Війна захопила мої рими у вогняний полон, наклала печатку мовчання на скромні пісні моїх думок і фантазій. Розлила жалі , гіркоту і розпач.... Але тепер я точно розумію що на цьому світі для мене найцінніше. Тому, починаючи від цього часу, я більше не пожалію теплих і ніжних слів для близьких і рідних мені людей, не пожалію обіймів і поцілунків.
Бузковий сад
Колись я загадала на зірках,
Щоб був ти поруч на яву і в снах
І так зробив зірковий чарівник,
Що квітне сад для мене круглий рік.
Я заблукала у твоїх стежках,
У пахощах й яскравих кольорах...
Чи знаєш, що ти мій бузковий сад,
В якому не знайти шляху назад?
І скільки за життя втекло води...
Де б не була , а повернусь сюди
І звідси вже нікуди не піду,
Бо щастя у бузковому саду.
12.05.22.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=947699
дата надходження 13.05.2022
дата закладки 14.05.2022
Ви не дивились в мої очі і не торкались моїх рук,
Але думки дзвінкі, пророчі переплелися в перегук.
Чи то весни досвітній промінь, пташок веселий переспів
Збудили приспані надії, зірвали звуком безліч слів.
Ніколи ви мені не снились і в мріях постать не була,
Із стріхи крапелька прозора мого торкнулася чола.
А я на сонце задивилась поміж зіниці світові,
Як пам’ять юності торкнулась гарячим струменем в крові.
Я вас не бачила ніколи і в серці голос не бринів,
Почулось, ви мені сказали, що до весни ще кілька днів.
Від вітру брунька стрепенулась, немов відлига відлягла,
Чи так від подиву здалося, чи то - від сонця і тепла.
Ще лютий з подихом зимовим і десь в дорозі журавлі,
Біленькій пролісок, мов вісник, розцвів з холодної землі.
Чи то замріяній здалося, коли весна несе квітки
В ту мить хотілося відчути торкання вашої руки
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903955
дата надходження 07.02.2021
дата закладки 07.02.2021
[i]Ти - берег моря, де босоніж завжди йду,
Гірська вершина, із котрої не зійду,
Найромантичніша у світі із сонат,
Тонкий, п'янкий, солодкий, свіжий аромат.
Жар полум'я в морозний день зимовий,
Мій наймиліший персонаж казковий,
Пташиний спів, що лине в літньому гаю,
Ти - перемога у запеклому бою.
Мій оберіг, одвічне тепле сонце,
Ти - бедрик у малесенькій долоньці.
Ковток води, що врятував від спраги,
Мій балансир для щастя рівноваги.
В тобі я краплею навіки розчинюсь,
Живильним поглядом від бід усіх зцілюсь.
Яскравим спалахом мигтітиму в думках,
Добра провісником з'являтимусь у снах.
Не підкорюсь, не подолаю, не покину,
У кожну мрію твою пташкою прилину.
Бо ти - це я в подобі протилежній,
А світ наш спільний - вічний і безмежний.
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903053
дата надходження 30.01.2021
дата закладки 31.01.2021
[i]Ти - берег моря, де босоніж завжди йду,
Гірська вершина, із котрої не зійду,
Найромантичніша у світі із сонат,
Тонкий, п'янкий, солодкий, свіжий аромат.
Жар полум'я в морозний день зимовий,
Мій наймиліший персонаж казковий,
Пташиний спів, що лине в літньому гаю,
Ти - перемога у запеклому бою.
Мій оберіг, одвічне тепле сонце,
Ти - бедрик у малесенькій долоньці.
Ковток води, що врятував від спраги,
Мій балансир для щастя рівноваги.
В тобі я краплею навіки розчинюсь,
Живильним поглядом від бід усіх зцілюсь.
Яскравим спалахом мигтітиму в думках,
Добра провісником з'являтимусь у снах.
Не підкорюсь, не подолаю, не покину,
У кожну мрію твою пташкою прилину.
Бо ти - це я в подобі протилежній,
А світ наш спільний - вічний і безмежний.
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903053
дата надходження 30.01.2021
дата закладки 31.01.2021
Засыпает луна, укрываясь за тучей.
А меня добивает безсонница-дура.
Ей самой по себе жить, наверное, скучно
И морочит мозги безтолковщиной хмурой.
Переборы колёс в суете непрестанной
Голограммной канвой пробегают по кадрам.
Череда поездов и пропущенных станций.
Где же мой полустанок? Где тихая радость?
Дождь опять застучал мелкой дробью по стёклам.
Даже небо грустит в унисон блеклым мыслям.
Я безумно устала под грузом пороков.
Дайте мне пистолет. Я хочу сделать выстрел
В чёрный липкий клубок застарелой печали,
Чтоб взорвать небосвод до просторов из Света.
Ветер тучи унёс. Предрассветная алость
Подарила мне сон. Засыпаю. Но в клетке.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809671
дата надходження 11.10.2018
дата закладки 11.10.2018
Снова и снова,
скручиваясь в ленту,
Я избираю себя
героем из киноленты.
И мне, всё стоит играть,
вживаясь в чужие жизни
отважно.
Артисту позволено врать
и правда…
позволена дважды.
В начале,
когда лишь родился
я завопил « за что?
Втолкнули меня в юдоли.
Втолкнули меня в ничто.»
И пробегая отрезок
отмерянного пути
я часто бывал слишком резок
когда говорили «не ври».
От Вас ли
мне слышать это
Мои сценаристы
злой воли
Живем
в темноте полусвета
в желаниях полуволи.
Но время
стирает желания
И снова приходи случай
когда
при моем старании
родня громоздится кучей.
И громах,
в висках, стучащих
Я нахожусь среди равных
И средь
молчаливо мычащих
Я говорю лишь правду.
Артисту позволена маска
за маской, срывая боль
расковано и без опаски
мы жизнь проживаем... как роль
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809539
дата надходження 10.10.2018
дата закладки 10.10.2018
Я, знаешь, не жалею и о чем,
Я не жалею, что дарил улыбку
И то, что часто в отношениях зыбких
Мы были все же всем на зло вдвоём.
Я не жалею, что дарил цветы
На каждой встрече разные, ты помнишь,
(Читая это, может быть ты вздрогнешь),
Я радовался, улыбалась ты...
Я не жалею, что писал стихи,
Ведь ты всегда дарила вдохновение,
Любовь к тебе как будто бы забвение,
Которое внесло в судьбу штрихи.
Я не жалею, что тебя люблю,
Хоть и, возможно, ты меня забыла…
Прости, но разлюбить тебя не в силах,
И не могу забыть мечту твою…
2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809106
дата надходження 06.10.2018
дата закладки 07.10.2018
[b]Лес – к сожалению,
В изнеможении
Крошит иголки да шкурит стволы –
Свис –
Раскурочен дуэльной агонией
В хвойных массивах –
Стучат топоры,
Топчется семя –
Упавшие кроны –
Пласт отчужденья –
К расцвету весны
В новое время –
Набатные звоны
Лесу ль позволят достичь высоты?![/b]
28. 09. 18
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808135
дата надходження 28.09.2018
дата закладки 29.09.2018
Я хочу, чтоб меня любили! Да так, чтоб "ах"!
Чтоб на крыльях на всех, на всех парах,
Чтоб сбиваясь с ног на любом пути!
И в краю далеком смог бы меня найти!
Чтоб в руках - как в доме уютном самом!
Пусть шалаш - где счастье! Не надо замок!
Пусть душа на распашку...нет, не продует!
Есди рядом кто-то... кто -то сильнее будет!
Если рядом кто-то добрый, искренний, честный,
С сердцем любящим, с серцем небесным...
Я хочу, чтоб хранил то, что мне очень важно !
Даже если это просто кораблик бумажный...
Если это мои слова, то с гордостью: " Вот она!"
Если слезы, то в плечо, а не в зеркало в ванной!
Если это поддержка - то во всем и сполна!
Быть бы важной, ценной, желанной!
Маленькой, хрупкой...Побыть хочу я ребенком!
А ведь меня то с самых-самых еще пеленок
Учили любви. И я в сердце ее сохраню.
Пусть полюбят меня так, как и я люблю !
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807691
дата надходження 24.09.2018
дата закладки 24.09.2018
Пианист - виртуоз!
Великолепно играешь!
Пальцы... арпеджио...
По октавам взлетают!
Сила музыки исходит от тебя!
Пионист - виртуоз!
Впечатляет игра!
Сколько сил и стараний,
Чтоб результата добиться...
Упражнения и гаммы...
К полёту стремиться!
Пианист - виртуоз!
Слушаем тебя...
Сонаты...концерты...
Замечательная игра!
Сколько стараний,
Чтоб показать результат...
Упражнения из такта в такт...
Сила воли...талант...
Прекрасная игра!
Виртуоз - музыкант!
Музыка ожила́!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807412
дата надходження 22.09.2018
дата закладки 22.09.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 22.09.2018
Пора дождей, небесной брани,
Вуали, брошенной на лица.
Лишь радость осени чуть ранней
И дня, что нам не повторится.
Пора надежд, пора итогов
Пора прощания и встреч.
Пора листвы , забытой богом
Пора поникших, грустнных плеч.
Забудь, приятель, грусть-остуду.
Смотри, раскрашен лес в узоры.
И солнца луч играл повсюду,
В себя закрашивая споры.
Но снова осени пора,
Пора гулять и веселится
Природы, красками игра,
Когда под утро сладко спится.
Открой ладонь навстречу солнцу
И паутинки кисею
Отбрось, с заплывшего оконца,
Как будто с тела простыню.
(Херсон. 19.09.2018)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807152
дата надходження 19.09.2018
дата закладки 19.09.2018
Молодость... Светлая, будто весна,
Шумная, где-то крикливая!
Каждой секундой красива она,
Каждым мгновеньем - счастливая!
Мимо по лужам бежит, торопясь,
Звонкая, милая, чистая!
Где-то кружит её свадебный вальс,
В такт, с пожелтевшими листьями.
Где-то на лавочке, в парке, тайком,
Жарко кипит поцелуями.
Где-то кому-то поёт под окном,
Ночками звёздными лунными.
Всё умиляет: застенчивость слов,
Розовость щёк, при свиданиях;
Глупые строчки наивных стихов,
Вечной любви обещания.
Время, где чувствуешь - ярче, острей!
Время без сумрака прошлого.
Время, где столько любви и страстей!
Время, где больше - хорошего!
Столько мечтаний, красивых надежд!
Жизнь вокруг этого вертится!
Жаль... но всему есть какой-то рубеж.
Шаг - и в объятиях зрелости...
Всё перемелется, всё улетит.
Даже следа не останется.
Каждому времени - строгий лимит.
Вырастут донизу платьица...
Годы украсят виски - серебром,
Грусть и печали умножатся.
Спрячешь слезу, от дождя, под зонтом.
Спрячешь - себя... в невозможности
Всю эту прелесть вернуть, хоть на час!
Просьбы такие - бессмысленны!
... Кружится осени жизненный вальс,
Годы срываются - листьями...
Падают под ноги. Их не вернуть.
Нет возвращения в прошлое.
Молодость светлая... Жизненный путь -
Снегом навек запорошенный.
... Вот она, мимо, по лужам бежит -
Чья-то... чужая и шумная!..
... Жаль. Не попросишь у Бога в кредит
Счастья былого безумного.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806363
дата надходження 12.09.2018
дата закладки 12.09.2018
[b][i]я в осени, как в собственном жилье,
как в личной обихоженной квартире,
живу в отдельном персональном мире,
в своем отдельно нажитом хламье.
вдыхаю запах тлеющей травы,
что где-то жгут, но дым летит по миру,
как будто это фимиам кумиру,
сожженный в храме вечной синевы...
я в осени лежу, как в гамаке,
качаюсь в желтизне ее тумана,
отдавшись опьянению обмана,
как будто я пропойца в кабаке...
и в блеске дня, в сверкании лучей,
возникших из сиянья солнца бликов
и отсветов волшебных сердоликов,
рожденных в жаре огненных печей...
я в осени, как в храме бытия,
в цветных отсветах красок запустенья,
в разводах и в запутанных виденьях,
которые зовет к нам палея...
и в паутинках солнечный десант
идет на тьму, готовя нам победу!..
на край земли сгоняя мироеда,
неся эмблемой царский адамант...
я в осени, как в собственном жилье,
как в личной обихоженной квартире,
живу в отдельном персональном мире,
в своем отдельно нажитом хламье.
[/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805930
дата надходження 08.09.2018
дата закладки 09.09.2018
Сон сп*янив срібно-синюватий сироп світанку. Сонце сполохано сіяло струмені світла. Сумно снували стомлені сірі стрекози.
Світлана самотньо сиділа серед сутінків своєї спальні. Серце стишило стук. Самоосуджено сповнювала себе смолистим , свинцевим , сигаретним стражданням. Самотність, спрагла суцільна самотність сковувала слабке строкато-скляне самовираження. Сльоза спокійно стікала, стискаючи серце.
Сама...Серед сонячних світанків сама...
Світлану скував страх..... Страх?.. Сугестія?.. Сум*яття?..Сором?.. Сотні слів, сотні сполучень серед смертельної самотності .
Спокуса спілкування стомлювала, стискала... Світлану спасав сон....Сон солодив сирковим сріблом, стирав суперечливу снайперську самотність
Спокійно спадали смородинно-сметанні сутінки . Світлана солодко спала....
Спала Світланина самотність.......
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=225493
дата надходження 30.11.2010
дата закладки 08.08.2018
Сон сп*янив срібно-синюватий сироп світанку. Сонце сполохано сіяло струмені світла. Сумно снували стомлені сірі стрекози.
Світлана самотньо сиділа серед сутінків своєї спальні. Серце стишило стук. Самоосуджено сповнювала себе смолистим , свинцевим , сигаретним стражданням. Самотність, спрагла суцільна самотність сковувала слабке строкато-скляне самовираження. Сльоза спокійно стікала, стискаючи серце.
Сама...Серед сонячних світанків сама...
Світлану скував страх..... Страх?.. Сугестія?.. Сум*яття?..Сором?.. Сотні слів, сотні сполучень серед смертельної самотності .
Спокуса спілкування стомлювала, стискала... Світлану спасав сон....Сон солодив сирковим сріблом, стирав суперечливу снайперську самотність
Спокійно спадали смородинно-сметанні сутінки . Світлана солодко спала....
Спала Світланина самотність.......
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=225493
дата надходження 30.11.2010
дата закладки 08.08.2018
Чуєш, вийди на свій поріг,
Подивися у зоряне небо.
Хоч між нас безкінечність доріг…
Саме зараз Ти так мені треба.
Я ж дивитимусь в неба даль,
В синяві – зазирну в Твої очі.
Ти далеко від мене, на жаль.
А думки ж так зустрітись охочі.
Бачиш, зірка скотилась в траву?
Ні, не думай, вона не згасає.
Вона тут, не у снах, - на яву.
Свій промінчик невтомно шукає.
Чуєш, вийди в замріяний сад,
Бач, щось листя таємно шепоче…
Бо нема вже дороги назад,
Лише мрія надію лоскоче.
Лише віра життя додає,
І приходить , оте сподівання, -
Що упевнено й вперто веде
До медово - терпкого Кохання.
03.08.2018 р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801823
дата надходження 04.08.2018
дата закладки 04.08.2018
Чуєш, вийди на свій поріг,
Подивися у зоряне небо.
Хоч між нас безкінечність доріг…
Саме зараз Ти так мені треба.
Я ж дивитимусь в неба даль,
В синяві – зазирну в Твої очі.
Ти далеко від мене, на жаль.
А думки ж так зустрітись охочі.
Бачиш, зірка скотилась в траву?
Ні, не думай, вона не згасає.
Вона тут, не у снах, - на яву.
Свій промінчик невтомно шукає.
Чуєш, вийди в замріяний сад,
Бач, щось листя таємно шепоче…
Бо нема вже дороги назад,
Лише мрія надію лоскоче.
Лише віра життя додає,
І приходить , оте сподівання, -
Що упевнено й вперто веде
До медово - терпкого Кохання.
03.08.2018 р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801823
дата надходження 04.08.2018
дата закладки 04.08.2018
постукиваю клавишами внушения,
леплю самолетик из ночи,
колких мелодий и летней мигрени.
я гений,
внушивший свою гениальность огромному миру..
тестирую эту планету на добрые лица
и слабость молчать.
дальше уже не наступит,
я губы твои словами рисую-
один или тридцать пять.
устанешь от клавиш
и рук холодных,
но сколько угодно
из ночи крылатые будут
в постель прилетать.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799706
дата надходження 18.07.2018
дата закладки 18.07.2018
постукиваю клавишами внушения,
леплю самолетик из ночи,
колких мелодий и летней мигрени.
я гений,
внушивший свою гениальность огромному миру..
тестирую эту планету на добрые лица
и слабость молчать.
дальше уже не наступит,
я губы твои словами рисую-
один или тридцать пять.
устанешь от клавиш
и рук холодных,
но сколько угодно
из ночи крылатые будут
в постель прилетать.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799706
дата надходження 18.07.2018
дата закладки 18.07.2018
Тот, кто пишет сердцем,
Всегда пишет с ошибками...
Все ругала мама : "Ты ж столько училась...."
А все ж не умею слезы за улыбками
Прятать. В сердце боли столько накопилось.
Тот, кто пишет сердцем,
Часто так в бессоннице
Сверлит потолок мыслями тревожными...
Я могла бы жить при высокой звоннице -
Заглушал бы колокол чувства всевозможные..
Чтоб сквозь город эхом колокол забился,
Я всю память сердца глубоко запрячу.
Ты со мною, милый, так давно простился.
Я же в этом деле терплю неудачу
Тот, кто пишет серцем , всегда пишет отчаянно!
Я совру себе, что тебя забыла...
Только каждый раз колокол нечаянно
Будет плакать в сердце,
Что тебя любила...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798950
дата надходження 11.07.2018
дата закладки 11.07.2018
12 надихаючих рад від Ошо, щоб стати щасливим
Він не сповідував якусь одну релігію і вважав, що найважливішим критерієм життя людини є те, щаслива вона чи ні. Сам Ошо говорив, що у нього немає системи, тому що системи спочатку мертві.
При народженні йому було дано ім'я Чандра Мохан Джеин, проте в історії він залишився як «Ошо» - в дослівному перекладі «монах» або «вчитель». Його настанови дійсно надихають і змушують переглянути своє ставлення до життя.
Про щастя
Яка різниця, хто сильніший, хто розумніший, хто красивіше, хто багатший? Адже в кінцевому підсумку має значення тільки те, щаслива ти людина чи ні. Люди беруть все так серйозно, що це стає тягарем для них. Вчіться більше сміятися. Як на мене, сміх так само святий, як і молитва. Якщо ти багатий, не думай про це, якщо ти бідний - не сприймай свою бідність всерйоз. Якщо ти здатний жити в світі, пам'ятаючи про те, що світ - це тільки спектакль, ти будеш вільним, тебе не торкнуться страждання. Страждання відбуваються тільки від серйозного ставлення до життя. Почни ставитися до життя як до гри, радуйся їй.
