Валерий Гребенюк: Вибране

Василь Кузан

Живу… Для чого?

Я  живу  в  твоєму  домі,
Заважаю  у  житті...
Маю  погляди  не  добрі,
Маю  принципи  не  ті.
І  не  так  кусаю  хліба,
Навіть  дихаю  не  так.
Я  у  хаті  не  хазяїн,
А  у  ліжку  –  не  козак.
І  не  так  я  одягаюсь,
І  дивлюся  не  туди.
Ще  гріхи  мої  юнацькі
Кожен  день  дають  плоди.
Грошей  мало  заробляю,
Не  тримаюсь  на  плаву,
Ще  й  пишу  зрадливі  вірші  –
То  для  чого  я  живу?

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=269836
дата надходження 12.07.2011
дата закладки 26.05.2012


Іван Бобітко

Як важко…

Як  важко  знаходитись  у  світі,  
Де  завжди  бореться  добро  та  зло,  
І  ти  стоїш  на  перехресті,  
Не  відчуваючи  життя.  

Знаходитись  у  мрії  незбагненній,  
Шукати  вихор  незначних  подій,  
Знаходити  себе  в  жорстокому  світі  
І  перевернути  все  з  ніг  до  голови.  

Поставити  себе  в  буденні  речі,  
Шукати  щастя  серед  марнування  часу,  
Знайшовши  все,  занурюємось  в  нього,  
І  через  це  не  помічаємо  нічого.  

А  мрії  гнобимо  думками  чарівними,  
Що  все  на  краще,  і  все  життя  прекрасне,  
Та  це    ілюзії,і  казка  нездісненна,  
Життя-страждання,людина  тут  ганебна.  

Все  створено  з  любов"ю,а  ненавість-людина.  
Вона  початок  всіх  страждань  Земних,  
Лише  кохання  справжнє  робить  диво,  
І  все  поганне  злиється  із  ним.  

Та  не  завжди  кохання  робить  диво,  
Воно  нас  часто  приводить  до  старждань,  
Вона  зароджує  ненависть,  
І  стирає  у  людині    світ  Добра.  

Відчути  кохання  не  просто  крізь  біль,  
Воно  пробивається  в  замкнуте  серце,  
Знаходить  ключі  і  топить  той  лід,  
Що  так  довго  огортав  твоє  серце...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=263883
дата надходження 08.06.2011
дата закладки 19.09.2011


Лариса Омельченко

Поетка

Їй    підвладні    верлібри,
немов    вертебрологу  –  грижі.
Бруд    вимішує    з    сріблом,
в    брутальне    вливає    «манери»…
Щоб    напій    настоявся  –
чекає-ворожить,  коли    вже
прийде    час    скуштувати
на    слух    поетичні  «маневри»…

Негламурно  -  глевка    і
словесно-породиста    глина  –
так    гончар    у    Сорочинцях
пестить  горня  привселюдно…
У    верлібрі    живе,
в    його    стилі    колись    відпочине
ця    поетка-пророчиця,
що    підрихтовує    будні…

…Дні    святкові  –  лошиці,
гривасті,  та    ще    й    вирлоокі  –
завітають    колись,
та  й  замінять    верлібра    на    риму.
Бо    приходить    воно  –
унікальне,  жіноче,  високе!..
Й    до    пісенного    слова
тяжіють    верлібри    нестримно…



                                                                                               7  –  9.11.2009.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=278181
дата надходження 01.09.2011
дата закладки 19.09.2011


Квіточка)

Свобода мене обіймає

Ковток  ароматної  кави
І  думки  мої  вже  на  місці,
І  ручка  взялася  до  справи,
І  місяць  лежить  у  колисці

Сиджу  на  даху  я,  як  кішка
Не  вірю,  що  ранок  вже  скоро...
Підкралась  сюди  тишком-нишком
Дивлюсь  на  зірок  синє  море

Із  даху  я  звісила  ноги,
Мій  зошит  лежить  на  колінах,
А  спати  душі  нема  змоги,
Пишу  я  по  різних  причинах.

Мене  вдома  майже  шукають
У  снах,  у  блакитних  просторах,
Вони  і  поняття  не  мають,
Що  я  тут  купаюсь  у  зорях

Я  встала,  стою  вже  на  краю
Свобода  мене  обіймає,
Легкий  вітерець  відчуваю,
Волосся  моє  роздуває....

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=263913
дата надходження 08.06.2011
дата закладки 19.09.2011


Лариса Іллюк

Осанна.

