Ти так любив її, свою Весну
Посеред літа, крихітку ласкаву
В промінні сонця, золоту заграву
Краплинку щастя, світлу і ясну
Ти так любив її, свою Весну...
Вона любила запах твоїх губ
Солоний присмак поглядів ранкових
Тремтіння рук у дотиках казкових
Жагу солодких нескінчених згуб
Вона кохала присмак твоїх губ...
Та терням ваше щастя проросло
Покривджене лихими язиками
Розкидане крутими берегами
Загублене далеко між світами
В котрих для вас вже місця не було...
Ти втратив назавжди свою Весну
Чужим теплом тепер вона зігріта
У смуток й біль душа її одіта
Як Осінь посіріла серед літа
Згубив ти свою крихітку ясну...
Тепер між вами стіни і мости
Розбиті мрії, знищені бажання
Несказані слова, гіркі питання
В яких вже не лишилося кохання
Тягар якого вам не донести...
..................
І досі любиш ти свою Весну
Нехай у снах, примару одиноку
В нічному небі, зірку яснооку
Посеред моря, втрачену притоку
Ще досі не забув свою Весну...
Ти так любив їі, лише одну...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=588910
дата надходження 21.06.2015
дата закладки 26.06.2015
Скажи, що не намарно… Лиш скажи,
Що моє серце врешті буде цілим,
І хто би не стріляв – вже не поцілить,
Бо ти його собою захистив.
Промов лише очима… Чи скажи
Так, як годиться, цілими словами,
Що вічність в безкінечності між нами
Сплітає наші долі у роки.
Бо мабуть, вперше, знаєш… Так боюсь,
Що ці бажання раптом не взаємні,
І я у своїх мріях потаємних
Укотре вже самотністю втоплюсь.
Бо мало часу, мало… Не чекай,
Що буде краще, зручно чи комфортно,
Бо мить тікає надто незворотно.
Лови мене в обійми і тримай.
Тримай так міцно… Мовчки покорюсь.
Лише скажи, що почуття ті самі
Перевертають душу полюсами.
Я ж навіть слово мовити боюсь…
10.05.2015 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=580755
дата надходження 12.05.2015
дата закладки 13.05.2015
Я на тебе чекатиму тут…
Наше місто, тінисті алеї,
Наче древніх віків мавзолеї,
Наші кроки тепер бережуть.
Наші запахи, тіні, сліди
Залишили відбитки незримі,
Щоб, коли ти приїдеш, за ними
Ти зумів мене знову знайти.
Бо я вірю, що вкотре зведе
Наші долі це небо – Єдине.
А цей вірш моїм голосом лине,
І тебе навіть там обійме.
І ця відстань тебе не вкраде,
Бо я вірю, що вічне між нами.
В день, коли відцвітають каштани,
Починаю чекати тебе…
12.05.2015 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=580756
дата надходження 12.05.2015
дата закладки 13.05.2015
Однажды я перестану плакать,
Но не сейчас,
Сегодня хочу почувствовать себя несчастной
Услышать сердца боль.
Уже не важно,
Кто является тому виной
Уже не важно,
Кто теперь будет со мной.
Ведь ты один был нужен
К чему растрачивать слова.
Хотела б прикоснуться,
Но с тобою даже не поговорить.
21.12.2014
***17:41
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=545369
дата надходження 21.12.2014
дата закладки 24.04.2015
Ти називай мене своєю. Я дозволю.
Хоча й на мить, бо ж знаєш – не твоя.
І я тихенько зблисну десь зорею
у вимірах тривкого небуття.
Так сталось вже, що пристрасть – не на часі,
не в тому Всесвіті, не в тих світах
зустрілись ми Амурчику-невдасі,
який стріляв по давніх вже слідах.
Ти знай: я спокій твій не рушу,
твоє життя – стихія не моя.
Я лише злегка привідкрию душу,
яка співа гучніше солов'я.
У нас Любов… Ніяке не Кохання.
Кохання те нещасним може буть,
Любов же наша без краплин зітхання
і планів на тривалу світлу путь.
