Віриш, боюся падати
не з неба,
а з телефонних дротів…
хочу робити усе як радив ти…
хочу, щоб ти хотів
чути, летіти, бачити,
не мріяти про плацкарт,
а прикріпити як ґаджети
дії до слів.
Чи варт?
думай… зв’язав мотузкою…
розрубані чи розплутані
будуть вузли?
як ні – то забудьмо, хай лускає
все те, що весні принесли…
Знаю, різними ковдрами
нас накриває щовечора сон…
ніби вже звикли не бути гордими,
то, може, приміряймо долі?
в них схожий фасон…
Віриш, боюся змо́вчати…
спитати, сказати лячно і поготів…
відчути під спільною стелею
на дотик, на погляд хочеш ти?
я – хочу… щоб ти хотів…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=314763
дата надходження 17.02.2012
дата закладки 18.02.2012
Між тихими кроками плутався вітер,
Її недошептані схоплював фрази.
Він, певно, готовий весь вік тріпотіти,
Та от вдалині майоріє оазис…
До зелені тягне, лиш зморюють дюни.
Піщинки самі співчутливо: «Потонеш!».
Вона ж всі на світі пустелі посуне,
Щоб тільки дійти – хай вві сні, хай босоніж!
З-за обрію кличе, приборкує голос.
Від слова як пензля – душа філігранна.
Біжить крізь бархани наївна до когось -
Так діє не спрага, так діє кохання…
Та сонною стала від щастя укусу,
Знайшовши нарешті в оазисі крила.
Відчувши на дотик жадану спокусу,
Ослабло: «Не стань міражем», - попросила.
...і тебе зі святом!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=314018
дата надходження 14.02.2012
дата закладки 14.02.2012
Я маю балкон. Але Ви не Ромео.
І наші життя не Шекспір написав.
І хай ми у старості разом умремо,
Не Вам заповітне присвячую «Love».
Ви маєте спис. Але я обережна.
Чотири стіни навіть більше страшать.
Хутчіше в атаку! Зробіть як належне
Для того, хто сильна, подейкують, стать.
Ми маємо час. Але нас нема в часу.
Напише про інших новий драматург.
А Вам, як завжди, знову буде не ясно,
Чому замість «любий» шептатиму «друг».
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=313756
дата надходження 13.02.2012
дата закладки 14.02.2012
Сьогодні ти лід. Холодиш мене, морозиш.
А завтра вогонь - іскришся салютом, гориш.
Сама запалала, пожежі навкруг та й грози ж…
І краплю тебе тримаю в руці як фетиш.
То маниш мене, то вперто іншою мариш.
Ще, може, розтанеш. А, може,й перекипиш.
Сьогодні ти дим, а завтра - вже трохи жару.
І все ж не «кохаю» - «добраніч» прошепчеш лиш…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=313730
дата надходження 13.02.2012
дата закладки 14.02.2012
Відкрите море твоїх обіймів так ніжно манить,
Що к бісу берег, набридло вже каботажне плавання!
І хай ця солона вода лиш роз’ятрює рани,
І хай я холодна, безпристрасна, знай – то все вдавано!
Поборсатись трохи хочу в буйно-скажених хвилях.
І щоб не тікати від навіжених синів Еолових,
Щоб небо відкрите лякати своїм божевіллям,
І жодної краплі здорового глузду у головах!
Таке зухвальство, нервово курить маяк у далях,
Аж в сяйві обрій горить, та ми уціліли нібито.
І, знаєш, ніщо - ні глибини, ні шторм - не лякає,
Боюся тільки в пориві пристрасті море випити.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=312628
дата надходження 09.02.2012
дата закладки 09.02.2012
Так страшно від того, що Ви – ідеал.
Так страшно, що хочеться носом – у плечі.
І чи поцілунків, чи схлипувань шквал,
Ви є десь! І це внеможливлює втечу.
Заплутані схеми словесних в’язниць
Пробачать нам слухавка і оператор.
Ви – казка. Потреба. Найліпша з дурниць.
Абсент (печете, як душею торкати).
Та мойри розкинуть на трасах пасьянс.
Хтось вчинить доцільно, а інший – жорстоко.
Бо ж досі далеко до мрії (до Вас) –
Три слова між нами і тисяча кроків.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=312194
дата надходження 07.02.2012
дата закладки 07.02.2012
скільки слів нам ще треба буде,
скільки ще неточних еквівалентів,
щоб сказати все те, що у грудях
стукотить ланцюжками моментів?
скільки снів зорі спустять з неба?
скільки хвиль між душами чи корпускул,
щоб нарешті нагальна потреба
розірвала неясностей згусток?
скільки мрій в пісочниці часу
недопитих разом з цейлонським чаєм?
…досить вивчень німих, ми не NASA.
скільки ж ще нам мовчати «кохаю»?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=311848
дата надходження 06.02.2012
дата закладки 06.02.2012
Я приготую приворотне зілля
І напою тебе від поцілунку.
Я заберу твій час, твоє дозвілля,
Бо я така – закохана чаклунка.
Ти будеш у безсонні довгі ночі
Моє ім’я блаженно шепотіти.
Коли когось чаклунка дуже хоче,
Її не може жертва не хотіти.
І чим тебе, спитаєш, полонила?
Полином, може, рутою? Вербою?
Та дуже скоро зрозумієш, милий,
Тебе причарувала я собою.
Це неймовірно і, мабуть, незвично,
Немов ромашка у колоссі нив.
Ця магія тепер уже навічно.
Мене ти першим, любий, полонив.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=297589
дата надходження 03.12.2011
дата закладки 06.02.2012
А завтра знову будуть колії,
Пусті вагони… другий клас…
Чай, що від спогадів знеболює,
І скромне «можна біля Вас?».
