[b][i]«…того чугаєчка,
што ма біле личко,
то би м хтіла,
то би м хтіла!»[/b]
( З лемківської пісні )[/i]
Сизов чайков собі заячу, я собі закигичу,
На сліди, на твої упаду наболіло грудьми.
Тужнов піснев пташинов того чугаєчка прикличу:
што то буде, мой милий, як впадуть осінні громи?
Што то буде, мой пташе, як яблуні зіб’ють морози,
де меш вити кубельце, гди крякне голодна круква?
То си вкусиш погірклого плоду чугайчику… то си
запугуєш, як пугач, поночи розпукле «овва…» .
Лем не жалуй, мой пташе, на наше розмаяне літо,
а лем жалуй пташатко, што личком у татка воно,
а лем жалуй кубельце, што круквою долу прибито,
а лем яблуні жалуй, што п’яне охляне вино!
Моє шварне дівчатко, не йми мому голосу віри,
Же твуй татко на згадку уп’є лем студену росу,
А когди упряде ми в кіснички лем пір’ячко сіре,
Сизов чайков у світ я све чарне пташа понесу…
Чугаєчку, чугайчику, я би м до тебе летіла,
Я би м крила трудила, до ніг припадала м грудьми.
Мой розраяний пташе, лем білого личка б не хтіла,
а лем літечко наше, што збили осінні громи…
(Зі збірки "Самоцвіти сокровення". - Львів:логос,1997)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741098
дата надходження 08.07.2017
дата закладки 08.07.2017
Лють моя ніжна, суть її - невичерпна.
Ти - моє тіло, єдине з його продовжень.
Я розв'язала вузлики ще у серпні.
І підбиваю підсумки, ти ж - підошви.
Все наше горе - з часом таки дрібнішає,
Всі наші наміри - вже сміховинні вигадки.
Ми були найжорстокішими і безгрішними.
Боже, благослови цих блаженних виродків.
Їм небагато й треба - позбутись милості,
Скинути ніжність і ні за що не боротися.
Та відвернися, якщо вони не осміляться.
Тіло продовжить тіло і стане лотосом.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=620087
дата надходження 11.11.2015
дата закладки 13.11.2015
Квадрат квадратов.
Игорь Северянин.
Водограй твоїх кіс плоть мою не студив.
Пахіт лив до небес, обіймав, чарував.
То був рай в сяйві сліз, у маю, мов сто див:
Шум олив – полонез, те що мав, дарував.
Твоїх кіс водограй не студив плоть мою,
До небес пахіт лив, чарував, обіймав
В сяйві сліз – то був рай, мов сто див у маю
Полонез – шум олив, дарував те, що мав.
Плоть мою не студив водограй твоїх кіс,
Обіймав, чарував, пахіт лив до небес.
У маю, мов сто див – то був рай в сяйві сліз.
Те, що мав, дарував шум олив – полонез.
Не студив плоть мою твоїх кіс водограй,
Чарував, обіймав, до небес пахіт лив.
Мов сто див у маю в сяйві сліз – то був рай.
Дарував те, що мав, полонез – шум олив…
28.12.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=547086
дата надходження 28.12.2014
дата закладки 29.12.2014
Залиш мені сигаретку, брате,
На грудень липку наче ніжність консерву,
Прозорі пробірки для онкомаркерів,
Безстрокові білети на Сербію.
Важко буде усе покидати,
Важко буде усе залишити,
Найгірше не те, що ти когось втратив,
А що починаєш за ним тужити.
Тож добираючись плавом до смерті,
Губи свої спогади у цій річці,
Що тобі з цього снігу у серпні,
Що тобі з цього сонця у січні?
.
Буде тривати мереживом лютий,
Залиш мені сигаретку, брате,
Щоб я міг про тебе забути,
Щоб я міг про тебе згадати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=534022
дата надходження 01.11.2014
дата закладки 17.12.2014
А когда ты умрешь, я, прости, не приду попрощаться.
Не терплю этот ладанный запах чужих панихид.
Я не буду сидеть в исступленье, седеть от несчастья,
По ночам, заглушая рыдания, сны и стихи.
Лентам я не позволю чернеть в уголках фотографий.
Соболезновать кратко не стану родным и друзьям.
И на пару гвоздик я не брошу бессмысленный гравий,
И не брошусь вдогонку в одну из зияющих ям.
Полотном от зеркал суеверно не буду скрываться.
И под хлебом стакан не оставлю в канун Рождества.
И когда ты умрешь по Москве, ровно в семь девятнадцать,
Знай, я в шесть восемнадцать по Киеву буду мертва.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=484577
дата надходження 09.03.2014
дата закладки 15.12.2014
Ця любов вимагатиме жертви без зайвого поспіху,
Як бубнявіє шкіра за кільки годин до дощу,
Так і серце виношує кулю задовго до пострілу...
Ти щось чув про це, любий? Я знаю, що ти про це чув.
Як палала жага - так палатимуть потім свідоцтва
Незаслужених радостей і неіснуючих свят.
Пив мене мов вино, а тепер - тишком спльовуєш оцтом.
Ампутовані мрії...як довго вони болять?
Знаю все наперед, до одного ж не буду готова -
Як любов, мов чужа, враз поставить питання руба…
Серце вміло виношує кулю не знати для чого,
А під серцем – нікого. Нікого під серцем, любий.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=522496
дата надходження 10.09.2014
дата закладки 10.09.2014
коли на порозі гостя в помаранчевому пальтечку,
я планую сумирно втечу,
а потім пропоную зайти в будинок.
вона розкладає картинки дощу,
ковтаючи гірку каламуть з кардамоном.
очима блукаю її хмарністю,
з надією віднайти корону,
але вона відчинає вікно
хоча й не збирається йти.
очі її - то схови води
раптової
на дах парасолі.
чи дозволю й собі залишитись
коли з усіх квітів
існують лише хризантеми?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=516388
дата надходження 08.08.2014
дата закладки 08.08.2014
Носи змій в
Рюкзаку за спиною,
Поряд з дешевим
Алкоголем
І латексними спогадами,
Поряд з недопитим
Чаєм
І вчорашнім фастфудом,
Поряд з надірваною
Фотографією
І невчасними календарями,
Поряд із своєю голубою
Помадою і сірою
Тушшю,
Поряд з ртуттю для
Термометра,
Поряд з кулями для
Тиші,
Поряд з домашніми
Яблуками,
І гірким від часу вином,
Нехай сичать,
І переплітаються разом
З волоссям,
Губляться по дорозі,
Головне завжди
Носи їх
За своєю спиною,
А не у лівій кишені
Текстилю,
Заплатках джинсів,
Сукні із слідами
Любові.
Минуле – це завжди
Точка відправлення,
А не призначення,
Навіть якщо ти рухаєшся
По колу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=503241
дата надходження 04.06.2014
дата закладки 04.06.2014
Бог, як істинний чоловік,
Завжди доводить усе до ладу:
Повітря повнить туманом,
Жінок любов’ю і самообманом,
І тільки в дітей і психічно хворих
Вживляє датчики і мікрофон,
Першим ділить цукерки,
Між другими ділить бром.
Бог, як істинний патріот,
Безкомпромісний соціал-демократ,
Завжди ділить порівну нерви,
Стабільність і війни,
Коньяк і консерви,
Кількість кредитів життя,
Кількість відсотків на смерть,
І навіть коли все піде шкереберть,
Дефолт заступить на Божий поріг,
Він має борошна і води
Для ще однієї Землі.
Бог, як істинний ескулап,
Відданий лікар і просто тато,
Знає, коли ще можна,
І знає, коли не варто,
Він ставить свою повсякденну варту
Завжди обабіч ключиць і ребер,
Швів, сухожиль,
Кровоносних судин,
І коли ти думаєш, що помер,
Він подає тобі аспірин.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=489155
дата надходження 30.03.2014
дата закладки 24.04.2014
Мій старий, який був
На війні,
Часто підспівував
Уві сні,
Марші, куплети
Із стройових,
Задихаючись
Поміж них.
Він боявсь,
Що прокинеться
Пізно,
Вхопить кулю,
Прогавить вітчизну,
У кишені ховаючи
Мяту
Наводив будильник
На пяту.
Мій старий, як бравий
Полковник,
Носив за душею
Спогадів тони,
Мідну флягу
По вінця гасу,
Як старий ветеран
Запасу.
Мій старий заряждав
"Флобер",
Молився йдучи
Вночі до сну,
І як досвідчений
Офіцер
Ненавидів війну.
Він прокинувся
Якось у жовтні,
Почав рахувати
Солдатів в окопі,
Кулі у м'язах
Поміж ребер,
Не відчуваючи,
Що помер.
Ніч огортатиме
Його тіло,
Темінь триматиме
Голову сиву,
Життя як рушниця
Із збитим прицілом,
Направлена в твою
Спину.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=488079
дата надходження 25.03.2014
дата закладки 25.03.2014
...світла ніколи не буває забагато
окрім того яке сліпить очі
кожна жінка тримає за спиною ножа
бо пам`ятає що
напад це завжди краще аніж помста...
вона думає
"ось зима мине наче дрібні порізи на шкірі
від того спокій стане чистим
а совість не стискатиме горло..."
і як би там не було
ти мовчки помолишся
"Господи хай станеться все по її вірі..."
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=479452
дата надходження 14.02.2014
дата закладки 07.03.2014
Справа в тому, що відколи тебе нема
Моя вірність тобі одержимо міняє течії.
Поки ти там готуєш їсти,
Тут шумлять майдани і йде війна
Не цілком доречна.
Справа в тому, що відколи ти там, я тут
Моя ніжність до тебе стає невимовним докором.
Поки ти там складаєш іспит
тут під свистом куль наші хлопці мруть –
що не день, то похорон.
Справа в тому, що відколи ти став, як він
моє серце болить, наче снайпер у нього вцілив.
Поки ти там шукаєш істин,
тут грядуть вітри незворотних змін
ну а ти не вірив…
Справа в тому, що відколи твій слід простив
Я собі поклялась не змивати ні з кого плями.
Поки ти там гуляєш містом
тут країну ліплять з нових шматків
жаль що ти НЕ з нами
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=483059
дата надходження 02.03.2014
дата закладки 03.03.2014
З землі постали і ввійшли в собор,
Земні герої і сини господні…
Бог вимовив уперше «Коридор!»
І ангели дали дорогу сотні.
Ви вдома, хлопці. Ви таки дійшли.
Чумацьким шляхом чи по Інститутській –
Нестерпно юні, людськості посли,
Ви не дали піддатися розпуці…
Візьміть її, омріяну віками,
Нехай вона нарешті вас прийме…
Небесна сотня десь поміж зірками
Знайшла вже ту, яка понад усе.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=482421
дата надходження 28.02.2014
дата закладки 01.03.2014
Отпусти меня, ангел, пора уходить.
Ты же видишь, что всё истрачено?
Нам бессмысленно жить, совмещая пути,
Да и зря мы однажды начали.
Мы сидим визави, он заштопанным ртом
Завлекает к себе на сторону -
От горящей любви и ленивых истом
Запекаются в теле органы.
Он спалил мне нутро, но душонка пуста.
Пусть и было порой беспечно с ним,
К прожигающим кожу небесным устам
Мне привыкнуть не хватит вечности.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=481367
дата надходження 23.02.2014
дата закладки 25.02.2014
Пам'яті Сергія Нігояна
Братику, я з тобою, нам вороття немає,
Хто обирає спротив – знати не буде сну,
Знаєш, моя хатинка стала нарешті скраю –
Ворога стріла перша, виставивши стіну...
Крути мої повстали, крутяться коліщата,
Ким ми були раніше, чи пригадаєм тепер…
Люди мої міцніші навіть за барикади,
Землю, в яку поляжуть, хто у них відбере?
Братику, я з тобою, дзвони Майдану кличуть,
Наші бліді обличчя витесані з тривог.
Легко триматись в холод – ми полонили січень,
Легко тримати зброю – бо невагомий Бог…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=476039
дата надходження 30.01.2014
дата закладки 05.02.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 04.01.2014
Телефонуй мені, друже,
З фронту,
Коли розпадеться
Вітчизна:
Кілометри колючого
Дроту,
Брудна лікарняна
Білизна.
Чорні мов в
Грунті
Птахи,
Біла мов
Вата
Осінь,
Дощ
Пробігаючи
Дахом
Омиває
Її волосся.
Розбавляє
Її надії
Сумнівом
І печаллю,
Попрощайся
Із нею
В неділю,
І скажи,
Що я теж
Пробачаю.
І виймай
Із кишень
Своїх
Кулі,
Як колись
Діставали
Цукерки,
Ми тепер -
Сухопутні
Патрульні,
А так хотілось
Морського
Дюнкерку.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=467564
дата надходження 21.12.2013
дата закладки 21.12.2013
може, давай без зайвих образ і винних
просто прийди відчиняти двері своїм ключем
і обнімати мене заплакану, сонну ще
просто прийди – втихомир цей болючий щем
я вже втомилась дивитися на годинник
може давай без зайвих зізнань нечистих
просто скажи і я заварю найсмачніший чай
кожної ночі читатиму ніжність в твоїх очах
просто скажи і я постараюсь спинити час
я вже втомилась знімати зі стін ці числа
може, давай хоч раз без фальшивих віршів
просто будь поряд – вирішуй справи, готуй салат
я не встигаю за ритмом твоїх сподівань і зрад
просто прийди, і не треба дурних принад
я вже втомилася слухати тільки тишу
може давай, як вчора – весна цвіла...
просто мовчи, розливайся в мені екстазом
кожного дня я вирішую бути разом
кожної ночі нас нищать твої образи
я вже втомилась...хоч я ще твоя мала
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=463218
дата надходження 30.11.2013
дата закладки 30.11.2013
жовтояскравим фосфором
зірки на шпалери вечора
причеплені і приречені.
ми брешемо, бо ми постимо.
ми постимо, бо ми брешемо.
лампою люмінесцентною
сонце на стелі п́олудня
припаяне і проболене.
ми молимось.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=417272
дата надходження 10.04.2013
дата закладки 28.11.2013
Бо він мені наче незаймане тихе диво
із присмаком сонця, емоцій, чуток і відстаней
Тривожить думки і пронизує серце вістрями,
по венах тече, як туга божевільна злива
бо він мені наче гойдатись на хвилях ніжності,
плести павутинки у шовкову теплу лірику
читати уривки із книг, цілуватись, вірити,
що час пролетить, мимоволі зітре розбіжності
бо він мені наче незаймане тихе диво
і хай кожен вечір мене обпікає відчаєм
та поруч із ним мені більше боятись нічого
бо він моє «так» серед темних безоднь «можливо».
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=452079
дата надходження 01.10.2013
дата закладки 18.11.2013
осень...
ах...
