Стояв Старий ліхтар у парку
Освітлював алеї й лавки
Був свідком багатьох подій
Він бачив радість, бачив біль
Лиш вечір в місто завітає,
Одразу і його вмикають.
Ліхтар любив свою роботу
Світив він справно, не згасав
І юним хлопцям та дівчатам
Завжди дорогу освічав
Якось одна весела пара,
Що від очей людських ховалась
У парка глибину пішла
І лавку там собі знайшла
Усюди тихо, ні душі
На небі місяць і зірки...
І пара наша тут присіла
І цю місцину полюбила,
Без свідків, тихо, без людей...
Тут кожен день вони гуляли
І завжди з ліхтарем вітались...
Вона кохала, він кохав
За плечі ніжно обіймав
Лише ліхтар дивився з сумом
Не йняв він віри у словах,
Що палко так казав юнак
А через місяць, може два
Почув він знову ті слова
Юнак той самий, лиш біда
Бо дівчина уже не та...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=235567
дата надходження 18.01.2011
дата закладки 18.01.2011
Слышишь ангелов наших?
Голоса их слабеют.
Кто моложе, кто старше,
Кто-то прочих смелее…
Но а мне всё едино, –
Лишь бы не уходили.
Белоснежные крылья
Заискрил лёд, и иней
Их укрыл на рассвете,
Пока люди все спали.
Нам их свет не заметен
За бескрайнею далью
Неизведанных раньше
Измерений пространства.
Не нуждаются в фальши
Нашего «постоянства»,
Так как знают до срока,
Что случится, как будет.
В небе чистом, высоком
Сторожат наши судьбы
И, что силы, стараясь
Нам помочь разобраться,
Заставляют каяться,
Чтоб собою остаться.
16.12.10 19:04
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=230092
дата надходження 20.12.2010
дата закладки 20.12.2010
Я хочу, щоб нові легені
Були у мене, як у птаха,
Щоб дихать зміг я по-новому,
А не як та дурна комаха,
Щоб вдих і видих одночасно
Здійснили разом газообмін,
Щоб було легше і я, завше,
Не почувався, наче гоблін.
Я хочу, щоб новенькі очі,
Зліпили люди мені з гіпсу,
Тоді б навколо знов не бачив
Те, що ніколи їм не видно!
Хотів би, щоб ті ста́рі вуха
Повідпадали і не чули
Все те, що іноді жахливе,
Все те, що ви давно забули.
Чи можна, щоб ті п'яні руки
Більш не бували павуками?
Щоб пальці вщент не заплітались,
Були м'які, як ті коали!
Щоб не кусались і не гризли,
Бо ще і досі восьминоги,
Щоб я не міг на них ходити,
Та вже більш схожі ви на ноги.
І рота б не розкрить одразу,
Та не казати, що подумав,
Щоб з нього думка не летіла
З великим болем, навіть сумом!
А де ті кляті чорні нитки?
Хоч рот зашить і не патякать,
Бо часто дуже то не треба,
Частіше взагалі не варто…
Нащо потрібні довгі ноги?
Я не ходжу, а тільки марю!
Бо скільки метрів не здолавши,
Я світу все одно не знаю.
Нащо нервова та система,
Нащо мотор все б'ється в груди?
Він рухав кров брудну іржаву,
А краще й навпаки - не буде!
Холодний мозок лиш рахує,
Стискається під тиском гніту,
І хоче спати, ну хто-небудь,
Дістаньте сірника з повіки!
"Чи тут ще Бог? - мене питають –
І чи він вірить ще у тебе?"
Та ні! Скоріш його не має...
Бо не було, й мені не треба!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=227722
дата надходження 10.12.2010
дата закладки 17.12.2010
Твои нежные уста
Мне целовать почет
Ведь ты — моя звезда
А я — твой звездочет...
В твои горячие очи
Лишь со страстью гляжу,
Холодные ночи один провожу...
А имя твоё
Для меня , как бальзам ,
Ведь знаешь ты всё
И знаю я сам ...
Что наша любовь,
Как солнце горит...
Кипит в жилах кровь ,
Когда кто-то молчит...
09.12.10
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=229306
дата надходження 17.12.2010
дата закладки 17.12.2010