Піднявши чорний прапор,
Ми рушили вперед.
Схилився я до мапи
Й дістав свій арбалет.
Почавсь останній ранок
Для наших ворогів
Не їсти на сніданок
Їм більше пирогів.
З плеча злетів папуга
Летить він до зірок,
А в голові Тортуга
І тисячі дівок.
Не перша й не остання
Ця бійка на воді.
Заграє на прощання
Макака на трубі.
Хто молиться, хто плаче,
Кому до сраки все.
Той б'ється за удачу,
Хто любить діло це.
Якщо через сто років
Мене все ж хтось уб'є
То рому в пляшці трохи
Залиште для мене.
І буде всім забава,
І ввечері і вдень,
Моя піратська слава
Гуляє між людей.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=306252
дата надходження 13.01.2012
дата закладки 14.01.2012
(Холодной, тихой ночью, ты сделаешь шаг к своей вечной Звезде)
Безкрайні простори всесвіту. Безкрайня чарівність нездоланних гір.
«На що схожа твоя любов, моя Північна Вершино? На що схожа твоя свобода?Там де бурхливі води рік, омивають твоє лице, чи ти плачеш?! І твоє серце десь в неприступних і непробивних породах…»
Його ноги були в крові, тіло ледь несло все вище і вище. Десь за кордонами неба, він бачив свободу. Потрібно було дістатись до неї і не впасти, не спіткнутись на спокусах, на любові. Скільки часу його хтось зупиняв, лишав на нічліг. Одного дня жінка намагалась його отруїти «Якщо не мені, тоді нікому. Ти забудеш про неї, про свою Вершину». Він вчасно зрозумів, що краще піти з її дому. Плач і стогін лунав ще довго, нерозумна жінка була розгнівана.
«- Чому ти її покинув? Хіба правду казав Мюнхаузен, що якщо трапиться хороша дружина, будеш щасливий, якщо погана – філософом?!
- Моя правда, там де починається свобода - промовив чоловік. - І не важливо чи ця свобода буде з дружиною, чи без. Я прагну Північної Вершини. Але коли забрати в мене її, що ж лишиться від мене?! Вона хотіла в мене забрати не Вершину, вона хотіла посягнути на моє життя, мою свободу, навіть якщо сама цього не усвідомлювала. Вона скоро перестане плакати, вона знайде іншого, хто буде для неї просто чоловіком. Я їй не потрібен, їй потрібен будь-хто, хто міг би називатись чоловіком, і справа не в сльозах по моїй особистості, справа в сльозах по чоловіку.
- Куди ти прямуєш тепер?
- Шукати свою Північну Вершину…»
Мої Альпи, моя вічна спокусо,
Ти живеш в мені, декілька десятиліть,
Ти все вище і вище будеш над небом моїм підійматись,
Я буду невпинно іти, в доланні тебе неосяжної,
Буду топтати сніги і народжуватись з кожною твоєю вершиною.
Чи зустрічали його люди, чи зустрічав він людей?! Так, досить часто. Чи бачили мої очі його дім, навіть коли вони і уві сні були відкриті? Бачили. Одного дня мої ноги прослідували за ним…і вона повстала перед моїм поглядом «Як же можна було її не побачити, не відчути…?!»
...наша Північна Вершина лишалась, завжди, в таємниці від всіх…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=302624
дата надходження 27.12.2011
дата закладки 13.01.2012
Жена на кухне бьет тарелки,
Ребёнок тащит в лунопарк,
Все в адрес мой,кидают стрелки -
Бросай ты дескать таксопарк!
На зло своей сварливой тёще,
Пошёл на шахту прямиком -
Ведь с ней лопатничек потолще
И буду дома вечерком.
Под землю я ушёл с надеждой -
Семью свою обогатить,
Спускался с мыслью безмятежной -
О том,что станет лучше жить!
И вот встречают горизонты,
Где люди будто муравьи.
Добычи слышатся аккорды,
Где долбят все кору земли
Фонарь включил и за работу,
Пошёл на верх мой уголёк,
Не сел с годами на тайоту,
Хотя десяток лет истёк...
Жена на кухне бьет тарелки
И всё любимому внучку,
Опять семья наводит стрелки
И так же тёща на чеку.
http://www.youtube.com/watch?v=0yYm-K036_0
© Copyright: Юрий Богатинский, 2010
Свидетельство о публикации №11006024078
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=182080
дата надходження 06.04.2010
дата закладки 09.10.2011
Бегу скорей до банкомата
С волшебной карточкой в руке.