даже смешно немного
в образе
маленькой девочки
(как это мило)
с бантами
беззащитной
сопливой
жалкой и такой беспомощной
причитающей
ноющей
на краю обрыва
драма
сама забралась
дурная
вроде как посмотреть
что будет
потом
после смерти
вспомнят ли
добрым словом
будут ли плакать
как будто
ребёнка логика
которому не купили
приставку
или куклу барби
с кеном
и пластмассовой лодкой
под парусом
или поэта
вечно себя жалеющего-
без разницы
такая вот участь
вечно ей
мучаться
теряя сон
и покой
главное помнить
всё к лучшему
и по возможности
случаю
все же помочь ей
покончить
с собой
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=448902
дата надходження 13.09.2013
дата закладки 26.10.2013
...тоді згадую останню її фразу
і завмираю у захваті:
яка потрясаюча назва для книжки-
"плач так щоб мені сподобалось"
І. Малкович
Плач так, щоб мені сподобалось
І зникни, коли скажу.
Я центр твоєї області,
Я знаю твою межу.
Бажаєш добраніч Господу,
Дарма, що він завжди спить,
Я вміло лишаюсь осторонь,
Занурюючись углиб.
Я пляма твоє сповіді,
Я осад твоїх молитв,
А ти витрачаєш молодість,
Сама обриваєш цвіт.
Я символ твоєї доблесті,
Ти хочеш цього, і край.
Плач так, щоб мені сподобалось,
Бувай.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=455731
дата надходження 21.10.2013
дата закладки 26.10.2013
Щас как всегда выйдет бездарное месиво
Антиритмичных и антирифмованных строк.
Здравствуй, же, Юрий, как там нынче - невесело?
Петь бы с тобою Цоя и пить бы ром,
Чтобы забыть: осень, как пёс, кусается
И достаёт везде со своей цепи.
Как там твоя (какая по счёту) красавица?
Громко б с тобою петь и без тостов пить
Я бы сказала ни слова о том, что деется.
Как бы не помнить обрывками, по краям?
Помнишь, была весела и счастлива девица?
Это уже точно теперь не я.
Мне говорят все что-то и с виду радуют.
Или печалят; что там ни говори,
Жизнь до и после стала не просто разная -
Нет никого, кто слышит слова внутри.
Год прокатился, каждым траком от гусениц
Больно, до хруста, встревая меж позвонков.
Если ещё кто спросит, с чего я грустная,
Я улыбаться не стану для дураков.
Осень, конечно, хороший повод для нового,
Если тебя не держит нигде одно.
В воду глядела - всё же пишу хреново я.
Добрый, хороший, давнишний и не-родной.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=448141
дата надходження 09.09.2013
дата закладки 17.10.2013
«Пшениця – юнакам,
А вино благоуханне – дівам;
Жніть, друзі мої, жніть!»
(Григорій Сковорода)
Блукаючи мокрими вулицями осіннього Дубліна, зачіпаючи своїм костуром старого відлюдника мокру бруківку дороги вікінгів, я подумав, що вітер – це хтось у сірому. Так мені здалося…
Я теж осінній пес Кулана,*
Я теж, як листя
Спадаю у безодню Ніщо.
Хтось у сірому
Сказав, що Ніщо воно,
Як осіння сирість,
Як мокрий дощ дня
Десятого жовтня.
Сонце моєї осені,
Як Місяць вашої весни:
У шматку твердого сиру
Ті самі кратери,
Як і на шкірі сліпого пастиря –
Пастуха зірок міста.
У кожного свої Ніщо,
Як монетки.
Киньте їх дзвінкою лептою
У капелюх клена-безхатька:**
Він загубив свої золоті асигнації.
Залатайте мені дах хмари –
Нехай моя тінь сховається
У хату тужливої осені.
Келих неба наповнений
Гірким віскі.
Ковтайте його!
Ковтайте!
Примітки:
* - всі ми на нашому сумному острові є псами Кулана. Всі йдемо на офіру чи то нам мріям чи то героями колісниць сонця…
** - можна кинути їх у капелюх ясена-жебрака. Це не принципово.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=454094
дата надходження 12.10.2013
дата закладки 12.10.2013
...................................................Олесе
Всё как раньше… мне деньги, им – покер,
В сапоге спрятан нож на врага,
В семь ноль-ноль по Москве на востоке
Сок даёт в складках неба ирга.
К старым шуткам брезгливость знакома
И так хочется дико и всласть
Биться в праздники до гематомы
Головой в колокольную пасть.
Гуимплен?! Как приятно... я тоже!
Не люблю долгих лет суету,
И как только взгрустнёт день творожный,
Я латаю насечки на рту.
Всё как раньше… мир впаянный в тайну,
Рыщет месяц под вечер песцом,
Но потрескалось что-то случайно…
Может зеркало… может лицо…
Прошлый путь – панорама Пальмиры,
Только брызги снов едких звенят –
Ты в прокуренной старой квартире
И похожа точь-в-точь на меня.
27 февраля 2013 Петербург
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=404656
дата надходження 27.02.2013
дата закладки 11.10.2013
Дні добігають коми
А потім «досить»
Просто зізнайся хто ми
Чому нас зносить
Вітер безпечних сексів
Вогонь і правда
Перешматують серце
А потім пауза
Мокнуть діагоналі
Холоне літо
Просто скажи як далі
Без тебе тліти
Падають з неба каплі
Тривожним ритмом
Дні добігають крапки
Чому так швидко?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=443485
дата надходження 15.08.2013
дата закладки 15.08.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 19.07.2013
Мама мыла облако.
Утром. С подоконника.
Тряпкой по стеклу.
Воробьи на дереве
Шевелили перьями.
Бормотали вслух.
В дебрях детской комнаты
В шкаф с одёжным ворохом
Спрятался скелет.
Дело было вечером.
Делать было нечего:
Юра повзрослел.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=183168
дата надходження 11.04.2010
дата закладки 17.07.2013
И вот не слышно даже тишины,
А пустота внутри, как и снаружи.
Твои молитвы больше не нужны
И Богу ты ни капельки не нужен.
И не уйти в поход, в далекий рейс
К краснеющим ладоням горизонта.
Да только стих пестрит, как эдельвейс,
Как жертва неудачного аборта...
И ты от рифм не выдохнешь новей,
Пред жизнью не поднимешься с коленей,
Но стих штурмует мысли в голове,
Зондируя остатки вдохновений.
Допишется в утеху серых ртов.
И точку продырявив сигаретой,
Ты выдохнешь последнее "готов..."
...И кто-то назовет тебя поэтом.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=424395
дата надходження 12.05.2013
дата закладки 17.07.2013
Ми розмовлятимемо на рівних
Тільки коли я помру, коханий.
Вживану душу приймуть за винну
І не спитають якого храму.
Рік пролетить - і забуду дотик,
Стане мабуть невимовно просто,
Я уподібнюсь твоїй істоті,
Звужу до крапки серцевий простір.
Що нам, порожнім, чужі образи?
Ми їх залишим живим, а доти
Має минути достатньо часу:
Тисяча дотиків — тисяча років.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=406201
дата надходження 04.03.2013
дата закладки 06.03.2013
...занадто людське бажання пізнати правду
вмочити руки у води вчорашніх істин
кожне з твоїх почуттів так як і ти
прагне добре висипатись та їсти...
між весною і повінню - повноводність спогадів
в чотири стіни простір і прострілені
скроні твого подиху...
смійся дитино допоки небо приймає твій сміх
допоки всі фото і газетні вирізки ти ще не
називаєш мотлохом
допоки не відчуваєш відсутності самої себе
смійся дитино
бо божевільні люди розпинають в обіймах коханців
і передчуття ранку стинає нічну самотину
смійся дитино і дивись на сонце крізь пальці
допоки не відчуєш що ти як і усі інші
людина...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=405058
дата надходження 28.02.2013
дата закладки 28.02.2013
B бecпaмятcтвe oбopвaнныx минyт
Ни тeплыx cлoв, ни шeпoтa пpoклятий.
Я взял пpивычкy cкypивaть винy
В тoм, чтo poждeн и жив coвceм нeкcтaти.
Mнe кaжeтcя, чтo гoды yтeкли
Водою талой, покидая горы.
И зaпax cвeжeвыpытoй зeмли,
Cшибaeт c нoг. Mнe cкopo, cкopo, cкopo.
Haщyпывaя кoнтypы нeбec
C oтливaми свободы и покоя,
Как чyждa cвятocть шaнca выжить здecь,
Так людям чуждо выживать со мною.
И самому себя не сокрушить,
Когда уже разбит, повержен, вспорот.
В paзoрванных мexax мoeй дyши
Давно сквозит. Мне скоро, скоро, скоро.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=403616
дата надходження 23.02.2013
дата закладки 25.02.2013
Просто чекай, як підсудний чекає вироку,
Просто молись на чужий рок-н-ролл і фарт.
Все, що лишилось - писати наївну лірику
І в повідомленнях десь "воно того варте".
Все, що лишилось - любов, як остання релігія,
Тиша сакральна (слова лицемірні по суті),
Б"ються вони об папір, наче тілом об кригу я.
Прийняти і жити не гріх буде. Гріх - забути.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=400967
дата надходження 14.02.2013
дата закладки 14.02.2013
Нитка, якою все зшито, складається з бусин
буси-не просто бісер, вони-пшениця
страх і любов проростає по венах житом
там, де посіяна була зрада і ницість
ґрунт стає пеклом, а пустеля-ґрунтом
дощ кам"яним градом розбиває шибки
Моя порада, люба:тікай подалі
плутай стежками сліди, збільшуй швидкість
Розбивай собі губи об мертві обличчя
прасуй чужі сорочки, зшивай самотність
терпко вином серце в тобі залите
хочу торкнутись губами до твого носа
почути реальність морди твого звіра
мабуть вартує того, всередині скоро осінь
кований меч натрапляє на лезо рапіри
бій не буває чесним, кров бо червона, не біла
люди з лицарською честю зараз дебіли.
все, що буде, статися мусить.
нитка, якою ми зшиті, складається з бусин
нитка, якою ми разом, розхитана зовсім
руки, що лізуть у душу, трапляють у постіль.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=396705
дата надходження 30.01.2013
дата закладки 08.02.2013
плавай
рибо
у своїх паперових морях
збирай лотки місяців
і будуй дорослість
нехай Ніна в тобі зеленіє
безмежжям дерев
безкорисністю свіжої кори
і кольором літнього глузду
печер з крейди бажаю
на ділянках твого блукання
аби написане
стало тихим на дошці часу
і коли ти зійдеш у метро
згасне світло
як знак біганини по колу
так буде колись
а зараз
плавай
рибо
у своїх паперових морях
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=391549
дата надходження 11.01.2013
дата закладки 03.02.2013
«Біда так тяжко пише мною.
Так тяжко мною пише біль…»
(Василь Стус)
Якось я ночував на пустельному березі океану біля скель Коннахту. Я слухав цілу ніч хвилі, які шуміли важко і тривожно. Місяць був якийсь неприродно блідим і сумним опудалом неба. А мені все згадувались давні легенди про феніїв та про королеву Медб. І тоді я написав таке:
Місяць – це білий кіт Космосу.
Чому його муркотання
Таке сумне і тривожне
В ці ночі холодні та вітряні?
Чому така тиша
На кам’яних сторінках
Важких ірландських дольменів-книг?
Чому замовкли вони коли
Кожне слово літописів
Волає поглухлим нащадкам?
А кожне слово легенд болить?
Споглядав картини Ван Гога –
А там сонячно.
Слухав музику старого лісу –
А там безодня.
Зберу я оркестр з білочок та їжаків,
Зайчиків та дощу
(Бо зайчики то діти літньої зливи).
Нехай їх мелодія відкриває вікна
Маленьких королівств Ірландії.
Давно полеглі воїни мого клану
Приходять тінями до згаслого вогнища,
Де вуглини останнім теплом
Нагадують, що зима це сон розуму.
Розкажу їм про Гогена –
Він теж нетутешній,
Він теж втік від буденної сірості
У неіснуючий світ рудого кольору.
Хто скаже мені:
Чи є щось на світі безглуздіше
Нелогічніше і недоречніше
Ніж історія моєї Батьківщини
Нещасної?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=397141
дата надходження 01.02.2013
дата закладки 02.02.2013
Зроби мені кави, я надто втомилась спати
і спробую вдати, що більше не божевільна...
Твій запах впливає на мене, як кінофільми -
задивдені нами до сліз, неповернені у прокати...
Крізь дощ-порошок протікають незвичні жарти,
кімната приймає заїжджені афтер-паті...
Здається, ти більше, ніж хтось у моїм форматі,
та менше, ніж вічність, яку ми програли в карти.
Додумує небо останню свою сонату...
Так пахне туман у осінніх німих сонетах...
...і серце вже вкотре питає у мене, де ти...
Зроблю йому кави, бо можу лише мовчати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=396032
дата надходження 27.01.2013
дата закладки 02.02.2013
мальчик по имени Дайпять
спит в груди вертолета
и сочиняет железные сны.
небесный песок осыпает утро его,
бережливо молчит словами
примерно из шести символов.
сон его начинался в скворечнике,
забитом намертво белой ладонью
крохи покоя падали наземь
тайно излучая свет колыбельной
и мальчик Дайпять пил его.
после
зима снимала маску холодную
и звала его в путь,
издавая кошачьи молитвы так,
чтоб он не мог не пойти.
и бег становился вторым его именем
даже тогда
когда
каждая из дорог говорила о том
что
мальчик по имени Дайпять
только спит в груди вертолета
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=394809
дата надходження 23.01.2013
дата закладки 24.01.2013
мне
не с кем
курить...
мне действительно не с кем курить!
пока фонари на рассвете теряют магию,
пока ты на грани меж Фройдом и Экзюпери,
мне не с кем поговорить,
кроме бумаги...
(с) http://vk.com/ljaljabo
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=395054
дата надходження 24.01.2013
дата закладки 24.01.2013
жодного натяку на те,
що в тобі запалала інакша ера,-
все так само мовчить,
визираючи слушні нагоди.
біля ніг у калачик згорнувся
слухняний Цербер
і у неба твого
так невчасно відходять води.
ніч із танень зійде
і опуститься нам на спини
в ковдру з мовних чудес
загорне хтось мою дитину.
їй не стане плачу,
тільки чутка про це пришестя.
сліпотіючи холод чуй,
кожне зморене сном "нарешті"
без арешту в неволю
і за плащем,
щоб всі схови
між нас надійно.
із далекої рідності
надплемен
досі кличе стара дитина.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=393637
дата надходження 18.01.2013
дата закладки 18.01.2013
- Ты ждала меня
На третьем этаже
Одноэтажного дома.
- Я ждала, когда постучит твое сердце.
- Я шёл, спотыкаясь о города,
В которых никогда не был.
- Ты шел, переступая через мост,
Который так и не был
Построен между нами.
- В какой-то момент солнце,
Сопровождающее меня,
Остановилось и превратилось в луну,
И она также принялась меня догонять.
- Меня закуривали сигареты за сигаретой.
- Казалось, что все звезды небосвода
Ютились в моих карманах.
- Дальний угол комнаты запрятал
Меня от всей суеты.
- Я продвигался по своим же следам:
Правая нога ступала на след
От левого ботинка и наоборот.
- Отблески фонарей
Ловили светящиеся страхом глаза
В пустой комнате.
