[i][/i][b][/b][b][i]Йду я до Майдану – назустріч зорі…
Там Вкраїни серце, там богатирі…
Там куються долі!.. В них найвища суть –
Прокладають хлопці у Європу путь…
Жарко на Грушевській:* вогнемовний герць
ЗаБулатив сталі небайдужих серць!
Та ворожі дула пробують на зуб
Леговані се́рця і козацький чуб.
П р и с п і в:
Йду я до Майдану… Стрічка майорить…
Стрічка синьо-жовта – кольорова мить!
А в душі – трембіти: наш співочий край!
Вже гряде побіда! Грай, трембіто, грай!
«Згинуть воріженьки» – як роса, як сон –
Втілять нашу мрію вої без погон!..
На́рід український факел запалив,
Не згасить вже світла і мільярдом злив!
Понесуть народи світло у майбуть
Й виберуть для долі праведную путь –
Скинуть всіх тиранів раз і на віки́!
…І сплетуть майданам ла́врові вінки!
П р и с п і в:
Йду я до Майдану… Стрічка майорить…
Стрічка синьо-жовта – кольорова мить!
А в душі – трембіти: наш співочий край!
Вже гряде побіда! Грай, трембіто, грай! [/b][/i]
_____________
*Мова йде про відомі події на вул. Грушевського (у Києві).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=478501
дата надходження 10.02.2014
дата закладки 07.03.2015
В небі сонечко сіяє,
Ластівка щебече.
Грає вітер із травою
Й обіма за плечі.
Плаче неня Україна
І сліз не шкодує
Бо сини її рідненькі
Її позабули.
Плаче поле жовтооке
І Дніпро глибоке.
Все що було українське
Забуло про спокій.
Помирають традиції
І шану втрачають,
І вже скоро українці
Москалями стануть
Нам вдалось запанувати
І славу здобути,
Але, певно, не судилось
Україні бути.
Вже немає в Україні
Тих ланів широких,
Що оспівував Шевченко
В віршованих строках.
Не всіхається вже сонце,
Пташка не щебече,
І трава із вітром більше
Не заводить речі.
І питають козаченьки:
"За що ми вмирали?
Чому діти українскькі
Москалями стали?"
Але відповідь не чують,
Бо її немає.
Не знають діти українські
І народ не знає.
Та я все ще сподіваюсь,
Я маю надію,
Що народ наш український
Стане до дїї.
Ще засяє наше сонце
І пташка заграє,
І траву за плечі вітер
Ще пообнімає.
Все що є в нас українське-
На нашому боці.
Запануєм ще ми браття
У своїй сторонці!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=546857
дата надходження 27.12.2014
дата закладки 27.12.2014
Мати слабкість кохати не тих,
Мати силу відчути інакше,
Не шукаючи стежок простих,
Бути жінкою – кара чи вдача?
Мати владу почати війну,
Мати мудрість її зупинити,
Мати мужність сказати «люблю»
Не лише чоловіку, ба – світу!
Вірне серце спокуту несе
За доступність твою й непорочність.
Не кажіть, що краса світ спасе,
Не краса нас спасе, а жіночність!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=406422
дата надходження 05.03.2013
дата закладки 08.05.2014
В саду старому вишня розцвіла...
Так дивно, осінь вже, йде до морозів,
Все в"яне тихо, жовкне, а вона -
Заквітчана, пишалась на порозі...
Хтось говорив, що сорому нема,
Немолода, загинеш, так невчасно...
Та їй, щасливій, байдуже, дарма,
І з кожним днем все розцвітала рясно.
Морози перші... Пролітає сніг...
Гарніша ще в засніженій вуалі!
Замріяна... ну хто б подумать міг?
Що так цвістиме, всупереч печалі.
Вона ж цвіла, леліяла тепло,
Що зігрівало... де там - їй морози...
Кохання, що плекала так давно,
Летить до неї! Щастя вже в дорозі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=373924
дата надходження 28.10.2012
дата закладки 19.11.2012
іди вперед,
відкинь усі думки на завтра.
твій інтернет
розкаже все як жити варто.
повір усім.
навчи їх вірити у себе.
ще пару зим
ще пару кроків до важливоі потреби.
дивись назад.
і закривай всім людям очі.
повсюди маскарад.
а я давно вже так не хочу.