Навіщо ти в моєму світі? Хто ти?
Я відповідей так і не знайду.
Це просто необхідність тебе чути,
і завтра, неодмінно, я прийду…
Ти виняткове сплетення із світла -
хоча і сум тебе уже не раз помучив,
Мені ж тебе бракує як повітря
І знати: ти за мною скучив...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=576347
дата надходження 22.04.2015
дата закладки 22.04.2015
Така собі маленька імпровізація натхненна віршем Оленки Зеленої -
В чаші… не видно дна -[url=""]http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=571354
[/url]
Я прийду́ першим теплим променем,
Дощовими мелодій краплями,
Ніжним вітром, трохи розпатланим.
Я прийду - ти відчиниш вікно?
Я прийду грозовими виставами,
і травневими я́сними зорями,
розкажу незвичайні історії,
що не знімуть їх у кіно.
Я прийду запашними суцвіттями
і п'янким ароматом любові,
не ховай свої очі чудові -
верескові. То мій поводир.
Прилечу я, чекай , моє серденько,
і в обіймах зіллємося хвилями,
захмілілою ніччю бурхливою-
Наші крила дістануться зір!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=575751
дата надходження 20.04.2015
дата закладки 20.04.2015
минала тиша звуки необачні,
минаю й я тебе, та чи ж навік?
в нас не було жодного із тих побачень,
які Господь нам долею прирік.
напевно, днем весняним раптом ти мене згадаєш,
напевно, враз-таки в душі щось защемить.
якби ти знав! якби ти тільки знав, як серце краєш!
і що любов моя ніяк не відболить...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=564937
дата надходження 07.03.2015
дата закладки 08.03.2015
Напиши мне из НЕТа привет.
Чем живешь, и о чем ты мечтаешь...
Не пиши, что одна, и скучаешь...
Правда лучше, чем ложь, или нет?..
Напиши, что на сердце легло,
Как в предчувствии радости вечер
Упадет звездной шалью на плечи...
Мне экран улыбнется светло
И напомнит объятий тепло,
Что когда-то с тобой утеряли...
И в сети виртуальной печали
Мне не будет уже тяжело...
© Copyright: Серго Сокольник, 2015
Свидетельство о публикации №115020900783
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=558304
дата надходження 09.02.2015
дата закладки 05.03.2015
А ти прийшов… Не з першим падолистом,
Не з другим снігом, і не навесні.
А ти прийшов, - і вже бракує кисню,
І так у грудях трепетно мені!..
Ти ж навіть не здогадувався, знаю,
Як я тебе чекала стільки літ.
І стільки часу спала, й оживаю,
Коли в твоїх очах мій цілий світ.
І так той час здається одноденним:
Від сходу сонця захід й знову схід.
Мені до тебе пусто було й темно,
Й усе змінив раптовий твій прихід.
Які смішні і схожі всі щасливі,
По-різному нещасні, без умов.
…В моє життя, де засухи і зливи
Одного дня це сталось, - ти прийшов.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=559520
дата надходження 13.02.2015
дата закладки 14.02.2015
Співає птаха
Іще мороз, а вже співає птаха
Весільну у задріманім садку,
Сповзає сніг на сонечку із даху,
Зима у весну мчить на повідку.
Скоро замети утечуть в долини,
Музиками пограють у моря
І посміхнеться квіткою калина,
Вінки надіне матінка-земля.
Прикраситься в осяйні самоцвіти,
Як дівчина красна на виданні,
І без зупину дремене у літо,
Як вихор, на шаленому коні.
На небо зійдуть зірочки-перлини,
Чарівно місяць юні підморгне,
Затягне колисанку Україна,
На повні груди радістю дихне.
Іще мороз, а вже щебечуть птахи
І навіть в серці тронулись льоди…
Чаклунками шепочуть мрії-свахи:
Кохайтеся старі і молоді…
10 лютого 2015 року
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=558716
дата надходження 10.02.2015
дата закладки 13.02.2015
Прийде весна, я знаю,
Довкола квіти, розцвітуть.
