Привітання на Покрову
Дорогі мої друзі! ! Щиро вітаю Вас і всю Вашу родину,
зі святом Покрови Пречистої Богородиці – одним з найдавніших християнських свят!З Днем українського козацтва! І з Днем Захисника Вітчизни!
Оберегом кожної нації є її культура та духовні цінності, що передаються від покоління до покоління. Особливо це стосується цього свята, започаткованого ще нашими пращурами. Як відомо, воно знайшло своє продовження і в часи Запорізької Січі. Наші козаки вважали Пресвяту Богородицю своєю заступницею і покровителькою. Звертаючись до неї, вони казали: «Покрий нас чесним своїм покровом та ізбави нас від усякого зла».
Тож всіх козаків - зі святом, і бажаю міцного здоров'я, незламної волі до перемоги та патріотичного духу, який допоможе долати будь-які перешкоди! Щиросердно зичу Вам щастя, здоров’я.
Щастя всім, радощів та благополуччя!
З повагою, Калиновий
Що розказував нам батько, не забудь до скону,
Про Покрову, Матір Божу, про святу ікону.
Сарацини підступили під мури Царграда,
Хоч відважно бились греки – не дали їм ради.
І коли вже воювали за рубіж останній,
На всеношній святий Андрій, а з ним Єпіфаній
(його учень) раптом бачать прямо перед ними
У повітрі Матір Божу з багатьма святими.
І коли вже сил у греків зовсім не ставало,
Розпростерла Мати Божа біле покривало,
Омофор свій, над їх станом, благаючи стиха
Про спасіння того граду від біди та лиха.
Підбадьорені святими словами молитви,
Вийшли греки з небезпеки, не програли битви.
Й нам в родині Мати Божа додавала сили.
Богоматері ікону ми дуже любили.
Ще й тепер прохаєм часто, зустрівшися з горем:
Покрий же нас, Божа Мати, своїм омофором.
Серед нашого народу Надія не згине,
Поки молишся за грішних, Свята Берегине.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755320
дата надходження 14.10.2017
дата закладки 14.10.2017
[img]http://img1.liveinternet.ru/images/attach/c/7/98/677/98677133_41326600x400.jpg[/img] [img]http://lh3.googleusercontent.com/-4TtOJsEd3gQ/VCgGq6vXESI/AAAAAAACUlE/CI9Opqs9UUk/w426-h639/70zSr.jpg[/img] [img]http://data3.whicdn.com/images/61639558/original.jpg[/img]
А знаєш, як здорово – бігти отак навпростець,
Ловити у пазуху срібло дзвінких зорепадів
І чути ритмічне відлуння щасливих сердець,
І знати: ніщо нам не стане тепер на заваді!..
А знаєш, як добре торкатись чиєїсь руки,
Немов ненароком, самісіньких кінчиків пальців…
А потім нащупати пульс на зап’ястку чіткий
І десь загубититись в обіймах нічних декорацій.
І впасти у трави, обкурені хмелем терпким,
Налиті молочним туманом липневої ночі…
Крутити на палець зі стебел тонкі завитки,
На мапі небесній тлумачити зорі пророчі.
І, тикнувши в небо, раптово зрадіти: ”Он я –
В сузір’ї Північної Риби, окрай Андромеди!..”.
І чути, як дихає знизу протяжно земля,
Як трави тяжіють у росах, мов змочені дреди…
Як тіло стає невагомим і пнеться увись,
Вростає у небо, пускає коріння, мов щепа…
Коли ж усміхнешся, тобі прокричати: “Дивись!” –
І в поруху вуст упіймати: “Щаслива дурепа…”.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=591061
дата надходження 01.07.2015
дата закладки 29.08.2017
Сум за літом не приховую
Між пелюсточок повік…
Серпень м’якоттю сливовою
Раптом тріснув і потік…
Бризнув краплею цитринною
На долоню і засох.
Вітер бавиться ліщиною,
На камінні пріє мох.
Ця пора умиротворена,
Ця межа, тонка, як нерв!..
Я стою, така впокорена,
Між намолених дерев.
Я не знаю, що чекатиме
На перетині мене…
Літо мідними дукатами
Віддзвенить і промине.
І на згадку лиш зостанеться
Бурштино́ва світлотінь.
При́йде вересня обраниця,
Остудивши цю теплінь.
І на скроні ляже росами,
І вплете у пасма дим…
Зачекай ще трішки, осене,
Жменьку літа не кради!
Ще гаї дзвенять березами,
Ще думки – прудкі пташки,
І листки тонкими лезами
Ріжуть світло на нитки.
І душа така замріяна,
Мов не знає жодних меж!
А тому – не кліпнеш віями,
Як ув осінь забредеш.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748216
дата надходження 29.08.2017
дата закладки 29.08.2017
Пам'яті Т.Г.Шевченка...-Холодний Яр...
Дитя ти козацтва
Отих Запорожців
Що славили волю
Український Народ
З'єднай наше братство
В Єдину Країну...
Батьків,матерів...
І кожну дитину . . .
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=237382
дата надходження 28.01.2011
дата закладки 08.06.2017
Кохання, опалене війною....пісня тим, хто знайшов, хто зберіг в цій війні своє кохання..воно ніби той птах -фенікс, згораючи, стаючи попілом в життєвих переживаннях , знов і знову відроджується, щоб чекати і чекати свою єдину людину...молитись....допомагати...рятуючи тим самим від лиха... Повертайтесь живими,хлопчики! вдома вас чекають...всім серцем..
Тому воно таке непереможне,
Кохання, що народжене в війні!
Маленький фенікс
Слова –Тетяни Прозорової
Музика –Тетяни Мірошниченко
1.Коли здається, що душа згоріла,
І попелом посипані вірші,
Маленький фенікс розпрямляє крила-
Гаряча пташка щирої душі .
Пр.
Ні втоми, ані зради птах не знає,
Хоча летять в розлуці ночі й дні.
Він лиш чекає, над усе чекає,
Про порятунок молить вдалині!
2.Не раз цей вогник в бурі й заметілі
До самого серденька зігрівав ...
Коли ж лиха година налетіла,
Крилом тебе від кулі закривав!
Пр.
Він оживає в подихові кожнім
В щасливі дні і дні наші сумні,
Тому воно таке непереможне,
Кохання, що народжене в війні!
3.В нас не було кортежів в диво-квітах,
Серед війни знайшлись ми навіки .
Колись розкажуть онучатам діти
Про наші Богом дані рушники!
Пр.
Відступить ворог,стихне зброя,
З новим світанком зникне і пітьма.
Кохання, що зросло на полі бою,
Крилом маленький фенікс обійма.
Кохання, що зросло на полі бою,
Крилом надійно фенікс обійма.
Ось тут можна переглянути відеоверсію : https://youtu.be/PYkz0k9dCSs
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680089
дата надходження 25.07.2016
дата закладки 16.03.2017
[i][b]В[/b] алентин – по-грецьки сила,
[b]А[/b] тланти – наші мужики!
[b]Л[/b] еліяти усе ж просили
[b]Є[/b] лейну святість нам жінки.
[b]Н[/b] ам же без святості не жити:
[b]Т[/b] ака планида, кров така!
[b]І [/b] святість ту несе по світу
[b]Н[/b] адійна жінчина рука…
[b]А[/b] нам, мужчинам, треба знати –
[b]М[/b] инать не слід своєї хати! [/b][/i]
[youtube]https://youtu.be/m_-sz5ZBNoc[/youtube]
[i][b][color="#ad11a3"]Рожевий ранок… Доторк сонцем плоті –
глибокий вдих цнотливої краси…
О ранку! Видих молитов і млості,
свій колорит у дійство принеси!
Вдихни у жінку непотайну силу,
щоб та відчула розкоші пещот,
які б вона замала, не просила,
щоб правили за трави-приворот.
Нехай квітують манії-прилюди
благословенної Всевишнім гри,
флюїдо-мироточної остуди.
Та все гірке й солоне прибери!
І хай в жатті́ не приндяться обжинки –
в любові Вічній не шукай кінця:
між кольорів – найкращий колір жінки,
той, що веде із темні до вінця…
Шануймо ж те, що любомудрим Богом
дано нам, грішним, разом й на віки,
щоб привселюдно йти – не перелогом –
нехай дорогу вказують жінки!
Вони ж бо є в небесному велінні,
у Вічнім плеску чистої води.
Бо в нас нема дивнішого створіння,
як жінки мироточної сліди*![/color][/b]
______
*Тут – як наслідок, унаочнення.
10.02.2017[/i]
Всяк, кого цікавлять секрети чоловічого довголіття,
дослухайтесь до секретів китайської медицини ТУТ:
[youtube]https://youtu.be/wxLNFK2hNL0[/youtube]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717408
дата надходження 10.02.2017
дата закладки 15.02.2017
[b]РІЗДВЯНИЙ СОНЕТ[/b] (гарний звуковий файл)
[i]Моїм дорогим друзям з щирим вітанням з Різдвяними святами, що тривають[/i]
Музика і аранжування Світлани Гричко
Співає тріо "Водограй" (Світлана Гричко, Володимир Литвиненко, Оксана Фернюк)
[img]http://www.poetryclub.com.ua/upload/poem_all/00549521.gif[/img]
Прислухайся! В повітрі ще бринить
Різдвяної святої ночі згадка
Про перший погляд Божого дитятка,
Про перший відлік двох тисячоліть.
Світ завмирає в урочисту мить,
До свого повертається початку.
І раптом першу чуємо колядку:
«Христос рождається! Христа славіть!»
Небесного хоралу вічну тему
Співають знову зорі Віфлеєму,
Їх віддзеркаллям мерехтять свічки…
І у вінку терновому своєму
Спаситель йде до нас через віки –
І вірою у світло ми живемо.
[youtube]https://youtu.be/IesL20jC6H0[/youtube]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=551579
дата надходження 14.01.2015
дата закладки 18.01.2017
Музика, запис і виконання Миколи Шевченка
Садок яблуневий, що квітнув весною,
Криниця і вишня, що п’є з джерела,
Батьківська оселя, що завжди зі мною,
І стежка у росах що долю дала.
Пр: Родинне гніздечко - батькІвська оселя,
Тут виросли крила дитинства могО.
ЛавкИ дерев’яні, побілена стеля
І стежка життєва, що видко в вікно.
Натомлені руки і мами, і тата,
І хатнє тепло, що й донині в душі,
І спомин дитинства лишився, як свято,
Подвір’я зелене в густім спориші.
Пр.
Батьківська оселе, до тебе я лину,
Тут радість захована в кожнім кутку,
Тобі поклонитись хоча б на хвилину,
І знову відчути ту радість п’янку.
Пр.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=603833
дата надходження 03.09.2015
дата закладки 21.12.2016
[b][i]І[/i][/b]
Лікує час, коли даємо відсіч
і маємо окрилене перо.
Але літа, помножені на вічність,
у результаті все одно – зеро.
Усе дає сіяюча надія,
а забирає віковічний Вій.
Лобами б'ються біси і месії.
А біль у тебе буде – головний.
І що із того, що міняєш пера
і нальоту міцнішає крило?
Од піонера до пенсіонера
усе уже у Лету утекло.
Ніхто до раю не малює візи.
І небеса очікують дарма
і тих, у кого долари й валізи,
і тих, у кого й шеляга нема.
[b][i]ІІ[/i][/b]
І що тобі дає маестро-майстер?
І заратустри, і еклізіасти
не відали самі, куди іти
і як іти, не маючи мети.
Кому ти не світи, кому не застуй –
свічею догораєш лише ти.
Ніде немає і не буде Феї.
Феєрією, казкою, зорею
куди не йди – очікує Аїд.
Ілюзія цієї епопеї
у мене, і у тебе, і у неї –
лишити по собі яскравий слід.
Не зупиняє колесо магічне
коловороту часу. Далебі
усе існує у новій добі:
реальне і уявне – утопічне.
І поки уповаємо на вічне,
то нащо епітафії собі?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=706720
дата надходження 15.12.2016
дата закладки 16.12.2016
За основу взятий цей вірш-
Останні гастролі старого театру,
Костюми, валізи і грюкіт коліс.
Аншлаги у касах, поклони таланту,
У залі навстоячки крики: "на біс!".
І знову він грає сонату душевну.
Летять його ноти, не знаючи меж.
Під ноги троянди - закидали сцену.
Любов і повага, фанатів кортеж.
Звучить тихо скрипка, маестро в печалі.
В театрі обридла мелодія струн.
Смичок в каніфолі і лак Страдиварі,
Уже не чарує - від цього і сум.
Міняються швидко і стилі, і моди.
Пакує валізи і скрипку в футляр.
Мінливий глядач, а смаки - як погода.
На іншого світить сценічний ліхтар.
або відео -http://youtu.be/Q7PWDkHVNVk
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=281226
дата надходження 18.09.2011
дата закладки 18.09.2016
Сюркочуть коники в траві, всю ніч сюркочуть,
Так, ніби все, про що мовчу, сказати хочуть.
Їх слухає небесних зір юрба строката,
Щербатий місяць-поводир стоїть на чатах.
Сузір’я взялися в танок мені на втіху,
Жаринами Чумацький Шлях засипав стріху.
Вляглася спека попід мур перепочити.
Точéні тіні на стіні, як сталактити.
Ми мовчимо. Рука в руці, а погляд вгору,
І тільки коники в траві сюркочуть хором.
10-13.09.2016р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=688374
дата надходження 14.09.2016
дата закладки 15.09.2016
Тихше, тихше… Бо судити інших – гріх,
Порадійте краще успіхами їх.
Ви поплачте з тими, хто зазнав біди,
Співчуття – струмок живильної води.
Тихше, тихше… Не рубайте ви з плеча,
Може хтось уже згасає, як свіча.
На задмухуйте пересудом вогонь,
Підкріпіть його теплом своїх долонь.
Тихше, тихше… Не марнуйте людям вік,
Краще будьте милосердними до всіх.
Бо життя прожить – не поле перейти,
Досить в ньому є нещасть і гіркоти.
Тихше, тихше… Бо слова гостріш ножа,
Ви живіть, щоб стала чистою душа.
Різні погляди та варто осягти,
Що на всіх свою сорочку не вдягти.
Тихше, тихше… Бо чутки – то лиш обман,
Та Всевишній може дати лад думкам.
Ви свій шлях земний із Господом ідіть,
І тому живіть і більше не судіть.
25.04.2016 р.
Оригінал
Тише, тише
Тише, тише… Не судите - это грех...
Вы порадуйтесь душою за успех.
Вы поплачьте над чужою – над бедой.
Сострадание – ручей с живой водой.
Тише, тише… Не ругайте сгоряча.
Чья-то жизнь, возможно, гаснет как свеча.
Не задуйте кривотолком тот огонь.
Поддержите, поднеся к нему ладонь.
Тише, тише… Не врывайтесь в жизнь людей,
Наблюдая с высоты судьбы своей.
Потому что жизнь – сплошные этажи.
Там, вверху, возможно, просто больше лжи.
Тише, тише… Ведь слова острей ножа.
Нужно жить, на сердце злобы не держа.
Много мнений, только помнить нужно впредь,
Что на всех свою рубашку не одеть.
Тише, тише… Там, где слухи – правды нет.
Лишь Всевышний знает правильный ответ.
И от глаз его не скрыться, не уйти.
Вот поэтому... живи и... не суди!
Ирина Самарина-Лабиринт
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662085
дата надходження 25.04.2016
дата закладки 26.04.2016
немов би висока вода всіх оплаканих днів
наринула осінь – гербарієм віршів опалих
я чув про цю повінь з легенд і підглянутих снів
здіймалася вже віковим неприкаяним жалом
неначе бинти розмотались алеї ведуть
із повени в повінь алеї перони вокзали
і мох на камінні на північ і може біду
із повени в повінь це доля невдах і зухвалих
хтось спогади палить як листя – клубочиться дим
так дражниться осінь яка ще ніколи нікого
забутися прагну десь поміж непроханих рим
бо як повелося до рими ведуть всі дороги
та погляд спиняє мене за пів кроку від зим
де постать жіноча прослала нічліг за пів кроку
чи ранком [i]згадаю усе[/i] як знамення крізь дим:
і нас і хитливий ковчег і цю воду високу
11.10.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=613576
дата надходження 15.10.2015
дата закладки 26.04.2016
Коли вперше почула пісню
"ПЛАЧУТ ИКОНЫ"
у виконанні Сергія Мефодєва –
перехопило горло....
Голос, що несеться в небо, щире
виконання, болюча актуальна тема...
Мені захотілося, щоб її почули ВСІ.
Мій вільний переспів подала
не так для оцінки, а щоб почули пісню.
ПЛАЧУТЬ ІКОНИ (переспів)
Від початку, до старіння –
не змінити долю нам,
помилкове розуміння,
що подібні ми богам.
Та сценарії небесні –
непрочитані дива,
все сплелося: грішне й чесне –
добра без горя не бува.
Приспів:
Плачуть ікони, плачуть святії
за наші біди, гріхи земнії,
дзвони гудуть, здригаються хрести...
Знак подають нам – зупинитись
і на колінах помолитись:
"Господи, прости! Господи, прости..."
Ти, зневаживши закони,
преш до цілі напролом,
на шляху всі перепони
розбиваючи чолом.
Все нажите принагідно
на Той Світ не ві́зьмеш ти...
Краще б нам навчитись гідно
хрест свій до кінця нести́.
Приспів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=630960
дата надходження 23.12.2015
дата закладки 18.03.2016
Дні ще такі безколірні, сонливо-пісні,
Грається сонцем-клубком перламутрова хмарка.
Люди, агов! Розступіться – дорогу весні!
Ґрунт видихає вологу, немов кавоварка.
Як вона йде – невагома, грайлива, легка!
Промінь заплутався в кучерях, мов павутинка…
Вже набубнявіли свіжі бруньки на гілках,
Тріскає пріла земля, ніби хлібна скоринка.
Гуркіт машин і пронизливий посвист коліс,
На тротуарах – картата мозаїка люду…
Перегортаю сторінку – й розпатланий ліс
Враз постає, таємничий, як магія вуду.
Дихає вогкістю, мохом сирим, ялівцем,
Доторки рідні його і лоскочуть, і колють.
Со́сни, агов! Розступіться! Не лізьте в лице,
Дайте надихатись вітру весняного вволю.
Дайте на мить відростити мереживо крил,
Вищим за небо буває хіба лише мрія!..
Березень хлюпнув згори бірюзових чорнил…
Це не волога, це надлишок солі на віях.
Перегортаю сторінку – і я край вікна,
Так по-домашньому гріє обіймами хата…
Часе, агов! Зупинися, це знову весна –
Перша комусь… А мені – за рахунком яка там?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649560
дата надходження 07.03.2016
дата закладки 13.03.2016
В зими тиждень цей останній,
Піст Великий вже настане,
Розпочалось Бабське свято,
Колодієм його звати.
Масниця - масниця,
в шинок жінки тащаться!
У день перший жінки милі
були наче породіллі,
бо на стіл Колодку клали,
пелюшками сповивали.
Масниця - масниця,
Колодка рождається!
Погуляли народини
та й пішли шукать родини,
що дітей не повінчали,
їм Колодочки чіпляли.
Масниця - масниця,
Змусить відкуплятися!
У день другий всі раділи,
бо Колодочку хрестили,
У день третій, мов в "дитини",
відзначали похрестини.
Масниця - масницІ,
розгулялись молодиці!
Чоловік не дорікав, як
в шинок жінку пускав, знав бо
це не його свято, її
краще не чіпати. Це ж бо
Масниця - масниця,
чоловіки лащаться!
А дівчатам з парубками,
що були холостяками,
зліва Колодки чіпляли,
щоби швидше парувались.
Масниця - масниця,
змусить їх побратися!
Дня четвертого співали
та Колодочку тягали,
перестали пить, співати,
залишили "помирати".
Масниця - масниця,
не м'ясна розпусниця!
Їли млинчики із гречки,
щоб не мати суперечки,
ще й варенички із сиром,
аби жити всім із миром.
Масниця - масниця,
сирная розпусниця!
У день п'ятий "поховали",
а на шостий - "відспівали"
Колодочку з жартами та
й відкупними вартими. Йой,
Масниця - масниця,
в неділю закінчиться!
Бо в останній день неділі
усі Прощення просили,
хто в рідні, хто у сусідів,
де вже як кого зобідив!
Масниця - масниця,
Хай нам краще мається!
Р.С. Колодій - символ родючості, шлюбу.
Цього тижня старші жінки жартома "карають" тих
молодиків, які протягом року не знайшли собі пари
і не одружилися.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=315956
дата надходження 22.02.2012
дата закладки 13.03.2016
[i]На долині туман,
На долині туман упав…
[b]Василь Діденко[/b][/i]
[youtube]https://youtu.be/5UrtLt5d7y8[/youtube]
[i][b][color="#9406b8"]Вже осінь заповзла…Туманна й сіра…
І небо схлипує… і рюмсає дощем.
Під ним немає жаданого миру –
Земля болить і ремствує… Той щем –
Як перегук із безліччю колізій,
Які спливають час від часу тут.
Доконує живих туманом сизим...
А ще які “подарря” нам грядуть?..
Небачені давно протистояння
Святого неба й грішної землі
Несуть у світ – природи сповідання…
Й жалі землян… жагучі ті жалі.
А ще… туман той бляклий, темно-сірий
Пускаємо по тверді берко ми…
І вже немає праведної віри,
І паща вже... зяяє із пітьми.
…Та прийде час – й туман бузковий
Укутає всіх нас!.. Від пелени
Духмяності вже не спастись нікому –
Потонемо у повені весни….[/color][/b]
21.11.2015[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=622932
дата надходження 21.11.2015
дата закладки 27.11.2015
Прощальний дощ осіння ніч розлила,
В календарі від завтра вже зима,
А я іду, від щастя захмеліла,
Це ж треба... Закохалася дурна!
Мені назустріч сунуть сірі люди,
А в мене парасолька-маків цвіт...
Такого щастя двічі вже не буде
Бо закохалась я, у сорок літ.
Я не ридаю, що усе минеться,
Не розповім ні людям, ні вітрам.
Тебе далеко заховаю в серці.
Навіщо знати іншим, що ти там?
Нехай міркують: "Що це сталось з нею?"
А я, згадавши слів твоїх тепло,
Всміхнусь від щастя, бо назвав своєю.
Я ж думала- життя уже пройшло,
А це була всього лиш рання осінь,
Ще й скроні не посрІблились як слід,
І знову юність серце в гості просить,
Бо я кохаю... Хай і в сорок літ.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=620929
дата надходження 14.11.2015
дата закладки 18.11.2015
І я пишу́.О, скільки я пишу́!..
Чи знає хто, чи краплю розуміє?
І тим свята, і знову тим грішу,
Бо зупинитись просто не посмію.
А ті вірші спроможні на дива:
Пророчать долю, серце розуміють.
