Мене навчала Як плести віночок,
Вплітати квіти в сни дівочих мрій.
Канва волошок спогадом лоскоче
Ледь-ледь моїх доторкуючись вій.
Ховало сонце в хмари жовту спину,
ти - вся вмістилась в кольорі очей.
Я в них туманом прибережним линув
у присмерках сполоханих ночей .
Хитка ж любов… мов учорашня слава.
Украв хтось щастя сплетених годин,
тобі недоля постіль з іншим слала,
а в мене у душі гірчив полин...
З тих пір не ляже на твої коліна
моя важка й непутня голова.
Я у волошках зірваних загинув,
щоб у душі не проросла трава.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=272717
дата надходження 30.07.2011
дата закладки 19.03.2012
Казав знайомий: " Я в твої роки
на гульки витрачав усю зарплату!
Ще й зараз намагаються жінки
мене, мов журавля окільцювати.
То ж будь упертим (не соромся втіх),
перегортай життя свого сторінку,
і не хвилюйся – невеликий гріх -
постійно обнадіювати жінку".
Можливо, я б дотримавсь тих порад:
й одразу став кількох дівчат кохати,
і начищав би пір’я на парад,
щоб здатися досвідченим пернатим…
Та час життя за річкою тече,
(та й гульки часом вилізають боком).
Так, інколи захочеться, в плече
щокою ткнутись, наче ненароком,
І мовчки обійняти ніжний стан -
Волосся хвилі обпікають груди,
І щось тобі нашіптують вуста
байдуже, що на завтра скажуть люди...
І ще б на вік і звісно на віки
Любить - а не тремтіти від покути…
Не знав знайомий, що Жінки – зірки,
а нам до них ще треба дотягнутись.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=322622
дата надходження 17.03.2012
дата закладки 19.03.2012
я позбираю Твої слова
їх розмалюю недбало охрою
бути перфект,напевно, нелегка робота
я програти готова. з шостого ходу.
(можна,білими?)
нехай розірвуться на серці таємні застібки
хай пилом густим припадуть замкнені нами штори
дороги до Тебе засипано теплим ще попелом
та сходи давно поросли мохом-густою папороттю
вуалями чорними замаскуюсь од власних сліз
ніхто не вигадає мені імені Твого
пасьянс не складеться,і свічка раптово загасне,
очі подруг твоїх синявою вже не блиснуть на фото
дивно, трухляві мости цілими лишаться після кроків нервових
нехай (вже)я не читатиму Тобі віршів чужих
нехай не цілуватимеш холодних рук моїх більше
а дощ вже ніколи не виб'є на вікнах шибки
не блисне світанок рожевим спалахом обом у очі
за вечір випаде місячна норма метеоритних дощів
лиш встигни замовить бажання - феї сьогодні в гуморі
в Тебе легка рука - замов і мені: "Оскар" та трохи ромашок
я ж буду вперто чекати на собою замовлену пісню.
дихне на засмаглу спину осінь сліпими туманами
сірим недбалим болючим по ній прокладе криваві узори
"це стало досвідом вдалим для всіх нас.
ми ж разом такі ейфорично-щасливі."
мовчить мій телефон.
лоскотна тиша,наче олія кипляча, віллється у вуха
перший хід мій:e2-e4
здається,блискучий початок.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=231257
дата надходження 26.12.2010
дата закладки 21.02.2012
Ще й не весна, і на щоках – рум’янець,
холодний привид сковує поля,
і за плечима днів буденних ранець,
де серед цвіту – зламане гілля.
Зима столика по кленових спинах
лікує білим втрачені літа.
В тяжкі прошиті грона горобини
мороз найперший солод заплітав.
Відверто тиша тулиться до клена
під тріснуте, у заметіль, плече…
Невже це ти, подумала про мене,
Що, так рум’янець на щоках пече.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=312374
дата надходження 08.02.2012
дата закладки 15.02.2012
Ти теж чекаєш свята Валентина
(або хоча б простих життєвих змін).
Зима за ніч, поодаль від стежини,
закутала берізку до колін.
Ще й на вікні азалія розквітла
під шепіт ледве теплих батарей,
а білий іній від нічного вітру
проліз у шпарки замкнених дверей.
Кімнатна тиша тулиться в долоні,
мороз на шибці птахів нахолов…
Невже ота весна на підвіконні
нагадує про втрачену любов?
Можливо… мріям збутися. Сьогодні?
З-під ковдри хукнеш - пара із легень,
дарма, що хатні капці ще холодні -
сьогодні ж свято – Валентинів день.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=313677
дата надходження 13.02.2012
дата закладки 15.02.2012
Я можу все... і навіть трохи більше,
Я підсвідомо знала це завжди,
Я Над-людина, як сказав би Ніцше,
Я просто жінка, як сказав би Ти.
Відкиньмо пафос і фальшиву скромність -
Мені під силу рухати світи...
Я божевільна, як шепоче совість,
Я просто жінка, як говориш Ти.
Я вже не хочу мучитись чеканням,
Тепер я знаю - можна просто підійти...
І зовсім не надмірні всі мої бажання -
Я просто жінка і мені потрібен Ти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=165891
дата надходження 13.01.2010
дата закладки 12.12.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 31.10.2011
Брудні думки, руйнують твою юність,
загублений між тінями тепла.
Руйнуєш день і губиш власну мудрість,
любов віддати мабуть не змогла.
Вона для тебе нотами звучала,
і звуком літа з присмаком вина.
Вона для тебе вірші зачитала,
у тиші ночі, в спільній тиші дня.
Вона для тебе кольором сіяла,
для неї з неба зорі дарував.
Вона для тебе пісню заспівала,
а ти кохав і ніжно цілував.
Твої думки, руйнують колір ночі,
заглянь у тишу з присмаком життя,
не зачиняй свої холодні очі,
ще буде краще, звільниш почуття.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=288610
дата надходження 25.10.2011
дата закладки 27.10.2011
Дебела хата, рублена, кленова.
Покритий ґонтом, почорнілий дах.
У стосах складені соснові дрова,
І дід на призьбі наче сивий птах.
Потре великі мозолясті руки,
Чекає, що навідається хтось.
Припас старий гостинчиків онукам,
бо так в господі з прадіда велось.
Дочка і син живуть аж у столиці,
Провідують. Святами. Так - зрідкА.
Скрипучий журавель біля криниці
Давно заждався рук і молотка.
До міста ж звали - хати не покинув.
Куди ж йому в квартиру три на два?
Відмовив доні і відмовив сину,
Якби ж хоч бабця ще була жива.
Старий Семен закоханий у небо,
Про крила мріяв - ноги підвели,
А ще б пожити, так пожити треба
Стоптати б сімдесяті постоли…
...Семена діда вчора хоронили,
Дочка не приїжджала, ні синок.
На жовтий горбик свіжої могили
Сусіди з квітів заплели вінок.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=286220
дата надходження 14.10.2011
дата закладки 16.10.2011
Не треба слів. Вони пусті звучанням.
І навіть сліз. Вони тепер вода.
О, як доречне це небес втручання!
Хоч так мені обох із нас шкода...
Шматує вітер спогади, мов листя.
Забутий час за спинами летів.
Невже ми справді просто відбулися,
згубивши щастя в листі золотім?
Що хочеться до зриву закричати,
Руками зачепити небеса!
Якби ж кохання вміло приручатись,
Ми б вірили з тобою в чудеса…
Побачення перевелось раптово
В небесну і прощальну благодать.
А ти ? А я?.. Нам не знайшлося слова,
що зможе нас удруге поєднать.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=285907
дата надходження 12.10.2011
дата закладки 13.10.2011
Бряжчать дощі сторІнками дахів,
стікають краплі з вигинів строкатих,
промоклі пальці західних вітрів
розписують бруківку, мов плакати.
В міських анонсах дощ і знову дощ.
Складає осінь лист, немов намисто.
в дзеркальних спинах мокрих сірих площ
тролейбуси "рогаті" бродять містом...
Ми ж так любили дощ…вогні вітрин,
глінтвейн гарячий у старій таверні,
кумедних звірів в плетиві хмарин,
Бальзака й Ліну, і митців модерну.
Спиняти час, і оберти Землі,
спихати в ринву доленьку лукаву,
писати пальцем « Я люблю…». На склі.
І випивати залпом … третю каву.
PS.Проте й у Долі забагато дір,
чекають нас, на жаль, і біль, і втрати.
Стих дощ. Лягають вірші на папір..
...життя ж нам двічі - не переписати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=279571
дата надходження 09.09.2011
дата закладки 12.09.2011
Нескінченний сюжет монотонних нудних діафільмів, -
хтось змахнув із повіки тривожну останню сльозу.
А болить не самотність... Так хочеться бути НЕ вільним.
Ти ж ще віриш у те, що троянду тобі принесу.
Ти ще віриш в життєві, любовно-щасливі фінали,
В романтичність історій, де сльози течуть за межу,
Але ту перемогу - з тобою ми вчора програли.
Happy end - нещасливий ? Та я вже про це не скажу…
Й промовчу в тих словах, у яких так нестерпно змовчали,
у віршах тих ілюзій, які дарували нам сни.
Це - останнє побачення в цвіті хмільної навали,
у симфоніях скверів, в сумних пантомімах весни.
Пальці стиснені в пальцях в останнім теплі ейфорії ,
щирі погляди наші ховаються в серце небес...
лише спогади в дотиках спільним мовчанням хворіють...
Час прощатись… на світі, на жаль, не буває чудес…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=264237
дата надходження 10.06.2011
дата закладки 10.06.2011
Хто знає, чи побачимось іще.
Куди зведуть дороги парних колій.
Усе, що маєм - жменька меланхолій,
І тихий-тихий, і пекучий щем.
Не награно повіки затремтять...
Ривки думок. Квитки… та два перони.
Твої-мої ще сплетені долоні,
А відстань, як гудок – хвилин за п’ять…
Дарма кладемо руки на плече,
Хрипким "не треба" тишу розірвавши.