І післязавтра будуть колії.
А завтра знову будуть зошити,
Клітинки… риски… дивне «лю…».
Слова у речення приносити
І там лишати без жалю
І післязавтра будуть зошити.
А завтра знову будуть зустрічі.
Лише кажу: «Момент лови!
І кожен порух вуст лічи!»…
Надіюсь, будете і Ви…
Надіюсь, з Вами будуть зустрічі…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=311157
дата надходження 03.02.2012
дата закладки 05.02.2012
Запах корицы и масла.
Шелк человеческой кожи.
Дьявол сегодня несчастлив,
Ангел… Наверное тоже.
Дух в бесконечном смятеньи,
Руки, такие земные.
Выдох – взволнуются тени,
Вдох – замирают стихии.
Связь карамели и перца.
Тянется звёздами пытка.
Гром обнажённого сердца
Мир расплетает по ниткам.
Мир, осыпаясь, исчезнет.
Вечное – только простое.
Там, между небом и бездной
Двое любуются морем.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=212278
дата надходження 22.09.2010
дата закладки 05.02.2012
- Ти підеш ледве чутно,щоб двері не скрипнули навіть,
- Замикайсь на замок, ось ключів запасний дублікат!
- Краще б серце замкнула, а в ньому зажурену пам’ять
- Чом би й ні, але здогадом мучить невпевнений кат…
- Та невже ти боїшся? Невже ти колись ще повернешся?
- Я змовчу, не гаситиму вогник надії в очах.
- Ні, молю, не мовчи… Передзвоном зустрічного вересня...
- Але вересень той із прийдешнім як ватра зачах!
- І вогонь розпалити так важко у згарищі попелу...
- Біля диму заснути примусять ревниві вітри.
- Боже, як же я зміг погасити любов нашу зопалу?
- ... ось ключі... не забудь, а все інше, як зможеш, зітри.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=300044
дата надходження 14.12.2011
дата закладки 14.12.2011
Шкода, що всем написане чорнилом -
То не про нас,
І осінь не про нас.
Та, може, ми б ніколи не любили,
Якби не спільний дактилічний вальс.
Шкода, товсті і постарілі книги
З'їдає пил,
Ховає клякси пил.
А грудень цей, чомусь, не хоче снігу.
Він весь у нас — катма, немає сил.
Шкода думок, поєднаних нитками, -
Порвались вже,
Давно протухли вже.
І все, чого не трапилось між нами,
На пам'ять вузлик тільки збереже.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=298555
дата надходження 07.12.2011
дата закладки 12.12.2011
Посвящается Д. А.
Не верь холодным отраженьям,
Не стой у выцветших зеркал -
Вся жизнь в одном телодвиженье,
В минутном головокруженье...
Ты здесь.
............А я тебя искал.
И ждал,
.........Как первую былинку,
И верил,
...........Что ворвёшься ты,
Как стая розовых фламинго,
Как в май
............Февральская снежинка,
Как света луч
..................Из темноты;
Сквозь стены пёстрых декораций,
Сквозь пелену былых обид.
Ты научила улыбаться,
И пусть я склонен притворяться,
Но в глубине души - любить!
Дождливым утренним пунктиром,
А нет - узорами по льду,
Я за твоим беспечным миром,
Я за тобой,
..............Тобой, ранимой
..................И не разгаданной
....................................Пойду.
Мы можем быть с тобой, как дети,
И слушать,
................как дожди поют,
Мы можем просто не заметить,
Как за обветрившийся месяц
Осенний выгорел этюд...
Не верь холодным отраженьям,
Не стой у выцветших зеркал -
Вся жизнь в одном телодвиженье,
В минутном головокруженье...
Ты здесь.
............А я тебя искал...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=284984
дата надходження 08.10.2011
дата закладки 08.11.2011
Самотній дощ в осіннім переливі
На щемних віях зустрічі гойдався…
Скажи, прошу, ти потім був щасливий,
Чи так, як я – лиш тільки прикидався?
Скажи, прошу, ти все забув, чи, може,
Як я щоночі з’єднуєш серпанком
Тенета мрій, щоб в зоряній пороші
Хоча б у сні любити до останку?
Та ні, мовчи… Не треба, слів не треба,
Я слів тих – віриш? – перевчила сотні!
А дощ тремтів в обіймах свого неба.
В обіймах… але все ж, як я, самотній…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=287888
дата надходження 22.10.2011
дата закладки 24.10.2011
Цветные бантики в косичках,
А голос, словно колокольчик!
С уставшим, но довольным видом
Шла девочка, а где то счетчик
Отсчитывал минуты жизни,
Там, наверху, уже все знали,
В портфеле громоздились книжки,
А дома с нетерпеньем ждали…
Вот мама испекла эклеры,
Купила вкусного печенья
А нету Леры. Где же Лера?!
И мысли лезут с предвкушеньем...
Из рук все падает, уходит,
Горячий ком прижился в горле,
Не в силах спрятаться от боли,
Молчит, а сердце жутко ноет…
За воротник стекала осень
Большими каплями тумана,
И он был девочке несносен,
Промокло платье, а в кармане
Лежала маленькая кукла
С оборками на жёлтом платье
Её девчонка обожая
Ложила под подушку спальне.
Кружились листья каруселью
Скользя по сонному асфальту,
Мешали ей идти быстрее
И были твердыми как галька.
Осенний день. И вот дорога
Еще чу-чуть прибавить ходу
Еще два шага к повороту
И прямиком по переходу.
Но вдруг щелчок, повсюду шепот:
«Давай! Уже пора! Смелее!
А в тот же миг раздался грохот
И кровь забрызгала аллею…
Вот ошарашенный водитель
С глазами словно пять копеек
Но не было! Никак не видел!
