ты была моей младшей сестрой
которой я давал советы
а ты всегда отвергала их
но все-таки прислушивалась
ко мне..
это было вчера
километры слов назад
а сегодня ты стала старшей
и никого уже не хочешь слушать
даже меня
хотя я и пытаюсь сказать что
это правильно
ведь ты должна слышать
только себя
а значит никакие чужие лекарства
синтезированные из чужого молчания
не помогут
вылечить
твои
родные
раны
раны к которым настолько привыкла
что не желаешь заживлять
поэтому так и ходишь
с открытыми ранами
воспоминаний
так и дышишь
вдыхая и выдыхая их
разреженный кислород
отравляясь все больше
изнутри
так и живешь
продлевая им жизнь собственной верой
в их реалистичность и важность
словно забыть для тебя это как
не поцеловать твою щеку на прощанье
|для меня|
* *
так и умрем.
*фоновая композиция –
Xasthur «Screaming at Forgotten Fears»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=408209
дата надходження 12.03.2013
дата закладки 12.03.2013
Вірю в існування янголів
Поза межами осені
Поза межами болю
Землі
Повітря
І здорового глузду
Де кути ностальгії округлюються
І червоний переливається у порожній
Де ім’я твоє сплетене із
Холодних піщинок
Єдино вічних
Єдино зелених
Єдино секундо хвиле хвилинок
Де жабри мої наливаються спрагою
Кольору спокою
І у ліжко твоє
Моя каро бісова
Я вкладатимусь знову
Голою
Вірю в існування янголів
На межі півсотні світлових кілометрів
Де на голосі твоєму
Розквітає
Папороть
Щоб до ранку
Мовчанкою вмерти
Де небесні сфери
На стінах твоєї кімнати
А паркет не скрипить
І вміє чекати
І там
Вертикально від інших сполохів
Проходить
Тераса
Язиками донорських спогадів
Обпечених тринадцятою вічністю
Які колись так багато важили
А зараз лише
Світлофорять важелем
Межі
Поза
Межами
Болю
Землі
Повітря
І
Здорового глузду
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=379391
дата надходження 21.11.2012
дата закладки 06.01.2013
сердце
наполняется кардиокиллограммами
тяжелой груды необломков
памяти
навсегда сегодняшнего
вчерашнего дня
разрушенного
землепотрясением
и болью открытых переломов
всех рухнувших слов
одновременно
во всех параллельных микровселенных
миров с городами без живых
или мертвых
с комнатами без света
или тьмы
и без смысла
будущего
восстановления
смысла
жизни
или моей смерти
внутри
твоего
сердца
..
наверное
есть смысл только в смерти
в период войн
или катаклизмов
это
смерть во время смерти
и во имя смерти
в тот самый момент когда
твоя собственная
становится абсолютно незначительной
а значит можно
начинать
идти до конца
бежать не останавливаясь
главное
не оглядываться
главное
не смотреть вниз
вверх или
вперед
главное
не жалеть
о том кого не было
главное
не кричать
и не разбрасываться словами
как раньше
главное
сдерживать собственный атомный взрыв
до наступления полного молчания
внутри обволакивающей летаргической
тишины в радиусе падения одного
слова
до наступления кромешной тьмы
внутри единственной комнаты
из невыносимо ослепляющего
убийственного
света
твоей
не|любви
до наступления абсолютной
смерти
и именно в тот самый момент
когда я снова захочу открыть глаза
и наконец-то хоть что-то
сказать
я наконец взорвусь
бесконечным криком пустоты
потери тебя
в моей не|жизни
измельчаясь пониманием
что именно ты и была
смыслом
всех моих смертей
но уже никогда не будешь
потому что так и не услышишь
взрыва
__
ведь теперь я лишь апокалипсис внутри
апокалипсиса
и во имя
|тебя|
*фоновая композиция –
Moon «Chalice»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=390148
дата надходження 05.01.2013
дата закладки 06.01.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 02.01.2013
Незавершені вірші - мої надкушені яблука.
Я блукаю цим містом, як бомж нічним супермаркетом.
Поскладала в конверти сни, облизую марки,
Щоб відправити завтра тобі їх поштовим зябликом.
Я хворію на малослів"я і марнослав"я,
І на літеру "я", себто псевдоважливість его.
Через пальці стікає лава рядами клавіш...
Щоб придумати світ, не конче бути стратегом.
Щоб писати про Бога не треба бути апостолом.
По столовій ложці пудри на кожні мізки:
Бачиш, як воно є - уже й воювати нізким,
Всі такі "неповторні", що бути "складним" - просто.
Простір міста цього - містерія дилетантів.
Захлинаючись в місиві масок зі штампом "профі",
Спроба мати себе подібна до катастрофи.
В місті равликів тільки римованим строфам можна літати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=388627
дата надходження 29.12.2012
дата закладки 02.01.2013
там где идет война там всегда любовь
песни о жизни пишутся после смерти
правду скрывают крышки гнилых гробов
ангелы верят в то во что верят черти
я на земном безтелье росту травой
мало терпенья значит молчаний мало
шахматным инеем в клетках немой конвой
словно рисует потерянных лиц овалы
тьма отчищает раны пробитых стен
светом больных взаимной любовью к стенам
я среди них тебя получил взамен
болью которая не подлежит отмене
выпиты краски и жажда нам лишь упрёк
улицы множат себя на обид сугробы
чтобы пророк не увидел не уберёг
нас и тепло очерствело в глубинах гроба
нет оправдания сказанным вслух словам
мир это лишь словарь в пустоте значений
нам остается верить что где-то там
любовь не допустит войн
но оставит пленных..
*фоновая композиция –
Urfaust «IX: Der Einsiedler»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=388156
дата надходження 27.12.2012
дата закладки 02.01.2013
моє кохання було обіймою,
що обіймала мене у скроню.
і я літала навіженим птахом над містом
і какала почуттями на голови,
а потім пролунав постріл.
ти просто не любив птахів.
переродитися б феніксом,
і, зіставши з попелу,
заклювати тебе в ганчір'я,
до брунатного кольору шкіри,
до судомного болю.
моє кохання було обіймою
і цілувало мене у скроню.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=353624
дата надходження 28.07.2012
дата закладки 18.12.2012
добре з тобою до чортиків, чуєш, до чортиків!
і єдине, чого хотілося б - щоб і тобі так само...
закоцюрблий чорнОслив ночі розпливається небесами
наче космос моєю аортою...
тихо з тобою до зникнення слів як явища...