А розпач став наш ще на зиму старшим,
І так ятрить прощанням, так пече...
Розтока рук в сум’ятті кольорів.
ось пальці розімкнуться наостанок
В своїх містах зустрінемо світанок
Два потяги швидкі: Житомир...Львів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=263443
дата надходження 05.06.2011
дата закладки 06.06.2011
як мріє дощ
упасти на сади,–
в твоїх глибинах
подумки
зринаю.
а сад у хвилях сонячних
не знає
про чорну тугу
дальньої води.
...в тобі відбитись,
злитись,
протекти
в вогненній колісниці
сонця-феба,
щоб замість серця
залишився
ти,
а в ньому кров'ю –
вічний вірш
про тебе.
щоб всі слова
обпалених пісень
ввійшли в дерева,
обізвались в квітах,
коли у безвість
вирушить
мій день,
втомившись жити.
____________________________________________
переклад російською Ассоль:
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=262693
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=262664
дата надходження 31.05.2011
дата закладки 31.05.2011
Снег. Я сгребаю в ладони чернеющий снег
Смог. Я вдыхаю опутанный кромкой дорог
Наг. Безрассудно бессовестно наг пред судьбой
Бег. Не спасет, а лишь только нарушит покой
Век. Хищный век поглощает взъерошенный ум
Нет. Нет ни праведных слов, ни поступков, ни дум
Свет. Призму света, заляпавши копотью тьмы
Мы. Плоть врачуем, душой безразлично больны
Боль. Неуемная боль, молотящая в лоб
Ноль. Уцененная цель для бурлящих утроб
Свод. Издырявив старательно почву и свод
Люд. Страшный суд отрицает и с трепетом ждет
След. Наследив на наследии прошлых времен
Хам. Над толпой поднимает полотна знамен
Мор. Умертвляющий воздух смертельна вода
Мир. Обезумев от ритмов, летит в “никуда”
Кто? Кто прервет, остановит гремящий Хаос?
Кто? Кто услышит невнятнобормочущих “SOS”?
Кто? Разорвет, разомкнет КАРМАГИЧЕСКИЙ круг?
Кто Нам поможет в господ превратиться из слуг?
Бог! Только Я! Только ТЫ! Только БОГ!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=206952
дата надходження 20.08.2010
дата закладки 31.05.2011
Тієї ночі я не спала:
горнулася до вікон мла,
зоря за річкою упала...
Лиш тиша спати не могла.
На гілля місяць нечепивши,
гойдала пісня солов'я,
і пахла б літом спілість вишень,
коли б не ти... Коли б не я...
Якби не небо, перешите
червоним бісером надій,
коли б не нами пережите -
чого б ще хто із нас хотів?
Вдихнуть на повні груди літа,
забути денність суєти...
Душею іскорка зігріта
була б моя,
коли б не ти...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=232067
дата надходження 30.12.2010
дата закладки 31.05.2011
Клубком у горлі та остання ніч,
Той протяг сяйва місячного в скельце.
Розлука - це ж як біль – звичайна річ,
проте так гостро підрізає серце.
Тополя під вікном. Злітає пух
Тонесенькими скибочками вати.
Крадеться тиша, цей вселенський дух,
А час тебе стомився зупиняти.
У небі чорний птах твоїх образ
Кричить слова безжальні на прощання.
Заплаче щастя наше тільки раз,
Та біль пройме від слів твоїх, останніх.
Хіба ж спроможний тополиний рай
Встелити нам дорогу в рай небесний?
Довірились простим словам «Кохай!»
Та їх у кригу заметіль занесла.
ЧАРІВНА AmriLaura зі своїм авторським талантом на http://www.playcast.ru/view/1584523/5e26c88b85eec5ed8df6d88c7c0221d76cdf6a6dpl
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=262180
дата надходження 28.05.2011
дата закладки 31.05.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 26.05.2011
Я виросту у мрію журавлину,
(хоч тягне до землі Господній хрест).
В червоній, подарованій жоржині
грудьми уткнувся в марево небес.
Кладу її на постіль підвіконня,
в застиглих краплях свіжої роси.
Пробач… що у своїх важких долонях
тобі так мало щастя наносив.
Як в’яне ніч! У спалахах століть!
Дивись - зоря під крила журавлю...
пробач, що тінь під вікнами стоїть,
твої й свої гріхи я відмолю…
хотілось вірить в долю журавлину...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=261270
дата надходження 23.05.2011
дата закладки 26.05.2011
На завтра про зустріч мене не проси . Не проси.
Роса на щоці ще гаряча і надто солона.
Життєві задачі розв’язано. Зайві плюси.
На цім перехресті дороги я – біла ворона.
Аж зАдуха в серці, коли на каштанах свічки
під небом згорають у щасті духмяних просторів.
Не варто, не варто чіпати взаємні «грішки»
в прочитаній книзі «Давно пережитих історій».
Джмелі захмеліли в останньому цвіті Землі,
не хочеться вірити, що моє серце холоне.
Я знаю: в цім світі ще десь є долоньки малі,
що душу зігріють, бо я …наче біла ворона.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=260599
дата надходження 19.05.2011
дата закладки 23.05.2011
Сіє дощ. Наче й слів не знайшлось,
щоб сказати тобі й захмеліти.
Я чекаю. Надіюсь…на щось,
до грудей притискаючи квіти.
Й ти мовчиш - очі повні журби –
Плащ благенький, по пальцях тривога.
Каблуками міської юрби
мокрий брук замикає дорогу.
В нескінченних симфоніях площ
ти ховаєш долоні у вечір...
Я, напевно. Навіщо. За що ж...
Не тебе обіймаю за плечі.
Ти зникаєш в вагоні метро,
під вогні опівнічного міста...
Я прощаюсь. Навіщо... За що...
Під мелодії Баха і Ліста.
PS/ ПЛЕЙКАСТ ДО ТВОРУ ЗНАХОДИТЬСЯ НА СТОРІНЦІ http://www.playcast.ru/view/1579031/59b0302562cf44b80f23ae303bff6d1dd40b3708pl У ВИКОНАННІ НЕПОВТОРНОЇ AmriLauru,
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=260419
дата надходження 18.05.2011
дата закладки 19.05.2011
Лірична героїня останнім часом почала надто інтенсивно сивіти, її обличчя оздобили зморшки терпіння і погляд став трохи холоднішим. Та швидше за все вона всього лише перестала бути ліричною (при тому, що назвати її героїнею точно нікому не спаде на думку). Буває ж таке – помічаєш своє відображення на скельцях окулярів людини, що поруч, і вирішуєш не зрадити її надій лише тому, що вона бачить щось світле навіть крізь затемнене скло. І бузком пахне, а ще нічого не вирішено…
Лірична героїня бачила сон, в якому вона перетворилась на метелика чи то на птаха (можливо саме в той момент щось змінилось). Там вона не писала вголос, тікала від холодних рук, що на неї полювали і була щасливою, а зранку одразу зрозуміла, що буде далі… Синім олівцем шкода псувати календар, але небо… воно особливо привітне, ДОБРЕ б належати йому і довго не писати голосно (а тепер ж так і буде). Вона знайде своє справжнє ім'я, - відгукнеться на нього коли хтось покличе і неодмінно навчиться малювати тих, кого любить.
Колись вірилось в те, що щирість народжується в липні…чи в лютому, а зараз вона створюється бузковим ароматом і мовчанням. Нікуди не поспішаючи, ховаючи в кишені дивний камінець і трохи вогню, вона йде…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=258787
дата надходження 10.05.2011
дата закладки 10.05.2011
Ледь стримую норов серця – блаженне тепло -
Розлив акварелями дощ за прозорим склом,
Химерами хмари здіймають в коханні джаз.
Тополі – автографи пензлів - по обіч трас
Ти – чуєш? Весна за вікном впіймала таксі!!!
Калюжі молочні, кульбаби в тонкій осі.
Безладдя думок …пишу спантеличений вірш…
Чекаю тебе. Я – Травень! Ти мені віриш?
Косметика зайва в полоні ліричних тем.
Кульбаб назриваю (пробач, що не хризантем)
Спіши, відфутболюй хмари без натяку слави
Чекаю... На площі.
PS. Твій ніжний, шалений Травень…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=256997
дата надходження 01.05.2011
дата закладки 10.05.2011
Коротке «прощай» на «привіт», переплетений в тугу.
Безладдя думок розсипається білим бузком.
Вагалась… просила мене залишитися другом,
бо звала уже не романтиком, а диваком.
Не варто було говорити про лілії білі,
пісні під гітару, розмови за спільним столом…
Сказала: в нас погляди пізні і різні в нас цілі -
і весну зламала незайманим білим бузком.
В душі не тримала… та й нащо, якщо не зрослося.
Дорога вінчала мене між проваллям світлин,
а цвітом бузок закипав, засинав у волоссі.
Романтик-дивак залишався назавжди…один.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=255106
дата надходження 20.04.2011
дата закладки 23.04.2011
…цей запах дощу на твоєму обличчі,
мінорні ноти в весняних хрипах…
твоє «отче наш» не промовлене тричі
врізане зморшками в рисах…
…коли розбиваєш люстерко відчаю
і засинаєш в проваллях вагонів
я даю твоїм пальцям свідчення,
надто тривкі та доволі вагомі…
…а коли прокидаєшся зранку
поруч наших з тобою істин,
я готую смачні сніданки
і сідаю з тобою їсти…
…вірним будням кинувши милість…
теплий чай із дикої м»яти…
замість дощу та сирості…
замість того, щоб обійняти…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=251658
дата надходження 04.04.2011
дата закладки 13.04.2011
У душу ще тобою задощить, -
Проходять днів бездонні ешафоти.
Очей чиїхось іскорка навпроти
В тобі ще мною думку спопелить.
Затихне раптом спраглий буревій,
Причин одних розв’яжемо лаштунки.
І вуст чиїхось теплі поцілунки
В тобі ще мною зіткнуться у бій.
