Именно так ты становишься ненавистным -
Приступом кашля, запахом едкой хлорки.
С лисьим характером, запахом тоже лисьим -
Пятишься, пятишься в лес до ближайшей норки.
Мелкий Иуда, грешник масштабов сердца,
Через морщины внутрь пролезает осень.
Ищешь строку, созданную согреться -
Но ничего такого не произносят.
Раненным зверем, сброшенным пьедесталом,
Волком, не уберегшим щенков от горя,
ТЫ ВСПОМНИШЬ ВСЕХ, КЕМ НИКОГДА НЕ СТАЛ И
Резко в секунду сделаешься спокоен.
Снова рождаешься, выдержавшим экзамен
Но еще не пришедшим в себя, еще бы -
[i]Так начинают жизнь, оставляя cзади
Всех нелюбимых, прошлых и не прощенных.
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=473605
дата надходження 19.01.2014
дата закладки 19.01.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 14.01.2014
Серебристым инеем искрятся
Ветви снегом тронутых берёз.
Ты ушел. Со мной не попрощался.
Только сердце бедное унёс…
Не прогнал, поставил троеточье…
Душу бросил тихо остывать.
Не согреть её морозной ночью,
Сколько бы тебя не вспоминать!
Неба полог тишиной укроет,
ПО ветрУ рассеется обман.
Больше нет меня! А здесь весною
Лёд, растаяв, напоИт тюльпан…
НапоИт тоской о днях минувших,
Что ушла, оставив забытьё.
Уходи! Ведь здесь уже не нужно
Сердце равнодушное твоё…
30.12.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=472148
дата надходження 13.01.2014
дата закладки 13.01.2014
Давай уедем за обмякший горизонт,
За линию полуденного глянца.
Я буду сетовать на свой не вещий сон,
А ты над ним привычно издеваться.
Давай на час с тобой останемся вдвоём
В дешёвом номере, где гниль и мыши,
Там где рассвет в окно врезается копьём,
Но как трещит стекло никто не слышит.
Я разорву свою удавку словно нить.
И будто бы чертям на угощенье,
Ты станешь душу мне насильно потрошить,
А я за всё вымаливать прощенье.
И будешь с желчью распинаться, как во мне
Ты изощрённо обнаружил суку,
А я в ответ ласкать, как в том не вещем сне,
Твою в кулак издавленную руку.
И станешь снова говорить, как ты для нас
Идёшь вперёд, а я лишь злюсь упрямо,
Чтобы случайно мне напомнить в сотый раз,
Что не гожусь я твоим детям в мамы.
Пойми, ты вырастил в моей душе давно
Рефлекс – плевать на донца обещаньям.
Ты много говоришь, но слышится одно:
«Когда напишешь кровью – До свиданья… ?»
Ты - мой единственный и в том моя вина,
Что разболтались рано мои нервы,
Но среди тех, кто говорил, что я больна,
Прости, родной, ты у меня не первый!
13 марта 2011 Петербург
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=246821
дата надходження 13.03.2011
дата закладки 22.12.2013
як багато тебе у твоїй відсутності.
лиш треба навчитись шукати.
навчитись різнити сум від сутності,
приреченість – від майбутності
і від того, чому не статись.
та здамся.. бо звідки ж знати
пам’яті про давнину і давність.
все, що є в неї – згадки.
а все, що у мене є – пам'ять.
і тільки одна завада –
як мало мене у моїй наявності.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=404242
дата надходження 26.02.2013
дата закладки 15.12.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 31.08.2013
Ничего не случилось... Просто...
На закате бывает грустно.
На закате все небо в алых
Ярко-огненных облаках.
Все вопросы оставив в прошлом,
Превращаю любовь в искусство,
Забывая себя в усталых,
Самых теплых твоих руках.
Ничего не случилось. Завтра
Может будет чуть-чуть теплее.
Может быть, засыпая порознь,
Мы проснемся с тобой вблизи.
Ничего не случилось, правда!
С каждым вздохом закат бледнеет.
С каждым вздохом все тише голос
И стук сердца где-то в груди...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=410414
дата надходження 19.03.2013
дата закладки 30.08.2013
Чаша терпіння і чашечка чаю,
В мене нічого нового, любий.
Я переповнена, я розливаюсь,
Зірваний голос вмерзає у грудень.
В мене нічого нового, тільки
Я все частіше дивлюсь в порожнечу,
Із циферблата зникають стрілки,
Благословляють мене на втечу.
Знаєш, позаду не так і мало -
Кілька життів і розривів серця,
Я витягаю жалі і жала,
І досі дихаю, це інерція.
Зрештою, всіх нас поглине грудень,
Схоже тепер недоречний щебет,
В мене розтерзана пташка в грудях.
Що в тебе?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=383715
дата надходження 09.12.2012
дата закладки 12.12.2012
… А столица вновь вдыхает серость,
Затирая грани, словно ластик…
Мне безумно, дико захотелось
Снова ощутить простое счастье…
Чтоб шагать пружинящей походкой
Через толпы силуэтов плоских…
Дома, над шипящей сковородкой,
Улыбаться вновь по-идиотски…
Танцевать без музыки в гостиной,
Обнимаясь, верить, слушать, слышать,
Каблуки любимые закинув,
Чтобы не казаться рядом выше…
Чтобы в серой, пасмурной столице
Все слилось в три слова на аллее…
Чтоб теряя, за него молиться,
Ни о чем
Ни капли
Не жалея…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=346485
дата надходження 26.06.2012
дата закладки 26.06.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 19.06.2012
То не душі болять, просто голуби на балконі,
Просто Бог погасив цигарку, а вікно закрити забув
І тепер у квартирі вітер пише вірші третю добу
І уламками откровень гаптує ікони.
І ніхто нікому не винен, що розпалось сонце на друзки,
Що стає божевіллям в чомусь неодмінно шукати сенс.
То не тишу сакрально вічну на тарелі осінь несе,
Просто Бог погасив цигарку і вимкнув музику...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=305811
дата надходження 11.01.2012
дата закладки 16.06.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 02.06.2012
научусь уходить красиво... приходить, когда приглашают...
и рассудка тебя лишая, не печатать стихи курсивом.
может, даже выучу сербский, танцевать начну, похудею
и навязчивые идеи никогда не затронут сердце...
вроди все смешно и напрасно. не с тобой. жива, ну и ладно...