- Руки держали цветы,
А ноги оживляли дорогу.
- Твои стихи читали меня,
А твоя музыка слушала.
- Это был особенный день.
- Это был особенный день!
Потому что дождь шёл вверх...
- А мысли падали вниз…
Подумав это, я и не заметил,
Что мои шаги закончились,
И я стою на краю Земли.
Я прыгнул вслед за своими мыслями,
Но не разбился -
Я оказался в невесомости,
Где и нашел твой дом…
- Да, ты нашёл его…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=155897
дата надходження 16.11.2009
дата закладки 15.01.2013
…перебинтуй на кухні крани щоб не кровоточили
не слухай голоси лякливих тіней
кожен змарнований день подібен злочину
твій страх - це лиш система поперечних ліній...
довгі вервиці чужого простору
ця набридлива тягуча фонетика
залишайся вірним ідилії дотику
між прірвою та берегом єдиний міст
твого життя поетика...
ніколи не втрачайся поміж слабкими
безпідставна любов це не завжди вирок
доленосні рішення найчастіше бувають терпкими
і якщо тобі одного разу випаде відпускати
то відпусти із миром...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=384681
дата надходження 13.12.2012
дата закладки 15.01.2013
Коли чорної оксамитової книги
Відчуєш важкість у своїх долонях,
Коли всіх озер Ірландії
Не вистачить вгамувати твою спрагу,
Коли туманом
Накриєшся як шерстяною ковдрою
Пошитою з сивої вівці часу,
Коли осіння роса зітхання
Тобі буде здаватися вином снів,
Коли почуєш
Як західний вітер грає на скрипці,
Коли темряву ночі ти будеш пити
Як терпке віскі з давнього Коннахту,
Коли весела музика Ленстера
Буде сіяти в душі журбу,
Коли по квітучому вересу
Будеш ступати нечутно,
Коли чайка кольору надвечір’я
Розкаже тобі про старість Ойсіна,
Коли ти почуєш
Голос замшілого дольмену,
Тоді…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=365494
дата надходження 20.09.2012
дата закладки 12.01.2013
“Beati immaculate:
Principium verporum tuorum veritas,
in eternum omnia iudicia iustitiae tuae.”
(Psalms. 118, 1, 160)*
Мій старий кіт –
Сірий як місто вікінгів,
В молодості носив ім’я Казанова
По праву своєї шляхетної вольності.
Він теж трубадур –
Поет сирого і вітряного березня.
Він теж, як і я, ночі збирає жменями
В комірчину своєї пам’яті,
Слухає вірші темряви
Тихим шарудінням
Довгохвостих зайд.
І теж вірші пише
Ночами безсонними
Нікому їх не читаючи
Навіть мені – прочанину
З одної святої землі до іншої.
Тільки добре йому –
Монаху вусатому –
Про сенс життя він не думає,
У глухій пітьмі ліхтар не засвічує,
У густій чорноті живе
Як у домі своїм,
Не тужить про те, що все втрачено…
Примітки:
* - «Блаженні незаплямовані: основа слова твого істинна, і вічний будь-який суд правди твоєї.» (Пс. 118, 1, 160) (лат.)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=366949
дата надходження 27.09.2012
дата закладки 10.01.2013
«Темні вулиця вкрились насінням.»
(Майк Йогансен)
Мокрого падолистового дня я блукав безцільно сірими вулицями чіпляючи своїми підборами липке мокре листя кленів, що густо вкривали килимом бруківку старого міста. Ще старішого ніж я. І тоді я подумав, що пращури зачекалися мене коло свого гарячого вогнища, де вони згадують і переповідають легенди. А я все не йду та не йду… І тоді я записав у свій нотатник таке:
Падолист.
Його ім’я написано крейдою
На мокрій стіні буцегарні.
Він загубив не листя – себе.
Старим сухотником
Шкандибає бруківкою тижнів.
Подаруйте йому монети,
Бо
Харон не веслує задарма.
Діряві кишені вівторка
Цвірінькають флейтами Токіо.
Він теж самурай.
І своє харакірі
Вважає іконою.
Я по калюжах ступаю
Хлюпаю соком Землі
Парасолю розкривши
Стаю музикантом крапель.
Глядачі-горобці
Магелланами сірими
Вірять в кулястість вулиць.
День як поема.
А я – корабель.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=375226
дата надходження 03.11.2012
дата закладки 10.01.2013
Незавершені вірші - мої надкушені яблука.
Я блукаю цим містом, як бомж нічним супермаркетом.
Поскладала в конверти сни, облизую марки,
Щоб відправити завтра тобі їх поштовим зябликом.
Я хворію на малослів"я і марнослав"я,
І на літеру "я", себто псевдоважливість его.
Через пальці стікає лава рядами клавіш...
Щоб придумати світ, не конче бути стратегом.
Щоб писати про Бога не треба бути апостолом.
По столовій ложці пудри на кожні мізки:
Бачиш, як воно є - уже й воювати нізким,
Всі такі "неповторні", що бути "складним" - просто.
Простір міста цього - містерія дилетантів.
Захлинаючись в місиві масок зі штампом "профі",
Спроба мати себе подібна до катастрофи.
В місті равликів тільки римованим строфам можна літати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=388627
дата надходження 29.12.2012
дата закладки 29.12.2012
Чаша терпіння і чашечка чаю,
В мене нічого нового, любий.
Я переповнена, я розливаюсь,
Зірваний голос вмерзає у грудень.
В мене нічого нового, тільки
Я все частіше дивлюсь в порожнечу,
Із циферблата зникають стрілки,
Благословляють мене на втечу.
Знаєш, позаду не так і мало -
Кілька життів і розривів серця,
Я витягаю жалі і жала,
І досі дихаю, це інерція.
Зрештою, всіх нас поглине грудень,
Схоже тепер недоречний щебет,
В мене розтерзана пташка в грудях.
Що в тебе?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=383715
дата надходження 09.12.2012
дата закладки 11.12.2012
Є такі зими
Лінії життя яких
Паралельні твоїм
Спазмують голос
Твого кольору
І пишуть сніг
Твоїм почерком
Завмирають на дверній ручці
І живуть на підвіконні
Мироточать
верлібрами
На твоїм слові
І вкладаються спати ніколи
Бо є граматично правильними
З цифровими кодами і паролями
Між тобою і небом
Між небом і вічністю
Між вічністю і містикою
Бо там відстань в один подих
А подих у відстань
Тисячі кілометрів
Кілограми поглядів
І два квитки
На потяг
Є ж такі зими
Що випадають в осад
Щоб не впіймав їх
Протяг.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=381841
дата надходження 02.12.2012
дата закладки 02.12.2012
Не приходите.
Вы - моя тоска
По сгусткам зарифмованной свободы.
Мое табу, накрашенный оскал.
Вы - в будничности ссохшиеся годы.
Вы - мой наркоз,
Оборванный регресс
Неспившихся свершений и открытий,
Вы - бред кабацких псевдо-поэтесс,
В котором неустанно говорите.
Вы - мой набор умноженных нолей,
Извечно неснимаемая маска.
Вы - концентрат наигранных ролей.
Вы - приторность, Вы - патока и вязкость.
Вы - кольца дыма на строке судьбы,
Вы - порция случайных междометий.
Вы - та, кого не суждено забыть
И я, решая - жить или не жить,
За Ваше появление в ответе.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=380407
дата надходження 26.11.2012
дата закладки 26.11.2012
всередині трохи горя любові диму
хоч диму мабуть найбільше бо як без нього
прийняти в собі цю згаслу напівлюдину
точніше недопалок у попільничці Бога
всередині трохи пауз і кілька крапок
глибока взаємодія таємна змова
бо кажуть що замовляє лиш той хто платить
і це основа
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=377564
дата надходження 13.11.2012
дата закладки 15.11.2012
Єва купила радіо: перемикала станціі.
Єву сьогодні зрадили – Єва впивалась танцями.
Єва блукала стінами в пошуках зони доступу –
Єву сьогодні кинули! Єві зробили послугу!
Єва купила радіо і босоніжки кітчеві. –
Єву сьогодні зрадили! Єві втрачати нічого!
Краплі над парасолями Єві здавались віщими. –
Єві зробили боляче, Єву сьогодні знищили!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=376233
дата надходження 08.11.2012
дата закладки 09.11.2012
Не маючи учнів, не знаючи істини, йдеш
Назустріч каліці, неначе назустріч світлу.
Він буде повільно вмирати, зникати, а все ж
Нізащо тобі не дозволить себе зцілити.
А ти називаєш таємною кожну з вечерь,
Чекаючи Юду, неначе свого чоловіка,
А варто лише усвідомити сутність речей -
Ні плоті, ні крові твоєї не хоче каліка.
Твій сад вже дозрів до молитви або до пожеж,
І чаша тебе не мине — вона також із глини...
не схилиш коліна, бо раптом нарешті збагнеш -
не винна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=369866
дата надходження 09.10.2012
дата закладки 12.10.2012
На 15 хвилин відкладаємо звичні правила --
Він заходить без стуку, без квітів і ..без обручки...
І у спальні моїй я навіки його заручник
(А казала що крапки над і вже давно розставила).
На 15 хвилин я ховаю його під зливами
Півм’яких подушок, під дощем з кавоварки, фільмами...
І у клятвах своїх ми продовжуєм бути вільними,
Бо пороги мої недаремно НЕ ним оббивані.
Так безхмарно жилось, так шалено нам разом мріялось,
Цілувалось, сміялось.. боліло! (мабуть, стократно)...
Відчайдушно, наївно, і, на щастя, безрезультатно
За 15 хвилин я забути його надіялась!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=367235
дата надходження 28.09.2012
дата закладки 05.10.2012
я облизую губи і відчуваю сіль
(не простіть! не просіть і нічого-таки не буде)
на колінах скрутився руденьким калачиком Будда
він дрімає під драми із жовтого листя й весіль.
драм-енд-бейс із колонок навіки з нами пребуде.
прибудова до часу - недоспані дві години.
динамічно (не гірко, на всіх не настрочиш болю)
так буває, коли тобі сонце ще пахне динями,
але днями уже дістаєш розчерпірку (читай - парасолю)
і продовжуєш мовчки. чекати глінтвейну й Різдва
обростаєш любов"ю, а та обростає змістом.
коли ти стаєш містом і місто стає тобою,
позбирай намистини, прости мене. переламай надвоє,
на потім помнож. на два.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=364750
дата надходження 17.09.2012
дата закладки 21.09.2012
я обіцяю собі, що буду менше курити
ти в свої двадцять п"ять вважаєш себе старим
і залишаєшся безпосередньо-дитячим
досвіду нуль. я не бачила крим і рим.
ти бачив?
(ну добре, крим таки бачила) ми - квити.
пишу тобі лірику. вперше не йобану. ні в чому не звинувачую.
це загалом не типові мої лав-сторі:
ілюзій не створюю, не дивлюсь очима собачими
не обіцяю собі навчитися готувати, скинути кілька кіло,
ходити на каблуках...
лірика - не надійна схованка під крило, не лукав.
то запах іланг-ілангу із медальйона,
свідомість вищого рангу, що нас мільйони
і що всі на всіх непідробно схожі
Харе Крішна, падре... а Богу - Боже.
ми земні і зимні і нам не темно.
я шукаю Бога в горнятку з чаєм.
в нас нема табу на незручні теми
Всесвіт з нас сміється і нам прощає.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=364221
дата надходження 15.09.2012
дата закладки 15.09.2012
Не копайтесь мыслями там, где всё прокисло,
сладкими могут оказаться только айсберги
кислого молока,
и в жару - рассыпаешься песком,
гремишь пустыми канистрами,
Знать бы, куда трещат по жаре
Эти чёрные провода?
Вечных всегда отправляют за угол,
Стоять в очередь.
Верят, что руки их дочерей,
рождённых в подъезде
на руках у врачей,
Станут орудием пытки
И не попадут ни в чей
Гарем.
Не отдадутся мужчине другого племени
С кожей цвета не петербургских
Ночей.
Они все верят в то, что революцию рожать
Туго.
Не копайтесь мыслями там, де пол гнилее трупа,
Обычная мечта разлагается в две недели.
И только та, которую, засыпая, ворчит театральная труппа,
Даст луг кислоте, а сцене – шутов-менестрелей.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=363090
дата надходження 09.09.2012
дата закладки 09.09.2012
Никто не убит,
ничто не убито.
Семьсот мегабит
рассвета плывут по аорте.
Ты только люби.
Как растянутый свитер...
...как в небо после аборта.
И сорок ночей
и срок между строк
такое не сходит с рук.
как слово "зачем".
Как воздух пером,
Легко на курок.
Всё просто: умру?
Умрём.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=362909
дата надходження 08.09.2012
дата закладки 08.09.2012
...дегустація осені - солонувата повінь у віршах
яскравим іменам - пам'ять безсмертні літери
іншим...
кожен ховає під одягом більше аніж тіло
більше аніж цноту
менше аніж страх...
впольовану віру приймати за найціннішу чесноту
в останню чергу згадувати про чистоту свого серця
повітрям заповнюючи прогалини світла...
коли ти втомлюєшся твої кораблі осідають на дно
люди не навчені мовчати про час
у подорожі головне як найміцніше сідло
і щоб вогонь не погас...
це зовсім не та пора
коли може здійматись в повітря крик
і осінь мов новонароджене маля
із яким ти ще просто не звик
ділити світ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=360976
дата надходження 30.08.2012
дата закладки 01.09.2012
Справді, ну що я таке вигадую,
Хто мені лікар і хто тобі критик,
Будь я хоч звабою, владою, Ладою -
Ти не повинен мене любити.
Речі чимдалі стають простішими,
Простір люб'язно стає закритим,
Будь я хоч світлом, відлунням, тишею -
Ти не повинен мене любити.
Мрії підошвами стали стертими,
Мало дороги, багато провини,
Будь я хоч трохи живою, мертвою -
Ти не повинен
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=360601
дата надходження 29.08.2012
дата закладки 01.09.2012
безпека то зламана запальничка,
все надто ясно, бракує диму.
ти переходиш глибоку річку,
така ж покинута й нелюдима.
ще поруч з тими,
кому мовчиться,
хто висипає дощі на килим.
легкозаймисті прозорі лиця
шепочуть вкотре:
"не долюбила"
ти своє тіло чужим лишала,
сама ж спішила в пустінь затишну.
чимало й досі брудних вокзалів,
де не чекають хвилину тижні...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=359029
дата надходження 21.08.2012
дата закладки 23.08.2012
Утром мы все умрём, утром будет поздно...
Звёзды ярче во тьме! Но зачем нам звёзды?!
Разве, чтобы их пыль украшала лица,
Разве, чтобы на них
м о л и т ь с я
и танцевать под ними кадриль.
Знаешь, таких забирают в милицию или в больницу...
Утром будет ночь не длинна и не крепким кофе,
Ты будешь завтракать мыслью, что все проходит,
Что любовь моя - капля, лист, пароходик,
Верность моя подобная катастрофе...
