Іди сюди, сідай, не стій
Романів наших цілі стоси
Ця осінь хвора, ми у ній
Хворіли теж, ходили ж босі
Нас зранку іній крив, кріпив
Ми в цельсіях шукали ради
Хтось з нас цю осінь не допив
Хтось з нас над нею втратив владу
В безглуздих стіках аромат
І пластиккАве воз'єднання
Ця хвора осінь. – На халат
Давай вже разом з цих палат…!?
Ми хворі, може це востаннє?
ᵵᵠᵷᵴᵯ₪↕₱Ɫⱪ₺₭₥₥‽ῶᶘԆ
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=451896
дата надходження 30.09.2013
дата закладки 23.10.2013
Мне снится лето, вода, песок
Мы на песке лежим.
Я пью вино, ты томатный сок
Такой у тебя режим.
Я руку кладу тебе на живот
Круглый как колесо.
Я жду его. И он тоже ждет.
Или она. Мне все
Равно он это или она,
Главное — я и ты
Вместе... Устал от этого сна.
Не снись мне. Я жгу мосты.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=363346
дата надходження 10.09.2012
дата закладки 19.01.2013
Теплой рекою под старыми ивами
Медленно медленно вниз по течению
Тенью деревьев, воды переливами
Я напишу тебе стихотворение
Первое слово по золоту золотом
Сзади по шее дрожащими строчками
Ритм в висках оглушительным молотом
Рифмы ― в глазах разноцветными точками.
Слово за словом ― плечами, ключицами
По позвоночнику между лопатками
Каждым изгибом, твоими границами
Шепотом нежным, касаньями сладкими.
Мягкими лапами, теплыми, сонными
Словно котенок играет проснувшийся...
Ты отвечаешь слезами и стонами...
Кажется стены от этого рушатся...
Счастье по небу дрожащими бликами.
Мир растворяется в хриплом дыхании.
Только волнами... пьянящими … дикими...
Рвется из нас золотое сияние...
04.07.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=393209
дата надходження 17.01.2013
дата закладки 19.01.2013
http://youtu.be/RoaMoewGkXo
Криштальний ранок - Холодне сонце
Цукрозамінник на столі
Я прокидаюсь македонцем,
На норовливому коні:
-Не пішаком в чужих інтригах
-Не битим шісткою тузом
-Без розділових знаків книга
-По двох суцільних, напролом,
-І не двозначності дзеркала
-Не марнославства океан
-Цукро замінна, хижа слава!!!
-Не благовірності обман...
Криштальний ранок. Кава? Кава!!!
Що день готує цей мені!?
Для ВІРИ БІЛЬШЕ МІСЦЯ СТАЛО!!!
На норовливому коні!...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=379450
дата надходження 22.11.2012
дата закладки 23.12.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 18.12.2012
я люблю тебя всеми звездами декабря
у меня больше нет религий.
это когда тебе говорят
"взлетай", но слышится "прыгай"
из открытых окон моей тетради
с каждой буквой падаю на асвальт.
я не верю в Бога, но Бога ради,
собери мою душу в слова...
(с) http://vk.com/ljaljabo
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=384134
дата надходження 11.12.2012
дата закладки 11.12.2012
/А/
Он курит "Winston",
читает Фрая.
На спинке стула
висит пиджак...
Его дорожка
была прямая,
но кто-то сгрёб ее
в свой кулак
и бросил пОд ноги
тем, смотрящим
на виртуальное
полотно.
Он на экране -
не настоящий.
И аватарки его пятно
всплывает снова
на тех страницах,
где от реальности
нет следа...
Уже не курится
и не спится,
И спиться - тоже
не выход.
да...
Читает Фрая,
вдыхает осень,
смеется изредка,
трёт глаза...
А утро в небо
роняет проседь
И в сонный город
ползёт гроза.
19.07.2012
© Виктория Мангушева
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=351619
дата надходження 20.07.2012
дата закладки 20.07.2012
а пам"ятаєш, ми курили "Kiss Apple" і третя ночі було вже "треба спати"
і я ніколи б не повірила тоді, що колись зустріну хлопчика, якому захочу віддатися на одну ніч, нічого не взявши в душу...
...пусть моими стихами насквозь пропахнут вокзалы,
пусть не мне будет не грустно, но как-то пусто в душе
небо держала в руках и в мире моем казалось
не будет ни капли, ни строчки, ни дня уже...
