Сумуєте за привидами щастя?
Та годі, годі... Тіштесь тим, що є...
Нічого, попри гіркоту причастя
Господь нам понад силу не дає.
Нічого, що б собі не заслужили...
Не плачмо на свою недолю злу
Бо завжди мали й досі маєм сили
Розвіяти із вітром ту золу,
що аж смердить від згарища любові,
котру прогнали з душ уже давно,
бо не людьми - амебами готові
упасти ниць - в самісіньке багно.
Багато душ запродано бо чорту
за ласий шмат байдужості в руці.
Рятуємося "зоною комфорту"...
Глухонімі, впокорені сліпці.
*Зона комфорту - це грань життєвого простору, в якій ми відчуваємо відносний психологічний комфорт. Найчастіше - це сфера, в якій відбуваються багато в чому передбачувані, звичні для нас явища, які розслаблюють і заколисують нашу свідомість. Тобто зона комфорту - стан «душі», в якому ми можемо дозволити собі діяти «механічно», за звичними шаблонами поведінки. Зона комфорту представляється чимось затишним і безпечним, однак вона становить серйозну небезпеку, бо перетворює зону комфорту в зону застою і занепаду.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=277576
дата надходження 29.08.2011
дата закладки 29.08.2011
В його обіймах вмить заснула ніч
І снилися їй подорожі в часі
Сьогодні, вчора, доторк теплих пліч,
Над ними розум вже давно не власний
Ця обережність, мов крихкий кришталь
Бо знають, що ніщо тепер не вічне
Та дивовижний сон їх вів у даль
Туди, куди сам стукіт серця кличе
Не знала ніч, коли прийде фінал
Хоча, напевне, й не хотіла знати
Адже сам Він цього також не знав
Йому хотілось кожну мить вдихати
Так спрагло, як востаннє у житті
Під музику усіх людських пісень
Забувши про печалі і жалі
Обнявшись мирно спали ніч і день
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=277574
дата надходження 29.08.2011
дата закладки 29.08.2011
Как много есть на свете слов,
Как много песен и стихов
Уже написано до нас,
Про чудный день, про трудный час.
И в каждом слове и строке
Мы образ видим вдалеке.
Ведь все, что сказано, подчас,
С душою обнажает нас.
Все мысли в нашей голове
Мелькают явью на письме.
И, что бы ты ни говорил,
Живем под властью слова сил.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=274630
дата надходження 11.08.2011
дата закладки 11.08.2011
На небі зорі ясно сяють,
Так гарно пахне в саді виноград.
Вечірню пісню соловей співає,
А я не слухаю батьків порад.
Сиджу собі і далі в тим саду,
Де тихо й мирно мов в небеснім раї.
Та думкою завжди до тебе йду,
І зустрічаю твою постать в гаї.
Вже рік минув хіба це час?
Хіба здається довгою розлука?
І жодна відстань не розлучить нас!
Проте не бачити тебе для мене мука...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=274639
дата надходження 11.08.2011
дата закладки 11.08.2011
Ранок вишиває промінці завзято.
Липка-первоцвітка плетивом цвіте.
Серед перехожих дітлашні багато.
Он за ручку тато донечку веде.
Гордо і поважно те маля крокує –
Береже долоньку таткова рука.
Заспівала вголос (хай весь світ почує!).
Покотилась пісенька сонячна, дзвінка.
Ось уже й на місці. Дитсадок стрічає
Радісним вітанням урочистих туй.
Татко обіймає й тихо научає:
-Слухайся, Наталко, дуже не пустуй.
-Я уже доросла. Не жури, татусю.
Пустувать не буду. Трошки лиш хіба…
Поцілуй за мене маму і бабусю,
Й нашу кицю Мусю. Цьом тебе. Бувай.
Вірить янголятко: татко – це назавжди.
Стрінуться вже скоро – швидко час мине.
Донечці маленькій татко буде радий,
Поцілує в щічку й ніжно пригорне.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=274578
дата надходження 11.08.2011
дата закладки 11.08.2011
Віктор Ох, Наталка Кольоровісни
Дрімає річенька і горне хвилі зрідка.
Ті, бавлячись, цілують берег мрійно.
- Мій білий лебедю, пливе твоя лебідка.
Пливи ж і ти до крил моїх в обійми.
Зустріну лагідно. Не бійся не згадаю
Грозу вчорашню, грім та блискавицю.
Я біля серденька любов свою ховаю
І бережу, немов життя зіницю.
Мій білий лебедю, утіш свою кохану.
Приплинь хутчіш і пригорни до себе.
Кохати я тебе й тоді не перестану,
Коли здіймемося ми вдвох у небо.
Заснула річенька. Заснули в небі зорі.
І тільки ніч над ними ворожбує.
Поснули лебеді. Ні в радості, ні в горі
Ніхто й ніколи їх не розпарує.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=270493
дата надходження 16.07.2011
дата закладки 16.07.2011
Не маю титула знавця, ані лінгвіста,
і взагалі не сильна в орфограмах.
Про ,що пишу,то душі глубина,
стук, серця мого, на папері в діаграмах..
Лікар,хворобі ставить діагноз,
а для моєї,не знайдеш такого.
Пишу вірші ,жартома,а чи всерйоз
та читача не віднайду,я свого...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=270350
дата надходження 15.07.2011
дата закладки 16.07.2011
Сухим дощем упала невідомість,
Поглинулась землею мертвих мрій.
Жаркі вітри розпилюють свідомість
З її пилин здіймають буревій.
Мовчить душа, заслонена промінням
Холодних зір. Заріс Чумацький шлях
Колючим і отруєним корінням.
В руїнах місяць завмирає... Крах…
Замкнулись в лабіринті всі маршрути,
Де серце в небо падало з землі,
І простору блукань не осягнути –
Вся правда переплуталась в імлі.
Ця північ стала вічністю поразок,
Німих страхів і прикрих помилок.
Мовчить душа. Не бачить. І не знає,
Куди веде, мабуть, останній крок?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=265954
дата надходження 19.06.2011
дата закладки 19.06.2011
Убегает секундная стрелка,
Сыплет щедро времени горсть.
Я не житель, не аборигенка.
Я всего лишь временный гость.
