Нерви розхитані, й лезом нагострений слух.
Відчай засвідчує: ти іще хворий на зиму.
Але живий, тож бери себе в руки й веслуй,
Скоро для хижого ока ти станеш незримим.
Рибі затісно пливти у потоках легень.
Дихай же глибше, вдихай це повітря дощенту.
Хто це із моря виходить, немов із легенд?
Хто із небес витікає, неначе дощем тут?
Страху медуза впивається й тягне до дна.
Хто не завмер, коли море хитнулося тричі?
Рибі просторо, бо замість повітря – вода.
Берег так близько, і хтось тебе кличе і кличе…
2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679178
дата надходження 20.07.2016
дата закладки 09.08.2016
Втопитися між хвилями неспокою.
Втомитись і вдихнути на півкроці.
І свій відхід прийняти без емоцій,
діждавшися твого німого докору.
Не мати сил, щоб вимовити рішення.
І вимолити слово як причастя.
Я так і не збагнула, в чому щастя
(а ти казав, що я вночі мудрішаю).
Якщо не обіцяти – хоч прикинутись:
по той бік вітру маряться обійми.
Та наостанок видихнути: вільна.
Спинити мить. Сп’яніти. І прокинутись.
2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679694
дата надходження 23.07.2016
дата закладки 09.08.2016
Бачив, малі янголята вивели нас на цю путь?
Той, хто ніколи не платить, грає по суті всліпу
(знаю, ти теж таким був).
Хтось розіслав мерехтіння і розписав небеса.
Снишся загубленим тіням важелем на терезах
(тільки тепер ти не сам).
Бийся, бо завтра настане вимерлим, висохлим дном.
Я притулюся вустами там, де боліло давно
(ніч нам згодиться на тло).
Виросте, вислизне вітер і переллється за край.
Як би мені скам’яніти, поки усе це не гра?
Так ти мене покарай.
Ми перейдемо всі межі. Стисни до болю кулак.
Все, що від тебе залежить, вгору іти, а відтак
просто подай мені знак.
…чи ти мене також – так.
2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681256
дата надходження 01.08.2016
дата закладки 09.08.2016
Іноді краще мовчки, хай як не боляче,
вітер задмухає рани – і стане легше.
В мене уже не думки – голлівудський екшн.
Хочеш – лишайся близько, лишайся поруч і
будуть тобі високі зірки і дотики,
довго тамована ніжність за край проллється.
Камінь під ребрами, бачиш, – тепер, як серце.
Поглядом замотай мене в ляльку-мотанку.
Я берегтиму тишу (як добре, знати, що
часом слова, як монголо-татарське іго).
Все ще попереду. Спи, мій хороший Ігор.
Хай тобі буде тепло, хай буде затишно.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681351
дата надходження 02.08.2016
дата закладки 09.08.2016
Цвіте бузок в покинутім саду,
Стоїть задума: тиха і велика.
Душа тремтить, як молода осика,
Думки не можу звести до ладу.
Стривай, не йди ще, сонце, - я пірну
В твоє проміння чисте і багряним
нап'юсь вогнем, щоб в серці неслухнянім
Угамувати сумніву війну.
Вдивляюсь в тіні сплетених гілок,
Шукаю в тім розгадки і не знаю,
Чи я його таким запам'ятаю...
І цвів собі замріяно бузок...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=651234
дата надходження 13.03.2016
дата закладки 14.04.2016
Тільки ти, тільки я – і нікого довкола.
Хмара, стоячи в небі, заснула, мов слон.
Зірка впала, урвалося птахові соло.
Тільки ти, тільки я - і серця в унісон.
Тільки ти, тільки я – місяць око зажмурив,
Вітер в трави упав, стих у ньому вогонь.
Поміж нами зійшли льодяні глиби-мури.
Тільки ти, тільки я, і тепло із долонь.
Тільки ти, тільки я і чуття, що дозріло,
Подих чистий гарячий і явою сни.
Тільки мед і вино, що розлилися тілом.
Тільки ти, тільки я, і любов без стіни.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659375
дата надходження 13.04.2016
дата закладки 14.04.2016
Забутим поглядом вночі
Шукала втіхи молодиця.
А діти спали на печі -
Такі спокійні їхні лиця.
А сон згубився у дорозі,
Затих у зелені дібров.
Ось вже і ранок на порозі,
Тільки не спить її любов
Вона не стомиться чекати,
Глядить на хвіртку у саду.
Казала ж, їй старенька мати -
Що йде не заміж - за біду.
Всю ніч проплакала, сердешна,
У серці біль той аж сичить!
Аж, тут, зашепотіла стежка -
В душі застигло усе вмить!
Стояв, тримаючись за вишню,
Її коханий чоловік.
Взяла його під плечі ніжно -
Знов сльози капають з повік.
Ледь дотягла його до полу,
І з себе скинула, мов гріх.
" Спасибі, хоч прийшов додому,
Після своїх нічних утіх."
Заплакала, вона ще більше,
Розпалось серце на шмаття.
І нащо за п"яницю вийшла?
Ось так згубило почуття...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=368346
дата надходження 03.10.2012
дата закладки 11.02.2016
В квартирі пусто. Навіть ні душі.
І це б нічого, знаєш, тільки в тому -
Душі моїй стають товариші:
Самотність, тиша й вигоріла втома.
Спитаєш ти: "а як же я, скажи",
А що сказати, всі казки не вічні.
Якщо у нас і є якісь стежки,
То паралельні, мабуть, не зустрічні.
Сама ж себе питатися боюсь,
Бо відповідь, напевно, буду знати...
Самотністю вечірньою уп'юсь,
Щоб мати сил її перемовчати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=616001
дата надходження 25.10.2015
дата закладки 12.11.2015
Стояв туман. Густий і непорушний.
Холодна сирість лізла у дірки.
А сірий ранок мляво і бездушно
Збирав по небі вигаслі зірки.
Зжовтіле листя де-не-де шелесне,
Мов слід від сонця в пам'яті моїй.
Та, знаєш, осінь завжди була чесна:
Без обіцянок марних і надій.
А що тепер, - чекання за чеканням.
Невідання загіркло, як полин.
У когось часу - вічність не остання,
У когось вічність - декілька хвилин...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=618732
дата надходження 06.11.2015
дата закладки 12.11.2015
Але речі прості, і нічого тут не вигадуй.
Місто спить, а у місті – ні міфів тобі, ні мафії.
Він приходив як лицар, а йшов неодмінно гадом
(і сонети тоді зазвучали, як епітафії).
Що не день – як не день, а суцільне глибоке днище.
Не стираються лиця, хай як не старайся вбити їх.
Я лечу, я лечу, я лечу усе нижче й нижче,
і мене помічають і видимі, і невидимі.
А любов – не любов, а остання у світі пристань.
Я лічу половинки, збираю докупи зламане,
відділяю зерно від полови і гублю числа,
коли він
не шукав,
не тримав,
не чекав.
Не знав мене.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=620049
дата надходження 10.11.2015
дата закладки 11.11.2015
Давай з тобою тихо поговорим,
Мовчання ж бо давно вже душу крає...
Про осінь, що під небом яснозорим
Птахів у шлях далекий проводжає,
Про сни, вірші... І трішки про минуле,
Далеких днів мені тих так бракує...
Про почуття, що так і не минули,
Мовчатимем обоє... час лікує...
Про відчуття, про каву, про бажання,
Про мрії та про море неозоре...
Про НАС З ТОБОЮ... пошепки... мовчанням...
Давай з тобою просто поговорим...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=614043
дата надходження 17.10.2015
дата закладки 09.11.2015
Осінні зорі скупо сяють крізь туман,
Розсипавшись в напівзахмареному небі.
Нездійснені надії чи самообман?
Не бійся зазирнути прямо в себе.
Буває, восени тобі бракує слів,
Щоб відчинити двері підсвідомості.
Буває, що тобі також бракує снів,
Та завжди вистачає невагомості.
Буває, часом ти заплутуєшся в собі,
Не знаючи, чого тобі насправді треба.
Звертаєшся до Наймудрішої Особи,
Бо знаєш, що Йому найкраще видно з неба.
З мільярдів зір не загубилась досі жодна,
Бо кожну з них Творець на ім'я називає.
Коли на серці дощ і туга прохолодна,
Не забувай, що Він й про тебе пам'ятає.
Буває, восени розходяться шляхи,
Й тобі не вистачає розуміння.
Збираються ключами мрії, як птахи
У серці і чекають потепління.
Буває, восени ламаються надії
Та опадають з листям марні сподівання.
Хоча летять одна за одною події,
Та пролітає швидко твоє існування.
Буває восени бракує всім тепла,
І це ні крапельки не дивний стан.
Навчися сяяти й горіти, мов іскра -
Осінні зорі сяють навіть крізь туман.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=616823
дата надходження 29.10.2015
дата закладки 29.10.2015
[i]Втома. Тотальна втома.
А по ночах сниться Сінгапур.
Леся Демська[/i]
А якщо не лікуєш – хоча б не лякай
(але справа таки не в тому).
То свобода моя і крихка, і ламка,
а ще втома. Тотальна втома.
Мої сни утікають, ба навіть, – течуть
десь у напрямку Сінгапуру.
Бо життя - наче регіт посеред плачу.
І не варто вмикати дуру.
Я не вірю словам, що тримають мене,
що тривають, неначе травми.
Дехто каже чекати, коли все мине.
А я просто чекаю травень.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=616671
дата надходження 28.10.2015
дата закладки 29.10.2015
Гуля вітер в чистім полі - дудить у дуду,
Гне травицю пожовтілу, кричить ворон:"Кру".
Над дорогою тополя шелестить гіллям,
Біля неї пастка з міни - гра смерті з життям.
До розтяжки-невидимки торкнулась нога,
Дрібна дрож з холодним потом дійняли бійця.
Бронь притисла хрест натільний:"Господи, прости!"
Між теперішнім й майбутнім химерні мости.
Розлетілися осколки - обдали вогнем,
Краплі крові червоніють під терен-кущем.
Побратими нахилились: " Друже, потерпи!"
Усміхнувся. Біль у грудях стиснули бинти.
27.10.15
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=616532
дата надходження 27.10.2015
дата закладки 28.10.2015
Бо крайня точка – ще не межа, як світ до краплі тебе не випив.
І світло входить у тінь вужа: поворухнувся – і з неї випав.
А той, хто прагне твого плеча, тобі ніколи про це не плаче.
І хто з нас першим усе почав? І хто з нас виграв тепер, юначе?
Я кожне слово зірву на крик (бо тиша точно тебе погубить).
Ти в пух і порох мене зітри. У тебе добре виходить, любий.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=616497
дата надходження 27.10.2015
дата закладки 28.10.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 13.10.2015
Ти бачив, як вітаються солдати?
Тому що день новий – нове життя,
Тут кожен бачить поряд друга, брата!
Ми всі – сім’я, бо справжні відчуття
Ріднять близьких по духу. Привітає
Мене хлопчина в камуфляжі теж.
– Спасибі, що живий! – в очах читаю,
В якому радість світиться без меж.
Стискає щось у грудях аж до щему,
Ще вчора незнайомий і чужий
Сьогодні – свій... Прошепочу: «Пройдемо!
Я радий, брате, що і ти – живий!»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=597326
дата надходження 02.08.2015
дата закладки 11.08.2015
Я люблю тебе, видно усім,
Без претензій на трон і звання.
Я вирізьблюю твоє ім’я́
Денно й нічно у серці свої́м.
Чи ще хтось так без тями кохав?
Так кричав, що аж сонце навпі́л,
Що пішов ручаєм суходіл,
Що аж місяць у річку упав?
Ти для мене – світанок в росі.
Ти - це Всесвіту зорі ясні.
Пір’я крилам моїм на спині.
Ти – мов нотному стану до – сі.
Чи пізнаю твій подих чи ні,
Ця любов – подарунок мені.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=598300
дата надходження 07.08.2015
дата закладки 07.08.2015
З нетлінним у тліннім, обута в личаки,
Брела по дорозі буття.
Підвіскою зашморг голодної сили,
В миру, що любов’ю рекла.
Блаженна по духу, в доцільній офірі,
У серці молитву несла.
Благеньке те дрантя - накидка на шкірі,
Сочилася кров - не вода.
У солоді муки тривоги розлуки
І чаша Ґрааля, візьми.
Юродивий чує та волю гартує
І спати ляга, де зірки.
І Всесвіт мінливий його огортає -
Не в славу дзвінкі мідяки.
І жайвір не все його зранку стрічає
Та він не бере те взнаки.
І кожен з них має по своїй же вірі -
Вогонь, що до кості пече.
Як втомлені стануть нараз відпочити -
Відчують підтримку, плече.
03.08.15
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=597414
дата надходження 03.08.2015
дата закладки 03.08.2015
[i]У родину Михайлишин з с. Липовиця на Рожнятівщині
прийшло непоправне горе. 14 липня 2015 року у зоні
проведення антитерористичної операції при виконанні
бойового завдання біля Станиці Луганської обірвалося
життя бійця 128-ої гірсько-піхотної бригади, старшого
лейтенанта Миколи Ярославовича Михайлишина.
Йому було лише 23...[/i]
Сини ідуть за обрії далекі,
Не залишають звісток і адрес,
Немов підбиті кулями лелеки,
Пливуть у сивій купелі небес.
Скривавлені і спалені у танках,
Розірвані у полі на шматки…
Чорніють на похованих останках
Хрести, немов обвуглені кістки.
За ними відголосять панахиду
Тужливі дзвони, дощ і матері…
Невже зі смертю програно кориду
І ґніт життя у свічці догорів?
І, кров’ю замережана, дорога
Поміж ниток лягла на полотно…
Як мало їм відведено земного
І як багато вічного дано!..
І, мов з корінням вирвані дерева,
Лишають по собі́ глибокий шрам.
Сини ідуть тримати наше небо,
Щоб дати шанс усім новим життям.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=596938
дата надходження 31.07.2015
дата закладки 01.08.2015
Поспів вже терен біля хати,
А ще недавно рясно цвів.
Тоді сказав, щоб тебе ждати.
Невже, то вітер шепотів?
А дні плетуться чередою,
І вже коротші стали дні...
Уже невпевнено ходою,
Блукають думи по стерні.
На горизонті спіла осінь.
Спішить дарунками у світ.
Мабуть, один є вірний спосіб:
Спинить думок своїх політ.
Та їх трима дурне завзяття.
Надворі літня ж ще пора!
Роздмуха вітер ще багаття.
Так забавля його ця гра.
Лосняться ягідки на сонці.
Чомусь гіркі оці плоди.
Тримаю їх одна в долонці.
Ти ж обіцяв: мене ти жди...
Невже, далека та дорога,
Що до мого серця пролягла?
Мені ж була пересторога:
Як гірка ягідка цвіла.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=596543
дата надходження 29.07.2015
дата закладки 29.07.2015
Прощання, прощання, прощання, -
За роком минає рік.
І, знаєш, скажу без вагання:
Ти - люблений чоловік.
Хай небо буває з грозами,
І ранок - одна імла,
Та якось всього в нас дозами:
І холоду, і тепла.
І якось всього в нас мірою,
що скаржитись - навіть гріх.
В бурхливім життєвім вирію
Рятує мене твій сміх.
Рятує плече підставлене
в хвилини й години мук.
Разом сильнішими стали ми,
Не розмикаючи рук.
В тиші такій оксамитовій
Збивається часу лік.
І хочу мовчати світові:
Ти - люблений чоловік.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=595889
дата надходження 25.07.2015
дата закладки 27.07.2015
В саду моєму червоніє пишна вишня.
Духмяно мліє, мріє липа на меду.
І пригадалась на меду любов колишня,
бо я до неї й досі з юності іду.
А на порозі вже мене чатує осінь,
і поселилася на скронях заметіль.
На струнах вітру за весною дощ голосить,
але любов не повертається відтіль.
Ті почуття не перемелють долі жорна,
хоч де іще я в білім світі не ходив.
Яскраві спомини в мені гучать мажорно,
акорди смутку переповнюють мотив.
Приспів:
Не проминула любов колишня.
Є почуття і зайві тут слова.
Любов колишню щадить Всевишній.
А значить, що любов свята жива.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=595672
дата надходження 24.07.2015
дата закладки 25.07.2015
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=595411
Надихнув на вірш вірш Анндрія Яремко-Ярого.
О, як любов людській душі потрібна,
Як серцю - кров, як пташці – голосок,
Мов путнику нічному зірка срібна,
Легеням - кисень, берегу – пісок.
Любов із тверді духу проростає,
Дарує світу пахощі, красу,
Земне тяжіння без труда долає,
Із хмари неба п’є хмільну росу.
Любов – це річ тонка і незбагненна.
Пряде щоденно нитку для шиття,
На вісь землі намотує натхненно,
Щоби у ній калатало життя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=595428
дата надходження 23.07.2015
дата закладки 23.07.2015
Знову липень дихає споминами
І гортає старенький альбом,
Де на фото гуляєм промоклі ми
Під дощем. Та як тепло обом,
Бо зігріті палкими обіймами.
Поцілунки на спраглих вустах
Розцвітають ніжності квітами,
Ними пестиш мене ти у снах.
Знову липень... Вдвох йдемо по вулицях,
Загорнувшись любовним плащем.
Це лиш спогади... зорями сипляться
І іскряться під літнім дощем.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=595115
дата надходження 21.07.2015
дата закладки 22.07.2015
Ти мене розумієш в півсили,
Я ж миритись, як завжди, не хочу.
Але, знаєш, дивлюсь тобі в очі,
А вони мені так полюбились...
І вони мені мовчки казали,
Про усе, що замовчують губи.
Лише інколи холодом губить
Це чекання сердечних вокзалів.
Забувається все. Навіть більше, -
Ми навмисно стираємо пам'ять
Про ті речі, що завсіди ранять,
Проростаючи сумом у вірші.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=594841
дата надходження 20.07.2015
дата закладки 22.07.2015
Я стерла все, що пам'ять мою їло.
Минулим не турбуються дощі.
Рубець тонкий у місці, де боліло.
Відмолено супокій у душі.
Щодень долаю я нове «сьогодні».
На грядці долі полю бур’яни.
Любов’ю грію погляди холодні,
Кидаю мир в кровавий ґрунт війни.
Сьогодні із душі тебе стираю.
Живи, як перше, без мого клейма.
Позаду тінь кохання залишаю.
Стаю на стежку, де тебе нема.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=589721
дата надходження 25.06.2015
дата закладки 25.06.2015
Ловлю себе з півдумки, що ти мій.
І тепло так, і так щаслива тому...
Часам примхливим й серцю молодому -
Ти ніби сонце в да́лі голубій.
Ловлю себе з півмрії, що весна!
В твоїх очах - мій вичеканий спокій.
І я б за це віддала купу років,
Хай навіть після них лиш білизна́.
Хтозна, куди несе ця течія.
Минають миті, дні та навіть роки,
А ти - те ж сонце в далечі високій,
Той, кому серце кориться: "твоя"...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=580349
дата надходження 11.05.2015
дата закладки 25.06.2015
Навіяне "Вместе с тобой улетели стихи" Маргарити Шеверногої (Каменевої)
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=585620#com2476515
Колеса хутко змотують асфальт
І тіні, що вляглися на дорогу.
Не повернути, що було, на жаль,
І трохи сумно на душі від того.
Обабіч шляху вишні одцвіли,
І час опалі пелюстки змітає.
Колись були ми разом - я і ти,
Тепер є я, є ти, а нас - немає.
Дорога вперто мчить за небосхил,
А ти від мене далі... далі... далі...
Зникають спогади, неначе пил,
Слідами стаючи на магістралі.
05.06.2015р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=585651
дата надходження 06.06.2015
дата закладки 24.06.2015
[img]http://www.perticonespedizioni.com/sites/default/files/storia.png[/img]
Уяви: шоста ранку, старий допотопний автобус,
Затягнувшись, викашлює дим, торохтить двигуном…
На сидінні потертому ти, ухопившись за спробу
Повернути в дитинство, сидиш… І тобі все одно,
Що позаду лишається червень, міста і вокзали,
Недопита і вистигла кава, запилений стіл,
І, розсипані стосами крил, перепрілі журнали,
Між якими пожовклі від часу конверти листів…
Хай воно залишається там, під печаткою “завтра” –
Ці буденні турботи, ці втрати себе в суєті…
Із рипучих колонок свідомість загойдує мантра –
Призабутих улюблених треків мотиви прості…
У закурених вікнах проскакують слайди пейзажів
І засвідчує небо погожий і сонячний день!
Так комфортно тобі наодинці, між цих антуражів,
Шурхотить, мов льодяники, пам’ять у сховках кишень…
Перламутрові трави блищать, наливаючись сонцем,
Мандариновим сяйвом запалює ранок зеніт…
Не повіриш, та всі ми, дорослі, плекаємо схрон цей,
У якому захований чистий незайманий світ.
В кріогенній посудині, в ампулі, ніби чар-зілля,
Має кожен галактику власну. І в обраний час,
Коли хвилею теплою, наче хмільне божевілля,
Ностальгія накриє, втікаємо далі від мас…
І, впіймавши автобус, тримаємо курс у минуле,
Де у кожного стільки щасливих простих таємниць!
І руйнуються відстані, з гуркотом падають мури,
Коли Вічність вливається в ґудзики наших зіниць…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=589075
дата надходження 22.06.2015
дата закладки 24.06.2015
Мою любов трима в пелюстці сонях.
Вона в струмку гірському жебонить.
Її пестують Всесвіту долоні,
Вона полонить простір і п’янить.
Сочиться з уст небесного безміру
У сплаві сонця, радості і мрій,
Така висока, мов верхи Паміру,
Така шумлива, як бджолиний рій.
Це почуття я пронесу на крилах
Свободи, віри, вірності, краси
Із посмішкою літнього Ярила,
З криштальністю ранкової роси.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=589040
дата надходження 22.06.2015
дата закладки 23.06.2015
Спіймай мене в краплині літнього дощу,
в промінні сонця, що на горизонті.
Сьогодні ніжністю тебе я пригощу,
не однією, а в асортименті.
Спіймай мене осіннім листопадом,
де золотом вкриваються дахи.
Удвох насолодитись зорепадом
я хочу. Лише не відпусти.
Спіймай мене сніжинкою вночі,
в казкових сутінках німого снігопаду.
Залишимося вдвох: лиш я і ти...
цілунок твій зі смаком мармеладу...
Спіймай мене весняним свіжим вітром
вдихай на повні груди досхочу.
Розквітну я в тобі багряним цвітом,
і від кохання твого затремчу...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=489591
дата надходження 01.04.2014
дата закладки 23.06.2015
Давай розплавимо коханням
Цей світ із бітуму і скла.
Поставимо крапќи мовчанням.
Прикладемось до джерела
Любові і почнемо гріти
Тіла і душі до знемог.
Так щоб зима ставала літом,
Так щоби вдих один на двох.
Давай попробуєм цю піну
Із молока, здолаєм страх.
Невже не сплачено ще ціну
За дотик неба на устах?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=589261
дата надходження 23.06.2015
дата закладки 23.06.2015
Розворохобив... Час вернув назад...
Дзеркалив блиск у оченятах спраглих,
Став мимохіть руйнівником засад,
Володарем коштовниць незасмаглих...
Запестив ніжністю у небеса,
І сплутав літо бабине з весною...
І байдуже, що сріблиться коса,
І що душа вже стала затісною...
Сплітав мереживо з пестливих слів,
Поїв нектаром, щоб аж захмеліла...
Від дотиків... від ніжності шалів...
----------------------------------------
Вона...
Вона ж від щастя просто мліла...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=556911
дата надходження 03.02.2015
дата закладки 06.04.2015
Лантухами хмари гонить вітер в висі,
Облягає місяць, що блищить щитом.
Буб’яніють бруньки на старім горісі,
Ллється срібне сяйво над цупким шатром.
Роздирають тишу навісні фугаси,
Здригається в гніві змучена земля.
Рукам загребущим байдуже, що красти
Та чуже свавілля за живе чіпля.
Насторожі ночі вартові в дозорі,
Припадаю серцем, де шрам, що зудить.
Віддам свою душу твоїй непокорі,
Чекаю, коханий, на зустріч, що снить.
05.04.15
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=572299
дата надходження 05.04.2015
дата закладки 06.04.2015
Люблю міста великі й метушливі,
Юрбу строкату в пазусі весни,
Обличчя світлі, мрійні і щасливі,
Зустрічний погляд, теплий і ясний!
Люблю гортати слайдами пейзажі,
Будівель древніх стіни кам’яні,
Де леви у дозорі, ніби стражі,
Суворо в очі дивляться мені.
Вони мовчать про давні таємниці
Розвіяних в історії віків.
Мій гордий леве, як тобі сидиться
На цій плиті холодній і слизькій?
Такий у тебе погляд норовливий,
Що і на мить не викаже жалю,
Не личать левам чуйності пориви…
Тому, і велич лев’ячу люблю!
І так відрадно зліва заховати
Чужого міста теплий аромат
І повезти, як спомин, у Карпати
Цю жменьку щастя, взяту напрокат.
І при нагоді вийняти зі скрині,
Пірнути з головою в теплі сни
І так пливти, відбившись у вітрині,
В юрбі строкатій… В пазусі весни!..
[img]http://www.poetryclub.com.ua/upload/photoalbum/c0f722e5326440affbe56285c826efd4[/img] [img]http://www.poetryclub.com.ua/upload/photoalbum/4832b64fad3c003b840e1b5fe7457224[/img]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=569070
дата надходження 24.03.2015
дата закладки 25.03.2015
Осінь і Львів... Таємниче побачення,
Сховане світлом нічних ліхтарів.
Він дарував їй жоржини небачені,
І від очей її, стриманий, млів.
Що так дивились на нього закохано,
Синню вели у любов-небеса.
Так листопадом ввірвалась непрохано
В днів круговерть її ніжна краса.
Брала в полон поцілунками ніжними,
Пестила тіло "бабИним" теплом.
В ложі з туману кохалися пристрасно,
Наче нікого крім них не булО.
Одна на двох терпкуватість кавовая...
Листок осінній.., як дотик руки.
Пристрастю ніжною та їх розмовою
Осінь у Львова в душі назавжди.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=533322
дата надходження 29.10.2014
дата закладки 05.01.2015
В надвечір"ї сонна пливе тиша.
Блимають в тумані ліхтарі.
Чути, як душа тихенько диха.
Курять, мов цигарки, димарі.
Непомітно сон ступає в хату.
Ставні незачинені скриплять.
Вітер відчува, що винуватий.
Зазирнув в вікно - усі вже сплять.
Тільки ось мені чомусь не спиться.
І думки за вітром десь летять.
Вирвались з гнізда, неначе птиці,
І в тумані ледве мерехтять.
Їх не загнуздать, не зупинити.
Понеслись на волю з моїх рук.
Як же я без вас ? Як жити?
В тиші розчинився душі звук...
А надворі заметіль кружляє.
Збитися так легко на шляху.
Ви, як мої діти. Точно знаю.
Повернетесь в хату в ніч глуху.
Буду я вас пестить, як дитину.
Обіцяю: більше не пущу...
Та думкам моїм нема зупину.
Хіба, просто їх приколишу?
Покладу їх в ліжко поряд себе.
Може, на хвилинку й я засну...
Якби знали, як мені ви треба!
Тільки в сні легесенько зітхну...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=544396
дата надходження 17.12.2014
дата закладки 18.12.2014
Обійми порожнечу, зігріту твоїми легенями.
І тримай, наче вісь, вкруг якої пульсує Земля.
Чи соломину для порятунку, нанизану стелями
поверхівок -багато і світлом розрізнених лямп.
Обійми порожнечу. За нею - ні тіні, ні голосу.
І втопитись би в радість, а там глибини теж нема.
І рятує Тебе тоньша тонкості з волосу - волосу
згадка в вареві червня, що скоро остудить зима...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=506206
дата надходження 20.06.2014
дата закладки 20.06.2014
Ходімо рано-вранці у Карпатський ліс
Збирати срібні перли босими ногами.
В моїх очах ти більше не побачиш сліз,
Й ніщо уже не зможе стати поміж нами.
Підемо тихим кроком між дубів і лип,
Щоб не злякати спокій вічного пралісу.
Над нами загориться сонця смолоскип
І скине з неба тепло-золоту завісу.
Ходімо в далечінь, куди сягає зір!
Такі безмежно гарні землі України!
Відкриті всі шляхи, дороги, схили гір,
Шовковою травою встелені стежини.
Нового дня вдихнемо свіжий аромат –
Тут пахне щастям, цвітом, мохом і весною.
Ми тільки двоє тут, серед краси Карпат…
Навіки залишайся тут разом зі мною.
11.04.2014 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=491878
дата надходження 11.04.2014
дата закладки 02.06.2014
Я часто, любий, думаю про нас.
Чекаю наші зустрічі з тобою.
Прості думки про тебе, без прикрас.
Твоя душа прекрасна добротою.
Я знаю: ти найкращий від усіх.
Умієш щиро, серденько, кохати.
Скарбниця тих безцінних рис людських.
Я це зуміла швидко розпізнати.
Ти не кидав квітки до моїх ніг,
І не ставав, як інші, на коліна.
Та зчарувати так мене ти зміг.
Ти непростого, милий, сотворіння.
Коли ідеш, шепочуть тобі трави.
Я так люблю дивитись тобі вслід.
І ти, як сонце, чарівні заграви.
Я дякую тобі за його схід...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=499864
дата надходження 18.05.2014
дата закладки 20.05.2014
В ту мить, коли зустрінемось з тобою,
Весняна буде бити громовиця,
В повітрі враз запахне ворожбою
Від погляду твого, мов блискавиця...
І зазвучить мелодія дощу,
Від перших поцілунків трепетливих...
"Чекала так тебе..." - прошепочу...
Під божевілля пестощів чутливих...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=492638
дата надходження 15.04.2014
дата закладки 20.05.2014
Дзвони б'ють тривожно по церквах.
Кров людська бруківку затопила.
В Києві, звіряча люта сила
Вибрала гвинтівку для розваг.
Син, юнак, від роду двадцять літ,
Взнавши це, до мами йде в світлицю,
Каже: "Я поїду до столиці,
В мене м'язи й воля, мов граніт!"
Зблідла мати, мов би нежива,
В ноги впала, стала голосити:
- Не пущу. Тебе там можуть вбити!
В світ тебе для щастя привела!
Ти один у мене, любий син.
Батько в небі вже ось десять років.
Не роби таких безумних кроків.
Від яких в душі - гіркий полин.
- Мамо, мамо! Завжди слухав Вас.
Нині ж... на своїм стою. Простіте!....
Краще в путь мене благословіте!
Я поїду. Зве мене Тарас.
- Інші є, хай спробують вони.
Залишайся вдома, любий сину.́
- Як це? Там же браття наші гинуть!
Вони ж т́акож чиїсь є сини!
Сам собі того я не прощу,
Коли буду, мов хробак ховатись
В час, коли до діла треба братись...
Я свою країну захищу!
Витерла сльозу, рука тремтить...
Обняла синка, перехрестила
І сказала, знявши вгору крила:
- Їдь! Хай Бог тебе благословить!
Зве Тарас (Шевченко)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=480716
дата надходження 20.02.2014
дата закладки 20.02.2014
(продовження вірша " А КОРОЛЬ ЖЕ ГОЛИЙ")
І час прийшов!!! Настав таки кінець!
Терпінню з грою вигаданих ролей!
Студенство крикнуло: "Та хай же йому грець!
Дивіться ,люди, а король наш голий!"
І тут король покликав беркутню:
"Побийте тих зухвалих на Майдані,
Покажем ми їм всім Євросоюз!
Зализувати підуть свої рани!"
Крик! Гвалт! Кийками б'ють народ!
Невинна кров пролилася рікою!
"Вони ще хочуть волі та свобод?
Зламайте їх -залізною рукою!"
І задзвонили в дзвони всі церкви!
Піднялися на захист батько й мати!
Ми йдемо на Майдан тепер усі!
Дітей від влади наших рятувати!
Ми за свободу! Ми за гідність! Честь!
Проти злодійства, хамства та свавілля!
Проти таких страшних для нас нашесть!
Не хочем жити у країні божевілля!!!
Ми переможемо! За нами правда йде!
Де правда, то там завжди перемога!!!
В нас українців гасло є святе!
І віра справжня у святого Бога!!!
Це гасло вітер крізь віки несе
Від діда-прадіда!Чи, враже, зрозумієш?
Бо "Україна в нас понад усе!"
І з тим нічого і ніколи вже не вдієш!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=472146
дата надходження 13.01.2014
дата закладки 17.01.2014
Голос тягне аж до неба
Галя у суботу,
Коли рано їй не треба,
Іти на роботу.
Вип'є з тістечками чаю
І давай горлати!
Діти вуха затуляють.
Пес тіка із хати.
Чоловік бере цигарку –
Й на балкон одразу.
Жінка: "Чом тікаєш, Марку?
Поспівали б разом!"
- Цей твій не пташиний щебет
Зветься так: співаю?
Йду, щоб бачили , на тебе
Руку не здіймаю!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=461326
дата надходження 18.11.2013
дата закладки 17.01.2014
Подарую тобі донечку -
Янголятко, маленьке сонечко,
Миле чудо в рожевому платтячку,
Наше крихітне спільне щастячко.
Нашу дівчинку, створену мріями,
Із твоїми очима і віями,
Із моїми рум'яними щічками
І русяво-рудими косичками,
Із моєю веселою вдачею,
І хай буде, як ти, не ледачою.
Всю любов віддамо маляткові,
В радість мамі, на гордість таткові.
Щоб не сумно жилося в квартирі нам,
Щоб дитячий лунав голосочок там, -
Тобі донечку обіцяю я,
Ми назвемо її АМЕЛІЯ.
10-11.01.2014 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=471720
дата надходження 11.01.2014
дата закладки 11.01.2014
Так жаль, що не зустрілися раніше.
А я чекала довго, ти ж не вспів.
Роки пройшли і став тепер ти іншим,
Але забуть мене ти не зумів.
І ось тепер в осіннім листопаді
Знов спогадами вітер закружляв.
В осіннім хаосі, в життєвому безладді.
Ти знову, любий, здалека згадав.
Мої ж бажання бачити втомились.
А чаша безнадії через край.
А, може, це так доля поглумилась?
Можливо так. Та ти не проклинай...
У моїм cерці будеш ти останнім.
Бо після тебе іншому не буть!
Тебе візьму за руку на світанні.
Продовжимо з тобою нашу путь.
То не біда, що мало залишилось...
Що осінь сумно дивиться в вікно...
Зустрітися так пізно нам судилось..
Немає слів... Знать, більше не дано...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=457474
дата надходження 30.10.2013
дата закладки 30.10.2013
Зриває вітер листячко безжально.
Кружляючи, спада воно до ніг.
А я журюся тим. Сентиментальна!
Мені той кожен лист у душу ліг.
І журавлиним стогоном зітхання.
Стяжіло, вгору підняте крило.
Згадалось, так колись моє кохання
Пожухло і непотребом лягло.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=457431
дата надходження 30.10.2013
дата закладки 30.10.2013
Журбують вишні в золоті червленому,
Вмочили, мабуть, листя в каркаде
І по хребті, ще де-не-де зеленому,
Сповзло за го́ру сонечко руде.
А хризантем у трави нахурделило,
Мов хто розсипав жмені конфеті!
І листопадить випалене дерево,
Листки-дублони ронить золоті.
Розмито хмари в небі акварелями,
Немов зі збанка вилито вершки,
І не дзвенять сопілковими трелями
Між крон махрових радісні пташки.
Плоди достиглі світять, ніби глянцеві,
У шевелюрах лискають густих,
На яблунево-палевім рум'янцеві
Цілунок сонця бджілкою застиг.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=457397
дата надходження 29.10.2013
дата закладки 29.10.2013
Сидимо з осінню на веранді…П’ємо вино і куримо кальян…Яблучно- виноградно - горіховий аромат, змішаний з легким подихом запашного диму п’янить так ніжно, і так стає по-осінньому меланхолійно…Хочеться нічого…не робити…не думати…не говорити, не… А просто спостерігати за нею, за її тонкими пальчиками, які тримають легко склянку отого червоного вина. Її рухи легкі, манери панські… І вся вона така вишукана , золотаве волосся локонами розсипається по її спині…
Захоплена тою жіночністю і чарівністю, зачудована вбранням, створеним найкращими дизайнерами осіннього сезону, та найкоштовнішим бурштиновим намистом, що виблискує усіма відтінками осіннього сонця на її тонкій шиї, пригублюю трішечки терпкого вина. Усміхаюсь сонячною усмішкою, трохи лінивою, та щирою. І вже тепер розчиняюсь повністю у ній… В осені…Стаємо подругами. Вона пише мені рецепти щастя на кленових листках. І дарує цілий букет того осіннього дива. О! ті рецепти доволі прості! Я швидко вивчаю їх...Підкидаю вгору цілі оберемки дарованого золота, тішуся як дитина...пробую ловити щастя на ходу. Мені стає так тепло, радісно і затишно! Так по-осінньому добре!
ЕХ!!!Вона таки неперевершена - ця розкішна львівська ОСІНЬ!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=453619
дата надходження 10.10.2013
дата закладки 27.10.2013
Насупив ранок брови-позіхає…
Сніжинка на вікні замерзлім спить,
Мороз старечі кості розминає –
То кашляне, то ущипне, то заскрипить…
У білі шубки вбралися хатини
І курять люльки! Диво-благодать!
Парчею білосніжної перини
Покрились гори – зачаровані стоять…
Там за лісами снігова князівна
Красується собою в дзеркалах,
Холодна, горда, звабливо-чарівна,
В очах печаль – ні крихітки тепла…
Вогонь в печі тріщить та торжествує,
Зима морозна – це його пора,
Над пиріжками радісно чаклує,
Бо вже на них чекає дітвора!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=394932
дата надходження 23.01.2013
дата закладки 27.10.2013
Погожий день. Яка чудова осінь!
Яка розкішна золота пора!
В очах її легенька мила просинь.
Вона мені подруга і сестра…
Складає тихо листяні узори
На тепле ще від літа полотно,
Десь вдалині жовтіють мужні гори
Мов у старому давньому кіно…
Загралось сонце листячком кленовим,
Шепоче казку теплий вітерець.
Красується намистом бурштиновим
Посланець сонця – ніжний промінець…
Сади... Вони ще пахнуть трохи медом,
Горіхом, що згубився у траві…
Земля вкриває плечі теплим пледом
І гріє руки в теплім рукаві…
Захоплююсь! Яка прекрасна осінь!
Синь з золотом – ліси і небеса…
Магічний спокій – шелест в безголоссі…
Предивовижна є твоя краса!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=455361
дата надходження 19.10.2013
дата закладки 27.10.2013
Мати слабкість кохати не тих,
Мати силу відчути інакше,
Не шукаючи стежок простих,
Бути жінкою – кара чи вдача?
Мати владу почати війну,
Мати мудрість її зупинити,
Мати мужність сказати «люблю»
Не лише чоловіку, ба – світу!
Вірне серце спокуту несе
За доступність твою й непорочність.
Не кажіть, що краса світ спасе,
Не краса нас спасе, а жіночність!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=406422
дата надходження 05.03.2013
дата закладки 27.10.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 27.10.2013
Намалюй мені, коханий, казку...
І, дарма, що ти давно не малював...
Замість фарб, візьми свою ти ласку...
І малюй... де щойно цілував...
Ти не пензлем намалюй картину...
А гарячими, жада́ними вустами...
Намалюй ще пісню лебедину...
І веселку коханкову... поміж нами...
Не зважай, що ніжність розгубилась...
І не часто сняться кольорові сни...
В твоїх почуттях я відродилась...
Намалюй там НАС... і пригорни...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=453929
дата надходження 11.10.2013
дата закладки 27.10.2013
«Сказав Господь Господові моєму: Сиди праворуч від Мене,
Доки покладу ворогів Твоїх біля підніжжя ніг Твоїх»
(Дн. 1:34-35)
Червона кров на тлі чорної землі,
На якій гинули як вороги, так і свої.
Ішли на смерть кращі сини твої, Україно,
І для своїх батьків були вони дорогими…
Але знали вони, що це не життя, а мука,
Бо як немає волі, то тоді й життя нема.
І хай плачуть посивілі батьки за своїми дітьми,
Зате знатимуть, що вони їм вільну долю дали.
А тепер нащадки героїв оцих,
Не визнають подвигу предків своїх,
І перевертаються подвижники у могилах тісних,
Бо не розуміють благородних вчинків їх.
Цей червоно-чорний стяг як символ боротьби,
За Україну, рідну землю, щоб її не захопили вороги,
Стоїть він і нагадує про нашу свободу,
Яка так довго виборювалась для народу.
Для когось прапор – це святиня,
Для інших – скалка у оці,
Але він є минулому данина,
І стоїть на пам’яті сторожі…
13 березня 2012 року
м. Івано-Франківськ
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=456522
дата надходження 25.10.2013
дата закладки 27.10.2013
Не проливайте сльози даром,
За випадкових у житті.
Не піддавайтеся тим чарам,
Хто поряд був по доброті.
Це був не ваш, чужий мужчина.
Чуже це щастя і любов.
Інакше він би вас не кинув.
Він просто, граючись, пройшов.
І ось думки: він ваша частка.
Думки ж у нього лиш про те,
Як би звільнитись від напасті,
Як врятувати тут себе.
Любов тіка від тих, хто ловить.
Біжить до тих, хто геть біжить.
(Пробачте ви на цьому слові).
Я знаю: серце тут болить.
Уважно зважте й подивіться.
(Так гарно видно іздаля).
Не треба плакать... Посміхніться!
Не ваша доля він... чужа...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=456320
дата надходження 24.10.2013
дата закладки 27.10.2013
Привіт, мій Львове рудогривий!
Уклін тобі зсилаю я.
Центр шоколаду, кави, пива,
Культуротворчого життя.
Хоч не родилась, не росла тут -
Учились в виші кілька літ.
Для мене входить Львів у статус
Найголовніших в долі міст.
Ніколи не забуть стежинок
Що в універ Франка вели,
І оперний, і площу Ринок,
Данила, князя, що верхи,
Вгорі собор святого Юра,
Онуфріївський монастир.
Душа ясніла там понура.
В блаженства попадала вир.
Стефаника бібліотеку,
Де брала часто я книжки.
І вежу, видиму здалека,
На яку дерлась залюбки.
На Лонцького, так, буцегарню,
Котра будила в серці страх.
І каву, випиту в кав'ярні,
І смак від "Світоч" на губах.
Південний, Краківський базари,
Де завжди гамірно було,
І вщент забиті кінозали,
Дивився люд тоді кіно!
І Стрийський парк із лебедями -
Душі улюблений куток.
Привіт, мій Львове! Буду днями.
Черпну, чекай, п'янкий ковток.
На світлині Львівський національний університет ім. Івана Франка
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=456836
дата надходження 27.10.2013
дата закладки 27.10.2013
Не розпалюй вогонь, як не вмієш згасити,
Бо на попіл згорить, що у скриню складав все життя .
Збудувати нове, це як море сушити ,
Уже сили не ті ,та й не те вже у нас почуття!
Обережно з вогнем, зупинись поки можеш,
Почекай поки земельку скропить Господня роса,
Бережи ті краплини, зерниці це Божі,
Принагідно погасять пожежу й повернуть життя.
На землі ми з тобою із Божої ласки
І життя в нас одне,що роками сплелось у вінок,
Розмаїття квіток- це життя, а не казки,
Кожний день привітаймо , робімо обдуманий крок!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=456702
дата надходження 26.10.2013
дата закладки 26.10.2013
Ти закохай мене у себе... закохай...
Вплети в волосся ніжно пестощі-розмай...
Вустами серед осені даруй весну...
І серце пристрастю ти пробуди зі сну...
Не відпускай мене... й на мить... не відпускай...
Цілунки щирі хай летять, мов водограй...
Твоєю буду... ти любов'ю заквітчай...
Ти закохай мене у себе... закохай...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=456355
дата надходження 24.10.2013
дата закладки 26.10.2013
Не сплю... Дивлюсь у небо серед ночі,
Там таке ясне сяєво зірок,
Я серед них твої шукаю очі,
Гублюсь у мареві своїх думок.
Хвилююся за тебе мій коханий,
І наче птаха, знов лечу туди.
Де світить сонце ніжно, полум*яне,
Де квітами всипаються сади...
З тобою там, були такі щасливі,
І гріло нас тепло палких сердець.
Та не лякали громовиці, зливи,
Широким полем бігли навпростець.
"Ти тільки мій" - так шепотіли губи,
Медовим дотиком були твої.
"Мій найдорожчий, мій єдиний, любий",
А в небі пролітали журавлі...
Ось уже ранок... І дзвінок у двері,
Я стрімголов біжу відкрити їх.
Привіт, кохана, холодно у сквері,
Відчула знову ніжність рук твоїх...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=456559
дата надходження 25.10.2013
дата закладки 26.10.2013
Зготую каву... Й принесу у ліжко...
Ти ще дрімаєш... Не порушу мить.
В твоє тепло загорнуся неспішно -
Хай ранок у обіймах наших спить.
Спокуси мід... Торкаюся губами...
Вже п'ємо спрагло пристрасті нектар.
Шаленства спопеляє язиками
Вогонь нас... Насолоди наш запал.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=455592
дата надходження 20.10.2013
дата закладки 26.10.2013
Куди поділась юності жага,
невже, з роками, канула у лету?
А та, котрій на вірність присягав -
тепер всього лиш посмішка з портрету
І очі карі більше не горять
вогнем кохання, ніжності й розлуки
Невже даремно сходила зоря
своїм теплом сплітати наші руки?
Невже знайома постать у вікні,
(зрадлива тінь у образі святому)
була лиш раз дарована мені,
щоб сотня губ торкалася потому?
Куди поділись юності літа,
невже все ближче ходимо по краю?
Таки даремно вітер заплітав
мої слова у не твоє «кохаю»
І хай у днів буденних густині
погасло все, що ми колись любили,
але при зустрічі сказати «ні»
як і колись мені забракне сили…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=450611
дата надходження 24.09.2013
дата закладки 24.09.2013
Я хотіла піти і назавжди,
Тихо закривши двері рукою.
Падали сльози, біль нанизавши,
На серце, що палало любов’ю.
Як йому битись без твого тепла?
Все питала себе і не знала.
Що казати, відповідь же одна:
Понад життя своє покохала.
Перегортала душі сторінки,
До твоєї тягнувся місточок.
Як і уперше, чуттєві пастки,
Проникали у кожний куточок.
Знову у безмірі поруч була,
Там цвіли в літі бабинім айстри.
Трепетала метеликом жадна,
Тілом бігли цілющі все мантри.
24.09.13
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=450593
дата надходження 24.09.2013
дата закладки 24.09.2013
[img]https://scontent-a.xx.fbcdn.net/hphotos-xpa1/t1.0-9/p370x247/10292530_830708136940442_8367619137235722010_n.jpg[/img]
[i]Картина Ніно Чакветадзе[/i]
Дівчинко, очі в котрої, мов темні каштани,
Кучері з мідним відливом, роса на щоці...
Я за тобою, мій янголе, в сиві тумани
Беззастережно подамся - рука у руці.
Там, де ти ходиш, ліси, наче первісні храми,
Сосни високі торкаються в небі зірок,
Пахне повітря терпким ялівцем і грибами,
Міддю виблискує теплий кленовий листок.
Там поміж вербами річка розсипала коси,
В полисках сонця сріблиться рідким кришталем.
Мліють від подиху вітру шовкові покоси,
Квітка бринить, зацілована диким джмелем.
Там, де ти ходиш, дерева шепочуться з Богом,
В небо фісташкове кануть ясні молитви.
Білим вітрильником день за широким облогом
Ковзає легко в сатинових пасмах трави.
Там не гірчать полинами невтішні розлуки,
Теплиться віра, мов чиста янтарна смола.
Сонце медове бере тебе ніжно за руки,
Гладить пір'їнки твого золотого крила...
Дівчинко, очі в котрої, мов темні каштани,
Пообіцяй, що не кинеш мене на межі
Раю свого неземного, де тінь моя тане
В теплому сяйві твоєї близької душі.
[img]https://scontent-a.xx.fbcdn.net/hphotos-xpa1/t1.0-9/p370x247/10292530_830708136940442_8367619137235722010_n.jpg[/img]
[i]Картина Ніно Чакветадзе[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=450395
дата надходження 23.09.2013
дата закладки 23.09.2013
Тобі я вдячна, що пішов з моїх думок,
Оселю серця мого назавжди залишив.
Забрав з собою гірких сумнівів клубок,
Щоб дощ страждань в лице холодний не періщив.
Тобі я вдячна... Життєдайне джерело
Душі очистилося від брехні-намулу.
В любові щирій відродитися змогло,
Завмерлі струни в серці сколихнуло.
Тобі я вдячна... Відродилася... Лечу
У сяйво днів нових, що в почуттів оправі.
Ти ж будь щасливим! - тобі щирістю плачу
Без жодних слів. Вони тут просто зайві.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=449430
дата надходження 16.09.2013
дата закладки 17.09.2013
я краплею дощу впаду на Ваше підвіконня
і більше не тривожитиму Вас
поплескаю зітхаючи в долоні
вогонь надії восени погас
у відзеркаленні очей побачу смуток
навіщо Вам тепер моя печаль
Ви кажете,- мене Вам не забути
я Вас лишаю непотрібних Вам стражань
ця осінь...хижа, безпощадна
дощами сизими лягає на асфальт
я від чекання стала безпорадна
Ви - на обкладинках вчорашніх шпальт
лунає дощ акордами по даху
змиваючи останні почуття
ні болю, ні страждань, ні страху
лиш краплю чуда у бокал вина
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=449307
дата надходження 15.09.2013
дата закладки 16.09.2013
Як горох при дорозі, самотня і сіра –
Я така вже давно, інша не буду,
Колись простого щастя просила, молила,
Тепер – жебрачка, сусідкою бруду.
Моя мрія сім’я – двоє діток-близняток,
Їх батько щасливий, дім – повна чаша,
Вмира в уяві щастя паросток-початок,
А може та ідилія не наша?
Я простягаю руки до обличчя долі
І ганебно її милості прошу,
А та сміється, що ж, іду назад поволі,
Завтра ж слізьми її ноги орошу.
Живе надія хоч на крихітку уваги,
Не знаю чом ти зріксь мого кохання,
Щоб жити я віддала решточки поваги
До себе… Боже, тільки б не мовчання…
У наївних променях маленької свічі
Останні дні фатально перелічу,
Наді мною схрестяться дамоклові мечі
І байдуже… цього я не помічу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=449343
дата надходження 16.09.2013
дата закладки 16.09.2013
В Одесі мрячно, дощик накрапає.
Поблякло небо, гамір звичний стих.
Вздовж Ланжерона пари не гуляють.
Сумують продавці дрібниць морських.
Бушує море, котить хвилі грізні,
На пірс кидає струмені пінні.
Заклякла баржа, катер ледве лізе
Назустріч вітру у молочній млі.
Засумували у воді дельфіни.
У глиб пустили голови й хвости.
Лиш екстремали ловлять хвилю-піну,
На камеру знімають бій води.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=449174
дата надходження 15.09.2013
дата закладки 15.09.2013
[i]Ми вкотре успадкуєм осінь,
І сплатим літу мито за тепло,
У день такий шалено заголосить
Своє натужне вітер: «Вже було…»
В реаліях ілюзій наших спалень
Яке їй діло до сумних віршів?
Вона ж сама приречена до спалень,
Бо тлінне золото, а листя й поготів…
Минеться... і сльота у спокій
Тугою протече поміж рядків,
Навіяних лунким відлунням кроків
У тверді перехресть базальтових віків.[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=449291
дата надходження 15.09.2013
дата закладки 15.09.2013
Як сонячно і тепло ще в повітрі,
На клумбах рясно квіти майорять.
Мов наречена, хризантема квітне,
Над ставом верби тихо шепотять.
Самотній очерет шумить в заплаві
І тихо річка все кудись біжить.
Всміхаються хмарини кучеряві,
Яка красива, неповторна мить.
І ми з тобою йдем туди де сонце,
Сплітає ніжно промені свої.
Хоч зазирає вересень в віконце,
Та на душі співають солов'ї.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=447584
дата надходження 06.09.2013
дата закладки 15.09.2013
Було літо, було літо, тепер осінь,
За вікном шумлять холоднії дощі.
А у небі чути дивне стоголосся,
То збираються у вирій журавлі.
Було літо, було літо, тепер осінь,
Золотисте листя впало нам до ніг.
Десь за хмарами сховалась синя просинь,
Незабаром упаде на землю сніг.
Було літо, було літо, тепер осінь,
Знов полинула мелодія сумна.
Павутина зачепилась у волоссі,
Понад краєм понеслась дзвінка луна.
