Осінь лі́та хлюпнула в діброву -
Заіскрився сонячний кришталь
І берізку, панну гонорову,
Загорнув у лагідну вуаль
Теплий день. Розсипала коралі
Горобина в кучері струмка.
На осінній мідній пекторалі
Розтопилась паморозь крихка.
Пишна липа, променем розтята,
Нагинає віти до землі,
Чорнобривці, ніби кошенята,
Під парканом ніжаться в теплі.
Мов тугі пшеничні перевесла,
Блиски сонця пнуться у вікно...
І в моєму серці крига скресла,
Струменить судинами вино.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=453219
дата надходження 07.10.2013
дата закладки 11.10.2013
Мій сад сьогодні дихає полинно,
Між трав пожухлих тліють болота́,
Нанизує дощинки покраплинно
На павутинки осінь золота.
Немов лампадки, охрою налиті,
Махрові айви блимають в туман,
Молочний дим снує по оксамиті-
Між мокрих яблунь куриться кальян.
Пливуть мелодій течії прозорі -
Мрійливий вітер пробує кларнет.
Не я тебе намріяла, а зорі
Зіткали з пилу світлий силует.
Сховала нас загублена альтанка,
Сотала пряжу хляпавка густа,
Гіркої кави тепла філіжанка
Нам зігрівала пальці і вуста.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=451466
дата надходження 28.09.2013
дата закладки 30.09.2013
Твій вересень також пропах корицею
І пряженим гарячим молоком?
А райдуга барвистою жар-птицею
Тобі крило розверла над ставком?
А ранки в тебе трішечки з гірчинкою -
З робустою і пряним тютюном?
Каштани із рум'яною скоринкою
І в тебе смажить сонце за вікном?
А дощ тобі наспівує романтику
Далеких одіссеїв-кораблів?
І з вітром на мереживному бантику
Гойдаєшся над куполом землі?
Торкаєшся до хмар ногами босими,
Де течії повітряно-легкі?
А в тебе теж такі бувають осені -
Щасливі, божевільні і п'янкі?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=449619
дата надходження 17.09.2013
дата закладки 18.09.2013
Цій осені так до лиця
зореокі жоржини
і китиці пишні
рожевих п'янких хризантем.
Вже небо вантажить
на гарби пухнасті перини,
розплавивши вулиці
свіжим ранковим дощем.
Цій осені так до лиця
мій меланжевий шалик
і смуток в моїх
перестиглих бузкових очах.
Обсипались груші
в садку, мов добірні опали,
і липа стара
заянтарилась, ніби свіча.
Ця осінь настояла
день на медах і кориці,
на пінній робусті
з небесним парним молоком.
В муслінових сукнях
вербові заплакані жриці
вишіптують сонце
руде над лазурним ставком.
Цій осені так до лиця
жовта барва розлуки
і наше прощання
гірке на розхресті доріг.
Тримаю тебе, як берізонька
серпня, за руки
і туга кришталиться
в теплих зіницях моїх.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=444939
дата надходження 23.08.2013
дата закладки 24.08.2013
Помовчимо. Слова вже відбулися.
Несказане - залишиться таким.
Бо фрази ті, яких давно зреклися -
Забули й нас і маревом блідим
Розвіялися, ніби на світанні
Холодні зорі з купола небес...
Вмирає непочате запитання,
Німий душі приборкавши протест.
Помовчимо. Це добре в нас виходить,
А потім кожен тихо прокричить:
"Ну не мовчи, благаю тебе, годі"!
І вкотре ж розійдемося за мить...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=436248
дата надходження 09.07.2013
дата закладки 10.07.2013
[i]Там у травах мене ти кохала,
В ароматах духмяних цвітінь.
Папороть-квітом у ніч на Купала,
Я згорав від солодких тремтінь...
(Роман Бойчук: "Папороть-квітом у ніч на Купала")[/i]
Веди мене у цей сосновий храм,
Де холодком приємним віє м'ята
І де трава духмяна, не прим'ята
Шовкові п'яти ніжитиме нам.
Вогнів купальських теплі каганці
Освітять нам гаптовану стежину,
Змахну роси криштальну намистину,
Що на твоїй вилискує щоці...
Там, у густому затінку дібров
Палахкотить багрянцем дивна рута
І пісня предків, давня, призабута,
В обіймах ночі залоскоче кров.
П'янким чар-зіллям споєна душа,
Немов метелик ніжний стрепенеться!..
Тулюся до твого палкого серця,
Як Мавка лісова до Лукаша.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=434876
дата надходження 02.07.2013
дата закладки 08.07.2013
Чи все в цьому світі відтворене з долі.
Зростають плеяди – калини квітки.
Чи кожному в світі написані ролі:
Ніхто ж не читав той сценарій-рядки.
Із неба сьогодні посипались сльози,
Одвічних думок і бажань двійники.
Цей шлях із стежок - не проїхати возом
і очі не витруть землі рушники.
Та все звідусіль і життя й небосхили
Поєднує віра, що в серці живе.
Безкрайнього світу, вбираючи сили,
то в прагненні світла cтeблo те криве.
І в небі сьогодні одвічна столиця,
Багато плеяд, як калиновий кущ.
А в обріях світу там сокіл гніздився,
і жеребом стовбур обвив давно плющ.
У світі доріг, ми не знаємо тої,
Щоб завжди вела не торкаючи ніг.
Вже пройдений шлях ми завдячимо долі,
Допоки плекаємо свій оберіг.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=362560
дата надходження 07.09.2012
дата закладки 07.09.2012
У досконалості
нема межі…
До неї ген далеко,
як соняху до сонця…
На порі
дрібне насіння,
кинуте у спеку
у лоно ґрунту…
Ясне угорі
високе небо,
нидіє тривога -
сіяч не спить
чатує на момент
посіву сходів…
Тільки, воля Бога -
послати дощ
чи випалити вщент…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=360479
дата надходження 28.08.2012
дата закладки 30.08.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 28.08.2012
Я хотіла би бути тихою,
геть без норову і покірною,
заглядаючи в очі лихові,
стати долі зрадливій вірною.
Я воліла би буть безмовною,
із умінням схиляти голову...
Під важким тягарем - невтомною,
і взірцевим смиренням кволому.
Я хотіла б не мати розуму,
ні чуття, ані думки власної,
щоб не сивіти в довгих роздумах
і сльозою свічі не гаснути.
Я хотіла б уміти плакати,
щоби серцем черстві пом"якшали,
щоби темні душевні закути
у живім співчутті інакшали.
Я хотіла би зошит списаний
розпочати новою сторінкою...
Та з людськю душею і рисами
зостаюся всього лише жінкою.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=358122
дата надходження 17.08.2012
дата закладки 17.08.2012
У слові заплуталась, ніби в сорочці, яку
відкинула похапцем я (або ти) на підлогу.
А думка намацує думку. А рука м’яку
і сильну долоню. Нікого. Нікого. Нікого
я так не любила ніколи, як тут на межі
у цих коридорах, неначе порталах у часі.
Ти тільки читай мені вірші, дурниці кажи,
бо мить не вертається вдруге у жодному разі...
А ще не пускай із обіймів у ніч і громи,
і сни неміцні, як руду комашню, не полохай.
В однім перехресті життя опинилися ми
і перечепились обоє – ті самі пороги…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=357857
дата надходження 16.08.2012
дата закладки 16.08.2012
Львів.
Львів це особлива любов. Він, поет, воїн, натхненник ...
Львів - коханець. Він щоразу змушує мене співати і тремтіти від пристрасті ...
Львів треба не відвідувати, його потрібно запросити до себе в душу. І тоді за чашкою гарячого шоколаду він розповість тобі все! Тоді ти розчинишся в його вуличках, хитромудрих вигинах трамвайних колій, зависнеш ароматною хмаринкою над шпилями храмів, соборів ... І таємно прокрадешся в дім до кожного з мешканців міста крізь відчинені вікна та щирі очі. Так трапляється дифузія душ, нагріваючись від присутності азарту, передчуття інтриги, від тотальної любові ...
Ти і Місто.
Тут немає мене. Але, ось вона, я - в граційних пружних вигинах гривастої мармурової кішки, в цьому камені бруківки , в піні «Старого міста», в дерев'яній балці на стелі «Криївки», у філіжаночці чаю з чарівного кафе «Дзиґа», в неповторному ароматі кави з «Цукерні» ...
Львів дійсно пахне кавою ...
Вдихаю. Вдихаю жадібно, щоб не тільки очима а й усім тілом запам'ятати тебе. А ти так і вихитрюєшся причаїтися під аркою, забігти в прохідній дворик, що так несподівано виводить на площу ... Поцілунок, поцілунок так і просить левова морда! І тут, перед входом в чужий під'їзд ти мене обігнав, схопив за руку і бігом по зітхаючих сходах угору, а перила слизькі, - полірований часом дуб піддався руху без зусиль. І жодної подряпини на долонях, тільки пам'ять сповнена тобою, запахом старовини і неминучості побуту…але такий романтичний вечір ...
Ось так, від кафешки до арт галереї, від одного музею до іншого, ти ніс мене на руках, а подих збивав з пантелику, вабив, а вуста так близько до вушка ...
- Гайнемо на дах там і до неба близесенько! - Не вірю, і до того ж я боюся висоти і абсолютно не вмію літати. Але у левів є звичка наполягати на своєму - на ратушу! Ось де море задоволення! Так, я птах! Я бачу за багато кілометрів, я бачу далі ніж думала, а дивлюся, як горизонт з насолодою обіймає різнокольорові печінюшки будиночків, немов, жаднюга ховає від мене ласі шматочки міста. Краса - подумки лечу! Так, де там той страх?! А немає його, як і не було ... смішно і лоскітно - це вітер підхопив мою спідничку, заліз під блузку, ах! І волоссю моєму немає спокою - безперестанку липне до солодких пальчиків ... Львів, що ти зі мною робиш?!
Відчуваєш захоплення? .. спускаємося нижче ...
Це «Равлик». Такий хитромудрий підземний лабіринт - музей. У-у…У-у-у … - це тут у вечері відвідувачів лякає привид ... Ні, мені нестрашно, але ... давай нагору!
Львів, ти пам'ятаєш, минулого разу ти водив мене в кафешку «Під Клепсидрою», ходімо туди, я хочу отримати цукерку з пророцтвом! Там час просто зупиняється, там живе твоя творча душа ...
Там таке зі мною відбувається! Чур, ти ведеш, а я буду обнюхувати хмари, мої ступні будуть боліти за лапи твої, очі набудуть здатність бачити в темряві. Дай мені доторкнутися до історії, вклади в мої руки священний сувій ... ух, куди мене занесло, тут все пахне інакше, тут цілий арсенал зброї ... метал ... холод ... Сила!
Велич!
Ось, що мене приводить в стан благоговіння - міць півтораметрової товщини стін, що просто дихають історією, пульсують якоюсь особливою енергією ... і все це наді мною, піді мною, поруч ... в первозданному вигляді.
Чуєш, цей звук, як і минулого разу трамвайчик подає нам сигнал. Поїхали, це маршрут з минулого в сьогодення ... Підстав мені свої груди, я посиджу тихенько. Дай мені відчути твоє серцебиття.
Дивись, карамельні ліхтарі миють свої голови у твоїх водограях ...
А там, відчуваєш запах шоколаду?... так ...
Які зворушливі петунія, герань ...
І ще, ця незвичайна ніжність балкончиків ...
А вікна, Боже мій, які тут вікна! Різні, як очі, як душі, це метафізичні портали, дзеркала - свідки мого перевтілення ...
Так, тут немає шику та лиску, але він мені і не потрібен ... Місто відкрите. Але воно і непросте...
Тут вени наповнюються отрутою любові до себе. До свого забутого «Я»: долюбленого, самодостатнього , урівноваженого, щасливого. І ось вже ти наповнюєшся цим, абсолютно іншим «Я» і серце душі твоєї отримує такий розряд, за силою подібний з силою вивільнення енергії при оргазмі.
Львів, ти, як завжди, готовий мене прийняти, готовий на ніжність, готовий на делікатність.
Готовий на любов!
... І він наповнює мене всю і відразу ...
А в вечорі , коли вулички просто тануть кубиками шоколаду, стікаються золотом вогнів в мої долоні, я жадібно наповнюю Львовом все кишеньки своєї пам'яті ...
Потім я буду стояти на слизькій підніжці свого вагона, і дивитися протяжно в твої очі, Львів. А ти, ти будеш вальяжно сидіти у підніжжя своєї Ратуші, «Ельжбети», «Високого Замку» в обнімку зі своїми левами і промені сонця грайливо блукатимуть твоєю загадковою посмішкою.
…Моя щока торкнулася подушки, тіло огорнула млість, в блаженстві ледь розтулились вуста - я повертаюся, коханий ...
12 серпня 2012 року.
ілюстрація:"я чекаю тебе"автор: gala.vita
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=356815
дата надходження 12.08.2012
дата закладки 16.08.2012
Коли зупиняються потяги і змучені тіні сміються,
Мої літаки твоє небо ріжуть на клапті,
Лишається віра у принців на конях і щастя на блюдці,
У каву на підвіконнях, в хмари кошлаті,
В вінчання у платті... (у довгому білому платті!),
У сонце як сонях, цілунки спросоння,
У те, за що кров"ю платять...
...Коли в паралельному позапросторі
голову - попелом, рани - сіллю, дороги - листям,
Ти зрозумієш, що ти боровся і вистояв,
А я усвідомлю нарешті: любити - просто.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=357648
дата надходження 15.08.2012
дата закладки 16.08.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 16.08.2012
я усе ще грішу
телефонним "тебе_хотінням",
есемесними "вибач",
безкоштовними "передзвоніть"...
допиваю мартіні,
у слухавці чую шум...
так буває, коли не любов, але ще магніт,
так буває, коли відчайдушне "не залишу"
затіняє бажання чергової порожнечі
флегматично-вологе, повільне, самозабутнє...
просто губи спраглі цілунків, обіймів плечі...
просто розум не вміє вірити у майбутнє.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=356784
дата надходження 12.08.2012
дата закладки 14.08.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 06.08.2012
складно, напевно /непевно/
ти мені... спалахами, літерами
літрами літер, вітром, що з неба приносить воду
ти мені спокоєм...
золотом, перлами,
снами померлими,
внутрішнім дивним мовчанням...
дзенькіт монет у чані
нині свобода - дорого,
боляче пальці кригою.
