Ей иначе нельзя. Прячет тайну под тенью ресниц,
Передуманных мыслей во взгляде видна поволока.
Хоть давно уже сердце бессильно распластано ниц,
Только вот показать это все равнодушному оку,
Беспристрастной душе, ни за что не позволит она.
В тонких жилках тоска разольется под матовой кожей.
Пригубив многократно, допьет свою чашу до дна.
Поступать по-другому совсем королевам не гоже!
Этой жаждущей зрелищ толпе, не раскроет надежд.
Скрыть желанья души за надменностью может быть легче.
Ляжет царственность шелком её королевских одежд,
Неподъемною ношей на хрупкие женские плечи.
И ворует тайком, незаметно, украдкой от всех
Запрещенную нежность чужую, любовь и заботу...
Королевам простительно много, но только не грех,
Сладко стелящий путь к беспощадно глухим эшафотам.
Наталья Козак
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=485960
дата надходження 16.03.2014
дата закладки 02.04.2014
Вже три десятки, як пішов з життя,
Це пів дороги пройдених по суті.
Немає звідти в світ наш вороття,
Тебе не можем звідти ми почути...
Стоїть в покутті рамочка твоя,
Усмішка щира світиться журбою.
Ти мабуть з неба дивишся здаля,
Махаєш діткам рідною рукою.
Якби ж ти міг обняти онучків,
Рідненьку кров свою поцілувати.
В пориві довго жданих почуттів,
Усю любов гарячу їм віддати.
На жаль без тебе виросли сини,
І Тато наш пішли вже за тобою.
Ростуть на Ваших стежках полини,
Лежать у нашім серденьку журбою.
Вас памятають клени і рідня,
І тужать в Бога Янголи крилаті.
Пішли у світ той криком журавля:
Так часто плаче наша мама в хаті.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=429456
дата надходження 05.06.2013
дата закладки 06.06.2013
Доподлинно известно лишь одно:
сегодня ночью в доме кто-то умер.
Торшер бесцельно пялился в окно,
и долго с тишиной ругался зуммер.
Какая глупость — верить им: дыра
во времени — дом со стеклянным взглядом,
и звезды за стеклом, как мошкара
над чашкою с остывшим шоколадом.
2003
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=404275
дата надходження 26.02.2013
дата закладки 08.04.2013
Упевнена, що це моя зоря,
та простягаю з силою душі,
до неї руки, наче те дитя
і огортаю в сподіваннях дні.
Ось - ось, торкаюся її крила
і сильний опік накриває вмить,
проймає біль і гнеться вже стріла
надій,об долю, яка все ж гірчить.
В блуканнях загубилася давно,
поразками обпечене життя,
тягнуся у малесеньке вікно,
де догорає промінь - не зоря...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=414623
дата надходження 01.04.2013
дата закладки 08.04.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 11.03.2013
Нехай! Воно колись минеться!
Той біль, що ллється через край,
Журбою втомленого серця
Тобі озветься ... Зачекай!
Напевно ти гадав здурію
У цій жахливій самоті?
Та нездійсненну свою мрію,
Пробачу зглянувшись тобі?
Ні. Не чекай таких дарунків!
Я кожним подихом своїм,
Без сумніву, без порятунку,
Благаю Бога, щоб це він
Всі муки справжнього кохання
Примусив би до краплі пить,
Із відчуттям, немов остання
Дзеркалить у очах блакить.
І серця бій несамовитий!
Щоб невблаганний час-крадій,
Забрав по краплі віру світлу
У втілення твоїх надій!
Так! Я коханням проклинаю!
Бо впевнилась у тім сама -
Із почуттів, що убивають,
За це страшнішого нема!
Наталія Козак
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=393423
дата надходження 18.01.2013
дата закладки 20.01.2013
Самое сладкое в мире чувство
Не может быть наказанием...
Долго искали... Не находили
И убеждались... Заранее
Зная, чего не будет,
Пока мы друг друга не встретим...
Самое сладкое в мире чувство-
На вкус распробовать ветер!
И задохнуться внезапным счастьем,
Не разбираясь в причинах,
Понять не пытаясь слабости женщин
И ласковой силы мужчины...
Пить с упоеньем,
Как-будто бы завтра больше уже не будет...
Самое сладкое в мире чувство-
Сплестись окончанием судеб!