Похожу, посмотрю, полюбуюсь
(Благо в том, что видят глаза).
Поживу на Земле, поволнуюсь
И туда… к Нему в небеса.
Что ж ты, стрелка, торопишь беспечно,
Отмеряя за кругом круг?
Дел так много, а жизнь быстротечна,
И не найден еще мой друг.
Мимо счастья на шаре огромном
Не пройти бы, не пропустить,
Не увязнуть в быту монотонном
От тоски бы рук не сложить...
Убегает секундная стрелка,
Сыплет щедро времени горсть.
Я не житель, не аборигенка.
Я всего лишь временный гость.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=265479
дата надходження 16.06.2011
дата закладки 16.06.2011
Твої ідеї розкришилися на літери, -
Вони блукають в пошуках означення.
Ти почала у правду нову вірити,
Яка для всіх давно була утрачена.
Ти мариш світом, створеним із променів
Палких сердець, що горнуться до ближнього.
Він дійсно є! Це світ майбутніх споминів,
Які ніколи не залишаться в колишньому.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=249948
дата надходження 27.03.2011
дата закладки 15.06.2011
Забути. Не знати.
Навпомацки жити.
Молитись, благати.
Весь світ полюбити.
Весніти. Рясніти.
Летіти й сміятись.
А потім раптово
У прірву зірватись.
Не жити. Ридати.
Весь світ проклинати.
В ненависті з люттю
В словах розписатись.
Жевріти. Молити.
Благати. І спати.
Робити наосліп.
І в снах не літати.
Пробачити. Стати.
І знов забувати.
А потім прозріти.
Прокинутись раптом.
Відчути. Збагнути.
Побачить світанок.
Злетіти. Розкритись.
Життя наздогнати.
Молитись. Кохати.
Любити. Мовчати.
Обіймами всі
Слова заміняти.
Розлитись блаженством.
Ступити у вічність.
Створити священство.
Забути незгоди.
Умитись росою.
Молитись. Кохати.
Летіти. Ширяти.
Про інше – не знати…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=264983
дата надходження 14.06.2011
дата закладки 14.06.2011
Сліпим дощем серця напоїть літо,
Барвисті квіти душі заплетуть,
І, солов’їним щебетом зігріті,
Нам на світанку роси зацвітуть….
Лиш ми удвох і ніжний запах м’яти,
трава зім’ята, вранішній туман…
Нічого не потрібно нам міняти,
лиш знати: це не сон,це не обман…
*озвучив Ігор Стожар
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=264511
дата надходження 11.06.2011
дата закладки 11.06.2011
Які ж нудні ті правила, світом впорядковані:
«Підрізати, підправити і втиснути в стандарт!»
І всі мов з однієї картинки намальовані.
Немає многокутників – суцільний скрізь квадрат.
Зав’яжем ротик вузликом, мріємо тихесенько.
І так вже любо родичам за нами споглядать –
Які ж бо ми слухняні, які ж бо ми гарнесенькі!
І все нам передречено в найближчі років п’ять.
До біса тії правила, світом впорядковані.
Не буду я квадратом, хоч якби не крути.
Одним лиш многокутникам крила подаровані.
Лише вони спроможні щось дивне віднайти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=264476
дата надходження 11.06.2011
дата закладки 11.06.2011
Не дивися на мене – я хвора.
Мої очі – безодня гірка.
Вже не янгол я – справжня потвора.
Не торкайся мене – я бридка.
Моє серце у камінь закресло.
Мовби кригою вкрились вуста.
Покохав ти красуню принцесу,
А лишилась одна самота.
Відпусти, не тримай за долоню.
Ця хвороба лиш тільки моя.
Не цілуй мене ніжно у скроню.
Вірний лицарю, я - не твоя.
Не дивися на мене. Ти чуєш?
Іде геть! Свого серця не край.
Все одно ти мене не врятуєш.
Не губи хоч себе... Прощавай...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=264446
дата надходження 11.06.2011
дата закладки 11.06.2011
У небі Хмарка пустувала,
Весела, райдужно сміялась,
І з буйним Вітерцем кружляла,
І Сонця променем вмивалась.
І ось, одного разу Хмарка
Летіла дуже-дуже низько,
І в свіжих вогниках світанку
Кота зустріла серед хмизу.
Вона йому враз посміхнулась,
А він дрімав і очки мружив.
Коточок той їй приглянувся,
Але вона йому не дуже.
Точніш, її він не помітив,
Лиш чхнув і на вікно поліз,
А нашу Хмарку поніс Вітер,
І покотив у верболіз.
Вона до нього прилітала,
Він не любив її присутність,
Хоч як вона йому шептала -
Їй у отвіт він лиш насупивсь.
Бо він, Котяка, любить Сонце,
Йому близьке його тепло.
Він виглядає у віконце -
Вона чекає там давно.
На неї був той Кіт сердитий,
Вона пухка, прозора, біла,
Завадить Сонечку світити.
Сама його зігріть не вміла.
І милувалася ночами
Вона його хвилястим вусом
Допоки ще лиш не світало -
Нажаль, тоді вона йти мусить.
І поміж зірок колихала
Кота біленького малого,
На нього падала туманом,
Хоча він не любив вологу.
Але коли зима настала
Він не сидів більш на віконці,
Від холоду він заховався,
Бо більш не гріло його Сонце.
За ним Хмаринка сумувала,
Хотіла була лиш заплакать,
Але на землю снігом впала,
Сніжинкой на котячих лапках.
Згадав Коток свою Хмаринку,
Яка все літо докучала,
І вибі лише на хвилинку
Побачиться - її не стало.
Він нявкнув тихо їй: "Та де ж ти?
Хмаринко, люба, де ж ти зникла?".
Повсюду лиш тяжкі замети
Й струнка сосна в снігу поникла.
Її шукав він, бігав, скільки сили
В сердешного Коточка було.
"На кого ж ти мене лишила?!".
Забрьохав свою білу шубку.
Але почув він ніжний шепіт:
"Я тут, коханий, поряд, любий!.." -
Виблискувало на деревах,
Вона була тепер повсюди.
Нарешті Котик посміхнувся.