Що б я без них робила, - не жила б,
Вони мені - й за радість, і надію...
Мені ти можеш будь-чим дорікнуть,
А їм не смій, вони мені як діти.
Вони за мене довше проживуть,
Вони зуміють вище полетіти...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=286030
дата надходження 13.10.2011
дата закладки 18.11.2015
[b][i]Осені...[/i][/b]
[youtube]https://youtu.be/tvvrWQvZ6ig[/youtube]
[b][i][color="#800fd6"]Осінній дощ –
не літня злива:
Мрячить помалу, плаче мов.
І ніч глуха, сумна й зрадлива
наводить смуток
знов і знов.
Ялиць і верб
вологі віти
Звисають в тузі до землі...
Ще осінь пестить пізні квіти,
та дні стоять
сумні й малі.
Сумують в парках
лави грішні,
і никне мокра сон-трава,
підводять підсумки невтішні
Ппжовклим листям
дерева́...
Колише вітер
в соннім вітті
затишшя гомінких дібров,
і сняться їм весна і літо,
немов мені
твоя любов.[/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=606528
дата надходження 14.09.2015
дата закладки 18.11.2015
https://www.youtube.com/watch?v=ivvpFRMbjvc
на літературно-художнє видання “Від душі до душі”
(автор Леся Геник (Олександра Туєшин))
Один із видів дихотомії людини, а саме – поділ на тіло і душу, є найбільш прийнятним в християнському світі і передує розумінню поняття “безсмертя душі”. І хоча Біблія розрізняє поняття “дух” і “душа”, останнє все одно залишається чимось внутрішнім, можливим першоджерелом буття. Відповідно виключення смерті (душі) як явища уможливлює існування осередку душ з притаманними їм якостями. Межі цих якостей для живих людей визначає відповідна релігійна чи філософська позиція, в якій фраза “від душі до душі” набуде необхідного читачеві розуміння.
Тому, для повного і глибокого сприйняття віршів поетеси треба розуміти поняття віри, надії, любові в контексті християнських чеснот, а не лише термінів психології. Звідси випливає їхній взаємозв’язок, вихід на останній розділ і можливість спілкування між душами.
Якщо душа=людина, назва збірки автоматично стає “носієм” віри, надії та любові між читачами. Я би назвав її одним словом – “душа”. Душа як синергія філософських і релігійних (але не психологічних) розумінь з виходом на християнські чесноти.
Особливість віршів Лесі – вміле ритмоінтонаційне чергування літер при силабо-тонічному і тонічному віршуванні. Заради мелодійності чергування подекуди використовуються синонімічні слова (“вже березіль, набрякнуть швидко соти” замість “…березе[b]н[/b]ь, [b]н[/b]абрякнуть…”, “акації, вповиті сніжно” замість “…ака[b]ц[/b]ії, [b]с[/b]повиті…”, “а по долівці проміннячко…” замість “а [b]п[/b]о [b]п[/b]ідлозі…”), тобто немає зайвої заалітерованості.
Щодо аналітики розмірів, оформимо її наступним чином:
Таблиця 1
Відсотковий склад розмірів у збірці
[b] Розділ З вірою надією любов'ю у щирій сповіді Уся збірка[/b]
Розмір
Ямб 70,37 82,14 62,79 62,79 68,08
Хорей 3,7 7,14 2,32 2,32 3,54
Дактиль 7,41 3,57 2,32 2,32 3,54
Амфібрахій 14,81 3,57 18,6 16,28 14,18
Анапест 3,7 3,57 13,95 16,28 10,64
Чергове превалювання ямбу свідчить про його ліричні властивості, оскільки ямбом можна донести будь-яку думку. По розділах бачимо наявність амфібрахію в першому, хорею в другому, анапесту в третьому. Це підтверджує тези про використання трискладових розмірів у ліриці-заклику (амфібрахій) та любовній (анапест) ліриці.
Позитивно оцінюю підбір слів у віршах. Це щось неймовірне. Автор вміло використовує як художні, так і діалектичні, рідкісні слова (фастриґувати, громовиці, помо́сти, говіти, бесаги, словеса, ген (як прислівник, підсилення), вагуватися, трембітати, з’юнених та ін.). Так само неймовірно підбираються рими: акварель-сель, блакить-сить, життя–без тям, лице-хапцем, кордону-ослону, тлін-стін, тихо-жмиху, шрифт-крихт та ін.
Серед віршів є цікаві зразки поєднання розмірів. “Сонце…Небуле Сонце” – дактиль з цезурою (свого роду логаедичний вірш); “Молитовне” – дактиль не по рядкам, а по читанню; “Не знаю” – амфібрахій з цезурою; “Гей ви, вівча́ри” – ніби, звичайний каталектичний ямб з цезурою, а насправді його можна читати як п’ятистопний промакр, або радше – парапік. Вірш “Про чуже болото” нагадує вірш Петра Карманського “Жаби”.
Щодо критики знову ж таки важко відійти від жанру. Оцей жанр душевної лірики, ніби, й не потребує особливого читача, але читачу варто вникати в суть, оскільки душевна лірика межує з філософською. В додачу до цього сучасна секуляризація особистостей у великих містах прагне наочності. А у віршах авторки домінують трансцендентальні метафори. Думаю, не кожній людині дано їх абстрагувати, особливо в сучасному квієтичному відношенні до соціуму. Вірші, здебільшого, безособові. А гра наголосів і слів під розмір і риму дещо ускладнює їх сприйняття не поетом.
Але загалом ця критика нівелюється, власне, тим, що передачу суті варто вловлювати душею, оскільки недарма вона йде від душі до душі. Навіть вірячи сучасному психоаналізу, що душа=свідомість, все одно сприйняття цієї збірочки не зміниться. Вона є зразком цінності християнських чеснот та їх синергії на людське життя. Надзвичайно вдячний поетесі за приємну душевну лірику.
* Дихотомія - поділ на дві взаємовиключні частини;
Тонічна система віршування - повторення приблизно однакової кількості наголосів у рядках;
Силабічна система - повторення однакової кількості складів у рядках;
Силабо-тонічна система - однакова кількість складів і чергування наголосів;
Каталектика - розділ метрики, де є різні кількості складів у рядку після останнього наголошеного;
Промакр - п'ятистопний розмір з наголосом на перший склад;
Парапік - п'ятистопний розмір з наголосом на другий склад;
Секуляризація - звільнення від впливу релігії;
Квієтизм - тут: моральна байдужість, пасивна поведінка;
Синергія - сумарний ефект від декількох факторів, що переважає ефект від них поодинці.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=552414
дата надходження 17.01.2015
дата закладки 17.11.2015
Бувають дні – важкі, німі і сірі,
Коли душа не видасть і рядка,
І стільки бруду затхлого в ефірі,
Що мимовільно тягнеться рука
Повимикати все і всіх до біса!..
І, застрибнувши у старий трамвай,
Пливти собі артеріями міста,
Сигнал зими ловити на wi-fi.
І думати, що все мине, що грудень
М’яким котом на лапах підповзе
І все оте роз’ятрене остудить…
Що в кучугури, як в легке безе,
Позагортає враз буденні драми,
Густим вапном забілить сіре тло…
І ти, мороз хапаючи вустами,
В повітря видихатимеш тепло…
І зупинившись десь, біля кав’ярні,
Заливши у гортань бразильську ніч,
Збереш у жмуток мрії всі примарні,
Новому дню поквапишся навстріч.
Відчуєш, як за кліткою грудною
Надія ворухнулася – жива!
Як тихо, невідчутною ходою,
Крадеться дух пресвітлого Різдва...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621368
дата надходження 15.11.2015
дата закладки 17.11.2015
чернетки дощу закалюжені сірі асфальти
стократ переписаний осінню кавер на сум
поезія сходить на жовті таблоїдні шпальти
нарешті на неї читацький чекатиме бум
у роті гірчить металеве угноєння степу
бо Аннушка там розлила не олію а ртуть
в собор западає і тулиться вимокле небо
бо рибу небесну снаряди і глушать і рвуть
захристуй над серцем усупереч глянцевій моді
чи винесе нас проти течії примха століть
на берег забутий, де слід ще не стерся Господній
де досі з незірваним яблуком хилиться віть
17.10.15
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=616998
дата надходження 29.10.2015
дата закладки 07.11.2015
[img]https://pp.vk.me/c623731/v623731307/45a1e/NiwIOc3caCk.jpg[/img]
Під настрій осені, по бруку,
По листопадних килимках,
Сховати у кишені руку,
А другу – вільну, наче птах,
Підставити легкому вітру, –
Нехай пливе собі крізь день!..
Іти, вливатись у палітру:
Іще зелену де-не-де,
Там – теракотову й багряну,
А там – тоновану під мідь…
Немов у хвилі океану,
Пірнути в осінь мимохіть.
А потім вистрибнути з піни,
Немов на берег білий кит,
І наслухати, як дельфіни
Назад гукають, у блакить…
І просто вірити, що все це –
Лиш переродження, не смерть,
Що пересохле спрагле серце
Життям наповниться ущерть.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=615840
дата надходження 25.10.2015
дата закладки 07.11.2015
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=UuitLEH1aqU[/youtube]
Втрачає осінь золотистий колір,
І свято, ніби в будні перейшло,
А морозець повзе уже за комір,
І інший зміст життя вже прийняло.
Протоптані доріжки, вкриті листям,
Лиш тишу вітру подих поруша.
Недавно ще літав отут і злився,
Себе так від самотності втішав.
От тільки осінь не торкнула трави.
Лиш де-не-де жовтіє вже листок.
В вечірніх хмарах бавляться заграви...
А я в житті шукаю помилок....
В такій порі складаю я екзамен...
Невже, я знову наламала дров?
І що в душі лишилось несказАнним,
Тому вина: багато передмов.
Моя душа трепляча і вразлива.
Як пізня осінь, не втрача принад.
І все знесе, і зовсім не плаксива...
За все тобі я вдячна, листопад...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=618552
дата надходження 05.11.2015
дата закладки 07.11.2015
За основу взятий цей вірш -
Осінній настрій
А я із осінню давно – «на ти»,
Вона мені немов сестра по крові.
Привіти шле дощами з висоти,
Пейзажі розмальовує казкові.
Весна і літо відійшли ураз,
Обіцянки пустопорожні стерли,
Що сяяли, немов іконостас,
Манили, ніби ізумруди, перли.
Ми попід руки – я і листопад,
Брудні не обминаємо калюжі,
Усі глибини міряєм підряд,
В лице, у спину погляди байдужі.
Ще буде осінь, може, й не одна,
Але такої, мабуть, вже ніколи.
Знервована, промокла, затяжна,
Ніби сестра, а тисне, як окови.
2015
Відео - https://youtu.be/TsU8lfEBNJI
Музика, запис і виконання Володимира Сірого
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=618683
дата надходження 05.11.2015
дата закладки 07.11.2015
А можна я вас міцно пригорну,
Наскільки зможу міцно й не відпущу?
Ваше ім'я - із запахом бузку
Для мене силу має надцілющу.
А можна я навмисне промовчу?
Слова псують, зазвичай, ноти тиші.
Послухаємо хлипання дощу,
І монолог заквітчаної вишні...
Давайте не відважимось на "ти",
Нехай звертання буде особливе...
Я ж так собі хотіла довести,
Що так буває, що таке можливо...
А можна я усім не розповім,
Що ви є той. І тихо усміхнуся.
В куточку серця, хай і не святім,
А можна я назавжди залишуся?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=325704
дата надходження 28.03.2012
дата закладки 15.10.2015
Відбувся день.
Розлито чорну каву.
На небі гуща.
Тільки пектораль
вдягає місяць
золото-рудаву
і дощ об шибку б’ється,
мов кришталь.
У вазі сонце –
жовті хризантеми,
вони про Вас нагадують мені.
коли погляну,
то зникає темінь
і промені з них ллються
неземні.
Каштани багряніють у пожежах.
У різні боки –
іскри-кожушки.
І карі очі поглядами стежать –
передчуттями
всипані стежки.
Листи читаю,
писані «між іншим»
і, наче чую голос вдалині,
що не погас,
а став іще ніжнішим…
як жовті хризантеми на вікні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=449565
дата надходження 17.09.2013
дата закладки 15.10.2015
А що моя осінь –
Супроти твоєї весни?
Цих барв запізнілих усе ще вогняна палітра…
І хто я насправді? можливо, лиш пісня сосни,
Відкрита дощам божевільним…
і віддана – вітру…
І все ж - малювала…
Криваво – червона палітра
Зникала - із серця… вливалась у сяйво лісів…
Зривала свій одяг весняний мелодія світла…
То осінь – кричала в мені! –
на мільйон голосів…
А далі – тихіше…
Мінорно… скорися!.. засни…
І ніжність котилась іще невідомим маршрутом…
Бо що моя осінь – супроти твоєї весни?..
Безглуздість ілюзій…
І сині тумани… над Прутом…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=590413
дата надходження 28.06.2015
дата закладки 27.09.2015
Будь велетом між націй, мій народе,
Блакитно-жовтий стяг свій розгорни!
Стоять на варті миру і свободи
Твої відважні віддані сини.
Козацька кров нуртує в їхніх жилах
І сонцем сяє тризуб золотий.
Тебе веде могутня Божа сила,
Народе мій, здіймайся і світи!
[b]Пр-в:[/b]
Єдині ми від Заходу до Сходу,
Від сивого Дніпра і до Карпат.
Сія́й, країно вільного народу,
Мов діамант у ти́сячі карат!
Будь гідним предків, гордих і завзятих,
Твори щодень історію нову.
Хай ворог не посміє зазіхати
На гетьманську прадавню булаву.
Залишмо у минулому руїни,
Скажімо ворожнечам твердо “Ні!”.
Будуймо славне “завтра” для Вкраїни –
На благо наших дочок і синів!
[b]Пр-в:[/b]
Єдині ми від Заходу до Сходу,
Від сивого Дніпра і до Карпат.
Сія́й, країно вільного народу,
Мов діамант у ти́сячі карат!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=591308
дата надходження 02.07.2015
дата закладки 16.07.2015
«При власних далечах на чати
постав мене, вчувати дай
самотній камінь...»
(Райнер Рільке)
Ранок був просто чудовий – відчувалась весна, пахло соснами і торішньою травою. Тихо – канонада замовкла. Майор А. цілий ранок філософствував про те, що сепаратистам довіряти не можна і, що наші дограються, відводячи озброєння від лінії фронту. Він ходив по табору з телефоном піднявши руку догори, намагаючись знайти точку де є стабільний зв’язок. Чомусь йому конче хотілось почитати новини з мережі. Нарешті зв'язок з’явився і він почав вголос читати новини. Одразу видно, що замполіт. Вчора він півночі до хрипоти сперечався з іншим замполітом – з сусідньої батареї. Все про теж: про слов’янство, слов’янську писемність, «Велесову книгу» та про сепаратистів. Суперечки мені їхні слухати набридло – довелось тоді піти на кілька годин до іншого намету.
Від нудьги і вимушеної бездіяльності хотілося вити. Мій настрій зауважив все той же майор А., і сказав сакраментальну фразу: «Чого переймаєшся? Ти військовий. Чекай наказу, відпочивай, відсипайся. Читай, зрештою!» І тицьнув пальцем в томик Рільке німецькою мовою, який я тримав в руках. Я йому читав за день до того вірші Рільке мовою оригіналу:
«Wie einer, der auf fremden Meeren fuhr,
so bin ich bei den ewig Einheimischen;
die vollen Tage stehn auf ihren Tischen,
mir aber ist die Ferne voll Figur.»
Послухавши, він відповів, що це, звісно, красиво, але його слов’янське єство протестує. І вимагає віршів однією з слов’янських мов. Уникнути слухання порції новин з мережі мені не вдалося. Послухавши репліки майора А., я поцікавився, який зараз курс монгольського тугрика по відношенню до японської єни. Лейтенант Н. тут же зауважив, що це дуже важливо дізнатися, без цього ми просто не проживемо. Я стурбовано зауважив:
- Впав курс тайванського юаня – це тривожна новина, хоч його ще називають тайванським доларом, але для мене він сінь-тай-бі. О! Я ще пам’ятаю часи, коли в Ірландії був ірландський фунт, а не євро. І малювали на купюрах королеву Медб!
- Кого-кого малювали? - перепитав майор А.
Довелось мені коротко тезово подати «Введення в кельтську міфологію». Майор А. якось сумно подивився на мене і запитав:
- Спілкуючись з тобою, я, здається, починаю розуміти, що таке гумор. Але куди ти це намилився?
- Наказали «Піони» перегнати на іншу позицію!
- Співчуваю.
Після епопеї переганяння «Піонів» з гуркотом, тряскою, смородом вихлопів, я знову опинився в тому ж таборі в компанії того ж замполіта А. Від нудьги я читав йому свої вірші. (Він звідкись довідався, що я пишу.) Знаючи його слов’янофільські погляди, вибрав вірші на тему середньовіччя з пацифістичним підтекстом. Йому сподобалось. Я запитав – звідки він знає, що я пишу? Він відповів:
- Я знаю все, що мені потрібно знати. Я все таки замполіт.
- А знаєте, чим замполіти відрізняються від особістів? Замполіт знає, що йому потрібно знати, а особіст знає, що йому не потрібно знати.
Замполіт А. гумор оцінив і навіть не образився. Ще й додав, що терпіти не може замполітів, що він вчився на артилериста.
Під час подальших розмов з замполітом А., я довідався, що він походить від старообрядців (колись тікали вони з Московського царства на Волинь від переслідувань), і крім всього іншого свою участь у війні він пояснює боротьбою за істинну віру. У його свідомості крім мішанини новітніх міфів про давнину слов’ян ще й купа всіляких «теорій змови». Мова в нього насичена колоритними виразами типу «їжачки носаті». Дивні діла твої, Господи! Кого тільки не зустрінеш на дорогах війни. Я бачив цього ж дивакуватого майора раніше – в січні, в бою і не в ролі замполіта. Це справжній офіцер – майстер своєї справи. Потім я бачив як він ремонтував з солдатами самохідну гармату і ще раз переконався – це майстер. Як в одній людині все це поєднується – зрозуміти не можу. Я раніше взагалі вважав його зразком офіцера, мало не ідеальним воїном, доки не зазирнув йому в душу: а там хаос. Якось ввечері настрій у майора А. став сентиментальний – його понесло на спогади. Крім всього іншого розповів він про такий епізод свого життя. В молодості він зустрічався одночасно з двома дівчатами, які йому обидві дуже подобались. Кінчилось тим, що він запросив їх обох в гості, подарував їм квіти і сказав: «Я вас обох дуже люблю, станьте моїми дружинами!» Дівчата спочатку дуже здивувалися, але потім погодились. І подальше особисте життя майбутнього майора А. склалося досить гармонійно. Ну як це все може існувати в одній голові: давнє слов’янство, вчення протопопа Аввакума, теорія змови, полігамія – не розумію! Хоча, яке мені діло, що у нього в голові? Сепаратистів він валить зі страшною силою, солдатами командує як належить, техніку і зброю ремонтує... Все інше зараз не важливо.
Вночі снилася смерть. Завжди вона являлась мені вдень, в образі хоча і блідої, але молодої і красивої жінки. Зараз приснилась в образі потворної істоти з довжелезними пальцями, які нагадували кінцівки павука. У сні ця істота схопила солдата і сказала мені: «Я помилилась. Насправді я приходила за тобою!»
Пригадалася раптом цитата з Чеслава Мілоша: «Люди старанно пишуть щоденники, аби розповісти, як воно було насправді.» Оце от бажання і спонукає багатьох людей (у тому числі талановитих письменників) братися за перо – відобразити епоху, людей, події, зберегти це від перекручень і брехні.
Сьогодні побачив біля табору мурашник і мурах, які прокинулись і ремонтували свій мурашник. Значить таки весна. Значить я таки дожив до весни – не дивлячись ні на що. Але стало якось сумно і тоскно: а коли ми почнемо ремонтувати свій мурашник? Коли ми нарешті завершимо цю війну? Напевно, ніколи. Занадто страшний, жорстокий і затятий хижак руйнує наш мурашник. Повернення додому виглядає як нездійснена фантазія.
Дивлюся на солдатів і думаю: як вони можуть спокійно ось так жартувати, сміятися, їсти консерви після всього пережитого? Ніби нічого з ними і не трапилось. Я пережив менше і бачив менше жахливого, але змінився докорінно. А вони – ніби ніякої війни і не було. Але я то знаю, що вони пережили – кожен з них. Наприклад ось цей солдат. Їх взвод потрапив під несподіваний і дуже жорстокий обстріл. Взвод кинувся в бліндаж, але тут згадали, що зброя та бронежилети лишилися в машині. Цей солдат тут же – я зараз принесу! І почав таскати автомати і бронежилети з машини. Тут вибухи навколо, осколки літають, а йому байдуже. У цей же час водій лежав під машиною – перед обстрілом він ремонтував, там же перелякано і закляк. Після обстрілу його витягли з-під машини – цілий і неушкоджений, але очі розширені і наповнені жахом, в руках затиснений карбюратор, який ніяк не могли в нього забрати. Відійшов водій від цього стану тільки через кілька годин. І то це був не єдиний обстріл у службі ось цього солдата – у його війні. Але він ставиться до того всього зневажливо-жартома, як до чогось не вартого уваги.
Або ще один солдат. Він був поруч біля свого офіцера, коли офіцеру знесло снарядом голову під час обстрілу. При цьому снаряд не розірвався, а зарився в землю. Не встигло обезголовлене тіло впасти, як в нього влучив ще один снаряд, розірвавши тіло на шмаття і знову снаряд не розірвався, а зарився в землю. З точки зору статистики і теорії ймовірності цього просто не може бути, щоб в одну людину майже одночасно влучили два снаряди і при цьому не розірвались, а поруч були люди, яких навіть не зачепило. Але в нашому світі найнеймовірніші події трапляються. І все це бачив ось цей солдат. І це абсолютно не травмувало його психіку, він не збожеволів, не став містиком, лишився таким же безтурботним.
Невже після всього цього жахіття, яке ми всі пережили за останні півтора року ми лишимося такими самими? Невже нічого не зрозуміємо, не змінимось, не станемо інакше сприймати світ?
Ще одна ніч у військовому таборі – одна з багатьох незчисленних. Приснився сон. Нібито мені треба терміново подзвонити, а мобільні телефони всі одночасно припинили своє існування. Підхожу я до телефона-автомата, що стоїть над самою прірвою, прибитий до дерев’яного стовпа. Телефон старий – ще той, з дисковим циферблатом. Набираю номер, а в трубці голос: «Сьогодні понеділок, важкий день. У зв’язку з цим телефони не працюють. Приносимо вибачення за незручності.» Я вішаю трубку і озираюсь – а за мною стоїть ціла черга до цього ж телефону. І всі стоять над прірвою. Поруч моя стара знайома Ш., яка впізнавши мене каже: «Тобі треба негайно повернутись на фронт, на передову і загинути за Батьківщину!»