ти у мені тремтиш вогняним кільцем
пристрасть і згуба мають одне лице
безликий лиш Час.
небо над нами цілує різні міста
не важливо, де ти і з ким,
...не знімай мої сни з руки...
вІдстань буває лише після слова "відстАнь".
(с) http://vk.com/ljaljabo
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=378936
дата надходження 19.11.2012
дата закладки 20.11.2012
эта твоя одна за другой сигарета
не позволяет думать о светлом будущем
но позволяет думать
|и жить без света|
знанием тьмы наполняя твою пустоту
|морщин|
и такая беспечная быстротечность
холодных свежих стихов
приведет к полной потере
слепого мировоз|зрения
их сильный поток сотрет внутренние границы
|и всё до основания|
твоих настоящих основ
потому что ты сам являешься фундаментом
собственной души
|и её|
вечным
поиском
|саморазрушения|
.
*фоновая композиция –
Sancta Poenas «Skrik Pojke, Skrik»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=378206
дата надходження 16.11.2012
дата закладки 20.11.2012
Тебе немає так довго, що я загубив годинника,
і вкотре сьогодні згадав, що часові не підкоритися.
Від тебе у мене лишилась лише пересохла кориця,
та рай – це весь рай одразу, а не його частинка.
Скучав за тобою до того, поки не став читати.
Коли ж я почав читати – мені стало просто нестерпно –
той лист, що лишила на чорний день, я цілісінький серпень
щоночі й щодня розбивав на верлібри, поеми й цитати.
Та серпень скінчився, він здох, серпень здох і немає де взяти.
І сплю, і молюся, і сниться молитва, й молюся про сон.
Я жодного разу не плакав, бо з першого дня просох,
тому коли з’являться сльози – я це сприйму за свято.
Я не відчуваю тривоги, що шкіра була молодшою.
Важливий не вік чи зріст, а присутність людини поруч,
або хоча б дихання, дотик легенький, зіжмаканий порух,
але я – з голодною шкірою, ніби з порожньою ложкою.
Я – скло за мить до падіння, і тріщинки ці – майстерні,
коли я пригадую твій високохудожній ліфчик.
І знаю – обняти тебе – це ніби застрягнути в ліфті,
й за жодних умов і прохань – не викликати ліфтерів.
Так сумно і скучно без тебе, що навіть не можу голитися.
І відповів би на все це, якби не було запитань,
які притупляють леза, виснажують статки і стан.
Обличчя усе заросло, й не знаю тепер, де потилиця.
Спільні світлини ховав, купив нелегальну зброю,
хотів, щоб усе збереглося, плекав закапелок кожний –
індивідуальність, що стерлась об шкіру нічних перехожих,
мені не належала, – завжди тривала лише з тобою.
Без нас ще продовжують снитися над подушками сни,
і в них дві людини спілкуються, але без мовних ознак:
я тебе так люблю, як сніжинки – носи собак,
я тебе так люблю, що – ні відстані, ні довжини.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=368822
дата надходження 05.10.2012
дата закладки 05.10.2012
Давай мій голос не буде тобі нічого промовляти.
Ти просто слухай його, ніби це шум прибою.
Моря, великі стихії, дозволяють нам з насолодою маліти.
Адже чим менша маса тіла, тим менша маса болю.
Мій голос давно не мав опори у вигляді чужого слуху.
Все, що мало бути промовлене, – кишіло всередині грубими мазками.
Адже спілкуватися з кимось, це так, ніби наймати прислугу.
Бо говоріння буває добрими мовами, а буває й злими язиками.
Хоч для порозуміння взагалі не обов”язково говорити.
Адже може бути достатньо пальців на фортепіано.
І тоді човни перетворюються в дереворити.
І тоді медузи стають океаном.
Те, що мені ввижалося за довги роки відсутності.
У передсмертних агоніях, у полоні серед рабів.
Здавалося б, має вводити мене в ступор і додавати скутості.
Хай це піде зі мною на дно, ніби скрині в дірявому кораблі.
Я пишу тобі з берега, додаю до тексту пальмову гілку.
Тут найкраще видно, що земля кругла, а точніше – арена.
На цьому безлюдному острові. Тут все як пігулки.
Які скінчились і відчуваєш, що в тіла вийшов термін оренди.
Я не переймаюся своєю молодістю через те, що вона – друга.
Не цураюсь знятого лахміття – бо був у кожній із цих одежин.
Замість юнацького поту виникає тактична напруга.
Кров набуває присмаку ожини.
Перечитай цей лист на даху будинку, в якому я так довго жив.
Відчуй, як вітер нам обом тріпоче волосся, ніби пророслі висівки.
Всі кавернозні питання давно витекли з моїх жил.
Відповіді чекають тебе, як магазинні вивіски.
Я за тобою скучив, так, як скучають пси і пташата.
Я пригощу тебе тутешніми фруктами, не зриваючи їх зі стебел.
Навіть якщо цій пляшці з листом все буде заважати.
Навіть якщо цей лист не допливе до тебе.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=363837
дата надходження 13.09.2012
дата закладки 22.09.2012
Жінки…
Ті, що повз тебе, в чорно-сірих пальтах,
проходять на підборах із недопалком в руках,
лишаючи тоненьку цівку диму, карбують в пам'ять відбиток утоми
облич, зі зморшками, здавалося б, не по роках.
В котрих під вечір, повертаючись з роботи,
в кишені п’ять вхідних і вихідних,
з кулька, приблудним псам, засмажені бекони
в районі горла зупиняють переддих.
З тонким зап’ястям, пофарбоване волосся
торкають пальці тонші від тонких зап’ясть
і очі чорні, чорним олівцем під очі
наведений з блідим лицем контраст.
Жінки…
Закутані у сірий присмерк,
сіріють в сирості від сіро-сирих міст,
жінки, на котрих ти не звернеш ока,
мовляв аж надто звичний вміст.
Жінки…
НепоказнІ й не надто гарні
І як тут йти на компроміс?
Жінки…
Усе не ті
Не ті
і…
ЗНАЄШ?!