Як знаю те – що вас кохаю,
Що мої очі вас, постійно ждуть.
Ви будете мені, приходити у сні,
Дарити усмішку, й кудись втікати.
І ми нажаль будемо удвох, усі дні,
Надія й я, невпинно так чекати.
І ви прийдете, коли Сонце сходить,
У траві ногами, позмітавши всю росу.
Та в моєму домі, пустота лиш бродить,
Колись і в мою душу, принесла вона грозу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=559452
дата надходження 13.02.2015
дата закладки 13.02.2015
Ти не чекай мене, я не прийду,
Хоч десь давно проторені маршрути,
Останні краплі гіркої спокути,
Гарячими сльозами -
по льоду...
Я не збираюсь, навіть уночі,
Коли на серце, раптом,
гнітом - туга,
Зневіри бог та демонів наруга,
Давно мені залишили ключі.
Відкриті двері... ти чекаєш десь,
Спаливши в попіл ноти та бемолі,
Віск скрапує під полум"ям неволі,
Поки озЕрцем виллється увесь.
Я вже забула, як чекала мить,
Здавалось, заметіль -
цвіт яблуневий,
Січнева ніч, палка, ніби травнева,
Тріпоче серце, кров"ю стугонить...
Не хочу йти, сповита страхом знов...
І не прийду... не клич зболілу душу...
Я так далеко, та сказати мушу,
Кохання те - в темницю...
на засов...
Не виглядай, хоч хмари розійшлись,
Сріблястим лезом місячним зайшов.
Я не прийду, я тут
а ти - у схов?
Вже не твоя... твоя була колись.
11.02.2015.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=559450
дата надходження 13.02.2015
дата закладки 13.02.2015
У потерянных дней есть единственный образ - тоска,
Обесцененных чувств отражение в пренебреженьи.
У стрелы, что, застряв меж ветрами напротив виска,
Проржавел наконечник - который-то год без движенья.
Посиди просто рядом. Ни губ не касайся, ни рук:
Эта кожа пропитана ядом отравленных судеб.
Если час наш пробьет, хочу, чтобы рядом был друг,
А не тот, кто, обняв, шепчет на ухо: "Шла бы отсюда"
Я не ведьма теперь, безразличны мне крест и костер,
И боюсь лишь копья, что щиты пробивает игриво...
Ты не рыцарь уже, а последний в ряду пикинер,
Только пика - вернее меча в предпоследнем порыве.
А когда надоем - позабудь "не убий". Ведь судьба
Начертала мне следовать, музыкой сказывать строки...
...только в миг мой последний прижмись с онемевшим губам
И последний мой выдох сохрани в переполненных легких.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=555833
дата надходження 30.01.2015
дата закладки 30.01.2015
Чем пахнет жизнь? Пьянящим поцелуем,
Что каплей мёда стынет на губах,
Теплом густых багровых крови струек,
Лучом искрящим из истлевших плах.
Чем пахнет жизнь? Ванильным тлом рассвета,
Заката летнего клубничной тетивой,
Молочным кофе, что в него одеты
Замёрзшие уста в январьский зной.
Чем пахнет жизнь? Далёкой сказкой детства,
Хмельной прогулкой с неба высоты,
Лесным цветком таинственного места,
Где подо мхами прячутся мечты.
Чем пахнет жизнь? Победы сладкой тенью
И терпко-горьким шоколадом неудач,
Крылатым трепетом надежды на спасенье
И сталью веры в свой последний матч.
Чем пахнет жизнь? Сказать никто не сможет,
Ведь каждый миг - отдельный аромат.
Кого-то от духов в гортани гложжет,
Ну а кому-то пахнет даже взгляд.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=555816
дата надходження 30.01.2015
дата закладки 30.01.2015
Як ніхто
Хочу стати святом твоїх буднів,
Тихим раєм на земних вітрах,
Ясним сонцем у похмурім грудні,
Поцілунком зоряним у снах.
Хочу стати я твоїм відлунком,
Щоб, як звук, на мене ти чекав,
Найціннішим в світі подарунком,
Який Бог тобі подарував.