Спливе усе, що чахне, наче я,
Як навіть спогад зірветься в безодню,
І рук чиїхось доторки холодні
В тобі ще мною видадуть ім’я.
Ще задощить… А може, навіть й град
Площину серця вигаптує біло.
І десь когось душа укупі з тілом
В тобі ще мною тихо відболять.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=252858
дата надходження 10.04.2011
дата закладки 13.04.2011
Загубити годинник, щоб більш не губити хвилин.
Загубити квитки, щоб не було куди повертатись.
Навмання, догори. До неходжених досі вершин,
До нечесаних хмар, і лісів, таємниче-картатих.
Заговорений вітер голосить вершинам псалом,
Мокрі крила ялин заплелися зеленим арканом.
За вікном громовиця... На склі малювати теплом,
Поки світ крізь дощі обростає холодним туманом...
Пахне хвоєю, воском… Танцююча тінь на стіні
Залишає цей простір – що подих, то далі і далі…
Відбиватись глибоко в зіницях, на самому дні,
Лунко впасти, мов зірвані в тишу коралі...
Заговорений вітер приб’ється ялинам до ніг,
Завмирають дві тіні на грані всіх істин і світу,
На повіках розтане останній неторканий сніг... -
Загубити б цю мить, щоб вона не змогла закінчитись!
08.03.2011 (с)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=245869
дата надходження 09.03.2011
дата закладки 13.04.2011
А я хочу на дах – говорити із ніччю про все,
і розкинувши руки, ловити зірки ув обійми…
і з отарами снів – що, мов хмари лінивих гусей,
зачіпають шпилі, у надії, що місто їх прийме…
а я хочу на дах, де не чується плину хвилин,
тільки скрипи вітрів на пюпітрі старої антени…
щоб привів мене там, де буваєш лиш тільки один,
залишаючи маски свої сірим привидам із мізансцени.
а я хочу на дах, де давно не рахуються дні,
де весна крізь склепіння збігає дощами розтало…
щоб спина до спини, й щоб мурашки по спинах одні,
поки два божевілля за руки, до ранку – змовчались…
09.03.2011 (С)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=245874
дата надходження 09.03.2011
дата закладки 13.04.2011
Накриває столицю аж з вінцями
Біль тупий від гламурного джебу.
Справжні Істини родять провінції –
Там простіше все – з Богом, і з небом.
А столиця нахабно висмоктує
Всеньку справжність – достоту, до кістки.
Залишаються тіні зі шмотками,
Тільки шлунки й роти... вже без мізків.
Тут простіше – говориш зі зливами,
А бува з віддзеркаленням власним.
Тут ще можна побути щасливими,
Якщо навіть те щастя не красти...
Десь тут спокій ховається в затінку,
Тут десь двері, сусідні із раєм...
Тут земля, як покинута матінка,
Всіх дітей із доріг виглядає...
Тут дитинство з худими колінцями
Завше мріє про дальні дороги…
Бог навідує часом провінції -
Тут ще можна торкнутись до Нього.
01.07.09
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=253321
дата надходження 12.04.2011
дата закладки 13.04.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 12.04.2011
Записка на столі -
чотири слова.
Схолола чашка
в краплях молока.
Вчорашня гордість,
випита розмова
під віброфон
«знайомого» дзвінка.
В стосунках пазли
підбирав роками.
Кохання - то ж в житті
найвища суть.
Розлука -
шита білими нитками,
яку я до сіх пір
не зміг збагнуть.
Записка на столі…
чотири слова.
Не зміг, кохана,
відвернуть біду.
Теорія розлук -
давно не нова.
Слова лишила…
«Я від тебе йду».
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=253113
дата надходження 11.04.2011
дата закладки 12.04.2011
У натовпі загубишся миттєво,
У натовпі нема орієнтирів.
І те, що вже для тебе не суттєво,
Ще поруч, навіть ще в твоєму стилі.
У місті, де земля давно не диха,
Де за традицією люди лиш знайомі,
Де вечір скрізь...І тихо...тихо...тихо...
І тільки запах розрізає скроні -
Парфуми, випічка, газети та ялинки,
Мороз колючий, теплі рукавички.
І ти собі всі вибачаєш примхи
Шукати спокій в натовпі вже звичка.
13.01.2011.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=234701
дата надходження 13.01.2011
дата закладки 08.04.2011
знаходячи загублені книжки
ми мовчки вирушаємо в ванільне небо.
дитинство, квіти і старі казки
сховають нас серед уяв, так треба.
змальовуючи із уяви дощ
ми хочемо заповнити клітинки
ми пишемо про втрачені "також",
рахуємо загублені зупинки.
і квіточкою неба лиш на мить
ми розмалюєм стіни нашої уяви.
-дивися, он літак летить,
знаходить серез хмар небес заяви.
зайшовши в вічний неба коридор
ми мовчки розмальовуємо хмари
а місяць сонцю... він лише тореадор.
і тільки душу переслідують примари
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=250519
дата надходження 29.03.2011
дата закладки 08.04.2011
перекодую
всю свою любов
на тишу звуків мантри лабіринтів
пилком жовтогарячих гіацинтів
перекодую
всю свою любов
перекарбую
спогади у снах
любистку назриваю при дорозі
мов вперше цілуватиму в тривозі
перекарбую
ноти в кольорах
перевербую
сили перешкод
і пригорну тебе до свого тіла
щоб ти в руках жар-птицею тремтіла…
…до твого серця підбираю код
перекодую всю свою любов..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=252309
дата надходження 07.04.2011
дата закладки 08.04.2011
Свіжий минулорічний заклик шукати сліди
Тварини, яка вилизує думки прямо з очей і
Алогічністю своїх снів доводить до істерики люд.
Ріки ароматичної олії виливаються на тіло
Епізодами з минулого життя і хочеться в інше місто.
Компоненти отрути краплями темряви в очі,
Учень стоїть незрячий і молиться на свого вчителя.
Літак втомився нарешті вдавати з себе яструба-
лінЬ з ліжка і сховай себе в бетонній дійсності.
Говір іншопланетянина в червоному пальто смішить,
А погляд прорізає задум створити власний календар.
Віщі сни збуваються, наче щоденний прогноз погоди-
Еластичність уяви зводить до бажання малювати ніч.
Тільки не сьогодні...можливо за день до володіння собою.
Ранок допиває останню краплю темряви і розкидає по кімнаті
Ялинкові прикраси, щоб ілюзія свята не зникала ніколи.
Суперечки з тваринами,які вірять у вождя,призводять до хаосу-
Цукрові істоти танцюють на дні горнятка, а
Янтарні сльози говорять лише про страшний сон.Доброго ранку!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=248030
дата надходження 18.03.2011
дата закладки 07.04.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 07.04.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 07.04.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 07.04.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 07.04.2011
Як на мене: якщо ти не стався цього разу… якщо горщечок – виявився тріснутим… в тебе залишається зовсім не багато шляхів. Чи будь зіркою - сам, чи обери НАЙБІЛЬШ бездоганну – та прислуговуй її. _______________________________________________________
Пам’ятаєш –
Зустріч одного разу –
Очами у натовпі…
Шалених думок – зграю
У безквітковому транспорті?
______________________________________________________
Кожен заслуговує - сміху
Навіть коли сміється…
Навіть коли і нагадує – кригу –
Смішним все одно – здається.
Навіть у ролі – судді
Під перукою долі –
Я бачу сльозу на щоці
Від самотнього болю.
Хай кажуть, що їм «все одно»,
Що з’їли бідну собаку…
Що
Вони –
Збагачене часом вино
Не знаюче – жаху,
Але як подивишся…
Поглядом в погляд –
Здається –
Доросла дитина
Від себе тікає з журбою.
І сама –
Не в захваті собою…
І б’є в кімнаті –
Чесні
Дзеркала –
Але на день - захоплюється грою
Кидає в гору бездоганне – «Я»…
Хай за думками у кишеню лізе
З початку буде дрібним
Крадієм
Якогось – слова…
У якоїсь – книзі…
Якихось відчайдушних – теорем…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=181874
дата надходження 05.04.2010
дата закладки 06.04.2011
Я тримаю за руку. Тримаю в обіймах.
Я тримаю у думці, у серці, у снах.
Я тримаюся гідно. Тримаюсь на рівні.
Я тримаюся Слова. І Правди в словах.
Так тримаються в болях - невиліковні.
Так тримає і не відпускає наркоз.
Так тримаються віри - лише послідовні,
Коли їх виганяють на лютий мороз.
В полі зору тримаю. Тримаюся курсу.
Я тримаю екзамен. Тримаю секрет.
Прапор вище тримаю. І руку на пульсі.
Мій тримається в битві останній багнет.
Так метелик тримається квіток веселих.
Так тримається вранці на травах роса.
Так тримається смальта в мозаїках древніх.
Так атланти тримають для нас небеса.
Я тримаюсь...
І з місця свого я не зрушу.
Далі - прірва...
Чи сонячно-зоряний рай?
Відпусти, не тримай мою зболену душу.
Якщо зможеш...
А втримаєш?
Міцно тримай!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=235071
дата надходження 15.01.2011
дата закладки 03.04.2011
Це шаленство, це біль, божевілля і мука -
Поруч бути - й не сміти торкнутись руки.
Як лютнево-зимово тривала розлука:
Сорок сім довгих днів, сорок сім довгих днів...
Хто сказав, що кохати - це легко і просто?
Хто сказав, що блаженство в надії чекань?
Тепла хвиля любові здіймається гостро
І катує шаленством недоторкань.
Ти в віршах почуттями зірвеш заборони.
Присмак щастя відчуєш.
Збагнеш, що хотів.
Доторкнися до мене Поезії Словом...
Якщо навіть рукою торкнутись не смів...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=243530
дата надходження 26.02.2011
дата закладки 03.04.2011
Усі Твої вірші в мені звучать.
Вони, як діти.
І вони, як крила.
Вони, як спрага в передмить причасть.
І ця висока спрага невтолима.
Я знаю кожен вірш. Як він складавсь.
З комп'ютера чи з серця надсилався.
