: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 27.01.2014
Делает жизнь желание.
Убивает жизнь отчаяние.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=444134
дата надходження 19.08.2013
дата закладки 30.08.2013
На часах отсвечивал седьмой.
Сонной мухой лип к стеклу туман.
Мне хотелось плакать и домой,
И чтоб завтра началась зима.
Воздух пах тоской и черным чаем.
Небо висло пыльной бахромой,
Понапрасну влагу расточая.
Мне хотелось плакать и домой.
Мне хотелось покурить и снега.
Город плыл сутулый и немой.
Фонари ныряли в глушь с разбега.
Мне хотелось плакать и домой.
Вечер спал, как выцветший орнамент.
Хор ворон мостился на трубе,
И, казалось, любовался снами.
Мне хотелось плакать и... к тебе.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=394151
дата надходження 20.01.2013
дата закладки 20.01.2013
Вновь треплет ветер листья меж ветвей,
Устал бродяга жить под небесами.
Я с крыши поднял в воздух голубей,
С блестящими, как угольки, глазами.
Вот голуби набрали высоту,
И закружили, детвору чаруя.
А я стою, смотрю на пестроту
И, свистом их гоняя, тренирую...
Беспечно стая кружит над землёй,
Все, как актёры, в небе ангелками...
И с ними вместе голубок малой,
Я вырастил его, вскормил губами.
Он, создавая в небе пируэты,
Кульбиты за кульбитом в три щелчка,
Мне сверху вопрошал: "Хозяин, где ты? -
Ты видишь мой прогресс издалека?
Уже в игре участвует вся стая,
А первенство в полёте без вражды...
Они, как заведённые играя,
Резвятся и не ведают беды...
Злой ястреб жертву выбрал молодую,
И камнем сверху вниз над кутерьмой...
Со страхом диким стая в рассыпную,
А в когтях мощных бьётся малыш мой.
Как мог, он бедный, так и отбивался,
Да силы были явно не равны....
А я орал, …свистел, …махал, …кидался,
Да только вот помочь не смог, увы!
Последний вздох и всё... Конец охоте.
С обмякшим телом ястреб улетел...
С безвинной жертвой скрылся на востоке,
А я в кустах заплаканным сидел...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=394144
дата надходження 20.01.2013
дата закладки 20.01.2013
Библиотеки нынче вышли из моды?!
И чтение книг - это прошлый век?!
Есть интернет, его сайты, «разводы»...
И есть одинокий, как волк – человек!
Один – среди сотен друзей – «однокашек»,
Лишённый пожатий руки и тепла,
Следит человек за компьютерным маршем,
Забыв, что и жизнь у него - то одна.
Далёкий от мира, от дружного смеха,
Общаясь "Вконтакте", увлёкшись игрой...
А счастье простое - дорожною вехой,
Уходит с нажатием кнопки пустой.
А здесь – в этой маленькой библиотеке
Такой бесконечный уют и покой,
И свет здесь, и святость небесной опеки,
Что книга дарует своей чистотой.
Здесь царствует тень вековых накоплений
Трудов и ошибок, и мысленных пут,
Терпенья и гордости всех поколений,
Земного величия доблестный труд!
Читает стихи поэтесса Елена –
Сестрица по духу с нелегкой судьбой:
То грустен тот стих, то охватит мгновенно
Тревоги людские бездонной строкой!
На входе – в честь праздника, будто в музее –
Пейзажи осенние... стынет скамья...
Художника в мире не встретишь мудрее,
- Добрее не встретишь! – добавят друзья.
Нет, он не имеет наград и медалей,
На выставках тоже не часто бывал...
Но ведь в интернатском том актовом зале
Картины на стенах ... с ним... Бог рисовал!
И радует взоры детей обделённых
Река та и роща: вот мир - то, каков!
Оставил им память на долгие годы
Художник, Учитель – Ю.Ф.Ушаков!