Про кохання
Люби, і нехай любов буде для тебе так само природна, як і дихання. Якщо ти любиш людину, нічого від нього не вимагай; інакше ти на самому початку зведеш між вами стіну. Нічого не чекай. Якщо щось приходить до тебе, будь вдячний. Якщо нічого не приходить, значить, цього і не повинно приходити, в цьому немає необхідності. Ти не вправі розраховувати. Ніколи не приймай за любов щось інше ... У присутності кого раптово ти відчуваєш себе щасливим. Просто тому, що ви разом, відчуваєш екстаз. Сама присутність кого задовольняє щось глибоко в твоєму серці ... щось починає співати у тебе в серці. Сама присутність кого допомагає тобі бути більш зібраним, ти стаєш більш індивідуальним, більш сконцентрованим, більш врівноваженим. Тоді це любов. Любов це не пристрасть, не емоція. Любов це дуже глибоке розуміння того, що хтось завершує тебе. Хтось робить тебе замкнутим колом. Присутність кого збільшує твою присутність. Любов дає тобі свободу бути собою.
Про свій шлях
Для початку почуйте себе самого. Навчіться отримувати задоволення від компанії самого себе. Стати настільки щасливим, що вас більше не буде турбувати, прийде до вас хтось чи ні. Ви вже повні. Ви не чекаєте з трепетом, чи постукає хтось у ваші двері. Ви вже вдома. Якщо хтось прийде - прекрасно. Ні - теж добре. Тільки з таким ставленням можна починати відносини. Кожна дія веде до негайного результату. Будьте уважні і спостерігайте. Зрілий чоловік - той, хто знайшов себе, хто визначив, що для нього правильно і неправильно, добре і погано. Він це зробив сам, тому у нього є величезна перевага перед тими, хто не має своєї думки. Всі ми унікальні. Ніхто не має права вказувати, що є правильно, а що неправильно. Життя - експеримент, в ході якого ми визначаємо ці мінливі поняття кожен день. Часом, можливо, ви зробите щось неправильно, але саме завдяки цьому ви отримаєте величезну користь.
Про Бога
Трапляються моменти, коли Бог приходить і стукає у ваші двері. Це може статися одним з мільйона способів - через жінку, чоловіка, дитину, любов, квітку, захід або світанок ... Будьте відкритими, щоб почути це.
Про страх
Сміливість - це рух в невідоме, незважаючи на всі страхи. Сміливість - це не відсутність страху. Безстрашність трапляється, коли ви стаєте все сміливіше і сміливіше. Але на самому початку різниця між боягузом і сміливцем не така вже й велика. Єдина відмінність - в тому, що боягуз слухає свої страхи і дотримується їх, а сміливець залишає їх в стороні і рухається далі.
Про життя
Ви змінюєтеся кожен момент. Ви подібні річці. Сьогодні вона тече в одному напрямку і кліматі. Завтра - в іншому. Я жодного разу не бачив однієї і тієїж особи двічі. Все змінюється. Нічого не стоїть на місці. Але для того, щоб це бачити, потрібні дуже проникливі очі. Інакше опускається пил, і все стає старим; здається, що все вже було. Коли відчуваєте, що все набридає, штовхніть себе як слід. Себе, а не іншого.
Переклала на українську мову 16.06.18 18.50
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795881
дата надходження 16.06.2018
дата закладки 17.06.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 13.06.2018
Варiацiï пальцiв по скронях,
Шовковистi, плутають коси
Моε серце в Твоïх долонях,
Почуттiв повне голих та босих.
Ïхня нiжнiсть-край моïм битвам,
Лиш в Твоεму всесильний зенiтi.
Завдяки Твоïм щирим молитвам,
Воскресаю в загнилому свiтi
Ти пробач за нiмi зiзнання,
За цiлунки, невмiлi, в долонi,
Що надiйно тримають серце
У так бажаному полонi...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790223
дата надходження 04.05.2018
дата закладки 04.05.2018
В городах, где нас нет-столько света, любви!
Во Вселенных других снова дождь, снова снег.
Поцелуй. Как Господь меня благослови.
И отправь ты к нему в эту ночь на ночлег.
В тех домах, где нас нет - я искала тебя.
За тебя принимала я сотни других.
Ты умеешь любить... Так... До капли губя.
Чтобы я... За тебя... Обнимала чужих...
Чтоб рождался дёшевый совсем такой стих.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789202
дата надходження 26.04.2018
дата закладки 26.04.2018
Бог, ты долго так спал.Всю ночь?
Бог, ты сможешь ему помочь?
Он ушёл, стал теперь дождём...
Бог, прости. Я опять о нем...
Он так любит мои стихи.
Бог, наверное... Мы глухи.
Ты носил меня на руках,
И спала я на облаках.
Бог, не надо его судить.
Я ведь буду всю жизнь любить.
Хоть целую... Теперь других...
Я ему сейчас - только стих...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787742
дата надходження 16.04.2018
дата закладки 17.04.2018
Вітер розвівав твоє волосся,
Щедро доторкався до вершин-
Світ навколо, де ти стоголосся,
Що не відчуває часу плин.
Так ласково пестив твою душу,
В дотиках сп/янілості весни.
Хочеш я цю тишу не порушу,
Де твій шепіт щастю, наповни...
Цим дощем солодким стоголосся.
Ехо неминучих буднів днів.
Де тепер розвіяне волосся?
Казкою закоханих вітрів...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775190
дата надходження 05.02.2018
дата закладки 05.02.2018
Когда улеглись снега
и стали совсем покорны,
и стали вполне довольны,
и ночь им на грудь легла -
вдруг сделались, в тот же миг,
тропинки мои нерОвны,
а чувства, легки и вздорны,
слетелись в беспечный стих.
Когда улеглась метель,
то громкими стали мысли
и, чуть наклонившись, выси
внимают им и теперь.
И снова открыт декабрь.
На зимней ладони белой
душа стала слишком смелой,
распахнутой, словно даль...
22.12.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775161
дата надходження 04.02.2018
дата закладки 04.02.2018
Когда улеглись снега
и стали совсем покорны,
и стали вполне довольны,
и ночь им на грудь легла -
вдруг сделались, в тот же миг,
тропинки мои нерОвны,
а чувства, легки и вздорны,
слетелись в беспечный стих.
Когда улеглась метель,
то громкими стали мысли
и, чуть наклонившись, выси
внимают им и теперь.
И снова открыт декабрь.
На зимней ладони белой
душа стала слишком смелой,
распахнутой, словно даль...
22.12.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775161
дата надходження 04.02.2018
дата закладки 04.02.2018
У меня на тебя зависимость,
У меня для тебя вопрос...
Для чего твоя независимость?
И к чему я , увы, не дорос?
Отчего говоришь загадками?
Почему ты молчишь в ответ?
И играешь, как прежде, в прятки ты
И так любишь погасший свет.
Ты скажи, не таи обиду,
Может что-то не понято мной.
Отвернулась, подставила спину
И сказала "пора домой".
У подъезда расстались так холодно
Почему ты опять... молчишь
Ты мое, растворенное золото,
Ты капель, что с весенних крыш.
Ты, то чудо, то может страдание,
Ты, смешливые звезды в ночи.
Ты,... томливое... ожидание.
Огонек, непогасшей свечи.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774806
дата надходження 02.02.2018
дата закладки 03.02.2018
Сложив под щечки две ладошки,
Я стала кошкой
Понарошку.
Чудесной кошкой,
Доброй кошкой.
И разбросательной немножко.
Сначала я играла куклой,
Потом немного рисовала,
Нашла укромный в доме угол,
И там тихонько отдыхала,
Укрывшись с носом одеялом.
Но тут вернулась к кошке мама,
Она совсем не понимала,
Что я котенок, а не дочка:
Пушистый маленький комочек.
И убирать свои игрушки,
Котятам, ну совсем не нужно!
Ведь разбросала их немножко,
Не я, а маленькая кошка.
31.01.18
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774543
дата надходження 01.02.2018
дата закладки 01.02.2018
Мне б, разозлиться, и не помнить
что где - то в венах зреет тромб.
Что жжёт в глазах и спину ломит
по вечерам. Какой апломб.
Сверля презрительной усмешкой
столбы белёсых тополей
перемещаться серой пешкой.
И просветления елей
на эти стриженные скальпы
плескать горячим молоком.
Ломать клыки и педипальпы
самозабвенно. Чёртов ком.
Ни покурить, ни вкусом кофе
переломать коньячный смрад.
Сквозь сетку крон шипит Прокофьев.
А я плетусь. И даже рад
вот этой мути моросящей.
Не то иду, не то плыву.
Вбиваю молотом звенящим
в усекновенную главу
свою, простые мысли.
О неоплаченных долгах.
Ещё отчёты, сводки, числа
в не расшифрованных столбцах.
Что нужно завтракать и бриться,
кормить кота и пить отвар
ромашки, мяты и мелиссы
перед обедом. Самовар,
большая чашка из Китая.
Всё как - то сложится само.
Я отогреюсь, выпью чаю
И буду ждать твоё письмо...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774260
дата надходження 30.01.2018
дата закладки 30.01.2018
[i][b]Можливо, це безглуздо й недоречно
Серед зими, десь поміж шубок й пальт,
Пройтися по місцях доволі гречно ,
Де ні́вечила туфелька асфальт.
Безцеремонно, нагло, наче княже ,
Дівоче її з бісиком - "Шкода́"
Ах... на колінце більше їй не ляже
Моя непутня, юна голова.
Канва волошок в погляді зів'яла,
Азарт і сміх з вакциною жалю,
Їй доля постіль з іншими прослала,
А я люблю…
люблю…
люблю…
люблю…
[/b][/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772962
дата надходження 23.01.2018
дата закладки 23.01.2018
У доброй собаки,
Совсем не кусаки,
Есть уши и морда,
На ней влажный нос.
И этой собаке
Совсем не до драки.
И сразу понятно -
Приятнейший пес!
Откуда понятно?
Да просто понятно.
От сердца, наверно,
Из самых глубин.
Собаке приятной,
Красивой, опрятной,
Рычать на прохожих
Нет веских причин.
Ведь каждой собаке,
Пусть даже кусаке,
Не нужно имений,
И красочных вилл.
Ей нужно, чтоб кто-то
За ухом погладил.
Ей нужно, чтоб кто-то
Собаку любил.
22.01.18
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772954
дата надходження 23.01.2018
дата закладки 23.01.2018
І тільки сльози тихо на папері
Про біль розкажуть, змучений в мені.
Колись підеш і не закриєш двері,
Згубивши слід в осінній далині.
А я зостанусь вдумливо чекати,
Що ти повернеш витрачені дні.
Хвилини мчать, як черга автомата,
І дуже влучно цілять по мені...
Ведіть нас, сни, загублених додому,
Сповільнюй, небо, спогад-зорепад...
На нім видніє вибіліла втома
Всього, що не вертається назад.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772817
дата надходження 22.01.2018
дата закладки 22.01.2018
І тільки сльози тихо на папері
Про біль розкажуть, змучений в мені.
Колись підеш і не закриєш двері,
Згубивши слід в осінній далині.
А я зостанусь вдумливо чекати,
Що ти повернеш витрачені дні.
Хвилини мчать, як черга автомата,
І дуже влучно цілять по мені...
Ведіть нас, сни, загублених додому,
Сповільнюй, небо, спогад-зорепад...
На нім видніє вибіліла втома
Всього, що не вертається назад.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772817
дата надходження 22.01.2018
дата закладки 22.01.2018
Я тобой заболел немного,
Но тебя я,увы,не достойный.
Не судите меня,люди,строго,
Потому,что я сам не спокойный.
Не судите меня.Не надо...
Потому,что я болен не вами.
Ведь я просто хочу быть рядом,
С голубими ее глазами.
Те глаза,будто чистое небо,
Каждый раз,когда я смотрю
Вспоминаю их.Где бы не был,
И по-тихому в них я тону.
Я признаться боюсь,что скучаю,
Ты в душе со мною везде.
А ты лечишь меня своим чаем,
И заботишься ты обо мне.
Ты мне многое не позволяла,
Как не странно,я слушал тебя.
Да,и может когда-то кричала,
Но я знаю,что это любя.
Как не странно,но ты не поверишь,
Для меня ты стала родной.
Эти чувства никак не измеришь,
Но я рядом с тобою живой.
И я верю,я искренне верю,
Что ты сможешь мне чувства вернуть,
Что закрыты где-то под дверью,
Но не в этом сейчас вся суть.
Я хочу,чтоб ты рядом была,
Чтоб меня всегда ты ждала,
Чтоб меня,хоть как друга,любила,
Никогда чтоб не предала.
И я верю,что ты не такая,
Не такая,как все остальные.
Для меня всегда ты живая,
Остальные-просто чужие.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772722
дата надходження 22.01.2018
дата закладки 22.01.2018
Не вспоминайте имя мое всуе,
Для Вас была никем я и ничем.
И письма Вы писали, адресуя
Не мне их, к сожалению,совсем.
И целовались Вы, увы, с другими,
И ночи Вы делили не со мной.
И парками гуляли городскими
Вы с дамами другими под луной.
Ах, знали б Вы, как сердце изнывало
И как томилась чувствами душа,
В то время на балах как танцевали
И провожали женщин,не спеша.
Не вспоминайте имя мое, милый,
Я - прочерк в неизведанной судьбе.
Помилуй его, Господи, помилуй,
В немой услышь, о Боже, ты мольбе.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772726
дата надходження 22.01.2018
дата закладки 22.01.2018
Он любил меня так, как не может любить другой.
Он обнимал, будто боялся меня потерять.
Он целовал меня так, что я опешив порой,
Рассуждала:" А можно ли так целовать?"
Он любил меня так, словно женщин других нет.
Он все время твердил, что я у него одна.
Он вел себя так, будто в мире есть только мы.
Он любил, и не видел, как я сходила с ума.
Он любил меня той самой чистой любовью,
О которой писали Пушкин и Мандельштам.
Он был самым надежным из всех моих знакомых ,
Он любил, и не видел боли в моих глазах.
Он любил меня так, как умеют любить только дети.
Он шептал мне слова, о которых можно мечтать.
Он в каждый день приносил маленькие лучики света
Он любил, ну а я продолжала молчать.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765835
дата надходження 13.12.2017
дата закладки 13.12.2017
Белый стих на столе.
Ты пригрезилась мне
За порогом рассвета в тумане...
Снежным шлейфом давно
За застывшим окном
За собою меня увлекала.
Странно смотришь извне -
След слезы на стекле,
И утихла сердечная рана.
Белый шарф на столе...
Ты пригрезилась мне?
Я проснусь... не сейчас - слишком рано.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764865
дата надходження 08.12.2017
дата закладки 09.12.2017
Горів, надихаючи світлом перо,
Тремтів, від бажання нам руки зігріти…
А вітер шалений пустив помело –
І світло погасло, і шквалом розбиті
Уламки рядків, що пашіли вогнем,
Яскраві від рим, наче соняхи з літа,
У темряві тліють. Лише де-не-де
Займаються іскрами вуглики літер.
І жаром проймають вцілілі слова –
Буденні, прості, не парадні, не пишні.
І радість сьогоднішня в них ожива,
Виблискують чисто в них болі колишні.
І враз прозріває майбутнього суть.
І спалахом думка пронизує тишу –
То ж руки сірник ліхтарю піднесуть,
Хай знову горітиме сонячним віршем
Уява і мрія – натхнення моє…
[color="#ff0000"]У світі для всіх нас ліхтарики є!
[/color]
[i]Перша публікація у газеті [b]«Молода Галичина», [/b]1983 рік, День студента.
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752632
дата надходження 28.09.2017
дата закладки 28.09.2017
Изменённый
Ей нравился намного старше -
С белесой изморозью в волосах...
Сонет из кратких фраз на завтрак
Неподражаем натощак...
Его душа стремилась в Спарту,
Метаясь у сомнений врат.
Её - выплясывала сальсу…
Ему мерещилось – не так…
А, познавая рай забвений,
(Тишайший ад своих причуд),
Взлетала стрекозой не тленной
С янтарной броши в нежность рук…
Ей нравился намного старше -
С чудесной изморозью в волосах...
Сонет из нежности - на завтрак...
И привкус соли на губах...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752582
дата надходження 27.09.2017
дата закладки 27.09.2017
Весняний парк… Самотня жінка
Сидить на лавці в ранній час.
Якась задумлива сльозинка
Бринить у неї на очах.
Цвітуть мереживом каштани,
Давно проснувся дядько-джміль,
А жінка не цвіте, а в’яне –
Весна не розтопила біль.
Маленький радісний хлопчина
Підбіг до неї і спитав:
- А в тебе, тьотю, є дитина?
- Я б з нею у м’яча пограв.
Сльоза упала, наче камінь:
- Немає, синку, я сама.
Вона погладила руками
Чужу дитину…і пішла.
Рвучи земні буденні грати,
В душевних роздумах брела.
Дійшла, спинилась – дім маляти,
Всміхнулась, впевнено ввійшла!
…Весняний парк… Щаслива жінка
Сидить на лавці в ранній час.
А поряд дівчинка Іринка
Заснула в мами на руках.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624580
дата надходження 28.11.2015
дата закладки 21.09.2017
Слова, как птицы слетали с губ ...
Свободной стала моя душа,
А память тот ещё правдолюб
Стоит на страже едва дыша.
И больше нечего мне скрывать,
А жизнь дала лишь один совет -
С сердечной клетки замок сорвать
Из "шкафа" вынув былой скелет!
Нерв оголён, а внутри гроза
Ударит током - силён разряд!
Но не смогу повернуть назад
Введен под кожу желанный яд...
Мозг на советы стал слишком скуп,
Забыло сердце о тормозах...
Слова, как птицы слетали с губ
На всех известных мне языках!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712130
дата надходження 14.01.2017
дата закладки 21.09.2017
Смотрю как рушатся мосты,
И счастье ядом стало в жизни,
Мы перешли с тобой на Ты ,
В надежде что душою чистой,
Мы будем славить пьедестал,
Любви,украшенной надеждой?
Что никогда меж нас вины,
Не станет? С серою одеждой,
Не будет приходить к нам день,
И шелестеть дождём в берёзах,
И что подушки и постель,
Не продадим другим,и слёзы,
Не будут руки омывать,
Любви и ласки всё просящих,
И тех что жаждут отдавать..
Неискренних и настоящих,
Чужих,так много на земле,
Потерянных любви деталей..
Зачем мы перешли на Ты?
Что мы в друг друге увидали?
Никак не верю,не пойму,
Но вижу мост так стар и узок,
Вдвоём идём мы по нему,
В лицо нам жар,а в спину стужа,
Снежинкой бьёт в моё плечо,
А ты мне шепчешь "какой вечер,
Какой красивый горизонт,
Весь в зареве и бесконечен"..
Чему мне верить? Не пойму,
Какой реальности отдаться?