Як він дававсь. І як він віддававсь.
А в слів тертя - пробач - без мене бався.
Кремезний камінь не в моїй душі.
Якби він був - ним розчавило б душу.
А Ти пиши. Пиши. Пиши. Пиши.
Все перетреться. В щебінь. В попіл. В стружку.
Але щось лишиться.
Що? Оберем самі.
І вибір цей, можливо, не найлегший.
Сонцестояння березневі дні.
Сонцестояння.
І ніяк не менше.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=248692
дата надходження 21.03.2011
дата закладки 03.04.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 03.04.2011
Якщо вже жить, то для Христа,
Мов сад вишневий, розквітати;
І з радістю у всіх містах
Ім'я Господнє прославляти.
Ні! Не для себе тільки жить,
Задовольняти своє тіло!
А щиро Господу служить
І жертвувать на Боже діло!
Якщо вмирати, то в Христі,
І гідно: без печалі й страху;
В оселі вічні і святі
Піднятись білосніжним птахом.
Якщо горіти, то завжди,
Ні на хвилину не згасати;
І, наче квіточка, цвісти,
Все краще Богу віддавати.
Якщо світити, то для всіх,
І людям лиш добро творити...
Ненавидіти тільки гріх,
А все, що крім гріха, - любити.
Якщо іти, то лиш вперед,
Назад уже не повертати...
І хоч дорога ця - не мед,
Не варто з неї нам звертати.
Якщо вже плакати колись
Нам на землі цій доведеться,
То сльози треба, щоб лились
Не із очей, а прямо з серця.
Якщо боротися, то так,
Щоб вистояти тую битву;
І як молитися, то так,
Щоб Бог почув твою молитву.
У мене лиш одна мета -
Її сказати не боюся -
Усе віддати для Христа,
Вмирати й жити - для Ісуса.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=251261
дата надходження 02.04.2011
дата закладки 02.04.2011
Життя у світ приходить, наче диво:
Адреналін штовхаючи в аорту,
А за кохання чисте і правдиве -
Дівча платило муками аборту .
Цуралася душа німого тіла,
Тремтіло серце, й кулачки від болю…
Чого? Чого ? Чого не розуміла
Довірлива й гірка жіноча доля…
Цвіт облетів в добу тридцять дев’яту
(Життя побивши на траву прим’яту),
Малесенькі… дитячі рученята
Між небом і землею розіп’яті…
А він ? Що ж він... Відмовився проблеми…
Бо йшов по світу пілігримом нóчі,
Й тепер рве з іншою квітки в Едемі…
Скажіть... чому цей гріх - лише дівочий ?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=250898
дата надходження 31.03.2011
дата закладки 02.04.2011
Навчи мене повірити в любов,
Спиняти час, серця живити током,
щоб в дзвонах православних бань-церков,
Стать на рушник з тобою твéрдим кроком.
Навчи ігнорувати теплий лід,
Сплітати в слово, воскрешати диво,
щоб повсякчас на горизонті літ,
могли ми почуватися щасливо.
Навчи мене відшукувати грань,
де почуття перестають боліти,
де вщент серця згоряють як боліди…
Навчи мене. Навчи та… не порань.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=248937
дата надходження 22.03.2011
дата закладки 30.03.2011
Хтось має дім, хтось – за мільйон картини…
Він любить зорі, зорі в молоці
Та чує вслід: - Куди ти преш, ск*тина!
І сльози, ніби совість по щоці.
Його весь дім - стара у парку лава,
А ковдра-ніч приходить, як маля,
Коли над містом постає заграва -
Стрічає сонце спіле він здаля.
Він втратив все: роботу, дім, дружину
(Вона його покинула на дні),
А вірив так. Колись. У Батьківщину…
Щокою сльози - як по полотні.
Не вбив. Не вкрав. Лихі курйози доля
Готує кожен день і повсякчас…
Він так плекає в грудях мрії кволі,
щоб вкотре підкорити свій Парнас…
Безхатченко чи бомж на нього кажуть,
Колючі фрази в спину, мов кілки.
Ніхто ж не бачить, як у душу вражу
Весною заплітаються квітки…
(до вірша використано рисунок Ларського Миколи «Бомж»)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=249800
дата надходження 26.03.2011
дата закладки 30.03.2011
Хочеться роздерти хмари 30.10.09 _ улюбленець :)
Нікчемні злобні чорні хмари
Бо тут без тебе так погано
В душі б спинити урагани
Замість думок вже макарони
І виє здавлене у скронях
Те почуття в чужих долонях
А з мене не впаде корона
По шлунку бігають лиш нерви
А всі навколо- тихі стерви
Не білі тут, а чорні перли
Тихенько...дочекайтесь черги
Стою на місці, хочу бігти
Біжу, тремчу, вже хочу сісти
Як цьому зриву запобігти?
Не дайте в душу їм залізти
Вже пізно. Все вже тут. По вуха
Закохана. Дурна не слуха
Сліпа ти муха-цокотуха
І винна. В голові задуха
А можев ліжку танцювати?
Ти крейзі. Годі діставати.
Та вже скажи. Йому начхати.
Ні слова. Спати і мовчати.
А думаєш не розпізнати,
Де ти крилата, де рогата?
Ну та. Бо скраю твоя хата.
Тупе безмежжя. Гострий кут
Куди не плюнь, там завше брут
Ти янгол. «Ангелы не врут»
Кишать всі струни у душі
Заплутались всі до-ре-мі
Поспотикались і вже тут
Спокійно дихать не дають
А де ж всі контури ясні?
І де ті мрії молоді?а от нема
Чому нема?
Бо я дурна. Дурна. Дарма.
Пішли ви...я тут не сама_
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=246675
дата надходження 12.03.2011
дата закладки 17.03.2011
…
А далі що? Забудеш?
Мине, пройде, вполюєш?
Чи мо' не буде жодної хвилини,
Щоб ти не відчувала дотику клітини?
Все те ж. Перон, вагон...
Валіза, книга, застрелений півсон.
Грім, гуркіт, шелест слів,
Пакунок, де закутаний ним гнів.
Ці межі, кордони, канони.
Вони не знають для чого закони.
Окуляри, шнурок та підбори.
Веснянки, підведені брови...
Газети, об'ємні макети...
Ті ж самі набридливі шкети.
О Боже, ну де ти?
Ще довго так гумкою терти?
Приходь, залітай, припливай!
Тільки щоб не кричати "стривай"...
Щоб просто, наївно та тепло.
Знаєш, як в фільмах, що ретро.
Давай, кажи як? Де? І коли?
А хочеш, мовчи... Чи то подзвони.
Я буду щось робити, щось німе палити.
Сидіти, дивитись, кусатись, любити.
Багато плювали. Багато кричали.
А понту? Тільки й того, що голос зривали.
Не хочу так. Я хочу краще.
Мені не зрозуміти... Та і... Нащо?
Ти пробач за ці листи...
Цю сторінку, мабуть, ти порви.
Хоч ні. Ти залиши. Нехай побуде трохи.
Це ж весело... Сміятись... Що ти.
2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=243252
дата надходження 25.02.2011
дата закладки 17.03.2011
«Счастье целого мира не стоит
слезы на щеке невинного ребенка…»
Ф. Достоевский
Мала. Розхристана…Лице невмите
Шнурочок. Хрестик. Зболена душа
Худющі плечі гріє тóнка свита,
Життя ж не варте й мідного гроша…
Вона – сирітка. Не згадає маму,
Про тата надто спогади сумні.
Мала не розуміє долі драму:
від раку – мама, тато – вмер в тюрмі…
Сиріточка… тамує вивих долі,
та очі щиро сяють на лиці.
Йдуть в безвість тротуаром ніжки голі,
З півнеба очі. Хрестик у руці…
10.03.2011.
переклад російською Наталі Мазур тут: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=262050
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=247533
дата надходження 16.03.2011
дата закладки 17.03.2011
Чом вогонь зіниць ледь-ледь жевріє?
Що тебе бентежить стільки літ?
Що у світі найсильніше? (– Мрії.)
Що найдивовижніше? (– Політ.)
Що бракує ще душі шаленій,
Щоб як слід розважитися? (– Піст.)
Хто і Бог, і зло зі смертних? (– Геній.)
Хто найщасливіший? (– Оптиміст.)
Запитань боятися не варто;
Відповідь – не ворог, – друг звертань!
Тільки та душа стійка, мов Спарта,
У якої світ – це світ питань.
10.01.2011 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=233998
дата надходження 10.01.2011
дата закладки 15.03.2011
Ти відводила очі і тихо душа моя в’яла,
Почуттями зривала ти серце (хто любить – сапер!)…
Ти не вірила в мене, сміялася, з іншим гуляла;
Ти забула мене!.. – Та згадала раптово тепер.
…А тепер все не так. Серце більше не ниє, не чахне;
Біля мене упевненість ангельська сяє теплом.
Біля мене усе!.. І хоч небо ще мріями пахне,
Від старання душі навіть аура йде на пролом…
Бо тепер все не так. Та любов – не релігія Вуду;
Біля мене тепер тільки успіх, і де б я не був, –
Біля мене усе! І хоч я зупинятись не буду,
Ти згадала мене… Тільки я от про тебе забув.
27.01.2011 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=237293
дата надходження 27.01.2011
дата закладки 15.03.2011
Я не довго горів, я, можливо, устиг небагато,
Я ховався від слави, а втім, слава генію – тінь..,
Та раптово померкло бажання манери стакато
І ще швидше погасла охота даремних хотінь.
Я не довго горів… Ну й нехай! Я побачив доволі.
Може й прикладом став? – все-одно не простять мені ті,
Кому думи мої молоді не здавалися кволі,
Кому так, як мені, більше не пощастить у житті.
Для горіння шкідливий так само і надлишок масла;
Коли в спину штовхають – так важко під гору іти!..
Я не довго горів – моя зірка раптово погасла..,
Тішить тільки одне: всі забудуть – забудеш і ти.