душу зробити моргом
вигідно?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=351450
дата надходження 19.07.2012
дата закладки 23.07.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 18.07.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 16.07.2012
В повітрі пахне травами і медом,
Хтось череду зірниць порозганяв.
Вхопивши срібну нитку Андромеди,
Купальська ніч спустилася на став.
І розпустила пишні темні коси-
Чорніші за вороняче крило.
На запашні розніжені покоси
Дрібне намисто росяне сповзло.
Десь серед лісу блимає багаття
І сипле іскри в темну каламуть,
А поміж блюдець сонного латаття
Вінків духмяних кружальця пливуть.
Гойдає вітер язички шовкові
Свічок тонких у плетиві хмільнім:
Пливуть вінки до берега любові,
Маленькі цятки тануть в далині.
І не вгадаєш, чи зустрінуть долю-
Ніч теплі зблиски ловить з-під повік...
Грайливий вітер пригорнув тополю,
Дрібні листочки подихом обпік.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=348600
дата надходження 06.07.2012
дата закладки 09.07.2012
Спорожнілі трамвайні колії,
П'ята ранку в синьому Львові.
В тих очах забагато болю,
Щоб на денці знайти любові.
В тих очах небо надто високо,
Щоби пляму на них спокусою.
Просто йди. Не лишай записки,
Не руйнуй світи землетрусами,
Не пиши на зап'ясті літери,
Будь навіки і йди безболісно.
Лікуватимем наше літо
Анестетиком на прополісі,
Будуть падати зорі в решето,
Буде солодко до нудоти...
...Знаєш, справжнє кохання доти,
Доки очі не брешуть.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=337146
дата надходження 13.05.2012
дата закладки 16.05.2012
Тонкий браслет на білому зап'ястку,
Гірчинки кави терпнуть на вустах...
Чи ризикую втрапити у пастку,
Заплутавшись думками ув очах
Твоїх глибоких, наче в павутинні
Метелик необачний і крихкий?
А може й добре:станеться все нині-
Десь там, на небі, зійдуться зірки
І доля підштовхне мене лукава
В твої обійми, теплі і міцні.
А ніч на ранок вистигне, мов кава,
І подих твій розтане серед днів,
Як тихий вітер між тополь високих,
Як ледве чутне слово поміж фраз...
Десь так усе і станеться, а поки...
Так хочеться спіткнутись...Бодай раз...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=337509
дата надходження 15.05.2012
дата закладки 16.05.2012
Я б так хотіла мрії в голові
Переконати: ні, ви – не останні!..
Чкурнути в незбагненний дивосвіт,
Де вже нема затримки у бажаннях.
Хотіла б загубитись без думок
У міріадах дивних ароматів!
Невпевнено один зробити крок
На змоклому після дощу асфальті..
Злетіти б… Ні! Літати! Хоч би мить
Вдихнути всі ті перспективи дальні…
А теплий дощ за вікнами шумить,
Підказуючи, мрії – це реально.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=334936
дата надходження 04.05.2012
дата закладки 04.05.2012
Навчи мене молитися до неба
Любити світу зовнішню красу,
А я навчусь прощати - коли треба
Безмежну радість тихо донесу.
Навчи мене сміятися так щиро
Нехай замре у мить земля ясна,
Я наші душі по-квітчаю миром
Аби у серці проросла весна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=331748
дата надходження 20.04.2012
дата закладки 22.04.2012
А ти до мене повінню прийшла б,
у ранні дні березового соку?...
Схлипне під вітром давня ковила
від холоду, неначе ненароком.
Ледь чутно линув перший пробний свист
аж з піднебесся – м’яко – голос пташки.
Смолисту одіж яблуневий лист
із бруньки пробивав зеленим цвяшком.
Бурхливу повінь оминути ж міг,
березам квітень дарував сережки.
В житті є сотні, тисячі доріг,
а наші – перетнулися на стежці.
Лиш очі говорили… мить теплА
по тілу розливалася. Усюди.
То, ти до мене повінню прийшла,
і хвилею захлюпало у груди.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=329533
дата надходження 11.04.2012
дата закладки 17.04.2012
О, дивна панно!
Ніжна, мила панно!
Як Ваші очі
сяють неустанно
і зігрівають
серденько теплом!
Із ними я встаю
уранці – рано
і засинаю...
О, яка Ви гарна,
коли вночі
торкаєтесь крилом!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=329808
дата надходження 12.04.2012
дата закладки 17.04.2012
О, як приємно згадувати Вас
у час, коли, хмеліючи коханням,
перебираю зустрічі останні,
де з Вами на руках танцюю вальс,
жаданих скронь торкаючись вустами…
Як небуденно згадувати Вас,
коли вже день погас і квітнуть зорі:
вуста і очі – стиглі, неозорі -
лікують горе, зупиняють час,
і світяться коліна у покорі…
О, як приємно згадувати Вас...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=328040
дата надходження 05.04.2012
дата закладки 06.04.2012
Ну, і пощо вона тобі здалася-
Зухвала жінка з блиском ув очах?
До неї йдеш, мов грішник до причастя,
Вертаєшся, мов до гніздечка птах...
Ну, а вона-вона собі, як жінка:
Не ідеал твоїх високих мрій,
Шовкова синь квітучого барвінку
Стікає в душу з-під хвилястих вій.
Нехай з таких не пишуться полотна,
Та все ж тебе торкнулася вона...
Яка весна-пянка і безтурботна,
Яка чужа оспівана весна!..
Аж знемагаю, зціплюючи зуби,
Які там мрії, злети чи розмай?
О, не питай!О, не питай же, любий...
Нічого, чуєш, більше не питай!..
Сама ж бо винна, що любов плекала,
Немов реп'ях вчепившись за рукав!..
А ти ілюзій розтрощив дзеркала
І в сад чужий стежину протоптав...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=327592
дата надходження 04.04.2012
дата закладки 05.04.2012
Весна, як жінка.Жінка, як весна:
Буває ніжна, а бува примхлива,
То зазвучить грайливо, як струна,
А то раптово вибухне, мов злива!..
Весна і жінка.Жінка і весна:
У них обох свої земні турботи
Своя морська бездонна глибина,
Свої космічні зоряні висоти.
І не спізнаєш істину сповна,
Бо хміль думок обсиплеться, мов сонях...
Весна-це жінка.Жінка-це весна:
Чиясь розрада і чиєсь безсоння...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=323214
дата надходження 19.03.2012
дата закладки 20.03.2012
О, не сумуйте –
сніг таки розтане.
Жадане сонце
вигулькне з-за хмар,
Мольфар відкриє в небі
теплі крани –
настане час ірисів.
Календар
перегорнЕ сторінку
жовто – синю:
Богинею
зостанетесь.
Мені.
Ясні пісні
нестиму, як Святині:
дитинне серце,
очі –
неземні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=321318
дата надходження 12.03.2012
дата закладки 13.03.2012
Ламає день цукристу, сиву кригу,
і пахне сад торішнім полином.
Занила гілка, соком, на відлигу,
в розчахнутої вишні за вікном.
Гарячим срІблом капотить зі стріхи,
з калюж понапивались горобці.
Нарешті відступили завірюхи,
лишивши в тінях від зими рубці.
Синіє у проталинах між снігу
самотня квітка, мов любов чиясь…
Занило зліва, певне, на відлигу,
чи, що весна без тебе почалась…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=320551
дата надходження 10.03.2012
дата закладки 10.03.2012
Де ти і я –
нестримна течія:
то тягне нас докупи,
то розводить.
Ім’я твоє
корали хороводять,
виводячи старанно:
«не моя».
Крізь серце
пролітають мудрі сови
на крилах
забираючи у ніч,
та жайвір світанковий –
голос крові,
мені дарує
магію Любові –
крізь буруни
вертаюся
навстріч…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=320562
дата надходження 10.03.2012
дата закладки 10.03.2012
Заплети в моє волосся посмішки
Нехай ранком рознесе їх вітер
Сонячні вплети у пасма проліски,
Щоби жоден холод їх не витер.
Заплети в моє волосся крапельки,
Щоби візерунком вкрили тіло
Я з Тобою просиджу пів ніченьки,
Лиш би сяйво місяця світило
Існує тільки один шлях до щастя - перестати турбуватися про речі, які не підвладні нашій волі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=320504
дата надходження 09.03.2012
дата закладки 09.03.2012
Боже, дай мені неповторності, непотворності і зухвалості,
щоб усе, що у серці твориться в сині літери виливалося,
Щоб хотілось жити і прагнути і для вічного не халтурити
Мудрий, дай мені тої спраглости і бажання валити мури,
Щоб доріжки тільки червоними, щоб весняні миті тюльпанами,
Щоб увечері ніжно-сонною, а уранці палко коханою,
Дай відваги, щоб власним примхам надавати більшу вагу
Дай натхнення хоча б скоринку, не спинитися на бігУ
Про майбутнє зайве не відати, щоб замріяність не віддати,
Не тривожити серце бідами, не садити щирість за грати,
Загравати й не заграватися мати міру, знати межу...
Боже, дай мені трішки радості і не слухай, що я кажу =)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=320029
дата надходження 08.03.2012
дата закладки 08.03.2012
А я піду́, піду́, коли ще не болить,
І ти не смій мене спиняти й на хвилину,
Бо десь у спогадах- п'янка солодка мить,
Що ще не збу́лася у мріях швидкоплинних.
Десь світ пече, а сон вже хмарами шумить
І весни́ щастя в серці знову позичають,
Була б світанком, що у небі майорить,
А ти... А ти мене чомусь не помічаєш...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=319916
дата надходження 07.03.2012
дата закладки 07.03.2012
Я можу щоночі до Тебе приходити в снах
Й кохати безумно.
Палати вогнем і згоріти у Твоїх руках
Тобі вже не сумно?
Я можу щодня прилітати до Тебе в думки,
В них жити роками...
Злітати...торкатись устами Твоєї руки.
Кохай до безтями!
Я хочу морозом Тебе малювати на склі.
Щоб бачили хмари.
Я можу себе відродити на ТвОєму тлі.
Я-Твоя примара.
Я хочу щомиті вмирати від Твоїх очей...
Забути про світло.
Торкнутись до ніжних,гарячих, до сильних плечей.
Й воскреснути вітром.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=237494
дата надходження 28.01.2011
дата закладки 07.03.2012
Дозволь мені ніжно впиватись Твоїми вустами,
Дозволь ще хоч раз доторкнутись до надміру мрій.
Я пестити буду тремтячими хвилі-руками
Від кінчиків пальців - крізь зорі - до кінчиків вій...
Дозволь цілувати Твоє найпрекрасніше тіло.
Вгризатись зубами...якщо Ти дозволиш мені...
У спину. У руки. У плоть... так чарівно-невміло...
Й несміло почути на вушко Твоє: Іще ні...
Я хочу почути,як б*ються у грудях вулкани!
Як моє волосся здіймає в думках буревій!
Дозволь Твої пестити руки ,замкнувши в кайдани.
Від кінчиків пальців (безумно) до краю всіх мрій...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=226042
дата надходження 02.12.2010
дата закладки 07.03.2012
Наймайстерніша розмова...
В поцілунку очі злила!
Непромовивши ні слова,
Видає нас мова тіла...
Поглядом торкнулись душі.
Ти вриваєшся в свідомість!
Думати по тебе мушу!
Що ж ти думаєш натомість??
Серце розколотить груди...
Знову дихати не можу!
Ти в житті моєму чудо!
А чи я тебе стривожу?
Ледве лиш землі торкнувшись!
Рівний подих розіграю...
Руду пристрасть проковтнувши.
Ти ж це саме відчуваєш???
Не мовчи…….!!!!!!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=319728
дата надходження 07.03.2012
дата закладки 07.03.2012
Мрячить із неба – прямо на долоні.
Мороз ще позавчора відгорів.
Цей дощ лютневий – зовні не холодний -
заплутався між віттям яворів.
І сіє з неба непомітна мжичка,
на провесні тепліє по руці,
тих кілька крапель на твоєму личку,
мов кілька ранніх смутків на щоці…
А до весни лишається півмилі,
сповзає сніг із посірілих площ...
Так хочуть наздогнати заметілі
тебе й мене. І цей лютневий дощ.
28.02.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=319633
дата надходження 06.03.2012
дата закладки 06.03.2012
Чіпкий чебрець. Чуприна чагарів.
Рядно ріки, рухливої, рябої.
Джмелиний день до денця догорів,
Годиною голубив голубою.
Злітають залпом зорі золоті,
Цвіркун царює, цокотять цикади.
Прошелестять по полю-полотні
Козачі - кураями - кавалькади.
В'юнкий вітрисько вишник вишива,
Шерхоче, шамка шарудкий шептало.
Ніч-ніженка неначе нежива...
Схолонув степ.
Сірішало.
Світало.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=267704
дата надходження 29.06.2011
дата закладки 06.03.2012
...І падав прощально вальсуючий сніг
На нас із тобою, на стежку й озимі.
Хотів розлюбити тебе, та не зміг,
Хоч ми і розстались, і стали чужими.
Все наше - позаду, лишилось у снах.
А сни золоті, та гостюють не часто.
Минувся не вік, а десята весна,
Відколи нарізно і долі, і щастя.
Зустрілись: забракло і духу,і слів,
Лиш очі вологі і серце, як бубон.
Від вроди твоєї я знову осліп,
Та вже не почую ні "рідний", ні "любий"...
Хитнула голівкою прикре "Вже час,
Не ждатиме потяг...". Пішла по стежині.
І щось потемніло і згасло в очах
Відтоді й донині.
13.02.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=314438
дата надходження 16.02.2012
дата закладки 06.03.2012
1 липня 2010 о 22:37
Я боротись з тобою не буду,
Не бажаю твоїх перемог,
Не бажаю своїх поразок.
Хоч я й жінка, та ти - не бог.
Ти не скажеш мені "люблю",
Я усм́ішкою не відповім.
Я смачної не хочу брехні,
Повечеряю словом простим.
До хорошого швидко звикаєш,
А погане - не по зубам.
Але тільки б очей не бачить -
За це благо багато віддам.
Бо якщо ти насправді наркотик,
Я свідомо від тебе відмовлюсь.
Тихо гинуть без тебе не буду,
Захлинатись тобою не зможу.
Навіть трохи тебе зціню,
Може, час буде менше вартий.
Я на поле це не прийду,
Цього бою - не починати...
Це не білий прапор-маяк,
Я не звикла так просто здаватись.
Усе вирішу без дуелі
І піду. В спину станеш стріляти?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=202806
дата надходження 26.07.2010
дата закладки 05.03.2012
" Я порожня,
Насторожі,
Ми із серцем в огорожі,
Нас не куплять гроші грубі,
Не отруять твої губи."
