Мовчи... коли вулкани слів,
Попросяться нестримані на волю...
З розпечених, роз'ятрених світів
І лавами прихованого болю,
Залишать завтра пусткою німе...
Ти хочеш згарищ, попелу і жалю?
Мовчи тоді, хоча воно важке
І лезами із докорів так ранить...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898259
дата надходження 15.12.2020
дата закладки 22.12.2020
А ми рахували зорі
Далеко блукав десь ранок
І нас було тільки двоє
У нас був один світанок.
У нас була дивна пісня,
Яку ми удвох співали
Безмежно були щасливі,
Мов щастя в руках тримали.
А ми рахували зорі
Далеко блукав десь ранок
І нас було тільки двоє
І тільки один світанок.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883140
дата надходження 18.07.2020
дата закладки 18.07.2020
Я не плачу -то сльозиться осінь
У моïй обвітреній душі,
То дощі блукають поміж сосон,
І прядуть туман із комишів...
То росою в хміль скотилось небо,
Втершись рушниками із вітрів ;
То з трояндових колючих стебел
Облітає пелюстково гнів ...
Розумієш ...ти ïï образив,
Вклавши в мою посмішку печаль ...
На вікні з порожнім серцем ваза
Вже забула хризантемний жаль ...
Я не плачу ...лиш кусаю губи
У смерканні занімілих слів ...
Ти -моя терпка осіння згуба,
А був принцем із дівочих снів ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=454972
дата надходження 17.10.2013
дата закладки 02.11.2013
Ти для мене - загадка, кросворд,
Лабіринт у житті найкрутіший.
Ти для мене – останній акорд,
Найболючіший і найніжніший…
Заблукала в блакиті очей,
Похитнулась у натовпі щастя,
Доторкнулась до рідних плечей,
Пригубила кохання причастя…
Заціловую радісний сміх
І русяве твоє волосся…
Заховала любов від усіх
В горах синіх, в пахучім колоссі,
Під водою озер та морів,
Між тонесеньким сонця промінням,
В кучугурах торішніх снігів,
Між мовчазним сірим камінням.
Про кохання твоє і моє
Лиш призналась зірковій ночі.
Здогадався ранок про все –
Бо побачив закохані очі…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=426686
дата надходження 22.05.2013
дата закладки 02.11.2013
Від любові, чи ненависті виникає гнів.
Його важко зупинити. Мало буде слів.
Як вогонь, який потрапив на сухе гілля,
Від іскринки запалає. Спалить все дотла.
А великий гнів, є шалом. Все іспопелить.
Щоб здорові були нерви, в мирі треба жить.
( За Сенекою ).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=403621
дата надходження 23.02.2013
дата закладки 02.03.2013
Як тихий струмок повесні оживав, забринів –
Влюбилася дівчинка в хлопця з сусіднього дому,
А потім дізналась, що жити їй – декілька днів…
І так написала, не кажучи й слова нікому:
«Не виживе Бог без Богині, інакше пітьма…
Ти мій диво-Бог! – Я повірила в Бога так пізно…
Хоч я іще пишу, а втім, мене майже нема,
Хоч ти не дізнаєшся, як я прощаюся слізно.
А розум тобою так легко, так сильно сп’янів!..
(Кохання в дванадцять немає, повторює ненька)
І навіть якби я прожила ще тисячу днів,
Ти й так не звернув би уваги – я надто маленька…
Вже завтра, як сонце зійде, то моє голубе
Заквітчане небо погасне, відчувши утому… –
І інші блакитні очата зустрінуть тебе,
Коли ти несміло й самотньо ітимеш додому…
Живи, мов за двох! Наче я в тобі також жива,
Живи і не думай, що завтра твоє не настане, –
Живи до ста літ. Вір у те, що стаються дива
І серце не знає осіннього, тільки весняне.»
…Як тихий струмок літом пісню дзвінку вигравав,
Одному красивому хлопцю набридло трагічне
І він не писав! Хоч і болю свого не ховав… –
У воду ступив, де ховалося небо і вічне.
14.09.2011 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=280612
дата надходження 14.09.2011
дата закладки 27.04.2012
Твої слова — весняні квіти,
пропахлі грозами, дощами,
промінням сонячним зігріті
І пахнуть свіжими вітрами
Твої слова — то дивні звуки,
То ніжна пісня солов'я.
Вони чарують і милують,
Від щастя серце завмира
Твої слова печаль розвіють,
І серця рани заживуть,
І біль душі моїй втамують,
Сльозу з очей моїх зітруть.
Від слів твоїх так серце б"ється,
Чомусь так радісно в цей час,
Щасливим світ мені здається,
А я — окрилена,мов птах.
Від слів твоїх лід в серці тане
й душа, як Ангел ввись зліта.
І в моїм серці знов весняне
щось свіже, дивне розцвіта.
Твої слова - це тихий спокій
і дні стають солодким сном.
Цей сон такий ясний , глибокий
й душа овіяна теплом.
-------------------------
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=104890
дата надходження 26.11.2008
дата закладки 20.02.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 15.02.2012
Їй снився дощ...Холодні краплі
і стукіт їх в її вікно.