Шептала Хмарочка на вушко:
"Завжди тебе кохати буду...",
А він лишився непорушний.
Застиг його стекляний погляд
На тій Сніжиночці, котра
Зуміла нишком приворожить
Малого білого Кота.
08.06.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=264440
дата надходження 11.06.2011
дата закладки 11.06.2011
Намалюй мені сніг. Так давно я не бачив зими.
Зобрази завірюху, а може й окремі сніжинки.
Намалюй мені день, де щасливі й окрилені ми,
Де в пориві шаленому не контролюємо вчинки.
Натягни полотно на мольберті близької весни,
В руки пензель візьми і пройдися по ньому мазками.
Ти зумієш, мабуть, - лиш не бійся, лишень розпочни:
Намалюй той місток, що проляже у часі між нами.
Я по ньому прийду у весну крізь зими заметіль
І тебе обійму, залишивши образи позаду.
Біля твого тепла я забуду і холод, і біль…
Намалюй ту зорю, що до тебе мене запровадить.
18.01.2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=264303
дата надходження 10.06.2011
дата закладки 10.06.2011
Мороз по коже...и слезы градом.
Вернуть не возможно...но в памяти рядом.
Друзей хоронить тяжело и больно.
Памятник вижу...он в раны солью.
Тринадцатое...январь...на глазах у мужа...
Уходят молодые...кому это нужно?!!
Улыбка на фото...цветы на могиле...
Спите,родные...для нас вы живые.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=264242
дата надходження 10.06.2011
дата закладки 10.06.2011
Сгорела, падая, звезда.
Горящим росчерком над нами.
Она летела в никуда,
И след пропал за облаками…
Она останется в глазах,
Любви красивым отпечатком.
Она зацепится в слезах,
Ресниц твоих во взмахе кратком.
Она останется тобой,
Моим загаданным желаньем.
Я в небо выдохну мольбой.
Ответит ночь твоим дыханьем.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=264143
дата надходження 09.06.2011
дата закладки 10.06.2011
Душа зірвалася і покотилася під ноги…
Покаюся! Розчарувала свого Бога!
Дозволь мені на ноги мовчки встати!?
Ти Ідол мій ! Сьогодні в ролі ката…
Життя моє в тобі, хіба ж не бачиш?
Без тебе зброя вся моя ледача….
Розрубана! Примара лісу- Мавка.
Кричи на мене, вовком вий і гавкай!
Я папороті цвіт! Не вірять в мене!
А ти знайшов! І вилив мої вени…
Садизм прогнав. Вдихнув спокусу, волю!
Ти мій єдиний!!! Ні? Не вірю в долю…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=263827
дата надходження 07.06.2011
дата закладки 10.06.2011
О, счастье - дивный солнца мотылек,
Узоры крыльев мне свои покажешь?
Сплетеньем линий отражает рок
Мой каждый шаг и мысль о шаге даже.
Застынь на миг, раскрой Судьбы секрет,
Замедли бег свой и, покоя ради,
Дай разглядеть - надолго или нет
Скользить мечте по рек любовных глади...
И сколько сердце сможет без любви?
Без смеха, и кокетливой бравады?
Но если крылья сложены твои -
Мне все понятно... Большего не надо.
Поймаю луч - засветим в унисон,
Я буду охранять тебя до строка...
А дальше... Пусть грустит, кто не влюблен,
Влюбленным мотылькам не одиноко!
06.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=264221
дата надходження 10.06.2011
дата закладки 10.06.2011
а у думках нема ні правди ні брехні.
вони живуть у моїй голові самі по собі.
думки бувають різні: і розумні, і дурні,
але цікаво які думки мають подоби?
чи схожі є вони на нас людей?
а може кожна думка є малою копією тебе?
чи зможем ми прожити без думок хоч день?
звідки думки з"являються у голові у мене?
втопити мрію у безкраїх небесах,
нехай десь там шукає мені волю!
знову забути страшне слово страх...
повірити в майбутнє і щасливу долю.
десь заблукати між рожевих хмар,
чому рожевих? я й сама не знаю.
це лиш мої думки у цих рядках,
а ними, я чомусь не управляю...
говорять люди, що думки матеріальні,
чи хочем ми, щоб вони втілились в життя?
а наші мрії… вони також не реальні,
але усі ми вірим у щасливе майбуття.
думки...
кумедно, та про них нічого ми не знаєм.
звідки беруться й хто думками управляє?
з"являються нові постійно в нашій голові,
ми ж безнадійно прагнемо дізнатися чужі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=264148
дата надходження 09.06.2011
дата закладки 09.06.2011
Давай лежати й слухати дощі,
Що б'ються в шибку срібними нитками,
І ті нитки сплітати у вірші,
В душевну сповідь,в слізні мелодрами.
Давай ловити спогади і сни-
Вони,мов ті метелики строкаті,
Нас понесуть у пахощі весни,
Над полум'ям свічок у цій кімнаті.
Давай здувати зоряний пилок,
Що мерехтить в тонкому павутинні!..
Та глянь,світанок тисне на курок
І ніч втікає на крутій машині.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=264137
дата надходження 09.06.2011
дата закладки 09.06.2011
Він все порвав…і знову ніби обірвалось
Моє вже ледь жевріюче життя.
Крізь неприступні грати, мені здавалось,
Усі мрії покотились в забуття.
І повертається він знову й знову
В цнотливі сни моїх дитячих мрій,
Готуючи страшну й знайому вже промову,
Що душу розриває, мов скажений звір.
І покотились непотрібні сльози у жертовник,
Горять вони в скорботному вогні.
Вже уявляю сто ночей безсонних.
І думаю: «Та, мабуть, легше на війні».
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=260348
дата надходження 18.05.2011
дата закладки 09.06.2011
Повір, сумую я без тебе,
Летить моя душа до тебе…
Думками завжди я з тобою,
Ти десь далеко, не зі мною…
Повір, мені тебе ще треба,
Летить моя душа до неба.
Сумую я і плачу…
Коли ж тебе побачу?
