«щось давно уже
ти не співав,
мій пташе….»
(Валя Савелюк)
А чи можна пишатися власним, важким довголіттям?
Під цвітінням бузку, як і завше, у нашім дворі
Спочиває сивенький дідусь, усміхаючись дітям,
І радіє своїй дев’яностій весняній порі.
Хоча цвіту квітневого бачив старенький немало,
Зморшкувате чоло все ще в подиві ходу весни.
Сірі очі горять! – хоч від старості трохи запали,
А від мудрості стали як срібно коштовні вони.
В тих запалих очах ностальгія така сумовита,
Тільки маски неспокою він на обличчя не вдів.
«Я, нажаль, не зустріну свого дев’яностого літа…
Та, на щастя, умру під буяння травневих садів.»
13.05.2012 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=337124
дата надходження 13.05.2012
дата закладки 27.05.2012
Акомпанує доля нам на флейті –
Ноктюрни-сни…
А партитури на шматки роздерті,
І фальш рясний.
Вже на балу життя панує хаос,
Невірні па…
Та доля, мов не бачить все, що сталось!
Немов сліпа
Продовжує фальшивити на флейті
Без вірних нот.
І в неї знов і знов звучить уперто
Не той акорд.
А люди звинувачують ізнову
В цім не себе.
Забули всі розумні настанови,
Які з небес
Диктує Бог, надіючись на диво,
Що все ж колись
Зуміє людство ритми всі правдиві
Собі знайти.
8 лютого, 2012р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=312593
дата надходження 09.02.2012
дата закладки 19.02.2012
чья-то Муза шла босиком
по неверной чужой дороге,
прислонившись к стеклу виском
ты увидел ее, убогую:
лира согнута и без струн,
крылья вымазаны и смяты,
а из глаз - пара хладных струй,
а из сердца - нож рукоятью...
Обнял, стрелы достал из ран:
- Кто посмел? что в ладони прячешь?
- Вот - перо... Помнишь, как вчера
ты в Поэта играл, мой мальчик?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=291443
дата надходження 07.11.2011
дата закладки 08.11.2011
Не пишу...
Ні рядка
Ані слова
Ні цілого вірша
Тихий шум...
Обпіка
Мене знову
Він все сміливіший
І пече...
Цей вогонь
Твої очі
Ще й як спопеляють
В серці щем
Будь кого
Як захочеш
В полон забираєш
Там і я
Поміж тих
Хто утратив
Кохати надію
І ніяк
Не пройти
Не прибрати
Не хочу! Не вмію
Я вже твій
Просто так
Без потреби
Чи замість повітря
Вір не вір
Те життя
Що до тебе
Із спогадів витру
Наче сон
Що минув
І згадати
Про що він так важко
В унісон
Я змахну
Щоб літати
Як ти, так як пташки
І нехай
Всі дощі
І вітри всі
Підуть проти нас
Не стихаю
Я в душі
Загорівся
Й не скоро вже згасну
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=283061
дата надходження 27.09.2011
дата закладки 01.10.2011
Поэтов убивали прежде,
А позже осознали – забытьё,
Намного эффективней и надежней,
Гарантии дает на небытьё.
Дантес и Пушкин, это не пример,
А казус века, канувшего в лету.
Сегодня Пушкин просто б не имел
Возможности стать Пушкиным – поэтом!
Власть поумнела. Лишних хлопот нет
И ни к чему потом о смерть мараться…
Опасен только состоявшийся поэт,
А значит нужно не позволить состояться.
Будь ты сто раз хоть Байрон, хоть Шекспир -
Власть борзописцев предпочтет придворных,
А ты стихами разжигай камин…
Строптивы гении, бездарности покорны!
Киев 2004 год
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=283440
дата надходження 29.09.2011
дата закладки 29.09.2011
В тридев'ятому царстві його не знайшов.
Стільки літ розгубив, позбивав підошов.
Бачив горе і радість, засилля біди...
Залишились повсюди мандрівця сліди.
Відпитав сім чудес, в нетрі вирвав женьшень.
Дослухавсь до людей, до заморських пісень,
Та несита жага, мов лихий оповив:
Чи не вітра у полі мандрівцем ловив?
