Вот и всё. Уже дождь на исходе,
Крики птиц приближают рассвет.
Голос твой тает капельной дробью:
Ты уходишь. И вот тебя нет.
Вот и всё: уже сон растворился
В свежих лужах, в размокшей земле.
Твой заветный обет повторился,
Точно так же растаяв во мгле.
Мы не кончились, светом терзаясь,
Выйдем – порознь – сон вспоминать,
И, быть может, я снова раскаюсь,
Что посмел тебя некогда знать.
И, быть может, я снова обижусь
На себя – за рассветы в тиши…
И, быть может, я снова увижу
Ту, в ком вечно не чаял души.
05.07.2009, 16:05, снова ей
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=137854
дата надходження 17.07.2009
дата закладки 26.11.2010
Листопад на початку вересня:
Крила вогкі від сліз дощу.
На холодному хмари березі
Вітер впавши, зомлів і вщух.
Краплі падають в руки потайки,
Адже знають — не довго їм.
Зустрічаємось мабуть подумки —
Сльози снились в очах твоїх.
Залишаємось десь у дотику,
В відображеннях снів у склі.
Посміхалась ти вербним котикам —
Та забракло для щастя слів.
Ти лиш знай: всеодно зустрінемось
Поза мрій і життя, — одне
Серце надвоє десь розкинулось,
Породивши тебе й мене.
00:17, 06.09.2010
(с) Александр Стадник
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=209590
дата надходження 06.09.2010
дата закладки 11.11.2010