Повір тобі цей вірш пишу,
Тебе у серці залишу…
Скажи що ти мене кохаєш,
Мене в своїх думках тримаєш…
Повір разом були б завжди,
Але нажаль не хочеш ти…
Була би поруч завжди я,
Була би дівчинка твоя…
Повір важко без тебе жити,
Не хочу я тебе любити…
На серці в мене знову біль,
Не насипай на рану сіль…
Повір мені коханий,
Для мене ти бажаний…
Сильно я тебе кохаю,
І що робити я незнаю…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=264119
дата надходження 09.06.2011
дата закладки 09.06.2011
У вінку трояндовім, босоніж
Я до тебе, милий мій, прийду -
Подарую серце у короні,
Відверну розлуку і біду.
А коли з`єднаються долоні,
Гупатиме серце перший раз -
Лиш тоді відчуєш крізь безсоння:
Цілий Всесвіт – створений для нас.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=264009
дата надходження 08.06.2011
дата закладки 09.06.2011
Цеглину до цеглини закладаєм,
Будуєм недосяжний людям дім.
І душу в душу щиро заплітаєм,
Вважаючи важливий світ своїм.
І кожну, мов бар'єри перешкоду
Долаєм своїм вірним почуттям.
Шукаючи в обмеженні свободу,
Будуєм своє райдужне життя.
Слова, думки, крапки, маленькі коми
Продовжують заплутані вірші,
Вірші життя, що пишем без утоми
Границями чутливої душі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=264105
дата надходження 09.06.2011
дата закладки 09.06.2011
Я ще ніяк не перехворію
Його очима, його волоссям.
І на вулиці рано темніє:
Якась затяжна цього року осінь.
Ще якось спрагло шукаю
Серед натовпу схожих на нього.
Ми не стрінемось більше, я знаю.
Ой, чи не він переходить дорогу?
Божевільна, якась одержима.
Всюди бачаться його речі.
Он стоїть така ж червона машина,
Таку ж дублянку накинув на плечі.
Он і шарф, чорно-білий смугастий,
Такий самий, як я обіймала,
Такий в’язаний, теплий, пухнастий,
З ним посеред кімнати стояла.
Стрінусь поглядом. Ні! Помилилась.
Як багато всіх схожих на нього!
Жаль, колись бо у ньому світилось
Те живе уособлення Бога.
Щось так довго зима не минає.
Я забуду ці образи скоро.
Я на вулиці тіней лякаюсь,
На своє божевілля хвора.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=241826
дата надходження 18.02.2011
дата закладки 09.06.2011
Ні слова. Я тобі ні слова.
Вже дуже довго, майже місяць.
І я якась для тебе випадкова.
Чи ми живем не в тому світі?
Ні слова. Знов таки ні слова.
Від порожнечі не буває ліків.
Як ти? Хіба хто інший знову?
Удвох нам нічого робити.
Ні слова. Ти мені ні слова.
Лишив в собі ті самі звички.
Мені вже легко. Виповзла зі схову.
Чи повз пройду? Чи я тебе помічу?
Ні слова. Хтось комусь ні слова.
Дві долі зірвані, немов осіннє листя.
Врятує погляд, голос чи розмова?
Хіба не байдуже в якому місті?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=254002
дата надходження 15.04.2011
дата закладки 09.06.2011
Проймає і вражає в саме серце…
Два роки вірності із ста мільйонів днів…
І спогади, як вічності озерце,
Народжують відлуння тихих слів...
Стискає в грудях й подих сповільняє,
Коли з безодні вільних почуттів,
Як марево, в реальність випливає
Все несказанне, що колись сказати хтів.
І знов відроджує в мені минулі думи,
Що б’ються в скронях з серцем в унісон,
Про почуття, які давно забулись…
У всьому винен цей триклятий сон…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=262949
дата надходження 02.06.2011
дата закладки 09.06.2011
Це танго лише для двох.
Тут місця для третіх немає.
Сьогодні ти просто - бог.
Так дико. Так гостро. Я знаю
Твій кожен наступний жест,
Як зіграну всоте виставу.
Ще крок. Очі в очі. Протест.
Це танго із присмаком кави.
Вогонь. Дотик серця. Двобій.
Кидаю тобі бумерангом
Свій погляд. Тримай. Шаленій
У ритм божевільного танго.
В безумстві парфумів й вина
Закоханий, скажеш: "Лукава..."
А я посміхнусь і наллю собі кави.
- Звикай, любий. Танго - це гра.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=234823
дата надходження 14.01.2011
дата закладки 09.06.2011
Відео ролик на цей вірш можна подивитися тут:
http://www.youtube.com/watch?v=hTlJz42K6rE&feature=mfu_in_order&list=UL
Понад шляхом вишні. Ягоди червоні
Спогадом солодким сиплються в долоні.
Кучеряві крони вітерець гойдає.
Йду селом до хати, що мене чекає.
Сиротою хата тужить між тинами,
Стежка край городу вкрилась полинами.
Повно у садочку чебрецю та м'яти,
Та ніхто в садочок не іде гуляти.
Стіни похилились, обвалився комин.
Птахом білокрилим затріпоче спомин.
Я живу у місті, де авто й крамниці,
Та мені і досі хата рідна сниться...
...Якщо вийти з хати - моріжок зелений,
І маленький песик лащиться до мене.
Повагом гусята двір перетинають,
А малі курчата квочку доганяють.
Посеред подвір'я дідова криниця.
Я спішу до неї, щоб води напиться.
Пломеніють ружі, сонце припікає...
Там моє дитинство досі ще блукає.
Слухаю зозулю, що віщує роки,
Відчуваю в серці тугу і неспокій.
Через тин старечий явір заглядає.
Може, він дорогу у дитинство знає?
07.06. 2011р.
Для ілюстрації використано фото із Інтернету
http://s45.radikal.ru/i110/1002/18/7678baa74685.jpg
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=263824
дата надходження 07.06.2011
дата закладки 07.06.2011
В твоїх очах немає вже надії,
А я стараюсь втішити тебе,
Хоча я все чудово розумію,
Що лиш на Бога нам надіятись тепер...
