Не шукай ти, душа моя, істину,
Не торуй собі болісний шлях:
Ця стежина є надто тернистою –
Голоплеча, до болю де страх?
Обморозиш байдужістю рученьки,
Личко біле закоптить брехня,
Буде спрага пізнань тебе мучити,
Крізь туман побредеш навмання.
Будеш стукати в двері зачинені :
«Голодранка!»- з-за муру назвуть.
Від добра ти прийшла в світ цей імені –
На добро часто зверхньо плюють.
Залишайся в теплі повсякденності –
Час приспить неприборкані сни.
Ступінь звички, повторений в ен-ності,
Заблокує тремтіння струни.
Не шукай ти, душа моя, істину…,
Та не я твій, а ти – голос мій.
За тобою іду, променистою –
Тільки плечі у тернах прикрий.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=623144
дата надходження 22.11.2015
дата закладки 23.11.2015
Сигналами віконних маяків
На місто важко ляже надвечір'я.
В туманах див, в туманах днів
Пливемо в сірих шлюпках віри...
Хтось має яхти, хтось -лише плоти,
У когось стрілка компасу збрехала..
У кризі вселюдської мерзлоти
Наш рок -триматись міцно за штурвалом.
Подати руку, тим хто за бортом,
Відчути хвилю, не згубити суть,
Дістатися до рідного причалу
Дай, Боже, всім, хто вирушає в путь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=550747
дата надходження 11.01.2015
дата закладки 12.01.2015
Імпульсивне збурення емоцій -
Це коли вирує в серці бунт,
Для амбіцій чорних плідний грунт,
Що гризуть тебе на кожнім кроці.
Темперамент вдачі та думок?
Одержимих витівки та дужих?
Може участь добрих , не байдужих?
Чи такий дотепності урок?
Мов метал розжарений в ковші,
Плавлять твердь останнього оплоту -
А по суті бризкаєш гидоту
По вразливо – сплетеній душі.
Паніка отрути почуттів :
Хаос хоче жертви і пригоди –
В потрухах прогнилої породи
Жде загибель волі без жалів.
Від бродіння цілість заснує
Образ твій , про що ти пожалкуєш,
Вщент єство спопелить і зруйнує
Самолюбство вражене твоє.
Збуджень клич здійме роздратування
Що і рвуть суцільне на шматки
Та підточать впевненість руки
На шляху в добу розчарування.
Певне, не обачно я кажу:
Велич власну гадано – убогу
Протиставиш в гордій позі Богу,
Щоб підвищить значимість свою
Потрясіння пристрасті – лиш гнів,
Драйв , що глузд потьмарює до краю…
Це не стежка , мощена до раю –
Це шипить потік твоїх гріхів!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=542593
дата надходження 09.12.2014
дата закладки 13.12.2014
Які ж вразливі ви, брати-поети!
Викохуєте теми і сюжети,
вишукуєте рими безупину,
лелієте їх, мов малу дитину.
Фантазія сягає по-над хмари,
вихоплюючи образів примари,
і вловлює таку метафоричність,
що фразою змалює цілу вічність.
Ваш світ – безмежний... крізь мале віконце...
Закохані в негоду, вітер, сонце,
примушуєте – коли є потреба –
грозу гриміти... в бірюзовім небі,
садочкам розквітати... в листопаді
і сипатись алмазам... в зорепаді.
Відкриті для кохання, смутку, віри,
вам – струмені дощу – то струни ліри
і стрази – не роса – блищать на листі,
і музика звучить у падолисті,
вогонь кохання серце спопеляє
чи Феніксом аж до зірок злітає!
Та... мовив хтось необережне слово...
Все!!! Рухнув світ!!! Ви воювать готові.
Непримиренно впретеся лобами
з своїми ж, із поетами-братами.
Що ж, слово – ваша звична зброя
і з нею ви завжди напоготові.
То ж чубитись за думку – це вже звичка,
і кожен так доводить щось своє,
що впору всім повісити табличку:
"НЕ РУШ!!! НАПРУГА 1000 вольт!!! УБ'Є!!!"
28.11.2014 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=539987
дата надходження 28.11.2014
дата закладки 28.11.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 07.03.2011