Це не тиша навкруг,
що у ній ні провин, ні пробачень -
то у нас діалог...
Діалог збайдужілих мовчань.
Ти не думай, що я
забуваю минуле,
хоча
більше ним не живу.
А Тебе у майбутнім не бачу.
Я без зайвих зусиль
не піддамся манливій спокусі
шкодувати себе
чи корити за втрачений час.
Залишу в небутті
зайвий біль від минулих образ.
І лише божевіль від кохання
во вік не зречуся.
Ще хвилину помовч...
Десь попереду подорож кличе.
Між стежок і шляхів
перехрестя зустрінуться теж.
Ти мені посміхнись.
От і все.
... Чемоданний кортеж...
Мовчазний монолог.
Це вже тиша
пуста
і незвична.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=238042
дата надходження 31.01.2011
дата закладки 31.01.2011
́́́́Я - чекання змін у вірі в краще,
світла пам'ять героїчних днів.
Свят-вода для праведно пропащих
і гіркий полин - для брехунів.
Я - пожовкле фото у архівах
і кулак, розбитий до стіни.
Я - жага життя, стара і сива,
що угору лізе із труни.
Я - у собі знайдена сміливість
обирати сутність, не ім'я.
Я - чекання дії, а не дива!
Мою віру час не розіп'яв.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=237858
дата надходження 30.01.2011
дата закладки 30.01.2011
Т.О.
Я Тобі ні жона, ні сужена...
Може грішниця не осуджена
із уяви чужої вкрадена,
що людським заповітам зрадила.
Ти ж мені на роду написаний.
В серце ввігнаний.
В розум втиснутий.
І любові не знала зроду я
поміж болем і насолодою.
Чи пороблено?
Чи наврочено?
Мов грозою в полях заскочена
не ховаюсь -
вмиваюсь зливами,
і розгублено,
і щасливо!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=237148
дата надходження 26.01.2011
дата закладки 27.01.2011
Сивими ключами від`ячала осінь.
Відболіло листя у лісах давно.
Вже зима вітрами розплітає коси
І стукоче снігом у моє вікно.
Біла хуртовина землю обіймає.
Миготять пушинки – не злічити їх,
А у грубці вітер тужить і співає:
Мабуть, щось про холод і про білий сніг.
Ті зірнички срібні у танку кружляють.
Я крізь шибку бачу їх химерну гру:
То вони додолу раптом опадають,
То, немов на крилах, тягнуться вгору.
Так і ми, мій друже, у життєвім вирі
Часом не знаходим берега свого.
В парі з журавлями линемо у вирій,
Падаєм зірками в пошуках його.
Так і ми, мій друже, вже коли несила,
Хочем відпочити лиш єдину мить.
Хилимось, згорнувши стомленії крила,
Та по хвилі знову тягнемось в блакить…
Сивими ключами відлітають роки.
Вже розквітли мрії у душі давно.
Та, буває часом, чую ніжні кроки –
То дитинство стука у моє вікно…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=221870
дата надходження 13.11.2010
дата закладки 06.12.2010
Трояндовий вальс
на Замку станцюємо.
Білий.
Під музику вітру
кружлятимем пристрасно ми
між кленів самотніх,
що листя давно загубили,
і мудрих каштанів,
котрі вже чекають зими...
Трояндовий вальс
під зоряним небом бездонним –
лиш сяючі очі
і тихе твоє:
– Раз – два – три...
А потім – щасливі –
ми містом блукатимем сонним,
і стукіт сердець
підійматиме нас догори!
Трояндовий вальс –
як виклик грядущим морозам!
Ми знаєм напевно:
їм не подолати вже нас!
Трояндовий вальс –
в очах твоїх радісні сльози...
Трояндовий вальс,
Трояндовий вальс,
Вальс..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=211747
дата надходження 20.09.2010
дата закладки 02.12.2010