Что твои океаны терпения на исходе,
А во мне просыпается маленький Мефистофель...
|ОбличчЯ - Анна Чатич http://vk.com/karamelllllka|
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=358873
дата надходження 21.08.2012
дата закладки 21.08.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 19.08.2012
Такого хмелю навпіл із дощем
ще не було, відколи перша осінь
пробралася сусідкою. А ще
ніколи не любив твого волосся…
А тут хмелію раптом. Ну скажи,
Чи не ворожку раптом – в допомогу?
Така неждана, сонячна лежиш,
Заплівши на мені смагляві ноги…
І це волосся (дивно – не любив)
Немов тече на груди водоспадом.
Мені би ще годину, ще б! Аби
Долоням, що тремтять, давати ладу…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=357713
дата надходження 15.08.2012
дата закладки 16.08.2012
Дотліває цигарка: це гаркає щось під курткою,
навіть глибше, під шкірою, поміж кров"ю і м"язами:
"Знаєш, життя не складається з недокУрків,
битих сердець та любовей тих, одноразових!"
...Він щось ховає замислене і божественне,
істинно, в нього на скронях предвічний задум.
З тих, що чарують голосом, ваблять жестами,
з тих, що мурашки спиною, коли стоїть позаду.
Поза тим тобі холодно, тиснуть невідповідності
В межах твоєї лірики і його позитиву.
Дороговказ всередині: шляху не видно, стій!
...скільки навколо втрачених, недалеких, хтивих...
Радість твоя розбризкана - вперті ідуть на ризики:
дерти літо на жертви, врізки, недбалі клапті.
Марно плачеш з ножем ти, серпня зоставсь огризок.
Ми безнадійно хворі у цій палаті.
Наших недуг історії листям висять на ясені,
Я страждаю чуттєвістю, ти, мабуть, світозміненням.
Згадки про літо - в скринечку, золотими запасами.
Ключ із паролем кодовим - твОїм іменем.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=357364
дата надходження 14.08.2012
дата закладки 15.08.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 12.08.2012
...це коли розумієш, що твОї стандарти краси, то не Голівуд, далеко не Голівуд
і тобі від цього незле і суспільні норми до біса,
бо знаходяться сили триматися на плаву
і гострити лижі в його Шенген без візи.
...це коли відчуваєш Всесвіт від напівдотику
і коли неприступність стає головним критерієм.
прокидаєшся віршами, міряєш час онлайнами, доти,
поки віриш у стіни й на них намальовані двері.
...це коли усе уже в ...надцяте, але так зненацька,
що тобі залишається мантра "усе минає"
і суворе життєве "успішним - гламурну цяцьку",
а душа усе стерпить і вмістить, душа одна є.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=356785
дата надходження 12.08.2012
дата закладки 12.08.2012
...ми починаємо говорити про осінь як тільки ночі стають тихішими
холод вправно цілує подушечки пальців ранковим диханням
з кожною осінню ми стаємо мудрішими
і якщо є кого обіймати то обійми теплішають...
дихати глибоко...нутром відчувати знесилений видих
життя як одне із мистецтв осягнути по своєму
одного ранку ми прокинемось
і один із нас стане воїном...
голос дає силу лякливим стискає горлянку
і вуличні пси тулячись до свинцевого розпеченого асфальту
відчувають як приходить осінь...
усвідомлюючи втрату тепла...
а у більшості із нас
тимчасовий параліч сковує серця...
застрягає у прогалинах часу невідома мета
і якщо ти ідеш то іди до кінця...
та маючи сміх що причастям лягає на губи
молебень душі із якої стікають слова
коли листопадові вірші читатиме грудень
біль стихне
не стихнуть
серця...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=356754
дата надходження 11.08.2012
дата закладки 12.08.2012
з кількох складів твоя безіменна структура,
серпень як мертвий святий залишає мощі.
режисура незграбна,
грабуєш численні луври,
а я підробляю спасителем
й кличу дощ.
так зійшлось, перебилось
і ще всіляко.
заважати не хочеться більш ніж йти.
цей святий не лишає по собі знаків,
тільки тіло зотліле на висоті.
вибиваюся з черги до твого дому,
а його не існує
як наших зим.
гематоми стрічань на лиці святому
заліковує небо тепер ніким...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=355684
дата надходження 06.08.2012
дата закладки 08.08.2012
Ти можеш скільки завгодно змінювати колір волосся,
Фарбувати червоним губи, впиватися бренді-колою...
Він хоче для тебе зробитися щастям, що не збулося,
Він твоє "назавжди" перекреслює на "ніколи".
Ти дзвониш йому уперше, вдвадцяте, всоте,
Пишеш довгі листи, ночами ридаєш ридма.
Дівчинко, хто ж отак здобува висоти?
З вічним твоїм ниттям, переламом ритму,
З тихим твоїм "Будь ласка, ментоловий "Кент" ",
(Та є вісімнадцять, диви, які очі змучені!...)
І ти б збайдужіла, та як можливо таке,
Коли невідомо, там тепло без тебе йому чи ні?
І ти б перестала, коли б він сказав "перестань",
А як тут мовчати, коли він і сам мовчить?!
Тому ти цілуєш відстань, ледь привідкривши вуста
І тихо питаєш у Бога: "Там тепло йому, чи..."
/ілюстрація: Іринка Лісова (фотограф Julia Voloska) /
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=355448
дата надходження 05.08.2012
дата закладки 07.08.2012
А, правда, скажи, ті, що йдуть,
інколи-таки повертаються?
...якщо довго-довго молитися,
якщо навіть боятись вірити...
Джерелом стає каламуть,
на долоні кульками ртуть.
Як над Лембергом дощем вагітні хмари висять...
Як над Станіславом із туману плити висять...
я тебе відчуваю в собі під шкірою.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=354740
дата надходження 02.08.2012
дата закладки 05.08.2012
Не лукавитиму про принципи,
Не казатиму, що люблю.
Ти із тих незвичайних принців,
До яких я шукаю ключ.
…Цим стосункам таки пороблено.
Я не б’ю тарілки, не влаштовую навіть істерики,
Знаєш, я з усіх сил стараюся бути доброю,
Убиваю щодня психопатку в своєму люстерку,
Випиваю її із ранковою чорною кавою,
Курю її, ментолову, не в затяжку,
Тисну обставинами, часом думаю, що задавлюю…
Все так просто, що просто вбийте мене, як тяжко!
Вимикаю в собі дурепу, вмикаю собі Земфіру,
Мозок бавиться в спогади мазохістично-колючі.
Ті, що вчасно приходять, вміють іти із миром,
Ті, що б’ються об стіни, не вміють шукати ключі.
…від машини, від хати, від домофона, від раю (!)…
де ж від тебе отой проклятий шматок металу?!
Копирсаючись в пам’яті, кірку від ран віддираю,
А коли все ж знаходжу, цього виявляється мало…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=354486
дата надходження 01.08.2012
дата закладки 01.08.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 26.07.2012
нічого особливого. правша. поламана і все, як на долоні
і безліч "недо" до пуття нічого. неповною здається навіть тиша ця.
три крапки на кінцях недовірша. недбалі рухи флегматично-сонні
не сниться. не друкується. пишеться. деталями. непотрібом. пусткою.
кінцівки затискаєш до хрускоту. цинічні его. втрачені кредо.
кредити на любов і на любощі. не любо, наче нЕлюбом, нЕлюдом,
ховатися за брудом і блудом на тріщинах на стінах і стелі.
маразмом, сточортілими звуками. на раз-два-три до вічного в клешні.
образами на віях... до стукоту. коли уже відчинять, нарешті?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=352672
дата надходження 24.07.2012
дата закладки 25.07.2012
Єва хотіла знайти ідеальне яблуко -
Відчаю сльози ховала в холодній склянці...
Очі і мрії здавались давно побляклими:
Єва хотіла забрати в Адама шанси.
Єві під серцем звивалися змії сумнівів.
Снідали ніжністю, пили вино із чесності...
В темряві місяць з’явився і сум навів, -
Єва втомилась надії примарні пестити.
Єва горіла в котлі (не)любовних злочинів.
Тихо вагалася: що їй тепер важливіше?
Йти? Залишитись? Любити його чи ні?
Єва хотіла забрати в Адама тишу.
З запахом болю, зі смаком терпкої пряності
Єва мовчала про ніжність, весну і квіти...
Не залишивши по собі ні краплі справжності
Єва пішла… і забрала в Адама вітер.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=339806
дата надходження 25.05.2012
дата закладки 19.07.2012
складно, напевно /непевно/
ти мені... спалахами, літерами
літрами літер, вітром, що з неба приносить воду
ти мені спокоєм...
золотом, перлами,
снами померлими,
внутрішнім дивним мовчанням...
дзенькіт монет у чані
нині свобода - дорого,
боляче пальці кригою.
душу зробити моргом
вигідно?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=351450
дата надходження 19.07.2012
дата закладки 19.07.2012
А у него под сердцем живут два солнца, И им не тесно, ничуть не жарко, Он перекатывает их по аркам Моих немыслимых, невесомых, Неупомянутых всуе..
А у него под сердцем живут два солнца, И можно прятать себя в ромашки, И можно карты гадать рубашками, Переворачивать вверх тормашками Такой осенний и неделимый, Иксом искомым "Как я тоскую"..
А у него под сердцем живут два солнца, Он сам придумал себе такую, Чтоб непохожа и непрохожа, С глазами грустными и одежей Из шоколада осенних снов, И взгляд с корицей, а не укоризной, Чтоб растаможен, почти безвизов
Был (пре)восходный его "Привет"
А у нее под сердцем - сплошные луны, И мерзнут пальцы, когда по струнам
Чуть тихо льется ее ответ, А значит, мир будет белым-белым, Когда осеннею колыбелью Качнется в сторону ноября, И будут солнца под сердцем биться, И снова встретит лисенок Принца,
Чтоб льдам сердечным их растопиться..
"Зачем под сердцем живут два солнца?". -
Он в шарф закутает, носом ткнется,
(Почти, как кошка)
пройдет вдоль струн под занавес лун..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=285143
дата надходження 09.10.2011
дата закладки 18.07.2012
Бо якщо божеволіти — краще на самоті.
Розпізнавши в нових надіях старі симптоми,
Зав'язати себе у вузол твоєї втоми
І чекати меча, давши змогу тобі піти.
Бо якщо зупинятися — краще вже наприкінці,
У кишенях душі зайвий дріб'язок дражнить розрадою,
От би тільки не стати для тебе страшною менадою -
Невтолима жага по собі залишає мерців.
... але я не наважусь, не зможу і вже не звикну.
Загублю у тобі монету, не взявши згоди,
Повертатимусь знову й знову, неначе злодій.
Бо ж якщо вже любити... то мабуть-таки довіку.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=336240
дата надходження 09.05.2012
дата закладки 18.07.2012
Бо справжні приходять мовчки, немов додому,
Скидаючи зайвий одяг, колишніх, страх,
Лягаючи поряд з нами не через втому,
Зникаючи десь опівдні в своїх світах.
Мій справжній прийшов запізно. Або зарано.
Без сумніву, став останнім з моїх причасть.
Прийшов завдавати болю, ятрити рани.
Любити до скону, або убивати час.
Бо справжні — не завше кращі. Або ж ніколи.
Або ж ти не був тим справжнім. Але коли
Прийдеш як раніше, болем, жагучим болем,
Роби лише те, що мусиш. Лише боли.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=351111
дата надходження 18.07.2012
дата закладки 18.07.2012
Чтобы сократить путь к театру
я свернул в сквер позади больницы
перебрался по шаткому мостику
через ручей
и вошёл с чёрного хода
я нашёл директора за кулисами
он сидел рядом с тряпишным клоуном
и плакал
я принёс вам свою пьесу
бросьте ответил он
театр закрывается
идёт последнее представление
и вы единственный зритель
не пытайтесь уйти
главный вход заколочен
а там где вы прошли
дежурят санитары с собаками
я знаю другой выход
сказал я и проснулся
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=181363
дата надходження 02.04.2010
дата закладки 14.07.2012
дивацьке бажання: скурити це літо найшвидше,
доки соціофоб у тобі не зробивсь психопатом
доки лірик ще пише, а трагіку світ набрид вже,
доки руки опустиш, в яких себе мусиш тримати
знахабніло відсунути будні у склянці з минулим
перетерти на порох підошви вчорашнього дня
озрнутись назад: не пригадую, отже не було.
і піти за дощами у сивий туман навмання.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=350125
дата надходження 13.07.2012
дата закладки 13.07.2012
в дитинстві ти зплющував очі і стрибав з паркану
поринаючи від кінчиків п*яток до кінчиків вух
у брудне мертве листя
яке двірники завбачливо згребли на купу
ти не бачив не відчував кам*яного асфальту
його помічала мама
на твому подертому обличчі і ліктях
пекучою перекіссю промиваючи рани
які наступного дня ти знову нещадно здирав
ти не вмів плакати
в дитинстві ти забігав у супермаркет
хапав візок і набирав пакетів з макаронами
які продавались разом з томатною пастою у подарунок
і довго бродив по рядах з консервованими фруктами
згадуючи останній день народження мами
і торт з персиками з бляшанки
мугикав почуту тобою зранку мелодію
ховав персики або вишні або що перше під руку
в кишеню
задоволено брів до каси
де тітка софі з її аристократичним личком
аристократичною зморщеною рукою
давала тобі на здачу барбарисок
вдитинстві ти мріяв стати космонавтом
але не так як про це мріють всі діти
ти щодня ходив на каруселі
де добрий дядько давав тобі кататись на
\"ракеті\"
за що ти добровільно її потім мив
і чистив від іржі
до десятого класу ти ходив з думкою
ніби впаяною тобі як чіп
що от-от полетиш на марс
в дитинстві
тебе знайшли під парканом
в купі листя
з акваріумом на голові
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=343528
дата надходження 12.06.2012
дата закладки 13.06.2012
Спорожнілі трамвайні колії,
П'ята ранку в синьому Львові.
В тих очах забагато болю,
Щоб на денці знайти любові.
В тих очах небо надто високо,
Щоби пляму на них спокусою.
Просто йди. Не лишай записки,
Не руйнуй світи землетрусами,
Не пиши на зап'ясті літери,
Будь навіки і йди безболісно.
Лікуватимем наше літо
Анестетиком на прополісі,
Будуть падати зорі в решето,
Буде солодко до нудоти...
...Знаєш, справжнє кохання доти,
Доки очі не брешуть.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=337146
дата надходження 13.05.2012
дата закладки 18.05.2012
Напевно, - я не Той,
а Ви – не ТА,
і віхола між нами -
золоТА -
розТАнула
сльотою і мовчанням.
В коханні -
ми не перші,
не осТАнні.
О, пані,
чом зосТАлась
ГіркоТА?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=310871
дата надходження 02.02.2012
дата закладки 16.04.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 07.04.2012
невозможно меня сломать,
невозможно вытравить.
я не печатная плата
и даже не таракан.
я пришла к тебе пьяной в кровать,
разрешила себя воспитывать.
а ты думал, что кончился
наш с тобою роман.
ты прости уж, я его вычисляла
по формуле
бесконечности.