Було літо, було літо, тепер осінь,
Не щебечуть більше птахи за вікном.
Посплітали віти верби жовтокосі,
Задивилися на зорі перед сном...
Тільки сум той поселився не на завжди,
Він розвіється, як в небі заярчить.
Сонця промені тепло своє віддавши,
Звеселять ясною усмішкою вмить...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=449271
дата надходження 15.09.2013
дата закладки 15.09.2013
Мій грішноокий. Недосяжний мій.
Скажи… ну як мені тебе назвати?
Самотній геній? Повелитель мрій?
Втомилась я миритись-воювати…
О, хто ти – ворог? – ні, не ворогів
Ненавидять так пристрасно-гаряче.
Ми муз ділили. Нам гріхи богів
Натхненням стали і солодким плачем.
Ти друг мені? – Та друзям не несуть
Бажання на жертовники гріховні.
Спиваєш із рядків моїх красу,
І маревом ведеш, як місяць вповні.
Ти – чаша нерозкаяних бажань.
Прекрасний гріх страждання не відмолять!
Та тільки втішно і водночас жаль,
Що маски ми не знімемо. Ніколи...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=442777
дата надходження 12.08.2013
дата закладки 12.08.2013
Я прокинулась сьогодні на світанку...
І відчула, як шепочеш ти: "Люблю..."
Та пустує моє ліжко... лиш фіранку...
Вітер холодно тріпоче без жалю...
Не зійшлися ми з тобою... коли літом...
Громовицею вмивалася земля...
Ні весною... коли вишня ніжним цвітом...
Пестила маленьке янголя...
Не зійшлися... не судилось... може марно...
Ми щоночі зустрічаємось у снах...
І слова кохання ніжно... гарно....
Ми римуємо в віршованих рядках...
Не зійшлися ми сьогодні... але завтра...
Вже самітня я не буду уночі...
Пристрасно палатиме любові ватра...
І прокинуся... у тебе на плечі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=439499
дата надходження 25.07.2013
дата закладки 04.08.2013
Матіола розквітла духмяна,
милий серцю з дитинства стіжок.
І очей не стуляє до рання –
в’яже шаль із бузкових ниток.
Ніжну амбру розлито в городі,
наче Янгол ступав по землі.
Розбудилися спогади, годі
зупинити їх…
– Що принеслИ?
– Теплу звістку про сонце кирпате,
перші яблука-мед наливні…
Матіолу волію спитати,
чи приходжу
до Тебе у сни?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=441326
дата надходження 03.08.2013
дата закладки 03.08.2013
Розцвітає ранок - ніжна квітка.
Пелюстки рожеві розправля.
Як пухнаста ніжна маргаритка
Із спросоння руки простяга.
Народився ранок, що у ночі
Вирвався із пазурів на світ.
І своїм теплом мені шепоче,
Що з кохання не осипавсь цвіт.
Ранок зазирнув до нас в кімнату...
Я тебе цілую у вуста.
Це ранковий приз, моя це плата,
Що тебе послали небеса.
Радо нас стрічає літнє поле.
Різнотрав"я.. Кругом голова.
Що іще бажати нам від долі.
Це вона дарує нам дива.
Ситець колоьровий... Не зім"яти б
Вітер мої коси розпліта.
Я із вітром можу розмовляти.
Він твої слова перебива...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=441224
дата надходження 03.08.2013
дата закладки 03.08.2013
Ти вже не пишеш вірші про кохання,
Бо знаєш сам що вже нема для кого,
Думав що вона єдина і остання,
Та сам із себе ій зробив чужого.
Ти більше ніж друг і менше ніж коханий -
Життя створило це складне рівняння,
Той дурман із міцністю маріхуани
Не стерпів жодного протистояння.
Затерті простирадла, білі халати -
Та це не холодило її вени,
Вона мала спокій у межах палати -
Бо гострий біль глушив зради сирени...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=441255
дата надходження 03.08.2013
дата закладки 03.08.2013
Там, у густому затінку дібров
Палахкотить багрянцем дивна рута
І пісня предків, давня, призабута,
В обіймах ночі залоскоче кров.
(kulbabka: "Купальське")
Лягає промінь поміж густолисту
глибокі трави вдягнені в росу.
А Мавка, що збудилася від сну
Вдягла вінок з зеленого любистку
й ту папороть, що дивно розцвітає.
Хіба хтось бачив в папороті цвіт?
Такий таємний і пророчий світ
Поміж людей легенда не змовкає.
А справді ж Мавка у лісах блукає!..
Якщо не віриш? Тільки позови
Гу-гу... Сплелися разом голоси,
Що навіть свій між нею не впізнаєш.
Легкий туман скуйовджений із вати
Обійме швидко плечі до кісток,
Поглине в тіло ранній холодок
Дивись, щоб справді в лісі не зблукати!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=438339
дата надходження 19.07.2013
дата закладки 21.07.2013
Розгулялась буря понад містом,
Сивих розлякала голубів,
Об вікно вдаряється зловісно,
Стогнучи відлуннями громів.
І, рвучи на темні клапті небо,
Гучно-лунко б’ється до дверей...
Ну а я... а я тулюсь до тебе,
Щемко пригортаюсь до грудей.
І, здається, ніби дужа сила
Рук твоїх - то справжній оберіг,
Доки стогне буря огнежила,
Болісно шмагаючи поріг.
Поки розпашілі блискавиці
Протинають хмарне полотно,
Ми з тобою - дві щасливі птиці
Під любові лагідним крилом...
(12.07.13)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=438448
дата надходження 20.07.2013
дата закладки 21.07.2013
Ти - солодка моя шоколадка
В золотавій яскравій обгортці.
А під нею... Я знаю, загадка,
Що розгадувать хочу щоночі.
Розгортаю... Смакую...
Ти танеш...
Від цілунків і пестощів вмілих.
Шоколад... Мене з розуму зводиш!
Й шаленієш від мого ти тіла.
Ми шалено смакуєм жадання...
Ти пірнаєш в могО тіла звабу...
Полонила нас пристрасть кохання,
Що солодша за смак шоколаду.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=438309
дата надходження 19.07.2013
дата закладки 21.07.2013
Я не знаю, що таке " синє" небо,
Бо з дитинства мої очі в пітьмі
Та чую згори пташок дзвінкий щебет,
Жаль людські душі ,вони ж бо німі.
Я не знаю, що то за " синє" море,
Лиш дотик хвиль його відчуваю,
Поглинає мене суцільний морок,
Я, як у морі в ньому плаваю.
Морські хвилі, прилипають до шкіри,
Шовком, тіло сліпе огортають,
У безодню затягують без міри,
Потім слізьми додолу стікають.
Я живу своїми ж бо відчуттями
До мертвого і живого й чую,
Як горнуться до чутливих ніг трави
Й оксамитом їх в спеку цілують.
Я не знаю, що то за " чорні" хмари
І як виглядають краплі дощові,
А після дощу як веселка грає,
Бо життя моє давно є в імлі.
Я відчуваю дотик дощу до вій,
До щік і вуст - оцих очей моїх...
Мені б злетіти в вирій чи стати в стрій,
Припасти до долонь, мамо, твоїх.
Навколо пітьма, мов стіна, я одна,
О, Боже, відкрий мені ці очі,
Живу, як дитя, ні сонця, ні вікна,
Я так побачити цей світ хочу!
******
До автора ЛГ не має відношення.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=438514
дата надходження 20.07.2013
дата закладки 21.07.2013
Густим крилом накрила ніч холодне небо.
Заснуло сонце, погойдавшись в промінцях.
А я не сплю, чекаю зоряного Феба.
Може, шепне щось, як не буде у серцях.
А я не сплю. Любов весь день плела і шила,
Черпала сили із небесного ковша.
І хай я м'язи свої трішки натомила.
Але ж як банно розігрілася душа!
А я не сплю. Хронічно днів не вистачає.
У ночі кілька тихих відщипну годин.
З балкона в сонно-мрійне небо споглядаю.
О де ти, зірко моя, щастя швидше кинь!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=438588
дата надходження 21.07.2013
дата закладки 21.07.2013
Їх повінчали сині небеса,
Серця з'єдналися закохано-прозорі.
Крізь терни віддалі ішов... Її краса
Його манила... Шлях встеляли зорі.
Її торкався дотиком лиш крил,
І тіло пестив пелюстковими губами.
Від млості райдужної падала без сил
В його обійми. Сплелися руками...
Небом шлюбовані... Летять у щастя ввись
На крилах щирості, що є у кожнім слові.
Серця навічно їх переплелись
В взаємності і палкості любові.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=437506
дата надходження 15.07.2013
дата закладки 17.07.2013
Кава парує. Пташка співає.
Сонечко сходить. День наступає.
Дихаєш. Думаєш. Тішишся. Літо!
Йди і зроби щось хороше для світу!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=437826
дата надходження 17.07.2013
дата закладки 17.07.2013
Повзуть хмарки кудлаті небокраєм,
Неначе стадо дивних баранців.
Гуркоче так далеко щось за гаєм
І вітер на ходу одяг штанці.
Зібрався в путь вже не таку і близьку,
Туди де небо плаче й гуркотить.
Де злива підставляє йому миску
І тихо так шепоче:"Що, болить?"
"Душа болить - воно відповідає,
Терпіти більш не можу,нема сил."
Так цілу ніч... За вікнами світає...
Воно ж про біль питає старожил.
Зазолотилося над ранок сонце
І неба біль сховався у кущі.
Війнуло прохолодою озерце,
Далеко відійшли гулять дощі.
Лише намисто, що росою вмите,
Сяйнуло оксамитами в траві.
І сонця ніжні промені розлиті,
Знов розчесали кучери свої...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=437096
дата надходження 13.07.2013
дата закладки 14.07.2013
Розцяцькувала ніч зірчастою вуаллю небо,
Ріжком перечепила місяць за тонку тополю.
З цикадами змагається у співі соловейко,
Мені ж...Та, хіба, те знаю, яку готує долю?!
Чи послане кохання то є за гріхи розплата,
Що, може, зробила ненароком, йдучи по житті.
Випробування на міцність, де мрія розіп’ята
І стежка у нове майбутнє сховалась в спориші.
Та чутні твої кроки в серці віддають луною,
Стогоном німим лягають у душі стривоженій.
Бажання розчинитись у бажанні без двобою
Занурюють у зойку легіт, в грудях затиснутий.
13.07.13
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=437154
дата надходження 13.07.2013
дата закладки 14.07.2013
Нарешті я в горах, у горах Карпатах.
Дощі перепадали. Сонце зійшло.
Парує з упадин гірських маккіато.
Між хмар голубе проглядається тло.
Милуюсь пейзажем. Сиджу на терасі.
Вдихаю повітря із сосен, ялин.
Десь муза моя на високім Парнасі.
А поряд поскрипує дружно камін.
Клопочуться рідні. Готують вечерю.
Я п’ю мигдалевого вечора тінь.
Перини-перлини у ноги всім стелю.
Сама ж, наче птаха, несусь в височінь.
Так любо, як поряд з тобою родина
Зібралась уся. І це дійсно не сон!
Теплінь не тому, що вогонь із каміну!
Це гріє сердець всіх биття в унісон.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=437286
дата надходження 14.07.2013
дата закладки 14.07.2013
Усе створило небо для людей.
На лоні первозданної природи
Для кожного буяє свій едем,
Але не всі в житті його знаходять.
Отож, як світ ще був малим дитям,
Не піддавався молодим спокусам,
Трояндою розцвів бутон життя –
В гірській печері народилась муза.
Гармонія колиску їй сплела,
А грація збирала чисті роси.
Лілеєю зросла із рук тепла,
Купалась в чарівному стоголоссі.
Була вона бешкетниця ще та!
Із німфами веселими дружила,
Із місячних долонь пила нектар,
У зоряній ріці черпала силу.
Навколо все раділо і цвіло,
Як уві сні… І так було б донині…
Але підкралось непомітно зло –
Пандорра відчинила кляту скриню!
Сипнули звідки горе і гріхи,
І втратив світ невинності основу.
До правди і краси він став глухим,
Забув наївно-чисту їхню мову.
І вдруге народилася [i]вона[/i],
Розсипавшись перлинами у душі.
З тих пір у них невпинно йде війна,
А бранка-муза за минулим тужить…
Так і моя розбурхана душа
Тим болем занедужала навіки.
Вирують в ній і сумніви, і шал,
І, ніби Янус, суть її дволика.
У клітці мрій ласкаво-хижий звір,
Блукач омани і хоробрий воїн.
У погляді його – мільйони зір,
В його єстві – жага хмільної волі.
В його єстві – початок і кінець,
Добро і зло, печаль і насолода.
Земне буття повік не похитне
В моїй душі самотньої свободи!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=437278
дата надходження 14.07.2013
дата закладки 14.07.2013
День поцілунків... Ах, яке це свято!
Адже цілунок розповість усе!
В любові не бува їх забагато.
А пристрасний - в шаленство занесе.
Твої цілунки - як весна барвисті -
То ніжні, наче квітів снігопад,
То від бажань - вогненно-пломенисті,
Від них жадань обсипле зорепад.
Я хочу доторкнутися губами
До твоїх, таких солодко-п'янких.
Цей поцілунок - це місток між нами,
Яким підем до пестощів шальних.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=436048
дата надходження 08.07.2013
дата закладки 08.07.2013
Піду у ніч, загублюся у зорях.
У магії цих ясних надвечірь.
Пливстиму у бездоннім синім морі,
Шукаючи перлини із сузірь.
Із них - вінець. Я - зоряна царівна,
Доріжка місячна мій відкриває шлях
До королевича. Ось зустріч неймовірна.
Палкий дарунок - це любов в його руках.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=435097
дата надходження 03.07.2013
дата закладки 07.07.2013
Смарагдовий ранок розсипав чаруючі ноти,
У мушлях трояндових те́плиться срібна роса,
На во́гкій бруківці лисніє пилок позолоти
І легіт шовковий розчісує чілку вівса.
А сонце тополям цілує розніжені руки
І кіт зачудований ліг на гладкий моріжок,
Він гострим чуттям у повітрі виловлює звуки -
Як липень русявий сурмить у тоненький ріжок.
Медовим промінням приємна вощи́ть прохолода,
У сонячний ранок роблю свій упевнений крок,
Грайливою тінню збігаю по вимитих сходах
І світло крізь пальці просіюю, наче пісок.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=435605
дата надходження 06.07.2013
дата закладки 06.07.2013
Лягають трави у густі покоси,
В квітковім ситці поле тихо спить.
У лузі задзвенять ранкові роси,
Мелодія полине у блакить.
Ледь чутно небо грає бірюзою,
Верба сплітає кісоньки свої
Схиляючись, так низько над водою,
Вслухається у співи солов'їв.
В долоні сонце сипле нам дукати,
Плете свої мережива павук.
А вітер підганяє хмари з вати,
Летить, до нас, луною літа звук.
Червоні мальви, білі і рожеві,
Красуються за тином під вікном.
Троянди ніжні, наче королеви,
У танці закружлялися гуртом...
І сонях в золотому кучерявці,
Голівкою киває в ранній час.
Медовий чай вже зачекавсь в альтанці,
Солодким смаком спокушає нас...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=434542
дата надходження 30.06.2013
дата закладки 01.07.2013
Я пропустила теоретичний курс тебеографії,
І почала одразу із практики.
Кусали твої зеброподібні фотографії
Мої кавові карі галактики.
Мені тебе вичитували якісь там лектори,
Наївно вірячи в старанні нотування.
Ти пробирався у мої хеморецептори,
І залишав там сліди свого існування.
В твоє фламенко вдертись кастаньєтами,
Фатально, верхи на тореадорі!
Ділитися тобою з кимось, як дієтами,
Я б не змогла нізащо! Апріорі.
Я б заховала тебе у шестистопних амфібрахіях,
І до вдихань твоїх відточувала слух.
Бо навіть на зеброподібних фотографіях
Твій світлофор в очах провокував на рух.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=426738
дата надходження 23.05.2013
дата закладки 23.05.2013
Я додивлюсь цю п"єсу до фіналу...
Яка майстерність... шал... накал... азарт...
А закулісну гру... недосконалу...
Розціню... як чужий невдалий жарт...
Кричатиму найголосніше: Браво! Браво!
З брехні з вершками їстиму десерт...
І замість вліво... поверну - направо...
В фойє, з усмІшкою, дослухаю концерт...
Що фальш відчула... не подам і виду...
Як діалог перетворився в монолог...
А потім по коханню... панахиду...
Замовлю... болем написавши епілог...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=426266
дата надходження 21.05.2013
дата закладки 21.05.2013
Вечірній Львів закутався в тепло
Весни... Каштани запалили свої свічі.
Любові цвітом місто замело...
Лиш ліхтарі бурштином загляда у вічі.
А по бруківці... цокіт каблучків...
Старезні леви скриють таїну побачень.
Лиш поцілунки серед кам'янИць віків...
І пелюстками руж вкрива місця освідчень...
Цей давній Львів нас взяв у свій полон...
Любов сховав у затишній каварні...
Щоб пристрасті ще більш палкий вогонь
Відніс нас в почуття небес захмарні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=425594
дата надходження 17.05.2013
дата закладки 18.05.2013
З ласкавих слів тече моя ріка,
Яка впадає у любовне море.
Змиває все... Відходить пустота...
Об камні ніжності все розіб'ється горе.
Та чи потрібно... Знов не знаю я...
Можливо... Це душі лише потреба.
А там... для когось - гола маячня...
І знов самотня... в половинці неба.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=425132
дата надходження 15.05.2013
дата закладки 16.05.2013
Розцвітає ранок,ніби квітка.
Розпуска рожеві пелюстки.
Хмари пропливають, мов лебідки.
І тріщать на сонці вже бруньки.
І жахнулись полум"я дерева.
Розлилось проміння по землі.
Ну а ніч, чарівна королева,
Вже давно разтала у імлі.
Новий день вмивається росою.
Вітер із спросоння позіха.
Як не милуватися красою?
Це ж вона натхнення надиха.
А чи, може, той, хто поруч зараз,
Хто для мене, ніби цілий світ?
І одна на двох в нас доля склалась,
І цвіте, неначе первоцвіт...
За вікном розквітла абрикоса.
Вітер щось шепоче у гіллі...
І чарує шепіт безголосий:
Чуєш? Ти одна в моїм житті...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=420637
дата надходження 24.04.2013
дата закладки 25.04.2013
Мені хочеться розказати тобі про світ,
Про світанки, якими сонце каже «привіт»,
Про морозний туман, і морський соромливий бриз,
Про маршрути, якими краплі летять униз,
Про мереживо, січнем плетене на вікні,
Про метеликів, що злітаються на вогні
(Тих щасливих, що їхні крильця не обгорять),
Про струмки, що із них народжуються моря,
Про веселку, що заглядає в небесну вись,
Про дива, що живуть усюди, лиш озирнись…
Мені хочеться показати тобі життя,
І людей, що горять на спомин своїх звитяг,
І місця, у яких шукають життєвих змін,
І міста, у яких світає під передзвін,
Жовте листя, що вітром витріпане до дір,
І калюжі, в яких відбите світіння зір,
І як голуб туркоче милій про небеса,
І як спокоєм наповняєшся у лісах…
Я хотіла б тебе навчити ловити час,
Пити чашу життя, неначе вино причасть,
Відкладати на завтра рішення непрості,
І упевнено почуватися у житті,
Поважати думки, і мрії – свої й чужі,
Цінувати людей, що друзі – не в мережі,
І тепло, що буває тільки від рідних рук,
І момент, коли друг тобі більшим стає, ніж друг…
Я могла б тобі зекономити помилки,
Передати усе, що бачила за роки,
І забрати усе каміння з твоїх доріг,
Щоб життя тобі, наче килим, лягло до ніг,
Щоби ти розуміла ціну чужим словам,
Щоб частіше була щаслива, аніж права,
Щоб надій убачалось більше, ніж безнадій…
Але доля твоя, тому жити тобі у ній!
І лежать на твоїм шляху ще роки й роки
Щоб відчути життя на запахи і смаки,
Пережити любов, і ніжність, солодкий щем,
Танцювати свій танець пристрасті під дощем,
І ставати мудрішою, вчитися і рости,
Розуміючи, що життя своє твориш ТИ!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=420728
дата надходження 24.04.2013
дата закладки 25.04.2013
Світ не спав, світ палив каганці,
Він чекав перевтілень людської природи,
Світ не знав, що оглухлі сліпці
Ждали в надії із моря погоди.
Хтось насичував шлунок смакотами страв,
Хтось наповнював скриню грошима,
Хтось у черзі до курви хтиво стояв,
Вбивця ж зброю ховав за плечима.
... Врешті - решт каганець собі догорів,
Стало страшно, та що тут удіять?
В темну залу ввійшли, - пустота, а згори -
Лише голос: «Полиште надію...».
19.04.2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=419580
дата надходження 19.04.2013
дата закладки 19.04.2013
У жінки завше місія одна -
Міцна сім'я і вогнище родинне.
Допоки в цьому Всесвіті людини,
У жінки вічна місія - "весна".
У ній Господь зав'язує життя,
Мов у землі родючій насінину,
І на життєву стелиться стежину
Її квітуче пишне вишиття.
І з-під її тендітної руки
Зринають ноти, пишуться полотна,
В печі́ хлібина вимліє добротна
І мудре слово ляже у рядки.
І все у неї завше до пуття:
Стрічає сяйвом затишна світлиця.
Допоки світ, як вулик, метушиться,
У жінки вічна місія - "життя"!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=419118
дата надходження 17.04.2013
дата закладки 17.04.2013
Занурилось сонце у рештки глазурного неба,
В гонитві за місяцем в хмари у білий пломбір...
Посипались перли медові із срібного німба
На крихти у космосі з декількох милих сузір.
Сховалося сонце в м'якому туманні серпанку,
Стулило повіки - у контурах ніжних весни,
Сказало тихенько :"До завтра всім" й "Доброго ранку"
Нехай окриляють вас всіх ніжні сни!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=414804
дата надходження 01.04.2013
дата закладки 10.04.2013
Люби мене... Як пестить вітер віти,
Ласкавим подихом цілує їх у скроні.
Весною ніжною, що розсипає квіти
Легеньким дотиком промінчика долоні.
Люби мене... Як ясне сонце землю,
Палким цілунком у вуста її цілує.
Впліта у коси росу чисту ранню.
Любов веселкою барвистою малює.
Люби мене... Як море річку любить,
З шаленістю і пристрастю чекає,
Коли бурхливість свою в ньому згубить...
Її цнотливі води так жадає...
Люби мене... Як вірно люблять птиці,
Кохаючись у синім піднебессі.
І від розлуки гине їхнє серце,
Бо відчувають пару аж до млості.
Люби мене... Як ти мене кохаєш...
У морі ніжності твоєму потопаю...
Весняним сонцем ти для мене сяєш...
Із птаха вірністю тебе я так чекаю...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=417346
дата надходження 10.04.2013
дата закладки 10.04.2013
Чого я ще не знаю про зиму?
Того, як цілується лютий,
Язиком закоцюблим лизькає щічки?
Біжу у ритмі собачого вальсу
Сходами вгору,
На побачення з новим коханцем
Поспішають думки…Березень, березень …
Чого я ще не знаю про зиму?
Як попід хутром лютий
Шукає ґудзиків на блузі і на спідничці?
Рахую веснянки на носику,
Дихаю на люстерко
Ось вона! Ще одна, ще одна ластівочка
Файна така - золотиста.. березень, березень!
А лютий ревниво кидає колючу правду
За комір, у очі, під ноги..
Сходами вгору…
Хутчіш, обійми загойдай мої коси
Березневою піснею вітру, зацілуй ластовиння,
Кожну цяточку вивчи на пам’ять.
Прочитай їх, немов то земне заклинання…
Побач, як вирує мій сік
В яблуневих судинах.
Сходами вгору…
На пагорб весни
рахувати смарагдові стріли .
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=417013
дата надходження 09.04.2013
дата закладки 09.04.2013
Барвистою рікою грає маскарад,
Місто мережать зоряні вогні.
Скрізь - зміна масок - таємничості парад,
Сплетіння музики й костюмів чарівні.
На ній - коштовності і сукня вогняна,
Граційне й бездоганне її тіло.
Усе приховано... під маскою... Вона
Спокус тенета розкидала так уміло...
Він - повелитель балу... і жінок сердець.
Його так збуджує її краса... інтрига...
У вихорі їх закружляв танець...
Від єдності... скресає в душах крига.
Вона в обіймах... Він - полонений чарів
Вологих вуст її... і шкіри оксамиту...
Спокуси... запаху... Про неї тільки марив...
За нею вже б ішов хоч на край світу...
Та ось акорд останній... І вона зникає...
Як марево... Як у казках ведеться...
Та все ж її знАйде... Він точно знає...
Бо вже навічно володіє його серцем...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=415946
дата надходження 05.04.2013
дата закладки 09.04.2013
Я теж чекаю світлої весни,
П'янких вітрів і пишного розмаю.
Гірська ріка штовхає валуни,
Остання крига тріскає з одчаю,
Ніби прозоре витончене скло,
Од вітру хмари скорчили гримасу.
Гірких жалів на серце налягло
І дні батожить повелитель часу,
Як табуни, вже й ліку їм нема,
Такі невтішні видались прогнози,
Та все ж чекаю: видихне зима
Свої терпкі непрохані морози.
Ще буде сад божественно цвісти,
Пташина пісня випурхне над плаєм.
І хтось дверима рипне, може й ти...
Так обмаль віри. А душа...чекає.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=416988
дата надходження 09.04.2013
дата закладки 09.04.2013
Ти так болиш в мені своєю даллю...
Не бачити... не чути... не торкнутись...
Лиш почуття... приховані вуаллю...
І шал бажань - до тебе пригорнутись...
В словах - контроль... зіщулення емоцій...
А серце прагне вголос заспівати...
І не плануючи реальності промоцій...
Любити без умовностей... КОХАТИ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=415880
дата надходження 05.04.2013
дата закладки 05.04.2013
Ще цілують морози
лелекам натомлені крила,
обпікають легким
первоцвітам тонкі пелюстки́.
Так невчасно зима
оксамитовий гай побілила...
Та в повітрі вчувається
шлейф, солодкаво-терпкий.
Вже весняна хода
помережила білу ангору,
крізь холодну сльоту
просочилось янтарне вино.
І кирпатий підсніжник
задер свого носика вгору,
споглядаючи неба
застигле молочне панно́.
Вже деревам кортить
хутряне́ поскидати убрання,
у медовому сонці
поніжити во́гкі бруньки...
Так невчасно тебе
потривожило тепле кохання,
у криничку душі
закотилось рубіном палким.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=415353
дата надходження 03.04.2013
дата закладки 04.04.2013
Оспівай моє серце, поете!
Мої очі небесний стан
Оспівай, віддай світу сонети!
У душі залиши караван
Я пустеля твоя, твої думи
Я любов твоя пісня й дурман
Віднеси мене вітрем вогненим
Кораблем, що іде в океан
Оспівай мою душу, поете!
Мою волю в твої вуста
Я вкладаю, не знаю де ти?
Та і я... Не там... Я не та
Я схилюся і знову піднімусь
Скину маски і на коліна
Мої очі твоя краса
Оспівай, візьми мої руки
Поцілуй, піднеси в небеса...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=415095
дата надходження 02.04.2013
дата закладки 03.04.2013
(А)лея наших ніжних почуттів
(Б)арвистим килимом встелилася із квітів:
(В)олошки, лілії.., там навіть мак розцвів,
(Г)воздики і троянди в оксамиті…
(Д)ухмяні трави так хвилюють і п’янять,
(Е)кстазом розливаються по тілу…
(Є) там найтонший, найніжніший аромат -
(Ж)асмин пахучий випромінює несміло
(З)бираємо по краплі цей нектар,
(И,І) ніжимось в його солодких чарах,
(І)скриться щастя, як безцінний дар,
(Ї)ство коханням сповнюється в хмарах…
(Й) любов пронизує все тіло й душу теж,
(К)віткові пахощі окутують казково,
(Л)еліють радістю, якій немає меж,
(М)иттєво зачаровують, бузково…
(Н)авколо чутно звуки чарівні -
(О)рфей немов спустився - нас чарує.
(П)ірнаємо, як в море в ці пісні,
(Р)омантика …!А пристрасть аж вирує!
(С)трумок дзвінкий на флейті виграє,
(Т)ріпоче крапелька-росинка на стеблині,
(У) небі сонечко з хмаринок воду п’є,
(Ф)іалково всміхнувшись гарній днині.
(Х)вилюють погляд барви не земні,
(Ц)вітінь квіткової палітри візерунки,
(Ч)имраз виблискуючи в ранішній росі,
(Ш)овкову ніжність нам дарують поцілунки.
(Щ)ораз під вечір зорі, мов кришаль,
(Ю)пітер щедрим жестом розсипає…
(Я)сніє місяць, наче срібна пектораль…,
(Ь,Й) на щастя і любов благословляє…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=415046
дата надходження 02.04.2013
дата закладки 03.04.2013
Іскриться в келихах смарагдове вино.
Вогні свічок... І бісики в очах моїх.
Спокуса тіла... що для пристрасті дано
Тремтить в очікуванні пестощів твоїх.
Солодкість губ моїх... Візьми ти їх в полон
Жаром цілунку, що пробуджує бажання.
Він стане іскрою, що розведе вогонь
В наших тілах, що так втомились від чекання.
Мій найніжніший дотик... шкіри оксамит...
Округлість стегон... груди... і тверді родзинки...
Вже шал бажання у очах твоїх горить,
Терпіння твоє відраховує хвилинки.
Нарешті єдності ця дивовижна мить.
Сплетіння тіл... Любовна боротьба...
Від насолоди вже нутро усе бринить...
В полоні пристрасті... Ми... аж до забуття.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=414110
дата надходження 30.03.2013
дата закладки 03.04.2013
Балкони підперли химерні античні потвори,
Відкритими пащами ловлять потоки води.
Обличчя - гримаси страшні й водночас неповторні,
Незрячі зіниці вдивляються в інші світи.
Статичні обличчя химер прикривають вуалі,
Що сплетені з років колишніх і зоряних снів.
Таять у мовчанні всі радості, смутки, печалі.
Німі вартові плину часу й минулого днів.
Рікою пливе сьогодення повз їхню химерність,
Біжить десь далеко в незвіданість літ майбуття.
І поруч із ними свою відчуваєш мізерність,
Малою краплиною вічності й плину буття.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=414996
дата надходження 02.04.2013
дата закладки 03.04.2013
Проклюнулась квітка з-під снігу.
Всміхнулась: сліпить білий світ.
Чому ж я чекала відлигу?
Вже сонце крокує в зеніт.
Навіщо так довго я спала?
Хіба вже проспала весну?
У вітру вона запитала,
Голівку піднявши з півсну.
Розправила ніжні листочки.
Очицями все обвела.
Дихнула - і снігу комочки
Вода у ярки понесла.
Заграли веселі струмочки...
Прокинувсь із сну старий ліс.
І всім сповістили дзвіночки,
Що квітень весну вже приніс...
Їй раді дорослі й малеча.
В калюжах пищать горобці.
Ось зграя летить вже лелеча..
Приємні моменти оці...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=415194
дата надходження 03.04.2013
дата закладки 03.04.2013
Я пройдусь берегами,
По шовковій траві.
Пригорнуся до мами,
Посміхнуся зорі.
Лиш тепло її ніжне
І матусі любов.
Цвіт весни білосніжний,
Приведе мене, знов.
До порогу, до хати,
Де дитинство пройшло,
До матусі, до тата,
Де затишно було.
Не забуду ніколи,
Теплі сонячні дні.
Ту стежину до школи,
Що стелилась мені.
Друзів усмішки щирі
І десятий наш клас.
Вчителів, що навчили,
Слову мудрому нас.
І ні з чим не зрівняти,
Нам цю диво красу.
Ту любов, що дала, ти,
По житті пронесу...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=415287
дата надходження 03.04.2013
дата закладки 03.04.2013
Зачепилась мереживним шаликом
Попеляста зима за вітряк.
Покотився медовим рогаликом
Сизий місяць у зоряний мак.
На вікні макраме павутинкою
Виплітав морозець, аж упрів.
Тонкорунною диво-хустинкою
Загорнувся жасмин у дворі
Зимограї в повітрі розситили
Евкаліптові нотки п'янкі.
Димарями, руном оповитими,
Закурилися пасма в'юнкі.
Теплий кіт у дрімотливе марево,
Наче мушля у море, пірнув
І крізь вікна, морозом захмарені,
Наслухає співучу весну.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=412709
дата надходження 26.03.2013
дата закладки 26.03.2013
Бувають дні сумні і хмурі,
Від того так душа болить.
Снігів великі кучугури,
Від сонечка розстануть вмить.
Бувають вмиті дні дощами,
Навколо сирість і туман.
Блука самотньо берегами,
Берези обіймає стан.
Бувають дні в блакитнім небі,
Летять хмаринки в нікуди.
Бруньки з'являються на вербі,
То перші вісники весни.
Бувають дні ласкаві й ніжні,
Усмішку сонце шле свою.
Весни цвітіння білосніжне
І слово лагідне, люблю...
Кохання їм дарує літо,
В цвітінні бархатних троянд.
І звуки, голосу трембіти
І ніжні запахи лаванд.
Впаде листочком у долоні,
Сумної осені печаль.
І будуть пульсувати скроні,
Зігріє душу теплий чай.
Прониже холод в день зимовий,
Візьму накину теплу шаль.
Зустріне ранок світанковий
І забере сумну печаль...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=412328
дата надходження 25.03.2013
дата закладки 25.03.2013
Боже, що в небі щасливо єси,
Як там у хмарах? Чи видно зміни?
Слухай, спускайся. Перекуси.
І розкажи мені всі новини.
В мене тут риба, вино і хліб,
Чай, і до нього смачні цукерки,
Я тут вже думаю кілька діб,
І розмовляю в своє люстерко…
Боже, чому все таке складне?
Люди не вірять собі і в себе,
Плутають хибне і головне,
І звинувачують в цьому небо;
В душах – колекції із образ,
А у очах – якось пусто, темно,
Боже, пробач мені мій сарказм,
Але Ти гроші створив даремно…
Як Тобі риба? Чи не сира?
Ну а вино – чи тримає марку?
Бачиш, в людей специфічна гра,
Їм би налити собі у чарку,
І розбирати якісь там ноти,
Щось у букеті, й казати «люкс»…
Бач, які дивні у нас турботи,
Вибач, що рідко Тобі молюсь!
Якось так сумно, що світ сіріший,
Ніж видавався мені колись,
Сонце тепліше було раніше,
Мрії, либонь, чи не всі збулись,
Я вже не бачу в калюжах неба –
Просто обходжу їх зазвичай,
Якось і менше для щастя треба:
Рідні-кохані, і добрий чай…
Боже, пробач мені вічні муки -
Те, що я порпаюсь у собі;
Що назбирала в думках пилюки;
І загубилася у юрбі;
Те, що слова – то єдиний кремінь,
Щоб розпалити вогонь в душі …
Боже, пробач ту душевну темінь,
Як не вдаються мені вірші!
Якось просити Тебе не зручно,
Повно людей, яким це важніш…
Може, щоб рими звучали гучно;
І щоб тепло наповняло вірш;
Щоби листи від руки писались,
Люди живі були і чудні,
Щоби у пам’яті залишались
Добрі дрібниці, і світлі дні…
Щоби не бачить уявні межі;
Щоби життя як не джаз, то блюз;
Щоби із Ейфелевої вежі
Крикнути якось, що я люблю!
Щоби претензії і образи
Я не висловлювала Тобі,
І щоб до мене іще не раз
Ти заглядав на смачний обід… ;)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=411014
дата надходження 21.03.2013
дата закладки 24.03.2013
Ти повертаєшся у сни,
Незабутня юність моя.
Світанком ранньої весни
І ніжним співом солов'я.
Крізь заметілі ти пройдеш,
Переметнеш крізь океан.
Нема ні спинку, а ні меж,
Обіймеш вальсом, ніжний стан.
Полинеш юність в береги,
Води нап'єшся з джерела.
Ти додасиш мені снаги
І додасиш мені тепла.
З тобою ми мов в перший раз,
Пізнаємо кохання смак.
Як швидко юність плине час,
Літа минають швидко так.
І налітавшись досхочу,
Вкусивши смак минулих літ.
Вберешся юність у парчу,
Лишивши в пам'яті свій слід.
Його не змиє давнина,
Студенним, проливним дощем.
Лиш на волоссі сивина
Залишить свій душевний щем...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=411949
дата надходження 24.03.2013
дата закладки 24.03.2013
У мої сни приходиш ти щоночі
На бірюзОвім місячнім човні,
Цілунками вкриваєш мої очі,
І оберемки руж несеш мені.
В тепло обіймів ніжно загортаюсь,
Від сонця-усмішки я тану наче сніг,
І кошеням до тебе пригортаюсь.
Зиму із серця вигнати ти зміг.
Від пестощів твоїх вогонь любові
Вмить розгорається і у мені горить.
Єднаються тіла в шаленій змові...
Мить насолоди... І нутро усе бринить.
Приходь у сни... Мій королевич ночі!
В серпанку зорянім чекатиму тебе.
Всі злі думки зникатимуть пророчі
Й розлуки гіркість, знаю, омине.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=410737
дата надходження 20.03.2013
дата закладки 20.03.2013
Весна задумала побавитись у сніжки!
Мала ще дуже - зовсім дитинча!
Узула в валянки свої маленькі ніжки!
Вдягнула шубку–і по вулицях гуля!
Снігами замела дороги Львова
Мала пустунка – тішиться дитя!
Лежить вінок у скрині волошковий,
Вона ж зимову шапку надягла!
У кучугурах немічні автівки…
Як вибратись? додому доповзти?
Ото сьогодні вдалася мандрівка!
Не рушиш з місця – як тут не крути!
Хто пішки йде, змагаючись із вітром,
Автобус пхає гурт чоловіків,
Здіймається пороша вгору вихром!
Здається, що кінець усіх світів!
Ну годі, весно мила, жартувати!
Знімай зимову шубку й чобітки!
Жінки вже хочуть гардероб свій поміняти,
Зміни його нарешті вже і ти!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=409671
дата надходження 16.03.2013
дата закладки 18.03.2013
Під лівим передпліччям тебе є зовсім юна і тиха ти,
Яка береже твоїх дихань священний вівтар.
А зорі – то маленькі дірки, через них небо може дихати,
Коли раптом не вистачить кисню за плівкою хмар.
Тиша – твій знахабнілий по вінця абориген,
Який вперто старається вгризтись в довіру.
Що у тебе всередині знає лиш Бог і рентген,
Але ж скільки охочих залізти до тебе під шкіру!
Випадкові персони пишуть життєві сценарії,
За якими ти пахнеш боргами зів’ялих гербер.
А всередині – море... І навіть шматки ламінарії
Перев’язують ґрати ажурно-колючих ребер.
Ти туди не пускай ті, хронічно чужі, кораблі,
В яких кожне вітрило, аж до кісток – хворе.
А в клітинах людей – не спростований надмір землі,
Тому ти маєш повне право на власне море…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=410007
дата надходження 18.03.2013
дата закладки 18.03.2013
Моє бірюзово-прозореє небо
Я бачу тебе за вікном і це знак,
Донеси життя мого вічнеє кредо:
Іти тільки вперед, ні кроку назад.
Хай обрій мети карамельний, далекий
Малює і каже про завтра моє,
Хай весну на крилах приносять лелеки,
Містичний коваль хай же щастя скує.
Щоб скоро прийти в мої стомлені будні,
Мрії у хмарах вершкових купались,
Нехай їх омиють і дощики скудні
Із сльози, щоб ще цінніші здавались.
Мрію в руки беру, а думку у небо
Звільняю, пускаю, даю їй життя.
Пам'ятай - з голови склад робити не треба,
Ідея ж, як бронза, складник для лиття!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=409981
дата надходження 17.03.2013
дата закладки 18.03.2013
Знаєш, я справді тебе полюбила тоді
І з часом все більше і більше звикаю
З тобою важко. Ли́ше б не в боротьбі
Ти завариш сьогодні з лимоном чаю?
Ти не знаєш як в тобі потонула навік
Буваєш байдужим, дощем обпікаєш душу
Ти надто суворий для мене, як чоловік
Я надто наївна і виправлятись не мушу.
Знаєш, я справді тепер буду лиш поряд
Мені не важливо: хтось за чи проти
У тебе напрочуд проникливий погляд
Хочу ще спробувати який ти на дотик.
Ти не знаєш, як я за тобою марю тепер
Львове, пусти мене на ці вихідні додому
Я подарую тобі ще й не один четвер
Без тебе ніяк. І тобі це добре відомо.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=409086
дата надходження 14.03.2013
дата закладки 15.03.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 13.03.2013
Ще снігом обіймає поля зима,
Не хоче прощатися з нами вона,
Все стелить і стелить білі рушники,
Під ноги нам. А весні все ж, ні з руки.
Скачуть і щебечуть милі горобці,
Чекають весни, комах спритні ловці
На ще сплячій вербовій сірій гілці,
Гойда туди-сюди, мов на гойдалці.
А десь у небесах летять журавлі,
До рідного гнізда на стовпі в селі,
Махаючи чорно-білими крильми,
Стомлено, раз у раз клекочи в імлі.
Вже скоро проростуть сніжні килими,
Веселковими квітами сон-трави,
Встелять луки й лісові галявини,
Й задзенькають струни весни з глибини.
Чом би й ні?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=407783
дата надходження 10.03.2013
дата закладки 11.03.2013
Жіноче Інь:
Моє життя як вірш недосконалий,
Перепиши його, тобі я дозволяю,
Зітри мої усі слова невдалі,
І допиши як я тебе кохаю.
Зміни акценти, інтонацію в словах,
Десь іншій наголос, і зовсім інші рими,
Щоб серце потонуло в тих рядках
І жило насолоджуючись ними.
Склади поему з наших почуттів,
В якій ми разом, сонячно щасливі.
І розкажи в ній , все що не зумів...
Про душ єднання зоряномрійливі.
Чоловіче Янь:
Моє життя як вірш недосконалий,
Перепиши його, тобі я дозволяю,
Зітри мої усі слова невдалі,
І допиши як я тебе кохаю.
Зміни минуле, вирви ті сторінки,
Де я без тебе і без мене ти,
Вдихни у серце радісні відтінки,
Позбав моє життя від самоти.
Даруй себе сьогодні, завтра, вічно,
Твій дотик – хміль, і збудження в крові,
Тобою я хворію вже хронічно,
До дурі, до безтями в голові.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=407974
дата надходження 11.03.2013
дата закладки 11.03.2013
Знов небо насупило брови -
Січуть березневі сніги,
В зимовому хутрі діброви,
В пухких килимках береги.
В задумі плечисті Карпати
Тумани снують з рукава,
У соснах покинута хата
Чорніє, неначе вдова.
Вербицям наткали мережив
Холодні вітри крадькома...
Ох, березню!Знову не встежив!
Зима хазяйнує, зима...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=407968
дата надходження 11.03.2013
дата закладки 11.03.2013
На жовте листя глянула в вікно.
Крутить його вітер з усієї сили.
Одне завмерло,поцілувавши скло,
А інше десь далеко полетіло...
Дріма печаль осіння тихо в серці,
За нею туга зміряних років.
Мої думки сполохав стук у скельце,
Вмить мрії розбудилися від снів...
Голубка в шибку вдарила крильми,
З очей слізьми посипався кришталь.
Хіба буває так й поміж людьми,
Що від кохання смуток і печаль?...
А чи було таке, колись і з вами?
Не розумію, люди? Поясніть!
Якщо ж і найрідніші стали ворогами,
Тоді, напевно, просто промовчіть...
А ще скажіть: Чому пекучий біль,
Мов нитка, тягнеться й ніяк не рветься?
І як згребти розсипану ту сіль,
Із рани, що до сих пір душею зветься?...
Так гірко пташка з болем відлітала.
У відчаї не відзнайшла поради.
Лише, сумуючи, вона спитала:
Хіба життя існує після зради?...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=373636
дата надходження 27.10.2012
дата закладки 11.03.2013
Про давній час, простий і грубий,
Копита кінські тупотять.
І двірники в кудлатих шубах
На дерев’яних лавах сплять.
На стук у ковані ворота,
Як цар ледачий, вартовий
Звіряче позіхнув з дрімоти –
І зринув, скіфе, образ твій!
Коли з ледь теплою любов’ю
Овідій Рим і сніг тулив
У співи, славлячи волову
Гарбу між варварських возів.
_________________________
О временах простых и грубых
Копыта конские твердят.
И дворники в тяжелых шубах
На деревянных лавках спят.
На стук в железные ворота
Привратник, царственно-ленив,
Встал, и звериная зевота
Напомнила твой образ, скиф!
Когда с дряхлеющей любовью
Мешая в песнях Рим и снег,
Овидий пел арбу воловью
В походе варварских телег.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=407793
дата надходження 10.03.2013
дата закладки 11.03.2013
Вже все на так...Перегоріла,
В моїй душі тепла нема.
І холод оверложив тіло,
Покрив все інеєм сповна...
Думки полохають волосся:
- Не гри, любові я хотіла!
Летіла я...лиш Вам "здалося",
Та вуглем стали мої крила...
І ще дивилась до безтями,
У ніч, на темний оксамит
І думала: лише із Вами,
Це небо навпіл і весь світ...
Довіку бути вдвох гадалось,
Від мрій крутилася земля,
І вслід - жорстоке:"Вже так сталось,
Пробач, що більше не моя"...
Тепер не дміть на попелище,
Не зводьте вже святий вогонь!
Не чіркайте сірник, бо свище -
Там вітер, де була любов...
Все в темних кольорах навколо,
Торкає серце заметіль.
Замість "Прощай", кажу: "Ніколи",
Лишилась пам`ять, а в ній біль...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=400255
дата надходження 11.02.2013
дата закладки 05.03.2013
Тихенько вітер колихає віти.
Лиш де-не-де проклюнулись бруньки.
Гілки дрімають, ніби малі діти.
Поспіть... Іще немає весноньки.
Тюльпани вже пробилися крізь землю.
Куди ж це ви, хороші? Ще зима...
Тепер, мої, зазнаєте ви болю:
Дадуться взнаки сніг і холода.
А он поляна вкрита оксамитом.
То паморозь блищить, а не роса.
Я в вас учуся болі всі терпіти.
Тоді зі мною плачуть небеса.
Та все в житті приходить і минає.
Який чудовий білий оцей світ!
Чому ж тоді метелик це не знає,
Летить, щоб вогнем крильця обпалить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=406299
дата надходження 05.03.2013
дата закладки 05.03.2013
Завтра з тобою точно буде понеділок,
Як заметіль, що з холодом – тотожна.
Під шурхотіння надто правильних стрілок
Ти знову спізнишся усюди, куди можна.
Будильник вкотре виє, як скажений,
Водява кава з талим смаком зим.
А ти б воліла теплий чай, зелений,
Нехай без цукру, але… з ним…
Колючі будні сірим пір’ям перепілок
Вп'ялись у простирадло білогруде.
Завтра з тобою точно буде понеділок,
І він невдовзі теж з тобою буде.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=406384
дата надходження 05.03.2013
дата закладки 05.03.2013
П"яніє сад від пахощів черешень.
У вітру круговертю голова.
Як описать? Слова тут недоречні,
Коли весна вступа в свої права.
Тремтить повітря від адреналіну.
Бузок своїм цвітінням полонить.
А хмарка білосніжна від жасміну
В повітрі, ніби марево тремтить.
Це буде, любий, завтра, а сьогодні,
Весна навшпиньках тільки підійшла.
Та ще сніги ховаються в безодні.
Іще зима воріт не відчиня...
Та нащо передчасно її звати?
Набратися терпіння і чекать..
Коли кохання в серці будеш мати,
То ти весну не будеш закликать.
Ось поряд ти - моє маленьке щастя.
А більшого душа і не бажа.
І втратити його нам вже не вдасться.
І щирістю нехай тепер вража.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=406133
дата надходження 04.03.2013
дата закладки 04.03.2013
Леопольд Стафф (пол. Leopold Staff; *14 листопада 1878, Львів — †31 травня 1957, Скаржиско-Каменна, Польща) — польський поет, драматург і перекладач чеського походження. Один з найбільших польських поетів 20-го століття.
***
http://staff.klp.pl/a-3251.html
http://staff.klp.pl/ser-211.html
Kiedyś po długich latach ujrzymy się znowu.
Łódź moja będzie w przystań wracała z połowu
Pereł, po które rozkaz twój na burz szaleństwo
Wyprawił mnie. Żądałaś, by niebezpieczeństwo
Było próbą miłości mej, a twym okupem.
W zachód różowy łódź ma wracać będzie z łupem.
Gdy na wód senność zaczną od skał padać cienie,
A morze będzie ciche jak moje znużenie.
Wiosło złożę i zwinę żagiel, jak tęsknotę
U progu ukojenia. Fale miekkie, złote
Nieść mnie będą spokojnie, jak blade godziny,
Na których szczęście płynie w wspomnienia krainy.
Na brzegu czekać będziesz. A gdy dotknę ziemi,
Milczenie będzie naszym powitaniem. Niemi
Popatrzymy na skarbów morzu wzięty przepych
Zgasłym spojrzeniem oczu od bujnych łez ślepych
Pójdziem, a ty nie spytasz o moje przygody,
Gdy na twojego domu wchodzić będziem schody.
Aż kiedy w twym ogrodzie pod ciemnymi drzewy
Usiądziem chłodząc skronie letnimi powiewy,
Choć nie wyrzeknę słowa brzmiącego wyrzutem,
Uczujesz nagle w sercu boleśnie ukłutem
Żal obłędny, szalony lęk, jak zawrót głowy,
Żeś pierwszy lot mych tęsknot na mozół jałowy
Skazała, na tych marnych nam skarbów szukania,
I przeklniesz dzień, gdym słuchał twego rozkazania,
Choć nie zgadniesz, że jutro opuszczę twe progi:
Bom, błądząc, nad cię błędne swe pokochał drogi...
***
ЯкОсь, в плином літ ми побачимось знову,
Коли човен мій йтиме у гавань із лову
Перлів, тих що ти наказала шукати в шаленстві,
З небезпеки якого я вирвався в певному сенсі.
За спробу любити мою ти викуп приготувала.
Поведу свій човен в надвечіря рожеву заграву.
Як на заспані води впадуть наші тіні зі скелі
Море буде спокійним, як втома моя, як пустеля.
Напнеться тугою вітрило, не наляжу на весла,
Стане легко раптово. Хвиля хвилю понесла
У мій спокій, та під лезом розтятого болю
Спомин щастя солодкого вирине спрагло на волю.
На березі ждатимеш . Як торкнуся землі
Мовчанням зустрінемось. Уста вже німі
Лише погляд на скарби в човні збайдужілий
Кинуть очі без сліз … що стали сліпими.
Підемо, лиш ти не спитаєш, що було по тому
Навіть сходами перед дверима знайомого дому.
А коли у саду твоїм в прохолоді зеленого гілля
Наші скроні схолонуть обвіяні вітром безсилля
Хтось не втримає докору гострого слова,
Що до серце пришпилить мить тимчасову.
Так безжально безумсво раптово занепокоїть
Поведе у печаль давніх пізнаних вперше покоїв.
Там ми прагли скарбів, змарнували дарований світ.
Проклинаю той день, коли дала мені ти обіт.
Ми не знали, не відали, що була дірява порога,
Я порочне розвіяв "люблю" і довірився іншим дорогам.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=406076
дата надходження 04.03.2013
дата закладки 04.03.2013
На підвіконні танцює молода муза
Робить звабливі па і складні піруети
Іноді оступається й стрімко летить з вікна
Муза дзвінко сміється над своїм поетом
Коли він швидко біжить до підвіконня
І щораз злякано споглядає її розпластане на асфальті тіло
З тугою згадує її ноги і плечі оголені
І намагається скласти реквієм, та виходить не дуже вміло
Поет плаче, поет у відчаї
Поет кидає в камін власні записи
А муза запалює ароматизовані свічки
Ніжно пестить і кличе зайчиком
Муза знову танцює на підвіконні
Доводить поета до стану оргазму
У нього стоїть і пітніють долоні
А муза сміється й зникає щоразу
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=405102
дата надходження 01.03.2013
дата закладки 01.03.2013
Чи, чуєш, вітре, вплітається в весну,
Стогін мій, що рветься з глибини душі?
В пташинім щебеті, як зов, - воскресну!
До серця твого я віднайду ключі.
Стану живицею в сумну годину,
Рубці на тілі - припаду жаром вуст.
Куштує дзигар роки без спину,
На життєвім шляху сипле здавлений тлуст.
Одиноку любов - зціплену муку,
На клапті дрібні, вітре, ти пошматуй.