Печалясь,всё благодарю,
Я Бога,что дал повстречаться,
С тобой, в таинственной судьбе,
И вот опять пора прощаться!
И нервным шагом по домам..
К мужьям и жёнам возвращаться...
И с ними отдаваться снам
И врать всем тем,кто будет верить,
И как кораблик по волнам,
По жизни плыть,и мели мерить..
Зачем мы перешли на Ты?
И чувства кинули на битвы...
"За горизонтом есть сады",
Но мне любимый их не видно...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739017
дата надходження 23.06.2017
дата закладки 18.09.2017
Слова мов дольки алельсинів
Зажаті у твої руці
І морок пестить коси білі
Ще досі сповнені краси ..
Ти зараз в постать королеви
Вплітаєш простоти дурман,
І твої очі ще зелені
Хтось називає ще - обман..
Ти знов на сцені цій "Лілея"
Відпустиш журавлів-слова,
У душі слухачів - пустелі
Не йди віршем туди сама..
Ти вся у світлі й ясні очі
Пелюстками окинуть зал,
Згадай, хвилини ці пророчив,
Над горами блідий туман..
Ти тоді Їхала в маршрутці,
Проміння пестило щоку
На клаптику чорнилом ручки
Писала про душі грозу..
Там ти родилась Поетеса,
Охрещенна цілунком дня
І твоя доля безтілеса
Вбиралася у нове "Я".
Було давно це,посіріли,
Моменти прожитих годин,
Уста і руки постаріли,
Й вірші торкнулися сивин..
Зі сцени мелодійний голос,
Оспівує нову весну,
Колючий і налитий колос,
І роси,що кроплять траву..
А потім зал буде кричати,
Щоб розказала щось на біс
І жоден з них не буде знати
З'явились як вони колись..
Які скелети-таємниці
Ховають серце і душа
І слава,як між рук водиця
Уже до іншого пішла..
Ніхто не знає... Та й не треба
Бо тільки твій цей тяжкий хрест,
Ти знаєш,всіх зрівняє небо,
Та більш такої - не знайдеш...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=742756
дата надходження 20.07.2017
дата закладки 18.09.2017
Трусила осінь ліхтарями,
І осідав на листях жар,
Я щедру ніч хапав губами
Та забував про календар.
Чумак вимощував дорогу
(кометна тішилась рідня),
Хвилини терлися об ногу,
Мов заблукале кошеня.
Якась невидима покора
Мого торкалася чола,
Я був таким, яким і вчора,
А осінь – древньою була.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749209
дата надходження 04.09.2017
дата закладки 04.09.2017
Уже багрянцем заквітчались пишні крони
осик, черешень, кленів, ясенів
і з ніжним переливом линуть дзвони,
відлунюючи пісню про синів.
Ой, сини-ясени, відлітають у вирій лелеки,
у осінній красі мию душу немов у росі.
До зими восени ще порою здається далеко,
та частіше мені бракне ваших дзвінких голосів.
Ті дзвони дивні мою юність нагадали,
безсонні ночі і щасливі дні.
Це зрозуміє тільки той, кого кохали,
хто сам кохану бачив уві сні.
Ой, сини-ясени, сипле золотом жовтень статечно,
в оксамит одягає й лаштунки із бронзи кує.
Так, завжди восени стережуть нас роки недоречно,
двері все ж відчини – то невтішне багатство твоє.
Нехай з літами красні весни плинуть вічно,
не зазирає осінь у вікно,
і незрадливо ваша доля чоловіча
лягає на життєве полотно.
Ой, сини-ясени, ви для батька надія й опора,
прилітайте як сніг кожну зиму на отчий поріг.
Не чекайте весни, завітайте до отчого двору,
повертайтесь завжди ви додому з далеких доріг.
03.09.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749061
дата надходження 03.09.2017
дата закладки 03.09.2017
Уже багрянцем заквітчались пишні крони
осик, черешень, кленів, ясенів
і з ніжним переливом линуть дзвони,
відлунюючи пісню про синів.
Ой, сини-ясени, відлітають у вирій лелеки,
у осінній красі мию душу немов у росі.
До зими восени ще порою здається далеко,
та частіше мені бракне ваших дзвінких голосів.
Ті дзвони дивні мою юність нагадали,
безсонні ночі і щасливі дні.
Це зрозуміє тільки той, кого кохали,
хто сам кохану бачив уві сні.
Ой, сини-ясени, сипле золотом жовтень статечно,
в оксамит одягає й лаштунки із бронзи кує.
Так, завжди восени стережуть нас роки недоречно,
двері все ж відчини – то невтішне багатство твоє.
Нехай з літами красні весни плинуть вічно,
не зазирає осінь у вікно,
і незрадливо ваша доля чоловіча
лягає на життєве полотно.
Ой, сини-ясени, ви для батька надія й опора,
прилітайте як сніг кожну зиму на отчий поріг.
Не чекайте весни, завітайте до отчого двору,
повертайтесь завжди ви додому з далеких доріг.
03.09.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749061
дата надходження 03.09.2017
дата закладки 03.09.2017
Принципи ритмічної організації віршованої мови в поезіях різних народів різні. Але спільним для всіх видів віршів є те, що рядки їх є певними сумірними відтинками. Отже, основною одиницею членування віршової мови слід вважати рядок. Бо саме у віршових рядках спостерігається єдність інтонації. Віршовий рядок є певним інтонаційним відтинком.
Літературний вірш розвинувся на основі народної пісні. Але він з,являється тоді, коли словесні художні твори стали складати не на музичній, а на мовній основі.
Головне, що визначає характер віршування в поезії даного народу, це особливість його мови. Принципи й ознаки, на основі яких створена ритмічна будова вірша різні в різних мовах. Лад (строй), система віршування, що застосовується в поезії того чи іншого народу, залежать від мови, мають свою національну специфіку. Відповідно до особливостей мов існували й існують різні системи віршування.
Значний інтерес для з,ясування природи віршування і розуміння сучасних його систем мають античні вірші та теоретичні основи їх складання. В античній літературі застосовується система віршування, яку називають метричною (гр. “міра”). У давньогрецькій і латинській мовах розрізняють довгі та короткі склади. На тій чи іншій закономірності в чергуванні довгих та коротких складів і базувався ритмічний лад вірша. Час, потрібний на вимовукороткого складу, називався “мора”, довгого – дорівнював двом морам. Довгі та короткі склади так чи інакше об,єднувалися у стопи.
Стопою в античній літературі називалося сполучення певної кількості довгих і коротких складів, яке повторювалося у віршовому рядку і надавало йому ритмічного звучання. Стопи в античному віршуванні були дуже різноманітні, бо могли включати від двох до чотирьох різних складів. Загальна кількість складів у рядку могла досягати 28.
Увійшли до нових систем віршування такі стопи:
– довгий склад;
U короткий склад.
Двоскладові стопи:
• хорей [__ U ]
• ямб [U __ ]
• пирріхій [U U]
• спондей [ __ __]
Трискладові стопи:
• дактиль [__ UU]
• амфібрахій [U __ U]
• анапест [UU __]
• бакхій [__ __ U]
• антибакхій [U __ __]
• амфімарх [__ U __]
Чотирискладові стопи:
• хоріямб [__ UU __]
• пеони [__ UUU]
[U __ UU]
[UU __ U]
[UUU __]
Найпоширенішим в античній поезії розміром був гекзаметр – це шість переважно дактиличних стоп (рядків). У рядках гекзаметра обов,язково робили паузу, яка називалася – цезура і ділила рядок на два піввірша. Тая як, наприклад, в українській та російській мовах немає довгих та коротких складів, то при перекладі довгий склад замінюється наголошеним, а короткий – ненаголошеним.
[b] Силабічна система віршування. [/b]
Ритмічний лад у силабічній системі віршування спирається на однакову кількість складів у рядках. Закінчення рядків звичайно підкреслюється римою (співзвуччя). Римуються найчастіше сусідні рядки. Силабічна система віршування зберіглася у французькій, польській, чеській поезіях (особливості мови – наголос має постійне місце: у французькій – наголошений останній склад, у польській – передостанній, у чеській – перший склад). Наявність постійного наголосу надає ритмічності звучанню віршів. Силабічна система віршування зустрічається і у Т.Шевченка “Думи мої, думи…”:
Бо вас лихо на світ на сміх народило,
Поливали сльози: чом не затопили,
Не винесли в море, не розмилив полі?
Не питали б люди – що в мене болить?
Не питали б за що проклинаю долю,
Чого нужу світом? “Нічого робить”, —
Не казали б на сміх…
[b]Силабо–тонічна система віршування[/b]
Ця система віршування розвинулася у ХІХст. У мовах східнослов,янських народів: українців, росіян, білорусів – наголоси не прикріплені до певного складу слів і припадають на різні (за місцем у слові) склади. Ікрім того можуть пересуватися при відмінюванні слів. У багатоскладових словах у наших мовах крім основного чути й побічні наголоси. Наголошені склади позхначаються не тільки силою вимови, а й деяким подовженням і особливим мелодійним забарвленням. Усе це чинники інтонації.
У силабо–фонічній системі віршування поєднується принцип рівноскладовості рядків (силабізму) з принципом сумірності віршових рядків за наголошеністю складів (тонус (гр. “наголос”). Ритмічна організація мови у силабо–тонічних віршах включає як сумірність віршових рядків щодо кількості складів,, так і певну закономірність у чергуванні наголошених і ненаголошених складів. Рядки силабо–тонічних віршів мають внутрішню міру або розмір, який прийнято визначати за допомогою запозиченого в античному віршуванні поняття стопи.
Стопою в силабо–тонічній системі віршування називають сполучення
наголошених з певною кількістю ненаголошених складів, яке
повторюється у рядку.
У силабо–тонічних віршах застосовуються ті самі основні стопи, що були в античному віршуванні. Але з заміною довгого складу наголошеним, короткого – ненаголошеним.
Основні двоскладові стопи:
ямб [ U __ ]
хорей [ __ U ]
Трискладові стопи:
дактиль[__ UU]
амфібрахій [U __ U]
анапест [UU __ ]
У силабо–тонічних віршах наголоси відіграють ритмічну роль. У зв,язку з цим у віршах поряд з граматичними і логічними розрізняють і ритмічні наголоси, тобто такі, які вимагає ритм. Ритмічні наголоси майже завжди збігаються з граматичними.
Силабо–тонічні вірші здебільшого мають однакову кількість стоп у рядках, але ртапляються вірші, написані різностопним ямбом. Визначаючи розмір вірша розглядаємо не один рядок, а кілька.
[b] Тонічна система віршування[/b]
Тонічна система віршування (ХХ ст.) грунтується на приблизно однаковому числі наголосів (найчастіше 3 – 4 у всіх рядках одного вірша), причому ненаголошених складів між ними може бути різна кількість. Найважливішу роль у тонічних віршах відіграє прикінцевий наголос, якийє в рядках особливо сильний. Унаслідок довільного розміщення наголосів, рядок на стопи не ділиться. Найменша частка тонічного вірша – це слово з ритмічним наголосом. Важлива ознака тонічного вірша – наявність рими і паузи. Цією основною якістю тонічний вірш близький до народної системи віршування (тонічної за своїм характером).
Розмір тонічного вірша визначається кількістю наголосів у рядку.
Наприклад: М.Бажан: (чотиринаголосний (4 наголоси в кожному рядку)
В мозок вгруз цвях дум:
Коли ж підем в останній штурм.
Клаузули.
Закінчення рядків звучать підкреслено і тому автор ставить у закінчення те слово, на яке хотів би звернути увагу читача.
Закінчення віршового рядка, починаючи від останнього наголосу, називається клаузула (гр. “замкнення”).
Якщо останній склад наголошений, клаузула називається чоловіча.
Передостанній склад – жіноча.
Третій від кінця склад – дактилична.
4 – 5 і далі від кінця склад наголошений – гіпердактилична.
Експресивна виразність клаузул часто посилюється римою.
Рима – співзвуччя в закінченні рядків.
Відповідно до закінчення рими бувають: — чоловічі;- жіночі; -дактиличні.
Розрізняють рими
- точні (збігаються усі звуки: сонце –сон це; коні – в законі)
- неточні (збігаються не всі звуки: хатини –єдине, поет–вперед).
Неточні рими, в яких збігаються лише голосні називаються асонансними, якщо лише приголосні – алітеративні (або консонансні).
Види римування:
• перехресне (через рядок – абаб)
• оповите (або кільцеве) перший і останній рядки – абба)
• паралельне (суміжне або парне – ааббвв)
Строфа (гр. “обертання”) – група віршованих рядків, об,єднаних римою, інтонацією, темою.
Джерело: http://www.ukrlitzno.com.ua/teoriya-literaturi-elementi-virshuvannya-sistema-virshuvannya/
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743263
дата надходження 24.07.2017
дата закладки 24.07.2017
Не верю я чужим словам-
Они, как платье, в которое рядятся чувства;
Ну словно гость, пришедший к вам,
В наряд одет свой самый лучший.
А если снять с него наряд,
Да посмотреть внимательно на тело,
Окажется, красивое на первый взгляд,
Оно давно усохло и истлело.
И я хочу спросить вас, люди,
Кто даст мне вразумительный ответ?
Зачем мы о других по платью судим,
А сами голыми являемся на свет?
С годами мы слова приобретаем,
Стараясь заучить их наизусть,
Строчим их, штопаем, латаем
И пеленаем в них свою нагую суть.
А эта суть и есть сама природа
И то рациональное зерно,
Что нам даётся от рождения
Лишь в ней одной всегда заключено.
Вначале было слово? Может быть,
Я не берусь судить о том, что было раньше.
Но если слово обгоняло мысль -
То, значит, некуда спешить нам дальше.
Так, может быть, пора остановиться?
Мы, замолчав, богаче станем.
Недаром же в народе говорится,
Что слово - серебро, а золото - в молчаньи!
1997г
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=742223
дата надходження 16.07.2017
дата закладки 16.07.2017
Я пишу вам из глубинки, без подтекста:
у словесного потока есть граница –
позволяет припорошенное место
жертве собственных пыланий охладиться.
Пусть томившая, неволившая сила
отступает перед снежным покрывалом:
в этом мире, где любовь моя гостила,
наши страсти стали чем-то небывалым.
Говорю вам это «вам» – не потому что
у размолвок только выканья сплошные,
но в ещё одном сближении ненужно
прибегать к неописуемой вершине:
должно ангелу в районе недоступном
смертной тени оставаться побратимом,
чем союзником, хоть письма и несут нам
мысль дозволенную о недопустимом.
Но теперь, когда плачу безмолвью дань я,
жизнь, пуста и безобразно мягкотела,
существуя по законам расставанья,
нарушениям не ведает предела.
Напишу вам про ладонь и про колено:
где одно, там возникает и другое;
одиночество проходит, постепенно
принимая очертания покоя.
Так, давайте, о разлуке позабудем:
прямота не терпит пауз и задержек.
Снег идёт – чтоб, отменив засилье буден,
Василисы превращались в Белоснежек,
и, давайте, только солнечное «Здрасте!»
я оставлю на поверхности «нетленки»:
заштриховывая все оттенки страсти,
снег вбирает эти самые оттенки!
Перед ними я безумным смехом брызну:
жизнь, проста как два куплета, три припева -
так что верьте часовому механизму,
и не смейте поворачивать налево...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=737043
дата надходження 08.06.2017
дата закладки 08.06.2017
Уймись , поэт ,
Дитя разлуки.
Растёртый след
Растащат вьюги.
В жаровне лет
Твой крик обуглен.
Ворчливость дней
И скрип улыбки,
В душе на дне
Стыдливо-зыбко.
В саду огней
Цветут ошибки.
Раскинет ночь
Бессонниц тучи.
Тумана клёш
Распорет лучик,
Ведь ты живёшь
Весь мир озвучив,
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=734982
дата надходження 25.05.2017
дата закладки 25.05.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 23.05.2017
я с тобой... в мгновении каждом...
даже если слишком далеко...
тоненьким папирусом бумажным...
дышащим распахнутым окном...
я с тобой... весенним тёплым ветром...
розовым тюльпана лепестком...
сонным и таинственным рассветом
нотой "до", стучащей каблучком...
я с тобой... дождём... кристаллом солнца...
радугой... морщинкой возле губ...
я с тобой... и слог невинно льётся...
пьёт тепло из нежных твоих рук...
[i]фото: автора[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726115
дата надходження 28.03.2017
дата закладки 28.03.2017
З любов’ю і вдячністю
Тетяні Луківській за її збірочку
віршів *Відстані... Роки... і пережите*
**********************************
Осіння жінка просить ласки,
Вже паморозь торкнулась кіс.
Почуй її, в осінню казку
Введи, мов у чарівний ліс.
Знайди слова, щоб душу гріли.
І руки теплі хай твої
Обіймуть, щоб в очах горіли
Вечірнім Києвом вогні.
Осіння жінка просить ласки...
Де ж ти́, той літній чоловік?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716066
дата надходження 03.02.2017
дата закладки 03.02.2017
Завтра я буду в полном порядке.
Всё подошло - и товар, и цена.
Выдавит ночь из своей звездной матки
Дозу заветного тихого сна.
След на снегу маленьких крыльев:
Ангелы ночью играли в снежки.
Сказки порой не становятся былью.
Хочешь-не хочешь - прими по-мужски.
Жизнь как игра, где доходишь до Босса -
Драться не надо - он впустит в свой Дом.
Внутренний Гамлет с вечерним вопросом:
Чай с молоком или виски со льдом?
Мы и не знали, что мир этот зыбок,
Но всех сынов схоронила вдруг мать.
Дочку учу писать без ошибок,
А у неё учусь их признавать.
Если идти, так уже без оглядки.
Что-то с тобою, а что-то осталось.
Завтра я буду в полном порядке,
Просто чуть-чуть упорядочив хаос.
28-01-2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715459
дата надходження 31.01.2017
дата закладки 31.01.2017
[i]- Выйди на улицу, [/i]- скажешь. - [i]Выйди на улицу,
Я тебя жду у гремящего водоворота,
Сразу за книжным, у старой ольхи. [/i]Суббота
Как-то неласково и подозрительно щурится,
Время крадет. Убегаю от быта-сутулости...
Курит сосед на балконе; за стенкою кто-то
Колет орехи, а выше – терзают гитару.
Ветер бесчинствует и завывает бездарно.
Я выбираю, что - брюки? чулки? ...А пилоты
В небе спасают от солнечных бурь самолеты...
Небо свернулось в комок и живот взволновало.
Я бы сто раз разуверилась, я бы споткнулась!
Снова звонишь и торопишься, редкий безумец -
Некогда больше читать от пролога к финалу!
Я без тебя никогда не рискнула б, не стала (б)!..
[i]- Я тебя жду у гремящего водоворота![/i]
Время идет… Я рассматриваю округлости
И угловатость тела, звучащего радостью...
[i]- Я бы... иначе…
Да если б не эта суббота![/i]
Ждешь. Я спешу.