лишь слова... и небо. и ладан... ведьмам тоже
хочеться
счасться...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=340416
дата надходження 28.05.2012
дата закладки 28.05.2012
У тебя получается всё без меня
И,впрочем...
Сколько лета не жди
И сколько не жги мостов,
У тебя без меня получается все,что хочешь...
И теперь,как не лги,все просто.
Без лишних слов.
У тебя без меня-работа,семья и дети.
У тебя без меня свободы-душой черпай.
У тебя без меня и эта и те и эти.
А я просто уйду,не оставлю себя на чай.
У тебя без меня-целый мир или даже больше.
У меня без тебя...
То,что есть,и на том "мерси".
И никто не забыт
И никто(перестань)не брошен...
У тебя без меня.
У меня без тебя.
Прости.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=338511
дата надходження 19.05.2012
дата закладки 19.05.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 14.05.2012
Я для тебя продолжаюсь, где бы ты ни был,
как бы ни прятал сердце своё в стихах.
Может быть, и не дано мне гордиться нимбом,
только ведь не дано мне твой вечный страх
снова подпитывать скрипом открытой двери. –
Ветру, поверь мне, хочется быть ручным!
Тихим, домашним, преданным, ласковым зверем –
как вариант. Касаясь твоей спины,
кожей к тебе прирасти, чтоб неотделимо,
без промежутков на выдох или на вдох,
чтобы ты в сердце мог слышать моё «любимый»,
трепетное, как шепчут лишь только «Бог».
Чтобы ты знал, что люблю, как всегда любила,
и о тебе молюсь так же, как всегда,
с невероятной и неодолимой силой!
Так, что не подойдёт ни одна беда,
и даже взглянуть на тебя не посмеет, да!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=336607
дата надходження 11.05.2012
дата закладки 11.05.2012
...ти мусиш одного разу поїхати звідси
замести всі сліди і уже не повертатись
чим вище небо тим важче на землю злізти
хоча все не так уже й погано
якщо ти ще не розучилась посміхатись...
від незнання правди часто хворієш щастям
неповноцінним та тоненьким мов волос
та коли відкривала рота щоб прийняти причастя
закривалась душа і зникав голос...
ти мусиш поїхати...змінити колір волосся та імена
якими тебе називали справжнє забуваючи ...
коли у конвертах ти знаходила холодні слова
тихо плакала на долоню їх висипаючи...
а зараз змінилось усе навіть осінь
не виїдає безсонням й пухлинами час
ти мусиш поїхати...замінивши теплу постіль
на глибокі вибоїни та холод дорожніх трас...
і залишивши позаду це місто тіней та зим
пом"янеш всі любові які змогла долюбити
ким ти станеш там ким?...
відповіш:
"головне тільки б не розучитися жити..."
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=283758
дата надходження 01.10.2011
дата закладки 01.05.2012
Зачем что-то менять, уже слишком поздно
мне пора домой, туда где я стану настоящей
сниму маску и подвешу у двери к гвоздю
кофе без сигарет.... мне в кайф так.... некурящей...
Онлайн до самого утра, а дальше по кругу
тупые шутки как ни странно - в тему
кому то скажу "люблю", но увы... как другу
на пары ( о благо ) во вторую смену...
Кто-то опять клянется, навсегда... лишь меня...
не надо лжи, сударь, я вас насквозь вижу
вы ошиблись, мне желательно принца, а не коня
идите с миром, не бойтесь - слабых не обижу....
Зачем что-то менять, уже слишком поздно
мне пора домой, туда где я стану настоящей
сниму маску и подвешу у двери к гвоздю
кофе без сигарет.... мне в кайф так.... некурящей...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=333473
дата надходження 27.04.2012
дата закладки 27.04.2012
Холодні протяги несуть твої обійми,
Сусідський сміх об стіни розбивається…
Хороші люди важко забуваються,
Тому в мені щодня ведуться нові війни…
Ходжу панічно:не втекти, лягти, не сісти,
Самотність павутинням душу сплутує.
Найгірше – почуватися забутою
В пустій квартирі, що у центрі твого міста.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=327175
дата надходження 02.04.2012
дата закладки 03.04.2012
Эта весна исковеркана и
пуста...
В дар отняла - несеверное
сияние...
...Ангел бескрылый мой падать с небес устал...
Спасаясь от снов, открываю в
тебе Модильяни.
Эта весна без тебя - суета
сует...
Быт... Да кабы - не снилось
Екклесиасту...
Милый художник мой или
таки поэт,
Пиши.
Стихи и портреты твои
обреченно-прекрасны.
...Эта весна безнадежно
скомкала нас...
Пару холстов обменяла на
расстояния.
Ближе, чем сердце, но
дальше, чем Оз.
Она Душит во мне Беатрис, а в тебе Модильяни.
...Снегом со мной театрально
простился март,
Верой в апрель твой наив
повышает градус.
Ангел бескрылый мой, может,
сойти ума?
Вместе.
Жаль, так не бывает, чтоб
горе в радость.
Только от губ указательный убери,
Только скажи, молодой, и, как должно, пьяный:
Без предисловий, без красок,
холстов и рифм:
Открой, Беатрис!
Открой Беатрис, Модильяни.
Всем людям и стихам,
вдохновившим - спасибо.
Особенно: http://www.grafomanov.net/
poems/view_poem/250977/
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=327215
дата надходження 02.04.2012
дата закладки 02.04.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 25.03.2012
Оставь мои листья, как только разучишься ждать -
пусть ветер несет их в страну, где упрямо верят.
Где лето, как пес, ожидает за серой дверью.
Где, делая вдох, можно просто беспечно летать...
Оставь мои листья горячим тончайшим ковром
на стоптанных тропах, ведущих назад, к возврату.
Где грусти становятся просто забытым сном,
а радость врывается в сердце всегда внезапно
пронзительным светом, звенящим живым ручьем.
Оставь мои листья в тех снах, где мы были... вдвоем
Плейкаст автора LaurA http://www.playcast.ru/view/1795972/
a72c86636f65c858b9a5aa302083cfd8e6585d33pl
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=324650
дата надходження 24.03.2012
дата закладки 24.03.2012
Наворожи мені кохання
П’янке, духмяне, наче літо
І зачаруй мене востаннє
Росою ніжною на квітах
І загорни мене у спогад
Прозорий, світлий та легкий
І не бери за мною посаг –
Мого минулого гріхи...