В твоїх очах я сльози розпачу лиш бачу,
І страх піти дорогою страждань,
Я зараз згадую це все і тільки плачу,
Не в змозі стримати усіх переживань
Я не готова тебе втратити,рідненька,
За тебе я життя своє віддам,
Тебе я якось розбуджу раненько,
Скажу "Борись!Господь поможе нам"
Борись,прошу,і рук не опускай,
Будь сильна, як ніколи,я молю,
Ти перебореш все - ти просто знай,
І віру не втрачай тепер свою!́́́
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=263806
дата надходження 07.06.2011
дата закладки 07.06.2011
Осіннє листя падає, кружляє,
Його здіймає вітер, наче пил.
Відчутне у повітрі розставання
І щось змінити геть немає сил.
Ідеш дорогою повільно, неквапливо,
Сміливо розміряєш кожен крок,
А навкруги якесь маленьке диво
Жовтогарячий, дивовижний той танок.
Ти поринаєш сам в чарівну казку,
Все навкруги для тебе наче сон,
Чекаєш всього дійства ти розв’язку,
Веселі барви додають виставі тон.
А серце в грудях б’ється без зупину
І стукіт в такт у скроні віддає.
Із жалем відчуваєш ту хвилину,
Коли це все закінчиться, мине
Останній лист упав додолу, тихо-тихо
І вітер вщух немов і не було.
Ми у своїх думках шукаєм втіху
Уява – це безмежне джерело.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=262143
дата надходження 28.05.2011
дата закладки 07.06.2011
Вже світає… У небі мазками розкидано хмари.
А на мапі життя і у світі – мазками фронти.
Ми без воєн зростали та лихо підступне примарно
Із минулих віків у прийдешні будує мости.
Люди з бідами в серці кружляють провулками міста,
Люди з горем в очах псевдосміхом заходяться враз.
Ми не бачили куль. Ми не чули шаленого свисту.
Та тяжким божевіллям хворієм від зрад і образ.
На обличчях чужих - обелісками продана совість.
Нам би впасти й поглянути в небо у пісні молінь.
Не почуті! Не чуючі. Хто ми? Не писана повість
Ще не втрачених, але блукаючих вже поколінь.
Дай нам, Боже, пізнати науку про добре й погане.
Дай надихатись і не дозволь обірватись струні.
Хай не зломиться час! І у скронях звучить наостанок
Як набат «Ми не втрачені – ні! Ми не втрачені – ні!»
2009
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=263771
дата надходження 07.06.2011
дата закладки 07.06.2011
Притулок-дім усіх малят,
яким життя подарувало
нелегку долю без батьків,
що так бездумно їх віддали.
Вони чекають,молять Бога,
в сім'ю потрапити скоріш.
Для них тепер одна дорога,
і мрія теж одна на всіх.
У щастя вірю цих дітей!
Не залишаймо їх у тузі!
Надію запалім для них,
байдужими не будьмо, друзі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=263256
дата надходження 04.06.2011
дата закладки 07.06.2011
Кохаючи тебе, кохаю невпинно,
повір процес цей бузупинний,
коли тебе я бачу, я радію,
люблю тебе, люблю як вмію.
Часом коли я є один,
раптом абстракцій повний магазин,
вибирай любу, оцю і кожну,
одну тебе люблю, люблю як можна.
Дивний спалах бачу я,
ти це щастя, ти сімя,
сповнене надії серце озирнеться,
все лихе, воно минеться,
Все пройде будуть тільки почуття,
не буде тільки забуття,
потік одноголосних, тихих фраз,
вогонь горить, він не погас,
Проміння ліхтарів тимчасово промайнуло,
поцілувало нас, і разом пригорнуло,
усе на світі я віддам,
щоб нашого кохання побудувати храм...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=263728
дата надходження 07.06.2011
дата закладки 07.06.2011
Бути твоїми руками,
роками,
ріками,
Пестити ніжно зап'ястя твої стигмовані.
Ніч застелити шовками і оксамитами,
Дихати киснем тобою електризованим.
Ніч геометрій і дике тремтіння подихів,
Пальці на шкірі карбують послання древності.
Ця передмова повільно, та зводить з розуму, -
Я поцілую у серця твого безмежності.
Щоб від пророцтв не тікати.
Чекати,
вірити.
Ти на долонях написана вітром-фарбами.
Я поцілую у душу вустами щирими,
Тільки щоб очі твої не ставали хмарними.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=263727
дата надходження 07.06.2011
дата закладки 07.06.2011
Ми пишемо вірші, як сповідаємося,
І ніби у своїх гріхах ,всім каємося.
А гріх наш тільки в тім, не розуміють нас,
ПРИЧИНОЮ Ж УСІХ, НЕ ТІ ЧИТАЮТЬ НАС.
Ну, що ж поробиш, не дано порозумітися,
Наше життя, німе кіно, куди нам дітися.
Купили в касі два квитки на одне місце ми,
Зайшли у зал один сеанс картини різні нам.
Так по житті в однім човні,а виявляється,
Для когось, душу віддаєш в віршах мов розпинаєшся,
Йому не зрозумілі твої почуття,та відвертається,
У нього інтереси інші, навіть не читається...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=263268
дата надходження 04.06.2011
дата закладки 07.06.2011
Пів - свідомість вирвалась на волю.
Ще здалеку чуть прекрасний спів.
Вулицею міста , прогулююсь - повільною ходою,
Співа жіночка, звичайна, голос кришталевій дзвін.
Проходять люди, зупиняючись на хвилю.
В очах їх співчуття, а десь і гнів.
Талант підтримати б, так ні - зариють,
Своїм же подаянням з гаманців.
А їй би на велику сцену -
Піснями й аріями, звеселяти люд.
На жаль оцей талант не оцінений,
Стоїть простягши руку, як на осуд...
Співа, а голос сильний та дзвінкий,
Відходиш, та тебе не відпускає.
Зустрілись поглядом, очей не відвертає,
Та в них не осуд - вдячність, помогли!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=263626
дата надходження 06.06.2011
дата закладки 07.06.2011
Мы одеваемся в колючки.
В карманах остренькие ножики.
Мы разделяемся на кучки.
Мы люди – маленькие ёжики.
Кого-то ищем поколючей
И друг о друга нежно колемся.
И не желая жизни лучшей,
Чужим богам колючим молимся.