ЗАСУНЬ У…
Далі
Перфекціонізм.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=363364
дата надходження 10.09.2012
дата закладки 12.09.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 01.09.2012
Вересень кохається між її рЕбер
Вітер - всюдисущий диригент - лоскоче серце
Осінні інфаркти гарні під мінорні терції
Осінні смерті - під опери Вебера
Вічність, як листя, жовтіє у неї в горлі
Дощ - оргАн ХАммонда - занІмує рота
Життя із неї сочить мов блювота
Життя доводить кІнцями гастролі
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=360396
дата надходження 28.08.2012
дата закладки 31.08.2012
ми заслабкі аби жити вічно
тому вічність наказує вбити себе
навіть не питаючи
готовий ти до цього чи ні
або просто робить це сама
|з часом|
а ти ладен боротись
не погоджуючись
з безапеляційним вердиктом
винесеним власною свідомістю
чи з невиліковним діагнозом
згідно з яким тобі лишилось
недовго
|чекати|
ти марно намагаєшся витягти ножа
безнадії та відчаю
встромленого у груди твоєю ж рукою
лезо якого час від часу доходить до самого серця
та не вбиває
а лише заставляє страждати
викликаючи неспинну внутрішню кровотечу
вчорашніх спогадів
досить свіжих аби ще довго не зникати
з поверхні твоєї самотності
і досить сильних аби нічого не залишати після себе
лише нестерпний біль
від думок
про кожну хвилину
якої не повинно бути
але
вона
настає
про кожний ковток
гидкого
чистого
повітря
яке так важко проходить
крізь відкриті нічному небу в закритих вікнах
виснажені ножем груди
що врешті застрягає
в спустошених сигаретним димом
легенях
тож ти більше не можеш стримувати сльози
безпорадності і відпускаєш..
разом з ножем
на вирваний |з дерева майбутніх некрологів|
листок паперу
голосно падають краплі крові
спогадів що колись належали
двом.
*фонова композиція –
Dark Sanctuary «Les Mémoires Blessées»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=353364
дата надходження 27.07.2012
дата закладки 31.07.2012
твоё имя поэзия всё что ты есть
квинтэссенция боли и силы
ты в моментах страдания
коих не счесть
запечатана воздухом
в «были»
гулким бременем памяти пали на дно
эпизоды любовных томлений
мы подстрочные слезы разросшихся снов
на могиле
былых отношений.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=347733
дата надходження 02.07.2012
дата закладки 04.07.2012
Р.М.
мій персональний сорт героїну (тільки максимум, чистий)
я тебе хочу з"їсти (так хоче морозиво часом дитина)
ходити у твоїх сорочках і варити тобі чар-зілля у кавнику
(ти мене пів життя чекав, сам не знав, що чекав таку)
згвалтувати тебе посеред площі Ринок
знаєш, я чхала всіх твоїх Оль, Іринок, чи хто там у тебе був
я для тебе (усе, що хочеш) 27 годин на добу
77 секунд на мить... так буває, коли від пальців твоїх в голові починає блискати і гримить...
так перед грозою гримить...)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=345333
дата надходження 21.06.2012
дата закладки 21.06.2012
Хочеш вижити - навчись боротись, лицемірити, зраджувати чи брехати.
Господь посадив тебе на ланцюг, надто короткий, одомашнений, хатній.
Ще з перших ранкових полюцій і до цигарки, тютюн якої ти сплюнеш
пихато в останнє.
Він дав кожному з нас по тварюці, навчив одних просто перепихатись,
інших - займатись коханням.
Тебе ж вирощують, наче планктон, в умовах техногенних, штучних.
Примушуючи вірити, що ідеали-це рок-зірки та політики.
Ходиш в кіно, театри, на вибори, мітинги, влаштовуєш путчі,
ховаєшся за їхніми спинами..
А все для чого? Щоб просто тебе «помітили».
Якщо не сечею, то слиною.
Тобі важко заснути, ще важче –прокинутись.
Ти виснеш мегабайтом пам’яті у чужій мережі.
Ми, друже, всі тут покинуті. Ми тут всі «на межі».
Ти ж як гієна - глузуєш з слабких, шукаючи сильних.
Існуєш майже в ідилії поряд з ними.
Повір, це вроджена схильність, це в генах.
Бо коли револьвер у твоєму роті - розмовляти можеш лише голосними.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=344028
дата надходження 14.06.2012
дата закладки 19.06.2012
как недолго но как далеко мы зашли
если в холоде наших следов замерзает земля
больше пропасти нет между болью
любить и до боли
бросать
в черный рот /равнодушия/ мертворожденных
обид
*
чернозём побелел в отвердевшую кость Земли
обратившись
окончания трав поседевших почти не болят
омертвев
кровной местью сочатся родные краям небеса
иссякая
я совсем не такой
/представлял тебя/ мама
прости..
*фоновая композиция –
Xasthur «Walker of Dissonant Worlds»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=342068
дата надходження 05.06.2012
дата закладки 06.06.2012
перенаселення теперішності,
рівно стій, простягаючи своє ім'я.
моє Я піднесене до беззвучності,
з найтихіших режимів гучності
виповзають ловці наших снів.
стрімголів до кутків обезлюддя,
де раптово вмирають всі судді,
мов на знак, що і нам не туди.
ти куштуєш пробачень плоди
і вмираєш в бою надто чеснім.
я із креслень твоїх оживляю сади
та сама в них уже не воскресну...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=340085
дата надходження 26.05.2012
дата закладки 01.06.2012
... а ти все одно залишаєшся осторонь,
усі твої голоси
й хвороби загострені,
усі твої друзі й записки розгублені,-
піднесені скарги до вищого ступеню.
усі твої смерті у ній мов метелики
на світлі свою відкривають Америку
і в ній зачиняють для інших кордони,
малюють з твоїми очима ікони.
а ти мимохіть розсипаєшся спокоєм:
"не псуй те, що маєш нудними уроками,
тримай свою душу в такій ізоляції...",
а потім ідеш, звісно маючи рацію.
і все починається десь в обезлюдненні,-
дотик нахабства і щоки напудрені,
хвороби тривалі і леза загострені,
а ти все одно залишаєшся осторонь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=337797
дата надходження 16.05.2012
дата закладки 30.05.2012
невдала трансплантація штучних посмішок
викликає відторгнення твоїх слів.
царювання нудоти схоже на вбивство,
коли бунт починається пошепки.
зона відчуження розширює територію впливу,
звільнюючи внутрішні простори.
я копаю в собі траншеї мовчання
аби дарувати щораз смерть і пробачення.
все здається таким спокійним та холодним
навіть у стін зупинилось серце,-
мене в стіні зупинено якось зненацька,
в мені потрощено усі оборонні стіни...
крізь щілини вкритих бетонним попелом вен
намагається пролізти паразитичне світло.
воно засліплює покинуту сліпоту
і починає рахунок захмарених міст,
крадучи зародки неба що починає темніти.
випльовує на мене неперетравлені рештки снів,
обережно начиняє мою тілесність голками,
а потім оплакує її енну кількість годин.