Хочу стати літньою грозою,
Як в душі потріскає земля,
Луговою квіткою слабкою,
Що в твій бік голівку нахиля.
Хай щодня рум’яняться світанки,
Те, що було, щоб не стало сном,
Все тобі віддала б, до останку,
А для себе – лиш твою любов.
Хочу стати островом кохання
В океані днів твоїх і літ,
Щоб тебе любити, як востаннє,
Як ніхто – до мене – на землі.
Зінаїда Сидорчук ©
--
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=555472
дата надходження 28.01.2015
дата закладки 28.01.2015
Моє серце гартовано болем у синю сталь
І чуттями розтоплено тіло у дикий мед.
Я виспівую біль свій – шаленством в чужі вуста
І у погляді, рухах шукаю того прикмет,
Що він серцем скипів, прикипів, чи хоча б – що звик,
Що вуста калино́ві зумів би й собі кохать.
А розсипана рута – то шлях у бездонний вир…
«Смакував би калину – вона, вибачай, гірка!».
Сміх пітьму розтинає, немовби пташиний крик
Та із вітром скаженим зливається в єдний згук.
«Сталь не знає страждання, не знає про сором, гріх,
Сталь не знає кохання, а тямить лише жагу…» -
Шепочу до нестями, аж поки рука – на стан.
…А сталевеє серце – таки не камінний мур….
Я виспівую біль свій – шаленством в чужі вуста.
Я виспівую біль свій. І пісня моя – йому.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=545141
дата надходження 20.12.2014
дата закладки 21.12.2014
Уже поза північ. А я чомусь далі не сплю.
Чекаю світання. Нервово покліпує свічка.
Невільно лягає серпанок на сонну ріллю
І чорною кішкою треться о спогади відчай.
Надумані мною, згорають у небі зірки.
Усе, що боліло – бажаю забути поволі.
У сірих обносках тиняється грудень гіркий,
Неначе примара бездольна по замкнутім колі.
На крайчику неба зібралася хмарищ юрба,
Скуйовдивши тишу надривно викрикує вітер.
У цьому призвіллі я лиш полонянка, хіба,
Що серцем воліє захмарений розсвіт зігріти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=545332
дата надходження 21.12.2014
дата закладки 21.12.2014
Як на вівтар - усе б я віддала,
Не побоялась я б твоєї згуби...
Без тебе - вічність буде замала :
Назавжди друг твій, вороже мій любий!
При зустрічі мини, не упізнай,
Нехай моя душа безмежно тужить...
Слова мої жени, не підпускай -
Бо я твій ворог, мій жаданий друже...
Коли ж мене підхопить чорний птах,
Якщо зречуся, зраджу чи забуду -
Ти пам"ятай, є Бог на небесах,
Він за мене тебе любити буде...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=540357
дата надходження 30.11.2014
дата закладки 30.11.2014
Пам'ятаю, мій милий,
мій Янголе Чорний,
твої крила розлогі,
і їх невгасимий вогонь...
і кохання, мов райдужне
світло, з долонь...
Ну а потім... свій плач...
пам'ятаю, мінорний...
Не забуду слова...
їхній звук, як удар батогом:
"Це не зрада, кохана,
це слабкість хвилинна..."
Як отрута, маскована в
суміш медово-бурштинну,
Терпкий запах жіночих духів
димом вився кругом.
Струмки сліз і це довге
прокляте мовчання...
Наче грім у посуху почув ти:
" Все буде гаразд... "
Та зраджена жінка маскує
образу за ніжністю фраз...
За усмІшкою важко почути
принишкле гарчання...
То ж дивися, мій Янгол,
дивися своїми очима...
Як в обіймах чужих
розквітає розтоптана квітка.
Білі крила красуються
в Нього он там... за плечима...
Чуєш, милий, ну як тобі
бути у якості свідка?
Ти ж казав, що збудуєш
для мене фортецю,
І нікого не впустиш
у наш неповторний куточок.