18.02.2011 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=241884
дата надходження 18.02.2011
дата закладки 15.03.2011
Тобі немає місця у моєму раю,
Кричи, ламай об стіни кисті рук, то все дарма,
Бо я сюди нікого не впускаю.
- А це у тебе сльози чи роса?
Повір, тобі не варто тут бувати.
Короткі дні, відлига, вічний сніг.
Мій рай- зима, не навчена прощати,
Мій рай- байдужий, найсолодший гріх.
Не плач, мій друже, ти покрив мій рай сльозами
З надією цю зиму розтопить,
Та сльози ці просипались снігами,
А ти не в силах щось в мені змінить.
Душа - мій рай, холодний, неприступний,
Твої старання марні
Так захотіла я сама.
Мій друже, відступись, благаю,
Бо місця у душі моїй нема. ́́́́
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=233969
дата надходження 10.01.2011
дата закладки 15.03.2011
Щось незламне й водночас вразливе,
Вкрите льодом, а віє теплом
Не сумне, не веселе - мінливе,
То штовхне, то пригорне крилом
Загубилося Боже створіння
В лабіринті своїх же думок,
Я благаю для нього спасіння
...Це для нього, мені ж бо - кийок..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=246575
дата надходження 12.03.2011
дата закладки 15.03.2011
У нас з тобою найвідвертіші стосунки
Ти наче дивна копія моїх думок
Й ніхто не стане зводити рахунки
Хоч в тебе поле та нема стежок
Моє блаженство, ні, моя відрада
Я буду жити доки ти ще є
Лише єдина у тобі присутня вада
Ти швидко списуєшся..як не є..
Проте німий, не зрадить, не забуде
Хоч не живий байдужий та безкровник
Тепер скажіть но люди, гірше буде?
Коли папір найкращий співрозмовник...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=247115
дата надходження 14.03.2011
дата закладки 14.03.2011
На цей раз було по іншому. Хороша дівчинка,улюблениця в сім’ї, мала двох кішок,маму і тата. А ще мала бабусю у далекому селі. Чому саме «мала»? Бо вони були готові на все заради своєї прекрасної дитинки. А вона що? А вона тільки рада… Йшла з університету,купляла шоколадний батончик та підставляла лице сонячним променям. Любила метеликів та чомусь,підлітаючи до неї,вони завжди закінчували засушеним виглядом у її колекції. Вона кохала дощі. Так любила,коли вони тихо та рівнесенько падали на землю,ніби крокуючи маленькими прозорими черевичками по тротуару. Любила засинати,думаючи про когось. Зрозуміло,що про когось чоловічої статі! Захоплення приходили і йшли,закриваючи за собою двері… Та вона була щаслива.
- Чуєш,а пішли на танці? – подруга аж підстрибувала на ліжку. – Ну?
- Що я там забула? – вона пила гарячу суміш чорного та зеленого чаю та усміхалась до постера на стіні. Прекрасний актор,такого напевно більше немає.
- Сходи сама,а?
- Кажуть,танцюристи добрі в ліжку.
- Скажи,що просто там в когось втирилась,- посміхнулась вона і поставила чашку на стіл.
- Там такий хореограф… - подружка примружилась. Вона так завжди робила коли бачила ціль.
- Добре, - стало просто цікаво,їй просто стало цікаво…
Він любив танцювати,любив жінок та курив міцні цигарки. Чомусь особливо хотілось дістати запальничку після бурхливої ночі з його колишньою. Нелогічний,але існуючий зв’язок.
Яке заняття підряд вона спостерігала за ним і згадувала слова подруги… А звідки та знає,які танцюристи у ліжку? Ясно,що не з свого досвіду. Хоча… Подружки – люди загадкові,і діляться секретами тільки тоді коли ти залишаєшся у них ночувати,п’єш каву та розповідаєш про минулорічний курортний роман.
Він посміхнувся та зупинившись оголосив:
- Всі молодці! Перерва.
За вікном зоряна ніч. Тихо… І незрозуміло чому вона у його квартирі. Можливо хоче поговорити про танці,або про метеликів,або про ще щось… Напевно,розмова за чашкою чаю – це не те,чим вони можуть зайнятися цієї ночі. Її чомусь кинуло у піт. Вийшла на балкон. Десь внизу в дворі нявчали коти. Весняна ейфорія. Весняний вітерець. Шкіра перестала палати. Місто поглинула темрява,лише вуличні ліхтарі розсіювали її. І навіть у такий час автомагістраль не замовкала,шум моторів та шурхіт коліс швидко летів поза межі міста.
Він підійшов ззаду та тихенько торкнувся губами її волосся. Навіть у холодну ніч може бути спекотно. Вона повернулась,він торкнувся її підборіддя та поцілував. Довго. До втрати контролю.
Він курив на балконі. Повільно втягував шкідливий дим в легені. І думав,що напевно це стало вже звичкою. Сонце підіймалось над горизонтом,пробуджуючи місто,зазираючи у кожну щілину в будинках…
Вона лежала,вкрита простирадлом,і думала про шоколад,сонце,і про те,що танцюристи справді добрі в ліжку. Вона б сказала навіть дуже добрі…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=244531
дата надходження 02.03.2011
дата закладки 14.03.2011
Сонячне проміння приємно лоскотало ніс,і я прокинулась. Світанок підкрався непомітно,зануривши мою постіль у сяйво. Я сіла на ліжку,торкнулась ногами холодної підлоги та роззирнулась у пошуках якоїсь одежі. На стільці лежала чиста чоловіча сорочка,і я,недовго думаючи,одягнула її. Відчувши запах яєчні,який доносився з кухні,я тихо розсміялась,уявивши його біля плити. Так і не відшукавши капців,підійшла до дзеркала,затягнула волосся у тугий хвіст та вийшла у коридор.
Всю квартиру,ніби шматок м’яса на шампур,нанизало сонячне проміння,готуючи з неї черговий кулінарний шедевр. З кухні долинав аромат міцної кави,і я швидко прийнявши душ,відправилась на запах. Він стояв біля плити і щось мугикав собі під ніс. У довгому халаті,з якого стирчали босі ноги. В цьому домі що взагалі капців немає?!
- Мені ще ніхто ніколи не готував сніданок,- прошепотіла я.
- А в постіль?- він примружившись посміхнувся,і не зважаючи на мої протести,відправив назад у ліжко,умотивувавши свій вчинок тим,що готує для мене щось незвичайне.
Я,роблячи невдоволений вираз обличчя,лягла на постіль,навіть не подумавши вкритися ковдрою. Сонячне проміння огорнуло мене,зануривши у різноманітні спогади. Запах стиглих яблук,м’яка зелена трава…Згадалось,як колись у дитинстві пекла пиріжки з теплого піску. Тоді здавалось,що найголовніше у житті – мамині руки та жовті сукні(рожевий колір я ніколи не любила). З роками все змінилось. Стало складнішим,але в чомусь і яснішим.
- Соня!- почула я сміх.-А я думав,чекаєш,вмираєш від нетерпіння…А ти!...
Я розплющила очі і зі здивуванням підняла голову. Він тримав в руках підніс з гарячою запашною кавою та яєчнею,жовток якої розплився у формі серця.
- Хм,- я глянула на нього наївно незацікавленим поглядом.-Теж мені незвичайно…
- Вклав усі сили і душу,- він поставив підніс на нічний столик і поцілував мене у щоку.-Скуштуєш?
- Твою душу?-я задумалась. -А раптом не сподобається?Може занадто солодка?
- О,ти мене тішиш,- він впав поряд і обійняв мене за плечі. - Може пересолив?
Я сіла на ковдрі по-турецькі та взяла у руки тарілку. Почавши з сердечка,я вдячно схилила голову і з набитим ротом проговорила:
- Вене не мошна шприймати як квитика. Я з вчорашнього дня нишого не ила!
- А,сподобалось,зрадів він,простягнув мені чашку кави і сказав. –Спробуй. Мій фірмовий рецепт. Таємницю приготування ніколи не розповім!
- А якщо кип’ятком на ноги, сковорідкою по голові, або ножицями по пальцях? –відпивши духмяної рідини,спитала я.
- Навіть під страхом тортур,- гордо піднявши підборіддя відповів він. Я пройшлась пальцями по його ребрах і він засміявся.
- Нічого,- облизуючи губи,я думала. – Вгадаю!
Потім піднесла чашку до носа:
- Пахне…Ммм…Як пахне…Кориця…Шоколад…Ти що хочеш,щоб я стала жирна як слониха?Скільки калорій!Ще щось пахне…Але я не знаю,що це за запах…Такий дивний…
- Ну і нюх,- він з повагою глянув мені у вічі. –Про корицю і шоколад ти вгадала.
- А таємний інгредієнт?- я підсунулась до нього ближче.
Він засміявся,але нічого не відповів і почав збиратися на роботу. Я почула шум води,відкинулась на подушку і відпила ще кави. Від солодко-гіркого смаку,кімната в моїх очах почала кружляти.
- Ти не бачила моєї сорочки?- крикнув він з коридору. – А…- тільки і сказав,зупинившись біля дверей. – Ну,носи,раз зручно. І мені подобається...
- Ахаха,- засміялась я і поставила порожню чашку на стіл. –Хочу ще кави!
- Е,ні…- він взяв піднос та пішов на кухню. – Тобі так багато не можна! Глюкі почнуться! – крикнув він вже з кухні,гримаючи тарілками.
Сонце вже зігріло квартиру,розтікаючись то ній,заповняло кожну щілину теплим світлом. Дивно,але гаряча кава викликала у мене розслаблення та знерухомлення.
- Ну,все,до вечора,люблю тебе, - він чмокнув мене у щоку та вийшов з кімнати. Через хвилину я почула як грюкнули вхідні двері. Хотілося ще спитати про жовті смачні сердечка,але в мене просто не міг відкритися рот,я відчула що заглиблююсь у сон. Ні,не буду спати! Хочеться ще кави.