На ранок прощався з майором А. – його відправляли з солдатами кудись на якесь завдання. Потиснувши мені руку він сказав: «Мусимо якось зустрітися після війни і поговорити про сенс життя, поезію та Бога, про королів і капусту. Бо говорити про це на війні, це все одно, що говорити на нетверезу голову.» Я погодився з ним. Дожити б нам усім до оцього «після війни»...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=565152
дата надходження 08.03.2015
дата закладки 08.06.2015
[i]Невдовзі християнське свято
Святого Валентина! Кожен зараз
в роздумах - що подарувати в день
з а к о х а н и х... Думаймо![/i]
[youtube]http://youtu.be/x15tnWlUObI[/youtube]
[b][i][color="#00bfff"][color="#000dff"]Жінка йде неквапним, тихим кроком…
Їй би ще воліти і цвісти…
І спитав Я, наче ненароком:
– Що б хотіла мати в сей день ти?
Он дивись, бурує п’яний вітер,
мов гультяй невгавний – Дон Кіхот…
Він тебе доставить на край світу
до нових, незвіданих висот!
– А мені не треба світ казковий,
дай хоч той, реальний… Та навік!
Щоб утішив ранок смерековий
й вечір… теплий, щирий, без доріг.
Там могла б я… серцем посміхнутись
у одвіт… на усмішку твою…
і до тебе… ніжно… пригорнутись,
щоб тебе кохати… Я молю.
– Подаруй освідчення в коханні,
щоб умить… піднятись… в небеса…
і повідай… всі свої страждання…
і земні… приборкай чудеса.
– Ти ж даруй мені цупку основу,
щоб здійснити сонми тайних мрій:
чоловіче непорушне Слово –
без колізій… пафосних затій.
І лелій мені присвяти… Та – не прозу
звичного, буденного життя.
Теплі дні – не зимові морози,
чистоту думок, а не сміття!
Подаруй мені блаженство тиші,
лоскіт світла… прохолодну тінь,
гру прибою, що розколе хвищу
об грайливу… побережну рінь.
Хай дарунком буде шепіт вітру –
Леготу, що в полі шелестить
колосками й волошковим цвітом.
І яси…
небесної…
блакить.
Ніччю прихили бездонне небо,
щоб зірковим… падало… дощем.
Я прилину росами… до тебе
В ранок наш, де серць медовий щем.
______
…Небо і земля, підвладні року* –
тішаться… в обіймах… два світи…
По землі… іде… неквапним кроком
Жінка… Неземної… Красоти…[/color][/color][/i]
[/b]
06.02.2015
_________
*Доля, судьба.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=557614
дата надходження 06.02.2015
дата закладки 05.06.2015
[img]https://pp.vk.me/c628721/v628721639/429/noy9VfWIODw.jpg[/img]
Ніколи знову, чуєте, ніколи!..
Хай буде травень, сонце і роса,
Бузкова повінь, ніжність матіоли,
Хмарин отари в мирних небесах…
Хай буде щебет вранішньо-пташиний,
А не зловісні постріли гармат,
Щасливий сміх маленької дитини,
Лиш не тривожний подзвін у набат…
Хай буде річки свіжість кришталева
Замість багряно-спечених струмків,
І буйноцвіттям дихають дерева,
Лише б не чаду видихи їдкі…
Лише б не вдів згорьовані обличчя,
Гірка розпука в маминих очах…
Нехай війна до зброї не покличе
Простого хлібороба-орача…
О, скільки їх пішло за виднокола!..
Чи є десь мірка втратам і жаля́м?
Ніколи знову, чуєте, ніколи!
А хто посміє - проклене Земля!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=580000
дата надходження 09.05.2015
дата закладки 13.05.2015
[color="#0015ff"][b]Душа народжена для висі...
Буденність килимом під ноги...
Життя душі такій барвисті
Готує неземні обнови.
Лиш їй слова,що з серця в серце,
Кохання вічне, в щастя віра,
І істина проста, шляхетна,
І правда, мов троянда, свіжа.
Душа в одноголоссі з небом...
І переливи альт-сопрана
Рвуть межі - простору їй треба,
Щоб гоїти небесні рани...
Душа, народжена для звуків,
Здатна творити з нами диво...
Ваш спів - казковий, чистий устрій...
Хто поруч вас, - завжди щасливий.
Нехай не меркне позолота
Всіх цінностей і Ваших істин!
Все створене - лиш частка квоти...
"12" балів вам за іспит!
[/b][/color]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=578242
дата надходження 01.05.2015
дата закладки 13.05.2015
З отрут, з божевільні нереалізацій,
Летять шматки риків на тих, хто Літає.
Летить не зтруїти ...шмат варваризацій
З прокльонів, брехань, гавкотінь, перелаїв
Несказано ...кличе звернути увагу
На себе, на свій недокрок, бездоріжжя.
Скавч - кличе богів, гаспидяк, чортів, магів:
«Та вже ж – поверніться до мене – живішим...»
Навкружнім концертам - рипить, галасуючи,
Кричачий, фальшив,ячий, зтертий баян.
...Цікавим, привітним, прозорим, лікуючим -
Стає заспокоєний пан океан.
07.05.15 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=579484
дата надходження 07.05.2015
дата закладки 08.05.2015
Дівчинка на гойдалці скрипучій
Розтинає ночі органзу!
І зірок побря́зкачі* лискучі
Пригинають небо, мов лозу.
Дівчинка підошвами лоскоче
Вишитий сузір’ями велюр!
Місяць-кіт примружив сонні очі,
І приліг на хмарці від кутюр.
Поведе хвостом, як опахалом –
І дмухне лелітками в пітьму,
Зблисне оком жовтим, як опалом –
І траву оберне в бахрому.
На його нашийнику зі шкіри
Мерехтить в оправі адуляр
І холодних відлисків рапіри
Розрізають поволоку хмар.
А внизу, на гойдалці крилатій,
Під шатром нічного полотна,
Сновидінь метелики строкаті
З рукава витрушує весна.
[i]*Побрязкачі (застаріле) – монети.[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=573538
дата надходження 10.04.2015
дата закладки 21.04.2015
Слова - Надія Гуржій
Музика, один катрен слів, запис, виконання - Микола Шевченко
З минулого року підступався до цього вірша і, нарешті, зважився поекспериментувати з написанням пісні. Доповнив катреном, про те, що роками тліла надія, і про те, що все, як отой поет нам описав. Щира подяка прекрасній поетесі Надії Гуржій! З наступаючим жіночим святом всіх і кожну!
Приємного прослуховування!
...Я випадково Вас зустрів сьогодні,
А Ви були прекрасна, як весна,
І сині очі - озерця бездонні
І ніжний погляд - вічна таїна…
Багато літ шукав предивні очі,
Родимочку знайому на щоці...
Але, чомусь у сні, посеред ночі
З обручкою з*являлись на руці...
Душа ставала знов - розбитим птахом...
Дзвеніло в думці : "вибув адресат..."
Гула й кружляла віхола над дахом,
Весни чекав давно замерзлий сад...
Роками в серці та надія тліла,
той вогник розгорявся і згасав.
А тут побачив - серце защеміло.
Усе, як той поет нам описав.
Та виклик долі… стрів я вашу доню,
Бо скільки часу збігло, як вода…
…Зігрів теплом її малу долоню
Вона ж у очі щиро загляда:
«А ми із Вами, дядьку, не знайомі
Таких у нас нема поміж рідні...».
І я тонув в її очах бездонних,
Які були медовими мені.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=564222
дата надходження 04.03.2015
дата закладки 08.03.2015
Двадцятий вік спинився біля тину.
Священна хата – криком самоти.
Отут на світ прийшла проста людина,
щоб землю рідну словом освітить.
Свята світлиця вбрана рушниками.
І образи, й на покуті – свіча.
В барвистих квітах – вічна мати Ганна,
і світлий сум в згорьованих очах.
Приспів:
Рідні до болю лиця –
мати і лицар-син.
Мріє свята світлиця.
Тут народивсь Василь.
Мріє в задумі Удай,
плине в Сулу й Дніпро.
Йдуть до світлиці люди.
Тут струменить добро!
І Василева правда – гори рушить.
І знову, й знову – повінь і жнива.
Байдужих будять і лікують душу
нетлінні, мудрі, праведні слова.
В широкий світ сягла стежина сина
з фортеці духу на семи вітрах.
Тут білолиця мила Батьківщина,
отут – його духовності вівтар.
Приспів:
Рідні до болю лиця –
мати і лицар-син.
Мріє свята світлиця.
Дивиться в світ Василь.
Хаті сумній на втіху –
дивний калини квіт,
мальви під саму стріху,
лебедів клич-політ…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=561526
дата надходження 22.02.2015
дата закладки 23.02.2015
Пташко моя, а небо так низько-низько,
Борошно трусить лютий і буде сніг...
Сльози течуть шибками, бо їм там слизько,
Вітер у спину дме і збиває з ніг.
Знай, то є щастя ─ бути крилом для когось,
Знай, що любов ─ насправді свободи вдих!
З давніх давен закладена мудрість Богом
В істинах вічних, наче вода, простих.
Кожна душа ─ то квітка, що сонця просить,
Штучним теплом даремно не приручай.
Є такі крила, що й неба для них не досить,
Розмах такий безмежний, що аж за край!..
Є такі люди, що космос несуть у грудях,
Втрапиш туди і втопишся камінцем!..
Що ж ми так мало тямимо часом в людях ─
Не роздивитись, поки лице в лице...
Не зрозуміти, поки мчимо нестримно,
Поки шалені темпи збивають з ніг!..
_________________________________
Пташко моя, закутайся, буде зимно...
Борошно обертається в білий сніг...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=556314
дата надходження 01.02.2015
дата закладки 03.02.2015
Хмаринки
Бабиного літа
В обіймах вересу
Тремтять...
О ніжний вересневий
Світе,
Осінні сурми
Вже сурмлять!
Ти забігаєш в ліс
Грибочком,
Руйнуєш
Літечка місток,
В небі високім
Ти охоче
Полотна стелиш
Із думок.
Сік випиваєш
З різнотрав'я,
Шлеш їм тумани
На поклон...
О світе вересневий,
Славлю!
Красі твоїй
Здаюсь в полон...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=524242
дата надходження 18.09.2014
дата закладки 03.02.2015
. "Будьте ... прості, як голуби" (Матв. 10:16)
Світ міняє тебе від народження вперто, безжалісно.
Ранить ницістю, підлістю. Ріже пихою і злобою.
Б’є насмішками, коле шпильками неправди і заздрості,
Щоб змінити з роками, аби не лишалась ти доброю.
Вимагає жбурнути довіру, любов, доброзичливість
Перехожим байдужим під ноги на звивистих вулицях.
Тобі боляче від безнадії, розпуки, незвичності,
І роз’ятрене серце котятком беззахисним щулиться.
Ти нарощуєш мушлю, натягуєш маску несправжності,
Неприкаяний день під чужими ховаєш обличчями.
Потім плачеш невтішно, тамуючи крик безпорадності,
І терзаєш сумління незгодами і протиріччями.
Те, як важко тобі, бачить Бог із оселі небесної,
Знає та, що постійно навколішки молиться з вірою.
Залишайся для них незборимою, чистою, чесною,
Небайдужою, доброю, світлою, славною, щирою!
25.01.2015р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=555484
дата надходження 28.01.2015
дата закладки 29.01.2015
Вивчати тебе, як ревний нічний звіздар
Вивчає на мапі неба чудні сузір'я,
Ловити найменші імпульси на радар,
Торкатися мрій, як легіт легкого пір'я...
Вивчати тебе, а спільно ─ й себе в тобі,
Крізь призму душі твоєї уздріти власну,
І кожен запеклий в серці своєму бій
Навчитися обертати на мить прекрасну ─
На видих весни в погожу духмяну рань,
Де гнів ─ лиш палка корида ривкого вітру,
І кров ─ це не кров, а вибухла в день герань,
Малесенький штрих в чуттєву м'яку палітру...
Вивчати тебе по крапельці, мов дитя,
Що порух найменший вловлює вмить очима!..
І пульсу твого, і серця чітке биття
Вплітати в розмову з небом, у сни і рими...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=553432
дата надходження 21.01.2015
дата закладки 23.01.2015
О диво з див, у тиху ніч морозяну
Стояти серед тиші у саду,
Дивитися на зорі заворожено,
На всесвіту розмірену ходу.
Дерева у розлогості замріяній
Не дихають, мовчать, мов вартові,
Зима їх огорнула сивим інеєм,
Вони завмерли і стоять німі.
А небо вкрилось зоряними перлами,
І я вже не стою,- лечу, лечу,
Щоби торкнутись їх своїми нервами,
Енергії набратись досхочу.
Я розчиняюся у цьому гіперпросторі,
Здається, час спинив свою ходу…
О, диво з див, у тиху ніч морозяну
Стояти серед тиші у саду.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=544985
дата надходження 19.12.2014
дата закладки 08.01.2015
[img]https://pp.vk.me/c622927/v622927651/14790/6n8JHGvvWB8.jpg[/img] [img]https://pp.vk.me/c622927/v622927651/1479e/h9yeWhcc-6k.jpg[/img] [img]https://pp.vk.me/c622927/v622927651/14782/TMQuwSGb-ic.jpg[/img]
Ніч обростає снігом, мов деревій,
Знову на небі борошно труть крізь сито...
Снишся мені у пору рясних завій ─
В час, коли вітром шибку душі розбито.
Виють крізь неї протяги, як вовки,
Б'ються крильми замети, мов дикі гуси...
Ти говори зі мною, сотай думки,
В серці вгамуй цунамі і землетруси!..
Взявши за руку, в далеч мене веди ─
Десь у надхмарний простір, а може й вище!..
Не озирайся ─ сніг замете сліди,
Не прислухайся ─ вітер дротами свище...
Ліпить хуртеча в очі ─ ну, хай їй грець!
Комин коптить у небо, немов сигара,
Вітром розсіяний відгомін двох сердець
Ловлять з висот небесних земні радари.
Так мені легко в аурі світлій цій,
Проз хуртовину світить щаслива зірка!..
Просто приходь у пору рясних завій ─
В час, коли серце гупає до одвірка...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=548961
дата надходження 05.01.2015
дата закладки 08.01.2015
Пухнаста ніжність котиків вербОвих…
Не руш її! Над золотим пилком
Уже дзижчать старАнно перші бджоли,
Метелик жовтим промайнув крилом…
Ще холодно. Трава не зарясніла.
Ще березень морозом налякА.
Вони цвітуть так лагідно, так мило,
Погладити – так тягнеться рука…
Вдихнути. І про паморозь забути,
Що на волоссі висіває сніг…
ВербОвий цвіт до серця пригорнути…
Цей промінець весни – як оберіг
Від відцвітання… Як бажання – ЖИТИ!
Наперекір морозам злим – цвісти!
Кохати жінку, і життя любити,
Кущем добра для когось прорости!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=479313
дата надходження 14.02.2014
дата закладки 07.01.2015
І впала темрява розгнівана на землю.
І ніч була приємницею дня.
То не надворі,то у душах-темно.
О, хто б з очей тоді завісу зняв?
І Він прийшов, щоб сповістити Волю,
Проголосити Слово назавжди,
Щоб освятити грішників любов’ю
Від кари врятувати, від біди,
І день прийшов, і день той був-останній,
Хоч не востаннє тесані хрести.
І кров його розпалювала рани.
А Він просив:"Не відають, .. Прости!"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=540145
дата надходження 29.11.2014
дата закладки 05.01.2015
Накинулися з неба заметілі,
укрили землю голубі сніги.
В замерзлій річці на прозорім тілі
намалювались білі береги.
Повзуть полями свіжі перемети,
сховати намір мають і ріку.
Тримають наступ стійко очерети,
вартують кригу на ріці тонку.
На лід слизький упав з розбігу вітер,
перечепившись, рухнув долілиць.
Лишила осінь грудню заповіти
в опалім листі, в розсипах зірниць.
Та небо густо затягнули хмари,
зірок не видно й місяця нема.
Снують вечірні сутінки-примари,
стискає світ обіймами зима.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=544882
дата надходження 19.12.2014
дата закладки 04.01.2015
Я сумую за тобою, любий,
Хворі нерви колихає струс,
Ти для мене, як пекельна згуба
І найбільша в світі зі спокус.
Я сумую, ніби сніг улітку,
Як мольберт за поштрихом митця,
Як тварина, загнана у клітку,
Я сумую, любий, без кінця.
Лиш вві сні розпливчасто малюю
Сині очі ніби іздалля,
А прокинусь – наново сумую,
Як за мамою невтішне немовля.
А душа надіями ятриться,
Кволе тіло розтинає щем,
Так сумує молода пшениця
За липневим проливним дощем.
Так чекає серед посту здоба,
Зраджена захмеленим вином,
І так плаче птаха жовтодзьоба
За розбитим батьківським гніздом.
Я втомилась і, мабуть, до скону
Не знайду тебе в імлі дібров,
І сумую, як свята ікона,
Що давно не чула молитов.
І від вітру я із неба чую,
Що вже сліз забракло і богам,
Та поки – я віддано сумую,
І цей сум нікому не віддам…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=525323
дата надходження 23.09.2014
дата закладки 29.12.2014
Рік я не прожила – проковтнула:
Літо, осінь, ось і знов зима…
Лист календаря перегорнула –
Десь не за горами вже весна.
Так життя минає рік за роком,
Ледь встигаю наздогнати час,
То біжу, то йду повільним кроком,
То в буденність, то вже на Парнас.
Кліо, Мельпомена, Терпсіхора
Чи Евтерпа, ніжна, як струна…
То співають музи в мені хором,
То мовчать, тоді мовчу і я.
Крутиться життя і мимоволі
Я для себе висновок роблю:
Кожен день – це подарунок долі,
Кожну мить, як бонус я ловлю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=547058
дата надходження 28.12.2014
дата закладки 28.12.2014
Сьогодні не хотілося поем,
Душа прохала слова, просто слова…
Кипів у чайнику душі прозорий щем,
Співала пара сумно, ні до кого…
А Ви були за тридев'ять земель…
Завбачливо! Сховались від поразки?
Лив місяць непотрібну карамель
На мед неправди, мовленої з ласки.
І стигли чашки сонно на столі…
Розсипавсь цукор з присмаком ванілі…
Мов на картині вічного Далі,
Закрапав час хвилинами по тілі…
Крізь вічність вголос крикнути б: "Стривай!
Це ще не все! Це кома, а не крапка!.."
Пролився ранком перемерзлий чай
І скатертину неба геть заляпав…
І сонце із-за хмари не зійшло,
Не написався вірш… бо вийшла проза…
Хотілось слова, щоб воно знайшло,
Чим лікувати душу від морозу…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=539467
дата надходження 25.11.2014
дата закладки 28.12.2014
Спіткнулась тиша об хорал півнів
Й здивовано примружила зіниці:
«Ну що за птахи, вам замало днів?
От навіжені, і вночі не спиться!
І дав же Бог нев’янучий талант
Отак горлать щораз несамовито.
Надворі ж – ні зернинки, ні зела,
Куди його так стрімголов спішити?
Шовковий полог неба – й той поблід,
Сполохані зірки чимдуж розбіглись.
Аж зарожевів від натуги схід,
Спіймавши в ятер палахке Ярило.
І, як не важко – витягне вповні
І горизонту покладе на ганок…
Світ усміхнеться – от вам і півні!
Такий накликать сонячний світанок!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=546563
дата надходження 26.12.2014
дата закладки 26.12.2014
Різдвяна зірка пахне Полином,
Летить у прірву збочене століття.
Не снігопад вражає за вікном,
А сивий степ, що гине в лихолітті.
Тут не почуть колядки голосів,
Тут тільки вітер ГРАДів вільно свище.
Тут янголи, заблукані, без крил,
З очима старця на смутнім обличчі.
Кутя в сльозах узвару і родзин.
І діти просять дивні подарунки:
Тепла і тиші, єдності родин
Й міцного по-батьківськи поцілунку...
І Новий рік зі зболеним лицем
Вже поспішає швидше оминути
Смутні хатини, що в снігу живцем
Без голови – застигли для спокути.
Нехай у чарівну різдвяну мить
Примари зникнуть у промінні віри!
Нехай молитва світла долетить
На нєбєсі! Хай принесе всім миру!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=544650
дата надходження 18.12.2014
дата закладки 26.12.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 22.12.2014
Всі нації утворювались так:
народ землі́ своєї, мова плюс ідея –
це гуртувало всіх в міцний кулак,
французів – в Францію, в Ізраїль – іудеїв...
Ми ж, що на цій землі споконвіків,
як спадкоємці Києва русинів,
прямі нащадки славних козаків –
до єдності ще не прийшли донині.
Рассєя нас гнобила сотні літ,
цвіт нації вбивала і гноїла,
то голодом нас гнала за край-світ...
історію – і ту перекроїла.
А як запхали нас в еСеСеСеР,
то вже й герой став "ворогом народу"...
Проте козацький ген дрімав, не вмер.
То ще відродим націю, породу?!
Народ єднається, всіх ворог розбудив...
та націй гарт – це довга Одіссея,
Мойсей своїх аж 40 літ водив...
Але... де взяти нам СВОГО́́ Мойсея?
19.09.2014 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=524408
дата надходження 19.09.2014
дата закладки 22.12.2014
Давай, кохана, ми помовчимо,
Вже забагато й так наговорили.
Навіщо один одного вчимо,
І врешті-решт нічого не навчили.
Раніше ми обходились без слів…
Щоби про все на світі розказати
Я погляд твій ловив і розумів,
Ти так очима вміла промовляти…
Не дотик слів, а думки, по очах,
Я бачив світ, сприймав його крізь тебе,
Адже лише не тільки по ночах
Для спілкування слів було не треба.
Що сталося і що змінило нас,
Невже буденність нас так полонила?
А може врешті вже настав той час,
Що треба просто розпростати крила.
Давай, кохана, станем на крило,
Ми ще не розучилися літати.
Прожити треба так щоб не було
Нам ні про що з тобою жалкувати.
21.12.2014 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=545459
дата надходження 21.12.2014
дата закладки 21.12.2014
Ще й досі сняться волошкові
Мені в рожевих барвах сни :
Я лунко гомоном весни
Вертавсь до першої любові.
Рум*яним личком та устами
Хмільними , наче медогон,
Очима синіми , мов льон,
Вона манила до нестями.
Страждав ночами від безсоння :
Ятрили спогади чуття…
І милозвучне я ім*я
Шептав у темряві спросоння.
Я знав – не варто повертатись,
Минуле болю завдає,
Та серце вперто так моє
Бажало в цім переконатись.
Кидаю все – скоріш в дорогу,
Вже й видно обриси села…
До двору стежка привела,
Де я придбав колись тривогу.
Старенька хата , а по латах
В*юниться вгору виноград…
Тепер не травень – листопад!