Вривання в безнадійну тишу
І візерунків бите скло.
Таким чужим здавався місяць...
Тим мертвим світлом пустоти,
торкався до її обличчя
у блиску згаслої зорі.
Годинник рахував хвилини...
У ритм мелодії душі,
а ніч,стоЯчи на колінах,
мов мати берегла її.
Так нерухомо і беззвучно,
І простір знову на шматки,
Вона відчула подих вітру,
як танго у німій імлі.
Ловила краплі на долоні,
вдивлялась в їх прозорий вміст.
Вона й не тямила від болі,
що не одна в його житті...
Згадала,як ховала очі,
мокрі від сліз в напір води.
Їй снився дощ тієї ночі...
Лиш він змив з серця всі сліди...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=311364
дата надходження 04.02.2012
дата закладки 14.02.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 10.02.2012
Урочиста ода
Радій, Україно, прекрасна і сильна!
Нарешті ти долю свою здобула:
Постала державою - вільна і рівна,
Під сонцем свободи, як цвіт розцвіла.
Зазнала ти голод, війну і розруху,
Та все подолає твій вільний народ,
Бо сила незламна козацького духу
Для тебе - надійний і вірний оплот.
Тернисту дорогу до щастя народу
Тобі ще не скоро судилось пройти.
В єднанні і дружбі, за мир і свободу
Ти впевнено йдеш до святої мети.
Живи, Україно, могутня державо
Славути воз'єднаних двох берегів!
Квітуй, наша Ненько, у сяєві слави,
Яка не померкне навіки віків!
22.08.06.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=209554
дата надходження 06.09.2010
дата закладки 13.09.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 30.05.2011
Довго бродиш Ти в нікуди
Вже кричать від болю руки ...
Серце плаче , вже не може!
Зупинитись швидше хоче!
Під дощем Ти...Скаженієш .
Чом живеш - не розумієш.
І до неба тягнеш руки
в марних пошуках розлуки.
Ти не віриш...Ти не хочеш!
А знайти Ти правду можеш!
В божевільні цього світу
Ти прожив не одне літо.
Не вмирай ,наповни груди
п’янким смаком з невідкуди.
Не згаси Ти іскри в серці,
і отямся... Лиш не вмерти!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=262323
дата надходження 29.05.2011
дата закладки 30.05.2011
Сон сп*янив срібно-синюватий сироп світанку. Сонце сполохано сіяло струмені світла. Сумно снували стомлені сірі стрекози.
Світлана самотньо сиділа серед сутінків своєї спальні. Серце стишило стук. Самоосуджено сповнювала себе смолистим , свинцевим , сигаретним стражданням. Самотність, спрагла суцільна самотність сковувала слабке строкато-скляне самовираження. Сльоза спокійно стікала, стискаючи серце.
Сама...Серед сонячних світанків сама...
Світлану скував страх..... Страх?.. Сугестія?.. Сум*яття?..Сором?.. Сотні слів, сотні сполучень серед смертельної самотності .
Спокуса спілкування стомлювала, стискала... Світлану спасав сон....Сон солодив сирковим сріблом, стирав суперечливу снайперську самотність
Спокійно спадали смородинно-сметанні сутінки . Світлана солодко спала....
Спала Світланина самотність.......
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=225493
дата надходження 30.11.2010
дата закладки 07.05.2011
Що є прекраснішого в світі
І найдорожчого у нім,
«Як тая мати молодая
З своїм дитяточком малим».
Цей образ, втілений в іконі
Божої Матері, висить,
Мою світлицю світом повнить
І радість святості дарить.
Вона до серця пригортає
Свого Ісуса-немовля.
В погіднім небі сяйвом грає
Веселки низка чарівна –
Осяйним німбом зберігає
Від громів, блискавиць дитя,
А мати ніжно поглядає
В обличчя чарівне маля.
ЇЇ любов палка і ніжна!
Не має меж в собі вона!
Людина кожна нею втішна,
В якій країні б не була.
Цей образ зоріє над людством
І цілий світ оберіга.
Допоки Мати є й Дитина,
Є сущі Небо і Земля.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=222193
дата надходження 14.11.2010
дата закладки 07.05.2011
Заплакали очі... Ні, капає дощ і вітер куйовдить волосся.
Засвідчую тільки, що знов не збулось і ти не зі мною сьогодні.
"Сумую без тебе" - так просто сказати, а голос в безодню тікає.
Стою на край-світу, так само як ти, та тільки на іншому краї.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=252374
дата надходження 08.04.2011
дата закладки 05.05.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 05.05.2011
Ще не вмерла Україна - поможи їй, Коля!
Утікають із сльозами і слава, і воля...
Гинуть села і містечка, як роса на сонці,
людомори правлять спритно у моїй сторонці.
Душу й тіло покладайте, сили й капітали -
та ідіть, лягайте швидко всі під феодала.
Встали браття всі "у позу" - від Сяну до Дону,
дивляться на Юлю з Вітєй, ніби на ікону.
Чорне море висихає і Дніпро міліє,
розділили степ і гори пани - лиходії.