Ах, сколько нужно теперь денег!
Цветные бантики в косичках
Испачкались в холодной грязи
Слеза на кончике реснички
Вздрогнулась и скатилась наземь
С последних сил доставши куклу,
Подарок мамы в день рожденья
«Люблю тебя» шепнула в ухо
И прекратились все движенья…
И вновь щелчок, еще сильнее
И дождь, срываясь, бил о стекла,
А сверху наблюдал за этим
Совет из ангелов и Бога…
Но вот один из них поднялся
Протер глаза от слез рукою
Поднес к губам дрожащий палец
И радуга легла дугою…
Секунды шли, а боль потери
Казалась все сильней и резче
Ах, он готов отдать бессмертье
Во избежанье этой встречи!
«Я видел много боли, страха,
Проступков, ненависти, горя
Угрюмых лиц и лживой «правды»
Ведь людям дали много воли…
Но вот сейчас, с единой мыслью
О том, что где-то ждут и верят
Я буду полным эгоистом
Развеяв хрупкую надежду…»
Спустился вниз к земному лесу
Шум речки стал чуть больше слышен
Он понимал – ему нет места
Ни на земле, ни где-то выше…
И вот звонок, открылись двери
Там девочка стоит, сияет,
В руках портфель, в портфеле книжки
Стоит и куклу обнимает…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=286561
дата надходження 16.10.2011
дата закладки 16.10.2011
В мелодиях трамвайного Иркутска
Роскошных сентябрей золотоносность.
Разбросанные судьбы однокурсниц
Не соберёт очередная осень.
Не спилен тополь юности: сохатым
Не нас ли ожидает у причала
В рыжеющих зародышах заката,
Упавших на сугроб ангарских чаек.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=286246
дата надходження 14.10.2011
дата закладки 14.10.2011
Дебела хата, рублена, кленова.
Покритий ґонтом, почорнілий дах.
У стосах складені соснові дрова,
І дід на призьбі наче сивий птах.
Потре великі мозолясті руки,
Чекає, що навідається хтось.
Припас старий гостинчиків онукам,
бо так в господі з прадіда велось.
Дочка і син живуть аж у столиці,
Провідують. Святами. Так - зрідкА.
Скрипучий журавель біля криниці
Давно заждався рук і молотка.
До міста ж звали - хати не покинув.
Куди ж йому в квартиру три на два?
Відмовив доні і відмовив сину,
Якби ж хоч бабця ще була жива.
Старий Семен закоханий у небо,
Про крила мріяв - ноги підвели,
А ще б пожити, так пожити треба
Стоптати б сімдесяті постоли…
...Семена діда вчора хоронили,
Дочка не приїжджала, ні синок.
На жовтий горбик свіжої могили
Сусіди з квітів заплели вінок.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=286220
дата надходження 14.10.2011
дата закладки 14.10.2011
Я хочу стать злой и циничной, такой как ты.
Тогда мы хоть чем-то будем с тобой похожи...
Усвоив новые словечки: дрожи, рожи,
Понравлюсь,
Пусть хоть вон из кожи!
А позже
Научусь пускать колечком дым...
Ты говоришь, что любишь рок-н-рол,
Спесивых девочек с умом креветки,
Но милых и приятных на лицо,
А мне киваешь, словно я соседка,
Ведь было же когда-то хорошо,
Но борщ остыл, закончились пельмени,
Теперь целую каждый первый столб –
Лишь был бы добрым и немного в теле...
Так славно...
Словно выстрелов картечь
в висок; ты на другом конце предпраздничных открыток,
А эйфорические приступы от встреч
Уже наступят после парочки бутылок,
Когда, возможно, будет, где прилечь
И я опять чешу рукой затылок:
Со сколькими еще такая вещь
И хватит ли мне дальше силы...
Вагончик тронется, ехидно так скрепя,
Оставив за собой косые ленты…
Лукавишь, девочка, стоишь спиной к проблемам
И не выходит, знаешь, ни черта!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=285711
дата надходження 11.10.2011
дата закладки 12.10.2011
В июнь вошла. Ей ветер-дирижер,
Обосновавшись на ветвях каштана,
Насвистывал вослед мотивы танго,
И вторил им звонкоголосый хор.
Сквозь изумрудный занавес листвы
Играли блики солнечные. Только
Казалось мне - из-под упрямой чёлки
Сиянье льётся... Взгляд мой уловив,
Вдруг улыбнулась. Ямочки со щёк -
Два мотылька - вспорхнули. Шум трамвая...
Уехала... Забудется едва ли
Та встреча. И уверен я ещё -
Смогу найти её по облакам -
Мечтам - что так чисты и невесомы,
Что унеслись за ней, забрали сон мой.
Как жаль - не обо мне они... пока.
адрес фото: http://yurakul.livejournal.com/34403.html
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=255589
дата надходження 23.04.2011
дата закладки 09.10.2011
...от тобі й на: уночі знову сипало снігом -
по-дитячому, впертим; по-дорослому, злим і брутальним.
ангел не спав, задихався, неначе астматик від бігу.
ангел вже знав, що таке "незворотно" й "фатально".
от тобі й на: серед серпня така завірюха.
певно, бог з'їхав з глузду. тільки, тс-с-с, щоб без витоку в пресу.
ангел не спав, що є сил нашорошував вуха,
щоб почути, як капне сльозинка в долоню принцеси.
от тобі й на: геть замерзли здивовані квіти.
наче згустки емоцій - подерті на шмаття фіранки.
ангел не спав, він не знав, чим принцесу укрити.