Стиснуло горло , мов в лещатах.
Зайшов у двір – чекаю дива…
Барвінок стелиться до ніг.
На стук мій вийшла на поріг,
Моя любов , така є вродлива…
Аж здивувався : - Ти , кохана?
Як й тридцять літ тому , гінка!
Сміється юнка :-Я- дочка…
В хліві ще зранку ваша панна.
Щемить… тремчу…Хіба ж чекала? –
А вийшла – в косах сивина,
В куфайці, чоботях – сумна…
На груди впала й заридала.
Куди й поділися принади:
В очах – не блиск, а яр без дна,
У зморшках вся – не чарівна…
Сюди спішив чого заради?
День сутенів на виднокрузі…
-Вернувсь у юність ти дарма,
Все відійшло – його нема,
І не плекай тепер ілюзій!
Не вийшла б краще , не впізнала!
Душа заплакала…А втім,
Дочка з ровесником своїм
Про щось безжурно щебетала.
Мене спіткало через жінку
Розчарування – й каяття…
На білім аркуші життя
Писало ще одну сторінку.
Сказав хтось влучно і пророче:
-Лунає вічно, як вінець,
Взаємна музика сердець
І чоловічих , і жіночих!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=540957
дата надходження 02.12.2014
дата закладки 21.12.2014
Вже Різдво поспішає до кожної хати,
Під вікном задзвенить золота коляда,
Защедрують для хлопців веселі дівчата,
І окропить здоров`ям Йорданська вода.
І збереться до столу святкова родина,
І молитву навколішки змовить вона,
І обійме рука тепла батькова сина,
І до матері голову схилить донька.
Ти лети моя пісне далеко по світу,
І неси в кожне серце надію й тепло,
Хай радіють усі: і дорослі, і діти,-
В Україну прийде довгождане Різдво.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=544987
дата надходження 19.12.2014
дата закладки 21.12.2014
Ти не впізнав мене, я сподівалась,
Що серце таємниці відкрива.
Десь поміж хмар душа моя збиралась,
Тебе знайти - скотилась…у жнива.
Ти золотом у колоску налився
Вже світанкову пестячи росу…
Гарячий суховій не забарився,
Волошці синій висушив сльозу
Вона тяглась до тебе, шепотіла…
Шукала оком синім погляд твій,
А вітер бавився, згорнувши крила,
Волошку переслідував, крутій.
Облудним блиском звабив непомітно
Березку-квітку колос золотий -
Волошки душу не впізнав тендітну,
Що ж, повертаюсь в зоряні світи…
15.10.2014.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=530045
дата надходження 15.10.2014
дата закладки 21.12.2014
[img]http://miresteta.my1.ru/_si/0/90367718.jpg[/img]
Мої думки, оголені дерева,
Гілками присягають висоту
І паморозі стружка металева,
Здіймаючись, згасає на льоту.
А спогади – захекані хлопчиська ─
Вже вкотре повертають у Різдво,
Де світ дитинства, як ніколи, близько,
Де з вітром неприборканим удвох
Розхитуємо гойдалку скрипучу ─
Аж п’ятами торкаємося хмар!
На прутику різдвяну зірку кру́чу,
Усівшись на засніжений димар…
І пряники розвішую медові,
Стрічками почепивши за гілки.
Тут відлиски на шибці кольорові
Мені малює місяць від руки.
Вкладає бабця казку сизооку
В картатий вузлик: “Спи, дитино, спи…”
І серце розбігається з півкроку,
В сузір’їв позолочені снопи
Пірнає легко, тоне в мерехтінні,
Вбирає в себе зоряний пилок…
На стику часових космічних ліній
Відлунює кожнісінький мій крок…
Минуле там розсипалось, мов сонях,
Насінням перепріло в рукавах…
І тільки пам’ять гупає у скронях,
Вривається у сни мої безсонням,
Як посвіт із далекого Різдва.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=544847
дата надходження 19.12.2014
дата закладки 21.12.2014
Кохання, як море! Не стримуй -
Вже хвилі цілують пісок.
У це почуття світле, віруй,
І сліз пересохне струмок.
Коханих очей рідний погляд
Під віями вже не сховать:
Два люблячих серденька поряд
Шепочуть: "Коханню, віват!".
І руки, як ніжності крила,
Підносять до самих небес,
А ніч таємницю розкрила:
В коханні життя всього сенс.
Коротке життя, а кохання
Живої води благодать.
Навіщо ховати в мовчання
Все те, про що очі кричать?
Кохання не вміє брехати
Й не терпить кохання брехні:
Навчіться у серця кохати
І в море кохання пірніть.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=323554
дата надходження 20.03.2012
дата закладки 21.12.2014
Тільки ранок став на зміну ночі,
І сніжком присипав шлях до хат.
Усі вікна тут розкрили очі:
Вогники в хатах усіх горять.
Всі чекають зранку Чудотворця.
В кожного бажання своє є.
Він прохання викона від серця.
Всі зусилля з радістю вкладе.
Є у мене теж своє бажання:
Хочу я здоров"я всій рідні.
Хай ще не цурається кохання,
Подаруй щасливі мені дні.
Хай до друзів поспішить удача.
Благодать поселиться в їх дім.
Хай по жилах кров тече гаряча,
Якщо хтось до всього збайдужів.
Мирного прошу для всіх я неба,
Бо ми всі не хочемо війни.
А для щастя небагато й треба.
Чудотворцю! Від біди врятуй і збереже...
-------------------------------------
Вітаю зі святом всіх МОЇХ ДРУЗІВ сайту...
Щастя Вам та удачі в житті...
--
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=544863
дата надходження 19.12.2014
дата закладки 19.12.2014
1.
Любов – як спалах! Спахнув і погас.
Та виднокруг враз засіяє світло...
Яса небес світитиме привітно,
Проникливо, святково – повсякчас.
Бо в темряві, що оточила нас,
Вогнем Любові запалають свічі.
Те світло осінить незрячі вічі
І вмить зупинить невмолимий час.
Помнож, о Боже, спалахи Любові,
Вогні блаженні в душах запали,
Серця від кривди й злоби ізціли,
Розвій сліди непроханого зла,
Що непокірна доля принесла,
І освяти нам почуття чудові!
20.02.2002
2.
Три літа – наче все життя,
Неначе вічності вітрило.
Вони минувшину покрили –
Журбі не буде вороття!
І день не той, і ніч не та,
Бо виросли вже дужі крила,
І до небес несе їх сила,
Де ждуть щасливі нас літа...
Хай прийде сон чи навіть смерть,
Хай гряне лютая розпука –
Любов нараз в серця постука,
І оживуть, наповнять вщерть
Душі сподівані хорали,
Що гами літ тих увібрали.
24.10.2002
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=401744
дата надходження 17.02.2013
дата закладки 17.12.2014
…кажуть, що навіть легкий
ЗМАХ крил метелика
може спричинити тайфун
в іншій частині світу…
(теорія Хауса)
Я знала вас - тих…
Що сльозами вмивались від горя…
І віру збирали в останній немитий друшляк…
І тих… хто ніколи в житті не побачать вже моря…
Бо хліб свій купують
за вкинутий в шапку п”ятак…
А ще – музикантів…
Що звуки шукали, мов перли…
Світами лунала натягнута вами струна…
На серці моєму… лиш інколи тільки – на нервах…
Я – знала вас… ви лиш – не знали…
що я за одна…
Художників… тих,
Що небриті і дещо обдерті…
Мадонну усе малювали… та разом із тим
Об голову мою свої розбивали мольберти…
На дрова пускаючи
сотні найкращих картин…
Я знала ВАС - там,
Де любові зачинено крани…
Розгублені… сонячні… місячні діти Землі…
Як віддано й ніжно мої лікували ви рани…
Забувши про те,
що вони вже - занадто старі!...
Я справді до крові
Вже стерла ось тут свої лапки…
Поети… аскети… паломники… просто – митці…
Коли замість крапки ми ставили легко трикрапки…
Бо знали… що крапка потрібна –
в самому кінці…
І хто ви для мене?
І хто – я для вас в цім краЮ?
Мій час – вже спливає… Сузір”я моє – Скорпіона…
Що маю сказати?..
Що я вас - так спрагло … ЛЮБЛЮ?!!..
Жахливе цунамі –
………від помаху крил Махаона……..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=543771
дата надходження 14.12.2014
дата закладки 14.12.2014
Я , напевне, був би не поет,
Щоб жінки не вабили і квіти,
Щоби власним зором не помітив
Ваш стрункий прекрасний силует.
Зал шумів , закутаний у дим.
Тільки в цьому гаморі і герці
Необачно так черкнули серце
Личком Ви рум*яно – молодим.
В*ється пасмо русе на крило,
Ніби грають ниви неозорі…
Величезні очі , наче зорі,
Ваше ніжне скрасили чоло.
Цигарки , у келиху – «Масандра»,
Скляночка солодкої води…
Нащо Ви явилися сюди?-
Хай в росі купається троянда!
Від вина розкута Ви така…
Усміхнувшись звабливо навпроти,
Ви байдуже міряли широти -
Лебедино – вітряно – легка.
Бал скінчився…Милий силует
В поволоці танув темно-синій.
Та не міг не бачити богині
В метушні вибагливий поет.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=540726
дата надходження 01.12.2014
дата закладки 13.12.2014
[img]http://cs623627.vk.me/v623627689/cabc/LT0-2ZDJJfc.jpg[/img] [img]http://cs7050.vk.me/c623321/v623321564/10e90/FEskYzU6Q90.jpg[/img] [img]http://cs7050.vk.me/c540103/v540103614/65af6/Zwzv4jm3g40.jpg[/img]
Вже й зима надбала хуртовин
І діброви міряють обнови.
Ніби угорі прорвало млин -
Небо сіє борошно зимове.
В білій пудрі змерзли ліхтарі,
Іній закосичив туям вії,
Паленіють пишні снігурі
Яблуками у густій завії.
У спітнілій рамочці вікна
Вгадую розмиті силуети,
І сліди згортає білизна,
Засипає, ніби трафарети.
Довгожданна радісна пора
З присмаком ванільно-мандаринним!
Золотить блискуча мішура
Колючки патлатої ялини,
Що притихла в нашому дворі
І мовчить в очікуванні дива...
Кучугура ген на димарі,
Мов сова сердито-полохлива,
Примостилась - і ні пари з вуст,
Лиш у пір'ї блимають очиська.
Під ногами чутно снігу хруст -
Вгадую, що ти вже зовсім близько...
Скрипнувши дверима, зазирнеш,
Обтрусивши комір од сніжинок!..
І розсиплеш радощі без меж
Пахощами свіжих мандаринок.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=543492
дата надходження 13.12.2014
дата закладки 13.12.2014
Слова - Лавинюкова Тетяна
Музика, запис, аранжування, виконання - Микола Шевченко
Бузкове щастя
1
У бузковім саду, у бузковім саду,
де від пахощів п’яне повітря.
В п’ять пелюсток знайду, в п’ять пелюсток знайду,
квітку я, щоб збулося повір’я.
Приспів
Ой, та п’ята щаслива пелюстка!
В твої очі дивлюся, як в люстро.
А в очах твоїх світиться щастя,
Хай усе, про що мріємо, вдасться!
Ой, та п’ята щаслива пелюстка!
В твої очі дивлюся, як в люстро.
Це очей найніжніша розмова,
Наше щастя бузково-казкове!
2
Відцвітає бузок, відцвітає бузок,
але щастя бузкове не в’яне.
У бузковім тумані, бузковім тумані,
завжди тебе я бачу, кохана!
Приспів
Ой, та п’ята щаслива пелюстка!
В твої очі дивлюся, як в люстро.
А в очах твоїх світиться щастя,
Хай усе, про що мріємо, вдасться!
Ой, та п’ята щаслива пелюстка!
В твої очі дивлюся, як в люстро.
Це очей найніжніша розмова,
Наше щастя бузково-казкове!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=514711
дата надходження 31.07.2014
дата закладки 12.12.2014
Якщо серце мовчить, кам'яне
І не схильне воно до любові,
Ти тоді не випитуй мене
Про стривожені сни світанкові.
Повза чутка, слизька, як вужак,
І - холодна, до сьомого поту.
Ми з тобою тоді на ножах
І верземо всіляку гидоту.
Наче й справді - холодні й чужі,
І усе в нас хороше позаду.
І любов запеклась від іржі,
Бо чутки нашептали про зраду.
Я б не слухав чужих теревень,
Я б своєму лиш серцю повірив,
Якби ти у призначений день
Мою віру любов'ю зігріла.
То байдуже, що пізня весна,
Гірш, як осінь засріблиться рання.
Краще ківш покаяння - до дна,
Ніж під корінь - розквітле кохання.
Нас докупи не випадок звів,
То вже доля так стежку проклала,
Щоб із тисяч незайманих слів,
Ти мені "я люблю" прошептала.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=417655
дата надходження 11.04.2013
дата закладки 12.12.2014
Крапля щастя, крихітна краплина,
Чиста і прозора, як роса,
Ти - на світ народжена дитина,
Ти з очей непрохана сльоза.
Крапля щастя – це щасливі діти,
Люблячі, турботливі батьки,
Річка, поле, ліс, пахучі квіти,
Сонце, місяць, небо і зірки.
Крапля щастя – птахів щебетання,
Подих вітру, велич гір стрімких,
Трепетне, окрилене кохання,
Дотик губ, гарячих і п’янких.
Крапля щастя – творчість і натхнення,
Розум, одержимий від ідей,
Впевнене, здорове сьогодення
І бажання жити для людей.
Крапля щастя – ти така тендітна
Серед хвиль бурхливого життя:
То яскрава, то ледь-ледь помітна –
Буду пити я тебе щодня.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=494073
дата надходження 21.04.2014
дата закладки 09.12.2014
Безмежна сила Інтернету
впіймала в сіті всю планету:
всі "гуглять" чи сидять в You Tube,
а ми – у Поетичнім Клубі,
бо нас заніс на цей Парнас
крилатий (чи кривий) Пегас.
Несхожі тут пани і пані:
монументальні, многогранні –
це автори́ поем епічних
чи історичних, чи міфічних...
Хтось тут кує амбітні плани,
у інших – філософська суть,
у третіх вірші – трепет лані,
довершені до філіграні...
як є і ті, що "муть" несуть.
Є сіячі фольклорних зерен,
а хтось – колючий, наче терен,
сатира в них – гостріш ножа.
Буває в'їдлива іржа,
що українське все паплюжить,
викупує в брудних калюжах.
Тут і запроданці, і "тролі",
у них конкретні платні ролі –
ганьбити злісно патріотів,
ліпить їм марку ідіотів.
Є моралісти, фантазери
і обструктисти-флібустьєри,
прозорі й мутнокольорові...
дотепні, мудрі, гонорові,
нудні та прісні, феєричні,
розсудливі чи істеричні,
є незворушні, наче дуб...
а разом – ПОЕТИЧНИЙ КЛУБ.
Всі згуртувались, згрупувались,
по інтересах об'єднались,
то ж зрідка лиш якась пташина
загляне до чужого тину.
Серед "своїх" – любов, обійми...
за мить – вже суперечки, війни...
все, як в пригодницькім кіно...
але ж... комфортно все одно.
Та як би, часом, ми не злились,
забувши статус й смак манер,
і довго після бруду мились,
бо вилив друг на нас цебер,
та будьмо, друзі, толерантні:
пошлем уклін наш елегантний,
подяку щиру і визна́ння
(і скажемо це без вагання!),
Тим, Хто відкрив цей сайт для Клубу,
Хто дарував солодку згубу –
на сайті вірші розміщати
й себе, коханого, читати,
приймати схвальні "одобрямси" –
безмірні в щедрості аванси.
У всіх нас – спільні інтереси,
і Клуб для нас – як другий дім...
Ото ж, поети й поетеси,
шануймося у домі цім!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=542149
дата надходження 07.12.2014
дата закладки 07.12.2014
До квітки, до травинки, до води
Душа так ревно прагне пригорнутись.
Десь тут буденність загубила пута,
І ранок світлу радість розбудив.
Чарує тиша звабністю таїн.
І доторк їх – як ця прозора свіжість.
Легкі, мов легіт, полонили ніжність
Й печаль навік утрачених хвилин,
Розміняних на марність мідяків.
Та вартісно ростуть прийдешні миті.
І осягаєш : є безсмертя в світі -
В розкриллі мрій і музиці рядків.
І одкровення кличе нас сюди,
Немов дилема – бути чи не бути.
Спішімо ж по натхнення, на покуту
До квітки, до травинки, до води!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=535934
дата надходження 10.11.2014
дата закладки 07.12.2014
Сьогодні ми відмічаємо п'яту річницю Всенародного Віче.
Диптих, що об'єднує 2 експромти, написані в різний час,
нагадає події п'ятирічної давнини.
ВІДЧАЙ (червень 2013 р.)
Закрила всі шпариночки душа
і безнадійно опустила штори.
Із вух вже до колін висить "лапша",
а очі просять темні щільні шори.
Сховатись! Щоб не бачити й не чуть
огидну вовтузню за гроші, владу
в "верхах", де лиш крадуть, інтриги тчуть.
Нема в нас Влади – то нема і ла́ду.
Що змінить тут поодинокий гнів,
коли забув народ, з якого роду
він коренем? Осліпнув, онімів...
Населення ще є – НЕМА НАРОДУ!
ВІЧЕ ( 1 грудня 2013 р.)
Бунтарський дух, зламавши відчай,
злетів за хмари, до небес!
ПОВСТАЛИ!!! Всенародне Віче
пульсує вихлюпом чудес
єднання, стриманої сили,
сплітаючи любов і гнів.
Став люд, як океанські хвилі,
за покалічених синів,
ще юних, світлих, безборонних!
З наказу влади, за протест
їх люто била охорона
й кидала в кліті під арешт...
З усіх куточків мого краю,
прорвавши "ментівський" заслін,
прийшли долати хижу зграю
ті, хто піднявся із колін.
Дитячий біль могутнім рухом
збудив таки козацький код!
Пишаюсь! Ти піднявся духом!
Ти – не населення! НАРОД!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=540464
дата надходження 30.11.2014
дата закладки 06.12.2014
Когда поблекнут к старости цвета,
не уничтожь, Господь, мне всю палитру...
Пусть жизненный огонь, порыв, мечта
не превратятся в лёд... Оставь хоть искру.
Когда умолкнет музыка во мне –
мажорно отзвучат фанфары маршей –
согласна на минор... ну хоть во сне...
хоть pianissimo... но лишь без фальши.
6.09. 2014 р.
ТИХА МОЛИТВА
Коли поблякне сяйво кольорів,
то не зітри, мій Боже, всю палітру...
І пломінь серця та душі порив
не заморозь на лід... Залиш хоч іскру.
Якщо затихне музика в мені,
замовкнуть скерцо й переможні марші, –
погоджусь на мінорні, на сумні,
на pianissimo... лише без фальші.
22. 05. 2014 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=528208
дата надходження 06.10.2014
дата закладки 06.12.2014
Літувало літо… літо літувало…
Розгортало гілля, смикало ростки,
Дарувало вишні, в квіти зазирало,
Плело огудинням на плотах містки.
Бавилося сонцем, пломінь розсипало,
Зеленіло в травах, вмивалось дощем,
Духмяніло садом, зорями шептало,
Височіло небом…а душею щем…
Хіба ж знає літо, що печаль на часі
Яструбом ворожим б'ється звідусіль…
Життя зупиняють кулі на Донбасі
Й невпинно чорніє туманами біль.
І таким пекучим, невимовним жалем
Лягає на плечі щоденна журба!
І гірчить у літі зотлілим мигдалем,
І стискає душу смуток і ганьба.
Літо пестить луки, згорнуті в покоси,
Перешепотіли у вітрах поля.
Літо літувало…висихали роси…
А від сліз тяжіла вкраїнська земля.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=511750
дата надходження 16.07.2014
дата закладки 26.11.2014
За Батьківщину гинули і гинуть.
Між нами ж - й вороги й глузівники.
А сльозоточить матінка за сином.
І помста побратимська на віки!
І мам, і Батьківщин не обирають.
Боронять справжні діти свій поріг.
Ми, українці, славницю співаєм
Героям українським! За своїх!
І хай там що нам «Голови» булавлять -
Ми серцем захищаємо Державу!
23.11.14 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=539564
дата надходження 26.11.2014
дата закладки 26.11.2014
Лиш тільки сонце заходу торкнеться –
Проміння тепле на ліси стіка,
Тож зве мене так сумно-щемно серце
У ніч густу, де зір-небес рука
До голови торкнеться знов легенько,
А світло таїн хлюпне до очей…
О, рідна земле, сива моя ненько!
Я знову став близь істини дверей,
Я знов читаю вічну твою книгу –
Серед зірок відлунюють думки…
Кришу в душі війни лихої кригу –
І крізь мене струмлять усі віки.
Рука погладить стомлені повіки…
Десь там, за лісом, ллється сонця кров
І падають зірки у темні ріки,
Мов до землі спада небес любов.
Мов до землі…Тож хай їй добре буде!
Торкнусь губами ніжних її рук,
Впаду хрестом на спраглі її груди,
Відчую серцем серця її стук…
Спадають зорі мливом златострунним,
В задумі місяць срібло покришив…
Земля і небо пишуть нові руни,
Любов колишуть десь серед лісів…
16.07.2014 року
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=511810
дата надходження 17.07.2014
дата закладки 25.11.2014
[img]http://visnik-press.com.ua/wp-content/uploads/2013/11/svichka-golodomor.gif[/img]
Моя тендітна свічечко, тремти,
Розсіюй чад скорботної печалі...
Рясніють перекошені хрести,
Як свідки мовчазні сумних реалій.
О, скільки їх за обрій відійшло,
Мов кануло у безпросвітній Леті...
Як упивалось ненаситне зло,
Смакуючи ядучий запах смерті!..
Вже не було із праху вороття,
Хати чужіли, мов порожні храми,
І спрагло так хотілось за життя
Хапатися промерзлими руками...
А що життя? – Украдене зерно,
Ним землю загноїли, мов тілами...
І не одне засвітиться вікно
В суботу скорбну тихими свічками.
Хіба буває в деспота межа
Жорсокості і підлого цинізму?
Як голосила зболена душа,
Бо ні́кому відспівувати тризну...
Моя тендітна свічечко, тремти...
За все усім воздасться по заслузі:
Одним судилось хлібом прорости,
А іншим – бур'яном гірким у лузі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=538738
дата надходження 22.11.2014
дата закладки 22.11.2014
[img]http://effectfree.ru/useruploads/results/2014/11/04/15/1e56fe8.jpg[/img]
Терпи, любове, біль тебе шліфує,
Відточує старанно кожну грань,
Ані зусиль, ні часу не шкодує
Для чергової порції страждань.
Гори, любове, бо тобі не вперше
Дражнити долю розпалом борінь!..