А, натомість, мені в подарунок -
паперу шматочок?
Знай, мій майстре,
ти сам влаштував мені втечу...
Я не з тих, хто підставить
щоку для удару...
Я із того підземного
царства, що й ти.
І це ж твої слова:
" Не буває святих"...
То ж прийми це неначе урок,
не як кару.
В кожній Єві є тінь
від Ліліт, зрозумій...
І коли забираєш від
серця жіночого ключ,
Дублікат зробим ми,
по потребі, собі власноруч,
Й подаруєм тому,
хто не плюне у храм наших мрій.
Я тобі не бажаю ні зла,
ні хвороби, ні болю...
Будь щасливим з тією,
котра... твоя слабкість хвилинна...
Я ж бо далі без тебе,
мій Янгол, блукати повинна.
Більше нам не судилось
ділити на двох одну долю...
Вірш не автобіографічний. На його написання мене надихнула пісня рок-групи Rammstein.
8.11.14.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=537248
дата надходження 16.11.2014
дата закладки 16.11.2014
Блукати затінком обідньої імли,
В вечірні сутінки впиваючись думками…
Настільки густо небо зв’язане нитками,
Що забуваєш, ким ще зранку ми були.
Я забуваю все, крім неї: посмішки
Чарівної, тих губ, її очей і стану.
Я б і життя за них віддав, але не стану,
Не треба ж бо…а я б й півсвіту пішки…
Пробач мене, безликий світе, за усе пробач.
І за десятки літ в душевнім цім вигнанні…
Вірші, написані від болю (і останні)
У хвилях дужих і м’яких втопи. Лише не плач…
Ти тільки вже не плач, прошу тебе, вода,
І не розповідай розбитому причалу,
Як ти мене на ньому вмить причарувала,
Коли лише тобі було мене шкода.
Не плач!..
ДТХ
19.09.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=524534
дата надходження 19.09.2014
дата закладки 14.11.2014
Я знаю, боляче було відкрити очі
І замість щастя бачити пітьму.
Я знаю, що ти досі його хочеш,
Та більш ніколи не пиши йому.
Ти зрозумієш - він тебе не гідний
Прошу тебе, не треба більше сліз.
Ти говорила - він тобі як рідний...
Він зрадив, він штовхнув униз.
Як тяжко тобі довелося, мила,
Як мало щастя тобі це дало.
Я знаю, ти його любила,
Я знаю скільки мук було…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=535626
дата надходження 08.11.2014
дата закладки 08.11.2014
Мене колись ці спогади доб’ють,
А час із нами зовсім не жартує.
Мені всі кажуть: «Перейде, забудь»,
Та як, якщо мені тебе бракує?
Саме тебе, твоїх мінорних нот,
Твоїх бездумних, інколи, мелодій.
Мені бракує втрачених висот,
І посмішок при будь-якій погоді.
А твої руки, сповнені теплом,
І тихий спокій, що завжди рятує,
Моя молитва над твоїм чолом.
Мені тебе нестерпно так бракує.
А ти пробач, що я оце кажу,
Тобі це зараз, мабуть, недоречно,
Та я тебе ще до цих пір люблю,
Мені з тобою більше, ніж безпечно.
І знаю, звісно, винна я сама.
Ні час, ні відстань рани не лікує.
Ти зрозумій, що я уже не та,
Але мені до сліз тебе бракує.
11. 06. 2013 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=431011
дата надходження 12.06.2013
дата закладки 12.06.2013
Ти ніколи не вміла лиш бути ляльково-тендітною,
Бо у тебе завжди землетруси душевних світів.
Ти б воліла лишитися римою, хай непомітною,
Та такою, яка б не вбивала твоїх відчуттів.
Ти ніколи не вміла ще бути казково-щасливою,
Бо сама - ураган, без якого не жити тепер.
І якби ти могла, то би впала на вірші лиш зливою,
Поки хтось розривав би частинки твоїх атмосфер.
Ти ніколи не вміла. Ніколи вже, мабуть, не вмітимеш
Просто йти назавжди, не чекати нікого й ніяк.