...все стало слишком привычно: часы, очки, сигареты,
родная, теперь так сложно начать с нуля!
представь, у него сейчас последнее лето,
а я здесь теряю дни, превращаясь в бля...
...и знаешь, сейчас не больно, но очень низко
ворваться в чужую жизнь, без друзей-врагов.
учусь уходить легко (долой смс-записки!)
ведь только он мог так "easy come, easy go"...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=347996
дата надходження 04.07.2012
дата закладки 20.07.2012
Ми разом їли лате,
купалися в траві та
смажили багаття
Разом прокидалися під вечір
в Червоному Китаю,
разом лягали й засинали опівночі
Разом читали молитов сінайських,
разом вчились розрізняти кольори
Птахів небесних
Разом вмирали та раз-по-раз
воскресали,
але тоді ми про існуванння один одного
ми ще нічого не відали
Трансформовувались у листок вірша –
Віршований листок.
Та малювали янгольські озера
Вирізали чудернацькі орігамі левів
З туалетного паперу,
Багатоповерхівки, птахів, бракон’єрів
та жили у власному Едемі,
де не мали ні чола, ні ребер
Руйнували разом вежі Вавілону
і курили драп о 23 ночі,
куштували синтез нашого кохання
були гурманами та слухали тільки Бітлз і Нірвану
та проте тоді, про існування один одного
ми ще нічого не знали.
Стріляли котів, вибивали поліціянтам мізки,
пили терпкий чорний чай і грали у фрисбі
Дихали кавою та червоним полином повітря,
розмовляли про секс та нічні страхи Елвіса Преслі
Бі\гали в самих лише нічних піжамах
Й рахували тіла голими зірками
Трахались наче австралійські кролі
Та плодили усю Європу
Руків'ям безпліддя били круків
І дихали наскрізними відблисками художніх палітр
Ми довго блукали засніженими віхами Божих повік
Довго існували поруч.
Але тоді, ми ще не знали про існування
один одного та й цілої сонячної
системи.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=302076
дата надходження 24.12.2011
дата закладки 19.01.2012
Таких як ти завжди не вистачатиме..
Такого тембру і захриплих слів..
І в той момент коли пітьма кричатиме
Я накраду для тебе ліхтарів..
А ти мовчатимеш..
Таких як ти завжди цілують наніч
Їм варять каву і вмикають джаз..
Тому коли ти від життя відстанеш
Я зупиню лічильник..тобто час..
Та ти не станеш..
Таким як ти присвячують вірші..
Присвячують себе..і без остачі..
Себе тобі до капельки душі..
До струн емоції..без здачі..
Рука до щік..
Таким як ти байдужість як..готівка..
Таких як ти між пальці не впускають..
Якщо загубишся то просто йди по стрілках
Що я розставила..А інші хай не знають..
Ну все..до понеділка
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=281892
дата надходження 21.09.2011
дата закладки 21.09.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 14.08.2011
Дайте мне сил не влюбиться!
Армагедон назревает!
Шелест твоей ресницы
Анабиоз разрушает!
Делим часы мы вместе.
Руки лишь соприкасались.
Ужин, такси, в подъезде,
Где мы не поцеловались.
Дайте мне други силы.
Ужинать будем дальше.
Шелест и вид мне милы!
Ах, где была ты раньше?!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=263954
дата надходження 08.06.2011
дата закладки 17.07.2011
папір усе стерпить... нет також...
темно-синє на білому, шок:
шовк холодний, гаряче тіло
пластир на ступнях -
важко носити підбори,
боляче плакати, але про це не говорять.
переживу. хто наступний?
не роби мені боляче, точним рухом
загаси свічку двома пальцями
не задмухуй, зроби вигляд, що не пече
ти потрапиш до раю, а я не вірю у рай,
не кричу "ура", коли догораю.
не ставай голосом у моїй голові
я вірю у відстань -
це моя остання релігія.
коли я заплачу, зорепад на щастя лови,
я так від любові оклигую.
не чіпай мене.
у саду магнолій оселивсь пирій,
я не вірю в долю,
янголе, не грій тих, хто диха єдиним днем.
НЕБА(й)ДУЖОСТІ потребую...
тим, хто просить - дають,
а як же ті, хто не вміє просити?
просівай мою лють
крізь примирення сито.