Не добиваясь логики, смысла,
Огнем на любимых ладонях,
Сгорая до тла, умирая - воскреснуть
И прошлой боли не помня,
С улыбкой блаженной, смотреть в неизвестность
И видеть, как бывшее бременем,
Становится это сладкое чувство,
Победой над смертью и временем!!!
Наталья Козак
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=379500
дата надходження 22.11.2012
дата закладки 22.11.2012
Время
Сквозь пальцы
Бесценными каплями…
Я восхищаюсь его траекторией.
Падает в вечность,
Она чуть запятнана
Нашими чувствами,
Нашими болями.
Ветром
По коже
Проходит сознание –
«Мы ненадолго,
Мы здесь не останемся.»
В этом пространстве
Важны расстояния,
Воздух и вечер,
Ошибки и радости.
В этом пространстве
Есть столько прекрасного --
Иней на ветках,
Улыбка прохожего,
Быть и любить,
Покоряться и властвовать,
И отыскать, вдруг, кого-то похожего..
Вечер
По каплям
По коже
По-новому…
Я закрываю все то, что исписано.
Запах спокойствия,
Дождь за окном…
Дышит чуть слышно
Уснувшая Истина…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=93850
дата надходження 22.09.2008
дата закладки 29.08.2012
Тримаю почуття в кутку,
Тримаю... що ж… бо їх уже замало,
І як у спраглому ковтку,
Твоє тепло мене так оживляло.
А я лиш ніжно обійму,
Не скАжу слів - вони тут зовсім зайві,
Ну, як зустрів тебе таку?
Що навіть в дощ, все в сонячному сяйві.
А я і мріяти не смів,
І навіть в теплих снах його не бачив,
Того кохання, що без слів,
Сліпого без вагань відродить зрячим.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=356592
дата надходження 11.08.2012
дата закладки 13.08.2012
К ризис среднего возраста:
Р ваные в клочья мечты.
И самосуд возможностей,
З абил, на которые ты.
И менно вот поэтому,
С ам на себя ты зол.
С амооценка падает,
Р ейтинг, по ходу, ноль.
«Е сли бы…» - мысли типичные.
Д важды в ручей не войти.
Н адо переосмысливать,
Е жели ты на Пути.
Г оды стрелою пущенной,
О коло уха свистят.
В озраст добавит мудрости,
О пытней станет взгляд.
З релость – пора свершений,
Р аньше, о чём мечтал.
А льфа была, омегой
С танет потенциал.
Т ак что не вешать руки,
А льтернативы нет,
Н апрасны страданья и муки
Е сть ещё в жизни Свет!
Б удущее не зримо,
Е ле намечен путь.
Д альше иди счастливым
А заморочки забудь.́
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=234080
дата надходження 10.01.2011
дата закладки 12.04.2012
Я хочу читать тебя как книгу,
Содержанье впитывая жадно.
Чтоб потом поведать всему миру,
Как красива ты...нет, как прекрасна!
Пить тебя хочу как дегустатор,
Пьёт вино, безумно дорогое.
Пригубив чуть-чуть его устами,
Чувствовать букет, оттенков море.
А потом отбросив все приличья,
Жадно пить огромными глотками.
Как пройдя пустыни безграничье,
Припадают к роднику губами.
Я хочу дышать тобой как ветром,
Что вознёс меня в синь поднебесья.
И оттуда литься вновь на землю,
То дождём, то жаворонка песнью.
Я хочу сравнить тебя с росою,
Солнцем, небом или с этим Миром!
Только будь пожалуйста со мною,
Музою моей, моим кумиром!
(с) кирьян
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=271570
дата надходження 22.07.2011
дата закладки 12.04.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 10.04.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 23.02.2012
Обломки душ хотят соединиться
В слепых мечтах любовниц или жен,
Готовых слышать и сомкнуть ресницы,
Когда в надрыве и морально обнажен.
Когда последним ложным аргументом
Является улыбка и слеза,
А самой сильной зоной эрогенной
Становятся вдруг сердце и глаза.
И ложь и правда льют друг другу слезы,
Предательством заполнив жизнь мою,
Живу и плачу (это сердца грозы)
И перепетую симфонию пою...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=313473
дата надходження 12.02.2012
дата закладки 23.02.2012
Говорят, что мужчины не плачут.
Не к лицу, мол, мужчине слеза.