(с) Крихітка Цахес.
Моя біла чашка пуста.
Я сама свій чай допила.
[ Як чудово, коли пуста чашка здається повною.]
Я, можливо, сходжу з розуму.
А, можливо, стару заводжу я.
[ Просто боляче, що пуста собі ж не підходжу. ]
А на дні її - моє море.
Ти не бачиш? Воно бездонне.
[ Дивитися треба серцем. Головного не видно очима. ]
І шумить моє море солоно,
Хоч здається усім - замовкло.
[ Якими ж люди бувають глухими... ]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=205150
дата надходження 10.08.2010
дата закладки 05.03.2012
Ти десь далеко,
я зовсім легко
забула й стерла
твої слова.
Я все пробачу,
але побачу
наскільки сумно
в твоїх світах.
Любити болі,
брехати долі,-
хіба для цього
ми живемо?
Давай кохати,
кордон стирати,
любити зиму!
Нам все одно:-)
Дитячі мрії,
безглузді дії
нас,просто смертних,
вмить окрилять.
Це нагорода
за ті дороги,
мета яких -тебе кохать!
01:45 Нед 03.01.2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=207936
дата надходження 26.08.2010
дата закладки 05.03.2012
Зі мною тільки ніч - вона моя,
Я сни бездомні, як дитя, колишу.
Коли прийде січневая зоря,
Вкладу їх спати в сонячне затишшя.
Надворі - мінус вісім ; нуль в душі.
Жахливо тисне це тепло кімнатне.
О вирватись на волю до небес
Хотіла б я , щоб тягості не знати.
...Накрило снігом : замертвіло все,
Забулося і зникло, заніміло.
Зимове небо тужить за дощем,
А я - за тим окриленим ще тілом.
07.01.11
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=233525
дата надходження 08.01.2011
дата закладки 05.03.2012
Тікаю сама від себе,
Мережачи кожен крок
І б’ється задихане небо
Об щогли моїх зірок.
Відмовлена від підказок,
Крокуючи по землі,
Я прощень будую й поразок
Повітряні кораблі.
Тікаю сама від тебе
Вітрилами суєти,
Та знов, де згортається небо,
Завжди починаєшся ти…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=317473
дата надходження 28.02.2012
дата закладки 05.03.2012
Підглядає небо мій останній сон,
Розкладає осінь золоті пасьянси,
Витирає вічність зі своїх вікон
Павутину літа і смішні романси.
Накладаю вето на твої дзвінки,
Одягнуло місто англомовні бренди,
В переходах Львова рознеслись думки,
Заховались леви за свої легенди.
Перевело літо миті у роки,
Перемогу вкрали п’яні бонапарти,
Закрутились мрії на свої витки,
Я тебе програла у осінні карти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=317475
дата надходження 28.02.2012
дата закладки 05.03.2012
Заплутаний зимовий преферанс
І ранок, перемотаний на плівку,
І сніг-агностик тихо, як аванс
Ляга на перетоптану бруківку.
І виростають мовчки, як з трави
Залізотонні заспані трамваї,
Будинки, як вечірні хоругви
Своє мовчання сходами тримають.
Весняно, а весни іще нема
І щастя хоч пролилося і бродить,
І що б таке, здавалося, зима?
То просто літо в серце не приходить…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=318377
дата надходження 02.03.2012
дата закладки 05.03.2012
Небо вкрилось рожевим -
Мабуть, на завтра дощ.
Я так хочу до тебе,
Хочу до тебе знов :
Просто бачити очі,
Просто почути правду..
Я сказати щось хочу.
Знаю, що ти пробачив.
Хочеш чорного чаю?
..Сонце униз прямує.
Я на тебе чекаю
Завтра. У дощ. Цілую.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=296641
дата надходження 29.11.2011
дата закладки 05.03.2012
Без тебе холодно…
Без тебе знову сніжно…
Без тебе цей старий акордеон
Із наших мрій повикривляв всі ноти.
В безликих вулицях
З різдвяних клаптів снігу
Складати твій портрет…
Без тебе холодно…
Без тебе навіть смішно…
Всі спогади позаплітати в коси
І заховатись у запилене пальто
Із непотрібних зустрічей, а може…
Нарешті утеплити чимось душу.
Без тебе холодно…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=319229
дата надходження 05.03.2012
дата закладки 05.03.2012
Мовчки слухаю дощ, без навушників,
Час пролив забагато води,
Ми з тобою неначе послушники,
Уникаєм себе як біди.
Біжимо, а від себе не зникнути,
Наша мрія – пригасла зоря –
Тихо блима під сонними вікнами,
Як під стінами монастиря.
А могли одне одному снитись ми,
В полонезному жарті-дощі
Упізнати себе нерозмитими,
Як троянди на змоклій щоці.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=319231
дата надходження 05.03.2012
дата закладки 05.03.2012
Шовкова ніч танула…
Блукали тіні, цілувались метелики,
Струшували зорі пил…
Холодні стіни мовчали свої таємниці…
Танок самоти підпалює свічці пуповину, аби вродити мить.
Пітьми згорають, осідає кіптява на скляну пастку ліхтаря.
Пальці замість пензля.
Стіна імлиста споживає мої письмена
І на ранок, сплячу мене торкатимуть чиїсь голоси,
Брутальне місто збожеволіє від човгання підошов…
Від часу.
Метеликами пальці
Торкнуться лоскотно плечей…
Добрий ранок добрих людей підніме на ноги.
Встану!
Поцілу…
Поцілунок жагучий…
Палить мене з середини близькість твоя.
Шифоном червоним сповитий мій стан, очі, вуста ..
Зволожені…
Долонями вогню огорнене єство моє,
Вогнем долонь…
Пелюстками півоній рожевих шлях мій стелиться…
Я стелюся.
Серцю ліками голос твій…
Голос тіла твого!
Патокою світ налитий,
Сном вчорашнім розморений, лінню вигнуті воску тіла…
Ледь торкаюся стопами…
Тіні губляться поміж квіт,
Метелики любляться на півоніях,
На вустах моїх зоряний пил…
Ніч танула…видихала зі стогоном…
Вітер гортав пелюстки.
Ніч танула, шовком танула ніч!
Я………..
Ніч!
муз. супровід:Peter Gabriel - The feeling begins(Passion)
03.03.2012р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=318657
дата надходження 03.03.2012
дата закладки 05.03.2012
Вже еннна весна,
наче крапля дзвінка на долоню,
з проталин зимових
підсніжники пнуться п'янкі...
Замріяний вітер
жасминовим духом у скроню
нашіптує спомини
тих проминулих років.
Вже еннна весна -
не така, як передніші весни,
із теплих долонь
відпускаю літа-ластівки!..
Снує попід вікнами
березень, мов перелесник,
і здмухує роси
на шибах прозірно-дзвінких.
Вже еннну весну
пронесуть понад садом лелеки,
а скільки таких -
наздогнати б одну лиш!..Та ба...
Прозорі калюжі
заповнять слідів моїх глеки
і талого снігу
натрусить за комір верба.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=318904
дата надходження 04.03.2012
дата закладки 05.03.2012
Торік закрили школу. У селі.
Аж два замки повісили на двері.
Порозбігались діти-школярі,
лишивши тишу й… букви на папері.
Тремтить у коридорі кроків звук.
У павутиння назви кабінетів
снує старанно молодий павук,
під погляди осудливі. З портретів.
Гуляє протяг вибитим вікном
(чи то чийсь гнів, чи то чиясь зловтіха),
а на стільці, за вчительським столом,
дитяча аплікація. З горіха.
На дошці дата. Тема на урок.
Твір-роздум: « Чи селу потрібна школа...»
Чому ж так довго не дзвенить дзвінок?
Він більше - не дзвенітиме. Ніколи.
...щороку в Україні закривають близько 250 шкіл
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=317262
дата надходження 27.02.2012
дата закладки 28.02.2012
Впіймай мене - я ж падаю донизу,
Злови мене ,підстав своє плече
Поруш глибоку і печальну тишу
Нехай вона кудись у сон втече.
Впіймай мене і притули до себе
Не відпускай із помахом руки,
Я все одно залишусь біля Тебе
Торкнусь рукою теплої щоки
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=316020
дата надходження 22.02.2012
дата закладки 24.02.2012
Маленька доню, гілочко бузкова,
Моя потіхо, променю ясний!
В замерзлу шибку місяця підкова
Ясним серпанком сіє ніжні сни.
Дивлюсь на тебе, тепле моє диво,
Яка ж ти безпорадна в цьому сні...
Хай буде в тебе доля незрадлива,
Зозуля накує щасливих днів!
І янгол твій тебе благословляє,
В дарунок дасть надійний оберіг,
Щоб сад завжди стрічав тебе розмаєм,
Коли з далеких вернешся доріг.
А поки ти, усміхнена і мила,
Витаєш у своїх дитячих снах,
Я над тобою розгортаю крила,
Мов над маленьким проліском весна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=314634
дата надходження 17.02.2012
дата закладки 17.02.2012
Ти теж чекаєш свята Валентина
(або хоча б простих життєвих змін).
Зима за ніч, поодаль від стежини,
закутала берізку до колін.
Ще й на вікні азалія розквітла
під шепіт ледве теплих батарей,
а білий іній від нічного вітру
проліз у шпарки замкнених дверей.
Кімнатна тиша тулиться в долоні,
мороз на шибці птахів нахолов…
Невже ота весна на підвіконні
нагадує про втрачену любов?
Можливо… мріям збутися. Сьогодні?
З-під ковдри хукнеш - пара із легень,
дарма, що хатні капці ще холодні -
сьогодні ж свято – Валентинів день.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=313677
дата надходження 13.02.2012
дата закладки 14.02.2012
Лютневий ранок.Сніжно-біла піна
Застигла візерунками на склі...
Крокує день Святого Валентина,
Густим серпанком тане по землі.
Поміж гілок сріблясті павутинки
І паморозь іскриться, мов жива!
Летять-летять строкаті валентинки-
Палких освідчень трепетні слова.
І так мені в думках моїх весняно
Від того, що у натовпі людей
До мене поспішаєш ти, коханий,
Троянду притиснувши до грудей!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=313565
дата надходження 13.02.2012
дата закладки 13.02.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 11.02.2012
Чи я колись повЕрнуся сюди-
У місто снів, ілюзій та кохання?
Сніг замете залишені сліди
І відбере надмірні сподівання
На зустріч теплу в сяйві ліхтарів,
Палкі зізнання, дотики жагучі
І півмільйона зоряних вогнів,
Що сіють в душу спалахи блискучі.
І той солодкий присмак мигдалю,
Що з вуст зірвала краплею отрути-
І не тому, що я тебе люблю,
А лиш тому, щоб іншого забути...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=313040
дата надходження 11.02.2012
дата закладки 11.02.2012
Ще й не весна, і на щоках – рум’янець,
холодний привид сковує поля,
і за плечима днів буденних ранець,
де серед цвіту – зламане гілля.
Зима столика по кленових спинах
лікує білим втрачені літа.
В тяжкі прошиті грона горобини
мороз найперший солод заплітав.
Відверто тиша тулиться до клена
під тріснуте, у заметіль, плече…
Невже це ти, подумала про мене,
Що, так рум’янець на щоках пече.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=312374
дата надходження 08.02.2012
дата закладки 09.02.2012
Напевно, - я не Той,
а Ви – не ТА,
і віхола між нами -
золоТА -
розТАнула
сльотою і мовчанням.
В коханні -
ми не перші,
не осТАнні.
О, пані,
чом зосТАлась
ГіркоТА?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=310871
дата надходження 02.02.2012
дата закладки 05.02.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 01.02.2012
Скрип, скрип, скрип…
Небесні маестро з розуму зводять.
Доводять до сказу
Смичками морозу струни дротів
Скрипалі.
Бринь, бринь,бринь…
Зриваються стріли бурульок
З гілОк яблуневих садів -
Полюють
Амури.
Не мерзнуть їм руки
Смикати нерв тятиві?
Киплять під ногами у неба
Світанки земні.
Туляться щічка до щічки
Намистини калини
Червоні.
Б’ється серце у кожній краплині
Пурпурового спалаху
Літа
Під тонкою сукенкою плоду.
Вмить звільняться,
Стечуть ароматним клейким
Рубіновим відблиском
соку.
Лишень торкнуть за душу улесливі
Грудня слова.
Знов піддасться стривожене серце
Наполегливим пальцям й вустам
Бездоганного легеня в білім жупані…
…і проступить сміливо кохання з грудей…
Знов полюють Амури.
Хтиво входять їх стріли у винні міхи,
У чеканням наповнені кубки,
В наповнені медом барильця,
Щоб хмеліло мене
Не спростоване часом кохання!!!
30.01.2012р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=310257
дата надходження 30.01.2012
дата закладки 01.02.2012
Колись усе повториться на світі:
Зими буденні і святкові дні,
Весняні ранки, сонцем обігріті
Липневі ночі, теплі і хмільні...
І буде знову тлінна золотавінь,
В старому сквері мідний падолист,
Гучних дощів розсипані октави
І завірюх такий протяжний свист...
І вкотре будуть райдуги цвісти
Барвистим сяйвом десь на видноколі...
Колись усе повториться!Лиш ти
Для мене не повторишся ніколи...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=309504
дата надходження 27.01.2012
дата закладки 29.01.2012
Хтіла пізнати
Чари...
Чи ви босоніж танцювали снігом?
Спочатку видивлялися у хмарах,
Початок березня, відлигу,
А потім,
Легко ставало і тепло...
Ступати,
сходячи потом
Зі страху.
Серце мерло
І в п’яти
Втікало маленьке дівчисько,
Снігу боялось зім’яти:
Холодно, лячно і слизько…
Чари
Хтіла пізнати,
Себе зіштовхнути з подушки,
Просто в хурделицю з хати,
Сніжну гортаючи стружку.
Чари…
Весною в садку запашіло,
Танула крига, ніби примара,
Я танцювала, радіючи тілом!
Чари, спиваючи чари…
24.01.2012р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=308766
дата надходження 24.01.2012
дата закладки 24.01.2012
Уже й сусідська стежка заросла –
(спориш зумів крізь міць її пролізти),
Тікає молодь з нашого села
У велелюдне, метушливе місто,
Де часу ритм тіснить серцебиття,
де блиск іону, імідж, ресторани:
адже сільське і непросте життя –
давно не входить в молодіжні плани.