Віддам себе, милий, в запоруку,
Пий мене! Бушує коктейль мінних мрій.
28.02.13
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=404930
дата надходження 28.02.2013
дата закладки 28.02.2013
Лиш дотик твоїх рук... Нічого більше...
Нутро неначе струмінь обпікає.
Твої... мої бажання... нас сильніші...
Тіла на насолоду вже чекають.
Лиш дотик твоїх рук... І час шаленства...
Навколо нас реальність завмирає...
І рухи в унісон... І мить блаженства
Нас повністю з тобою поглинає...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=404658
дата надходження 27.02.2013
дата закладки 27.02.2013
Холодна кава на столі...
Мала тендітна філіжанка...
І тінь самотності на склі -
Вже вкотре моя коліжанка.
Я виллю, як вчорашній день
Без тебе, ту холодну каву.
І нову із серцЯ пісень
Й кохання ніжного я зварю.
Гаряча... чорна... запашна...
Із молоком - все, як ти любиш.
Від пестощів моїх п\'янка -
Тебе зчарує... Лиш пригубиш...
Гаряча кава на столі
Із смаком моїх поцілунків.
Вона - для тебе... Лиш тобі
Один із безлічі дарунків.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=404099
дата надходження 25.02.2013
дата закладки 26.02.2013
як багато тебе у твоїй відсутності.
лиш треба навчитись шукати.
навчитись різнити сум від сутності,
приреченість – від майбутності
і від того, чому не статись.
та здамся.. бо звідки ж знати
пам’яті про давнину і давність.
все, що є в неї – згадки.
а все, що у мене є – пам'ять.
і тільки одна завада –
як мало мене у моїй наявності.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=404242
дата надходження 26.02.2013
дата закладки 26.02.2013
Якби мені забракло часом сили,
То ти скажи одне-одне "люблю".
Які ж у цього слова переливи,
О, скільки в нім цілющого вогню!
Якби мені раптово захотілось
Забути все, покинути, піти,
То Ти моєму змученому тілу
Відчути дай від свого теплоти.
Якби мені сказав Ти, що несила,
Якби й змовчав, що гинеш від жал́ю,
Я в твої очі б свого перелила
Безсмертного цілющого вогню.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=326683
дата надходження 31.03.2012
дата закладки 25.02.2013
В розбитої любові скляні очі,
в надіях лиш незримий тихий штиль,
І я кричу у дику темінь ночі,
бо вже тепер така як ти хотів.
Шматує спогад наче гострий ніж,
в додачу пам*ять теж лишила рани.
Чи є таке десь місце на землі,
щоб все забути,що було між нами?
А тут сніги ще бачу у вікні,
вдихає місяць свіжість передчасну.
Наперекір життя ясній свічі...
поволі,але так невільно гасну...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=403970
дата надходження 25.02.2013
дата закладки 25.02.2013
На серці ранок краплями роси,
Промінням чистим і звучанням тиші.
А ще бажання світу довести,
Що ти - моє найкраще в ньому, вище.
Що ти - любов незнана до сих пір,
Що кожне слово - заповідь й наука.
Що у житті всьому наперекір
Буду з тобою, бо без тебе - мука.
У цьому сенс. Єднання. Однина.
А інше - так, штрихи, деталі, коми...
Бо ми з тобою всесвіт і весна,
Які не будуть жити без любові.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=403968
дата надходження 25.02.2013
дата закладки 25.02.2013
Насипте борщ у сонячні піали
І пампушки поставте на столі…
Давно такої не було в нас страви,
Червоний борщ найкращий на землі…
А грінки наче смакота від Бога?
Із часничком лягають на язик,
А коли стомлений з далекої дороги,
З’їв тільки борщ – щасливий чоловік.
Чому так люблять в світі українок?
Повірте, українкам не лещу…
У них є розум і краса з картинок
І вони вміють наварить борщу.
Найкращі матусі і господині,
Їм часто сльози заміняє дощ,
Нехай над Ними буде небо синє…
І найсмачніший варять в світі борщ.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=403828
дата надходження 24.02.2013
дата закладки 24.02.2013
До окупантських я замашок звик,
їхня брехня вже остогидла дійсно -
щоб оправдати свій нацистський лик,
звуть рух до волі націоналізмом.
Воно в тім слові і біди нема,
бо хто ще так свій край безмежно любить,
але сичить, наче змія, орда
і аж плює отрутою у груди.
Як не сичіть, а правда в серце б"є,
бо слово те не є з подвійним змістом,
тому на зло вам Україна є
і патріоти - націоналісти!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=403842
дата надходження 24.02.2013
дата закладки 24.02.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 22.02.2013
Знов плаче ніч, а сльози ніби зорі,
Летять униз у чорну далечінь…
І темно – синє безкінечне море,
Дарує долі цю чарівну синь.
Лиш місяць жовтобокою косою,
Гуртує тіні в темних берегах…
І творить відблиски над чистою водою,
Зіркам летючим вказуючи шлях.
І плаче у гаю пугач про долю,
Кричить неначе втратив щось своє…
Немає щастя, як немає волі,
Лиш думка зореносно виграє.
Лише під ранок зірочки зомліють
І ляжуть на подушечки із хмар,
І промені теплом поля засіють,
Наповнить квіти сонячний нектар.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=403220
дата надходження 22.02.2013
дата закладки 22.02.2013
Здається, можна все чоловікам...
До друга десь поїхати на дачу,
Там випити дві літри - по сто грам,
І пивом закріпити – за УДАЧУ.
Додому через два дні приповзти,
Постоявши у дверях - руки в боки,
Хто в цьому домі Ти розповісти
І що за рік, з Тобою, йде два роки…
Здається, можна все чоловікам...
Не знати у якому класі діти
І збори, що присвячені батькам,
На них Їм можна точно не ходити.
Щомісяця, в день-гожий зарплатні,
Донести Вам хто цю сім`ю годує,
А вистачить тих грошей Вам чи ні,
Це Їхню велич просто не хвилює…
Здається, можна все чоловікам...
У Них весь одяг сам завжди переться,
У домі нема місця павукам
І на плиті все вариться-печеться…
Помиті сплять рідненькі діточки…
А Їм ще на ніч ніжність необхідна…
Шануйте Їх, терплячі жіночки,
Вони ж тендітні, берегти потрібно…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=403368
дата надходження 22.02.2013
дата закладки 22.02.2013
Десь лелеки додому збираються.
Ранній подих відчули весни.
Голосний їхній клекіт вчувається.
Вони перші весни віщуни.
Ох! Далека дорога додому...
Їх тяжкі обсідають думки.
Що ж там буде в путі - невідомо,
Щоб не далась дорога взнаки..
Я проситиму сили природи:
Поможіть, щоб не збились з шляху!
Не примножте тяжкі перешкоди.
Освітіть, зорі, в нічку глуху.
Ну а, Місяць, (пастух їх рогатий)
Не сховайся за хмари легкі.
Будь пташкам у цей час, ніби братик.
Посилай їм проміння тонкі.
А тебе, ясне Сонце, благаю:
(Ти тримаєш усе на землі)
Хай без страху птахи пролітають.
Не спали їхні крильця малі.
Я бажаю попутного вітру.
Хай дощі окроплять тяжкий шлях.
Щоб птахи принесли гарну звістку.
Щоб засяяла радість в очах...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=403264
дата надходження 22.02.2013
дата закладки 22.02.2013
Є жінки непомітні,легко губляться в натовпі,із яскравими мріями але браком зусиль.Є жінки для натхнення,бо вважаються гарними і приречені жити вже з цим.Є жінки,що роздавлені,крижані і відчужені,що тримають на відстані-їх серця з мікросхем.Є такі,що не навчені жити з надлишком свіжих проблем.
Є ще досі не вивчені,із печаткою безвісті і таємними силами,що доводять до мук.Є жінки,що окрилюють до вершин шовковистості,є й такі,як миттєвість весни.Є наповнені ніжністю,що м'яка як мереживо,із подобою ангела і легким змахом крил.Є жінки вищі близькості,із душею безмежною і незайманим спокоєм,що хвилює,п'янить...
їх ламає реальність...щоб сховатись від неї,лиш зникають у дверях квартир -
там чатують думки - доля ж кожну зробила чиєюсь,в цім і є вища сутність для них...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=403172
дата надходження 21.02.2013
дата закладки 22.02.2013
Тьмяніють ясні зорі на світану,
Ховаючись у світлу неба синь,
Чарівні мрії…, мов бурульки, зранку,
Розтануть всі від сонячних промінь.
Невже твій образ я намалювала,
З теплом омріяла у серці і в душі
З тобою я прекрасну мрію мала,
Та враз прокинулась від сну…,а ми чужі.
Помалу тане вранішній серпанок,
Повітря ніжне вже прозорішим стає,
Одна я…, і пахуча кава на сніданок…
Тебе нема, і тільки спомин ще живе…
Яскраві спогади нам доля дарувала,
Їх не забути, хоч розлука вже нажаль
Прийшла неждано, і між нами стала,
І простягнула в пригоршнях печаль…
Ти скажеш: «Не сумуй, все повернеться»,
Та двічі, любий, в одну річку не зайти
Але я знаю: сонце як всміхнеться,
Воно зуміє ту струну дзвінку знайти,
Що вперше ще кохання наше грало,
На ній мелодію нам пристрасті, весни,
Як від любові тіло, серце знемагало…,
Й колись згадаємо, а зараз… відпусти…
Сказав хтось, що вірші душевні рани
Лікують з часом…, та не дуже вірю я
Після шаленства, що було між нами,
Чи зможе легко заспокоїтись душа?
Мелодія звучить, іще звучить любові,
Хоч десь далеко…., та відлуння долітає
І ці акорди ще п’янкі…, і мов казкові
А серце так щемить, і ще страждає…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=402886
дата надходження 20.02.2013
дата закладки 21.02.2013
Я так довго до тебе йшла...
РозсипАла... губила зорі...
Серед сотні доріг знайшла...
Ту... що дАла дарунок долі...
Я прийшла, коли падав сніг...
В унісон з небом плакало серце...
Зрозумів... і весну до ніг...
Запромінив... усе минеться...
Коханково у мої сни...
Проникав... цілував і пестив...
І минуле... в дощах весни...
Розчиняв і змивав до решти...
Я так довго до тебе йшла...
Ти прийняв... розстелив жаданням...
Я у тобі... себе знайшла...
Ти промінчик... що став коханням...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=401310
дата надходження 15.02.2013
дата закладки 18.02.2013
Наперекір сумному падолисту
В твоє життя ввірватись хоч на мить!..
Скажи, що все для нас обох не пізно,
Скажи, що все тобі також болить.
Або мовчи… Хай буде непорушна
Оця хитка манірність гри без слів.
Ти ж знаєш сам: життя без тебе – суша,
І листопад лиш зборище вітрів.
А поруч – все свого набуло змісту:
Бодай в осінні сни мої прийди…
Наперекір сумному падолисту
В твоє життя ввірватись назавжди.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=393397
дата надходження 17.01.2013
дата закладки 18.02.2013
Комусь до кави не треба цукру,
Для когось спокій – метро в час пік.
Мені ж без тебе життя – то мука,
Одна година за цілий рік.
Хтось не чекає проходу буднів,
Комусь не треба високих слів.
Мені ж без тебе й сміятись нудно,
І все на світі мені «напів».
Мені без тебе холодне літо,
І захід сонця без тебе зблід.
…Комусь не треба для щастя квітів,
Комусь самотність – вже цілий світ.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=402031
дата надходження 17.02.2013
дата закладки 18.02.2013
І знову вкотре тишина,
По венах тільки пульс надії,
Причал - підступна мілина,
Маяк погас, наївно тліє.
Знічев'я злічую зірки
У темряві, двох доль на грані,
З чиєїсь легкої руки,
Розсипані, комусь зарані.
У спогаді про світла мить,
Якої не було ніколи,
Так важко погляд запалить
З печальним блиском матіоли.
Ти мені виносиш вирок -
Змушуєш ненавидіть щодня,
Це не все, не повний список,
В мені іде іще борня.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=399173
дата надходження 08.02.2013
дата закладки 14.02.2013
Ти на краю сердечка у мене.
Від глазливих сховаю очей.
Почуття оце ніжне, нетлінне,
Захищу від холодних ночей.
Хай зимові вітри не остудять.
Не розтануть, як хмарки, в пітьмі.
Знаю: люди мене не осудять,
Бо колись же кохали самі.
Я нічого чужого не вкрала.
Просто в серці цвіте благодать.
Не спитала мене й завітала.
Бережу... Хіба ж можна прогнать?
Хай зимою цвіте орхідея
На замерзлім без сонця вікні.
Вона ліки мені, панацея,
Що лікує в безрадісні дні.
Я цю квітку старанно догляну.
Берегтиму її пелюстки.
Ні за що не дозволю зів"януть,
Якщо цього захочеш і ти...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=396757
дата надходження 30.01.2013
дата закладки 01.02.2013
Це як піти на червоне світло на світлофорі
Як пофарбувати волосся у бажаний жовтий колір
Це як перестрибнути чергову підніжку від долі
Як спостерігати захід сонця влітку на морі
Це як довго-довго чекати зими і лапатого снігу
Як з'їсти улюблену піцу – самому
Це як від музики просто зриває стріху
Я по тілу розливається приємна втома.
Це як побачити друга, за яким безмежно сумуєш
Як з'їхати з гірки, коли давно вже за 20-цять
Це як взимку портрети на вікнах малюєш -
Згадати, що все життя попереду і лише 17-цять.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=396913
дата надходження 31.01.2013
дата закладки 31.01.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 31.01.2013
Жити в сутінках забуття,
не шукати і не чекати?
Чи на струнах усіх страждати
під мелодію каяття?
Не збагну, як тепер змогти
доспівати завітну пісню.
А нову починати пізно,
бо на серці – старий мотив.
Не вмовкає довкруж луна…
У лещатах тримаю душу.
Маюсь, каюсь.
Мовчати мушу.
Обірвалась строфа,
мов струна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=396763
дата надходження 30.01.2013
дата закладки 31.01.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 31.01.2013
Знаєш, я досі не можу цього собі пробачити
Пісня «Бувай, малий» завчена як молитва
Ніхто цього не міг (і я теж) перетбачити
Просто роль невдала і програна битва.
Знаєш, я досі повторюю собі «ти зможеш»,
Бо коли спогади душать – в ніку́ди тікати?
І тут, всі це знають, уже нічим не допоможеш
У нас різні світи і пусті без кохання кімнати.
Знаєш, коли ти поруч із нею – я просто гину
Цей Океан Ельзи починає мені боліти
«Відпусти» - я не хотіла. Чесно. Думками лину
Але треба йти далі, зрештою ми вже не діти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=396660
дата надходження 30.01.2013
дата закладки 30.01.2013
Весільний марш музика грав,
моє серденько зігрівав.
А молодята в мить таку
приймали хліб на рушнику.
І посвітлів щасливий дім,
і навіть дід помолодів.
Підкручував завзято вус,
на гопака мерщій роззувсь.
Його відзначив тамада
й поцілувала молода!
А коли тещу любий зять
у коло вивів танцювать,
і цілувалися свати –
свайбани рвали животи!
Хрещеним, Господи, прости
кумівсько-пристрасні тости.!
Почесним злодіям хвала,
що боса молода була.
За це боярин зі стільцем
був нагороджений яйцем.
Коли ділили коровай –
хрещений батько керував.
За подарунки іменні
дістались шишки і мені.
Гуляв, немов козак Еней!
На другий день я був конем...
Нажартувались досхочу.
Ще й досі те весілля чуть.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=396475
дата надходження 29.01.2013
дата закладки 30.01.2013
Так набридли друковані тексти
І сутулість над сотнями слів.
Коли в серці - суцільні протести,
А в думках - свіжі залишки снів.
Коли пальці втомились від кнопок,
Примітивніших, ніж піктограми.
Коли знову втікаєш від крапок,
Від суцільної кардіограми.
Руки вперто благають паперу,
Також ручки або олівця,
Щоб відкрити нову стратосферу
В заблокованих наших серцях.
Щоби бути брудним не від пилу
Тих холодних фіксованих літер,
А від ніжності того чорнила,
Що пронизливий час ще не витер.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=385980
дата надходження 19.12.2012
дата закладки 30.01.2013
Чарівний усміх, очі осяйні.
Привітний погляд гріє душу.
Мрію.
Любуюся-милуюся.
Дурію:
якби ж вона всміхалася мені.
О, як би ми голубились рядком!
І називав би я її зорею.
Якби ж лишень вона була моєю!
Якби ж я досі був молодиком.
По-різному прослалися стежки,
не стрілися удвох на рушничкові.
Підморгують зірки, хоч місяць повний.
Ми ж розминулись в часі на віки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=396476
дата надходження 29.01.2013
дата закладки 30.01.2013
Іноді хочеться стати прозорою,
Щоб не помітив ніхто твоїх сліз,
Щоб наодинці з січневими зорями
Сніг танцював вальс на біс.
Іноді хочеться власну депресію
Знов утопити в калюжі думок.
Іноді хочеться зникнути повністю,
Щоб уникнути старих помилок.
Іноді хочеться знов розчинитися
Серед мільярдів розкиданих слів,
Щоб на хвилинку хоча б опинитися
Поруч із зорями серед вітрів...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=396574
дата надходження 29.01.2013
дата закладки 30.01.2013
В чарівну ніч… Маланки свято…
Зібрались ворожить дівчата…
Про свої мрії шепотіли…
В гаданнях долю взнать хотіли…
Ось північ… таїнство почалось…
В пшениці щастячка шукалось…
У кого - перстень, вже до пари лине…
Чекай сватів вже на Галини…
В кутку коноплю волочили…
Бо дуже заміж вже хотіли…
А щоб дізнатись, з ким їм під вінець…
Під пОдушку поклали гребінець…
Під сміх і під сердечні таємниці…
Печуть дівчата вміло паляниці…
І ними вже Рябка частують…
Та лиш одну в невісточки готують…
Палають свічки… дзеркало віщує…
Коханий образ воском вже малює…
Принишкли всі.. лиш скрипи під вікном…
Та місяць світить жовтим бурштинОм…
Затихло все… лиш диво-ніч чарує…
Та віщі сни дівчатам подарує…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=392121
дата надходження 13.01.2013
дата закладки 30.01.2013
Час і відстань тепер врешті квити,
Ділять віршо-прощання на віршо-відрізки.
Кава стигне, коли її ні з ким пити,
Серце стигне, коли просто ні з ким.
На сніданок – фруктовий смузі,
І хронічні віконні бронхіти.
Книги справді – найкращі друзі,
Шкода тільки, не вміють гріти.
Пишуть вкотре листи тихі крики,
Без присвят та адрес на зворотах.
В когось там гірко пахнуть гвоздики,
В мене ж завжди троянди! В блокнотах…
І, надкушений тишею хмурою,
Телефон скавулить про зворотність.
Бо затишшя – лише перед бурею,
А без бурі, це вже – самотність.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=395341
дата надходження 25.01.2013
дата закладки 26.01.2013
* * *
Ти казала: "Гляди, не влюбись".
Нахвалялася пальчиком грізно.
Та було вже, було надто пізно:
я в очах твоїх враз утопивсь!
Приманила душею мене,
і вже тулиться серце до серця.
Ні на кого на світі не сердься:
Видно, доленька нас не мине.
Полони мене й не відпусти.
Кулачком посварися грайливо.
О, яка ж ти красива й щаслива!
Миті жодної не пропусти.
Я з криниці любові напивсь.
В надвечір'ї горить зірка рання.
Ой, не в'яне останнє кохання!
Ти ж казала: "Гляди, не влюбись!.."
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=395120
дата надходження 24.01.2013
дата закладки 24.01.2013
Мені нічого більш не треба,
Бо душу заморозила зима.
Тобі б я прихилила ціле небо -
Байдужість ж вбила все твоя німа.
Нічого більше я уже не хочу -
Ласкавих твоїх, та лукавих слів.
Та, як Касандра, щастя я тобі пророчу,
Хоч й наше зберегти ти не зумів.
Для тебе інша хай буде весною -
Від мене не відчуєш вже тепла.
Жила і дихала одним лише тобою,
Та вмерла знищена тобою вщент душа.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=395104
дата надходження 24.01.2013
дата закладки 24.01.2013
З тобою ми, моя любов, такі подібні,
Як ти мені, так я тобі, завжди потрібні.
Візьми мене, прошу тебе, в свої обійми
І почуття, зі свого серця, мені вийми...
З тобою ми, моя любов, сміємось й плачем,
Для мене ти, як я тобі, багато значим.
Я пригорнусь, моя любов, до тебе ніжно,
З тобою в вальсі закружляю білосніжнім.
З тобою я, моя любов, у тихий вечір...
Торкне легесенько, рука за мої плечі.
І те тепло, що з глибини до мене лине,
Я віддаватиму, любове, щохвилини...
З тобою ми, моя любов, посеред ночі,
Так часто плачемо удвох і тремо очі.
Такі гіркі, солоні сльози і пекучі,
А за вікном шумлять, шумлять вітри могучі...
Моя любове, я любить не перестану,
Минуть роки і час залічить наші рани.
Полине музика так ніжно і чарівно,
Ковток повітря ми вдихати будем вільно.
І на світанку, нас з тобою хтось розбудить,
І ніжно, ніжно прошепоче, що так любить...
Я покладу свої долоні в твої руки,
У нас не буде ні печалі, ні розлуки...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=393786
дата надходження 19.01.2013
дата закладки 24.01.2013
Так солодко, ще спить холодний ранок,
Закутавшись в хурделі снігові.
Спішить зима, зустріти свій світанок,
Щоб ніжно поклонитися зорі...
Дерева опинилися в полоні,
На землю, знову, ліг пухнастий сніг.
Стоять кущі, мов, наречені сонні,
Неначе пух, на вії іній ліг...
Від холоду прокинулись звірята,
Щоб вмитись прохолодою від сну.
І повний кошик, шишок, назбирати,
Зустріти теплим променем весну...
Їм сонечко всміхається промінням,
Не треба поспішати дорогі.
І кружевяне димарів сплетіння,
Узорами лягає угорі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=395068
дата надходження 24.01.2013
дата закладки 24.01.2013
Тремтить кленок,промоклий до кісток,
Оголений північними вітрами.
Поміж гілок малесенький листок
Сумує,умиваючись сльозами.
Його шмагають зливи і дощі,
Що з кожним днем все більше скаженіють.
А він,сердешний,згадує часи,
Коли усе довкола зеленіє.
Ось так і ми все линемо в думках
Туди,де наша юність вирувала.
Немов ждемо,що сонцесяйний птах
Поверне те,чого було нам мало.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=394662
дата надходження 22.01.2013
дата закладки 22.01.2013
Буває говорю не по літах
Сміюся не по звичаю усьому
Беру на плечі непідйомну втому
Б’ючись із вітром наче в полі птах
Чи я не повелитель своїх снів
Важливо те що ти їх породила
Запал юнацький поглядом відкрила
У цьому полі в розпалі вітрів
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=394553
дата надходження 22.01.2013
дата закладки 22.01.2013
Груднева ніч.Барвиста мішура
Міські вогні, підборів перестуки.
Йдемо удвох, тримаючись за руки,
Мов безтурботна щира дітвора.
Зимовий килим ковзає з-під ніг,
Тобі за комір снігу натрусило-
Який чудний!(і посміхаюсь мило,
Так неквапливо струшуючи сніг).
В обіймах ночі змерзли ліхтарі,
Розсипавши медово-жовті плями.
Уздовж вітрин, освітлених вогнями,
Ми, наче дві загублені зорі,
В застиглій тиші довго снуємо,
Замерзлі пальці гріємо вустами,
Дзвенить повітря свіже поміж нами,
Ох, не лякай так холодом, зимо́!
Бо що нам сніг, мороз чи вітровій,
Коли удвох, замріяні й щасливі
Ми, наче зорі, світло-мерехтливі,
Торкаєм неба кінчиками вій!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=383060
дата надходження 07.12.2012
дата закладки 22.01.2013
Косичить хату бабину зима,
Вершкове небо струшує перини,
На білій ковдрі й цяточки нема,
Дрібні лелітки всіяли долини.
Неначе бриль, в куделю снігову,
Пірнула сонцем вибілена стріха,
Колючий іней срібну тятиву
Напнув між гіллям сонного горіха.
І обважнілі верби молоді
Повісмо віт у сизій поволоці
У крижаній вигойдують воді.
Заснув город у вовняному коці*
Пухких снігів. Мереживо квіток
Зима сховала в ковдру волохату.
А хтось розстриг веретяний* мішок-
Тендітний пух посипався на хату.
*Коц (діалектне)-шерстяне покривало.
*Веретяний (діалектне)-виготовлений з грубого домотканого полотна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=394526
дата надходження 22.01.2013
дата закладки 22.01.2013
Гарячим чолом до холодного скла у вітальні
Притулюсь на хвилину і гляну в туманову даль:
Стежка палає; береза горить востаннє…
На жаль, холоди вже… Уже холоди – на жаль.
А десь, ти ідеш, обпікаєш вогнем підошви;
Полум’я гарт приймаєш, як вищої проби сталь.
А я вечорами ось списую надцятий зошит…
На жаль, холоди вже… А я іще жду – на жаль.
І ще ж ті тумани по річці бредуть бездумно.
По стежці бредуть – вистилають туманову даль…
А ти – не приходиш… Ти зовсім не прийдеш?! – «Сумно…
На жаль, холоди… Заблукав у собі. На жаль.».
16.10.12 17.06
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=372104
дата надходження 20.10.2012
дата закладки 22.01.2013
Я знов беру перо у руки.
Свій погляд кинула в вікно...
Про що писать? Про день розлуки?
Чом не допили ми вино?
Червоне грає у бокалі.
Крижинки тануть ще на дні.
На скатертині, як коралі,
Блищать краплинки вогняні.
А, може, про зірки, що в небі?
Хоч вже не світять, як колись...
А чи про хмарку, що як лебідь
Без пари взимку залишивсь?
Туман зміняє сіра мряка.
Думки у простір подались..
І тільки Ангелу подяка,
Який за нас весь час моливсь...
Не помогло, чи не схотіли
Тримать, що іншим не дано.
Чуття знялось і полетіло:
Давно вже зайвим нам було.
Швиденько пустка поселилась,
Хоча її ніхто не звав.
Так шкодувала, що спізнилась...
Тепер багато в неї прав...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=394505
дата надходження 22.01.2013
дата закладки 22.01.2013
Якщо плаценту скинув в бруд
І чисту пригорнув дитину,
То вже не смієш пуповину
Занести над дитям, мов кнут.
* * *
У цім житті до всього я вже звик,
Та іноді чиясь рука рве розуміння:
То ворога – що зніме міх з камінням
То друга – що зі заду дасть під дих.
* * *
Буває в Бога просиш, та не помічаєш
Того, що все це він послав тобі сповна,
Тож, коли хліба на колінах молиш,
Вважай, щоб лобом не сколов зерна.
* * *
Чому від дзвонів вечір встав?
Чому завмерли очі з страху?
Чому хтось кинувся із даху,
А шмат вини на мене впав?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=394136
дата надходження 20.01.2013
дата закладки 21.01.2013
День натрудився і складає крила.
Чомусь зітхає стомлена земля.
А вечір розправля свої вітрила,
І світ у нічний морок порина.
Люблю, коли навколо час дрімоти,
Коли скриплять від вітру ліхтарі.
Тоді вселяється у душу спокій,
А з плеч спадають денні тягарі.
Я поринаю в спогади таємні.
І в котрий раз прокручую цю мить.
І блискітки снують в очах приємні.
Ніяким їх вітрам не погасить.
Купається у хмарах тонкий місяць.
Здається, що всміхаються зірки.
Це нічка темна хитра чарівниця,
Розсипала на небі світлячки.
Твоя любов вселяє в мене віру,
Надія в серці силу прибавля.
Зникає десь і тема наболіла.
Кохання знову плечі розправля.
.
Я подумки беру тебе за руку.
А скільки ж в цьому дотику тепла!
Ми бережем життєву цю науку:
Що серце без кохання - пустота...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=394242
дата надходження 21.01.2013
дата закладки 21.01.2013
Жадається кохання неземного
М’якому серцю – ну хоча б на мить!..
Любов сліпа. Однак, хіба до цього,
Коли весна у серці стугонить?
Коли сліпучим, радісним покровом
Вражає в несподівану пору…
В передчутті весняної любові
Перебува і мій молодший друг.
Він дихає не киснем, а ефіром:
Залюбленому духу всюди рай!
У нього замість квітів – срібна ліра,
А замість віршів – дивовижна гра…
Він всюди перший. Та хіба це треба,
Коли у серці дивосад густий…
Він виглядає красенем і Фебом
При тім, що він звичайний і простий!
І так весна та захвилює струни
У серці, дорогому як опал…
Чи ж ти забув, мій друже ніжно-юний,
Що ця любов розпачливо сліпа?
20.01.2013 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=394184
дата надходження 21.01.2013
дата закладки 21.01.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 20.01.2013
Я залишусь…залишусь акордом на «дольче»…
Ти дозволь, бо уже перегорнуто ноти,
Тільки зараз не раньмо цю тишу, помовчмо,
Поки Бог нам на долю відмІрює квоти…
Поміж двох, лиш Йому одному зрозумілих,
Одинокостей, взятих у точечках світу,
Що на мапі у пам’яті є, не зотліли…
Знаєш, зорям так легко крізь час пломеніти.
Як пожовкнуть під вікнами стомлені клени,
Знов згадаєш про значення всіх листопадів,
Аксіоми безвиході й пошук дилеми…
Пізня осінь поллється в мінорному ладі.
Там я буду лиш нотою третьою терцій,
Ще й з бекаром на «сі» в тих акордах поезій.
І розховстана тиша спливе в інтермецці.
Та ні слова тепер!.. Ми в цю мить – мов на лезі.
Прочиняючи іноді пам’яті двері,
ЗазвичАй, у настирні часи снігопадні,
Підійми опівнічну завісу в етері,
Загубись на хвилину в зірковім параді…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=394157
дата надходження 20.01.2013
дата закладки 20.01.2013
Над бруківкою вулиць і площ,
Над дахами сумних хмарочосів
З кислим настроєм, ніби той дощ,
Бродить Мрія, похнюпивши носа...
Після сірих хвилинок-століть
Не впізнати веселу й крилату...
Ви ту мрію, прошу, прихистіть,
Бо вона хоче дійсністю стати...
12 грудня, 2012р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=384835
дата надходження 14.12.2012
дата закладки 19.01.2013
Ти так боявся обійняти.
Я чула лагідні слова.
Ти так хотів поцілувати,
А я була мов не жива.
Чомусь боялася сказати,
Тебе як сильно я люблю.
Тоді могла б усе віддати,
Аби не бачити жалю.
Я б подала у суд протести
На твої трепетні слова.
Та пам'ятаю кожні жести
Аж обертом йде голова.
15.01.2013 рік
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=393656
дата надходження 18.01.2013
дата закладки 19.01.2013
Одягаєш усмішку, як штучну щелепу,
Коли щось тебе рве на дрібненькі частини.
Серед цього сухого людського степу,
Тобі нікому навіть очищати цитрини.
Тихо-тихо, і чути, як шкребуть циферблати
Гострі стрілки, що проколюють час.
Як і все в цьому світі, потребує оплати
Тонкошкірих ілюзій білий атлас.
Біль спочатку кусає шоколадне волосся,
Доки очі та руки ще солодко сплять.
Бо про допомогу ж ніколи не просять,
Про неї найчастіше мовчать.
Фото by Julia Voloska
http://vk.com/public44763458
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=393760
дата надходження 19.01.2013
дата закладки 19.01.2013
Моя рука в твоїй руці, це так приємно
І поцілунок на щоці у нас взаємно.
Танцюють вальс свій за вікном, сніжинки білі,
Розкажуть казку перед сном, нам заметілі.
А казка та, неначе сон, прийшла неждано
І б'ється серце в унісон несе кохання.
Мороз малює за вікном чудну картину,
А я туди, де солов'ї, у літо, лину...
Серед прозорого світанку, серед квітів,
Зустріну сонечко на ганку, шелест вітів.
Торкне метелик нас крилом, обох, так ніжно,
Я обернулась, за вікном, хурделі сніжні.
Горить вогонь, співає пісню у каміні,
Стоять у білому вбранні сумні ялини.
І стало затишно, так тепло у кімнаті,
У снах нам будуть солов'ї пісень співати...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=393879
дата надходження 19.01.2013
дата закладки 19.01.2013
Хурделиця стукає в вікна,
Малює картини мороз.
А в серці, а в серці так квітне,
Шепоче слова мені хтось...
Сніг білий кружляє, кружляє,
Запалює в душах вогні.
А серце. а серце кохає.
Від тебе тепло шле мені
Вдихну прохолодного вітру,
Усмішку пошлю з ним свою.
Узимку троянда розквітне,
Від ніжного слова ЛЮБЛЮ...
І тепло, і тепло так стане,
Неначе у серці весна.
Від того кохання, розтане,
Бо в світі вона не одна...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=393277
дата надходження 17.01.2013
дата закладки 18.01.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 18.01.2013
Заблукала старість в посивілих скронях
Заплела у коси паростки весни
Заховала завтра у страху долонях
Загорнула вчора в чорно-білі сни
Лиш одне сьогодні тішить ясні очі,
Бо дитячим сміхом розмалює дім
Витинає з ранку наміри пророчі
І ховає смуток в плетиві густім
Заблукала старість в посивілих скронях
Висіяла мальви з бабциних кишень
Усміхнувся тепло пожовтілий сонях
І зронив на плечі літа новий день
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=393392
дата надходження 17.01.2013
дата закладки 18.01.2013
Вогонь, бажання в поцілунку
І це святе, як нам земля,
Немов п’янка краплина трунку,
Як перший крок до вівтаря.
Як дивний запах матіоли
Торкнеться вуст, немов роса,
Неначе перша буква школи,
Як в літній день дзвінка гроза.
Не пояснити поцілунку,
Не стерти з пам’яті сліди,
Кохання вищого ґатунку
Із ним пов’язано завжди.
Нехай цілунок пломеніє,
Не затухає ні на мить,
Горить кохання, не жевріє,
І поцілунок з ним горить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=393175
дата надходження 17.01.2013
дата закладки 17.01.2013
Склепіння - виплаканії зіниці.
Порожнім небесам бракує хмар.
Вчорашні... вже підтоплені спідниці -
фасадами неприбраних нездар.
Вчорашній сніг, сьогоднішня відлига,
колишній фіолет вечірніх рис...
Плаксиво чамкає підслідно-стиха...
І кАрок стріхи сплавлено облис.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=392742
дата надходження 15.01.2013
дата закладки 15.01.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 15.01.2013
Маленька дитина так міцно котятко тримала
І гріла ручата об білий пушок свої,
«Не бійся не викину - тихо йому промовляла,
Всі іграшки,пряники будуть тепер твої.
Сховаю тебе від лютневих, суворих морозів,
Від грізних не добрих, холодних людських облич
Не бійся маленький - дорослий тепер же не в змозі
Зробити погане,ти тільки мене поклич."
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=388522
дата надходження 29.12.2012
дата закладки 15.01.2013
Я тебе розбуджу на світанні,
Доторкнуся цілунком чола.
І тобі подарую кохання,
Щоб весна у душі розцвіла.
Потону у гарячих обіймах.
Розіллюся по венах теплом.
Ти мені, як і вчора потрібен,
Не забуду усе, що було...
Нам так затишно любий з тобою,
Десь далеко пішли холоди.
Не страшнА нам зима, бо любовю,
Ми проклали до серця мости...
Рознесуться душі передзвіном,
Твого серця частинки тук - тук.
Журавлиним залишуться клином,
У полоні пригорнутих рук.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=386821
дата надходження 22.12.2012
дата закладки 15.01.2013
Вечірня тиша землю огортає,
На небі зорі, наче кришталі.
І місяць в хмарах човником пірнає,
Ховає свої смутки і жалі...
Рипить сніжок у мене під ногами,
По вулиці блукає морозець.
Ти зігріваєш ніжними словами.
У височінь несе їх вітерець...
Так тепло у душі, неначе літо,
Нам посилає промені свої.
На вікнах акварелів дивні квіти,
Бурульки оксамитово - ясні...
Лягають руки у твої долоні,
Чарівна лине музика душі.
Так б'ється серце і пульсують скроні,
А у думки вливаються вірші...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=391828
дата надходження 12.01.2013
дата закладки 15.01.2013
Твоя усмішка ніжна, мов весна
І добрі очі дивляться на мене.
У них така прозорість і краса,
Як роси, що лежать на листі клена...
Я уявляю щебет солов'я,
Твої слова, немов бальзам на душу.
Як шкода, що тепер я не твоя,
Та я думками, мрії, ще зворушу...
Вогнем палає дивний небокрай,
Неначе знову наступило літо.
А я думками із тобою - знай,
Серед зими, а в серці квітнуть квіти...
Летять сніжинки ніби кружева,
Лягають оксамитом на дерева.
У комин вітер часто завива,
Мчить трійкою Зимова королева...
Кладу долоню на холодне скло,
Гоню навбридливу самотність з хати.
Нас казкою зігріє ще тепло.
На нього завжди будемо чекати...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=392361
дата надходження 14.01.2013
дата закладки 15.01.2013
Сріблясте сяйво по холодних хвилях,
Виблискує прозорим кришталем.
Сніжинки розтікаються по віях
І світить ніч яскравим ліхтарем.
По небу хтось розсипав намистини,
Очима їх для мене ти збирав
Мій дорогий, коханий і єдиний,
Лиш на світанку їх подарував...
На вушко тихо шепотіли мрії,
Розповідали про палку любов.
Ці почуття моєму серцю милі,
Зустрітись з ними хочу любий, знов.
І хоч довкола грають сніговії,
А деригентом є у них Зима.
Не згаснуть з серця ці мої надії,
Я їх собі придумала сама...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=392487
дата надходження 14.01.2013
дата закладки 15.01.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 15.01.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 14.01.2013
За роком рік… Тікають поїзди,
Минає все, і навіть вічне небо.
О, не кажи мені про «назавжди»,
Що десь в душі відлунням б’є про тебе.
А кожен день – маленький маскарад:
В чужих очах твоїх не розпізнати…
Он закінчився вчора листопад,
Лише в думках тобою пахне м’ята.
А на душі – лиш пригорщ полину:
І я нічим себе не заспокою…
Зимовий сон насниться про весну,
Що так мені відлунням б’є тобою.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=385535
дата надходження 17.12.2012
дата закладки 14.01.2013
…Лише тонка невичерпана грань,
До неї не дотягнуся насхильці.
Мені у сни вриватись перестань,
Чи з них бодай один коли здійсниться?..
Чи то все я придумала, а ти
Живеш собі в своїм далекім світі…
Усі мої наївності прости:
Без них душа могла би здичавіти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=392246
дата надходження 13.01.2013
дата закладки 14.01.2013
Будьте схожі самі на себе.
Василь Симоненко
Прости, Василю, недалеких тих,
які в часи совєцької хвороби
супроти тебе й мертвого боролись,
та не змогли твій дух перемогти.
О, як ти вірно свій народ любив!
Сплюндровану, зацьковану Вкраїну
оспівував журливо-солов’їно
синівським словом ніжним, вольовим.
Прости й маститих, і чинуш крутих,
придворних блазнів, вчених недовчених,
лукавих братців, словоблудів чемних…
Час розсудив – зняв маски зі «святих».
Ти є самим собою і тепер.
В Австралії, Росії чи Канаді –
тобі повсюди українці раді.
Бо слово будить! Дух твій не помер!
Не манівцями йду до тебе я.
Вклоняюсь хаті. Вчусь людців прощати.
Послаблюю байдужості лещата.
Щоб вивільнялося твоє ім’я.
1992
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=391554
дата надходження 11.01.2013
дата закладки 11.01.2013
Всі доріжки замітати взявся січень нині.
Як Новий рік зустрічали у своїй гостині?
Розкажіть, малята милі,
Новорічну казку.
Та послухайте і нашу
Січневу, будь ласка.
У далекім Срібнокраї
Краплі проживали.
З неба дощиком зливались,
Землю напували.
А коли зима холодна
Хурделила світом,
Наші Краплі замерзали
На сніжинки – квіти.
Та одного разу в гості
До друзів Краплинок,
Де й не взявся на помості -
Кап! Серед крижинок...
Капнув з хмарки Капітошка
Й весело, завзято,
Нумо, всіх Краплин вітати,
- З Новорічним святом!
Зазирнула Королева
На галас в господу,
- Хто порушує мерзлоту
Із вічного льоду?
Чому Крапля не замерзла?
Бунтаря на очі!
Спати, спати, наказую!
А хто тут не хоче?
Тож найбільш за все бажала
Королева льоду
Діамантом заморозить
Капітошки вроду.
- Кап, кап, кап!
Зовсім не треба!
Хто таке, де бачив!
Я Краплинка Сонця й Неба,
Шановна, пробачте!
Ви в зимовому палаці
В завірюху, в хугу
Перетворювали Краплі
У холодну стужу.
Витинали мереживом
Сріблясті сніжинки…
Хто розбудить царство льоду
Без води краплинки?
Я у кожній заспіваю
Й захлюпоче хвиля,
Все навколо оживає -
З води така сила!
Усміхнулась Королева:
- Малий Капітошко!
У крижинці, ти не знаєш?
Теж води є трішки,
А сніжинка ніжно тане
На теплій долоньці.
Й моє царство з снігу й криги
Розтане на сонці.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=391516
дата надходження 11.01.2013
дата закладки 11.01.2013
Я милуюсь проліском розквітлим.
І на фоні снігу синява.
Ніби він беззахисний, тендітний,
Але товщу снігу пробива.
І радіє: знову народився!
І цвіте усім снігам назло.
Він на небо з усміхом дивився...
Той же колір! Як же повезло!
Подививсь здивовано на мене...
Очі мають колір не такий.
Він побачив оксамит зелений
І подумав: як листочок мій.
Синій із зеленим так пасує!
І неначе став світлішим світ.
Та весна у жилах вже пульсує,
Бо приносить щастя малахіт!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=391527
дата надходження 11.01.2013
дата закладки 11.01.2013
Десь о пів на четверту. Над крівлями купчиться сніг,
потрапляючи в ніздрі, рядном запинаючи рота.
І бульварний ведмідь відчуває, як терпне барліг,
а в зіниці вгрузають осколки нудьги і нудоти.
Над балконами смеркне. Гірлянди, зірки, ліхтарі
засвітились усюди. В повітрі духмяна кориця
викликає фантазми про теплий святковий пиріг,
що бабуся пекла і ховала на верхній полиці.
Певно, років за тридцять, а може, і всі шістдесят.
Може, то не бабуся була, а дружина чи донька.
Он вони у вітальні навколо ялинки стоять,
а за ними маячить якийсь чолов'яга картонний
і спливає поверх пирога (три розетки, кайма).
Час - о пів на четверту. Затишшя. Зима.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=387943
дата надходження 26.12.2012
дата закладки 11.01.2013
Святковий Львів і кава запашна…,
Вже близько Новий Рік, Різдвяні свята,
Веселощі, і радість – це Зима,
А це ж пора, що на дива багата.
Зима, мороз надворі, вечір за вікном…,
Вдяглося місто в білосніжну шубку,
Дерева сплять спокійним тихим сном,
Воркоче голуб, обіймає десь голубку.
На вітах голих примостилися сніжинки,
Виблискують кришталем на морозі,
Зима вкриває білим килимом стежинки,
Та заморозити кохання все ж невзмозі.
Зимовий Львів…, який же він прекрасний!!!
Гірлянди чудно хтось розвісив на деревах.
Цей сніг у грудні - надзвичайно своєчасний,
Іскриться всюди, біла ковдра вже й на *Левах*.
Високий Замок одягнув вбрання святкове,
Малі вогні горять навколо серпантином,
Таке чудове все, чарівне і казкове,
Мов зупинився час…, не йде він зараз плином
Свята вже скоро, Львів гостинно всіх чекає,
Цікаві ігри будуть, подарунки і забави,
А Я - ЙОГО лиш жду…, надію серце має,
Що все ж поп’ємо запашної разом кави…
Львівські *Леви* - у Львові протягом 5 років рахували всіх місцевих левів. Результати підрахунків приголомшують - 4,5 тисячі лев'ячих зображень роблять з міста світового рекордсмена. Зображення цієї тварини почали використовувати в геральдиці міста з 14-го століття. І відтоді безліч левів окупували старі львівські будинки, вулиці.
Автор дослідження "Леви Львова" Юрій Гайда рахував істот із каменю, гіпсу, бронзи, на вітражах та у смальті разом з дружиною та групою однодумців. Тепер вони стверджують, що за кількістю левових зображень місто гідне книги рекордів Гіннеса. Варто зазначити, що леви у місті є дуже різноманітні. Вони бувають мудрецями, спостерігачами і мрійниками, грізними і лагідними. Є навіть такі леви, що жують виноград, і такі, що літають.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=382940
дата надходження 06.12.2012
дата закладки 11.01.2013
Без тебе гасне сонця промінець,
Крижинкою стає душа моя,
Я зрозуміла, милий, на кінець,
Чому сумую так без тебе Я.
Чому не бачу світла від зірок,
Похмурим робиться весняний день,
Без тебе навіть не дзвенить струмок,
Й птахів не чути…, чарівних пісень.
Твій погляд розганяє хмари туги,
А ніжий дотик зігріває і в мороз,
Ти легко так лікуєш всі недуги,
Немов найкращий знахар-віртуоз.
Лише почую голос твій , коханий,
І враз у серці вже співають солов»ї,
І розцвітають найпрекрасніші тюльпани,
Коли шепочеш, що КОХАЄШ…,ти мені.
Береш ти ніжністю так легко у полон,
Й це відчуття…, неначе ми в Раю...,
Мов бачимо разом казковий сон…
Я так тебе ,КОХАНИЙ мій, ЛЮБЛЮ!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=384202
дата надходження 11.12.2012
дата закладки 11.01.2013
Я Вас ЛЮБЛЮ…, й кохання це -
Немов промінчик сонця у негоду,
Як бачу Ваше я усміхнене лице,
І чоловічу неповторну Вашу вроду.
Кохання щире нас підносить в небеса,
Дає відчути щастя дивовижне,
Побачити, яка ж кругом краса!!!..
Це почуття між нами таке ніжне…
Воно немов частинка кришталю,
Іскриться чудно в сонячному сяйві,
І вкотре я повторюю: «Люблю…»,
А інші всі слова між нами зайві…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=384870
дата надходження 14.12.2012
дата закладки 11.01.2013
Тихо падає сніг за вікном,
А на склі візерунки казкові,
Вся сім’я за різдвяним столом
Відмічає цей тиждень любові.
Гарно в домі і затишно всім,
Мерехтять на ялинці вогні,
А Ісусик теплом нам своїм,
Шле надію на радісні дні.
Він єднає в любові серця,
Божу ласку дарує , добро,
Вірі вчить у щедроти Отця,
І вінчує всім щастя в Різдво!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=391357
дата надходження 10.01.2013
дата закладки 11.01.2013
Дрімає ліс – його зима колише,
Начитує старі-старі казки…
Яка краса! Її величність тиша
Все огорнула в ніжні пелюшки.
Шепочуть сосни - лісові знахарки,
До неба зводять очі голубі,
Забутих предків згадують мольфарки,
Що випливають у людській судьбі…
Насупились важкі сніги довкола…
Служителі країв тепер – вони.
І килимами стелять до престолу
Чарівної володарки – зими.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=391419
дата надходження 10.01.2013
дата закладки 11.01.2013
Я не тримаю тебе, о ні!
Біль забрали давно журавлі,
Я збудилася просто, о так!
Ангел з неба залишив нам знак.
Я не злюся на тебе, о ні!
Просто щастя шепнуло мені,
Воно прийде вже скоро, о так!
У серденьку розцвів буйно мак.
Я прокльону не знаю, о ні!
Не залишу тебе у біді,
Але ти лиш минуле, о так!
Від полині листочок - твій смак.
Я не зникну для тебе, о ні!
Море раз ще прийду у вві сні,
Ти завиєш від болю,о так!
І для долі тепер, мов жебрак.
Я не знаю тебе вже, о ні!
Наче куля прийшла із війни,
Світлий шлях йде тепер вже, о так!
І не треба стареньких відзнак.
Йшла вперед і спинилась...о ні!
Наче тонемо десь у човні,
Знову сміх, що впізнаю, о так!
Невже я зачепилась за гак...?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=336727
дата надходження 11.05.2012
дата закладки 11.01.2013
Скидаю кайдани! Я знову жива!
І крила розправлю на волі,
Розквітла потріскана вітром душа,
Обійми розкрию для долі.
Ланцюг розриваю, що тіло натер,
І кігтики нові наточу,
Тигрицею вирвусь, ну ж, відтепер
Я щастя безмежне пророчу.
Колодязь емоцій вже хочу - черпну,
Це буде моє полювання,
Грайливо спіймаю за шию весну,
Із неї почую зітхання.
Не стій на дорозі, я дикий тайфун,
Твій спокій тримаю в долонях,
Спокуса по тілі, мов коней табун,
Пульсує нестримно у скронях.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=343494
дата надходження 12.06.2012
дата закладки 11.01.2013
Пробач мені слабкість - любити Тебе.
Пробач мені силу - любити Тебе безкінечно.
А я все чекала, коли це кохання мине.
Воно не минає. Сльоза бурштином лиш береться.
Пробач мені радість - отримувать ві́рші нові.
Пробач мені смуток - знать те, що не всі надсилаєш.
А я все збираю найкращі коралі Твої,
Хоч Боже намисто віршів - це ключі не від раю.
Пробач мені втіху - світати зі світлом світлин.
Зухвалість пробач - ці світлини у Тебе просити.
Відкрию альбом,
наче мушлю із сяйвом перлин,
Де кожна вагома із поглядом в ній пережитим.
Пробач мені щастя - хоч зрідка Тебе зустрічать.
Пробач моє горе - так довго Твій голос не чути.
А зустрічі в пам'яті, як діаманти блищать -
Коштовності долі...
Та інших мені не збагнути.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=391460
дата надходження 11.01.2013
дата закладки 11.01.2013
Іще один життєвий епізод
Закінчився, присипаний снігами.
І знову хтось звернув за поворот,
І виростає віддаль вже між нами.
У серці біль, бо все скінчилось знов.
Так несподівано... Душа на шмаття рветься,
Заручниця людських жорстоких змов.
Знайомий голос в ній не озоветься.
Та не дозволю, щоб печаль пуста
Запанувала чорна наді мною,
Одягну усмішку щасливу на вуста,
І вітер перемін візьму з собою.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=390724
дата надходження 08.01.2013
дата закладки 10.01.2013
Чому ж думки ведуть до тебе знов?
Вони ж такі беззахисні, як діти...
Ми з серця уже вигнали любов.
Так що ж тепер? Лишається радіти.
А серце притаїлось і мовчить.
Нащо ж тепер дзвінки посеред ночі?
Ти кажеш, що душа твоя болить...
Для чого ж ми тоді вчинили злочин?
Зламали те тендітне деревце,
Яке цвітінням осліпляло очі.
І зопалу повірили в слівце,
Яке хтось з нас, промовив ненароком.
Образи зачепили за живе.
Схитнувся світ в той час перед очима.
Чому ж тоді, все пам"ять береже?
Хіба у тому є якась причина?..
Нащо гортаєш все ще сторінки,
Не можеш ще душі давать спокою?
Чому ж я знов чекаю на дзвінки?
А сльози по щоці течуть рікою?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=391229
дата надходження 10.01.2013
дата закладки 10.01.2013
В опівнічному пледі дрімають хиткі мансарди.
На причалі нікого. Мигтить віддалік Массандра.
Ти спиняєшся тут на короткі гостини в моря,
бо воно, як ніхто, розуміє твої повтори
і потвори, твої урагани, твої примари.
Мовчки так сидите – недоладна і дивна пара:
нетутешня Марія завждú не в своїй тарілці
і гаркавий Іосіф, суворий старий тубілець.
І нічим не збудити протяжну січневу тишу –
крім різдвяного дзвону. І вже на руках колишеш
дивовижну маленьку зірку золотоволосу.
І сміється ласкаво суворий старий Іосіф.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=391104
дата надходження 09.01.2013
дата закладки 10.01.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 09.01.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 09.01.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 09.01.2013
Десь за обрієм падали зорі...
Там збувались чужі бажання...
В зорепад... у старій коморі...
Помирало Її кохання...
А Вона збайдужіло дивилась...
На Його передсмертні муки...
Хоч сльозами серце облилось...
Та бридливо забрала руки...
Снігопадом завіяло слізно...
Наодинці із мертвим коханням...
Враз отямилось серце... та пізно...
Криком стало Її мовчання...
Десь за обрієм падали зорі...