Подякую  зимі  я  -  за  весну...
Уп"юсь  ще  вдосвіт  крижаним,  
         холодним  сонячним  відлунням.
Останнім  снігом  їй  не  дорікну,  
Осанну  виспіває  в  нім
         день  на  стрімких  струмочках-струнах.
А  ночі...  В  діамантах  -  оксамит.
Немов  забутий  давній  сон,  
         такий  ясний,  такий  небесний.
За  день,  котрий  вже  натяком  звучить
У  тихім  вирі  в  унісон,
         в  облозі  криги,  що  не  скресла.
А  віку,  де  роки  загублять  лік,  
Як  дзеркала  земних  озер
         утратять  лик  небес  під  льодом,  
За  мить  одну,  за  погляд  і  за  крик,  
Коли  -  вже  є,  ось  лиш,  тепер
         з"явився  -  подих..,  порух..,  подив...
А  мрії,  що  дібрала  теплих  слів,  
Для  тих  упертих  відчайдух,  
         блаженних  шукачів  у  правді
Я  завжди  дякую  за  "спів-":  
Співіснування  і  співзвук,
         співдружбу,  -працю,  -участь  вправну.
Потоку  днів,  що  всі  зовуть  життям,
Та  з  дня  на  день,  чомусь,  із  року  в  рік
         жить  -  не  живуть,  а  все  ще  відкладають.
Я  вдячна  вірністю  моїм  дитячим  снам,
І  попри  погляд  смерті  -  з  них,
         життя  і  шлях  до  істини  -  шукаю.
Зупинці,  спокою,  обірваній  струні,
Чи  недоспіваній  баладі,
         загаслій  метеором  на  півслові...
Я  смерті  вдячна,  що  я  трапилась  в  житті,
Як  бунт  вогню  на  променаді,
         за  крок  до  виру  -  вічності  й  любові.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=211985
дата надходження 21.09.2010
дата закладки 19.09.2011


Наталочка Яполтавочка

Maла Ведмедиця

Мала  Ведмедиця
Дивлюся  в  темне  і  просторе  небо,
Тебе  я  бачу,  мій  Аркадій,  вдалині,
Ох  як  же  важко  дотягнутися  до  тебе,
Лиш  Всесвіт  бачить  мої  погляди  сумні.
.
Я  посміхнуся  в  далину  -  і  стане  легше,
В  Малій  Ведмедиці  мені  ти  підморгнеш,
У  двадцять  шість  кохання  я  пізнала  вперше,
І,  як  Галактика,  воно  не  знає  меж.
.
Хтось  скаже,  що  життя  було  й  раніше,
Якось  кохала  і  в  захопленні  жила,
Та  лиш  для  тебе  із  серденька  рвуться  вірші,
І  лиш  для  тебе  серце  те  горить  до  тла.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=278011
дата надходження 31.08.2011
дата закладки 31.08.2011


Вікторія Гончарова

Янголе мій красний, нащо стільки сонця?

Янголе  мій  красний,  нащо  стільки  сонця?
Вистачить  хоч  промінь  у  моє  буття.
Бо  душа  тремтлива  рветься  в  піднебесся,
Від  турбот  злиденних  прагне  забуття!

Бо  душа  лебідкою  у  тенетах  рветься,
Бо  у  птахи  білої  зранене  крило.
Янголе  мій  красний,  не  потрібні  ліки,
Тільки  крихта  проскури  і  живе  вино.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=275998
дата надходження 19.08.2011
дата закладки 24.08.2011


Ольга Медуниця

Сяйво Софії

Коли  мені  важко  -  я  йду  у  Софію,
Коли  мені  легко  -  до  неї  я  йду.
І  тут  біля  Брами,
І  тут  біля  Храму
Я  спокій  і  силу  душі  віднайду.

У  тихім  провулку  горить  Серце  міста.
Схилились  над  ним  гіацинти  небес.
Відкрилася  мушля  в  акантове  листя.
І  сяють  Корона,  і  Сонце,  і  Хрест.

Вздовж  білого  муру  -  під  Божу  Премудрість
Йду  від  галасливих  спокус  і  марнот.
Велич  дерев  лиш  підкреслює  сутність
Вічного  міста  і  справжніх  щедрот.

Легко  лягає  проміння  над  тінню.
Золото  бань  віддзеркалиться  в  Слові.
Сяйво  Софії  спокійне  та  сильне.
Мудрість  -  це  світло.  Світло  Любові.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=239996
дата надходження 09.02.2011
дата закладки 24.08.2011


Маринка Хмара

Купальська ніч

Розкажу  вам  невеличку
Історію  кохання.
Як  в  Купальську  нічку
Збулись  її  бажання:

Горіла  ватра,  догорала,
Легенько  дощик  моросив.
Вона  тихенько  щось  співала,
Та  коло  неї  він  присів.
Удвох  зігрілись,  обійнялись,
Подумав  кожен  про  своє.
І  не  дарма  вони  боялись,
Що  завтра  мить  оця  мине.
Не  міг  ніхто  їх  зупинити,
О,  божевільна  ніч  свята!
Вона  навчила  їх  любити
І  поєднала  їм  серця.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=170629
дата надходження 08.02.2010
дата закладки 13.08.2011