Не «выйдут из моды» бесценные эти -
Хранящие чудо и в ветхих домах,
Несущие знание – библиотеки,
Как отблески вечности в наших сердцах!
Прим.
Поэтесса Елена - Елена Козырева, николаевская поэтесса. Две картины художника Ушакова Ю.Ф. - в интернате № 2 Г. Николаева
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=390978
дата надходження 09.01.2013
дата закладки 09.01.2013
Одна коротка вимріяна ніч.
Розхристана, задимлена ялинка.
Сп`яніння чи то повний параліч
Від бесіди без сну та відпочинку.
Крізь дзвін бокалів,груддя привітань,
Та паузи похмільного світанку
Барвінки непоставлених питань
Навколо нас розкинули альтанку.
Тумани - до, а після - снігопад.
І тільки ніч, коротка і невпинна.
Бо завтра ця мелодія сліпа
У спогадах загинути повинна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=390112
дата надходження 05.01.2013
дата закладки 05.01.2013
Не желая жить обычно,
Как-то раз легко и вдруг
Непослушная ресничка
Отделилась от подруг.
Ну и пусть, что это странно.
Хоть она и на виду,
Не совсем по нраву равной
Быть в накрашенном ряду.
И ведь как она заметна!
Только к ней стремится взгляд.
А ее подруги тщетно
Все внимания хотят.
Им до ужаса обидно.
Ведь красивы и стройны,
А ее одну лишь видно,
Словно все и не нужны.
А она глядит игриво
На других миров огни.
И так радостно красива
Что на солнце, что в тени.
Ей смешны чужие дали
И завистный вздор толпы.
Все стандарты мира стали
И нелепы, и глупы.
Непослушная ресничка
Как-то раз легко и вдруг
Стала самой необычной,
Отделившись от подруг
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=389460
дата надходження 03.01.2013
дата закладки 03.01.2013
Давай играть, я будто мачо
И нет жены и нет детей
И мы с тобой одни на даче
Сестры двоюродной твоей…
Давай играть, ты будто леди
И нет ни мужа, ни детей.
И мы одни на белом свете
Среди заснеженных полей.
Давай играть, что мы знакомы
Сегодня ровно десять лет,
Ты вывела меня из комы,
А я тебе принес букет…
Давай играть, что мы в разведке,
Кругом Гестапо, СМЕРШ и кровь,
А мы с тобой как птицы в клетке
Поем и празднуем любовь.
Давай играть, что я из зоны
Откинулся и, хоп, к тебе
И под мелодии шансона
Я волю чувств даю себе.
Давай играть, ты будь-то пышка
И ходишь-бродишь по Тверской.
А я, не опытный мальчишка,-
знакомлюсь с падшею Москвой.
Давай играть, что мы на пляже,
На диком пляже и одни…
Наверное, поближе ляжем.
Нельзя терять нам эти дни.
Давай играть, что ты доярка,
А я колхозный бригадир
Пришел к тебе, - ну, что Одарка,
Давай за Родину, за мир!
Давай играть,ты куртизанка
А я француз, маркиз де-Сад
и волоку тебя в альтанку,
а ты кричишь: -.........!*
Давай играть,- мы на орбите,
Под нами вертится Земля.
И все число наших соитий
Проконтролировать нельзя.
Давай играть, что ты царица,
А я твой верный фаворит.
Царица жаждет веселиться
И это так меня бодрит.
Давай играть, что я геолог,
А ты, чукотская жена.
И ночи час, ну очень долог,
А ты мне мужем отдана.
Давай играть,что конец света
не за горами,-он пришел!
Но вместе мы.Ты чуть одета.
Нам напоследок хорошо.
Давай играть, как много значит
что я тобой лишь дорожу;
От всех под теплым пледом прячу
И черный кофе подношу.
*- читатель может подставить рифму по своему рассуждению. :-)
.
.