Уранці вогник схлипне де-не-де
з осель старих – цього земного раю –
Невже селом чужа епоха йде
І невмирущий корінь засихає?
Хати пустіють… Протяги вітрів
Метуть долівку через биті рами.
Сусідський комин мертво занімів,
струхлявіли старі ворота-брами.
Загине й сад : між тріснутим гіллям –
рясніють кігті дикої ожини,
Мовчить. Мовчить покинута земля
Неначе в докір внуку, в докір сину.
Давно сусідська стежка заросла –
такий спориш, що аж по серцю рани…
Тікає молодь з нашого села,
Тож, мабуть, скоро і села не стане.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=307123
дата надходження 17.01.2012
дата закладки 17.01.2012
Ти лікуєш рани ефектом плацебо.
Кава без цукру наповнена небом,
Кухня - квартира, годинник - години
Здавлюють в мозку сонливі судини.
Перетягуєш подих від мене до себе
Зморена ніч таїть щось скажене
Двері – кімната, стеля – підлога
Вселяє у тіло часточки бога.
Ти лікуєш рани ефектом плацебо
Пілюлі кохання і віра у мене.
Темрява – ліжко, сни і видіння
Затягують нас в свої володіння.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=307018
дата надходження 16.01.2012
дата закладки 17.01.2012
Ми в полоні у вічної осені, в недосяжності світлих думок,
Сонця шмат би крізь мрії всі витерті, і ще б віри у ще один крок,
Вранці тіло з душею стрічається, і прощаючись йде у танок
А годиник вже ритм вибиває свій: цок-та-цок,цок-та-цок, цок-та-цок.
Ми в полоні у вічної осені, в недосяжності світлих думок,
Незалежні до пальців аж кінчиків, п'ємо солодко біле вино
І пізнавши душі незабутній той цілунок,який нам дано,
Ми збагнули все що таке щастя й де таїться печаль заодно.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=306494
дата надходження 14.01.2012
дата закладки 16.01.2012
Схрестилось все:і спокій, й суєта
в моїх листах, що я тобі писала...
Так схрещуються руки і вуста
під стразово-шовковим покривалом
в холодну ніч.Відтанувши на крок,
я так боюся подих твій впустити.
А відстань тисне, тисне на курок,
думки зринають почерком розмитим,
і десь між ними часом промайне,
що ми з тобою чимось навіть схожі,
що серця два єднаються в одне,
як хмарні дні вливаються в погожі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=305496
дата надходження 10.01.2012
дата закладки 12.01.2012
Язичнице,
вертаюся до Вас,
як за вікном
коловоротить хуга.
Прадавню тугу
невблаганний час
настоює для нас.
Лишаюсь другом…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=302371
дата надходження 26.12.2011
дата закладки 03.01.2012
Я не приїду.Більше не чекай,
Яка ж бо мука в марному чеканні!..
Вечірнє сонце вилилось за край
І дотлівають промені останні.
Стрімке таксі помчить мене у ніч-
В холодне місто смутку й порожнечі...
О,як багато дивних протиріч
У цій моїй невиправданій втечі!..
І як багато кривди й гіркоти
У тих словах,що кинуті недбало...
Я не приїду.Спалено мости
І ніч пробита зрадницьким кинжалом.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=297165
дата надходження 01.12.2011
дата закладки 01.12.2011
...Кругом так вогко, зимно-босо...
Додому йду. Чекаю безкінечний сонний потяг.
Він верещить,гуркоче, шмига носом,
Немов і справді сердиться на мене, чи на долю...
Орда думок звабливо тягне в морок.
Знов схлипують засмучено ботинки. Тужать.
Туман засів у лощині, мов ворог,
Розмоклі ліхтарі обмацують дорогу і калюжі.
Та на душі спокійно і затишно,
Наспівує мобільний про весну – пригрівся "Нокій".
Бач, заскучав без мене , занудився...
З туману - ти - розхрістаний, смішливий, сонноокий....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=295831
дата надходження 25.11.2011
дата закладки 27.11.2011
Вплетіть, матусю, свічечку в колосся
І запаліть, поставте на вікні...
Може в цю пізню перемерзлу осінь
Сюди вернутись випаде й мені...
Може і я в холодному тумані
Свою стежину в дім наш віднайду...
І зажевріють кетяги багряні
Калини, що зосталась у саду
І запеклась кривавою росою,
Неначе спалах східної зорі,
Коли мене смертельною косою
Підтяв безжальний голодовий рік...
Насипте, мамо, пригорщу пшениці
І залишіть яріти на вікні.
Цей запах хліба...Він і досі сниться,
Колоссям проростає у мені...
Я ним ніяк насититись не можу,
Крізь темний морок в розпачі кричу!..
Згадай про нас, заморених,мій Боже,
І запали вселенськую свічу...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=296095
дата надходження 26.11.2011
дата закладки 27.11.2011
І я піду в цей пізній листопад,
У цю холодну перемлілу осінь.
Сухий листок заплутавсь у волоссі...
Невже покличеш знов мене назад?
І озирнусь,леліючи надію,
Що доля враз зведе нові мости.
А ти світи,у морок мій світи,
Бо я світити так,як ти,не вмію...
А ти приходь світанками у сни
І падай снігом,лагідно-лапатим,
І буде на душі у мене свято
Від проблисків такої білизни!..
І зазоріють тисячі лампад
У мій туманний незворушний спокій,
І я зроблю оті найважчі кроки
У цей холодний пізній листопад...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=295566
дата надходження 24.11.2011
дата закладки 24.11.2011
О,як я хочу бути тим дощем,
Торкатися до щік твоїх вологих
І дріботіти ніжно під плащем,
І цілувати вигини дороги,
Якими ти блукатимеш вночі,
Зімкнувши пальці в звичному сплетінні...
О,як я хочу полум'ям свічі
Тобі зоріти в морок цей осінній...
І прихиляти небо до воріт-
Як та твоя розпатлана смерека!..
Скільки всього оточує твій світ
І тільки я-чужа тобі й далека.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=294790
дата надходження 21.11.2011
дата закладки 22.11.2011
Осіння злива у мені
Вже заливає все до краю...
А я не можу, -
У вині
Червонім душу сповідаю!
Куди ж, кохання, ти втікло?
Чому печаль лише співає?
А злива б'є
В моє вікно
І думки біллю розчиняє
Ще вчора в Літечко злетів
Несамовито так, гадаю
Кохати я лишень хотів...
Та Осінь знову,
Пам'ятаю
Твої слова, чудова мить,
Навіки разом
Завжди будем!
І подих сильно так тремтить
І вириває серце з грудей...
Чому у Осінь ти втекла?
Не хочу я, тебе чекаю,
І вірю, -
Літнього тепла
У серці ще достатньо маю,
Так хочу знову разом бути
Й кохання наше зберегти,
Щоб пригорнутися,
Відчути
Як пристрасно палаєш ти!
З думок - намисто нанизаю,
Словами ніжними - переплету,
У мріях
Знову в ніч злітаю,
У завтрішню солодку ту!
А потім буде особливий
Щасливий день,
Я б так хотів,
Щоб на руїнах тої зливи
Зізнатися тобі без слів!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=144596
дата надходження 07.09.2009
дата закладки 24.10.2011
Коли печаль нефритових очей,
Мов океан в мою стікає душу,
Перебираю пригорщі ночей
І сторінками дні твої ворушу...
Коли печаль крізь відстані земні
Тебе відносить на чужі орбіти,
Я розумію:істина в вині,
Проте ніяк не можу захмеліти...
І не збагну, чи в тім моя вина,
Що цілий світ перед тобою тане...
Коли печаль висушує до дна
Твоїх очей глибокі океани...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=287300
дата надходження 19.10.2011
дата закладки 20.10.2011
Відцвітає повінь літа
Гріє ніздрі запах трав,
Посивілий трохи вітер
При дорозі тихо став
Відпочити. Стиглі роси
Сиплють холод кришталю
Попід ноги. Ранок босий
Наступає на стерню
Аж у мозок коле. Полем
Миші днів біжать. Їжак
Наколов на голки кола
Ті, що по воді… Душа
Вже готова рахувати
І курчат, і сльози втрат.
Попід небом клапті вати
Сіють спокоєм. Не в такт
Витанцьовує самотньо
На порозі жовтий лист –
Пророкує ранню осінь…
І такий тужливий свист
Заповзає в пори шкіри,
Мов гадюка у нору.
Трохи щастя, трохи віри
Ще до осені нарву.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=275374
дата надходження 16.08.2011
дата закладки 20.10.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 19.10.2011
Я могла б розказати, як ніжно цвітуть хризантеми,
Як доспів виноград – з нього вийде солодке вино…
Все-одно за вікном мерехтять незакінчені теми,
А слова, що «все добре», за мене розкриті давно.
Я могла б розказати, як сонце сідає і знає,
Що і завтра йому, наче птахові, знов у політ…
Все-одно наше літо занадто повільно минає
І забути тебе я не зможу ще тисячу літ.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=278260
дата надходження 02.09.2011
дата закладки 19.10.2011
Насипав жовтень пригорщі листків
В мої долоні,сонцем обігріті...
І як це ти,скажи мені,посмів
Для мене стати найдорожчим в світі?
І не хапати жменями зірок,
Не розсипати матові перлини,
А просто бути лагідним,як шовк,
Лягти на душу пухом тополиним...
І не будити пережитих днів,
Хіба ж важливо,що було до тебе?
І як це ти,скажи мені,зумів
Раптово розпогодити це небо?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=282220
дата надходження 23.09.2011
дата закладки 19.10.2011
У юному серденьку туга? –
Розділить твій смуток і щем,
Розрадить і стане другом
той, що танцює з дощем.
Засвітиться добрим ранком,
Погладить твоє лице.
Він стане твоїм світанком,
Він стане твоїм взірцем.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=281514
дата надходження 19.09.2011
дата закладки 19.10.2011
Дощ припинить писати листи
Мокрим нігтем на аркуші скла.
Повиписуй цитати , щоб краще нести
Чужу істину в спраглих руках…
…коротка ніч серпневої жаги
І довгі вулиці приємних згадок…
Лоскочуть ніздрі кавові дими
Звиваючи тенета з ароматів…
…Надпий вершкові і ванільні
Корицею притрушені лукаво хмари
Із кухлика мого, відчуй приховані на дні
Любові вічної усміхнені примари…
Хотіти бігти по орбітам долі,
Душею тулячись до диво мрії
І по спіралі входити в безсоння,
Гойдаючи думки на срібних віях…
…мокрим нігтем на аркуші скла
Дощем написані сміливі вірші.
Виводить ніч збентежено твоє ім’я,
Вуста цілує вітер полуничні…
15.08.2011р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=275323
дата надходження 16.08.2011
дата закладки 19.10.2011
Сховайте мене в заповідник,
Я хочу стати твариною:
Собакою, а може кішкою,
Не хочу бути людиною...
Відпустіть мене у небо,
Я хочу мати крила...
Чому я вінець природи?
Чому я просто людина?
Дозвольте бути каменем,
Великою сірою брилою.
Дозвольте бути маревом,
Та тільки не людиною.
Сховайте мене в океані,
Я буду неначе краплина.
Подалі, будь ласка, подалі,
Де ще не бувала людина.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=241057
дата надходження 14.02.2011
дата закладки 19.10.2011
Петлями вікна здавлюють шиї.
Офісний шум машин, моніторів.
Місто вливає у душі помиї,
Роблячи фільми з дешевих акторів.
Втрачають серця у битві за стіни.
З’їдають з кістками за білі сидіння.
Вкладають під двері бомби і міни,
Малюючи в мозку хворі творіння.
Місто затягує холодом в прірву,
Будуючи стелі на стелі на стелі.
Кидає надії, втрачаючи міру,
І дні пробігають, як сірі пастелі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=281872
дата надходження 21.09.2011
дата закладки 19.10.2011
Коли ти йшов вмирати на хресті,
Земля тремтіла з болю і розпуки,
І скорбна Мати плакала в юрбі,
Коли кати прибили твої руки...
Коли ти кров'ю,зранений,стікав,
Конав під сонцем,мліючи в знемозі,
Ніхто води і краплю не подав,
Ніхто не витер ті солоні сльози...
І ти вмирав,стражденний і святий,
І плакав Бог над муками твоїми:
Ну що ж ви,люди,що ж ви,як кати,
На смертні муки прирекли людину!..
І ти помер...Ти кров'ю заплатив
За кожен гріх,за всі мирські провини!..
Дивіться,люди...людоньки...кати!
Ви Бога розіп'яли!..Як людину...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=272808
дата надходження 30.07.2011
дата закладки 31.07.2011
я в шибку стукала тобі, ти бачив?
серпанком ніч спустилася над призьбою...
легесенько, нечутно і обачно
тобі з туману янголів вирізьблює
тобі пряде накидку з дивовиж,
а я присяду біля ліжка поруч
і цілу ніч, поки ти міцно спиш,
світанок вишиватиму власноруч
щоб він тобі пах вишнями і м'ятою,
щоб наливався золотом Ярила...
а поки ніч, цілую в губи я тебе...
а ти про це не мав і гадки, милий.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=272660
дата надходження 29.07.2011
дата закладки 30.07.2011
Мене навчала Як плести віночок,
Вплітати квіти в сни дівочих мрій.
Канва волошок спогадом лоскоче
Ледь-ледь моїх доторкуючись вій.
Ховало сонце в хмари жовту спину,
ти - вся вмістилась в кольорі очей.
Я в них туманом прибережним линув
у присмерках сполоханих ночей .
Хитка ж любов… мов учорашня слава.
Украв хтось щастя сплетених годин,
тобі недоля постіль з іншим слала,
а в мене у душі гірчив полин...
З тих пір не ляже на твої коліна
моя важка й непутня голова.
Я у волошках зірваних загинув,
щоб у душі не проросла трава.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=272717
дата надходження 30.07.2011
дата закладки 30.07.2011
Не шукай мене в терпких світанках,
Вже дощі розмили ті сліди.
Знову осінь схлипує в альтанках
І жевріють полум'ям сади.
Знову сонце айвою повисло
Над гірським обпаленим хребтом...