Подивившись на себе в дзеркало,я вирішила не перевдягатись. Сіла на кухні,ліниво дивлячись на немитий посуд у раковині. Сонце проникало у скляні стакани,будувало там райдужні перспективи з недопитого чаю. За вікном теплий погожий день відкрив свої обійми для мене,і я,недовго думаючи,кинулась у них.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=240388
дата надходження 11.02.2011
дата закладки 14.03.2011
Коли мала - не цінувала.
А як втратила – заплакала.
Як був поряд - не помічала.
Коли зник - вірші Йому писала.
Коли кохав - Ти не дивилася.
А як пропав – заметушилася.
Коли тепло дарував - Ти не хотіла.
А як перестав - тоді зрозуміла.
Коли руки тягнув - Ти нервувалася.
А як пішов - тоді злякалася.
Зелень очей своїх - дарував Тобі.
А Ти говорила - забери собі.
Коли хотів прийти - був зайвий Він.
А як встиг піти - бігла слідом за ним.
Плакав ночами Він і сльози текли.
Ні чого не стало, не помогли.
Говорив Тобі, що потрібна Йому.
А Ти, для чого? щось не пойму.
Та все змінилося і щасливий Він.
Тобі наснилося, що у Тебе Рувім.
Не моя доля, щось не склалося.
Та не вбивайся Ти, ще прославишся.
19.02.10
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=173278
дата надходження 22.02.2010
дата закладки 17.02.2011
Старі образи викинь з голови
Повір, не варто їх тримати в заперті.
Пусти їх за водою, течія покаже
Все, як буде краще, лілія розкаже.
Ти ж не знаєш як усе складеться:
Може гроза ось насуне, а може минеться.
Може вітер здійме твої крила небесні
І буде лиш видно сліди: маленькі, чудесні.
Хоч, мабуть, ти вирішуй сам
Чи жити без образ чи берегти їх там.
Що тобі найближче та рідніше обирай
Тільки винен будеш ти, запам’ятай.
Життя – цікава штука, знаю,
Та іноді бентежить дико – я тікаю.
Не вихід це, я знов настирливо чекаю,
Щоразу більшу мрію солодко плекаю.
Стомився мозок від нудних перипетій
Приховувать не стану, я тюхтій!
Лякаюся дрібниць наївних в буднях
Між тим, скажу вам, повне то безглуздя.
Ви на мене не дивіться так.
Буває, що по іншому – ніяк!
Інколи мирюся, інколи борюся.
Зазвичай лише одне – щиро я молюся…
2009
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=240908
дата надходження 14.02.2011
дата закладки 17.02.2011
Хочу я жить,хочу стремится,
хочу любить, творить и нужным быть,
но грех мне говорит остановиться,
чтобы игрушкой ему быть.
Имел семью, любовь родных и ближних,
но оступился я в пути,
но ты, мой грех, везде ты рыщешь
и не даешь ты мне пройти.
Ты - сила тьмы, разврата, злодеяний,
ты обокрал меня всего,
но мне твоих хлопот не надо,
твое не нужно ничего.
Не раз я брал Живое Слово в руки,
пытался я уйти от тьмы,
но ты держал меня за руки,
чтоб силы зла меня сплели.
Как обрести мне крылья птицы?
чтобы взлететь на небеса,
чтобы из дней не рвать страницы,
чтоб не грешить мне никогда.
Я знаю, что есть путь спасения,
я знаю, что есть светлый путь,
Всевышний, дай благословение,
чтоб мне дорогу повернуть.
Твою заботу, сатана, свергаю,
любовь Всевышнего сильней,
про ту любовь я точно знаю
и буду следовать за ней.
Дай, Боже, силы и терпения,
чтоб духа зла преодолеть,
прошу я Твоего спасения,
чтоб в этой жизни жить успеть.
Прими меня не совершенным,
дай мне преграды одолеть,
молю Тебя я на коленях,
молю Тебя со мною быть.
Прости мой грех, мои обиды,
что дьявол заставлял носить,
с Тобой достигну я победы,
с любовью в мире буду жить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=230259
дата надходження 21.12.2010
дата закладки 17.02.2011
Обняла ароматом неба,
Чисто-джерельної води,
І ніжним поглядом скріпила
По собі неземні сліди.
18.11.2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=238567
дата надходження 03.02.2011
дата закладки 17.02.2011
Туркочуть дикі голуби.
(Вночі достигли абрикоси...)
Дахи підставили лоби
Під потеплілу неба просинь.
Ранкова зірка мерехтить.
(Садок підготував сюрпризи...)
Повітря свіжістю тремтить,
Вдягає ранок срібну ризу.
На тлі ранкової пори
Спориш виблискує у росах.
На небо вийшла з-за гори
Жовтогаряча абрикоса.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=235308
дата надходження 17.01.2011
дата закладки 15.02.2011
Ти маєш мрію про спокій -
Я маю мрію про тишу.
Ти промовчала про роки -
Я не розкажу, що пишу.
Ми випиваєм хоробро,
Музику ставим тихіше.
Ти маєш право на спробу.
Я маю право на іншу.
( В. К. )
----------------------------------------------------------------------
... ребусами тротуарних спроб тебе впізнати
і горіховим спокоєм далі волочусь по місту.
Заримована біль ще тріпоче в медичних халатах,
так втомилась... мені б десь край долі присісти.
Язиками бажань і слиною отрута буденності,
неможливості дотику, ніби у часі прогалини.
Ми подружимось... вартість такої певності-
нас залізом обох незаслужено...не покарано.
Ти не тиші бажаєш -землею вона десь остудиться,
частим гостем з дитинства крокуєш, як спалах.
... не приходиш... моя пересічність на вулицях-
маю право на вибір...не впала...обрала...
...так мало...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=240418
дата надходження 11.02.2011
дата закладки 14.02.2011
... від зими до зими поспішають незграбні потяги,
вчитуюсь в себе, дивуюсь і певне, що з відчаю.
Бережи себе там - від мовчань і осіннього протягу-
наша друга зима - не остання...я ніби засвідчую.
Переливами кольору ніжусь в твоїй пам"яті. Гематофобія змушує стрепенутись і забути про смерть, а небо вже торкається волосся. Жилося досі безбарвно і лише бірюзові слова надсилались тобі з щирістю. Листівками електронними без зайвих почуттів,коли ти вкотре хотів мене забути. Зима... Тоді я сама відчула твою присутність і знайшла тебе на фоні рожевого несмаку. Втрутилась у зіркові прогнози, здобула радість таємничості і чекання. Рання байдужість, спровокована почуттям провини. Людина, що пересувається моєю уявою тепер на грані необхідності...
Лише бракує сміливості.
Аромат кави тамує спогади ненаситні,
тижні невідомості покаранням найгіршим.
Перехожі повз мене байдуже-привітні,
а я за своєю провиною...тільки тихіше.
Кілометрами,наче рубцями по тілу -
затишок засніжених снів із торішнім листям.
Молитовне безсоння до тебе хотіло,
поселило навіки в старім і занедбанім місті.
Щоб твої руки до зірок торкались
і нам зосталась лише хвилина-
невпинно...
Потребувала шквалу, дикої експресії, а й справді було весело. Так лише на атракціоні,коли вперше,а потім набридає. Знаю багато істин, сама їх безперервно вигадую і втілюю правдою. Але жоден атракціон не замінить подарунка зими. Зніми маску розчарування, останніми долі не бувають. Ти зафіксований в десятках моїх віршів, які ділити з кимось не доводиться. Непідробними сльозами, лише словами можу передати краплю тепла. Принесла тобі зайві турботи, виступала проти...спокою. Синьоокою зрадницею тупотіла на вістрі безмежності. І що залИшилось? Тішилась твоїм віршам, тішусь твоїй присутності і зимі...
У волоссі кавове мереживо-
стежимо за щастям з різних сторін.
Один... починай і завершуй відлік,
виклик спростовано...небо дозовано...
клаптик блакиті зветься дарунком-
обіцяним трунком стане весна
та спокій не бачить дна.
Ковтай і чекай снів весняних-
люби безперервно свою оману...
...листами...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=236022
дата надходження 20.01.2011
дата закладки 14.02.2011
.. запальничка відлякує темряву боязко,
ти павуком на стінах нудьги й неодмінності.
В задачі відсутні старі варіанти розв"язку,
притрушені пилом і втрачені марно цінності.
Моє підземелля приховує хмари обурення,
відчужена майже,спростовую спокій і злочини.
Занурення в казку, у себе безглузде занурення-
списки майбутнього сліпо й натхненно скорочено.
Для початку позбулась усіх натяків на безсоння - списані клаптики зими горіли яскраво і мовчки. Чоловічі сорочки завжди здавались теплішими, особливо коли в клітинку. Вперто намагалась вмістити в тих клітинках свої задуми, паперовість сподівань стала надто звичною-звідси нові надії. Шкода витрачати час на сон, краще на безсоння. Вікна дрімотно чекають погляду на вулицю і тоді мені здається, що я теж колись була вікном і ненавиділа зими. В ті часи хтось замріяно в мене вдивлявся і радів життю, бачив крізь мене щось казкове. Та це було дуже давно...скло мабуть розтрощили чиїсь руки - чи то з поганих намірів, чи то просто, щоб стало весело-не знаю...Справа в тому, що на моєму підвіконні не могли рости квіти. Спочатку сонце їх пестило і вони жили, а коли я насичувалась сторонніми поглядами - помирали. Скільки їх загинуло тоді...і все через мене. Може каміння було заслуженим чи все це було сном? Неважливо, але квітів не люблю досі.
Під час одного з безсонь я чітко почула сонячний голос, який розповів, що ненавиджу я квіти тому, що сама колись була квіткою. Моє життя було довшим ніж у звичайної рослини, але якийсь погляд мене полюбив і зірвав. Яка різниця - була я вікном розбитим чи зірваною квіткою? Цей голос нічого нового мені не сказав, але чомусь я почала його чекати кожного безсоння...
Тоді...
темрява світилась зеленими пагінцями
надмірне чекання було необхідністю.
Мінялись з тобою на вічність місцями-
в долонях прозорість з пісочною ніжністю.