Что скрывают и боль, и удачу.
Такова уж мужская стезя.
Нет! Не плачут мужчины, конечно,
На показ, перед сборищем лиц!
Не прослыть чтобы слабым навечно,
Чтоб не пасть перед зрителем ниц.
Но когда сам с собой в одиночку,
Без открытого взора чужих,
Перейдя за терпения точку,
Даже сильным захочется выть.
Вот тогда, невзирая на статус,
Назревает скупая слеза
И вливается в выпитый градус,
Наполняя печалью глаза.
За ушедших за вечностью близких,
За детей, матерей и родных,
За погибших в вершинах скалистых,
За судьбу, что одна на двоих.
Да! Мужчина заплачет украдкой,
Когда память накроет волной,
Прорастая на сердце заплаткой,
Выливаясь из глаза слезой.
Ничего нет больнее на свете,
Чем скупая мужская слеза!
Я за то, чтоб на нашей планете
Слёз мужских не видать никогда!
С ПРАЗДНИКОМ, ДОРОГИЕ МУЖЧИНЫ!
СЧАСТЬЯ ВАМ И ДОБРА!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=316209
дата надходження 23.02.2012
дата закладки 23.02.2012
Я вдребезги...
Собрать и не пытайся.
Быть прежнею я больше не хочу,
Когда ветра разлуки и молчанья
Крушили мысли, гладя по плечу.
Когда в лицо
Смеялась неизвестность,
Прикрытая вуалью чистоты,
Но обжигала кожу обнимая
Туманами щемящей пустоты.
Когда по сердцу
Град чужих упреков,
Когда дожди невыплаканных слез,
Топили душу в озере соленом
И губы страха сковывал мороз...
Да, я боялась!
Ты не осуждай!
Попробуй сам, с душою нараспашку,
Стоять на пике собственной мечты
И самому себе давать отмашку.
Там два пути-
Взлететь ли в небеса
Иль пропасти глотнет глухая милость...
Закрыв глаза шагнула в никуда,
Хотелось ввысь, но вышло, что разбилась
Я вдребезги.......
Наталья Козак
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=294164
дата надходження 18.11.2011
дата закладки 24.11.2011
Ні, не дивись так - то лишилось тільки тіло,
Нехай красиве й людям пестить очі -
Воно холодне, бо душа закам'яніла,
Вона палати більше вже не хоче!
Вона втомилась потерпать від злого болю,
Від краху мрій, на котрі сподівалась.
Забравши радість, забажав собі покою,
За мури непотрібності сховалась.
А врятувать її - багато треба мужності,
Бо навіть серця жар і теплії долоні,
Торкнувшись каменю самотньої байдужості,
В важкім нестерпнім холоді потонуть.
Наталія Козак
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=288983
дата надходження 27.10.2011
дата закладки 29.10.2011
Вірш читає Ігор Стожар
Ми з тобою до пізньої ночі
В дивовижнім гаю заблукали,
Там дивилися зорям у очі
І пісень солов'ї нам співали.
Зорепад натякав на світанок,
Сердець спалах і ноги у росах,
Сміючись, від цілунків вже п'яні,
Повертались - щасливі та босі.
Божевіллям зігріті в бажанні,
Розум трави п'янкі одібрали,
Наче ангелів грішних в коханні,
Дивні квіти нас ніжно ховали.
А, коли сороччину знімала,
Мої руки та пальці тремтіли..
Безсоромно себе віддавала,
Моє серце до тебе хотіло!
І триматися більше не сила-
Тихий зойк, ніжний стогін жіночий!
Від роси наче світиться тіло,
А від щастя - заплакані очі...
Заблукала свідомість у хащах,
Соловейко і той не співає,
Чи міркує чия пісня краща?
А чи то заважать не бажає...
Я з тобою у ложі із квітів,
Мов богиня, безмежно красива,
Стала я найжаданніша в світі,
Бо я так неосяжно щаслива!
Міцні руки, мене підіймаєш,
Дуже ніжно несеш до ріки.
Хоч мовчиш, та я знаю - кохаєш!
І шепочу : "Твоя - на віки!"
Наталія Козак
Зі щирою подякою Ігорю Стожару , щирому другу та чудовій людині, за допомогу у створенні цього вірша!!!!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=285032
дата надходження 08.10.2011
дата закладки 09.10.2011
Стена в тен́ях. Дыханье реже.