.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=389424
дата надходження 02.01.2013
дата закладки 02.01.2013
Єдина, ніжна, незрівнянна,
Я досить пізно зрозумів,
Що втратив не тебе, кохана,
А сам себе. І мало слів,
Щоб втамувати біль нестерпний,
Та, щоб зарадити собі,
Я все блукаю нашим степом,
Схиливши голову в журбі.
Там не буяють пишні квіти
І золотаві ковилі,
Ранковим смутком оповиті,
Снують тумани по землі.
А я пригадую те літо
В терпкій принаді диких трав,
Уста дівочі соковиті,
Які до болю цілував.
А я пригадую ту скелю,
Де ми гуляли до зорі,
І світлячків вогні веселі
Світили нам, як ліхтарі,
І шепотіли нам дзвіночки
Свою мелодію п’янку,
А ти, як Мавка, у віночку
Кружляла в радіснім танку.
І захлиналась в небі пташка
Щасливим співом голосним
І зрозуміти вже не важко,
Чому над степом сизий дим.
Чому так тужно скиглить пташка.
І скеля спить, мов сірий склеп –
Там, де цвіли твої ромашки…
Лишився вигорілий степ.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=332275
дата надходження 22.04.2012
дата закладки 24.04.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 14.04.2012
[i]Не будем говорить мы про... любовь.
Слова - как листья, - их смешает ветер.
Зелёные и красные, живые и опавшие -
Узор замысловатый выплетут под вечер.
Не будем говорить мы о любви.
Не слышит сердце слов, им неподвласно.
Ты меня иначе позови,
На языке, душе понятном.
На зов твой прилечу опять,
Чтобы обнять тебя, сказав слова такие,
Какие самому мне не понять,
Бросая ночью в улицы пустые...[/i]
Вірші на листівках можна придбати [url="http://wwfund.me/product_info.php/products_id/134"]тут...[/url]
Джель переклала [url="http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645344"]цей вірш українською[/url]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=150752
дата надходження 18.10.2009
дата закладки 03.05.2011
Палаци, віли, яхти, мерседеси…
Халупки в заростях, поламаний паркан…
Одні качають у спортзалі преси,
В інших життя із мозолів і ран.
Ікра, коньяк, а ввечері розпуста,
А поруч - чорний хліб, домашній самогон.
В одних «кров з молоком» на щоках, шиї тлусті,
Таке життя для інших - тільки сон.
В одних мільйони доларів і гривень,
В інших грошІ лише на прожиття.
Одні відпочивають в місяць – тиждень,
У інших відпуск, як сира земля.
І так споконвіків, така несправедливість,
Хоч з розумом буває навпаки.
В час незалежності вони «бабло» косили
І по житті були злодюги й бандюки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=249316
дата надходження 24.03.2011
дата закладки 26.03.2011
[i]Всё казалось очень просто:
Время - вылечит печаль,
Сердце - выплачет все слёзы,
Я - легко скажу: "Прощай!"
Всё забудется и даже
Не останется следов
В памяти, от встречи нашей -
Подарившей мне любовь.
Я забуду твои руки,
Голос твой, черты лица,
Твои волосы и губы,
И лукавые глаза...
Позабуду, как скучал я,
Вдруг, расставшись на чуть-чуть.
И не вспомню, как мечтал я
От тебя не отдохнуть!
Всё так просто бы и было,
Если б время - лекарь мой,-
От любви меня лечило,
А не мучило, тобой...[/i]
София Перова перевела на украинский язык здесь
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=173165
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=141424
дата надходження 14.08.2009
дата закладки 20.03.2011
Оригінал - http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=232250
Ви знаєте, я вільна наче птах.
І не страшні мені уже кайдани.
Я полечу й розтану в небесах.
Та не зітру я з серця свого рани.
Я не побачу Вас, я не побачу...
Зате я бачитиму Вас у снах.
Я не заплачу, знайте, не заплачу,
Хоча ми на розведених мостах.
