Я не можу забути ті миті,
Як були ми з тобою удвох.
А тепер я збираю розбиті,
Так, розбиті, тобою розбиті,
Так жорстоко, безжально розбиті
Незліченні уламки серця мого.
Пр.: Чому, я сам не знаю
Кохання так вбиває,
Й вогонь життя без тебе
Самотньо догорає.
Мене на цьому світі
Нічого не тримає,
Хай прошепоче вітер,
Що я тебе кохаю.
Я до тебе летів, мов на крилах,
І червоні троянди тримав.
Так хотілося вірити в диво,
У казкове, чарівнеє диво,
У твоє і моє, наше диво,
Та мене лише розпач чекав.
Пр.
Я віддав тобі душу і серце,
І життя своє теж віддаю.
Хочу вірити, що одзоветься,
Твоє серце з моїм в такт заб’ється,
Наша доля назавжди сплететься,
Адже я тебе палко люблю!
Пр.
Але ти ті троянди не взяла,
Не почула крик серця мого.
Усміхнулась на те і сказала:
„Вибач, любий, та я не кохаю,
Так, тебе, друже мій, не кохаю,
Я люблю не тебе, а його.”
Пр.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=243074
дата надходження 24.02.2011
дата закладки 26.02.2011
Тарасе, батьку, скільки ще чекати
Тієї правди змученій землі?
Твоя Вкраїна, як скорботна мати,
До тебе шле тривоги і жалі…
Вже півтора століття виглядає,
Тараса із засніжених доріг,
Не вірить в те, що він вже спочиває
Під небом рідним, на крутій горі…
Вже пам`ять в сивині, а плаче мати,
Гукає у сльозах йому «вернись»…
Чи буде ще такого сина мати,
Як був Тарас? Чи втішиться колись?
Він – вічний в’язень, але серцем вільний,
Вигнанцем за свободу був Тарас,
Його життя – як доля України,
Що здатись не хотіла в смутний час.
Немов осиротіла Україна,
Занедбана осміяна земля…
В душі Тараса ця свята руїна –
Поет на неї дивиться здаля.
З небес високих гірко усміхнеться –
Поколота, розбита… ледь стоїть…
Чи про таку він мріяв усім серцем?
За що боровся у зловісну мить?
Чи були марні Тарасові думи?
Бо ж забувають вже усе добро,
Що ніс піснями на печальні струни,
І роблять із журби його порок…
Не заплямовуйте ім`я Тараса!
Не прославляйте цим ім`я своє,
Бо хто – не грішний? Не безлика маса
Ми, українці, в нас герої є!
Ми не раби, не маса ми безлика,
Не забуваймо світлих тих надій,
Бо МИ – є світло, ми народ великий,
Ми гідні жити на землі своїй!
Тарасе вічний, славний наш соколе,
Верни надію втрачену серцям,
Хай твоя мрія не помре ніколи,
А стане світлом і знаменом нам!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=238803
дата надходження 04.02.2011
дата закладки 08.02.2011
Забудь мене, ти чуєш любий,
Ти бачиш, сльози на очах?
Забудь мене, обличчя, губи.
Знайди для себе інший шлях.
Забудь мене, бо більш не будеш,
Зі мною щастя в світі мать.
Забудь мене, себе ж погубиш,
Не будеш більше ти співать.
Забудь мене, і вирви крила,
Бо більш не будеш ти літать,
Забула я, хоч як любила,
І птахом не змогла я стать.
Забудь мене, і знову в небо
Ти, любий, більше не дивись.
Забудь усе, питань не треба,
Забудь, і Богу помолись.
Ти все забудь, забудь кохання,
Воно святе, на небо шлях...
Забудь мене, не став питання,
Вони розвіюються в снах.
Забудь мене, я не для тебе,
Не варта я твоїх очей.
Забудь мене, і сіре небо,
І не рахуй нудних ночей.
Забудь мене, прошу, благаю,
Не пий журбу з очей моїх.
Забудь мене, не плач у раю,
Бо я не варта сліз твоїх.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=239694
дата надходження 08.02.2011
дата закладки 08.02.2011
Як тільки бачу твої очі...
Тремтить душа, усе клекоче,
Багряна кров бурлить у жилах...
Беж тебе бути вже не в силах!
Поглянь на мене, подивись,
І ніжно-ніжно посміхнись.
Легенько доторкнись рукою...
Я не втечу! Я вже з тобою!
До мене близько підійди,
На вушко тихо прошепчи,
Скажи мені прості слова:
"Тебе я не віддам.Ти лиш моя".
Так важко у собі ці почуття тримати,
Нікому і нічого не казати.
Шаленим темпом серце моє б'ється
Ось-ось...,і на шматочки розірветься.
Я дивлюсь, бачу і сміюсь...
До тебе лиш одного рвусь.
Я мрію, знаю і бажаю...
Тебе...І лиш тебе чекаю...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=229504
дата надходження 17.12.2010
дата закладки 07.02.2011