из меня математик неважный,
но ты же знаешь:
перебей мне поочередно
хоть все конечности,
а я вновь доберусь до тебя
и спрошу:
- как поживаешь?
называй меня хоть по имени,
хоть
сумасшедшей сукою.
в оправдание мне сказать тебе
будет нечего.
я уже полгода
как не томима разлукою,
но зато накопила новых
печалей перечень.
невозможно меня убить,
хоть закапывай
заживо,
заглушить мои рифмы пошлые
реактивным двигателем.
за просмотр тебя в 3д
учредили пошлину,
и все время
приходится оба глаза закапывать
от бацилы любви,
коей ты
по сей день остаешься носителем.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=292108
дата надходження 10.11.2011
дата закладки 17.03.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 11.03.2012
Cкажи, что мне делать, мама? Растерянна и безоружна
Ни капли меня, ни грамма теперь никому не нужно.
А было ли надо вовсе? Никто не ответит, мама
Я снова впадаю в осень, причем как всегда, упрямо.
Делюсь на «сегодня»- «завтра». Растаять боюсь где-то между
Мне, мама, теперь день зА два и каждый, как ком снежный
А мне - то всего [два] / [четыре] не много, не мало - хватит
Я плачу в пустой квартире и это совсем, мам, не кстати…
Ищу оправданий смутам. Мамуль, это очень сложно
До боли одна минута… ииии… осень в меня подкожно
Ищу я вновь свой перекресток. Надеюсь не скоро финиш
Не жалуюсь, мам, а просто… живу так отныне, видишь?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=319616
дата надходження 06.03.2012
дата закладки 07.03.2012
Інказан* не лікує й не тішить,
ну а тут ще й зима, скоро лютий.
Покарання за вчинки колишні -
неможливість ті вчинки забути.
Я свою пурпурову порфіру
розірвав задля тебе на клоччя.
Я для тебе змінився, не віриш?
Я ще більше змінюсь, якщо хочеш.
Відішлю усі принципи к бісу, -
що завгодно, аби ти всміхалась.
Заміню на портьєри завісу:
вже набридла дурна театральність.
Буду щирим: так значно простіше,
а відвертим... навряд чи наважусь.
Інказан не лікує й не тішить.
Буде лютий; точніше й не скажеш.
__________
*Інказан - сильнодіючий психотропний засіб,
який застосовується при нервових розладах, антидепресант.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=315260
дата надходження 19.02.2012
дата закладки 25.02.2012
Ти далекий, як море, а милі мені не милі
і не милі вітри, від яких весняно й нестримно.
Виростаю зі свОго приватного божевілля...
Я б дощем... А виходить льодом по ринвах...
Я б травою... в пустелі твоєї волі,
Та забракло вогню, десь отам, на денці зіниць.
Септакордами щему вриваєшся поміж сни.
Тиша також болить. В неї темрява на престолі.
Заколисуєш втомою, вчиш сповивати чудо
В оксамитові сльози і марення з органзи.
Сильні крешуть з повітря. Живуть. Не бояться зим.
Що їм доля? Ліхтар. Що їм люди?
А й справді, а що їм люди?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=311862
дата надходження 06.02.2012
дата закладки 25.02.2012
І правда уся у тому,
що анголи й демони - люди,
І правда уся у тому,
що зло і добро в нас самих,
І той, хто відкине правду
за срібло чи злото - Юда,
А ще будь готовий чути:
чому ти це відав й застиг?
І правда уся у тому,
що Кай у палаці із льоду
Складає ту кляту
ВІЧНІСТЬ,
а
ВІЧНІСТЬ - не тлінного скарб.
А той, хто відкине правду,
до неї,
насправді,
є гордим,
Хоч кожен від малку знає:
По правді:
дорога вузька.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=315086
дата надходження 18.02.2012
дата закладки 19.02.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 12.02.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 25.01.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 23.01.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 21.01.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 18.01.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 15.01.2012
Львівське небо за нами плаче:
снігом, кров"ю, потім сльозами...
Як завше, невчасно закінчується чорнило...
А світу цинічно байдуже: любила чи не любила,
То просто січень. Січе. Так треба, то не за нами.
Нехай вже краще дощем. До щему, до божевілля.
А крила сьогодні білі.
А люди сьогодні злі.
В колонках, як завше, "Сплін"
і... "выхода нет", на жаль...
у тебе всюди межа
і марення про свободу.
В кайданах вільні не ходять.
Малюй собі світ. Вражай.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=306287
дата надходження 13.01.2012
дата закладки 13.01.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 12.01.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 09.01.2012
Я зашторила чёрной кулисою осень. Режиссёрскую осень сценарных потерь.
Мне ни много–ни мало – всего двадцать восемь. Мне всего… мне ещё… мне уже… мне теперь.
Были сладкими речи и страстными ночи. Поцелуи, нелепо слетавшие с губ.
Имена нелюбимых, любимых и прочих – в старом файле архивном три столбика групп.
Здесь все лица забыты, ведущие роли были сыграны в первой из горе–премьер.
С визгом дамы Vip-ряда по швам распороли плащ героя-любовника (в свой шифоньер).
Со второго кричали: «Верните билеты!», и в антракте сознанье терял билетёр.
Я стояла тогда режиссёром отпетым, точно зная, что ты – никудышний актёр.
Причитал за кулисой уборщик Ираклий, мол, бессовестный зритель, не ценит наш труд.
Репетиций не будет, не будет спектаклей. Мой вердикт был такой: «В пламя дерево Будд».
Лёгкий выдох. Осталось то дерево целым. Плодоносило пятый богемный сезон.
И актёрский состав был на радость – доспелым, и нашёлся опять к удивлению – «он».
Слёзы горя на сцене - и счастья - за сценой, а зазубренный текст всё никак не идёт.
Обозлённый суфлёр вместо «мой драгоценный», забывая про шёпот, кричит: «идиот!»
И мешали любовь в бутафорных бокалах. Пили залпом, меняя на воду вино.
Но пьянели мы вправду, потом вполнакала были сыграны – Моцарт, Шекспир и Гуно.
Театральная жизнь с надоевших подмостков перешла в повседневную. Сами виной.
И антракт за антрактом строптивый подросток перескакивал с пятого в двадцать восьмой.
Тихо сходит со сцены безгримная память. Быстрым нервным щелчком нажимаю Delete.
Мои пьесы теперь уже некому ставить…Режиссёр, умирая, сказал: «Не болит».
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=287862
дата надходження 22.10.2011
дата закладки 08.01.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 08.01.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 07.01.2012
Лишь солнце слегка обозначило утро,
Как встал и навеки покинул кровать,
Никем не любимый, но нужный кому-то
Художник, который не мог рисовать.
В борьбе кофеина и утренней пробки,
Всех больше потерь понесет голова -
Спит, стоя в вагоне, отчаянно робкий
Художник, который не мог рисовать.
Контора и офис - Содом и Гоморра,
Религия тоже бывает права,
Сидит над отчетом, сидит до упора
Художник, который не мог рисовать.
Вечерним салютом - бильярд или пиво,
Другие истории, те же слова,
Слегка непутевый, чертовски наивен
Художник, который не мог рисовать.
А ночью, один, на мосту или крыше,
Он снова не сможет решиться на шаг...
Художник - не тот, кто рисует и пишет,
А тот, в ком рисует и пишет душа.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=304644
дата надходження 06.01.2012
дата закладки 06.01.2012
Чи бувають уроки часу? І чи час нас учить повинен? -
Ми говоримо "тільки добре", коли з нами нема людини...
Як життя протече крізь пальці, то для чого серця гарячі?
І біжать у колесах білки й забувають себе побачить...
А морози примножать кригу. А льоди від добра скресали...
Нарікали лише на Бога, та собі ми завжди прощали...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=301679
дата надходження 22.12.2011
дата закладки 05.01.2012
Я ненавижу зиму и стихи –
Обманывать себя теперь сложнее.
Делю среди ненужной требухи
Свой мир на «не люблю» и «не умею».
Уйти. Проститься. Двинуться к нулю.
Забыть о небе, ямбах и хореях…
Но грезится минорнейшее «лю…»,
Которое, пожалуй, «не умею».
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=304245
дата надходження 04.01.2012
дата закладки 04.01.2012
Робиш крок, наче собі на зустріч.
Собі майбутній, що простягає долоні, мовляв:
-Нічого не бійся. Йди.
А ти вкотре бачиш сотні мільйонів облич,
для яких щастя - відверто невдалий синонім.
Закулісся душі. Волога від сліз підлога, на ній
минуле лишило такі неохайні, брудні сліди.
Час іде по них.
Страху більше немає, він розчинився болем
поламаних ключиць і остаточно зник.
Ти ж проковтнула голос, запила його темним,
сухим вином.
В горлі забився кашлем запечений разом з
житнім хлібом тмин.
Кінцівки дико тремтять, якщо заплющити очі-
можна побачити смарагдове атлантичне дно.
Ця любов
насправді приречено фригідна.
Якщо навчитись цілувати чужих, можна назавжди
безболісно й легко порвати нитку терпіння з тим,
хто тобі даремно рідний.
Зніми для неї фільм, обережно і ніжно як з
теплого тіла одяг.
Коли твої дотики надто холодні і від них шкіра стає
спантеличено пориста.
Тонни ефімерно красивих, грамотних слів
з яких до смішного мало користі
і в яких майже немає значення.
Зніми для неї фільм так,
щоб вона, народившись німою й
незрячою, могла його пальцями чути і серцем бачити.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=303728
дата надходження 02.01.2012
дата закладки 02.01.2012
Мені без тебе вірші не пишуться -
вогник згас...
Зорі у небі, мов квіти на вишивці...
Мій Пегас
десь заблукав на веселці між смугами
кольорів
або шукав собі іншую-другую
та й зустрів.
Їй тепер рими приносить у глечику,
стука ритм
срібним копитцем... Від мене далеченько
пілігрим.
Може тут справа не в конях із крилами,
як в гусей?
Де взятись віршам без любого-милого?
От і все.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=272160
дата надходження 26.07.2011
дата закладки 29.12.2011
"Чтобы оправдаться в собственных глазах, мы нередко убеждаем себя, что не в силах достичь цели; на самом же деле мы не бессильны, а безвольны."
Франсуа де Ларошфуко
"Я очень простой человек, Саюри. Я не люблю, когда вещи, которыми я не могу обладать, находятся рядом со мной."
Артур Голден. "Мемуары Гейши"
__________________________________________________________
...никто не заставлял ускорять
падение тьмы
на скользкие улицы
времени...
у нас всегда вдоволь
самих себя пока
рядом никто не дышит....
я заставляю тебя смотреть пристально
как скучают двери
когда их никто не открывает
вот уже половину вечности
как опустошенные корабли причаливают
к берегам
где никто никогда их не ждет
как в утреннем тумане
исчезает сон
в мгновение чьей-то слабости
рождается сила другого
и когда кровь в сердце твердеет
запутанные лабиринты твоего дыхания
первыми ощущают холод
жизнь - это слишком тонкая материя
чтобы удачно пережить десятки зим
и если тебя преследует солнце
то значит пришло время
говорить ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=302292
дата надходження 25.12.2011
дата закладки 29.12.2011
Зніми обладунки, хіба тут доречні реванші?
Ні серця ж, ні дами, ні вдячних тобі глядачів.
Для них ми давно уже стали героями шаржів,
А ти роззираєшся в пошуках кращих мечів.
Облиш свої спроби, зійди, як годиться, з арени
Без звичних для тебе вже оплесків і конфеті.
Ми довго за мене боролись, і схоже, даремно –
Нам світить довічне неразом у незабутті.
Та карою стане не пустка років животіння,
Не плач за жагою, яка переповнить рядки,
Ти болю боявся, а справжні ж тортури – прозріння…
Зніми обладунки, навколо лише вітряки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=302739
дата надходження 27.12.2011
дата закладки 28.12.2011
а не умеющий петь
ещё и плохо танцует
что до моих стихов
то не стихи вовсе
путь чуть длиннее нуля
к нему непременно стремится
самые популярные
стихи про осень
а не умеющий петь
не очень хороший папа
совсем не любящий муж
и человек не очень
впрочем и так всё ясно
тут ничего не добавишь
он не хотел сына
дерево дом дочку
а не умеющий петь
скажет всем что умеет
будет хрипеть и кашлять
кровь потечёт из носа
крики цветы овации
в зале без освещения
в зале в котором каждый
с детства лишён голоса
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=294418
дата надходження 19.11.2011
дата закладки 23.12.2011
Я уходил и чувствовал твой взгляд,
Стекающий по лбу холодным потом.
Фальшивили затянутые ноты
Напрасной встречи. Помнишь ли закат,
Дрожащий голос, робкие шаги,
Невнятный залп случайных монологов?
Все было так нелепо и убого,
Что лучше б я на месте и погиб.
Я всю тебя оставил в сентябре -
И стала жизнь влюбленностью короче.
Опять решил грустить и одиночить,
Тасуя ловко водку и друзей.
Не о тебе закончилась строка,
Не обо мне счастливые финалы...
Но если бы ты только представляла,
Как дорого прощальное "Пока..."
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=301203
дата надходження 20.12.2011
дата закладки 23.12.2011
ще досі вітаюсь з квітами на підвіконні,
займаю себе безкінечними текстами,
цілюсь в птахів аби побажати їм перельоту
і смикаюсь теплом у твоєму оці.
ще досі згадуюсь тобі будуючою місто на склі,
вимовляючою знаки й пророцтва,
розливаючою колір пекучий на пусті околиці
аби не зміг від слів протверезіти.
скибками нарізаю твою відсутність
і ковтаю її, не пережовуючи,
вже чую як вона засмоктує мої нутрощі,
робить мене пустою, зневаженою...
поперек горла усі ці спроби сказати
без спроб почути,
дихати не дають нудні проповіді часу,
де я досі вітаюсь з твоїми квітами
на підвіконні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=298434
дата надходження 07.12.2011
дата закладки 16.12.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 04.12.2011
Мамусю, я тепер зовсім від рук відбилася,
П"ю по вісім горняток кави, палю муратті,
Не навчилась просити у долі і крихти милості
А живу як виходить: двічі не помирати.
Я жахливо не пунктуальна, не знаходжу часу на сон,
Не навчилася рахувати гроші і час…
Підпускаю в інтимну зону не віп-персон,
І живу як по нотах – у стилі "ламаний джаз"…
Видихаю через кватирку клубками дим,
У минулім житті я напевно була драконом…
Пам"ятаєш, існує істина незникома:
Хто яскраво пала – помиратиме молодим…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=297441
дата надходження 02.12.2011
дата закладки 02.12.2011
вона насправді дуже самотня, та дівчинка, з нашого факультету...
їй хочеться говорити і стрягнуть в горлі слова,
і думає, якщо боляче, значить, іще жива…
і марить дрібками радості… і хоче тепла, та де там…
натомість гасне лампадкою, додолу повільно котиться,
і бавитися в існування у «лайках» на соцмережах…
а хочеться пригорнутись маленьким пухнастим котиком…
і хочеться полетіти… та надто вже тиснуть межі…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=296350
дата надходження 27.11.2011
дата закладки 01.12.2011
Сей остатки моего времени,
Режь на части больной застой.
