Habak: Вибране

Nikol`

дивний сон

Ніч,  як  ніжно  світять  зорі,
і  місяць  світлом  ліг  на  підвіконні.
Спокійний  вітер  колисковою  колише.
Навколо  тиша.

Так  хочеться  злетіти  в  небеса,
до  самих  зірочок,  нічного  плеса.
Розправити  в  повітрі  сильні  крила.
Та  крил  нема.

Заснула...
А  море  мене  манить  в  далечінь.
Відбилась  у  вікні  моя  холодна  тінь  -  
і  я  вже  йду  назустріч  вітру.
Крізь  запах  квіту.

І  в  голові  моїй  лунають  звуки  мрії,
а  вітер  все  так  тихо  віє.
Впадаю  я  у  стан  екстазу.
Одразу.

Бурхлива  хвиля  б'є  у  груди...
Я  відчуваю  її  всюди.
Живу  у  ній  -  
воді  морській...

Прокинулась:
та  ні,  в  нічній  і  темній  млі
приснився  дивний  сон  мені.

Ніч,  як  ніжно  світять  зорі,
і  місяць  світлом  ліг  на  підвіконні.
Спокійний  вітер  колисковою  колише
Навколо  тиша...

Спокійно  сплю...
__________

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=216680
дата надходження 17.10.2010
дата закладки 25.08.2011


Nikol`

привіт

«Привіт!  Як  справи?
Як  життя?»  -  ці  перші  фрази
Так  знайомі,
Але  від  тебе  якось  дивно  так  звучать.
Чи  щастя  й  радість  їх  переповняють,
Чи  навпаки  –  
пронизуючий  біль  і  жаль.
Не  зрозуміти  це  нікому,
Навіть  мені…феномен  твій…
Рояль…  то  біла  клавіша,То  чорна,
І  звуки  серця  ллються  в  такт.
Їх  перерве  сумна  мелодія
І  на  екрані  з’явиться…  «печаль».
Печаль  ця  не  така  як  всі,
Щось  особливе  є  в  ній,  загадкове.
А  що?  Тут  запитаєш  ти.
А  я  скажу  чотири  слова:
Печаль  моя  –  це  ти!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=217081
дата надходження 19.10.2010
дата закладки 22.08.2011


Nikol`

Не важливо, що дощ, блискавка, грім.

В    серце    вдарила,    мов    блискавка,    любов,
Пульсує    в    венах    від    грому    любові    кров,
душу    лоскоче    холодним    теплом
торкаюсь    тілом,    руками,    чолом.
Невинно    кінчики    пальців    тремтять
Чужі    погляди    вже    давно    не    ятрять.
Тону    лише    в    твоїх,    бездонно-синіх,    очах
А    ти    рятуєш    голосом,    як    всемогутній    маг.
Так    невинно    торкаєш    губами.    Цілуєш.
Так    невпинно    фарбами    слів    ніжність    малюєш.
Розум    спалюють    вогнем    жаркі    обійми.
Обливає    обличчя    дощ    краплями    мрії.
Мокрі    одяг,    волосся,    руки,
Змило    муку    й    біль    від    довгої    розлуки.
Ми    разом.    Не    важливо,    що    дощ,    блискавка,    грім.
Ми    разом.    Сподіваюсь    на    всю    тривалість    віків…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=266668
дата надходження 23.06.2011
дата закладки 22.08.2011