Між нами недоказані слова,
Між нами відстань в тисячі доріг.
Мені уже видужувать пора,
А я вікні ловлю холодний сніг.
Мені сумні мої набридли думи.
У них уже заплуталась сама.
Блукаю невідомими шляхами.
Тепер чекаю, щоб прийшла весна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=248352
дата надходження 20.03.2011
дата закладки 20.03.2011
Людей жалею сиротливых
Им нужно ласки и тепла
Подарков пестрых и красивых
Чтобы тоска у них прошла
Смотрите, им сегодня плохо
Послушайте их горький плач
Молитесь за убогих Богу
И вам прибавится удач
Согрейте сердцем и делами
Надежду дайте. И когда
Судьба меняет нас местами
Поможет ближний нам всегда
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=88963
дата надходження 15.08.2008
дата закладки 20.03.2011
Сьогодні місяць цей найкраще світить,
Японія у божевільності фонить,
Усіх гостей приїжджих мітить,
Рентгенів кидає смертельну нить.
До вибуху залишилось недовго:
Питання часу - Фукусіма жде...
Тік-так... Годинник тихо човга...
Життя іде... А може вже не йде...
Сьогодні дев'ятнадцяте минає -
Останній день скотився в перигей,
Проте ніхто в Японії не знає
Чи сонце зійде...
Фукусіма не впаде?!
19.03.2011 року Львів
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=248262
дата надходження 20.03.2011
дата закладки 20.03.2011
Сейчас, вы видите глазами,
Как беззащитен человек...
Я вам скажу через цунами,
Через погибших и калек.
Что это только лишь начало -
Начало вашего конца...
Чтоб в душах ваших прокричало
Всё горе вашего Творца.
Я всех найду, но через время -
Никто не спрячется теперь!
И кто живёт в Меня не веря,
Того, Я сам открою дверь.
Жалел Я вас, жалел веками,
О чем сейчас Я пожалел...
Огнём, ветрами и цунами
Я прекращу ваш беспредел.
Пускай плывут мои иконы,
На дно ложатся купола.
Пришла пора понять законы
И перебить все зеркала.
В мои глаза, смотрите люди,
Как громко плачет ваш Отец.
Вы возомнили, что вы судьи
Забыв, что ваш судья - Творец.
© Copyright: Юрий Богатинский, 2011
Свидетельство о публикации №11103144705
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=246998
дата надходження 14.03.2011
дата закладки 19.03.2011
Ангелы счастья, ангелы грусти,
Ангелы веры, надежды, любви –
Вас никогда небеса не отпустят,
Вас никогда не увидим все мы.
Ангелы радости, ангелы жизни,
Ангелы душ, сердец неземных
Я так хочу в этот час вас услышать,
В час тишины и звуков немых.
Ангел тоски и любви безответной,
Ангел-хранитель и ангел святой
Я так хочу в темноте беспросветной
К вашим рукам прикоснуться душой.
Ангелы счастья, ангелы грусти,
Ангелы веры, надежды, любви
Если Вас Бог на землю отпустит,
Может, все люди станут как вы
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=245300
дата надходження 06.03.2011
дата закладки 06.03.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 20.02.2011
В містах хАос, завмерли села,
А у державі дєрібан.
Така от рима невесела.
Дає стабільності пахан.
Євроремонт в країні всюди.
Метал та пластик бачу скрізь.
Неначе показились люди,
Мов долі власної зреклись.
А де ж сади, біленькі хати?
І де над вишнями хрущі?
Уже не той каштан лапатий.
І Київ вже не до душі.
Бетон та скло замість природи,
Живеш як білка в колесі.
І мовчазна безвольна згода
В колисці давньої Русі…
Скрізь лапа східного сусіда
І лавру віддано Москві.
По мові нашій панахида
Звучить через продажні ЗМІ.
В душі руйнація – руїна!
І деградація в умах.