...У гремящего водоворота...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714792
дата надходження 27.01.2017
дата закладки 27.01.2017
Не знаю що там на меті
У світлих янголів небесних,
Та світ закінчиться тоді,
Коли кохання з нього щезне.
Коли розчиниться печаль
І радість втратить плавність грацій,
Коли потьмяніє кришталь
У душах нових генерацій.
Коли в серцях не стане мрій
І почуття накриє крига,
Тоді і буде суд страшний,
Який пророчиться у книгах.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714605
дата надходження 26.01.2017
дата закладки 26.01.2017
Вблизь коснувшись моей души
Он с улыбкою отвернулся.
Стол.Соженные письма-стихи...
Он ведь робко исчез,
Он ничуть не подлец!
Он наверное заблудился!
Свет погас,лишь фонарь не спит.
Облик твой на луне вместился.
Дом.Пробитое сердце.Стих.
Ты нелепо смолчал,
Ты так искренне лгал!
Ты с душою моей скрестился...
По паркету слышны шаги...
На душе из молитв компрессы.
Нож.Упавшие в дрожь стихи.
Мир чуть-чуть приболел,
Мир на осень подсел.
Нож отрезал тебя от пьесы.
По счетам не проплачен чек.
Бог по прежнему лечит судьбы...
Свет.Услышанный человек.
Бог так кстати зашел.
Бог с лекарством пришел,
Чтоб спасти мои вирши-просьбы.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=531576
дата надходження 21.10.2014
дата закладки 29.12.2016
Я мріяти про Вас не перестану…
О Боже, я думками вже грішу…
Хвалебні оди Вам співать не стану,
Свої жалі в віршах перепишу.
Ще вчора Ви мені — чужа людина,
Загорнута пітьмою коливань…
Сьогодні вже, як рідна половина,
Любові витвір в довготі чекань.
Де б не були: на морі, чи на суші,
Нестримані бажання рвуться ввись!
Навіки поріднились наші душі,
Серця тугим плющем переплелись…
2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708118
дата надходження 23.12.2016
дата закладки 23.12.2016
Залишаю Вам крила, бо вже наліталась.
Залишаю Вам серце, бо й так давно ваше.
І ні краплі не каюсь, що вкотре призналась
У коханнячку Вам. Воно моє... Не наше...
Залишаю Вам сонце, щоб більше світило,
Залишаю Вам вітер, і дощ, і натхнення.
Янголяточко крила мої начепило,
Щоби Вас берегло до самого спасення.
Залишаю Вам світ. Пам'ять тільки я стерла,
Щоби згадка не сміла чіпати серденько.
Залишаю Вам все. І на вчора я вмерла.
А Ви були в дорозі. Вже близько... Близенько...
Ви прийшли. І ні болю, ні сліз, ні печалі.
Пам'ять тільки я вбила, щоб Вам не боліло.
Ви стояли самі на чужому вокзалі...
Ви чекали на зустріч... Нікого... Зтемніло...
Ви подумали вкотре, що лиш помилились.
Це ж не місто оте, перепутали знову.
А за мною лиш Янголи сиві помились,
Бо про нас десь у небі почули розмову...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698108
дата надходження 02.11.2016
дата закладки 02.11.2016
Змінюйте світ. У дрібницях. У великому. Вас можуть зрадити ті, за кого й життя віддаш не роздумуючи. А Ви дивіться їм услід. Благословляйте. Й моліться.
Будьте красивими у всьому. У посмішці, у словах, у щасливих хвилинах, у сумних днях. Бог зробив вітер, щоб вміти слухати тишу. Бог зробив дощ, щоб посміхатись сонцю.
Дні складаються з хвилин відчаю, смутку, радості, молитви, неба, сонця, зір. Дні складаються з мрій. Носи інколи мрію як повітряну кульку. Відпусти її в небо. Вона повернеться. Здійсненням.
Не бійтеся осоромитись, зробити щось неправильно. Ваші вчинки - це ваше життя. Дозволяйте лише Богу вчити Вас. Пробуйте. Другий, сотий, тисячний раз.
Довіряйте людям. Навіть якщо кидали найдорожчі. Навіть якщо зрізали ваші крила і гоїли сіллю. Побажайте їм добра. Будьте Янголами.
Будьте завжди добрими. Навіть якщо доброта нікому не потрібна. Та вона красивіша за всяку вроду. Бо вона потрібна вам.
Не страшно, якщо вас зрадили. Страшно, якщо Ви самі собі зрадите. І покинете себе.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698032
дата надходження 01.11.2016
дата закладки 01.11.2016
До краю серце краєш. Та відріж.
Штаточок тіла, руки твої в крові.
Тобі не треба брати навіть ніж...
Відрізати з великої любові.
Порад набралась стілечки, як блох.
Щоб гордість полелеяти, байдужість.
Земля-велика пустка, де не вдвох
Тримаємось за руки...Де ж та мужність?
Встеляє осінь сумом килими,
Я сум візьму за руку й посміхнуся.
Бо на землі є душі, що є ми...
І я за тебе Богу помолюся.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697248
дата надходження 28.10.2016
дата закладки 28.10.2016
Мы и раньше-то жили в аду,
А теперь - и подавно...
Ходит сука-война по Донбассу
И воет, и воет...
Третий год всё - как будто в бреду,
Край наш - рваная рана.
Мы - мишени. Мы - боеприпасы.
Нас нами же кроют.
Оказалось, спускаться под землю
За золотом черным,
Продираться сквозь узкие щели
Средь пыли и мрака -
Это вовсе не страшно... в сравнении
С ним - обреченным
Взглядом наших детей, что взрослеют
Под взрывы-атаки.
Топят шахты убийцы.
И пилят их все понемногу.
Рубят наши тела,
Как рубили мы уголь -
Ударно.
Перелетные птицы
Сюда забывают дорогу.
Перевертыши зла
Загоняют нас в угол -
В капканы.
И идут от бессилия, лютости и безнадеги
Убивать-умирать те, кто веру свою растранжирил.
И вздыхают в каких-то вселенных какие-то боги,
Удивляясь, как быстро война расправляется с миром.
А удары — всё жёстче. Сильнее. И с фронта, и с тыла.
Реформаторы нам говорят: вы давно устарели.
Шахт всё меньше, а нас, горняков, пожирают могилы.
Не обвал, так обстрел. Не забой, так запой без предела...
Я желаю прозрения. И покаяния тоже.
Я желаю обычной работы, отличной зарплаты.
Чтобы мягким был уголь, а крепкою кровля - как должно.
И чтоб сука-война умерла.
Навсегда.
Безвозвратно.
30-31 августа, 2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=686201
дата надходження 28.08.2016
дата закладки 27.10.2016
Мы и раньше-то жили в аду,
А теперь - и подавно...
Ходит сука-война по Донбассу
И воет, и воет...
Третий год всё - как будто в бреду,
Край наш - рваная рана.
Мы - мишени. Мы - боеприпасы.
Нас нами же кроют.
Оказалось, спускаться под землю
За золотом черным,
Продираться сквозь узкие щели
Средь пыли и мрака -
Это вовсе не страшно... в сравнении
С ним - обреченным
Взглядом наших детей, что взрослеют
Под взрывы-атаки.
Топят шахты убийцы.
И пилят их все понемногу.
Рубят наши тела,
Как рубили мы уголь -
Ударно.
Перелетные птицы
Сюда забывают дорогу.
Перевертыши зла
Загоняют нас в угол -
В капканы.
И идут от бессилия, лютости и безнадеги
Убивать-умирать те, кто веру свою растранжирил.
И вздыхают в каких-то вселенных какие-то боги,
Удивляясь, как быстро война расправляется с миром.
А удары — всё жёстче. Сильнее. И с фронта, и с тыла.
Реформаторы нам говорят: вы давно устарели.
Шахт всё меньше, а нас, горняков, пожирают могилы.
Не обвал, так обстрел. Не забой, так запой без предела...
Я желаю прозрения. И покаяния тоже.
Я желаю обычной работы, отличной зарплаты.
Чтобы мягким был уголь, а крепкою кровля - как должно.
И чтоб сука-война умерла.
Навсегда.
Безвозвратно.
30-31 августа, 2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=686201
дата надходження 28.08.2016
дата закладки 27.10.2016
Вы уверенны, что вправду живёте?
Просыпаетесь с мыслью о будущем,
Когда кофе с любимыми пьёте
И всё так же надеясь на лучшее.
Вы уверенны, что вообще существуете?
Вы – не вымысел чьей-то фантазии?
И последний глоток Вашей осени –
Не последок чужой эвтаназии.
Вы уверенны в этой реальности?
Может Вы – лишь частичка в забвении,
Мечитесь только из крайностей в крайности,
Забывая о месте и времени.
Может в коме давно Вы находитесь,
Ваша жизнь – лишь простая иллюзия,
К суете Вы серьёзно относитесь…
Вы – страшнее любого оружия.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696544
дата надходження 24.10.2016
дата закладки 24.10.2016
Взгляд, бездумно блуждающий, зыбкий...
Ничего, пустота, только грусть,
Обгоняя события прытко...
Ничего... Не спешу... Ну и пусть...
Осень, что изменилось, скажи мне?
Или стала я старше? Ответь...
Напрямик в лабиринтах, как извне,
Или песни, что в чувствах не спеть?
Я устала. Молчишь, мир погаснет
В ноябре, мой погас уж давно...
Утешаешь... Ты знаешь напрасно,
Онемевшей душе все равно...
Шорох листьев, их золото, Осень,
Твой подарок... Спасибо. Пойду...
Ни о чем никогда Ты не спросишь,
Лишь напомнишь, за что я люблю...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696521
дата надходження 24.10.2016
дата закладки 24.10.2016
Только сядешь на диету,
в рот летит тебе котлета,
а за ней салат сметанный,
говорит, что вкусный самый.
За салатом колбаса
попадется на глаза,
а за ней вареник с вишней
шепчет вам, что он не лишний,
за вареником компот,
чтоб запить вкуснющий торт
Где диета? не видали?
мы ее не удержали,
променяли на обед
всем калориям привет!
Невозможно удержаться
от вкусняхи отказаться,
мы запишемся в спортзал,
чтобы лишнее убрал!
А закончив тренировку
поскорей летим домой,
там пахучий аппетитный
тарт с лимоном и айвой!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=686811
дата надходження 31.08.2016
дата закладки 31.08.2016
Гострими лезами затисла болюча правда
живі матерії.
Знайти шлях щоб вирватись або втекти,
мабуть ніяк не можна.
Марно до серця носити спокій на світанку
і прикладати ліки,
воно надовго залишиться порожнім.
Всередині беззахисні дельфіни невпинно
об лід б’ються,намагаючись
розбити перешкоди для виходу.
З пошкодженими вщент легенями,
майже не живуть.
А ти пропонуєш повільно дихати.
Скільки їх задумливих пройшло поряд,
але так і не прикрили рану.
Я думала ти зумієш мене врятувати,
але ти натомість болюче ранив.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=615914
дата надходження 25.10.2015
дата закладки 25.10.2015
О.Б.
И скорби стон, и тающий мотив -
Все это - ты в моем воображеньи...
Круги от камешка - воды волненье,
Задумчив, безмятежен и строптив...
И падающий с неба водопад,
Лазурь, сияньем... ночка грозовая...
Все это - ты, в зной снегом замерзая,
Угрюм, загадочен и диковат...
И заревом повиснув на краю,
Дробишь на части память вековую,
Крылом скрывая долю роковую...
Все это ты - укором воронью...
И смехом разгоняя боли мрак,
Слезами горечь сладкую восполнив,
По капле изнывающей, в ладони...
Все это ты... среди своих - чужак...
23.06.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=589262
дата надходження 23.06.2015
дата закладки 23.06.2015
Я ж, матінко, до тебе не вернусь.
Я ж, матінко, в бою мабуть загину,
Але за тебе, ненько, помолюсь,
Коли почую постріли у спину.
А ти тримайсь, сестричку бережи
І хай вона про мене пам'ятає,
Що мала брата років двадцяти,
Та хай мою могилу не шукає.
А батькові скажи, що я змужнів,
Що бачив ангела, який літає.
Мене москаль забрати вже хотів,
Та Бог мене до раю ще не підпускає.
Можливо виживу як Бог поможе.
Про це ніхто не може знати...
Та хай моя могила не тривоже
Тих всіх, за кого хочеться вмирати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=520102
дата надходження 28.08.2014
дата закладки 17.12.2014
Верба в задумі простягає
У Світлу ніч думки свої.
І пошепки примовляє
До зір, до неба, до Землі:
"Світе мій милий,
Любий та тихий!
Тебе я обіймаю,
До серця пригортаю."
А далі й Калина,
За нею й Тополя,
Та кожна рослина
З великого поля
За єдність та віру,
Любов Материнську,
Що буде довіку,
За полум'яне тепло
Тримають істину біблейську:
Завжди творити добро.
І щира вірність віт
Пройде крізь віки літ;
Любов врятує світ.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=501171
дата надходження 25.05.2014
дата закладки 27.05.2014
Пионово-сиреневой весной,
ирисовой, конечно же, тюльпанной,
так просто думать обо всём "родной"...
Конечно, о тебе! И постоянно -
об утрах вот таких - прекрасней нет,
о дне - как я хочу его наполнить,
о вечере - вот как... ещё нежней
писать тебе стихи, и долго-долго...
смотреть, как солнце... да, за горизонт,
а утром - снова видеть, как проснулось,
и улыбнулось мне, и... сотней солнц
трепещет в сердце... Лабиринты улиц -
родные очень, это небо, да,
и май... такой цветной и ароматный...
Я просто же... люблю тебя! Всегда
звучит мне утро "ты мой ненаглядный",
а день - "люблю тебя", а ночь... Тобой
звучит весна моя, зима и лето,
и осень - волшебством, ведь в ней - любовь,
и нежность, и все-все стихи об этом...
О сотне солнц, что в сердце - для тебя,
о трепетности этой светлой тайны...
О том, что все лучи - к тебе, любя,
всегда стремятся... Просто утром ранним
так хочется тебе на ушко... да,
всё повторять, чем сердце только дышит...
Тобою, мой любимый, навсегда!
И есть оно, и будет лишь твоим же.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=501455
дата надходження 27.05.2014
дата закладки 27.05.2014
Если Муза меня оставит,
В какой-то из моих дней...
Пусть толпа меня не ославит,
Ведь я всего лишь ручей!
Ведь я всего лишь родник
Из рифм и обычных слов...
Покорный земной ученик,
Внеземных и небесных богов!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=449851
дата надходження 18.09.2013
дата закладки 18.09.2013
Людина-звучить гордо!
Яка брехня-розбите скло в руках Господніх...
Як за останнім перснем Фродо,
Ми біжимо за славою у сподніх:
Прагнемо схопити великий куш,
Щоби дістати великий кеш...
Із розірваних в клаптики суш,
Наробили великих пожеж!
Великі міста-як вуглинки,
Країни-як димні ватри...
Хтось просить хліба скоринку,
А комусь вистачає мантри!
Але ніхто не втомлюється грати,
Не свою роль на полі битви...
Урожай продовжують збирати:
Комусь читають відхідні молитви!
А хтось продовжує міняти,
На день по тисячі масок...
І, лицемірячи, кричати,
Про те,який же світ прекрасний!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=449400
дата надходження 16.09.2013
дата закладки 16.09.2013
Когда умру, я напишу тебе, оттуда...
Я попрошу, что бы тебя не торопили,
Чтоб обходила стороной тебя простуда,
Что бы тебя родные не забыли.
Когда умру, не беспокойся, я не брошу
Но о тебе переживать не перестану
Я расскажу там, наверху, что ты хороший
На небесах я по тебе скучать не стану
Там буду ждать тебя, мой милый, хоть пол века,
Что б жил ты, все отдам, не сомневайся ,
Нет во вселенной мне роднее человека,
Живи, живым подольше оставайся.
Когда умру, я стану лучшим адвокатом,
Твои грехи я оправдаю на суде.
Я клятву дам, серьезней «Гиппократа»,
Я стану Ангелом - Хранителем тебе.
Ты лишь позволь уйти туда мне первой...
Уверен будь, тебе надежный тыл!
Я буду самой сильной, самой смелой.
Сто раз умру, лишь только бы ты жил.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=448438
дата надходження 11.09.2013
дата закладки 11.09.2013
Постаревшее поколение…
Из мальчишек и юных дев…
Я, как все,
И не стал я гением,
Несмотря на приставку «Ев-».
Годы боли и дни счастливые
Отразились в моих стихах.
Как-то буднично
Сиротливые
Все мечты превращались в прах.
Отфильтрованное сознание
На мгновение задержись!
Наконец-то,
Уже,
На грани я,
Но не той, за которой жизнь…
07.09.2013г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=447747
дата надходження 07.09.2013
дата закладки 07.09.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 27.11.2012
Жизнь очень прекрасна.Даже если Вы грустите.Когда нас не будет на этой земле-мы не сможем даже грусить.Но никто не будет очень долгое время помнить о нас.Прохожие будут спешить,когда начнется ливень.Кто-то будет рожать в роддоме,кто-то влюбится,кто-то разлюбит. А мы не успели многое.Не успели сказать дорогим людям,что мы их любим.Я не хочу о грустном.Но я заметила,что очень многие люди перед смерьтю родного человека пытаются расслышать его последние слова.Иногда эта жизненная тайна,иногда признание в любви.Мы даже не дышим,чтобы не пропустить ни одной буквы,ни одного мгновения.Почему же мы не сделаем шага навстречу этим словам,почему стесняемся иногда какого-то признания,пусть и очень нелепого и глупого?Почему эти 20,30,40 или больше лет молчали?Ссорились по пустякам?Не слелали ни шагу навстречу.Другой жизни сказать у нас не будет.Почему же не в этой?Почему только в эти несколько минут?Вы не смотрите,что в фильмах так делают главные герои.Это работа,которая их кормит и приносит доход.Под грустную мелодию герой признается,что любил ее всю жизнь.Сколько они потеряли?Вы думаете,что хоть кто-то научился на фильмах или ошибках других?Да ни за что!Мы прыгаем на одни и те же грабли в десятый раз,пока не сломается деревянная ручка.Смешно-научились как!Но а если ручка бетонная?Что тогда?
Не держите никогда в себе обиду.Любая обида Вас сьест.Это полбеды.Недоспанные ночи,передумывание ситуации-это приведет к болезни.На все сто.Не обижайтесь на мужчин.Это чревато гинекологическими заболеваниями.Любая обида имеет свое предназначение."Не бери в голову,сидит в печени,достал до сердца."Не мы ли это повторяем каждый день?А ведь вначале было слово!Не обижайтесь никогда!Меняйте на все сто о людях свое мнение.Он не понимает,почему Вы улыбаетесь?Так скажите им!Вас никто не снимают,не будет последней серии под грустную музыку.У Вас нет денег на оператора,сценариста.Надо быть в своей жизни всем.Обидеть может только очень дорогой человек.Остальные-никогда!Смотрите по ситуации.Говорите сразу.Не в спину.И не жалуйтесь другим.Никогда не молчите.Пожалеете потом. Разбирайтесь сами со своими обидчиками.Но причина должна быть очень важная.Никогда не поднимайте голос по пустякам..Заставьте,чтобы Вас уважали.Пусть за спиной и шепчутся.Но пусть знают,что Вы требуете уважения.