Конец же месяца, зарплата -
День счастья в нашем городке.
И вот купюры греют руки,
А выпить проситься душа.
Ведь заплатили мало, суки...
За то что делал, чуть дыша.
Жена встречает, двое дочек
И мой любимый чудо-пёс.
А я держу в руках цветочек
Набравшись водочки всерьёз.
Я Бог примерно на неделю.
И любит папу вся семья!
Ведь депутатскому борделю,
Недели хватит для меня.
Мы всё оставим в магазинах
И в жэк зайдём, не просто так.
Ведь знают люди в лимузинах
Как должен жить простой ишак.
Я буду ждать опять зарплаты,
Сходя с ума от женских слёз
И бегать нюхать банкоматы,
Как мой любимый чудо-пёс.
© Copyright: Юрий Богатинский, 2011
Свидетельство о публикации №11101317393
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=238020
дата надходження 31.01.2011
дата закладки 09.10.2011
Исполняет Владимир Полуничев, мой соавтор - http://www.chitalnya.ru/work/722213/
Я не такой как все другие...
Всю жизнь, я слышу лай собак.
Ведь не святой, есть мысли злые
То карцер сниться, то барак.
Я мог бы жить, как царь на троне,
Иметь красавицу жену.
Но я по жизни вор в законе
Который греет всю страну.
Конечно лагерь, а не волю
Читают многие в глазах
Привык к браслетам и конвою,
Ведь грудь вся в синих куполах.
Менты не те, что были раньше,
Они давно на поводке,
Пусть кость свою грызут и дальше -
На кости хватит в общаке
Порой тошнит от всякой мрази -
Что обожралась борзоты,
Какая лезет с грязи в князи
С ментов в воры с воров в менты.
И потому одним лишь словом
Меняю судьбы многих лиц,
В моём понятии здоровом
Все карты правильных границ.
Скажу одно:" Планета - зона
Где все сидят до одного
И если б не было закона
Воров бы не было давно".
© Copyright: Юрий Богатинский, 2011
Свидетельство о публикации №11109105847
Р.S.Посвящается Васе Бриллианту вору в законе.Честному и правильному человеку.Вечная память...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=279817
дата надходження 10.09.2011
дата закладки 09.10.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 05.10.2011
Дорога.
Хромой поэт.
Французский сарафан.
Аллея из каштанов.
Майская гроза.
Твои объятия под дождём.
Восьмой этаж.
ВОрон с Ви на стенах мусоров.
Твоё дыханье.
Скуреный до половины яд.
Болотному пугалу привет.
Не отпуская твою руку -
люблю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=259621
дата надходження 14.05.2011
дата закладки 15.05.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 16.01.2011
Невидима оболонка,
Пуста наче вітер.
Навколо особи
Обплетені віти.
Невидима сталь,
НесказАні слова.
Лиш мить,і особа
Пуста і одна.
Слова можуть "ранить",
Мовчання-"убить".
З мовчанням у клітці
людина сидить.
Причина-суспільство,
А клітка-душа.
Замкнула від всих
Ця людина життя.
Щоб відкрити замок -
Ми беремо ключі.
Ключі від душі-
Не є коди прості.
Відкрий свою щирість,
Відкрийте життя.
І зайдеш ти ключі-
І розкриєш замок...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=233915
дата надходження 10.01.2011
дата закладки 15.01.2011
Поставить чайник, включить газ,
Достать из пачки сигарету,
Послать все к черту, в унитаз
Спустить последний лучик света.
Открыть окно, задернуть шторы,
Из тумбочки взять пистолет,
Не написать в письме ни строчки
И застрелиться под обед...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=234868
дата надходження 14.01.2011
дата закладки 15.01.2011
Здається зебра знов перецвіла
Кудись поділись чорні смуги
Пішли угору різко всі мої діла
А з серця зникли біль і смуток
Здається доля пастку знов лаштує
І скоро все спочатку розпочнеться
Життя за спиною сміється і глузує
Я знаю, скоро все назад обернеться
Здається повернулась втрачена надія…
Хоч я не вірю, та душа чомусь розквітла
В кутку від болю вогник ще жевріє…
Але від темряви уже тягнусь до світла…
Здається щось не те й не так зі мною…
Сама себе не впізнаю, гублюсь всередині
Я сплю, це просто дивний нереальний сон
І вихід розчинився десь в нічній пітьмі…
Здається зебра знов перецвіла…
Нехай все так і залишиться...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=121940
дата надходження 18.03.2009
дата закладки 15.01.2011
Чёртовы приступы астмы,
здесь воздух пропитан пылью,
смерть - жизненна (не напрасна)…
(ты шепчешь: …геррилья …геррилья).
