажу Вам: «Нет.… Останьтесь,
Без Вас дышать так тяжело»
Но это в прошлом, это – в прошлом,
Все это было так давно!
Я не почувствую дыханья,
Я Вашей не коснусь руки,
Все это было, это – в прошлом,
Сейчас мы с Вами далеки.
И вспоминаю я с улыбкой
Разбитую любовь свою
Все это было, это – в прошлом,
И Вам я больше не звоню.
Я не ищу случайной встречи,
Я не грущу, когда одна.
Я снегом упаду на Ваши плечи,
Но, правда, в сердце – тишина.
И пусть я помню Ваши руки,
И Ваши губы, смех, глаза,
Любовь отдали в дань разлуки,
Лишь по щеке бежит слеза.
И пусть Вы любите другую,
Но, знаете, мне все равно!
Все чувства в прошлом, чувства – в прошлом,
Все это было так давно!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=201307
дата надходження 16.07.2010
дата закладки 22.10.2010
Опять куда-то я еду.
Окно, фонарные блики.
Скучаю снова по пледу,
По серой кошке-мурлыке.
Хлебну горячего чаю,
Пойму: грущу я впустую,
Ведь там, куда я причалю,
Там тоже ждут и тоскуют.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=201182
дата надходження 15.07.2010
дата закладки 06.10.2010
Привіт-пробач.
Як день, як справи?
Як дихається восени?
Привіт-пробач.
А я не знаю,
Куди тікають мої сни.
Привіт-пробач.
І вся розмова.
Її ми зводим нанівець.
Привіт-пробач,
Я не готова
Почути каяття сердець.
Привітпробач...
Слова злилися,
Кудись тікає день від нас.
Привітпробач...
Ти не сердися,
Але мені іти вже час.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=212777
дата надходження 25.09.2010
дата закладки 05.10.2010
Я можу без сумніву й смутку
У нетрях гарячої кави
Розтанути грудкою цукру,
Аби лиш тобі смакувало.
Я можу без страху і докору
В кімнаті моєї бабусі
Лишати твої недопалки,
Аби ти лише всміхнувся.
Я можу плисти й не знати,
Де дно цих очей - озер.
Я можу тобі брехати.
Чому ж не виходить тепер?
Ще трохи, й дійду до суті-
Болота між ніжних трав...
...я можу це перегорнути,
якщо ти уже дочитав.
Лише намагаюсь сказати,
Хоча ми словами й ситі-
Навчися мене забувати.
Не можу тебе любити.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=199023
дата надходження 03.07.2010
дата закладки 02.10.2010
Після прослуховування твору І. Тараненка "Пневма" для фортепіано з оркестром
Моя сповідь коротка - допоки дозволить свіча.
Забагато дощів, дисонанси озвучили кисень.
Я боюсь озирнутись, бо там, за пітьмою плеча
Він безмовно чекає моєї останньої пісні.
Добираю слова. Проживаю єдиний мотив,
Продубльований чесно і чисто відлунням і болем.
Я боюсь озирнутись, бо там, за межею дощів
Він безмовно чекає моєї останньої волі.
Не карай його, небо, за те, що не має крила
І за те, що не зміг вберегти мою душу від клітки.
У моєму житті це далеко не перша зима...
Забери мого янгола, він заслуговує світла.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=214027
дата надходження 02.10.2010
дата закладки 02.10.2010