Наворожи мені кохання
І дай напитись досхочу
Розтане спогад на світанні,
А я без слів тобі кричу
Наворожи...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=157822
дата надходження 26.11.2009
дата закладки 19.03.2012
Прокидатися рано зранку.
Відкривати очі спросоння.
Він готує на кухні сніданки,
поки його маленька соня
відчиняє ліниво фіранку,
ловить сонячний зайчик в долоні.
Йде навшпиньки, де гримають склянки.
Він усміхнений і щасливий.
Обіймає так міцно-міцно.
- Ти у мене така красива :)
- Ти ж мене так в обіймах затиснеш!
( я його вередливе диво)
Теплі лоскотки (справді мило)
Засинати - то тільки разом.
Забирати у нього подушку
без єдиної без образи
щось шепоче хороше на вушко
"на добраніч, моя попелюшко")
Обіймає, вкриває щоразу
Щоб не змерзла його кохана.
відчувати
вдихати
торкатись
випадково під ковдрою стану.
це словами не передати
особисто
і
несказанно
Я обожнюю прокидатись
вранці рано.)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=316549
дата надходження 24.02.2012
дата закладки 14.03.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 10.03.2012
Я утомився. Мене втомили люди. Мені докучило бути заїздом, де вічно товчуться оті створіння, кричать, метушаться і смітять. Повідчиняти вікна! Провітрить оселю! Викинуть разом із сміттям і тих, що смітять. Нехай увійдуть у хату чистота й спокій. (М.Коцюбинський «Intermezzo»)
Якесь примарне відчуття щастя
Мене ліниво штовхає у спину,
Усе проходять люди крізь серце
Без жодних пауз, зупинок, упину…
Агов, люди! Спиніться! Зробіть зупинку!
Бо усе ж іде не за планом, усе ж не так!
Маю звичайну потребу відпочинку,
А годинник вперто скандує тік-так…тік-так...
Я хоча б на мить відречуся від світу,
Ковтну тої свободи бодай на хвилину –
Так боюсь, аби серед галасу й гніту
Ненароком не втратити в собі людину.
Ви не маєте на мене жодного права
З безкінечними «мусиш», «треба», «повинна»,
Дозувати дні і встановлювати рамки,
Я ж така як і ви – звичайна людина.
Досить! Я подарую свою відсутність,
Хай інші штрихують вам порожнечу,
Аби просто не втратити власну сутність
Маю право на безстрокову втечу.
Intermezzo – перерва, відпочинок
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=318526
дата надходження 02.03.2012
дата закладки 10.03.2012
Тебе не понять… И, наверное, слава Богу.
А к горлу опять подкатит горячий ком…
Кто знает, откуда ветры несут тревогу,
Которая окружает сплошным кольцом?...
Тебе не понять… И от этого так печально…
Я вновь со своим сомнением тет-а-тет…
Поступки, которые ты совершил «случайно»,
На сердце моём оставили рваный след…
01.09.2011 г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=278147
дата надходження 01.09.2011
дата закладки 01.09.2011
ми найчастіше губимся й з власної волі губим,
губи твої невтішністю пахнуть і словом грубим.
ти не навчишся слухати, я не зречусь зупинок,
цей поєдинок втомлює, з серця зриває цінник.
ноги твої оголені, пальці асфальт шліфують,
знаєш, існують привиди...
знаєш, тут всі блефують...
що ж ти вчепився намертво в мою нудьгу і шию?
я не прощаю зрадників...знаєш, я так не вмію...
все огорнеться осінню, потім зітреться номер,
вірші в труні написані, вже не віддам нікому.
втома долає спогади, губи оманом грубим,-
знаєш, ми все ще губимся й з власної волі губим.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=277851
дата надходження 30.08.2011
дата закладки 30.08.2011
Душу натаскивай на одиночество,
терпеливо, ласково, как собаку.
Приучи к наладонным сладостям
и своих узнавать по запаху.
Пусть свернется у ног калачиком,
тебе одному послушная.
Научи себя не растрачивать,
не бежать за чужими душами.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=277792
дата надходження 30.08.2011
дата закладки 30.08.2011
Я все еще скучаю по тебе.
Пробелы времени я заполняю чем-то "важным",
Что размокает, как в воде листок бумажный.
В душе, как на асфальте в октябре.
Нас разделяет лишь один звонок,
Но не могу давать я больше позывные,
И будут счастливы пусть все твои другие,
К которым ты зайдешь на огонёк.
Я стать хочу свободной от страстей,
Что б больше не был ты моим единым смыслом
И перестало все на вкус быть только кислым,
Но все еще скучаю по тебе
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=214563
дата надходження 05.10.2010
дата закладки 25.08.2011
Якби мені хто-небудь розповів,
Де ти тепер?В якому кінці світу?
Скільки чужих непроханих вітрів
Перелітають крізь твою орбіту?
Якби мені хто-небудь підказав,
Де перетнуться наші дві дороги?
Яка небесна зіронька-сльоза
Тобі щоночі падає під ноги?
І хто тобі присвячує вірші,
З тобою навпіл ділить клаптик раю,
І на твоєму теплому плечі
В палких обіймах міцно засинає?
Скільки питань...І знову на межі!..
І знову ночі в роздумах,в безсонні,
Бо хтось чужий з'явився в мережі
І підключився до твоїх нейронів...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=276115
дата надходження 20.08.2011
дата закладки 20.08.2011
Листопад на початку вересня:
Крила вогкі від сліз дощу.
На холодному хмари березі
Вітер впавши, зомлів і вщух.
Краплі падають в руки потайки,
Адже знають — не довго їм.
Зустрічаємось мабуть подумки —
Сльози снились в очах твоїх.
Залишаємось десь у дотику,
В відображеннях снів у склі.
Посміхалась ти вербним котикам —
Та забракло для щастя слів.
Ти лиш знай: всеодно зустрінемось
Поза мрій і життя, — одне
Серце надвоє десь розкинулось,
Породивши тебе й мене.
00:17, 06.09.2010
(с) Александр Стадник
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=209590
дата надходження 06.09.2010
дата закладки 18.08.2011
Я в одиночестве не одинок,
Я сам с собою в обществе приятном,
И собеседника изыскан слог,
И тянет говорить о необъятном.