Умейте смеяться над собой.Только тогда есть уверенность,что лучше других.Меняйте только себя.Так делает зрелая личность.Слабые ищут виноватых:страна,правительство,начальник.Только чтобы ничего не делать.А ведь не стыдно начинать даже красить заборы,подметать улицы на крайний случай.В фильме только очень красивой горничной предлагают выйти замуж.Будьте готовы к тому,что никто не запомнит даже Вашего лица.Хоть Вы и очень хорошенькая.Но никогда не сдавайтесь!Повторите попытки поиска более достойной работы.Мы не всегда имеем то,что заслуживаем.Такова жизнь.Неважно,сколько падений.Важно-сколько раз мы поднялись.И начали с нуля.Но не сдавайтесь!Вы не шлюха,не квартира!Вы же не слабая личность!Вы очень сильны!
Не думайте,что только модельная внешность дает гарантии счастья.Присмотритесь хотя бы к Алле Пугачевой.Далека от идеала.Правда?Я не говорю сейчас о тех парах,где полная гармония и любовь.Никогда не изменяйте!Цените друг друга!Настоящая любовь не ищет большую грудь,толстый кошелок,тоненькую талию.Будьте такими,какими Вы есть.Если нравитесь себе и любите.Смотрите по ситуации:муж обвиняет Вас в том,что слишком толстая?Скажите,что в семье должен быть кто-то и толстым.Если не его кошелек,то хотя бы Вы.Он дает Вам деньги на спортзал?Берите и занимайтесь!Это не повредит!У него нет на это денег?Не спорьте хоть раз!Это же Ваш муж.Смело садитесь на диету.Найдите в себе силу воли.Заставьте себя.Вы же женщина-должны быть красавицей.Только я Вас прошу-не на одну диету.Хотя бы на четыре.Чтобы хорошо наедались!Не бегать же Вам голодной за орешками,мясом,овощами.Он сказал,что оставит Вас если не похудеете?Худейте любыми способами-диетой,спортзалом,голодовкой.И смело уходите к другому.Скажите,что его мужское достоинство могло бы быть и побольше.Пусть ест морковку,покупает"Растишку".Меняйте не только мнение,но и таких мужчин.Мы не всегда выглядим на все сто.Что-тогда не любить?Любовь-это когда любишь человека за то,что он у тебя есть.Стареет,улыбается,грустит,идет в ванную с грязными волосами.Готовит у плиты,моет посуду,гладит рубашку.Он просто есть.Это счастье.Когда очень любишь-черты лица к старости стают почти одинаковыми.Если Вы можете долго молчать в присутствии друг друга-вы близки сердцем и душой.Цените и любите.Вы счастливы в его присутствии и грустите без него?Вы можете часами говорить о пустяках и не надоедает?Вам в сексе хорошо?Очень?Поздравляю-это настоящая любовь!Да хранит Вас Бог!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=377945
дата надходження 15.11.2012
дата закладки 15.11.2012
Хмурый ноябрь отмеряет минуты
нежности и слова,
словно в тебе очертанием мутным
вытатуирован.
Словно измятые шепчутся травы,
на переливах нот,
что ты вступаешь в извечное право
(иносказательно)
быть и душой, и моим терпким счастьем,
жизнью моей, судьбой.
Я прижимаюсь к любимым запястьям,
чтобы согреть собой
каждый ноябрь, все минуты и годы,
нежностью – все слова.
Чтоб каждый выдох твой стал производным
счастья и волшебства!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=377866
дата надходження 15.11.2012
дата закладки 15.11.2012
Вдохновило «Рождество – это ты» Велмы.
Календарь – это ты... Этот ветер, сошедший с ума,
отрывает у марта последние даты – страницы.
Замерзают деревья – никак не уймётся зима!
Я налью тебе чая, и яблочный пудинг с корицей…
научусь, для тебя. Ты расскажешь о планах на год?
Буду слушать, как трепетно «мы» наполняет аорту,
как в настенных часах наше счастье спокойно течёт...
Прочь слова все! Я стану твоим завоёванным фортом,
побеждённым и павшим – безмолвной листвой по ковру,
где границы всех «можно» навек будут сняты и смяты,
многоточия родинок – вписаны в долгий маршрут
самой нежной руки, от ложбинки на шее до пяток...
Каждый миг – это ты! И немыслимо сладкой мечтой
будешь биться во мне, эхом пульса – сегодня, однажды...
Знаешь, время не в счёт, если мир переполнен тобой.
Каждый вдох – это ты, каждый час, каждый день, каждый...
Каждый!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=325407
дата надходження 27.03.2012
дата закладки 15.11.2012
Я целых два дня по тебе очень-очень скучала.
Опять наливала в две чашки горячего чая,
и, видя, как чайно-причудливо тянутся листья,
друг к другу, твой взгляд представляла. Такой же счастливый,
как первое «лю», обменявшее нежность на нежность.
Как отзвук «моя» в каждом слове, таком неизбежном
в предчувствии снега, и тёплой декабрьской истомы...
Когда будут значить две чашки, что ты уже дома.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=377161
дата надходження 12.11.2012
дата закладки 12.11.2012
Да разве не чудо – вот так вот проснуться?!
Слепящее солнце, ноябрь, воскресенье.
И утро богаче на несколько унций
искристого инея. Так, в отреченье
от старых привычек, ноябрь поражает
сверканием блёсток промёрзшие крыши.
Я в колком, слегка уловимом, дрожанье
счастливого сердца отчётливо слышу
твой вдох и твой выдох, размеренность шага.
И всё, чем однажды мы сбудемся в завтра.
И то, чем ложится сейчас на бумагу
чудесное утро. На крышах Монмартра,
наверное, иней вот так же искрится,
а улицы так же ноябрьски безлюдны...
Но, всё, что мне нужно, – прирученной птицей
прижаться к ладоням твоим в это утро.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=377160
дата надходження 12.11.2012
дата закладки 12.11.2012
Я за решеткой :пустите меня обратно…
Видимо я жил слишком быстро,
Но ничто не бывает бесплатным!
Прошу пустите меня назад,
Еще одно слово,еще один взгляд,
Впустите меня в себя … к себе… обратно…
Видимо страдание во веки будет кратным…
По отношению к нашей радости,
ЕЩЕ одно свидетельство…
Человеческой слабости!
18 апреля 2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=331558
дата надходження 19.04.2012
дата закладки 12.11.2012
Моє знедолене,змучене серце
Відкрите усім вітрам...
Хто і коли його торкнеться,
І перетворить його в храм?
Дві кулі,дві кулі у тілі планети,
Вже випали перші,сліпучі сніги,
Моя маленька,кароока,де ти?
Де ви і з ким ви мої боги?
Хто перетворить чорні руїни,
У знову світлі,квітучі сади?
Хто зруйнує давні стіни?
Може їх зруйнуєш ти?
Я землю готовий гризти,
На зорі походом іти!
На грози готовий лізти,
Цілувати твої сліди!
Але ти байдужа до всього,
Тебе інший втішає вже...
А я ні в кому не шукаю Бога,
По серцю безжальним ножем!
07.11.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=376625
дата надходження 09.11.2012
дата закладки 12.11.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 24.10.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 22.10.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 19.10.2012
Я бачила тебе напевне вчора. Так! Ти зовсім іншим зараз став.
Ти став поважним, ти розумно ведеш мову і маєш більше, ніж раніше мав.
Тебе оточують лише ті люди, яких ще рік тому ти зневажав.
А зараз ти стоїш із ними в колі і байдуже, що ти раніше знав.
Ти посміхаєшся, хоча не пам'ятаєш. Ти посміхаєшся тепер усім завжди.
Немає радості, на жаль, вже на обличчі, немає щирості у погляді твоїм.
Я бачу, що життя тебе змінило, забув про принципи, про погляди свої.
В твоїх очах я бачу сильну втому. Скажи, за що з тобою так вони?
Ти зовсім іншим став.. Такий жорстокий і серце твоє наче крижане.
А пам'ятаєш день, як віддалився, день, як проміняв мене на це усе?
Надіюсь зараз ні про що ти не жалієш, хоча уже й нічого не вернеш.
Надіюся ти маєш все про що так мріяв. Цікаво куди далі ти підеш.
Що за успішністю скажи мені ховаєш? Образи, біль, самотність, сум?
А за посмішкою своєю що тримаєш? Вину за те, що принципи забув?
Та ти не бійся, ніхто це не помітить..Усім вже байдуже, головне, що ти є тут.
Нікого не цікавить, де ти вижив, нікого не цікавить, де ти був.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=371700
дата надходження 18.10.2012
дата закладки 18.10.2012
(міжнародному Дню сільської жінки присвячено,15жовтня)
Зморшкувате обличчя, порепані руки.
Плечі, наче дуга – літня жінка сільська.
З першим променем сонця встає, не зна скуки,
Щодень праця чекає її копітка.
То город то худоба, то в хаті робота –
Наварить, напече, попере, прибере.
А як прийде неділя, мов виграє лота –
В церкві службу відбуде, до друзів піде.
А як хлібчик спече! Де там той магазинний?
Справжня паска виходить – смачний, запашний.
Визбирає в саду до остатку малину,
Усі фрукти збере, зірве аґрус хрумкий.
Заготує дарів тих осінніх доволі.
Дітям, внукам у місто сама завезе.
Потім лущитиме кукурудзу, квасолю,
А узимку шкарпетки для внуків сплете .
А як очі ще бачать, то витягне нитки
І шматок полотна та й почне вишивать.
Візьме гарний узір у своєї сусідки,
Щоб відшить на рушник, онучатам віддать.
А навесні насіє квіток коло хати,
Насадить різнобарв’я, що милує зір.
Тай почне на городі все знову саджати,
Дітей, внуків щораз виглядати до дір.
І найбільша то радість, як свята приходять –
Різдво, Пасха святая чи день уродин.
Дух сім’ї в дні оці рідних в хату приводить.
І несеться душа – дочка в хаті чи син!
Ота жінка сільська, що лице зморшкувате.
Скільки в ній доброти, мудрості у очах!
Може статків вона наживе небагато,
Та багатство її у прожитих роках!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=371482
дата надходження 17.10.2012
дата закладки 17.10.2012
Заплакали письма чернилами,
Закапали на асфальт,
Захлопали бумажными крыльями
Взятыми на прокат…
Остались лишь капли горькие –
Воспоминаний яд.
Остались… теперь слезы капают –
Тебя не вернуть назад!
Остались лишь капли… Только вот
Я к ним не притронусь, нет.
Осталось тех капель несколько –
Их скоро выжжет рассвет.
И сердце – лишь червоточина,
И голос – надтреснутый крик,
И, Боже мой, как же хочется,
Чтоб ты ко мне снова привык!
Ресницами заплаканными
Ласкаю я почерк твой,
А душа чернильными пятнами
Воет: «Вернись домой!»
В сердце скулит занозою
Каждая строчка письма…
Мне больно... В душе непролазная,
Колючая тишина.
Заплакали письма чернилами,
Закапали на песок.
Называешь другую милою,
Но я знаю, что ты - одинок…
ПрОлитые слезы чернильные
Измазали белый снег.
И были же чувства сильные,
Теперь - лишь осколочный след…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=323664
дата надходження 20.03.2012
дата закладки 17.10.2012
Бессильный вздох… Опять разочарование:
Да что за мужики пошли сейчас?
Клещами с них не вытянуть признание
И мямлить будут что-то целый час…
Хвастовство, нарциссизм и грубость вновь в фаворе.
Круг интересов – лишь деньги, секс, машины…
Какая романтика, какая там «love story»?
Перевелись вдруг настоящие мужчины.
Какая дама! Идет, как пишет. Леди…
Смотрю, а это парень! Боже, ну и жуть!
МУЖЧИНА! НАСТОЯЩИЙ, СИЛЬНЫЙ, СМЕЛЫЙ, ГДЕ ТЫ?
Прошу вас, парни, выбирайте лишь достойный путь!
«Решай сама.» - «Меня вновь не спросила?!»
«Я подожду.» - «Я ж не железный, ждать тебя всю жизнь!»
«Я на работе.» - «Прости, чуток я выпил, милая.»
«Я денег дам на туфли.» - «Ты обалдела? Денег?! Эй, очнись!»
И вновь по кругу… Что ж за люди вы такие?
Не надо обещаний, лести и вранья.
Держите свое слово! Имя ж вам - «мужчины»?
Иль, может, стадо (как вы выражаетесь) бабья?!
А как решать вопросы, так - «сама!»,
Помочь – «там делать нечего, ты справишься, я знаю».
Друзьям же треплет: «Что она? Все - Я!!!
Она ведь дура. Все лишь я решаю!»
«Нож затупился? Я причем? Так наточи!
Ведь ты умеешь, это же не сложно!
С тяжелой сумкой? Накупила – вот сама й неси!»
Потом: «А кушать скоро? А чтО есть? Побольше можно?»
Да сколько ж можно все за вас решать?
И быть вновь виноватыми, и «Дура!» слышать вслед?
Уж просто слов нет. Ну не вашу ж мать!!!
Вы за свои поступки дайте нам ответ!
Опять не то… Потом упреки: «Бабы – стер-вы стали!»
А это все от деградации мужчин!
Ваше нытье, слабость и трусость нас достали.
От каменной стены вы – лишь кирпич один!
За ним не спрячешься… И в этой ситуации нельзя быть слабой,
И чувствовать себя беспечно ты не будешь.
Тут поневоле станешь той «стер-возной бабой»,
Которых и сама давно не любишь!
Из правил исключения могут случится.
И будем верить, что «Адамов род»
Лишь к лучшему вдруг сможет измениться.
И перестанет говорить: «Давай сама! Опять не так! Ну вот…»
Печальный вывод, но вам доверять нельзя…
Теперь вам дороги бутылка, телевизор, сигарета…
Трагедия трагедий, что ни говори, друзья!
А, может, все изменится?
МУЖЧИНА! НАСТОЯЩИЙ, СИЛЬНЫЙ, СМЕЛЫЙ, ГДЕ ТЫ?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=371429
дата надходження 17.10.2012
дата закладки 17.10.2012
Сто октябрей мне посмотрят в глаза,
температуря от мыслей о счастье,
и согревая пустынный вокзал
звуком шагов. В этом случае частном
так неслучаен сердец унисон,
общность стремлений и нега желаний.
Осень – сама по себе горизонт,
звук, за которым вдыхается плавно,
нежно и колко – рождается «мы».
Трепетно, сладкой привычкой и звоном.
Время писать о цветах и кормить
солнце рассветное с тёплых ладоней
нежностью нашей. На ощупь искать
пульса пунктиры под скомканным пледом.
Знать, что твоя не остынет рука!
Счастья бескрайнего тайны изведать.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=370176
дата надходження 11.10.2012
дата закладки 11.10.2012
О времена! О нравы в этот час!
О чем же думает сегодня поколение?
Забыто все привычное для нас
Как только появились нововеяния.
Куда мы катимся? Скажите мне, куда!?
Ведь деградируем - и это очевидно!
Осознанно произошла беда,
и от того уж очень мне обидно.
Купили нас. Мы продались за грош,
И двадцать лет теперь живем в обмане.
Народ наш на растения похож
В густом и сером утреннем тумане.
Ночные клубы, алкоголь, табак,
Наркотики, коррупция и порно -
Нас травят, как взбесившихся собак,
Вцепившихся себе подобным в горло.
Скажите мне, когда в последний раз
Ходили вы с друзьями в турпоходы,
Перебирались через горный лаз,
Иль грелись у костра при непогоде?
Но нет!!... Вы правы - это ерунда!
Ведь есть же клубы, чиксы и мохито.
Вот это отдых, кайф!! Вот это да!
А в остальном мозги нам не е...те!
Задумайтесь над тем,как мы живем!
От нас зависит будущее деток!
Мы курим, колемся - и скоро так помрем.
Детей лишь жалко - мы за них в ответе.
Одумайтесь!! Взгляните наперед!
Верните нации её былую славу!
И солнце новое над нами да взойдет!
И будем счастливы - на то имеем право.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=370167
дата надходження 11.10.2012
дата закладки 11.10.2012
Я не та, за которой мужчины - в огонь и под пули,
И не та, от которой скрывают грехи и пороки.
Я скорее из тех, что рыдают, когда все уснули, -
Я из дерзкой породы всегда и везде одиноких.
Я скорее из тех, что на "ты" и с луною, и с ветром,
Для кого шорох листьев осенних - почти серенада.
Я из тех, что столетья назад растерялись по свету,
Для кого горных троп не смогла заменить автострада.
Я из тех, что в толпе неприметны, как серые кошки.
Я из тех, кого ценят "подруги" как фон для знакомства.
Я из тех, для кого не бывает любви понарошку,
Для кого всё, как есть, - романтично, наивно и просто.
Я не та, для которой все звёзды и бархат прибоя,
И не я неземной красотой вдохновляю поэтов...
Но я та, что - и в горе, и в радости - будет с тобою,
Если ты позовёшь прогуляться вдвоём на край света.
(31.08.2010)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=208730
дата надходження 01.09.2010
дата закладки 10.10.2012
А я еще тебя люблю.
И повинуясь чуду
Твое признание я жду.
Знаю-его не будет.
Но надо с верой дальше жить,
И надо жить с надеждой.
Как без взаимности любить
Тебя вот так,как прежде?
Но шли года и мчались вдаль.
Любовь к тебе изчезла.
А ты стучал ко мне,стучал.
Надеялся на нежность.
И я открыла тебе дверь,
Но разница большая.
Ты полюбил меня теперь,
Когда любви не стало.
Я выросла с твоей любви,
Она мала как платье.
Не влезу я в нее,пойми.
И холод от обьятий.
Под платье туфли мне малы.
По моде-некрасивы.
Прости,что коротаешь дни
Не в моей жизни милый.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=369931
дата надходження 10.10.2012
дата закладки 10.10.2012
Растрачивая жизнь по мелочам,
Я пропустила где-то часть истории.
Проходит время, стрелками стуча,
И практика совсем не по теории.
Система уравнений - мы вдвоем,
Любовь решает все, как метод Гаусса.
Проходит время быстро, день за днем,
Но я себя поставила на паузу.
И вот - стою на каменном мосту,
А снизу льется время водопадами...
Простите же меня за простоту,
Но кажется, что это все, что надо мне.
И это - финиш! Кто сказал - нельзя
Расхохотаться пред лицом трагедии?
Финита ля комедия, друзья,
Финита ля комедия.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=263571
дата надходження 06.06.2011
дата закладки 08.10.2012
Податлив сон. Сквозь тонкое стекло
скулит луна – пора её проходит.