ангел хотів, щоб вона дочекалася ранку...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=274949
дата надходження 13.08.2011
дата закладки 21.09.2011
Абонент недосяжний, вибачте...
Не телефонуйте йому пізніше...
Розумію, що номер вивчено -
Абонент недосяжний більше...
Абонент не навчився звикати...
Зрозумійте, що так потрібно...
Життя за Щастя зробили платою.
Вибачте, але набраний номер - хибний...
У вас вичерпано ліміт підключень.
До Душі... Ви занадто рідні!..
Дуже важко ставати іншими...
немає відповіді.
Абонент вдав, що "зайнятий"...
Супутник Щастя зійшов з орбіти.
І за відсутності повторюваних моментів,
Минулим притягується, немов магнітом...
Минулим
двох
взаємосумуючих абонентів...
08.08.11 23.21
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=276841
дата надходження 24.08.2011
дата закладки 24.08.2011
ти живи... життя - то найкраща із медитацій
мій персональний Будда
День роздумів, самовизначення, розставляння пріоритетів.
Знову був дивний сон із відмінною графікою та чіткими деталями.
"...в тебе очі лісової мавки..." - згадки плином часу перетерті...
Дивна ти, Лялю, дивна. ...а відьом колись спалювали.
Ти уявляєш крапку. Крапка - зріз лінії. Лінія - зріз квадрата.
Квадрат - це зріз куба і розширюєш простір далі...
Щоб чогось досягнути, треба ставити планку і весь час її посувати.
Вгору, куди ж іще! Що за смішні питання, Лялю?
Ляля вірить у СВОГО Будду і у те, що все в неї буде. Жоден сумнів,
Її не відвідує, навіть зовсім маленький і кволий.
Просто Ляля не дивиться фільми, мабуть снами це компенсує.
...часом декілька слів можуть зовсім вибити з колії.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=232570
дата надходження 02.01.2011
дата закладки 23.08.2011
Останній запис щоденника Лялі датований нинішнім днем.
Мабуть, символічно буде завершити двадцять першого.
У неї був день невизначеності, але це тимчасове. Воно мине.
Сподіваймось від Лялі нових віршенят і звершень.
А в блокноті щоденника нині остання сторінка рясніє значками.
І не треба тягнути за вуха те, що вичерпується, чи себе примушувати.
Ляля щаслива, якщо для когось ці вірші були чеканними,
Ляля у них виливала до краплі лялькові мрії і душу.
Сьогодні чомусь захотілося змін. Може, не все й одразу,
Радикальність - хороша формула, але не в цьому випадку.
Ніжних домашніх дівчаток інколи теж переклинює на садо-мазо... =)
Лялька різна, вона не впадає у крайнощі, хіба інколи.
Тож, кохані мої, вибачайте приблизність рим і аматорську гру зі словом.
Лялька знає, її особисті записи вкрай далекі від досконалості.
Тут іще на останній сторінці для Вас побажання лялькове -
Аби вам так яскраво мріялось і отак натхненно писалося!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=242568
дата надходження 21.02.2011
дата закладки 23.08.2011
Это мир душевно больных и раненных,
Я существую в нем, чтобы тебя обнять.
Это мир, в котором все заменяемо,
Только тебя не хочется заменять.
Мир меня создал, заделав своим героем.
Умной девочкой, выжившей из ума.
Мир обвенчал меня с прозой и алкоголем,
С тобой и стихами я подуржилась сама.
Мир придумал тебя, чтобы тобой гордится.
Залпом в окно бросатся по мелочам.
Ну и кому, прикажешь, мне теперь снится.
Где, мальчик мой, шататся мне по ночам.
Мир, говорят, для всех обозначил роли,
Вот почему выходит то так, по-скотски.
И я не стану твоей Анжелиной Джолли,
И ты никогда не будешь писать, как Бродский.
Мир меня любит. Возносит на постаменты.
Только цена за все это счастье - ты.
С кем ты меня забываешь, скажи, в моменты,
Когда хочется удавится до тошноты.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=276104
дата надходження 20.08.2011
дата закладки 20.08.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 18.08.2011
Напевно, світ вже зовсім знавіснів
В шаленості свого круговороту.
І кожен день, то день, як на війні,
Де світле «за» вбиває чорне «проти».
І мрії мруть, як скошена трава,
Слізьми зайшовся шурхіт падолисту.
Усе життя ми ділимо на два:
Що було «до», і що буд́е «опісля».
А там, диви, і виходу нема,
І знов крутись у плесі швидкоплиннім,
Всміхаючись крізь сльози, й надарма
Плазуючи на стовчених колінах.
Чи то й усе, що маємо – плисти
Без спину за німою течією,
І ставити промовисті хрести
На інших по дорозі за трофеєм?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=275808
дата надходження 18.08.2011
дата закладки 18.08.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 18.08.2011
Всміхалось сонце віями весни.
Чомусь в той день хотілося літати.
Ти вкрав мене на білому коні,
Галопом мчали в ніжності згорати...
Хиткий місток купався у воді
На озері, де квітнуло латаття.
Там гордості лишалася тоді,
Коли зім`яв ти моє біле плаття...
Знесилені в цілунках до незмоги,
Вдихали аромат трави густої...
Душа спиналась дотиком тривоги,
У серці щем - натяк долі пустої...
Давно місток нетесаний скосився,
В років польоті не спинити час...
Спокуси результат гірким лишився,
Щаслива мить уже не звабить нас...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=275710
дата надходження 18.08.2011
дата закладки 18.08.2011
Втікала від долі тендітна душа
Й, спіткнувшись об щастя, злетіла у небо.
Та втратила знову останній вже шанс,
Упала на землю, бо, кажуть, так треба.