Я тобі залишила навмисно
Краплю літа в квітці під вікном.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=272550
дата надходження 29.07.2011
дата закладки 29.07.2011
вечорами незмінно довги(ми)
темними, сині(ми)
носим смуток в мішку на спині (ми)
переходим чужі дороги (ми)
розсипаємо правду іскра(ми),
жаль, вона і не снилась істи(ні)
незавершені наші звершенн(я)
нам би бути незмінно перши(ми)
не турбуємось над питання(ми)
ми не вмієм бути останні(ми)
сторінками жовтаво-біли(ми),
рівними, чисти(ми)
натираєм брехню до блиску (ми)
у відвертість грать не любили (ми)
26.07.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=272236
дата надходження 27.07.2011
дата закладки 27.07.2011
Не шукай мене у місті,
Я вже виріс із квартири.
Не шукай мене у небі,
Бо стомився я без крил.
Я сховався у партері
І чекаю коли двері
Впустять тисячу артистів –
Замаскованих химер.
Не шукай мене ніколи,
Бо на вулицях затори,
Вікна вдягнуті у штори,
Безкінечні коридори
Перебігли в лабіринт.
Не шукай мене, не треба.
Вже у жменях крихти неба,
Море квітів відцвіло.
Не шукай мене. Вже пізно
Випускати вільну пісню
З клітки в зоряну непевність,
З благодаті на вітри.
Не шукай мене. Невпинно
Пострілами криють спину,
Заздрощі пускають слину,
Визнають свою провину
Всі, хто прагнув, та не зміг.
Сутінь пасмами спадає…
Крізь фіранки заглядає
В душу небо голубе.
Не шукай мене ніколи,
Так настійливо, невпинно,
Бо вже пізно. Та й не треба…
Не шукай мене. Віднині
Я шукатиму тебе.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=272221
дата надходження 27.07.2011
дата закладки 27.07.2011
Гульвіса-дощ. Із хмари. Без адреси.
На нитках краплі звісились живі.
У ці часи гламурного прогресу –
позаздрив я нескошеній траві.
Липневий дощ вже не знімає стресу,
сентиментальність кине якорі,
а за вікном гойдаються берези
і миють ступні в замшевій корі.
Життя зашите, наче вікна в пластик,
а час підступно викрадає…щось.
Позаздрю я ще й горобцям криластим,
бо ж лебедів у місті не знайшлось.
Мов повростАли парасолі в плечі,
калюжі гонять бульбашок юрбу.
Дощ до вподоби лиш мені й малечі:
малечі – в радість, а мені – в журбу.
Я від дощу роблюся нетверезий.
хлюпкий асфальт, мов змокла сивина
Все миють й миють ступні дві берези.
Сентиментальність…в спогади лягла.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=270811
дата надходження 18.07.2011
дата закладки 26.07.2011
всі зусилля на вітер
м а р н о
орхідеї під ноги
ж м у т к о м
у ляльок не буває карми
у ляльОК не буває смутку
хтось стоїть за плечима завше
розіп'яти боїться тишу
крає серце крила здійнявши
і до краю очі спустивши
зав'яжи хоч малий вузлик
наша святість на волосині
я у вигадках так
з а г р у з л а
що уже й небеса безсилі (!)
з абонентом зв'язок відсутній
абонентові дуже прикро
що фантом у жалобній сукні
мої вірші шепоче хрипом
всі зусилля на вітер
м а р н о
орхідеї під ноги
ж м у т к о м
у ляльок не буває карми
у ЛЯЛЬок НЕБУ ва Є смутку
23.07.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=271677
дата надходження 23.07.2011
дата закладки 26.07.2011
Я тебе чекала днями-днями,
Вишила печаль на полотні.
Клята відстань більшала між нами
І текли у безвість сірі дні...
Я тебе чекала кілька весен,
Як фіалка зниділа в журбі.
Час крутив поламані колеса-
Туга ця й не снилася тобі...
Я тебе чекала півстоліття,
На волосся паморозь лягла...
Час збирав літа мої в суцвіття,
Доля з них вінок мені плела.
І журба між роками впліталась,
Пила з мене залишки тепла...
Час минув і я не дочекалась,
Тереном колючим проросла...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=271775
дата надходження 24.07.2011
дата закладки 26.07.2011
Зіграй мені на саксофоні літа,
Брудних примар облізлі кажани
І ноти ластівок на мокрих вітах,
Чи на дротах, прилиплих до спини.
Спини на мить цю тишу мокрих марев
На дні думок розхитану колиску.
По небу мрій проходять чорні хмари
І б’ють себе калюжами по писку.
Піску насип на пляжі перевтілень
Зіграй пісну мелодію прощання
Щоб жили смутку витягти із тіла
Мов музику з останнього кохання.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=271898
дата надходження 25.07.2011
дата закладки 26.07.2011
Стиглою грушею котиться бабине літо
В росяні трави,закурені димом багать.
Як же я хочу хоч тінь свого щастя зустріти!..
Осінь-гуцулка блукає в Карпатах,мов тать,
Осінь-гуцулка,вдихаючи випари хвої,
Легко кружляє у вальсі під шелест беріз.
Як я боюся себе,незбагненно такої...
Міряю кроками темний розпатланий ліс.
Міряю поглядом тепле ромашкове небо:
Хмари кочують отак,впорожні,без валіз!
Їм,на відміну від нас,у дорозі не треба
Різного мотлоху,чеків,купюр або віз...
Як же я хочу такого легкого польоту!
Ех,не здавайся,маленька,будь сильною!Вір!..
Що ж ти шукаєш у відчаї,мабуть вже всоте,
Біль,перелитий з душі на зім'ятий папір?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=271899
дата надходження 25.07.2011
дата закладки 26.07.2011
Висмикну білий аркуш, немов пір’їну зі світу.
Залізу-злечу на гілку, аби зручніше і самотніше.
Занотую гарячу промову сонця і залишу у квітах
Записку : пішла рахувати зорі. обіймаю, таке інше……
Ходити десь поблизу сонних артерій міста,
Гострими підборами рахувати бруківчені ребра…
Накрапає дощ мені до келиха прозоро-іскристі
Розмови з ніччю, по жіночому щемливо відверті…
І вже пахнуть зелені долоні вітру кавою і тобою,
Відкритими вікнами художніх майстерень ,
Затишних кав’ярень, ваніллю і курагою, корицею
Вишневим сиропом…язичком, піднебінням…
Чутливими твоїми пальцями, панчішками із Франції.
Ще мені пахне шорстким підборіддям, шкірянкою
З твого жагучого тіла, чомусь скипидаром,чи хвоєю
І ще якоюсь хмільною їжею, персиками, як приманкою…
Чомусь забажалося чаю з таємничою назвою саусеп,
Тремтіти чомусь попід шкірою, дотично дивитись,
Захотілось залишити далеко по заду всіх і все…..
І фанатично на тебе молитись, закохано і відкрито.
…Вітер лоскоче, тішиться шовком, грає з волоссям…
Туляться спинками плетені крісла,
тягнеться звідкись димок.
Я, малесенька частка всіх ароматів і всіх відголосків
На згадку заплутаюсь в тебе десь на загривку думок
неповторним гіркуватим вогником сигари
в ательє артиста
з коньячним вечоровим присмаком
нашого рандеву.
25.07.2011р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=271980
дата надходження 25.07.2011
дата закладки 26.07.2011
А надворі весна-незвичайна весна,
Як повія чигає за рогом!..
Телефон і вона!
Телефон і вона...
І нічого між ними,нічого!
А надворі весна!Ця вульгарна весна,
Наче блудниця,проклята Богом!..
Телефон і вона!
Телефон і вона...
І нікого між ними,нікого!
І якась порожнеча,якась самота
У полоні гудків монотонних.
Ти сьогодні не та...
Ти давно вже не та!
Між кварталів,байдужих і сонних
Ти блукатимеш знов-і сумна,і чужа,
І незвично холодна,мертвозна...
Як по лезу ножа...
Так,по лезу ножа
Намагаєшся йти граціозно!
І терпиш,ніби в тебе душа кам'яна,
Прикидаєшся,ніби не ріже!..
А під ноги весна,
Ця плаксива весна
Сипле листя,скривавлене,свіже...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=270722
дата надходження 17.07.2011
дата закладки 18.07.2011
немає правди в тому, що сказав..,
як – повернувся, як – пішов у морок,
у листопад, що на тумани хворий,
що знов сумної на дротах заграв…
загоготав, заплакав і затих…
а скло – підступне: все повІсть калюжам:
несужений, неряжений… мій друже!
ти – щастя? …лихо із можливих лих..?
Мінор. Сльотавиться сльоза,
цей вальс мені самій не до вподоби,
а ти вже йдеш?? Іди… у вулиць тромби…
нема життя у тому, що сказав…
сурмить хмаринка, високості – сни,
а серце знов не хоче блазнювати:
пішов… іди. Немає сил тримати,
як прохолоду пізньої роси…
липень 2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=270482
дата надходження 16.07.2011
дата закладки 16.07.2011
Пролітає озлобленим свистом
Дикий вітер крізь струп'я гілок!..
Золотим-золотим падолистом
Плаче осінь в холодний ставок.
І під вечір застиглим туманом
В сиве небо чадить жовтий сад.
Мов розтрощена вщент порцеляна-
Листопад,листопад,листопад
Замітає холодну бруківку,
Сипле попіл в самотнє вікно...
Хтось фіксує ці миті на плівку,
Хтось-на біле,мов сніг,полотно.
Хтось ховає свій жаль на папері,
В нерозбірливо злитих рядках,
Залишивши прочинені двері
В тихий сад в жовтуватих тонах,
Щоб у душу з пронизливим свистом
Дикий вітер в'їдався,як дим,
І в обличчя мело падолистом-
Золотим,золотим,золотим...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=270329
дата надходження 15.07.2011
дата закладки 15.07.2011
О,як ти вмієш вдарити тим словом
Мені в обличчя,ніби батогогом!
А потім,посміхнувшиись,вдати знову,
Що начебто нічого й не було.
О,як ти вмієш бути незворушним,
Коли сльоза кислотна обпече,
І шепотіти ніжно щось на вушко,
І пригортати міцно за плече...
І цілувати палко без зупину...
А потім-відштовхнути навідріз!..
О,як ти вмієш вдарити у спину,
Гіркого слова вигостривши ніж!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=270241
дата надходження 14.07.2011
дата закладки 14.07.2011
Вітер листя несе,
Вітер віє у вічі.
І вогонь почуттів
Відлітає у вічність.
У бездонні озер
Літо жалібно виє
І прощальну фату
Павутиною шиє.
Вітер гне до землі
Жовтолисті дерева,
Вітер котить красу
Крізь ображені села.
Жовтогривий скакун
Б’є по сонцю копитом,
І лошиця ірже,
Розминаючись з літом.
Теплі мрії несе,
Мов обривки афіші.
І втрачають слова
Надруковані вірші.
Жовте листя надій
Відриває від крони,
Жовті квіти землі
Гублять пам’ять корони.
Вітер хмари несе...
І, мов виразки білі,
Простирадла зірок
Загораються в тілі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=270194
дата надходження 14.07.2011
дата закладки 14.07.2011
Виникла порожнеча усередині
Важко дихати, задихаюсь
Наші мости давно розведені
Не заплачу, постараюсь...
Це не сльози - солоні дощі,
Проникають на мої вії.
Все, що живе, - давно понищив
Відчуття як в пустої повії
Тобі всеодно, мені байдуже
Хто ти і де ночі тепер проводиш
Падає дощ у нікчемні калюжі
А ТИ ДОСІ ОЧЕЙ ІЗ МЕНЕ НЕ ЗВОДИШ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=269260
дата надходження 08.07.2011
дата закладки 14.07.2011
Вже вистигла стежка до вашої хати,бабусю,
Заплакані вікна поринули в тишу віків...
І я вже до вас тільки в спогадах світлих горнуся,
Лиш відгомін чую тих щирих і лагідних слів.
Вже осінь встелила покинутий сад падолистом
І хата в скорботі встромила у небо димар...
А я підставляю заплакані очі під вістря
Холодних дощів,що спустились з непроханих хмар.
Як часто в житті ми для рідних шкодуємо часу,
Пірнувши у вир особистих проблем чи розваг,
І будні розчавлюють нас,мов дешеву пластмасу.
Я ж так і не встигла сказати вам теплі слова...
Я стільки не встигла,я так забарилась,бабусю,
Як мало нам часу відміряв у всесвіті Бог...
І я вже до вас тільки в спогадах світлих горнуся,
Ви мій оберіг у бурхливому морі тривог.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=270126
дата надходження 14.07.2011
дата закладки 14.07.2011
Погожий ранок –
вірний талісман:
хай береже
чутливу світлу душу
від непогоди і розчарувань,
що трусять ніжне серце,
ніби грушу…
Я променем
порадую твій зір
і свіжим вітром
вушка полоскочу.
Все буде добре!
Усміхайся!
Вір!
Бо хто сказав,
що під склепінням зір
є неможливе щось,
якщо захочеш?!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=270142
дата надходження 14.07.2011
дата закладки 14.07.2011
Мов тернами вкрита дорога життєва, людська.
Сльоза на щоці – це не водиченька тала.
Хіба ж обійдеш ти, дитину маленьку, зблизька,
Що ручку сонячним зайчиком простягала.
Усі небайдужі давали у жменьку, на хліб,
Та нарікали на Долю, і на державу,
теплом усміхалося сонце між храмів й колиб,
любов даруючи теплу, ніжну й ласкаву …
Швиденько монети збиралися у кулачок,
в той біль очей (без натяку святості німба).
Бабуся хрестилась рукою за всіх діточок,
Вкладаючи у долоньку скибочку хліба.
Та скибочка хліба – неначе молитва свята,
Як усмішка жита й пломеніюча сила.
Долонька світилась. Дитина з очима Христа
В людей-перехожих милостиню просила.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=270083
дата надходження 13.07.2011
дата закладки 14.07.2011
папір усе стерпить... нет також...
темно-синє на білому, шок:
шовк холодний, гаряче тіло
пластир на ступнях -
важко носити підбори,
боляче плакати, але про це не говорять.
переживу. хто наступний?
не роби мені боляче, точним рухом
загаси свічку двома пальцями
не задмухуй, зроби вигляд, що не пече
ти потрапиш до раю, а я не вірю у рай,
не кричу "ура", коли догораю.
не ставай голосом у моїй голові
я вірю у відстань -
це моя остання релігія.
коли я заплачу, зорепад на щастя лови,
я так від любові оклигую.
не чіпай мене.
у саду магнолій оселивсь пирій,
я не вірю в долю,
янголе, не грій тих, хто диха єдиним днем.
НЕБА(й)ДУЖОСТІ потребую...
тим, хто просить - дають,
а як же ті, хто не вміє просити?
просівай мою лють
крізь примирення сито.