Шизофрения - истинный пустяк,
Самовлюблённость - боже, что за крики,
Не гнётся под усмешками костяк,
И не проймёт уснувший совесть-критик.
И спорить мне с собою хорошо,
И соглашаться мило и отрадно,
Себя испепеляю в порошок,
Себя же возрождаю многократно.
И мне порою жаль, что я не бог.
Не бог ли? Нет, не бог, таки, ... конечно.
Иначе, измениться б верно смог
И изменить весь мир ... такой кромешный.
12.08.11.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=274762
дата надходження 12.08.2011
дата закладки 18.08.2011
В одному сні..напевно вже без тебе..
Я буду просто..не дивуй..щаслива..
Я буду все робити так як треба..
Завжди усміхнена..жива..завжди красива..
В моїх словах не знаєш божевілля..
В моїх очах нічого не горітиме..
Ти мною не заб"єш своє дозвілля..
Твоя душа мене уже не грітиме..
А я тобі докорів не закину..
Не зверхньо..а привітно усміхнусь..
Щоб ти не відчував за те провину..
Що я тепер дісталася комусь..
Закрию свою душу від сторонніх..
В неї ніхто плювати не посміє.. *
"Я покохала іншого"..природньо..
"Тепер вже він мене ночами гріє"..
Я забуваю думати про тебе..
Тепер і ти для мене станеш "просто"..
От тільки зараз вибачень не треба..
Не треба скептицизму..я серйозно..
Будь з нею..в тебе в ній ще є потреба..
А я знайшла "когось"..ти так хотів..
Я ще молюсь..Прошу за тебе небо..
Я ж бо прощаю..Ти на жаль не вмів..
Ти просто друг..я люблю тебе..друже..
Посидим разом..може вип"єм чаю..
За тебе рада..дійсно рада дуже..
Констатувала факт..-..я не скучаю..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=256862
дата надходження 30.04.2011
дата закладки 18.08.2011
"Вертолётики" кружатся, под ноги падают.
В землю втоптан нещадно из листьев ковёр.
И дожди твои тихие больше не радуют.
Опустел без цветов одинокий мой двор.
Ты пришла в октябре «молодая, да ранняя».
Жёлтый плащик, накинув на плечи свои.
Не желала спешить, хоть дорога и дальняя,
Сочиняла стихи о прекрасной любви…
Так печально и нежно звучала мелодия,-
Подарил нам октябрь на прощание грусть.
Лучший гимн расставанию - эта рапсодия:
«Никогда... Я к тебе никогда не вернусь…»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=274792
дата надходження 12.08.2011
дата закладки 12.08.2011
Ковыряется в прожитом ночь,
Как старуха в поношенных тряпках, -
Ей волочь эту кучу невмочь,
Да и выбросить, в общем-то, жалко.
Не даёт беззаботливо спать
Нагноение давнишней раны.
Остромодным романам унять
Боль не вышло – бессильны романы.
Здравый смысл уж устал ударять
По-шамански да в праведный бубен.
Заклинаниям надо бы внять:
Абонент для меня недоступен.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=274424
дата надходження 10.08.2011
дата закладки 10.08.2011
22/10/10
столько раз её прочь отфутболя,вновь со скуки надежду продав,
как ты смеешь про вред алкоголя и воздействие сушеных трав?!
как ты смеешь не верить в те слёзы,в те стихи,что уже почти год
вылетают больной полупрозой-ты же просто моральный урод.
как ты смеешь её,дудку Божью,обрекать на такие слова,
что уж лучше б они были ложью или правдой,делённой на два,
чем нелепою горькой судьбою,у которой глаза как туйон,
и которая звётся тобою,тем тобой,что в неё не влюблён.
ты же можешь быть лучше,нежнее,ты умеешь её удивлять.
так зачем же ведёшь себя с нею,как капризная пьяная блядь?
перестань отравлять ваши встречи и мозги каждый раз полоскать.
а то знаешь-она ведь не вечно будет в сердце твой образ таскать...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=217565
дата надходження 22.10.2010
дата закладки 06.08.2011
прижиматься к стеклу лбом ошпаренным,
глаз усталых замедлив движение.
покрываться холодной испариной.
признаваться в своём поражении.
принимать всё как есть,не оспаривать
твоё право на выбор избранницы.
не смотреть.избегать взгляда карего,
чтоб ещё не дай Бог не пораниться.
ненавидеть натуру гулящую.
усмирять интерес к запрещённому.
быть спокойной и ненастоящею.
привыкать быть в тебя не влюблённою.
не оправдывать поздним прозрением
необдуманных слов изобилие.
понимать,что табакокурение-
это высшая форма бессилия.
10/11/10
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=221208
дата надходження 10.11.2010
дата закладки 06.08.2011
Помада мітить комір його сорочки, наче свою територію.
Погляд шматує вологу від дотиків внизу живота білизну,
Кожен гарячий подих ділить оргазми порівну
і ти, наче схиблена мумія, сохнеш за ним.Визнай.
Пишеш йому серцем теплі, затишні вірші-може,
він згадає їх, повертаючись зранку додому на підпитку...
Пережити б ще один аномально холодний серпень,
зціпивши зуби проковтнути його, наче голку, вушко якої
тримає нестерпно міцна, акрилова нитка.
Один дивиться їй прямісінько в душу і бачить на дні болото,
для іншого в ній відбиваються спалені запальничкою зорі.
Тобі, знаєш, потрібен хороший психолог,
що вилікує усі хворі залежності та шкідливі звички.
А, зрештою, роби що заманеться, я немаю нічого проти...
Ти залишила свій записник біля істеричних, розлючених хвиль,
тому він швидше за все приречений...
Це самий мізинець Греції, самий далекий її шматок.
Зупиняється мить і ти чуєш як пахне вишневий Captain Black,
як розчиняє повітря його недопалок, кинутий
у стерильний пісок.Відчуваєш,що за плечима сотні пройдених,
але таких непотрібних миль...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=273475
дата надходження 04.08.2011
дата закладки 04.08.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 30.07.2011
ты,пожалуйста,если захочешь мне написать,
не напиши дважды.
сначала,чтобы я не смогла о тебе узнать.
после,уже не важно.
ты,пожалуйста,если захочешь или дрогнет рука в порыве,
потому что мой голос заполнит и ум и уши,
промолчи. О созвездиях говорили?