Розплетені вІрші тобі стануть зброєю
і голос звучатиме...буде надією.
Допишеш за двох нашу дивну історію
на білих снігах необхідністю сірою.
Потім ти почав звучати кожного зіркового неба і читати мої записи прямо з сорочки. Дрібними дотиками вивчав картину вигаданої реальності і здається полюбив мене. Ця історія про те, як я була квіткою, щоразу була особливою, але завжди пахла ромашками. Я не любила квітів і зараз їх не люблю. Навмисне мій світ був вишневим, лише іноді ягідним, без жодної квітки. А ти казав, що я була квіткою...може навіть й ромашкою,бо звідки цей запах? Тоді вперше відчула страх і біль зірваних пелюсток (любить - не любить). Знаки питань сипались боляче, а ти мовчав. Відповідь на головне питання була в твоєму голосі, який тішив кожне зіркове небо своєю присутністю...
Вкрадені літом - хотіли любити,
боялись зими, наче втоми.
В кишенях заховані квіти-
обіцянки вголос Нікому.
Номер з майбутнього-
зараз відсутнього-
майже усе ми змінили-
сили...бракує сили.
Це було схоже на безсилля. В те зоряне небо я поклала у вазу величезний букет квітів і чекала на голос вкотре. Ти відчував вишневу неможливість мого квіткового майбутнього, але все ж не покинув мене. Обручка відпочивала від шкіри, а кімната наповнилась новим сподіванням. Білий колір,який я ненавиділа, мав мене гріти на святі розбитих келихів. Ця спроба хоч якось повернути минуле вбила ще кілька рослин. Шкода.
Наближення дати літньої змусило розлюбити безсоння і ти більше не звучиш. Та вранці мені подумалось, що свято не заслуговує мене і краще цей світ отримає ще одне розбите вікно ніж сон,прирученої голосом...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=237278
дата надходження 27.01.2011
дата закладки 14.02.2011
Я п`ю твій літній, тéрпкий мед
із повних вуст в крихкім світанні
(нехай пробачить Архімед
закон людський – сердець стискання).
Лежиш, зорієш в грань п’янку
Блакитних два, ясних озерця
Так обережно в кулачку
Моє пташине носиш серце.
Грайливо мрієш у волошках,
спиваєш щастя з небокраєм ,
Стрічаєш вéсну в синіх площах
та вісь планети обіймаєш.
Я п`ю ромашковий нектар
із повних вуст - у безголоссі -
ключем у грудях б’є пожар
над нами небо – у колоссі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=240201
дата надходження 10.02.2011
дата закладки 14.02.2011
переболить…
перекричить…
перенуртує…
відійде в сповідь,
кане в Лету,
відцвіте.
переживу…
перенадіюсь…
перемрію…
згадаю перше,
друге,
золоте.
заклекотить
замовкне
захворіє
у буднях втрачене,
у поглядах думок
затужить…
засміється…
заніміє
хтось мав сказати
та чомусь замовк.
не підійде…
не гляне…
не заплаче…
не заведе у дику круговерть
не кине камінь, але все ж
пробачить –
й заб’ється в серце,
де полатано тепер.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=234507
дата надходження 12.01.2011
дата закладки 10.02.2011
Відносини порвались, як струна…
Краї твоїх образ обмерзли льодом.
Ти спрагло випила мене до дна,
як чашку чаю з пелюстками глоду.
Ти брала штурмом гори і серця,
в човні перепливала океани,
болючі точки вивчила й місця,
і грандіозні будувала плани.
З мечем і луком, в джинсах, на коні…
Париж, Нью-Йорк, Венеції канали
сапфір і …зірка у твоїй руці,
сонет і арфа під вікном лунали.
З богами – в покер, з дурнями – в кіно,
з простими олігархами – на царство,
ти грала з долею, а далі – все одно,
і - усмішку зривала з вуст на хамство.
Ти лікувала болі наперед -
душевні рани йодом заливала -,
та зовсім несподівано – сюжет -
не в драму, а в комедію писала.
Ти знала: світом правлять не святі,
нещирі на любов і на похвали,
але за все найбільше у житті
тобі хотілось, щоб тебе – кохали!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=234831
дата надходження 14.01.2011
дата закладки 10.02.2011
другий день. сік томатний. самбука.
телефон у режимі «без звуку»
б’ють хвилини – розпечені краплі
від мовчання – і серце на клапті
в тиші звуки мов куль міліграми
замальовую пензликом шрами
алкоголь замість чаю й отрути
«…абонент в недосяжності…» - чути
третій день… я чекаю… щомиті…
нерви дротом колючим пробиті
в щасті ж – ниточці кардіограми
гострі я відшліфовував грані
не мовчи. то ж не смутку образа
недомовлена поспіхом фраза
намагаюсь її осягнути …
«…абонент в недосяжності…» - чути
пересуди, обмови, обмани
голос змовк, мов зашиті кармани
в тиші я не зумію мовчати…
але знаєш – я вмію чекати...
PS. …чекаю твого дзвінка
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=235239
дата надходження 16.01.2011
дата закладки 10.02.2011
давай дивитись будемо у вічі .
ні кроку вбік, назад ані хвилини
колючі фрази оминемо стрічні,
пробачимо образи і провини…
припнем зухвалість ( з безсоромністю цигана),
обдурим правду гіркою брехнею,
і виймемо дві кулі із нагана –
я буду твій – і будеш ти моєю…
надірвем смуток сміхом божевільним
запалим пристрасть у чашках із чаєм
заіскряться серця двобоєм спільним…
тож біль, як телевізор…вимикаєм ?
без хитрощів знімемо власні грими,
війни сокиру навпіл закопаєм
я – в себе, ти – з своєї половини
байдужість-бумеранга поламаєм…
намокне сіль в очах, як щира сповідь,
зомліє ніч, мов сон на передпліччі.
ми будем на межі між кайфом й болем…
...давай…завжди дивитися у вічі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=235781
дата надходження 19.01.2011
дата закладки 10.02.2011
обпалювали поцілунки губи
ми заблукали в травах – між зелом
твої вуста прошепотіли ….любий
а пригорщі наповнились теплом
затерпло в грудях…серці…біля скроні
в артеріях завирувала кров
і зашарілись ласками долоні
із неба – в землю…вогняне жало…
від поцілунків пересохли губи
котилось сонце яблуком за став
вуста у втомі шепотіли…любий
коли тебе до серця пригортав…́́́́́́́́́́́́́́́́́́́́́
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=237150
дата надходження 26.01.2011
дата закладки 10.02.2011
У заметах ховається вечір
Серце з серцем – взаємності храм.
Дві руки – обіймають за плечі,
Дві руки – обіймають за стан.
Цілувалися ми на морозі,
шитим килимом сніг до узбіч.
Два сліди – у снігах на дорозі
Дві Душі – і незаймана ніч.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=237455
дата надходження 28.01.2011
дата закладки 10.02.2011
Сніг за склом
між пурпурове листя…
плавний вигин білого плеча,
завиток волосся,
чай з малини,
і печаль - як осінь золота.
Брів дуга
помітний слід безсоння
від руки й подушки – на щоці -
електричний чайник
вкотре стогне - чай з малини -
чашка у руці.
Погляд-пустка
знаком запитання
поряд висне, повз моє лице,
мов останній погляд
через сонце,
він тебе крізь мене пронесе…
Сніг за склом,
як пурпурове листя...
плащ благенький,
сумка з-за плеча...
захолола чашка,
чай з малини,
і хода засніжена,
чужа…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=234223
дата надходження 11.01.2011
дата закладки 10.02.2011
Кава «Jacobs» із молоком,
перший сніг на асфальт холодом,
білий світ за подвійним склом
розкидається сріблом-золотом.
Ти як завжди – весела й …одна –
манікюр із салону з малюнками,
а в очах дорога сумна
й перші болі гіркими трунками.
Туш… помада… шпилька-каблук,
тонкі пальці, окуті золотом,
і слова, як умілий павук,
заплітають мене першим холодом.
Ти пішла. Тебе поряд нема,
силует уві сні моїм стрінеться
й ніби в помсту сердито зима
від нестями, як лютий звір піниться.
Кава «Jacobs» із молоком,
ниє спогад оголеним проводом,
а зима за подвійним склом,
як любов твоя -
з першим холодом.
просто чарівна LaurA з чудовими роботами , плейкаст на: http://www.playcast.ru/view/1752260/c9c9c4beba9d6111437043b11492f76231714c38pl
та переклад на:http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=311937
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=234051
дата надходження 10.01.2011
дата закладки 10.02.2011
Ти горнулась до рук хлопчачих ,
обнімаючи крадькома.
Осінь листям кленовим плаче,
шле в конвертах в минуле, дарма.
Він пішов з білих снів, і з долі -
перехрестями в’юнких доріг,
Наостанок залишив болі
і – кленовий букет на поріг.
Ти горнулась до рук хлопчачих
серця ритми - шалений біг -
він залишив кохання гаряче,
а от сам залишитись – не зміг.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=238018
дата надходження 31.01.2011
дата закладки 10.02.2011
Напишу тобі вірші… хай гірші,
ніж Сосюра , Шекспір , а чи Блок
Розгнуздаю думки свої піші,
заримую рядки помилок,
нагадаю про сосни та клени,
у незайманій площі століть ,
аби знов твої очі зелені -
невтоленну спрягли мою хіть.
Нароблю диво птахів крилатих
(не журись, що з паперу вони),
піднімаються вгору завзято,
щоб наблизити подих весни.
Научу за зорею літати -
сядем вранці на велосипед - ,
щоб зі стріхи дідівської хати
понесли нас пригоди вперед.
Покажу, як летить павутинка
й парашутик кульбабки завис,
сонце сходить немов мандаринка -
спілим соком наповнює вись,
як колотить туман у лиманах,
як тече по вустах сік ожин,
як ховається щастя в карманах -
серед жовтих пелюсток жоржин.