Там збулИсь вже... чужі бажання...
Юна відьма в старій коморі...
Без сльози... попрощалась з коханням...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=383384
дата надходження 08.12.2012
дата закладки 09.01.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 09.01.2013
Наші ангели... ніжно закохані...
І коли ми на різних кінцях,
Розсіваємо мрії сполохані...
Вони тишком стрічаються в снах...
І в обіймах теплих голубляться...
Пестять ніжно долю крильми...
До світання кохаються... любляться...
Наші ангели... душі... не МИ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=382355
дата надходження 04.12.2012
дата закладки 09.01.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 09.01.2013
На перехресті доль ми не зустрілись,
І не тому, що пізно. Просто рани
Ятрили душу, знемагали тіло,
І завели у небуття тумани.
Моя душа, як перли, розсипалась
В чиїсь зрадливо-невиразні мрії,
А ти чекав. Писав на снах обпалих
Осінні болі… Та вони не сміють
Зростити крила і злетіти в щастя!
Не прочитаю я тебе ніколи…
Іду до снів твоїх, як до причастя,
Та не пускає в них магічне коло.
На пам'ять час нанизує поразки.
Моя печаль для тебе – тільки тиша.
Самотність нашу приховають маски,
Під ними рани вріжуться ще глибше…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=391055
дата надходження 09.01.2013
дата закладки 09.01.2013
Скотився перстень ночі золотавий,
в обіймах пальців ніжиться зоря.
І дощ у шибку - наголос проставив
на змоклі від очікувань слова…
Жовтіє скло у місячній оливі -
з вершечка неба скрапує зима…
Як Ваші очі в усмішці щасливі -
тоді і щастя більшого нема.
І Як би не згустилися тумани -
у серці буде теплий Оберіг,
і Як би грізно дощ не лихоманив -
назавтра він летітиме як сніг…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=381999
дата надходження 02.12.2012
дата закладки 09.01.2013
Цей вірш дарую моєму постійному читачу Миколі Салтану
http://www.poetryclub.com.ua/author.php?id=15757
за чудову підтримку моєї поезіі, її розуміння, за співпереживання.
Дякую вам, Колю, за вашу добру, чутку душу. Цей вірш уже не сумний...
------------------------------------------------
Підняв повіки ранок неохоче.
Очима подививсь на білий світ.
Проміння рано так чомусь лоскоче..
Хіба проспав?... Вставати швидше слід!
Ось вже проміння весело заграло.
І хмари загорілися вогнем...
А небо все пашіло, розцвітало.
Вітало все з новим прийдешнім днем.
Дерева шепотіли між собою.
Даремно, що безлисті, та ж живі.
Вони були зворушені красою.
Стояли, як на варті вартові.
Та що це? Промінь стрибнув у віконце.
Пірнув до мене в ліжко залюбки.
А я сміюсь й ховаюся від сонця.
Воно ж мене знаходить все-таки.
Цілує мої коси і обличчя.
Лоскоче...Я п"янію без вина.
А я сміюсь і закриваю очі...
Оце тобі ранкова дивина!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=390959
дата надходження 09.01.2013
дата закладки 09.01.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 07.01.2013
О, як далеко осінь та!
Круг мене – жовті хризантеми.
Десь в інший вимір я пішла,
Бо вигнана була з Едему.
Хіба то гріх, коли удвох
Шукали яблук насолоди?
Коли всміхався нам наш бог,
Який сидів отак навпроти?
Та ти сказав: «Це лиш вона
Шукала яблуко рум”яне.
Її це гріх, її вина».
Наш бог сміявся до нестями.
І я пішла. Мені не слід
Було там більше залишатись.
А під ногами – гострий лід.
І дощ, що не приніс розради.
У другім вимірі живу.
Тут – не Едем. Та я літаю!
Мені шовковую траву
Знаходять птахи поза Раєм.
І так далеко осінь та…
Засохлі жовті квіти пишні.
Та є ця істина проста –
Для мене знов цвістимуть вишні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=390459
дата надходження 07.01.2013
дата закладки 07.01.2013
А я планую жити вічно.
І не турбує чужа думка.
Для вас, можливо, трохи смішно.
Я не зітруся, я не гумка.
А час минає, він біжить.
Й ніхто не може наздогнати.
Папір у вогнищі горить.
А книги гарні хочем мати.
Любіть життя. Цінуйте волю.
Робіть, що серце шепотить.
І не жалійтеся на долю.
Її цінуйте кожну мить.
06.01.2013 рік
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=390408
дата надходження 06.01.2013
дата закладки 07.01.2013
В зимовій тиші
білий серпантин
вплітається в волосся, тане
між пальців -
небо ніжністю краплин.
Ковток глінтвейну,
солодко і пряно….
І щось веде
до Ваших сновидінь,
і смак кориці
в спогадах не в’яне.
Тепло вікон
торкається колін -
цвіте в кімнаті
полум’ям різдвяник.
І наче сон,
і наче наяву….
Таємний задум
втілиться на ранок.
Як сонцю
ми радіємо Різдву,
палахкотить урочисто
РІЗДВЯНИК.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=390277
дата надходження 06.01.2013
дата закладки 07.01.2013
Яке дивне життя!
Яка дивна у ньому людина!
Хоче чимось блиснуть.
Щось здобуть, десь коріння пустить.
А роки, мов ріка –
Повноводна, мілка, швидкоплинна,
Все ідуть і ідуть,
І їх біг ні на мить не спинить.
Доля пастки кладе.
Сіті світ на шляху розкидає.
Хоче душу зловить,
Потрясти, наче шторм кораблем.
Тільки той устоїть,
Хто на Бога надії складає,
Хто, умившись слізьми,
Знов прийдешнім втішається днем.
Хто є вільний, мов птах,
Хто з мотузки витягує крила.
В кого ясність в очах
Віфлеємською зіркою б’є.
Хто злітає у снах,
Хто напнувши любові вітрила,
Хоч би грім, хоч би град,
Із прямого шляху не зійде.
Яке дивне життя!
Яка дивна у ньому людина!
Все клопочеться, квокче,
Мов квочка над кур'ям малим.
Не помітить, як очі
Закриє холодна ряднина.
Все біжить і біжить...
А куди? А навіщо? За чим?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=389134
дата надходження 01.01.2013
дата закладки 07.01.2013
Як добре відчувати на щоці
Тепло і ніжність твого поцілунку,
Не корчитись, мов від їдкого трунку,
Від доторку, тремтіння у руці.
Неквапно їсти те, що піднесеш
І діалог вести не многослівний,
Сидіть на троні, наче королівна,
Пити вино, яке в бокал наллєш.
Як добре у холодную пору
Пазли стуляти, думать, все складеться.
Та душить знову пуповина, рветься,
Крила лишають клітку золоту.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=389304
дата надходження 02.01.2013
дата закладки 07.01.2013
Сніжним барсом на білий поріг
Підповзає мереживний ранок,
З гострих вух у розпушений сніг
Легко струшує срібний серпанок.
Розчинились різдвяні вогні,
Мов цукати у глечику ночі,
Теплим спогадом світять мені
Твої сяйвом наповнені очі.
І дзвінким перестуком слова
Шелестять у шкатулці, мов перла.
На світанку трембіта Різдва,
Небеса, мов перину, роздерла.
І такої легкої, як пух,
На поріг намело сніговиці!
Щедрий ранок накинув кожух
Зацілованій вітром осиці.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=390481
дата надходження 07.01.2013
дата закладки 07.01.2013
Затуманене небо в одвірках
Вікна. Не видко шибок
Одяг розідраний в дірках
Скільки злито помилок
Вечір недовгий збиральник
Перстом подув на запальник
Віями знищив каток
З диму стягнув акварелі
Чашу знайшов Аурелі
Квітами вмився зірок
Ніч підпалив трьохголовим
Вийшов у простір морів
Погляд шиплячої мови
Злив у багаття дарів
Безліч для двох небагатих
Душі зігрітих богів...
Бога не треба благати
В рік розколючок садів
В світі розквітлених в платтях
Двоє зійшли з берегів...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=389813
дата надходження 04.01.2013
дата закладки 04.01.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 04.01.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 04.01.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 04.01.2013
Сріблом, Боже, застели дорогу
І підкинь вночі у піч дрова,
Вистели дорогу від порогу,
Від моєї хати - до Різдва.
Хай колядки всі, що є у світі,
Прозвучать під ранішнім вікном,
А дерева у морознім цвіті,
Нас зігріють Різдвяним теплом.
Хай Різдво, як свято, що від Бога,
Зіркою засяє угорі,
Хай сіяє обрана дорога,
Різдвяна дорога на Землі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=389481
дата надходження 03.01.2013
дата закладки 04.01.2013
Він ще повернеться,Поклич!
Не ріж стосунки по-живому,
Зустрінеш тисячі облич,
Твоя ж душа болить по ньому.
До вас ще вернеться весна
І розцвіте палке кохання,
Не раз злякаєшся сама,
Що та весна була б остання.
Не обривай з кохання цвіт,
Він так боїться прохолоди,
Любов продовжить ще політ
Серед примхливої погоди.
Ще прилетить,розтопить лід,
Заграє променем надії,
Залишить неповторний слід
І загадкові,дивні мрії.
© Copyright: Виктор Гала, 2013
Свидетельство о публикации №113010309297
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=389622
дата надходження 03.01.2013
дата закладки 04.01.2013
Білий Ангел любові спустився до нас із небес,
Ніжність, віру, кохання і мир нам усім посилає,
Почуття неземні тихо сипле з торбинки чудес,
Божу ласку дарує - добром все навколо вкриває.
І в ці радісні, світлі, любов'ю наповнені дні,
Об'єднаються душі й серця у святкові години,
І Різдво завітає в оселю на білім коні,
Щоб з піднесенням, весело стріти Христа уродини.
«Христос народився!!!» - навкруг залунає врочисто,
І в кожну хатину святково ввійде коляда,
Кутя з пампушками, дідух і ялинка барвиста,
Щира радість прийде - це щасливі Різдвяні свята!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=389654
дата надходження 03.01.2013
дата закладки 04.01.2013
Опусти мене тихо додолу
На сатинових крилах своїх.
На зимову печаль захололу
Облітає замріяно сніг,
Наче свіже пелюстя жасмину,
Що роздмухав легкий вітровій.
Снігопад побілив скатертину,
Силует розпрозоривши твій.
Замережили ніч заметілі,
Загортаючи Всесвіт крильми,
Ми з тобою два янголи білі
На криштальній долоні зими.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=389536
дата надходження 03.01.2013
дата закладки 03.01.2013
Як хочеться жити, як хочеться
Ввійти у життя з головою,
А серце за долю все молиться,
Тримає її із собою.
Життя - це не просто романтика,
Жмут долі, де виросли крила,
Це вам не Сахара, не Арктика,
Це рай, де живеш, де могили.
Життя це майбутнє з родиною,
Протягнуті руки до неба,
Дитинство прикрите свитиною,
Де більшого щастя не треба.
Це болі і смуток приховані,
Де радості множаться й множаться,
Коли руки вільні, не сковані,
Як хочеться жити, як хочеться.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=389503
дата надходження 03.01.2013
дата закладки 03.01.2013
Ти - Янгол мій... і я так обережно...
Збираю ніжність із твоїх крилець...
шепочу... про любов палку... безмежну...
Про спрагу двох закоханих сердець...
Всміхаєшся... цілуєш мої вії...
І пригортаєш... міцно-бережно вві сні...
Ти Янгол... що прийшов з моєї мрії...
Ти щастя... небом подароване мені...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=389466
дата надходження 03.01.2013
дата закладки 03.01.2013
У кришталевій заметілі,
Сніжинки закружляли білі.
Ніч заховала таємниці,
У подарунок для сестриці.
Пішли на відпочинок зорі,
Заснули хвилі в Чорнім морі.
Лише гуде сердитий вітер,
А на шибках замерші квіти.
І дивні інеєм узори,
Лягають на палітру в горах.
Ліси притихли сумовито,
Мете - мете немов крізь сито.
І снігом прикриває поле,
Щоб не лишилось воно голе.
Щоб збереглась пшеничка яра.
І навесні, як одна встала...
Заколосилась в полі рясно
І щоб жнива настали вчасно.
Земля зволожиться зимою,
Сніг ніжно вкриє пеленою...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=386834
дата надходження 22.12.2012
дата закладки 02.01.2013
Що найбільше багатство, найвище добро у житті,
Ніж зіниці дітей, у майбутнє вузенький місточок?
Що є більшим од дива дитячої радості, і
Коли крихітні пальчики вас відпускати не хочуть?..
А обійми дитячі – це впевненість: все ж недарма!
Милі очка зігріють до сліз, це віконця едему.
Коли поруч із нами дитячого світу нема –
Чи тоді ми великі, дорослі, хіба ми ростемо?
Сотворити маленьке життя – от задача яка;
Не придумало небо для смертних гарнішого вчинку.
…А колись, може скоро, народиться й в мене донька,
Усміхаючись мамі і сонцю, маленька людинка…
12.06.2012 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=343548
дата надходження 12.06.2012
дата закладки 02.01.2013
тоді, коли наші серця
зацементують перші інфаркти,
коли я не впізнаю твого лиця
крізь вуалі із катаракти,
тоді, коли наші хребти
складуться у знаки питання,
коли гавкотом хрипоти
звучатимуть наші гортані,
тоді, коли колінвал кісток
заіржавіє, ніби зброя,
що принишкла на дні річок
ще з минулостолітніх воєн,
тоді, коли гострий кут
мої вилиці стеше в скелясті -
аж тоді я скажу, мабуть,
чим бути могло би щастя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=334209
дата надходження 30.04.2012
дата закладки 02.01.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 02.01.2013
Згадуєш її???Її уста волосся...
Вона іде!Та ні,тобі здалося...
Вона зникла,наче ранковий туман,
Вона зникла на заході сонця.
Її любов лише обман,
Тобі ж це правдою здалося.
Ти полюбив її чарівний стан,
Ти заплітав ромашки у її волосся.
Ти покохав,а їй вдалось
Ввести тебе в оман...
Вона була актриса
І грала ролі не прості.
Актори люди толерантні,
А втім-холодні і пусті...
Вона в житті тебе і знать,не знає,
А ти кричиш до неї в темноті.
І зі снів твоїх вона тікає,
І з болем в серці минають твої дні...
Коли почуєш,як вона співає,
І побачиш її очі неземні,
Навік кров у жилах завмирає,
А з очей-сльози по щоці...
Та все не вічне,все минає,
От,тільки та любов...........
Від її спогадів душа неначе оживає,
І весна у серці розцвітає знов......
P.S.Образи,сльози-все прощайте,
Та лиш прошу-не забувайте
Про ту весну,про ту любов...
Той сум із серця проганяйте.
Щоб почуття воскресли знов,
Надію у думках плекайте,
Про ту весну,про ту ЛЮБОВ...............
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=235384
дата надходження 17.01.2011
дата закладки 02.01.2013
Така погожа світла вись-
Вогні горять, немов софіти,
А ялинкові пишні віти
У мерехтінні зайнялись.
Хрумтить скоринкою сніжок
І до небесної кошари
Зірок прибилися отари
Скубти́ шовковий моріжок.
Витає світлий дух Різдва:
Горять лампадки веселкові
І пахнуть пряники медові,
Довкола множаться дива́.
Святочно вкуталась земля
У тонкосрібну павутинку,
З долоньки здмухує сніжинку
Рожевокриле янголя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=389121
дата надходження 01.01.2013
дата закладки 01.01.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 01.01.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 01.01.2013
Буває біль, який лікують кавою,
Чи ванною із запашними травами…
Твоя жіночність наділяє правом
Часами не дотримуватись правил,
Часами фліртувати з незнайомими,
Чи раптом ображатись на дрібниці,
Буває біль, який лікують домом,
І каблуками на високій шпильці…
Ти маєш право на останнє яблуко,
І додаткову плитку шоколаду,
Ти маєш право бавитись у зваблення,
Твоя жіночність буде тільки рада,
І квіти щоб завжди бували свіжими,
І щоб частіше випадали знижки,
І щоби ночі пристрасними й ніжними,
А після них іще сніданок в ліжко…
Буває біль, який лікують подруги
У вечори з кіном, вином і димом…
Твоя жіночність дозволяє подвиги,
Які стають і ліками, і стимулом –
Раптово взяти і змінити зачіску,
Роботу, місто, одяг, поведінку…
А уночі згорнутися калачиком,
І тішитись, що народилась Жінкою… ;)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=381823
дата надходження 02.12.2012
дата закладки 01.01.2013
Сьогодні непогода, що й несила
Дивитись у вікно, аж так сніжить!..
Сьогодні негідь. Певне, моя мила
Засумувала.
Плаче і мовчить.
А завтра знову сонце, знову спека,
Співає сад, і мрії у вині!..
А все тому, що мила, хоч далека –
Всміхається.
Дарма що не мені.
25.12.2012 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=387763
дата надходження 26.12.2012
дата закладки 26.12.2012
Не бийся так у шибку, сніговію,
Не огортай трояндові кущі...
Ще крапелину літечка лелію
На денці білокрилої душі.
Іще світанки пахнуть споришами,
У свіжих росах викупався хміль
І теплі ночі срібними дощами
Лавандову цілують заметіль.
Терпких вишень розсипані коралі
На килимках зелених, ніби крам,
І виткали на кроснах верби-ткалі,
Леліткові серпанки вечорам.
І я в житах, як маківка, хмелію
В п'янких обіймах ситцевих вітрів
Допоки ти, мій білий сніговію,
Так безпорадно бавишся у гнів!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=387438
дата надходження 24.12.2012
дата закладки 24.12.2012
А ще, окрім нього, вона любила зефір
І маленьких ведмедиків з плюшу.
Не приймала байдужостей, схожих на кір,
Тих, що ранами покривають душу.
Не любила квитки, телефонні гудки,
Що ковтають повільно терпіння.
Завжди вірила у напівдотик руки,
І в кристаликів губ потепління…
А ще, окрім нього, вона любила листи
Щоби почерк здирав снів оскому.
Вірила, що три крапки – це привід йти,
Поки взаємний біль не доставив кому.
Вітер кидав слова на зап’ястя мостам,
Що востаннє курили втому…
Вона вірила осені, йому та снам,
І, напевно, більше нікому.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=387206
дата надходження 23.12.2012
дата закладки 24.12.2012
Кохати вас - тонути в неба далі,
Вдихати вітряну морозну сніжність,
І воскрешати пелюстки зів"ялі,
Лиш подихом народжувати ніжність...
Кохати Вас... У зорях велеможних...
Та місяцем біля вікОн блукати,
Щоб зорепадом почуттів тотожних
Розсипатись, й цілунками збирати...
Кохати Вас... до зубожіння рими,
а часом шедеврального потоку.
Днем малювати сни і жити ними,
До спалаху лишивши десь півкроку.
Кохати... Вашу близькість відчувати,
Для мене це, як таїнство причастя
І в серці Ваше Ім"я карбувати...
Кохати Вас... яке безмежне ЩАСТЯ!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=386392
дата надходження 20.12.2012
дата закладки 21.12.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 20.12.2012
По шибці краплі... То стікають сльози -
Душі моєї кришталевий сум.
Я знаю - заблукав ти десь в дорозі
Між важкості гнітючих сірих дум.
Самотнім вітром ти літа над містом
У пошуках душевного тепла,
Щоб осені останнім жовтим листом
Прилинути до мене іздаля.
Тобі обійми щирі відкриваю,
Любов пускаю у блакитну вись,
Почуєш ніжне серце моє - знаю,
Що тихо прошепоче: "Повернись!"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=385831
дата надходження 18.12.2012
дата закладки 18.12.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 30.11.2012
«Любов від Бога!» - дід мені сказав.
Коли спитав, як те розтолкувати -
То відповів: « Онучку, Боже збав,
Щоби любові в світі не пізнати
Бо у любові народились ми,
Її Господь колись, разом з душею,
Вдихнув у глину тої давнини,
Коли творив Адама він і Єву.
І, навіть потім, первородний гріх
Простив Отець в ім*я її, любові,
Чимало в світі різних є утіх,
Але щоб стільки, і в одному слові!
Бо то любов нас змалку догляда,
Вона веде нас по життєвій ниві,
І окриляє, і кара бува -
Та завжди тільки робить світ щасливим.
А, якщо щось десь склалося не в смак
То не її вина і не провина -
Заглянь у душу, чи зробив все так,
І чи не твоя є у тім причина.
Любов не може щось зробити зле -
То почуття найвищого гатунку,
Рости ж в любові, внучку, перш за все
І другим не шкодуй до віддарунку.
Люби батьків, люби свій отчий дім,
Оцю стежину в квітах біля хати,
Люби людей, усе на світі цім -
Той сам будеш у тім вогні палати!
Бо ми приходим у любові всі,
Щоби у серці зберегти горіння
Й в прийдешнє передати, як привіт,
Саме любов майбутнім поколінням!
Люби Вітчизну, хлопче, понад все,
Для її слави нас і породили.
У нас з тобою її кров тече,
Від неї у нас розум наш і сила!
Не раз ти будеш у чужих світах
І побуваєш в багатьох країнах,
Та завжди повертатися, як птах,
На землю цю, що зветься - Україна!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=189447
дата надходження 14.05.2010
дата закладки 24.11.2012
У небі з’явилась новенька зоря,
Для доні моєї засвітить вона,
І місяць до себе її пригорнув,
Щоб ангелом завжди в дорозі цій був.
Із криків почнеться долина життя,
Стогнала від болю маленька і я,
Пробили сльозинки нічну тишину,
Ходи моя мила, тебе обійму.
Тремтить усе тіло, німіє душа,
Здається, свідомість покрила іржа,
Пульсує годинник в моїй голові,
Неначе лавина бушує в крові.
У муках нелюдських зачнеться життя,
У посмішці щастя розпилася я,
І тільце маленьке тримаю в руках,
Раніше сиділи ось так лише в снах.
Життя дуже дивне, мов вічна спіраль,
Де біль, там і радість, де сміх є печаль,
Стражання прийняла, забула усе
Коли, моя доню, тримаю тебе!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=284511
дата надходження 05.10.2011
дата закладки 24.11.2012
Біжить по морю місячна доріжка,
Звабливо пестить хвиль спокійна, тиха гладь.
Тіло зігріє ніжність і твоя усмІшка,
З лиця тендітно забираєш мокру прядь.
Стікаючи по тілу, крапельки лоскочуть,
Все так і прагне ласки і твого тепла.
І плечі мої, груди, стегна...ой, як хочуть,
Щоб полонив ти пристрастю їх аж до дна.
Легенький бриз... і ми удвох на пляжі,
І наші ласки, що не знають меж.
В шаленстві ми з'єднали тіла наші.
Лиш тихе море...й шквал бажань без меж.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=361884
дата надходження 04.09.2012
дата закладки 23.11.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 23.11.2012
Її вірші всі дихають весною.
В них легкий вітер, що торкається до щік,
Промінчик сонця, що ласкавою рукою
Приємно лине до примружених повік.
Її життя здається безтурботним,
Без колотнеч і без проблем мирських.
Наївна дівчинка, яка відкрила серце
Й дарунком щирим дала для усіх.
Й ніхто не знає, як тихенько плаче,
Ховає смуток у ясних очах.
І біль душі її ніхто не бачить.
Звичайна дівчинка із сонцем на вустах.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=317241
дата надходження 27.02.2012
дата закладки 23.11.2012
Я не люблю, коли йдуть, та за осінь лиш рада,
Бо неможливо чіплятись за неї весь час.
Хай вже згоряють хвилини іще листопада.
Осінь чужа. Та й її уже досить із нас.
Хай вона йде. Знай: мені анітрохи не шкода.
Все, що тоді принесла, - сподівання і біль.
Може, для неї ця гра - то була насолода.
Осінь на рани так щедро насипала сіль.
Хай би минала пошвидше. Бо скільки вже можна?
Холодно в руки, кусають вітри за живе.
Осінь - улюблена, але, як бачиш, не кожна,
Хоча завжди починає щось справді нове.
Я не люблю, коли йдуть, та за осінь лиш рада.
Не сподіваюсь, що буде казкова зима.
Просто чекати - то дуже сумнівна розрада,
Але ще гірше, як того чекання нема.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=379584
дата надходження 22.11.2012
дата закладки 23.11.2012
Віддаляються хмари, лишаючи шлейф світло-синій,
а над ним полетіли до сонця осінні пташки.
У дзьобочках тримали кетяг гіркої калини,
мов прощались зі мною на вічність або назавжди.
Стали інеєм вже одягатись гілочки клена,
не запахне, як завше, філка в нічному саду.
Не впізнати природу - тільки ялинка зелена
у глибокій зажурі чека, коли в дім заберуть.
Віддаляються ріки, в серці - лиш тонкощі льоду.
Прибережна зімліє і стане покірна зимі.
І в неволі своїй буде вкотре жадати свободи,
проростаючи наперекір сніговитій золі.
Все живе хоче жити, тягнеться до свого неба,
навіть шибку коли замальовує січень міцний.
Квітка раптом цвіте, коли зовсім краси і не треба.
Підвіконня своє наближа до святої весни...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=378310
дата надходження 16.11.2012
дата закладки 20.11.2012
"Перемоги" сумні, сумнів - лиш похвальбі нагорода.
Це уже не лото, а конкретно спрямований гнів.
Ще не виграв ніхто у війні наче з власним народом,
ще на світі ніхто не прославився в схожій війні.
Засудити закон, правомірність змінити свавіллям,
охоронців чеснот перевиховать в лютих катів -
не зумів ще ніхто. Божевільним - пора в божевільні!
А отой ешафот вони зводять для власних синів.
Час дає їм ще шанс. Черговий та можливо останній.
Ще не пізно у храм і ще прийме вівтар каяття,
щоб настав ренесанс у цих вічних з собою змаганнях,
бо лиш правда, як крам - найцініша офіра життя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=378593
дата надходження 18.11.2012
дата закладки 19.11.2012
Я не плачу на виборах, як напудрені політики.
Я плачу, коли улюблений чоловік поруч
Сміючись розповідає, як убивав себе з негідниками..
Як убивав себе в моєму батькові і своєму майбутньому синові.
Я не плачу, коли випадає і січеться коротке волосся моє.
Я плачу, коли улюблений чоловік черствіє від самотності,
Коли іржа подій добирається до його сильного серця,
Тоді я плачу, оу, тоді я плачу до крику...
Сильні плечі, розгорнені крила - попереду море пригод
І коротке у вічність життя.
Я не плачу більше, оу, не плачу.
Приїдеш ти знову, чоловік з теплим серцем,
І відійде в сторону ілюзія розлуки, оу, відійде.
Ти тут. Я тут. М и ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=378732
дата надходження 19.11.2012
дата закладки 19.11.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 18.11.2012
Сьогодні гострий і пекучий біль
Вселився в твою ніжну і раниму душу.
Цькують словами люди звідусіль,
Тебе ж в думках я навіть не осуджу.
Тебе я зрозумію, бо люблю,
Бо в світі ти для мене є найкращий,
І тугу серця я з тобою розділю,
І кожний у житті момент найважчий.
Ти пригорнися до моїх грудей,
Теплом зігрію люблячого серця,
Тебе огорну ніжністю ночей.
І ти повір, в житті тобі все вдасться.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=377977
дата надходження 15.11.2012
дата закладки 16.11.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 13.11.2012
Нас розділяє тільки дощ похмурий,
Що стиха барабанить у вікно,
Сумне осіннє місто… , у зажурі,
У небі хмари, сіро-білі, мов рядно…
По склу стікають крапельки прозорі,
А я все згадую… і думаю про нас…
Як же красиво і яскраво світять зорі,
Коли Ви поруч, горнуся до Вас…
Як місяць виглядає з-за хмаринки,
Із зір на небі розстеливши полотно,
Свої запалює ліхтарики-іскринки,
Всміхається, немов би знає нас давно.
Про наші щирі ці слова кохання,
Про Ваше добре серце і любов,
Про милі зустрічі, таємні, до світання,
Палкі обійми, від яких буяє кров.
Нас не злякати примхами природи,
Бо почуттям негода не страшна,
Серця єднаються при будь-якій погоді.
В закоханих в душі завжди весна!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=377544
дата надходження 13.11.2012
дата закладки 13.11.2012
І знову тиша... Знову порожнеча...
Годинник монотонно вторить серця стук.
І одинокість тягарем лягла на плечі,
Гнітючості невидимий, болючий звук.
А хочеться в твоїх обіймах заховатись
Від гострого, пекучого дощу,
В твоєму серці тихим ехом озиватись,
І ніжним тішитись " Тебе не відпущу!"
Та що поробиш... Мрії нездійснЕнні.
Душа ж втомилася від болю і образ.
Лишилися лиш теплі сни осінні,
І повні ніжності шматки любовних фраз.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=377247
дата надходження 12.11.2012
дата закладки 13.11.2012
Ніченька прийшла й спати синочок пора,
Спить уже малеча й вся мила дітвора,
Зіроньки пастися висипали в небо,
А хазяїн місяць, стеже їх, мов Рембо.
Спи синочку, спи мій рідненький, засинай,
Баю, баю, баю, бай... очі закривай,
У день, мабуть ти втомився любий сину,
Спи спокійно, ти гучна, моя дитино.
Набігався, наскакався, нагулявся,
Наплакався, накричався, насміявся,
А тепер, ти відпочинь і тихо поспи,
Колиско, прошу колихай і не скрипи.
Баю, баю, баю ,бай.... очі закривай,
Заплющуй неба синь, віями не моргай...
Хай тобі присниться чистая криниця,
Осінь чарівниця, а в руці жарптиця.
Веселки дзвінкий сміх у небі голубім,
Вже годинник пробив десять разів бім, бім...
Хай тобі насниться і сонце золоте
На ньому, бо зима йде й снігу намете...
Спи синочок, спи мій рідненький, засинай,
Бо скоро довгій пісні моїй прийде край,
Набирайся сили, завтра знову праця
Та твоя маленька, ще така дитяча...
Хай тобі присниться і весна, і літо,
Боженька, тато, й зорі, що летять слідом,
Спи синочку, спи мій рідненький, засинай,
Баю, баю, баю, бай...вічка закривай,
Виростеш великим, гарним, сильним,
Мужнім, добрим, веселим, від турбот вільним,
Будеш всіх любити, будеш нам бажаний,
Виростай же скоріше, мій довгожданий.
Баю, баю, баю....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=377263
дата надходження 12.11.2012
дата закладки 13.11.2012
Вже не чекаю... Осені печаль
Вповила серце в неозору сутінь.
Дрижить на склі сполохано кришталь,
Мов за́вода моєї каламуті.
Старий годинник цокає дарма,
Хвилини відпускаючи в минуле.
Хтось листопад затіяв жартома,
Коли у са́ду яблуні поснули.
А я любила їх догрішний плід,
Я так плекала сонячні рум’янці...
Тьмяніє між гіля́чок інший світ,
Немов пелюстка вицвіла на пальці.
Чи в’яла тінь, коли під ноги - сніг
І до душі - надламана покора.
Вже не чекаю... Ясночолі дні
Зостались там, де балювало вчора...
(12.11.12)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=377356
дата надходження 12.11.2012
дата закладки 13.11.2012
В очах твоїх осіння ностальгія,
Опале листя, вітер та печаль…
Спинити свого серця вже не вмію,
Не пробую, не хочу – тільки жаль…
Жаль тої осені, що золотом розквітла,
Не місто Львів – справжнісінький Едем!
О, море ніжності довкола, стільки світла!
Та ми з тобою в парі не підем…
Кохання грішного осіння насолода,
Ловлю твій погляд пальчиками мрій…
Все як колись...Мені лиш трохи шкода
На півдорозі втрачених надій…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=372622
дата надходження 22.10.2012
дата закладки 12.11.2012
Музикант виводив дріб,
наче сковороду шкріб.
Інструмент міняв, курив,
щось співав, щось говорив.
Дерзновенно скрипнув-рипнув.
Ні мелодії, ні ритму.
Наостанок загарчав,
бренькнув, дзенькнув і помчав.
Певно ж, тут чогось нема,
або горе від ума.
Зрозуміло з хлопцем тим –
повертається інстинкт.
Врешті, так я й не добрав,
що за музику він грав.
Пояснив місцевий бард:
«Це – зразковий авангард!»
Хвацько вибігли на сцену
патронати бізнесменів.
Замигало, забряжчало!
Раптом темно й тихо стало.
Блись! І знов реве та буха!
Стала публіка на вуха!
Хлопчаки вчинили рев,
мов попадали з дерев!
Перевтілювався я,
все одно не доганяв.
А тутешній «робінзон»
кайфував: «Ніщак музон!»
Ох, і довго йшов урок
супер-шоу-стере-рок!
В маячні про НЛО
ніби й справді щось було…
Як заїжджі пахани
грали рондо сатани,
увірвавсь мені терпець.
Втік. А то б, мабуть, капець.
Отаке послухать, брате, –
краще вже самому грати!
Згадую сковороду…
Я туди вже не піду!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=377060
дата надходження 11.11.2012
дата закладки 12.11.2012
Це коли б ти благав: не тепер, не сюди,
То ніжніше, то різко, то швидко.
Я б на кожнім ривку залишала сліди
Свої пальці на глянцеву плитку.
Підборіддям упершись у милість стіни,
Твої руки вкусивши, як миску..
Я б у твій океан запускала човни
Під тріумфи піввигукописку.
Це коли б ти ковтав мої губи ноп-стоп.
Дмухав ніс. Втратив курс і сили...
Семибальний наш шторм із намилених поп...
І дарма, що ми всіх затопили.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=377195
дата надходження 12.11.2012
дата закладки 12.11.2012
Зростає рівень осені в крові…
Це стан, який мені не приховати –
присутність грона солоду і м’яти,
а на долонях - прожилки трави.
У лунку стрімко котиться горіх –
із ним подібні – пОділом, на зламі
у дво-єдине линемо думками,
які ведем, як лінії доріг.
А небо, ніби складене із плям –
чорнильно-синя загадка для ока.
Вона мілкА буває і глибока,
на міру кожен зважується сам.
На дотик Осінь – тепла і густа,
вона як мед бурштиновий на клени,
кладе до рук гранатні хризантеми
і два півсонця стиглі на вуста.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=365991
дата надходження 23.09.2012
дата закладки 12.11.2012
Кум у мене – балабол,
недолюблює футбол.
Дискутує-талаконить –
коментує беззаконня.
– Як же можна вигравати,
як нема що й суддям дати?
Дивно, як ще не сконали
наші провінціонали?
Давай змістимо акцент –
підем разом на концерт.
Краще пригощу тебе
шоу-групою «Бе-бе».
Сидимо на стадіоні,
глядачів трибуни повні.
Тут співають, ще й танцюють,
безугаву лементують.
За оте круте виття
аплодують і свистять.
А співак, хай йому грець,
застрибав, мов жеребець.
Дибки став. Геп! – розпластався.
Мікрофон ущент розпався.
А музика далі грала,
і співала… фонограма.
Хто казав: – Оце манери!
Хто кричав: – Та це ж «фанєра»!
З поля геть! – волав мій кум. –
Це ж халтура! Сущий глум!
– Ну, ти, куме, й балабол.
Краще все-таки – футбол!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=376850
дата надходження 10.11.2012
дата закладки 11.11.2012
Ти просто йди і більше не приходь,
І не тривож свою намарне душу.
Бо осінь вже змінила позолоть
І скоро сніг засипле чорну сушу.
Ти не шукай тепер в моїх очах,
На милість Бога, іскорку любові…
Не збіглась ліній стежка на руках,
Від болю губи скусані до крові…
Якщо простіше, хочеш, - прокляни,
І вже не клич: вертатися не хочу.
Не нам з тобою снились віщі сни
Щасливих днів, хмільних солодких ночей.
…Та і не нам змінити хід життя,
А ми у нім така коротка казка…
Ти просто йди, без слів і співчуття,
Не повертайся, не боли, будь ласка…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=376909
дата надходження 10.11.2012
дата закладки 11.11.2012
Коли за порогом нас чекає холодна зима,
Хоче в літо духм'яне, пірнути моя душа,
Туди, де росяними світанками плине краса
Й сплітаються доріжки в нескошених споришах.
Туди, де вітер на травах її стиха колисав,
Туди, де пасеться з матір'ю маленьке лоша,
Де у верби, ще розплетена зеленая коса,
Де коханий, тіло ніжно пестив, душу втішав.
Де гупало серце й танули в поцілунках вуста,
Туди, де вперше " кохаю"- він колись їй сказав,
Де лилася з небес на них, божественна доброта,
Туди, де любов’ю й теплом весь світ їх огортав.
Де метелики п’ють нектар і купаються в медах,
Там природа зачаровує й душа ожива,
Вона знову, як і колись, пристрасна та молода,
Там сонети солов’я надиха й вона співа.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=376691
дата надходження 09.11.2012
дата закладки 10.11.2012
В «День мови» я пишу тобі, мій брате,
Пишу словами мови від душі,
Я змушений тепер оберігати,
Родиною написані вірші.
Хоч португальська теж чарівна мова,
Там не буває наших солов'їв,
Калина в них не та - не калинова…
І не для наших доньок і синів.
Прошу гуртуй навколо українців,
Роздай бажані вила і ціпи,
Злоба щоб їхня вилилась за вінця,
Щоб ми прозріли - не сліпі були!
Бо слово тепле, що дарує мова,
Завжди підставить стомлене плече,
Нехай чарівна, мова калинова,
В Дніпрі віками радісно тече!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=376744
дата надходження 10.11.2012
дата закладки 10.11.2012
Якщо Ти мене чуєш, то пробач:
Та то не я малюю людям долі.
В мені іде запекла боротьба
Любові і, напевно, нелюбові.
І хто кого? Нехай розсудить час,
Мені не раз ще випаде жаліти,
Що так невчасно я зустріла Вас,
Що пізно так колись мене зустрів Ти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=371065
дата надходження 15.10.2012
дата закладки 08.11.2012
Дозвольте Вас так ніжно обійму
Торкнуся ненароком я плеча,
Доторк тепла Ваш радісно прийму
Від щастя запалаю як свіча.
Листочком жовтим притулюсь до уст
Лице в лице, зіниця до зіниць,
Хай радісно заграє нам Флейтист
Сплетемо долі наші без границь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=374984
дата надходження 02.11.2012
дата закладки 08.11.2012
Усе прекрасне має свій кінець.
Слова, думки, і мрії, і бажання...
Та, зрештою, все сходить на нівець,
Немає в світі вічного кохання.
Та як не хоче серце з цим миритись,
Нічого не поробить розум з ним,
Не хоче серденько йому коритись
І не приймає неминучих змін.
Розум наказує йому забути
Всю ніжність, ласки й дотик теплих рук,
Та серце не бажає їх позбутись
Й звільнитись від любовних ніжних мук.
Це ж так прекрасно - трепетно кохати!
Хоча би днину, хоч й не на роки,
Чекати зустрічі, і мліти, і бажати
Палких обіймів любого руки.
Так сперечається здоровий глузд із серцем
Вже безлік років, може вже й віки.
І так триватиме допоки світить сонце,
Й на світі є мужчини і жінки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=363301
дата надходження 10.09.2012
дата закладки 08.11.2012
В.Д.
Це ти мене привів в цю тиху осінь:
В листках опалих ніжилось тепло,
Таким легким багрянцем зайнялося
Дзвінкого жовтня лагідне крило.
Це ти мене привів, моя любове,
Коли вмлівали в золоті сади,
Ясний світанок, ніжно-пурпуровий,
Торкав свічадо срібної води.
Пливли хмарин розніжені лебідки,
Легкий серпанок сіяли згори...
Ну, звідки ти приніс мені, ну звідки
Жовтневих днів барвисті кольори?
Іскристих рос коштовну діадему,
Гірських струмків осяяний кришталь?
На теплі барви нашого Едему
Впустило небо сонячну вуаль.
Купались душі в диво-мерехтінні
Навкір усім незгодам і журбі...
В цей світлий день, трояндово-осінній,
За все на світі дякую тобі!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=373663
дата надходження 27.10.2012
дата закладки 07.11.2012
Згадалось літечко мені, чудове і палке
І пісня жайворонка в золотому полі,
Засмагле жито й стебельце його струнке й цупке
Та вітру шепіт на широкому роздоллі...
Чисте небо, сонце променисте, яснооке,
Як гомонять про щось високії тополі,
На килимі із волошок пухких, синьооких,
Обабіч стежки, що в'ється в хлібному морі...
Споришевою змійкою зеленоокою ,
Збігає та стежка між колоссям поволі,
Ходою прохолодною й такою легкою
До діброви, де пасуться коні на волі...
Діброва зі смарагдовою поволокою,
Заворожує красою на видноколі,
Серенадою солов'їною та лункою
Й ароматом літа п'янкого на просторі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=376183
дата надходження 07.11.2012
дата закладки 07.11.2012
Тебе торкнуся ніжністю я рук,
Розтоплю лід душі твоєї,
І вітер туги в серці твому вщух
Від усмішки ласкавої моєї.
Вологі і палкі твої вуста
Вкриватиму гарячим поцілунком,
І тіла музика чарівна і проста
Для тебе стане моїм подарунком.
Акорди ласк і звуки пристрасті шальні -
Ми створимо мелодію кохання.
Вона звучатиме в холодні ночі й дні,
Пробудить насолоду і бажання.
І від кохання серце розцвіте,
А тіло пристрастю наллється неземною,
І холодом зима не замете,
Бо почуття ці дихають весною.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=375921
дата надходження 06.11.2012
дата закладки 07.11.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 05.11.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 05.11.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 03.11.2012
Він сидів у своїй кімнаті за мольбертом нервово накидуючи контури дівочої постаті на незаймано-білому листі...Олівець в правій руці юнака дрібно тремтів:хлопця била дрож... не від невпевненості -малювати портрети малознайомих людей,було для нього не в новинку.... вони були досить вдалими(один із його друзів називав його картини,"живими",через точність,чіткість ліній і надзвачайну правдоподібність), але... дівчина... ця дівчина,котра сиділа буквально в кількох кроках від нього, дивним чином позбавляла його можливості не лише малювати чи говорити а навіть думати....
Він сидів і стикав зуби від люті і власного безсилля і малював той клятий портрет смаглявої красуні з мідно-золотистим волоссям,яке водоспадом розтікалось по плечах , карими очима і родимкою в правому кутику вуст..
вона була одягнена в футболку салатового кольору і білу спідничку нижче коліна.... на босу ногу були одягнені легкі сандалії пісочного відтінку...
Йому несподівано прийшла в голову попсова фраза типу:р BEATY will save this world...save...world…
"ТАК,так краса врятує світ,або просто вб*є його"-песимістично оскалився він подумки....Боже,який я жалюгідний...
AND WHAT NOW? КУДИ МЕНІ ТЕПЕР ІТИ?А ЧИ ПОТРІБНО КУДИСЬ ІТИ ВЗАГАЛІ?)
ВСЕ ВАШ ПОРТРЕТ ГОТОВИЙ,- КРІЗЬ ЗУБИ ПРОЦІДИВ ХЛОПЕЦЬ…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=265458
дата надходження 16.06.2011
дата закладки 13.10.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 13.10.2012
Створюючи свою українську державу, українці повинні переглянути й уточнити свою історію, базуючись на правді, достовірних фактах і історичних подіях. Перебуваючи упродовж століть під владою завойовників, українці фактично були позбавлені можливості впливу на формування національної свідомості і розвиток своєї історії, в результаті чого історія України написана переважно на догоду цим завойовникам. Особливо не виясненим є питання про претензії і домагання Московїї, а в подальшому Росії, на історичну спадщину Київської Русі.
В романі-дослідженні В. Білінського (Країна Моксель або Московія // Київ: Видавництво ім. Олени Теліги, 2008, 2009, в трьох книгах) повідомляються факти, взяті з історичних джерел (переважно російських), що свідчать про докорінне перекручення історії Російської імперії, направлене на створення історичної міфології про те, що Московія і Київська Русь мають спільні історичні корені, що Московія має «спадкові права» на Київську Русь.
Звичайне шахрайство московитів, що привласнили собі минуле Великого Київського князівства і його народу, нанесло страшний удар по українському етносу. Тепер задача полягає в тому, щоби, на основі правдивих фактів, розкрити брехливість і аморальність московської міфології.
Розглянемо основні питання цієї проблеми.
Московські, а пізніше російські царі розуміли, що без великого минулого неможливо створити велику націю, велику імперію. Для цього потрібно було прикрасити своє історичне минуле і навіть привласнити чуже. Тому московські царі, починаючи з Івана IV (Грозного) (1533–1584), поставили завдання привласнити історію Київської Русі, її славне минуле і створити офіційну міфологію Російської імперії.
На це можна було б не звертати уваги, якщо б ця міфологія не зачіпала корінних інтересів України, не була направлена на повне знищення України – її історії, мови, культури. Час показав, що російські імпершовіністи робили і роблять все можливе для реалізації цієї задачі.
Протягом століть, особливо з початком XVI ст. в голови людей втовкмачували і втовкмачують, що Російська держава і російський народ беруть початок від великого князівства Київського; що Київська Русь – колиска трьох братніх народів – російського, українського та білоруського; що росіяни за законом «старшебратства» мають право на спадщину Київської Русі. Цією жалюгідною брехнею дотепер користується російська історіографія і державні діячі Росії, а також «п’ята колона» в Україні, в яку входять комуністи і майже всі регіонали у Верховній Раді. Відомо що:
– В час існування держави Київської Русі про Московську державу не було ні згадки. Відомо, що Московське князівство, як улус Золотої Орди, засноване ханом Менгу-Тімуром тільки в 1277 році. До цього часу Київська Русь уже існувала більше 300 років;
– Немає ніяких фактів про зв’язок Київської Русі з фінським етносом землі «Моксель» і пізніше Московським князівством з князівствами земель Київської Русі до XVI ст. В той час, як у 988 році відбулося хрещення держави Київської Русі, фінські племена землі «Моксель» перебували в напівдикому стані.
Як можна говорити про якогось «старшого брата», коли цей «старший брат» появився на світ декілька століть пізніше ніж русичі-українці. Він не має жодного морального права називати себе «старшим братом», диктувати людству правила існування, насаджувати свою культуру, мову, світосприймання. Відомо, що до кінця XV ст. не існувало російської держави, не було старшого брата «великороса» і російського народу, а була Суздальська земля – земля Моксель, а пізніше Московське князівство, що входило в склад Золотої Орди – держави Чинґізидів. З кінця XIII до початку XVIII ст. народ цієї землі називали московитами. Московські історики замовчують питання про своє національне походження.
Московити, великороси – хто вони?
Московити. У IX–XII ст. великий край від Тули, Рязані й теперішньої Московської області, меря, весь, мокша, чудь, мордва, марі та інші – все це народ «моксель». Ці племена стали згодом основою народу, що прозвав себе «великоросами».
У 1137 р. на ці землі прийшов молодший син київського князя Мономаха – Юрій Довгорукий, який залишився без княжого стола у Київському князівстві. Юрій Довгорукий започаткував князювання Рюриковичів на землях «Моксель», очоливши Суздальське князівство. В нього від жінки місцевого племені народився син Андрій, якого назвали «Боголюбським». Народжений і вихований в лісовій глухомані в середовищі напівдиких фінських племен, князь Андрій розірвав усі зв’язки з батьківською дружиною і зі старими київськими звичаями.
У 1169 р. Андрій Боголюбський захопив і зруйнував Київ: прийшов варвар, що не відчував ніякого родинного зв’язку з слов’янською святинею – Києвом
За короткий час (50–80 років) на кожне фінське поселення був посаджений князь із Рюриковичів, уроженець від мами мерянки, муромчанки, мокшанки... Так з’явилися на землі «Моксель» князівства: Володимирське, Рязанське, Тверське та інші. В цей час на землі «Моксель» починають проникати окремі місіонери з розповсюдження християнства. Про масове «перетікання» слов’ян із Придніпров’я на землі «Моксель», як це стверджують московські історики, не може йти ніякої мови. Для чого слов’янам із плодючих земель Придніпров’я іти через непроходимі хащі і болота тисячі кілометрів в невідому напівдику глуш?
На базі християнства на землі «Моксель» починає формуватися мова, яка з часом стала російською. До XII ст. на землях «Моксель» проживали тільки фінські племена. Це підтверджують археологічні розкопки О. С. Уварова (Меряни та їхній побут за курганними розкопками 1872 р. – 215с.). Із 7729 розкопаних курганів не виявлено жодного слов’янського поховання.
Антропологічні дослідження А. П. Богданова і Ф. К. Вовка, що проводили вивчення людських черепів, підтверджують відмінні особливості фінського і слов’янського етносів.
У 1237 р. на Суздальську землю прийшли татаро-монголи. Всі, хто схиляв голову, цілував чобіт хана і приймав його підданство, залишались живими і неушкодженими, хто не хотів покоритися – знищувались. Володимирські князі Юрій і Ярослав Всеволодовичі покорилися хану Батию. Таким чином, земля «Моксель» ввійшла в склад Золотої Орди імперії Чинґізидів і її воєнна сила влилась у військові сили імперії. Очолював військову дружину землі «Моксель» в складі війська хана Батия володимирський князь Юрій Всеволодович. Факт формування в 1238 р. воєнної дружини із фінських племен, які використовувалися Батиєм у завойовницьких походах на Європу в 1240–1242 рр., є прямим доказом встановлення влади хана в Ростово-Суздальській землі.
На період воєнного походу Юрія Всеволодовича на Володимирське князівство був посаджений молодший брат Юрія – Ярослав Всеволодович, який віддав хану Батию свого восьмирічного сина Олександра Ярославовича в аманати (тобто заложники). Пробувши в Орді у Батия з 1238 по 1252 р. Олександр, названий і прославлений російськими істориками як Невський, засвоїв увесь устрій і звичаї Золотої Орди, став андом (кровним братом) сина Батия Сартака, одружився на дочці хана Батия і згодом став вірним слугою Золотої Орди, очоливши Володимирсысе князівство (1252–1263). Він не брав участі в жодній серйозній битві, всі перемоги Олександра Невського – жалюгідна брехня. Князь Олександр просто не міг брати участі в зіткненнях на Неві в 1240 р. і на Чудському озері в 1242 р. будучи іще дитиною.
Слід відзначити, що управлінська влада Ростово-Суздальських князів була мінімальною. Ханом Батиєм для керівництва князівством (улусом) назначався намісник – великий баскак, а на місцях – удільні баскаки. Це були повновладні правителі Золотої Орди, які керувалися законами Яси Чинґізидів. Брехнею російських істориків є те, що суздальські, а пізніше і московські князі були незалежні від Золотої Орди. Першим правителем князівства (улуса) у ханській грамоті названий баскак або даруга, а князі рахувалися на другому, а то і на третьому місці.
Брехнею є те, що Москва заснована Юрієм Довгоруким у 1147 р. Це міф, який не має доказового підтвердження. Москва як поселення була заснована 1272 року. Цього ж року був проведений третій перепис населення Золотої Орди. При першому переписі (1237–1238 pp.) і другому (1254–1259 pp.) поселення – Москва не згадується.
Московія, як князівство, виникло в 1277 р. за наказом татаро-монгольського хана Менгу-Тімура і було звичайним улусом Золотої Орди. Першим Московським князем став Даниїл (1277–1303) (молодший син Олександра т. з. Невського). Від нього бере початок династія московських князів Рюриковичів. У 1319 р. хан Узбек (про це мовиться у вищеназваному романі-дослідженні В. Білінського) призначив свого брата Кулхана удільним московським князем, а з 1328 р. – Великим Московським князем. У російській історичній літературі названий як Калита, Хан Узбек, прийнявши іслам, знищив майже всіх князів Рюриковичів. У 1319–1328 pp. пройшла зміна династії Рюриковичів на династію Чинґізидів в Московському улусі Золотої Орди. А 1598 року в Московїї перервалася династія роду Чинґізхана, яка почалася від князя Івана Калити (Кулхана). Тобто звиш 270 років Москвою правили чисті Чинґізиди.
Нова династія Романових (Кобилиних) у 1613 р. зобов’язалася свято зберігати давні традиції і принесла клятву на вірність старій династії Чинґізидів.
Московська православна церква в 1613 р. стала стабілізуючою силою, яка забезпечувала зберігання татаро-монгольської державності в Московїї.
Із наведених даних видно, що Московія є прямою спадкоємницею Золотої Орди держави Чинґізидів, тобто, насправді татаро-монголи були «хрещеними батьками» московської державності. Московське князівство (а з 1547 р. царство) не мало жодних зв’язків до XVI ст. з князівствами земель Київської Русі.