Часы молчат, но по своей природе
они пророчат старому излом.
Додышит ночь до проблесков зари
и мягкой лентой, свёрнутой по кругу,
нас стянет, тесно, взгляды, губы, руки...
И будет ангелом над ней парить
такая нежность! И – глаза в глаза –
родится день для искренности вешней.
Но ты позволишь мне ресницы смежить,
чтоб сладким мигом мысли пронизать.
Во взгляде – мёд, касаний карамель
течёт сквозь сон, сквозь топи всех бессонниц...
И этот день решён, предсказан, собран
из нас двоих, из осени. Пастель
моих рассветов просится в ладонь –
с теплом смешаться, вылиться словами.
Нет расстояний больше между нами!
Есть этот день и счастья полный дом.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=368557
дата надходження 04.10.2012
дата закладки 04.10.2012
Нанизывает старый календарь,
нет, не листы, а нас с тобою, тесно
на тёплый луч, на осень, на года,
рука к руке. Чтоб было это «вместе»
для нас с тобой – началом всех начал,
огромным миром, новым, самым нежным,
горячим, словно кожа, мысли, чай.
Таким же сладким, терпким, неизбежным,
когда приходит утро, и мистраль
ложится вспять по курсу, испугавшись,
что станет ярче и теплей костра,
соприкоснувшись с нашим общим завтра.
Когда все листья краской октября
рисует луч – умелый подмастерье.
Нам не остыть в любых календарях!
Я в это верю, буду свято верить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=368364
дата надходження 03.10.2012
дата закладки 03.10.2012
Господи, как же мне сладко от мыслей о нём!
Будто все птицы поют по-весеннему песни,
в каждой – всего лишь два слова: мы вместе, мы вместе!
Это так колко, что новый октябрь – метроном
нам не спеша отмеряет до счастья шаги.
Осень тепло разливает и нежность по чашкам –
жадно глотаю. А хочется, дико и часто,
мне проливать эту нежность в знакомый изгиб
рук и спины, и любимых до трепета плеч...
В сладости этой опять я ищу вдохновенья,
чтоб в каждой осени нашей, до самозабвенья,
нежностью тёплой своей нас друг в друге беречь!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=368139
дата надходження 02.10.2012
дата закладки 02.10.2012
Почему опять непониманье
Между нами кошкой пробежало?
Неужели боли и страданий
Было в нашей жизни так уж мало?
Почему опять обиды гложут
Наши души? Почему так ранят?
Почему мы так неосторожно
Отметаем наши чувства, память?...
Почему пустые обвиненья
Мы с такою легкостью бросаем
А потом тревоги и сомненья,
Словно змеи, в сердце заползают?
Быть бы нам хоть чуточку мудрее,
Чтоб пустяк в пожар не обернулся
Хоть чуть-чуть внимательней, добрее,
Или просто… я не улыбнулся?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=368152
дата надходження 02.10.2012
дата закладки 02.10.2012
Утро осеннее носит кармин и охру,
из янтаря собирает браслеты, серьги.
Утро полно ожидания, нежных вдохов,
ласковых всхлипов от мысли, что там, за дверью –
нежность касаний, долгие-долгие ночи.
Звёзды, растроганно, прячут свой блеск в ладони.
Ты улыбаешься... И, по слогам, построчно,
осень приходит – наукой того не помнить,
что разделяет и ранит. И верить, верить!
В нежность твою, по-детски простые вопросы
и поцелуи-ответы. И там, за дверью,
чёткость шагов... Я люблю это утро, осень!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=366800
дата надходження 26.09.2012
дата закладки 26.09.2012
Я думала:любовь к тебе погостит да сьедет,
Мне негде ей даже стелить постель.
То в мыслях постель ей,то после обеда
Кресло большое поставлю в тень.
Как бы сейчас от нее мне избавиться?
Может купить себе второй дом?
Места,где койка другая поставится
Напросто нет.Разойдемся на том?
И посмотрела любовь,рассмеялася:
-Я даже в кружке твоей умещусь!
И разлеглась.Даже не извинялася.
Я убираюсь,по дому ношусь.
Что мне придумать.И как мне избавиться?
Может и в кружке,и в книжке поспать.
Платье одела.И ходит красавицей,
Чтобы покой мой себе забирать.
Может-к тебе ее завтра отправить?
Пусть у тебя хоть два дня погостит.
Пусть тебе мысли немножко управит,
И за меня пусть тебе отомстит.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=366549
дата надходження 25.09.2012
дата закладки 25.09.2012
Я не стану тебя держать,
И своею любовью мучить.
Я не буду тебе писать
Каждый час, чтоб казаться лучшей,
Я не стану тебе звонить,
Чтобы вновь о себе напомнить.
Если ты вдруг решишь забыть –
Выбор твой я приму. Он твой ведь.
Я привязывать не хочу,
Так, чтоб было все время больно.
Верь, я просто тебе свечу.
Знай, я просто судьбой довольна
За тот факт, что ты все же есть.
Мы друг друга нашли на свете.
А богатство любви не счесть,
Пока солнце есть над планетой…
Ты живи лишь! И не спеши…
Ты мне нужен, но…добровольно.
Я молюсь за тебя. Реши.
Я с тобой. Позови. Мне больно…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=360672
дата надходження 29.08.2012
дата закладки 20.09.2012
Я, наверно, устала от глупости и одиночества.
От ненужных пиров, что когда-то мне стали привычностью…
И, пожалуй, впервые лететь мне куда-то не хочется.
Надоели уже эти все «становления личности»…
Осень губит дотла все, что раньше казалось мне трепетным,
А костер на душе, как обычно, водою не гасится.
Я одна в эту ночь буду снова мучительно медленной.
Тут бы тушь потекла… Только... я ведь привыкла не краситься.
Я сыграю себя, безнадежно больную молчанием,
И все ночь у окна буду драться с холодными мыслями.
А под утро прощу свою боль. И придет осознание,
Как же я хочу жить! Беспричинно, наивно, неистово…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=365415
дата надходження 20.09.2012
дата закладки 20.09.2012
***
Уж сколько их упало в эту бездну,
Разверстую вдали!
Настанет день, когда и я исчезну
С поверхности земли.
Застынет все, что пело и боролось,
Сияло и рвалось:
И зелень глаз моих, и нежный голос,
И золото волос.
И будет жизнь с ее насущным хлебом,
С забывчивостью дня.
И будет все — как будто бы под небом
И не было меня!
Изменчивой, как дети, в каждой мине
И так недолго злой,
Любившей час, когда дрова в камине
Становятся золой,
Виолончель и кавалькады в чаще,
И колокол в селе…
— Меня, такой живой и настоящей
На ласковой земле!
— К вам всем, — что мне, ни в чем не знавшей меры,
Чужие и свои?!
Я обращаюсь с требованьем веры
И с просьбой о любви.
И день и ночь, и письменно и устно:
За правду да и нет,
За то, что мне так часто — слишком грустно
И только двадцать лет,
За то, что мне — прямая неизбежность —
Прощение обид,
За всю мою безудержную нежность
И слишком гордый вид,
За быстроту стремительных событий,
За правду, за игру…
— Послушайте! — Еще меня любите
За то, что я умру.
8 декабря 1913
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=365089
дата надходження 19.09.2012
дата закладки 19.09.2012
Осенним вечером, у темного окна,
Прижавшись головой к стеклу
Стояла женщина одна,
Глотала слезы, глядя на луну.
Укутавшись в какой то старый плед,
То ли молилась, то ли проклинала.
И лишь луна холодная в ответ-
Дарила свет,и в небе колдовала.
Та женщина не верила в любовь.
От лжи и глупости устала.
От боли, искусала губы в кровь,
Ее душа кричала и страдала.
Она на искренность поставила табу,
В стальные цепи сердце заковала.
И превратила жизнь свою в борьбу,
И как луна-холодной стала...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=364055
дата надходження 14.09.2012
дата закладки 14.09.2012
Хмуриться осінь, з-під брів сіро-кудлих
Жаль випускає у край.
Вбрався в зажуру садок жовто-пузлий,
Смутком замрячився гай.
Стихли ліси шаркотливо-дрімучі.
Вітер в полях десь приліг.
І дітлахи галасливо-скакучі
Киснуть в хатинах своїх.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=364090
дата надходження 14.09.2012
дата закладки 14.09.2012
Як кольором змінилися дерева,
Дивлюся крізь відчинене вікно,
Трава у росах, наче кришталева,
Немов в бокалі граюче вино.
А горобина одягла намисто,
Серед листків зелених на виду,
Вода в ставочку стала дуже чиста,
Я повз ставок тихенько в росах йду.
Вже терен почорніле має личко,
Шипшина у гранатовій красі,
Горять по лісі червоняві свічки,
Лише окремі, але ще не всі.
На дворі осінь - краля, королева,
Щодня вдягає платтячко нове,
У золото вбираються дерева,
Минуло літо – осінь настає!
З першим днем осені!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=361156
дата надходження 31.08.2012
дата закладки 31.08.2012
Як до виборів лишилось зовсім уже трішки,
Дід приїхав у столицю і ходив скрізь пішки.
Роздивлявся все бігборди: кандидатів купа.
Папірці в лице всі тичуть,дід лиш оком лупа.
Підбігає дівка жвава,аж кричить-голосить
І у неї теж рекламку взяти слізно просить.
Дід у позу- Геть від мене,бісова личино,
Як ви всі уже дістали!Відійди,вражино!
Ти від лівих чи від правих?Чи,може,центристка?
Чи від тих,що із кормушки теж хотіли б їсти?
А дівиця хлюпа носом-От і не вгадали.
Порошок я рекламую під назвою «Гала».
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=361090
дата надходження 31.08.2012
дата закладки 31.08.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 21.08.2012
Что-то с психикой сталось моей.
Но я думаю – всё в порядке.
Я из бывших твоих вещей
настрочил и раздал прихватки.
В них крупицы души твоей
будут длиться в обычности буден.
И пусть энность количества дней
будешь нужной, как прежде, людям.
Ты служила всем, всех любя.
Сберегая, что в жизни было,
пусть хоть так, но продолжу тебя,
дорогое моё светило.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=358772
дата надходження 20.08.2012
дата закладки 20.08.2012
Наше життя як мить одна,
не встигнеш озирнутись – вже нема.
І ти забув всі почуття,
і всі минулі каяття.
Все зникло, темрява одна,
а на очах блищить сльоза,
бо ти не хочеш в небуття,
тобі потрібне ЦЕ життя!
Бо до вподоби колір неба
і тиха пісня… не твоя,
а особливо, немовля,
бо все це доленька твоя.
І не дарма була дана!
Однак незгода нездоланна
забрала всі ті відчуття.
І ось тепер від вдачі долі
залежить все твоє життя.
2007 г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=354524
дата надходження 01.08.2012
дата закладки 03.08.2012
Я часто згадую, що я тебе забув,
Що я тебе давно не пам"ятаю,
Що не бува поверненя до раю-
На спогади накладено табу.
Я часто згадую, що я тебе забув...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=354860
дата надходження 03.08.2012
дата закладки 03.08.2012
І ти його зустрінеш в старому вагоні,
Де разом їхатимете у Львів або в Москву,
Довго прощатись будете на нічному пероні,
Шепчучи обіцянки про зустріч і номери телефонів.
А далі ще три ночі не матимете сну,
А потім - довгі роки мрій і сподівання,
Солодких спогадів про ту "вашу весну",
Яку спалили пам"яттю, немов зоря росу.
Хіба ж то на Землі ще є таке кохання,
Яке живе у відстані, в валізах і у снах,
У каві, в вікнах, в спогадах, у ванні,
У теплих нічних зорях і в холодних ранніх?..
Ти віриш в Долю - от тобі і знак...
Ти зустрічатимеш його щодня і щогодини знов,
І на собі відчуєш його погляд, запах, смак,
Вона ж бо так приходить і зникає так...
Хіба то на Землі ще є така любов?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=352179
дата надходження 22.07.2012
дата закладки 25.07.2012
Пройде багато часу - й ми зустрінемось...
Уперше за такий тривалий час.
Мабуть, на мить замремо чи зупинимось -
Якась таємна сила зіштовхнула нас.
Ти усміхнешся: "Як живеш? Чим дихаєш?"
Це переверне мені мозок в голові!..
Не думай, як таке запитуєш,
Що відповім неправдою тобі.
Я також усміхнусь: "Живу - як в казці,
Щаслива. Й задоволена собою..."
Додам упевнено, в тій самій масці:
"Повітрям дихаю, давно вже не тобою..."
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=352861
дата надходження 25.07.2012
дата закладки 25.07.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 16.07.2012
Ты не должен мне ничего..
Я пытаюсь уснуть и забыть
В зеркалах и осколках слов
Улыбаться и просто жить..
В звездном небе ищу покой
Поднимаясь чуть выше земли
Засыпая под шум ветров
Плыть вперед, не сидеть на мели
Только лампочки яркий свет
Стрелки двигает на часах
Я ждала тебя сотни лет
И еще сотни буду ждать..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=348023
дата надходження 04.07.2012
дата закладки 04.07.2012
Вже ранок осінню пропах,
Холодні роси росять ноги.
Стерня біліє на полях,
Трава пожухла край дороги.
В високім небі журавлі,
Кружляють ген за хмарами.
Або поважно на ріллі,
Стоять, розбившись парами.
Туман холодний виповза
З долини білим мороком.
А на щоці бринить сльоза,
Встилає очі волоком.
Доспілі яблука в саду,
Мов навіженні гупають.
І хмар осінніх череду,
Вітри нещадно скубають.
Тріпоче листя, обліта,
Шепочеться із вітром.
І літо бабине літа,
Як струни у повітрі.
Сумна мелодія звучить,
Бренить на струнах серця.
Як літо осінь пролетить…
І … снігом обірветься.
17.09.08р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=340507
дата надходження 29.05.2012
дата закладки 29.05.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 07.05.2012
А за окном все те же поезда,
все тот же дождь целует пальцы травам.
Мы в ожиданьи долгом будем правы,
когда прольется талая вода.
Забытость слов покажется игрой,
а шепот губ - прикосновеньем ветра.
Весна напишет листьями ответы,
а песнь ручья напомнит голос твой.
Цветы откроют свежий аромат
своих духов. И в тайности рассвета
увижу нежный и любимый взгляд
что полон негой, словно небо - светом.
Плейкаст автора LaurA:
http://www.playcast.ru/view/1824089/
f5405eea4afd889d8e7dc0dd5ae63b90b4498704pl
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=333293
дата надходження 26.04.2012
дата закладки 26.04.2012
Не обещайте деве юной вернуться не навеселе.
Не обещайте деве юной шале, Рабле и крем-брюле.
Не обещайте деве юной стриптиз устроить на столе.
Не обещайте деве юной в роскошных шмотках дефиле.
Не обещайте деве юной на ней жениться, силь ву пле.
Не обещайте деве юной доставить ящик Божоле.
Не обещайте деве юной, когда финансы на нуле.
2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=333285
дата надходження 26.04.2012
дата закладки 26.04.2012
("Храни Господь, храни и не розрушь
Хрустальное кольцо двух одиноких душь..."
Песня из фильма «Ностальгия по будущему»)
Я не знаю зачем, почему так случилось,
Что хрустальное наше кольцо вдруг разбилось.
И осколками сердце поранено было…
Дней, с тобой проведенных, оно не забыло:
Те глаза, что смотрели с тоской и любовью
У маршрутки, и сердце, истекшее кровью,
И стихи, что так нежно меня согревали,
И цветы, что со мной о тебе вспоминали.
Было всё, а теперь ничего не осталось!
О, за что эта мука мне в жизни досталась?
Было всё: и мечты, и надежды, и планы.
А теперь…лишь слова утешения мамы.
Помню всё: как все в храме тобой восхищались,
Как под руку домой мы с тобой возвращались.
Я была тебе Солнышком, Котей и Милой,
Самой мудрой, любимой и самой красивой.
Я мечтала, чтоб очи твои не грустили,
Чтоб в любви и покое мы жизнь проводили…
Ничего больше нет… За окном лишь ненастье,
И осколки разбитого нашего счастья…
Осень 2008г
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=333241
дата надходження 26.04.2012
дата закладки 26.04.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 05.04.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 03.04.2012
Я пускаю тебя по венам,
словно дозу. В одно мгновенье.
Ломота не-прикосновений
отзывается каждодневно
и проходит с твоим касаньем,
изгибая навстречу спину.
Опьянительно, по-кошачьи.
Наполняя амфетамином
мое тело. За клеткой клетку...
Чтобы голос внутри твой слышать.
Я пускаю тебя по венам,
становясь на мгновенье ближе...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=325151
дата надходження 26.03.2012
дата закладки 03.04.2012
Этот страх потерялся в городе старых лун -
там туманы ложатся спать, когда стынут сны.
Там на сломленность судеб накладывается табу
и лежит, словно снег, неподвижно. До самой весны.
Этот страх по ночам лижет руки, смывая боль,
как соленые слезы. И пишет свои стихи
в запылившихся книгах, листая за томом том.
Этот страх - это
н е в о з м о ж н о с т ь т е б я н а й т и,
написать, рассказать, прокричать про жару внутри.
Про безумие спутанных мыслей. Про вечность гор...
Если он нарисует в тех книгах свои пути -
я пойду по ним... раньше, чем кончится вечный спор
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=327320
дата надходження 03.04.2012
дата закладки 03.04.2012
Прости,что не любила я,
Всю жизнь любить я не умею.
А помнишь,как была гроза?
Ты называл меня своею.
Мы так бежали под дождем,
Почти как дети чумовые.
Как ты сейчас,скажи,живешь?
Жизнь тоже ведь сродни стихии.
Как мы промокли,до костей,
Меня ты подхватил на руки
И так бежал, быстрей-быстрей,
Под летний дождь и грома звуки.
Мы так смеялись, от души
И смехом разгоняли тучи.
Как ты живешь сейчас,скажи?
Надеюсь,что другая лучше.
Ты знаешь,никого с тех пор,
Не знала я с такой душою
И наш невинный разговор
Я вспоминаю,с той грозою.
17.04.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=327292
дата надходження 03.04.2012
дата закладки 03.04.2012
так читають лише великих поетів,
обожнюють найпрекрасніших жінок.
таких як ти підстрілюють на злеті,
такі як я - натиснуть на курок.
давай не будем гратися у нарди,
ловити гав поки спливає рай
світ вже ітак неначе гнійна яма
лови своє, хапай міцніш, тікай.
усе давно змогли завоювати,
а зараз кожен тягне в свій барліг.
зелені ріки кинули за грати
і кулемет мені не допоміг.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=300830
дата надходження 18.12.2011
дата закладки 15.03.2012
«Засыпай поскорее – ты очень устал быть за всех и за все в ответе…» 2007г.
Все, что жадно впивалось в нас –
Отболит. Подожди немного.
Это просто в последний раз
Искушают душу тревогой –
Не сумевшие осознать,
Не посмевшие нам поверить…
Ты не бойся, прошу. Весна
Не захочет открыть им двери.