Тишина, как и я беременна
…………………...…..пустотой.
Перематывать, отутюживать
Тусклым взглядом знакомый фильм,
Где миндаль обглодал за ужином
…………………...…..Кентервиль.
Твои пули меня играючи
Заставляют двоить углы,
Я их сердцем ловлю, как бабочек
…………………...…..для иглы.
Разжигай угли слов несказанных,
В них, как в омут хочу упасть.
Нотный стан расчертила фразами
…………………...…..моя страсть.
Полуночная синь изрытая
В реку свесилась через мост.
Сорят звёзды сном малахитовым
…………………...…..на погост.
А луна как я… тоже глупая,
Ведь желанье у нас одно -
До конца своих дней нащупывать
…………………...…..в небе дно.
19 марта 2011 Петербург
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=248245
дата надходження 19.03.2011
дата закладки 25.11.2011
Ти пішла - і нічим стало дихати,
І земля рвонулася з-під ніг...
Від удару долі не оклигати! -
В душу сипав знавісніло сніг.
Та прийшла весна, теплом розбуджена,
Пригорнула лагідним крилом.
А і з нею та, єдина, - суджена -
Стрілася тоді за Осколом.
І в мені звучить небесним голосом,
І тріпоче золотим дощем.
З нею вдвох ми - на стеблі двоколосом!
...Та чомусь і досі в серці щем.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=293712
дата надходження 16.11.2011
дата закладки 25.11.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 19.11.2011
Mнe кaжeтcя, чтo я ceбя иcтpaтил.
Пopa yйти c тocкoй нaпepeвec.
Ha paвнoдyшнo бeлыe тeтpaди
He выдoxнyть циaнoвыx нeбec.
...Oбpyшaтcя мeчты. И бyдeт вpeмя
Злopaдcтвoвaть, бeлeя нa виcкax,
Чтo жизнь пpoвeл нaпpacнo и нe c тeми,
Чтo цeль былa yнылa и низкa.
Чтo зpя тoгдa cмeнить cвoбoдy cмoг нa
Meжcтpoчнyю внeвpeмeннyю тoпь...
...Oceнний дoждь зaглядывaeт в oкнa,
Oтcтyкивaя фиpмeннyю дpoбь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=291341
дата надходження 07.11.2011
дата закладки 11.11.2011
Я тримаю за руку. Тримаю в обіймах.
Я тримаю у думці, у серці, у снах.
Я тримаюся гідно. Тримаюсь на рівні.
Я тримаюся Слова. І Правди в словах.
Так тримаються в болях - невиліковні.
Так тримає і не відпускає наркоз.
Так тримаються віри - лише послідовні,
Коли їх виганяють на лютий мороз.
В полі зору тримаю. Тримаюся курсу.
Я тримаю екзамен. Тримаю секрет.
Прапор вище тримаю. І руку на пульсі.
Мій тримається в битві останній багнет.
Так метелик тримається квіток веселих.
Так тримається вранці на травах роса.
Так тримається смальта в мозаїках древніх.
Так атланти тримають для нас небеса.
Я тримаюсь...
І з місця свого я не зрушу.
Далі - прірва...
Чи сонячно-зоряний рай?
Відпусти, не тримай мою зболену душу.
Якщо зможеш...
А втримаєш?
Міцно тримай!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=235071
дата надходження 15.01.2011
дата закладки 28.10.2011
В її душі закам’янілі квіти
Чекають на свого садівника…
Щоб у руках гарячих затремтіти,
І мрій надпити з чистого струмка.
Її печаль – то солов’їні співи
Із саду переораних надій,
Чекань безсонних неосяжні ниви,
І зустріч неприборканих стихій.
Їй важко кров`ю малювати правду,
Ходити босим серцем по стерні,
І в хитрих сновидінь просити спрагло,
Щоб принесли з собою світлі дні.
Душа її – незаймана діброва,
Де смуток і замріяність сплелись.
Листи свої в нікуди пише знову,
І розсилає, як птахів, увись…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=287519
дата надходження 20.10.2011
дата закладки 22.10.2011
І немає вже сили коритися,
І не можна ламати себе.
Більшість може також помилитися,
Але більшості прощено все.
А мене охопила знемога.
Бо цей біль вже,мабуть не мине.
Якось більшість убила Бога,
Що їй варто убити мене?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=175954
дата надходження 07.03.2010
дата закладки 22.10.2011
…є такий час коли не пишеться і майже не живеться
день жалоби за словом знехтуваним у будні…
засинаю на ранок не знаходячи в тілі серця…
і холодно так немов торік у грудні…
я сповідую музику твоїх кроків у спокій
де немає нічого окрім стін із фанери…
і виникає лиш одне запитання «доки»?
ти не випускатимеш мене із душі своєї
немов би із темної печери?...
я там задихаюсь втрачаюсь малію
стаю непомітною неспокійною злою…
треба ж так полюбити і сказати що вірю
вірою непохитною хоча все таки людською…
в нас людей посезонно змінюються боги
хоча одного тримаємо під невпинним серцем
він потайки пише всі анотації та епілоги
на частоті життя у сотні тисяч мегагерців…
бо є такий час коли замовкає навіть тиша
і в чашку улюблену капає дощ на терасі
немає брехні більшої ніж та коли нишком
ховаєш недопалки у старенькій китайській вазі
і кажеш собі що ніхто не помітить змови
твого серця і навдивовижу терпкої осені…
але пам’ятай що є такий час коли слово
шукає тебе загубленого у часі…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=287692
дата надходження 21.10.2011
дата закладки 22.10.2011
...після вчорашнього життя залишається відстань
яку подолаєш ближче до осені
і подорослішаєш на кілька світлових років...
крізь чорні ночі твого волосся витікає час
і зупиняється десь між ребрами днів
як тихо молиться небо у відчутті грози
як моторошно стає від бідності погляду...
*біліші від молока твої
скроні
нагадують
ранок
оповитий
серпанком
спокою... *
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=280242
дата надходження 12.09.2011
дата закладки 24.09.2011
только мёртвые балерины
во сне
или плохом фильме
на потёртом столе
кола и виски
я стираю твоё искусство
своей объективностью
не со зла
но осталось совсем немного
ты стираешь мои стихи
своей логикой
вечер душен
от жары
сигаретного дыма
и приглушенный свет
только мёртвые балерины
как в кино
или очень дурном сне
где неважно
скорее неясно
я бесшумно встаю
и иду опускать занавес
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=272664
дата надходження 29.07.2011
дата закладки 30.08.2011
Ліхтар збирає вечір та метеликів,
В вікні життя чиєсь маячить біля штори.
У мене ніч породжує істерику,
У мене дощ попереджає втому.
Я на годину випадаю з розкладу,
Мене у розшук...а мені б на вулицю.
...Вона мовчить і курить по-дорослому,
А потім по-дитячому цілується.
18.08.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=275692
дата надходження 18.08.2011
дата закладки 30.08.2011
Краще ударити в груди коліном
Аніж в брехні в серці ніжити щем;
Краще обійми з холодним каміном
Ніж фамільярність з гарячим дощем.
Краще вже темрява (повна!) і свічка
Ніж ясний день без нічого в руках;
Краще зигзаг, барикади і річка
Аніж пряма, хоч і в сотні роках.
Краще – о небо! – всі успіхи ВПЕРТІ
Ніж ці ОХОЧІ поразка і крах;
Краще кохати святу… після смерті
Аніж живу, що примножує страх.
16.12.2010 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=229216
дата надходження 16.12.2010
дата закладки 29.08.2011
тебя не может быть в моём городе завтра,
тогда же тебя не может быть и в сотнях других городов,
но это не значит что нет смысла искать тебя.
я сражаюсь на невидимом поле боя -
нет страшнее врага мне чем я сама.
рассматривая архитектуру твоих снов,
обещаю себе больше не спать. никогда.
травы желтеют во мне ближе к солнцу,
осень теряет двадцать второй зонт
и ты пишешь свои стихи почти обо мне.
нарисованные конверты вовсе опустели,
но то что ты слышишь меня я знаю ровно так,
как знаю то, что тебя не может быть в моём городе.
беспричинная грусть. я войну проиграла,
глядя вслед твоей котячей нежности и теплоте.
друзья всегда говорят о ранах, но нам с тобой рано
о них говорить, замечать их под слоем чувств...
ещё слишком рано для НАС.
и что я могу знать, когда вновь безнадежность?
разве что -
тебя не может быть в моём городе завтра,
тогда же тебя не может быть и в сотнях других городов,
но это не значит что нет смысла искать тебя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=273893
дата надходження 06.08.2011
дата закладки 25.08.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 24.08.2011
А інколи хочеться знати - ну що там, далі?
Розтринькаю серпень і враз повернусь у себе.
Вивчатиму надбані зморшки, немов медалі
За всі незаслуги й неподвиги перед Фебом.
А потім... згортатиму мрію неначе прапор,
І мороком в душу чужа марсельєза виллється...
І днів наших славних, пронизаних наскрізь браком
Чомусь бракуватиме попри нестерпні милиці.
А потім... прощатиму іншим свої медалі,
І буду просити у Феба нову потребу
Сховати у римах священне ім"я. А далі -
Розтринькаю серпень і враз повернусь у себе.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=276136
дата надходження 20.08.2011
дата закладки 23.08.2011
...така легкість в душі
моя дівчинко ти не повіриш
есенцію вина та єлею введи у висохлі вени
ти щастя недоспаними ночами міриш
і від твоїх сліз розливається Сена...
така легкість в душі
моя дівчинко світло неси у долонях
і нехай звідусіль линуть прокляття
тягнися до сонця немов золотавий сонях
і буде тобі свято і білосніжне плаття...
така легкість в душі
моя дівчинко ти не повіриш
свавілля часом дорожче за срібло
і навіть якщо минуле тебе
випадково стріне
передай йому
червону нитку із свого зап"ястя
бо чужим серцям часом недостатньо
трьохденного смутку за ними
в пекучому оцті
коли споглядають очима скляними
фіксуючи біль на єдиній точці
така легкість в душі...
і байдуже що це всього навсього
чергова осінь...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=276333
дата надходження 21.08.2011
дата закладки 23.08.2011
Миле і дике... Пухнасте? Швидше кошлате.
Перед порогом серця сидить зухвало...
Погляд смарагдовий десь поміж хмар сховало
З неба видніше: впускать його чи прогнати.
Стукає лапкою ніжною у дверцята
Без сподівань, претензій і без амбіцій.
Тихо і легко: "Вам не потрібна киця?"
Зараз важливо намарне не обіцяти.
Створінню не треба хатки чи молока...
Муркоче, як інші, тільки вже надто чорне.
Просто бракує того, хто міцно пригорне,
Щоб навіть заснути можна в його руках.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=275469
дата надходження 16.08.2011
дата закладки 17.08.2011
зробив учора татуювання
синім
через мандрівки за край і в крайність
посивів
почати просто нову сторінку
не вдасться
створити диво і ще створити
щастя
десята гола однак лиш перша
в душу
і як назветься і що напишуть
байдуже
а в "особливих" усе звичайне
й темне
поставлю номер і гриф поставлю
"цілком таємно"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=275268
дата надходження 15.08.2011
дата закладки 15.08.2011
Меня дождь не застал:
Разминулись в трёх соснах - двух улицах.
Средь фонтанных зеркал
Небо пенится, кривится, хмурится.
Обдаёт холодком:
Вскользь по телу не летними брызгами.
Предпоследним цветком
Осень входит: неузнана, признана.
А я жду твоих глаз
Разноцветным взъерошенным голубем,
В наш пожухлый рассказ
Годы вброшены каплями голыми.
Сыплет листьями с нас,
Время падает пеплом на головы.
21.09.2010, 14:00, Зеркальная струя
(с) Александр Стадник
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=212083
дата надходження 21.09.2010
дата закладки 14.08.2011
джерело натхнення - Akari: Поетки плачуть рідко
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=269951
забагато дощів, забагато римованих строф -
майстер-клас із обману у шовковому халатику.
градом слів, передбаченнями катастроф,
а сльозами? сльозами поетки не вміють плакати!
за одного "того" - десять люблячих і нелюблених.
кожна фраза - тягар, не зламалися б терези...
і не правда, що серця нема чи жалю у них,
та не кожен-бо вартий поетчиної сльози.
13.07.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=269957
дата надходження 13.07.2011
дата закладки 15.07.2011
Если ты не придешь, то останешься жить между строчек
Непросмотренным сном, неслучившимся счастьем, анонсом...
Окружающий мир так усердно об этом пророчит,
Что теперь безразлично мне даже осеннее солнце.
А ночами все звезды воруют возможность мечтать и,
Так невинно моргая, когтями вонзаются в небо.
И теперь одиночество- мой неизменный читатель-
Оставляет в постскриптумах подписи, где бы я ни был.
По-осеннему грустно. Курсирую вальсом чаинок,
Заплетая в воронку изысканный вкус бергамота…
Если всё-таки сольный концерт мой окажется длинен,
То, пожалуйста, мир, пусть он будет звучать для кого-то.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=209473
дата надходження 05.09.2010
дата закладки 09.07.2011
ощущаю себя заброшенным старым домом
когда бросили все. собака /ты/ и родные
с кровью в горле застряло слово колючим комом
темномысли бессрочно ждут, что уйду
за ними..
выпиваю себя. активировал амнезию
скоро тысячи звезд за минуту во мне остынут
покидают всегда не вовремя. нас и силы..
самый сильный удар наносят /с/ любовью.
в спину..
в тишине пустота такая, что страшно думать
знать, что сердцем своим чужое
убиваю..
мне достаточно цвета в грусти, в страданьях – шума
не хватает лишь звуков счастья
в Тебе
/..родная/
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=268919
дата надходження 06.07.2011
дата закладки 06.07.2011
кожна добра поетка мусить мати власного янгола,
час від часу робити дурниці, аби той не був без роботи
і сухою з води граційно вилазячи всоте
посміхатись і червоніти: невже це я була?
кожна добра поетка мусить палити.
цигарки, мости чи листи - то не так суттєво.
шкодувати опісля, ридати: янголи, де ви???
прилаштовувати на гордість бетонні плити.
кожна добра поетка мусить... писати!
хоча б іноді, так, для підтримки іміджу =)
аби янгол собі не думав: чого я тут сиджу,
їй же добре, в житті приватнім теплі пасати...
кожна добра (самі здогадайтесь хто) мусить мати мрію далеку,
бо як мрія близька, то не буде віршІв і прогресу.
...помирати від стресу, вдавати принцесу, втікати від пресу...
от... а кожен поганий янгол мусить мати власну поетку!
05.07.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=268746
дата надходження 05.07.2011
дата закладки 06.07.2011
я буду спати вдень, щоб скоротити відстань на темінь,
розпишу всі свої сни й надішлю в електроннім конверті.
смак бетону й розлуки, моє здичавіло-покинуте плем'я
тупцює на книгах холодних із запахом свічки і смерті.
