ти – моє диво, і я – твоє диво.
ти – моє щастя, і я – твоє щастя,
поки тривають у нас рецидиви,
нас розлучити нікому не вдасться.
поки на спині зав’язані руки,
нам неможливо відчути розлуку –
я з усіх сил у стіну головою,
щоби почути тебе за стіною.
щире спасибі, панове в халатах,
що ми живемо в суміжних палатах,
ти – моє диво, і я - твоє диво,
решта сьогодні для нас неважливо.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=259467
дата надходження 14.05.2011
дата закладки 14.05.2011
Ми – люди, ми створюємо самі себе. Наші предки створили себе думаючи,що пора внести зміни в існування Землі. Міліони років вони створювали для себе покровителів. Для своїх нащадків ми залишаємо загадки ,які вони не можуть розгадати і сліпо вірять в них ідучи вперед,щоб створити такі самі загадки і для своїх нащадків.
Ми живемо руйнуючи все навколо себе, бажаючи за цей мізерний проміжок часу названий – життя, вижати із нашого існування і всього оточуючого все,що тільки можливо, не дбаючи про наслідки і про тих кого ми залишаємо після себе.
Ми не хочемо признати себе творцями, не бажаючи вірити в те,що щось настільки досконале як життя,могло бути створене такими недосконалими істотами як ми.
Ми боїмося того чого не розуміємо через те,що ми не можемо вберегти себе від уяви, що воно нас знищить.
Ми самовдосконалюємось тільки ззовні,думаючи лише про думки оточуючих,а про свою не дбаємо.
Все вище сказане може бути безкінечно доповнене, і тримає в собі скриту суть,яку ми знаємо,але не можемо признати – навіщо ми існуємо?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=258546
дата надходження 09.05.2011
дата закладки 13.05.2011
У чому щастя?Задаєм собі питання,
І засинаєм з думкою про це,
Проходять дні,а мов у вигнанні,
Не бачиш смислу в нашому житті,
--
Не треба думать,треба відчувати,
Як гуркотять краплини за вікном,
А ти в теплі на постелі лежати,
Все спатимеш із усмішкою в сні,
--
З-за горизонту скоро Сонце встане,
Сліди води забере за собою,
Щоб знову десь народжувались хмари,
Залили нас веселою журбою,
--
Допоки ноги є,то ми гасаєм,
У справах убиваємо свій час,
Розваги теж знаходять завжди нас,
А ми для них відводимо "хвилинку",
--
Оточують нас друзі й вороги,
А також люди без облич і думки,
Наш світ складається з з"єднань й розлуки,
І це дає нам рухатись вперед,
--
Ми відчуваєм різні види думки,
Хороші й милі,інколи і злі,
Приємні,як любов та дивовижні мов кохання,
Потужні - це лиш ненависть й хоробрість,
Слабкі - немов журба й розчарування,
Веселі радощі й сміхи,
Усі вони нам милі й дорогі,
Фарбують наше тихе існування,
--
Собачки й котики складають нам компанію,
Бувають навіть тигри і ведмеді,
Бо люди - за природу і гармонію,
Всі інші - це лиш самки і самці,
--
Залишились знання,сім"я і всесвіт,
Без них наш кожен день - це не життя,
Ми їх чекаєм, бачим , відчуваєм,
В думках вони літають без кінця,
--
Так в чому ж щастя?Так у всіх речах!
У кожнім подисі грудей, у гуркотінні серця,
У посмішках близьких тобі людей,
У думці,що ти в світі не один,
Кохання в тебе завжди за спиною,
Все підпирає й тягне уперед,
У тій свободі,що несем самі,
Свобода думки,поглядів усіх,
Свобода жити...Жити та й усе!
Це нашу волю в темряві несе,
У тому,що мінається погода,
І кожен день щось нове принесе,
Розіб"є ці усі стереотипи,
Щоб вірить в те, що бачиш,
А не у те навколо чого люди моляться і плачуть,
В уяві наше щастя також є,
Створивши те,чого ніхто не бачив,
У дивних нотах музики й бажання,
У дотиках і у зачаруванні,
У кожнім кроці,що ми робим,
У цьому наше щастя,
Що поки хтось повзе уздовж землі,
Ми будемо літати у зорях,
Чи поодинці,або не самі,
Скоріше в радості,аніж у горі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=257111
дата надходження 02.05.2011
дата закладки 07.05.2011