Один щабель, що на путі до звершень,
Стількох вартує злетів і падінь...
Одне маленьке скельце кольорове -
А розіллє веселку у пітьмі...
Борись, любове, ну ж, борись, любове,
Кричи, коли вуста твої німі!
Гартуй себе у полум'ї нещаднім,
Не вір у підлі підступи афер,
Лише тобі думки твої підвладні,
Лише тобі здолати цей бар'єр!
Провадь крізь бурю свій побитий човен
І будь комусь, як по́світ у вікні!
Терпи, любове, ох, терпи, любове,
Бо тільки справжнє вистоїть в борні.
І тільки вічне, мудре і терпляче,
Засіявшись, дозріє у врожай...
Терпи, любове, Бог тобі віддячить,
А від людей подяки не чекай.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=534263
дата надходження 02.11.2014
дата закладки 05.11.2014
У жінці все від Божої любові,
(вона не з чоловічого ребра).
Вогонь і лід, і квіти кольорові,
Грозу і тишу Бог у ній зібрав.
У жінці все поєднано у грамах
І сіль, і цукор, перець і дурман.
Вона ж і пісня, і любовна драма,
Поезія інтимна і роман.
У жінці все замішано яскраве:
Вино і кава, чай… зміїний яд.
Вона, як ніч – настояна на травах,
Вона, як день, мов квітів аромат.
Кохана, мама, наречена, Лада –
Найкраща, найрідніша на Землі.
Ім’ям жіночим названі торнадо,
Планети в небі, в морі кораблі.
Вона - яскраве мерехтіння зірки.
У ній уперта вада віслюка.
Цілунок в неї малиново-гіркий,
Долоня ніжна і рука м’яка.
Любов і гнів, спокусу і цнотливість,
Тепло проміння, спалахи заграв,
Розсудливість, ощадливість, примхливість…
У ній Всевишній вдало поєднав.
Мінялися епохи, дні і люди.
Хтось вірив мріям, хтось пісням, казкам.
Господь промовив:"Кращої не буде".
І Жінку передав чоловікам.
Тож не Адама в ній шумують болі.
Хіба ж то Бог ЇЇ з ребра створив?
У Жінці все – від Божої любові,
Вона – найбільше із Господніх див.
зі святом, Любі та Кохані!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=484302
дата надходження 08.03.2014
дата закладки 20.10.2014
О мріє світла, душу не покинь!
Не дай гаряче серце остудити,
Самотнє і не втішене ніким
Хай волю п’є, допоки ще налито.
Дозволь хоч раз торкнутись до небес,
Піднявшись із земної круговерті,
У книзі нерозгаданих словес
Вписати хоч два слова… і померти!
Та не дозволь зогнити при житті,
Обнявшись із нудьгою і безчестям!
Бо ти мій хрест єдиний – поготів
Дозволь його із гідністю пронести!
Не дай душі, що палко прагне неба,
Зів’яти у даремності ганебно…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=363169
дата надходження 09.09.2012
дата закладки 14.09.2014
З днем народження,люба Настю!
Хай приходить у гості щастя!
Будь розумниця, вчись гарненько,
Щоб раділи і тато, й ненька.
Хай успішні всі будуть кроки,
Кожен день мина без мороки.
Друзі будуть лише правдиві –
Чесні, віддані, милі, щирі.
Хай життя весело проходить.
За добро Господь нагородить.
Вишиттям стежину гаптує,
Добру долю тобі дарує.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=523436
дата надходження 14.09.2014
дата закладки 14.09.2014
Не дарував ні срібла…
Ані злата…
Лише приносив квітку із долин…
І називав її душевна м’ята…
Я ж добре знала…
Квітка та – полин…
І що ти знав
Про почуття земне?...
В своїй харизмі сяяв так іконно…
Яким вогнем
Ти спалював мене?...
Несамовито… пристрастно…
Драконно…
Зникав удень…
Вночі ти приходив…
Гарячих губ торкався бездоганно…
І кров мою по краплі
Спрагло пив…
Так неповторно… тонко…
Філігранно…
Я ж добре знаю…
Новий день прийде…
І знову зникнеш ти… з чиєїсь ласки…
В останній раз
Я бачила тебе…
В румунських горах…
Чи в лісах Аляски…
Не подолати
Цю безмежну вись…
Не перейти річок… які без броду…
Лиш повернись…
Або хоча приснись…
Драконом…
Що із острова Комодо…
Від чорних крил
Трава в степу прим’ята…
Де я збирала ягоди ожин…
Не називай її душевна м’ята…
Коли ти знаєш…
Що вона - полин…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=521073
дата надходження 02.09.2014
дата закладки 14.09.2014
Розплеска́лось небо поміж гір
Пригорщами ніжних незабудок.
Борознять колоною маршруток
Бджоли напарфумлений ефір.
Розсікають чисту голубінь,
Що настояв день на медуниці,
На солодких пахощах кориці,
На смолі янтарних мерехтінь.
На шовкових кісоньках верби
Вітерець музичить, мов на арфі.
Річка у меланжевому шарфі
Берегам розчісує чуби.
Мерехтять наскрізні гребінці
У яскравих сонячних софітах,
Світяться зелені очі літа
У краплині на моїй руці.
У гаю мелодію дзвінку
Цвірінчить, насвистує синиця
В діамантах росяних іскриться
Бедрик на вологому листку.
В купелі квіткових ворожінь,
Небом заколисана вершковим,
Споглядаю простір неозорий -
Незабудок чисту голубінь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=500527
дата надходження 22.05.2014
дата закладки 23.05.2014
"Весь мир – театр.
В нем женщины, мужчины –все актеры."
В. Шекспир
То ляпас долі, потім – поцілунок,
крихке затишшя на короткий час
і... нові втрати чи новий дарунок,
чи знову сіра смуга без прикрас.
Щасливі злети, нищівні падіння,
екстаз чи відчай, горя німота... –
і водевіль, і драма. Потрясіння
й комізм трагікомедії життя.
Весь світ – театр, а ми у нім – актори,
сценарії – переплетіння доль...
Я вдячна, що в Цей Світ відкрили штори
й дали мені, хоч і не з перших, роль...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=498874
дата надходження 14.05.2014
дата закладки 20.05.2014
Панна Вічність на себе накинула
Позірковану тогу галактики
І у мандри далекі полинула,
Посміхнувшись:- Ця тога мала таки…
В океану люстерко поглянула
(Їй те дзеркало Богом дароване)
І побачила:врода не в’янула,
Бо безсмертям вона онімбована.
Вічність з миттю кокетливо грається,
Ледь гойднувши ошатною тогою.
Скільки їй? Хто у жінки питається!
Це відомо єдиному Богові.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=337304
дата надходження 14.05.2012
дата закладки 20.05.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 31.01.2014
Зарум'янилось літо у житі,
Заянтарились теплі меди,
Під склепінням ясної блакиті
Захмеліли шовкові сади.
Нанизали черешні коралі,
Задивились у краплі роси,
По ефірно-ажурній вуалі
Розіллялись дзвінкі голоси -
Кришталево-чаруючі трелі.
Під грайливе дрижання бджоли
На мольберті чудні акварелі
Стрепенулись, немов ожили.
Закурились лампадки духмяні,
Наполо́хали залишки снів...
Назбирай мені променів ранніх
І у глечик постав на вікні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=429739
дата надходження 06.06.2013
дата закладки 07.06.2013
О, як ти вправно й солодко лукавиш,
Прицукрюєш гірку отруту слОва!..
Розсипалася пальцями між клавіш
Моя розпука гірко-полинова...
Між нот терпких німіють теплі руки,
Неначе крила в доторках вітрів...
Летять-летять, розпилюються звуки,
Холодні зорі блимають з-під брів.
Не говори мені про вічне всує,
Слова, як постріл-вже без вороття.
А може, й справді, музика лікує,
Дарує мить п'янкого забуття...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=302422
дата надходження 26.12.2011
дата закладки 02.04.2013
Невпинна осінь недаремно
Свою сповільнює ходу.
То розцвітають хризантеми
У ботанічному саду.
Мов елегантні іноземки,
Піднявши гордо пелюстки,
Танцюють парами фламенко
Багряні осені квітки.
То тут, то там пірнають стрімко
В лілове марево густе
Закучерявлені голівки
У граціознім фуете.
Через таке барвисте поле
У гурті сонячних квіток,
Зробивши жовто-біле коло,
Ромашки повели танок.
П`янкого випити нектару
Злетілись бджоли на банкет,
Бо зірве вітер незабаром
Останній осені букет.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=379294
дата надходження 21.11.2012
дата закладки 12.03.2013
26 лютого в Івано-Франківському обласному ліцеї-інтернаті для обдарованих дітей з сільської місцевості відбулася творча зустріч Обдарованих словом ліцеїстів з представниками Міжрегіонального поетичного клубу "Об’єднані словом". Метою зустрічі було сплести тугий віночок взаєморозуміння, взаємопідтримки та обміну творчим потенціалом, познайомити молодь з нашим поетичним сайтом, а також заохотити здібних до творчості молодих людей, творити й надалі. І, як результат, вийшло справжнє феєричне свято поезії та пісні. Зі сцени лунало милозвучне поетичне слово авторства поетклубівців у чудовому учнівському виконанні, справжні українські пісні у дарунок гостям. Останні ж, у свою чергу, виступаючи, зачитували учнівську поезію і прозу, виділяючи найсильніші та найбільш вподобані рядочки. Особливою вагомістю відзначився виступ п. Ігора Лазоришина, як літературного критика, котрий зробив достеменний аналіз представлених юнацьких творів, таким чином зорієнтувавши поетів-початківців у подальшій творчій роботі. Зрештою, кожен із запрошених зумів залишити у юних серцях весняні пагінчики любові та приязні.
У програмі заходу мали місце запитання, адресовані поетам "Об’єдниним словом" і вони з превеликим задоволенням давали відповіді на них. Так, Адель Станіславська (Олександра Федорів) привідкрила таємницю значення для неї поезії, ознаменувавши її "самим життям", Віталія Савченко, озвалася до аудиторії надхненними словами "тільки писати не полишай", Данута Сем’янів здивувала всіх своїм обдаруванням писати твори на чотирьох мовах, Леся Геник зазирнула в далеке дитинство, коли тільки започатковувалися перші образи і рими... Справжньою несподіванкою стала зустріч двох Наталочок Данилюк, нашого любого "одуванчика" і талановитої юної поетки-ліцеїсти, а Наталя Крісман, як і завше, вразила усіх присутніх граційністю свого виступу, означивши місію "Об’єднаних словом" - "нести слово до людей!".
Окрім того зі сцени звучали поезії Романа Бойчука (справжнього романтика), Михайла Гутина (сучасного Сковороди, за словами господарів дійства), Оксанки Винницької та Олесі Овчар. Поетклубівці мали можливість познайомитися з творчістю вихованок ліцею Даналишин Надійки, Гарасам"юк Іринки, Капущак Віри, Сенів Юлії, Годованець Іринки, Данилюк Наталі, а також насолодитися пісенними виступами Ані Луклян, Ілонки Панчишин, Анастасії Павлюк та педагога ліцею Галини Михайлівни Павлюк. А насамкінець, як вже традиційно склалося на більшості поетичних зустрічей, мала слово Оксана Пронюк (Світанок), що, за словами ведучих, "здатна виступити так, щоб у кожній душі зійшов світанок"
"Об’єднані словом" висловлюють щиру подяку організаторам цієї творчої зустрічі, а саме дирекції Івано-Франківського обласного ліцею-інтернату для обдарованих дітей, зокрема, Ірині Антонівній Купчак, освітянці з багаторічним досвідом, вихователю-організатору ліцею, Яницькій Галині Григорівні, класному керівнику 9-го класу та, дійсно неймовірно талановитим, учням-дев’ятикласникам, котрі створили феєрію словесно-пісенного свята. Та й усім-усім, хто тією чи іншою мірою долучився до організації пам’ятного дійства. Дякуємо Вам за ту теплу атмосферу, у якій рясно-рясно колосилося Українське Слово, за ці прекрасні миті, котрі залишаться в душі кожного з нас назавжди. Нам неймовірно радо було бути на Вашій гостині.
З усього серця бажаємо всім юним Талантам творчого розвою, рясно всіяних найяскравішим квітом життєвих стежин, сонячних звершень на дужих крилах поезії! А завершити ці щирі побажання хочу словами Оксаночки Пронюк:
Обдаровуйте словами - хай вони цвітуть між нами,
Ясноокі, ясночолі - з візерунками любові!
Вишивайте, примовляйте - рідним словом сповивайте.
І любистком на світанні в срібних росах напувайте!
Словом світ благословляйте і дітей оберігайте
Словом сильним і пророчим рідну землю захищайте!
І шануйтеся у слові - в українській рідній мові!
У шляхетній, гоноровій, найосяйнішій обнові!!!
Хай по мові нас впізнають, по любові запізнають,
А по вірності і честі - Многа Літа заспівають!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=404749
дата надходження 27.02.2013
дата закладки 03.03.2013
Чимало віршів я вже написав,
снував не раз по нетрях інтернету,
та споглядав земну красу планети
крізь розбишацтво вірусних застав.
Та дуже мало написав про край,
святий куток моєї Батьківщини,
в якому зріс з маленької дитини,
десь там сліди моєї пуповини,
батьків могили і ворота в Рай.
Лише прошу: завчасно не журіть,
бо то і є та райська насолода -
відчуть себе частинкою народу,
якому майже шість тисячоліть.
-
В басейні Бугу і приток Дністра
із берегів стрімить височина,
що звуть Поділлям і, неначе пряж,
її вкраша Подільський кряж -
то Медобори, рідна сторона.
Перлина краю, медоносний світ,
знялися вверх тоді, коли й Карпати,
Сарматське море змусили втікати
і перебратись на південний схід.
А рифи моря, вапняковий карст
перетворились у казкові гори,
які за щедрість кличуть Медобори,
та край Поділлям за родючий пласт.
-
У Медоборах є жива вода.
Струмить із надр по вапнякових порах
Подільських Товтр - остатків диво-моря,
аортою із серця-джерела.
У карстових озер немає дна,
їх в Медоборах ще зовуть вікнини,
очі Землі, що крізь вузькі щілини
з глибин віків глядять на нас понині,
сльозяться болем від людського зла.
Вони, як совість всіх тисячоліть,
вартують вхід до храму Святовита,
дольмени предків, капище Богита
і дух Аррати, що цей кряж таїть.
-
А ще вікнини світяться вночі,
неначе в них купаються зірниці
у їх зіницях золоті ключі,
до таїн Всесвіту і Божої криниці.
Узимку їх морози не беруть,
вони ніколи криги не побачать -
така їх доля, ворожбитська суть,
мабуть тому озера ці і плачуть.
Нелегко їм минуле сторожить,
нелегко зазирати у майбутнє,
у карстових озерах біль горить,
у їхніх водах бродить дух могутній
Землі атлантів і Космічна нить.
-
Долини кряжу омиває Збруч,
круті меандри обвивають гори
їх плюск вночі гуляє по дібровах,
вторить луною з віковічних круч.
Десь тут колись проходив Чорний Шлях,
тропа ясиру до самого Криму,
і чорноземів добра половина
на попелищах та людських кістках.
Сліди копит Хмельницького полків,
сліди загонів грізних гайдамаків
й кривавих січей застелив моріг,
шалфей, медунка, ковила і м"ята,
густа ліщина і кущистий глід.
-
У Медоборах квіти, як в раю:
дволиста любка, ясенця косички,
гніздівка та зозулі черевички,
і дикі оси з лілій роси п"ють.
Музей реліктів, медоносний плай,
перлина моря в барвах дивоцвіту,
країна вапнякових монолітів,
для мене ти - як восьме чудо світу
о, Медобори, надзбручанський край!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=405108
дата надходження 01.03.2013
дата закладки 03.03.2013
Я слышу музыку, когда идут дожди
И небо в клочья рвут раскаты грома,
И тёплым ощущением в груди
Она, наверно, каждому знакома.
Я слышу музыку, когда метут снега,
Когда ветра стучатся в дом снаружи...
Она ко мне приходит сквозь века
И греет душу среди зимней стужи.
Я слышу музыку, когда цветут сады
И журавли ключом стремятся к дому...
Она рисует светлые мечты,
Как будто не умеет по-другому.
Я слышу музыку, которая всегда
Звучит без всякой видимой причины
И, словно путеводная звезда,
Указывает новые вершины.
Музыка и исполнение - СЕРГЕЙ ГЕЛИК
Слова - ЛЮБОВЬ КОЗЫРЬ
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=207780
дата надходження 25.08.2010
дата закладки 19.01.2013
Як я люблю, ці хризантеми білі!
Ці сонечка, що пахнуть уночі.
Здається тихим раєм день осінній,
Що навіть і не падають дощі.
Як я люблю цей спокій, що панує
В квітках поміж долоньок пелюстків.
Вмивають роси і на них ночують
Сріблясті дива — кульки водяні.
Погідний ранок сонно спочиває,
Що навіть спокій обгорнув плече.
В мізерну крихту не любов згорає,
А білим цвітом повниться земне.
Як я люблю ці диво-самоцвіти,
Маленькі сонечка до спраглої душі.
Чого ж від долі можна ще хотіти?
Хіба що жити, жити на землі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=363546
дата надходження 11.09.2012
дата закладки 19.01.2013
Таких зірок нападало у двір,
Хоча би кілька вкинути в торбину!
Вергає сяйво місяць, мов факір,
На снігову розпушену перину.
Стрункі ялини в муфти хутряні
Сховали віти, срібно-пелехаті,
Розквітли мальви білі на вікні,
А поміж ними - ластівки чубаті.
В небесну бязь клубочаться дими,
Мов сива хата пасма розпустила.
Понад крихким мереживом зими
Різдвяний янгол випрозорив крила.
А в хаті вже пристелено обрус -
Свята Вечеря кличе до почину
І немовлям усміхненим Ісус
Благословляє радісну родину.
Дрібні зірниці світяться в імлі,
Немов ясні начищені таре́лі
Крокує ніч різдвяна по Землі
І загляда до кожної оселі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=390020
дата надходження 05.01.2013
дата закладки 06.01.2013
Вона стояла у притворі храму,
Молилась… Мерехтів іконостас.
Ще зранку відчинив послушник браму;
По церкві плив дяка тривожний бас…
Блаженний, хто від нині і до віку
Не зачерствів, хто крил не опалив.
Хто людям грішним ще із споконвіку
Любов в своєму серці запалив.
Любов до Бога і до своїх ближніх;
Душа ридала, не могла мовчать.
Над амовоном Дух літав Всевишній
І над Престолом - в сяйві - Благодать…
Засмучена душа скорбіла бідна;
Благала сердобольна у святих:
За сина, за cестер, за своїх рідних;
А ще – за Нього… Ні !!! А ще – за Них…
Ще зранку відчинив послушник браму;
По церкві плив дяка тривожний бас.
Вона молилась у притворі храму;
В огні свічок палав іконостас…
02/08/2012 м. Кам’янець-Подільський.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=362112
дата надходження 05.09.2012
дата закладки 04.01.2013
Прийшов на грішну землю Божий Син,
І смерть за нас прийняв лиш Він Один.
Вздоровлював народ і лікував,
Сам Божий Син людей Своїх спасав.
Ми грішні всі, запеклі і брудні,
Але Христос сказав гріхові: «Ні!»
Принесений у жертву Божий Син,
То значить, що усіх Господь простив.
Помер Він на хресті, бо люд розп’яв,
Та Ангел зично в третій день звіщав:
"Звершилося найбільше із чудес!
Христос Воскрес! Воістину Воскрес!"
Заповнює нас радість у душі
Христа Святого славимо усі!
Слова хваління линуть до небес:
"Христос Воскрес! Воістину Воскрес!"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=247586
дата надходження 16.03.2011
дата закладки 04.01.2013
. . . . . . . . . . . . . . . . . .
Для малих засівальників
Сію, сію засіваю
З Новим роком Вас вітаю,
Ще й віншую з Василем
Потішайтеся сим днем!
Сю хатину, сю родину,
Господаря й господиню
Засіваю гараздом,
Благодаттю і добром!
Хай Вам Бог допомагає!
Милість з Неба посилає!
Щоб в повазі і в любові
Жили ґазди гонорові!
Щоб велися гроші в хаті
Аби ви були багаті.
Аби хліб у вас на столі
Панував мов на престолі.
Аби дітки здоровенькі
Потішали Вам серденько,
Аби Ви недуг не знали
В щасті в мирі проживали!
Щоб зозулі Вам літа
Накували поверх ста,
Щоб обходила біда
Вашу хату, ворота!
Щоб колосилися врожаї
На городі і в державі
В Україні ми всі з вами
Були справжніми Панами!
ХРИСТОС СЯ РОЖДАЄ!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=306338
дата надходження 13.01.2012
дата закладки 29.12.2012
Надія, Віра в Бога і Любов -
Це, перш за все, для нас чесноти,
Закладені в основі молитов,
Звучать як милозвучні ноти…
На Вірі все тримається в житті,
Надія – сподівання й мрії,
Але для нас найвища на Землі
Любов – це кожен добре розуміє!
В осінній день, як вересня вінець,
Це ранньо-християнське свято,
Яке для всіх людей завжди взірець
того, як любить справжня мати!
Свята Софія й донечки її
Жертовно захистили віру -
Звучать в церквах сумні мелодії
Про тих, хто здатний до офіри…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=367697
дата надходження 30.09.2012
дата закладки 28.12.2012
Лапатий сніг один танцює.
Вальс.
В грудневі дні, у міжморозній тиші
скупі рядки не схожі так,
на вірші,
але пишу, бо думаю.
Про Вас.
Недавно ж осінь бавилась
листком.
Горіли вишні,
наче у пожежі,
і той годинник на високій вежі
відстукував,
мов Панна
каблучком.
За Вами йшов,
а в серці – мов струна.
Ніяковів. І не зумів спитати,
хоча б про те,
як милу Панну звати,
й чому вона самотня і
одна…
Листок торкнувся
до мого чола,
Ті очі. Мить,
і зникла незнайомка,
а та струна, що так бриніла,
тонко
із осені у зиму перейшла.
А й досі лину в той
осінній сад,
де замість листу сніг летить грудневий,
О кароока Незнайомко…
Де Ви?...
Вальсує садом тихий снігопад.
плейкаст від LaurA
http://www.playcast.ru/view/2060358/1eda7ccd44c3bcf64697bdbf1a6721cce5a3a826pl
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=382688
дата надходження 05.12.2012
дата закладки 10.12.2012
[i][b]Кришталевим морозцем , обійняв землю ранок,
Сивиною, немов саваном, дерева укрив,
Виглянув із-за штор-хмарин, золотий уламок,
Трохи посвітив, оманливим теплом подражнив,
Іній розтопив, одягнувши сонний серпанок
На ліси й сади, а потім зник... Злетів догори,
Підморгнувши сонячним промінням наостанок,
Заховався знову в небесній імлі, до пори...