P.S. і не треба мене розуміти...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=269915
дата надходження 12.07.2011
дата закладки 12.07.2011
Прокидається весь у червоному лайні
/ п’єш чудовий червоний нектаровий напій /
Іде на роботу у вишуканому паперовому гної
\ вибираєш найкращий пристрій для виривання ніг \
Симетрично рухається вісь його асиметричної тіні
відносність симетрично відштовхує асиметричну
довжину її ніг.
/ Вулиці хворіють тобою, коли
ти втоптуєш сморід із власних очей у
багнюку магазинного манекена.
(на цих жовтих недоїдках(кістках)
сліди скажених тварин.)
Він полюбляє зелений лимонний сік,
разом із виразом її мелодійного оргазму
\ Зупиняєшся. (Чекаєш коли
згасне примара сонячного дня в
останньому ліхтарі славетної вулиці: „Жертовних Стовпів”)
Шукаєш череп’яну коробку
з-під дитячих повік
будуєш вікна, даруючи,-мрієш- здерти з неї шкіру й
зробити амбулаторний сувенір \
(Вулиці надзвичайно вузькі)
Встромлює повітряного птаха у незведений симетрією
кінець її погляду, намагаючись знайти страх.
(Де він? Стікає кров’ю трояндове ягня.
Доля стелиться ланцюгами відраз, огортаючи
свинцеву будівлю)
Асиметрія початку у симетричному кінці
зниклого ліхтаря згадується морем пітьми
/ Цілуєш її вуста. (Протікає жилавим
над-гор-тан-ником перманентна насолода від
кожного нового загнаного поруху солоного язика) /
Жива плоть рухаючись малює голе(кволе) коло зволожених костей.
Посмішка єдина на його вустах.
(Механізм задоволення задоволений)
Кусає її губи, в’януть пустелею очі
Затуплений стан прагне шарму від солодкого життя.
Бідне дитя – (жертва сукцесій уявного блукання теоремами
торішнього марення життям.)
Надщерблений ланцюг терпіння летить униз.
Стискаючи міцно горло поволі ґвалтує ножем ясність її чола.
\ Відриваючи ноги, тремтиш у дис-фор-сії літнього вечора \
Асиметрія ніг симетрична відірваній правді
з паралельного бігу втомленого павука.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=268108
дата надходження 02.07.2011
дата закладки 10.07.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 08.07.2011
твої дерева – мої
руни.
губами торкаюсь
землі.
павутиння мов
тиша
здригнулось.
двері зачинено.
я в
тобі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=269125
дата надходження 08.07.2011
дата закладки 08.07.2011
Да! Ты прав! Зачем нам эта встреча?
Лишний груз для двух уставших тел.
Нам вдали спокойнее и легче,
В суете своих привычных дел!
Ну зачем , скажи, тепло ладоней,
Прикасающихся к телу твоему?
Взгляд с экрана - холодней, спокойней,
Ни душе , ни сердцу , ни уму!
Жар дыханья? Да зачем он нужен!
От него недолго до беды!
Двое нас , по-своему контуженых
"Поцелуями" отшельницы-судьбы.
Для чего нам наших губ касание
И желание друг в друге раствориться?
Пусть уж лучше будет созерцание
С ощущением прочитанной страницы!
И зачем чужие откровения?
Шепот? Стон, звучащий , как пророчество?
Только почему-то , на мгновение,
Этого всего нам очень хочется......
Наталья Козак
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=268672
дата надходження 05.07.2011
дата закладки 07.07.2011
Я в бубен б'ю, а ти все не приходиш,
я стукаю тобі на ай сі к'ю...
ламаю ноги в ритуальнім танці,
а ти не бачиш перед монітором,
як моє друге я із першим хором
тобі співа веснянки-закликанці!
ну де ти? де ти? де тобою носить?
у мене скоро посивіють коси
або повипадають, стану лиса,
а лисою здалась тобі на біса??
в риданнях марних виплакала очі,
тобі сто восьмий віршик нині строчу!
і сльози ллю і гірко губи суплю,
а ти такий підступно-неприступний,
що аж не знаю із якого боку
до тебе підійти, мій синьоокий!
тому продовжу киснути в зажурі
і бити в бубен по клавіатурі
веснянку-закликанку: до, мі, соль)
чекаю і люблю. твоя Ассоль.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=268395
дата надходження 03.07.2011
дата закладки 03.07.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 03.07.2011
Я стою, но похоже уже давно нет мыслей
идти вперед.