Великороси. Плем’я великоросів, або російський народ, як він сьогодні зветься, з’явилося близько XV–XVII ст. серед фінських племен: мурома, мері, весі та ін. Тоді зароджується його історія. Немає історії великоросів на землі Київській! Історія великоросів починається із «Залещанської землі», з Московїї, які ніколи не були Руссю. Татаро-монголи, що прийшли на ці землі, внесли значний вклад у формування «великоросів». На психологію великороса наклали відбиток запозичення татаро-монгольського інстинкту завойовника, деспота, в якого основна мета – світове панування. Так до XVI ст. сформувався тип людини-завойовника, страшного у своєму неуцтві, люті й жорстокості. Цим людям не були потрібні європейська культура Й писемність, їм чужі такі категорії як мораль, чесність, сором, правдивість, людська гідність, історична пам’ять тощо. Значна частина татаро-монголів у XIII–XVI ст. влилася до складу великоросів, з них починають свій родовід понад 25 % російської шляхти. Ось деякі прізвища татар, які принесли славу імперії: Аракчеєв, Бунін, Грибоєдов, Державін, Достоєвський, Купрін, Плеханов, Салтиков- Щедрін, Тургенєв, Шереметьєв, Чаадаєв та багато інших.
Щоб привласнити історію Київської землі і увічнити цю крадіжку, великоросам треба було придушити український народ, загнати його в рабство, позбавити власного імені, виморити голодом тощо.
Українців, які проявилися як нація в XI–XII ст., а можливо, й раніше, оголосили «малоросами» й узялися втовкмачувати цю версію всьому світові. За найменший відступ від цієї версії людей страчували, знищували, засилали в ГУЛАГи. Радянський період був особливо жорстоким. За той час Україна втратила понад 25 мільйонів своїх синів і дочок, які загинули у війнах за інтереси Росії, під час колективізації, на висилках і в катівнях.
Так «старший брат», «великорос» змушував жити «молодшого брата», «малороса» у жорстоких «обіймах любові».
СТВОРЕННЯ ІСТОРИЧНОЇ МІФОЛОГІЇ РОСІЙСЬКОЇ ДЕРЖАВИ
Ще за часів князювання Василя III (1505–1533) в Московії зародилася ідея величі, яку висловив представник Московського православ’я монах Філофей: «Два Рима впали, а третій стоїть, а четвертому не бути». Відтоді у московитів зароджується думка всемогутності й «богообраності», що «Москва – третій і останній Рим». Ці думки поширювались і утверджувались в Московії. Скільки крові було пролито московськими князями, а пізніше – царями заради цієї ідеї-маячні.
За царювання Івана IV (Грозного) домагання Московії на спадщину не тільки Київської Русі, а і Візантійської імперії поси-люються. Так, за переказами, шапка Мономаха буцімто подарована київському князю Володимиру Мономаху його дідом – базилевсом Константином IX, вважалися символом передачі влади Візантією Київській Русі. Враховуючи те, що першим Суздальським князем був шостий син князя Володимира Мономаха Юрій Довгорукий, то наявність у Московії цієї шапки є «доказом» спадкових прав московських правителів не тільки на Київський великокняжий престол, а і на спадщину колишньої Візантійської імперії. Далі був складений облудний заповіт Володимира Мономаха про передачу «спадкоємних прав» синові Мономаха Юрію Довгорукому, підкорювачу так званої «Залещанської» землі. Все це було видумкою. Насправді, шапка Мономаха була золотою бухарською тюбетейкою, яку Хан Узбек подарував Івану Калиті (1319–1340), який приспособив цю тюбетейку-шапку для свого звеличення. (Логвин Ю. Кобила, Калита і тюбетейка «Мономаха» // Час. – Київ, 1997, 27 березня).
Іван IV (Грозний) уперше 1547 року вінчався в церкві з титулом Московського царя, як «наслідувач» грецьких і римських імператорів. Із 37 підписів, що скріпили грамоту, прислану з Константинополя в Москву, 35 виявилися підробленими. Так Іван Грозний став «спадкоємцем візантійських імператорів». Так узаконилась брехня.
Масовану державну фальсифікацію історії свого народу почав Петро І. Він уперше в 1701 р. видав указ про вилучення в покорених народів усіх письмових національних пам’яток: літописів, хронографів, хронік, давніх історичних записів, церковних документів, архівів тощо. Особливо це стосувалась України-Русі.
У 1716 р. Петро І «знімає копію» з так званого Кенігсберзького літопису, де було показано «об’єднання» давнього літописання Київського і Московського князівств і обґрунтовувалась єдність слов’янських і фінських земель. Однак доступ до «копії»-фальшивки, як і до самого оригіналу, був закритий.
Ця Петрова фальсифікація стала основою для подальших фальсифікацій – написання т. зв. «загальноруських літописних зводів», в яких обґрунтовувалось право Московії на спадковість Київської Русі. На основі цих фальсифікацій 22 жовтня 1721 р. Московія оголосила себе Російською імперією, а московитів – росіянами. Так була вкрадена у законних спадкоємців Київської Русі – українців історична назва Русь.
Петро І завіз з Європи велику кількість спеціалістів, у тому числі і професіоналів-істориків, яких залучив до написання і фальсифікації історії Російської держави.
Для цього кожний іноземець, що поступив на державну службу, давав присягу про нерозголошення державної тайни і зобов’язувався ніколи не покидати Московську державу. Виникає питання, які можуть бути державні таємниці при «обробці російської історії» давніх часів? У будь-якій цивілізованій європейській країні після 30–50 років розсекречуються всі архіви. Російська імперія дуже боїться правди про своє минуле. Смертельно боїться!
Після Петра І, який перетворив Московію на Російську державу, еліта Московії почала замислюватися над необхідністю створення цілісної історії власної держави. За цю справу ретельно взялася імператриця Катерина II (1762–1796), яка не допускала думки про те, що в царському роду вона може бути серед рядової татаро-монгольської знаті. Катерина II, по-європейськи освічена людина, ознайомившись з архівними першоджерелами, звернула увагу, що вся історія держави тримається на словесній билинній міфології і не має доказової бази.
Тож, Катерина II своїм указом від 4 грудня 1783 р. створює «Комісію для складання записок про древню історію переважно Росії» під керівництвом і доглядом графа А. П. Шувалова, в складі 10 видатних істориків. Основна задача, що була поставлена перед комісією, полягала в тому, щоби за рахунок переробок літописів, написання нових літописних зводів та інших фальсифікацій обґрунтувати «законність» привласнення Московією історичної спадщини Київської Русі і створення історичної міфології держави Російської. Комісія працювала 10 років. У 1792 р. «Катерининська історія» побачила світ. Робота комісії проводилась в наступних напрямах:
– збір усіх письмових документів (літописів, архівів тощо). Ця робота вже частково була зроблена Петром І. Збирання матеріалів проводилось не тільки зі своєї країни, а також з інших країн – Польщі, Туреччини та ін.;
– вивчення, фальсифікація, переписування або знищення історичних матеріалів. Так були переписані літописи: «Слово о полку Ігоревім», «Повість минулих літ», «Лаврентіївський літопис» та багато інших. Деякі літописи переписувалися по декілька разів, а оригінали знищувались або засекречувалися. Так, були засекречені «Скіфська історія» А. І. Лизлова, що була видана в 1776 і 1787 pp., «Історія Російська із найдавніших часів» В. М. Татіщева, видана 1747 р. В «Скіфській історії» А. І. Лизлова вказується, що жителі Московїі – це окремий відособлений самобутній народ, який нічого спільного не має з Руссю (Києвом), Литвою, поляками тощо;
– написання нових «загальноруських зводів», які писалися у XVIII ст., а подавалися, що вони XI, XIII, XIV ст. Всі ці зводи проповідували «загальноруську ідею». Це в той час, коли на київській землі жили слов’янські племена (поляни, деревляни, сіверяни та ін.), які вже були християнами, в «Залещанській» землі жили фінські племена (мурома, меря, весь, мокша та ін.), які перебували у напівдикому стані, і ці племена не мали в історії нічого спільного аж до XVI ст.;
– для обґрунтування єдності Київської Русі і фінських племен були написані тисячі різних зводів. Усі ці зводи і літописи, як вказується в романі-дослідженні В. Білінського є тільки у переписаному вигляді, жодного оригінала. Жодного! Все це вказує на неймовірну за масштабами безсоромності й нахабства, фальсифікацію при створенні історії Держави Російської.
Не можна вічно жити в брехні!
Настав час, щоби українські історики написали правдиву історію України, яка ґрунтувалась би не на фальсифікованих Катериною II літописах і заново написаних у XVIII столітті «загальноруських літописних зводах», а на історичних фактах, зафіксованих у документах, зокрема таких країн, як Польща, Туреччина, Греція, Іран та ін. Люди мають знати правду.
Ярослав Дашкевич,
Доктор історичних наук,
bratstvo.info http://firtka.if.ua/?action=show&id=23354.
--------------------------------
У книжковому інтернет-магазині видавництва "ЛІЛІЯ"http://lilia.at.ua/board/knigi_vidavnictva_quot_lilija_quot/1 можна придбати поетичну збірку Ігоря Федчишина "Дух Землі", в якій опублікована історія України-Русі в сонетах з однойменною назвою.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=370550
дата надходження 13.10.2012
дата закладки 13.10.2012
У тебе погляд дикого самця.
Оскал. Шерсть дибки. Піднялася холка.
Та напускна жорстокість уся ця.
І цуцик іноді живе у тілі вовка.
Це цуценя є зовсім не слабке,
Й не ластиться до кожного до ніг.
Лиш дуже ніжне і душею є м'яке,
І другом вірним, тільки не для всіх.
***
Ти моя жертва,ти уже в капкані,
Хоча ще думаєш,що все це тільки жарт.
Ти робиш все,що є в моєму плані,
Тебе я вивчив,як крапчасту колоду карт.
***
Мене ти знаєш, кажеш? Хай так буде.
Ти знаєш те, що лиш дозволю я тобі.
Ще трохи - і шукатимеш ти всюди
Мої ласкаві і прекрасні очі неземні.
***
Мене не втримають твої примарні грати,
І страху не побачити тобі в моїх очах.
Мені ще є,в житті чого втрачати,
Не той я принц,шо бачила колись у снах.
***
Не буде, сонце, жодних зайвих фраз,
Ні поцілунків, ні палких обіймів,
Лиш пристрасть в ліжку й неземний екстаз,
А далі, любий мій, ти знову вільний.
***
Мене усе ще манить,запах твого тіла,
Відчутно,як пульсує в венах кров.
Я дам тобі усе,чого ти так хотіла,
Візьму і я,якщо дозволиш,знов...
***
Все досить! Я втомилася від гри,
Я покидаю наші нездійсненні мрії.
Іду від тебе... душу не ятри.
Ні, я не плачу... дощ упав на вії.
Ти переміг... Та знову ти один,
Самотній вовк, що бродить десь по хащі,
Та безліч одиноких днів й годин
Ти згадуватимеш шалені ночі наші.
***
Завжди один,але на вік з тобою,
Я звик до болю,що серце розрива.
І не знайти мені,на самоті спокою,
Аж доки ця любов,іще жива...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=369051
дата надходження 06.10.2012
дата закладки 13.10.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 23.09.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 23.09.2012
Як я ненавиджу тебе... за те,
Що так легенько тишком-нишком
Своїми ласками ти приручив мене -
Шалену, дику, волелюбну кішку.
Ненавиджу солодкість твоїх губ,
Що зачаровували шалом поцілунку,
Від пестощів по тілу твоїх рук
Знайти я не хотіла порятунку.
Ненавиджу, що розпалив вогонь
В моєму серці ніжними словами,
І тіло брав обіймами в полон,
В шаленство від бажань, що є між нами.
Ненавиджу тебе...та серце все ж
Твій силует серед людей шукає,
По тим стежкам, що йдуть кудись без меж.
Ненавиджу тебе... Та ні. Я все ж кохаю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=363570
дата надходження 11.09.2012
дата закладки 18.09.2012
Справді, ну що я таке вигадую,
Хто мені лікар і хто тобі критик,
Будь я хоч звабою, владою, Ладою -
Ти не повинен мене любити.
Речі чимдалі стають простішими,
Простір люб'язно стає закритим,
Будь я хоч світлом, відлунням, тишею -
Ти не повинен мене любити.
Мрії підошвами стали стертими,
Мало дороги, багато провини,
Будь я хоч трохи живою, мертвою -
Ти не повинен
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=360601
дата надходження 29.08.2012
дата закладки 16.09.2012
Писала життя різнобарвну картину
І ніжністю слів прикрашала невпинно.
На крилах уяви у небо злітала,
Та раптом все зникло, нічого не стало.
Розхристане небо змарніло сльозами,
Скуйовджена пам'ять пробігла рядками.
Обірвані крила, дощі звинувачень,
Не стало цілунків, не стало побачень.
Звелося до крапки все на моніторі,
Слова позникали, як вранішні зорі,
І думка застигла, згубивши політ...
Тремтяче рука натискала "Delete".
09.04.2012р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=364440
дата надходження 16.09.2012
дата закладки 16.09.2012
Настояна на ли́сті полину
Прогіркла мова дощової днини
У небі розстелила пелену,
Де сум курличе зойком журавлиним.
І на стіні розвісивши печаль,
В тінІ незримій, стисло-зашкарублій
Омонотоннів голосний сераль,
Ледь чутним звуком огорнувши груди.
Старе вікно у ще старіший світ -
Журливим оком у продреглу осінь,
Де птаху світла сховано між віт...
Похмура днина розпустила коси...
(10.09.12)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=363945
дата надходження 13.09.2012
дата закладки 16.09.2012
Думки під соусом відради
Краси осінніх кольорів.
У неподільності монади
Вогонь щасливих вечорів.
Думки хмеліють від кохання,
Слова під соусом життя.
Мов промінь сонця на світанні
З’явилась мить-передчуття.
Тих слів не сказаних словами
Й думок-десертів на устах.
Блукають очі до нестями -
Та зустрічаються в серцях.
Думки під зорями відради,
Слова під соусом краси.
Обвиті диким виноградом
Стежки осінні, голоси.
Цілунки сонячно-солодкі,
У них об’єднане буття.
Осінній вечір цей короткий,
Тривають тільки почуття.
08.09.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=364245
дата надходження 15.09.2012
дата закладки 15.09.2012
В твоїх очах небесна синь,
Бо ти з Божественних творінь,
Бо ти, людського роду син,
З моїх видінь та сновидінь.
Я чую спів осінніх злив,
Боюсь, щоб дощ портрет не змив,
Не розчинилася б пастель...
Та Майстер сам зі злості стер.
Скотилася сльоза з -під вій,
Омана принесла лиш біль,
Збрехати так і не зумів,
Спав пелени любовний хміль.
*******
Ти снишся мені у зливах,
Осінніх дощів соромливих,
Засмучений розлученням,
Знову шукаєш сполучення...
Можливо, все так і буде,
Ти знайдеш вибачення слова
Й серце облуду забуде...
Розвіється вітром полова.
Після такого каяття,
З-під пензля мого й твого життя,
Вийде і картина нова,
Любовна, казкова, чудова...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=361524
дата надходження 02.09.2012
дата закладки 09.09.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 09.09.2012
Дивлюсь вперед і блиском засліпляє
Стара столиця - вічно молода,
Вона й до нині враження справляє,
Кипить життя, немов свята вода.
Козацька кров і зараз тут нуртує,
Витає у повітрі сили дух,
Величних церков чую "алілуя",
Співацький успіх поки що не вщух.
З тобою я зрослася нерозлучно,
Ти знов і знов притягуєш мене,
Тобі співають дифірамби гучно,
Ніколи добра слава не мине.
Історією пройняте повітря
І споконвічною жагою знань,
Виховуєш поетів і, повір, я
Щодня дивуюсь й стільки запитань.
Мій Глухове - ти таїна, загадка
І України східної перлина,
Хай крізь століття виринає згадка
Про славне місто пісня солов'їна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=361701
дата надходження 03.09.2012
дата закладки 03.09.2012
Помарніли на могилі квіти,
Провалилась під хрестом земля,
Заїжджати рідше стали діти,
В кожного дорога в них своя.
Та я чую твій знайомий голос,
Що звучить десь поряд за кущем.
І сумний,останній з болем погляд
Обпікає серце, як вогнем.
Обірвалось на високій ноті
Ниткою тоненькою життя,
Залишилась усмішка на фото,
Ти на нім радієш, мов диття.
Не старіє посмішка з роками,
Вже без тебе піднялись сини,
Забіжать до тебе з діточками,
Зашумлять, як влітку, ясени.
Вже за літом приблудила осінь,
Розстелила жовті килими,
Чути в небі крики стоголосі,
Може птахом відлітаєш ти?
© Copyright: Виктор Гала, 2012
Свидетельство о публикации №11208319764
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=361298
дата надходження 01.09.2012
дата закладки 01.09.2012
Вітерець, що аж пашів від спеки,
Поблукавши між прив'ялих трав,
Стару лавку з дощеч́ок смереки
Листям липи вправно посипав.
На дошках, пошерхлих від негоди,
Що ввібрали в себе спеку дня,
Почитати книгу в прохолоді,
Ненадовго влаштувалась я.
Сонце липі золотило коси,
Повагом ховаючись за став.
Майстер-дятел "Скоро прийде осінь"
На корі шовковій карбував.
А коли було вже по роботі,
Задивився на чеканки тло.
Легкокрилий вітер у польоті
Вчив листок ставати на крило.
І беріг його, немов обранця
Осені. Пронісши між гіллям,
Вклав на лавку. Жовтого блукальця
Довго роздивлялась мовчки я.
Так пос́еред тиші і мовчання
Осінь ще підкралася на крок.
Я вірші читала про кохання...
Липа...
Лавка...
І сухий листок...
23-29.07.2012р. 13:15
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=361013
дата надходження 30.08.2012
дата закладки 30.08.2012
***
Оця чорноброва задума тобі так пасує сьогодні...
Її доторкаю очима, що наче незриме крило.
І падає промінь листочком осіннім на теплі долоні,
Де мальвами пишними літо нечутно якось відцвіло.
Хмільною мережкою думи на долі намолені пальці...
Ти щось видивляєш у вікнах, де сонце чаклує між віт,
Де хмари легким павутинням у вітряних па, ніби в танці,
Лишають у небі по собі ледь видимий вічності слід.
І ллється прозоро крізь шибку серпнева елегія світла.
Залюблене щиро у тобі тремтливої мрії шитво,
Коли доторкаю скраєчку, у крила незримі зодіта,
Задуми твоєї, що зграбно присіла на біле чоло...
(29.08.12)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=360772
дата надходження 29.08.2012
дата закладки 30.08.2012
Уважно придивіться до батьків,
Загляньте в очі, обніміть за плечі,
Повірте, вам не стане теплих слів,
Заповнити батьківську порожнечу.
Цілуйте мами руки при житті,
А татові спрацьовані - зігрійте,
Як тяжко жити їм на самоті,
Надію дайте і любов засійте.
Як тільки ви з’явились на цей світ,
Вони ніколи вас не залишали
І все життя, а це немало літ,
Щоденно вас із вирію чекали.
Де взяти їм тепла дитячих рук?
Дітей побачать, їх душа цвіте…
Хоч сили вже не ті, бо вже роки,
Та їхнє серце й досі золоте!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=360835
дата надходження 30.08.2012
дата закладки 30.08.2012
Без тебе так сумно, без тебе так сумно мені,
А серце так плаче, а серце так плаче всі дні.
Ти зрадив кохання, ти зрадив кохання пішов,
Мабуть собі кращу, мабуть собі кращу знайшов...
За вікнами осінь, за вікнами осінь шумить,
Вона нагадає, вона нагадає ту мить.
Були ми щасливі, були ми щасливі в ті дні,
Ти ніс ніжне щастя, ти ніс ніжне щастя мені...
Тепер ти далеко, тепер ти далеко нема.
Торкається серця, торкається серця зима.
Та я буду сильна, та я буду сильна кажу,
Я пам'ять кохання навік у душі збережу...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=360670
дата надходження 29.08.2012
дата закладки 29.08.2012
Ах, ці коси каштаново-русі!
Ця хода величава й легка!
На розшитому сонцем обрусі
Зупинилась засмагла рука.
Спалахнули смарагдові зорі
З-під розкішних корицевих вій,
Перед нею принишкли в покорі
Ніжні айстри в пожухлій траві.
А вона кружеляла між сосен,
Розстилала квітчасті хустки
І, заколені жмутком в волоссі,
Лопотіли шовкові стрічки.
Вигиналась під звуки тамтамів,
Дивні руни цвіли на плечі
І листки, мов чудні орігамі,
Оживали на темній парчі.
Заціловане сонцем волосся,
Лляло пахощі хвойні терпкі...
Ах, ця діва-мольфарниця осінь!
На зап'ястку-браслети тонкі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=360637
дата надходження 29.08.2012
дата закладки 29.08.2012
Пройшла у часі …і стомилась
Комусь вимірювать себе.
Такою я вже народилась,
Хіба вина моя тут є?
Чому ж тоді все озираюсь,
Чи так зробила, так пройшла?
Щодень душею щиро каюсь,
А є вина, як і була.
Іду у часі…так стомилась
Звіряти кожен день буття.
Не знаю виходу… спинилась
Розгублена в передчуттях.
Неначе в казці, - повороти,
Не можу вибрати який?
Перебираю всі чесноти,
А крок неправильний, чужий.
І здійснений, наче з розмаху…
Ось так у днях карбую хід,
Може, наступний … як на «плаху?»
У сумнівах…чи йти в обхід?
І знов в думках, перебираю
Слова, вину і каяття…
Здається, ще чогось чекаю…
Ні, ні, таки не співчуття!
Чогось високого такого…
В прийдешніх днях моїх знайти…
Такий ось шлях життя земного,
Яке не просто нам пройти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=360436
дата надходження 28.08.2012
дата закладки 29.08.2012
Красива лялечка в гарнесенькій обгортці,
Шовкові локони і блиск ясних очей,
Усмішка на пухких вустах - промінчик сонця -
Розвага у самотності ночей.
Словами пестили і малювали мрію -
Ти неповторна і така - єдина!
І виплекали у душі її надію -
Ти вже не лялька, ти також - людина.
Жбурнули... Лиш летять шматочки тіла -
Бо порцеляна, ой як гарно б'ється!
Лишилась лиш сльоза, її - краплина,
Й маленьке сЕрденько... Воно - живе. Ще б'ється.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=360454
дата надходження 28.08.2012
дата закладки 29.08.2012
Ти вже не плачеш,задихаючись від анаеробних спазмів,
Розламана, розчавлена,прим`ята підборами колючих голосів.
Пересиченість дихань,тягучість липких плеоназмів,
І проколоті скроні джерельних праістин батьків.
Переламані ребра казок, вірші в прозі зотлілі,
Колискових святих бездиханно –холодні повіки.
Солов`їна моя, скільки сил ще в твоєму тілі?
Лихоманить піснями,словами,не зцілюють ліки…
Калинова моя, де рубінові, стиглі намиста?
Вишиванки легенд розчиняються, мов силуети.
Де тепер твоїх кетягів ніжність пречиста?
Непритомна,розлита в картонні для соку пакети…
Закривавлена винами псевдодітей рідна ненько,
Забинтована стрічками волі,до щему вродлива…
Доторкаюсь медовим бальзамом до шрамів. Легенько…
Сонцесяйна, Єдиносвята і…Єдиноможлива!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=358781
дата надходження 20.08.2012
дата закладки 28.08.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 27.08.2012
Вже пахне осінню в саду,
Смакує сонце м'якоть плоду,
Гойдає липу молоду
Грайливий вітер край городу.
І обважнілі гарбузи
Ліниво ніжаться в промінні.
Крізь сонне плетиво лози
Крадуться проблиски осінні.
Немов отара на спочин,
Мішки з картоплею рядами
Вмостились затишно під тин.
І перестиглими садами
Снує осіння тепла тінь.
Ген за плечистою горою
У яхонтову мерехтінь
Пірнуло сонце курагою.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=360141
дата надходження 27.08.2012
дата закладки 27.08.2012
Послідня ніч... зі смаком полуниці...
Такі солодкі... і палкі її вуста...
Такі жадані.. і спокусливі сідниці...
Не втримавсь... прагнув... пив її до дна...
Вона шаліла... знала, що останні...
Ця ніч... обійми... і тихесенько: горю...
І пристрасні освідчення в коханні...
Востаннє... й вперше... те його "ЛЮБЛЮ"...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=350701
дата надходження 16.07.2012
дата закладки 27.08.2012
Тебе кохатиму я повільно...
Щоб від цілунків тремтіло тіло...
Нестримно... ніжно... щоб неподільно...
То так майстерно... а то невміло...
А потім ніжити до світанку...
Над ліжком тихо запалю зорі...
Укриє ніч нас тонким серпанком..
Заснем в обіймах... в щасливій зморі..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=358824
дата надходження 20.08.2012
дата закладки 27.08.2012
Ганьби немає гіршої в житті,
коли тебе принижують в усьому,
а ти, аби уникнуть стусанів,
у кривдника мавпуєш його мову.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=360006
дата надходження 26.08.2012
дата закладки 26.08.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 26.08.2012
мене лихоманить від твоєї інопланетності
моя лімфа кипить, коли ти оживаєш
я тебе вигадала
виловила серед хаосу своїх думок
а потім почала писати оди твоїм очам
та я ж хвора на кохання! от халепа
побудуй мені ізолятор
посади у кам"яну вежу
я буду ростити волосся, нігті, ноги, кутні зуби
а коли все набридне, я покінчу самогубство життям
знай, що я любитиму тебе вічно
навіть якщо замість тебе буде хтось інший
бо ти - мій найкращий вірш
з усих що я не написала
а взагалі це сумно
присвячувати вірші тому, хто їх не читає
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=340413
дата надходження 28.05.2012
дата закладки 25.08.2012
Не їли яблук ми із рук Венери –
Їх почавили на пакетний сік.
Забули про пристойність і манери,
І страх розплати так підступно зник.
Сусідські яблука ми їли кислі,
Такі ж, як недозріла та любов.
Під ганком, від байдужості обвислим,
Ми слухали пісні зловіщих сов.
Зливали в давні амфори провини,
І розбивали статуї табу.
Не пили меду – лиш дешеві вина,
У небі пасли золотий табун.
Ставали вранці яблука гнилими,
Як і слова, що чула тільки ніч.
Коханці розлучалися чужими,
Венера ж забавлялась – в тому й річ…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=358212
дата надходження 17.08.2012
дата закладки 25.08.2012
У мами моєї в городі
замріяний бог
приліг відпочити
в пахучому свіжому сіні...
І зблиски летять
мерехтливо-серпнево-осінні
між маминих буднів земних,
між турбот і тривог.
У мами моєї в саду
заметіль хризантем
тремтить, розполікана
в лагідно-сонячній зливі!
І очі всміхаються мамині,
добрі й щасливі,
і в серці зоріє
такий оксамитовий щем!..
У мами моєї так солодко
пахне в печІ-
вогнем зацілована
мліє рум'яна хлібина!..
І я у кутку,
ясноока, білява дитина,
всміхаюся ніжно
до теплих смачних калачів.
У мами моєї намолені
снять образИ
і вишита хрестиком доля
мого родоводу
лягла на рушник, наче промені
світлі на воду,
немов на долоню Пречистої
перла роси...
У мами моєї таких
розмаїтих казок,
таких колискових у кУфері*
в'язанка пишна!..
І біля криниці
зажурена мамина вишня
у душу мені
натрусила серпневих зірок...
*Куфер(діалектне)-скриня.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=359722
дата надходження 25.08.2012
дата закладки 25.08.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 25.08.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 25.08.2012
На личку - усмІшка, в душі - гіркі сльози.
Затишшя в житті, та в душі - буревій.
Своїми руками відхилю всі грози,
Від болю сльозу не побачать з-під вій.
Та як набридає носити цю маску!
Її роздираю я вщент, на шматки.
Та знов новий день - знов "малюю" я казку...
А дзеркало серця летить на друзки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=359310
дата надходження 23.08.2012
дата закладки 25.08.2012
Ходою легкою прийду у твої сни,
Вкрию цілунками твої вуста медові.
Очі зчарують поглядом мої ясні,
А руки намалюють ласки кольорові.
Прийду до тебе в місячнім серпанку,
Що не сховає всіх моїх принад.
Кохатись пристрасно будемо ми до ранку,
Ти шаленітимеш від моїх ніжних зваб.
Руками гладиш шовк мого волосся,
І спрагло пестиш ніжність мого тіла.
Вуста мої по тілу - невимовне щастя.
Від збудження в нас виростають крила.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=359535
дата надходження 24.08.2012
дата закладки 25.08.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 22.08.2012
Серце відчуває ранню осінь.
І звучить осіння вже струна.
Та душа змиритися не хоче:
І тому сумує...Мовчазна.
Душу краять вже холодні ранки,
Що від спеки вицвіла трава...
Нащо, душе, примхи, забаганки?
Осінню побачиш ти дива.
Осінь - неминуча пора року.
Дивовижний фантастичний світ!
Чуєш? Непомітним тихим кроком
Нишком пробирається крізь віт.
Аквареллю зафарбує листя,
Спраглу землю викупа дощем.
А калина одягне намисто.
І дихне ще теплим вітерцем.
Хай волошки відцвіли у полі,
І розвіяв вітер маків цвіт,
Але осінь чарівна до болю,
То ж запросим до своїх воріт!!
Осінь треба просто пережити,
І прогнати з серця хибний щем.
Осінь треба просто полюбити
Ту, що має запах хризантем...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=358135
дата надходження 17.08.2012
дата закладки 22.08.2012
Знов у Львів завітав тихий дощ,
Не спішить, накрапає за звичкою.
Із камінням брукованих площ
Гомонить неквапливо водичкою.
Лопотить по зеленій траві,
Стриптизером танцює за вікнами,
Поцілунками мокрих кобіт
Зачаровує. Далі привітними
Вулицями заваблює в ніч,
Сповиваючи ратушу хмарами.
З-понад хмар дощових навсібіч
Десятьма б'є годинник ударами.
Лад наводять в нічній темноті
Ліхтарі, розсипаючи золото.
Чом же в ніч цю не спиться мені,
Хоч і знаю, у дощ спати солодко?..
II варіант
Знов у Львів завітав тихий дощ,
Не спішить, накрапає за звичкою.
Із камінням брукованих площ
Гомонить неквапливо водичкою.
Лопотить по зеленій траві,
Стриптизером танцює за вікнами,
Поцілунками юних кобіт
Зачаровує. Мокрими квітами
Чепуриться спокусниця ніч,
Сповиваючи ратушу хмарами.
З-понад хмар дощових навсібіч
Десятьма б'є годинник ударами.
Лад наводять в нічній темноті
Ліхтарі, розсипаючи золото.
Чом же в ніч цю не спиться мені,
Хоч і знаю, у дощ спати солодко?..
12-20. 08.2012р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=359038
дата надходження 21.08.2012
дата закладки 22.08.2012
Я, наче заборонений той плід,
Що так далеко, та лоскоче око.
Здається, ти його дістанеш...тільки мить,
Та все ж... до нього, ой, як ще далеко.
Спокушують пухкі мої вуста,
Що обіцяють поцілунку насолоду.
Волосся м'якість, шовковистість запашна.
Так хочеться пірнути в мого тіла вроду.
Плечей округлість й бархатистість шкіри,
Від ласк шаленство - закипає кров.
Це все - твоє. Лиш приклади ти сили,
Пізнаєш тілом пристрасну любов.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=357899
дата надходження 16.08.2012
дата закладки 22.08.2012
Не можу підібрати навіть слів,
Щоб виразити все, що відчуваю.
У череді буденних сірих днів
В кохання щире й дуже ніжне поринаю.
Я хочу загорнутись у твої обійми,
Неначе кошеня, вмоститись на колінах,
На тілі відчувати твої руки сильні,
З тобою загубитись в часових годинах.
Ловити насолоду лиш у тому,
Що ти є поруч. Відчувати стукіт серця.
Цілунками знімати з тіла втому,
Усмішку дарувати, як промінчик сонця.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=358274
дата надходження 18.08.2012
дата закладки 22.08.2012
Порцеляновий досвіток звикає зболіло
До скловидного тіла спітнілих жагою вікОн,
Просочившись у шпарку посерпня, несміло,
Розчинившись чуттям, перевтілившись в сон.
Наче був, наче є, лиш надщерблений... тане в минанні,
Запечалено скиглить, йдучи навпростець сомоті,
Серпень скошених збігів, торуючи Осені - панні
Шлях спокути, якій не минути сльоти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=359103
дата надходження 22.08.2012
дата закладки 22.08.2012
Відлітає літо на спочинок.
Осінь майорить уже крилом.
Скільки вже засипано стежинок
Золотистим свіжим ще листом!
Й ми уже не ті, що були літом,
Та цю осінь вдвох переживем,
Бо цвітуть ще душі дивоцвітом,
А у серці літо збережем.
Пригорни до себе ближче, Любий.
Ну чому лице твоє сумне?
Ой, як свіжим медом пахнуть губи!
Ти цілуй, як в юності мене.
Запекла чомусь сльоза зрадлива
Покотилась по моїй щоці....
Я не плачу, милий.... Це осіння злива
Серце розтривожила мені.
Ти сльозу стираєш співчутливо.
Не журись, хороший, не журись.
Це душа, як пташка полохлива.
Це пройде. Ти краще посміхнись.
Я люблю дивитись в твої очі.
Ти поглянь, мій любий. Подивись.
Зграї полетіли вже лелечі.
Літні дні із ними понеслись.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=358974
дата надходження 21.08.2012
дата закладки 21.08.2012
Мене ти любиш і не любиш,
Двоїться мов би у очах,
Моїх два его прийнять мусиш –
Любов’ю ж до одного чах.
Грон юності суцвіття срібні,
Звабливість – це твій ідеал,
Красі вклонився в онімінні,
Мій розум втратив п’єдестал.
Для кого святість я плекала,
Вбирала жадібно знання,
Але відчула вістря-жало,
Бо йшла до тебе навмання.
Ти так повільно ріжеш душу,
Гнітиш байдужістю її,
Я вірна – слова не порушу,
Тамуй амбіції свої.
Мене лишилась половина,
Але далекий ти, на жаль,
У серці чую я провину
І нерозділену печаль.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=358961
дата надходження 21.08.2012
дата закладки 21.08.2012
Я засинаю в теплих долонях світу,
між мережива зір, під шовком неба,
в сріблі місяця під шепотіння вітру,
втомлена, гола й самотня... Без тебе.
Заколисують мене ніжно ті руки,
мов дитину пригортають до себе
і я забуваю у сні про розлуку,
розчиняючись в обіймах...Без тебе.
В обіймах ночі, ледь прикрита затінком
прохолодної вуалі з туману,
що спадає в лоно природи-матінки,
я забуваю кохання оману.
Серце й душу більше не тривожать рани,
зцілює любов Всесвіту, що править...
Ллється з Божественних долонь й омиває...
З молитов я п'ю чудодійну прану.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=353534
дата надходження 28.07.2012
дата закладки 21.08.2012
(Останній вірш Андрія Naytа)
Великий вічний шлях Хатор -
То в сіль чумацьку небо вбране.
Для нас по колу цей повтор -
То тягнуть віз воли-титани.
Чи знайдеш там закон буття –
Вертати хочеться в минуле.
Іде вперед передчуття,
Тим вічним шляхом, не збагнули.
Мовчать віками в унісон
Великі зорі, шлях, тумани.
Яскраве світло ллється сонм
і тої вічності омана.
серпень, 2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=358797
дата надходження 20.08.2012
дата закладки 21.08.2012
***
Наполошена зграйка пташина
Над готелем осінніх надій...
Проминула ся ніч, як година
Чорнобрових спокус і омрій.
Поки темні вокзали ще сонні,
Ти один перехожий в мені.
Каблучками відлуння бетонні,
Наче біль - голосні-голосні!
На плечі теліпається течка,
В далину йду стежками світань...
Там, де Сонце Життя над містечком
Простягає намолену длань.
І сполошена зграйка пташина,
Як невтримана вічністю мить.
Ніч минула... Зайнялася днина,
Розколисує в небі блакить...
(17.08.12)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=358828
дата надходження 20.08.2012
дата закладки 21.08.2012
Проведи мене з літечка в осінь
Під шовковий мінор яворів...
Оксамитовий лист у волоссі,
Мов метелик крихкий догорів.
Струни серпня в житах відзвучали-
Ох, якби ж то вловити, якби!..
Зачепилася річка, мов шалик,
За смарагдові коси верби.
Між галузок в діброві розквітли
Тонкострунні нитки павутинь...
Скільки спогадів теплих і світлих
Нам залишить серпневий цей день!
І коли спрагле літо розтане,
Зажевріють багрянцем сади,
Проведи мене в сиві тумани,
У печаль яворів проведи.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=358712
дата надходження 20.08.2012
дата закладки 20.08.2012
Уезжай! Уезжай! Оставляй меня, убивай меня…
Я как кончик ножа, где звезда и крови лишь капелька.
Я не буду плакать, звеня и кричать звоня,
Вспоминанием в жизни твоей мелькать.
Я не буду смотреть на тебя из зелёных, хитрых,
Напиши себе в титрах, что я была эпизодом,
Просто «девочка_слёзы_в_стихах», но с улыбкой Марлен Дитрих
И с уменьем дышать без тебя даже жидким азотом.
Умирая в постели с другими, задыхаясь в чужих объятиях,
Для меня слово «жить» - это глаз твоих синева.
Не любила? Быть может. Но слишком помнила я тебя…
Мой… до боли в висках…. убивай меня…. Убивай!
фото: Каріна Недокус ( http://vk.com/id24286222 )
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=357893
дата надходження 16.08.2012
дата закладки 17.08.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 15.08.2012
Коли зупиняються потяги і змучені тіні сміються,
Мої літаки твоє небо ріжуть на клапті,
Лишається віра у принців на конях і щастя на блюдці,
У каву на підвіконнях, в хмари кошлаті,
В вінчання у платті... (у довгому білому платті!),
У сонце як сонях, цілунки спросоння,
У те, за що кров"ю платять...
...Коли в паралельному позапросторі
голову - попелом, рани - сіллю, дороги - листям,
Ти зрозумієш, що ти боровся і вистояв,
А я усвідомлю нарешті: любити - просто.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=357648
дата надходження 15.08.2012
дата закладки 15.08.2012
Гарячі дні без віддиху й спочинку
враз остудили прохолодні грози,
бої за мову і бої за вжинки
присіли відпочить У верболозах.
Лиш яблука поспішно миють лиця,
щоб їх взяли до церкви помолиться
і бджілки медом заливають соти.
Стіжки останні хрестять вишиванки,
в передсвяткових райдужних серпанках
іконостас засяяв в позолоті.
Чекають Спаса душі і погода,
в повітрі жовтня подихи бентежні.
Спостилася по правді і свободі,
лаштує виступ горда Незалежність.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=357462
дата надходження 14.08.2012
дата закладки 15.08.2012
Може, так починається осінь:
Спрагле літо, втомившись від спеки,
На поля, де зібрали покоси,
Побіжить проводжати лелеки?
А можливо, на всю зелень листя
Рудуваті розќидає барви?
Дощ рясний над садами зависне,
Аби їх відіпрати, та марно.
Ну, а може, як вітер щодуху
У гіллі затріпоче високо,
І попадають яблука глухо
В сухотрав'я, спливаючи соком?
Та буває, відчувши самотність,
Що у лінію долі злам вносить,
Усвідомиш життя незворотність
І збагнеш - починається осінь!
13.08.2012р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=357472
дата надходження 14.08.2012
дата закладки 15.08.2012
Поклич мене і я прийду,
Прийду…, як зірка перша ночі,
По ній до тебе шлях знайду
Цей шлях, що сон мені пророчив.
Своїм теплом тебе зігрію,
Бо так цього хотіла я,
Терпляча буду, ніжна…, я зумію
Тобі віддам усе… всі почуття,
Які лише до тебе відчуваю,
Добро і щирість..., кохання неземне…
Усе віддам…, ніщо не приховаю,
Лише поклич до себе ти мене
Повір, я все тобі віддам,
Ні крапельки не пошкодую,
Для тебе я величний храм
З кохання й пристрасті збудую
Ти в ньому будеш як в Раю
Тебе там щастя віднайде
А Я всього одне прошу:
«Поклич до себе ти мене…»!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=357491
дата надходження 15.08.2012
дата закладки 15.08.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 15.08.2012
В глухих Карпатах, посеред ялин,
На зрубаній галявині, у травах,
Мов той чабан, стояв великий хрест,
І випасав хмаринки кучеряві.
Невже могила це, де хрест, мов вартовий,
Розповідає подвиги героя?
Чи хрест цей, як маяк посеред моря,
Поводирем стоїть у хащі лісовій.
Та промінь сонця, що пробив ялини,
Мов Божий Перст, вказав мені на Хрест,
І я від подиву зім′яв свої коліна,...
Злякався, мов малесенька дитина,
Яка потрапила уперше на христини.
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
Я був у Церкві і та Церква – Хрест.
І у прозрінні, що це Церква Божа,
Молився тихо, бо серед небес,
Маленьке тіло увібрало в себе
Усі церкви – в один карпатський Хрест.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=357456
дата надходження 14.08.2012
дата закладки 15.08.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 13.08.2012
двадцять сім втрачених років,
мій спокій лише зараз отямлено.
серце чуже приваблює каменем,
але листи вже надіслані.
міжчасовою відстанню переписана,
ти робиш для себе висновок
і більше не снишся.
віршем опускаєшся геть спустошений,
просиш гарячого слова й мате.
між нами вперто існує те,
що без витримки зору.
я освітлюю безвістю коридори,
я готова поближчати, невідступна.
згубна звичка - тебе воскрешати,
без оплати у прірву квитки.
твій зіркий спадок з холодним змістом,
ще двісті нудних місяців.
ти хотів щоб крізь час святе
і між нами цвітіє те,
чому мало звичайних слів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=356975
дата надходження 12.08.2012
дата закладки 13.08.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 12.08.2012
Просто киснево необхідно знову туди
Пройтися вуличкою і вдихнути запах
Кав*ярні кличуть-манять до них зайти
Улюблені серцями обвела на мапах.
Просто потрібно побачити ці обличчя
Щирі до кінчиків пальців сьогодні вони
Хочу зробити тату на передпліччі
Щоб згадувати про все це й восени.
Просто дивитись з вікна на магістралі
Їхати експресом, останнім сьогодні
Поринути в себе й думки якнайдалі
Мені байдуже на ваші умови погодні.
Просто іти, навіть не знати дороги
Палко любити і ніжно всміхатися місту
Вести з незнайомцями пусті діалоги
Неквапно іти минаючи твої передмістя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=356919
дата надходження 12.08.2012
дата закладки 12.08.2012
Золотить верховіттями осінь,
Сивиною торкнувшись чола.
Відзеркалює вереса просинь,
А учора ж весна ще була..?
Йшло цибато ромашкою літо,
Зазирало волошкою в світ,
Набиралося силою в квітах,
Приміряло трояндовий цвіт.
Плюскотіло у синьому плесі,
Очерет зашептало у сон…
Прокотилось в такому піднессі!
І в осінній прибралося тон.
Зажовтіло навколо…Схилилась
У подяці уклінно літам.
Ну, чому вже чоло засріблилось?
Я ще тут, а роки уже там.
Не жури мене, осене мила,
Ще не всі написала вірші.
Прихилила б я небо щасливо
Та захмарене через дощі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=356854
дата надходження 12.08.2012
дата закладки 12.08.2012
Вкотре цьому дощу зупинитись чомусь дуже важко,
Він по вікнах сумних тарабанить, немов дикий звір.
А я знову сама, наче в клітці налякана пташка,
Тріпочуся крильми всьому світові наперекір.
Що довести? Кому? Та чи варто воно стільки сили?..
Я втомилась одна, - так чекаю міцної руки…
Нам з тобою чомусь ще ні разу ось так не щастило,
Щоб в долоні згори покотились гарячі зірки…
Нам з тобою чомусь без пояснень сказали: «Не пара».
І усе, що в нас є – то любов крізь холодні рядки…
Тільки небо усе розмальоване темінню, в хмарах,
І цей дощ, що йому зупинитися так невтямки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=356869
дата надходження 12.08.2012
дата закладки 12.08.2012
Як пишуться вірші?
Стелюся
Ніби падаю в синь трави
Не для чого у ній молюся
І злітають пір'їнки-рядки
Щоб росою омити їх личко
В порожнинку щоб вкласти бубки
То для мене є звично привично
Альфу Бету у мрію вплести
І на шмат необроблений краєм
Квітку-ягідку цвітом розмаєм
Дрібну маківку де голівка
Оживити надію- царівку
Пережити уяв не уві сні
Вам на пам'ять на згадку мені...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=356875
дата надходження 12.08.2012
дата закладки 12.08.2012
...це коли розумієш, що твОї стандарти краси, то не Голівуд, далеко не Голівуд
і тобі від цього незле і суспільні норми до біса,
бо знаходяться сили триматися на плаву
і гострити лижі в його Шенген без візи.
...це коли відчуваєш Всесвіт від напівдотику
і коли неприступність стає головним критерієм.
прокидаєшся віршами, міряєш час онлайнами, доти,
поки віриш у стіни й на них намальовані двері.
...це коли усе уже в ...надцяте, але так зненацька,
що тобі залишається мантра "усе минає"
і суворе життєве "успішним - гламурну цяцьку",
а душа усе стерпить і вмістить, душа одна є.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=356785
дата надходження 12.08.2012
дата закладки 12.08.2012
...ми починаємо говорити про осінь як тільки ночі стають тихішими
холод вправно цілує подушечки пальців ранковим диханням
з кожною осінню ми стаємо мудрішими
і якщо є кого обіймати то обійми теплішають...
дихати глибоко...нутром відчувати знесилений видих
життя як одне із мистецтв осягнути по своєму
одного ранку ми прокинемось
і один із нас стане воїном...
голос дає силу лякливим стискає горлянку
і вуличні пси тулячись до свинцевого розпеченого асфальту
відчувають як приходить осінь...
усвідомлюючи втрату тепла...
а у більшості із нас
тимчасовий параліч сковує серця...
застрягає у прогалинах часу невідома мета
і якщо ти ідеш то іди до кінця...
та маючи сміх що причастям лягає на губи
молебень душі із якої стікають слова
коли листопадові вірші читатиме грудень
біль стихне
не стихнуть
серця...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=356754
дата надходження 11.08.2012
дата закладки 12.08.2012
переклад вірша Лии*** "Танец с мечтой"
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=356522
Очі горять, а музика лунає
Сьогодні ми танцюємо удвох
Рука на талії і серце завмирає...
Палкі обійми обпікають, о мій Бог…!
Так хороше…, вже кругом голова…
Від Ваших слів так гаряче стає...
Я в Вашій волі …, і п"янію без вина
Підкорююсь…,й уже я Ваша є!
кому цікаво - може глянути на англійський переклад
цього вірша, автор Мирон Гусак
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=357627
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=356694
дата надходження 11.08.2012
дата закладки 11.08.2012
... На Байкову гору, як на Голгофу...
Орфографічний словник замість хреста.
Гордо піднята голова, рідний обличчя профіль...
Гірше, ніж страта, бо без підстав!
Хтось до юрби: "Да развє імєєт значєніє?!"
Підсудна закам'яніла - у неї немає слів.
Кінець серпня - дерева покрились інеєм.
Земля не вродила - кожен атом в неї болів!
Поруч із Лесею. Українкою.
Виріс пам'ятник в повен ріст
Тієї підсудної... Вона ж була жінкою(!),
А їй, як за злочин, вручили найгіршу з страт:
Довічну. Без права останнього слова.
Встановили на постамент низький.
Ще й табличка, меморіальна: "Мова.
Дати життя: споконвіку - до вчора"
Дописано:"Українська".
Добре слово згадали подумки...
Дорогу повстелювали чорнобривцями.
"Ще не вмерла", - співають. А чи жива-таки?!
Небо впало дощами і всохло криницями...
Знов наснився кошмар. Мабуть, менше треба новин дивитися...
Чую, криниця скрипить. Дівчата співають весільних пісень.
Я живу ще, бо бачу сни УКРАЇНСЬКОЮ!
Проте,
Не доведи до правди, Господи, такий сон!!!
31.07.12 01.07
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=356670
дата надходження 11.08.2012
дата закладки 11.08.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 10.08.2012
Як гарно сонце променем чола
Торкається несміло, невагомо…
О, скільки я би зараз віддала
За те, щоб ти чекав на мене вдома.
Щоб знову теплу іскорку в очах
Для мене дарував, одній-єдиній…
Бо скільки би ти часу не мовчав
Я знатиму, що ти чекаєш вірно.
Що в серці не росте чортополох,
Хоч цвіту теж у ньому вже не видно…
О, скільки б я віддала, аби Бог
З тобою нас навіки звів, мій рідний.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=356542
дата надходження 10.08.2012
дата закладки 10.08.2012
Залиш усі свої вагання,
І сумнів теж свій залиши.
У нас є право на кохання,
Що серце мучить? розкажи....
Чому мовчиш, коли питаю?
В очах твоїх я бачу страх....
Щовечора в смітник кидаю
Слова, що були на вустах....
А в чаші пусто! Вітер свище!
Щодня всихає там вино!
Не Ти! А Сонце стало ближче!
Не зняли ми своє кіно!
Король багатий! Ти - Жебрак!
Наповнити невзмозі чаші!
Надівши порваний піджак
НЕ звариш ти смачної каші!
А в тім , що бідний - сам ти винен!
Лиш прахом спогадів багатий!
Відкритись почуттям повинен,
Злетиш, неначе птах крилатий!
Щовечора в смітник кидаю
Слова, якими я мовчу......
В Руках я пустоту тримаю,
І незапалену свічу!!!!!!!!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=356538
дата надходження 10.08.2012
дата закладки 10.08.2012
* * *
Хай мені хтось і досі втолковує,
що в сусіда великий язик.
Я горджуся селянською мовою –
нею любо балакати звик.
І нехай непогано ще знатиму
навіть мову «моголів-хозар»,
але завжди і скрізь розмовлятиму
тою, що сповідався Кобзар.
В Севастополі, Києві, Львові…
ген від Криму і аж до Карпат –
скільки щирості, скільки любові
в рідній мові. Слова – зорепад.
Сонцелика велика країна,
вільнолюбна земля прабатьків.
І молюся, й живу українно,
і шаную усіх земляків.
Звідусіль їдуть гості приємні:
гомонить дружелюбний народ…
Гарні люди, та все ж неприємлю
агресивний «данєцкій» жаргон.
На москальську манеру злий суржик,
тупозверхній, зневажний – дістав!
Ну який же він рідний, чи дружній?
Уркаїна вже там – Зекистан.
Не віддай же себе на поталу,
рідну неньку – крутим байстрюкам!
Йдуть бої за вдовицю Полтаву…
Не віддай рідний край бандюкам!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=356500
дата надходження 10.08.2012
дата закладки 10.08.2012
(Експромт на "Диптих" автора Le Magnifique)
Я – поза простором, і поза часом.
Шукаю неіснуючої правди.
Мої думки – дзеркал кривих гримаси,
Ніхто мене не жде, ніхто не зрадить.
Я – ехо снів, я привид заблукалий
У галасі чужих фальшивих ритмів.
У відповідь страху сміюсь лукаво,
Вплітаю в душу безкінечність вітру.
У натовпі смішних і злих фантомів
Шукаю неіснуючих героїв,
Намріяної щирості. Натомість –
Стріла у серце, а воно – надвоє…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=356498
дата надходження 10.08.2012
дата закладки 10.08.2012
Ой у полі, ой у лузі тремтить далина,
Там дівчина в пучечок квіточки складає.
Задивилась у даль синю, видивляє очі,
Усміхнулась, пригадала оті сни пророчі.
Темна нічка відступила, яскравіє сонце,
Чисту воду тихоплинна річечка несе.
Зеленіє у заплаві молода травичка,
Там полоще довгі коси красуня вербичка.
Налітає теплий вітер, обіймає плечі,
А посвистом у повітрі кружляння лелечі.
Заливається діброва звабними піснями
Та єднає, не питає, місток поміж нами.
І вже вітер, то не вітер, а її коханий,
Любощами її кличе в досі світ незнаний.
Загубились, заніжені, у п’янкій царині
І, здалось, що на землі цій вони лиш єдині.
10.08.12
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=356487
дата надходження 10.08.2012
дата закладки 10.08.2012
Зненацька лякаюсь в саду
Гупання яблук додолу,
Одне на долоню кладу,
Знаєш, життя йде по колу.
Жаль перезрілого плоду,
Його сонце сильно пекло,
Що ж, таку маєм погоду,
Відчуваєш зайве тепло?
Так і доля часто нас палить,
Радості вип'є весь сік дорогий,
Сьогодні неначе ще хвалить -
Завтра ховає свій досвід гіркий.