Зібрала всю волю і силу в кулак,
Криваве намисто з кохання вдягнула,
Вплела у косу лиш волошки та мак
Й побігла кудись. Лиш куди - вже й забула.
Згубила в дорозі і серце, й чуття,
Розвіялись коси у полі вітрами.
Поклала в кишеню нікчемне життя
Й блукати пода́лась глухими стежками.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=267577
дата надходження 28.06.2011
дата закладки 28.07.2011
В небе облака растянуты,
Словно нить тетивы.
Под красно-чёрным знаменем,
Идут Украины сыны.
По разорённым, выжженным,
Сёлам они идут.
Террор за оккупацию,
Праведный несут.
Когда земля твоя в беде,
Народ сам за себя.
Ты должен родину беречь,
С оружием в руках.
Советский сброд гони долой!
Пусть катятся в Москву…
За Украину твёрдо стой,
Ты прав и смерть врагу!
Большевикам за голодомор,
Ты беспощадно мсти.
И мы зажжем святой огонь,
В честь праведной борьбы…
Разбита гвардия УПА,
Но это в прошлом брат.
Я вижу каждого бойца,
Что не ступил назад.
Я говорю ему во сне:
Спокойно спи, мы здесь,
Храним знамёна, рубежи…
И жаждем люто месть.
Он улыбается в ночи,
"Спокоен буду я,
Коль помнят подвиги сыны,
Мы верим в вас друзья"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=188356
дата надходження 08.05.2010
дата закладки 22.06.2011
Вже давно відцвіли яблуневі сади і діброви,
І хрущі не гудуть, тільки зрідка грозою роздасться.
А мені би у сни легкокрилі, дзвінкі, кольорові,
Щоби знов на вустах відізвалося усміхом щастя.
Десь на кінчиках мрій загубилась весняна надія,
Де ти спраглим дощем опадаєш на здимлені груди.
А мені би туди, де сміливі тіла не старіють,
Щоб у вічність твою перетліти з чужого «нікуди».
Той бузковий дурман непомітно сполохав всі сили,
Чуєш, он під вікном той цвіркун знов не має спокою?..
А мені би – як птах, розпростерти приборкані крила,
Щоби в неба всього безкінечність, та тільки з тобою.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=265678
дата надходження 18.06.2011
дата закладки 18.06.2011
"Так же пусто было на Земле,
И когда летал Экзюпери.."
(Присв'ячено одному з моїх найкращих днїв у житті.)
Була то давня мрія чи спокута
Вини якоїсь, що гнила роками,
Або ж весна, що гралася із нами,
Трипільська казка. Злякана й забута.
Де ліс отой "соснової малечі"
Зустрівся з полем, ніби в знак скорботи,
Де ті "сто чорних тіней", що навпроти,
Навіть опівдні падають на плечі.
І Ти у сонячному сяйві,
І небо, порізане літаками,
І дивне у повітрі щось над нами,
І зайві кілометри. Зайві.
І сильний вітер якось недоречно...
На мить вгамуйся і послухай пісню!..
Ти був правий, що нам бракує кисню,
Та часом навіть дихать небезпечно...
Пальцем в небо, обличчям у трави,
Ти не пий мене, я отрута!
Ой не пий мене, я ж отрута...
Бачиш, сонце смертельно-криваве?..
Йдем на захід. Та, може, й востаннє.
Хтось боїться кінця, хтось - початку...
Подаруй мені небо на згадку
І хоча б озирнись на прощання...
03. 05. 2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=187500
дата надходження 03.05.2010
дата закладки 12.06.2011
Губляться межі, сережки, спогади, телефони,
Губляться люди, дороги, слова, і місця на карті…
Я загублю тебе, ти загубиш сон,
Ми одне одного варті…
Губляться лишні, колишні, слушні, смішні, невтішні…
Господи, скільки у світі загублених і не знайдених,
Скільки стоятиме перед дверима, і все ж не зайде…
Губляться виходи, входи, висновки, вірні рішення,
Губляться вірші…
Все, що загубиш, вернеться, чи забудеться,
Все, що напишеш, свідчить чи за, чи проти
Я замету сліди, тому все ще буде -
Згубиться колір, запах і форма, але не дотик...
Вірші писатимуться в гарячці, і нетерплячці,
Розум у сплячці, поки загублене не знаходиться,
Губиться – значиться, що, як згадається, плачеться,
Губляться сльози іконою Богородиці…
Віриться в те, що віриш – значить, не згубишся!
Знайдеться вартісне, решта не має значення.
В пам’яті не загубляться очі, можливо, губи,
Значить написано так задумано так назначено…
Стільки загублено, стільки за щастя заплачено…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=242656
дата надходження 22.02.2011
дата закладки 08.06.2011
Скриплять старі розлогі ясени
Над стежкою в життя, в безкрає поле.
Твої літа – у нитках сивини,
Мій сивочолий батьку, сивочолий.
Як рано ти, мій Неньо, посивів
(а ще ж роки й не перейшли на зиму).
Життєву мудрість, твердість, щирість слів –
Найкраще передав донькам і сину.
Натруджені робочі мозолі,
росте журба в мереживі на скронях.
ХлібоТворець найперший на Землі -
Господній Світ тримаєш на долонях.
Вже так бракує сил твоїм рукам:
Тримати час і нести косу в поле…
За посмішку твою я все віддам -
Мій сивочолий батьку, сивочолий…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=263668
дата надходження 06.06.2011
дата закладки 07.06.2011
(Поетам від Бога сайту і не тільки присвячується)
Буває,серед безлічі томів
Знайдеш її- у товстому, забуту,
Без звичних золотистих атрибутів
І пишного сплетіння кольорів.
Тай вже ту непомітність- не забуть,
Вона назавше щирим другом стане,
Бо там слова,мов зіллячко на рани,-
Поважна мудрість, витончена суть.