залишається непроявлена плівка важких роздумів,
майже знищена імітованою оазою звичності.
чужерідний спокій зростається мов поламана кістка
в горлі нового дня...
*фонова композиція –
Djinn «Troubled Sleep»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=340476
дата надходження 29.05.2012
дата закладки 30.05.2012
дивимось в небо шукаючи отвір
чи вибух на кінчиках пальців cвоїх
а літо як завжди розставить усе на місця
і карти всі ляжуть так вдало
як слово люблю на взаємне люблю
нехай моє тіло і літери інкарнують
і покладуть у гробницю над часом
а там уже і старіння і смерть
так як має бути із усіма грішними
врешті-решт
наше життя це покалічена серцевина
райського яблука
це відсторонене середньовіччя
це відлюдне середземномор'я
так манить до себе своїми примарами
народжуйся поезіє чиста і світла
як матір усіх дітей
а також наївна й продажна
як грязна повія
повій вітром повільним в кишені
повір ми вільні мов птахи
не твоя вина що все давно затихло
краще налий мені вина у шлунок
бо пронизує наскрізь холодний вітер і
повітря повісилось тихо і люди на німо
співають пісні сиві тобто післявоєнні
усі мої рядки вирвані вистріли
помислом чистим
і числа і дати і люди і все на світі
добра історія із щасливим кінцем
лиш знай що це пишеться
на одному диханні
на одному ударі серцевого нападу
цей серпень ще прийде і ти будеш кохатись
у травах у горах у слові
о моя земле всеосяжна і мила
ти бачиш як по наших полях топтались ворожі війська
а також торговці свіжим насінням і сіллю?
ці крики у повітрі
ці синці на калітстві
ці вистріли під шкірою
ти віриш у завтра?
я вірю
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=340081
дата надходження 26.05.2012
дата закладки 27.05.2012
так мало тебя
для меня
мало
.
ветер всё молчит
молчит всё
тише
всё меньше
ветер
говорит
всё чаще не рассказывает
до конца
историй о нашей жизни
уже молодым листьям
еще старого парка
который в этот солнечный день
выглядел не так
как
будто покончил с
тобой
и мной
одним дуновением секунды
«до»
и вторым контрольным
выдохом иона
«после»
как парк который вдруг разлюбили
влюбленные
и он
просто стер себя
в памяти
перестал быть
есть и был
всегда
тут
но стал
навсегда
там
.
теперь у деревьев другой владелец
душ
нужно принять его
всем но потом
дождем
когда микрочасти одного целого
прекратят убегать
из дому
расползаться
по стенам чужих
голов
втираться в доверие
слов
смывая отпечатки
значений
оплакивая
тобой
и мной
себя
когда капли соберутся
в|месте
после|дних встреч
припечатывая печа|льют
молчанием
вокруг
все за
мол|чат
они закончат церемонию
прощания
когда памятники превратятся в обычные
могильные плиты
и все вернутся
домой
на свои места
и всё
останется только кладбище
с погребенными микрочастями
дождя
только парк
который забыл что был
ветер
всё больше не говорит
«до»
конца
о том
что тише
всё
стало
«после»
|тебя|.
*фоновая композиция –
Einstürzende Neubauten «Silence is Sexy»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=338255
дата надходження 18.05.2012
дата закладки 18.05.2012
«щось давно уже
ти не співав,
мій пташе….»
(Валя Савелюк)
А чи можна пишатися власним, важким довголіттям?
Під цвітінням бузку, як і завше, у нашім дворі
Спочиває сивенький дідусь, усміхаючись дітям,
І радіє своїй дев’яностій весняній порі.
Хоча цвіту квітневого бачив старенький немало,
Зморшкувате чоло все ще в подиві ходу весни.
Сірі очі горять! – хоч від старості трохи запали,
А від мудрості стали як срібно коштовні вони.
В тих запалих очах ностальгія така сумовита,
Тільки маски неспокою він на обличчя не вдів.
«Я, нажаль, не зустріну свого дев’яностого літа…
Та, на щастя, умру під буяння травневих садів.»
13.05.2012 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=337124
дата надходження 13.05.2012
дата закладки 18.05.2012
Накриває столицю аж з вінцями
Біль тупий від гламурного джебу.
Справжні Істини родять провінції –
Там простіше все – з Богом, і з небом.
А столиця нахабно висмоктує
Всеньку справжність – достоту, до кістки.
Залишаються тіні зі шмотками,
Тільки шлунки й роти... вже без мізків.
Тут простіше – говориш зі зливами,
А бува з віддзеркаленням власним.
Тут ще можна побути щасливими,
Якщо навіть те щастя не красти...
Десь тут спокій ховається в затінку,
Тут десь двері, сусідні із раєм...
Тут земля, як покинута матінка,
Всіх дітей із доріг виглядає...
Тут дитинство з худими колінцями
Завше мріє про дальні дороги…
Бог навідує часом провінції -
Тут ще можна торкнутись до Нього.
01.07.09
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=253321
дата надходження 12.04.2011
дата закладки 10.05.2012
ти занадто дивна навіть для самої себе
я ж напевно далеко зайшов
від дому
не лишилось сил щоб шукати в людях
те що втратило сенс
називатись сенсом..
ти закрите віконце у світ
|без неба|
де з розплющених вен
три краплини тому
вивільнялась реальність
і біль у грудях –
так крізь тебе мій світ втратив все
|в контексті|
намагаючись жити лиш в спробах
вмерти
і напевно за щастя – страждати вічно
ти без сумніву мала надію сильну
|та лише на повільну страту|
ось сторінки дитинства твого затерті
де відчувши тепло найрідніших вічей
закарбуєш у пам’яті сльози мами:
«доню
вчись |без нас| існувати……»
*фонова композиція – Willoos «II»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=335098
дата надходження 05.05.2012
дата закладки 05.05.2012
І струна не витримує, - що вже казать про папір.
Мов змія із мішка, ти лукаво всміхаєшся з фото.
Я старався для неї, неначе останній факір,
Та лишався на виставці просто занедбаним лотом.
Я краваток в'язати не буду, я петель боюсь,
Я себе усміхатися людям на вулиці змушу:
Подивіться, який я щасливий; одначе чомусь
Вам так конче потрібно мені наплювати у душу.
Відкоркую діжки, що тулились в сухих погребах, -
Хто придумав, що спогади можна давати по квоті?