Ти горітимеш. Так, ти занадто яскраво горітимеш
І для когось ти станеш спасінням, неначе маяк.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=423881
дата надходження 10.05.2013
дата закладки 19.05.2013
Я тебе розлюблю, коли з клена останній листок
Облетить і впаде, умираючи, просто під ноги.
Ти розтопчеш безжально красу, не сповільнивши крок,
Не помітиш мене і не звернеш з прямої дороги.
Я тебе розлюблю, коли снігом засипле сліди –
Паралелі блукань у життєво-сумній круговерті.
Ти пішов – і в душі поселились навік холоди,
Щоб зігрітись, палю на долонях признання відверті.
Я тебе розлюблю, коли з попелу марних надій
Проростуть ніжні квіти кохання – нової отрути,
На п’янкий аромат налетить рим-віршів спраглий рій…
Я тебе розлюблю! Але так і не зможу забути…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=425901
дата надходження 19.05.2013
дата закладки 19.05.2013
Відлистопадиться, я знаю,
Затихнуть сльози і печаль.
На стиглих персах небокраю
Світанок вИпрозорив шаль,
Налиту хересом багряним.
На листя клена де-не-де
З надтріснутої порцеляни
Пролила осінь каркаде.
Гірчить повітря полиново,
Пітніють сАду вітражі...
Не ти мене зігрієш словом,
Зігріють інші, та...чужі.
І я забудуся з одчАю,
Усім жалЯм наперекір!..
Відлистопадиться, я знаю,
Лиш не здавайся, чуєш?Вір...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=374921
дата надходження 02.11.2012
дата закладки 19.05.2013
Не спізнися,прийди,обійми,
Не віддай мене більше нікому,
І зі мною полинь в дивні сни,
І зігрій в мить п"янку світанкову.
Знаю прийдеш,як згасне зоря,
Коли вікна очима ясніють.
В канделябрах свічки догорять,
Від чекання душа заніміє.
Наче тінь проковзнеш в мить часу,
Чи проб"єшся,як місяця промінь,
Принесеш у долонях росу,
Подолавши усі перепони...
Ти прийди!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=418384
дата надходження 14.04.2013
дата закладки 27.04.2013
Усе вже б відписати у минуле,
Тебе забути й полюбити тишу…
Від злості ще так не ходили скули,
А час все пише, пише, пише…
Залиш мене я надто одинокий,
Не стукай в мої двері ніччю у пітьмі,
Мій світ для тебе хаосом глибокий,
Не являйсь у сні, у сні, у сні …
Мене любити ти не зарікалась,
Та й пам’ятать про мене завжди теж,
Ти і справді мого хаосу злякалась…?
Можливо десь мене ти віднайдеш…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=289417
дата надходження 29.10.2011
дата закладки 23.12.2012
А в повітрі весна розсипає травневі щедроти,
І запахло нектаром нестримно-палкого бузку.
Щиро вдячна я Богу за Тво́ї щоденні турботи.
Саме Ти мене вчила безмежно любити весну.
Не забуду усмі́шки Твоєї, що сяє світанком.
Пам`ятаю, як плакали ра́зом серцями у такт.
А сьогодні весна заховалась у складках фіранки,
Щоб торкнутися рук, поклонитися Тво́їм літам.
Ти прости, що не часто для Тебе народжую ві́рші
І пробач, я не вмію шукати подячні слова.
Просто знай, Твої очі для мене в житті найрідніші.
І завжди Ти найвище звучиш у моїх молитвах...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=337008
дата надходження 13.05.2012
дата закладки 29.10.2012
Колись тебе небо засудить.
Колись, защемить на дні душі,
Колись закричиш, я знаю!
І захочеш повернути
Минулі дні...
А мені суддею
Біль в котре стане!
І я не надіюсь-
Я знаю
Час шрамів не заховає.
Я лише в тиші, подумки
З тобою зостанусь
І я зовсім не проти,
Нехай вона тебе і далі кохає...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=300002
дата надходження 14.12.2011
дата закладки 14.12.2011