Отогреемся. Доживем
До апреля. Еще немного.
Не грусти. Только в этот дом
Нас могла привести дорога.
А чужих, кричащих нам вслед –
Мы с тобой придумали сами…
Потерпи. И будет рассвет
Разливаться цветными снами.
Отболит – и тоска, и страх –
Те, что душу рвали на части…
И клубочком в наших руках
Так уютно свернется счастье.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=322014
дата надходження 15.03.2012
дата закладки 15.03.2012
Пожалуйста, без всех этих сложностей, просто скажи мне,
что всё хорошо, что ты жив и здоров, конечно.
А я… ненавижу все эти правила и режимы
молчания. И для тебя остаюсь безбрежной
твоей теплотой, к которой ты всё никак не привыкнешь,
пытаясь бежать каждый раз от моих признаний,
и нежностью, даже когда ты не веришь и жмёшь на «выкл.»
А я всё равно остаюсь в том, что будет с нами,
когда начинаются вдруг ремонты на всех вокзалах,
и отменяют сразу ведущие «к» дороги.
И даже сейчас, когда мне тебя так безбожно мало,
там, где-то внутри, тебя так божественно много!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=321780
дата надходження 14.03.2012
дата закладки 14.03.2012
Обещаю – тебя не верну на обратную сторону.
(Притяжение душ посильней притяженья земли).
На года и на каждый свой день раздели меня поровну,
чтоб друг в друге остыть мы уже никогда не смогли!
Я делюсь на стихи. Возрождаюсь от этой алхимии.
Подбираю слова, иногда обхожусь и без слов.
Мне так мало тебя! И не лечится грусть анальгинами.
Ты врастаешь в меня всё сильней… (вот, опять занесло).
Ты не слушай, что плохо, – немного знобит по-весеннему.
(При пожаре внутри не хватает на коже огня).
Ты – во мне навсегда, терпкой радостью и вдохновением.
Знаю, стоило жить
ради этого
светлого дня!
Он такой же, как все быстротечные и невозвратные.
Для других – просто день, у которого в мыслях весна.
Обниму тебя молча, губами коснусь амарантово –
в благодарность за счастье, за длинные строки, за нас.
А такого оттенка все даты давно узаконены.
Их у красного много – оттенков, историй и дат.
И на столько же я лишь тобою одним переполнена!
(И тебя не верну на изнанку весны ни-ког-да).
Ты прости за тоску. (На неё столько строчек истрачено!)
Ты же знаешь, как сильно я… сильно я верю в весну.
Я тебе отдаю всё, что мне перепало кошачьего, –
девять жизней меняю на эту (с тобою) одну!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=318072
дата надходження 01.03.2012
дата закладки 01.03.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 08.02.2012
Я ДУМАЛА, ЧТО ВСЕ ПЕРЕЖИЛА,
НО, НЕТ ВСЕ ЧУВСТВА ВНОВЬ ОЖИЛИ,
КОГДА УВИДЕЛА ТЕБЯ.
ТЫ БЫЛ ОДИН, И ЭТО КЛАССНО.
ТАКОЙ КРАСИВЫЙ, КАК ВСЕГДА.
Я ПОДОШЛА ПОЦЕЛОВАЛА!
ОПЯТЬ КАК РОЗА РАСЦВЕЛА.
МНЕ ТАК ПРИЯТНО ЭТО БЫЛО,
УВИДЕТЬ МИЛЫЙ МОЙ ТЕБЯ,
И ДОКАЗАТЬ СЕБЕ ЕЩЕ РАЗ,
ЛЮБОВЬ К ТЕБЕ НЕ УМЕРЛА!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=308681
дата надходження 23.01.2012
дата закладки 08.02.2012
В туманный полдень, стоя в ряд,
деревья плакали,
и слезы
в асфальт вонзались, как занозы -
в больное тело ноября.
Дома смотрели отрешенно,
как звал из улочки соседней
церковный колокол к обедне
растрескавшимся баритоном.
Смотрели, как на остановке
напротив шахты, ныне мертвой,
молчал народ,
почти что стертый...
Как, голубей сгоняя к бровке,
у тысяч ног слепым терьером
туман хватал одежд края,
и воздух откровенно серый
с трудом вдыхал больной ноябрь
и, проклиная приступ астмы,
в предчувствьи -
времени в обрез -
искал он желтое лекарство
горячих солнечных небес.
2003
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=248063
дата надходження 19.03.2011
дата закладки 08.02.2012
Благодарю за нелюбовь
она к себе меня вернула
Я стала гордой птицей вновь
и крыльями уже взмахнула.
Нет благодарности границ,
за то,что подружилась с музой
слова летели со страниц,
а не ложились тяжким грузом.
Благодарю за нелюбовь
я закалилась в испытаньях,
за в клятве смешанную кровь,
за правду в наших расставаньях.
Благодарю,но всё ж любви
мне так порою не хватало,
что слёзы горькие мои
я вытирать не успевала.
Но вот увидишь-я \" взлечу\"
или пойду походкой твердой,
за нелюбовь я заплачу,
любовью безответно гордой!
2
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=180182
дата надходження 27.03.2010
дата закладки 08.02.2012
Кохання крадене безжалісне,
Навісне, капосне.
Та я твою сорочку в крапочку
Рву й жбурляю на діл.
Ти обіцяв розкоші вічності,
Мав лице радісне.
Та клятви всі тобі до лампочки.
Що ж, такий мій уділ.
Залишися, залишися,
Вже й візник свою бричку розпріг.
Чи ж не люба тобі мить ця,
Що мов злодій тікаєш за ріг!
Ніч огортає світ загадками.
Спомином, згадками
Невдовзі тішитиме знов мене
Ранку чай і лимон.
Мов бідний родич почастуюсь я
Вбогими спадками,
А ти ж казав, що зір посиплеться
До моїх ніг мільйон.
Залишися, залишися,
Вже й візник свою бричку розпріг.
Чи ж не люба тобі мить ця,
Що мов злодій тікаєш за ріг!
Ковтає місто нерозбірливо
Зчорнені гурбиська.
Холодний вітер оголошення
Рве й жбурляє на діл.
Жінки покинуті, мов келихи
Випиті в гульбиськах.
Їх розбивають під овації.
Що ж, такий мій уділ.
Залишися, залишися,
Вже й візник свою бричку розпріг.
Чи ж не люба тобі мить ця,
Що мов злодій тікаєш за ріг!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=312263
дата надходження 08.02.2012
дата закладки 08.02.2012
Пролинули роки, роки життя без тебе,
Без тебе любий, без єдиного мого,
Коханого й до нині.
Я мрією та зустріччю живу,
І вірю я в надію,це все
Мене Боготворяє на життя,
Життя для тебе, я давно вже віддала!
28.12.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=312076
дата надходження 07.02.2012
дата закладки 07.02.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 24.01.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 23.01.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 23.01.2012
Послухай, зачекай -
Хай він побачить
сонце,
Почує як весняний
дощ шумить,
Хай гляне хоч на мить
в віконце,
На небо голубе
Де білий парус мчить...
Тобі я знаю легко
загубити,
Це крихітне іще
напівжиття,
Воно не зможе
захиститись,
піднятись, бігти
навмання...
Невже б ти не могла
З ним поділитись
Прекрасним світом,
ласкою, теплом,
Привівши в дім свій,
потіснитись,
Дать йому місце
за столом...
І може саме він,
не інший,
Життя чиє на ниточці
висить,
Для тебе стане
наймилішим
і буде так
ТЕБЕ
ЛЮБИТЬ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=289749
дата надходження 31.10.2011
дата закладки 23.01.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 23.01.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 23.01.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 17.01.2012
Життя у світ приходить, наче диво:
Адреналін штовхаючи в аорту,
А за кохання чисте і правдиве -
Дівча платило муками аборту .
Цуралася душа німого тіла,
Тремтіло серце, й кулачки від болю…
Чого? Чого ? Чого не розуміла
Довірлива й гірка жіноча доля…
Цвіт облетів в добу тридцять дев’яту
(Життя побивши на траву прим’яту),
Малесенькі… дитячі рученята
Між небом і землею розіп’яті…
А він ? Що ж він... Відмовився проблеми…
Бо йшов по світу пілігримом нóчі,
Й тепер рве з іншою квітки в Едемі…
Скажіть... чому цей гріх - лише дівочий ?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=250898
дата надходження 31.03.2011
дата закладки 17.01.2012
Сіє дощ. Наче й слів не знайшлось,
щоб сказати тобі й захмеліти.
Я чекаю. Надіюсь…на щось,
до грудей притискаючи квіти.
Й ти мовчиш - очі повні журби –
Плащ благенький, по пальцях тривога.
Каблуками міської юрби
мокрий брук замикає дорогу.
В нескінченних симфоніях площ
ти ховаєш долоні у вечір...
Я, напевно. Навіщо. За що ж...
Не тебе обіймаю за плечі.
Ти зникаєш в вагоні метро,
під вогні опівнічного міста...
Я прощаюсь. Навіщо... За що...
Під мелодії Баха і Ліста.
PS/ ПЛЕЙКАСТ ДО ТВОРУ ЗНАХОДИТЬСЯ НА СТОРІНЦІ http://www.playcast.ru/view/1579031/59b0302562cf44b80f23ae303bff6d1dd40b3708pl У ВИКОНАННІ НЕПОВТОРНОЇ AmriLauru,
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=260419
дата надходження 18.05.2011
дата закладки 17.01.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 17.01.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 17.01.2012
Останется на скомканной салфетке
Мой номер телефона навсегда,
А ты найдешь другую малолетку,
Которая быстрее скажет "да",
Быстрее сбросит с плеч худых одежду...
Вам будет всё равно, что где-то там
Слепою Вера и пустой - Надежда
Становятся во мне не по годам.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=305488
дата надходження 10.01.2012
дата закладки 10.01.2012
Когда без сна лежу который час я,
Не двигаясь и глядя в потолок,
Мне кажется, что лодкою в ненастье
Качается кровать. It's two o'clock.
Куда меня несет? В какое море?
Найду ли я когда-то тихий порт?
Нет... Поколышет и "мементо море" -
Холодным трупом выбросит за борт.
Жизнь такова. Её понять несложно,
Игрушками считает нас она.
Теченье-время ощущаю кожей -
Есть много мыслей у лишенных сна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=305487
дата надходження 10.01.2012
дата закладки 10.01.2012
Шахтёрские бараки.
Завалинки заноз.
Устои и порядки -
В узлы вязался трос.
Соседство - как святыня.
Валюта-самогон.
Кормилица-скотина.
И старый школьный конь.
И вечная махорка
В кисетах стариков.
И эх с повидлом корка
Любимей всех тортов.
Мороженных ранеток
Сверхожиданий год.
Заброшенной монеткой
Вернёт нас террикон.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=305030
дата надходження 08.01.2012
дата закладки 08.01.2012
Проросла из горчичного семени,
Оказалась не в том времени,
На коне без седла и стремени,
Под давлением тяжкого бремени
И с глубокой раной на темени,
Поднялась на кровавом знамени,
И в труде, без роду и племени,
Без фамилии и без имени…
Вновь сгорела в Любви пламени
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=304593
дата надходження 06.01.2012
дата закладки 06.01.2012
Мы смеемся вкусно, заливисто,
Упоительно, основательно.
Задыхаемся, заразительно,
Прожигаем до основания.
Ты такой весь на мне помешанный,
Перепорченный мной, взволнованный,
Исковерканный, изувеченный,
Этим чувством исполосованный.
Я в тебе зарываюсь искренне,
Словно кот в мишуре праздничной.
С девятью кошачьими жизнями,
И усами, хвостом, лапами.
Щекочу тебя, злю, сознательно,
Простодушно и порывисто.
Упоительно, основательно,
Мы смеемся вкусно, заливисто.
28.12.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=303921
дата надходження 03.01.2012
дата закладки 03.01.2012
Замри, луч света
на заре!..
Не распугай
снежинки-сны.
Смотри - любовь
на алтаре.
Ждет возвращения
весны.
Она - мечта.
Она - права.
Она - цветы
у милых ног.
Она - заветные
слова,
которых ты
сказать не смог...
Сожги ее
на алтаре
во сне -
недрогнувшей рукой!..
Чтоб не проснулась
по весне..
И не узнала
о другой...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=303876
дата надходження 03.01.2012
дата закладки 03.01.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 30.12.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 30.12.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 30.12.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 30.12.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 30.12.2011
Моя душа Вам не належить,
Нехай Вас обминає нежить,
І не будуйте Ви ілюзій,
Хай Бог боронить від конфузій.
І не виніть мене у тому,
Моліться Богові святому.
Душа у мене лиш одна,
Іншому віддана сповна —
На небі... 2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=302935
дата надходження 29.12.2011
дата закладки 29.12.2011
Якщо Ти любиш, намалюй!
Я буду аркушем надій...
І тонкі лінії відчуй,
І світлих барв Ти не жалій.
Якщо Ти любиш, то заграй!
Я буду чистим нотним станом...
В мелодію весни додай
І піснею життя я стану.
Якщо Ти любиш, то зліпи!
Я глиною для Тебе буду...
Фігуру "Ніжністю" назви
І стане витвір рівний чуду.
Якщо Ти любиш, напиши,
Скажи, станцюй і заспівай!
Лише доводить не спіши,
А просто серцем покохай!
(15:53, 28.12.2011.)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=302847
дата надходження 28.12.2011
дата закладки 28.12.2011
Зима зачем-то путает следы,
метель снегами прячет чьи-то мысли.
А ты... ты из какой-то моей жизни...
иначе - почему мы так близки?
И в горле ком. И все твои слова
там, под ребром, так гулко отдаются.
Мне кажется - я сплю и все боюсь проснуться,
и кружится зачем-то голова.
В твоих ладонях - часть моей души,
и потому мне без тебя так грустно.
Я попрошу весну, пусть поспешит -
я так хочу в нее скорей вернуться!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=302821
дата надходження 28.12.2011
дата закладки 28.12.2011
Тобі я ніжність постелю
на ложі соннім та духмянім.
Зірками випишу "люблю"
в рубінах вуст - на кожній грані..
Хочу твого тремтіння знов -
в чеканні хвилі насолоди,
без непотрібних вже розмов,
в простому поклику природи,
в простому зові почуттів,
бажань, що стримувать несила,
в пожежі дотиків і слів,
в польоті тіней швидкокрилих!..
Не озирнувшись ні на мить,
не завагавшись ні на йоту,
ми в ніч дорогою відкрить
підем - закохані істоти.
Любов пізнаєм до кінця.
Бери ось, пий мене, будь-ласка!
Для тебе серце по вінця
налите щастям - під зав'язку.
Мене ти вип'єш - і хмільна,
заснеш до самого світанку,
квітучо-ніжна, мов Весна,
царівна днів, ночей і ранків...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=302811
дата надходження 28.12.2011
дата закладки 28.12.2011
Кохання – це горілка з перцем,
Коли від нього плаче серце.
Кохання – це солодкий мед,
Коли не випуска з тенет.
Кохання – біль і насолода,
Це – стан душі, її погода.
Кохання – блеф, кохання – ласка,
Ілюзія, реальність, казка.
Кохання – розмах почуттів,
Момент, що в вічність відлетів,
Вписавшись в літопис навік,
Де в ролях – жінка й чоловік.
Тривоги, пристрасті, бажання –
Це теж – любов, це теж – кохання.
В нім відчуттів переполох,
Де спільне все – одне на двох.
Кохання – зірка, що летить,
Кохання – море, що штормить.
Кохання – світло, ніч і день,
Рядки віршів, розлив пісень,
Безмовні погляди очей,
П’янка заласканість ночей,
Сюрпризи рідкісних дарунків,
Гарячі дотики цілунків,
Те, що збагачують роками,
Те, що не втримати руками,
Те, що шукаєш навмання.
Це те, що хочеться щодня.
***
Хто це усе не відчував?
Мабуть, лиш той, хто не кохав...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=302834
дата надходження 28.12.2011
дата закладки 28.12.2011
Це хто такий чарівний, ніжний, близький
Весною й щастям світиться здаля? –
То жінка, що стоїть біля колиски.
То мати, що плекає немовля.
Це хто так підбадьорливо шепоче
І заспокоює вмить острах оченят? –
То жінка-мати з посмішкою сонця
Веде до школи любих пташенят.
Що то за постать? Як її на ймення?
В очах – любов, і ніжність, і тривога.
То жінка-мати, що з благословенням
Дітей тужливо виряджа в дорогу.
По світі розлетілись журавлі.
Тепер їх важко до гнізда зібрати.
Їй все одно – дорослі чи малі, -
У вічному чеканні жінка-мати.
Упало сиве пір’ячко до ніг.
Та годі вже рукам його піднять…
То жінка-мати вийшла на поріг
Дітей, внучат і правнуків стрічать.
Любов її – як сплав душі і сталі.
Ні з чим цю жертву серця не зрівняти!
В усі віки стоїть на п’єдесталі
Благословенна небом жінка-мати!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=302833
дата надходження 28.12.2011
дата закладки 28.12.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 28.12.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 28.12.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 28.12.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 28.12.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 28.12.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 28.12.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 28.12.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 28.12.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 27.12.2011
Гарні квіти тремтіли від вітру,
Погляд твій розчиняв небеса.
Теплий вечір дарує палітру,
Від якої любов воскреса.
Ти торкнувся до серця вустами.
Серед всесвіту душу знайшов.
Обійнявши кохання руками,
Теплим вітром в життя увійшов…
30.08.2011р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=302603
дата надходження 27.12.2011
дата закладки 27.12.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 27.12.2011
тебе от меня останутся только крошки,
потому что не доверяю себя другим,
останутся только окошки
через которые ты допускался в мои миры.
тебе от меня останется только пыль,
сотрешь ее раз влажной тряпкой,
и я больше не выйду в эфир,
и поверхность останется гладкой.
тебе от меня останется только вкус
блюд никому непонятных,
останется в плеере блюз
и каждоночное "сладких".
тебе от меня останется только быль,
немножко фентези и байки,
какой-то мой хенд-мейдовый бутЫль
и, может, мои зажигалки.
тебе от меня останется только лист
с написанным на нем словом "БЫЛО"
и тогда борись, не борись -
все кончено, неповторимо.
тебе от меня останутся только крошки,
собирай их, не собирай, не наешься
останется от меня чуть-чуть, немножко,
вечного моего детства.
тебе от меня останутся ноты две,
чтобы так вот, не больше, не меньше
останется надпись моя на стене
и памятка среди всех твоих женщин.
тебе останется какой-то мой бзик,
перепадет какая-то привычка,
а, может, останется только миг,
когда я играю со спичками.
тебе от меня останется только бабочка,
которую ты стащил с моей стены,
может, оставлю тебе нашу лавочку
и все придуманные мною мечты.
тебе от меня останутся только крошки...