P.S. і не треба мене розуміти...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=269915
дата надходження 12.07.2011
дата закладки 13.07.2011
Купалась в морі зграя лебедина
У спалахах прозорої води.
Знялася в небо – біла і невпинна,
Щоб більше не вернутися сюди.
Лиш тільки теплий вітер взяв на крила
Прощальний скарб солоної сльози.
Він, доки ніч на землю опустилась,
Кохання лебедине розносив.
І вже ніхто ті сльози не остудить –
Вони розквітнуть, в серці проростуть.
Кохання вірне знають нині всюди,
І люди ним собі встеляють путь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=269772
дата надходження 12.07.2011
дата закладки 12.07.2011
Бруківка.
Видзвонює дощ монотонний -
по-літньому теплий,
мрійливо-бездонний.
Я - сонним провулком -
убрід...
У вулички-річки –
бордюри бетонні...
Незаймана злива –
на кригу безсоння:
у серці розтопиться лід.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=269735
дата надходження 11.07.2011
дата закладки 11.07.2011
Не сумуй.
Все одно ти - зі мною.
Кожну мить
нас єднають чуття.
Дощ цілує листочки і хвою,
Їм дарує любов і життя..
Придивись –
я у кожній краплинці -
у долоні їх ніжно візьми.
Гасне день...
То ж давай наодинці
посміхнемось,
помріємо ми...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=269581
дата надходження 10.07.2011
дата закладки 11.07.2011
«Синочку, зернятко маленьке!»
( Окрилена)
«У обіймах батьківських щодень прокидалось дитя,
і за щиру любов дарувало подяку очима.»
( Тарас Слобода)
«Я все зроблю, щоб ти не знав біди",
(Дід)
"Мій любий сину, зоряний світанку"....
(Тамара Шкіндер (Серафима)
Мій сину, ти зростатимеш в любові,
а я тобі завжди плече підставлю,
і мамині таємні колискові,
своїм тремтінням голосу розбавлю.
Навчу тебе любити Батьківщину,
безкрайність неба і води студеність.
Тараса й Лесю. Мову солов’їну,
і даль зірок, і серця незбагненність.
Для тебе, сину, покажу початок
весни, трави і марева на сході,
і навіть те, де хочеться кричати,
бо совість, сину, вже давно не в моді.
Мій любий сину. Все у тебе буде:
і щирість в серці, і тепло в долонях.
Дай Боже, тобі вирости між люди
То й в тебе буде син, неначе сонях…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=269070
дата надходження 07.07.2011
дата закладки 08.07.2011
«….в очах малого ангела - одні лиш запитання,
бездонним небом навмання пізнає увесь світ.»
( О.Рикмас та Осіння тінь)
«Ти є, от тільки ще в животику»…
(В вікні навпроти)
Колись, напевне, в мене буде дочка -
Білявка із блакитними очима.
І я від щастя не знайду куточка
й заплачу (хоч не плачуть же мужчини).
Вона казати стане слово «Тато»,
Підстрибувати й обіймати шию.
А я всьому навчу її… Багато.
І теплий світ романтики відкрию.
Вона мене чекатиме з роботи,
Гостинчики, від зайчика з-під клена.
Питатиме тихенько: - Де ти? Де ти?
І пальчиком сваритиме на мене.
Потягнуться маленькі рученята,
щоб втому дня перетопити в ніжність…
Я з казкою її вкладав би спати,
щоб в пальчиках затиснулася Вічність…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=269069
дата надходження 07.07.2011
дата закладки 08.07.2011
Ігор Вовк:
Падай, падай, падай в мої руки!
Із неба в непідкорену безодню.
Розривай на тілі одяг - пути,
Ті що сковані були тобою.
Роздягай свої нестримні мрії!
Вибухом впивайся в мою шкіру!
Говори, мовчи, кричи в безсиллі
Те, що твоя воля захотіла.
Ласунка:
Бери, бери, бери мої бажання!
Вогнем спалю твою сорочку!
До хрипоти зірву страждання
На вушко, ставши на носочки!
Тремтітиму вже несвідома…
На плечах готика котяча.
Я над тобою невагома.
Кричу, зітхаю, стогну, плачу…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=268925
дата надходження 06.07.2011
дата закладки 07.07.2011
Дуелям нині
смішно поклонятись…
Бо спрага не тамується ножем,
Бо віра не
спокутує розп’яття,
І сонце з неба
ніц не украде…
Свободи нині хочеться
у грудях!
Бо щось
пластом засіло у ногах…
Бо крок ступити
– то вже, бачте, мука…
Бо очі звести –
мій найбільший страх…
Мені заввишки в
небо треба гору,
щоб ватру там
гарячу запалить…
І душу
закоцюблілу і голу
Ні, не
зігріти, друже, а спалить…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=262467
дата надходження 30.05.2011
дата закладки 02.07.2011
Мій Тадж-Махал у синіх окулярах,
В потерто-жовтих сарі із дощів…
Його не сповідали ні Стендалі,
Ні навіть діти пращурів-дідів…
Потрісканими ступнями над натовпом,
Півсвіту по молекулі з пітьми…
Цей край усюди втоплений загатами,
Пророками, холерою й дітьми.
Мені на руки – дивні талісмани,
Прописані то хною, то піском…
І розум набувається талану,
І ріки пахнуть свіжим молоком.
Під важкістю простого тягне плечі,
Я чую, як ламається хребет…
Хай жар мій заспокоїть тихий вечір,
І ноги мої вкутає у плед…
Я дихатиму сонцем і приправами,
І вітер малюватиму з терас…
Мені забракло волі здерти рани всі –
Нехай вони залишаться у вас..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=263217
дата надходження 03.06.2011
дата закладки 02.07.2011
Сліпа сліпу веде за руку… Поміж болю.
Зіллявся бурий обрій з молоком…
Пече у горлі дикий мед і ром,
Я хочу бути впоєна тобою…
Тиняюся з трамваєм по Соборній,
І вечір вже у мене в рюкзаку…
Не маю права жити, як живу,
Тебе ж любити ніц не заборонить…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=264729
дата надходження 12.06.2011
дата закладки 02.07.2011
Тільки я вмію так безглуздо:
Каву - відрами,
Кожен клапоть паперу - віршами,
Кожну "майже любов" обертать на музу...
Жити так, щоб з очей блискавки!
Як хотіти - тоді максимум!
Не лишай мене лиш так саму,
Я сумирна стану колись-таки.
Буду ввічливою і тихою
Підпалю конспекти й нотатники...
Не збагну лишень, поки дихаю:
Хто ж оцінить змін результат такий?
15.06.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=265294
дата надходження 15.06.2011
дата закладки 02.07.2011
А в житті кольори не такі, як в графічних редАкторах,
Тут не виставиш світло в очах, якщо Бог не виставив.
І уламкам колишніх амбіцій дано передать пора,
Що начхати мені на усі їхні вдавані диспути.
Не рахую чомусь, ні хто перший, ні хто кого більше,
І на дах, щоб стрибати, не лізу, не ріжу ножем вени
Я іще реагую на дотик, та не реагую на біль вже.
Просто я зазвичай "йду на Ви", коли ви - на зелене.
А в житті отаким, як я, мабуть, скоро забракне кисню.
Зроблять з нас електронні версії, щоб зекономити.
І запхнуть у комп'ютер, а той раптово зависне.
Хто ж тоді одержимо строчитиме вірші і коменти?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=267785
дата надходження 30.06.2011
дата закладки 02.07.2011
картонний журавлик тривожно курличе під стелею
і сняться йому вирії, ввижається небокрай,
поля, зеленим і жовтим розкішно встелені,
дерева з пишними кронами і їхня шорстка кора...
самотньо йому, картонному, висіти під абажуром,
душа його хоче простору. в паперу теж є душа?
в повітрі запахло осінню, журавлик зоряно журиться,
хоча йому і не велено краї свої залишать.
тужливі ключі під хмарами прямують кудись без компаса,
дороги їхні невидимі, куди летять - невтямки...
а мій журавлик малесенький, зі мною палить рукописи,
а ті горіти відмовились, бо писані від руки.
і сумно моєму пташкові, зібганому з картону,
ніколи там не опиниться, де з крилами побратими...
і можна таких журавликів в світах назбирать хоч тонну,
а мій мені найдорожчий, бо він у мене єдиний.
P.S. Величезне дякую Наталі Годун за музичний супровід!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=265972
дата надходження 19.06.2011
дата закладки 02.07.2011
Забракло слів.
Щемить –
а я мовчу.
Запалюю свічу
і медитую.
Щоб імені
не згадувати всує –
сумую під Вівальді
і гірчу…
Студене небо
хмуриться кошлато.
Громів розкати –
вісники грози.
Мольфари вміють
зречено чекати
на зимних скелях
пагонів лози…
дивитись тут:
http://www.youtube.com/watch?v=go7wlUOC5dg
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=268127
дата надходження 02.07.2011
дата закладки 02.07.2011
Мала галявина край поля
Красива, жовта була вчора.
Духмяні квіти оксамитом
Немов би фарбою розлиті
На полотні зелених трав
Та цвіт той зник. Куди пропав?
Кудись подівся він сьогодні
Та лиш метелик вже голодний
Шукає зранку жовту квітку –
Кульбабки ж всі, не мають цвіту.
Куди ж поділа цвіт кульбаба?
Чому не видно рясні квіти?
Ростуть, як вчора, усі трави,
Цвітуть ромашки білим цвітом,
Та квітнуть нині всі чудові
Малі, великі, кольорові
На галявині скрізь квіти -
Кульбабки ж всі жовтоголові
Свій цвіт зуміли десь подіти.
Можливо пташка цвіт той з’їла,
Зелений жук, чи гусінь сіра,
Чи дощик вчора лив так сильно,
Що змив той цвіт кудись безслідно.
Та мабуть ні - бо навкруги
Пухнасті кульки всюди видно.
із вітром линуть догори
Маленькі парасольки вихром –
Вони, напевно, є ті квіти -
Що зранку разом всі відквітли!
25.05.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=268134
дата надходження 02.07.2011
дата закладки 02.07.2011
Лірика львівських дощів зводить з розуму
Вірю у темряву і в шоколадне морозиво
Мантри читаю, бо вже розівчилась молитися,
Мої жалі хтось із білого мармуру витесав.
Слухаю дзвони і літо в конверти заклеюю,
Линуть здогадки, як відблиски сонця на склі.
Осінь крадеться від Замку старою алеєю
І розвіває із листям безглузді жалі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=223604
дата надходження 21.11.2010
дата закладки 02.07.2011
...........................................................заходилась криком,
рвала у кров зап'ястя
десь на межі щастя
своя власна...
вільна і дика.
(H&N: bdsm|нарис на душі)
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=237330
липень у мене вкрав рими і сенс існувань,
місяць із номером сім, дзвінко, мов нота сі
в нашім мінорі закреслив усі слова.
руки подряпані: кров і малиновий сік
кажуть змінилася, погляд зробився важкий,
стала багато всміхатись, справляю враження,
взяла за правило: краще ні з ким, ніж з будь ким
стала не те щоб розумна, але розважлива.
губи - полин, на плечі грають в карти демони,
тим, хто не бачить, здаюся доволі мирною.
інша в душі жила... інша... тепер де вона?
та, що заходилась криком тоді над вирвою...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=268063
дата надходження 01.07.2011
дата закладки 02.07.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 30.06.2011
Вогонь в душі розпалює надію,
Що ти, повік , не згаснеш ні на мить.
Щоб завше був таким, я щиро мрію,
На вулицях твоїх життя кипить.
Спішить трамвай бруківкою старою,
Грайливих днів - привітна метушня.
Чарує Львів величною красою,
Тому для мене, свято тут - щодня.
Художники увічнюють моменти,
За ними пильно стежать голуби...
Під Радою голосять знов студенти,
Скандуючи: "Країну не згуби!"
Мереживо із вучичок вузеньких,
Кав’ярень особливий аромат,
Автентика будиночків стареньких,
Тут кожен наче вірний - друг і брат.
А небо львівське , блідо - пурпурове,
Несе лиш спокій у людські серця.
Усе навколо ніжне, кольорове,
Це місто подарунок від Творця.
Величні, браві леви-охоронці,
Прадавню його Вежу стережуть,
Їм очі п'янко сліпить з меду сонце
Осіннім листям роки промайнуть…
Бракує слів щоб вірно розказати,
Як щиро я закохана у Львів,
Словами мабуть це не описати,
Моїх яскравих, ніжних почуттів!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=256907
дата надходження 30.04.2011
дата закладки 29.06.2011
Так неухильно, хоч повільно,
Втопився травень у журбі.
Боюсь промовити тобі:
- Прощай, - хоч як це божевільно…
У серці - росяні світанки,
цілунки ніжні на вустах
і щастя білокрилий птах,
що прилітав у наші ранки.
Там нині - смуток і зневіра,
а де буяло рук тепло -
зело духмяне відцвіло,
а синє небо стало сірим…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=262011
дата надходження 27.05.2011
дата закладки 29.06.2011
Пожовкле фото з давнього альбому
Взяла до рук. Скотилася сльоза –
Іще болить крізь роки і утому:
Колись забрала милого гроза.
Вдивляється: чорнявий, кароокий
До ніг її схиляє білий світ.
Якби знаття: війна через пів року
Гаряче серце перетворить в лід…
…Цвітуть сади, душа її зімліла -
Іде за гробом сіра, мов стіна.
Стискаючи букетик білих лілій,
Із ним навік прощається вона…
РокИ кудись несе холодний вітер.
У неї - діти. Сива голова.
Підступні зморшки - ніде їх подіти
від Світу, де лиш туга ожива…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=265487
дата надходження 16.06.2011
дата закладки 29.06.2011
Чарує п'янко цвіт вишневий,
Мандрує нетрями інтиму...
Наш ранок ніжно - кришталевий
Кружляє в танці без упину.
Дарує пригорщі любові,
Гірськими чарами дивує,
гаптує роси світанкові,
весняними вітрами дує.
Для спраглих душ - чарівні ліки:
стрімкі вершини і простори.
З`єднаємо життєві ріки,
щоб розцвіли сердець узори.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=266483
дата надходження 22.06.2011
дата закладки 29.06.2011
Напружено мовчу. Вокзальна тиша
Не дише, співчуваючи з пітьми...
Давай, хоч мить побудемо дітьми,
Скажи ще раз: "Не бійся! Не залишу".
Де наше завтра, хто навчить чекати?
Минеться час, не будемо на "ти",
Крізь дикий біль насмілилась піти,
Крізь щем душі навчилася мовчати.