Обирай кольорові думки на свій ризик і страх
Та ще жуй цигарки... витри дощ... і не думай про потім.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=191572
дата надходження 24.05.2010
дата закладки 31.03.2012
всё зависит от
степени проникновения боли
прикосновений
от отложений соли
в межсердечном пространстве
от промежутких пауз
в периоды смерти любовных аур
от квинтэссенции аромата
расцветающих осенью цветов
в твоих волосах
а не весной
от мягкотелости ваты
в подушечках губ
от теплоты постели
согретого тела
моими словами
в объятьях твоих
уст
от прочности вечных уз
во время краткосрочных бурь
от последующих катастрофических
изменений
взаимопонимания
от процента сумасшествия
в момент осознания смерти
чувств
от силы стихи|йного бедствия
и пострадавшей от него
памяти
от глухого удара в висок
мыслей
от незаметного как неожиданность
выстрела
и такого же смертельного
ранения после
него
от потери крови
в твоем изображении
вследствие
потери
будущего
в тебе
..от стиля написания
не угаданных слов
в неподходящей для них форме
исполнения
от звучания такой пронзающей мозг
мелодии
прощальной записки
..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=325214
дата надходження 26.03.2012
дата закладки 26.03.2012
Я безпечна.
У мені немає жодних стихійних лих,
жодних "але" та отруйних "ні" .
Давай з тобою влаштуємо, любий, втечу.
Нізвідки в нікуди.
Паростки снів проростають на підборіддях нічних алей,
на спинах будинків розчиняються тіні-люди.
Я сильна.
Тримаю на своїх плечах левову половину світу,
прихиляю її до тебе.
Плету тобі з спокою й тиші ангоровий светр, щоб ним зігріти.
Мені не болить, коли ти, мов хижий звір, виїдаєш цю
ситу від обіцянок та сліз любов з-під ребер.
Коли усі мої сповіді чорнильними птахами вимітає з душі вітер.
Я схильна.
Вірити нісенітницям, навіть у диких фурій та злий фатум.
Це щось більше, ніж просто сила тяжіння, це два магніти, зашиті
дотиками у нас під шкірою.
Це істини, що ховаються в останній мекканській сурі, це серце у повні,
що наповнює по вінця груди, не даючи їм ні дихати, ані спати.
Я тепла.
Мов сотні пульсуючих щойно задмухнутих гасових ламп.
Біжу все свідоме своє життя,
наче Форест Гамп, не озираючись, навмання.
Я поламана, мов кості, одержимо танцюючі крамп.
Дивно, чому ще досі ніхто не назвав пекло твоїм ім'ям?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=324927
дата надходження 25.03.2012
дата закладки 25.03.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 24.03.2012
раптом захотілося побалакати))
Відтак, тобі хочеться вижити. Просто вижити.
Ти клацаєш мишею, слухаєш іншу музику…
І якось хотів би від світу відгородитись,
І так беззмістовно минають осінні тижні…
Ти вчишся любити: хоча б сусідського Тузика,
Тузи в рукаві… А незграбно сховав, то йди ти…
Куди не глянеш – глянець, гламур і несмак.
Куди не ступиш – ступор, параліч, кома.
Із кожної шпарини, куди невіглас рине – змія.
А хочеться уламок, але щоб свій і чесно,
Бо в нашім королівстві усе таке зникоме,
Що можна втратить легкість, сконавши позаяк.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=324475
дата надходження 23.03.2012
дата закладки 23.03.2012
крізь терни
смертельно
простяг свої руки
розпука
в очах-ночах
зачах
коханий
зализуй рани
я прийду
вийте
місячні ночі
хочу-не хочу
буду-не буду
а там місяць лютий
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=317698
дата надходження 28.02.2012
дата закладки 23.03.2012
Знов день вмикає радіо нашого міста.
Кілька зупинок, і нам стане двом, надто тісно.
І гігагерцами б'є у повітрі нещадно тиша.
А із навушників линуть чиїсь про когось вірші.
Погляди скажуть, якщо посоромляться губи.
Але не знаю чи схочеш читати? Чи зможеш? Чи будеш?
І лиш на мить співпадають наші частоти.
Галюцинації? Скажеш собі: Спішу на роботу.
І потім нас віднесуть хвилі FM
Колись одне одного може й знайдем
Якщо дійдем
Якщо збагнем
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=322535
дата надходження 16.03.2012
дата закладки 16.03.2012
дымка легкого опьянения
не улетучивается
с тебя слизываю
сползающую нехотя каплю
феромонизированного пота
пьянею
[мо]ментально
это всё ты
я в тебе но ты
во всём виновата
отсоединяешь меня от питания
дневным светом и
реальностью
присоединяя к себе
тьмой и снами
замещая самоту
фатальной
наркотической привязанностью
эпилептическим привыканием
к нежности
уничтожая макрофлору памяти
новорожденными размышлениями
о тебе
и только тобой
культивирую жестокость
ко всем
твоим возбужденным очагом
полыхающей еще страсти
еще любви
еще
еще
не насыщаюсь..
питаюсь твоими прикосновениями
дышу твоим теплом
движениями твоего
оргазмирующего тела
обмениваясь брызгами
солоноватых соков
наслаждения
лишь кратковременным
возвращением
из путешествия
в тебя
по венам
на землю
отрезвляюсь
наша любовь давно
просрочена
но ты просишь
я прошу..
я умаляю
себя
не останавливайся..
*фоновая композиция –
Neurosis «The Eye Of Every Storm»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=321511
дата надходження 13.03.2012
дата закладки 14.03.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 09.03.2012
уязвленные сердцем страдают
от ноющих язв
в черной полости
людских толп
на желтеющем листе
белого дня
скрипят створки вечернего неба
переходящего в режим
ожидания
утра
в моей комнате душно
а в душЕ –
комнатная температура
теперь я восполняю кадры воспоминаний
вспарывая память музыкой
твоих словесных очертаний
заученных на память
снова инсталляция моих снов
нарушена вирусом
разъедающих кошмаров
реальности
выпадаю из области ожиданий
Тьмы
попадая в дождливоточащее облако
собственного
молчания
где принимаю себя как данность
соскабливая налет
п|р|ошлости
и тебя
с себя
отныне
мое признание прошу признать
недействительным
жалею что желал
тебя
сегодня я имитирую солнце
в тени чужих лиц
исполняя
нечеловеческие
неосуществимые
несуществующие желания
по-своему
|несущественные|
*
я скармливаю людям
своё Одиночество.