Что уж там? ПоЗабудь.
Послушай...
завтра проснется надцатый день от рождества пыли...
Мне бы сердца чистую гладь.
ты, пожалуйста, как бы мы не любили
не напиши опять...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=272446
дата надходження 28.07.2011
дата закладки 28.07.2011
Допиваю свой кофе из зёрен немолотой грусти.
Уходящему лету не верю. Всё будет не так!
Беспощаднее слов твоих – ветер и соль, та, что с хрустом
осыпается с мокрых ресниц. А внизу живота
сладко ноет нежнейшее из молчаливых безумий,
недосказанность долгих молитв и стихов, то есть ты.
Полумысль о тебе всё сжигает внутри, как Везувий –
перекрёстки Помпеи. И нет вариантов остыть
под июльским дождём. И, наверное, я заболею,
всесимптомно – тоской по тебе, будет внутренний жар
расходиться цветными кругами и дрожью в коленях…
В ожидании редких звонков забываю дышать,
продолжаю наматывать дни на запястья, как бусы,
измерять мостовые шагами, стихами, стиха…
Ожидание – та же любовь и, по сути, искусство,
(и намного реальнее, чем представлял себе Хармс).
А ты знаешь, я всё же больна, но мечтою спуститься
жадным трепетом губ по любимому склону плеча.
Допиваю свой кофе, а гуща намерена сбыться,
неразборчиво только, – то солнце, то дождь и печаль.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=272076
дата надходження 26.07.2011
дата закладки 26.07.2011
Вчера я была убита,
Вчера я горела в огне,
Вчера я кричала:
Спа
----си
-------те!
И что-то сломалось во мне.
Мне все говорили: Завтра.
Мне все говорили: Жди.
И я, как бегун на старте,
Ждала, пока грянет: Жги!
Ждала, что придет сегодня,
Ждала, что пройдет зима,
А завтра была свободна
И чуть не сошла с ума.
Не жаль, что была убита,
Не жаль, что горела в огне…
Мне жаль, что кричала:
Спа
----си
-------те!
А вы не спешили ко мне.
_______________________
иллюстрация "Вчера" бумага, тушь - Ирина Смольянникова (Стрекова)
галерея художницы: [url=""]http://artbesa.narod.ru/[/url]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=270184
дата надходження 14.07.2011
дата закладки 21.07.2011
У чому самотність змірюєш?
У свічах, чарках, недопалках?
В словах, у які ще віруєш,
Чи в мріях, які вже в попелі?
Роками, віками, милями?
Рядками або трикрапками?..
Гарячого жалю хвилями,
Холодної туги знаками…
Не міряй. Виходь. День світиться,
Каштани до неба туляться…
І може вона закінчиться
На іншому боці вулиці…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=261365
дата надходження 24.05.2011
дата закладки 20.07.2011
Пережити, вижити і жити! -
В цьому світі, повному облуд,
Коли серце зрадами прошито
І дощем не змити вічний бруд.
Пережити, вижити і жити,
Слати мрії янголам у вись,
Знов любов'ю серце воскресити,
І світитись щастям, як колись.
Пережити, вижити і жити,
І хреста донести до кінця,
Щоб колись, як прийде час спочити,
Гідно зір піднести до Творця.
Пережити, вижити і жити,
Відпустити в небо всі жалі,
Знов радіти сонцю і блакиті,
І ступати гордо по землі.
Швидкоплинність щастя - не наситить
Душу, що втомилася від зрад...
Пережити, вижити і жити,
І не озиратися назад!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=270662
дата надходження 17.07.2011
дата закладки 17.07.2011
Когда ты меня забудешь,
Помни только тепло моих рук.
Когда ты забудешь цвет моих глаз,
Помни лишь их глубину.
Когда ты забудешь моё имя,
Помни один только миг откровения души,
Нежность моего дыхания...
Запах моих волос...
Трепет сердца...
Пусть утренняя дымка скроет мой силуэт навсегда,
А глоток горького кофе смоет сладость поцелуя.
Забудь всё, что было.
Лишь помни...
Только знай...
Я люблю тебя...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=267135
дата надходження 26.06.2011
дата закладки 17.07.2011
Не ятри собі душу, дівчинко, не ятри,
Не фарбуй аквареллю світанки у колір смутку.
Спомини - пластилін: відриваєш маленьку грудку
І ліпи що завгодно, допоки свіча горить...
І нехай тобі буде щемливо, гірко й нетлінно,
Медитуй на вогонь і на ніч, на тишу в'язку...
В супермаркеті долі немає лишень пластиліну,
Аби щастя зліпити на зорянім мотузку.
Ставлю крапочку. Небо грає всіма відтінками:
Бірюзово-рожеве, і синє, і фіолет...
В ритмі серця невтомно зухвалий годиннник тікає
І усе було б добре, але... багато але.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=270607
дата надходження 17.07.2011
дата закладки 17.07.2011
А всього імен його було сорок і жодне з них не було справжнім, бо справжнього не знав ніхто, навіть він сам.
Ю. Андрухович "Перверзія"
Не дивуйся, це я - проїжджала потрібну зупинку,
Розмовляла вві сні. Забувала забрати решту.
Несвідомо і легко робила погані вчинки,
Дозволяла чекати. І цілувала перша.
Позичала останні. Лице підставляла вітру,
Одягала вчорашнє, молилася тричі на день.
(у моєму конспекті є дивні сполучення літер,
мабуть це анаграми твоїх сорока імен).
Тільки шкода, що ти став заручником клятого поділу
Між моїми словами і серцем, яке не почути...
Не дивуйся, це я, посипаючи голову попелом,
Промовляю: любила. І жодного слова спокути.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=212453
дата надходження 23.09.2010
дата закладки 26.06.2011
Ні завтра, ні потім,
а тільки сьогодні.
Згода?
Бо карти розкрито
і кожен щось виграв і
втратив.
Моя несвобода,
твоя нелюбов –
нагода,
Нагода позбутись себе
за найменшої
плати.
І хай жалюгідною
здасться комусь
колода,
Де мічені карти
і мічених долей
паради -
Здираючи шкіру
міняю свою
подобу.
Печатка і підпис.
Лише не поставлено
дати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=264416
дата надходження 11.06.2011
дата закладки 26.06.2011
Эти стены видели тонны писем,
Тонны слез и улыбок в два раза больше.