Розлуки біль на Львівському пероні.
В міцних обіймах ніжності тону.
Я проклинаю,чуєш,цю весну,
Повільно відпускаючи долоні...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=267347
дата надходження 27.06.2011
дата закладки 29.06.2011
Урешті-решт
усе колись минає.
Стабільності немає -
навпаки:
мої роки
збираються у зграї
і відлітають.
Помахом руки
прощаюся із ними -
і СВІТАЮ:
нові епохи,
звичаї,
тіла
(минулого імла –
густа і темна)...
Через віки
у мене ти БУЛА,
жила у серці –
знаю це напевно -
лишилися два зоряні крила,
котрі донині зберігаю ревно.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=267653
дата надходження 29.06.2011
дата закладки 29.06.2011
Під ключем до вирію зустрілися...
Жовтих вулиць вишуканий дим
Граючись, ховав твоє обличчя
В сяйво згадок. В золото. Один
Я стояв у натовпі строкатому
Слухав шурхіт підошов і шин
Стомлено. А мрії листям сипляться,
Під колеса буднів і машин.
Ці думки і настрої непрошені...
Я тебе усе життя шукав...
Серце повернуло вже до осені,
А в думках купається весна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=267083
дата надходження 26.06.2011
дата закладки 26.06.2011
Росу вечірні трави п’ють,
Поволі небо догасає,
В небесні дзвони зорі б’ють,
Сад біля хати засинає.
Поглянь на небо – у вогні
За обрій хмари відповзають.
Сріблястий місяць угорі
На цілу нічку залишають.
Заснули теплі вітерці,
В калині соловей співає,
І пустотливі промінці
На землю зорі розкидають.
Поблискують серед квіток,
Мов колискової співають...
Наслухавшись нічних казок
У річці хвилі засинають.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=266861
дата надходження 25.06.2011
дата закладки 25.06.2011
Я тут…
Маленька ніжна квіточка –
Я перший мамин цвіт,
Немов тихенька зірочка
Побачу теплий світ…
Я знаю…
Я знаю, що я дівчинка,
Маленькі рученята,
Русявії косички,
Блакитні оченята…
Я хочу…
Я хочу народитися,
Побачити весну,
І з матінкою рідною
Відчути цю красу…
Я чую…
Я чую своє серденько
І матінку свою,
І хоч іще не бачила,
Та так її люблю!
Я сміюся…
Так, сміюся, бо щаслива,
В мене є родина,
Я у матінки кохана –
Найкраща дитина.
Я мрію…
Я мрію прожити в любові
Маленька як зірка дитиночка
Співати пісні калинові –
В майбутньому ж я україночка!
Я знаю…
Лежала мама у палаті
І щось невпинно голосила,
І якась тьотя у халаті
Сердито кричала…просила…
Я не бачу…
Нічого не бачу, не дивлюся,
Та чую: лихо…лихо…лихо…
Мене вбила рідна матуся
І стало
Тихо…
Тихо…
Тихо…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=168812
дата надходження 29.01.2010
дата закладки 24.06.2011
Я цілую твою відсутність
Крізь химерну п’янку цнотливість,
Проникаючи аж до суті,
Усвідомлюючи важливість
Не моменту цього, а ночі,
Що втопила в собі майбутнє,
Що сховала тебе і хоче
Лиш одна в моїм серці бути.
Але серце моє – для тебе.
І допоки тебе немає
Я відсутність цілую в губи
І відсутність таки минає.
І являєшся ти, як ранок,
Відриваючи кірку з рани.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=265368
дата надходження 16.06.2011
дата закладки 24.06.2011
Щось між нами було... Ні розмови, ні дії
Тільки відблиск вогню впав у тишу зіниць,
Тільки краплі хвилин, мов сполохані мрії,
Диким криком прощань полетіли з дзвіниць.
Із матерій тонких, манускриптів таємних
Щось межу перейшло й раптом зникло кудись,
Ніби вітер весни на вітрилах зелених,
Ніби погляд зорі, що згоріла колись.
Щось химерно – п’янке, щось до болю реальне:
Ейфорія сердець, унісонне тепло...
Едельвейс почуттів, що на скалах не в’яне
І співає весні: „Щось між нами було.”
Щось між нами було, та втекло від означень,
Потекло в глибину, проповзло поміж слів...
Лиш у храмі грудей хтось окрилено плаче,
Тінь неясних тривог крає лінію брів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=265537
дата надходження 17.06.2011
дата закладки 24.06.2011
Мовчиш?
Мовчи.
Карай мене мовчанням.
Вихлюпуй біль у простір самоти.
Я не відчув би прірви під ногами,
Якби не ти.
Якби не ти, я не відчув би й неба
Під крилами.
Не зміг би так зрости
У розумінні вічного й земного,
Якби не ти.
Розбите серце точить німота,
Зникають зорі днів, немов у кухлі
Вуглини почуттів.
Сумна
Одна
Перегортаєш сутінь.
Пробач мене.
Прости мені.
Мовчи!
Не треба слів просіяних,
Промитих.
В мовчання безмір корені пустив
Кришталь
Розбитий.
Але я вдячний Богові за те,
Що ти на світі є.
Зі мною.
З іншим…
Твоє ім'я солодке і святе
Займає нішу
У пантеоні вічних почуттів,
В сузір'ї Муз, що їх торкнувся геній.
Але невже окрилена любов
Мовчить
На сцені?
Мовчиш?
Мовчи.
Тримай безмежну паузу.
Але в мовчанні я
Помру
Не зразу.
То краще вже,
Неначе кулі в скроню –
Від слів твоїх
Себе я не бороню.
2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=264628
дата надходження 12.06.2011
дата закладки 24.06.2011
минуле вже давно забулося,
майбутнє залишилось незнаним.
заплуталась у паутину гусениця
і боязко чекає на світанок...
бо з прменями сонця прийде її кат,
загорне міцно у тугішу паутину
і вип"є з тіла всю енергію життя
й ніхто вже не врятує сиротину.
але така природа і таке життя
у світі виживають найсильніші
і в павука колись закінчиться життя
за нього теж знайдеться ворог більший.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=263144
дата надходження 03.06.2011
дата закладки 23.06.2011
Пелюстками троянд застелю плечі синього неба,
захоплю ясну зірку в долоні за хвіст...
і напевне для щастя вже більше нічого не треба,
лише мрії, і долі,танцюючи твіст
Поскладаю,мов дзеркало,в долю піщинки любові,
вкрию світлом і сонцем свій шлях
Глянь,всміхнись,як легко- горять почуття веселкові
і так радісно-весело так))
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=261478
дата надходження 24.05.2011
дата закладки 22.06.2011
Відчуваєш? На кінчиках пальців – еротика ран…
Безпритульністю втеч наділили степи пілігрима…
Хто ішов тим шляхом, той навчився любити туман,
Розуміти себе і надії лишати живими…
Хто втрачав імена, як розбіжність коротких доріг,
Як судинні стискання, як згубні струмки ейфорії,
Той і страх перевтілював. Тільки єдине не зміг –
Зберегти свої теплі дитячі фіалкові мрії…
Міг дивитися вслід. Відчувати, як пахне полин.
Вічна вищість землі заколисує степ безупинно….
…Будуть інші шляхи. Буде щастя. Народиться син.
Й безпритульні надії пригорнуться ніжно до тину…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=266314
дата надходження 21.06.2011
дата закладки 22.06.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 22.06.2011
Голодна....
Ковтаю повітря....
І хочу торкнутися неба!
Твої руки...
Цілую їх знову...
Тихенько шепочеш:"Не треба".
На двох...
Бажанння і пристрасть!
І множим на два насолоду.
І ще раз...
І ще...без зупину
Зануритись в тебе як в воду!
Кохаєш?
Кохай до нестями
І ніжно й брутально до болю!
Спокуса...
Моє мліє тіло
Від звіра, що вийшов на волю!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=239303
дата надходження 06.02.2011
дата закладки 10.06.2011
Ох, як підеш десь мене шукати
Себе не тямлячи на пагорби і луки,
А я навмисне задрімаю в хаті,
А ти розпачливо заламуватимеш руки…
Пружні росою вмиваються стебла…
Зачудовано небо сміється із нас:
Щоразу кажу що не хочу, нетреба,
Та сама спокушаю тебе раз по раз.
Опускаю додолу очиська грайливі,
Зиркаєш в пошуках знаків таємних…
Просигналю вишиванкою в житі…
І бігом заховаюсь де сухо і тепло…
Ох, як підеш десь мене шукати ,
Нападу спекотними вустами,
Майже гола, злюща і патлата
Не просись, не випущу – пропав ти!!!
...Серце шмагають бісенята-очі…
Різки бажань впиваються в плоть…
Скирти сіна пахучі, призивні, пророчі…
Русалчина ніч, швидше з розуму зводь!!!
10.06.2011р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=264254
дата надходження 10.06.2011
дата закладки 10.06.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 09.06.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 23.05.2011
Медова ніч цілує твої груди,
Тремтяче тіло в пестощах горить.
А за вікном, палкий коханець грудень,
Засніженими ліжками скрипить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=236608
дата надходження 24.01.2011
дата закладки 23.05.2011
Вона прийшла -
хвилина у хвилину:
достигле небо
репнуло від слів.
А теплий дощ,
слухняний, мов дитина,
мене за руку
босоного вів.
Ми раювали -
мокрі і щасливі.
Друзяка - вітер
цвітом лопотів.
...Я так хотів,
аби безумству зливи
зі мною,
поруч,
ангел Ваш радів...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=260889
дата надходження 21.05.2011
дата закладки 22.05.2011
А пам’ятаєш Як цвіли магнолії -
бродили містом пахощі в меду,
старий трамвайчик по худенькій колії
то підбігав, то стишував ходу.
Ми наче вдвох, хоч люду тисло хвилями,
штовхалися й хилились під укіс,
і час топтавсь зупинками і милями -
старий трамвайчик між магнолій віз.
За светром серце калатало втіхою,
збивала кров коктейль з суцвіть-вина
Я, навіть, зараз тим цілунком дихаю
й п’ю перший цвіт магнолій... сам... до дна…
магнолії цвітуть….
….ти вже заручена.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=259157
дата надходження 12.05.2011
дата закладки 17.05.2011
Коротке «прощай» на «привіт», переплетений в тугу.
Безладдя думок розсипається білим бузком.
Вагалась… просила мене залишитися другом,
бо звала уже не романтиком, а диваком.
Не варто було говорити про лілії білі,
пісні під гітару, розмови за спільним столом…
Сказала: в нас погляди пізні і різні в нас цілі -
і весну зламала незайманим білим бузком.
В душі не тримала… та й нащо, якщо не зрослося.
Дорога вінчала мене між проваллям світлин,
а цвітом бузок закипав, засинав у волоссі.
Романтик-дивак залишався назавжди…один.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=255106
дата надходження 20.04.2011
дата закладки 17.05.2011
Полин німий. З табличками поля.
Дороги в маках дикої оздоби.
Знівечена цирконієм земля,
з надією болючою – Чорнобиль…
Хати осиротілі без людей.
Зітхають вікна. Черепиці стоси.
Криниці воду хлюпають з грудей
на димарі, задивлені у космос.
Завмерла тиша в селах та містах,
занурених в радянський мирний атом.
Самотній бусол – перелітній птах,
збирає жаб за стронцієву плату.
Лишились, правда, давні ще старці,
Не вірячи «советскім» забобонам.
Гартують старість в кислім молоці
І вірять тільки православним дзвонам.
PS.Нащадки запитають – і праві ж!
Коли покине Землю мертва засуха?
…нуклідні груші світяться в траві,
а хтось ховає гріх собі за пазуху.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=254969
дата надходження 20.04.2011
дата закладки 17.05.2011
Нарциси у саду моїм за ніч
розквітли дружно –
весело і рясно,
а у гаю,
на стежці,
вздовж узбіч,
Цвітуть фіалки –
запашні, прекрасні...
Нехай у небі хмари -
у душі
так сонячно,
так затишно і тепло:
розквітли очі!
Пишуться вірші,
Щоб твоє серце
з холоду не стерпло.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=259313
дата надходження 13.05.2011
дата закладки 16.05.2011
- Знайди мене в наступному житті, -
вона мені приглушено сказала...
Лампади вогник аж замиготів,
всередині затерпло, бракло слів -
пішла шукати іншого причалу.
Її колись прийнявши, - відпустив.
Але, скажіть, чому так темно стало?!
Серед зими - розтало.
Стільки злив...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=236760
дата надходження 24.01.2011
дата закладки 10.05.2011
Ми пережили осінь...
Більше мовчати не хочу..
все,що робила я досі
здирається з серця скотчем.
Символ кохання-жолудь,
відчай в кишенях ховаєш.
Вечір,шалена молодь,
схожих на нас немає...
Два мегабайти смутку,
десять пігулок відради,
дощ бомбардує куртку,
змиває сліди помади...
Перша й остання казка,
більше її не згадаю.
Ніч для самотніх-пастка,
пастка з відтінком раю.
Ти чарівник з мого світу,
я буду тебе чекати...
А поки нам шлях закрито,
лишається сон писати...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=164591
дата надходження 06.01.2010
дата закладки 07.05.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 07.05.2011
Заколисала ніч мене руками Бога!
Весь світ сховався за його спиною!
Чекає на світанку нас лише дорога!
Роздерта постіль так нещадно мною!
Приборкаю себе горнятком кави!
Твоя сорочка буде на малих плечах!
А поки сІятимеш в мої коси трАви!
Ти божеством залишся у очах!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=255801
дата надходження 24.04.2011
дата закладки 25.04.2011
Розрізали колії місто на двоє.
Снігом пакетів вкрились перони.
Люди літають розпатланим роєм,
Ховаючи крила в зелені вагони.
Моргають вогні ясним фіолетом.
Кричать електрички дратуючи вуха,
Прицілені в ніч немов пістолети,
Будять колесами сонного духа.
Спішить вдалині моя електричка.
Розжарені іскри горять за дротами.
Моя схвильована мріями звичка
Вертатись щодня до тебе думками.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=255042
дата надходження 20.04.2011
дата закладки 22.04.2011
Таке собі скупе середньовіччя
Закинуте на вулицях новітніх
Театри кличуть споглядати вічне
А дощ змиває букви на афішах
Він шаленіє і напружуючи ринви
Іде блукати в парках листопаду
Іде шукати спогади брехливі
Стрясати пил з того що вже позаду
Над Львовом дощ...На Ратуші "за вісім"
Розбудить тишу заспаний художник
Змалює ранок у тумані ніжнім
Дощ спогадом впаде на підвіконник
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=254530
дата надходження 18.04.2011
дата закладки 18.04.2011
Немає нічого вічного-
Лиш простір, де синє небо.