Душу й тіло покладайте, сили й капітали -
та ідіть, лягайте швидко всі під феодала.
Та живе велика справа у серцях і думах:
шлях наш - правда і завзяття! Тут не місце суму!
Розірвуть тяжкі кайдани праця і надія,
встануть на ноги недужі і сліпі прозріють!
Більше не слухняна зграя - будьмо ми народом!
Підіймаємося, браття, за честь і свободу!
20 - 21. 03. 2011.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=254396
дата надходження 17.04.2011
дата закладки 17.04.2011
Чужина серце допікає
і сльози виплакані вкрай.
У згадках тільки пропливає
мій незабутній рідний край.
У снах лиш дома я буваю:
на рідній і святій землі.
Її я подих відчуваю...
Що є прекрасніше в житті?!!
Я бачу в снах сади зелені,
В полях хвилюються жита...
Я зрозуміла, рідна нене :
Без тебе і мене нема.
На Україні зараз осінь..
Яка прекрасна ця пора!!!
Додому! Швидше! - серце просить...
Душа стражда і завмира...
осінь, 2003 рік
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=118624
дата надходження 28.02.2009
дата закладки 27.03.2011
Я просто летіла,
Не бачила нікого,
Лиш тільки хотіла,
Доторкнутись до нього.
Відчути його аромат,
І рук його силу,
Але сталось не так,
Бо це лише мрії.
Мрії і сни ці безмежно грайливі,
Торкають душу мою,
Кожну хвилину.
Я була настільки наївною,
Просто тонула в його очах,
Глибиною подібною,
В безкраїх морях.
Зроблю крок вперед,
Зіллюсь з його вустами,
Але знаю наперед,
Що є стіна між нами.
Можливо це слова прощання,
Можливо це і ми самі,
Можливо лише звук ридання,
Який ми чуємо у вишині.
Але знай ти завжди зі мною,
Зі мною, у моїй душі.
І не залишу у покої,
Наші спогади сумні!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=249560
дата надходження 25.03.2011
дата закладки 27.03.2011
В останній раз цілуєш руку,
І серце плаче у цей час...
Весняний день несе розлуку,
Н-а-д-і-ї промінь вже погас.
Душа до тебе тягне руки,
А серце плаче від образ.,
А в голові лунають звуки:
Останній раз...останній раз..
Мої думки, як ніч чорніли,
Погасли в серці всі вогні.
А пісні наче заніміли,.
Я дарувала їх тобі.
І серце кров"ю обливалось,
Зимою стала ця весна...
Хіба цього я сподівалась?..
Без тебе... знову я сама.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=125655
дата надходження 10.04.2009
дата закладки 27.03.2011
Чому сумуєш ти, калино?
Чому не хочеш ти цвісти?
Мабуть, погано на чужині
й про рідний край твої думки?
Прив"яло листячко зелене,
Не хочеш з вітром розмовлять.
Ти бачиш в снах краї веселі,
Що завжди будеш пам"ятать?
Щораз зітхаєш безнадійно
і просиш: "Боже,поможи
Мені вернутись на Вкраїну
І там квітками розцвісти".
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=110832
дата надходження 07.01.2009
дата закладки 27.03.2011
Моя Вітчизна - Україна,
Вона найкраща на землі.
І так, як мати, в нас єдина,
тому й дорожча всіх мені.
Найкраще небо з журавлями,
Річки, озера і поля,
Плакучі верби над ставками-
це все і є моя земля.
Чарівна пісня українська,
немов цілюще джерело,
неначе ласка материнська,
яка дає усім тепло.
Лани дозрілої пшениці,
І мова ніжна, чарівна.
Це те, чим можу я гордиться,
другої кращої нема!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=117966
дата надходження 24.02.2009
дата закладки 27.03.2011
Останній промінь в хмарах погасає
І падає знесилений в траву...
Все думка навісна не покидає:
Коли ж тебе побачу наяву?
Ти в сни мої приходиш веселкові,
Тривожиш нерозбуджену весну.
Ті очі незвичайні, волошкові,
В яких я безнадійно все тону.
Дивлюся і боюсь поворухнутись...
Ось вуст моїх торкається рука.
Так хочеться, й не можу посміхнутись:
В цей час кудись твій образ враз зника.
А я біжу й тебе наздоганяю.
Услід мені регочеться гроза.
Чомусь у снах тебе завжди втрачаю.
І обпіка моє плече твоя сльоза.
Мої надії гаснуть у тумані...
Чомусь притихла вже моя душа...
Як береги зникають в океані,
Твій образ мене знову залиша...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=239434
дата надходження 07.02.2011
дата закладки 27.03.2011
Хочу гори подолати,
Хочу зрушити мости,
Хочу річки обігнати,
Повернутись "там, де ти".
Літо знову розпочати
І відчути запах квіт.
Руки твої в свої взяти.
Розтопити навіть лід.
Осінь дійсно наступила
Та живу, немов тоді –
Там, де я тебе зустріла,
Де зірки у золотій воді.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=194194
дата надходження 07.06.2010
дата закладки 27.03.2011