*фоновая композиция –
Der Golem «Древние Звёзды»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=312864
дата надходження 10.02.2012
дата закладки 12.02.2012
Невимовно, сонливо, тяжко вона йшла у бій,
Фортеця кривава недолі, дарунок голодних мрій.
Прийшла з молодим, чаклунським щастям в зелених очах,
Та в щастя був переоблік, на депозиті спав страх.
Стрепенулась, злетіла в небо, розбите бляшанками хмар,
Лише на дні виднівся розбуджений світом димар.
Схопилась, постала огнево, затерла всі рани сміхом,
І стала творити диво, знущатись хотіла над лихом.
В агонії істини миті поглянула в дзеркало правди,
Брехливої, мовчазної, байдужої людської вади.
І подихом снігу тривожним створила собі новий світ,
Де вітався із кішками кожний, де збирався щастя кульбіт.
Розмалювала душу фресками янгольских спин,
Поруч роздмухала вітер - годинний повітря плин.
Змила хурделицю страху, танцюючи вільний фокстрот,
Замиготіла свавільно, включивши автопілот.
Тепер уже переможно вона крокувала у світ,
Відбудована, безтривожна, людина нових орбіт.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=293562
дата надходження 16.11.2011
дата закладки 16.11.2011
(із циклу поезій зі спеціями"Відтінки червоного".)
Бувають ж такі жінки...
Виворіт серця у них рясно вкритий зернами гранату.
Вони лишають після себе осад.
Липкий на дотик і на смак-гіркий.
Кожна з них приходить до тебе налякана, голодна,
боса...
І приносить в долонях заряджений болем атом.
Мовляв, тепер саме тобі доведеться про неї дбати.
Бувають ж такі жінки, яких за свою бездоганно
манірну суть номінують на Оскар.
Вони заливають тобі у вуха лицемірну ртуть
і ти сохнеш, виснажуєшся, наче кратер.
Але колись з'явиться чудова нагода і тобі таки
натякнуть, що тут ти всього лиш гість.
Тимчасовий, обмежений, зайвий.
Пісок заб'ється між пальців ніг, небо заступлять розлогі,
розбещені вітром пальми.
Ти зникнеш десь на початку Німеччини затертою
у долонях поемою Ґете.
...чи зім'ятою пачкою червоного Мальборо по магістралі.
Ти ж хороший. Носиш з собою контрацептиви та заправляєш
у джинси светр.Ти надто добрий...І тому-неактуальний.
Бувають ж такі жінки, свідомість яких обділена гальмами.
Які словами, наче королівські кобри, жалять.
Їм до лампочки твоя любов та хоробрість.
Їхня совість закінчується за дверима спальні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=289650
дата надходження 30.10.2011
дата закладки 30.10.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 07.09.2011
вечорами незмінно довги(ми)
темними, сині(ми)
носим смуток в мішку на спині (ми)
переходим чужі дороги (ми)
розсипаємо правду іскра(ми),
жаль, вона і не снилась істи(ні)
незавершені наші звершенн(я)
нам би бути незмінно перши(ми)
не турбуємось над питання(ми)
ми не вмієм бути останні(ми)
сторінками жовтаво-біли(ми),
рівними, чисти(ми)
натираєм брехню до блиску (ми)
у відвертість грать не любили (ми)
26.07.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=272236
дата надходження 27.07.2011
дата закладки 28.07.2011
всі зусилля на вітер
м а р н о
орхідеї під ноги
ж м у т к о м
у ляльок не буває карми
у ляльОК не буває смутку
хтось стоїть за плечима завше
розіп'яти боїться тишу
крає серце крила здійнявши
і до краю очі спустивши
зав'яжи хоч малий вузлик
наша святість на волосині
я у вигадках так
з а г р у з л а
що уже й небеса безсилі (!)
з абонентом зв'язок відсутній
абонентові дуже прикро
що фантом у жалобній сукні
мої вірші шепоче хрипом
всі зусилля на вітер
м а р н о
орхідеї під ноги
ж м у т к о м
у ляльок не буває карми
у ЛЯЛЬок НЕБУ ва Є смутку
23.07.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=271677
дата надходження 23.07.2011
дата закладки 24.07.2011
и влагой воздух свежий стал
тяжел.
и злое небо хмуро и
темно.
последний поезд /навсегда/
ушел.
а мне плевать и как-то. все
равно.
и смотрят окна обреченно
так.
что «все к концу», но я /до черта/
рад.
и в лихорадке солнце будит
мрак.
великолепно умирал
закат.
и закрываются глаза
стен
и летаргически идут
сны
и прекращается потоп
вен
я превращаюсь лишь в приток
тьмы.
****
но мне плевать
и как-то
все……
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=271590
дата надходження 22.07.2011
дата закладки 22.07.2011
Твори! Бо сам Творець тобі велів...
Твори! Бо янгольські оті слова!
Твори! Потік тих почуттів,
Що радують людські серця!
Нехай твоя зоря на небі сяє,
Яскрава, ніжна, чарівна...
Нехай ніколи в житті не покидає
Музи хвиля, творчості стріла!
Немов небесна птаха,
Твоя душа нестримна
Летить увись без страху –
В простори України!
Лише єдиний дотик...
Черкне строку перо...
Ти свій тамуєш подих,
І ллється, мов вино,
Мелодія прекрасна –
Слів потік душевний...
Даруєш радість, щастя...
Ти пишеш так натхненно!
Як швидко серце б'ється!
Кришталь душі блищить...
Тремтить, на волю рветься…
Сльоза пече, горить!
А ти все пишеш далі,
Проймаєш людську душу…
У радості й печалі
Слова ці – щирі! Й мушу…
Кажу, прошу відверто:
Тобі творити варто!
І ні, я не упертий,
А просто щирий, Марто!
* Присвячується прекрасній юній
поетесі Марті Мохнацькій
(20 січня 2011 року)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=230071
дата надходження 20.12.2010
дата закладки 20.07.2011
Мовчиш?
Мовчи.
Карай мене мовчанням.
Вихлюпуй біль у простір самоти.
Я не відчув би прірви під ногами,
Якби не ти.
Якби не ти, я не відчув би й неба
Під крилами.
Не зміг би так зрости
У розумінні вічного й земного,
Якби не ти.
Розбите серце точить німота,
Зникають зорі днів, немов у кухлі
Вуглини почуттів.
Сумна
Одна
Перегортаєш сутінь.
Пробач мене.
Прости мені.
Мовчи!
Не треба слів просіяних,
Промитих.
В мовчання безмір корені пустив
Кришталь
Розбитий.
Але я вдячний Богові за те,
Що ти на світі є.