я люблю тебе. я ковтаю краплини натхнення солоні
і листами тобі свою стелю оздоблюю з плетив.
уживаюся тут, де нікого нема крім сторонніх
і вичавлюю усмішки, віру і сни з інтернету.
загортаю в дощі всі будинки переказом стислим,
хочу, щоб відчувалось та так непомітно і мітко.
щоб гірким світ на смак...засолоджено-кислим,
щоб на шкірі вночі миготіли знайомі відбитки.
я люблю тебе. досить грубо і так філігранно,
що зізнатися в цьому собі навіть дико і дивно...
запізнились на дощ, приплелися до сонця зарано
і гуляють навкруг з попільничками в грудях царівни.
засинатиму вдень, щоб цю відстань в собі заховати
і читатиму вголос зі стелі для тих, хто крізь простір.
я люблю тебе. і на стіни кидаю портрето-плакати,
заливаюся воском і сплю... все так просто.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=268855
дата надходження 06.07.2011
дата закладки 06.07.2011
Вона-непринцеса крокує стежками слідів,
Покинутих кимось, волосся її без бантів,
А я дихаю нею, як гаслом усього навкруг,
Бо ніяка вона не принцеса.
Вона не живе у будинку й не бачила стін,
Дахами не ходить і ще не була в цьому місті,
Ніколи не бачила міста рідніше за те,
Що живе у моїй голові, і звісно
Вона не жує в роті гумку, а очі її лиш широко розкриті,
Бо завше вона полюбляє дивитися в небо,
Де знає, що бачу - вона не принцеса.
На неї сідають птахи, та не роблять на неї те зле,
Адже бачать її-непринцесу,
Й до купи збирають своє
Десь за межами плеч, мого світу...
Вона десь стоїть на великім мості,
Що єднає старенькі радянські машини, ще й жовті,
І дивиться в море...
Колись корабель (досі має той серце, й не чорний двигун)
Забере її звідти далеко... вона відпливе,
Та повернеться знов і з повітряним змієм в руці,
Я ж створив її цю непринцесу...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=265270
дата надходження 15.06.2011
дата закладки 04.07.2011
Присвячується Джеку, який збудував дім...
Ось сайт, що придумав ЮХНИЦЯ ЄВГЕН…
А це – легендарні й не дуже поети,
Які кожен день закидають куплети
На сайт, що придумав ЮХНИЦЯ ЄВГЕН…
А це - майстер страху і гри VELVET CAT,
Якого цінують і знають поети,
Які кожен день закидають куплети
На сайт, що придумав ЮХНИЦЯ ЄВГЕН…
А ось ще ніким не підкорений ДУХ,
Яка час від часу чита VELVET CATa,
Якого цінують і знають поети,
Які кожен день закидають куплети
На сайт, що придумав ЮХНИЦЯ ЄВГЕН…
А ось БОРОДА – думка зроджує рух,
В якому вирує нескорений ДУХ,
Яка час від часу чита VELVET CATa,
Якого цінують і знають поети,
Які кожен день закидають куплети
На сайт, що придумав ЮХНИЦЯ ЄВГЕН…
А ось і ЛАСУНКА з своїми думками,
Які в БОРОДІ вже прискорили рух,
В якому вирує нескорений ДУХ,
Яка час від часу чита VELVET CATa,
Якого цінують і знають поети,
Які кожен день закидають куплети
На сайт, що придумав ЮХНИЦЯ ЄВГЕН…
А ось ІГОР ВОВК пильно стежить за нами,
Який забирає ЛАСУНКУ з думками,
Які в БОРОДІ вже прискорили рух,
В якому вирує нескорений ДУХ,
Яка час від часу чита VELVET CATa,
Якого цінують і знають поети,
Які кожен день закидають куплети
На сайт, що придумав ЮХНИЦЯ ЄВГЕН…
А ось ЛЯЛЯ БО і щоденник її,
Яка не напише про ВОВКА ні грама,
Який забирає ЛАСУНКУ з думками,
Які в БОРОДІ вже прискорили рух,
В якому вирує нескорений ДУХ,
Яка час від часу чита VELVET CATa,
Якого цінують і знають поети,
Які кожен день закидають куплети
На сайт, що придумав ЮХНИЦЯ ЄВГЕН…
Ось CORVIN, який трохи дивний або…
Який зупиняється на ЛЯЛІ БО,
Яка не напише про ВОВКА ні грама,
Який забирає ЛАСУНКУ з думками,
Які в БОРОДІ вже прискорили рух,
В якому вирує нескорений ДУХ,
Яка час від часу чита VELVET CATa,
Якого цінують і знають поети,
Які кожен день закидають куплети
На сайт, що придумав ЮХНИЦЯ ЄВГЕН…
9.04.2011р. Corvin
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=252747
дата надходження 09.04.2011
дата закладки 04.07.2011
Поети вмирають часто,
Частіше, ніж не поети.
Їх душі летять у небо,
Їх руки, неначе крила, -
Завжди потребують лету.
Поети вмирають просто,
Мов листя летить з берези.
Надворі холодна осінь,
Остання, немов самотність, -
Єдина сестра поета.
Поети вмирають зранку
Без пляшки, що на похмілля,
Без мрії, яку потрібно
Чекати й шукати знову,
Неначе нову повію.
Поети вмирають швидко –
Їм ніколи жити в прозі,
Бо вічно в напівдорозі,
Бо Муза стоїть на розі
Зі словом, що було першим.
Поети вмирають рано,
Їх треба любити нині,
Бо прісно вовіки вічні
Їм вже не потрібні будуть
Ні квіти, ні поцілунки.
Поети вмирають вічно,
Бо вічно шукають смерті,
Бо надто вони відверті
І надто безпосередні,
А бути потрібно іншим.
Поети несуть на плаху
Свою лебедину пісню,
І осені радість пізню
Уже не встигають пити…
Поети не вміють жити.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=267476
дата надходження 28.06.2011
дата закладки 28.06.2011
Давай улыбаться. Ну же.
Оденься. Немного холодно.
Пойдем. Отражаться в лужах.
Пинать по асфальту золото.
Задумайся. Это счастье:
Молчать. Не бросаться звуками.
Подольше не возвращаться.
Давай улыбаться. Ну-ка.
спасибо автору Лежекошке за иллюстрацию!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=149510
дата надходження 11.10.2009
дата закладки 28.06.2011
Зашарілося маками літо,
Наче сонцем у щоки ціловане.
Між зеленої мрійної повені
Грало сяйвом, рубіном залите.
Нахиляло голівку за цвітом,
І дитячим дивилося поглядом.
Зашарілося маками літо,
Наче сонцем у щоки ціловане
І схотілося літечку бігти
Невтямки, поміж маків закоханих.
Та й позичило барви непрохано -
Серед поля, між трав-малахіту,
Зашарілося маками літо...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=266898
дата надходження 25.06.2011
дата закладки 27.06.2011
светлые в стаи
нет больше верности
добрые вести
только лишь ненависть
кожу под сталь
прочь от усталости
тело в броню
лаю и скалюсь
светлые в стаи
жалкое сборище
солнце не встанет
знали же сволочи
вроде любили
попросту лгали
пёс без хозяина
скалюсь и лаю
знали же точно
врали но верили
порваны в клочья
белые перья
всё что осталось
злоба и ненависть
здравствуй хозяин
вот мы и встретились
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=266979
дата надходження 25.06.2011
дата закладки 27.06.2011
А віриш, мені здалося -
відкинув у бік Бог п’яльця,
занурив в моє волосся
твої невагомі пальці.
твоїми вустами втішно
залишив на шкірі рани.
і те, що не стало віршем
зрослося його нитками.
слова розімкнули коло
в провалля зійшли луною,
але візерунки долі
не стали для тебе мною.
хай п’яльця знайде і вирве
орнаментів мертві квіти,
бо ти не заповнив прірви -
собою її поглибив.
я знаю, що стане гірше -
тому вчусь тримати спину.
а віриш – немає сліз вже,
лише роздирають рими…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=267327
дата надходження 27.06.2011
дата закладки 27.06.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 26.06.2011
Це, можливо, надто поетично,
І в житті такого не бува -
там простіше все:
буденно, звично
найніжніші мовляться слова.
Надто просто:
потяг,
кава,
люди…
Два гудки –
і вже між нами даль.
І ніхто не спинить,
не осудить,
не розрадить.
Просто все.
А жаль…
озвучив: molfar
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=266450
дата надходження 22.06.2011
дата закладки 25.06.2011
Прочитай мені вірші свої перед сном.
Прочитай мені вірші свої рано вранці.
Щоб Твій голос у душу постукав крилом,
І розкрився в ній розмахом крил інтонацій.
Прочитай мені вірші свої в день весни.
Прочитай мені вірші в час літньої ночі.
Щоб почути, як голос дзвенить Твій в мені.
І почути, як голос Твій ніжно шепоче.
Прочитай свої вірші під сонцем палким,
І під час безкінечної сильної зливи.
Щоб відчуть, як співаєш Ти в серці моїм,
І сльозишся росою в його серцевині.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=262694
дата надходження 31.05.2011
дата закладки 22.06.2011
Что чувствуют руки, когда их касаются?
Что чувствуешь ты, читая стихи?
Сквозь дым и огонь двадцать первого хаоса
Я смогла разглядеть как
рождались цветы.
и…
что за чудо: они украшали твое
«внутри»
как ни одно из чувств.
я люблю тебя,
а любить – это высшее из
искусств.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=259657
дата надходження 14.05.2011
дата закладки 22.06.2011
когда допоёшь-
убей меня, милая.
мнимые образы,
спуски, перила.
чёртов театр
и актёры от бога.
рваные кресла
в пустом гардеробе.
жалостный взгляд,
собирательный образ-
“он не дорос,
он недоносок”.
тихо, пронзительно.
струнами – иглами.
как допоёшь-
убей меня, милая.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=229207
дата надходження 16.12.2010
дата закладки 21.06.2011
З неї впала коштовна корона,
А вона все одно королева.
Покотилась сльоза кришталева
І звільнилося місце на троні.
Треба знищить її, безборонну,
Треба кинути в клітку до левів!
З неї впала коштовна корона,
А вона все одно королева!
Владний погляд - криниця бездонна,
Ніжне серце, хоч воля сталева.
Вірні слуги й прибічники, де ви?
Все ж велична, мов діва, ікона.
З неї впала коштовна корона...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=225939
дата надходження 02.12.2010
дата закладки 19.06.2011
Сіє дощ. Наче й слів не знайшлось,
щоб сказати тобі й захмеліти.
Я чекаю. Надіюсь…на щось,
до грудей притискаючи квіти.
Й ти мовчиш - очі повні журби –
Плащ благенький, по пальцях тривога.
Каблуками міської юрби
мокрий брук замикає дорогу.
В нескінченних симфоніях площ
ти ховаєш долоні у вечір...
Я, напевно. Навіщо. За що ж...
Не тебе обіймаю за плечі.
Ти зникаєш в вагоні метро,
під вогні опівнічного міста...
Я прощаюсь. Навіщо... За що...
Під мелодії Баха і Ліста.
PS/ ПЛЕЙКАСТ ДО ТВОРУ ЗНАХОДИТЬСЯ НА СТОРІНЦІ http://www.playcast.ru/view/1579031/59b0302562cf44b80f23ae303bff6d1dd40b3708pl У ВИКОНАННІ НЕПОВТОРНОЇ AmriLauru,
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=260419
дата надходження 18.05.2011
дата закладки 18.06.2011
Тільки я вмію так безглуздо:
Каву - відрами,
Кожен клапоть паперу - віршами,
Кожну "майже любов" обертать на музу...
Жити так, щоб з очей блискавки!
Як хотіти - тоді максимум!
Не лишай мене лиш так саму,
Я сумирна стану колись-таки.
Буду ввічливою і тихою
Підпалю конспекти й нотатники...
Не збагну лишень, поки дихаю:
Хто ж оцінить змін результат такий?
15.06.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=265294
дата надходження 15.06.2011
дата закладки 15.06.2011
Мовчиш?
Мовчи.
Карай мене мовчанням.
Вихлюпуй біль у простір самоти.
Я не відчув би прірви під ногами,
Якби не ти.
Якби не ти, я не відчув би й неба
Під крилами.
Не зміг би так зрости
У розумінні вічного й земного,
Якби не ти.
Розбите серце точить німота,
Зникають зорі днів, немов у кухлі
Вуглини почуттів.
Сумна
Одна
Перегортаєш сутінь.
Пробач мене.
Прости мені.
Мовчи!
Не треба слів просіяних,
Промитих.
В мовчання безмір корені пустив
Кришталь
Розбитий.
Але я вдячний Богові за те,
Що ти на світі є.
Зі мною.
З іншим…
Твоє ім'я солодке і святе
Займає нішу
У пантеоні вічних почуттів,
В сузір'ї Муз, що їх торкнувся геній.
Але невже окрилена любов
Мовчить
На сцені?
Мовчиш?
Мовчи.
Тримай безмежну паузу.
Але в мовчанні я
Помру
Не зразу.
То краще вже,
Неначе кулі в скроню –
Від слів твоїх
Себе я не бороню.
2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=264628
дата надходження 12.06.2011
дата закладки 13.06.2011
Спекотний день згасав. Я поливав квіти.
- Со, - спитала незнайома маленька дівчинка, - досц лобис?
- Напуваю квіти, дивись яка суха земля, - знайшовся я.
- Я тез хоцу.
Вечоріло.
- А це со? – зупинилась біля волошки, де влаштовувався сонний джміль.
- Це джмелик не встиг до хатки, ото і лишається на ніч.
- І со, двелі його хатки заклиті взе?
- Так, - я вимкнув поливалку, - треба йому якусь гарну суху квітку на ніч знайти…
Вона миттю зреагувала.
- Знайсла, - жовтий тюльпан з привідкритим листочком справді підходив, - а со він там буде їсти?
- Нап`єься некару, поїсть пилочку і засне.
Ми чаклували над тюльпаном довго, врешті розпотрошили його. Стемніло.
- Бджіль заснув?
- Так, і мені пора.
- А ти завтра вийдеш гуляти? – у голосі надія.
- Ні, я на роботу….
- То со, ми не побацимось? Я з Київа, там зиву…
- Чого ж - ти ж ще приїдеш – приходь.
- Добле… мене жвати Евеліна, па-па…
- Па.
Вона розчинилась у темряві саду, напоєній пахощами акації.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=262338
дата надходження 29.05.2011
дата закладки 11.06.2011
Я блукатиму містом самотнім наївним дощем
у сезоннім цвітінні, в пелюстках білявих акацій.
Може, навіть, забуду про той неподоланий щем
серед мокрих будинків у ретро міських аплікацій.
Звуки крапель як кроки, я ними римую рядки
непочаті, а, може, вже сказані вчора…між нами.
Наливаються духом медовим акацій квітки,
й літо стелить під ноги відцвілий пожухлий орнамент.
Я сьогодні не зможу себе віднайти. Навіть, гірш.
