Я швидко шкандибаю проти вітру північного
І оголяю свої плечі, янгольскі крила,
Я маю все і все це навічно,
Говоріть, говоріть, а я власна повія.
Вітер знімає ситцеву сукня із тіла,
Я поховаю всі принципи в могилі,
Це все потрібно для плотського діла,
Це все потрібнео у другій станині.
Крок залаштунки: Ave, святині!
Ave, повії жертовного зла,
Ave всим тим, хто заради неї погине,
Ave мені, я - її цар...
Цнотливій цій чарунці, Ave!!!
Стихлому вітру її надогану,
Повія чистилища нова провина,
Я її диявольський бог, я її бі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=259763
дата надходження 15.05.2011
дата закладки 15.05.2011
Це межа. Це межа між вічністю та реальністю,
між часом і піском у часі,
між голосом і правдою у ньому,
між тишею і голосним ревінням птаха.
Це слова. Це слова правди та зневіри,
слова корозії й початку нового життя.
Зазирни всередину: між межею часу й слів,
зовсім мало здобуття – більше там зневіри.
Кайся, людська істото, кайся.
Тебе простять. Придбай вину за страждання,
смаком гнилого шматка металу.
Кайся, людська істото, кайся,
можливо хтось почує. Можливо придбає страх,
а ти гори і кайся,
Вона прийде,
іще не час.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=259568
дата надходження 14.05.2011
дата закладки 14.05.2011