Пригальмують хід хмари горбаті,
оминаючи нас зусібіч,
а димар...мов даїшник пузатий,
спеленає за пазуху ніч…
Вип`єм ночі травневі до ранку
і пліч-о-пліч впадем на горбку,
налякавши збентежену Мавку
в волошково-модельнім вінку…
Розкажу тобі вірші…хай гірше,
ніж Тичина, Вольтер, а чи Фет,
але ж це…це мої будуть вірші -
тож сідай на мій велосипед!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=239286
дата надходження 06.02.2011
дата закладки 10.02.2011
Вона кохає. В коротких віршах, в дитячій прозі
згортає літо, сплітає осінь у теплій бронзі.
Слова, як тижні, не переставиш місцями фразу
CіDі подерті, хмільна байдужість в екстазі джазу.
Вона все бачить. Короткозорість не мучить совість.
Чужі обійми, гламурні пики й відверта гордість
світанки в спину, а любі ночі не наздогнати,
від болю лікті, на стіни лізти…а чи писати?
Вона чекає. Ти ж виріс швидко, пішов шалено
(надмірно злився, коли казала, що ще «зелений»…).
Перон, вагони, сосиска в тісті, остання каса
як кістка в горлі, як роль акторки, що не вдалася.
Вона ще вірить. Під серцем коле, гріхи як втіха,
найперші зморшки – немодні зовсім, як в’язь горіха,
з мохеру светр, рукава довгі не гріють й дома,
дешеві квіти…чиїсь. У вазі. І підла втома.
Не перепише. Листів , листівок, кохання ноти
Дзвінків чекає, перебирає зім’яті фото
«Постскриптум» пише, в кінці три крапки, підхопить сльози
Вона кохає… в коротких віршах. В дитячій прозі.
PS. ..відтоді як Він пішов, меланхолійні нотки ніжності поколюють змучене серце і віддають тонкими голочками у кінчики пальців. Вона…все ще кохає… Його…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=238834
дата надходження 04.02.2011
дата закладки 10.02.2011
Я бачив, як ти цілувалася з іншим
відраза хмільна, біла ніч як сукно.
Це та – для якої присвячував вірші?
Це та – від якої любов як вино?
Вишневі вуста на лиці полотнянім,
стан, шитий вітрами в молочній імлі.
Ще вчора мене цілувала в тумані…
…згорає від сорому серце в вогні.
Я очі відвів. Пелена різонула.
Штовхнув підло холод струною в плече.
В незграбних обіймах чужих потонула,
крижиною думка розп’ята пече:
«Як серце зчерствіло свічадами чуйне?»
шпигає гадюкою в скронях жало.
Слух врізало тихе мовчання…отруйне:
«Кохання..?
між нами його не було».
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=239359
дата надходження 06.02.2011
дата закладки 10.02.2011
Плаче...
Співа...
Знову плаче...
І знову співа...
Хто вона?
Дівчина
Жінка
Вдова
Хіба важливо?
Головне,як вийма...
Душу...
Серце...
Знову плаче!?
Ні...
Знову співа...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=240144
дата надходження 10.02.2011
дата закладки 10.02.2011
Крутосхил на теплім боці балки
Отряхнувсь од затяжного сну.
Синьо-фіолетові фіалки
Зустрічають радісно весну.
Там, де ручаї стежки розмили,
У побляклій степовій золі
Сяють, наче очі твої милі,
Горнуться до матінки-землі.
Свіжість їхня бризкає до неба,
Запливає ніжністю в серця.
І в душі з'являється потреба
В цій красі - дарунку від Творця.
Вабить око, мов озерна заводь,
Спраглий цвіт, розлитий з краю в край.
Я й тобі пучечок на незабудь
Принесу, ти лише зачекай.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=240153
дата надходження 10.02.2011
дата закладки 10.02.2011
Ты помолчи, одну минуту.
Послушай тиканье часов...
И грустно станет почему-то,
Но всё сказать, не хватит слов.
У механизма, есть детали,
Но нету сердца у него.
Мы все немножко, опоздали...
Щемит так сердце оттого.
И всё больнее и больнее,
Смотреть с годами на часы.
Ведь мы становимся мудрее,
От черно-белой полосы.
Часы ломаются нечасто
И отстают не так, как мы...
Идут лишь с целью - не напрасно,
Давая в детстве нам, взаймы.
Когда становимся взрослее,
Мы нервно платим по считам.
Тогда макушка всё белее -
Нас кредитор находит сам.
Ты вспомни тех в земле лежащих,
Под это тиканье часов...
Ведь сколько было настоящих!
Тебе не слышно голосов?
© Copyright: Юрий Богатинский, 2011
Свидетельство о публикации №11102075404
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=239474
дата надходження 07.02.2011
дата закладки 08.02.2011
Вії вниз опускаються тихо –
Засинає на парі студент.
В далечінь від лекційного лиха
Бідолаху несе важкий день.
Про політику щось там говорить
Дивним голосом дядько якийсь..
А студент в невідомих просторах
З білим сонним туманом зустрівсь.
Ще до сесії, як до Венери,
І поспати є сенс і є час,
А у лектора дивна манера:
Заколисувать тоном всіх нас.
Семінар відсиділи на голках –
Відпочити бажає душа!
Хтось сказав: „Що сидіти без толку?”
Та і з лекції дав строката.
Але ж ні, ми студенти хороші
І на пару останню прийшли,
Бо на іспит не вистачить грошей –
Всі вони на гулянки пішли!
Спить студент під лекційну розмову,
Бо в гуртожитку – там не до сну..
Дивний лектор співа колискову
Монотонну і дуже сумну.
Хто студентом не був, той не знає
Як народ цей веселий живе:
Зранку спить, а ночами гуляє,
Ще й на парах все ж зловить своє
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=149346
дата надходження 10.10.2009
дата закладки 08.02.2011
Ответная любезность.
Обязанность? Бесполезность?
Лицемерие слабых?
Соблюдение уставов?
Ложь человеческих нравов
Вежливость.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=161318
дата надходження 16.12.2009
дата закладки 08.02.2011
Недолюблена з дитинства,
Недозріла на свій вік
Я фізично недожінка,
Серцем недочоловік.
Не до мене всім навколо,
Та й мені до них не до...
Я ходила в недошколу -
Заклад не доведи Бог.
Потім ВУЗ, недоосвіта,
Я недОспеціаліст.
Може, недоодружитись?
Якщо досі не до сліз.
В недосвіті недолугім
Недоїжа, недолюди,
Знаю хтось колись полюбить
Недовірші мої грубі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=168628
дата надходження 28.01.2010
дата закладки 08.02.2011
Хочу бути Твоєю коханкою,
Ховатися за серпанками,
Вабити вродою,
Відмовляти згодою...
Хочу бути твоєю коханкою
І росистими літніми ранками
Посміхатись Тобі ніжно,
Марнувати життя на вірші,
А ще успішно
Бути потішною:
Сміятися голосно,
Рахувати життя полоси,
Стріпувати волоссям,
Говорити з дорослими
Дитячою мовою,
Здаватися "нездоровою",
Часом пити розчинну каву,
Розмовляючи, бо цікаво(!)
З людьми незнайомими
І мовчати годинами вдома...
Хочу знати, що Ти зрозумієш,
Заспокоїш мовчки, як вмієш,
Погладиш рукою волосся...
Вибач, мені здалося...,
Здалося, що Ти існуєш...
Я хочу Тебе. Ти чуєш?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=165888
дата надходження 13.01.2010
дата закладки 08.02.2011
Якщо вже кава - то радикально чорна,
Якщо вже заміж - за короля,
Якщо вже пити - то тільки повну,
Якщо вже пишеш - то за поля.
Життя коротке, секунди ниці,
Хвилин так мало, а вже годин...
Я не розмінююся на дрібниці -
Ночей так мало, не більше днин.
Роки минають, життя проходить,
Якщо не мимо - до біса жаль!
Спішу надихатись. А чи виходить? -
Покаже мудра в очах печаль...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=166850
дата надходження 18.01.2010
дата закладки 08.02.2011
Кохай мене...
Якщо зумієш, якщо захочеш: дивись в мої глибокі очі,
Гори душею, палаючи тілом, даруй все те, чого хотіла,
Люби, леліючи ніжно в серці, називай мої очі банально - озерця,
Даруй мені квіти, цілуй мене міцно, люби мене тихо, ревнуй мене грізно,
Віддай мені все, що є за душею, розумій, що ніколи не стану твоєю -
Залишусь собою і буду єдина... Для тебе. Для інших я просто людина...
Роздивися в мені Божество, Свобода і Сила - моє єство,
Кохай мене зблизька, дивися здалека, я просто орлиця, ти просто лелека,
Люби і терзайся, кохай і борися, за мене помри, за Любов воскресися,
Хвилина зі мною - життя навзамін, коли я з тобою - готуйся до змін,
Готуйся до зради і просто мовчи - шукаю достойних, мене не учи,
Кохай і обожнюй і просто терпи - я лиш вибираю Вони або Ти...
Мій досвід для тебе темніш темноти, ти раб мій... І Бог мій це все-таки Ти...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=202534
дата надходження 24.07.2010
дата закладки 08.02.2011
Легкому диханню мені вже не навчитися
І спину рівно я тримаю через раз
Чи не пора тобі із цим змиритися,
Якщо кохати можеш без прикрас?
Не закривай моїх недоліків долонею,
Не змінюй мене силою вина,
Бо я не Вишукана,- Знайдена для тебе долею,-
Твоя Одна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=203657
дата надходження 31.07.2010
дата закладки 08.02.2011
Ти вчора була зі мною.
Сьогодні ми теж разом.
Я завтра буду з тобою,
щоб подумки не розлучатись.
Щоб подумки не розлучатись,
Душею назустріч летіти,
Стрілою Амура примчатись,
без тями,до дна захмеліти!
Без тями,до дна захмеліти!
Зігріти Тебе, моя радість,
Щоб завжди,маленька,з тобою
я подумки міг зустрічатись!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=239732
дата надходження 08.02.2011
дата закладки 08.02.2011