В воде Рио-Гранде мутно,
(погребена Тамарита),
кто-то сказал:
- Это просто будни...
Кто-то продолжил:
- Убита.
Нет имени, просто даты,
щемящий голос листвы:
- Истинные солдаты -
убиты, но не мертвы.
И наших сердец канонада,
от Владивостока до Бреста,
отменит «500 кансада»,
напомнит:
- Вернулся
Эрнесто.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=226923
дата надходження 06.12.2010
дата закладки 14.01.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 27.12.2010
Як Еллада захлинеться димом навзрид,
буде кашляти весело з нею.
Ми ж обоє бажаєм розкрадений світ
обійняти лункою душею.
Немає моралі, що вкрила б ввесь світ,
немає закону, що б міг вборонить,
а тільки ущільнений злістю кордон,
і любий бензин-пенопласт-ацетон.
А що, коли синьо-малиновий цвіт
подеколи в душу навік западає?
Клястися в любові до ранку не слід
-- убий поліцая, і з"їж поліцая.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=231428
дата надходження 27.12.2010
дата закладки 27.12.2010
Війна скінчилася… У попелі сердець
Дотліє гордість, в прах розсиплеться броня…
Руїни двох життів в похмурій рамі дня
І тиша… Тиша, важча за свинець.
Які баталії!..Безглузді і сумні…
Схрестились насмерть в гніві погляди й слова…
Та ратні подвиги ніхто не оспіва –
Немає переможців в тій війні…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=214950
дата надходження 08.10.2010
дата закладки 27.12.2010
Переситившись щастям незміряних міст,
світле пиво виллєте рікою.
Світлим полум'ям тільки я радісну вість
запалю вам на страх і на долю.
Щоб в серцях не лунав надокучливий дзвін
про відсотки й укази незгасні,
до пляшок підливайте палючий бензин
та частуйте ним наших люб'язних.
Ти смієшся. Рука у багряній руці,
танець волі й ножів незрадливих
перемірює сходи й підвали оці,
вогняне підсолоджує пиво.
Я несміло спрямовую погляд за ним,
не лякайся - ціна невисока.
Де вогні криють лід, закривавлюють дим,
ожидайте мене, синьооку.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=231056
дата надходження 25.12.2010
дата закладки 25.12.2010
Сапфірний шрамів блиск жіночих рук твоїх,
що мріяли про все, що мушу я любити
тепер, коли ніхто не бачить більше їх,
о зранена. Горять, як ти дотепні миті
твоїх нестримних днів. Напевне знала ти,
що мальва зламана дивацька невідома
оживить нині те, що п"яної мети
не дійде до пуття, поетко невагома.
У карі й сині ми в дотепній тиші цій
поглянем ніби знов, допоки осінь сива
не приспокоїть нас, не... Не щезай , постій
на хвильку стиглу ще, забута незрадлива.
Розкажеш про добро, і чернь, і млу підпільну
-- всміхаються ж-бо нам обом ясні тумани!
Ні, краще смерть навчи невпинну сіять вільно,
а не любов, котра дедалі в серці в"яне.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=230863
дата надходження 24.12.2010
дата закладки 24.12.2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 23.12.2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 22.12.2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 21.12.2010
Пшениця -- для вина, селітра -- для забави,
для злету в височінь дрімаючих мостів,
для щастя. Між доріг незгаданої слави,
розтоптаних зірок, фарбованих хрестів
всміхаєшся мені. Я на тобі спочину,
тобі вже все одно -- один ламкий граніт.
Бо тут стріляють кожні чверть години
й весна буває раз на десять сотень літ.
Розвиднілось на мить, під золотим портретом
з"явилися мені чотири цифри -- рік?
Так, розписав нам світ невидимим багнетом,
закон, і серед дня жахаючий вовік.