Я ем потолки.
Давлюсь электричеством изолированных
ламп
Во мне иссекает человеческий фактор
доброты,
вместо сна – холодная птица в руках.
Отсутствие хоть какого-то понимания
со стороны высших сил;
Девочка бежит по хрупкому канату
Явилось желания засунуть рваный
ботинок Весны ей поглубже в горло.
Да состраданиям дам шанс –
она, как и я сорвалась с цепи
Мелкие насекомые спешат на работу.
Обугленные руки делают семиструнный
вой.
Толстая цепь слилась с моим сердцем,
этой цепи нет места в ком-то другом;
Как же мне надоело бегать по мелким
осколкам тысячи солнечных дней,
лучше, как девочка – по хрупким канатам
и не давится лишними спросами,
но есть желание засунуть ей рваный
ботинок Весны поглубже в горло.
Хотя, она как и я сорвалась с цепи
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=267126
дата надходження 26.06.2011
дата закладки 28.06.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 24.06.2011
я 47-а в твому царстві психів
літаю навіть на мітлі
і знаєш, ці рядки пишу навмисне,
і хто не посміхається - чужі
в мене є все, чого вам так бракує
свобода, спокій, навіть та мітла!
Я знаю правду, знаю хто приречений!
І я важлива - я тут головна!
Я дивлюсь зверху, бо живу на небі
а вам не дотягнутись до життя!
так, всі ви скажете - "Вона приречена"
а ви згадайте - в кого є мітла?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=266507
дата надходження 22.06.2011
дата закладки 23.06.2011
Востаннє, я, мабуть, засинала тверезою чотири вічності тому.
Завжди неадекватна, з гільзою поміж ключиць, наче зерна чайного дерева по Цейлону, розсіяна.
Завжди така, що не лікує свої стигмати, заповнює шлунок цигарками і кавою.
Зазвичай- міцною чорною, подвійною.
Зібрати б всі свої безсоння і задушити в обіймах.
Нехай сни, мов слайди, заповнюють порожнечу.
Я іноді справді схожа на вбивство...жорстока, багатосерійна.
Ти мене ніколи не викриєш, наврядче знайдеш...
Готуй для гарячих сліз свої мужні, м’які, затишні плечі!
Дозволь мені взяти псевдонім, одягнути перуку і довго, розпачливо плакати,
сидячи в залі очікування, а потім кинути власне минуле до камери схову
і назавжди поїхати з дому.Навіть, якщо надто сильно тремтітимуть руки, щось всередині болем різко обірветься.
Я всерівно відчуватиму хаотичний, безладний стукіт...
Бо в моєму тілі для тебе лагідно б’ється два втомлених,
безнадійно відданих серця.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=265861
дата надходження 19.06.2011
дата закладки 19.06.2011
Квартира. Ніч. Чужий гелій. Наповнені руки
ниють.
Сніг осипається з голови. Поступово чуєш
знайомі кроки,
але й надалі змушений рішуче йти.
Зайшов. Підійшовши до дзеркала – очі – та
не твої.
У ванній – Вітром перегару зірвало крани.
потекло щось схоже на рідкий граніт,
Присмоктався до екрану. Скуштував зерен
із гранатової кави
і пішов шукати пилюки небозвід.
На стеклі паркету щось рухається, й тінь
згасає
Зникли електричні стяги.
– Довбані електрики. Купа
лінивих придурків. – Чути з іншої
кімнати услід.
Заливши бензолом стіни, закурив ейфорію.
Загорнений у поліетилен сніг повільно
вбивав метеликів.
Закінчився вогонь. Плював на танцюючих
на стелі комарів.
Схопивши за горло екран, танцював з
антенами нічних фігур.
Зупинився. Ще раз поглянув, та не побачив
життя в її очах.
Розцілував руки, залишивши кривавий
поцілунок
замурзаного простирадла на її губах.
Закрив їй очі. Пробурмотів до в’яленого
холодильника в думках.
Зробив будинок із паперу. Знайшовши сиву
силу, повільно
затягнув тіло у паперове царство.
Відтяв ноги, ще раз закривши їй очі.
Розрізав його ніжно.
Нащупавши багатство нутрощів,
задовольнився вдосталь відчуттями.
Знов затягнув ейфорію до ліжка, та серце
мертвої з собою захопив.
– Холодне. Як я люблю. – Почулося у
відповідь.