Геть циганське життя!
Вік минув - і дарма,
Певно, щастя його не було і нема...
Збудував теплу хату. Ловив карасі.
Але снились дороги в снігах і росі,
Маривсь ледь не щоночі небачений край,
Де хмільні орхідеї, пустельний курай.
- Що ці спокій і хата...
Нехай їм греці!
Тільки б посох утримать в ослаблій руці!
І старий нетерпляче звестися хотів,
Та знесилене тіло притримала тінь...
Затужив чорнотроп. Одступив путівець.
І циганській баладі приходить кінець,
Бо не ступить на ряст наш мандрівець,
хоча,
Що шукав цілий вік - не згасало в очах.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=280023
дата надходження 11.09.2011
дата закладки 24.09.2011
Ти любиш джаз? Прокурений гуртожиток,
Старенькі вікна, що благають самоти...
Я, знаєш, некоханою не можу.
Потрібен ХТОСЬ. Цей хтось сьогодні - ти.
Давай на "Ви" і білий шоколад
На блюдечку з любов"ю і з арахісом...
А я ще вчора віри не йняла б:
Наш сивий світ - то Будди чи то Брахми сон.
Не вір, малий. Співай для мене голосно,
Хай в"януть спогади про всіх, хто "до",
Коли серед пустелі гладіолусом
Пускає корінь перша із подоб
Моїх, що зветься не Венерою чи Нікою,
Що ще не має імені свого...
"Співай щосили!" - з розпачем викрикую.
ЧергОвий в небі справно б"є у гонг.
Сигнал. То знак: хтось бавиться у трагіка.
Хтось вирішив і викресав нам залп.
Поразки загорта у білі стяги кат...
Давай на повну! Хто б що не казав...
19.09.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=281874
дата надходження 21.09.2011
дата закладки 21.09.2011
Вірш – звернення до людей,
прохання бути добрими,
вдячними.
Я тобі своє дарую Сонце,
Що ласкаво ніжиться в руці…
Ну, а ти за це в своїй долоньці
Принеси із моря камінці…
Я тобі своє дарую Щастя,
Що в очах грайливо миготить…
Ти ж мені зумій, неначе вдячність,
Піднести у дар веселу мить…
Я тобі своє дарую Диво,
Що цвіте в усмішці, як бузок…
Зрозумій, подяка – це важливо,
До Добра це величезний крок!..
17 вересня, 2011р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=281221
дата надходження 18.09.2011
дата закладки 18.09.2011
Образа
проростає крізь тіло,
наче бамбук.
Літо
лишилося в спогадах.
Звук
телефона змовкає -
Зникає
картинка майбутнього.
Певно,
батарею розряджено.
А здається,
що зраджено...
Хто відповість?
Повно
перлів у жмені
назбираю.
Чи сліз?
Біль
наростає у серці.
Ці
втрачені скерцо
плачуть крізь ніч...
Може,
гра не вартує
свіч?
Ні!
Дзвоню у дзвони,
відмолюю рок...
Хто мені скаже,
як відновити
з небом зв"язок?
2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=280870
дата надходження 16.09.2011
дата закладки 17.09.2011
Я счастлив был от наших встреч,
Одной лишь Вами жил всё время.
Пьянел от вида ваших плеч
В любовь, как мальчик веря.
Я не искал изъянов в Вас
Ведь Вы божественно красивы,
Вы как чарующий алмаз
Сверканьем были живы.
Но я как самый шустрый вор,
Вас ночью выкрал из музея
Найдя тем самым приговор
Любовь - не для злодея.
Ведь я не мог всю жизнь понять
Что видеть все должны алмазы.
Не вор один, а тысяч пять
Людей из серой массы.
Хотел с Вас сделать бриллиант,
Чтоб мир увидел ваши грани,
Но Вы сказали:"Арестант,
весь мир в моём кармане.
Теперь весь мир у Ваших ног
Все видят Вас, как Вы хотели
Я с миром Вас делить не мог
Чтоб пачкать Вас не смели.
