Joey_Best: Вибране

Ірин Ка

Нічний пейзаж

Знаєш,  я  спати  сьогодні  не  ляжу.
Буду  вдихати  я  пахощі  ночі.
Місяцю  все  що  на  серці  розкажу,
Всі  таємниці  нехитрі,  жіночі.

Потім  почну  я  дивитись  на  зірку,
Ту  що  отримала  у  подарунок.
Зовсім  новеньку,  бо  має  ще  бірку,
З  пафосним  написом:  "вищий  гатунок".

Сад  у  пітьмі  -  дивини  ціла  скринька,
Обриси,  тіні  та  звуки  чарівні.
Стану  у  нім  я  тихенько,  навшпиньки,
Не  заважати  щоб  ночі  -  царівні.  

Тільки  почувши  твої  легкі  кроки,
Вже  милуватись  не  стану  пейзажем.
Бо  запалають  вогнем  мої  щоки,
От  тоді  разом  ми  спати...  не  ляжем...  
 

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=678636
дата надходження 18.07.2016
дата закладки 18.07.2016


SamyRain

Без назви)

Люди  у  цьому  світі  такі  сумні,
і  всі  ховаються  від  крапель  дощу,
та  якщо  раптом  стає  сумно  мені,
я  краще  вийду  і  когось  задушу)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=391099
дата надходження 09.01.2013
дата закладки 09.01.2013


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 10.12.2012


Жолкевич К

Ты и я, бля

Я  сегодня  один,
"Без  ансамбля",
Как  и  все  -  гражданин,
Только  сам,  бля.
Приземленный  пилот
"Дирижабля"  -
Это  я  про  живот,
Про  себя,  бля.
Только  руки  не  крылья,
А  грабли,
От  большого  усилья
Ослабли,
И  поднять  надувного
Себя,  бля,
Не  даёт  мне  давно  
"Ты  и  я",  бля.
Вот  сижу  и  грущу  -
Не  летаю,
Навсегда  отпущу
Свою  стаю,
И  уйду  без  возврата  в
Бутыль  я,
А  во  всём  виновата
Лишь  ты,  бля.
Заменили  полеты
На  греблю,
А  любовь  превратила  ты
В  еблю,
Только  сексом,  в  натуре,  
Не  пахнет,
И  никто  тебя,  дуру,
Не  трахнет.
Я  сегодня  один,
Без  тебя,  бля.
Сам  себе  господин,
А  не  мямля,
Вот  возьму,  улечу
На  луну,  бля,
Тебя  бросить  хочу
Здесь  одну,  бля.
14.10.10.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=216107
дата надходження 14.10.2010
дата закладки 05.09.2012


chornobile

Я вже не та…

Холодно.  Сумно.  Дощить  на  душі.
Сльози  гарячі  в  холоднім  дощі.
Пристрасть  погасла,  утративши  сенс.
Без  почуттів  я,  мов  той  манекен.

Все  найдорожче  померло  давно.
Як  повернути  -  не  скаже  ніхто.
Градом  пронизливим  падає  біль,
Тиша  отруйна  шипить,  немов  змій.

Там,  де  було  щось  -  тепер  пустота.
Сил  вже  немає,  і  я  вже  не  та.
Гірко  самотність  смакує  мені.
Сенсу  нема  проживати  ці  дні.

Все  зруйнувалось,  мов  замок  з  піску.
Як  все  це  сталось,  сама  не  збагну.
Вічність  руйнує  одна  лише  мить.
Я  підпалила  й  дивлюсь,  як  горить.

Все,  що  кохала  -  спалила  ущент.
Я-свій  убивця,  свій  кат,  своя  смерть.
Всьому,  що  було,  поклала  кінець.
Я  руйнівник,  та  ніяк  не  творець.

Згарище  мрій  і  руїни  химер-
Все,  що  я  бачу  навколо  тепер.
Вижило  тільки  у  цій  боротьбі
Серце,  яке  віддала  я  тобі...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=215077
дата надходження 08.10.2010
дата закладки 25.05.2011


Анатолійович

Случай на концерте

В    Москве    дни    дружбы    Украина    проводила,
концертом    сводным    завершая    торжества.
Ведущая    из    Киева    внезапно    заболела
и    функцию    свою    москвичке    отдала.
Но    вот    беда  –  программа  не    на    русском,
на    украинском    напечатана    была!
С    тоскою    смотрит    на    неё    артистка:
«Язык    сломаешь!    Ну,    хохлушка,  подвела!»
«Вэсэла    пісэнька»    с    натугой    прочитала,
Глаза    округлились,    а    объявлять    пора!
И    вот    уверенно    под    громкий    хохот    зала
«Висела    писенька»    она    произнесла!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=196474
дата надходження 19.06.2010
дата закладки 06.12.2010


Анатолійович

Мари и Хуан.

Жил-был    в    Испании    Хуан    -        
красивый,    словно    Бог.
Но    встретил    вдруг    Мари    Хуан  –  
и    сердцем    занемог…
Влюбился    так    Хуан    в    Мари  –  
как    кто      наколдовал!
Он    от    заката    до    зари
всё    о    Мари    мечтал.
Ну,    а    красавица    Мари
его    не    замечает!
Сеньоры,    принцы,    короли  –  
о    них    она    мечтает!
Пренебреженье    -    выше    сил!
Не    вынести    Хуану!
Он    с    горя    травку    закурил
и…  улетел    в    нирвану…
Так    в    гроб    жестокостью    своей
свела    Мари    Хуана…
Ведь    травка,    что    Хуан    курил,
звалась  …  марихуана…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=226890
дата надходження 06.12.2010
дата закладки 06.12.2010