коли прокидаються тіні забутих утрат,
і сонце свій хід повертає до пекла ... в долоні...
стискається серце від болю в обіймах лещат
гіркої покути. ми здали свої бастіони
за безцінь. так, наче ніколи нікому ніхто
нічого не винен - звичайна стилістика ночі.
де-юре, мов птахи. де-факто, розбите авто.
і луснула тиша - у спину беззвучно регоче.
чого тобі? колами знову ідеш по мені,
немов по воді, доки світ мій не схопиться криком.
нікому ніхто... то чому ж так гойдає в човні,
відколи цей спомин про нас у минуле покликав?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671877
дата надходження 12.06.2016
дата закладки 30.06.2016
Видихнув поглядом в очі густий туман.
Пальцями нишком від пліч і по формі ліній
Легко ковзнув аж до стегон… Я – нотний стан.
Нотами дотиків (грають не тільки білі)
Пишеш мелодію. Зцілюєш рваність ран.
Клавіші тягнуться стежкою вздовж колін.
Ти партитуру змішав з сигаретним димом,
Джином і блюзом… та, врешті, не ти один…
(Ми без хвилини знайомі лише годину.)
Але не зараз… Ще прийде наш час провин.
Локони кольору міді. Чіткий портрет.
Не розглядай надто довго – то шлях до згуби,
Просто люби. Тут. В цю мить. Затісний корсет
Сковує подих. Печуть передпліччя губи
Грішним тавром. І на шпальтах нічних газет
Ми в об’єктиві спокуси. За кадром світ.
Тут, мов лавина, обійми з відтінком зливи,
Хрипкість обірваних фраз, спека й знову лід.
Сукня до ніг і сорочка під колір сливи.
Ось, де ми є.. Тільки зараз.
...Твоя Ліліт.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674820
дата надходження 28.06.2016
дата закладки 30.06.2016
коли воскреснеш - надішли мені звістку,
паперового голуба чи сороку,
тобі тисяча повних років
до повноліття,
ти не знаєш вертатись додому звідки.
зрідка ти відчиняєш вікно у землю
і вчиняєш там світло і воскресіння.
кожен винний свій борг тягне до оселі
і кидає під ноги своїй богині
чи то богу...
ти знаєш, не так суттєво,
віра не омиває кордони статі.
приручаєш терпінням байдужих левів,
вчиш їх в відповідь теж мовчати.
як воскреснеш - вимолюй звістку,
кістка в горлі - відсутність слова.
ворог пише прощення рідко,
бо на суші є зайвим човен...
12.03.12
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=431718
дата надходження 15.06.2013
дата закладки 17.06.2013
Ти лиш поклич,і я прийду
Разом не буде прохолодно
Якщо дозволиш, то пірну
В очей нескорену безодню
Ти лиш поклич, не забарюсь
Крізь ночі темне покривало
Я прилечу, і захмелюсь
В обійм нестримнім карнавалі
Ти лиш поклич, я відгукнусь
Прорву можливі рубікони
Якщо почуєш – залишусь
В ефірі ніжним передзвоном
Ти лиш поклич, я обернусь
В кришталь окутану примару
Відкрий вікно, я прокрадусь
І ковдрою для тебе стану
Ти лиш поклич, і потону
Серед прихованих коралів
В твоїй душі… я залишу
Коханням вилиті кристали
Ти лиш поклич, і я прийду
Разом не буде прохолодно
Якщо дозволиш, то помру
В очей нескореній безодні
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=295122
дата надходження 22.11.2011
дата закладки 05.02.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 19.11.2012
Закінчилася кава...
Шкода, сон знову бере верх.
Набридло до тошноти навчання,
Хочеться сну,
Або ж втекти геть!
А скоро новорічні свята,
My celebrations ребята!
Навколо зими краса,
А мені тільки хочеться спати...
Очі вже не тримають повік,
Вимикається світло денне.
Так хочеться ночі навік,
І щоб ти був там
в ній біля мене!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=303482
дата надходження 01.01.2012
дата закладки 26.06.2012
Холодно до дрожи
Воздух режет кожу.
Я был так ничтожен...
Я умру...Мне можно?
Резкий, дерзкий ветер
Обнимает плечи.
Я один на свете,
И уже не вечен.
Холодно до дрожи,
Горечь сносит крышу.
Вечность строит рожи.
Помоги мне выжить...
Я был так неверен,
Я был так ужасен.
Закрываешь двери,
Стоя на террасе.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=315085
дата надходження 18.02.2012
дата закладки 20.02.2012
Хочу быть с ней и в радости, и в горе,
Куражиться и плакать рядом с ней,
Я так хочу обнять её, как море
Окутает плеяду кораблей.
Хочу вдыхать волшебный запах сена,
Которым пахнет шелк её волос.
Любовь, как кровь пульсирует по венам,
Когда зимой выходим на мороз.
Когда она грызет комочек снега,
Смеясь и говоря, что хочет пить... –
Я все хочу отдать за эту негу
И трепетно её боготворить.
Она так обаятельно ленива,
Когда гуляет в парке на заре,
И так божественно, заоблачно красива
Под буйным листопадом в сентябре.
Я буду с ней и в радости, и в горе,
Куражиться и плакать только с ней,
Я буду обнимать ее, как море
Обнимет всю плеяду кораблей.
2009г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=275670
дата надходження 18.08.2011
дата закладки 18.08.2011
Я не люблю, когда стреляют в спину,
Когда за деньги друга продают,
Дарят любовь, храня на сердце льдину,
И на отставшего плюют.
Душой я с тем, кто не покинет друга,
Не убежит безмолвно прочь,
Поможет выбраться из замкнутого круга
И разогнать сгустившуюся ночь.
Мне больно видеть, как сгибают спины,
Целуют руки, ползают в дерьме.
Я рад быть с теми, кто идет на мины
Ради любви и жизни на Земле.
Я не прощаю тех, кто умываает руки,
Чуть-чуть споткнувшись где-то на пути.
Такие Сына отдали на муки,
Чтобы бесславно в небытье уйти.
Я не терплю, кто опускает руки,
Лишь только дунет зимний ветерок.
С такими рядом - умереть со скуки,
Но не найти заветный огонек.
Молюся на того, кто в море и на суше
Не потерял достоинство, не продал душу,
Ни перед кем не преклонив колени,
Глаза в глаза сказать мог:
"Честь имею!"
***
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=273020
дата надходження 01.08.2011
дата закладки 09.08.2011