Допоки зима не зодягне білий жупанок,
Не вишиє на ньому срібні хрусткі узори
Сніжинками, зірками, морозом...Ой, як гарно
Ходити й милуватися на дерев убори,
Снігом, під ногами рипіти...Це неймовірно,
Це просто чудово...Казка для нас і дітвори,
Як весело нам гратися в сніжки і гамірно,
Кататися на санчатах, спускатися з гори,
Годувати птахів хлібом, сипати їм зерно,
Щоб були не голодні...Їж горобчику, бери,
Скачи проворно, поцвірінькай мені у вікно,
Для душі...Бо для радості, Бог природу створив.[/b][/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=379782
дата надходження 23.11.2012
дата закладки 23.11.2012
На світанку я вийду із хати,
коли цвітом завіє сади.
На подвір’ї оцім батько й мати
в споришах залишили сліди.
Батько і матуся –
найрідніші люди,
скільки нелегких було
пройдено доріг.
Та зі мною завжди,
гріє мої груди
грудочка з подвір’я,
ніби оберіг.
Вже відчинені навстіж ворота,
крізь літа, ніби рана в душі.
І навічно осіла скорбота,
хоч життя в світлу далеч спішить.
Йшов до вас я, тату,
завжди на пораду –
мріяв, як в дитинстві,
сходити на вас.
Зойкнув одиноко
ґанок біля хати,
і навіки вічні
вогник в ній загас.
Білим коливом зірка вечірня,
заростають стежки до воріт.
Ви, матусю, своїм серцем щирим
зігрівали мені цілий світ
Прилетів до хати
голуб воркувати,
покружляв над нею,
й полетів в світи.
Хмільно на подвір’ї
пахне рута-м’ята –
розіслалась пишно,
що не обійти
Зажурилися верби в долині,
ластівки залишили цей двір,
голоси ваші чую донині,
в яблунях шелестять до цих пір.
Батько і матуся –
найрідніші люди,
скільки нелегких було
пройдено доріг.
Та зі мною завжди
гріє мої груди
грудочка з подвір’я,
ніби оберіг
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=250711
дата надходження 30.03.2011
дата закладки 23.11.2012
"Кожний з нас повинен постійно бути в польоті - крізь долю, над суєтою." Назарій Яремчук.
Журлива осінь обійшла Карпати,
ступає вниз по мокрих споришах,
у просині хмаринки- янголята,
і пісня, як Назарова душа.
Сніжинками кружляє понад краєм,
нам на уста краплинками збіга
і голосом Назарія благає:
- Любіть Вкраїну, бо вона одна!
Любіть, як я, до болю і крізь долю,
любіть за все і бережіть її,
плекайте мову і лелійте волю,
як у піснях своїх Вам заповів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=379044
дата надходження 20.11.2012
дата закладки 20.11.2012
-- Заговори, щоб я тебе побачив --
Казав мудрець своєму візаві --
Проворний ти на розум, чи ледачий,
Чи в тебе, може, вітер в голові?
Заговори! Я знатиму напевне:
Красиву, чи потворну маєш суть.
Чужа душа, як кажуть, діло темне,
А в темний льох завжди свічу несуть!
Буття є Бог. А Боже слово - віще.
І нам Творець, що слово сотворив,
Із вуст в уста, про тлінне і про вічне
Нетлінним словом Істину відкрив!
Немає слів пустих та незначущих,
З них кожне в світ печать свою несе.
Чи в манускриптах древніх невмирущих,
Чи то в модерних розвідках-есе.
Палкі слова в контексті революцій
Не згірш разили кулі чи гармат;
Як ті, що їх сказав колись Конфуцій,
Чи ті, що їх не вимовив Пілат.
Слова для думки, наче крила дужі,
Несуть її через віки й світи,
І в заметіль цензурної остужі
Сягнуть-таки жаданої мети!
Кріпімо слово ділом повсякденним,
Хай нам прибуде розуму й снаги
Перерости над призітхом буденним
Лайливих слів задавнені борги.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=280716
дата надходження 15.09.2011
дата закладки 17.11.2012
Скажи ще раз:" Кохана, я люблю!"
Повторюй, мов уперше, безупинно!
Додай ще сил, як вітер кораблю,
Коли вітрилам надимає спину.
Скажи "люблю" - твоїх чекаю слів.
Дозволь насолодитись почуттями.
Хоч досить є гордіївих вузлів,
Будь мрійником, закоханим без тями.
Дарма, що зморшки стеляться чолом,
Та прикрі будні посріблили скроні.
Скажи "люблю", щоб серце розцвіло
Під супровід небесних передзвонів.
30.09. 2012р. Львів
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=368270
дата надходження 02.10.2012
дата закладки 06.11.2012
Затихла пісня ніченьки-циганки,
Сховався місяць в золотій імлі.
Проміння роси випило з світанку
Й вдоволено побігло по селі.
Торкнулося замріяних шовковиць,
Миттєво зарум'янивши плоди.
Проникло крізь квадратики віконниць,
В ранкових снах залишило сліди.
Подріботіло полем у пшеницю,
Посипалась натхненням у рядки.
Поцілувало в щічку полуницю,
В квача пограло з вітром залюбки.
Гойдалось в польовому оксамиті,
Мережило різьбою світлячків.
І в ці яскраво-мерехтливі миті
Весь світ в теплі божественному млів.
Розсипалися бісером волошки,
В коханні зашарівся красень-мак.
Цвіли ромашки-польові ворожки.
А сонце не вгавало, ну ніяк!
РозворушИло лежебоків-трутнів,
Рум'янці всім чіпляло наугад.
А щоб спочити трішки ополудні,
Замаскувалось в золоті кульбаб...
10.06.2012р.
© Copyright: Ирина Визняк, 2012
Свидетельство о публикации №11207119386
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=349692
дата надходження 11.07.2012
дата закладки 19.09.2012
Бібліотека – королівство тиші.
Тут особливий клімат і життя.
Тут спокій не бентежать навіть миші.
Тут слід історії і крок у майбуття.
Переступіть поріг бібліотеки -
Зустрінуть вас господарі полиць,
Поважні стелажі і картотеки.
А в кожній книзі – безліч таємниць.
Мовчазність тут присутністю лікує,
Тут аромат романтики стоїть.
Тут атмосфера спокою царює,
Життя епох і розуми століть.
Тут проза і поезія говорить
Класичним поєднанням поколінь.
В читацьких душах настрій часу творить,
Де кожний твір лишає власну тінь.
Тут тиша гучним подихом вражає
І затишок панує, ніби в сні.
Вам кожна книга душу відкриває
І зорепади знань несе рясні.
Тут світ дитинства виринає з друку
Пригодами з героями казок.
Тут таємничість простягає руку,
І детективи ваблять з сторінок.
Тут кожен співрозмовника знаходить
На власний смак. Серед спільноти книг
Чарівний світ науки верховодить,
І мудрість випромінюється з них.
Захоплює глибока чиста мова,
Що змістом слів збагачує знання.
Бібліотека – це скарбниця слова,
Невичерпна криниця пізнання!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=305856
дата надходження 11.01.2012
дата закладки 19.09.2012
Вже скінчилися в полі жнива.
Літо швидко минуло,а значить
Тепер,мабуть,настала найтяжча пора:
Сіять зерна у душі дитячі.
То ж плекайте його у серцях,
Вболівайте за кожну дитину.
І хай слово на ваших чарівних вустах
Проросте у найтяжчу хвилину.
Приспів
Раз судилося вам,вчителі,
ясним полум'ям всюди горіти,
І тепловіддавать дітворі-
Недарма живете ви на світі.
Хай спливають літа без журби,
Бо учитель повік не старіє.
Відшукати безцінні духовні скарби
Своїм дітям вінзавжди зуміє.
і полинуть вони в невідомі краї,
І зміцніють,зростуть їхні крила,
Бо путівку в життя їм дають вчителі,
А вони-їх надія і сила.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=282940
дата надходження 27.09.2011
дата закладки 26.08.2012
Зведу я храм зі світла у душі,
Пречистий храм, де слово йде до Бога.
Лише б зухвалий світ мені лишив
Святу любов до сущого усього.
Знайду свій шлях до вікових джерел,
Де світло й тінь сплелися в дивнім танку.
Покличе в небо степовий орел,
Про віщий сон спитаю ніч-циганку.
Складу молитву щиру і просту
Про хліб насущний, щоб і прісно, й нині.
Любов нестиму й нею проросту
Під щедрим сонцем у своїй країні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=301943
дата надходження 23.12.2011
дата закладки 14.07.2012
Я відчувала вірш. Він мав прийти вночі.
Він раптом обірвався на слові ДАЛЕЧІНЬ.
Я знову цілу ніч
Твого вірша чекала.
Я знов з Тобою вдвох
і букв, і слів шукала.
Прийшло чарівне ДАЛЕЧ від слова ДАЛЕЧІНЬ.
Десь в темряві губилось оте сакральне ІНЬ.
Де, на яких перонах,
і на яких вокзалах
Блукали ті слова, які ми не сказали,
В яких не передати падіння і висоти,
Глибинний пласт взаємної духовної роботи?
І хто кому з нас вчитель
у зреченнях приречень?
І хто з нас більше виніс -
чи ніс - в цей час на плечах?
Ось так проходять ночі в кармічності чекань.
Нові приходять ранки із відчуттями знань.
Близьким зробилось слово.
Хоч слово ДАЛЕЧІНЬ.
Гармонія єднає одвічні ЯНЬ та ІНЬ.
*** Вірш читає Наталя Годун.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=279735
дата надходження 10.09.2011
дата закладки 09.07.2012
Переспів пісні "Надежда"
стихи Николая Добронравова, музыка Александры Пахмутовой
Світить неопізнана зоря,
Знову ми відірвані від дому.
Знову розділяють нас міста,
Злітні смуги вздовж аеродромів.
Тут все у туманах і дощах,
Тут все на світанку прохолода,
Тут на нерозвіданих шляхах
Доля невблаганна, як погода.
Надія - мій компас земний,
А успіх - як приз за хоробрість,
А піснею душу відкрий,
Щоб світ став веселим і добрим.
Ти повір, що у розлуці все
Враз стає змістовнішим одразу,
Темні хмари вітер рознесе
І здаються крихтами образи.
Треба лиш навчитися чекать,
Бути завш спокійним і упертим,
Щоб не забувало посилать
Радощі життя нам у конверті.
Не забути б нам ким ми були,
Все, що ми скоріш не доспівали,
Рушниками вбрані образи,
Очі, що колись причарували.
Знову розділяють нас міста,
І розлука полосує мрії
В небі неопізнана зоря
Світить, наче пам"ятник надії.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=322408
дата надходження 16.03.2012
дата закладки 24.06.2012
На краю села вмирає хата,
Чорними дірками світяться шибки.
Розрослася на подвір'ї м'ята,
Будяками рясно заросли стежки.
Стріха почорніла, провалилась
І присіла хата нижче до землі.
Лиш гніздо лелече залишилось,
Та лелеки не вернулись по весні.
Мертвими гілками сливи й вишні
Тягнуться в німій молитві до небес.
Все ще вірять: чує їх Всевишній -
До людських не докричатися сердець.
Вітер нишпорить пустим подвір'ям,
Може, він когось знайомого шука?
Хлипа вітер хвірткою й дверима,
А втомившись, у траві відпочива.
Пусто в хаті: нікому в ній жити.
Помирають села, ніби й не було.
І повторює молитву вітер.
І лелеки не вертаються в село.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=198171
дата надходження 28.06.2010
дата закладки 21.05.2012
Пишні щічки жовтеньких квіток
Заціловує сонечко з неба.
Я сплітаю з кульбабки вінок,
Але думкою лину до тебе.
Враз забракло повітря мені...
Пригадала взаємні зізнання,
Незабудки в очах голубі,
Що зронили у серце кохання.
Як сплела пальці рук у вінок
І тебе сповила ним грайливо.
У шаленстві щасливих думок
Спраглі губи шукала квапливо...
Серед теплих кульбабкових мрій
Незабудки малі голубіють,
У віночок вплітаю їх свій,
Щоби він тобі спогад навіяв.
09.05.2012р. Сатанів
Для ілюстрації твору використана картина Ольги Воробйової.
http://www.liveinternet.ru/users/4284186/post175812026/
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=336886
дата надходження 12.05.2012
дата закладки 14.05.2012
Дай Боже всім благословення,
Хай благодать зійде на нас,
Прийшла пора просить прощення
І для покути слушний час.
Може і я у буднях сірих
Десь просто перся напролом,
Чи лихословив, чи не вірив,
Чи на добро віддячив злом.
А може у лихі години
Не так приймав, не тим гостив,
Пробачте всі мої провини,
Аби Господь мені простив.
У молитвах слова священні,
А кожна буква має зміст,
Я прошу вашого прощення,
Простіть мене, бо завтра піст.
Якщо в душі живе образа,
Десь притаїлась і не спить,
Давайте пробачатись разом,
Простіть мене і Бог простить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=317151
дата надходження 26.02.2012
дата закладки 09.05.2012
Над землею білі лебеді
Сонячним днем
Світлу сонця слали трепетних
Радо пісень.
Їм земля всміхалась лагідно...
Раптом блакить,
звуком пострілу розкраяна,
скрикнула вмить.
П-В:
Що тобі, моя коханая,
втрати не прощу,
обізвись прошу
в крапельках дощу.
Де ж це ти, моя жаданая,
не полохай мрій,
повернись мерщій, красою
серденько зігрій.
В небесах шукав він суджену,
звав до гнізда,
у мовчанні тиші згубної
крилась біда.
Відлетіти в далі дальнії
лебідь не зміг,
залишившись без коханої,
він занеміг.
Пр-в
Ти пробач мені, коханая,
за людськеє зло,
що моє крило
щастя не спасло.
Ти не плач, моя жаданая,
що веснянним днем
цей тужливий щем навіки
серце вкрив рубцем.
Непоправним став для лебедя
вирок біди,
що кохану вірну втратив він
вже назавжди.
І, злетівши поміж хмарами,
лебідь затих,
склав безстрашно крила й каменем
кинувся вниз.
Пр-в
Хай живуть на світі лебеді
і від білих зграй,
від крилатих зграй
подобріє край.
Хай летять по небу лебеді
в цей веснянний день,
нотками пісень летіть же
у серця людей.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=335148
дата надходження 05.05.2012
дата закладки 09.05.2012
* * *
Бути праведним, – чи житимеш щасливо?
Істину довідатись хотів.
Жити правильно навчитись неможливо.
А когось навчити – й поготів.
Все ж кажу, потрібно віру мати.
Праведність – і є свята мета
на яку благословила мати.
Вчусь і буду вчити саме так.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=331644
дата надходження 19.04.2012
дата закладки 20.04.2012
Присвячую славному землякові,
народному артисту, композитору
П.І. МАЙБОРОДІ
Ще постріли околиці гойдали.
Весняний вечір сутінки стелив.
Червонозоряні бійці ступали
в німі німецькі стомлені тили.
Безлюдний дім, зачинені віконця.
В кімнату, де давно ніхто не жив,
впустили воїни шматочок сонця,
і свіжий вітер тишу ворушив.
Телефоніст Платон спинивсь раптово –
рояль – мов диво!
Постріли мовчать.
Бетховена погруддя мармурове…
Палають пальці…
Клавіші звучать.
Полинула мелодія журлива.
З глибокого прокинулася сну
кімната, у хвилини ці щаслива,
неначе хто впустив сюди весну.
Заслухались, замріялись солдати –
домашнім затишком оселя віддає.
Звучала владно "Місячна соната"…
І кожен, певно, думав про своє.
Платону бачилось безкрає поле,
село і верби над ставком стоять,
полтавський шлях,
уздовж – стрункі тополі…
І мати…
Линь, сонато! Линь стократ!..
Вже музика заповнила кімнату,
і стало невимовно тісно їй.
Через віконниці і вулиць варту
злітала музика на тлі руїн!..
Незвично, несподівано звучала
соната після бою в тиші тій.
Зі сховища в магічному мовчанні
йшли постаті, мов привиди нічні.
Коли ж завмерла вже й остання нота,
старенький німець ближче підійшов.
– Як же це так, воюєте ви проти,
а німця музику "іграєт карашо"?
– Не проти Гейне і не проти Баха,
Бетховена чи Шіллера війна.
Проти фашизму, – мовив автоматник, –
воюємо. Війна – його вина.
Платон мовчав.
Бо думкою полинув
в своє село, яке згоріло вщент.
Вже не ступати шляхом тополиним
загиблим друзям.
Невимовний щем
озвався разом з пострілом гармати.
І кожен думав про своє стократ!
Солдати мовчки поспішили з хати.
За матір!
За сонату!
В бій, солдат!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=316072
дата надходження 22.02.2012
дата закладки 11.04.2012
В моєму серці ти озвешся, Україно,
Згадай державу антів, Скіфію, чи Русь.
Благая вість лунає світом златодзвінно
Про рідний край, чий вік вгадати не берусь.
Твій Київ – древній, та довіку Київ – юний,
Мов добрий дух святої нашої землі.
Дніпрові хвилі виграють, як кобзи струни,
Як пісні давньої надії та жалі.
Лиш в ріднім слові возвеличиться держава –
Благословення знезійде на весь народ,
Величних предків наших возсіяє слава,
Бо бережеться в мові генетичний код.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=303590
дата надходження 01.01.2012
дата закладки 11.04.2012
Казав знайомий: " Я в твої роки
на гульки витрачав усю зарплату!
Ще й зараз намагаються жінки
мене, мов журавля окільцювати.
То ж будь упертим (не соромся втіх),
перегортай життя свого сторінку,
і не хвилюйся – невеликий гріх -
постійно обнадіювати жінку".
Можливо, я б дотримавсь тих порад:
й одразу став кількох дівчат кохати,
і начищав би пір’я на парад,
щоб здатися досвідченим пернатим…
Та час життя за річкою тече,
(та й гульки часом вилізають боком).
Так, інколи захочеться, в плече
щокою ткнутись, наче ненароком,
І мовчки обійняти ніжний стан -
Волосся хвилі обпікають груди,
І щось тобі нашіптують вуста
байдуже, що на завтра скажуть люди...
І ще б на вік і звісно на віки
Любить - а не тремтіти від покути…
Не знав знайомий, що Жінки – зірки,
а нам до них ще треба дотягнутись.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=322622
дата надходження 17.03.2012
дата закладки 11.04.2012
Сердечно вітаю всіх учасників Клубу із Всесвітнім днем поезії! Хай натхнення Вас ніколи не покидає!!!
Поезії небесну насолоду
Не кожному пізнати до снаги.
У ній живуть і вічність, і свобода,
Цей Божий дар занадто дорогий,
Щоб не прийняти. І тобі, поете,
Відкриті у майбутнє всі шляхи.
Лиш сили пробуди свої для злету,
Не оскверни сліди свої лихим.
Пегас крилатий хай несе за хмари
Твої думки – у дивовижний світ.
Не витрачай, поете, душу марно,
Даремністю не сповнюй свій політ.
І не шукай в земнім болоті правди,
І мрію ти із рук не відпускай.
Вона одна повік тебе не зрадить,
Лиш збережи її, не проміняй!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=323858
дата надходження 21.03.2012
дата закладки 11.04.2012
Душа поета – мов сопілка ніжна.
Вона бринить мінорно і мажорно.
Емоцій хвилі закипають штормом.
Душа – ранима й безневинно грішна.
То – музика – мотиви сонця й грому –
злітає вільно птахою кохання.
Хоч завжди йде на неї полювання,
але вона вертається додому.
До серця, – доки б’ється, не померкне.
І – в небо, як поезія – між люди.
Поета на цім світі вже й не буде, –
як і душа, поезія безсмертна!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=323813
дата надходження 21.03.2012
дата закладки 04.04.2012
Полюби ти мене , полюби.
Задивися в проталену воду.
Там зимової крапля сльози,
Там краплинка моєї сльози...
До кохання відшукує броду.
Я так довго до тебе іду,
Пелюстками нанизую квіти,
А слова у букети кладу,
Ті слова у букети складу,
Які серцем зуміла зігріти.
Полюби ти мене , полюби.
Прихили моє небо душею.
І мене за любов не вини,
За безмірну любов не вини,
Я веснянкою буду твоєю.
Полюби ти мене полюби.
Ми зітремо сльозу поцілунком.
Попросила я щастя в весни,
Попросили ми б долі в весни,
А кохання було б подарунком.
Полюби!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=319385
дата надходження 05.03.2012
дата закладки 11.03.2012
Я-Жінка.Я-народження початок,
Життя нового вічна таїна,
Душі твоєї неповторне свято
І днів твоїх заквітчана весна!
Я-Жінка.Я-гармонія,натхнення,
Твоя спокуса,демон твій і гріх,
Дарунок долі і благословення,
Солодка згуба помислів твоїх!
Я-Жінка.Я-невтомна Берегиня
Твого вогню,що в домі запалив,
Всіх таємниць нескорена твердиня,
Усіх бажань окрилених порив!
Я-Жінка.Я навчилася чекати
Тебе з далеких і чужих доріг,
Я-любляча і найніжніша Мати,
Я- твого роду ревний оберіг!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=277077
дата надходження 26.08.2011
дата закладки 11.03.2012
В лесу вы слышали, как ландыши звенят?
После дождя загадки-звуки льются -
Из сказки эльфы в колокольчиках сидят,
Озорничают, весело смеются.
И, словно серебристый перезвон,
Задорный смех разносится в округе,
Им соловей, не медля, вторит в тон,
Клянясь в любви и верности подруге.
В лесу вы слышали, как ландыши звенят?
Прислушайтесь и чудо совершится
Для тех, чьи души над землей парят
И чьим сердцам в едином ритме биться.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=273099
дата надходження 01.08.2011
дата закладки 08.03.2012
У ясну погожу днину
Йшли п’янички раз удвох.
Перший ледь тримався тину,
Другий ліз «на чотирьох»
Скільки так плелись, не знаю,
Та пита брат брата:
Ти мене хоч поважаєш?
Хотів би я знати.
А дружок лежить в калюжі,
Пряде головою:
Та я зараз,милий друже,
Пишаюсь тобою!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=319333
дата надходження 05.03.2012
дата закладки 06.03.2012
Без сомнений,это важный день,
Нам дано от Бога воскресенье..
Отпустить обид ненужных тень,
Попросить у всех вокруг прощенье..
Как и все, имея этот грех,
Нанеся обиду хоть однажды,
Я прошу прощения у всех,
Как и мной прощен сегодня каждый.
У Отца я милости прошу,
За обиды, что впустила в душу.
Словно мусор нынче выношу..
Всепрощеньем полностью разрушив..
Призывает нас к прощенью Бог
Мы Творца земное продолженье..
Если кто до этого не смог,
В этот день дарите всем прощенье.