Я с тишиною. Тет-а-тет.
Луна в анфас. Актёры те же.
Всё как всегда. Гасите свет.
Прости. За ночь в плену абстракций.
Свисает вниз созвездий гроздь.
Любовь.
Не трудно догадаться.
Ладони - к сердцу. Крылья - врозь.
Не по земным. Не по законам.
Но чей-то мир - наискосок.
Кто - неизвестный. Кто - искомый.
Кто удержал. Кто не сберёг.
Любя цвели. И умирали.
Не мы такие. Мир таков.
"Она и он" - простой сценарий,
Но сколько судеб и стихов.
Под рябью северных сияний,
Над толщей каменных слоёв
И всё во власти наших знаний,
Но только!... Только... Не любовь.
Окно открыто. Грани стёрты.
Широких улиц ровен пульс.
Июньский вздох. Движенье шторки.
Не разлюбив, не оглянусь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=263111
дата надходження 03.06.2011
дата закладки 17.09.2011
Там, за четвёртым кварталом, налево, как помнится,
Взмахом руки разводя мосты,
На седьмом этаже трёхэтажки жила художница.
Она видела то, что не видишь ты.
Запечатлеть её лик не смогла ни одна фотография,
Никто у неё не бывал и не видел её картин,
Говорили только, что старые кисти в руках её
Превращались в невиданных балерин;
И они танцевали вместе, иногда и до полдесятого,
По извилистым дугам стальных перил.
Ей хватало белил для счастья. И она не плакала,
Что её никто до беспамятства не любил,
Что соседи с опаской шептались: "Она сумасшедшая,
Улыбается небу и верит в страну вещей,
Уже взрослая, а говорит, что в гости приводит лешего,
Ни детей и ни мужа, не может сварить и щей".
Однако Художницу все эти злые слова не трогали,
Она, как и прежде, ни на кого не таила обид,
Ночевала на крышах, ходила лесными дорогами
И считала снежинки в покровах своих Антарктид.
А однажды её не стало. Но ветви ни чуть не дрогнули,
У Невы не рассыпался в щебень речной гранит,
Дороги не треснули, капли не стали стёклами,
Даже планеты и те! не сошли с орбит!..
Только жильцы, войдя в её дом, глазам не поверили
И невольно подумали, после тесных своих квартир:
"Сколько ж мы на пустых людей убивали времени,
А за дверью напротив не заметили целый мир".
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=276616
дата надходження 23.08.2011
дата закладки 17.09.2011
Я расскажу вам имени значенье:
Его носили в древности мужчины,
Поэтому без преувеличенья
Скажу - сильнее них сегодня ИННЫ
Потока горного кипящие мы воды,
Порою превращаемся в цунами,
Но и очаг храним в любые непогоды
Мы - очень нежные и любящие мамы.
Мы - "матІНКА", и "жІНКА", и "дружИНА"
Бог дал нам мудрость, творчество, смекалку,
Ведь от ИНАЯ приисходит ИННА
Он дал иную, чем другим, закалку
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=269424
дата надходження 09.07.2011
дата закладки 29.08.2011
Я - роза под стеклянным колпаком,
Ты не уловишь тонкий аромат,
Недосягаем бархат лепестков
И сквозь стекло ласкать лишь может взгляд.
Я - камень в перстне на руке чужой
И невозможно ценность осознать,
И граней удивительной игрой
Не насладишься.... Можешь лишь мечтать!
Я - птица в клетке, в тягостном плену,
А птицам не дано в неволе петь
И голос мой - звенящую струну
Ты не услышишь.... Можешь лишь хотеть.
Удрать из плена и стекло разбить,
Потерянною быть чужой рукой....
Так хочется мне лишь твоею быть,
Тебе позволив властвовать собой...
Но ослепляя, истиной звеня,
Мне шепчет голос разума порой-
Не потому ль тебе желанна я,
Что до сих пор не познана тобой?
Наталья Козак
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=276518
дата надходження 22.08.2011
дата закладки 23.08.2011
Все видимо осталось позади!
Я ощущаю безразличья холод!
Решился уходить? Так уходи
И не ищи для оправданья повод
В грехах не совершенных не вини,
Прикрывшись ширмой глупых подозрений
Решился уходить? Так уходи,
Не оставляя горьких обвинений!