– Із шепотом безмовних, з того краю
підвіконного життя.
А тіло залишилось розкішним
Напевно сон вже душу пожирав.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=265733
дата надходження 18.06.2011
дата закладки 18.06.2011
Я, як мінімум, хочу до Львова,
А як максимум - мотоцикл.
Жити вічно теж було б кльово,
якби поряд із нею жити.
Ми б каталися по Україні,
Та верталися б в Львів на каву.
Хоч туман скрізь, роса чи іній -
Ми в сідлі і в нас добре справи.
Тут дихаєм морським бризом,
Там - знову пилом дороги.
Начхати нам на всі кризи
І на всі повсякденні тривоги.
Коли зліва - суцільна смуга
Й відчуваєш обличчям вітер
Як і швидкість, зростає напруга
Й себе бачиш володарем світу.
Обіймає за плечі та сама,
Кому світ свій вітдати не проти,
Відчиняє до серця браму
Її один ненавмисний дотик.
Життя тоді кожну секунду
Бачиш в фарбах різнокольорових,
І ніколи не стане нудно
По дорозі на каву до Львова
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=259082
дата надходження 12.05.2011
дата закладки 13.06.2011
Чорний силует. Міцний запах обвугленого
міддю сонця.
Нечітка мова і дивне цвітіння неправди
в давно закритих очах.
Щось невпевнено рухається й шукає
як утамувати спрагу
в давно залишених людськими
кроками місцях.
Я бачу цей світ так чітко,
як не може бачити жоден з янголів.
Спостерігаючи за тим, як рухається
хвиля осуду по наших тілах,
починає текти краси роса.
Зупинені стрілки годинника покажуть
певну годину і без нас.
Не звертати увагу і бути
безжиттєво-чуттєвим,
ось його головний дисбаланс.
А десь там, далеко,
можливо, летить в самотньому
просторі птах.
І ось цей час, відведений всьому
не чекає нікого, навіть нас.
Пісок із солодким гнилим цвітінням
не скуштує кожен з нас.
Ми далекі один від одного,
та вираз твого обличчя збігається
з кількістю слів у хорошому памфлеті.
Я не вірю, а ти уникаєш
відкритої правди. Вхід в твій світ.
Можливо я помилився,
і кожен з нас параноїк в душі?
Зупинка подиху в дитини,
не так вже й страшно?
Гірше, коли ця дитина
травитиме брудними обіцянками людей?
Так? Мій солодкий вияв уяви.
У почуттях немає нічого чистого.
Скуштуй волю на смак,
сама ж не доводиш мені,
що вона існує,
затіяла гру. Я змушений кидати
пустий погляд із запитаннями в небо?
Де ж всі живі істоти? Чому коло
не повинне бути квадратом?
А квадрат -
ідіотським питанням?
Неспроста. Це все неспроста.
Просто зла наука. Вияв критичного
сумління. Непокора свого духу й
ненависть до найменших помилок.
-Чудово, продовжуй. Я тебе
уважно слухатиму, друже.
Навчу, розкажу, і покажу,
де краще копати могилу,
де красивіші квіти ростуть,
де менше смороду людського і
більше просторової краси.
Продовжуй, друже, я прийду.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=264740
дата надходження 13.06.2011
дата закладки 13.06.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 13.06.2011
Під гарячими звуками ночі,
Перед боєм сховавши страхи,
Ми стояли, заплющивши очі,
І дивились в високі верхи.
Намагаючись випити іній,
Забуваючи дотик хвилин,
Ми дійшли аж до фінішних ліній,
Не торкнувшись сріблястих перлин.
Підійнявши до неба долоні,
Ми ловили краплини дощу.
Ми тонули в нічному полоні,
Ніч казала: «Я вас не пущу».
Та вона відпустила, померла.
Ми зостались в тумані одні.
Пам’ять швидко ті дотики стерла,
Тільки сірі однакові дні…
Ми одні в непотрібному світі,
Серед надто оголених тіл.
Кожен день в кольоровому цвіті.
Нас ніхто не позве за свій стіл.
Ми блукаємо серед історій,
Серед сміху і плачу людей,
Серед зовсім чужих територій,
Серед дуже сумнівних ідей.
Подивіться на наші долоні!
Подивіться! Пожміть їх хоч раз.
Ми в своєму сумному полоні,
Ненавидячи любимо вас.
Не дивіться в заплакані очі,
Не жалійте, не треба цього.