© Copyright: Любовь Иванова 2, 2011
Свидетельство о публикации №11103061870
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=245343
дата надходження 06.03.2011
дата закладки 06.03.2012
Читати вірш -це теж інтим:
Лишитись з віршем наодинці...
Віддатись голосу, сторінці,
Побуть віч-на-віч: Ти і Він.
На аркуші вбачать не букви,
Не розділових знаків суть,
А потаємний вияв думки -
Як доказ цілого - збагнуть.
Відчуть зболілими плечима
Двох дужих рук звичайні рухи:
Мені неначе ліплять крила -
А з літер виринають звуки.
Як нову зустріч - вірш чекати...
Розкрить екран, вікно, сторінку.
Потік енергії вбирати.
І віддавать.
Як Бог.
Як Жінка.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=234961
дата надходження 15.01.2011
дата закладки 05.03.2012
Рахунок дням. От-от іде весна,
лелеки білі прилетять із вирію,
та крига на озерах ще міцна,
і вікна вранці ще не раз відсиріють.
Ще злитиметься в присмерках зима,
жбурлятиме сніжком по снах березових,
підсніжники розбудить крадькома,
під шепіт стріх, що стали нетверезими.
Розтане сніг на пагорбах зими,
у пригорщах несу тобі підсніжники,
що розшивали білі килими
на сонячних боках лісів засніжених.
Чекатимеш мене, чи ні?.. Я б знав.
Колінця квітів у руках схололи.
Ще будуть весни, але та весна -
до нас обох не вернеться. Ніколи.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=314745
дата надходження 17.02.2012
дата закладки 05.03.2012
Буде тихо і волого,
Будуть сутінки у хаті –
Я за Вас помо́люсь Богу,
Богу-Сину-Немовляті.
Довго десь чумакували,
Сіль розсипалась на возі –
До світанку завітали
Ви до мене по дорозі.
Ніч, як чорний віл рогатий,
Коло вікон ремиґає –
Щось хотіла б Вам сказати,
Але слів таких немає…
Рипне віз, що колисанка,
Сіль впаде в траву шовкову –
До прийде́шнього світанку
Я складу Вам колискову.
Голову кладіть на руки –
Я не буду вас будити.
Перед безвістю розлуки
Ви схилились відпочити.
У куточку, на колінах
Помолюсь до Немовляти.
Я за Вами вийду в сіни,
Я за Вами вийду з хати,
Я за Вами на дорогу,
Я за вами вийду – хто Ви?..
Немовляті-Сину-Богу
Помолюся колисково.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=272534
дата надходження 29.07.2011
дата закладки 05.03.2012
Дозволь мені
ввірватися без стуку -
шаленим вітром,
повінню,
дощем…
Прикласти ніжно
чудодійну руку -
до серця,
щоб пульсуючим вогнем
медові краплі
пити з вуст гарячих,
вдихнути небо -
пахощів ваніль...
Сміятись дзвоником
у полі, наче
ПРОКИНУВСЯ
У ДУШАХ БЕРЕЗІЛЬ.
Купатись цвітом
в росянистій втомі,
на хвилях завмирати
у плавбі...
Щоб ми були
єдино-невагомі -
дозволь мені
лишитися
в Тобі…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=318059
дата надходження 01.03.2012
дата закладки 02.03.2012
Шелестять сумні дощі, падають у трави,
Гармонійно вітер музику веде.
Низько хилять листя у кленів кучерявих,
Білим птахом-лебедем серденько моє.
Липа розтривожена, бо гніздо покинуте,
Вже не чути клекоту милих журавлят.
Ластівки на південь полетіли, - сироти,
Може у дорозі їх крилоньки болять?..
Пахне в лузі нашому чорними ожинами,
Під листком сховалася зрошена оса,
А під тополиною два кущі калинові
Гронами провислими стягує вага.
Там, де граб похилений, біля пня широкого,
Виросли опеньки, оком не злічить.
Радісно скрекоче у горі сорока,
Тишу наполохує у ранкову мить.
Літній сад посипаний листяною ковдрою,
Мелодійно стукають крапельки дощу.
Чути шепіт осені з стомленою мовою
Я її, мелодію віршем запишу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=281293
дата надходження 18.09.2011
дата закладки 01.03.2012
Стікає ніч у марево подій,
Ховаючи нічні свої бажання,
І кличе ранок до життя новий
Мережками блакитного вітання.
Ніч, що пішла, та тихий передзвін,
Тремтяче листя на ранковім фоні,
Троянди дивні кольору - рубін,
Та стрази рос на ніжному бутоні.
Біля озер туман ще мирно спав,
Та розгулявся пустотливий вітер,
Він розплітав, та знову заплітав
Сумній вербі плакучі коси-віти.
Десь соловейко ніжно заспівав,
Туман зійшов на мерехтливе рвання,
І втративши краплинами снагу,
Журливо озирався на світанні…
А сонце вже буяло на ріллі,
В стрічки яскраві щиро обрядившись,
І все живе, що проросло с землі -
Віталось, із повагою вклонившись...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=311880
дата надходження 06.02.2012
дата закладки 01.03.2012
Пристрасне кохання в сполохах життєвих,
Віртуозним співом в серці гучно б’ється,
Маренням літає в кольорах рожевих,
Де блаженство щире щастям роздається…
Чарівне кохання в срібнім палантині,
Розплескавши сонцем свято чистоти,
Попливе пісенним легким серпантином,
Щоб пізнати серцем водограй краси…
Те п’янке блаженство-чарівне кохання,
Полетить сонетом в пісню скрипаля,
В море лазурове райського Едему
Де на хвилях щастя …тільки ТИ і Я!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=303665
дата надходження 02.01.2012
дата закладки 01.03.2012
Сонце в білих шовках заплітає думки легкокрилі,
І в обіймах вітрів та в сплетінні світів мерехтить,
Знов неспокій душі полетить до зірок небосхилу,
Щоб таїну думок в перехресних світах освятить…
«Відродися любов крізь розлуки, печаль і руїни,
Випий дихання дня - кришталеві сльозинки роси,
Освяти під хрестом, серця двох в одне серце єдине -
Світоч зоряних мрій з джерела неземної краси!
Дай пізнати любов у веселкових сферах весняних,
Сокруши морок ночі, з очей познімай пелену,
Пригуби сьогодення, у обіймах земного кохання,
Щоб у вальсі життя - дві душі поєднались в одну!…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=300566
дата надходження 17.12.2011
дата закладки 01.03.2012
В час, коли всерйоз
Затріщить мороз,
Загудуть вітри грізним клекотом,
Захурделить ніч
Снігом навсібіч -
Я приснюсь тобі тихим шепотом.
В час, коли зима
Майже крадькома,
Закує вікно срібним помахом,
І захочеш ти
Краплю теплоти -
Я приснюсь тобі ніжним подихом.
В час, коли тобі
Важко у журбі,
Бо без мене ти, як з одним крилом.
Якщо ось в цю мить
Серденько щемить -
Я приснюсь тобі добрим Янголом.
9-10.02.2012р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=315209
дата надходження 19.02.2012
дата закладки 01.03.2012
Хочу, щоб мова заграла цілунком,
Ніжним признанням і візерунком,
На полотнині вуст малинових
І на сорочці диво-любові.
Хочу, щоб кожен вдягнувся в ту мову
Як на Великдень висвятив слово,
Розправив груди – замилувався:
– Боже мій милий, я закохався!
Вибухне цвітом земля довкола –
Дякуймо Богу за дивну мову!
За українську душу любові,
Що вишиває вишневі зорі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=312283
дата надходження 08.02.2012
дата закладки 14.02.2012
Яке блаженство думати про Вас!
Крізь шпарку світлом розбивати темінь,
відлуння пальців у солодкім щемі
пускати на вуста у ніжний вальс...
Даруйте за сміливий монолог,
без права на перерву і питання,
тонкої нитки довгого зізнання
і ділення тривожності на двох.
Я не гадала, що все буде так -
два погляди урізнобІч медалі,
ви віддалялися все далі й далі,
а я назустріч вітру і навзнак.
Яке блаженство думати, що Ви
так розпогодилися попри осінь...
Та повернулися спиною, і я досі
читаю нерозбірливі шрифти…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=292804
дата надходження 13.11.2011
дата закладки 09.01.2012
Насипав жовтень пригорщі листків
В мої долоні,сонцем обігріті...
І як це ти,скажи мені,посмів
Для мене стати найдорожчим в світі?
І не хапати жменями зірок,
Не розсипати матові перлини,
А просто бути лагідним,як шовк,
Лягти на душу пухом тополиним...
І не будити пережитих днів,
Хіба ж важливо,що було до тебе?
І як це ти,скажи мені,зумів
Раптово розпогодити це небо?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=282220
дата надходження 23.09.2011
дата закладки 08.01.2012
ви ловите нас
на сонячні зайчики…
як рибу
велику
полюєте на живця.
вам дісталась
випа́дком
про нас таємниця –
ми завжди
без сумніву
йдемо на світло…
Світла!
шукають і прагнуть
віддані наші серця –
такий
задум первісний
Творця.
…підкликаєте нас
відбитими
промінцями,
посідаєте
наші хати́ і храми,
спекулюєте з нами
нашими ж іспокон
Святими Дарами,
торгуєте,
як екзотичним крамом…
стоїмо безневинні
і дивуємось
безгомінно,
як плюндруєте
наші Святині –
опускаєте на коліна,
щоб стали рабами
перед
порожніми вами…
вам випа́дком
дісталася таємни-ця…
але
не
до кінця:
наші храми –
не розписані золотом
кам`яниці,
наші Храми –
наші серця.
самоїди
людської зграї,
ми вас –
знати не знаєм…
ми завжди́
оберемо волю,
покинемо безогля́дно
лЮбі
обжиті місця:
наші Храми –
наші серця…
подамося
за обрій лугами…
лісами,
полями:
наші серця –
наші храми
з дорогими, живими,
невидимими для вас,
неосяжними вами
Триєдино-Богами.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=304345
дата надходження 05.01.2012
дата закладки 08.01.2012
* К *
Розовый кварц
Снимет стресс, приглушит злобу, от обидчика спасет,
Символ полного здоровья, сон спокойный принесет,
Служит творческим началам и таланты создает,
К зарожденью новой жизни от бесплодья приведет.
Коралл
1. Был путь его труден, как муки Сизифа -
Отросток обломлен в коралловых рифах,
На ветки раздроблен и отшлифован,
В футляр, словно дар дорогой, упакован...
Он радует душу, он сказок достоин,
На страже любви, словно бдительный воин.
2. Плоский и ветвистый
Вырос в рифах мглистых,
Он бывает разным -
Черным, рыже-ясным,
Розовым и белым
И, как вишня, спелым...
Всех времен красотки о любви мечтали,
Бусы цвета крови в праздник надевали,
У коралла сила - от тоски и муки,
Он спасет от грусти в длительной разлуке.
Собранный в браслете вертишь на запястье -
Оберег от сглаза и хранитель страсти.
Будет мозг активным, будет память цепкой,
Ведь коралл в брелочке у тебя на цепке.
Вдалеке от дома, от родных порогов, -
Веточка коралла сбережет в дороге.
* Л *
Лазурит (ляпис-лазурь)
Непрозрачный темно-синий
в белёсых разводах -
Энергетикой волшебной наделен природой,
Свойства удивительные - всех не перечтете -,
В мире белой магии лазурит в почете.
Увлечет вас т ворчеством, окружИт удачей
И благотворительностью жизнь переиначит.
От обиды уведет и от злого рока,
Не допустит стать рабом гнусного порока.
Если жизнь вас призовет на уход к лежачему
Иль младенца пестовать с ночи до зари,
Знайте, сможет сохранить силы нерастраченные
Этот ляпис-самоцвет, добрый лазурит.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=203719
дата надходження 31.07.2010
дата закладки 01.01.2012
Авантюрин
Камень радости, светлых эмоций, подъема,
Всех фантазеров, мечтами влекомых,
Праздник, триумф он душе обещает,
Юный огонь в пожилых разжигает,
Кровь обновляет и нервы врачует,
Сладкою страстью манит и волнует,
Снимет депрессию, сбросит обиду.
Разный встречается камень по виду.
Многим известен, но вряд ли простой,
Рыжий, искристый, ПЕСОК ЗОЛОТОЙ:
Он приключенья подарит тебе,
Знаком удачи станет в судьбе.
Блестки слюды, все оттенки сапфира,
Имя волшебное - НОЧИ КАИРА,-
Он - от душевных мучительных ран,
Старцу сулит он любовный дурман.
Зелень в чести у исламского мира, -
Камень зовется ЧАЛМОЮ ЭМИРА,
Он наделяет тайным познаньем,
Дарит богатство и процветанье.
* Б *
Берилл
Преданность, верность, в супружестве мир,
Счастье семьи укрепляет берилл.
Для обольщенья был средством народным,
В древних преданьях слыл приворотным.
В ваших желаньях не будет отказа,
От негатива избавит, от сглаза
И от врагов всевозможных мастей.
Он привлекает надежных друзей.
Камня не встретишь мощнее берилла:
Хилому даст он физической силы,
Щедрости - скряге, оратору - страсти,
Слабому духом - величие власти.
Бирюза
Восточных сказок мудрость, хлад росы
Хранит в себе кусочек бирюзы.
Индус и перс, и римлянин, и грек
Ценили этот редкий оберег.
От злого рока, колдовства, проблем
Он защищал корабль или гарем.
Проклятье устранит, разрушит чары,
Достоин и короны, и тиары.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=203058
дата надходження 27.07.2010
дата закладки 01.01.2012
Тут криниці із журавлями,
В вишиванках ласкаві мами,
Про походи пісні марусині,
Дідусі з козацькими вусами,
Тут під хатою кущ калини,
В поле стрімко веде стежина,
Між колосся волошки синії
У гаях пісні солов'їнії.
Україна - степи безкраї,
Україна - садів розмаї,
Злотокосі русалки в житі,
Ніжні мавки в вербових вітах.
Йшли фронти по тобі полками,
Топчуть орди тебе віками,
Пустка там, де колись ліси були,
На полях поросли чорнобилі,
Ти, мов чайка, що при дорозі,
Ворогів відігнать не в змозі,
Задихаєшся в мирнім атомі,
Захищаєш дітей крилятами;
Яничари твої байдужі
Гублять думу і пісню, й душу.
Не стихає за тебе битва,
Україно, моя молитво!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=276858
дата надходження 24.08.2011
дата закладки 01.01.2012
Коли в самотність падаю як в зливу,
Де холод пробирає до кісток -
Я просто жінка, хоч у край вразлива…
Але ж і ти десь в цьому світі змок?
Коли в самотність падаю притомна.
Іще жива напевно, чи напів -
Так хочу слів отих, як біла вовна…
Собі на плечі на пів чутних слів.
Так хочу знати: все пусте й минуще,
Печаль в душі притулку не зів’є!
В самотності люблю тебе ще дужче
За те, що ти на цьому світі Є.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=291996
дата надходження 10.11.2011
дата закладки 25.12.2011
Стинає ніч у надвечір’ї гаму
І розсипає в кольорові сни.
Тебе любити я не перестану.
Моєї в тім, повір, нема вини.
Твоя любов - уламками каміння,
Моя ж не хоче із душі іти.
У спогадах ота пора осіння,
Хоч де-коли до неї забреди...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=298276
дата надходження 06.12.2011
дата закладки 25.12.2011
Туман розвісив за вікном
Свої картини,
Розлив досвітнє молоко
Все до краплини.
Заполонив мене усю,
Моє все тіло.
Чекала я тебе у снах,
Я так хотіла...
Відчути подих на щоці,
І тихий шепіт.
Прийди з туманом разом цим,
Відчуй мій трепет.
Я розповім про снігопад,
Що скоро буде,
Хоч хмурий грудень за вікном
З лицем приблуди
Лишає сльози на душі,
І бруд на рамі...
Чомусь так хочеться мені
Тебе губами
Торкнутися хоча би раз
Палким цілунком...
Туман у скроні проникав
І стукав лунко.
16.12.2011р. 12:15
(попытка перевода)
Туман развесил за окном
Свои полотна,
Разлил с рассветом молоко
Весьма охотно.
Заполонил меня кругом,
Все мысли, тело,
А я ждала тебя во снах,
Я так хотела...
Испить твой выдох на губах,
Слова хмельные.
Приди скорей с туманом тем
В мечты цветные.
Я расскажу, что снегопад -
Он все же будет,
Хотя сейчас скулит декабрь
С лицом приблуды.
Роняет слезы за окном,
И грязь на раме...
А мне так хочется к тебе
Припасть губами.
Коснуться бы еще хоть раз
Тебя, мой милый...
Туман в висках моих стучал
С огромной силой.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=300372
дата надходження 16.12.2011
дата закладки 24.12.2011
Несуть Дніпра високі хвилі
Терпку нескореність думок
Туди, де спить в святій могилі
Рівноапостольний пророк.
Розкутий в праведному слові,
У світі знаний , як Кобзар,
Він кревним вузликом любові
Себе з народом пов"язав.
І йшов навстріч нелегкій долі,
Як на Ґолгофу, до хреста.
Каравсь - не каявся в неволі
І в Україну проростав.
І став душпастирем по чину,
І словом всесвіт прихилив
На рід свій любий. Всю общину
До волі кликав і молив.
Він духом зріс понад держави -
Кордони геніям тісні!
Йому до рівня тільки слава,
Що в думи сходить, та в пісні.
І "Заповіту" віща сила
В сім"ю нас вольную єдна
Усіх - від матері й до сина,
Бо Україна в нас - одна!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=299987
дата надходження 14.12.2011
дата закладки 14.12.2011
Моя ти славна ненько Україно!
Що прокладала свій нелегкий шлях.
Я хочу щоб була ти, мов перлина
І не згасала іскорка в очах.
Тим шляхом йшла так довго, ти до волі,
Терпіла страшний голод й муки ти.
Боролись у нерівному двобої,
За тебе твої дочки і сини.
Не впала перед Ханом на коліна,
А правдою боролась за життя.
Моя єдина ненька - Україна,
З надією дивилась в майбуття.
Нехай загоїть час пекельні рани,
Щоб процвітала цвітом і жила.
Щоб тихим був у берегах світанок,
Немеркнучою сила щоб була.
Нехай ніколи не померкне слава
Й звитяга Берестецьких козаків.
Хай буде завжди вільною Держава,
Для твоїх внуків, правнуків, синів.
Хай розвівається твій стяг у небі
І колосяться ниви на полях.
Хай сонце усміхається до тебе,
Встеляючи тобі в майбутнє шлях.
У Бога попрошу тобі здоров'я,
Щоб жив народ спокійно без війни.
Зростало покоління щоб в любові
І щоб була ти вільною завжди.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=294644
дата надходження 20.11.2011
дата закладки 23.11.2011
В кафе, у сутіні вечірній,
Де ллються вина золоті
Торка струну в журбі безмірній
Старий скрипаль на самоті...
Злітав смичок в його долонях,
Мов сотні вольт вмить розірвав
У зморшках - лоб, туман на скронях:,
Прощальний полонез він грав...
Від музики всі заніміли...
Чомусь йшла обертом земля
Печальні струни так журливо
Ридали в пальцях скрипаля...
Стихала скрипка в відмиранні,
Мов жалощі про щось пусте
Літа маестро вже за гранню,
Де тліє листя золоте...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=240989
дата надходження 14.02.2011
дата закладки 18.11.2011
Оригінал - http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=289164
Після зливи промінь сонця світлий
Веселкові підійняв мости.
У діброві сон-трава розквітла,
Сонечко всміхнулось з висоти.
А земля дарунок взявши неба,
молоду підправила красу.
Я іду розніжена до тебе
і у серці спогади несу.
Та між нами стала річка синя –
Часу непокірна течія.
Пам`яті людської берегиня
І яку не перетну вже я.
А веселка знаю, не навмисне
Розвела уквічані мости.
Ще у небі голубому висне
Пісня, що мені даруєш ти.
Знову я чекатиму на зливу,
Кольорові в небесах мости.
І натхненно радісна й щаслива
Я по них до тебе буду йти...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=292541
дата надходження 12.11.2011
дата закладки 14.11.2011
Я би зібрала зелен квіт землі,
із водних плес дістала всі лілеї,
щоб мій віночок на твоїм чолі,
додав краси на славнім ювілеї..
А ще зібрала б я такі слова,
які навічно закарбує серце..
А в них повага і любов жива
в душі краян відлунням озоветься..
Якби ж то кожне слово проросло
і врожаями рясно забуяло,
може б тоді несамовите зло
плодитись в нашім краї перестало..
Ти - неповторна, ти одна така,
наче в дібровах пісня солов"їна..
То ж процвітай віднині у віках
наша квітуча ненько, Україна!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=276832
дата надходження 24.08.2011
дата закладки 14.10.2011
Ти поетка із інших життів – із епох недовершених Метрів
Твої очі – відлуння віків… в них відродження (чи подих смерті?)
Ти чаклунка (словами старійшин) – невагома й пухка квінтесенція
Серце щире палає у віршах… під тобою і Рим, й навіть Греція
Влада в цупких твоїх обладунках – не насмілиться ворог пручатись
Ти поетка й словесна чаклунка. Під ногами – із літер брущатка
P.S. Хоча саме завтра наша річниця, але маю сумнів, що я завтра щось напишу. Тому тримай подарунок наперед (всупереч забобонам) :)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=277923
дата надходження 31.08.2011
дата закладки 27.09.2011
Прилети в мої сни,
У рожеві, заквітчані весни.
Принеси лік душі,
Що стомилась в безмежжі шляхів.
Промовляй ті слова,
Що забуті були, та воскресли.
Помолися за нас,
За прощ́ення минулих гріхів.
Хай молитва твоя
Лине тихим зітханням до Бога.
Хай сльоза на очах
Розплескає найтяжчу печаль.
Хай від нині у нас
Буде тільки щаслива дорога,
На якій ми удвох
Разом знайдемо втіхи причал.
Там зупиниться час.
Хто щасливий - живе поза часом
В ілюзорних світах
Безкінечних вершин таїни.
Там звучатиме Гріг,
Пісню Сольвейг прослухаєм разом...
Та потрібно лише,
Щоби ти прилетів в мої сни.
19-20 вересня 2011р.
Звучить - музика Е. Гріга
до драми ібсена "Пер Гюнт" - Пісня Сольвейг
(вик. Анна Нетребко)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=281642
дата надходження 20.09.2011
дата закладки 26.09.2011
Зібрала доленька барвисто
З турботою, дуже завзято,
Як діамантове намисто
Роки.. на ювілейне свято..
Старалась доленька, трудилась,
Перлів зібрала шість десятків,
І дарувала Божу милість,
Любові Божої в достатку.
Усе бере свій плин, свій витік
З джерельно-росянистих ранків,
З долин, що різнотрав"ям вкриті,
З садів квітучих Зеленянки.