Зі мною.
З іншим…
Твоє ім'я солодке і святе
Займає нішу
У пантеоні вічних почуттів,
В сузір'ї Муз, що їх торкнувся геній.
Але невже окрилена любов
Мовчить
На сцені?
Мовчиш?
Мовчи.
Тримай безмежну паузу.
Але в мовчанні я
Помру
Не зразу.
То краще вже,
Неначе кулі в скроню –
Від слів твоїх
Себе я не бороню.
2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=264628
дата надходження 12.06.2011
дата закладки 20.07.2011
вогні міста
фейєрверк
у небі пекло
пристань
туманний спокій
сльози стоки
на ребер рядки
ніж
кровоточить вірш
без болю
вперше голі
почуття
2005
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=232417
дата надходження 01.01.2011
дата закладки 20.07.2011
захід озолотив
золою вкрите
сіре за віконня сирої осені
досить
згадувати досі
про мене
проминуло
ти все ще живеш минулим?
я твоє захоплення
восени захоплений
залишив на піску
сліди
вислідиш
знімеш на плівку
вчиниш ґвалт
зґвалтуєш
брудне дівчисько
ніби
холодні долоні
зігріти
падає листя
майже вогонь
годі злитися
може це злочин
серце відчинене
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=227365
дата надходження 08.12.2010
дата закладки 20.07.2011
Хмарами... Небом... Росами... Вітром... Промінням... Дотиком...
Ніби у серці с к р и п к о ю, наче в и с о к і с т ь готики...
Ранами... криком... щирістю... стигмами... кров'ю вірші -
Дано поету плакати, так, як не вміють інші.
Сльози - це без замовлення - Сльози - душі забарвлення.
Сльози - тяжке загострення, Сльози - сумливі гавані.
Ні! Не цурайся плакати! Але тримайся г і д н о!
Сльози поетів - золото. Плакати не потрібно.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=270032
дата надходження 13.07.2011
дата закладки 16.07.2011
Плетуться незримі сіті від Раю і аж до Лети...
В поета життя...
коротке,
як зірка в нестримнім леті.
Ніколи нема спочинку,
як в пташок: гніздечка звили -
В поета життя...
бурхливе,
як моря дев'яті хвилі.
І що би не сталось в серці,
яка б не співала пташка -
Поета життя - це пісня.
Поетами бути важко.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=270270
дата надходження 15.07.2011
дата закладки 15.07.2011
Стріпнувсь болотяний бугай
Посеред ночі, серед літа
І тиша, вечором розлита,
Чатує знов Зелений Гай.
Вікно, розчинене у сад,
Торкає місяць, срібла повен.
І спомин, як весняна повінь,
Верта мої літа назад.
Бо там усе - у тій порі,
Коли вишневий вир голубив,
І губи пізнавали губи,
Й серця ширяли угорі.
Як це забуть?
Ці миті - вічні
Збадьорять кров, хлюпнуть снаги,
Проб'ються крізь дощі й сніги,
Зневіру і вітри космічні.
Я з ними - юний, зрозумій,
Цієї ночі серед літа,
Де тиша, вечором розлита,
Чатує давній спомин мій.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=270239
дата надходження 14.07.2011
дата закладки 15.07.2011
Чіпкий чебрець. Чуприна чагарів.
Рядно ріки, рухливої, рябої.
Джмелиний день до денця догорів,
Годиною голубив голубою.
Злітають залпом зорі золоті,
Цвіркун царює, цокотять цикади.
Прошелестять по полю-полотні
Козачі - кураями - кавалькади.
В'юнкий вітрисько вишник вишива,
Шерхоче, шамка шарудкий шептало.
Ніч-ніженка неначе нежива...
Схолонув степ.
Сірішало.
Світало.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=267704
дата надходження 29.06.2011
дата закладки 15.07.2011
(Вона):
Ти друг, чи так? Скажи мені між іншим,
Бо я вздріваю в посмішці твоїй
Якийсь хід слів, а, може, навіть й більше...
А якщо ні, то зразу дай відбій.
(Він):
Пробач, що не сказав тобі відразу,
Вже - позолота втрачених ночей.
Тобі ж болить…болить почата фраза,
Промовлена без вогнику очей.
(Вона):
Ти друг, чи ні? Скажи мені не вголос.
Я право маю знати, чи не так?
Ми ж часто так сліпі на те, що поруч,
Воно ж лишає зашкарублий знак.
(Він):
Пробач ….змовчав, хоч не мовчали руки,
Любов у дружбі - тягарем лягла.
Між цим шаленим та сердечним стуком -
Обійми ще не стратили тепла…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=268725
дата надходження 05.07.2011
дата закладки 14.07.2011
папір усе стерпить... нет також...
темно-синє на білому, шок:
шовк холодний, гаряче тіло
пластир на ступнях -
важко носити підбори,
боляче плакати, але про це не говорять.
переживу. хто наступний?
не роби мені боляче, точним рухом
загаси свічку двома пальцями
не задмухуй, зроби вигляд, що не пече
ти потрапиш до раю, а я не вірю у рай,
не кричу "ура", коли догораю.
не ставай голосом у моїй голові
я вірю у відстань -
це моя остання релігія.
коли я заплачу, зорепад на щастя лови,
я так від любові оклигую.
не чіпай мене.
у саду магнолій оселивсь пирій,
я не вірю в долю,
янголе, не грій тих, хто диха єдиним днем.
НЕБА(й)ДУЖОСТІ потребую...
тим, хто просить - дають,
а як же ті, хто не вміє просити?
просівай мою лють
крізь примирення сито.
P.S. і не треба мене розуміти...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=269915
дата надходження 12.07.2011
дата закладки 14.07.2011
кожна добра поетка мусить мати власного янгола,
час від часу робити дурниці, аби той не був без роботи
і сухою з води граційно вилазячи всоте
посміхатись і червоніти: невже це я була?
кожна добра поетка мусить палити.
цигарки, мости чи листи - то не так суттєво.
шкодувати опісля, ридати: янголи, де ви???
прилаштовувати на гордість бетонні плити.
кожна добра поетка мусить... писати!
хоча б іноді, так, для підтримки іміджу =)
аби янгол собі не думав: чого я тут сиджу,
їй же добре, в житті приватнім теплі пасати...
кожна добра (самі здогадайтесь хто) мусить мати мрію далеку,
бо як мрія близька, то не буде віршІв і прогресу.
...помирати від стресу, вдавати принцесу, втікати від пресу...
от... а кожен поганий янгол мусить мати власну поетку!