Вночі я погляну на небо -
Скільки зір - стільки й життів,
Зарані нам падать не треба,
Борись і живи, як хотів!
Не шукай тільки рук співчутливих,
Хай думка біжить вільно сама,
З таких сильних Бог робить щасливих,
Йди вперед - бо настала пора!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=356467
дата надходження 10.08.2012
дата закладки 10.08.2012
Я хочу туди, де збуваються мрії
Там вулички завше привітні бувають,
А люди у мене вселяють надію
Вони мов не звідси, ще не знають...
Вони не холодні, черстві чи жорстокі,
А милі, привітні, всміхаються щиро
Життя їм також викладає уроки,
Але їх чомусь не залишає добро.
Знову почитаю вранці жовту пресу
Загублюся десь в собі не випадково
...
Попрошу у вічності адресу
Хочу назавжди у місто Мрій казкове.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=355010
дата надходження 03.08.2012
дата закладки 09.08.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 09.08.2012
Не повертайсь в минуле, бо його нема,
Ті почуття давно зима вже вкрала.
Вона закралась в твою душу крадькома
І снігом всі стежки позакидала.
Казки свої тепер ти пишеш не мені,
Придумані закрились в щастя двері.
За ними спогади лишилися сумні
І осінь хазяйнує вже у сквері.
Нехай життя сторінку нову віднайде,
Бо у думках ми не збудуєм щастя.
Завжди кохання з почуттями буде,
У ньому запалають нові страсті...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=356314
дата надходження 09.08.2012
дата закладки 09.08.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 09.08.2012
Так пізно, геть нежданно зацвіли
У серці жінки білі хризантеми...
На битий шлях здурілої х ули
В спідницях темних вибігли марени -
І задзвеніло битим у шибках,
І загуділо шершнями на рамах...
Відьо́мський ша́баш! На тонких руках -
Кайданки осуду в тернових ранах...
А хризантеми, знай собі, цвітуть
І спрагло п’ють засмолене проміння...
Кохати - то ж найглибша жінки суть,
Кохана - найжаданіше прозріння!
І хай ревуть у стійлах голоси -
Чи їм здолати пелюсткові треми,
Коли у серці буйно проросли
Пречисто-білі дивні хризантеми?..
(7.08.12)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=356284
дата надходження 09.08.2012
дата закладки 09.08.2012
Твої - найніжніші долоні
мене захищають від світу -
коли переходить всі межі
людська агресивна недуга
Ти з першого погляду в школі -
ніколи не був постороннім
хоч знаєш , та ,все ж , нагадаю -
не мала я кращого друга.
Ти дивишся - ніжноспокійно
і погляд затримує вічність
і я намагаюсь вмістити
весь всесвіт між наших долонь...
І з подихом кожним що поряд||з тобою||я більше ніж вільна
Серця у єдиному ритмі
запалять єдиний вогонь
коханому Б.В.=**
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=356145
дата надходження 09.08.2012
дата закладки 09.08.2012
Прийде на землю і дихне привітно,
Весна - красна, чудесниця полів.
І знов вони замайорять, розквітнуть
І оживуть від теплих, рясних злив.
Милує око і до себе горне,
Чаруюча, приваблива краса.
Вона, як наречена, неповторна -
І синьоока наче небеса.
І в серці радість світиться прозора,
Бо рідний край купається в теплі.
У цю весняну і прекрасну пору,
Вертаються додому журавлі.
І їх курликання - неначе пісня,
Яка за душу жалісно бере.
Зійшла зоря в нічному небі пізня
І місяць ясний по воді пливе.
Так ніжно гомонять навколо хвилі
І б'ють відлунням в тихі береги.
У ту весну були такі щасливі...
І ту любов ми вірно зберегли...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=322092
дата надходження 15.03.2012
дата закладки 08.08.2012
(вінок сонетів)
1.
Ти – воїн світла, хоч не маєш зброї.
Твій меч – це слово, а свобода – щит.
Блукатимеш невизнаним героєм.
Хоч серце і кричатиме навзрид,
Не підеш ти дорогою легкою.
Хай світ лихий твоїй душі обрид –
За правду ти ставатимеш до бою,
Бо відректись – то непростимий стид.
Шукатимеш красу в забутих рунах,
Де правда помарніла ще жива.
Бо вічністю бринять сердечні струни.
Натягнута душа, як тятива.
Мета і совість – лиш один рятунок.
Твоя єдина зброя – це слова.
2.
Твоя єдина зброя – це слова,
Натхненням проросли із них століття,
І в благодатні мудрості жнива
Дали тобі вінок із дивних квітів.
Сплелись у ньому протиріччя два,
І два шляхи безжалісного світу –
Страждання й радість, щоб усі дива
Зберіг ти, як скрижалі заповіту.
Лаврове листя і терновий цвіт
Тебе вінчали, непохитний воїн,
Пегас забрав у зоряний політ.
І ти уже не знатимеш спокою,
Та лишиш на землі довічний слід,
І славою засяєш – не ганьбою.
3.
І славою засяєш – не ганьбою.
Стежки дитинства в снах тебе ведуть
До мрій, омитих літньою грозою –
Яка ж казкова і легка та путь!
Бо душу не ховав ти за стіною,
А серцем не торкав ганебну муть,
І долею не бавився чужою,
В слова пусті домішуючи ртуть.
Хоч доля погубила ті стежини,
І мрії – наче скошена трава,
В тобі живуть щомиті, щохвилини,
Ростуть вони, щоразу ожива,
Як в серці не розтрачені перлини.
Доба настане радісна, нова!
4.
Доба настане радісна, нова!
Ти віру, як знамено перемоги,
Проніс крізь час. Як соловей, співав
В саду кохання, палко, до знемоги.
Натхнення із джерел стрімких спивав,
Відродження стелив на перелоги,
Заповнював, як тиша степова,
Собою простір болю і тривоги.
Зеленоокої дріади син,
Ти голосом, як медом, рани гоїш,
І сповнюєш часу даремний плин
Нетлінною і чистою красою.
Злетівши із Пегасом до вершин,
Ти вип’єш зір небесного настою.
5.
Ти вип’єш зір небесного настою.
Хмелій від щастя, що дано не всім!
Звільнися від даремності тісної,
Хай вдарить в душу воля, наче грім!
Як птаха в клітці тужить за весною,
Так і душа твоя. Їй небо – дім.
Зайнявшись життєдайною іскрою,
Даруй вогонь, а не гіркотний дим!
Не проміняй свободу на кайдани,
Що відчай для приречених кував.
Лиш мрії заповітної ти бранець –
Життя своє ти їй подарував.
Нехай тепер самотності коханець –
Освятить смуток чаша грозова.
6.
Освятить смуток чаша грозова.
Між блискавок метнуть Пегаса крила.
Гори, і знов із попелу вставай,
Бо струменить душі твоєї сила!
Дорога не зведе тебе крива
Туди, де поганіють всі мірила,
Де бруд в серцях черствих запанував,
І пліснява зерно душі покрила.
Хай стогне завше правда у ярмі
Злоби й несправедливості людської,
Ти словом проти зла повстати зміг.
Те світло зір, золочене журбою,
Ти не віддав за ситість у тюрмі.
Царів ганебних ти не став слугою.
7.
Царів ганебних ти не став слугою,
Душею не вступив в омани гниль.
Не раз у битві із самим собою,
Ти діставав лише гнітючий біль,
Та музу не зробив свою рабою
Чужих бажань, гріхів і божевіль.
І вийшов переможцем із двобою,
Хоч рани й досі їсть гіркотна сіль.
Волає відчай із гортані ночі,
Немов віщує смерть комусь сова.
І сумніви невдячності регочуть,
Та не скує вже крига вікова
Благої мрії та словес пророчих.
Ти в марноті талант не поховав!
8.
Ти в марноті талант не поховав,
Хоч почестей не прагнув, ані слави.
Твоя, ще не дописана, глава,
Затьмарить кривди письмена лукаві.
Гнилий закон добра не зацькував,
Воно ще світить із пітьми ласкаво.
Розкинуть повноводні рукава
Потоки слова на полях кривавих.
І змиють бруд віків з народних ран,
І виймуть із грудей пекуче жало.
Прозріння заіскриться з-під пера.
І прагнення любові вдарить шквалом,
Не вічний-бо занепаду тиран –
Хай час безжальний всі творіння палить…
9.
Хай час безжальний всі творіння палить,
Не знищити йому словес душі!
Вони шукають тихого привалу,
Де дикий люд не схрещує ножі,
Не свище вітер забуття зухвало,
Між відчаєм і крахом на межі –
Де місця для прекрасного так мало,
Де істини життя такі чужі…
Хай кажуть, що слова уже безсилі
Знамено правди у народ нести,
Їх дух живий повстане із могили,
Вони віллються в джерело мети,
В прийдешніх поколіннях древом сили
Із попелу зуміють прорости!
10.
Із попелу зуміють прорости
Надії, що зневірою убиті!
Хай поклик твій за мрією летить,
Ввійде у сонце у його зеніті!
Пізнай усе блаженство висоти
Над прірвою загубленого світу,
Мабуть, не буде більш таких, як ти –
Срібноголосих птахів перелітних…
Тож залиши навік свої пісні,
Що істиною ріжуть, як кинджалом,
І кличуть з висоти священний гнів!
Хай встане воля, що в пітьмі дрімала,
Сповзе полуда із минулих днів!
Накриється ганьба дев’ятим валом.
11.
Накриється ганьба дев’ятим валом,
І кривду всю поглине каламуть.
Як істина у слова за штурвалом –
Вітри віків у парус мови дмуть.
Це пафос? Псевдосвятість? Ще чимало
Лихих казок про тебе наплетуть,
І заздрісна юрба вже не похвалить.
То хто ж ти? І навіщо трудна путь?
Ти не герой дешевих од і віршів,
Не блазень, не пророк ідей пустих.
Не геній для слабких. Ти просто інший…
Співець печалі і поет простий.
Бур’ян хай сходить у сумлінні грішнім,
А чистій думці – у раю цвісти.
12
А чистій думці – у раю цвісти.
Хоч думав сотні раз уже, чи варто,
Трояндою між бур’янів рости,
Нести голодних мрій почесну варту.
Земного щастя зруйнував мости,
До вічності шукав крутого старту,
А доля ставить на тобі хрести,
Підступно сміючись від злого жарту.
А може, варто жити, як усі,
Забути все, чого душа зазнала,
Згубитись серед лиць і голосів? –
Ні, не для того ж-бо вона страждала!
Заколоситься твій важкий посів,
І ти відкриєш двері в пишну залу.
13.
І ти відкриєш двері в пишну залу,
Та поки час для болю і страждань…
Думки об камінь кривди позбивались,
І тягне в небуття підступна грань.
Ростять троянди слова так недбало.
Роздертий час плачем поневірянь.
І вінценосне зло керує балом,
І не боїться Божих покарань.
Колючі терни в серце уп’ялися,
І сумнів невідомості гнітить.
Ти тільки вір у правду. І молися.
Хай словом кровоточить сум густий,
Розвіється печалі жовте листя,
Осяє душу велич простоти.
14.
Осяє душу велич простоти,
І урожай дадуть страждальні зерна.
Дай Боже, вберегтись від сліпоти,
Щоб пам`ять світла із душі не стерла!
Ти – воїн правди, і прийняти встиг
Коронування лаврами і терном.
Але вінець незримий, золотий,
Уже ніколи не покриє скверна.
Ти мучився, вагався, просто жив.
Твоя дорога не була святою,
Та виллється у радість щедрих жнив.
Любитимеш ти кров’ю і сльозою
Життя і мову до останніх днів.
Ти – воїн світла, хоч не маєш зброї.
МАГІСТРАЛ
Ти – воїн світла, хоч не маєш зброї.
Твоя єдина зброя – це слова.
І славою засяєш – не ганьбою.
Доба настане радісна, нова!
Ти вип’єш зір небесного настою.
Освятить смуток чаша грозова.
Царів ганебних ти не став слугою.
У марноті талант не поховав!
Хай час безжальний всі творіння палить –
Із попелу зуміють прорости!
Накриється ганьба дев’ятим валом,
А чистій думці – у раю цвісти.
І ти відкриєш двері в пишну залу,
Осяє душу велич простоти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=355399
дата надходження 05.08.2012
дата закладки 08.08.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 07.08.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 07.08.2012
Можна тебе спитати?
Скажеш, чи зрозуміло?
Можна, я буду спати,
Скільки захоче тіло?
Так не дивися грізно..
Скромна ця забаганка:
Можна лягати пізно
І не вставати зранку?
І не летіть, як шило,
В милі маршрутки поту
З острахом, що, можливо,
Знайдуть мені роботу?
Не виглядать зарплату
З думкою про потреби.
Не прибирати хату!
І не чекать від тебе!
Можна оргазмів зранку
Й ввечері кілька поспіль?
Можна не мити посуд?
Не застеляти постіль?
І не зважать на осуд
Нервів твоїх на жилах,
Коли я мокра й боса
Капельки розгубила?
Можна напитись вперше,
Щоби упасти в ванні
І наді мною звершив
Ти свої мрії тайні?
Щоб все взуття - на шпильці,
Та не ходити пішки!!!
Щоб без речей на бильці, -
Тільки мої панчішки!
Не перейматись, де ти,
Коли замовкли герци.
Не рахувать бюджети?
Не економить все це!!!
Можна, коли ми в парі,
Щоби ти мною грався?
З трусиків й пенюарів,
Мій гардероб складався?
Є в мене ще капризи:
Кухню - у твої руки.
Можна сеанс стриптизу
З пляжних Мальдів пилюки?
Можна забуть про будні?
Можна щоденне свято?
Можна гостини людні
Й презентів тааак багато!
Грець це б узяв на плечі
Чом я ТЕБЕ питаю?
Я - теж ТВОРЕЦЬ, до речі
Я СОБІ дозволяююю!)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=355829
дата надходження 07.08.2012
дата закладки 07.08.2012
Бо справжні приходять мовчки, немов додому,
Скидаючи зайвий одяг, колишніх, страх,
Лягаючи поряд з нами не через втому,
Зникаючи десь опівдні в своїх світах.
Мій справжній прийшов запізно. Або зарано.
Без сумніву, став останнім з моїх причасть.
Прийшов завдавати болю, ятрити рани.
Любити до скону, або убивати час.
Бо справжні — не завше кращі. Або ж ніколи.
Або ж ти не був тим справжнім. Але коли
Прийдеш як раніше, болем, жагучим болем,
Роби лише те, що мусиш. Лише боли.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=351111
дата надходження 18.07.2012
дата закладки 07.08.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 07.08.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 06.08.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 06.08.2012
А може ми зустрінемось,- колись...
Тоді як зорі стануть серцю ближчі...
Бо мрії спільні нам не відбулись,
А наше "ми" ще тліє в попелищі...
А може варто вірити в Любов,
І кілька митей ще перечекати.
Твоїх очей торкатись між розмов,
А завтра знову в Тебе закохатись...
А може й нам зовсІм не варто так...
Хіба збудуєш на руїнах храми?..
І хай би скільки мрій було б в світах,
Та в серці мому- рани, рани, рани...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=342207
дата надходження 06.06.2012
дата закладки 06.08.2012
Так, Господи, таки тому і бути,
Не хочеш Ти мої молитви чути,
Бо знаєш краще, що мені потрібно,
Бо я – лиш жінка до писання трохи здібна.
Ти поведи на правильну дорогу,
І віра в серці – ось мені підмога.
Хай нелегкою буде стежка ця,
Та я чинитиму за волею Отця.
Хай іноді я з чимось і не згідна,
Себе жалію бідолашна, бідна.
Та знаю, що на все лиш Божа воля,
В Його руках моя жіноча доля.
Чи так, чи сяк – йому таки видніше,
Все буде вчасно, але не скоріше.
Коли й кому потрібно – допоможе.
Тобі себе вручаю, милий Боже!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=355597
дата надходження 06.08.2012
дата закладки 06.08.2012
Забудуться і погляди, й слова...
Притихнуть розтривожені флояри
І вітер, що до зір не доліта,
Щоразу зачіпаючись за хмари...
Зітруться ті відлуння стоголось,
Котрі торкали передзвоном серце...
Не Ви, як жаль, та, певно, інший хтось
Музи́кою на завтра зодягне́ться
І нотами засіє ці поля,
Що зачекались радості звучання,
Коли за Вами в чашу забуття
Налиє сонця щирого світання...
(6.08.12)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=355642
дата надходження 06.08.2012
дата закладки 06.08.2012
Щодня вертаюсь у реальність....
Щодня заглиблююсь у сни....
Причина сумніву – глобальність....
Присутність зниклої весни....
Душа зневірена в полоні,
Нема ні темряви... ні світла...
Зів’яли без тепла долоні...
До гри без правил я вже звикла…
А нам здавалось, що пройде,
Забудем доторки гарячі...
Зима у літо перейде...
І сонце за дощем заплаче...
Гарячі сльози... шепіт неба...
Це все, про що я розкажу...
Мій фоліант лише для тебе...
Його у снах своїх пишу...
Мольберт накритий полотном...
Заглянув місяць до комори....
Тут все забризкане вином,
З інгредієнтами мінору....
Підлога біла, наче сніг...
Від холоду вже не заснути…
Гарячий струм по венах біг,
Що б у реальність повернути.
Мій біль у серці знову стих..
Замерзло тіло…Серце – лід!
Танцює тінь від губ твоїх,
Зникає долі темний слід…
Щодня вертаюсь у реальність...
Щодня заглиблююсь у сни....
Я перетворююсь в глобальність...
У подих зниклої весни....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=355613
дата надходження 06.08.2012
дата закладки 06.08.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 06.08.2012
ти ховаєш себе за тоною мокрих складів і болю
замотуєш підсвідомість свою в клубок на вузли
ти всі свої безглузді вчинки спихаєш просто на долю
а потім так безнадійно намагаєшся від неї втекти
римуєш все те що відчуваєш на дотик душею
розрідженою кровю замість пера гострені голки
і всі ось ці думки закінчуються словом «самотньою»
а на зап’ястях стискають підпухлі ланцюгом жилки
ти сумуєш за кимось кого стирає кінцівками дощ
і кілометри почутів так вливаються в завтра
і все тобою сказане на дні стоптаних підошв
все немає значення і навіть недочитана мантра
лиш тонна спогадів лоскочуть лімфатичні вузли
і сни що й подосі сняться тими темними ночами
в них він ти і всі думки «а ми могли»!
але все це ніщо ,
нічого нема лиш пустота що живе між цими рядками…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=355635
дата надходження 06.08.2012
дата закладки 06.08.2012
Як хочу... я тебе обняти...
Хоч на хвилинку... в мріях чи в думках,
Всю ніжність рук твоїх пізнати,
Кохання бачити в твоїх очах.
І смак солодкого твого цілунку
Відчути хочу на свої губах.
Із вуст знімати пристрасті краплинку,
І в шал любові поринати в снах.
І пестощами малювати казку
На тілі твому доторком лиш губ.
І віддавати тіла кожну частку,
Від насолоди мліти й твоїх рук.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=355372
дата надходження 05.08.2012
дата закладки 06.08.2012
Моїх бажань не приховати...
Хоч я мовчу, та погляд скаже все.
За поцілунок твій готова все віддати,
Бо пристрасть вже на клапті тіло рве.
В очах затанцювали бісенята вміло -
Перед їх грою не встоїш ніяк.
Ігриво і майстерно вигинаю тіло.
Для твоїх дій... це - безсловесний знак.
Цілунками я розмалюю твою шию,
А далі - плечі, груди і стальний живіт,
Твоє єство я шалом пестощів покрию,
Аж поки тіло від бажання забринить.
Тепер я віддаюся в твою власну волю,
Любовних ласк і твоїх ніжних рук.
Від задоволення кусаю губи аж до болю,
Відлунням йду на кожний твого тіла рух.
Усе завмерло. Тільки тіл шаленство,
Сердець швидкий, нерівномірний стук.
Ще трохи... і наступить мить блаженства,
До неї залишився тільки крок.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=355630
дата надходження 06.08.2012
дата закладки 06.08.2012
Я Вас люблю. Люблю щодня сильніше
І ця любов у серці небом розквітає.
Нема очей у світі найрідніших
І тільки Ваші щастям ніжно так світають.
Я Вас люблю. Тривожу часом хмари,
І часто так собою весни затуляю.
Не має в світі ближчих Богу чарів,
Як ті, в яких Любов життя благословляє...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=355615
дата надходження 06.08.2012
дата закладки 06.08.2012
Ти можеш скільки завгодно змінювати колір волосся,
Фарбувати червоним губи, впиватися бренді-колою...
Він хоче для тебе зробитися щастям, що не збулося,
Він твоє "назавжди" перекреслює на "ніколи".
Ти дзвониш йому уперше, вдвадцяте, всоте,
Пишеш довгі листи, ночами ридаєш ридма.
Дівчинко, хто ж отак здобува висоти?
З вічним твоїм ниттям, переламом ритму,
З тихим твоїм "Будь ласка, ментоловий "Кент" ",
(Та є вісімнадцять, диви, які очі змучені!...)
І ти б збайдужіла, та як можливо таке,
Коли невідомо, там тепло без тебе йому чи ні?
І ти б перестала, коли б він сказав "перестань",
А як тут мовчати, коли він і сам мовчить?!
Тому ти цілуєш відстань, ледь привідкривши вуста
І тихо питаєш у Бога: "Там тепло йому, чи..."
/ілюстрація: Іринка Лісова (фотограф Julia Voloska) /
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=355448
дата надходження 05.08.2012
дата закладки 05.08.2012
Пристрасть ночі.
Вогні танцполу.
Твої очі
Дивились долу.
Свято волі.
Жага кохання.
Тільки з болем
Твоє зізнання!
Погляд стислий.
І гуркіт зали.
Ти навмисно
Тепер казала,
Що не любиш
Солодке манго.
Тільки згубиш
Любов у танго!
Обіймаю
Тебе за плечі.
Тільки знаю,
Що тобі пече.
Холод долі.
І жар кохання.
Й мимоволі
Твоє зізнання!
Довгий вечір.
Сумує скрипка.
Спритна втеча, –
А потім бридко.
Як ся маєш? –
Питають роки.
Ти зникаєш
Із кожним кроком!
Не під силу
Вже танцювати.
Важко милих
Завжди кохати.
Лиш незмінно
Любите манго.
І трихвилинно
Танцюйте танго!
Доти плам’я
Горить кохання –
Доки танго
Не є зізнанням.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=340294
дата надходження 28.05.2012
дата закладки 05.08.2012
***
На переправі зболених сердець,
Коли клекоче і вдаряє в груди -
Веди скоріш надію під вінець,
Допоки не зурочилось між люди.
На переломі впертих естафет,
Коли вітрами прагнення нуртує,
Зрости у собі істину: Поет -
Душа, котра молитвою віршує!
І не збреши, і совісті не зрадь,
Не стань заручником сліпої лесті...
Де б не літав, та всюди Неба гладь -
Мірилом людськості в тобі і честі!
(3.08.12)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=355285
дата надходження 05.08.2012
дата закладки 05.08.2012
на вечір одягатися в сіре,
брехати якнайбільше, позаяк скоро вересень,
хтось надрізає його, хтось ріже,
присягаймося його світлу у непричетності,
у півпам’яті перерубленій,
де поборники смутку латають конверти.
недолюблені місяцем
у висотах загублені
ще з просоння малюють оману де ти
ти ж бо шукаєш осінні притулки,
сам здатний на випади недолюбові,
намальований світ на отриманому конверті,
ліворуч в кутку - півмісяць,
півмісяць - праворуч,
встромлений в твоє існування
палкими двокрапками на шиї висить.
ми були починаннями переписаними,
відстаню й спокоєм ніжили лезо,
під вічність без повні тужили про ріки,
де місяця світло заходить під шкіру,
де місяця світло віршами назвемо,
розпочавши відлік новітній.
не видно жодних спотворень
коли ми говорим і сієм світила
на вечір одягнені в сіре
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=355338
дата надходження 05.08.2012
дата закладки 05.08.2012
Ніч... Спека... Тепла літня злива...
І наша зустріч під рясним дощем...
Лиш погляд...не потрібно ані слова...
А в серці дивний трепіт і незвичний щем.
Тепло і ніжність твого поцілунку,
Жар твого тіла... відчуваю вже в мені горить.
Від пестощів твоїх не хочу порятунку.
Хай буде вічністю ця незабутня мить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=355182
дата надходження 04.08.2012
дата закладки 04.08.2012
Цей літній день святковий
Прикрашу квітами для тебе
І буде він трояндово-ліловий,
А настрій завтра не мине.
Хай день наступний завжди
Приносить казку у життя,
Хай проростають зерна правди
Щоб ти з них мала опертя.
Я так хочу, моя мила мамо,
Щоб успіх тебе не лишав,
Щоб здоров’я завжди вистачало,
А смуток тебе не стрічав.
Іди із посмішкою по життю,
Для тебе всі двері відкриті
І знай, тебе дуже люблю,
Ти просто найкраща у світі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=355187
дата надходження 04.08.2012
дата закладки 04.08.2012
А мало що змінилося… Проте
Я вперто прагну все якось змінити.
Чому мені весна не розцвіте,
Чому мені таке холодне літо?..
Я ж так шукаю пристані, тепла,
Яке ніхто не зможе відібрати.
О, як до нього близько я була,
О, як далеко я зуміла стати!..
І смішно аж до болю… Я ж собі
Давно колись про зміни обіцяла…
Мені ж не треба слави і скарбів,
Мені ж для щастя треба зовсім мало…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=355041
дата надходження 03.08.2012
дата закладки 04.08.2012
Вже заспівали в садочках птахи –
Райські, либонь нетутешні.
Геть осоромлені співом таким
Почервоніли черешні.
Квіти під сонцем голівок своїх
Навіть на вечір не стулять.
Липа в пахучій рахує фаті
Скільки кувала зозуля.
Очі радіють від кількості див –
Безмір барвистого квіту!
…В спеку таку я й тебе полюбив
Позаминулого літа…
04.07.2012 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=348140
дата надходження 04.07.2012
дата закладки 04.08.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 04.08.2012
Це не любов... Це зовсім не любов,
Коли душі не велено прощати.
Коли в думках - ози́мина розмов
І сиве небо, хмарами страпате...
Це не чуття... Це геть вже не чуття,
Коли свердлом у скроню - нетерпіння!
Доведене до шалу, до виття
Над урвищем розпуки голосіння...
Це не таЇна двох палких сердець,
Коли щомиті корчишся од болю!
Коли шматує груди ялівець -
Не назовеш терзання се любов"ю...
(2.08.12)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=354759
дата надходження 02.08.2012
дата закладки 03.08.2012
У Верховній Раді зібрався весь бомонд,
Щоб від безділля дуже не страждати
І щоб не дуже люди брали їх на понт,
То треба їм сяк-так закон прийняти.
Яник перший бере слово: «Панове,
Доки ж наша буде мова хлопська?
Сміються всі уже із нас, чудово,
Дожилися, не бидлота ж жлобська.
Не як у Франції, колеги, ми живем,
Наш менталітет туди й не заглядай,
Прапор в руки! Давайте ж уведем
Російську мову – постане зразу Рай.
Микола Янович, сердешний, бідолага
Не вивчить української ніяк, хоч плач,
А коли вийде скоро правильна бумага,
Не тикатимуть його у словник-тлумач.
Бо і філологи, і патріоти, вибачаюсь,
Коли він виступає - телик вимикають,
Та й сам не надто знаю, хоч і каюсь,
Й мене на кпини часто підіймають.»
Всі головами покивали ствердно,
Проект на раз черкнули розумніші,
Взялись вони за діло це конкретно,
Бо хтось хотів зайняти гідні ніші.
Та народ в нас не дурний одвіку,
Зібрали страйк, усі стоять за мову
І одному з них сміливцю-чоловіку
З гучномовцем довірили промову:
«Шановні депутати, навіть жаба
Повсяк завжди своє болото хвалить,
А вам, дурним, чужая мова нада,
За це мені кортить вас всіх набить.
Так будьте ви, як мукаючі жаби,
З чужою мовою, свою не знавши,
Таким не місце тут, гетьте з Ради!
Нагадаю, правда ж зверху завше!»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=354598
дата надходження 02.08.2012
дата закладки 03.08.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 01.08.2012
Ви, боронь Боже, лиш не зачепіть
Плеча зненацька, а чи навіть пальця,
Бо гра пристойна обернеться вмить
На те, чого так прагнуть і бояться…
(Людмила Гнатюк)
Сонце зігріти ось так, наче ти, не зуміє,
Може, до мене йому невимовно далеко.
Ти – в моїм серці, нехай там немає надії,
Я не синиця в руках, я у небі лелека!..
Дощ цілувати ось так, наче ти, не спроможний,
Може, й дотла він пронизує руки і губи.
Так тільки ти мою душу хмільну розтривожиш,
А через мить вже свій слід у тумані загубиш.
Небо ціле мене так обгорнути не здатне:
То тільки ти обіймаєш до хрускоту в пальцях.
Що це було?.. Мабуть, варто нам просто змовчати -
Те, чого прагнуть, і те, чого дуже бояться.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=354512
дата надходження 01.08.2012
дата закладки 01.08.2012
все правильно: ти дорослий.
ти знаєш, як треба і вмієш вчасно піти.
ти знаєш, що я поплачу з тиждень і досить.
і усміхнуся, що мала такого, як ти.
буду знову мовчати, читати мантри,
шукати інших і помилятись в собі,
віритиму, що любов не треба тримати,
вбиватиму его, гордість, цинізм, снобізм.
залишусь такою ж вразливою і дитячою,
упертою, щирою, надто до всіх закритою...
...я просто хочу ще раз тебе побачити
і ні про що з тобою не говорити.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=354526
дата надходження 01.08.2012
дата закладки 01.08.2012
Не лукавитиму про принципи,
Не казатиму, що люблю.
Ти із тих незвичайних принців,
До яких я шукаю ключ.
…Цим стосункам таки пороблено.
Я не б’ю тарілки, не влаштовую навіть істерики,
Знаєш, я з усіх сил стараюся бути доброю,
Убиваю щодня психопатку в своєму люстерку,
Випиваю її із ранковою чорною кавою,
Курю її, ментолову, не в затяжку,
Тисну обставинами, часом думаю, що задавлюю…
Все так просто, що просто вбийте мене, як тяжко!
Вимикаю в собі дурепу, вмикаю собі Земфіру,
Мозок бавиться в спогади мазохістично-колючі.
Ті, що вчасно приходять, вміють іти із миром,
Ті, що б’ються об стіни, не вміють шукати ключі.
…від машини, від хати, від домофона, від раю (!)…
де ж від тебе отой проклятий шматок металу?!
Копирсаючись в пам’яті, кірку від ран віддираю,
А коли все ж знаходжу, цього виявляється мало…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=354486
дата надходження 01.08.2012
дата закладки 01.08.2012
Моє літо заснуло у вербах,
Заколисане співом цикад.
Йому байдуже було, що треба
Утекти від міських барикад.
Моє літо так солодко спало,
Йому снилася осінь, як птах.
І не знало воно, що над нами
Не Чумацький розкинувся Шлях.
Моє літо прокинулось зранку,
Усміхнувшись всіма кольорами.
Відгорнуло вербову фіранку.
Ковдра пахне ранковими снами.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=354378
дата надходження 01.08.2012
дата закладки 01.08.2012
1.
Та ніч була із шоколадним присмаком.
Руно бажання гаптувала грація.
Який бардак!.. Куняє день невиспаний,
Забризкані шампанським декорації.
2.
Це знову Ви? Нарешті повернулися!
Ну як гастролі по світах зашторених?
Ой, ми ж «ти»! Дощем сплакнула вулиця…
Ну що, тоді на брудершафт? Повторимо?
3.
Твоє життя – сценарій злого генія.
Моє – кораблик у тісному плаванні…
Залишилось фальшивити комедії,
Збирати по думках жертовні камені.
4.
Хоча, давай не будемо лукавити,
Не думати про те, що скажуть критики,
Врятуємо цей день гіркою кавою,
І знов пірнемо у безумні витоки…
5.
У мармурі застигли всі філософи,
І не рятують мудрими порадами.
Привалена душа облуди стосами,
Земні ж вистави перетерті правдою.
6.
Ні-ні! – мовчи! Не рви пітьму прологами.
Твої уста здаються майоранами.
Ти молишся спокусі, наче богові,
Очима кличеш в море затуманене…
7.
Ти – адвокат п’яниць і марнотратників,
Розпусник і творець шляхетних проступків.
Записуєш на незгорілих клаптиках
Уривки заримованого досвіду.
8.
Твій німб шаленим місяцем золочений,
Я не боюся. Ми ж давно союзники.
В тобі побачу тільки те, що хочу я…
Для інших залишайся ти розпусником.
9.
Так можемо лиш ми… Крізь сльози тішитись.
Ми вміємо жаліти всіх без винятку,
У милосерді співчувати грішникам,
І плакати над жертвами безвинними.
10.
Давай разом писати цю історію,
Не клястись, не чекати, і не вірити,
А просто бути цим натхненням хворими,
А просто грати, як лиш ми уміємо…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=354264
дата надходження 31.07.2012
дата закладки 31.07.2012
Зігрій, мене, теплом своїм у вірші,
Напій, медовим солодом цілунку,
Щоб погляди - самі сказали в тиші,
Візьми в долоні ніжно мої руки.
Нам зорі будуть тихо шепотіти
І кине місяць погляд свій на воду.
Ніхто не заборонить нам любити,
З тобою буде затишно в негоду...
Шовкові трави будуть колисати,
Дзвінкий струмок пошле нам прохолоду.
І будуть нам птахи пісень співати,
Весна нам подарує свою вроду...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=323137
дата надходження 18.03.2012
дата закладки 31.07.2012
Вплітає в коси позолоту осінь
І сріблом відбивається в душі.
У небі на прощання стоголоссям,
Ще прокричать востаннє журавлі.
Летять вони зажурливо далеко,
Складний долають, небезпечий путь.
Із сумом вслід подивляться смереки,
До них їм вітами не досягнуть.
Пожовкли в лузі і дрімають трави,
Поспіть, мої кохані, до весни.
Шепоче осінь, зиму, щоб чекали,
Вона приходить вже до нас у сни.
За вікнами вітри зимУ віщують,
До себе кличуть злую заметіль.
Вони востаннє в димарі ночують,
Щоб з снігу вистелить зимІ постіль.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=286080
дата надходження 13.10.2011
дата закладки 31.07.2012
На широку лавицю під хатою спустилась ніч
Та гранітною накидкою обійняла без свіч.
Скоро місяць на небі скибкою зі срібла завис,
А заграва малинова опускала ще завіс.
Тиша спокоєм накрила та розморила землю,
Сонцем щедро напоєну доторком душі ловлю.
Приліг вітер-розбишака на спочинок у садку,
А ні риба не шелесне, замулилась у ставку.
Світлячок крильцями тріпає, кружляє, де вікно,
Струмінь світла із-за фіранки, на серці так тепло.
Думка тче доріжку зваби, стелить із вогню сувій,
Розчинюсь у ньому до останку, полюби, - посмій.
31.07.12
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=354234
дата надходження 31.07.2012
дата закладки 31.07.2012
Сонце, літо жарить-шкварить по сідницях,
Пече на потилицю, в очах іскриться,
Пташки принишкли, водиці б їм напиться,
Знімають поволі дерева спідниці...
Жнивує поле, хліба буде доволі,
Немов морем, комбайни пливуть поволі...
Молотять молотарки золоте зерно,
Піт струмком стікає на засмагле чоло.
Ген, за лісом, мукає парне молоко,
Пастух жене на дійку під пеклом його,
Щоб річками по полях воно не втекло,
А маслом на бутерброди ніжно лягло.
Білий налив вже дозрів, гупає до ніг,
Янтарем налитий, серпневий оберіг,
Пахне він медом, вином запашним, хмільним,
Сонячним літом, що ще в серпанку бринить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=354170
дата надходження 31.07.2012
дата закладки 31.07.2012
Волосся твоє пещу, наче гілля вітер,
Торкаюсь наче сонце до щоки,
І розсипаю ніжні я цілунки-квіти,
З тобою хочу залишитись на віки.
Я обнімаю сильні твої плечі,
І відчуваю твого серця стук.
Шепочу пристрасні на вушко речі.
В очах бажання - безсловесний звук.
Руками я вивчаю твоє тіло,
Губами пещу всі його частинки.
Вже хвилею бажання нас накрило,
І насолоди сипляться краплинки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=343900
дата надходження 14.06.2012
дата закладки 31.07.2012
Сповідуйте ночами вкотре гедонізм,
Тримайте свічку, чи пак тримають вам,
Ввімкніть уяву чи банальний нігілізм,
Розбийте посуд і зробіть бедлам.
Не зупиняє пристрасть хтивої ходи
І ми до непристойності правдиві,
А ти ж, поет, пера ще не клади,
Нехай рядки лишаються цнотливі.
Диктує муза тихо, ледве чуть,
Капризна дама і вільнот не терпить,
Рядки і рими знову ніч крадуть
І крають серце, без того обдерте.
Ти ввів закон всесвітнього тяжіння:
Блакитні очі - вабить до подібних.
І що це? Мить, яка несе прозріння?
Покинь гру рим нікому не потрібних!
Буди, буди, блакитнооку музу,
Що вірна поряд кожну ніч з тобою!
І не долай в цю мить свою спокусу,
Здивуй, пірнай в кохання з головою!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=354009
дата надходження 30.07.2012
дата закладки 30.07.2012
Шанує влада поетів мертвих.
Себе поети приносять в жертву.
Живих поетів не любить влада.
Хіба що пишеш їм дифірамби.
Коли штампуєш лиш трафарети,
то ти ніколи й не був поетом.
Поет не завжди лиш лає владу,
та він відважно шукає правду.
В поета завжди мірилом – совість,
тому живуче й родюче слово.
Поет правдиво малює вади.
Тому поета й не любить влада.
Він відчуває усе красиве –
супроти зла добуває силу.
Жагучим словом лікує душі,
натхненно будить людей байдужих.
Добропорядність – першооснова.
І кажуть люди – «художник слова».
Якщо насправді він є Поетом,
тоді ніколи не зможе вмерти.
І, може, влада йому й не рада, –
живе Поетова щира Правда!
Олександр Печора
(Ромоданець)
pechora_ridnokray@mail.ru
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=353747
дата надходження 29.07.2012
дата закладки 30.07.2012
О, як чудово травами іти
І лагідно триматися за руки!
Лиш ми удвох і сонячні мости,
Й Едему дивовижні милозвуки!
Вже де-не-де зелений оксамит
Фарбує в охру Вершниці примара.
Зринають зблиски сонця з-під копит
І тихо гаснуть у молочних хмарах.
В шовкових косах срібного струмка
Листків дочасні тліють ікебани,
Гірського вітру лагідна рука
Куйовдить хмар повільні каравани.
Сидить на зрубі сивочолий бог,
Духмяна люлька куриться між сосен...
О, як чудово дихати удвох,
ОбрУчено ступивши з літа в осінь!..
Здмухнути в небо щастя кораблі
Хмеліти разом сонячним промінням-
Лиш ти і я у серпня на крилі
І наших рук веселкове сплетіння!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=353929
дата надходження 30.07.2012
дата закладки 30.07.2012
Коли поснуть розніжені левкої
Під колискове брязкання цикад,
Згорни душевні немочі в сувої,
Вночі приходь у стишений мій сад.
Присядьмо вкупі зорі полічити-
До скроні скроня і рука в руці...
Густим серпанком яблука обвиті
У тьмі горять, неначе каганці.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=353266
дата надходження 27.07.2012
дата закладки 28.07.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 27.07.2012
Меланхолійна ця осінь, невже не помітив?
Неймовірна, багряна і трішки вразлива:
На берегах вишиває серпанки із квітів,
І торкається снів, де з Тобою щасливі.
Цей листопад так п'яніє від запаху літа,
Який залишився в спогадах сонця весни.
Ти не спитаєш: для чого судилось зустрітись?
Не відповім: щоб серцями торкатись зими.
Просто ця осінь,- так просто останньо- осіння,
Неймовірна, шовкова, і трішки вразлива,
Просто ця осінь- не просто торкається тіней
Просто для Тебе, просто, щоб був Ти щасливим...
P.S. Тобі дарую осінь...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=353180
дата надходження 26.07.2012
дата закладки 27.07.2012
А потім нас нащадки проклянуть,
Якщо ми з вами продамо державу,
Злодіям прокладемо чистий путь
І «вурки» завоюють собі славу.
Для них народ давно вже був – ніщо,
Нас доять і тепер, немов корову,
Коли ми об’єднаємось - це «що»,
Означить по житті перебудову.
Горнімося до купи – українці,
Щоб наші діти не були рабами,
Життя писалось на новій сторінці,
А шлях ніколи не лягав гробами.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=353080
дата надходження 26.07.2012
дата закладки 26.07.2012
Я не чекатиму! Тебе я хочу!
Вже тут і зараз! Байдуже усе!
Всю свою пристрасть я на тебе пущу -
Нехай бажання вітер нас несе!
Уста вкриватиму гарячим поцілунком,
Руками ніжними візьму тебе в полон,
Жагою тіла причарую тебе трунком,
Своїми пестощами розпалЮ в тобІ вогонь.
Вже відчуваю, як росте твоє бажання,
Ми поєднались у сплетінні наших тіл.
І шаленіє наше пристрасне жадання.
До миті насолоди...кілька хвиль.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=352683
дата надходження 24.07.2012
дата закладки 25.07.2012
Вечірня тиша.Персикова м'якоть
Сльозиться соком в скошену траву.
Рожева хмарка, наче вовни клапоть,
На гілку настромилася криву.
Розсипав вечір мелену корицю-
Забагровіла неба акварель
І у стару покинуту криницю
Впустив відро скрипучий журавель,
Щоб начерпати зоряних дукатів.
В задумі кроком стишеним бреду,
Між крон сонливих яблука бокаті
Димком солодким куряться в саду.
Тремтить роса на травах, мов на віях,
Вже й ніч вуаллю темною сповзла...
І в тиші цій легка меланхолія
Торкнулась ніжно теплого чола.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=352846
дата надходження 25.07.2012
дата закладки 25.07.2012
нічого особливого. правша. поламана і все, як на долоні
і безліч "недо" до пуття нічого. неповною здається навіть тиша ця.
три крапки на кінцях недовірша. недбалі рухи флегматично-сонні
не сниться. не друкується. пишеться. деталями. непотрібом. пусткою.
кінцівки затискаєш до хрускоту. цинічні его. втрачені кредо.
кредити на любов і на любощі. не любо, наче нЕлюбом, нЕлюдом,
ховатися за брудом і блудом на тріщинах на стінах і стелі.
маразмом, сточортілими звуками. на раз-два-три до вічного в клешні.
образами на віях... до стукоту. коли уже відчинять, нарешті?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=352672
дата надходження 24.07.2012
дата закладки 24.07.2012
* * *
Ви бачили, як тихо плаче ніч
і як по тому промениться ранок?
Буває сумно у самотині,
та інколи так легше гоїть рани.
Хоч болю не сховати ув очах,
але коли в них іскорка зоріє,
говорять, – він надії не втрача.
Хоч він живе насправді тим, що мріє.
Замулився колодязь, зажуривсь.
Хто чистить, той не стане вже плювати.
Хвалитись тим, що збудеться колись, –
намарне почуттям спекулювати.
«А він ще й пише. Вижити б змогти...»
Бо щиро вірю Богу й добрим людям.
Радію, коли можу помогти.
І ніч мине. І ранок – віршем буде!
Олександр Печора
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=352571
дата надходження 24.07.2012
дата закладки 24.07.2012
Чоловіка красить сивина,
Красять мозолі і грубі шрами,
Красить ніжність, честь, а ще слова
І тепло до жінки, і до мами.
Коли він опора, не тюхтій,
Коли дрова вміє нарубати,
Коли серцю близький - не чужий,
То його потрібно шанувати.
Коли жінку носить на руках,
Береже родину, як зіницю,
І не ходить по чужих жінках,
А шанує власну молодицю.
То такий найкращий на землі
І дружина у таких кохана,
Щирість жінки видно по столі,
А в сім’ї завжди пора весняна..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=352562
дата надходження 24.07.2012
дата закладки 24.07.2012
ти зник і зникло твоє серце вмить,
що обіцяло бути поруч вічно,
але моє несказано щемить,
тобою хвора я хронічно...
забуті всі давно пісні,
слова, рядки, мотиви щастя,
і клятви з губ твоїх рясні
переродилися у шмаття..
злітають з аркушів вірші,
що про любов писала донедавна,
що лились щедро від душі,
тепер й вона уже безбарвна.
ти сам поклав усьому край,
навіть того не усвідомив,
твоє єство кричить "бувай",
чим моє серце страшно ранив.
слова, що відали про почуття
вже покидають мою душу,
ти відібрав моє життя,
а я так далі "жити" мушу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=352553
дата надходження 24.07.2012
дата закладки 24.07.2012
Від кохання твого шаленію,
В серці жар у моєму горить.
Твої очі для мене це мрія,
Моє серце без тебе болить.
Загоряться для нас в небі зорі
І зійдуться у парі мости.
Будем вірні ми нашій любові,
Щастя будем своє берегти.
Щебетатимуть птахи нам дзвінко,
Буде стукати дощик в вікно.
В світі я найщасливіша жінка,
Бо не всім так кохати дано...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=352387
дата надходження 23.07.2012
дата закладки 23.07.2012
Не завжди легким був у тебе шлях,
Не завжди усміхалась тобі доля.
Та ніс любов ти у своїх очах,
Як ніжну квіточку волошки, з поля.
Слова злітали, ніби, арфи звуки,
Лилася музика чарівності строфи.
Ти зігрівав теплом холодні руки,
А почуття неслись потоками ріки.
Ти завжди дарував тепло сердечне
І звеселяв коли на серці сум.
Добро твоє, як коло безкінечне,
Як ніжна музика душевних струн...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=352389
дата надходження 23.07.2012
дата закладки 23.07.2012
(Зізнання критика...)
Зіркової хвороби я не маю,
А манії «великих» - поготів.
Де взяти часу? Я ж словник складаю! –
Свій, власний, щоб ніхто не зрозумів…
Лише для обраних будуть мої поеми,
Для решти – хай напише графоман.
Лиш смертним притаманні ті проблеми –
Любоф-моркоф, печаль, дурман-обман.
Я ж – мудрий, як Платон і Аристотель,
І красномовний, наче Цицерон.
Як Аполлон я граю… мови ноти!
Хтось має проти? Що кажу – закон!
Брати мої ви менші, неумілі,
Біжіть десь краще заробіть грошей.
А до мистецтва лізти щоб не сміли,
Бо розжену вас всіх, як тих мишей!
Ні-ні! Я маній всяких і хвороб не маю,
Троянда я культурна, сортова.
«А те буває тільки в графоманів» –
Себе ж цитую! – золоті слова! :)))))
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=352391
дата надходження 23.07.2012
дата закладки 23.07.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 23.07.2012
Мене не минуть сполохи небесні,
Заряди струму що від пальців до долоні…
Хай схаменусь, а вже ввіткнеться
Любовне жало в серце, в скроню…
Я не минуча!
Я з грозою прорву пергамент спокою твого,
Ввірвусь відвертим зовом хвацького смичка.
Знервую ніч, і висиплюсь на дах пологий
Горошинами слів і ароматом жожоба…
Я не минуща, я твоя напасть! Чи пастка…
Розмножусь міріадами зірок над містом,
Над тихим місцем, над простирадлом свіжим і квітчастим
Дихну, мов протяг, мов присутність…ненавмисне
Торкнусь вустами і грудьми
Невидима й прекрасна.
Й прозрієш ти!
Тебе не минуть сполохи небесні,
Заряди струму що від пальців до долоні…
Не встигнеш схаменутись, як ввіткнеться
Любовне жало в серце, в скроню…
29.06.12.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=352232
дата надходження 22.07.2012
дата закладки 22.07.2012
Котить сонце небокраєм, літа лічить й днини,
хтось родивсь, хтось помирає в світі щохвилини.
Хтось святкує, а хтось плаче - в кого яка доля,
а хто світу і не бачить в застінках неволі.
Одним перли, іншим лаври, решті - животіння,
а он ті і те вже "сперли", лиш німе терпіння
ще витає понад краєм, немов подих вітру,
але - хмари, чорні хмари, грозові в повітрі.
Повбирають тоті хмари увесь біль і тугу,
блискавиця, як покара, стисне обрій в дуги,
загуркочуть громовиці, буря невмолима
розідре, мов рукавицю, світ наполовину.
Хлинуть води, закружляє все в гігантськім вирі,
мов прокляття... Рідний краю, невже жити в мирі
не судилось нам ніколи, й завше так без спину
натягать на тіло голе чужу сорочину?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=352238
дата надходження 22.07.2012
дата закладки 22.07.2012
* * *
Жінок чарівних, – наче в небі зір!..
Вечірня зірка, а чи зірка рання, –
яка найкраща?
В тисячу разів
найкрасивіша жінка – у коханні!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=352235
дата надходження 22.07.2012
дата закладки 22.07.2012
* * *
Звучить кохання чарівний мотив.
Ви полонили моє серце й душу.
Тепер, коли на Вас молитись мушу,
ми ненароком перейшли на «ти».
Кохана, глянь, надворі вже світа.
Ми заблукали в дивних чарах ночі.
І я тебе боготворити хочу,
бо ти мені єдиному – свята.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=352237
дата надходження 22.07.2012
дата закладки 22.07.2012
***
Я тобі боронити не стану
Напувати в небесних річках
Ко́ней щастя...
Зорею розтану
У налюблених серцем ночах.
Ув обіймах, де лагідний вітер
Заплітає у коси дощі...
Позбираю в думок усі мітли
Тих страхів, що усілись в тишІ,
Як горгони!
До сонця проміння,
Наче сонях, єством потягну́сь...
Де божественне зріє насіння
У долонях прадавніх бабусь,
Світ намолений теплим серпанком,
Замережений в райських садах...
Я й сама яснооким світанком
Побіжу по щасливих слідах...
(22.07.12)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=352248
дата надходження 22.07.2012
дата закладки 22.07.2012
Куди поділись учорашні міс,
Де зараз всі принцеси школи,
Де ж відблиск їх білявих кіс
І личка, що не забуть ніколи?
Ви за червону стрічку
Продали б усе і вся
І провели б довгеньку нічку
В компанії якогось крутія.
Де ви, короновані особи?
Сяйте яскравіше, вас не бачу!
Чому в кіно не йдете ви на проби,
Де подіум? О ні, я від цього плачу.
За дурного бізнесмена почіплялись,
Боги його лиш Секс та Гроші,
Якісь на трасах вам траплялись.
Бачите які хороші?
Стриптиз, алкоголізм, паразитизм і все,
Сюди котилась золота корона?
Є такі, яких і пронесе,
Знайдеться білая ворона.
Без мізків ви ідіть подалі,
Хоч дурнів завжди вистачало.
Краса мине і потім, кралі,
Багато вас в клоаці пропадало.
(Лілея Лозова)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=351677
дата надходження 20.07.2012
дата закладки 22.07.2012
Ти знов приходиш в мої сни,
Немов герой середньовічного роману,
У заметілі пелюстків весни
Ти вкотре ввів мене в оману.
Ти знову поруч в тихий вечір,
Неначе рідний та, нажаль, не мій,
Бо навіть сон і спокій гір
Не віддадуть тебе… але постій,
Я вирву мить із рук у ночі,
У цю коротку вічність будь моїм,
Хай сплески впалих зір пророчі
Продовжать щастя, ніби зливу грім.
І знову я боюсь світання,
Жорстоке сонце палить темноту,
А ранок допива моє бажання,
Забув про людяність та доброту.
Ти залишив мене саму,
Моя ти доле невловима,
А я усе люблю тебе тому,
Що я люблю й завжди любила.
Колись і Сонце закохалось в Ніч,
Та їх брутально розлучили,
Тепер воно коханцям, певна річ,
Так заздрить, бо захиститись не уміли.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=352120
дата надходження 22.07.2012
дата закладки 22.07.2012
Усім, хто знає, що життя прекрасне, хто вірить у земне майбуття , хто надіється, що неодмінно прийде вірний Хтось з усмішкою закоханого Бірюзового Неба і просто Тобі присвячую...
У цей сірий весняний вечір, дивлячись у мерехтливе зоряне небо, так несподівано й неждано, серед вічних просторів мрій, з'явився таємничий силует Когось. Наче випадково заворожуючий погляд, змусив зупинити на мить Її Весну, заставив забути про камінці у тремтливих теплих долонях, зачарував буденність. У мрійливих думках захотілося покликати Його, зрозуміти бездонність цих блакитних очей, тепло п'янкого повітря у Його присутності, шквал шалених емоцій із запахом кавових зерен і просту неймовірність щасливої миті. Вона не розуміла цих дивних почуттів, аромату весняного вечора, щось шукала у блакиті невідомих очей,- чи то відповіді не непояснені запитання, чи якийсь подив, чи шматочок бірюзового неба, а може- кусочок власного серця?..