В цьому шумі трамваїв, тролейбусів - протяги тиші.
Вже завершено все? Залишивсь недописаний вірш...
замість мене, цей цвіт між холодних акацій допише.
творча робота від AmriLauru на http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=263325 та http://www.playcast.ru/view/1585417/746545e055659d2c8b47f809b5281af33e1cc317pl
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=263283
дата надходження 04.06.2011
дата закладки 04.06.2011
... нудить і час приземлився на ліжко,-
тільки б ніяких розмов про високе.
Знаєш, ця книжка не зовсім ще книжка,
швидше реальність бридка й косоока.
В ній я любила лише волоцюгу
того, що всіх посилав на три спеки.
Телефоную комусь, майже другу,
раджу піти прогулятись в аптеку.
Там нахапатись дощу й Анальгіну,
щоб не болів антидумальний пристрій.
Дихає час геть обкурений в спину
і обіцянки з бензином в каністрі.
Нудить...ти знов про високу нікчемність,
що ж, доведеться на хвіст тихо впасти.
І ледь помітна гірка НЕвзаємність
все ще жує із стаканчиків пластик.
Навіть якщо ризикну дочитати,
потім з героїв всі вичавлю соки.
Боляче? Зараз же спиртику й вати,
тільки б ніяких розмов про високе!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=259579
дата надходження 14.05.2011
дата закладки 04.06.2011
Накопилось немного. Всего. И в душе.
И за пазухой.
Нежный голос за кадром. Настойчиво.
Это не цель.
Голос тихнет. Звучат барабаны.
Какая оказия.
Ордена и медали. Кладут. Как некролог.
В конце.
Я способен себя отпустить. За рубеж.
За закатами.
В тридевятых деревнях. За лесом
прохладных широт.
Ты со мной. Даже если не рядом.
На уровне атомов.
Даже если не вместе. Одна.
Кто по прежнему ждет.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=260754
дата надходження 20.05.2011
дата закладки 27.05.2011
...а я не просила жодного.
І жоден не став у стрій.
Молися зі мною, подруго,
Мій голос такий слабкий.
Так звично запахло порохом,
Неначе він вже вбивав.
Орфей із обличчям ворога,
Володар п'янких отав.
Але як покличе порухом
У вир спопелілих днів-
Молися за мене,подруго...
бо я не згадаю слів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=259782
дата надходження 15.05.2011
дата закладки 21.05.2011
З’єднались наші душі у молитві.
Нехай простить мені любов цю Бог.
Я кожен день благословляю миті,
Короткі миті, коли ми удвох.
Можливо, що любов ця надто пізня
І ти для мене надто молода.
Для мене ти – Молитва.
Ти – як пісня.
Мов у пустелі – рятівна вода...
Без тебе дні – одноманітні й сірі.
Без тебе - пустка темна і сумна.
Не думаю.
Люблю тебе. І Вірю,
Що нам обом судилася весна.
Ще скільки нам відміряно – не знаю.
Зрадіє Бог,
чи роз`єднає нас...
Тому, коли з тобою розлучаюсь, –
прощаюся,
немов останній раз...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=257533
дата надходження 04.05.2011
дата закладки 14.05.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 08.05.2011
Ти - моя журба в гіркИх зірках,
що вмирають в синіх перевеслах.
Час сотає нитку з рукава
дням, що линуть на кленових веснах.
Ти – печаль у ямках на щоках,
з пісні таємничого Орфея.
Золотий пилок в моїх руках
розсипає місяць по алеї.
Вікна в небо – протяги хмільні ,
в снах торкнуся рук твоїх, зап’ястя…
як же вранці хочеться мені
прокидатись в домі… повнім щастя…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=257593
дата надходження 04.05.2011
дата закладки 07.05.2011
Маленький Ко закрылся в ванной и не плакал. Он просто включил горячую воду, после - разбавил ее холодной, свернулся живым комочком на дне ванной и засунулся под душ. Можно было подумать, глядя со стороны, что маленький Ко плачет или уснул. Но - нет. Он размышлял и плел сказку собственной жизни из горяче-холодно-теплых капелек воды.
Его мысли были яркими и разноцветными. Ни одной серой.
Вода была ласковой, как пальцы того, чьё имя маленький Ко не помнил вот уже несколько минут, часов, дней или даже вечностей. Маленький Ко в целом-то не любил запоминать имена. Он вообще - не любил.
Вспоминался чай без сахара и новогодние ириски. Запах Egoist Platinum от Chanel и прочие глупости. Сны. Дни. Вечерний мурчатель, пушистивший хвост на черных джинсах маленького Ко. Сигаретные узоры на окнах и стенах подъезда. Тишина. Только вот голос все никак не вспоминался. Может быть, он просто не хотел помниться, а маленький Ко не любил заставлять. Он вообще - не любил.
Он просто закрылся в ванной и не плакал.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=244578
дата надходження 03.03.2011
дата закладки 03.05.2011
Приходит. Не ждет. Не смотрит в окно,
Почти не мечтает о трепетном солнце.
Я называю ее - Весной,
Люди зовут ее - Осень.
Она улыбается. Кутает плечи в шарф,
Тонкий, раскрашенный алым и желтым.
Я знаю, она покупает март
У блеклого неба за злотый.
Она вышивает весну уже тысячи тысяч лет
Разноцветными нитями снов и желаний.
Она любит кофе и дым сигарет,
И тонкую мятную тень обещаний.
Она прячет в душе огонь, а в глазах - льдины,
Она любит гулять по дождям и по нотам.
Я знаю ее. Я сочинил ее имя,
А люди... зовут ее - Осень.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=257230
дата надходження 02.05.2011
дата закладки 03.05.2011
У неба перекинуті зіниці
наллю себе по краплі досхочу.
А по садках цвістимуть полуниці,
і солов'ї засвітять аличу.
Нап'ється день дзвінкого шумовиння,
і тонко-тонко серце заспіва...
Не може бути щастя половинним -
як неба у півсвіті не бува
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=214098
дата надходження 03.10.2010
дата закладки 02.05.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 02.05.2011
Второе...
Не видно снега.
Хоть плачь. Хоть пойди-убейся.
Вор́оны.
Взрывают небо.
Без неба воронам - тесно.
Вода.
В виде тихих капель.
Стекает c карниза края
Куда-то...
Возможно, н́а пол.
Возможно, на п́ол.
Не знаю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=158978
дата надходження 02.12.2009
дата закладки 01.05.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 01.05.2011
А я хочу на дах – говорити із ніччю про все,
і розкинувши руки, ловити зірки ув обійми…
і з отарами снів – що, мов хмари лінивих гусей,
зачіпають шпилі, у надії, що місто їх прийме…
а я хочу на дах, де не чується плину хвилин,
тільки скрипи вітрів на пюпітрі старої антени…
щоб привів мене там, де буваєш лиш тільки один,
залишаючи маски свої сірим привидам із мізансцени.
а я хочу на дах, де давно не рахуються дні,
де весна крізь склепіння збігає дощами розтало…
щоб спина до спини, й щоб мурашки по спинах одні,
поки два божевілля за руки, до ранку – змовчались…
09.03.2011 (С)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=245874
дата надходження 09.03.2011
дата закладки 03.04.2011
... тінь метелика впала з поверхні будинку,
зміст книги залитий чаєм, а хмари прокисли.
І висить над дахами іржава, небесна шкоринка-
ці картинки у мозку на тиждень приблизно зависли.
Недосяжність чиясь поза зоною світу і вулиць-
ти вертаєшся в дім, де нікого два роки немає.
Всі пішли на хвилину...та досі іще не вернулись-
так звикаєш до себе,як я до нікого звикаю.
Тут не вдієш нічого, рятуючі струни заснули
від солодкого болю і вІршів на кшталт шоколаду.
Загубилась перлина у силі німого намулу,
на могилі ЗАБУТОГО вітер танцює ламбаду.
Тут не вдієш нічого, німого не вчи розмовляти,
краще тиші промовити щось вже не зможеш.
Візерунки печалі на стінах глухої палати,
розримований світ і брудне, загримоване ложе...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=249384
дата надходження 24.03.2011
дата закладки 25.03.2011
назустріч рвусь, як зоряний болід, -
в обіймах спраглих вигорю на попіл.
І хочу знову пристрасно горіть,
і сяйвом бути вірній Пенелопі.
Лечу крізь бурі неземних століть,
аби припасти до твойого лона,
аби скінчити вибухом політ
і мить оцю прожити Аполлоном.
І возродитись у чиїмсь житті
вже іншим, іншим,
але теж нестримним,
щоб дарувати бризки золоті,
щоб знов, богине,
буть з тобою рівним.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=247981
дата надходження 18.03.2011
дата закладки 18.03.2011
когда-то я приеду в твой город
...
и он меня бросит
меня переедет белая волга
как будто по зебре
не больно, но долго
его это не остановит
за жабры фортуну неловко
мою ухватит вприпрыжку
горящей огнями спичку
удачу-уловку
хороший-хороший мальчишка
и я его брошу
ему обламаю фальшивые крылья
как будто нарочно
сотру в порошок или пыль
я
а помнишь, в ладоши
порой
мы хлопали до онеменья
мальчишка хороший-хороший
и где наши белые ночи
постой!
утонули в речке забвенья
мне плакали чертовы мимы
навзрыд и не очень долго
меня переехала чертова
чертова чертова волга
я знать не хотела
твой город
манила лишь дрожь по телу
сентябрь
октябрь
ноябрь
и холод
твой город обманчив
и мерзок
и стекла от вздохов бьются
слова здесь грязным потоком
всецело во что-то льются
меня не спасают даже
ни красные батареи
ни белые стены
зажатые вены
закрытые двери
а где я
мне чайки кричали
гораздо громче
чем шум за плечами
невыносимо
чрезвычайно
давай отчалим
давай отчалим
давай забудем
4-5/10/2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=214536
дата надходження 05.10.2010
дата закладки 13.03.2011
все так просто, аж світяться діри
все так смішно, аж хочеться вмерти.
скільки коштує наша зневіра
на розпродажі істин затертих?
всі троянди нахабно в\'януть.
страшно бачити і мовчати.
перед виграшними боями,
не рахують минулі втрати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=244533
дата надходження 02.03.2011
дата закладки 06.03.2011
як завше, красива і, як ніколи, самотня.
Боже, прости мої вибрики, я говоритиму віршами
і не шукатиму змісту
Боже, не дай тільки сумнівам всю мене з"їсти.
даруй мені зміни. вирішуй за мене, я дозволяю.
зроби щось зі мною, коли буде час і натхнення.
чи просто придумай для мене нову забавлянку,
старі почали уже гратися мною і грати на нервах.
Вибач, що набридаю, наступного разу піду до психолога.
говорити не можу без адресата, тиша - невдячний слухач.
Боже, мені по-зимовому сумно і холодно.
Боже... я не хотіла, щоб і тобі було сумно... не плач.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=245348
дата надходження 06.03.2011
дата закладки 06.03.2011
Ти приходиш тоді, коли світ весь вкладається спати,
заглядаєш у кожну шпаринку беззахисних душ.
Ти приносиш старі, повні смутку мого, фоліанти,
намагаєшся стерти із них чорних спогадів туш.
Ти знаходиш мене, коли я вже потрошки зникаю,
коли я зачиняюсь у світі зруйнованих мрій.
Завжди свариш мене, напуваєш малиновим чаєм,
і примушуєш знову новий розгортати сувій.
Ти врятуєш мене, коли вся медицина безсила,
коли білі ворожки на мене рукою махнуть.
Ти велична й проста, ти - надія моя легкокрила,
прокладаєш дорогу крізь років густу каламуть.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=165016
дата надходження 09.01.2010
дата закладки 05.03.2011
Ты умирал когда-нибудь весной?
Когда птички поют,
Когда деревья хвастаются почками,
Когда даже неумный младенец,
Услышав
Нежное прикосновение
Лучика
Солнца,
Смеётся?
Ты умирал летом?
Когда, слушая байки загорелых туристов,
Хочется верить,
Что жизнь и вправду
Прекрасна?
Когда солнце горячо,
Но пить его из воздуха
Всё равно
Хочется?
А осенью ты умирал?
Это тогда, когда желтеют листья,
А слюнявые поэты
Врут
О том,
Что природа умирает…
Или спит.
Это неправда!
Осенью рождается
Самое синее небо
В рамке из самых хмурых облаков.
Ты умирал когда-нибудь зимой?
Снег присыпал твою могилу?
Тогда кажется,
Что свои ледяные скульптуры
Мороз возводит на твоем надгробье,
А прекрасные
Уникальные
Звездочки,
Которые живут только миг,
Уже не боятся тепла твоего тела –
Ведь его
Нет…
Ты умирал вообще?
А я умирала.
И скажу тебе:
Не стоит.
Особенно весной
Когда птички поют
О том, что любовь
Все-таки
СУЩЕСТВУЕТ!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=74793
дата надходження 18.05.2008
дата закладки 26.02.2011
Похороню без почестей,
тихонько
этой осенью,
Меня ты тоже
заживо
зарой в своём саду.
Отрежу только локон я
на память
с мелкой проседью.
В раю
одета в чёрное,
Ты
в белое -
в аду.
Без посторонней помощи,
тихонько
этой осенью
Мне без наркоза
раны все
в привычку зашивать.
Отрежь меня и выброси,
заклей
перцовым пластырем.
Ты не привык проигрывать,
мне
- не впервой прощать.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=92259
дата надходження 11.09.2008
дата закладки 26.02.2011
А он говорит:
«Лапуля, тебе за тридцать –
поизносилась голодной синицей»…
В ладони проситься нет мочи!
Давно раскурочен
журавль на чучело…
Между прочим –
обыденным и постылым –
и был-то хилым!
В полёте вздорном
он, беспризорный,
ночами вился…
сулил просторы…
Повис тряпицей на грязных спицах…
А он говорит:
«Ни в хвост, ни в гриву
кобыле крылья!»
И варит кашу…
Течет гуашью гламур
вчерашний…
И время-бремя
прогоркло в чаше
поблёкших вёсен.
Попросит он
топора и масла…
Волнообразно жуют матрасы…
А он говорит: «До завтра!»
Не зарекайся…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=173129
дата надходження 21.02.2010
дата закладки 19.02.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 18.02.2011
А всього імен його було сорок і жодне з них не було справжнім, бо справжнього не знав ніхто, навіть він сам.
Ю. Андрухович "Перверзія"
Не дивуйся, це я - проїжджала потрібну зупинку,
Розмовляла вві сні. Забувала забрати решту.
Несвідомо і легко робила погані вчинки,
Дозволяла чекати. І цілувала перша.
Позичала останні. Лице підставляла вітру,
Одягала вчорашнє, молилася тричі на день.
(у моєму конспекті є дивні сполучення літер,
мабуть це анаграми твоїх сорока імен).
Тільки шкода, що ти став заручником клятого поділу
Між моїми словами і серцем, яке не почути...
Не дивуйся, це я, посипаючи голову попелом,
Промовляю: любила. І жодного слова спокути.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=212453
дата надходження 23.09.2010
дата закладки 18.02.2011