05.07.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=268746
дата надходження 05.07.2011
дата закладки 14.07.2011
Я в бубен б'ю, а ти все не приходиш,
я стукаю тобі на ай сі к'ю...
ламаю ноги в ритуальнім танці,
а ти не бачиш перед монітором,
як моє друге я із першим хором
тобі співа веснянки-закликанці!
ну де ти? де ти? де тобою носить?
у мене скоро посивіють коси
або повипадають, стану лиса,
а лисою здалась тобі на біса??
в риданнях марних виплакала очі,
тобі сто восьмий віршик нині строчу!
і сльози ллю і гірко губи суплю,
а ти такий підступно-неприступний,
що аж не знаю із якого боку
до тебе підійти, мій синьоокий!
тому продовжу киснути в зажурі
і бити в бубен по клавіатурі
веснянку-закликанку: до, мі, соль)
чекаю і люблю. твоя Ассоль.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=268395
дата надходження 03.07.2011
дата закладки 13.07.2011
О, наші юні матюкливі весни,
Де був шансон, неначе колискова,
Ви знов до мене спомин той принесли ,
Де ми щасливі і у дим готові.
Де ми малі у вчителі васали,
Де звабно бубнявіють форми в каті,
Тремтливими руками ми писали
Брудні слова на палітурках хрестоматій.
Ми не хотіли до Америк, Францій,
Де в самокрутках конопляне зілля,
Дивилися на небо очі вранці
Опісля першого судомного похмілля.
Де в нас не було сорому й сумління,
Де в підворітнях з цигарками вишкіл
У скроні стукає фатальне розуміння.
Ми - це не ми, ми - совкова відрижка.
Андрій Любка
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=17961
дата надходження 22.08.2006
дата закладки 12.07.2011
Ти відводила очі і тихо душа моя в’яла,
Почуттями зривала ти серце (хто любить – сапер!)…
Ти не вірила в мене, сміялася, з іншим гуляла;
Ти забула мене!.. – Та згадала раптово тепер.
…А тепер все не так. Серце більше не ниє, не чахне;
Біля мене упевненість ангельська сяє теплом.
Біля мене усе!.. І хоч небо ще мріями пахне,
Від старання душі навіть аура йде на пролом…
Бо тепер все не так. Та любов – не релігія Вуду;
Біля мене тепер тільки успіх, і де б я не був, –
Біля мене усе! І хоч я зупинятись не буду,
Ти згадала мене… Тільки я от про тебе забув.
27.01.2011 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=237293
дата надходження 27.01.2011
дата закладки 29.01.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 17.01.2011
Буває так, що слова не пишуться,
Хоч ти і чуєш їх десь в собі.
Свіча згорає, і дим колишеться,
А слів немає… Лиш тільки біль.
Між серцем десь і пером загатина,
І треба дуже багато сліз,
Щоб проломити… Щоб знов крилатими
Птахами стали твої жалі.
І ти збираєш до купи зливи,
І все чекаєш свого припливу…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=209785
дата надходження 07.09.2010
дата закладки 31.12.2010
Тієї ночі я не спала:
горнулася до вікон мла,
зоря за річкою упала...
Лиш тиша спати не могла.
На гілля місяць нечепивши,
гойдала пісня солов'я,
і пахла б літом спілість вишень,
коли б не ти... Коли б не я...
Якби не небо, перешите
червоним бісером надій,
коли б не нами пережите -
чого б ще хто із нас хотів?
Вдихнуть на повні груди літа,
забути денність суєти...
Душею іскорка зігріта
була б моя,
коли б не ти...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=232067
дата надходження 30.12.2010
дата закладки 30.12.2010
Заростає в душі, там де рай цвів, повільно осот;
Фраза милої сонце закрила, раптово, мов хмара…
Ти сказала мені: «Народись через років п’ятсот,
Зрозумію тоді, любий, може з тобою ми пара.»
…А півтисячі літ пролетить, наче спалах зорі;
Інші сни-сподівання пророчать, мов дивляться в воду,
Інші діти – не наші! – до вечора мріють в дворі
Що й вони через років п’ятсот пострічають свободу…
А півтисячі літ пропливе, наче бистра вода;
Інші душі ходитимуть світом, де рай розпустився,
Буде мрії ступати стрімка і всесильна хода… –
Зрозумію тоді, як я сильно в тобі помилився.
04.12.2010 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=226435
дата надходження 04.12.2010
дата закладки 22.12.2010
Напишите мне в одиночество.
Так, без адреса - как получится.
И не надо Вам имени-отчества,
Как случайная мне попутчица.
Без клише напишите и фразочек,
что звенят нам фальшивым золотом.
Без набивших оскому сказочек
о победах, отложенных на потом.
Там в письме, за словами туманными,
лишь одно, неразборчивым почерком,
я прочту (пусть покажутся странными,
В этой строчке размазанной росчерки).
«о д и н о ч е с т в о»
30.06.07
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=34234
дата надходження 25.07.2007
дата закладки 08.11.2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 07.11.2010
Не имея желанья очнуться,
день и ночь я хожу в полутьме,
ожидая,когда же начнутся
перемены во мне и извне.
Так ,шатаясь без цели,зайду я
к Ней,ушедшей навек в Никуда,
заменившей себя на другую,
но запомнившейся навсегда.
Поздороваюсь,словно не видя,
что не с ней говорю,а с другой...
И ,ничуть не желая обидеть,
обижаю-вопросом о Той.
Блеск в глазах погасив моментально,
на меня поглядит,промолчав,
да в глаза мне посмотрит печально;
чуть не плача,прошепчет:"прощай..."
Я уйду,чтоб без сна и без денег
прошагать до утра и назад;
Чтоб прохладою улиц вечерних
остужать ледяные глаза.
Где ж ты сгинула,ангел желанный?
Где ж ты,бестия с парою крыл?
...я шатаюсь в объятьях тумана-
так,как ёжик в мультфильме ходил...
Я не верю насмешкам знакомых,
будто шансы на встречу с тобой
минимальны;мол,в двориках тёмных
отыщу только пьянки;разбой;
бытовые разборки "под мухой";
наркоманов у окон аптек;
мусоров,глазки строящих шлюхам;
а тебя,мол, не встречу вовек...
отрицая сомнения рьяно,
пью дешёвый портвейн из горла
и кричу,от отчаянья пьяный:
"Я НЕ ВЕРЮ,ЧТО ТЫ УМЕРЛА!!!"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=106532
дата надходження 06.12.2008
дата закладки 06.11.2010