В этих стенах взлетали в такие выси...
Только падали, правда немного позже.
В этих стенах рыдали, и в них бросали
Пару сотен бутылок бедняги джина.
Может быть знаменитыми в них не стали,
Правда, стал хоть кто-то чуть-чуть счастливым.
В этой глупой комнате в старом доме
Обретались смыслы, рождались песни.
Тут мертвело все, что под знаком "кроме",
Исчезали пачками "но" и " если".
И в оконные рамы влетали птицы
Не зовя смертей, создавая лучших.
Открывались книги на ТОЙ странице
И влетали НУЖНЫЕ фразы в уши.
Так бы жить и жить, только люди - крылья.
И они порхают, пойми, порхают.
Расправляя перышки от всесилья,
Наблюдай, мол, как я тебя покидаю.
И не прав был Ной со своим ковчегом.
Согревались - да, но летели сольно.
Только стенам, теряющим человека
Каждый раз становилось безумно больно.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=261495
дата надходження 24.05.2011
дата закладки 29.05.2011
Можна я промовч́у?
Не скаж́у про потріскані вени…
І краплини сердешні дощу
Мені вкажуть, що все не даремно…
Можна я не запл́ачу?
Бо від сліз роз’ятрилися очі…
Відпущу і назавжди пробачу
Та єднання сумбурне не хочу.
Можна я посидж́у?
Тут самотньо і сумно-душевно
І мовчанням своїм розкаж́у,
Як болить в серед́ині нікчемно.
Можна більш не прийд́у?
В ті роки, що болять і страждають.
В ту морозну і сіру сльоту,
Що дитинство і юність гукає…
Можна просто мене не чіпати?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=261353
дата надходження 24.05.2011
дата закладки 24.05.2011
Серым взглядом смотрело небо
сквозь продрогшую муть ветвей.
Растекалась по телу нега,
день сырой растворялся в ней.
Прижимаясь к груди плотнее,
сладко чувствовать сердца стук,
лежа в ласковой колыбели
самых нежных на свете рук.
И казалось, нас только двое
в тихом мире, где серый цвет,
растекаясь по небу, сводит
этот день, хрупкий день, на нет.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=260640
дата надходження 20.05.2011
дата закладки 20.05.2011
Я з тих, що завжди самотні
у натовпі, що сміється…
Т.Роса
Кімната – наче осередок смутку,
Безмовний свідок, до якого звик…
Так наступає на горлянку тиша
І тисне стін моїх нечутний крик.
Я задихаюсь в стінах, мов у клітці,
Ми все життя у хатах сидимо,
І тихо заздримо сусідці,
На диску перемотуєм кіно.
А десь погасла синя зірка,
Цвіркун в гаю заснув. Трава.
І в серці помирають знову
Не сказані комусь слова...
Згоріле сонце випиває вечір,
Самотністю наповнилась душа,
І може, зараз зовсім недоречно
Мовчу до тебе римою вірша…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=256583
дата надходження 28.04.2011
дата закладки 28.04.2011
Из прошлого звонок... Прости за боль,
За неизбежность безнадёжной встречи,
За то, что эта боль звалась тобой,
За всё решивший непутёвый вечер.
Прости за то, что помнишь обо мне,
Сто лет прошло, а ты всё так же пылок.
Печаль твоя досаднее вдвойне:
Любима, не смотря на груз ошибок.
Живу легко, как будто бы паря
Над грешною землёй, над суетою,
Врагов, друзей и боль благодаря
За то, что помогли мне стать собою
Такою, как теперь. Теченье лет
Не властно над неистовой душою.
Сердечных струн коснулся твой привет -
Прости за боль, которой я не стою...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=223226
дата надходження 19.11.2010
дата закладки 27.04.2011
Коротке «прощай» на «привіт», переплетений в тугу.
Безладдя думок розсипається білим бузком.
Вагалась… просила мене залишитися другом,
бо звала уже не романтиком, а диваком.
Не варто було говорити про лілії білі,
пісні під гітару, розмови за спільним столом…
Сказала: в нас погляди пізні і різні в нас цілі -
і весну зламала незайманим білим бузком.
В душі не тримала… та й нащо, якщо не зрослося.
Дорога вінчала мене між проваллям світлин,
а цвітом бузок закипав, засинав у волоссі.
Романтик-дивак залишався назавжди…один.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=255106
дата надходження 20.04.2011
дата закладки 25.04.2011
Если что-то вскипает внутри
И тебя с Эгоизмом застали…
Газетенку души разверни
И найди там законы морали!
Если вместо того пустота
Режет глаз и волнует нервишки,
Значит ты и без них хороша!
А всё прочее – блажь и излишки.
Если твой Эгоизм так хорош,
Что стыда ты лишаешься напрочь,
Надевай пару новых калош
И бездумно к любимому нА ночь!
До утра, до обеда, нагой!
Без одежды обман вам не страшен!
Дипломатию, ревность долой!
Ваш союз безупречен и важен!
01:31
25.04.11
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=255888
дата надходження 25.04.2011
дата закладки 25.04.2011
Ось так-от просто… Жменька слів
Залишиться на світлий спомин
Від наших справжніх почуттів,
Як від дощу нічний відгомін.
Без пересудів, дорікань,
В друзки розбитих мрій жорстоких.
Від наших зболених питань
До відповідей кілька кроків.
Гарячим серцем прихились,
Візьми бодай за зимні руки.
Ми вже з тобою відбулись,
Немов гітари перші звуки.
Я ж не прийду. Не проклинай, -
Як до зірок – то через терни.
Ця жменька слів – то водограй,
то як живі гірчичні зерна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=255857
дата надходження 24.04.2011
дата закладки 24.04.2011
Тебе не будет холодно сегодня..
И ты не будешь ночью жечь мосты..
И будут Я идти от тебя гордо..
И будут звать их немощные Ты..
То нецелованное проданое счастье..
Длиною в три с секундами минуты..
Тихонько сядет на порге и заплачет..
Бросая взгляды томные кому-то..
Тебя сегодня будет греть мартини..
Другая девушка и просто сигарета..
Но только знай любимый что отныне..
И я чужым дыханьем буду грета..
И воскресенье..Снова воскресенье..
Поставит точки вместо запятых..
Заварит кофе..Испечет печенье..
Закурит..И опять уйдет пустым..