Несподівано увірвавшись у Її світ, цей Хтось показав напрямок мрій, відкрив вікно чогось незбагненного і зовсім нового, запалив вогники щирих почуттів, збудував фундамент для незвіданого й вічного,- ось так спонтанно й надто просто...
Тепер щовечора приходить у Її спогади, залишає заквітчане волошками небо, вкладаючи в них майже літній вітерець щастя, рожеве почуття Любові. Дихати без Нього Вона не може- не бачить зір, думати без Нього не може- не розуміє, був Він чи ні? Може то вітер заплутався у Її довгому світлому волоссі, а Вона подумала, що то його пестить Її Ніхто. Може то серце втекло у безвість, а Вона й досі шукає Весну... Може... Але душа божевільно поривається сказати, що Когось недаремно виглядає щовечора, що надії таки зуміють дістатися того туманного силуету, що Він зрозуміє усі Її примхи, відчує синь неозорих сподівань, справжність істини буття, і разом з Нею дочекається весняну осінь під липневим дощем, котра так щиро покаже глибину душевних почуттів...
...Шукати, знаходити, кохати до останнього подиху... Для цього треба так мало- просто жити серцем... Не треба боятись шукати невідоме, відкривати нові таємниці своєї душі. А щоб не сталося- чекати, і незадовго Хтось з добрими очима кольору Неба постукає у шибку Її мрії, тримаючи в руках Весну...
P. S. Усі ті хто знає де перебуває її Хтось, прошу повідомити за адресою: Бірюзове Небо, вулиця Сонячна, будинок Великого Серця. Або телефоном : усмішка- смайлик з ромашками- усмішка- усмішка- усмішка- ромашка- усмішка. Питати Настю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=352200
дата надходження 22.07.2012
дата закладки 22.07.2012
Налились соком яблука рум'яні,
Їх неймовірна свіжість аж пашить,
І аромат до себе так і манить,
Ще й надзвичайну магію таїть.
Прийду до тебе з ним, неначе Єва,
Плодом любові ніжно спокушу,
В очах горить вже іскорка ігрива,
На тілі твому пристрасть напишу.
Той плід спокуси - ніжне моє тіло,
Вологість губ, що поцілунком вже бринить,
Округлість стегон шалено зваблива
І лоно, що бажанням вже горить.
Ти будеш смакувати плід кохання,
Тебе він насолодою сп'янить,
І від шаленого згоратимеш бажання,
Очікуючи на блаженства мить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=346197
дата надходження 25.06.2012
дата закладки 22.07.2012
мене тримати так ніхто й не зміг, -
то я сама, (сама!), чомусь трималась…
із вуст злітає сміх, болючий сміх
біжать кудись бездомні вертикалі…
і їм ти не несешся навздогін:
таке банальне вигадане щастя…
я так хотіла змін, хоч трохи змін,
сама створити, або в когось вкрасти
або розмалювати полотно,
отак без страху, болю… без оглядки
чому мені насправді все одно?..
я ж так хотіла все життя… спочатку…
а зараз хоч у безвість… ти прости
мене за всі страждання і тривоги…
не прошу все забути, - відпусти!..
бо так було завгодно навіть Богу
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=352028
дата надходження 21.07.2012
дата закладки 22.07.2012
Мабуть, не в тому справа, що закінчилась злива,
що з-поза хмар високих вийшло гаряче сонце...
Хочу життя без смутку!.. Хай би цю мить щасливу
не наполохав вітер, не обпалив би стронцій.
Хай би комусь не стати тільки уламком мрії,
болем терпким, слідами на полотні осмути...
Мабуть, вся справа в тому, що я ніяк не вмію
бути для когось чудом, але комусь - не бути...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=349898
дата надходження 12.07.2012
дата закладки 22.07.2012
Її Львів,- і досі закоханий у нічну безодню неба, такий щирий, ніжний, привітний, сьогодні - далекий, чужий, зболенний лютневими пристрастями Зими. Старенький трамвай нагадує про сіру занедбану буденність, перехожі вулиці, заклопотані своїми проблемами, не дають найменшого поштовху до усмішки, вуличний хаос, завірюха і жодного натяку на те, що сьогодні хоч щось увійде в Її душу, подарує кусочок романтики, запалить вогник тих дивних для усвідомлення почуттів, зачарує, приворожить, а потім... Хай зникне!
Дарма, дарма, дарма, що у серці зневіра. Тільки сьогодні, хай навіть на один вечір, на мить, на долю секунди, у якій відкривається усе життя, на подих, відчути, згадати, збагнути, закохано подивитись у даль, і просто чекати на щастя побачити знайомі очі. Як давно Вона не відчувала, не мріяла, не зупинялась просто, щоб глянути у нічне небо. А сьогодні... Не може пояснити, щось дивне ввірвалося в душу, кинуло шмат надії і прошепотіло “Досить!” А потім пішло, наробивши в серці гармидер, і не сказало, чи вернеться...
І все-таки Вона залишилась на тій зупинці вчорашніх ілюзій: вперта, горда, незмінна, так і зосталася в очікуванні незбагненного дива. Надія, яка так палко виривалася на волю, закричала, забилася сполоханою пташиною, залишаючи слід роз'ятреної рани. Але раз-у-раз її віра так вперто запалювала вогник Любові...
Ні!!! Ні!!! Не можна допустити останнє, не зараз, не в цю мить, ніколи... А чому ж так вперто б'ється серце, чому дає ще жити, чому не може впасти серед розбитих мрій, заснути і не прокинутись, чому ще здатне боротись, чому не може так просто піти?.. На ці вічні запитання Вона і досі не знає відповіді. Чи то доля дає поштовх іти далі, ступати важкою ходою по львівській бруківці, чи життя вперто кричить: “Не здавайся!”, але Вона йде. У серці крім болю не має місця ні для кого, жодних емоцій, жодної сльозинки на обличчі за останніх кілька років і навіть жодних думок.
Аж ось і зупинка. Старенька кав'ярня манить аромооксамитом львівської кави, кілька відвідувачів, байдужих до погоди надворі, її улюблений столик біля вікна,- саме тут відкривається її світ, незнаний, непідкорений, далекий. Кава, коньяк, біль. На устах спогад, що ріже, наче ножем, у серці- зовсім нічого, у душі кілька ран із запахом вчорашнього і лише крихта мрій...
...Ніхто не прийшов... Все-таки Ніхто не приходить... В застиглих зелених очах якесь далеке відлуння. Кава, коньяк... Завтра Її знову можна побачити тут: те саме розхристане волосся, той самий погляд і ті самі безнадійні надії...
P. S. Не питайте хто Вона, де живе, чому не вміє більше плакати. У ній так мало життя, але таке бажання жити. Вона звичайна пересічна жителька(чи житель) вашого міста, А може у цих рядках, ви впізнали кожного з вас у хвилини найбільших розчарувань. Вона сильна і обов'язково у шибку тієї кав'ярні постукає Її щастя. Вірте, боріться, кохайте, відчувайте і ніколи не здавайтесь, бо лише Віра, Надія, Любов дають те, чого так прагне Ваше серце. Не бійтеся впустити у свою душу клаптик неба, запросити погостювати Весну, помріяти, відчути...
Життя - Богом даний привілей, воно- прекрасне! Пам'ятай про це!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=352013
дата надходження 21.07.2012
дата закладки 21.07.2012
Ти знову між римами вкотре шукаєш пояснень,
А може не варто торкатись незнаних причин?
Я- та що була ́, коли зорі у небі погасли,
Щоб Ти зрозумів, що я краща із всіх величин.
Недавно Ти десь прочитав між моїми рядками,
Що знову страждаю від ненароджених ві ́ршів.
Ти просто відчуй- кожну риму і відстань між нами
І зрозумій, в цьому світі Ти є найцінніший.
А може не варто читати усю "писанину",
Не треба Тобі шукати між веснами осінь?..
Заховай десь під серцем (у снах) колючу тернину,-
Я Тобою живу, в мріях- Твої сірі очі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=351796
дата надходження 20.07.2012
дата закладки 20.07.2012
Не має сліз- вони росою висохли на віях,
А разом з ними десь померла і закохана весна.
Так мало тоді щастя було в приспаних надіях
І стільки осені у зболених між вІршами рядках.
На згадку долі- півхвилини у найбільших стратах,
І мій щоденник, що кричить тривогами услід весні.
Я так і не зуміла найдорожчою Вам стати,
А Ви й не сміли, не хотіли заперечити мені...
Ще пару тривог, але тих, які втомлюють вії,
Незбагненність тортурів із знедолених світом зіниць,
Одна мить, що окрилює серце- завтра німіє...
Не бажали Ви знати мого серця усіх таємниць...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=350805
дата надходження 16.07.2012
дата закладки 20.07.2012
Ниє серце – немає сили!..
Молю неба, щоб хтось молився.
А. ШЕВЧУК
Паморочиться голова від низького тиску.
Разом зі спокоєм випарувалися всі сили.
А за новими у Бога, на жаль, я не перша в списку.
В свіжозаварену каву додаю не цукру, а солі,
Аби якось прийти до пам’яті. Навпростець.
Періодично спираючись на стіну обов’язку…
Хто-хто, а каві зраділо серце –
Тонізуючого ефекту у нього – «по саму зав’язку»!
Правда, дія лише снодійна…
Не рівні сили у цій гонитві!
Сама вже не в змозі нічого вдіяти.
Залишається вірити в твої молитви!
17.07.12 23.47
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=351682
дата надходження 20.07.2012
дата закладки 20.07.2012
Вже липень добігає середини.
У розпалі ще літняя пора.
Яка чудова зараз тепла днина!
Чому ж листочок з клена опада?
І вітер, украй зморений, не диха.
Натруджені вже крила поскладав.
Навколо розляглася лише тиша...
Чому ж листок зів"яв і раптом впав?
Далеко ще до осені, мій друже!!
Надворі, зрозумій, не листопад.
А, може, мій хороший, ти недужий?
Чи, може, ти життю уже не рад?
Чи, може, в тебе теж болить серденько,
І став тобі немилим цілий світ?
Сідай мені в долоню, мій маленький,
Зігрію я осінній твій політ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=351643
дата надходження 20.07.2012
дата закладки 20.07.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 19.07.2012
мені тут, знаєш, казково, визначено-ритмічно.
книги: дракон, принцеса, все ванільно-рожеве.
весело - бути лялькою, але не бути річчю,
та й заголом не бути і не хотіти вже.
різна, різана, справжня, схильна до самознищень,
до самоти і Бродського, кави і сигарет...
літо здатне боліти прагенням бути вищою,
вчитись робити висновки, згадуючи старе,
бавитися в щоденники, у серйозні відносини...
літо мені сміється очима сірими.
каже, що все аж смішно, настільки просто
і я сьогодні у це готова повірити.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=351512
дата надходження 19.07.2012
дата закладки 19.07.2012
Мій келих – ніч! Несіть скоріш вина!
Заллю тривожну тишу небокраю.
Моя душа, як амфора без дна,
В яку чужі спокути наливають…
Мій гість і друг – шляхетний серцеїд,
Напевне, випадковий співрозмовник.
В коктейль ілюзій додає він лід,
Історії римує беззмістовні.
Учитель мій - лише один – життя.
А решта – псевдосвятості актори.
Війни моєї чорно-білий стяг
Відкрив мені свободи дике море.
Мій келих – світ. Скоріш вина несіть!
І не судіть, що гоже, що не гоже.
Не вчіть. Відкиньте правила. Не вчіть.
Навчилася всьому… сама давно вже…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=351464
дата надходження 19.07.2012
дата закладки 19.07.2012
Скінчиться знову смарагдове літо,
Наступить осінь ніжно - золота.
А ми з тобою будемо радіти
І не відпустим прожиті літа...
Заграли струни десь далеко в горах,
Для нас ліричний і сумний мотив.
А листя тихо падає у скверах,
Шепоче вітер, він тебе любив...
Торкнеться ніжно дотиком кохання,
Розчинеться в озерній глибині.
А потім десь заграє скрипка зрання,
Ті почуття призначені мені...
І враз десь зчезнуть з горизонту муки,
Лишивши в пам'ять дивний образ свій.
Війне дощем холодної розлуки,
Засипе небо зорями надій...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=350957
дата надходження 17.07.2012
дата закладки 19.07.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 19.07.2012
Чого Вам, пане, кави чи цикути?
Не бійтеся, вона ж-бо не смертельна.
Не хочете зі мною все забути,
В безодню впасти пристрасно-пекельну?
Вам коньяку чи, може диво-зілля?
Лиш не кажіть, що полюбили іншу.
Не хочете втопитись в божевіллі,
Змінити душу на лірично-грішну?
Чого Вам, сонця чи стрімкої зливи,
Поем вершкових чи п’янких сонетів?
Багато є рецептів для щасливих…
Скоріш ловіться у мої тенета!
Що Вам віддати, – серце, тіло, душу,
Світанок, вічність, чарівні сонати?
В саду кохання полум’яну ружу
Запрошую зі мною Вас зірвати…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=351301
дата надходження 18.07.2012
дата закладки 19.07.2012
Я так давно тебе небачила,
Ти не писав мені листи.
Та я тобі за все пробачила
І ти мені за все прости...
Себе в душі достатньо мучила,
Думки були мов міражі.
Десь в глибині я дуже скучила
І нерви бУли на межі...
Було на серці дуже боляче,
Та я віршем гасила біль.
Слізьми вмивалося обличчя,
А ти на рану сипав сіль...
Та я давно тобі пробачила,
За все, що ти мені зробив.
Осліпла я тоді й небачила,
Що ти любов нашу убив...
Всміхаюсь ніжною веселкою,
До мене ще приходять сни.
Була любов у тебе терпкою,
Я дочекаюся весни...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=351242
дата надходження 18.07.2012
дата закладки 18.07.2012
Отож, прощай! Ти вільний і нічий.
В любов фальшиву бавитись доволі!
Ти майстром був. Мене, невмілу, вчив,
Але давав лиш другорядні ролі!
О, як ти грав! – шикарно, наче бог!
Позаздрив би й Шекспір такій удачі.
Та від твоїх абсурдних перемог
Я лиш сміюсь тепер – уже не плачу…
Душа моя звільнилась від облуд,
Не в’яжу більше рани пишним бантом,
Ти звик новеньким дивувати люд,
Мені ж, мабуть, не вистачить таланту.
Отож, прощай! Ти ж так цього хотів –
Самотності гучної, бо для тебе
Життя – це гра, любов – і поготів.
Театр земний, на жаль, не бачить неба.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=351223
дата надходження 18.07.2012
дата закладки 18.07.2012
Чому болять так тяжко серця рани?
Чому сльоза така гірка на смак?
Чому приносять біль тобі кохані?
Хіба тому, що любимо їх так?
А, може, їх ми любимо занадто,
І в серце їх пускаєм залюбки?
І слухаєм уважно, винувато,
Коли вони плетуть свої казки?
Ми віримо, бо любим відчайдушно,
Хоч серце знов підказує брехню!!
Пробачимо і поряд йдем послушно,
Щоб не згасить сердечного вогня...
Бо світ тоді не буде веселковим,
Зів"януть квіти, що цвіли в душі.
І дні тоді настануть полинові,
Коли з тобою станемо чужі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=351185
дата надходження 18.07.2012
дата закладки 18.07.2012
Гарячий шоколад і тістечко ванільне
Тобі я приготую й принесу у ліжко.
Від поцілунку покидаєш сон повільно.
Смакуємо сніданок ми неспішно.
Ти насолоджуєшся ним і моїм тілом,
Яке мереживом прозорим лиш покрите.
Ваніль із уст цілунком ти знімаєш сміло.
В очах - шаленство. Все бажанням оповите.
Все далі поцілунки гарячіші,
І пестять руки мої стегна, спину, груди.
І ласки твої все відвертіші й палкіші -
Гаряче полум'я їх відчуваю всюди.
Гаряче шоколадне в нас бажання,
Мить насолоди з присмаком ванілі.
Твоєю бути - у очах моїх жадання,
Плоди любові дарувати тобі спілі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=351012
дата надходження 17.07.2012
дата закладки 17.07.2012
Після прочитання книги "Перлини надвечір'я" Євгенії Бучківської
Спрацьований, з поморщеним лицем,
Сидів Семен самотньо на ослоні
В садку, де пахла м'ята з чебрецем,
Червоне яблуко тримаючи в долоні.
Те яблуко блискуче, молоде...
В Семена раптом засльозились очі.
Він пригадав Марусю. Як на те
Наснилася йому цієї ночі.
Її веселий сміх, неначе птах,
Летів із вітерцем за огорожі.
А на рум'янім личку, щічки так
На яблучка маленькі були схожі.
Покликала до яблуні у двір,
(Вони її колись садили разом),
Багато літ пролинуло з тих пір,
Гілки безжально покрутило часом.
І яблук не було, крім дрібноти.
Казав онук, що буде не до сміху,
Як яблуня порве гіллям дроти,
Або понІвечить в негоду стріху.
Та дід не дав спиляти, бо вона
Дружиноньку нагадувала милу...
Тремтів у серці спогад, як струна,
Увись підносячись по небосхилу.
...Так і помер із яблуком в руці,
Немов заснувши, відійшов у вічність.
З усмішкою на зморщеній щоці...
А яблуню зрубав онук... у січні...
16.07.2012р. 22:40
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=350880
дата надходження 17.07.2012
дата закладки 17.07.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 15.07.2012
Поезія – немов смачний коньяк,
Її ж читаємо маленькими ковтками.
То не роману глави, аж ніяк,
То блиски іскор хвиль, що прагнуть кави.
14.07.12. 20.05.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=350403
дата надходження 14.07.2012
дата закладки 15.07.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 07.07.2012
В повітрі пахне травами і медом,
Хтось череду зірниць порозганяв.
Вхопивши срібну нитку Андромеди,
Купальська ніч спустилася на став.
І розпустила пишні темні коси-
Чорніші за вороняче крило.
На запашні розніжені покоси
Дрібне намисто росяне сповзло.
Десь серед лісу блимає багаття
І сипле іскри в темну каламуть,
А поміж блюдець сонного латаття
Вінків духмяних кружальця пливуть.
Гойдає вітер язички шовкові
Свічок тонких у плетиві хмільнім:
Пливуть вінки до берега любові,
Маленькі цятки тануть в далині.
І не вгадаєш, чи зустрінуть долю-
Ніч теплі зблиски ловить з-під повік...
Грайливий вітер пригорнув тополю,
Дрібні листочки подихом обпік.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=348600
дата надходження 06.07.2012
дата закладки 06.07.2012
Люди формують шкідливі новоутворення,
Бог своїх блудних вже й не чистить від бруду…
Людство пора міняти в самому корені,
Тільки воно все каже, що більш не буде, -
І Бог його чує, бо сам же придумав сповіді,
Бог йому вірить, бо з вірою легше дихати,
Тільки фундамент віри гниє на споді,
В Бога, здається, просто немає виходу…
Люди ходять до церкви по індульгенцію,
Бог не зна, чи наївно то, чи зухвало,
Він тепер не вдається до авдієнції,
Бо останньої з дому дещо пропало… -
Бог розуміє, що в людськості мало божесті,
Й вірить, що люди вернуть вкрадене з раю,
Люди Бога вражають своїм убожеством,
Мабуть, то за любов Його так карають…
осінь 2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=347224
дата надходження 30.06.2012
дата закладки 30.06.2012
Горять у матусі заплакані очі,
Не тому, що в неї на серці печаль,
Ці сльози мовчазні, вони не пророчі,
А, як мені бачити сльози ці жаль…
Вони мимоволі збігають струмочком,
Як плаття красиве, десь там промайне
І згадує мама ту першу сорочку,
Це тата дарунок, а це вже святе.
Я мамину пісню співатиму вічно,
Хоч мами давно на землі вже нема
І Бога прошу у житті потойбічнім
Щоб маму, хоч там оминула зима.
Вдивіться уважно в матусі обличчя,
Коли ще живі, то розгладьте лице,
Бо всі ми під Богом, життя в нас не вічне,
Щоб ми не лягали в могилу з свинцем.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=346441
дата надходження 26.06.2012
дата закладки 26.06.2012
Небо в зірках лиш для того, щоб ніч не заходила в душу,
Вирине страх, та самого життя на землі не порушить.
Зоряний вир доторкнеться туди, де знайдуть його очі.
Зникне пустир, то Ікарів сліди береже він щоночі.
Сльози небес, то зірниця повільно скотилась за кручі.
Слід від чудес, мов слова, що промовила ти неминуче.
Щира краса, з недосяжності виникне втрачений спомин,
Чиста роса ще не зникла, та тане, зникає той промінь.
Хочеш піти? Та тримає зоря німбо-світлом урочим.
В небі світи, оживають моря, або серце стукоче.
Небо без хмар, ллється сяйво вигонячи проблиски ночі…
Тихо комар, пропищав, а підступно, цю мить він зурочив.
22.06.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=345937
дата надходження 24.06.2012
дата закладки 24.06.2012
Як же мені почуття ці передати,
Що мою душу рвуть на шматки,
Я не знаю, що маю, тобі сказати,
Кохаю чи вже мабуть і ні...
Чи можливо втікаю від самотності,
Розповідаючи всім байки,
Стримуючи хворобливі емоції,
Бо ще вірю в дитячі казки.
Зізнаюся, зрадила я колись тобі,
З вітрами , що в травах шугали,
Інтриги ніжно плели у косах моїх,
Цілували їх...Чарували.
Лоскотали, як ти...Були ми молоді,
Жартували ...Вуста ж бо хмільні...
Повернутися хочеться в минулі дні,
Де вирували пристрасті ті.
Глибина..., жага нестримна, полуденна,
Сплетіння несамовитих тіл,
Тепло долонь й якась любов навіжена
І немов неземний рай довкіл.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=342524
дата надходження 07.06.2012
дата закладки 24.06.2012
Нам небо душу вклало у долоні,
Чекало ранок у його красі.
Горіло тіло, пульсували скроні
І трави були мокрі у росі.
Десь недалечко щебетала пташка,
Розповідала про свою журбу.
Мабуть і їй на серці було важко,
Тому і вклала тугу у мольбу...
Повітря пахло ніжним сінокосом,
Роїлись бджоли, липли до квіток.
Ти брав ромашки заплітав у коси,
Вплітав кохання з квітів у вінок...
На тебе я дивилась мов на диво,
Свій погляд не могла я відвернуть.
Коханий знаєш, я така щаслива,
Волошки у очах твоїх цвітуть...
А ще в них бачу сині, сині води,
Що в даль за небокрай мене несуть.
Ти ту красу отримав від природи,
Та не в красі, а у коханні суть...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=345410
дата надходження 21.06.2012
дата закладки 21.06.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 19.06.2012
Десь над межею мрії спопелені...
Останні зорі вибилися з сил.
А дні нуртують - здиблено-шалені,
Облізле пір’я смикаючи з крил.
І знову літо... Втрачене? Здобуте? -
Ромашки ще у гадці на краю́.
Якби моглося часу завернути -
Того, що розчинився у маю́!
Так свіжо зранку пахне косовиця,
Так елегійно дзенькає коса...
Десь над межею скапує зірниця,
Неначе на щоці весни сльоза...
(1.06.12)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=341432
дата надходження 02.06.2012
дата закладки 03.06.2012
Чистий аркуш паперу лежить на столі.
В голові - повний хаос думок.
А душа десь мандрує в якійсь пустоті,
А хотіла злетіть до зірок.
Ти пішов в далечінь по пустинних шляхах,
Не закрутить любові нас вир.
Та повернешся, знаю! у моїх рядках.
А поки що... ще чистий папір.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=341436
дата надходження 02.06.2012
дата закладки 03.06.2012
Монофонята, частина 2
Ґавенятко
Ґавенятко ґавить ґудзик -
Ґава ґрунт ґрасує.
Ґалаґан ґелґоче: «ґедзик»-
Ґазда ґаночок ґрунтує.
Йог Йосип
Йосип йога йменували -
Йойкнув «Йорж, йоржистий!»
Йога йодом йодували -
Йти йому йоди́стим.
Ярмарок
Який яскравий ярмарок:
Янтар ясніє ягідок.
Ягнята, яйця, яблуні,
Ячмінь – ятки, як явлені.
травень 2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=341207
дата надходження 01.06.2012
дата закладки 01.06.2012
Мені без тебе вірші не пишуться -
вогник згас...
Зорі у небі, мов квіти на вишивці...
Мій Пегас
десь заблукав на веселці між смугами
кольорів
або шукав собі іншую-другую
та й зустрів.
Їй тепер рими приносить у глечику,
стука ритм
срібним копитцем... Від мене далеченько
пілігрим.
Може тут справа не в конях із крилами,
як в гусей?
Де взятись віршам без любого-милого?
От і все.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=272160
дата надходження 26.07.2011
дата закладки 27.05.2012
перенаселення теперішності,
рівно стій, простягаючи своє ім'я.
моє Я піднесене до беззвучності,
з найтихіших режимів гучності
виповзають ловці наших снів.
стрімголів до кутків обезлюддя,
де раптово вмирають всі судді,
мов на знак, що і нам не туди.
ти куштуєш пробачень плоди
і вмираєш в бою надто чеснім.
я із креслень твоїх оживляю сади
та сама в них уже не воскресну...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=340085
дата надходження 26.05.2012
дата закладки 27.05.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 27.05.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 27.05.2012
***
Цілуй її очі, цілуй,
Коли роздощилося небо...
Мов крапельку ніжну, малу
Горни її міцно до себе!
І в світ надарма не пускай -
До танцю на сивих калюжах.
А зорями ти промовляй,
Що любиш її... дуже-дуже!
Хай в щасті єднають сади,
Хай травами стелиться доля...
Цілуй, пригортай і веди
Туди, де синочок чи доня,
Туди де політ рушників,
Де свято для неї, для тебе...
І грій її в по́ру дощів,
Цінуй, коли сонячно в небі...
(24.05.12)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=339616
дата надходження 24.05.2012
дата закладки 25.05.2012
Тебе кохаю! Так тебе кохаю,
Як любить сонце небо у блакиті
І пестить його лагідно щомиті,
Цілунками вкриваючи до краю.
Так ще веселка літній дощ кохає,
Розповідаючи свої секрети,
Сплітає семибарвні амулети,
Розвішуючи там, де він бажає.
Кохаю безтурботно, як уперше,
Коли життя стелилось рушниками,
Ведучи в світ незнаними шляхами
Під білий вальс заквітчаних черешень.
Кохаю так, що калатає серце,
Коли в твоїх обіймах затихаю,
Зненацька потрапляючи до раю...
Коханий мій, чи знаєш ти про все це?
14.05.2012р. Сатанів
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=338774
дата надходження 20.05.2012
дата закладки 20.05.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 20.05.2012
Скажи, як можна не любити,
Тебе, коли любов живе...
Як можна в цьому світі жити,
Щоб не побачити тебе.
Скажи, як можна без кохання,
Скажи, як можна без тепла?
В полон взяло мене чекання,
Печаль на серденько лягла.
Сиджу одна у тихий вечір,
Шукаю ще знайому тінь.
У шаль ховаю свої плечі,
А в небі тисячі падінь.
Це зорі падають додолу,
Запалюють бажанням нас.
І ту любов розбиту й кволу,
Повільно залікує час...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=338755
дата надходження 20.05.2012
дата закладки 20.05.2012
(Низка неканонічних хокку)
* * *
Весняні хмари.
Зачиняють крамницю.
Омела на осокорі...
* * *
Холодний весняний вітер!
Потонути б у його розкошах….
Сьогодні! Коли слива цвіте….
* * *
Почути б пісні людей
Яких випустили
з цього світу сумного…
* * *
Море Мрій!
Втопитися б в ньому…
Або хоча б поплисти….
* * *
Тиша старого ставу
Всі в нірвану пішли
І жаби, і хвилі, і я…
* * *
Сонні листя
Знову рухає
Сонний вітер…
* * *
У небо хотів пірнути,
Та зрозумів –
Втоплюсь…
* * *
Димом заморського зілля
Дихаю знову.
Весняне небо…
* * *
Ніч – це двері.
Зайду в їх морок,
Шлях знайду до істин нових…
* * *
Книгу життя свого прочитав.
Навіть закрив…
Іншу б почати…
* * *
У сірому пейзажі
Побачив художник фарби.
Мені б його очі…
(Світлина автора віршів)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=338170
дата надходження 18.05.2012
дата закладки 18.05.2012
Арабікою пахне теплий вечір,
Сповзає день сльозою по вікні,
В саду затихли співи голосні
І органзою оповило плечі
Чорничне небо яблунькам сумним,
Що облетіли білим снігоцвітом.
На видноколі достигає літо
В хмелю п'янкої мрійниці-весни.
Вже заіскряться в сонячнім вині
Медові соти, мов янтарні смоли,
Заколоситься, зашепоче поле
І зажевріють маки вогняні.
Намисто ягід, солодко-терпких,
Розсипле літо у пахучих травах...
І винограду арка кучерява
В промінні сонця грітиме листки.
Жита всміхнуться ніжно-волошково
І попливуть погожі теплі дні-
Отак про літо мріється мені!..
І з неба зорі дихають медово.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=337997
дата надходження 17.05.2012
дата закладки 17.05.2012
Не кажіть про двомовність мені.
Панібратство оте – ненаситне.
І державу мою не виніть.
Україна – не двоязика.
Панібратство – юродива ціль.
Вже в обіймах держава холоне.
Вже наїлись імперських млинців.
Україна – не п’ята колона.
То хронічна хвороба така,
коли з жиру трапляються «бзіки».
Хижим виродкам не потакай.
Янучари – новітні базіки.
Далебі не однаково нам.
Добре знаємо капосність вражу.
Догоджали чужинським панам.
І назад вже не хочемо в Рашу!
І в Європі нас надто не ждуть.
І Америка знай вижидає.
На налигачі нагло ведуть.
А куди бредемо – не питаєм.
Звично водять по колу сліпих.
Поводир неодмінно обмане.
Та якби ж то Господь нас водив,
а ведуть – крутії-добермани.
Ділять Бога злодюги круті.
«Гляньте – кажуть – які ми хороші!»
У небоги – кишені пусті,
у «святих» – швидко множаться гроші.
Братство те не годиться й на раз.
Бзік! І знову – паскудну умову.
Утридорога пхають нам газ,
хочуть вижити з нас рідну мову.
Українець лукавства зазнав,
від чуми вже потроху одужав.
Хижа мова імперії зла
сіромах доконає байдужих.
Той, хто вільно балакати звик, –
вже не схоче ізнов прогинатись,
не полюбить за довгий язик.
Краще з двору спесивців прогнати.
Гонористі, лукаві «брати»
наші душі паплюжити звикли.
Туповперто уміють ректи
мов тут люди «многоязикі».
Українство здолати якби –
затівається свійське тут військо.
Хоч зазнало немало ганьби,
провокує все ж тут самоїдство.
Возсідає двоглавий хижак
у церквах. Там – лихі інтереси.
Сіє розбрат, зневіру і жах.
«Руський мір» ловко щепить агресор.
Марно мріє новітній могол
територію взяти в оренду.
Українець – давно не хохол.
Україна тепер – суверенна.
Чи чужинець, чи свій хижий пан,
чи з бидлоти ти підпанок бритий, –
начувайся. Бо ти – окупант.
Час гряде. Все одно будеш битий!
Ну й живи в Україні ладком.
Ну й клянися в братерській любові.
Вільно «какай» своїм язиком,
як не здатний навчитися мові.
Як тобі Україна чужа
як у тебе духовне каліцтво –
не казись, у світи вирушай,
не кусай, не жери українство.
Україна на світі – одна.
І повсюди, куди ти не підеш,
тут привільно і гордо луна
і російська, й англійська, й ідиш…
В Україні гостинній моїй
мовам світу однакова шана.
І які б не велися бої,
рідна мова одна в нас державна!
Не імперська і не панівна,
а природна і суто арійська.
І довершеність, і таїна…
Рідна мова моя – українська.
Визнаю, що у вірші оцім
забагато болючого крику.
Але ж як показати усім
історичну образу велику?!
Як достукатись до земляків,
збайдужілих ягнят-хохломонів?..
Українці ж отут – з правіків.
Від лукавого – ігри двомовні.
Чашу долі спиваю до дна
і напевно вже істину знаю:
рідна мова, як мати – одна,
а двоюрідних не буває.
Запанує в державі Любов.
Кожен житель тут – вільна людина.
Про двомовність на треба розмов,
щоб держава була єдина.
Олександр Печора (Ромоданець)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=338015
дата надходження 17.05.2012
дата закладки 17.05.2012
Я для тебе намалюю літо,
З маками й волошками у полі.
Вітер в хвилях загойдає жито,
Поцілує й пригорне тополю.
Засвічу для тебе зорі в небі,
Роси дзвінко музику заграють.
І мою мелодію для тебе,
Птахи защебечуть, заспівають.
Я сплету тобі з кохання ніжність,
Радості пошлю у твою душу.
Ти для мене ніби ціла вічність,
Серденько думками знов зворушу...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=337980
дата надходження 17.05.2012
дата закладки 17.05.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 16.05.2012
Все мчать кудись вокзали і перони,
А я милуюся вогнями незнайомих міст.
Все пробігають вікна і вагони,
Я не впіймаю потяга за хвіст.
А світло безупинно тоне
І губить у туманах незнайоме місто.
Горнятко чаю швидко так холоне.
Засну під музику вагона-піаніста...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=335306
дата надходження 05.05.2012
дата закладки 16.05.2012
Забагато мого безсоння...
Забагато, хоч і на двох!..
На сосні повсідались сови -
Ночі мають музичний слух!
Тож, мовчи! Хай не знають болю
І не множать його на два...
Мої рани болять від солі...
Болить пам'яттю голова!
Ниє серце - немає сили.
Молю неба, щоб хтось молився...
Білі штори ховають від болю...
І від Бога, коли ти снишся...
То мовчи! Хай не зна про болі
І не множать його на два!
Твої рани болять від солі...
Болить пам'яттю голова...
Тремтять руки в німій тривозі...
Всі стріли мимо - лукавий лук!
Тінь моя, блукаючи по дорозі,
Іде від себе і від розлук.
Ти мовчи! Хай не знає болю
І не множить його на два...
Хоч і рани ще й досі в солі,
Дуріє пам'яттю голова...
Багате багаття мого безсоння! -
Горять години і нерви тліють...
На сосні засідають сови
Й вірять всьому, про що почують...
Ти мовчи - і не взнають болю,
Не помножать його на два,
А твої рани болять від солі,
Болить пам'яттю голова...
Німі ночі не ніжні. Навіть,
Останнє світло сухе, різке...
Не голоси вголос про св́ою сповідь -
Вона справдиться - це ж зірки!
Тож мовчи!.. Хай не знають болю!
І не множать його на два...
Хоч і рани болять від солі,
Й болить пам'яттю голова...
Забаганки мого безсоння...
Тиха сповідь посохлих вуст...
Ми з тобою тепер безборонні -
Закрили... один одному... пустку.
30.04.12 01.31
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=337901
дата надходження 16.05.2012
дата закладки 16.05.2012
... а ти все одно залишаєшся осторонь,
усі твої голоси
й хвороби загострені,
усі твої друзі й записки розгублені,-
піднесені скарги до вищого ступеню.
усі твої смерті у ній мов метелики
на світлі свою відкривають Америку
і в ній зачиняють для інших кордони,
малюють з твоїми очима ікони.
а ти мимохіть розсипаєшся спокоєм:
"не псуй те, що маєш нудними уроками,
тримай свою душу в такій ізоляції...",
а потім ідеш, звісно маючи рацію.
і все починається десь в обезлюдненні,-
дотик нахабства і щоки напудрені,
хвороби тривалі і леза загострені,
а ти все одно залишаєшся осторонь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=337797
дата надходження 16.05.2012
дата закладки 16.05.2012
Сурмлять попе́реду нові́ світи!
Позаду - залишаються медалі.
Вітрила виткавши, гадаєш ти,
Які незвідані корити далі далі...
Готує доля безліч перепон.
Роки - мистецтво кропіткої праці,
Де, як і в музиці є еталон -
Стійкий макет із правил інтонацій.
У серці ж є мелодія - струна...
Прислухайся - і ти її почуєш!
Бо лиш тоді ти визначиш сповна
І хто ти є, й куди, й нащо́ мандруєш.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=337837
дата надходження 16.05.2012
дата закладки 16.05.2012
Насунули хмари, заховали сонця диск,
Щось моє серденько скімлить та болить.
Розгулявся вітер, в дуплі чутно писк,
Злякалась білочка - сосонка скрипить.
Залопотів дощик, цівкою біжить вода,
Листочок тріпоче, мов моя душа.
На мокрій жердині вмостилась сова,
Зозуля рахує скільки до Петра.
Тремтить срібна павутина, мереживне коло,
Хто я тобі, милий? Скажи мені, хто?
Б’ється кволий промінь через решето,
Розсікає темінь колодязне дно.
16.05.12
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=337845
дата надходження 16.05.2012
дата закладки 16.05.2012
Маю захриплий голос: сім цигарок за ранок…
Втратити зміст – означає колись його мати.
Лялька на дзеркалі пише «люблю» помадою,
Ляльки немає… лишилося щось пора_не_не.
Лялька – то очі великі й носик кирпатий...
Може, заб’ємо на все, зриваємося в Карпати!
Там не знайдуть, не згадають, як звуть, не покличуть…
Знаєш, смереки не вміють брехати в обличчя.
Тільки ніхто не зуміє відчути… ніколи, ніхто,
Як тобі холодно у непорожній кімнаті.
Час має здатність завжди безжально минати.
...Боже, постав у поштову скриньку квиток…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=294585
дата надходження 20.11.2011
дата закладки 16.05.2012
Прости мені, Слово.
Давно не зверталась.
Твої монологи,
Які лікували
Від мене ховались –
Напевно боялись.
Напевно відчули,
Що я вже не та,
Що стала чужою,
Німою й ламкою.
Прости мені, Слово,
Тебе зневажала -
Ти було риштунком,
А шпилькою стало.
Ти було рятунком,
Та випнуло скали,
Сиренами-доньками
Ніжно співало.
А я все тонула,
І знала й не знала,
Що жовтими водами,
Чорними крилами, ти
Серце мені огортало.
Прости мені, Слово.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=332187
дата надходження 22.04.2012
дата закладки 16.05.2012
Гарна здібність однак –
Вміти вчасно розвіяти сумнів.
Хитрий злодій… раз-два – і простак!
Чи ми ду́рні? Чи клеїмо дурнів?
Ніч розкаже чим день закінчився.
Хтось на сцені щось прагнув змінити,
А хтось в залі сидів і дивився.
Лиш щасливий насправді стомився…
Спить він солодко, бачить він сни:
Він їх в Бога за день заслужив.
Для натхнення йому не потрібні зірки -
Лиш до ранку набратися сил.
́́́́́́́́́́́
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=336799
дата надходження 12.05.2012
дата закладки 16.05.2012
(це присвята чоловікам, яких щиро кохають)
"Ти є найкращий" - так співають солов'ї,
І це найвища є у світі правда.
Ти радість й щастя всім приносиш на Землі,
Моє кохання ти й моя відрада.
Знайомство наше – подарунок долі,
Тебе немов всі ангели небесні
Придумали десь там, в своєму колі,
Й сюди спустили – ти як мрії їх воскреслі.
Ти ніжний, добрий і такий ласкавий,
І розум в тебе гострий мов стріла.
Забавний, мудрий, в видумках цікавий,
З тобою завжди я щасливою була.
Мене ти розумієш з напівслова,
А очі світлі мов небесная блакить,
Приємна, добра, ніжна твоя мова,
Говориш - як струмочок десь біжить.
Мене до себе ти бува пригорнеш -
Співає зразу серце і душа,
Немов в м’якеньку хмарку так загорнеш,
Обнімеш – й вже горять наші тіла!!
Ти є найкращий, і це добре знаєш,
Та скромність в тебе мабуть у крові.
Усім навколо завжди помагаєш,
Проте віддяки не чекаєш ти собі.
Нізащо не признаєшся й нікому,
Якщо тобі буває навіть зле,
Не сильно переймаєшся ти цьому,
Бо знаєш – з часом це якось мине.
Ти є найкращий, ти найкращий на Землі,
І це уже звучить як аксіома.
Ти є найкращий, й так потрібен ти мені,
Хоча тобі я мало ще знайома.
Про тебе завжди думаю й чекаю,
Прийдеш…,як в спеку вітерець.., приємно,
Й так добре враз…, я так тебе кохаю
І я щаслива, знаю ж - це взаємно!
Ти дуже добрий, дуже ніжний і жаданий,
Тебе я втратити не хочу, зрозумій.
"Я так радію, що ти Є, КОХАНИЙ!!!
Бо ти найкращий, просто кращий..,і ТИ МІЙ !"
****************************************
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=337314
дата надходження 14.05.2012
дата закладки 15.05.2012
О, неймовірна панно з йменням Анна!
Сьогодні привітати хочу рано
з народженням чарівну квітку – Вас!
Милуюся я Вами неустанно,
о, панно Анно – Ви шалено гарна –
запрошу іменинницю на вальс.
Хай стужа в душу не прийде неждано!
О, панно Анно, доля невблаганна -
Не зупинити літ нестримний лет.
То ж хай звучать небес дзвінкі органи
для панни Анни, а туман розтане –
кохання подарує інтернет.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=328096
дата надходження 06.04.2012
дата закладки 15.05.2012
Ти не Іван Франко, а я не Українка,
Щоб мірятися нам значущістю рядків.
Та є у нас обох співучая пір’їнка,
Яка творить дива із оберемків слів.
Твій поетичний гурт - лиш клаптик розпочатий.
Хай спокою не зна натруджене перо.
Михасю, друже мій, не можна нам мовчати.
Поет – це не на мить. Поет – то вже тавро.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=330541
дата надходження 15.04.2012
дата закладки 15.05.2012
анти http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=235071
Залиш мене саму.
Лиши мене одну.
У віршах і у снах:
Лиши лише весну
І травень у квітках,
І бджілку-трудівницю,
що так і не приніс...
А може їй зарано
висіти на стіні?
Коли усе минеться
й нічого не мине -
Лиши мене наза́вжди.
Лиши
собі
мене.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=337650
дата надходження 15.05.2012
дата закладки 15.05.2012
.. й цілує - мов шльондру : між очі, між губи, між груди...
й залишає на тілі небесні розводи пальцями.
тату їй на шкірі - слідами пилюки та бруду
і сниться ночами. даремно. він сам закохався без тями.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=332036
дата надходження 21.04.2012
дата закладки 15.05.2012
Коли в саду волочать леви сумовиті
Бідарку зі старих кохань,
На вежі вуглики очей моїх жадань
Спостерігають, сумовиті,
Бідарку зі старих кохань.
В обвитий вервицею звабний силует
Грудей цариці – злотий встромлено стилет.
Незрушною гримасою омфалу
Глядить Горгона на червоній плоті валу.
У торсів, знесених на чорний постамент,
Відбиті руки – Афродіти рудимент.
Волочить, за густе волосся, ззаду,
Криваву голову, жорстоко зжату,
Іродіада.
Руді герої, вогняні кущі з легенди,
Злягли! – під кришивом чи сфінкса, чи горенди.
Де перламутр ночей і мармур вечорінь?
Втекли – на чорний схід ранкових погребінь.
О де Персей і той сліпучий василіск,
І закривавлених мечів пекучий блиск?
Де юних лотосів цілунки і дарунки
Жінкам – де розкіш квітів і пісенні трунки?
Де ті обійми чисті, у безсмертнім сні
До ликів схилені, у сонячнім огні?
Де ті коханці в сяєві судомних жертв
У вечори п’янкі в саду, де править смерть?
О, там, де леви сумовиті
Везуть бідарку зі старих кохань.
Удаль з очей моїх
Від урочистих спогадів гірких,
Із саду втрачених жадань.
Чи до пустель, чи до магічних сфер,
Чи до боїв, чи до печер,
Чи до руїн, чи в забуття миттєве:
Куди він прагнув, хрип отих рудавих левів?
Куди ті леви волокли
Утому лап і сум очей:
Чи до вигнання волокли,
Чи до смертей?
Палає небокрай над містом величезним:
Дахи, палаци і мости в огні;
Наскрізний чад міський пластом кремезним
Затьмарює сузір’я мовчазні,
Завмерлі в неба глибині;
Заводи тчуть тканину стильну
Із мар – що стане безкінечністю й життям
Удень! в підвалах ніч сортує крам
І випікає хліб із кістяків могильних;
Усесвіт, виснажений хвилями морів,
Розпродається з банківських столів.
І потяг, летячи зі свистом,
За вікнами у маячню зливає місто.
Чи до безумств, чи до магічних сфер,
Чи до руїн, чи до химер,
Чи до смертей, чи в забуття миттєве:
Куди він прагнув, хрип отих старезних левів,
Коли вони із саду мармурів урочих,
Від лагідних дерев під балдахіном ночі,
Поволокли крізь юрми, сумовиті,
Туди – на площі, чадом оповиті,
Із саду втрачених жадань –
Жалку бідарку тих кохань?
***
L'ANCIEN AMOUR
Dans le jardin, où des lions mélancoliques
Traînent le char du vieil amour,
Mes yeux ont allumé leurs braises sur la tour
Et regardent, mélancoliques.
Traîner le char du vieil amour.
Des chapelets de seins enguirlandent le bord
Des seins de reine, où sont plantés des couteaux d'or.
Le sourire des Omphales, qui plus ne bouge,
Et les yeux de Méduse ornent le timon rouge.
Sur de noirs piédestaux voilés, des torses nus,
Les bras coupés, disent qui fut jadis Vénus.
Et par les crins, à l'arrière, traînée.
Saigne la tête atrocement glanée
D'Hérodiade.
Les héros roux, buissons de feux dans les légendes,
Tués ! — sous quel broiement de sphinx ou de gorendes?
Les nuits avec la nacre et les marbres des soirs?
En fuite — et quels brusques tombeaux d'Orients noirs.
Où le Persée et les dragons écaillés clair
Et les glaives où fermentait du sang d'éclair?
Où les lotus des baisers frais, où les losanges
Vers la femme — de fleurs, de chants et de louanges?
Où les bras purs, lacés en immortel sommeil,
Autour de fronts penchés sur des seins de soleil?
Où les amants tordus comme des arbres d'or
Dans le soir enivrant du jardin de la mort?
Là-bas, où les lions promènent,
Mélancoliques, le char du vieil amour.
Mes yeux l'ont vu sortir
Du solennel jardin des souvenirs.
Mes yeux qui veillent sur la tour.
Vers quels caveaux et quels lointains béants,
Vers quels combats, vers quels néants.
Vers quels oublis et vers quelles ruines,
Poussaient, ces lions roux, le han de leurs poitrines?
Vers où leurs pas s'en allaient-ils?
Leurs pas usés, leurs pauvres pas,
Vers quels exils s'en allaient-ils,
Vers quels trépas?
L'horizon rouge éclate en ville colossale
De toits et de palais et de ponts dans les cieux;
Une fumée immense et transversale
Barre des visages d'astres silencieux
Comme des morts, au fond des cieux;
Les usines tannent de la matière
Splendide et qui sera la vie et l'infini
Demain ! on fait, en des sous-sols de nuit.
On fait du pain avec des os de cimetière;
Les fleuves de la mer écoulent l'univers
Vers les banques et les hangars ouverts;
Et, brusque, un train qui siffle et passe
Jette la ville en fusion par les espaces.
Vers quelle folie et quels lointains béants.
Vers quels oublis, vers quels néants,
Vers quels trépas et vers quelles ruines
Poussaient, les vieux lions, le han de leurs poitrines.
Lorsque, quittant le grand jardin peuplé de marbres
Et les ombres qui leur tombaient, bonnes, des arbres,
Ils sont venus promener par les rues
De la ville — là-bas — et des foules bourrues,
Mélancoliques, loin de la tour,
Le char piteux du vieil amour?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=337563
дата надходження 15.05.2012
дата закладки 15.05.2012
Кохання злочин за грати сволоч
До смерті відсидіти усі строки
У карцер темний вже сліпнеш певно
Залежний вперше це ж так життєво
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=337530
дата надходження 15.05.2012
дата закладки 15.05.2012
Хоч слівце, півслівця... Та від тебе
Не летять з чужини поштові.
Ладна грозами в ясному небі
Викарбовувать знаки сумні...
Як прокинуться громові пісні
І проллються кислотним дощем,
Що з життям - ну ніяк не сумісні!
Я ж промокну до ниточки, вщент...
Порятуй мене, милий, словечком,
Не покинь на поталу саму...
Чи мені помирати доречно?!
Я ж для тебе... для тебе живу...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=336730
дата надходження 11.05.2012
дата закладки 14.05.2012
Забери мене, тато, в дитинство!
Я в собі геть втрачаю себе...
З мого дерева падає листя -
І останнє ось-ось опаде.
Якби ж знову дитиною стати!
Хоч на мить у безхмарну пору
Проведи мене, рі́дная мати,
Може, там я себе віднайду?
Побіжу за метеликом в гори,
Босоного по карій землі...
Ну то й що, як за цю непокору
"На горіхи" дістану собі?!
Я радіючи всьому живому,
Посміхаючись новому дню -
Поміщу у маленьку долоню
Теплу мрію дитячу, свою!!!
***
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=337425
дата надходження 14.05.2012
дата закладки 14.05.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 14.05.2012
Чи ти мене згадаєш навесні,
коли вином з порічок пахне вечір,
коли у теплі, ледь помітні дні
торкає вітер не засмаглі плечі.
Коли нечутний легіт, для беріз,
заплутує позеленіле віття,
й ще кровоточить з-під кори надріз
під тихий сум конвалії в суцвіттях.
А чи тоді, як падає зоря
і гасне в полі, обпаливши скроні,
коли вуста цілунками горять
всю ніч. І затихають на долоні.
Чи ти мене згадаєш навесні
у пік цвітінь кульбабового раю…
Чи пригадаєш ти мене, чи ні ?
Не знаю.
/ перевод /
Ветра...
Ты обо мне подумаешь весной,
когда вином из ягод пахнет вечер?
Когда уставший нежный ветер мой
кладёт ладони теплые на плечи.
Когда березам спутает листву
и косы ветвям заплетет, любуясь.
И кровоточащую рану сквозь кору
залечит чуть заметным поцелуем.
Когда в ладони падает заря,
и гаснет в поле, локон обжигая.
Когда уста всю ночь огнем горят
и сердце, словно снег последний тает
Подумаешь, когда пьянит сирень
И одуванчик, солнцем зацветает?
Хоть на мгновенье вспомнишь обо мне?
Не знаю...
плейкаст - LaurA
http://www.playcast.ru/view/1840297/6214e113b38b06bca7e5c4939edb3b5f5e101e10pl
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=337305
дата надходження 14.05.2012
дата закладки 14.05.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 14.05.2012
Жваві жаби, жовтий жук
Журавля женили.
Журавлини, жита жмут,
Житняком, живили.
Журавля журавка жде:
Жовті жне жоржини.
Женишок журбу жене:
Жне жалю жарини.
Ждала-ждала жениха -
Жереб, жах, жадання.
Журавель жував жита
Жвавим жартуванням.
Жовтня жевріє життя,
«Жу» жуків журливе.
Жде журавка журавля;
Жне жоржини живо.
2011 (12.05.2012)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=337267
дата надходження 14.05.2012
дата закладки 14.05.2012
Матусю люба, пробач за все мені, рідненька,
За те, що не слухалася, коли була юна,
Для тебе я і досі, ще дівчинка маленька,
Хоча вже мою голову, покрила сивина.
Пробач мені за долю, що перекреслила я,
Закохавшись і віддавшись без Божого вінця,
За те, що тягарем стало таке моє життя,
Та вже немає до його початку вороття.
І прости , що скоротила роки життя тобі
Й за моє таке спізніле по тому каяття,
Прости мені за мої гріхи, я за них в мольбі
Я спокутую... Йде боротьба й нема вороття.
Ти, як завжди допоможеж мені молитвами,
Знімеш ними біль зі смертельних ран тіла й душі,
Піднімешся до Бога в небеса зі словами:
" Мою доню, Боже, прости, зціли в дні насушні.
Матусю, мені допомагають твої крила,
Такі сильні, ласкаві, я в них, мов горобеня...
Живу й далі, ради сина, хоча вже й несила
Та на те все є воля господня кожного дня-
Нести моїй долі, такого важкого хреста...
Пробач мамусенько, своє нерозумне дитя,
Мабуть у моєму житті, недоля неспроста...
