В неї у серці прочерк у пункті прощ,
Галочка в пункті «помста», душевна цвіль…
Завтра про це напише штук десять віршів…
Кожен поет повинен писати про: - дощ,
- каву,
- любов, і
- біль…
Щоби пробачить, треба трохи зусиль…
Може й не треба (коли без них зручніше)…
В неї у ідеалах Фріда Кало,
в плеєрі Linkin Park, на сорочці пляма
(хто не помітить добре, помітить – к бісу)…
Звісно ж: - усе купується за бабло;
- заздрять усі їй,
- в душу до неї лізуть,
- і лиш її життя - то трагічна драма -
З рештою світу подібного не було…
Мама - великий бос (і маленький бюст),
Батько пішов десь коли їй було чотири,
Чоловіки – рогаті й парнокопиті
(Фройд би сміявся…)
Кожен поет повинен писати про людство,
Тижнями не виходити із квартири,
Плакати в риму і безпробудно пити,
(Якщо не так – значить, поет не вдався)…
В неї руде волосся, зелений плащ,
А в універі кіпіш (Ще відрахують
З тими що за Франком бухали увечері…)
Хтось би їй показав, що бува інакше…
Чим тут зарадиш, коли тебе не чують?
Всьому свій час, все буде люкс, малеча…
Ти зрозумієш дещо, навчишся дечому,
Кожен поет збирає подібний досвід,
Мабуть щоб врешті решт стати дорослим…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=248136
дата надходження 19.03.2011
дата закладки 23.11.2011
В її душі закам’янілі квіти
Чекають на свого садівника…
Щоб у руках гарячих затремтіти,
І мрій надпити з чистого струмка.
Її печаль – то солов’їні співи
Із саду переораних надій,
Чекань безсонних неосяжні ниви,
І зустріч неприборканих стихій.
Їй важко кров`ю малювати правду,
Ходити босим серцем по стерні,
І в хитрих сновидінь просити спрагло,
Щоб принесли з собою світлі дні.
Душа її – незаймана діброва,
Де смуток і замріяність сплелись.
Листи свої в нікуди пише знову,
І розсилає, як птахів, увись…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=287519
дата надходження 20.10.2011
дата закладки 24.10.2011
Весна всі таємниці оприлюднює
на чистих лицях й жовтих сторінках.
А я застряг між бутлями і буднями.
Квиток на рейс - як куплений портал.
З'являюся нежданно і негадано,
вона стає такою,як колись;
і я усіми правдами й неправдами
щовечора молюся: повернись.
На но́вий лад про мене перебрешуть їй,
у неї ще нема ціни словам.
Вона - моя: по праву крові першої,
а я за неї всю свою віддам.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=246343
дата надходження 11.03.2011
дата закладки 21.03.2011