Тебе не будет нинче одиноко..
Я мыслями в твой разум заберусь..
Я буду тебе снится три минуты..
А на четвертой гордо обернусь..
И вот однажды на чужом балконе..
Буду стоять в рубашке в семь утра..
Смотреть на твое имья в телефоне..
Пока проснется тот "на один раз"..
Сорвавшысь жутко темной дикой ночью..
Я тихо постучу в родную дверь..
Пусть я себя почувствую чужою..
Ну да конечно..Кто же я теперь..
А ты откроешь не сказав ни слова..
И проведешь рукою по губам..
И тихо скажешь через вечность снова..
"Я тебя больше миру не отдам"..
И вот тогда я буду согревать..
Своим теплом тебя и все миры..
А прошлое безумно вспоминать..
Мартини..Кофе..И чужые сны..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=255631
дата надходження 23.04.2011
дата закладки 23.04.2011
Не тримайте образ
З поламаним крилом не полетиш,
Зі зламом у душі ще тяжче жити,
Коли клянешся,що ніколи не простиш,
То будеш аж довік в душі тужити.
Пробач,яка б образа не була,
Віддай свій гнівний суд на осуд Богу,
Щоб спокій рівноваги ти знайшла,
Тримати зло в собі даремно й ні до чого.
Як легко жити,скинувши тягар,
Пробачивши собі й усьому світу,
Звільнившись від минулого примар,
Ти звільнишся від болісного гніту...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=255586
дата надходження 23.04.2011
дата закладки 23.04.2011
Возвращайся, любимая, наперекор всему:
Размытым дорогам и окнам без лишнего света,
Наперекор письму – не дождавшись ответа,
Дай себе шанс просто жить, как обещала ему.
Робко открой свою дверь и одетая в шелк
Выйди смотреть на звезды, дотронувшись неба.
Вечер, как прежде, всего лишь красивый скрин-шот
Память хранит миллионы таких, а мне бы
Просто тобой подышать, как тогда, но мои корабли
Четко идут на север… и волны заменят весь воздух.
Мне б только знать: на одном из концов земли
Ты, как и прежде, смотришь на те же звезды.
И ночь, облачая город в тяжелые краски снов,
Ведет тебя в место, где свет, большего и не надо.
Наперекор письму, где так мало осталось слов,
Любимая, возвращайся звездой, что б рядом…
Что б еле заметно, но гордо в унылом окне
Светить каждый миг миллионам и чуточку – мне…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=255395
дата надходження 22.04.2011
дата закладки 22.04.2011
Нас не было. И никогда не будет.
Мы с ним на ринге - не в одном углу.
Он, если вспомнит, тут же позабудет...
А я незваной в гости не пойду.
Я так, порой ищу его в прохожих,
Порой такие вот стихи пишу...
Я снова все придумала, похоже.
Да ладно, что бы ни было - дышу.
Мы многое друг другу не сказали,
Не скажем уже больше... никогда!
Конечно, часто спорили, ругались,
Конечно, он меня не защищал...
Ну да зато ни разу не коснулся,
И имя моё в грязь - нет, не топтал.
Хотя ни разу мне не улыбнулся,
Хотя красивой даже не назвал.
Обняв, я помню, попросил прощенья,
А после ужас как меня ругал...
Всё хорошо. И боль - боль исцеленья,
Меня он исцелял - не убивал.
Нас нет. Мы, может, в прошлой жизни были,
А завтра встретимся в последний раз.
Мы с ним - чужие, Боже мой, чужие!
И нету никого раздельней нас...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=254547
дата надходження 18.04.2011
дата закладки 18.04.2011
Дощами по вікнах я буду вриватись в твій сон..
Стікати як розпач..по твоїх щоках струменити..
Маленьким метеликом тихо і попри балкон..
Загляну в вікно..доки ти будеш іншою снити..
Грозою весни нагадаю про себе під вечір..
Електромережі зірву блискавицями злості..
І громом займусь коли хтось тобі тихо на плечі..
Жіночу долоню бліду і холодну примостить..
І може тоді..коли небо затягне зима..
І темна квартира ховатиме звуки дощу..
За те що сама..тобі відімстивши сповна..
Нарешті назавжди від серця тебе відпущу..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=254200
дата надходження 16.04.2011
дата закладки 16.04.2011
Спини мене спини!! Зостанусь на хвилину і залишусь на віки,
Дарованою днем - із дна перлини що засвітила світлом уночі.
Спини мене і залишись! Тримаючи чимдужче біля себе на одинці
А іншим всім хто не байдужий до почуттів Твоїх – дозволь піти .
Я залишусь і з місяцем зійду на Небосхил - цілуючи світанок аж до ночі
Торкаючись думок Твоїх і мрій – зіллюся з променем ранковим аж до скронь,
Спини мене спини! Нехай із серця вилетять метелики Любові, віри і надії
І спокій огорне мене і забере у тихий й веселковий диво ніжний сон.
(В.Ш)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=253830
дата надходження 14.04.2011
дата закладки 15.04.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 15.04.2011
В этом городе нечем больше дышать, кроме сырости и сигаретного дыма
В этом городе нечего больше ловить, кроме такси и мобильной связи
В этом городе нечем больше платить за остывший чай и твою нелюбовь
В этом городе нечего больше жечь, кроме спичек и недогоревших мостов
В этом городе больше нечего ждать и незачем жить
Ты скажешь, болей февралями, болей в одиночку....
И после уйдешь в начале апреля на юг…
Зачем же тогда ты снова не спишь этой ночью…
Но я не боюсь… я уже не боюсь… ничего не боюсь…
И так это странно, что правы всегда и во всем не мы,
А те, что прощаются, зная, что нас не вернуть…
Зачем, ну зачем ты дождался конца этой дикой зимы…
Но я не боюсь… я уже не боюсь… ничего не боюсь…
И солнце в глаза, и дождь по карнизам, и все ведь в порядке...
И я бы, наверно, поверила, что остаюсь…
Да только остаться с тобой уходящим сумею на вряд ли...
Но я не боюсь… я уже не боюсь… ничего не боюсь…
И в миг, когда будут рушиться стены и падать небо,
Прости мою тихую, невыносимую грусть…
Прости, что, собрав все последние силы, к тебе я
Уже не приду... что уже ничего не боюсь…
(2008)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=253972
дата надходження 15.04.2011
дата закладки 15.04.2011
огромное спасибо автору за посыл
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=253911
Мужчины не плачут?