(с)Lototska
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=375433
дата надходження 04.11.2012
дата закладки 04.11.2012
Ліоліна
Наш щасливий час
Наш осінній вальс, чарівний вальс,
І ми – удвох, ми разом.
Наш щасливий час, натхненний час, -
Забули всі образи.
Осінь, осінь золотиста,
Листя в вихорі кружляй.
Одягай в рясне намисто
Горобини тихий гай.
Надягай червоні свити
На старезнії дуби.
Небо хмарами сповито.
Десь пливуть, не знать, куди.
Дощ, а від весни, життя весни
Ми вже пішли далеко.
Милий, поцілуй і пригорни,
Мені з тобою легко.
Зранку раптом задощило,
І на землю впав туман.
Осінь, осінь, ми просили: -
Забери хмар караван.
Та не слуха пані мила,
Дощик ще пішов рясніш.
Вітер напина вітрила
І співає голосніш.
Місяць усміхавсь. І зорепад
Таким був таємничим!
Сяє різнобарв”ям листопад
Й моє кохання вічне.
Полум”яніють жоржини,
Сонце загляда в ріку.
Пізні ягоди малини
Червоніють у садку.
Дні коротшають. Без ліку
Краплі бренькають у скло.
В осені немає віку.
Літо сумно утекло.
Наш осінній вальс, чарівний вальс,
І ми – удвох, ми разом.
====================
Зеновій Винничук
Світла осінь за моїм вікном
Осінь, осінь прийшла до мене,
Світла осінь щедрим вінком,
Сльози щастя течуть шалені,
Мої сльози течуть струмком.
Дощик, дощик, капає дощик,
Стукає ніжно вікном,
Згадую пісню про борщик,
А сльози течуть струмком.
З тобою ідемо ми разом,
Паде лист шовковим сукном,
Наші роки вдаль журавлями
У вирій летять в унісон.
Мрії, бажання наші юні
Переганяють літа молоді
І потішають онуками юними
Наші серця золоті.
Осінь, осінь прийшла до мене,
Світла осінь щедрим вінком,
Сльози щастя течуть шалені,
Мої сльози течуть струмком.
=====================
Борода
ДОЩИК
А надворі дощ,
теплий як борщ,
тече струмком.
Давай бігом,
мерщій у клас -
ззиває нас
шкільний дзвінок,
вже йде урок.
Дощик, дощик,
що він хоче?
Тарабанить у вікно.
Заглядає сумно в очі,
я ж всміхнуся все одно.
Дощик, дощик,
наче слізки,
він по склу збігає вниз,
я б погравсь надворі трішки,
та навчання - не каприз!
А надворі дощ.
З моїх підошв
тече вода,
та не біда.
Вбігаю в дім,
кричу усім,
що мокрий дощ
і я також.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=370326
дата надходження 12.10.2012
дата закладки 12.10.2012
Я отпущу любовь, которая бродила
По битому стеклу, по холоду камней.
Бродила босиком и потеряла крылья.
Которая была на свете всех главней.
Я отпущу любовь. И в час свой отреченья
Я не умру, а просто ринусь в круговерть
Пространства и часов, без смысла и значенья
И без боязни в ней, в огне ее сгореть.
Вселенная, возьми бескрылую такую
Мою любовь. Возьми, дай место ей в себе.
Фломастером я ей те крылья нарисую.
С руками я стою, воздетыми в мольбе.
Где миллиарды звезд, найдется мир, бесспорно,
Мир теплый, а не дух, мираж среди планет.
Моей любви не стать безмолвной дырой черной.
Возьми туда, где жизнь, туда, где смерти нет.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=368950
дата надходження 06.10.2012
дата закладки 06.10.2012
Горы, предвечерье, воздух дымный..
ходит осень девицей наивной...
Золото волос и очи ясны,
надела бусы из калины красной,
шелестела платьем разноцветным,
щёк румянец ярок - поцелуи лета...
~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~
ещё вариант....
Горы, предвечерье, воздух дымный..
ходит осень девицею дивной.
Синь небес во взгляде ясном,
бусы из калины ярко- красной.
Золото дарила нынче клёнам ,
ель оставила в красе своей зелёной..
Птичьи разогнала в небе стаи
с ветром наперегонки играя..
Собирая ягоды малины,
заскучала за своим любимым.
Шелестела платьем разноцветным,
и не скрыть румянец - поцелуи лета..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=368966
дата надходження 06.10.2012
дата закладки 06.10.2012