Оставь себе претензии свои -
И не пиши своих упреков повесть.
Решился уходить? Так уходи,
Моя молчит в недоуменьи совесть
Не смей марать в грязи моей любви,
Я с ней перед тобой ранима очень...
Решился уходить - так уходи,
Но как положено мужчине - молча!
Наталья Козак
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=275774
дата надходження 18.08.2011
дата закладки 18.08.2011
я померла давно
стала глиною гноєм вугіллям
мандрівничим зерном
проростала в курганах трипілля
виглядала в вікно
вітражами соборів готичних
розливалась вином
на бенкетах героїв античних
я померла давно
язиками вогненними трої
полонянки сукном
розсоталась під натиском зброї
степовим скакуном
загрузала в пісках іудеї
полягла полотном
сивини на коханців помпеї
на галактики дно
розстелилась чумацькою сіллю
я померла давно
лиш ніколи Тебе не зустріла
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=260861
дата надходження 21.05.2011
дата закладки 10.06.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 05.06.2011
Лежить старенька скатерть на столі,
Не біла вже - з роками пожовтіла.
І не яскраві квіточки малі,
Та скатерть, як бабуся - постаріла...
Світлина на столі стоїть стара.
Вона уже тьмяна і чорно-біла.
На ній верба - потріскана кора,
Там молода бабусенька сиділа.
В її очах спалахують вогні.
Вогні яскраві - бісики ігриві.
Бабусі очі -зіроньки ясні.
Були колись... А зараз сіро-сиві.
Як молода ріднесенька була -
Чорну́ косу до пояса носила.
Була здорова, сила в ній жила,
А зараз ні - нема в бабусі сили.
Як на світлину погляд свій зведе
Бабуся люба - личенько смутніє.
Ох, Боже милий, швидко час іде!..
Кудись спішить - спинить ніхто не сміє.
Так день за днем і проминає рік,
Роки разом в століття вже спливають.
А разом з часом і бабусин вік...
Вона у вічність двері відкриває.
Солоні сльози тануть на щоках
І в серці біль, як молодість згадає...
То, може, щастя сховане в роках?
Роки,.. роки... Ніхто їх не втримає...
Бабуся мила сива вже давно,
Шершаві руки, змучені долоні.
Вночі не спить бабуся, всеодно -
Стоїть в дітей своїх на обороні...
За це так щиро діти вдячні їй.
За те, що ненька їх людьми зростила
Цілують руки матері своїй.
За все життя це Матір заслужила!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=238684
дата надходження 03.02.2011
дата закладки 30.03.2011
Опустилися на землю чари ночі,
Втаємничені збудилися думки,
І малюють образи пророчі,
Віщі настанови на роки.
Натомились добре на роботах,
(Їм байдужа світу маячня)
Засинають люди у турботах,
У проблемах завтрашнього дня.
І приходить сон, до них до дому
В тиші розвантажити мізки,
Загоїти рани, зняти втому…
І так з року в рік в усі віки.
Та не всі вночі до сну охочі:
Прокидається під вечір хижий звір.
Світ пітьми, відкривши чорні очі,
Манить, кличе у пекельний вир.
І не сплять спокуса й пожадливість,
І не сплять усі людські гріхи.
Їм нестерпна будь-яка сонливість…
Шал утіхи «зносить їм дахи».
Треба їм усе, і все відразу.
Із прискоренням життя живуть.
І за ради вічного екстазу
На тортури совісті ідуть.
Зрештою, хіба для них тортури,
Смакувати солоди життя.
Шлях пройти від Бога і до Тори,
Золотого вибравши Тільця.
Два світи - дві протилежні суті:
День і ніч, вогонь й вода свята...
Всі вони Творцем у купі скуті -
На землі народжують життя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=249557
дата надходження 25.03.2011
дата закладки 30.03.2011
Шоколадний шепіт вафельної ночі,
Ніжний зорів трепет і кохані очі.
Поцілунок вітру, кавові долоні,
Місячне проміння грає в підвіконні.
Шоколадний шепіт, карамельний подих,
Пелюстки троянди по ванільних сходах.
На зефірній ковдрі губ твоїх помада,
Це в солодкій пудрі гіркувата зрада.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=211151
дата надходження 16.09.2010
дата закладки 27.03.2011