Та де ж та нація? Вкраїно,
Не спи, прокинься – нищіть страх!
19-20 лютого 2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=242217
дата надходження 20.02.2011
дата закладки 20.02.2011
І о п'ятій відкривши повіки
Від німої морозної ночі
Я проллюсь наповняючи ріки
Гірким хмелем що верне на очі
Розстелюсь по травиці туманом
Запиваючи мрії росою
І спитаю- навіщо ж обманом
Ти поклявся що підеш за мною?
І о п'ятій відкривши повіки
Задихнусь від пекучого болю
Бо ти зник в тім тумані навіки
Над усе цінувавши лиш волю..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=242031
дата надходження 19.02.2011
дата закладки 19.02.2011
я учора в ломбард здав крила
непотрібні тепер, долітався
і мене з головою накрили
корабля пурпурові вітрила
я на ньому втекти намагався
і руками робив я підкопи
я роками ховався у мушлі
і шукав у пігулках я спокій
заховали за гратами копи
вибиваючи з мене мужність
умикав на всю гучність радіо
аж сусіди постукали в стіни
депутатом обрався у раді
крокував немов на параді я
думав може хоч це щось змінить
я блукав у глибоких печерах
у надії знайти лабіринти
аби там загубитись хоч ще раз
і до болі обмотував череп
наче мумія білим бинтом
я в бетон заливав своє "хочу"
викорчовував я слово "мрію"
спав у день, і кричав я щоночі
хто і де тебе так напророчив
чому жити без тебе не вмію
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=241960
дата надходження 19.02.2011
дата закладки 19.02.2011
Життя – постійна боротьба
За право слова, право жити;
Життя – це честь, і це ганьба,
Серця і зцілені, й розбиті.
Життя – це радість і печаль,
Це довга і важка дорога;
Життя – і пекло це, і рай,
Каміння, що збиває ноги.
Життя – це неспокійні сни,
Які переживає мати,
Коли із дому йдуть сини…
Життя – це знахідка і втрата.
Життя – це ринок марноти,
Це вічні небеса відкриті;
Життя – це друзі: я і ти,
Народжені, щоби любити.
Це вітру подих, шум дібров,
Пташки співочі і струмочки…
Життя – то вічная любов,
Життя – дитячі голосочки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=241768
дата надходження 18.02.2011
дата закладки 19.02.2011
У світі вічного нема нічого,-
Старе звільняє місце для нового.
На цій землі тече собі життя,
Роки пливуть, ідуть у небуття.
І дні нові на зміну темним ночам
Ідуть, зігріти землю сонцем хочуть…
Травиця засихає восени
І дожидає нової весни.
О так! Нічого вічного немає!
Хіба не видно? Чи не кожен знає?
Те, що учора дороге було,
Сьогодні вже в минуле відійшло.
На цій землі невічна теж людина,
Проб’є година, ляже в домовину,
Вона зів'яне, ніби в полі цвіт…
Та чи зуміє залишити слід?
Родилася у світ мала дитина,
Її ще не хвилює та година,
Смакує жадібно букетом літ…
А як зіп’явсь на ноги, - та й у світ!
- Куди ж ти помандруєш, о юначе,
Зібрався у далеку путь, я бачу?
- Таки в далеку… В розмір у життя,
Де все нове і добре майбуття!
- Не поспішай… Спинися на хвилину,
І роздивися добре ту стежину,
Яка судилася лише тобі,
Щоб не прожити все життя в журбі.
Бо люди часто, - я те помічаю, -
Усе біжать у світ, і поспішають;
Їх підганяє, наче, лютий біс,
А далі проливають ріки сліз.
Бо треба того трошки й того трішки,
Набити лоба й поламати ніжки!
До влади пнуться… І по головах
Повзуть. Красиві тільки на словах.
А другі рвуться швидше одружитись,
Бо, бачте, хочеться їм розплодитись;
І голими сирітками дітей
Вони пускають посеред людей.