Одиниця і дев"ять і вісім і сім
-- в дикій прірві епох ненаситних,
що пробігла полозом по серцю моїм,
віддзвеніла й вляглась непомітно.
Мені -- початок дня, тобі -- кінець вистави,
мені -- час зміни бурь і смородів вождів.
Але я ще посплю. Я знаю -- нам, ласкава,
ще довго спати слід до радісних часів,
коли останній бій, примхлива перемога
салютом задзвенить, розріже небосхил,
і невідомий рік покаже нам дорогу
до щастя із безглуздих стомлених могил.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=230185
дата надходження 21.12.2010
дата закладки 21.12.2010
а что мне, что лужи замерзли. и минус четырнадцать даже.
что северный ветер срывает последние листья с березок.
а что, если мне уже больше никто никогда и не скажет,
что в радость зима и что побоку все эти злые морозы.
снежинками вниз улетают парящие в небе кристаллы,
и здесь, на земле, превращают её в массу снежных дорожек.
а что мне с того, что мы именно в зимнюю пору расстались.
ты как и она, с каждым годом всё больше и больше дороже.
а я вновь дурею от холода, прячась под бурной лавиной.
пока где-то за горизонтом встаёт запоздавшее солнце,
пока у окна ты на кухне пьёшь чай с позапрошлой малиной.
и всё еще любишь....не зиму. а то, что осталось на донце.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=226390
дата надходження 04.12.2010
дата закладки 21.12.2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 21.12.2010
Ти б зайнявся зі мною коханням, аби я була твоїм двійником?
Твої подряпини на спині я б протирала молоком…
Ти б зайнявся зі мною коханням у свою останню ніч,
Аби знав, що я перетворюся на пелюстки якоїсь чудернацької рослини.
І зів’яну. Або перетворюся на камінь твоїх сумбурних протиріч,
який починається з мого імені.
Викинь його у море впевненості в мені…
Ти будеш мене прощати?
В собі свою напів наполовину жінку,
Що ходить за тобою навшпиньках?
…тобі надають переваги твої довгі пальчики.
Синці під очима видають твої бісеняти.
Якби я пускала тобі в очі сонячних зайчиків
І умивала вимочені в чаї шматочками вати…
Ти будеш мене прощати?
Збентеж мене і відправ в емпірії Сходу!
Аби ще не мовчазні лещата…
Не треба льоду.
Я все одно не тямлю твої дієзи і бемолі.
Графічні думки розтікаються дощем.
Не сердся в серці,
Яке я обвила плющем.
Твої нестачі підвищують мій градус -
Суцільний казус. Суцільний казус.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=228728
дата надходження 14.12.2010
дата закладки 21.12.2010
Біль ніколи не промахнеться
Занадто широкий розмах крил
У мене заклали цієї ночі
Мільйони і тонни кам`яних брил
Це - окупація мого мозоку
Це - екзекуція нервів і сил
Це був замах на мою долю
Зброя - запах свіжих могил
Немає сенсу шукати істину
Спіраль дуже різко обривається
Смерть - емансипована жінка
Що і коли їй забажається
Все довкола викрикує символами
Під ногами танцює спрагла земля
Це я мабуть забула принести
Жертву до вівтаря
Закінчиться і ця феєрія
З білими крилами у небуття
Бій курантів гострий, як лезо
По дециметрам ріже життя
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=88983
дата надходження 15.08.2008
дата закладки 21.12.2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 20.12.2010
Чем ты там лечишь раны сердечные? Валерьянкой?
Да возможно и вправду была я не пуританкой
Выпить что ли портвейну сладкого около подъезда
Может не так солены мои слезы, когда я нетрезвая
На балконе курю, запивая дым едкий кофе крепким
Ядовитым, как ты и таким же для здоровья вредным
Нервы явно не к черту да и чувства мои отрава
Но тебя я так сильно люблю, я люблю, я имею право
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=168184
дата надходження 25.01.2010
дата закладки 20.12.2010
Куда же ты делся, мой Ангел-Хранитель?
Ты был со мной рядом всегда и пропал,
Ты дал мне надежду, любовь и обитель
Создав все ушел, неужели устал?
А помнишь мой Ангел, как мы болтали?
И я рассказала, как тяжко мне жить
Лицо мое залито было слезами
Ты их вытерал и просил не тужить
А как ты был счастлив, когда я влюбилась....