До тебе летіла піснею,
А ти відповів:"Не треба
Любові твоєї пізньої"...
І обірвався політ.
Летіла до тебе піснею-
Клином зійшовся світ...
Немає нічого вічного-
Лиш простір, де синє небо.
До тебе летіла піснею,
А пісні тобі не треба.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=254509
дата надходження 17.04.2011
дата закладки 17.04.2011
пахне постіль твоїм теплом
гіркий присмак зерен мигдалю
сніг, як спогади за вікном
пролітає вбік, пролітає.
думка-згадка (та я не про те),
спорожнілі слова світанками
розмарин у вазі цвіте
і ночами цвіте і ранками.
за твоїми словами я
пригадаю, як місяць сідає
як кохання – спів солов’я,
ніби вишню спілу ковтаю,
як в бажанні пальці сплелись,
як щеміла душа – боліла -,
а на плечі світ-зорі лились,
і спускалась рука на коліна.
пахне постіль твоїм теплом,
поцілунками – пахнуть ранки
сніг, мов спогади за вікном
замітає сліди -
на ганку…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=236935
дата надходження 25.01.2011
дата закладки 15.04.2011
переболить…
перекричить…
перенуртує…
відійде в сповідь,
кане в Лету,
відцвіте.
переживу…
перенадіюсь…
перемрію…
згадаю перше,
друге,
золоте.
заклекотить
замовкне
захворіє
у буднях втрачене,
у поглядах думок
затужить…
засміється…
заніміє
хтось мав сказати
та чомусь замовк.
не підійде…
не гляне…
не заплаче…
не заведе у дику круговерть
не кине камінь, але все ж
пробачить –
й заб’ється в серце,
де полатано тепер.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=234507
дата надходження 12.01.2011
дата закладки 15.04.2011
Відносини порвались, як струна…
Краї твоїх образ обмерзли льодом.
Ти спрагло випила мене до дна,
як чашку чаю з пелюстками глоду.
Ти брала штурмом гори і серця,
в човні перепливала океани,
болючі точки вивчила й місця,
і грандіозні будувала плани.
З мечем і луком, в джинсах, на коні…
Париж, Нью-Йорк, Венеції канали
сапфір і …зірка у твоїй руці,
сонет і арфа під вікном лунали.
З богами – в покер, з дурнями – в кіно,
з простими олігархами – на царство,
ти грала з долею, а далі – все одно,
і - усмішку зривала з вуст на хамство.
Ти лікувала болі наперед -
душевні рани йодом заливала -,
та зовсім несподівано – сюжет -
не в драму, а в комедію писала.
Ти знала: світом правлять не святі,
нещирі на любов і на похвали,
але за все найбільше у житті
тобі хотілось, щоб тебе – кохали!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=234831
дата надходження 14.01.2011
дата закладки 15.04.2011
Ти шукав до неї риму,
До земної наче жито,
Дарував для неї зиму,
Та вона любила літо…
Ти чекав її на хмарах,
А вона в метро сиділа,
В небесах шукав Стожари,
Вона ж райдуги хотіла.
Ви немов два різних міста,
Наче сонце і ліхтар,
Як два відданих туриста
У похід пішли між хмар.
Міцно взяв її за руки,
Світлокосу наче жито,
Ти віддав їй серця звуки
І приніс в кишені літо…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=193478
дата надходження 03.06.2010
дата закладки 12.04.2011
Хто ти? Те сонце, що гріє долоні,
Чи вітер що шепче життя?
Чи може ти сльози солодко-солоні?
А може ти миле дитя?
Скажи мені хто ти? Навіщо зі мною?
Навіщо у серці живеш?
Течеш ти у жилах не кров'ю- водою,
Що тушить десятки пожеж!
Ти сонце гаряче, що змучило лід,
Як тебе в собі бороти?
Ти щастя одне вмите сотнею бід,
Та все ж я не знаю хто ти?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=251481
дата надходження 03.04.2011
дата закладки 12.04.2011
Нікому не потрібні почуття
В цей час, але життя минає.
Нікому не потрібні почуття.
В цей час ніхто нікого не кохає.
Любов жила десятки років тому,
Але померла вже давно.
Цього не треба вже нікому.
Вона воскресне у кіно.
Воскресне в пісні, у рядках
Старої книги про кохання.
Я віднайду її у снах.
Кому віддам іще - не знаю.
Це все ілюзія. Це сон.
Це моя мрія про прекрасне.
І як любить тебе й нащо?
Врятуй душу мою нещасну!
Відкрий мені свій сенс життя,
В якому місця для кохання
Нема навіки. Почуття
Для тебе мить. Я не кохаю
Того, хто відчувать не вміє.
У вас у всіх нема душі!!!
У почуття тепер не вірю...
Убий всі спогади. Лиши
Свій погляд лагідний у скронях,
Що не забуть мені ніколи.
Тепло незриме у долонях,
Яке згасатиме поволі.
Ти загубив свою усмішку.
Ту щиру посмішку. А я
Її собі сховала нишком.
Та ве одно я не твоя,
Хоч я кажу тобі "люблю" -
У моїх грудях ватри попіл.
Ти віддаєш мені свою,
А я боюсь, що її знову
Своїм нещастям спопелю.
Візми назад своє кохання.
Бо я його знов розітну.
І де шукать мені, не знаю
Свій справжній подих пустоти,
Свій щирий погляд прощавання.
Мені його вже не знайти
На вежі вбитого кохання.
На вежі вбитого кохання
Мене не зломить дикий вітер.
Я кинусь в прірву без вагання,
Щоб знову птахою злетіти.
21.01.2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=252036
дата надходження 06.04.2011
дата закладки 06.04.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 04.04.2011
В душу падав не сніг, то сніжилися мрії
На невиспане й сіре в січні ранку лице.
Місяць втрату збліднілий в небі відчаєм міряв -
Хтось забрав вночі зірку - його щастя крихке...
В білій шубці земля чепурилась у вікнах -
Де сполохані сонцем ще мережились сни.
Руку гріла мою подарована зірка...
Розпочався не ранок... а життя... Поруч ти!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=245740
дата надходження 08.03.2011
дата закладки 04.04.2011
Коли я з тобою зустрінусь,
тиші позичу свій ротик,
хай за мене говорить присмерк,
в оченятах моїх і дотик
шкідливої чорної кішки.
Коли я з тобою зустрінусь,
я в ночі позичу шалик,
що огорне мене, капризну,
і двійко цнотливих коралів
пошукав би хоч трішки.
Коли я з тобою зустрінусь
позичу в садку ароматів.
Занурена в шлейфи жасмину
мов пташка спурхну крилато,
чи втримаєш мене, ніжну?
Коли я з тобою зустрінусь,
дикого лиску позичу в пантери.
Шовком, переливами, граційністю
гілками твоїх стурбованих нервів
пройдусь на підборах ніжками.
...чи зачухаю кігтиками до млості,
чи ротиком гратиму у мовчанку,
чи втиратиму пахощі у свідомість,
чи блукатиму на тобі до ранку,
коли я з тобою зустрінусь,
минуле згорить в жерлі печі,
серпиком золотим відріжу
від тебе біль порожнечі!
... Загорни мене в теплий шалик,
коли я з тобою зустрінусь...
27. 01. 2011р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=237268
дата надходження 27.01.2011
дата закладки 04.04.2011
...Жага з жагою сходяться.
Кінчиком голки - трішечки,
Краплину любові виймаєш з мене.
І злизуєш, злизуєш пристрастно
Відблиски далеких вогнів…
Про що ти мрієш?
Крильцями б’єшся в чиє вікно?
Навіщо нанизуєш бісер,
Пурпуром підшиваєш ніч.
Любовні вдихи розтягуєш,
Виштовхуючи жаль…
Жаль, що не бачать бісеру
Зорі далекі пихаті.
Що поряд із вічністю
Одинокість снує в кімнаті.
Нанизуєш, нанизуєш бісер...
Кінчиком голки
Котиться
Біль недолюблених подихів,
Жаль недобачених відблисків…
Котиться пурпур голкою,
В біле встромляється вісь,
Ниточка долі накрутиться,
бісером різнобарвиться
полотно почуттів…
04.03.2011р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=244987
дата надходження 05.03.2011
дата закладки 04.04.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 04.04.2011
Тихий вечір спадає на місто
І золотить будинків дахи
Серпанкове вдягає намисто
Із прозорих краплинок роси.
Заглядає до кожної шибки
І останній промінчик кида
Мов лунає мелодія скрипки,
Що послушна руці скрипаля.
І струною в мені озоветься
Забринить, зазвучить, заспіва.
Пісня ночі за край розіллється,
Долетить до твойого вікна.
Ти відкриєш його понадвечір,
Ти захочеш злетіти у вись,
І тоді твоє серце згадає,
Як удвох ми літали колись…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=251359
дата надходження 03.04.2011
дата закладки 03.04.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 03.04.2011
Вище хмар і сонця
Ми з тобой злетіли б,
Та якби ж ми знали
І кохати вміли.
Вище Евересту
Ти мене підняв би,
Та якби ж насправді
Ти мене кохав би.
На веселці в небі
Ніжно обіймав би.
Та кому це треба?
Я не плачу, правда.
Я тебе любила б
Все життя і довше
Якби захотіла,
Та, нажаль, не можу.
Та тепер ми в прірві
Нашої розлуки.
Я у це не вірю
І ламаю руки,
Бо важкі кайдани
Мене не пускають.
Падали зірками,
Приземлились - камнем.
Я тебе кохаю
І кохати буду.
Ти мене - не знаю.
Падаю в нікуди.
Кришталеве серце
Твоє вщент розбилось,
А моє не б'ється.
Що робить лишилось?
Бо воно із камню -
Не горить, не б'ється.
Я тепер не знаю.
Ти, прошу, не сердься.
Я тебе любила
І в цей час кохаю.
Серце не розбила -
Ти розбити маєш.
Не люби - і трісне
Камінь, і кохання
Я уб'ю навмисне.
Це не вихід, знаю.
Тож усе життя я
В вічній тьмі блукаю
Тільки через те, що
Я тебе кохаю.
Чорною вдовою
Незаміжня стала.
Хоч живий коханий,
Я його віддала
У страшніші руки,
Ніж віддала б смерті.
Плачу я з розлуки,
Хоч мені не треба.
Я без тебе в'яну.
Я без тебе сохну.
Без вина я п'яна.
Та коли ж я здохну?!!!
01.01.2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=251376
дата надходження 03.04.2011
дата закладки 03.04.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 02.04.2011
Буває безмежним бажання,
Бродити безслідно батистом
Безкрайності, блюзу благанням,
Безмір’ям барвінку барвистим.
Босоніж брести берегами,
Бентежити бязь-бадилинки.
Багаттям бузин, буркунами
Білітимуть барви-билинки.
Безладно блукатимуть бджоли,
Бездонністю буйних букетів.
Бадьорість безсонна, бузкова,
Багряний бордюр бересклетів.
Берізки бринітимуть біля
Безвітряних блисків-багрянців.
Бродити блаженним безвіллям,
Безпомічним будучи бранцем.
15-25.03.2011, Б.Ц.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=249585
дата надходження 25.03.2011
дата закладки 02.04.2011
Осінь виростає за плечима мами,
Золотом кидає в пасма сивини.
Повернуть до хати ноги, мов до храму
Ніжності святої, ласки й дивини.
Літо переспіє краплями суниці,
Осінь позбирає в кошики гриби…
Так додому кличуть мамині зіниці -
Сповнені тривоги й ніжної журби.
На подвір’я стану босими ногами,
Дві шорсткі долоні ляжуть на плече.
Осінь виростає за спиною мами -
Й сивину гаптує у косАх дощем …
́
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=251186
дата надходження 02.04.2011
дата закладки 02.04.2011
Розірвані вітром хмари на двоє, на троє, загублені.
Розтерті у попіл зірки, по сузір’ях розкидані в небі.
Десь за годину чекають на мене щічки насуплені,
Щоб з поцілунком вернути мене у свідоме життя.
Хотіння до тебе зі смаком кориці в латте маккіато.
Бажання в думках розтають на вустах мов вершкові пробіли.
Лиш в тебе в очах я здатен свій світ відшукати,
Для тебе любов як наркотик впиваю у тіло…
Розірвані хмари на двоє, на троє, загублені…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=251095
дата надходження 01.04.2011
дата закладки 02.04.2011
Вона закохана у зорі,
У подих лагідного сна,
Як чорні шати мимоволі
Стан пригортають до вікна.
Троянд червоних любить запах
І дощ у літній, теплий день
Вона закохана у дотик,
У шепіт зморених пісень.
Вона закохана в солодке,
В смачненький тортик чи бісквіт
Вона закохана у танець,
Вона закохана у світ.
Вона закохана...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=239194
дата надходження 06.02.2011
дата закладки 02.04.2011
Моє тіло мов мільйони сенсорних екранів
Відчуває кожен дотик твоїх майже рухів.
Ми померли й народилися на осаді туманів,
Ми сплелись із темних й світлих духів...
Проникали через очі в серце й мозок...
Виривали криком всі свої бажання...
І ловили у повітрі ніжно-палкий подих...
Десь на лезі насолоди і страждання.
Наші душі відлетіли в нічне небо,
Там кохалися в істериці та щасті,
А тіла сплелись неначе нерви,
Й захлиналися в судомах вже не власні...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=241917
дата надходження 18.02.2011
дата закладки 02.04.2011
Схилилось небо до вікна,- знов хмара сунеться страшна,
Сердито громом вже гримить, - за мить, дощем застугонить...
Годинник стукає "так-так", - не спинить Небо дощ ніяк!
Під зливою самотній пляж... Холодний видався вояж...
Збігають непривітно дні, лишивши погляд у вікні, -
Похмура днина, мовчазна, - в стосунках темрява одна...
В сирій погоді, дощовій, невтішно і йому, і їй, -
Зненацька, в днині вони цій, характер упізнали свій.
Схолов гарячий їх роман... Накрив думки густий туман, -
На жаль, з небесної води, набралось почуття біди.
Сумують мрії-міражі, сповиті морем, - на межі
Рясних дощів, гуркоту грому, плете безмовність втому...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=250872
дата надходження 31.03.2011
дата закладки 31.03.2011