На світі мало класиків живих,
Нерідко визнають посмертно їх
Невдячні люди. Хай же йому грець!
А десь у нетрях кожного єства
Лишають слід нев'янучий слова.
То- незабутнє: класика сердець!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=263645
дата надходження 06.06.2011
дата закладки 06.06.2011
Растрачивая жизнь по мелочам,
Я пропустила где-то часть истории.
Проходит время, стрелками стуча,
И практика совсем не по теории.
Система уравнений - мы вдвоем,
Любовь решает все, как метод Гаусса.
Проходит время быстро, день за днем,
Но я себя поставила на паузу.
И вот - стою на каменном мосту,
А снизу льется время водопадами...
Простите же меня за простоту,
Но кажется, что это все, что надо мне.
И это - финиш! Кто сказал - нельзя
Расхохотаться пред лицом трагедии?
Финита ля комедия, друзья,
Финита ля комедия.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=263571
дата надходження 06.06.2011
дата закладки 06.06.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 04.06.2011
Не знаю, скільки ще мені судилось -
Ще років сто, чи двадцять, може й рік.
Як час прийде, мені б тоді хотілось
У Вічному воскреснути навік.
Не вмерти і не згинути - родитись,
Ожити і вдихнути знов життя.
Я в темряві боюся опинитись,
Не хочу лише тління і гниття.
Хотілось би воскреснути у зорях,
Щоб сріблом мерехтіти цілу ніч,
І світлом бути у пітьмистих долях,
І з Місяцем лишатись віч-на-віч.
Повідав би мені він про тумани,
Що кутають русалок край води,
Чи як бліді покутники-примари
Блукають і вимолюють гріхи.
Про те, як понад цвинтарем кружляє
Й не знайде собі місця вороння,
Та як у довгі коси заплітає
Мара понурим вербам їх гілля.
Або про ту нічницю чорнолику,
Що краде сновидіння в немовлят,
Про мавок, що збивають з пантелику
І водять за собою потерчат.
Як відьми промовляють заклинання
Та варять щось в іржавих казанах,
І як упир тікає від світання,
Ховаючись в подобі кажана.
Чи як під ранок в папороті цвіті
Бринить роси техенький передзвін,
Як вовкулаки, голодом лиш ситі,
Біжать нічному вітру навздогін.
Про те, як сонце ввечері лягає,
І хилить своє золото за край.
Воно, мабуть, нічого і не знає,
Про те, як оживає темний гай...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=256992
дата надходження 01.05.2011
дата закладки 04.06.2011
Не плутайте любов з коханням,
Його ж бо сила руйнівна.
Не плутай тишу із мовчанням,
У тиші вічність промовля.
Не переплутай ненароком
Безсмертя з вічністю життя.
Не називайте долю роком,
А безкінечність - небуттям.
Наказ не плутайте з проханням,
Багацтво - з кількістю грошей.
Життя не плутай з існуванням,
Ціну - із цінністю речей.
Не плутай цноту і невинність,
Емоцію та почуття.
Не плутай часу швидкоплинність
З невідворотністю кінця.
Не думай, наче справжня мужність
В жорстокості почин бере.
Не плутай інтелект та мудрість,
Бо не в знаннях вона живе.
Не плутай істину й догмати,
В примарну святість їх не вір,
Бо пристрасть хтивістю вважати -
Природі йти наперекір.
Не плутайте палкі зізнання
З німою величчю чуття.
Трагічний пафос - зі стражданням,
А плач душі з гірким виттям.
Не плутайте із горем тугу,
Не нарікай хрестом мету.
Та острахом слабкого духу
Не називайте доброту.
Бажання не приймай за мрії,
Інакшість вадою не зви.
Не сплутай віру і надії,
А совіть за суддю візьми.
Не плутай Генія з шаленством,
А музику з набором нот.
Не плутай щастя і блаженство
З відсутністю усіх турбот...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=233619
дата надходження 08.01.2011
дата закладки 04.06.2011
другий день. сік томатний. самбука.
телефон у режимі «без звуку»
б’ють хвилини – розпечені краплі
від мовчання – і серце на клапті
в тиші звуки мов куль міліграми
замальовую пензликом шрами
алкоголь замість чаю й отрути
«…абонент в недосяжності…» - чути
третій день… я чекаю… щомиті…
нерви дротом колючим пробиті
в щасті ж – ниточці кардіограми
гострі я відшліфовував грані
не мовчи. то ж не смутку образа
недомовлена поспіхом фраза
намагаюсь її осягнути …
«…абонент в недосяжності…» - чути
пересуди, обмови, обмани
голос змовк, мов зашиті кармани
в тиші я не зумію мовчати…
але знаєш – я вмію чекати...
PS. …чекаю твого дзвінка
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=235239
дата надходження 16.01.2011
дата закладки 03.06.2011
Я изменила цвет волос.
Сижу и ожидаю чуда.
Философический вопрос –
Придёт во сколько и откуда?
Ждала я час, ждала второй
И даже чуточку устала.
Я проганяла сны долой,
Но чудо так и не настало.
- О чудесах закрыт вопрос! –
С утра решительно решила.
Испортить цвет своих волос,
Эх, зря я, видно, поспешила.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=262304
дата надходження 29.05.2011
дата закладки 03.06.2011
Роки проходять - в тебе сивина.
Та я тебе люблю, немов малу дитину.
В тебе є дітки, є своя сім’я,
Вони й мої, і я люблю їх сину.
В тяжку хвилину, Господи, спаси!
Грудьми закрию і підставлю плечі,
Я все зроблю, щоб ти не знав біди,
І, щоб пишалась татусем малеча.