И пусть доказано научно –
Не существуют люди-ёжики,
Мы одеваемся в колючки,
В карманы всовывая ножики.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=263602
дата надходження 06.06.2011
дата закладки 06.06.2011
обіймають не ті, і дзвоню не до тих,
і комп'ютер стирає файли...
і бракує повітря на ще один вдих,
бо не вірю, що "все буде файно"
і сиджу над рукописом, молю натхнень,
як художник сліпий над мольбертом...
і шукаю свічу, бо не видно й удень
де фальшиво, а де відверто.
добираю слова, і нема до ладу,
і невпинно шукаю виходу...
сивий янголе мій, я наосліп іду,
ще не навчена світлом дихати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=263487
дата надходження 05.06.2011
дата закладки 05.06.2011
Ой, Боже, яка спекота!..
І тіло стікає, мов віск.
Я п’ю тільки воду з льодом,
Щоб збити хоч якось цей тиск.
Себе підніму й щосили
Під самий пронизливий душ
Затисну гаряче тіло,
Щоб надлишок змити чимдуж.
Хай змиє усю брудноту
Із тіла, з думок, із душі.
Ой, Боже, яка спекота
У серці химернім моїм…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=263182
дата надходження 03.06.2011
дата закладки 04.06.2011
Чи бувало в вас так, коли сил не було?
Коли хотілося ласки, відчути тепло?
Але поряд - нікого, ти зовсім одна.
І ти собі кажеш: "Справся сама..."
І ніхто не приходить. Так знову і знов.
І зникли вже віра, надія й любов.
А ти все як завжди: одна і одна.
Та, кажуть, ти сильна. Тож справся сама...
А ти вже кричиш! Ти просиш весь світ.
І всі тебе чують, а ти чуєш вслід:
"Терпіння лиш май! Хіба вже нема?
Ти сильною будь і справся сама!"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=191059
дата надходження 21.05.2010
дата закладки 02.06.2011
...така відсутність сну смертельна
в основі ночі закінчення д н я
в і м я т в о г о т в о р ц я
лунає в небі постріл
п о с т і л ь
береже химери з р а д и
з а р а д и
чужого тепла
можливість торкнутись
ч о л а
благословенням
дихання коли вимовляєш
і м я
коли чергова осінь
приходить завчасно
із лона
духа,сина й отця...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=262123
дата надходження 28.05.2011
дата закладки 02.06.2011
Десь там сумуєш Ти,
Десь тут сумую я.
Там, де твої стежки,
Моєї там нема.
Я мрію і лечу,
До тебе знов і знов.
Запалюю свічу
Із полум’ям «Любов».
Десь там смієшся Ти,
Десь тут радію я.
Зійдуться два шляхи
Твого й мого життя…
Як травам навесні,
Чекання шле нам час.
І поки лиш вві сні
Зустріне щастя нас…
Десь там згадаєш Ти,
Десь тут згадаю я,
Зустрінуться думки
Іскрою звіддаля.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=263007
дата надходження 02.06.2011
дата закладки 02.06.2011
Ця зустріч нам пророчилась у снах
Життєвим негараздам всім назло,
В ній місяць пробиває блиском дах,
Іскрить фужерів кришталеве скло
За столиком напроти, як колись...
Лиш поза нАми спільні плани...
Вино ти підливаєш боячись,
Спливає розум мов в тумані...
Давним - давно, щось загубили ми
Життя і час назад не повернЕш...
Пробачила обрАзи всі слізьми,
Змінила Київ я на Будапешт...
В повільнім танці нас питають звуки:
Чи винен хто, що винного нема?
З своїх плечей знімаю твої руки,
Хоча й дружиною колись була...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=244001
дата надходження 28.02.2011
дата закладки 02.06.2011
Темно й печально зірки сутеніють
В м’якоті неба. Розпечений лід.
Спраглі й знеможені душі розвіють
Сизі химери. Понад і під.
Оглухлі сирени камінням блукають
Із сумом і розпачем скривджених дів.
Губами зашитими риму шукають
Очима смиренниць, ховаючи гнів.
Солодким нектаром вколеться спокій
Під груди й у стопи. Рікою пливуть
Закони й укази. Розписані роки.
По жилах і венах тремтячих гудуть
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=260227
дата надходження 17.05.2011
дата закладки 01.06.2011
Повільно день уже схилився,
Зійшла вечірняя зоря.
У хмарах місяць заблудився.
Зірки ясніші янтаря...
На руки хтось надів кайдани.
Чомусь мовчать мої вуста.
А як болять сердешні рани!
Душа безкрила, не літа.
І знов вірші свої читаю,
Які писала я комусь..
Але кому? Не пам"ятаю...
Але згадавши, посміхнусь.
В моїх віршах любов, зітхання
І мрії ті, що не збулись.
Вони освячені світанням,
Слізьми гіркими пролились.
Німа душа,але все слуха
Пісні, що так хвилюють знов...
Чомусь бракує сили духу
Співать про втрачену любов...
Мовчить душа, мене не слуха.
І тихо тане літня ніч...
Зима на серці, завірюха...
Але уже не в тому річ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=261183
дата надходження 23.05.2011
дата закладки 01.06.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 01.06.2011
Цей будинок не схожий на інші,
Завжди світло у вікнах горить,
Тут родини живуть, друзі ліпші,
Тут лікують, коли щось болить.
З перших днів в ньому всі проживають,
Тут займають мільйони посад,
Часом мешканців кличуть до раю,
І не вернеш їх більше назад.
Ми всі мешканці чудо будинку,
Часом дах протікає дощем,
Тут сім'я зігріває нас взимку,
Від кохання згораєм вогнем.
Тут не можна годин відмотати,
Тут сміється і плаче дитя,
Спільний дім можна просто назвати,
Вічний дім це є наше життя...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=258178
дата надходження 07.05.2011
дата закладки 01.06.2011
словами бризнули віконні ґрати
я не жива! але й не з мікросхем.
у вухах небо. у очах шматочки вати
мов цукор розчиняюсь під дощем.
у серці море, а у роті хмари
до неба прив"язали целофан
у сумці квіти, в дзеркалі примари
з шматків газети ношу сарафан.
сережки- цвяхи, карамель помада
позаду місто, а за ним маразм.
життя - це клумба. сенсорна розсада.
