і не те щоби звабити звабитись важко
галереї облич ніби спогади привидів
викидаю порожню (з-під живчика) пляшку
зариваю себе у пісок серед пляжу
і для всіх окрім сонця палаю невидимо
галатей перевершивши майстра (нарешті)
непомітно втікає від літер сценарію
і тепер не знайти козака серед решти
у жіночих обіймах (чи краще арешті)
він достатньо наситився в цім бестіарії
від гудіння вагону впадаю у сплячку
дочекатись весни потім літа і осені
я собі пояснив що зіграти у ящик
це не вихід не вхід і нічим там не краще
ніж у світі дітей прикидатись дорослими
безпринципна борня маніфести фаст-фуди
не вражає нічим післяцоєва музика
зобрази себе кращим сховавши паскуду
зобрази себе дужим щоб думали люди
що ти класний !
та забудь що ми звалися друзями.
P.S. крик та внутрішня тиша інколи приходять одночасно і ти не знаєш, що із цим робити.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=488212
дата надходження 26.03.2014
дата закладки 26.03.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 23.03.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 05.03.2014
Ти не плачеш в мене на плечі,
І замість вальсу б’єш чечітку.
Кричи на тебе, не кричи,
Та правди не почуєш чітко.
Мене не кличеш ти вночі.
Якщо і кличеш, то не скажеш.
Твій голос…ти немов банші,
Спокусниця з великим стажем.
Ти не ведешся на вірші,
Вуаль поетики скидаєш.
Благаю, гордість залиши!
Ти жартома мене вбиваєш.
Усе, що знаю про жінок,
Тебе неначе не обходить.
Ти знаєш мій наступний крок,
І тільки ти втамуєш голод.
P.S. Життя дивовижним чином поєднує абсолютно різних людей.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=362783
дата надходження 07.09.2012
дата закладки 09.09.2012
Буває так, що сни приходять не вночі,
А наяву, десь ввечері, чи вранці.
Ось так і я зустрів її
На приміській вокзальній станції.
Не знаю, що сподобалось мені…
Ніяких особливих рис немає…
Забути я її не зміг,
Хоча вже рік із того дня минає.
Нічого особливого й не було,
Лиш погляд дивно врізався у душу
Очей смарагдовим теплом
Так ніжно-боляче-зворушливим.
Вона лишила теплий спогад по собі,
Але ж і спогад – це вже так багато.
Я взяти більше не посмів,
Бо ій взамін не міг нічого дати.
P.S. Погляд незнайомої людини інколи найпроникливіший.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=331116
дата надходження 17.04.2012
дата закладки 18.04.2012
Я кожен раз вмираю,
коли Ви
Проходите повз мене
збайдужіло.
Зелене літо
ще не побіліло,
А зранку запах
свіжої трави
Уже не той.
А Ви – ще досі ті! –
Із дня у день
велично і красиво
Минаєте мене,
а втім,
це диво,
Що кожен раз ці зустрічі прості
Банальні, передбачливі,
пусті
Приносять серцю
стільки насолоди
І знаю я,
повік
не вийдуть з моди
Блакитні очі,
як нектар густі,
Які на мене зовсім не течуть.
Ви знаєте,
а Ви
як чарівниця,
Що не одному стільки –
стільки сниться,
І не одному
в мимовільну путь
Красою барикаду возвели.
Ви знаєте,
а я Вас
не розлюблю,
Я швидше
сам себе
у цім погублю,
У цім гріху
із запахом смоли
Церковної.
Бо вроду молоду
Не обманути
ані на хвилину!..
А завтра я у сотий раз загину,
Коли повз Вас, байдужую, пройду.
27.09.2011 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=283081
дата надходження 27.09.2011
дата закладки 14.04.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 04.03.2012
Я відрікаюсь від любові...
У ній уже нема весни.
Я відрікаюсь від любові
І відрікаюсь без вини.
Я відрікаюсь від любові
І обриваю її цвіт...
Я відрікаюсь від любові,
Любов спалив її ж зеніт.
Я відрікаюсь від любові,
У ній замішана сльоза.
Я відрікаюсь від любові,
Вона тепер для нас чужа.
Я відрікаюсь від любові,
Ще озираючись назад.
І відрікаюсь від любові,
Бо наш уже самотній сад.
Я відрікаюсь від любові
Й шепчу до серця: “Потерпи!”
Я відрікаюсь від любові...
Я відрікаюся. А ти?
Я відрікаюсь від любові.
Не повернути, що було...
Я ж відрікаюсь від любові,
Бо ти відрікся вже давно.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=291239
дата надходження 06.11.2011
дата закладки 24.12.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 20.11.2011
Брось печаль свою распечатанную
На горячий асфальт мегаполиса
И вставай на дорогу накатанную
До самого южного полюса
Будем песни петь развеселые
Пить вино, да греть конечности
Времена все равно тяжелые
Не склоненные к добросердечности
Километры – нам не преграды
Все когда-нибудь, да кончается
Для тебя напишу баллады
Где герои не разлучаются
Будем прятаться под одеялами
От насмешек людского племени
И под небом, подпертым скалами
Станем жить до скончания времени
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=142376
дата надходження 21.08.2009
дата закладки 19.11.2011