И мы танцевали с тобой до утра
Но жить без тебя так и не научилась
Учусь... не погасла надежды искра...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=165389
дата надходження 10.01.2010
дата закладки 20.12.2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 20.12.2010
До останнього бурхливо-червоного листка,
знайомого дощів, їх співбесідника
На дистанції руки - брама зі скла
дотиком нещодавно покинута.
До останнього білого коридору-виходу,
де місяць світить щоночі, щодня,
Кілька кроків розділені плівкою
касетного програвача.
До останньої критики сплесків під черепом,
зумовлених стійким проникненням
декадентів-естетів,
Шістдесят секундних паличок залишилось
від появи нових безбарвних предметів.
До останнього цвітіння м'ятної троянди,
як схрещення чужого тіла й душі,
Переписуєш наново старі епіграми,
де криваві пелюстки завжди живі.
До останньої клавіші зі знаком крапки,
додаєш нові із зображенням оклику,
частинами то виглядає двояко,
вставляєш тире, щоб позбутися помилки.
Від останнього поцілунку, від дотиків
теплих губ, язика,
знову сніг з'явився за обрієм,
обриває слабкого листа.
Після останнього припущення днів,
малював свій портрет на підлозі
відповідно до цього дискусію вів -
існування множиться досі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=229186
дата надходження 16.12.2010
дата закладки 19.12.2010
А я же сильна. не плачу.
Я Бога ищу - странно.
В остывшей воде ванны
По коже течёт горячим.
Вибрируют чем-то связки:
-вд-ох - в-ыд-о-х - в-до-х - в-ыдох-х - вд-о-х - выд-о-х.
Ищу В СЕБЕ бога. напрасно.
не видно - не видно - не видно.
на коже застыло мыло.
Впитало в себя кожу.
А памяти чёрной чернила
(тру) Отмыть этим мылом можно?!!
С размаху бью воду ладонью
Умри!!!!! - Замирает на вдохе.
Но память не слышит и помнит,
Всех помнит и вся, кроме Бога.
18-19.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=229760
дата надходження 19.12.2010
дата закладки 19.12.2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 19.12.2010
Щось обривається
Ридає
Щось тихо помирає
Трощиться і ламається
Щось відмирає
Усе не так чомусь усе навиворіт
Нема святих
Усе святе померло
І це не підлітковий песимізм
Щось обривається
Гниє і гине
Уже усі потроху замерзають,
Перетворюючися на лід
Відморозки наші душі
Без Святого Духа
Давно
Уже лиш щось.
Щось сконає
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=216108
дата надходження 14.10.2010
дата закладки 18.12.2010
Мій ангел приходить до мене щодня.
І то все так вчасно й завжди передбачено.
Його не цікавить чортяча борня:
Кого там святять, а кого буде страчено…
Мій ангел не вірить пробрешеним ЗМІ
І нехтує щастям, Паскалем зазначеним.
Мій ангел не бачив Мальдіви німі
Й не хоче, щоб ним вони були побачені.
Скарбничка у ангела бачить лиш мох.
Йому наплювати на вашу інфляцію.
Ним правлять далеко не гроші, а Бог.
Мій ангел не робить з святців профанації.
Мій ангел не курить «легких» цигарок,
Не вміє життя глухо й черство провадити.
Мій ангел продумує кожен свій крок,
Щоб долею йти і ніде не нагадити.
Мій ангел все спить на легких небесах.
Мій ангел все ходить м'якенькою ватою.
Мій ангел тримає пів світу в очах.
І світлу любов за спиною крилатою.
Мій ангел – то бганка недоспаних мрій.
Він єдність того, що не буде розтрачено.
Я ангелу вірю за те, що він мій.
Я ним лиш живу, бо так в Небі зазначено.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=127467
дата надходження 23.04.2009
дата закладки 18.12.2010
Листок.
Ковток.
Стрибок
у прірву із балкона.
Вінок.
Трунок.
Згусток
любові у конверті.
Є...ва
є лише два
начала.
Адам.
Син, брат, сам.
Світ відмовився
трішки змовився.
Ти впав.
Не встав.
Розсипав...
Вигнали й забули.
Заснули,
прокинулися;
згадали,
простили й прийняли.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=227643
дата надходження 10.12.2010
дата закладки 17.12.2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 17.12.2010