Нам потрібні лиш зоряні ночі.
Ми одні і нічого свого.
Тільки душі, запльовані вами,
Тільки вами украдені сни.
Не зважайте на всі наші шрами,
Ми зцілили їх після війни…
Під гарячими звуками ночі
Стоїмо серед змучених хмар,
Показавши зіркам свої очі,
Заховавшись від сірих почвар.
І тремтять наші ніжні повіки
Від ударів проміння брехні.
Лиш долоні в долонях навіки,
Ми разом, хоч і досі одні…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=264730
дата надходження 12.06.2011
дата закладки 12.06.2011
Алёше
Мой аmigo, тебя приглашаю на танго,
Аргентинское Танго Гашиш под кровавой луною.
Удивлённо ступает нога между дольками манго,
Над толпой тихий вздох пронесётся волною.
Наше утро наступит ненужной наградой,
Взгляд туманный, вразлад, и дыханье глубóко.
Лишь гитара поймёт, что является правдой,
Мне не так уж, как прежде, теперь одиноко.
Шаг назад, пять секунд, взгляд мальчишки-нахала.
В горле жжёт и на сердце Creole-привольно.
Только ветер прохладу нам дарит устало.
Я слегка оступлюсь, но с улыбкой довольной
Отпущу, блещет пот, свечи в капельке каждой.
Встрепенётся спина с ощущением выси.
Призрак юности время вплетает отважно
В танец чувств и загадочно-трепетных мыслей.
Рисунок Александра Монича http://www.flickr.com/photos/alexandermonich/
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=264427
дата надходження 11.06.2011
дата закладки 11.06.2011
...дощ дощить..дощовий день...дощ душі - душа в дощі...
Суне носик за поріг неслухняний котик
Дощиком на душу ― плиг…. Хвостиком на серці: чшшшш
Спить клубочком….
Сниться в мисці молоко.. . запах м’яти за вікном
І суниці в лісі…
Слуха музику дощу в цю негоду весняну…
І думки про літо…
Кігті точить об мішок у куточку з просом
Пахне сіном й молоком…
Милом, маком, воском…
Дощ іде весну несе в себе в оберемку
Дмуха губи на свічки й віск збирають в жменьку…
за вікном вщуха гроза...
і обгарки свічки...
я бабусі занесу
й поцілую вічка...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=264366
дата надходження 10.06.2011
дата закладки 10.06.2011
Темний гаптований срібним кленом плащ.
Вишуканий погляд. Цукором вирізьблена
посмішка. Уперта німота в словах.
Живий страх стелиться її обличчям.
Розкішний блідий колір шкіри.
Заздрість богів. Дощовий присмак волосся.
Солодко і гидко. Мить насолоди.
Невпевнені кроки в тіні.
Зелені чорним золотом политі очі.
Цікаві зморшки й танення
червоного ковтка у роті.
Іржава ходьба у минулих віках
Заплутує пасма її волосся
Вона іде. Кроки нестримні.
Чекай із нетерпінням
довгого мовчання.
Осінь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=257228
дата надходження 02.05.2011
дата закладки 09.06.2011
Продолжают писать стихи адовы
И оттачивать рифмы затёртые
ПротоПушкины и постАхматовы
Гениальные, умные, гордые
"Ты одна и луна" и подобное
Не любовью полны, блудной мукою
От такого - лишь рези утробные
Да и челюсть сведённая скукою.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=263993
дата надходження 08.06.2011
дата закладки 08.06.2011
- Що в голосі твоїм? Журба незрима?
Сумливі ноти веснянИх симфоній хмар?...
- Це мрія заховалася в глибинах
Душі моєї (... в серці за вівтар)...
- Що ж сниться їй у тому дивнім храмі,
Прозоре небо чи наряджене в зірки?
- Так, небо… Все в хмаринках-орігамі,-
Їм віршами я спишу пелюстки...
- А вірші ти писатимеш про тугу,
Чи про кохання, загадкове й потайне?
- Та ні, я сповідь напишу лиш другу,
Аби він знав що мучить так мене.
- Дозволь-но я ту сповідь почитаю.
- Ну звісно, друже, – то ж до тебе мій закли'н.
...Читай
- Що ж з голосом твоїм?
- Не знаю...
Мабуть це мрії з храму утекли.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=263231
дата надходження 04.06.2011
дата закладки 04.06.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 04.06.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 29.05.2011