Самі ж до оковитої заглянуть,
Якої у корчмі собі дістануть…
Вона запала глибоко в серця,
Штовхає їх до раннього кінця.
Але кінець один усіх чекає, -
Бо смерть поміж людьми не розбирає, -
І хто при владі, і хто хлібороб, -
Усі вони лягатимуть у гроб.
Отож подумай, дорога людино,
Не витрачай даремно ніхвилини.
Для речі кожної своя пора,
А ти родився тільки для добра.
Життя – то цінний дар із неба,
Безцільно тратити його не треба!
Допоки ходиш ти ще на землі,
Свій слід лиши хоч на її чолі.
Твори добро, ще поки серце б’ється,
Радій життю, допоки ще живеться;
І пам'ятай, що на землі ти – гість,
Тож віджени від себе всяку злість.
Щоби про тебе люди пам’ятали,
Життям таким, як ти, прожить бажали;
Та словом відзивалися незлим,
Чи ти великим був, ачи малим.
І щоби смерть зненацька не застала,
Щоб неготовими нас не піймала,
Себе з дитинства варто готувать,
Й тоді не буде страшно помирать.
Бо в світі вічного нема нічого,
А вічне те, що в небі жиє з Богом…
Та перед нами тільки два шляхи:
Один до неба, інший – у гріхи.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=241572
дата надходження 17.02.2011
дата закладки 19.02.2011
Еще не раз влюбиться право можно
Еще не раз накроют чувства вдруг
Еще не раз забыв про осторожность
Начнёшь опять любви пьянящей круг
И силы нет которая заставит
Забыть полёт беременной души
Забыть как сердце целым миром правит
И как в одну собрались все мечты
И будет так до самого до края
Который ясно даст тебе понять
Что ТЫ любовь о ней же и мечтая
По свету бродишь чтоб СЕБЯ узнать
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=188630
дата надходження 09.05.2010
дата закладки 18.02.2011
Сутінки згустились; що тобі до цього?
Це ж моя дорога, мій крутий обрив!..
Вдосталь було щастя, жаль, лише німого,
А тепер, на лихо, сум заговорив.
…Я розчарувався. Підпалили крила
І горять без диму, а душа ж нова!..
Точно пам’ятаю – ти мене любила,
Тільки не згадаю за які слова.
08.02.2011 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=239774
дата надходження 08.02.2011
дата закладки 09.02.2011
Ти лиш єдина,
Котра дає ці сили,
Ця сила жити,
Що не дасть згубити,
Ця сила, що кохає
Я не проміняю,
Нізащо на світі,
Буду жить, терпіти
Та інколи тремтіти,
Якщо тебе я втрачу,
Ніколи не пробачу,
Ні собі, ні світу,
Не побачу цвіту
Квітів, зелень, зорі,
Не побачу також
Місяць й синє море,
Не почую птахів
Спів веселий вранці,
Полетів би з дахів,
До них би на танці.
І даремно жити,
Мрії вже немає,
Навіщо хрест носити,
Тихенько засинаю...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=157560
дата надходження 24.11.2009
дата закладки 05.02.2011
Ти віриш, що життя ковтає куряву за мріями,
Мовляв, не все збувається і ми не ідеальні…
А я це заперечую! Поглянь, краса під віями
Коханої людини зазиває в далі-дальні…
Ти віриш, що минуле не пускає до прийдешнього,
Що згадки – це ув’язнення, в якому сум гуляє…
Ну звісно це не так! В житті нема нічого лишнього,
А те, від чого гіршає, насправді закаляє…
Ти віриш в те, що вірити не можна жодним видумкам
І навіть в серці полум’я в омані тихо гасне.
А я тобі зізнаюся, що вірю тільки сутінкам,
Бо тільки в напівтемряві ми бачимо прекрасне…
13.07.2010 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=200814
дата надходження 13.07.2010
дата закладки 06.12.2010