Ще пам’ятай, що поки я живий,
Я можу навіть небо прихилити.
Бо ти для мене рідний, не чужий!
Я буду все життя тебе любити!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=263117
дата надходження 03.06.2011
дата закладки 03.06.2011
По порції, на кожен день, по гранулі
ковтаю я Тебе. Та вбивче дозування.
Вчорашній сон годинники поранили:
завчасно обірвавсь урок із малювання.
По обрисах, я наближатиму... в штрихах
(графітний олівець - продовжує гостріти)...
Мені наснилося тепло в Твоїх руках
і звуки щастя із карпатської сюїти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=263122
дата надходження 03.06.2011
дата закладки 03.06.2011
Кожен звук ніби постріл нервовий,
Як із неба упасти до ями.
Італійці Голгофу любові
Скоротили на тихе "ti amo".
Промінець апельсина скоринки
Вже гуляє пустими гаями.
Я листам із поштової скриньки
Шепочу молитовне "ti amo"!
Кілометри до тебе, кордони
Пролетить пташеням за вітрами
Ніжнокриле, магічне, бездонне,
І крихке, і стосиле "ti amo".
Де не був би, куди б ти не їхав,
Хоч якими чужими краями,
У піснях листопадів і віхол
Ти почуєш "ti amo,ti amo"!
Як сновида, сліпа і вразлива,
І не хочу вертатись до тями.
Розіллюся як тропіків злива,
Я сама - італійське "ti amo"..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=225329
дата надходження 29.11.2010
дата закладки 02.06.2011
В пачке "Винстон", в колонках, наверно, Хьюстон,
сердце бьется в статуе-моноллите.
Она вроде не курит, просто чертовски пусто.
Прости, Господи, что же вы с ней творите.
Она маленькая, ей всего лишь семнадцать.
а в глазах столько смысла, помилуй, Боже.
Она хочет хорошей быть, только куда деватся?
Этот мир поглощает ее хорошесть.
Внутри девочка, правда, безумно светлая.
Рядом с ней в минус двадцать снежинки тают.
В снах безумный мир, а проснется, и нет его.
Была бы хорошей, только не позволяют.
Этот мир вытирает ноги об ее платье,
она явно не входит в список его либидо.
А родных забрал. Даже младших братьев.
Лишь сестренка с ней, и на том спасибо.
Она больше не верит этому миру, видимо.,
смотрит жестко буравчиком из под челки.
Она стала немного черствой, слегка наигранной.
А могла быть чистой простой девченкой.
Могла быть Аленушкой, словно из сказки девочкой,
родилась не там. не на той земле и...
Иногда сама вплетает сестренке ленточки
Только жизнь заставляет опять становится злее.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=262835
дата надходження 01.06.2011
дата закладки 01.06.2011
Десь у темряві сонячніх днів,
Під засніженим сонцем чекання,
Легким подихом гублячих слів
швидкоплинно тікає кохання.
І розгублено дивлячись в слід,
Вовчим криком зрадницьки виє
Біль розтрачених спогадів-літ
Серце рветься- сказати не вміє.
Ось тоді і приходить той час,
Безперервного мого чекання,
Забувається біль від образ
Залишається тільки кохання.
Заховавшись від любих очей,
Я так довго чекаю дива.
Я не вмію забути людей,
Що колись, так безглудо згубила.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=245087
дата надходження 05.03.2011
дата закладки 01.06.2011
Її віршами не повернеш
Порожні очі вже не вірять
Давно роз'їхались по світу
Тоді чому ще й досі мрієш?
Не забувається кохання
Ніяк із серця не зникає
Ти непотрібний, третій лишній
Та серце розуму не знає
Біди тієї не роздати
Що розлилась в очах мов море
Її одну завжди чекати
Лиш він ось так би зміг невтомно
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=262722
дата надходження 31.05.2011
дата закладки 31.05.2011
Что ж ты мальчик, приходишь домой под утро
читаешь вместо есенина камасутру,
ненавидишь родину и тишину.
И идешь ко дну.
В перерывах между виски и сигаретой
на салфетках строчишь свои куплеты.
Ты поэт по жизни, значит давай, пиши.
Только нет души.
Ты красивый, надо отдать тебе должное,
в душе твоей видимо, что-то сложное,
любая продаст, что есть, за твои глаза.
Заглянуть бы за...
Каждая третья проводит тебя слезами,
чертов мальчик с ангельскими глазами,
и реветь будет и в агонии повторять:
\"он ушел опять...\"
В одежде только дольче и, может, прада,
а в гитаре не дальше пятого лада
и аккорды будто пустыми стали.
Все достали.
Все же ночью сквозь потолок видишь небо
проклинаешь, всех кем не стал и кем не был.
Рожденный ползать, ты все же хочешь лететь.
начинай гореть.
Ведь внутри тебя есть кто-то, кто всех прощает.
Мы спасем тебя, я тебя обещаю.
И стихи твои будут как мартовские дожди.
Только жди.
Дожидайся тех, кого целовать будешь даже трезвым
И скучать по отчаяным шуткам резвым.
Говори люблю только одну любя.
Зажигай себя.́́́
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=262261
дата надходження 29.05.2011
дата закладки 31.05.2011
Якщо вже зовсім чесно – не ванільна,
Люблю життя, і до свободи ласа…
І коли серце знову стало вільним –
Вже не спішу кричати «Вільна каса!»
Бо дишеться без зайвого в легенях,
Бо спиться уночі, і йде робота –
І хоч навколо й розвелось мішеней,
Та от стріляти зовсім неохота…
І трохи нудно бавитись у фею,
Тому я навіть чари призабула…
І каса вільна, тільки толку з неї,
Коли касир узяв собі відгула…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=261913
дата надходження 27.05.2011
дата закладки 31.05.2011
Вічність до наступної весни,
Мозку легше і спекотніш тілу…
Любий Купідоне, припини
В моє серце закидати стріли!