Живи ти довго, мамо й буду жити тоді й я,
Нехай процвітає вся наша сім'я та рідня,
Будь здорова, радісна й щаслива, як ця весна,
Ми любимо тебе! Ти наша гордість і краса!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=337237
дата надходження 14.05.2012
дата закладки 14.05.2012
Твої руки пахнуть хлібом на світанку,
Запах кави нас проводив аж до ганку,
А троянди зустрічали вже при сходах,
Потонули почуття всі у турботах..
Вечір пахнув вітром буйним із грозою,
У альтанці при свічах подме лозою,
Пахне тіло твоє медом при коханні,
Ніч тонула у думках та при зітханні.
Аромат твій захопила ця подушка,
І у спогади вертає навіть грушка,
Бо в саду, де ми кохались розцвітали,
Почуття за небокрай порозлітались.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=337185
дата надходження 14.05.2012
дата закладки 14.05.2012
вона насправді дуже самотня, та дівчинка, з нашого факультету...
їй хочеться говорити і стрягнуть в горлі слова,
і думає, якщо боляче, значить, іще жива…
і марить дрібками радості… і хоче тепла, та де там…
натомість гасне лампадкою, додолу повільно котиться,
і бавитися в існування у «лайках» на соцмережах…
а хочеться пригорнутись маленьким пухнастим котиком…
і хочеться полетіти… та надто вже тиснуть межі…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=296350
дата надходження 27.11.2011
дата закладки 13.05.2012
Мамусю, я тепер зовсім від рук відбилася,
П"ю по вісім горняток кави, палю муратті,
Не навчилась просити у долі і крихти милості
А живу як виходить: двічі не помирати.
Я жахливо не пунктуальна, не знаходжу часу на сон,
Не навчилася рахувати гроші і час…
Підпускаю в інтимну зону не віп-персон,
І живу як по нотах – у стилі "ламаний джаз"…
Видихаю через кватирку клубками дим,
У минулім житті я напевно була драконом…
Пам"ятаєш, існує істина незникома:
Хто яскраво пала – помиратиме молодим…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=297441
дата надходження 02.12.2011
дата закладки 13.05.2012
Побачила ТЕБЕ я вперше…,у кафе,
Із друзями тоді щось святкував,
Зустрілись поглядами… і твоє лице
засяяло, немов мене впізнав…
Легенька іскорка торкнулась мого тіла,
І очі зразу наче застелив туман.
Ти підійшов і.., як я захотіла…,
Щоб пригорнув…, і охопив дурман.
Приємна музика повільна зазвучала,
Твій дотик.., й ніби струм мене пройняв,
Що робиться зі мною…я й не знала…
А Ти мене... вже обережно цілував..
На вушко щось відверте шепотів…,
А я немов у сні уже літала…,
Так пристрасно тоді мене хотів… ,
А я такого ще, як ти й не знала…
Так близько були вже наші тіла,
Неначе в сні з тобою танцювала
І лише думка: «Не твоя я...,не твоя…»
Для чого ж щастя я з тобою малювала?
Мене додому інший проведе,
Чому ж так крутиться від ТЕБЕ голова?
Коли ж дурман нарешті цей пройде?
Неначе випила хмільного я вина…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=336002
дата надходження 08.05.2012
дата закладки 13.05.2012
Наснилось...Осінь плаче сріблом диму.
Холодні дні...Останній злет птахів.
А я чимдуж ховаю сум в кофтину,
І рукавом стираю щіпку сліз...
Зливаюсь із дощем у ритмі джазу,
І мовчки між думок гірких бреду.
Щоб повз алей німих,пустих трамваїв-
ближче до мрій своїх...так і живу...
Наснилось...Осінь...Туга журавлина...
Холодні дні,і...погляд в висоту.
І як тоді я пізно зрозуміла,
що так тебе невичерпно люблю...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=336494
дата надходження 10.05.2012
дата закладки 13.05.2012
Скажіть мені,яка це вже весна,
що нанівЕць ламає ніжну душу,
І я тепер,самотня як вона-
шукати щастя світом потай мушу.
Як божевільно я втрачаю час,
і підкоряюсь хитрим його чарам,
А в голові,а в ній вже сотні раз-
старий сюжет,де ми давно не пара.
Скажіть мені,яка це вже весна!?
(і скільки їх ще буде разом взято)
Тепер вона мінлива і чужа...
Ми їй наобіцяли забагато...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=337102
дата надходження 13.05.2012
дата закладки 13.05.2012
Так! Ти найкраща ненька
Хочеш куплю трюфеля...
Може м'якіша станеш
Глянеш увись здаля...
Бачиш зміни в погоді
То мій душевний стан
Знаєш мої пригоди
Краплі води через кран
День непідйомний бітою
Міцно тримаю в руках
Дозволь мені просто радіти
Залиш дурнуватий страх ...
Я ж вже на п'ятому курсі
То й що, що її люблю...
Мамо, матусю чудненька
Макове поле чатуй...
Прошу, лишень, рідненька
Ревно мене не ревнуй!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=337062
дата надходження 13.05.2012
дата закладки 13.05.2012
Я вичитала по тобі усі свої вірші,
що мабуть замовляннями були.
З брунатних трав і вицвілих вершин
зросло,мов вогнище після золи
наше скривавлене дитя.
Удосвіта спокій мене згребе у долоні,
забравши з концтаборів тривог, де
щоденно завивали та тремтіли дзвони,
зараз тиша втомлено впаде,
неначе перед нею Бог.
Я вичитала по тобі усі свої вірші.
Неквапом, подумки, один за одним.
На вулиці без упину дощить,
а я нарешті вирвалась з безодні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=327586
дата надходження 04.04.2012
дата закладки 13.05.2012
Ти робиш з себе бізнес-мачо.
Англійський смак, французький стиль.
Не помічаючи, як серце плаче
Твоїх "небайдужих" людей.
Самотність, холод і жорстокість -
Шлях успіху обрав такий.
Давай, шуруй! У невідомість
Самотності кар"єрних стін!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=331907
дата надходження 20.04.2012
дата закладки 13.05.2012
Мелодія і тихий стук.
Стук серця розриває груди.
Тіло торкнулось томних мук
І кров розлилася усюди.
І доторк цей - гарячий струм.
Їх в парі двоє, тільки двоє.
В очах холодно грає сум...
У образу вони в неволі.
А серце щастя відчуває.
І дихання біжить вперед,
І ніжно так вона кружляє
В його руках, наче букет.
Ця сила рук і...невагомість...
І мрія в музиці пливе.
Вогонь пробрався у свідомість.
Щось ніжне венами тече.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=333257
дата надходження 26.04.2012
дата закладки 13.05.2012
То не душі болять, просто голуби на балконі,
Просто Бог погасив цигарку, а вікно закрити забув
І тепер у квартирі вітер пише вірші третю добу
І уламками откровень гаптує ікони.
І ніхто нікому не винен, що розпалось сонце на друзки,
Що стає божевіллям в чомусь неодмінно шукати сенс.
То не тишу сакрально вічну на тарелі осінь несе,
Просто Бог погасив цигарку і вимкнув музику...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=305811
дата надходження 11.01.2012
дата закладки 13.05.2012
Львівське небо за нами плаче:
снігом, кров"ю, потім сльозами...
Як завше, невчасно закінчується чорнило...
А світу цинічно байдуже: любила чи не любила,
То просто січень. Січе. Так треба, то не за нами.
Нехай вже краще дощем. До щему, до божевілля.
А крила сьогодні білі.
А люди сьогодні злі.
В колонках, як завше, "Сплін"
і... "выхода нет", на жаль...
у тебе всюди межа
і марення про свободу.
В кайданах вільні не ходять.
Малюй собі світ. Вражай.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=306287
дата надходження 13.01.2012
дата закладки 13.05.2012
Моє минуле вистигло дощем,
Рясніло густо, довго. Відболіло.
На серце вилось-куталось плющем
І цвітом опадало білим-білим...
А потім тихий виткався туман,
Мов сіре полотно. Безмірно сіре.
Бо час - ще той невидимий капкан,
Повільно йшов, на зло. І я безсило
спокійно йшла, безмрійно, долілиць...
І хто ще знав, як хитро вміє доля
В собі ховати стільки таємниць,
Вкладати суть в усе-усе навколо.
Моє минуле - осінь золота:
Запахнуть смутком ніжні хризантеми,
Бо вже за краєм лагідна весна,
Чужа і рідна тягнеться до мене...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=337118
дата надходження 13.05.2012
дата закладки 13.05.2012
Боже, дай мені неповторності, непотворності і зухвалості,
щоб усе, що у серці твориться в сині літери виливалося,
Щоб хотілось жити і прагнути і для вічного не халтурити
Мудрий, дай мені тої спраглости і бажання валити мури,
Щоб доріжки тільки червоними, щоб весняні миті тюльпанами,
Щоб увечері ніжно-сонною, а уранці палко коханою,
Дай відваги, щоб власним примхам надавати більшу вагу
Дай натхнення хоча б скоринку, не спинитися на бігУ
Про майбутнє зайве не відати, щоб замріяність не віддати,
Не тривожити серце бідами, не садити щирість за грати,
Загравати й не заграватися мати міру, знати межу...
Боже, дай мені трішки радості і не слухай, що я кажу =)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=320029
дата надходження 08.03.2012
дата закладки 13.05.2012
раптом захотілося побалакати))
Відтак, тобі хочеться вижити. Просто вижити.
Ти клацаєш мишею, слухаєш іншу музику…
І якось хотів би від світу відгородитись,
І так беззмістовно минають осінні тижні…
Ти вчишся любити: хоча б сусідського Тузика,
Тузи в рукаві… А незграбно сховав, то йди ти…
Куди не глянеш – глянець, гламур і несмак.
Куди не ступиш – ступор, параліч, кома.
Із кожної шпарини, куди невіглас рине – змія.
А хочеться уламок, але щоб свій і чесно,
Бо в нашім королівстві усе таке зникоме,
Що можна втратить легкість, сконавши позаяк.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=324475
дата надходження 23.03.2012
дата закладки 13.05.2012
Між нами тепер шляхи:
Асфальтом, бетоном, смолою.
Час до благань глухий
Кожного обеззброює.
Знову пече зелень очей,
Як цигарковий дим.
Замість прощань прошу прощень,
Замість вина - води.
Гріхопадіння в обійми твої,
Як з головоюю в прірву...
Я розставляю крапки над "ї"
Вперто, незґрабно, щиро.
Ти вириваєш в долі своє,
Маєш на пальцях струм,
Тому відразу тепло стає
Скрипці бракує струн.
Вальс просочився крізь кольори
Бачиш: блимає ніч.
Для неймовірних зможеш творить
Хоч на одній струні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=337140
дата надходження 13.05.2012
дата закладки 13.05.2012
Спорожнілі трамвайні колії,
П'ята ранку в синьому Львові.
В тих очах забагато болю,
Щоб на денці знайти любові.
В тих очах небо надто високо,
Щоби пляму на них спокусою.
Просто йди. Не лишай записки,
Не руйнуй світи землетрусами,
Не пиши на зап'ясті літери,
Будь навіки і йди безболісно.
Лікуватимем наше літо
Анестетиком на прополісі,
Будуть падати зорі в решето,
Буде солодко до нудоти...
...Знаєш, справжнє кохання доти,
Доки очі не брешуть.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=337146
дата надходження 13.05.2012
дата закладки 13.05.2012
Ти любиш слухати як шепоче вітер,
як мріють між собою сили природи,
як місяць здригаючись дарить зорям квіти,
І в шовковому волоссі ніжності блукають ноти.
Ти любиш в долоньках просипатись росою,
і дотиками торкатись глибини казкових снів,
в літку по калюжах,ти танцюєш лишень босою,
зриваєшся від дотиків тисячею метеликів.
Ти любиш коли вуста змащені липовим медом,
І складати вірші коли на дворі співає гроза,
чекати коханого що ранку на кінчику неба,
і мрієш хоч раз подивитись як опадає сакура.
Ти любиш сприймати музику серця частинами,
відроджуватись в ній і знову в ній помирати,
ти любиш узимку об’їдатись варенням з малини,
і коли самотньо читати під настільну лампу Ремарка.
І ти любиш плакати щоб ніхто ніколи не бачив,
схлипувати коли серцем чуєш його голосу звуки,
згадуєш завжди тих хто для тебе щось значив,
гріючи до гарячого трав’яного чаю свої руки,
Ти любиш тАкож Його, бережно й тендітно,
на ниточці тримаючи всі свої сни й почуття,
ти захлинаєшся ним …і твою усмішку ледь помітно,
коли там у снах він на вушко шепоче… моя….
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=336364
дата надходження 10.05.2012
дата закладки 13.05.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 13.05.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 13.05.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 13.05.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 13.05.2012
Ти не думай, коханий, що я все, що поміж нами, забула.
Тиху сльозу терпку рукою змахнула,
Згадку про тебе на покутті пришпилила,
Де Пречиста Діва Ісусика на руках тримає.
Млість моє тіло, милий, до кісточок проймає.
Вузлувату, завужену надію у причілку заховала,
Щоби ніч холодна, у комині гуляючи, кохання не вкрала.
Щемною тривогою незвіданість його повнить,
Павутину бездіяльності снує, нею лінчує та, похопившись,
Сумнівність відмітає, що жебрає, розпачем гніздиться,
У душі кублиться та вірою долі виштовхується,
Уперто збитковість манірності відкидаючи.
Злива іскор гарячих єство охоплює, обпалює,
Беззаперечно накопичено-нашаровані умовності відмітає,
Поглядами різношерстними накладеними.
Бо що може бути сильніше щирого кохання,
Пристрасті, що вирує, проганяючи сон до світання.
13.05.12
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=337037
дата надходження 13.05.2012
дата закладки 13.05.2012
А в повітрі весна розсипає травневі щедроти,
І запахло нектаром нестримно-палкого бузку.
Щиро вдячна я Богу за Тво́ї щоденні турботи.
Саме Ти мене вчила безмежно любити весну.
Не забуду усмі́шки Твоєї, що сяє світанком.
Пам`ятаю, як плакали ра́зом серцями у такт.
А сьогодні весна заховалась у складках фіранки,
Щоб торкнутися рук, поклонитися Тво́їм літам.
Ти прости, що не часто для Тебе народжую ві́рші
І пробач, я не вмію шукати подячні слова.
Просто знай, Твої очі для мене в житті найрідніші.
І завжди Ти найвище звучиш у моїх молитвах...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=337008
дата надходження 13.05.2012
дата закладки 13.05.2012
***
Знову рюмсати скраю десь, тихо...
Щоб не бачили очі чужі.
Обирати надії від жмиху,
Поки в думці ще в’ються вужі
По-весняні... У юних покосах
Тільки шерех під вилите "дзень".
О, Маріє, яке ж то поросле
Нині поле у душах людей!
Знову плакати й битися лобом...
У молитві спіснілі уста.
В самовії - все добре, все добре,
Тільки б вижила ненька свята!
Тільки б небо схилило хору́гви
До налитих любов’ю сердець
Та міцніли над урвищем мури,
За котрими чекає Отець...
(12.05.12)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=336980
дата надходження 13.05.2012
дата закладки 13.05.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 13.05.2012
Не страшно коли ти один, страшно коли ти нуль,
Це вже не просто сни, які ти іноді бачиш казками,
Стрілки гортають годинник, думками твоїх півкуль,
Їх дуже важко спинити, тримаючи вічність руками.
Не страшно коли ти один, страшно коли ти нуль,
На шахівниці усі ходи, починають і виграють білі,
Небо з твоїх хмарин, світло яскравих сонячних куль,
Капає дощ з води, залишаючись опіками на тілі.
Не страшно коли ти один, страшно коли ти нуль,
Серце складаєш з новин, більше своє Я даєш людям,
Камінь міцний і твердий, ухиляєшся від ворожих куль,
Але чомусь завжди, це рубцем залишається у грудях.
10.05.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=336519
дата надходження 10.05.2012
дата закладки 12.05.2012
Бути одиноким – значить ставити себе в центр усього і не бачити нікого поряд.
Ми часто плачемось, нарікаємо, ніби самотні і нікому не потрібні, що наших проблем ніхто не помічає, що ближнім байдуже до всього, що відбувається з нами. А ставили ми собі колись запитання чи достатньо приділяємо уваги своїм родичам, близьким, знайомим, випадковим перехожим на вулиці, у транспорті та іншим?! Маючи так багато, ми не помічаємо навіть самого яскравого, важливого. Бог дає усе, що потрібно людині: посилає конкретні знайомства, створює спеціальні обставини і ситуації – робить абсолютно усе, щоб людина була щасливою. Але ми, маючи нерозсудливий розум і волю вибору, часто нехтуємо багатьма дарами Божими. Керуючись гординею, відвертаємо від себе дорогих нам людей, ставимо себе вище інших, «спалюємо мости» у спілкуванні з друзями, рідними. Боїмося бути зрадженими, покинутими, недолюбленими, самотніми, при цьому самі ж не любимо по-справжньому, не жертвуємо собою заради когось!
Щастя – це вміння бачити його! Віддавати – сповна, цінувати – щосили, жертвувати – не задумуючись, любити – безпідставно! Жити не лише для себе! Бачити (допомагати, любити) ближніх, перейматись їх радощами і проблемами.
Одиноких людей не буває. Бувають люди, що закриваються від світу.
Давайте відкриємо двері наших сердець і впустимо туди Любов!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=332529
дата надходження 23.04.2012
дата закладки 12.05.2012
Літо – барви, трави, квіти.
Осінь – листя, сонце світить.
Зимно – сніг блищить з покрівль.
Весну ніжить подих хвиль.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=186346
дата надходження 26.04.2010
дата закладки 12.05.2012
Нагану - кулі, стрілам - арбалет,
буває, що й один у полі воїн.
Якщо ти за покликанням поет,
то вірші - це твоя найліпша зброя.
Хай буде просто. Без химери слів,
метафор пишних, стилів ню, бароко...
Поете, головне, щоб ти зумів
збудити словом почуття високі.
Мене, тебе піском просіє час,
нащадок з'їсть з верби солодку грушу,
Твоя мета - простим сплетінням фраз
розбурхати читацьку сонну душу.
Канцон чи рондо, ода чи сонет
(хай критики аж лускають зі шкіри),
якщо ти у душі своїй - Поет,
то хай читач словам твоїм повірить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=332562
дата надходження 23.04.2012
дата закладки 12.05.2012
* * *
Подруги-школярочки,
де вже вас шукать?
Кучеряві яблуньки
в білих фартушках...
Звідусіль зібралися
друзі ой не всі!
Дідусі вдивлялися
в очі бабусів.
В пам’яті нев’янучій
буйно квітне сад...
Як же пахнуть яблука!
...Й ні на мить – назад.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=336856
дата надходження 12.05.2012
дата закладки 12.05.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 12.05.2012
Які чудові ранки у травневої весни,
Ось глянь, як купаються квіти в росі, ясні,
Омивають Варвариними слізьми пелюстки,
Перекочують перли з пелюсток на листки.
Як ніжно сонечко протягує промінчики,
Розкриває пелюстки, умиті росою,
Вони, мов у наречених на фаті вінчики,
Вінчають все навколо своєю красою.
Послухай, як співають пташки весільні пісні,
Як ллється їх мелодія до серця й душі
Й пронизує щастям, що радісно стає мені
Від шалених чар весни на шовку споришів.
Я чую, як тріпоче моє звабливе серце,
Як обгортає мене, Божественна любов
Й розливається цілющим у мені джерельцем...
Біль зникає. Я злітаю в небесний альков.
Щоб з вітрами на хмарах із тобою гойдатись,
На їх пухких перинах пеститись, кохатись,
Забувши про все, в жазі пристрасті цілуватись...
Кращого в ці дні, що ще може з нами статись?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=336776
дата надходження 12.05.2012
дата закладки 12.05.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 12.05.2012
Де соловей витьохкує чарівно –
Серед дубів кремезних, серед кленів –
Конвалія, як лісова царівна,
Росла струнка на пагінці зеленім.
Росу ввібравши чисту світанкову,
Сріблились дзвоники прозорим блиском,
Згортаючи обгорточку казкову
Над пуп'янком – пацьоркою намиста.
А запах! Ніби ангели із неба
Подарували свіжі аромати!
А знаєш, вона квітла задля тебе,
Щоби тобі себе подарувати.
А ти проходив мимо і навмисно
На ніжну квітку наступив ногою.
Поранена душа її повисла
На ниточці і витекла сльозою.
Скажи, чому, не можу я збагнути,
Приніс царівні лісовій страждання?
Та знай: якщо щасливим хочеш бути,
То не чини подібного з коханням.
08.05.2012р. Сатанів
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=336829
дата надходження 12.05.2012
дата закладки 12.05.2012
У чашці чаю ми втопили нашу осінь,
Приправивши вершками небеса.
На моїх віях випала роса,
А ти про зиму ностальгійно мрієш досі.
Ці спогади торкають душу. Не засну.
Впускаю в серце боязку печаль.
До ранку малюватиму вуаль,
А ти втопи у чашці чаю цю весну...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=335826
дата надходження 08.05.2012
дата закладки 12.05.2012
Буває так, що в феї справ
По вушка і ще трішки,
Бо проростить мільйони трав,
Почистити доріжки,
Та ще зламався усміхач,
І треба до майстерні..
Тому, щоденничку, пробач,
Що записи мізерні…
Ти знаєш, без усміхача
На світі жити лячно,
Бо люди плачуть і кричать,
І все кричать і плачуть,
Тому сьогодні хто як міг,
Допомагали феї.
Бо повертати світу сміх
Нелегко і для неї…
На щастя, все тепер гаразд,
І в світі мирно, тихо,
Спасибі феї, саме час
Для усмішок і сміху… ;)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=326736
дата надходження 31.03.2012
дата закладки 12.05.2012
Сьогодні буду одаліскою
І власним ти моїм султаном.
Прикрите тіло лиш серпанка блиском.
Я починаю танець своїм тілом.
Спадає перший - і летить копна волосся.
Воно пухнасте й ніжне, наче шовк.
А далі - очі з пристрастю до млості,
Червоних губ звабливий рот.
Найцікавіше далі...Плечі, груди,
І ніжне лоно, що чекає твоїх рук.
Летять серпанки. Їх шматочки всюди.
Ми не витримуємо тих солодких мук.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=336693
дата надходження 11.05.2012
дата закладки 11.05.2012
Давай, помовчимо сьогодні!
Нехай за нас говорить тіло!
Торкання рук палка безодня,
Спочатку - ніжно і несміло.
Плечей округлість і вуста вологі,
І найніжніший тіла оксамит,
І перса, наче горбики пологі.
В твоїх очах бажання вже горить.
Торкаєшся так трепетно і ніжно,
Та пристрасті вже наступає шал.
І сокровенне ти найшов не спішно.
Вогонь вже насолоди запалав.
І жодних зайвих слів тоді не треба,
Коли є в пристрасті сплетіння тіл.
Все красномовніше покаже зваба
І від кохання неминучий хміль.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=336462
дата надходження 10.05.2012
дата закладки 11.05.2012
Дивлюсь на себе збоку: я це чи не я
І чи не на чужій шиї моя власна голова.
Читаю есемес: "Сплатіть негайно борг,
А то без оговореної капітуляції
Враз викинемо вас за життєвий борт."
Читаю та мовчу, рука лиш чешеться,
То запотиличник сама собі даю, пригадую.
На днях подрузі послугу зробила,
Зі свого телефона подзвонила та уточнила,
Звідки у її сина в банку тому борги.
Ото тепер, щоб не було в мене нудьги,
Дзеленькає мій телефон та есемески
Приймає, до купки тулить, неначе фрески,
Осяйно блимає - дороговказом,
Як в морі, що штормить, маяк...
А я із того моря, ну, не виберусь ніяк.
10.05.12
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=336440
дата надходження 10.05.2012
дата закладки 10.05.2012
Ти ще живий. А може трішки мертвий.
Яка різниця є між смертю і життям.
Яка межа між пеклом, існуванням.
Існуєш нині ще. Але тебе нема.
02.05.2012 року Львів
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=334517
дата надходження 02.05.2012
дата закладки 10.05.2012
Чи день, чи місяць маємо прожити.
Життя одне прощається без нас,
А нам достойно ще хоч рік служити:
Ще рік, чи місяць, день... Де ж час?
02.05.2012 року Львів
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=334518
дата надходження 02.05.2012
дата закладки 10.05.2012
Шаленість розбуялася у танці,
Аж крутить ноги... Кинутись у тан
І десь плисти, плисти собі без ланців,
Щоб обнімать тебе за твій прекрасний стан...
03.05.2012 року Львів
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=334796
дата надходження 03.05.2012
дата закладки 10.05.2012
Чотири сотки злизані в жарі,
Лопата, сапка, мов найкращі друзі
І ти копаєш, ходиш по землі -
Такий в нас празник - праця в пузі.
01.05.2012 року
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=334391
дата надходження 01.05.2012
дата закладки 10.05.2012
Сьогодні празник - йдемо на город,
Бо у роботі можна тільки святкувати.
Не зрозуміє нас "святіший рот" -
Потрібно працю в травні визнавати.
01.05.2012 року Львів
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=334394
дата надходження 01.05.2012
дата закладки 10.05.2012
Цензура тут. Вірші мої стирають,
Як Ярого вбивають по кутках.
Сатиру тут не люблять, карликів шанують,
А де вірші? Я їх не пам'ятав.
Вас правда коле, пане наш Євгене?
І чим мій вірш ніяк не догодив?
Хоч дайте текст мені зелений,
Щоб я народу оченьки відкрив.
09.05.2012 року Львів
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=336156
дата надходження 09.05.2012
дата закладки 10.05.2012
Люблю я, люди, так свою роботу
І вдень, вночі на неї би ходив
Допоки б не отримав знову рвоту,
А потім б миттю я їз неї брив.
Люблю я, люди, так свою роботу
До неї я навічно прикипів.
Іду туди в неділю і в суботу -
На ній до смерті я б постійно прів.
Люблю я, люди, так свою роботу,
Люблю, люблю - я так її люблю.
А враження: неначе знову в роті,
Неначе у штрафбаті нині сплю.
Люблю я, люди, так свою роботу
І вдень, вночі на неї би ходив
Допоки б не отримав знову рвоту,
А потім б миттю я їз неї збрив.
04.05.2012 року Львів
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=335043
дата надходження 04.05.2012
дата закладки 05.05.2012
Колись, кажу, вас люди проклянуть
За ті мізерні копійки-зарплати,
Що ви службовцям і не платите. Нагнуть.
Найкраще - одягніть подвійні лати
Щоб вас не рухали, а хукали усе,
Щоб вам до пики цю корону підносили -
Носись із депутатом, мов з яйцем,
А то воно ще може тут пролитись.
Колись, кажу, вас люди проклянуть
За ті мізерні копійки-зарплати,
Що ви службовцям і не платите. Нагнуть.
Найкраще - одягніть подвійні лати.
05.05.2012 року Львів
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=335262
дата надходження 05.05.2012
дата закладки 05.05.2012
Кради побільше - це тобі мине,
Тобі ще краще - будуть поклонятись,
Життя у кайфі тут тобі пройде -
Тебе всі люблять (годі прикидатись).
Тебе всі люблять нині по ліжках -
Пузатого до еротизму перця
Однак назавжди ти для всіх хижак -
До смерті з жалом небезпечним...
05.05.2012 року Львів
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=335264
дата надходження 05.05.2012
дата закладки 05.05.2012
Стоїть самотньо ангел на зупинці
І сум його пронизує думки,
Бо кожна дорога йому хвилинка,
І кожен час назавжди є гірким.
Не все ще втрачено, не все здобуто,
Не всі ще душі є врятовані навік -
За кожного є боротьба розкута,
А є такі, що втрачені за гріх.
Життя немилосердне й небезпечне
І ми у ньому просто пішаки,
Проте боротись треба безперечно,
Щоб душі в пеклі не горіли кріпаків.
13.01.2012 року Львів
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=306158
дата надходження 13.01.2012
дата закладки 08.03.2012
Холодний сніг усе січе сьогодні,
Січневий вітер лиця обдува,
Ми супимось і руки ці холодні
Постійно прикривають край чола.
Йдемо вперед посеред кучугури
І ліпиться невпинно сніговик,
Життя вже сіє ноти з партитури,
Удалині поїхав броньовик.
Проте не треба вже його лякатись -
І подивіться ви на цю красу,
Давайте в сніжки вже нарешті гратись,
А то як дуну - бурю принесу.
15.01.2012 року Львів
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=306747
дата надходження 15.01.2012
дата закладки 08.03.2012
Спасибі львівським депутатам,
За те, що люблять руйнувати
І привселюдно нарікати
На те, що вміють вміло красти.
Спасибі львівським депутатам
За гідную усім зарплату,
За те, що маєм нині тата
І за маршрутки в кожну хату.
Спасибі львівським депутатам
За безпардонність в туалетах
І за тузів у тих валетів -
Спасибі львівським депутатам.
15.01.2012 року Львів
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=306749
дата надходження 15.01.2012
дата закладки 08.03.2012
Я мрію про перстень на правій руці
І погляд твій вічно знайомий.
Я хочу, щоб ранки лишались оці
І лагідно пестили зорі.
Я прагну цілунку твого на устах
І радості вітру в волоссі,
Щоб радість лишалась у тебе в очах
Та легко було у дорозі.
Я хочу, щоб ти все моєю була
У бурях, нещасті чи болю,
У радощах силу свою здобула,
Й ніколи не знала вже горя...
Я мрію про перстень на правій руці
І погляд твій вічно знайомий.
Я хочу, щоб ранки лишались оці
І лагідно пестили зорі.
21.01.2012 року Львів
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=308025
дата надходження 21.01.2012
дата закладки 08.03.2012
Ти обійми мене у горі і нещасті,
Притиш у серці бурю, ураган,
Нехай повсюди обминають нас напасті,
А сонце світить радо в тиху рань.
Ти обійми мене при світлому прозрінні -
Життя таке коротке і складне -
Нехай думки у лячностях незримих
Дадуть нам радість, щастя над усе!
21.01.2012 року Місто обіймів
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=308150
дата надходження 21.01.2012
дата закладки 08.03.2012
Тіла зрослися у шаленім танці,
А душі пристрастю навзнак горять,
Мене тримаєш на короткім ланці
Я дико хочу серце обійнять.
А серце грає, грає без упину,
Пульсують скроні в такт моїй душі
І я у мріях вже до тебе лину
Подалі від розгульної брехні.
Лиш ти і я... Гарячий чути подих,
Шаленість нас накручує уверх,
Життя штовхає нас здійснити подвиг,
Щоб кожен з нас відчув уже себе...
Тіла зрослися у шаленім танці,
А душі пристрастю навік горять,
Усе тримаєш на короткім ланці
Я щиро хочу щастя обійнять...
22.01.2012 року Львів
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=308200
дата надходження 22.01.2012
дата закладки 08.03.2012
Сумна історія, сумні бувають ролі
І час не завжди котиться собі уверх,
Ми хилимось, неначе ті стрункі тополі,
А душу на шматки дрібненькі хтось роздер.
Буття не цукор, щастя не в дурних змаганнях
І істина двозначною завжди була,
Потрібно мислити у творчому єднанні,
Бо доля вже не раз у прірву нас вела.
22.01.2012 року Львів
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=308368
дата надходження 22.01.2012
дата закладки 08.03.2012
Ранковий ритм ще заспаного міста
І гул трамваю з-під бетонних плит,
Лиш снігу талого нам чутно хрусти -
Не подолати на одвірках моноліт.
Життя тут прокидається скрізь жваво,
Машини на дорогах гомонять,
Годинник Ратуші співає браво,
А люди прокидаються ... не сплять.
І враз заполонили всі зупинки
(Хтось на роботі з впертістю сидить),
Нікого ти не спиниш на хвилинку -
Буденність в нас на груди всі бринить...
Ранковий ритм ще заспаного міста
З невпинністю на оберти пішов,
Ні відпочити, трішечки присісти -
Життєвий цикл на повні розійшовсь...
24.01.2012 року Львів
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=308906
дата надходження 24.01.2012
дата закладки 08.03.2012
Сьогодні іменини у Тетян:
Бажаю Вам наснаги у творінні,
Щоб щастя Вас заводило у тан,
А доля закидала тихо в пісню!
Щоб друзі не обходили ніде,
Щоб серце у коханні заспівало,
Фортуна хай зненацька Вас знайде
Й ніколи задалеко не пускала!
Щоб мрії все збувалися у Вас,
Душа весняною навік лишалась
І в небо піднімалась, мов пегас,
А муза щоб назавжди закохалась!
25.01.2012 року Львів
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=309100
дата надходження 25.01.2012
дата закладки 08.03.2012
Не вбивай мене сьогодні ти віршем,
Не вбивай морально - і навіщо?
І так отрута в серденьку тече,
Дощі трикляті з вітром свищуть.
Не вбивай мене сьогодні ти віршем,
Не ріж ментальності на клапті,
Вже краще дай ти калію з борщем,
Щоб припинилися страшні напасті...
Не вбивай мене сьогодні ти віршем,
Не вбивай морально - і навіщо?
І так отрута в серденьку тече,
Дощі трикляті з вітром свищуть.
27.01.2012 року Львів
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=309443
дата надходження 27.01.2012
дата закладки 08.03.2012
Не раз життя нас кидало в страшенний жар,
Не раз фортуна била дико в тихий писок,
Не раз несли ми душі на чужий вівтар -
Однак думки лишалися постійно лисі.
Ми вічно биті, ламані всіма навзнак,
Навіки жертвами смиренними зостались -
Не вибратись ніколи нам уже з бідак
Допоки вбогими серцями хизувались.
Ніколи волі нам не бачити в житті
Та щастя у неволі зразу не прибуде
Допоки гордості не виберем собі
І трішки гідності святої не здобудем...
01.02.2012 року Львів
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=310662
дата надходження 01.02.2012
дата закладки 08.03.2012
Життя, мов в танго: пристрасно-підступне,
У динамічності кружляє наша смерть,
Хтось в світі легковажно-неприступний
Вже провертає довгожданий пірует.
Усюди непристойні викрутаси
Постійно манять скуштувати знаний плід...
Хтось уявля себе великим асом
І вперто забуває, що вчиняє гріх.
Життя, мов в танго. Знову повороти
Ведуть когось вперед розвідати святе,
Лише підступність нашої голоти
Часами зазіхає тихо і на те...
Життя, мов в танго: пристрасно-підступне
І вороги підступності влучають в ціль
Та й ми ногою у майбутнє тупнем -
Історії колись напишем водевіль.
05.02.2012 року Львів
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=311657
дата надходження 05.02.2012
дата закладки 08.03.2012
Не раз душа заквітчується в сум,
А серце загортається у чорне,
Усе немиле кидає на глум -
Життя повзе у безвість поворотну.
А ти ідеш від мене навмання,
Троянди чорні в темінь проростають.
Існую? Не існую... заслання...
Багнюка сирістю у снах конає.
А ти пішла... Лишила згустки сліз
І пустка світить щедро пеленою...
Буття нема... Самотній подих зліз
Та привидом зостався за труною...
08.02.2012 року Львів
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=312361
дата надходження 08.02.2012
дата закладки 08.03.2012
Уже минуло рідних двадцять п'ять,
Життя триває далі в сьомій ноті,
Душі же хвацькості сьогодні не віднять,
Я годен відсіч дати ще голоті.
Вже друга чвертка йде без вороття,
Проте радію, мов дитина, кожній миті.
Іду вперед у пісні в майбуття
Аби яскравим світ оцей зробити!
11.02.2012 року Львів
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=313041
дата надходження 11.02.2012
дата закладки 08.03.2012
Ніхто із нас не зна, що попід Львовом
Святіші мощі вже віки лежать
І в нашім місті під міцним покровом
Кохання буде вічно процвітать.
Тому бажаю в чистоті кохати
І бути люблячим на цій землі
Та щирість почуття скрізь поважати,
Знайти супутника у цій імлі!
Нехай постійно оминають зради,
А серце тьохкає у щирім почутті,
Нехай коханий принесе відраду,
А хата в співі збагатіє солов'їв!
Бажаю всім у доблесті любити,
Хай щирі будуть й дикі відчуття,
Бажаю затишок сімейний звити
На могії і благії літа!
12.02.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=313497
дата надходження 12.02.2012
дата закладки 08.03.2012
Дідові Івану присвячується...
І знову сум серденько огортає,
Життя повили згустки пелени,
Десь радість душу тихо покидає
Та віддаляється навік весна.
Тебе немає нині поміж нами
Лиш ми лишились на крихкій землі,
А всюди як реклама ця лунає:
"Буття прекрасне - ти лиш вік живи".
І знову сум серденько огортає...
Лиш спогади лишились в голові...
Усе я добре, наче нині, пам'ятаю,
Проте не повернути навіть рік...
15.02.2012 року Львів
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=314139
дата надходження 15.02.2012
дата закладки 08.03.2012
Вже знову піст. Завершуються танці,
Життя готується зустрітися з Життям,
Потрібно все обдумати ще вранці,
Бо потім вже не вилізти із каяття.
Ще стрілки рух нам списують хвилини,
Ще стукіт серця стрімко нас кудись несе,
Але не можна гаяти і днини,
Бо пекло рай навіки скоро украде.
Минуле... Є теперішнє... Прийдешнє?
Чи буде в нас навічне добре майбуття,
Коли постійно тикаємо клешні -
Назад нема, повірте, вороття...
25.02.2012 року Львів
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=316804
дата надходження 25.02.2012
дата закладки 08.03.2012
І знову танець манить у вершини
В шаленстві спробувати дикий плід,
Твій подих, серце б'ються в бурнім герці,
Тіла зрослися в камінь-моноліт.
Ми знов кружляємо навколо кари,
Відсутністю думок закидує нас піт,
Із нас напевно б вийшла гарна пара...
Схотілось скуштувати знову гріх...
Така солодка, пишна і прекрасна,
Сіяєш нині в позах гарних па,
А я з тобою дикий, чулий красень
У танго забавляюсь неспроста...
І знову танець манить у вершини
В шаленстві спробувати дикий плід...
Твій подих, серце б'ються в бурнім герці -
Тіла зрослися в камінь-моноліт...
25.02.2012 року Львів
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=316819
дата надходження 25.02.2012
дата закладки 08.03.2012
Слова вкладаються рядками в серце,
Лихі ж вбивають душу наповал,
А хочеться відкритися відверто
І виплеснути емоційний шквал.
Проте нас замикає це суспільство,
Підступністю пропахло майбуття,
Повсюди обмовляння, звичне вбивство
І жриць кохання видно навмання.
А хочеться без підступу любити,
Романтики подайте, бо тону!
Життя пресвітле хочу в світі звити -
Коли цей спокій щастя віднайду?!
26.02.2012 року Львів
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=316962
дата надходження 26.02.2012
дата закладки 08.03.2012
Він, вже забутий, дихає минулим
І сон його на поетрі живе,
Вірші його у Хроніка поснули,
А він росте, росте собі, росте.
Життя іде у ретардації помалу,
Чванливо котиться собі назад,
А він про владу пише все лукаво, -
Збудить народ, навести добрий лад!
Його сатира б'є постійно в цілі
Йому вклонились гори і ліси,
Його в адмін уже не допустили,
А він з насмішкою: "А що їси?".
Він, вже забутий, дихає минулим
І сон його на поетрі живе,
Вірші його у Хроніка поснули,
А він росте, росте собі, росте.
27.02.2012 року Львів
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=317363
дата надходження 27.02.2012
дата закладки 08.03.2012
Політична мішура в Міська все у носі
Кості він готовий вже вішати убозу,
Що не день - новий прикол чути знову зблизька
І щелепа ще не раз в нас таки відвисла.
Та він хлопець-молодець - шурупає трохи
І не раз собі біжить тайно до Солохи.
Отакий-то в нас прикол чути від боберка:
Плакав і сміявся би наш паяц Оверко.
А ти, хлопче, слухай все і мотай на вуса
І часами ще собі підтягнись на брусях.
Політична мішура в Міська все у носі
Кості він готовий вже вішати убозу.
02.03.2012 року Львів
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=318384
дата надходження 02.03.2012
дата закладки 08.03.2012
***
А він добряче й досхочу живе,
Пристойну він отримує зарплату
І транспорт з підприємством дожує, -
"Фіакр" просунути чимдуж "по-блату".
***
Життя - це "Хеннесі", чудові джипи,
Дівки, кохання сунули в народ,
Раділи ті від розпачу і криків -
Такий у зраді набродився зброд.
Постійно людям доленьки ламати -
Це просто супер: це лише війна,
А треба грошей трішки нарубати -
Ця рада дика, зношена, брудна.
02.03.2012 року Львів
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=318519
дата надходження 02.03.2012
дата закладки 08.03.2012
Він знову у Рассєї прєзідент,
Такий чепурний і такий відважний
На років шість, а може ще на день:
Він житиме собі віки продажно.
Він щирий, люблячий і соціал,
Життя із ним медовим нам здавалось,
Для цих жінок взірцевий ідеал -
Він продавав усе, що продавалось.
Тому в Єдиній ти Росії поживи,
Відчуй себе достойним і багатим,
Єдиний шлях із Путіним знайди -
Можливо він колись тобі заплатить...
04.03.2012 року Львів
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=319089
дата надходження 04.03.2012
дата закладки 08.03.2012
Вітаю всіх із цим чудовим святом -
Бажаю творів щедрий зорепад.
Щоби героїв вміли муштрувати,
Щоб доля промишляла на відпад!
Бажаю Вам ідей нових побільше,
Бажаю щастя, волі і тепла!
Хай Божа Ласка Вас ніколи не залишить
І Провидіння Вас ніколи не лиша!
Нехай натхнення сиплеться сузір'ям,
Молочний шлях, хай стежечку кладе
Повсюди хай огорне Вас довір'я -
Кохання і визнання най знайде!
04.03.2012 року Львів
* 3 березня - професійний День Письменника
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=319211
дата надходження 05.03.2012
дата закладки 08.03.2012
А.М.
Вітаю з святом, друже, щиро нині,
Життя прекрасне - тільки двадцять п'ять!
Усе попереду. Мільйонів ще хвилини
В бадьорості ти зможеш рахувать.
Нехай вклоняються тобі нові сузір'я,
А слава прийде з часом гостювать
І не спиняють най тебе старі повір'я,
А з щастям прийде Божа Благодать!
05.03.2012 року Львів
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=319355
дата надходження 05.03.2012
дата закладки 08.03.2012
Поменше галасу, бо він нам не потрібен:
Гармонія душі - найкраще у житті.
Ти сам собі навіки будеш винен,
Коли гармонію ти звів на манівці.
06.03.2012 року Львів
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=319652
дата надходження 06.03.2012
дата закладки 08.03.2012
І тільки усмішка, бо посмішка не личить жінці -
Лиш тільки в ній зростає благодать.
Життя у спокої коханій половинці
Дає надію в щасті спочивать.
Лиш тільки усмішка до усмішки в єдино
Серця гарячі у коханні пригорне,
Слова рікою віковічною полинуть
І божевільний трепіт дико промайне...
06.03.2012 року Львів
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=319797
дата надходження 07.03.2012
дата закладки 08.03.2012
Життя нудне тоді, коли не годен жити, -
Тоді це каторга, найважчий хрест.
Своєю працею потрібно заслужити
Повагу, статус, дикий Антарес.
07.03.2012 року Львів
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=319953
дата надходження 07.03.2012
дата закладки 08.03.2012
Такий хороший наш свободівець сьогодні,
Готовий йти із силою на біс,
А люди залишаються весь час голодні -
Такий його навічно компроміс.
Йому лиш влади трішки, грошей цілі гори.
Життя - це просто ніжний мармелад.
Усе у Кошулинського нормальне, гоже -
Народ отримує дурний відпад.
Начальника у транспорті готовий вбити
І плюнути у душу добрим чувакам,
Себе ретельно треба в доблесті відмити -
Невігласи! Родився знову хам!
08.03.2012 року Львів
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=320182
дата надходження 08.03.2012
дата закладки 08.03.2012
Не все життя вбиватимешся в долі -
Вона не варта марних побивань.
Потрібно дати почуттям вже волю,
Відмовитись від довгих нарікань.
08.03.2012 року Львів
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=320185
дата надходження 08.03.2012
дата закладки 08.03.2012
Вечірній час захоплює усіх
Та надає життю новітні крила,
Розбійникам - прегострі чорні вила,
Щоб ще не раз вчинити десь розбій.
Постійне споглядання - це не гріх:
Не заборонено шукати скрізь бацилу,
А ввечері тут заливати р...ло,
Хвалитись, що одягнешся, мов мніх*
І до пригод готовий наш мастак -
Потрібно скрізь собі підзаробити,
Когось побити чи, можливо, вбити
Та швидко під шумок зробить бардак,
Щоб кожен чухавсь, завжди гірко плакав,
А хтось по телевізору балакав.
19.08.2011 року Сокаль
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=277171
дата надходження 26.08.2011
дата закладки 30.08.2011
Ми долі й волі все шукаємо в житті...
Не так є легко повсякчас латати -
В душі пробиті наскрізь грізні лати,
Які не раз були в гарячому литті.
Потрібно думати про світлість майбуття
Й радіти тому, що зуміли мати,
Без бою розібрати рідні вади
Аби не плюхатись без бою у багні.
Весь день не п'ялитись безбожно в телевізор,
Із пузом не травить п'янкий коктейль,
Навколо не розводити новий бордель
Та не шукати вічності підлизи,
Яка із легкістю потягне нас донизу -
Ще нижче від убивства снів, людей.
18.08.2011 року Сокаль
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=277168
дата надходження 26.08.2011
дата закладки 30.08.2011
Не раз шукаєш доленьки собі,
Не раз ковтаєш згірчені образи,
Шукаєш вкраденої вчора вази,
Себе обстоюєш усе в суді.
Та не знаходять втрачене тобі,
Лише синіються утім щоразу,
Тебе обходять тихо, мов проказу,
Спиваються в щоденності брехні.
Немов вампіри перебірні і криваві
Закохані в собі і завжди величаві...
А світ у буфонаді бурно йде
На бійню у байдужості веде.
Та ти оцим ніяк не переймайся -
В безвольності своїй повік кохайся!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=277198
дата надходження 27.08.2011
дата закладки 30.08.2011
Постійно сновигаєш у дорозі,
Живеш за нормами, в нові ідеш жнива,
А правда часто залишається крива -
Нічого тут змінити ти не в змозі.
Стоїш криваво на старім порозі
І мучишся допоки доля ще жива,
Допоки в пекло ти забратися знова
Не годен - лиш валятись на підлозі.
А час у безвісті собі біжить,
Лиш тільки вічно німець узлуватий
Працює зранечку до ночі клято
Аби буття хороше нині звить.
Та ми готові у багні лежати,
Щоби не мучити людей багатих.
20.08.2011 року Сокаль-Львів
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=277241
дата надходження 27.08.2011
дата закладки 30.08.2011
Щоденна зрадонька і злісні перепони,
Бардак шматує нас на клятих перегонах.
Життя потрібно ще напевно осідлати
Аби проблем отих ніколи ніколи вже не мати
І йдуть буденно дні в підступності неначе,
Лиш світ навколо нас постійно скиглить, плаче.
А нам лиш рватись в бій, у світлість перемоги
Допоки стане сил, допоки стане змоги
Творити, нищити, шукати в рідній хаті,
Щоб вибратись вперед, угору вперто гнатись.
Потрібна завжди ціль, яка веде до бою,
Яка ніколи не дає думкам спокою.
23.08.2011 року с. Гребенів, Львівської області
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=277330
дата надходження 28.08.2011
дата закладки 30.08.2011
Дзюрчать струмки стрімкі собі велично,
Летить у височінь красивий птах,
Шумить трава у горах цих незвично
І чути метушню закоханих комах.
Усе дзвенить, у гаморі хтось кличе,
Легенький вітер душу обійма,
Єдиний журавель собі курличе -
На південь прокладає довгий шлях.
Лиш сиві гори в задумі схилились,
Ялини піднялися в синю височінь -
Одна лишилась пересічна тінь,
Яка з навколишнім тихенько злилась.
Співа природа літнії пісні:
Трива ідилія, немов в найкращім сні.
23.08.2011 року с. Гребенів, Львівська область
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=277523
дата надходження 29.08.2011
дата закладки 30.08.2011
Постійний біль при різних перепонах,
Щоденний щем знеболених чуток,
Десь чутно, як пульсує цей висок
В азартному єднанні перегонів.
І не потрібна честь на знак погонів,
Не треба вбивства нового, браток:
А ти б пускав незгодних під каток -
Нехай було б людей нові мільйони.
Вже вдосталь вбивств на тому Альбіоні -
Потрібно встати у новий похід,
А то нас пустять тихо на бульйони
І знищать непоборності чудовий рід.
Потрібно стати і нарешті вийти,
Щоби на Соловках повік не гнити.
24.08.2011 року с. Гребенів, Львівська обл.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=277676
дата надходження 30.08.2011
дата закладки 30.08.2011
Стихія розгулялася навколо,
Повсюди блиска страшно і гримить
Та вітер все шматує тут навколо,
Щоб не насмілились його хвалить.
Ще й дощ періщить і стоїть стіною,
Іониться повітря тихо у рядках...
Не видно ніц - заперло пеленою
Та тільки смаленим потягує з кутка...
І враз засяяло та черкнуло в будинок...
Волосся від напруги піднялось...
Шалений зойк природи скрізь розкинувсь...
Від смерті ухилитись удалось...
Та враз все стихло дивно в канонаді,
Лиш світить в темряві тоненький дріт...
Життя продовжує в судинах гнати,
Хоча від смерті закипає лід.
08.08.2011 року Львів
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=274189
дата надходження 08.08.2011
дата закладки 13.08.2011
Люблю з тобою я гуляти по центрах
І лазити по Львову, на Високий Замок,
Підзамче оглядати у його казках,
Розказувать історії новий уламок.
Гуляти тихо у осяянні вогнів,
Шукати прихистку вечірньої маршрутки -
Раніше цього я не розумів,
Бо серце роз'їдала всебайдужа трутка...
13.08.2011 року Львів
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=274954
дата надходження 13.08.2011
дата закладки 13.08.2011
На жаль, не бачили сьогодні того літа
І осінь свище тихо у моїх вухах
Вже ранки прохолодні у польоти линуть
Та жовтий килим вже встеляє рідний дах.
Два місяці пройшло в дощах і грізних грозах -
Знедолена природа плаче вже не рік.
Від людства тихо все одна луна погроза -
Підступно закувати у бетон і гріх.
Покараним природа все пороги миє,
Щоб не піднялася на більше ця рука,
Щоби не лити нечистоти і помиї,
Щоб ще хоч вік прожити без плювка.
07.08.2011 року Львів
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=273955
дата надходження 07.08.2011
дата закладки 07.08.2011
Ейфоричне очікування веде
до Великої Ср.ки.
Ірена Карпа
Очікуєш постійно кращого життя
І мов дибіл ганяєшся за щастям -
Воно ж таке відносне. Якби не чекав
Та ухилявся від дурних напастей.
І ейфорія не пропишеться навік,
Вона в болото кинута десь буде,
Тому тут зловить кайф премудрий чоловік -
Тоді напевно він себе здобуде.
І як би ти від долі стрімко не втікав -
Вона тебе із легкістю обляже.
Шукав ти волі? Що ж, безумцю, відкопав?
Не завжди шлях між перлами проляже.
06.08.2011 року Львів
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=273857
дата надходження 06.08.2011
дата закладки 06.08.2011
І не одне століття прошмигнуло так,
Не раз в безсмертя ці поети завертали...
Колись придумали в спонтанності літак,
Проте не знаєм правди як й тоді не знали.
Усе відносне, прокляте у тім житті,
Когось цікавить переборність виживання,
Хтось інших у багно кидає і в л...ні
Готовий душу забруднити в невпізнанні.
Життя відносне... Каверзність повсюди їсть
І не дає людині часто розвиватись
Й неначе на Землі ти тимчасовий гість -
Тебе ж всі хочуть на частини розламати.
І не одне століття прошмигнуло так...
Поети покладались на жертовник волі,
А війни не змінили істинних бурлак -
Такі були в нас пересічно-дикі долі...
24.07.2011 року Львів
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=271771
дата надходження 24.07.2011
дата закладки 24.07.2011
обіймають не ті, і дзвоню не до тих,
і комп'ютер стирає файли...
і бракує повітря на ще один вдих,
бо не вірю, що "все буде файно"
і сиджу над рукописом, молю натхнень,
як художник сліпий над мольбертом...
і шукаю свічу, бо не видно й удень
де фальшиво, а де відверто.
добираю слова, і нема до ладу,
і невпинно шукаю виходу...
сивий янголе мій, я наосліп іду,
ще не навчена світлом дихати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=263487
дата надходження 05.06.2011
дата закладки 07.06.2011