dirolka: Вибране

Інна С.

життя яскраве, що б не сталось…

Песимістом  бути  –  гріх,
Життя  яскраве,  що  б  не  сталось,
Але  в  житті  трапляла  мить,  
Коли  нічого  не  лишалось.
Коли  все  сіре  і  буденне,
Коли  депресія  шалена,
Коли  дощі  в  душі  й  надворі,
І  життя  пливе  поволі..,
Коли  близькі  не  розуміють,
І  щоки  вже  не  рум’яніють,
Коли  в  очах  немає  блиску,
І  краще  не  підходить  близько.
Коли  в  душі  меланхолія,
Коли  не  плачеш,  й  не  радієш,
Коли  життя  втрачає  сенс,
Ну  а  думкам  не  має  меж.
Життя  –  яскрава  річ,  як  не  крути,
І  це  неправильно,  що  руки  опускаєш!
Доки  вогонь  у  серці  є  –  живи!
Бо  другого  життя,  на  жаль,  не  маєм…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=384725
дата надходження 13.12.2012
дата закладки 17.12.2012


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 10.05.2012


Ксю...

Сьогодні уже без тебе.

А  знаєш  що  приносить  мені  біль?  Я  стаю  для  тебе  менш  потрібною.  В  тебе  немає  для  мене  часу..  з  кожним  днем  його  все  менше  і  менше.  Тобі  не  потрібні  більше  зустрічі..  тобі  цілком  вистачає  холодних  слів  у  просторах  інтернету.  Так,  саме  холодних.  Слова,  сказані  при  зустрічі  в  сотні  разів  приємніші  аніж  ті,  що  можна  прочитати.  В  них  відчувається  якесь  тепло,  ніжність.  Знаєш,  мені  так  не  вистачає  тебе.  Ти  мені  потрібен.  Але  я…  я  для  тебе  стаю  на  задній  план..  ось  так  поступово..  все  далі  й  далі…  Я  віддаляюсь  від  тебе.  Перестаю  розуміти…  я  не  пам»ятаю  коли  останній  раз  я  мала  можливість  побути  з  тобою  годинку..  та  що  там  годину…  хоча  б  пів…  просто  бути…  нікуди  не  кваплючись…  просто  бути  з  тобою  і  знати  що  тобі  не  потірбно  зараз  йти…  Тепер  ти  не  маєш  часу  для  мене.  Боляче.  Ностальгія…  саме  це  я  зараз  відчуваю.  Ностальгія  за  всім  тим,  що  було  колись.  Знаєш,  я  з  впевненістю  можу  сказати  що  це  були  найщасливіші  дні  в  моєму  житті..  Ти  подарував  мені  щастя!  Але  хто  сказав  що  воно  буде  довго  поряд  зі  мною?  Втекло..  втекло  давно..  лише  тепер  я  це  зрозуміла.  Втекло  безповротно..  Часто  хочеться  закричати…  ВЕРНІТЬ  ЧАС  НАЗАД!..  Але  ж  ні…  такого  не  буде..  я  це  чудово  знаю…  Порожнеча…  у  голові  картини  з  минулого..  вони  такі  світлі..  
На  вулиці  дощ.  Темніє..  я  йду  додому,  йду  тими  дорогами,  якими  ходили  разом..  ти  ж  пам»ятаєш?  Разом…  
Я  згадую  твої  слова..  дотик…  зараз  спогодам  немає  кінця..  так  хочеться  забути  про  всі  заборони,  не  зважати  на  ці  «не  можна»  і  робити  те,  чого  я  насправді  хочу.  Я  хочу  доторкнутись  до  твоєї  руки..  відчути  тепло..  обняти..  бодай  на  хвилинку..  це  ж  так  багато  в  порівнянні  з  «нічого».  Багато…  як  було  багато  цього  колись…  немає..  немає…  -    ось  що  залишилось  мені  натомість…  Більше  не  можу,  не  можу….  Мені  так  важко..  без  тебе…  без  тебе………..

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=336290
дата надходження 09.05.2012
дата закладки 10.05.2012