Бачиш, вже закінчився сезон,
Мало часу, планів забагато…
Кожен професійний Купідон
Має хоч колись відпочивати!
Має ж в тебе буть якийсь момент,
Планування, стратегічних рішень?
Може, вибрать інший інструмент?
Може, стріли підібрать ніжніші?
Має ж в тебе буть якийсь резерв –
І серця в запасі, й інші долі…
Ох мені на влучних і везе:
Купідон - і той роботоголік…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=262549
дата надходження 31.05.2011
дата закладки 31.05.2011
Там за спиною кипить життя, а я ,навіть,не знаю,що я тут роблю.
Це дивно
Чи обіймеш ти мене знову як раніше?
і чи запевниш знов мене ,що серце спить?..
мабуть ,що ні, але моє бажання більше ,
нікуди не подінеш, і болить...
Болить за все,що віддано коханню.
Болить за те ,що все воно згорить.
і лиш бажання випливти з туману ..
узріти там - в криштальнім сході -світ..
загоїтись таким пекучим ранам!
бо я тебе чекала стільки літ..
І може знову зорепад шалений
нам поперек дорогу закрива
я знаю - Ти чекатимеш на мене,
щоб наші обійнялись два крила!
Тут холодно
палючої негоди
дитя вирує- хоче нас зчерствіть
й ховаємося
молимося Богу,
щоб він урятував від лихолітть
.. усе минуче..
Я ж - Тебе Чекаю.
І все одно ,що бавляться роки.
Ту нашу загадку весна не відгадає,
а ти чекай...або покинь!Покинь..
Шукаєш,відчувається знічев\'я
і я - мов істину - про себе шепочу
тримати усмішку повинна вдень я
бо лиш поночі я тобі пишу..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=256242
дата надходження 26.04.2011
дата закладки 30.05.2011
Навчайтеся робити компліменти,
Ви багатій, чи вуличний бідняк,
Трапляються в житті такі моменти,
Коли без слова доброго – ніяк.
Навчайтесь говорити лиш потрібне,
Без лестощів, іронії, брехні.
Мистецтво - помічати своєрідне,
Бо люди неповторні, хіба ні?
Навчайтесь говорити тільки гарне,
У критиків не треба красти хліб.
Це правило таке елементарне:
Не бачить добре той лиш, хто осліп.
Якщо од Вас потрібная порада
(Завершувати справу, чи почать),
То буде славний злочин, чесна зрада –
Про те, що Вам відомо, промовчать.
Навчайтесь слідкувати за словами.
Образить легко, важко співчувать.
Відносини між людом і між Вами
Лиш зводить важко, легко руйнувать.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=256158
дата надходження 26.04.2011
дата закладки 30.05.2011
(Вірш присвячується нашим чудовим батькам, цей вірш - звернення до них від люблячих дочок)
Залишились самі. Війнув у очі вечір.
Вже місяць закотив за гору свою втому.
сховався цілий світ за Ваші рідні плечі,
А ми ще й не збиралися вертатися додому.
Чекаєте на нас, ідете до дороги,
Що в'ється ніби вуж й зникає десь за садом.
Та ніч не виглядає, на жаль, давно нікого.
В саду у Вашім й досі так гарно й листопадно.
І руки натрудились, за день цей не спочили.
Та грона винограду зігнулись від ваги.
А ми не написали, чомусь не подзвонили,
І тихий вечір в зорях вже Вам не до снаги!
Блукали рідні діти, забувши про чекання.
Й на ганку засинала непрохана розлука.
Та ось прийшло для мами гаряче привітання,
Дозвольте, батьку любий, вам цілувати руки.
Пробачте, що мовчали, приходили невчасно.
Що часом Ви лягали, не дочекавшись знов.
Світило сонце нам лиш в саду вишневім ясно,
Та цілий світ зігріла ця Батьківська Любов.
Зібралася родина, блистіли ваші очі,
Розглажувались зморшки, а місяць молодий
Блукав по лабіринтах розчуленої ночі,
Знов повертав додому... й от, ми прийшли сюди!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=7489
дата надходження 04.10.2005
дата закладки 29.05.2011
У саду, поміж квітів і трав, помирало дівча,
І так сумно її відпускати цей всесвіт у травні!..
Вона гасла як день, догорала, неначе свіча,
В тихім сумі собі нагадавши події недавні.
…А недавно вона іще бігала, гралась, росла!
А недавно вона ще любила… кохала недавно!
Вона літа ждала! Ніби вісника, наче посла..,
Разом з тим помираючи в світі повільно і плавно.
А недавно їй ще зізнавались в коханні!.. – Дарма…
А недавно іще вона знала, що житиме вічно!
…Вона тихо згасала, стихала душа, як сурма,
Лиш довкола в саду все розквітло на жах символічно.
24.05.11 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=261459
дата надходження 24.05.2011
дата закладки 28.05.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 28.05.2011
Очікувань залу нарешті покинув ти,
Зібравши в валізу кохання і роки.
Мабуть, вже набридли байки самоти,
Тож час вирушати до станції «Спокій».
На поїзд ти сів «Наша Помилка - Київ».
І чай заварив із зелених думок.
За вікнами вітер і сумніви виють,
Та ти вже до щастя зробив перший крок.
Втікає щодуху від смутку експрес,
Лікуючи душі розбиті в вагоні.
І сумнів останній за обрієм щез.
Чекаю тебе я уже на пероні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=258013
дата надходження 06.05.2011
дата закладки 27.05.2011