В м"яті й любисткові купала
Матуся-доля свою доню,
А Матір Божа дарувала
Господню ласку у долоні.
Дороги, звершення й здобутки,
Змішались в кольоровій гамі.
Події радості і смутку.
В книгу життя лягли рядками.
Було в житті всього багато,
Щедроти доленьки безкраї,
Гордись! Сьогодні твоє свято
Міцна родина прикрашає..
Нехай на скронях білим цвітом
Роки намалювали просідь,
Дарма!! Ще зліва твоє літо..
По праву руку - ніжна осінь..
Люба сестричко! Рідна, мила!
Приймай радушні привітання,
Все збудеться, бо міць і сила
У найщиріших побажаннях.
Хай тебе доля заквітчає,
Щастям рясним, міцним здоров"ям,
Хай все, що поряд - зігріває,
Теплом, повагою, любов"ю..
Нехай Господь своїм прихистом,
Передає із рук у руки..
Усе, що є життєвим змістом..
Тобі самій, дітям, онукам..
Хай кожен день несе з собою
Гарні події і новини.
Рідненька наша, ми з тобою..
Свята святих - твоя родина..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=193868
дата надходження 05.06.2010
дата закладки 18.06.2011
С -ЛИТКОВ ИЗ МЕЧТЫ И ЛАСКИ,
Д -НЕЙ ИЗ БЕСПОДОБНОЙ СКАЗКИ.
Н -АВСЕГДА ВОСТОРГА ВЗГЛЯДОВ,
Е -ВРО СТОЛЬКО, СКОЛЬКО НАДО!
М -ОДНОЙ, БРЕНДОВОЙ ОДЕЖДЫ,
Р -АВНОВЕСИЯ, НАДЕЖДЫ.
О -ПТИМИЗМА И УДАЧИ,
Ж -АРКИХ ЧУВСТВ ТЕБЕ В ПРИДАЧУ,
Д -А ГУЛЯТЬ ПОД ОБЛАКАМИ
Е -ЛИСЕЙСКИМИ ПОЛЯМИ..
Н -АИЛУЧШИХ ОЩУЩЕНИЙ,,
И -ДЕАЛЬНЫХ ОТНОШЕНИЙ!!
Я ЖЕЛАЮ ОТ ДУШИ ДОСТИЖЕНИЯ ВЕРШИН!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=253148
дата надходження 11.04.2011
дата закладки 18.06.2011
Краплинами божественої зливи,
святою благодаттю із небес,
віщують в храмах дзвонів переливи -
таку важливу вість "ХРИСТОС ВОСКРЕС!"
Випонюється щастям кожне серце
дарованих Великоднем чудес..
Відлунням над землею озоветься
величнеє.."ВОІСТИНУ ВОСКРЕС!"..
© Copyright: Любовь Иванова 2, 2011
Свидетельство о публикации №11104238413
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=255667
дата надходження 23.04.2011
дата закладки 18.06.2011
Скриплять старі розлогі ясени
Над стежкою в життя, в безкрає поле.
Твої літа – у нитках сивини,
Мій сивочолий батьку, сивочолий.
Як рано ти, мій Неньо, посивів
(а ще ж роки й не перейшли на зиму).
Життєву мудрість, твердість, щирість слів –
Найкраще передав донькам і сину.
Натруджені робочі мозолі,
росте журба в мереживі на скронях.
ХлібоТворець найперший на Землі -
Господній Світ тримаєш на долонях.
Вже так бракує сил твоїм рукам:
Тримати час і нести косу в поле…
За посмішку твою я все віддам -
Мій сивочолий батьку, сивочолий…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=263668
дата надходження 06.06.2011
дата закладки 10.06.2011
Кохання перше кожному дано.
Моє крізь сніг цвіте озиминою.
Нема тієї дівчинки давно,
Що потай зустрічалася зі мною.
Є жінка - вже далека і чужа...
А дівчинка ота ще серце гріє,
І зустріча мене, і проводжа,
Але, на жаль, у нездійсненній мрії.
Вона - моя тривога і печаль,
Дзвінке і тихе невимовне свято.
Притулиться щокою до плеча -
І так багато в цьому, так багато...
З такою не забудеш про весну,
З такою лихо не страшне з бідою.
Кохання перше... Я у нім проснувсь
І крізь сніги цвіту озиминою.
2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=228436
дата надходження 13.12.2010
дата закладки 10.06.2011
Ты так красива без своих одежд,
Хотя в одежде – тоже превосходна!
Но без одежды – смотришься природной...
Без пошлости, присущей для невежд.
Ты хороша, когда не слышно слов,
Хотя твои слова всегда уместны.
А нежный стон, из уст, еще прелестней,
Но я глаза твои читать готов...
Ты так близка, когда ты далеко.
Хотя я без ума, когда ты рядом...
То, что ты есть во мне – уже награда,
Не на поверхности, а где-то глубоко.
Ты молода, хотя года идут.
Я не юнец, но не стареют души,
У тех, кто говоря, умеют слушать.
И создают, в себе, другим приют.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=261471
дата надходження 24.05.2011
дата закладки 24.05.2011
Как замечательно сидеть на побережье.
Двоится в плохо вымытом стекле.
И делать все, что делали мы прежде:
Делить друг с другом гренки и омлет,
И чашку с кофе целовать небрежно
В распахнутый от удивленья рот.
Кто думать мог, что так произойдет
И мы, поминки справив по надежде,
Вдруг обнаружим, что любовь живет.
Разорваны со струнным звоном нити
От низких планов и до высших мер.
И только нам, соседям по орбите
Доносит эхо эту песню сфер.
И мы, затменья дети, ждем забытья,
Прощения вины, измены, лжи.
И нас несет волна на миражи,
Качая в плохо вымытом корыте,
В попытке жизни приукрасить жизнь.
Какая в безнадежности свобода -
Такая в вероятности тоска.
Приказ луны: лить бесконечно воду
На нашу мельницу. Пусть тонкая мука,
С песком смешаясь, примет вид песка
И ночью светится – мираж для морехода.
И целомудренней, чем поцелуй в ладонь,
Любви космической останется огонь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=261445
дата надходження 24.05.2011
дата закладки 24.05.2011
Вплітає травень гілочку жасмину
У неповторність, наче у вінок.
Під сонцем будні гріють білі спини.
І ми до літа ближчаєм на крок.
Сміється вітер, дмухає в кульбабку.
Сміється, аж хапається за боки.
Зриває з неї білосніжну шапку
І підкидає до небес високо.
Погляньте, он на гілочці шишкар.
Ну де йому тут взятись, на Волині?
Жовтіє, наче сонечко з-під хмар.
А хмари в травні, як ніколи сині.
Нап’юсь весни, як білого вина.
Ну як, скажіть, як можна збайдужіти?
Коли навколо все нові дива,
А на порозі причаїлось літо.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=190575
дата надходження 19.05.2010
дата закладки 20.05.2011
Дівчино з трояндою в косі,
Скільки літ Вам? Дев'ятнадцять? Двадцять?
Сталось дивне на якійсь осі
Нашим долям довелося знаться.
Плодом щедрим сад мій зустрічав,
Ваш розцвів - буяли в ньому весни!
Ясноока, Ви ж - іще дівча,
І мій син допіру Вам - ровесник.
Десь за Вами сохнуть юнаки,
З кимось з них і закрокує щастя...
А ця зустріч дасться ще взнаки,
Будем згадувать про неї часто.
Дівчино з трояндою в косі,
Гарно з Вами, а розстатись треба.
Хоч мені - хай знатимуть усі! -
Вас забракне, як забракне неба.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=234661
дата надходження 13.01.2011
дата закладки 11.05.2011
Жінці з нагоди Дня Матері присвячую…
Замість епіграфу: «Всі катастрофи у світі відбуваються через те, що жінка забула, якою силою вона володіє, і перестала спрямовувати її за призначенням» ©
Знаєш, я точка, з якої починається відлік… Точка, в якій сходяться всі елементи сущого. Я згусток енергії, яка має силу змінити всесвіт. Я краплина вічності, із якої починається сама вічність… Ти мені не віриш? Що ж…
Знаєш, я вмію просто бути і відчувати світ усім своїм єством. Давати слово очам, серцю, кожній клітинці тіла… Пропускати крізь себе усі природні стихії, ставати енергетичною матерією, яку треба втримати… або відпустити.. Будь ласка, не борони мені…
Знаєш, я можу горіти вічним сяйвом, або палати руйнівним вогнем… Бути бурхливою плазмою, яку неможливо втримати і залишитись цілим… Я можу бути готовою до знищення цілого світу – крім тебе, що носиш печать недоторканості… Будь ласка, не залишай мене…
Знаєш, я вмію бути повітрям… Легесеньким вітром, який віє прохолодою і оновленням… Смерчем, який зносить усе на своєму шляху… Вести за собою дощові хмари, чи розганяти ці хмари і виштовхувати із небесних закамарків сонце… Будь ласка, не дозволь мені тебе знести…
Знаєш, я іноді буваю водою… Стікаю світом, життям, людськими долями… Суцільними стінами, заштрихованими пасмами мостів між хмарами і нами… Я вмію текти усією своєю сутністю, всією собою… Так, що весь світ поглинає туман – жалю, скорботи, або ж ніжності… Будь ласка, тримай мене за руку – тумани минають…
Знаєш, я буваю землею… Приймаю в себе зерна, які проростають щиро і щедро… Іноді рідкісні трави, іноді дерева, іноді бур’яни… Буває, що і люди… Іноді врожай буває не таким, як ти того очікуєш… Будь ласка, доглядай за мною…
Знаєш, я Всесвіт. В мені мільйони галактик, мільярди зірок і планет, незліченна кількість цивілізацій. Я безмежна – не намагайся зрозуміти мене…
Я квітка. Несміливий пуп’янок, коли без тебе, повноквітна – коли з тобою. Відчуй ніжність моїх пелюсток, влови тонку хвильку мого аромату - не дай мені зав’янути передчасно…
Я крапля. Я здатна розпастись на молекули і знову стати єдиним цілим, здатна злитись воєдино з міріадами інших крапель. Здатна засохнути і лишити по собі лиш тонкий спогад – будь ласка, вбережи мене…
Я нота. Сумна чи піднесена, одна чи в натовпі – я пробуджую твою сутність, викликаю резонанс із струнами твоєї душі. Почуй мене…
Я промінь. Несміливо дарую тобі світло, повносвітно обігріваю… Вказую тобі, куди йти, коли тобі темно… Побач мене…
А ще, я камінь. Гладенька, чи шершава, річкова галька чи діамант – я однаково міцна, однаково цінна – оціни мене…
Знаєш, в мені незліченна кількість граней і безмежність світових образів… Мій горизонт нескінченний, моя сутність невловима і нерозгадана. Я нагадує тобі про найкраще, що в тобі живе. Мої обійми лікують біль, а поцілунки загоюють рани… Мої доторки ламають усі страхи… Мої погляди дарують крила… Мій сміх надихає жити… Моя слабкість пробуджує в тобі силу… Мої слова формують твій настрій… Моє мовчання вказує тобі напрям… Моя пристрасть єднає тебе із Всесвітом… Моя ніжність робить тебе м’якшим…
Якби не було тебе, мені не було б для кого бути… Дякую Тобі, що потребуєш мене! Будь ласка, люби мене!
З Любов’ю,
Твоя Жінка
Замість постскриптуму: «Жоден чоловік на світі не зможе зробити щасливою нещасну жінку. Лише щасливу жінку можна зробити ще щасливішою» ©
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=258325
дата надходження 08.05.2011
дата закладки 09.05.2011
..Всматриваясь в зеркало, я ищу себя..
может в зазеркалье потерялась я..
в тайнах лабиринта, в коридорах лет,
покажи мне зеркало мой пропавший след...
Вижу отраженье лишь холодных глаз,
с ними повстречаюсь я еще не раз..
сколько не пыталась я себя найти..
всякий раз твердили мне:"..Видишь, это ты"!
А душа сквозь слезы, чувствуя обман..
тихо прошептала:"..Ты не верь глазам.."
зеркало кривое, преломляя свет
прячет в лабиринтах твой пропавший след...
И глаза не помня прежние черты,
глупо утверждают, будто это ты...
облик настоящий видит лишь душа,
чтоб себя заметить, просто не спеша..
усыпляя разум, сердца теплотой,
снова повстречаешь прежний облик свой
улыбнешься тихо, упадет слеза...
чтоб увидеть сердцем - ты закрой глаза!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=189934
дата надходження 16.05.2010
дата закладки 24.04.2011
Прослала ніч в траві тумани,
Сплела мереживо із снів.
О цій порі в саду з синами
Розмову тихо батько вів.
Приспів
Вірності вчіться у лебедів,
Ніжності - в квітки весни,
Мудрості - в синього неба,
Щедрості - в неньки-землі.
Пішли сини його світами
Назустріч долі, шквалу злив,
Але завжди всі пам'ятали
Слова, що батько говорив.
Приспів
Сп'ялись на ноги й онучата,
Неначе птахи на крила.
Передають їм батько й мати
Розумні дідові слова.
музика та виконання
Жанни Пузанової
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=254685
дата надходження 18.04.2011
дата закладки 24.04.2011
Сьогодні рідна наша школа,
Немов царівна чарівна.
В свій ювілей така святкова
Гостей стрічає, як жива.
З усіх країв сюди примчали,
Колись маленькі школярі.
І хоч давно повиростали,
Та не забули ще її.
Приспів
Школо, рідна моя школо,
Де обабіч квітнуть тополя,
Не забуть мені тебе ніколи,
Ти у світ стежиночка моя.
Як вчителям тут не радіти,
Хоча в їх скронях сивина.
Злетілися додому діти,
Коли ще стрінуться, Бог зна.
Ми зараз всі одна родина,
Такі всі різні, та близькі.
І саме в цю святу годину
Вклонитись хочу до землі.
Приспів
Школі, рідній своїй школі,
Де обабіч квітнуть тополя.
Не забуть мені тебе ніколи,
Ти у світ стежиночка моя.
музика та виконання
Галина Удовиченко
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=254894
дата надходження 19.04.2011
дата закладки 24.04.2011
З дитячих наймиліших сновидінь
лише одне пригадую затято:
тоді до мене ангел прилетів -
мій добрий вісник трепетного свята.
В світ безкінечних радостей водив,
на крильцях підіймав до веж дзвіниці,
сяйливі промені виловлював з води -
я їх пила, і не могла напиться.
Перешуміли зливами літа,
лягла до скронь непрохана пороша.
Тепер до внучки ангел приліта -
леліє сни спокійні і хороші.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=238609
дата надходження 03.02.2011
дата закладки 17.04.2011
Вот опять холода наступают,
заметает зима города.
Мама ты всех красивей на свете,
не беда, что уходят года.
Стала ты вдруг на осень похожей,
словно иглы в стогу седина.
Но в душе ты гораздо моложе,
ты прекрасна, всегда молода.
Молодость ушла ее ведь не вернуть,
юность пролетела как стрела.
Кто сказал, что легким будет путь,
жизнь прекрасна, но идут года.
В руки, я беру, твою ладонь,
и целую сердцем согревая.
Мама - ты Богиня Мира и тепла,
я люблю тебя моя родная.
Вновь рисуют пейзажи морозы,
лужи сотканы прочно со люда.
на глазах твоих мамочка слезы,
но румянец скрывают года.
На деревьях висят плача льдинки
и поют строки в такт, провода.
Покидают родителей дети,
ждут их семьи, друзья, города.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=223783
дата надходження 22.11.2010
дата закладки 17.04.2011
Заростає в душі, там де рай цвів, повільно осот;
Фраза милої сонце закрила, раптово, мов хмара…
Ти сказала мені: «Народись через років п’ятсот,
Зрозумію тоді, любий, може з тобою ми пара.»
…А півтисячі літ пролетить, наче спалах зорі;
Інші сни-сподівання пророчать, мов дивляться в воду,
Інші діти – не наші! – до вечора мріють в дворі
Що й вони через років п’ятсот пострічають свободу…
А півтисячі літ пропливе, наче бистра вода;
Інші душі ходитимуть світом, де рай розпустився,
Буде мрії ступати стрімка і всесильна хода… –
Зрозумію тоді, як я сильно в тобі помилився.
04.12.2010 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=226435
дата надходження 04.12.2010
дата закладки 17.04.2011
Скільки люблено,
цьомано,
прощено...
Скільки ношено,
роджено,
зрощено...
Скільки вимито,
випрано,
вишито...
Скільки носиків,
ротиків
витерто...
Скільки зморщено,
зстарено,
зношено...
Скільки слізьми і сумом
орошено...
Та якби залишитись
вродливою,
Тоді я і померла б
Щасливою...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=236489
дата надходження 23.01.2011
дата закладки 14.04.2011
І мрії ті - мов скошена трава...
І я не знаю, правда, я не знаю,
Чому мене ілюзія твоя
Надвоє рве ще й досі. Розриває...
І мрії ті - мов роси на квітках,
Їх сонце палко вип'є до безтями.
А в цих банальних, зболених рядках -
Усе життя, що сталося між нами.
І мрії ті відпущу в небеса,
До Тебе, Боже, зорями сіяти.
Щоб ц́іле не ділилося на два,
А майже мертве вчилось оживати...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=253480
дата надходження 13.04.2011
дата закладки 13.04.2011
Вони любові ще не знали,
А тільки вперше покохали -
Серцями чисті - він, вона.
Сказав він їй завітне слово...
І все було б у них чудово,
Та раптом грізна вість: Війна!
Як тяжко сина проводжати!
Ридала гірко бідна мати,
Вплітала в коси сивину.
Дівчина в щоку цілувала,
Букет волошок дарувала:
Зібрався хлопець на війну...
Гвинтівку хлопцеві вручили,
Стріляти навіть не навчили,
І став юнак в солдатський стрій.
Невдовзі роту всю зібрали -
Прорив ворожий закривали,
Так він пішов у перший бій.
Гарматний рев і свист металу
Тривожну тишу розметали,
Встеляв дим ниву золоту.
Тріщали злісно автомати,
На землю падали солдати -
Боєць спіткнувся на лету.
Пройнятий весь пекучим болем,
Упав боєць на житнє поле,
Немов підбитий в небі птах.
І чуло тільки стигле жито
Останній подих: "жити...жити..."
На нецілованих вустах.
Лежав солдат, хлопчина русий,
Гірка печаль, юнак безвусий,
Пушок легенький на губі.
Над ним волошки нахилились,
В німій скорботі задивились
В застиглі очі голубі.
25.11.05.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=208750
дата надходження 01.09.2010
дата закладки 13.04.2011
Періщить дощ. Марудить сонна стріха
Скрутився у калачик жовтий кіт
У неї він давно – єдина втіха
На горизонті посивілих літ.
Пожовкле фото. Рама. Чорна стрічка.
Примружив очі воїн-чоловік…
Вдова… вдова. Життя - безсонна річка
Сама живе-горює цілий вік.
Він не прийшов з війни у 45-тім
Для неї травень – жовтий падолист…
Скупі рядки на папірці зім’ятім -
Його останній…обгорілий лист.
З тих пір життя заклякло між світами:
Її кохали, а вона - його…
Так й не пізнала щастя-долі мами -
Усе чекала милого свого.
Притихне дощ. Засне у стрісі гілка...
Потягне лапи ситий жовтий кіт.
Біда жіноча – безкінечна мірка -
Вдовою доживати старість літ.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=253151
дата надходження 11.04.2011
дата закладки 11.04.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 11.04.2011
Молюся...
Небу, небу - не тобі,
Мої слова до Бога - не до тебе.
Дивлюся
В вічні очі голубі
Безсмертного, безпристрасного неба.
Молюся...
Може вчує голос мій
Небесна синь і донесе до Бога.
Боюся...
Дуже холодно самій,
І ніби довшою стає моя дорога.
Молюся
Й не знаходжку більше слів,
Щоб висловить усі мої пориви.
Хилюся
До скелястих берегів,
Хапаюсь за причини і мотиви.
Молюся...
Небу, небу - не тобі,
Ти вже пішов, тебе тепер немає.
Молюся,
Розбираючись в собі;
Забути хочу й досі пам'ятаю...
24.03.2003
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=159043
дата надходження 03.12.2009
дата закладки 21.03.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 17.03.2011
Перлинові роси намистом лягають до ніг.
Лоза виноградна народжує грона у муках.
Життєва ріка щохвилини сповільнює хід.
І я, як святиню, пригадую татові руки.
Ці руки ростили садок не один на віку.
Мене піднімали допоки здіймався на ноги,
А татова мудрість і досвід набутий в житті.
Мені помогли вибирати життєві дороги.
Будинок, і сад, і ще син – все твоє.
Життя ти прожив не даремно на білому світі.
Веселкою в небі на струнах душа виграє
І смутковий смак над могилою – сльози пролиті.
Татусю! Садок яблуневий зацвів на весні.
Пергою окутаних бджіл, у пасіці, більш не стрічаєш.
Пішов ти від мене, лиш рідко приходиш у сні,
А вранці у вирій небесний назад відлітаєш.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=230397
дата надходження 22.12.2010
дата закладки 11.03.2011
Час рікою плине, виростають діти.
Їх до серця ніжно пригортає мати.
Материнське серце – таємниця світу,
Що любов’ю вміє душу окриляти.
В тому серці тихо потонула втома.
Лиш тривога вічна засинать не хоче.
Це найбільше щастя, коли мама вдома
І коли сміються материнські очі.
Ми для неї – діти, будем вічні діти.
Серце материнське. Скільки там надії!
Лиш воно так вміє за дітей радіти.
Тільки серце мами так любити вміє.
Материнське серце. В ньому світу сила,
Безкінечність світу, де усе святе.
Плине час рікою, стала мати сива.
Тільки серце мами вічно молоде.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=153511
дата надходження 04.11.2009
дата закладки 11.03.2011
Стоїть над водою червона калина...
Віками про неї складають пісні, -
Це образ твій світлий, моя Україно,
Він чистий і ніжний, як цвіт навесні.
На битву за волю і честь Батьківщини
Козак воювати далеко іде,
А вдома калина і мила дівчина,
Що довго і вірно коханого жде.
У січах кривавих, де смерть або рани,
Звитяжці кріпили до волі жагу.
І кров їх гаряча горіла багряно,
Мов грона калини, на білім снігу.
Не всі із походів далеких вертались -
Життя їх забрали жорстокі бої,
На їхніх могилах калини зростали,
В зажурі схиляючи віти свої…
Калино, калино, квітуй у долині,
Пишайся рум'яно над синню води,
Ввібрала ти в себе красу України
І будеш у серці народу завжди.
24.06.06
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=209727
дата надходження 07.09.2010
дата закладки 11.03.2011
Ми вільні лиш тоді,
Коли взаємно,
У радості і щирості
Сердець,
Про себе позабувши
Щиро, ревно
В служінні свій знаходимо
Вінець…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=240626
дата надходження 12.02.2011
дата закладки 11.03.2011