із шестерень пародія. Сарказм.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=255692
дата надходження 24.04.2011
дата закладки 01.06.2011
Усі листи, вірші́, конверти
В шухляді сховані на дні.
Хоча, мабуть, якщо відверто,
Вони тепер на дні душі.
Співає тиша пісню тиху...
Але вже ні, тепер кричить.
Ти слухай темряву і дихай.
Воно колись переболить.
Стоїть годинник, йти не хоче.
Думки в повітрі тануть знов.
Зникають з спогадів ті очі...
Іди. Прощай, моя любов...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=257486
дата надходження 04.05.2011
дата закладки 01.06.2011
Заховалася щирість
глибоко у закутках серця -
подолала її нелюбов у нерівнім бою...
Я боєць чи глядач
серед цього безладного герцю?
Прохачем у недолі за долею в черзі стою...
Як в примарному сні
проминають ошукані мрії...
Я не плачу, вже ні, бо не топиться жаль у сльозах
Тільки серце щемить
в неминучій холодній завії
серед літа й тепла, безнадією випитих днях.
Заховалася щирість
у закутки серця глибоко,
як сполохана птаха , мисливцями загнаний звір
Може вийде колись
через очі бурхливим потоком...
А допоки, у серці щемить і туманить мій зір.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=262764
дата надходження 01.06.2011
дата закладки 01.06.2011
Вічність до наступної весни,
Мозку легше і спекотніш тілу…
Любий Купідоне, припини
В моє серце закидати стріли!
Бачиш, вже закінчився сезон,
Мало часу, планів забагато…
Кожен професійний Купідон
Має хоч колись відпочивати!
Має ж в тебе буть якийсь момент,
Планування, стратегічних рішень?
Може, вибрать інший інструмент?
Може, стріли підібрать ніжніші?
Має ж в тебе буть якийсь резерв –
І серця в запасі, й інші долі…
Ох мені на влучних і везе:
Купідон - і той роботоголік…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=262549
дата надходження 31.05.2011
дата закладки 31.05.2011
Хочу быть хорошим, пушистым комочком,
Чтоб нравилось всем целовать меня в щечку.
Погладить по шерстке, потрогать за носик,
Чтоб бантик вязали на мой белый хвостик.
Чтоб взяли на ручки, меня прижимая,
Сказали:" Вот кошечка - диво какая!"
Но вдруг коготочки вылазят наружу,
Вот-вот, и характер я свой обнаружу,
И зубками острыми цапну за пальчик...
Ну что же мне делать? Опять тут скандальчик...
Искринки из глаз, так и сыплют, играя...
Что делать? Ведь кошечка я озорная!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=262643
дата надходження 31.05.2011
дата закладки 31.05.2011
Для тебе лиш.. лише для тебе
усі слова, що тут пишу
І зорі всі і ясне небо
і почуття ті, що лишу
по сОбі... й шкОда лиш, що на папері
сказати можу, що хотіла
І не торкнутися до тебе.. так важко..
і дотик вкотре обпікає усе тіло.
Та вже не боляче...
давно вже загоїлись усі рани
І в голові своїй малюю нову я картину,
Лиш чорно- білу....
фарби ж бо в моїм житті не стало..
Та все ж малюю я ....
кохання лиш наполовину..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=262097
дата надходження 28.05.2011
дата закладки 31.05.2011
Останній запис щоденника Лялі датований нинішнім днем.
Мабуть, символічно буде завершити двадцять першого.
У неї був день невизначеності, але це тимчасове. Воно мине.
Сподіваймось від Лялі нових віршенят і звершень.
А в блокноті щоденника нині остання сторінка рясніє значками.
І не треба тягнути за вуха те, що вичерпується, чи себе примушувати.
Ляля щаслива, якщо для когось ці вірші були чеканними,
Ляля у них виливала до краплі лялькові мрії і душу.
Сьогодні чомусь захотілося змін. Може, не все й одразу,
Радикальність - хороша формула, але не в цьому випадку.
Ніжних домашніх дівчаток інколи теж переклинює на садо-мазо... =)
Лялька різна, вона не впадає у крайнощі, хіба інколи.
Тож, кохані мої, вибачайте приблизність рим і аматорську гру зі словом.
Лялька знає, її особисті записи вкрай далекі від досконалості.
Тут іще на останній сторінці для Вас побажання лялькове -
Аби вам так яскраво мріялось і отак натхненно писалося!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=242568
дата надходження 21.02.2011
дата закладки 27.05.2011
під маскою щастя захована правда.
така, яку ніхто не хоче знати!
так боляче сьогодні, але коли наступить завтра,
мене ніхто не буде пам"ятати.
ти не згадаєш кольору моїх очей,
але запам"ятаєш яка була у ліжку.
не знаєш зранку імені мого,
тому звертаєшся: "Моя Малишка..."
"вільні стосунки"- модне тепер слово.
навколо нас лише розпуста.
забули справжнє значення любові,
суспільство деградує, у їх душах пусто...
а ти колись буваєш справжня?
така як є, а не така якою хочуть люди.
боїшся виділитись з стада,
так звані "друзі" всі тебе осудять?
"Білі ворони"!..куди ви пощезали?
навколо мене тільки сірі миші.
я хочу чути й знати правду,
не можу більше я сидіти в тиші...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=261969
дата надходження 27.05.2011
дата закладки 27.05.2011
Не кажи ні слова, благаю,
Залиш мені хвилину мовчання.
Це все, що зосталось, знаю
Далі чекає тільки прощання.
Востаннє подивись в мої сірі очі,
Уважніше, дозволяю до дна.
Ти помітиш відблиск тієї ночі,
Коли на «ми» змінилось «я».
Тепер сміливо відпускай мою руку,
Обертайся спиною і йди вперед.
Мою душу переслідуватимуть муки,
Та й ніхто не обіцяв, що буде мед.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=261788
дата надходження 26.05.2011
дата закладки 27.05.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 27.05.2011
Я разобью окно:
- Ну, здравствуй, ветер!
А я люблю его
И этот вечер.
Люблю за то, что дарят мне себя.
А я люблю весь мир
И это небо.
А мне бы больше сил
И крылья мне бы –
Взлетела бы, как птица, в небеса.