Рыдают и воют!
В смертельную
схватку вступая
с собою,
в жилетку друзьям
упираются слёзно
а после "стаграм":
- Это все не серьезно.
Таких, как она –
три пучка на копейку!
Ты видел? Там ляжки –
скорее корейка!
Шнабак, как у Гоги,
лицо – кирпичом!
Еще ставит рогИ!
И все нипочём…»
Мужчины не плачут,
они сожалеют,
от горечи мыслей своих
соловеют,
срываются в тяжкие
будни угара,
не ищут в поспешных
скитаниях пару,
срывают на бабах чужих
злость-невернось,
не верят в любовь,
пишут песни про вечность…
…………………………….
У нас точно так же,
но всё со слезами,
и знаем, как вы -
виноваты мы сами,
но только признаться
в том сил не хватает.
Мужчины не плачут…
А бабы – рыдают!
Клянутся подругам,
что больше «ни-ни»,
- Таких ненормальных,
как он – пруд пруди!
Одни вырожденцы –
всё сопли и слюни,
чуть слово вразрез –
кулаки или нюни.
«Я к маме пойду
и пожалуюсь папе,
пошлю анонимку
директору в шляпе –
пусть снимет с работы,
устроит разнос!
А, помнишь, подруга,
как долго «засос»
носила под шарфиком
после свиданий…
Эх, было же время!»
И сердце – не камень…
умоет обиды
слезами, часами…
И, вот уже снова
встречаемся с вами:
идем на свидание
«в полном параде» -
вы дарите розы,
(чего, Бога ради!)
приходите в мир наш,
как мы в ваш приходим…
Кого-то теряем,
Кого-то находим…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=253954
дата надходження 15.04.2011
дата закладки 15.04.2011
Раскачала похмелка сознание,
Раззадорила темечка вязь.
Да, я знаю, талант - наказание
И судьбинная с демоном связь.
Ох, не верится в только хорошее
За невзгодами и суетой.
Где и кем будут завтра допрошены
Моя совесть и песенник мой?
А наградой - печаль и терпение,
А порукой - открытая дверь:
Уходи, коль терзают сомнения,
И опять лишь в хорошее верь...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=253440
дата надходження 13.04.2011
дата закладки 13.04.2011
Мені у руки човником пливи,
вхопивши вітру в груди як причастя.
На килимі зеленої трави,
волошки заглядають в очі щастям.
Цілуй мене на килимі трави,
під німбом неба у шматочках смальти,
вологу губ - нектар душі - злови,
щоб кров по жилах вирувала сальтом.
Читай мене між слайдами зітхань,
у вітражі очей блакитносяйнім,
із запалом, без культу, без вагань...
Цілуй цілунком першим, як останнім.
Люби мене на килимі бажань!
Під дотик пальців, щирими вустами.
Поціль у серце стрілами-бровами,
кохай...я ж так стомився від спіткань.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=253287
дата надходження 12.04.2011
дата закладки 12.04.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 09.04.2011
Життя в полоні. І що зосталось? – Щоденні втечі.
Самій від себе, від зобов'язань і метушні.
Відкриєш очі, розправиш крила… А то вже вечір.
За днями дні.
І буде завтра. І нове сонце над древнім містом
Своїм промінням прошиє душу мою наскрізь.
Вже не сховатись, бо ціль віднайдуть просвіти вістря
І зрушать вісь.
Між до і після, між була й буду, лише сьогодні.
Я помилялась, коли між ними звела стіну.
Спасибі, Боже, що так неждано напередодні
Збудив зі сну.
Життя на волі. А що позаду? – Щоденні втечі.
Тікали люди. Тікало сонце. Тікали дні.
Закрию очі, життя відбулось і жодних зречень
Від Я в мені.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=252019
дата надходження 06.04.2011
дата закладки 06.04.2011
письма твои не вскрыты, лежат по стопкам,
мне бы давно забыть и про адресанта.
каждый конверт доставлен был автостопом -
выдел ненужных слов, но, по сути, гранта.
прежним уже не стать, хоть и так хотелось
краем достать до неба с мансардной крыши,
чтоб не бояться выси, отдай мне смелость,
только молчи, я правду отвыкла слышать.
город сгорает в солнца шальном закате,
где-то мне шлют приветы с пометкой "надо".
скоро выходит счастье в двойном прокате,
если отправишь малость, я буду рада.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=246478
дата надходження 11.03.2011
дата закладки 26.03.2011
останній романтик у всьому шукає логіку, вірить у Бога
і робить усе для того,
щоб його перестали вважати останнім романтиком.
він не любить приземленості кар'єристок, брехні у бантику.
він приховує свої статуси, дуже пізно лягає спати,
емоційно буває втомлений і нікого собі не шука
(або впевнено робить вигляд) серце - полум'я, очі - крига,
цілий Всесвіт в його руках.
Останній романтик не ласий на різні забавки,
багато охочих його закадрити чи звабити,
і усмішок ціла кишеня, і лестощів повне відерце...
а він ні на що не ведеться, напевно, спрацьовує досвід
чи внутрішній індикатор.
останній романтик не зовсім останній - інколи просто
приходить та мить, коли набридає шукати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=247532
дата надходження 16.03.2011
дата закладки 26.03.2011
Він був би неймовірним, якби від нашого кохання ломалися ніжки столу.
Якби його квіти були для мене найбажанішими.
Якби ключі від моєї квартири лежали в його кишені.
Якби вірші в моєму блокноті зберігали спільні спогади.
Якби сльози і соплі присвячені йому ніколи не були пафосні і накручені.
Якби ми купували одне морозиво на двох.
Якби його вмовляння стали не відмовними.
Він був би неймовірним…
Якби я його кохала.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=248097
дата надходження 19.03.2011
дата закладки 19.03.2011
Молюсь за тебя,
Но не словом - молитвою сердца.
Дышу, лишь любя,
От любви никуда мне не деться.
Стремительны дни -
В забеге мы им проиграем.
Любовь сохрани -
(Что строим, то часто ломаем)...
Ты знай, что есть та,
Что с небом давно уж повенчана.
Она не мечта.
Она - та молящая женщина.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=247998
дата надходження 18.03.2011
дата закладки 18.03.2011