© Copyright: Юрий Богатинский, 2011
Свидетельство о публикации №11109106033
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=279824
дата надходження 10.09.2011
дата закладки 14.09.2011
Исполняет Владимир Полуничев, мой соавтор - http://www.chitalnya.ru/work/722213/
Я не такой как все другие...
Всю жизнь, я слышу лай собак.
Ведь не святой, есть мысли злые
То карцер сниться, то барак.
Я мог бы жить, как царь на троне,
Иметь красавицу жену.
Но я по жизни вор в законе
Который греет всю страну.
Конечно лагерь, а не волю
Читают многие в глазах
Привык к браслетам и конвою,
Ведь грудь вся в синих куполах.
Менты не те, что были раньше,
Они давно на поводке,
Пусть кость свою грызут и дальше -
На кости хватит в общаке
Порой тошнит от всякой мрази -
Что обожралась борзоты,
Какая лезет с грязи в князи
С ментов в воры с воров в менты.
И потому одним лишь словом
Меняю судьбы многих лиц,
В моём понятии здоровом
Все карты правильных границ.
Скажу одно:" Планета - зона
Где все сидят до одного
И если б не было закона
Воров бы не было давно".
© Copyright: Юрий Богатинский, 2011
Свидетельство о публикации №11109105847
Р.S.Посвящается Васе Бриллианту вору в законе.Честному и правильному человеку.Вечная память...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=279817
дата надходження 10.09.2011
дата закладки 10.09.2011
будь ласка не говори зараз нічого
будемо дихати тишею
будемо пити погляди серпневих світанків
будемо ковтати кулі від болю і пігулки від часу
нажаль у нас закінчився тютюн
скоро світатиме а ти тремтиш як струна
невміло обіймаємось із краплями дощу
розсікаємо очі слізьми
і серпень перекриє нам доступ до кисню
я знаю
зачекай ще сьогодні буде воскресіння весни
і музика навмисно гратиме вічно
мені б цінувати тебе понад усе й
цілувати навмисно без жодного на це попередження
стискати твої плечі але щораз по-іншому
щоб завжди було не так як учора
отож молися відверто
твій бог у тобі
а ти його течія
апатія роз'їдає нутро а пам'ять
не лічить провин не бачить нічого
не потрібно думати
потрібно відчувати
ковтаємо кулі від болю
і
пігулки від часу
відчалюю але не прощаючись
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=273976
дата надходження 07.08.2011
дата закладки 15.08.2011
Не вздумай с жизнью расставаться!
Не думай плохо о себе!
Всё может заново начаться,
Увидит Бог и даст тебе!
Поверь!Тебя он не оставил,
Тебя он хочет испытать,
Чтоб сам,ты всё в себе исправил
И смог всё заново начать.
А я тебе скажу,что будет,
Раз ты надумаешь уйти...
Весь этот мир тебя забудет
И будет ад - концом пути...
Ведь ты же долго не решался...
И гнал дурные мысли прочь...
Пускай сегодня ты сломался,
Но будет день,отступит ночь!
Давай посмотрим через время,
На все проблемы,что сейчас
И ты поймёшь себе не веря,
Что был обычный,трудный час.
Ну всё,надеюсь ты усвоил
Ведь ты же умный человек!
Весь мир для нас,Господь построил,
Для сильных,слабых и калек!
© Copyright: Юрий Богатинский, 2010
Свидетельство о публикации №11005315298
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=185495
дата надходження 22.04.2010
дата закладки 14.08.2011
Скільки в світі книжок нечитаних
Й неймовірні, з казок сюжети
Та на пам,ять можна завчити них
Будеш кожну з них знати вже ти
Та одне прочитати не здатен
Хоч сто днів ти читай, хоч ночі
Те що можуть тобі розказати
Української жінки очі
Скільки в світі пісень неспіваних
Та й чи слухати їх всі варто
Бо ж навіщо тобі тоді воно
Краще всіх наші вміють співати
Аж душа розгортається наче
Й не почуєш ніде й ніколи
Як у пісні сміється і плаче
Української жінки голос
Скільки в світі секретів сховано
Для науки світил світових
Наша жінка дасть гарантовано
Чітку відповідь кожному з них
Це усім українцям відомо
Як гадалка читає з руки
Щойно ти повернешся додому
Де і скільки, коли, що і з ким
Скільки в світі є війн нескінчених
Хоч сто років про них говори ти
Так як наші жінки, досвідчено
Жодне військо не вміє сваритись
Й пригорнути мов ніц не сталося
Поцілує - забув погрози
Це ви вже мабуть здогадалися
Української жінки розум
Скільки в світі людей щасливих є
Безліч є позитивних емоцій
Комусь щастя ходить під зливою
Комусь щастя ходити під сонцем
Я ж щасливий на Україні
Закордони мене не кличуть
До душі ці пісні солов'їні
Й до жінок українських ближче
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=274871
дата надходження 13.08.2011
дата закладки 13.08.2011
я про щастя писати не вмію, коли по вінця...