так что, слышишь, милый, не уходи.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=302598
дата надходження 27.12.2011
дата закладки 27.12.2011
ще не родився
той, хто ще не вмер.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=302410
дата надходження 26.12.2011
дата закладки 26.12.2011
Время бежит беспощадно,
Жизни воруя часы.
Время летит безоглядно,
Тая, как капли росы.
Прошлого давят потоки,
В завтра с надеждой глядя.
Жизнь преподносит уроки,
Память свою бередя.
И опускаем мы руки,
Чтобы подняться опять.
Время настойчиво в стуке
Сердца считает нам такт.
Так год за годом минуты
Жизни подводят итог.
Мы свои строим маршруты.
Путь отмеряет нам Бог
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=302397
дата надходження 26.12.2011
дата закладки 26.12.2011
Подаруй мені, мила, кохання мотив,
Заплети у мелодію ніжність дівочу.
Я у пісні твоїй народитися хочу,
Умирати - у ній поготів.
Дай мені кілька нот, слів - хоча би рядочок.
Все життя я б дарунком оцим дорожив,
І до коди ішов, як оратай до жнив,
У обіймах синочків і дочок.
Без пісень і хлібів обезлюдніє світ,
Серце ніжне обернеться в чорний граніт
І окутають землю темноти…
Я слухач, я глядач, я голодний прохач.
Хоч діезом мене в нотнім стані зазнач,
Тільки десь притули біля ноти.
23.12.11.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=301834
дата надходження 23.12.2011
дата закладки 23.12.2011
Изнеженной капелью по листве
стекаю... падаю и... остываю.
Тепла остатки в травы проливаю,
росою опьянив слепой рассвет
как молодым вином, что все еще броди'т.
Игриво рассыпая на запястья
кристалликами капли крови-счастья.
Но осень согреваться не велит
и дышит холодом. Седеющий туман,
набросив легким зыбким покрывалом
на плечи ивы, что и так устала
и лишь дрожит. А осень как дурман
рассудок путает, не ведая сама,
что вслед за ней уже идет зима...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=301826
дата надходження 23.12.2011
дата закладки 23.12.2011
Я давно вже тебе не бачив -
Десять? Двадцять? Чи з сотню літ?!
Загубився у снах юначих
Твій далекий ромашковий слід.
Заблукали в світах дві долі,
У туманну пішли далину,
Розійшлись на життєвому полі
В ту осінню годину сумну...
Я зустрінуть тебе боюся,
Вже змирившись, що ти - чужа...
Я на тебе ще ту молюся,
Ту, котрої колись бажав.
Хай розкаже верба розлога
І духмяна липнева ніч,-
Знають тільки вони й дорога,
Як кохались ми віч-на-віч!
Нам всміхались пахучі зорі,
Що вогнями вгорі цвіли.
О, яка була ніч надворі -
Ми від щастя хмільні були!
А тепер ти - чиясь кохана
І голублю тебе - не я...
Ти - моя невигойна рана,
Ти - сердечна недуга моя...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=301801
дата надходження 23.12.2011
дата закладки 23.12.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 23.12.2011
Когда б была я толстой книгой,
Я б не смущалась толщиной,
А сумасшедшею интригой
Вовсю пленяла б шар земной.
Меня бы переиздавали
И продавали на «ура»,
И межсезонная едва ли
Меня бы мучила хандра.
Совсем напротив, мягких кресел
Меня б листали в глубине,
И всякий муж невольно б грезил
О том, что отыскал во мне.
И дикой ревностью ведома,
Меня бы прятала жена,
И даже вышвырнуть из дома
Меня пыталась бы она.
А я на все её за*бы
Нутро б раскрыла догола,
А следом в кресло и её бы
С собой, любимой, увлекла.
2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=301791
дата надходження 23.12.2011
дата закладки 23.12.2011
старые связи, рваные нити...
и место под солнцем, увы, не бывает ни свято, ни пусто...
поздно, мой милый... курИте, курИте...
и не провожайте... и так слишком грустно...
идите, идите...
я знаю, не куришь... я вижу, проводишь... и кто тебя создал таким идеальным?!
хоть в обморок падай, хоть стой на смерть, - а ты улыбаешься и повторяешь,
играй свою роль, свою партию, детка, - побудем друзьями...
и я разлетаюсь на части /внутри/, собираюсь и двигаюсь дальше...
и я тебе что-то о жизни... про кризис трёх лет, про осень, про узкие джинсы...
про как хорошо, что нас наконец раскидали по разным проектам...
а у тебя ещё лето и дома не ждёт никто... и смело до ужаса в мыслях...
и я задыхаюсь.... и током меня пробивает насквозь... и я ненавижу тебя за это...
и к чёрту бы всю эту лирику... я даже не знаю, как это всё называется...
я то проклинаю тебя, то молюсь... ни богу, ни чёрту, ни небу, ни ветру...
я слов-то не знаю... я бегством обычно спасалась...
ну как мне бороться с тобой? как играть против зеркала...
baila que baila... фламенко, ламбаду... а лучше бы сразу с крыши...
ты всё понимаешь... и хуже всего, хуже бездарных рифм моих,
это твоё "играй свою роль, детка"... и "как бы чего не вышло"...
и я возвращаюсь в игру, в сознание, в образ... в миг...
я помню, чем это кончается... я знаю, что это не лечится...
я брежу ночами... я в той половине двухтысячных...
я не поддаюсь контролю... я столько рвала и калечила,
но ты воскрешаешь всех, кого я в себе старательно обезличивала...
я падаю в прошлое... режу на тонкие ленты свои негативы...
на сколько нас хватит? мои ностальгии нельзя принимать все разом...
из прошлого трудно вылезти... там холодно, но красиво...
и я начинаю писАть и курить, впадая в один за другим экстазы...
ты мне возмездием, испытаньем на прочность... и мысли вразнос...
и без разницы, на каком языке... просто имя твоё yже drives me crazy...
ты не викинг нисколько - ни капли... но, знаешь, стокгольмский синдром
в Стокгольме особенно непобедим... брусчатка - что лезвие...
да что там... играй свою партию, детка... ты любишь брать пленных...
09/11
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=301604
дата надходження 22.12.2011
дата закладки 22.12.2011
~~~~~~~~ ~~~~~~~~
1.
Качается в трущобах мирозданья
печальный крик измученной шарманки.
Вращаются картинки:
пасть кабанья,
змеиный глаз,
гримасы обезьянки...
С обветренной гравюры,
оживая,
сползает огнедышащая тварь.
И скалится в потёмках,
пожирая,
испытанный,
надёжный календарь.
Так наступает снова новый год,
и новый век,
и новые века.
Скрипит шарманка,
вертит хоровод
картинок
чья-то сильная рука.
2.
Безжалостный дракончик подмигнёт,
внезапно раздобрев до снисхожденья.
«День — пустяки,
протянешь, может, год,
а век — увы,
грызут меня сомненья...»
«Тягучий поцелуй, вина глоток,
и наконец таки сообразили
сквозь пальцы сыпать вымытый песок
и пару дат царапать на могиле...»
«Легко считать — на любопытный нос
ложатся, как зарубки, дни и годы.
Пыль вечности — всего-то силикоз,
и вечные летальные исходы...»
3.
Знак бесконечности хвостом отобразив,
дракон уполз по выжженной пустыне.
Туда, где звезды не крупнее диких слив,
или туда, где атомы как дыни.
В трущобах мироздания — февраль.
А, может, март заламывает пальцы.
Навеки сгинул вечный календарь,
зато торгуют рыбою китайцы.
На лицах жёлтоглазых стариков
смирение:
как может навредить
тончайший вкус акульих плавников
и жажде смерти, и желанью жить?!
4.
И наступает снова новый год.
И в зеркале,
в оплавленных глазницах,
вдруг, ненароком резво промелькнёт
то крысий страх,
то мужество тигрицы.
Петляет след потрескавшихся шин
следы виляют дюжины зверей.
Далёкий дом — бескрайности души,
холодный кров — безмерности вещей.
Скрипит шарманка.
Год сменяет год.
Ушла печаль, сомнения — на выбор.
Не вертит ли картинок хоровод
рука китайца, пахнущая рыбой?
~~~~~~~~ ~~~~~~~~
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=301608
дата надходження 22.12.2011
дата закладки 22.12.2011
~~~~~~~~ ~~~~~~~~
Качает небо серая печаль,
туманами клубится по земле.
Зовёт меня в неведомую даль
прощальный крик озябших журавлей.
И чавкает вода под сапогом,
и спину гнёт свинцовый небосвод.
И плесенью пропах пустынный дом,
и крыша прохудилась и течёт.
Сезон дождей — с июля по февраль.
Ни жизни, ни погоды, лишь тоска.
Зовёт меня неведомая даль
слабеющей пульсацией виска.
И чавкает вода под сапогом,
и спину гнёт свинцовый небосвод.
В такую грязь под дымчатым зонтом
никто до края света не дойдёт.
Мхи точат камень, ржа съедает сталь.
Ни жажды, ни желаний, только грусть.
Зовёт меня неведомая даль,
а я туда никак не соберусь.
И чавкает вода под сапогом,
и спину гнёт свинцовый небосвод.
И где-то в измерении другом
надежда распоследняя живёт.
~~~~~~~~ ~~~~~~~~
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=301607
дата надходження 22.12.2011
дата закладки 22.12.2011
Я так скучаю по тебе,
Мгновенья счастья вспоминаю,
Хочу, прижать тебя к себе,
Ведь без тебя я умираю.
Хочу, почувствовать дыханье,
И вкус, твоих, чудесных губ,
Хочу, чтоб сбылись все желанья,
Я от любви и слеп и глуп.
Хочу, глядеть в твои глаза,
Обнявшись, наблюдать рассветы,
Я без тебя, схожу с ума,
Брожу как призрак в дебрях где-то.
Ты мне нужна, как солнца луч,
В холодном царстве тьмы без света,
Ведь он пробьет безумство туч,
Одарит жизнь кусочком лета.
Хочу, всегда с тобою быть,
Хочу, с тобою целоваться,
Прижав к себе, всю жизнь прожить,
И никогда не расставаться.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=301380
дата надходження 21.12.2011
дата закладки 21.12.2011
Я пам'ятатиму слова,
Що ти промовив на прощання.
Пробач... В житті таке бува...
Що загубилося кохання.
Воно не довго в нас було,
Воно не довго гостювало.
Не довго з нами пожило
Не довго щастя нам кувало.
З очей скотилася сльоза,
Солона й гірка наче море.
Вкололо серце мов оса,
Мені послало біль і горе.
І так пече, і так болить,
Що сил немає вже терпіти.
Перебираю кожну мить
І розумію, треба жити...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=299719
дата надходження 13.12.2011
дата закладки 13.12.2011
Так боляче, бо знову серце плаче
Несамовитий біль пронизує усе…
Комок, що в горлі не дає дихнути...
У серце струмом чи ударом віддає…
То тихо стисне як струна, що рветься
Як полотно, розірване в шматки…
Те, що було колись розбитим в клоччя
Тепер в болючі уплелось рядки...
Тендітна нитка рветься від напруги...
Від тої сили й натиску буття,
З яким вона тягатися не в змозі
Хоча, можливо, й загартована життям!
З яким вона тягатися не в силі,
Бо лиш пекучіший душевний біль
Ті "ниточки" неначе ніж чи стріли
В душі безмовну залишають тінь…
Безжалісно терзають плоть і розум,
Бо ріжуть мовчки і думки і почуття
Повільно, впевнено...жорстоко й безпощадно
Не залишаючи і шансу для життя…
Цей біль різкий, пекучий і нестерпний,
А кожен подих як у вогняній печі...
І навіть думка вже подразник болю
Далекий подих місяця вночі...
З легким потоком вітру в грудях
Як лід пекельний та такий же біль
У грудях холод закипає з жаром
Дрібні крижини не розтопить він…
Все ніби в кригу огорнеться знову,
Опалим листям десь на дно душі…
Та мимоволі навернулись сльози...
Гарячі краплі забриніли у пітьмі…
То болем ніжно обпікають щоки,
То підборіддям стрімко котяться униз …
І завершають шлях підступний,
Там, де родився цей пекельний гнів,
Де серце стуком все гучніше сповіщає...
Що новий розгоряється в нім біль…
Сльозинка кожна наче відчуває,
Що зародилася від болю у груді
Тому туди так стрімко поспішає
Щоб не пошкодив він тендітної душі…
До краплі, крапля, не звернувши з шляху
Як оберіг, що поспішає на пожар,
Бо саме так ридає серце
І потопає і своїх сльозах…
Так жалібно благає про спасіння,
Але ніхто не чує... всім пусте ...
Ніхто не бачить душу, як оправу...
Ніхто чужого болю не несе…
Мана, обман чи може від емоцій
Та не буває болю просто так…
Там в глибині, далеко й міцно
Душа тремтить як дикий птах…
Це не можливо видалити звідти
Й брехня що час лікує все...
Проходить час та біль горить як факел
Як розгорівся у той самий день…
Його , можливо, в душу огорнувши спритно,
Я приховаю від чужих очей
Та він живий, болючий і нестерпний,
Бо раз й назавжди вирвався з грудей…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=299688
дата надходження 13.12.2011
дата закладки 13.12.2011
Ты прийдешь,все запреты нарушив,
Ты прийдешь,знаю,этой весной.
И разбудишь уснувшую душу,
Что собралась на ранний покой.
Ты прийдешь,как приходят туманы,
Застелив собой весь белый свет.
Ты прийдешь,знаю,поздно иль рано,
Потому,что в том жизни секрет,
И в том смысл...А другого не знаю,
И без чувств эта жизнь не мила,
Да,Туманом тебя называю,
Только скоро рассеется мгла.
06,12,2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=298625
дата надходження 08.12.2011
дата закладки 13.12.2011
И все таки с годами мы циничнее.
Все проще, откровеннее слова.
Наряды и рассказы наши вычурней.
И как-то не тревожит уж молва.
Влюбленно одиноки иль замужние,
тихонько взвесив денежный вопрос,
шагаем мимо, осенью простужены,
за зонтом пряча хмыкающий нос.
И рыцари ни сколько не смущаются.
Стальных коней пришпорив что есть мочи,
открыто милых дам пленить пытаются
достоинствами всеми … ближе к ночи.
И в этой суматошной прагматичности,
где, чтоб согреться, требуют глинтвейн,
бредет любовь балладою эпичною
сквозь жаждущих тщеславия людей.
(И, видимо, поэтому трагично число несостоявшихся семей.)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=299659
дата надходження 13.12.2011
дата закладки 13.12.2011
Я отучила себя от десятков чувств,
Оставив лишь жестокое чувство надобности.
Я - пессимист, мой стакан вполовину пуст.
Я - реалист, потому говорю лишь гадости.
Я отучила себя и от слова "да"
Я отучила свою - от улыбки - мимику.
Я - реалист, и боюсь говорить "всегда".
Я - пессимист, и смешат меня лишь сатирики.
Я отучила себя понимать других,
Верить мечтам, не впадая в иные крайности...
Я - реалист, хоть для всех - ненормальный псих.
Я - пессимист, и от этого - столько радости!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=291616
дата надходження 08.11.2011
дата закладки 08.11.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 08.11.2011
Дивися в очі й смійся що є духу,
А позаочі в спину плюй, цурайся...
При зустрічі прошепочу на вухо:
"Покинь. Дурнею не займайся."
Сідай поплач, собі ти знаєш ціну,
Її тобі ніхто вже не заплатить.
Я ж мабуть вимажусь у глину,
Бо словом статую не можна стратить.
Лишись і знай,- тебе уже забули.
Тебе нема, ти вже минулий вік.
Всі дивляться як ти ідеш в загули,
Яким давно уже забутий лік.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=250596
дата надходження 30.03.2011
дата закладки 30.03.2011
Семь лепестков…одна весна,
Семь лепестков-одна дорога…
Семь лепестков –моя весна,
И мир похож на имя Бога.
Я мог бы и смеяться и любить,
Я мог бы жить впустую-просто так….
Я мог бы всех,кого люблю забыть,
Если б не этот странный знак…
Знак памяти в моих глазах,
Знак памяти в моей душе…
А в жилах бродит тот же страх,
Коварно шепчет,что поздно уже…
Поз дно теперь что-то менять,
Сценарий переписывать и заново жить.
Напрасно чего-то нового ждать…
Но твой любимый вигляд люблю и не хочу забыть.
7 травня 2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=207134
дата надходження 21.08.2010
дата закладки 30.03.2011
Випий зі мною кави. Стань на хвилину ближче.
На самоті, ночами, небо здається нижчим.
Пострілом в серце вітер вилікує сьогодні.
Зорі згасають тихо, падаючи в безодню.
Місто пропахло струмом. Тіні снують і звуки.
Місто засліпить шумом і поведе за руки.
Морок впаде з балконів. Темрява з вікон ллється.
Вечір, з брудних перонів, нас проводжав, здається.
Час обирав мішені. Ми забагато знали.
Світло сховай в кишені. Світло загасне з нами.
Нас не чекали, - змова. Ми помилились часом.
Ми воскресали знову, тільки уже не разом.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=246124
дата надходження 10.03.2011
дата закладки 10.03.2011
В час, когда не пишутся стихи,
маюсь от безделья и бессилья,
будто кто мои подрезал крылья,
ничего при этом не спросив.
В час, когда не пишутся стихи,
грустно на душе и неуютно.
Кажется, что с каждою минутой
таю понемногу от тоски.
И живу, как будто бы, без сил,
музу ожидая с нетерпеньем,
а она играет вдохновеньем-
самым чутким из людских «стихий».
Режет ухо слово «Отдохни.
Не пиши пока и успокойся».
Не понять тебе, родной мой, вовсе,
как чуднО рождение строки.
И, когда не пишутся стихи,
не возможно волею заставить,
словно наркомана лихорадит,
«сползшего с «поэзии- иглы».
Будто мир весь кажется иным
проще как-то, что ли и тускнее.
Щедрость красок будто обеднела,
карандаш над строчкою застыл.
А пока не пишутся стихи -
отдохну от полуночных бдений,
заполняя пустотою время...
Ох, скорей бы эти дни ушли.
04 декабря 2008г. г. Киев
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=240421
дата надходження 11.02.2011
дата закладки 11.02.2011
сорваться с обрыва и... медленно, плавно, вниз...
к подножью скалы, что дурманила глубиной.
к ее опустошенности неземной...
туда... где ночует солнце, покинув высь.
коснуться камней, позабыть обо всех делах,
стереть свои мысли их холодом. Добела.
Стать капелькой ночи, частицей слепого сна,
стать ветра дыханьем на милых твоих висках...
с обрыва и... вниз... незаконченностью строки.
навек обрывая ленты прошедших дней
в ладони навстречу подставленные твои
В объятия воздуха...
шаг... страха больше нет....
Плейкаст автора AmriLaura:
http://www.playcast.ru/view/1484636/543e3d60149cdfed9fd80e71b19ee08290f1f3e0pl
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=239679
дата надходження 08.02.2011
дата закладки 08.02.2011