И что мне этот дом
И эти стены?
Всё решено давно –
Я непременно
Отправлюсь в путь к созвездию Мечта.
Разбей своё окно
И будь, что будет.
Тебе ль не всё равно,
Что скажут люди?
Тогда возьму, быть может, и тебя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=261942
дата надходження 27.05.2011
дата закладки 27.05.2011
Ти пам'ятай мене, прошу лиш, любий, пам'ятай..
Можливо це останнє є моє прохання.. й не питай
Чому і як, навіщо... знати ти не мусиш..
Лиш пам'ятай... і обіцяй, що не забудеш..
Лиш обіцяй, що пам'ятати будеш наші дні,
Хоч й швидко пролетіли всі вони.. і непомітно, ніби уві сні,
Та все ж ті спогади назАвжди є зі мною,
Ті дні, коли в кохання вперше я пірнула з головою..
Дозволь в твоєму серці напишу своє ім'я
Й навіки там залишусь, назавждИ. Лиш тільки я..
Й ніхто не зможе окрім мене так тебе кохати,
Хоч пізно й всі слова даремні, та я маю знати..
Що не забудеш ти мене. Прошу лиш пам'ятай..
Прощаюся з тобою.. й завтра відлітаю в рай..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=259754
дата надходження 15.05.2011
дата закладки 27.05.2011
Наші діти сьогодні промовлять: «Прощай, дитсадочку!»
Із ним поріднились, забувши про перші ридання…
Й батьки з хвилюванням згадають, як сина чи дочку,
Йдучи на роботу, водили сюди спозарання.
Малят тут щоденно чекають турбота й опіка,
Навчальні забави і вправи на розвиток мови.
І ми відчували, яка з того користь велика,
Й гордились, що дітки відвідують заклад чудовий.
Тут всі вихователі серце вкладають у справу,
Тут няні не гірше за неньку доглянуть маляток,
Тут смачно годують, тут вражень цікавих, яскравих
У душах дитячих лишають багато-багато.
Невдовзі дітей спозаранку чекатимуть школи,
Поглинуть уроки, і друзів додасться немало.
Однак дитсадок свій забути не зможуть ніколи
І ранків дитячих, коли для батьків виступали.
Ті іскри добра і любові, терпіння й поваги,
Котрі в дитсадку заронились у душах малечі
Осяють дорогу до знань, відкриттів і відваги,
Щоразу в житті виручатимуть, будуть до речі.
Ми вдячні всім вам, хто про наших дітей піклувались,
Леліючи їх і ладнаючи їхні незгоди.
Ви в душах маленьких і частку себе залишали.
Чи треба, їй-Богу, ще більшої вам нагороди?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=261902
дата надходження 27.05.2011
дата закладки 27.05.2011
Якщо вже зовсім чесно – не ванільна,
Люблю життя, і до свободи ласа…
І коли серце знову стало вільним –
Вже не спішу кричати «Вільна каса!»
Бо дишеться без зайвого в легенях,
Бо спиться уночі, і йде робота –
І хоч навколо й розвелось мішеней,
Та от стріляти зовсім неохота…
І трохи нудно бавитись у фею,
Тому я навіть чари призабула…
І каса вільна, тільки толку з неї,
Коли касир узяв собі відгула…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=261913
дата надходження 27.05.2011
дата закладки 27.05.2011
Дощі печаль приплакали мою
За краєм рідним, де живе дитинство.
І ніби я край річечки стою,
До хати мама кличе, ніби сниться.
Цієї річки відчуваю прохолоду,
Ось - ось її торкаюся рукою.
Та хтось зненацька кинув камінь в воду -
Злякав дівча, зчароване рікою.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=261800
дата надходження 26.05.2011
дата закладки 26.05.2011
"сьогодні ти підеш у забуття,
моє маленьке, ненародженне дитя
пробач мене за те що я роблю,
але я всеодно тебе люблю!.."
так каже тільки та, яка ніколи не любила!
так каже та, яка лише заради себе жила!
так каже та, яка через свою розпусту,
дитя назвала: "наслідком безглуздим!"
хіба ти можеш матір'ю назвати,
ту жінку, що іде своє дитя вбивати.
нема у неї в серці вже любові,
бо руки в неї, всі в дитячій крові...
найлегший вибір - просто здатись,
аборт зробити і убити власнеє дитя!
та набагато важче разом з ним зростати
й пожертвувать йому усе своє життя!
подумай тричі перш ніж щось зробити!
завжди знайдеться краще майбуття,
тебе ж колись також могли убити.
та ти живеш, подякуй Богу за Життя!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=261780
дата надходження 26.05.2011
дата закладки 26.05.2011
Можна я промовч́у?
Не скаж́у про потріскані вени…
І краплини сердешні дощу
Мені вкажуть, що все не даремно…
Можна я не запл́ачу?
Бо від сліз роз’ятрилися очі…
Відпущу і назавжди пробачу
Та єднання сумбурне не хочу.
Можна я посидж́у?
Тут самотньо і сумно-душевно
І мовчанням своїм розкаж́у,
Як болить в серед́ині нікчемно.
Можна більш не прийд́у?
В ті роки, що болять і страждають.
В ту морозну і сіру сльоту,
Що дитинство і юність гукає…
Можна просто мене не чіпати?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=261353
дата надходження 24.05.2011
дата закладки 25.05.2011
Коли відлітали метелики
я пила воду з іржавих ринв
і майже нікого не кликала.
Давлячись тишею музика
стогнала і дощ не приходив...
Дощ взагалі не вміє ходити,
він літає наче метелик без крил-
дряпає вікно своєю присутністю там,
де я виявляюсь завжди відсутньою.
Така потреба жити магічна.
Хто має крила,тому не страшно,
що одного разу земля зникне.
Вода рудою вологістю втамовує спрагу,
кулькою кришталевою застрягає в горлі,
а метелики все відлітають...
І одного ранку ти зрозумієш,
що мене не стало...
Кулька розбилась на сотні смертей,
яким не властиво блищати на сонці
і стане тихо
коли відлітатимуть метелики...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=260901
дата надходження 21.05.2011
дата закладки 25.05.2011