я про нього вмію не дихати, щоб не злякати!
і дивуюся щиро (не вмію ніяк звикати)
не ховаю радісні очі... (нащо? дивіться!)
я про щастя - поглядом, дотиком, та не римою,
бо у ньому лишень розчинятися і зникати,
а слова - для ілюзій, до сміху людських, строкатих...
...затамовую подих і в щастя своє порину я...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=273108
дата надходження 01.08.2011
дата закладки 08.08.2011
міцно спи... я стою над ліжком.
ти не бачиш, а я стою.
тобі в серденько тишком-нишком
перелию журбу мою.
не дивуйся, я маю привід,
щоб жалі складати в букетик:
покровитель рим білогривий
вирішив побути аскетом.
на прощання лиш оком блись -
пилом зоряним вкрилась стежка...
час літати прийде колись
і покинеш мене ти теж так.
але доти - солодко спи...
покладу долоню на бильце...
в скло метелик крильцями бився...
хто кохає - завше сліпий.
06.08.2011 (00:08)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=273781
дата надходження 06.08.2011
дата закладки 08.08.2011
І вже між нас немає таємниць...
Усе відоме нам, і достеменно.
На чорнім плесі збуджених зіниць
Холодні кола бігають даремно.
Бринить сльоза у пам’яті моїй...
Гіпертонічна аритмія рими
Розірве вени веслами надій –
Тюльпани стануть ранами новими.
І випаде на скроні перший сніг.
Чи вже не перший? Випаде і стануть
Слова, що обіцяли щастя в сні,
Приманкою в житті до твого стану.
Біля дороги, що веде в пивницю,
Розіп’ято останню таємницю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=270539
дата надходження 16.07.2011
дата закладки 08.08.2011
Життя, немовби той прямий ефір.
На нім тавро: «Редагувати ніяк!»
Оптимістичних мало так «Повір!»
Й багато тих розпачливих «Не вмію…»
Хоч як не мрій – не буде «Дубль два!»,
Невдалий крок не перезаписати.
Лиш вірити доречно у дива,
Бо щоб летіть – спочатку треба встати.
Нелегко на Олімп зійти без ран,
І на шляху до слави будуть втрати.
Це правда, хоч важка, це не обман –
Життя й за плату ніяк переграти…
29 липня, 2011р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=272597
дата надходження 29.07.2011
дата закладки 08.08.2011
Не шукай мене у місті,
Я вже виріс із квартири.
Не шукай мене у небі,
Бо стомився я без крил.
Я сховався у партері
І чекаю коли двері
Впустять тисячу артистів –
Замаскованих химер.
Не шукай мене ніколи,
Бо на вулицях затори,
Вікна вдягнуті у штори,
Безкінечні коридори
Перебігли в лабіринт.
Не шукай мене, не треба.
Вже у жменях крихти неба,
Море квітів відцвіло.
Не шукай мене. Вже пізно
Випускати вільну пісню
З клітки в зоряну непевність,
З благодаті на вітри.
Не шукай мене. Невпинно
Пострілами криють спину,
Заздрощі пускають слину,
Визнають свою провину
Всі, хто прагнув, та не зміг.
Сутінь пасмами спадає…
Крізь фіранки заглядає
В душу небо голубе.
Не шукай мене ніколи,
Так настійливо, невпинно,
Бо вже пізно. Та й не треба…
Не шукай мене. Віднині
Я шукатиму тебе.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=272221
дата надходження 27.07.2011
дата закладки 08.08.2011
Ушел под лёд в ту - ада прорубь,
Когда узнал про смерть твою...
Вчера в окно стучался голубь,
Принёс дурную весть свою...
Ты знаешь Бог,как мне обидно,
Что я не смог её спасти?
Как мне сейчас,другим не видно -
Привык один свой крест нести.
Скажи Господь,куда уходят?-
Все люди с ночью на глазах
И что они,вот там находят?
В тех светло-синих небесах.
Молчишь и крика ты не слышешь?!
Не видишь горя моего?!
Ты лишь сценарий жизни пишешь!
Не вижу больше ничего!
Зачем ты души забираешь?
Таких красивых,молодых!
Ты только свечи умножаешь,
Убитых горем их родных.
Я крест ношу и не снимаю,
Хотя грехов моих не счесть.
Мой Бог,как дальше жить,не знаю?
Пришли о ней хотя бы весть!
© Copyright: Юрий Богатинский, 2011
Свидетельство о публикации №11101033935
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=185992
дата надходження 24.04.2010
дата закладки 06.08.2011
Достатньо віри, щоб відкритись,
Достатньо часу для письма,
Забути слово “зупинитись”,
Вдихати міцно те, чого нема.
Зненацька мріяти ночами,
Зненацька слухати чужих.
Кричати бурими вітрами,
Читати тільки непростих.
Довіритися власним силам,
Довіритись усупереч образ,
І спробувати стати дивом,
Й не озиратись раз у раз.
Собі виборювати право,
Собі складати сходи вверх,
Щоб всі вигукували “браво”,
А ти всміхався в той момент.
́
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=271219
дата надходження 20.07.2011
дата закладки 06.08.2011
Я буваю інколи безжальна:
У порожнім зорі хмари диму,
Поглядом холодним б’ю буквально…
Я буваю схожа так на зиму.
Ох, нерідко я така мінлива:
Настрій то похмурий, то погожий,
Сльози – то лише раптова злива…
Так… І на весну буваю схожа.
Іноді весела і щаслива:
Я тріумфом сяю, наче цвітом,
Всюди радість голосно-криклива…
Інколи я схожа і на літо.
І буває часто мені сумно:
Я потраплю до печалі в пута,
Заховаюсь у собі, безумна…
І на осінь схожа можу бути.
10 травня, 2011р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=258807
дата надходження 10.05.2011
дата закладки 29.05.2011
Я Шевченка люблю змалку,
як читати стала.
В свої п"ять неповних років
"Заповіт" вже знала.
І тому в цей день великий
я його питаю:
Чого ж ти так похилився?
Що так серце крає?
Крізь зітхання і крізь сльози
ось що я почула,
Послухайте, люди добрі,
поки не забула:
Я поглянув на Вкраїну й чолом похилився,
Якби міг, то із могили я б до вас підвівся.
Я б узяв би свої вірші і пустив по вітру...
Ви читали, та не знали мого "Заповіту".
Треба ж було будувати, а ви зруйнували
Те, що зводили роками, у що душу вклали.
Треба було жити разом, а ви поділились,
Ще й шматуєте Вкраїну, куди ж ви скотились.
Працювать ніхто не хоче - так дітей навчили.
Люди добрі і хороші, що ж ви наробили.
Схаменіться, одумайтесь, треба щось робити:
Рятувати Україну, добробут ростити.
Та не ліками, не словом - треба працювати.
Бо сусіди вам не прийдуть в хаті прибирати.
Подивіться на панянок, на панів пихатих:
Вони все палаци зводять. На яку зарплату?
А простий народ працює з ранку і до ночі,
І отримує копійки. А він жити хоче.
Отака вас, люди праці. вже чекає шана:
Брати діток і йти в поле, працювать на пана.
То ж не плачте наді мною гіркими сльозами ,
І подумаємо разом, як нам жити з вами...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=246226
дата надходження 10.03.2011
дата закладки 22.05.2011